РИМСЬКЕ ПРАВО - ДОКТРИНАЛЬНА ПЕРШООСНОВА ПРАВА ТА ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ В КРАЇНАХ РОМАНО-ГЕРМАНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ СІМ‘Ї ТА УКРАЇНІ

Краткое описание

З М І С Т

ВСТУП…………………………………………………………………………………3-11

РОЗДІЛ 1. РИМСЬКЕ ПРАВО – ДОКТРИНАЛЬНА ПЕРШООСНОВА
ПРАВА В КРАЇНАХ РОМАНО-ГЕРМАНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ СІМ‘Ї ТА УКРАЇНІ…………………………………………………………………………….12-119

1.1. Історіографія та методологія досліджень римського права……...12-38
1.2. Рецепція римського права як форма його впливу на право в
країнах романо-германської правової сім‘ї та Україні……..……39-64
1.3. Започаткування римським правом системи та структури права
в країнах романо-германської правової сім‘ї та Україні ………..65-90
1.4. Роль римського права у формуванні джерел права в країнах
романо-германської правової сім‘ї та Україні…………………..91-113
Висновки до розділу……………………………………………..114-119

РОЗДІЛ 2. РИМСЬКЕ ПРАВО – ДОКТРИНАЛЬНА ПЕРШООСНОВА ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ В КРАЇНАХ РОМАНО-ГЕРМАНСЬКОЇ
ПРАВОВОЇ СІМ‘Ї ТА УКРАЇНІ……………………………………………..….120-191

2.1. Римське право як історичне джерело формування правової
доктрини в країнах романо-германської правової сім‘ї та
Україні……………………………………………………………...120-150
2.2. Римське право в системі юридичної освіти країн романо-
германської правової сім‘ї та України…………………..……..151-175
2.3. Перспективи використання римського права для
вдосконалення права та юридичної науки України……………176-188
Висновки до розділу……………………………………………...189-191
ВИСНОВКИ………………………………………………………….…………...192-197

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………198-214

ВСТУП

Актуальність теми. Євроінтеграційні процеси у світі зумовлюють потребу відпрацювання єдиних принципів і підходів до зближення систем права європейських держав та України. Дослідження доктринальної першооснови теоретико-історичного аспекту виникнення і формування романо-германської правової сім‘ї дає змогу не лише проаналізувати перспективи її розвитку, але й знайти оптимальні форми і шляхи взаємодії різних держав для їх конструктивної співпраці заради миру та добробуту в світі.
Різнобічні процеси глобалізації торговельно-економічних, політичних, соціально-культурних та інших відносин забезпечують не лише оновлення правових уявлень про впорядкування названих відносин, але й опосередковують як взаємодію і зближення національних правових систем країн Західної Європи та України, так і вироблення сучасної моделі їх правового поступу.
Відтак, формування оновленої континентальної правової системи зумовлює необхідність переосмислення концептуальних положень, уніфікації базових понять і категорій, перегляду відправних принципів та ідей з тим, щоб останні відповідали досягнутому рівню диверсифікованих суспільних відносин на спільному європейському правовому просторі. Римське право, як теоретичний фундамент об‘єднання різних систем права західноєвропейських держав, продовжує поєднувати і згуртовувати європейську юриспруденцію у теоретично-практичних правових пошуках оптимальної моделі романо-германської правової сім‘ї.
В умовах розвитку євроінтеграційних процесів актуальність дослідження доктринального підґрунтя формування романо-германської правової сім‘ї є беззаперечною. Ця проблема в науковій літературі досить активно розроблялась як зарубіжними вченими-романістами, так і правниками радянської доби, хоча наукові надбання останніх мали тенденційний характер з огляду на продукування особливої, “радянської” правової системи.
Проблема визначення концептуальних засад утворення континентальної правової системи ще не виробила єдиних наукових підходів і в сучасній спеціальній літературі. Вчені-теоретики досліджують загальні тенденції формування романо-германської правової сім‘ї, проте в їх наукових працях нема єдності думок щодо визначення ролі і значення римського права на цей процес. Проблема ж доктрини права, як формуючого ідейного підґрунтя створення та розвитку даної правової системи, розглядається у спеціальній літературі досить поверхово. Такий стан справ актуалізує необхідність наукового обґрунтування виокремленої проблеми. Усе це й зумовило вибір теми даного наукового дослідження, окреслило її структуру і зміст.
У процесі дослідження обраної теми ми зверталися до тих теоретичних надбань, що містяться в наукових працях як вітчизняних, так і зарубіжних учених-романістів, фахівців загальнотеоретичних правових та цивілістичних наук. У цілому науково-теоретичною основою дисертаційного дослідження стали наукові праці з теорії та історії держави і права, історії політичних і правових учень, римського та цивільного права.
Різні загальнотеоретичні аспекти проблем римського права, прямо чи опосередковано, досліджували в своїх наукових працях представники вітчизняної та зарубіжної правової науки радянського і сучасного періодів: С.С. Алексєєв, С.Д. Гусарєв, В.В. Копєйчиков, В.В. Кравченко, В.С. Нерсесянц, І.Б. Новицький, І.С.Перетерський, Ю.А. Тихомиров та інші.
Вагомим підґрунтям сформульованих у дисертаційному дослідженні теоретичних висновків та узагальнень стали загальні положення, які розробляли у своїх працях учені-романісти. Насамперед це стосується проблем історії розвитку римського права, його рецепції, системи римського права та його джерел, а також тих чи інших інститутів римського приватного права. Особлива увага приділялася нами науковим здобуткам знаних учених, зокрема: В.Г. Виноградова, Д.Д. Грімма, Д.В. Дождєва, В.К. Дронікова, О.С. Йоффе, Р.А. Калюжного, А.І. Косарєва, Л.І. Петражицького, О.А. Підопригори, І.О. Покровського, Є.О. Скріпільова, Б.Й. Тищика, Є.О. Харитонова, В.М. Хвостова, М.Х. Хутиза, З.М. Черніловського та багатьох інших. Водночас враховувалися і теоретичні надбання зарубіжних учених-романістів: М. Андрєєва, Е. Аннерса, Г. Бермана, М. Гарсіа Гаррідо, Л.Дюгі, Р. Ієрінга, Ж. Карбоньє, М. Поленак-Акімовської, І. Пухана, Д. Рене, Ч.Санфіліппо, Дж.Франчозі та інших.
Окрім наукових праць основу дисертації складають першоджерела, вивчення яких допомогло зрозуміти генезис впливу ідей, положень та норм римського права на історичний процес становлення континентальної правової системи. Сюди належать Дигести Юстиніана, кодифікації країн Західної Європи та України, інші нормативно-правові акти, які зазнали істотного впливу права Риму, тобто ті, що становлять об‘єктивну цінність у процесі дослідження доктринальної першооснови права та юридичної науки романо-германської правової сім‘ї та України.
У процесі написання наукової роботи аналізувалися поряд з діючими, недіючі нормативно-правові акти, що дозволяє використати потенціал римського права для вдосконалення чинного цивільного законодавства України.
Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Спрямованість дисертаційного дослідження відповідає напрямам Цільової комплексної програми НАН України № 0186.0.070872 “Актуальні проблеми історії українського національного державотворення” та основним напрямкам наукових досліджень Київського національного університету внутрішніх справ на 2005 – 2010 рр.
Мета та завдання дослідження. Метою даного дисертаційного дослідження є з‘ясування доктринальної першооснови права та юридичної науки в країнах романо-германської правової сім‘ї та України; визначення ролі і місця римського права у формуванні методології наукових досліджень, системи і структури права, джерел права, юридичної освіти в країнах романо-германської правової сім‘ї та Україні.
Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання :
- проаналізувати методологічний інструментарій романістичної науки з часу
формування останньої до сьогодення;
- сформулювати поняття “рецепція”, виділити та проаналізувати основні її етапи протікання у країнах романо-германської правової сім‘ї та Україні;
- виділити і проаналізувати способи впливу римського права на формування системи та структури права західноєвропейських держав та України;
- виявити і розглянути характерні ознаки впливу римського права на процес формування системи правових джерел країн романо-германської правової сім‘ї та України;
- сформулювати авторське визначення поняття “правова доктрина” з урахуванням існуючих тенденцій розуміння даної дефініції;
- дослідити послідовність впливу римського права на формування доктринальних ідей і теорій юридичної науки, проаналізувати форми реалізації правової доктрини у правотворчому та правозастосовчому процесах у країнах романо-германської правової сім‘ї та Україні;
- визначити роль і місце римського права у формуванні системи вищої юридичної освіти в країнах континентальної Європи;
- на основі порівняльного аналізу норм римського приватного права та цивільного законодавства України внести конкретні пропозиції щодо вдосконалення норм останнього.
Об‘єктом дослідження є процес формування права в країнах романо-германської правової сім‘ї та Україні.
Предметом дослідження є доктринальний вплив римського права на право та юридичну науку в країнах романо-германської правової сім‘ї та Україні.
Методи дослідження. Використання різних методологічних прийомів та способів, що стали дієвим інструментом розкриття сутнісного навантаження цілого ряду питань наукового дослідження, зумовлено необхідністю вирішення комплексу багатоаспектних завдань дисертаційного дослідження. Методологічною основою наукового дослідження є як загальнотеоретичні, так і спеціальні наукові методи, підходи та принципи.
Використання діалектичного методу дало можливість дослідити процес становлення і розвитку романо-германської правової системи, юридичної освіти (підрозділи 1.3; 2.2). Логіко-семантичний і формально-логічний методи використано у ході дослідження змістовного навантаження окремих термінів і понять, як-от: “рецепція”, “доктрина” та інші. Відтак, використання названих методів зумовило поглиблення понятійного апарату (підрозділи 1.2; 2.1).
Застосування аналітично-системного методу дозволило виокремити основні критерії і принципи класифікації періодів рецепції римського права, а історико-правовий метод використано в процесі дослідження генезису рецепції римського права та доктринальних учень в країнах романо-германської правової сім‘ї та Україні (підрозділ 1.2; 2.1).
Використання соціологічного і статистичного методів дозволило отримати інформацію про стан та бажані перспективи щодо вивчення римського права на юридичних факультетах нашої держави (підрозділ 2.2).
Застосування порівняльно-правового методу дало змогу визначити загальну спрямованість впливу римського права на процес формування доктринальної першооснови права, юридичної науки, джерельної бази, системи та структури права в країнах романо-германської правової сім‘ї та Україні (підрозділи 1.3; 1.4; 2.1; 2.2).
Використання таких методів наукового дослідження як структурний та функціональний дозволило з‘ясувати зміст і сутнісне навантаження елементів системи права, їхню структуру (підрозділ 1.3). Для вироблення пропозицій по вдосконаленню цивільного законодавства України засобом використання потенціалу норм римського права використовувався як порівняльно-правовий метод, так і метод документального аналізу (підрозділ 2.3).
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що дана дисертація є першим на теренах незалежної України комплексним дослідженням римського права як доктринальної першооснови права та юридичної науки в країнах романо-германської правової сім‘ї та Україні, яке присвячене проблемам історіографії та методології наукових досліджень римського права, його рецепції як формі впливу на право в країнах континентальної Європи, визначенню ролі і місця римського права у започаткуванні системи та структури права, джерел права, юридичної освіти в країнах романо-германської правової сім‘ї та Україні. Вперше системно опрацьовано методологію наукових досліджень римського права, починаючи з часів раннього Середньовіччя до сьогодення.
У результаті здійсненого системного дослідження сформульовано авторську концепцію доктринального впливу римського права на юридичну науку та право в країнах романо-германської правової сім‘ї та Україні, що характеризує наукову новизну дисертації і містить ряд практичних пропозицій та рекомендацій до цивільного законодавства України.
Вперше:
- сформульовано авторське визначення поняття правової доктрини як єдиної системи знань, структурованої засобом універсальних принципів, які у своїй єдності створюють підґрунтя для розвитку різних правових систем, у тому числі і континентальної;
- визначено, що реалізація правової доктрини у правотворчому процесі має такі форми: вироблення та утвердження методів юридичної науки; пошук форм розвитку права (визначення тенденцій його розвитку); створення понятійно-категоріального апарату; активний вплив на правосвідомість законодавця, який спрямовує законодавчий процес у вироблене доктринальними положеннями русло; інтерпретацію законодавчої бази; примирення соціальних конфліктів шляхом вироблення єдиних загальних принципів, заснованих на засадах справедливості;
- встановлено, що методологічний інструментарій сучасної романістичної науки характеризується поліваріантністю і за специфікою свого змістовного навантаження виокремлюється у два відносно самостійні спрямування: а) методи наукового пізнання, які використовуються з метою суто теоретичного дослідження римського права, - формально-юридичний, системно-структурний, конкретно-історичний, типологічний та інші; б) методи, які використовуються у площині пошуку потенціальних перспектив практичного застосування окремих норм та інститутів римського права у діючому законодавстві, - порівняльний, діалектичний, моделювання та інші;
- доведено, що рецепція та аккультурація - не тотожні правові процеси, оскільки остання є двостороннім процесом взаємного проникнення правових культур різних держав, тоді як механізм здійснення рецепції римського права полягає в проникненні правової системи, що існувала раніше, в правову культуру наступної епохи;
- встановлено, що вплив римського права на процес формування системи правових джерел країн романо-германської правової сім‘ї та України здійснювався в тій мірі, в якій суспільство було здатне його сприйняти, останнє значною мірою опосередковувалося рівнем економічного, культурного, політичного та іншого розвитку європейських держав;
- визначено, що вплив римського права на формування правової системи європейських держав здійснювався багатовимірно: у теоретичному аспекті, у площині практичного застосування, на рівні формування світоглядних поглядів та переконань про право як загальне мірило свободи і справедливості в суспільстві, державі;
- на підставі отриманих висновків дисертаційного дослідження пропонується внести доповнення та зміни до глав 29, 33, 34, 86, 88, 90 Цивільного кодексу України з метою його вдосконалення.
Удосконалено:
- поняття “рецепція римського права” як відродження ідей, норм, принципів та інших елементів правової культури минулої епохи в нових суспільних умовах шляхом їх імплементації, творчої переробки та активного пристосування;
- методологію наукових досліджень римського права, починаючи з часів існування Римської імперії до сьогодення.
Дістали подальшого розвитку:
- теза про те, що створені римськими юристами юридична техніка, понятійний апарат права, принципи, структура, чітко визначена інструментальна цінність права, як важливого універсального регулятора суспільних відносин, склали міцне підґрунтя для створення та побудови романо-германської правової системи;
- твердження про те, що принципи римського права, наповнені органічною раціональністю і справедливістю безвідносно їхньої приналежності до тієї чи іншої системи права, були запозичені європейськими країнами та послужили базою для розробки нових фундаментальних принципів, які стали ключовим елементом системи права країн романо-германської правової сім‘ї;
- положення про те, що розвиток юридичної освіти в університетах України нерозривно пов‘язаний з викладанням римського приватного права;
- тезу про те, що римське приватне право стало тією концентруючою віссю, навколо якої сформувалася система юридичної освіти в країнах романо-германської правової сім‘ї;
- концепція про ключову роль римського права у формуванні юридичної науки в країнах романо-германської правової сім‘ї та Україні, що сприяло розробці доктрини правового розвитку держав континентальної Європи; дослідженню низки теоретичних питань права, юридичних понять та правових інститутів; закладенню теоретичних підвалин правової системи; відпрацюванню методики, системи та форм здійснення навчального процесу; підготовці фахових знавців юриспруденції.
Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що результати наукових пошуків, сформульовані в висновках та рекомендаціях, можуть бути використані:
- у ході здійснення подальшого науково-дослідницького пошуку вчених щодо розв‘язання загальнотеоретичних проблем у галузі теорії та історії держави і права;
- у правотворчій сфері – в процесі внесення змін та доповнень до Цивільного, Сімейного та Земельного кодексів України з метою вдосконалення норм чинного законодавства з урахуванням досягнень у цій сфері римського приватного права;
- у правовиховній площині – теоретичні висновки, пропозиції та рекомендації, які містяться в даному дослідженні, можуть слугувати матеріалом у роботі по підвищенню рівня правової культури та правосвідомості населення, студентської молоді, державних службовців;
- у навчальному процесі - при підготовці курсу лекцій з дисциплін “Римське право”, “Цивільне право України”, “Теорія держави і права”, “Історія держави і права зарубіжних країн”, “Історія політичних і правових учень”, методичних розробок та навчальних підручників для студентів, при проведенні практичних занять.
Апробація результатів дисертації. Отримані результати, висновки та основні положення дисертаційної роботи обговорювалися на засіданні кафедри теорії держави і права Київського національного університету внутрішніх справ.
Основні положення та висновки дисертації були оприлюднені на VІ Міжнародній науково-технічній конференції “Правові засади державотворення України” (26-28 квітня 2004, Київ); на V Міжнародній науковій конференції студентів та молодих учених “Правові засади державотворення України” (12-13 квітня 2005, Київ); на VІ Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників”(20 - 21 квітня 2006, Київ); на Міжнародній науковій конференції “П‘яті юридичні осінні читання” (27-28 жовтня 2006, м. Хмельницький), тези опубліковано у збірниках конференцій.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображено у п‘яти наукових статтях, чотири з яких опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та в чотирьох тезах науково-практичних конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У результаті дослідження встановлено, що доктринальною першоосновою права та юридичної науки в країнах романо-германської правової сім‘ї та Україні є римське право, що підтверджено такими висновками.
1. Сформульовано авторське визначення “римського права” як системи загальнообов‘язкових, формально визначених правил поведінки, виражених у нормах, принципах та інститутах, встановлених державою для регулювання суспільних відносин.
2. Визначено основоположні ознаки римського права, як-от: а) римське право є виміром свободи та справедливості відповідно до досягнутого рівня соціального розвитку та правової культури в суспільстві; б) вольовий характер права римської держави опосередковує спрямування поведінки суб‘єктів правовідносин у різних сферах суспільного життя; в) формальна визначеність римського права полягає в його чіткості та однозначності правових приписів через їх об‘єктивізацію у нормативно-правових актах та інших джерелах права; г) загальнообов‘язковий характер римського права виражається в тому, що правила поведінки, встановлені в правових нормах, є обов‘язковими для всіх без винятку суб‘єктів права незалежно від їх волі; ґ) системність римського права полягає в тому, що воно є певним чином упорядкованою та узгодженою, на основі відповідних принципів, сукупністю взаємозалежних і взаємодіючих норм та інститутів.
3. Методологічний інструментарій сучасної романістичної науки характеризується поліваріантністю і за специфікою свого змістовного навантаження виокремлюється у два відносно самостійні спрямування:
а) методи наукового пізнання, які використовуються з метою суто теоретичного дослідження римського права – формально-юридичний, системно-структурний, конкретно-історичний, типологічний та інші;
б) методи, які використовуються у площині пошуку потенціальних перспектив практичного застосування окремих норм та інститутів римського права у діючому законодавстві – порівняльний, діалектичний, моделювання та інші.
4. Сформульовано авторське визначення поняття “рецепція римського права” як відродження ідей, норм, принципів та інших елементів правової культури попередньої епохи в нових суспільних умовах шляхом їх імплементації, творчої переробки та активного пристосування.
5. Виокремлено три етапи рецепції римського права в країнах романо-германської правової сім‘ї:
а) VІ –Х ст.ст. (безпосереднє застосування норм та елементів римського права у спрощеному та переробленому виді; створення варварських кодифікованих актів, що базувалися на римському праві; формування канонічного права на основі римських джерел);
б) ХІ - ХVІ ст.ст. (активне використання норм римського права для систематизації та доповнення місцевого звичаєвого права; пряме застосування рецепійованого римського права; виникнення університетів, що перетворюються у великі освітні центри з підготовки професійних юристів та наукового дослідження римського права);
в) ХVІІ - ХХ ст.ст. (перехід від прямого застосування римського права до включення його норм у національне кодифіковане законодавство).
6. Визначено 5 етапів рецепції римського права на території України:
а) Х - ХІV ст.ст. (через візантійські норми, які в своїй основі були рецепійовані з римського права, здійснюється опосередкований вплив останнього на руське право);
б) ХІV - ХVІІ ст.ст. (таким чином, на наше переконання, відбувається поєднання двох традицій рецепції римського права: східної через візантійське та руське право та західної через канонічні, польські та німецькі правові джерела);
в) 1654 - 1917 рр. (спроби розробки нового законодавства для українських земель, що супроводжуються прямою та опосередкованою рецепцією римського приватного права);
г) 1917 - 1991 рр. (офіційна відмова від застосування римського права з одночасною латентною і опосередкованою його рецепцією на теренах України);
ґ) 1991 р. - до сьогодення (відродження інтересу до римського приватного
права з метою якнайширшого використання його ціннісних надбань у системі права України).
7. Доведено, що правові системи країн романо-германської правової сім‘ї зазнали впливу римського права у площині практичного застосування на рівні формування світоглядних поглядів та переконань про право як загальне мірило свободи та справедливості в суспільстві, державі.
8. Дістали підтвердження положення про те, що принципи і структура системи права у своїй основі привнесені у романо-германську правову систему з класичного римського права.
9. Підкреслюється, що принципи римського права, наповнені органічною раціональністю та справедливістю безвідносно їхньої приналежності до тієї чи іншої системи права, були запозичені країнами романо-германської правової сім‘ї та послужили базою для розробки нових фундаментальних принципів.
10. Стверджується, що інститути римського права завдяки своїй універсальності та логічній об‘єктивності поступово стали невід‘ємною якісною складовою романо-германської системи права, що зумовило не лише збереження їх змістовної сутності, але й забезпечило їхнє наповнення відповідним теоретичним змістом.
11. Констатовано, що принцип розподілу норм права та інститутів за галузями, започаткований і частково розроблений у римському праві, здебільшого приватному, знаходить як практичне вираження, так і теоретичне обґрунтування в системі права країн романо-германської правової сім‘ї та України.
12. Доведено, що започаткований римськими юристами процес відокремлення процесуальних норм від матеріальних був завершений у країнах романо-германської правової сім‘ї завдяки розробці системи матеріального права, для якої характерний високий рівень абстракції та теоретичної обґрунтованості норм та інститутів.
13. Сформовано авторське визначення поняття “джерело права” як спосіб та засіб вираження державної волі, об‘єктивованої через норми права, які становлять форму існування юридичного змісту.
14. Визначено, що вплив римського права на процес формування правових джерел західноєвропейських держав та України здійснювався поступово та систематично і мав неоднакове внутрішнє та зовнішнє вираження на різних етапах розвитку:
а) VІ – Х ст.ст. – джерела містять спрощений (варваризований) виклад римського права, що застосовується як діюче законодавство та зібрання звичаєвого права, для доповнення, систематизації і роз‘яснення якого застосовуються норми римського права;
б) ХІ – ХVІ ст.ст. – джерела створені на основі прямого використання перероблених та пристосованих до нових умов норм римського права;
в) ХVІІ – ХХ ст.ст. - кодифіковані джерела національного законодавства створені з використанням найдосконаліших досягнень юридичної науки з активним рецепіюванням ідей, системи та норм римського права.
15. Обґрунтовується теза про те, що формування системи правових джерел країн романо-германської правової сім‘ї та України здійснювалося під впливом римського права у тій мірі, в якій суспільство було здатне його сприйняти, останнє значною мірою опосередковувалося рівнем економічного розвитку європейських держав.
16. Сформовано авторське поняття правової доктрини як єдиної системи знань, структурованої засобом універсальних принципів, які у своїй єдності створюють підґрунтя для розвитку різних правових систем, в тому числі і романо-германської.
17. Звертається увага на ту обставину, що римське право є базовим підґрунтям створення більшості доктрин у країнах континентальної Європи, які стали векторами, що спрямовують формування та розвиток правової системи романо-германської правової сім‘ї та України.
18. Наголошується на тому, що завдяки організації і діяльності Болонського університету римське приватне право стало провідною навчальною дисципліною в системі юридичної освіти країн романо-германської правової сім‘ї, формування якої безпосередньо пов‘язане з відродженням римського права.
19. Доведено, що на сучасному етапі розвитку юриспруденції вивчення римського права має догматичне, освітнє (пізнавальне), практичне, методологічне, історичне значення.
20. Обґрунтовано можливість та необхідність використання римського права для розвитку юридичної науки України шляхом побудови на його основі нових доктрин та концептуальних теорій.
21. Пропонується запровадити нову навчальну дисципліну “Історія держави і права Стародавнього Риму” та розширити обсяг навчальної дисципліни “Римське приватне право” у програмі юридичних факультетів до ста двадцяти годин з обов‘язковим закріпленням даного обсягу державним стандартом.
22. Вважаємо за доцільне внести розроблені на основі римського права такі зміни до Цивільного кодексу України:
а) “Стаття 407. Підстави виникнення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі – емфітевзис)
- Емфітевзис встановлюється між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі – емфітевта).
- Емфітевзис може відчужуватись і передаватись у порядку спадкування”;
б) “Стаття 408. Строк договору про встановлення емфітевзису
- Строк договору про надання емфітевзису не може бути меншим, ніж 25 років”;
в) надати право емфітевті відмовитися від договору, попередивши про це другу сторону не менш, ніж за 1 рік, і доповнити відповідним положенням статтю 410 Цивільного кодексу України;
г) у статтях 413 – 417 Цивільного кодексу України замінити поняття “право користування чужою земельною ділянкою для забудови” на термін – суперфіцій, а “землекористувач” – на суперфіціарій;
ґ) пункт 3 статті 413 Цивільного кодексу України викласти в такій редакції: “Суперфіцій може бути встановлено на визначений, або на невизначений строк, але не менший, ніж 50 років”;
д) доповнити статтю 414 Цивільного кодексу України пунктом 3: “У разі продажу суперфіціарієм будівлі (споруди) власник цієї земельної ділянки має переважне перед іншими особами право на її придбання за ціною, що оголошена для продажу, та на інших рівних умовах”;
е) внести уточнення до підпункту 3 пункту 1 статті 416 Цивільного кодексу України і викласти його в такій редакції: “Відмови суперфіціарія від права користування за умови обов‘язкового попередження другої сторони не менше, ніж за 1 рік”;
є) запропоновано ввести до цивільного законодавства України правовий інститут договору дарування на випадок смерті;
ж) обґрунтовано доцільність надання права спадкодавцеві призначати виконавцем заповідального відказу не тільки спадкоємця, але й доручати виконання заповідального відказу будь-якій фізичній особі з повною цивільною дієздатністю або юридичній особі (виконавцеві заповідального відказу);
з) запропоновано внести зміни до Цивільного кодексу України у частині розподілу спадкоємців за чергами спадкування за законом (статті 1261 – 1265).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Юридический энциклопедический словарь / Гл. ред. О.Е. Кутафин. – М.:
Большая Российская энциклопедия, 2003. – 559 с.
2. Большая Советская Энциклопедия: В 30 т. / Гл. ред. А.М. Прохоров. - 3-е изд. - Т.10. – М.: Советская Энциклопедия, 1972. – 557 с.
3. Российский энциклопедический словарь: В 2 кн. – Кн.1 / Гл. ред. А.М.Прохоров. – М.: Большая Российская энциклопедия, 2001. – 1023 с.
4. Харитонов Є.О., Харитонова О.І. Рецепції приватного права: парадигма процесу. – К-д.: Центрально-Українське вид-во, 1999. – 144 с.
5. Бехруз Х. Вступ до порівняльного правознавства: Навч. посібн. – Одеса: Юрид. літ-ра, 2002. – 328 с.
6. Орач Є.М., Тищик Б.Й. Основи римського приватного права: Курс лекцій. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 272 с.
7. Популярна юридична енциклопедія / Кол. авт.: В.К.Гіжевський, В.В.Головченко …В.С.Ковальський (кер.) та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 528 с.
8. Гримм Д.Д. Лекции по догме римского права: Пособ. для слушателей. - 3-е изд., испр. и доп. – СПб.: Тип. Ю.Н.Эрлих, 1910. – 421 с.
9. Рабінович М.П. Основи загальної теорії права та держави. - 5-е вид., зі змінами: Навч. посібн. – К.: Атіка, 2001. – 176 с.
10. Мельник Л.Г. Экономика и информация: экономика информации и информация в экономике: Энциклопедический словарь. – Сумы: ИТД “Университетская книга”, 2005. – 384 с.
11. Аннерс Э. История европейского права / Р.Л.Валинский и др. (пер. со швед.); РАН. – М.: Наука, 1999. – 395 с.
12. Стоянов А. Методы разработки положительного права. – Харьков, 1862. – С.10.
13. Барихин А.Б. Экономика и право: Энциклопедический словарь. – М.: Книжный мир, 2000. – 928 с.
14. Антология мировой правовой мысли: В 5 т. - Т.ІІ. Европа: V-ХVІІ вв. / Нац. обществ. – науч. фонд; Руковод. науч. проекта Г.Ю. Семигин. – М.: Мысль, 1999. – 829 с.
15. Степанов Д.И. Вопросы методологии цивилистической доктрины // Актуальные проблемы гражданского права: Сборн. статей. Вып. 6 / Под ред. О.Ю.Шилохвостова. – М.: Изд-во НОРМА, 2003. – 384 с.
16. История государства и права зарубежных стран: Учебн. для вузов. - 2-е изд. - Ч.1. / Под ред. проф. Н.А. Крашенниковой и проф. О.А. Жидкова. – М.: Норма-Инфра, 1999. – 624 с.
17. Нерсесянц В.С. Философия права: Учебник для вузов. – М.: Изд-во НОРМА, 2003. – 652 с.
18. Тарановский Ф.В. Энциклопедия права. – 3-е изд. – СПб.: Лань, 2001. – С. 23.
19. Иоффе О.С. Избранные труды по гражданскому праву: Из истории цивилистической мысли. Гражданское правоотношение. Критика теории хозяйственного права. - 2-е изд., испр. – М.: Статут, 2003. – 782 с.
20. Гражданское право: Словарь-справочник / Под общ. ред. М.Ю.Тихомирова. – М., 1996. – 575 с.
21. Антология мировой правовой мысли: В 5 т. - Т.ІІІ. Европа. Америка: ХVІІ-ХХ вв. / Нац. обществ. – науч. фонд; Руковод. науч. проекта Г.Ю. Семигин. – М.: Мысль, 1999. – 829 с.
22. Всемирная история государства и права: Энциклопедический словарь / Под ред. А.В.Крутских. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 398 с.
23. Саммерс Роберт С. Господствующая правовая теория в США // Советское государство и право. - 1989. - № 7. – С. 109 – 116.
24. Дождев Д.В. Римское частное право: Учебник для вузов / Под общ. ред. акад. РАН, д.ю.н., проф. В.С.Нерсесянца. – 2-е изд., изм. и доп. – М.: Норма, 2004. – 784 с.
25. Иоффе О.С., Мусин В.А. Основы римского гражданского права. – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1974. – 156 с.
26. Муромцев С.А. Гражданское право Древнего Рима. – М.: Статут, 2003. – 685с.
27. Казанцев Л.Н. Учение о представительстве в гражданском праве. – К., 1878; Казанцев Л.Н. Об изучении римского гражданского процесса. – К., 1882; Казанцев Л.Н. Курс истории римского права. – К., 1886 та інші.
28. Хвостов В.М. Система римского права: Учебник. – М.: Спартак, 1996. – 522 с.
29. Хвостов В.М. История римского права. – М., 1910. – 426 с.
30. Покровский И.А. Лекции по истории римского права, читанные в осеннем семестре 1897 г. – К.: Изд. студентов, 1897. – 275 с.
31. Покровский И.А. История римского права. – СПб.: Изд. Юрид. книжного склада “Право”, 1913. – 572 с.; Покровский И.А. История римского права. – СПб.: Летний сад,1999. – 533 с.
32. Покровский И.А. Роль римского права в правовой истории человечества и современной юриспруденции. - Ч.ІІ. Генезис преторского права. – К., 1902. – 288 с.
33. Барон Ю. Система римского гражданского права. - Вып. 3. Кн. ІV. Обязательственное право / Пер. с 5-го нем. изд. Л.И. Петражицкого. – К.: Типогр. Ун-та, 1988; Барон Ю. Система римского гражданского права. - Вып. 4. Владение. Вещные права / Пер. с нем. Л.И. Петражицкого. – К.: Типогр. Шульженко, 1988.
34. Петражицкий Л.И. Права добросовестного владельца на доходы с точек зрения догмы и политики гражданского права. – М.: Статут, 2002. – 426 с.
35. Корецкий В.М. Очерки международного хозяйственного права. – Х., 1928. – С. 132-133.
36. Ромовська З. Українське цивільне право: Загальна частина. Академічний курс. Підручник. – К.: Атіка, 2005. – 560 с.
37. Андреев М.Н. Римско частно право. – София, Держ. изд-во “Наука и изкуство”, 1958. – 359 с.
38. Из истории цивилистической мысли (Юриспруденция Древнего Рима) // Проблемы гражданского и административного права / Ленингр. гос. ун-т. Отв. ред. Б.Б.Черепахин, О.С.Иоффе, Ю.К.Толстой. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1962. – С. 314 – 341.
39. Roman law. – Hartford, Conn.: University of Connecticut School of Law Press, 1987.- 120 р.
40. Бартошек М. Римское право: Понятие, термины, определения / Пер. с чешск. Ю.В. Преснякова. – М.: Юрид. лит., 1989. – 448 с.
41. Гарсиа Гарридо М.Х. Римское частное право: Казусы, иски, институты / Пер. с испан.; Отв. ред. Л.Л.Кофанов. – М.: Статут, 2005. – 812 с.
42. Санфилиппо Чезаре. Курс римского частного права: Учебник / Под ред. Д.В.Дождева.- М.: Издательство БЕК, 2002. – 400 с.
43. Франчози Дж. Институционный курс римского права / Пер. с итал.; Отв. ред. Л.Л. Кофанов. – М.: Статут, 2004. – 428 с.
44. Римско право: (основен учебник) / Иво Пухан, Марjана Поленак-Акимовска. – 2-е изд. – Скопjе: Правен факультет, 1996. – 434 с.
45. Дождев Д.В. Практический курс римского права: Часть І: Учебн.-практ. пособие. – М.: Дело, 2000. – 280 с.; Дождев Д.В. Основание защиты владения в римском праве. – М.: Институт государства и права РАН, 1996. – 239 с.; ДождевД.В. Римское частное право: Учебник для вузов / Под общ. ред. акад. РАН, д.ю.н., проф. В.С.Нерсесянца. – 2-е изд., изм. и доп. – М.: Норма, 2004. – 784 с. та інші.
46. Косарев А.И. Римское частное право: Учебник для вузов. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998. – 254 с.
47. Черниловский З.М. Римское частное право: Элементарный курс. – М.: Новый Юрист, 1997. – 224 с.
48. Черниловский З.М. История государства и права новейшего времени. Германия 1918-1956 гг. – М., 1956. – 63 с.
49. Харитонов Є.О. Рецепція римського приватного права: теоретичні та історико-правові аспекти. – Одеса, 1997. – 283 с.; Харитонов Є.О. Історія приватного права Європи: Західна традиція. – Одеса: АО БАХВА, 2001. – 328 с.; Харитонов Є.О. Історія приватного (цивільного) права Європи: Частина І. Витоки. – Одеса: АО БАХВА, 1999. – 292 с. та інші.
50. Калюжний Р.А. Римське приватне право: Курс лекцій. – К.: Істина, 2005. – 144 с.
51. Гутьєва В.В. Емфітевзис у римському праві та його рецепція у праві України: Автореф. дис. … канд. юр. наук /12.00.01/. – Львів, 2003. – 19 с.
52. Кресін О. Розвиток методології порівняльного правознавства: історичний аспект // Право України. – 2006. - №2. – С. 128-130.
53. Гуревич П.С. Философский словарь. – М.: Олимп; ООО “Издательство АСТ”, 1997. – 320 с.
54. Тихомиров О. Методологія юридичної компаративістики: проблеми філософського осмислення // Право України. – 2006.- С. 32-34.
55. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і головн. ред. В.Т. Бусел. - К.: Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2001. – 1440 с.
56. Дроніков В.К. Римське приватне право. – К.: Вид-во Київського університету, 1961. – 198 с.
57. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2001. – 656 с.
58. Кравчук М.В. Проблеми теорії держави і права : Навч. посібн. – К.: ВД “Професіонал”, 2004. – 398 с.
59. Швеков Г.В. Прогресс и преемственность в праве // Государство и право.- 1983. - №1. – С. 39.
60. Карбонье Ж. Юридическая социология: Пер. с фр. / Пер. и вступ. ст. В.А.Туманова. – М.: Прогресс, 1986. – 352 с.
61. Неновски Н. Преемственность в праве. – М., 1977. – 167 с.
62. Оборотов Ю.Н. Традиции и новации в правовом развитии: Монография. – Одесса: Юрид. лит., 2001. – 160 с.
63. Головченко В. Взаємовідносини між Австрією та Україною як фактор правової акультурації // Право України. – 1997. - № 3. – С. 78 – 80.
64. Косарев А.И. История государства и права зарубежных стран. – М.: Изд-во НОРМА, 2002. – 464 с.
65. Підопригора О.А. Римське приватне право: Підручник для студентів юрид. спец. вищих навч. закладів. - 3-є вид., перероб. та доп. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001. – 440 с.
66. Римське право (Інституції) / За заг. ред. проф. Харитонова Є.О. – Х.: “Одіссей”, 2003. – 288 с.
67. Харитонов Є.О. Рецепція римського приватного права (теоретичні та історико-правові аспекти). Автореф. дис. …доктора. юр. наук / 12.00.01/. - Одеса, 1997. – 51 с.
68. История государства и права зарубежных стран: Часть 1. Учебник для вузов. - 2-е изд. / Под ред. проф. Н.А. Крашенинниковой и проф. О.А. Жидкова. – М.: Норма - Инфра, 1999. – 624 с.
69. Виноградов В.Г. Римское частное право в средневековой Европе. – М.: Изд. А.Карцева, 1910. – 99 с.
70. Галанза П.Н. Феодальное государство и право Германии. – М.: Изд-во МГУ, 1963. – 43 с.
71. Дюги Леон. Общие преобразования гражданского права со времени Кодекса Наполеона. – М.: Госуд. изд., 1919. – 110 с.
72. Підопригора О.А., Харитонов Е.О. Римське право: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 512 с.
73. Владимирский-Буданов М.Ф. Обзор истории русского права. – 5-е изд. – СПб., 1907. – 640 с.
74. Атоян О.Н. История государства и права Украины (с древнейших времен до середины ХVІІ века): Курс лекций / МВД Украины, Луган. ин-т внутр. дел; [Отв. ред. А.Н. Литвинов]. – Луганск: РИО ЛИВД, 2001. – 472 с.
75. Бойко А.И. Римское и современное уголовное право. – СПб.: Изд. “Юрид. центр Пресс”, 2003. – 259 с.
76. Скакун О.Ф. Правова система України на правовій карті світу. – Харків: Еспада, 2004. – 96 с.
77. Дзейко Ж.О., Вовк О.Й. Історія законодавчої техніки в Україні періоду княжої доби кінця ІХ – початку ХІV ст. // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип.. 28. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2005. – С. 149 – 158.
78. Кушинська Л.А. Християнський закон та звичаєва правосвідомість // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2006. - № 10. – С. 16 – 22.
79. Проценко Ю.А. Древнерусское государство и право: Лекция. – Волгоград: Издательство ВолГУ, 2000. – 60 с.
80. Левицький К. Закон Великого князя Ярослава Володимировича “Правда Руська” (переклад): Часопис правничий. – Львів, 1985. – НТШ. – С. 155-171.
81. Харитонов Є.О. Історія приватного права Європи: Східна традиція. – Одеса: Юридична література, 2000. – 260 с.
82. Карамзин Н.М. Предания веков: Сказания, легенды, рассказы из “Истории государства Российского”. – М.: Правда, 1989. – 766 с.
83. Грушевський М. Історія України-Руси. – Львів, 1905. – Т. 3. – 586 с.
84. Лащенко Р. Лекції по історії українського права. – К.: Україна, 1998. – 254 с.
85. Щапов Я.Н. Княжеские уставы и церковь в Древней Руси ХІ – ХІV вв. – М.: Наука, 1972. – 340 с.
86. Кузьмин А.Г. Об истоках древнерусского права // Сов. государство и право. – 1985. - №2. – С. 112 – 113.
87. Дністрянський С. Звичаєве право і соціальні зв‘язки // Часопис правничо-економічний. – Львів, 1902. – Т.ІV-V. – С. 30-31.
88. Римское частное право: Учебник / Под ред. проф. И.Б.Новицкого и проф. И.С.Перетерского. – М.: Юриспруденция, 2002. – 448 с.
89. Гошко Ю.Г. Звичаєве право населення Українських Карпат та Прикарпаття ХІV – ХІХ ст.ст. – Львів: Інститут правознавства НАН України, 1999. – 336 с.
90. Основи правознавства: Проб. підручник для 9 кл. серед. загальноосвіт. шк. / За ред. І.Б.Усенка. – К.: Ірпінь: ВТФ “Перун”, 1997. – 416 с.
91. Оніщенко Н.М. Правова система: проблеми теорії: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2002. – 352 с.
92. Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения. – М.: Издательство НОРМА, 1996. – 432 с.
93. Давид Рене. Основные правовые системы современности / Пер. с фр. и вступ. ст. В.А.Туманова. – М.: Прогресс, 1988. – 496 с.; Оніщенко Н.М. Правова система: проблеми теорії: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 202.–352 с.; Кравчук М.В. Проблеми теорії держави і права: Навч. посібн. – К.: ВД “Професіонал”, 2004. – 398 с. та інші.
94. Філософія: Підручник / За заг. ред. М.І. Горлача, В.Г. Кременя, В.К. Рибалка. – Харків: Консум, 2000. – 672 с.
95. Джохадзе Д.В. Учение Аристотеля о категориях: Автореф. дис. … канд. филос. наук. – М., 1964. – 24 с.
96. Ющик О.І. Галузі та інститути правової системи (міфи і реальність). – К.: Оріяни, 2002. – 112 с.
97. Кистяковский Б.О. Философия и социология права / Сост., примеч., указ. В.В.Сапова. – СПб.: РХГИ,1999. – 800 с.
98. Власов Ю.Л. Проблеми тлумачення норм права: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім.В.М. Корецького НАН України, 2001. – 180 с.
99. Теорія держави і права (опорні конспекти): Навч. посібн. для студ. вищ. навч. закл. / Авт. – упоряд. М.В. Кравчук – К.: Атіка, 2003. – 288 с.
100. Гусарєв С.Д., Колодій А.М., Кравченко Л.В., Олійник А.Ю., Павлюк І.І., Слюсаренко О.М., Шмоткін О.В. Основи держави і права: Навч. посібн. – К.: Юрінформ, 1995. – 168 с.
101. Шпиталенко Г.А., Шпиталенко Р.Б. Основи правознавства: Навч. посібн. – К.: Каравела, 2003.–384 с.
102. Саидов А.Х. Сравнительное правоведение. – М., 2000. – 148 с.
103. Давид Рене.Основные правовые системы современности / Пер. с фр. и вступ. ст. В.А.Туманова. – М.: Прогресс, 1988. – 496 с.
104. Берман Г.Дж. Право і революція. Формування західної традиції права. – К.: IRIS, 2001. – 652 c.
105. Косарев А.И. Англосаксонская и романо-германская формы буржуазного права: Учебн. пособ. – Калинин, 1977. – 64 с.
106. Закомлистов А.Ф. Юридическая философия. – СПб.: Изд. “Юридический центр Пресс”, 2003. – 548 с.
107. Колодій А.М. Принципи права України: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
108. Себайн Джордж Г., Торсон Томас Л. Історія політичної думки / Пер. з англ. – К.: Основи, 1997. – 838 с.
109. Александров Н. Г. Социалистические принципы советского права // Советское государство и право. – 1957. - № 11. – С. 17 – 18; Гурвич Г.С. Некоторые вопросы советского государственного права // Советское государство и право. – 1957. - № 12. – С. 111 та інші.
110. Дигесты Юстиниана / Пер. с латин.; Отв. ред. Л.Л. Кофанов. – М.: “Статут”, 2002. – 584 с.
111. Законодавча діяльність: Словник термінів і понять / За ред. акад. НАН України В.М.Литвина. – К.: Парламентське видавництво, 2004. – 344 с.
112. Правознавство: Підручник / Авт. кол.: С.Е. Демський, В.С. Ковальський, А.М. Колодій (керівник авт. кол.) та інші; За ред В.В. Копєйчикова. – 7-е вид., стер. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 736 с.
113. Макарчук В.С. Основи римського приватного права: Навч. посібн. – К.: Атіка, 2000. – 176 с.
114. Теорія держави і права / За ред. А.М. Колодія, В.В. Копєйчикова, С.Л.Лисенкова. – К.: Юрінформ, 1995. – 190 с.
115. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – Т.5. П – С. – К.: “Укр. енцикл.”, 2003. – 736 с.
116. Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Конституційне право України. Академічний курс: Підруч.: У 2 т. – Т.1 / За ред.В.Ф. Погорілка. – К.: ТОВ “Видавництво “Юридична думка”, 2006. – 544 с.
117. Мадіссон В.В. Питання філософії приватного права: Монографія. – К.: Науково-навчальне об‘єднання “Академкомплекс”, НДІ приватного права і підприємництва, 2003. – 136 с.
118. Платон, Аристотель. Политика. Наука об управлении государством. – М.: Изд-во Эксмо; СПб.: Terra Fantastica, 2003. – 864 с.
119. Сивий Р. Приватне право в юридичних системах деяких європейських держав: сучасні погляди сучасних цивілістів // Підприємство, господарство і право. – 2006. - № 2. – С. 53 – 55.
120. Омельченко О.А. Основы римского права: Учебн. пособ. – М.: Манускрипт, 1994. – 239 с.
121. Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 536 с.
122. Правознавство: Підручник / В.Ф.Опришко, Ф.П.Шульженко, С.І.Шимон та ін.; За заг. ред. В.Ф. Опришка, Ф.П.Шульженка. – К.: КНЕУ, 2003. – 767 с.
123. Конституційне право України: Підручник для студентів вищ. навч. закладів / За ред. Ю.М. Тодики, В.С. Журавського. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2002. – 544 с.
124. Тематичний словник термінів та визначень з курсу теорії держави і права / За ред. С.Д. Гусарєва, А.Ю. Олійника, О.Л. Слюсаренка. – К., 1996.- 100 с.
125. Левківський К.М., Салов В.О. Книга – невід‘ємна складова навчального процесу. – Л.: НВМ Поліграфічного технікуму УАД, 2003. – 31 с.
126. Хворостянкіна А. Дефініції в законодавчих текстах: питання теорії // Право України. – 2005. - № 11. - С. 28-32.
127. Петражицкий Л.И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности. – Т. 2. – СПб., 1907. – С. 513.
128. Кечекьян С.Ф. Теория государства и права. – М., 1949. – С. 362; Общая теория государства и права / Под ред. В.С. Петрова и Л.С. Явича. – Т. 2. Общая теория права. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1974. – С. 228; Магазинер Я.М. Общая теория права на основе советского законодательства // Правоведение. – 1998. - № 2. – С. 23-28; Керимов Д.А. Философские проблемы права. – М., 1972. – С. 226 та інші.
129. Москаленко О.М. Джерела права Європейського Союзу (міжнародно-правовий аналіз): Автореф. дис. … канд. юр. наук / 12.00.11/. – К., 2006. – 17с.
130. Барихин А.Б. Большой юридический энциклопедический словарь. – М.: Книжный мир, 2000. – 720 с.
131. Философский энциклопедический словарь / Гл. редакция: Л.Ф. Ильичев, П.Н.Федосеев, С.М. Ковалев, В.Г. Панов. – М.: Сов. энциклопедия, 1983. – 840с.
132. Баглай М.В., Габричидзе Б.Н. Конституционное право Российской Федерации: Учебник для юрид. вузов и фак. – 2-е изд., изм. и доп. – М.: Изд. группа НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 760 с.
133. Шебанов А.Ф. Форма советского права. – М., 1968. – С. 32; Магазинер Я.М. Лекции по государству и праву (общее государственное право). – Пг., 1919. – С.50; Керимов Д.А. Философские проблемы права. – М,, 1972. – С. 226; Государственное право буржуазных стран, освободившихся от колониальной зависимости / Под ред. И.П. Ильинского, М.А. Крутоголова. – М.: Юрид. лит., 1979. – С. 27 та інші.
134. Цицерон Марк Туллий. О государстве. О старости. О дружбе. Об обязанностях. Речи. Письма / Предисл. Е.И.Темнова. – М.: Мысль, 1999. – 782 с.
135. Аквінський Тома. Коментарі до Арістотелевої “Політики” / Пер. з лат. О.Кислюка; Передм. В.Котусенка. – К.: Основи, 2000. – 794 с.
136. Маккензи. Римское право сравнительно с законами Франции, Англии и Шотландии / Пер. с англ. – М.: Типография Л.И. Степановой, 1864. – 422 с.
137. Шебанов А.Ф. Форма советского права. – М.: Юрид. лит., 1968. – 215 с.
138. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. – М.: Междунар. отношения, 1996. – 400 с.
139. Харитонов Є.О. Рецепція римського приватного права. – Одеса, 1997. – 283 с.
140. Хутыз М.Х. Римское частное право: Курс лекций. - М.: Былина, 1994. – 170 с.
141. Молдован В.В., Мелащенко В.Ф. Конституційне право: опорні конспекти: Навч. посібн. для студентів юрид. вузів та факультетів. – К.: Юмана, 1996. – 272с.
142. Цивільне право України: Підручник / Є.О. Харитонов, Н.О. Саніахметова. – К.: Істина, 2003. – 776 с.
143. Порівняльне правознавство: Підручник для студ. юрид. спец. вищих навч. закладів / В.Д. Ткаченко, С.П. Погребняк, Д.В. Лук‘янов; За ред. В.Д. Ткаченка. – Х.: Право, 2003. – 274 с.
144. Оноре Тоні. Про право. Короткий вступ / Пер. з англ. Н. Комарова. – К.: Сфера, 1997. – 124 с.
145. Популярный юридический энциклопедический словарь / Редкол.: О.Е.Кутафин, Н.Л. Туманова, И.В. Шмаров и др. – М.: Большая Российская энциклопедия, Изд-во Эксмо, 2004. – 800 с.
146. История Франции: Т. 2. – М., 1973. – С. 124; Манфред А.З. Наполеон Бонапарт. – М., 1986. – С. 365-366 та інші.
147. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения: В 30 т. - Т. 22. – 2-е изд. – М.: Госполитиздат, 1962. – 804 с.
148. Гражданское Уложение Германии. Водный закон к Гражданскому Уложению / Пер. с нем. / Науч. ред. А.М. Маковский и др., 2-е изд., доп. – М.: Волтерс Клуверс, 2006. – 816 с.
149. Гражданское и торговое право капиталистических стран. – М., 1985. – С. 31.
150. Юридическая энциклопедия / Отв. ред. Б.Н.Топорин. – М.: Юристъ, 2001. – 1272 с.
151. Степанов Д.И. Вопросы методологии цивилистической доктрины // Актуальные проблемы гражданского права: Сборник статей: - Вып. 6 / Под ред. О.Ю.Шилохвостова. – М.: Изд-во Норма, 2003. – С. 1-32.
152. Харитонова Т.Є. Систематизація права у Візантійській імперії у першій половині VІ ст. н.е. (систематизація Юстиніана): Автореф. дис. … канд. юр. наук /12.00.01/. – Одеса, 2003. – 19 с.
153. Клименко О.В. Систематизація права Лівобережної України у другій чверті ХІХ сторіччя: Автореф. дис. … канд. юр. наук /12.00.01/. - К., 2004. – 20 с.
154. Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посібн. для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / За ред. В.Д.Гончаренка. – 3-тє вид., перероб. / Уклад. В.Д. Гончаренко, О.Д.Святоцький. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. – 800 с.
155. Гражданский кодекс Украинской ССР: Офиц. текст с изм. и доп. по состоянию на 20 мая 1985 г. – К.: Политиздат Украины, 1985. – 275 с.
156. Цивільний кодекс України: Закон України // Голос України. – 2003 р. - 12 березня. - № 45-46.
157. Философский энциклопедический словарь. – М.: ИНФРА – М, 2003. – 576 с.
158. Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. А.М. Прохоров. – 4-е изд. – М.: Сов. энциклопедия, 1989. – 1632 с.
159. Філософський енциклопедичний словник / За ред. В.І.Шинкарука. – К.: Абрис, 2002. – 742 с.
160. Философский словарь / Под ред. И.Т.Фролова. – 5-е изд. – М.: Политиздат, 1987. – 590 с.
161. Гегель Г. Политические произведения. – М.: Наука, 1978. – 439 с.
162. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях. – М.: Стелс, 1995. – 304 с.
163. Марчук В.М., Ніколаєва Л.В. Основні поняття та категорії права: Конспект лекцій з курсу “Основи права” / КТЕІ. Ч.1. – К., 1993. – 66 с.
164. Философский энциклопедический словарь / Редкол.: С.С.Аверинцев, Э.А.Араб-Оглы, Л.Ф.Ильичев и др. – 2-е изд. – М.: Сов. энциклопедия, 1989. – 815 с.
165. Хабриева Т.Я. Толкование Конституции Российской Федерации: теория и практика. – М.: Юристь, 1998. – С. 113 – 114.
166. Муромцев С.А. Рецепция римского права на Западе. – М., 1886. – С. 19.
167. Современные исследования римского права: Рефер. сб. / АН СССР; Сост. и науч. ред. А.С. Смышляев / - М., 1987. – 208 с.
168. Шепітько В.Ю. Криміналістика: Енциклопедичний словник / За ред. акад. НАН В.Я.Тація. – Харків: Право, 2001. – 560 с.
169. Цвайгерт К., Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права: В 2 т. – Том І. Основы. – М.: Междунар. отношения, 2000. – 480 с.
170. Crump Charles G., Jacob Ernest F. The Legacy of the Middle Ages. - Oxford, 1926. – P. 321, 325.
171. Берман Гарольд Дж. Вера и закон: примирение права и религии: Пер. с англ. – М.: Ad Marginem, 1999. – 432 с.
172. Иеринг Р. Дух римского права на различных ступенях его развития. Часть первая / Пер. с третьего справ. нем. изд. – СПб.: В. Безобразов и комп., 1875. – 309 с.
173. Корчевна Л.О. Проблема різноджерельного права: Досвід порівняльного правознавства: Монографія. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – 360 с.
174. Dworkin R. The Model of Rules. - Chicago: University of Chicago Law review, 1967. – 35 р.
175. Сторожук І. Основи місцевого управління // Вісник Хмельницького інституту регіон. Управління та права. – 2002. - №1. – С. 50-55.
176. Правові системи сучасності. Глобалізація. Демократизм. Розвиток / В.С.Журавський, О.В. Зайчук, О.Л. Копиленко, Н.М. Оніщенко; За заг. ред. В.С.Журавського. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 296 с.
177. Социология: Энциклопедия / Сост. А.А.Грицанов, В.Л.Абушенко, Г.М.Евелькин, Г.Н.Соколова, О.В.Терещенко. – Мн.: Книжный Дом, 2003. – 1312 с.
178. Семенов В.М. Конституционные принципы гражданского судопроизводства. – М.: Юрид. лит., 1982. – 150 с.
179. Мелащенко В.Ф. Основи конституційного права України. – К.: Вентурі, 1995. – 240 с.
180. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов и факультетов / Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. – М.: Издательская группа ИНФРА, М-НОРМА, 1997. – 570 с.
181. Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов / Ред. тома и авт. вступ. ст. А.Ф. Лосев; Перевод М.Л. Гаспарова. – 2-е изд. – М.: Мысль, 1986. – 571 с.
182. Ціппеліус Р. Філософія права / Під ред. Є.М. Причепія. – К.: Тандем, 2000. –
300 с.
183. Бержель Ж.-Л. Общая теория права / Под общ. ред. В.И. Даниленко. – М.: Издательский Дом Nota bene, 2000. – 576 c.
184. Гонгало Р.Ф. Суперфіцій у римському праві та його рецепція у сучасному цивільному праві України: Автореф. дис. … канд. юр. наук /12.00.03/. - К., 2000. – 18 с.
185. Алексеев С.С. Восхождение к праву. Поиски и решения. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство НОРМА, 2002. – 608 с.
186. Правовые системы стран мира: Энциклопедический словарь / Отв. ред. – д.ю.н., проф. А.Я. Сухарев. – 2-е изд. изм. и доп. – М.: Изд. НОРМА, 2001. – 840 с.
187. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 9.
188. Про приєднання України до Європейської конвенції про основні принципи транскордонного співробітництва між територіальними общинами або органами влади 1980 року: Постанова Верховної Ради України // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 36. – Ст. 370.
189. Муніципальне право України: Підручник / Кол. авт.; За ред. В.Ф. Погорілка, О.Ф. Фрицького. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 592с.
190. Елманова В.К. Высшее образование за рубежом (США, Великобритания, Франция, ФРГ, Япония, КНР): Учебн. пособ. – Л.: Ленингр. ун-т, 1989. – 50 с.
191. Краткий политический словарь / В.П. Абаренков, Т.Е. Абова, А.Г. Аверкин и др.; Сост. и общ. ред. Л.А. Оникова, Н.В. Шишлина. – 6-е изд., доп. – М.: Политиздат, 1989. – 623 с.
192. Суворов Н. Средневековые университеты. – М.: Типогр. Товарищества И.Н.Кушнерева, 1898. – 245 с.
193. Заєць А.Г. Тлумачення норм права – спеціальний вид юридичної діяльності // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 28. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. – С. 84 – 88.
194. Гусарєв С.Д. Юридична професія в контексті правової спадщини Риму // Часопис Київського університету права. – 2006. - № 1. – С. 21 – 24.
195. Струков Б.С. Университеты Германии как центры образования и культуры в средние века (ХІV – ХV вв.): Автореф. дис. … канд. юр. наук /12.00.01/. - М., 1980. – 14 с.
196. Из истории университетов Европы ХІІІ – ХV веков: Межвузовский сборник научных трудов. – Воронеж: ВГПИ, 1984. – 96 с.
197. Мінченко О. Юридична професія у Німеччині: аналіз окремих питань // Право України. – 2006. - №1. – С. 140 – 142.
198. Аврус А.И. История российских университетов: Курс лекций: Учебн. пособ. – Саратов: Изд – во Гос УНЦ “Коледж”, 1998. – 128 с.
199. Федоренко В.Л. Загальна і особлива частини як основні складові системи національного конституційного права // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2006. - № 10. – С. 5 – 15.
200. Петражицкий Л.И. Университет и наука. Опыт теории и техники университетского дела и научного самообразования: Т.ІІ. Практичес