ТЛУМАЧЕННЯ ДОГОВОРУ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ПИТАННЯ ТЛУМАЧЕННЯ ПРАВА
1.1. Тлумачення у правовій сфері: поняття, підстави, межі 10
1.2. Праворозуміння і тлумачення права 26
1.3. Наука та мистецтво тлумачення: юридична герменевтика 41
1.4. Способи, прийоми та правила тлумачення 59
Висновки до першого розділу 74
РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ПІДСТАВИ ТЛУМАЧЕННЯ
ДОГОВОРУ
2.1. Договір як загальноправова категорія 79
2.2. Воля та волевиявлення при тлумаченні договору 99
2.3. Правила тлумачення договору 113
Висновки до другого розділу 120
РОЗДІЛ 3. ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ДОГОВОРІВ ОКРЕМИХ ВИДІВ
3.1. Тлумачення цивільного договору 124
3.2. Адміністративний договір та його тлумачення 137
3.3. Тлумачення міжнародного договору 146
Висновки до третього розділу 169
ВИСНОВКИ 172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 176
ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Глибокі соціальні зміни, які переживає Україна, поступово приводять до того, що законодавство перетворюється на сучасний механізм обмеження держави, закріплення устрою правової держави і забезпечення можливості розвитку недержавних інститутів. Сфера індивідуальної автономії особистості звільняється від довільного вторгнення держави, її органів і посадових осіб, а сама особистість одержує реальну можливість гармонійного прояву, взаємодії та розвитку.
Демократизація соціального і державного життя, активне впровадження приватноправових основ, лібералізація економічних відносин підвищили значення правових засобів і в першу чергу – договору. Прогресивний розвиток права пов'язаний з неухильним розширенням сфери договірних відносин, основою яких є принципи згоди і волі. Зазначена тенденція є універсальним значенням договірних начал як у політичному, так і в економічному житті. Саме договір став своєрідним локомотивом, що привів у погоджений рух величезний комплекс суспільних зв'язків, які раніше мали хаотичний характер.
Договір є однією з найбільш давніх правових конструкцій, і його конституююча ознака – досягнута контрагентами згода – набуває визначального значення в сучасному праві.
Однак усне і письмове слово, інші знакові символи, за допомогою яких особи вступають у правові відносини, не завжди адекватно відображають їхні прагнення. До того ж, сторони при укладанні договору найчастіше забувають про питання, важливість яких прояснюється пізніше. Не випадково, що запровадження права у життя, у поведінку людей завжди пов’язане зі з’ясуванням змісту норм права, індивідуальних рішень, договорів. Інакше кажучи, необхідність тлумачення супроводжує право у самих різних формах його прояву.
Значення тлумачення права істотно зростає у теперішній час, коли соціальна і юридична практика поступово відходить від традиційних для нашого суспільства уявлень про право як установлення держави, а в юридичній доктрині актуалізується думка про необхідність розрізнення «правових» і «неправових» законів, про доцільність закріплення в законодавстві та інших правових нормативах різних механізмів, що дозволяють блокувати дію «застарілих», «несправедливих», «абсурдних» та інших розпоряджень такого характеру.
Тим часом, проблема тлумачення права в ракурсі тлумачення договору в загальнотеоретичному правознавстві по суті не одержала належного висвітлення, а сьогодні потрібна не тільки докладна наукова розробка проблеми, але і створення методики тлумачення договору, з урахуванням сучасних правових реалій, способів, прийомів і правил здійснення інтерпретаційної діяльності.
Загальнотеоретичну основу дисертаційного дослідження склали роботи С.С.Алексєєва, М.І.Бобнєвой, Є.В.Васьковського, А.Б.Венгерова, С.Й.Вільнянського, С.О.Голунського, Н.Л.Граната, А.І.Денисова, В.В.Івано-ва, С.В.Ківалова, А.І.Ковлера, М.І.Козюбри, В.В.Копєйчикова, Н.М.Коркуно-ва, Ю.К.Краснова, А.Ф.Крижанівського, В.В.Лазарєва, Т.Е.Насирової, П.Є.Недбайла, В.С.Нерсесянца, А.В.Осипова, І.С. Перетерського, А.С.Пігол-кіна, Л.В.Соцуро, Б.П.Спасова, М.С.Строговича, В.М.Сирих, Ф.В.Таранов-ського, Л.В.Тихомирової, М.Ю. Тихомирова, Ю.Г.Ткаченка, В.М.Хропанюка, А.Ф.Черданцева, А.С.Шабурова, М.Д.Шаргородського, Б.С.Ебзеєва, П.С. Елькінда, Л.С.Явича та ін.
Незважаючи на те, що питання тлумачення договору в загальнотеоретичних юридичних дослідженнях вчених України поки що не одержали детальної розробки, можна виділити розгляд цієї проблематики у роботах В.Б.Авер’янова, Ю.Л.Власова, А.А.Козловського, А.М.Колодія, В.Є.Мармазова, Ю.М.Оборотова, Н.Н.Пархоменка, П.М.Рабіновича, Н.О.Саніахметової, О.Ф.Скакун, О.В.Сурілова, Ю.М.Тодики, Є.О.Харито-нова та ін.
Дослідження концептуальних основ інтерпретаторської діяльності і договірної форми відносин забезпечене використанням праць зарубіжних вчених і філософів, зокрема, Ч.Беккаріа, К.Біндінга, Е.Врублевського, Г.Гадамера, В.Дільтея, О.Конта, Х.Кьотца, Ф.Макнотена, Т.Маунца, П.Рікера, Н.Рулана, К.Опалєка, В.Таджера, К.Цвайгерта, Дж.Уррі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Спрямованість дисертаційного дослідження визначається програмою наукових досліджень Одеської національної юридичної академії відповідно до фундаментальної теми «Правові проблеми становлення і розвитку сучасної Української держави» (державний реєстраційний номер 0101U0001195), наукової програми Міністерства освіти і науки України «Актуальні проблеми побудови демократичної соціальної правової держави відповідно до положень Конституції України», плану науково-дослідної роботи Одеської національної юридичної академії на 2001–2005 рр., а також плану науково-дослідної роботи кафедри теорії держави і права Одеської національної юридичної академії на 2001–2005 рр. «Традиції і новації в правовому розвитку (теоретичний аспект)».
Мета і задачі дослідження. Основною метою роботи є дослідження в рамках системного підходу методології тлумачення права, науковий аналіз загальнотеоретичних основ тлумачення договору, а також дослідження його теоретичної і процесуальної моделі, перевірка її на реалізуємість на прикладі цивільного, адміністративного і міжнародного договорів, розробка практичних рекомендацій з удосконалення інтерпретації договорів.
З метою дослідження пов’язані постановка і вирішення таких задач:
– аналіз поняття «тлумачення права» з урахуванням великої кількості існуючих підходів;
– визначення концептуальних основ інтерпретаційної діяльності у правовій сфері;
– дослідження тлумачення права і праворозуміння в їхніх взаємозв’язку і взаємообумовленості;
– обґрунтування значущості герменевтики при здійсненні інтерпрета-ційної діяльності у правовій сфері;
– виділення різновидів тлумачення права та організаційних форм інтерпретаційної діяльності у правовій сфері;
– дослідження соціально-правового значення договору і загальнотеоре-тичних основ його тлумачення;
– розгляд співвідношення волі і волевиявлення сторін у процесі тлумачення договору;
– розробка науково-практичних рекомендацій зі здійснення інтерпретаційної діяльності договірних форм поведінки людей.
Об’єктом дослідження є інтерпретаційна діяльність, яка здійснюється у правовій сфері, зокрема, у сфері договірних відносин, та її видова характеристика.
Предметом дослідження є тлумачення договору, яке здійснюється при формуванні, реалізації і застосуванні права.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є наукові методи, які базуються на вимогах об’єктивного і всебічного аналізу питань і проблем здійснення інтерпретаційної діяльності у правовій сфері. В основу методології дослідження покладений весь комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, які знаходять широке застосування у сучасній науці теорії права. Так, системний метод використаний при розробці понятійних, гносеологічних і методологічних проблем здійснення інтерпретаційної діяльності у правовій сфері; герменевтичний метод розкриває нові можливості для тлумачення права в умовах калейдоскопічних змін у законодавчій сфері; антропологічний метод використаний для аналізу формування волі і волевиявлення у процесі договірних відносин, виявлення їх форм і взаємин при тлумаченні договору; догматичний метод знадобився при дослідженні співвідношення праворозуміння і тлумачення права, конкретних способів тлумачення права; порівняльно-правовий (компаративний) метод послужив для розробки фундаментальних положень здійснення інтерпретаційної діяльності у правовій сфері та аналізу правових нормативів і юридичної діяльності різних держав при тлумаченні норм договірного і недоговірного характеру; метод кількісного і якісного аналізу використовувався для з’ясування ефективності норм, які регламентують інтерпретаційну діяльність. Застосування методів багатофакторності, моделювання і прогнозування дало можливість розробити пропозиції щодо удосконалення інституціонально-процесуальних і результативно-статутарних аспектів інтерпретаційної діяльності у правовій сфері.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація першим в Україні комплексним загальнотеоретичним науковим дослідженням питань тлумачення договору. Наукова новизна роботи визначається сучасною постановкою проблеми, дослідженням нових ідей і тенденцій розвитку інтерпретаційної діяльності у зв’язку з підвищенням ролі договору в умовах демократизації суспільного і державного життя України. У дисертації пропонуються нові концептуальні ідеї, положення і висновки, отримані особисто здобувачем:
вперше у вітчизняній науці теорії права здійснено спробу цілісного і комплексного дослідження поняття тлумачення права з акцентом на нерозривному зв’язку тлумачення з розумовою діяльністю інтерпретатора;
запропоновано авторську концепцію здійснення системного аналізу поняття «тлумачення права» в контексті інтегративного розуміння права і сформованих сучасних правових і політичних реалій;
дістало подальшого розвитку положення щодо важливої ролі інтерпретаційної діяльності в сучасних умовах;
сформульовано висновок про зміну загальнотеоретичної ролі договору, який виступає як гнучка правова форма при розв’язанні протиріч, які виникають між суб’єктами права;
удосконалено висновок щодо значної ролі герменевтики у процесі тлумачення договору;
сформульовані рекомендації щодо модифікації способів, прийомів та правил тлумачення права в процесі тлумачення договору;
переосмислено співвідношення волі та волевиявлення сторін під час інтерпретації договору;
обґрунтовано тезу про те, що проблему тлумачення договору актуалізує регулятивна природа договірних відносин, які виникають з ініціативи суб’єктів ще до їхнього нормативно-правового врегулювання;
зроблено висновок про реальну можливість більш широкого використання договору в процесі регулювання суспільних відносин.
Практичне значення одержаних результатів пов’язане з формуванням цілісної картини тлумачення права й інтерпретаційної діяльності у контексті становлення, розвитку і реалізації договірної форми, що може бути використане по таких напрямках:
у законотворчій діяльності – Верховною Радою України при розробці і прийнятті законів, внесенні до них змін, зокрема, закріпленні принципів тлумачення договорів, передбачених Віденською конвенцією про право міжнародних договорів 1969 р., та іншими міжнародно-правовими актами в Цивільному кодексі України;
у практичній діяльності – в системі органів виконавчої та судової влади України при інтерпретації законодавчих та інших нормативних актів;
у науково-дослідній роботі – для подальшого аналізу проблем становлення і розвитку системи джерел права, обґрунтування необхідності більш широкого використання договору як джерела права;
у навчальному процесі – при вивченні поняття «тлумачення права» у курсі теорії держави і права, формуванні навичок інтерпретаційної діяльності у студентів; при підготовці підручників, посібників, практикумів з теорії держави і права за вказаною темою.
Апробація результатів дослідження. Дисертацію виконано і обговорено на кафедрі теорії держави і права Одеської національної юридичної академії.
Положення дисертації обговорювалися на 4-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів ОНЮА «Правові проблеми становлення і розвитку сучасної Української держави» (березень 2001 р., м. Одеса), на 5-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів ОНЮА (квітень 2002 р., м. Одеса), на 6-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів ОНЮА (квітень 2003 р., м.Одеса), на 7-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів ОНЮА (квітень 2004 р., м. Одеса).
Результати дисертаційного дослідження використовувалися автором у навчальному процесі, при проведенні семінарських занять з теорії держави і права.
Публікації. Основні положення дисертації знайшли своє відображення у 7 наукових статтях, які опубліковані у виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Наукова проблема, вирішенню якої присвячена ця дисертаційна робота, полягає у дослідженні методологічних питань тлумачення права, науковому аналізові загальнотеоретичних основ тлумачення договору, а також дослідженні його теоретичної і процесуальної моделі, перевірці її на реалізуємість на прикладі цивільного, адміністративного і міжнародного договорів, розробці практичних рекомендацій з удосконалення інтерпретації договорів.
Мету дисертації досягнуто, поставлені завдання виконано.
До найбільш загальних і важливих результатів дослідження, на думку автора, можна віднести такі.
Запровадження права в життя неможливе без з’ясування змісту норм права, індивідуальних рішень, договорів, що визначає значимість тлумачення, яке супроводжує право в самих різних формах його прояву. Історичні корені тлумачення знаходяться у взаємодіях людини з природою, що викликало необхідність осмислення такої взаємодії за допомогою з’ясування змісту природних явищ і пов’язаної з ними соціальної практики. Основою терміна «тлумачення» є слова, які дають можливість визначити цей термін: «пояснення, розкриття змісту» і «творче освоєння», що вказує на необхідність інтелектуальної діяльності, спрямованої на розкриття змісту. В дисертації з’ясовується використання терміна «тлумачення права» із загально-філософської, структурної, змістовної і конкретної позицій.
Сучасні уявлення про тлумачення усе більше ґрунтуються на юридичному праворозумінні, що дозволяє вирішити багато проблем, які виникають особливо при інтерпретації прав і обов’язків окремих суб’єктів, при здійсненні договірних відносин.
Теорія тлумачення права в Україні інтенсивно розвивається, що обумовлено цілою низкою соціально-правових і організаційно-правових факторів світового і національного характеру, найважливішим серед яких є рух України до світових і європейських стандартів у праворозумінні і правозастосуванні, та пов’язана з цим задача побудови правової держави. У процесі тлумачення права відзначається зростання ролі юридичної герменевтики. При інтерпретації важливу роль відіграють способи, прийоми і правила здійснення цієї специфічної діяльності, практичне оволодіння якими дає можливість юристам здійснювати своє професійне призначення.
Договір, як первинне правове явище, з загальнотеоретичних позицій вивчений недостатньо. Під юридичною конструкцією договору розуміється передбачена законом система взаємозалежних компонентів правового характеру, що забезпечує функціонування зв’язків між учасниками договору. Ключове значення для тлумачення договору має встановлення його правової природи, від якої, у кінцевому рахунку, залежить весь комплекс питань, пов’язаних із взаємодією сторін. Суб’єкту тлумачення доводиться усвідомлювати зміст здійсненого стороною договору волевиявлення і його співвідношення з волею.
Цивільно-правовий договір є основною правовою формою, яка фактично перманентно визначає й опосередковує динаміку цивільного обороту. Процес тлумачення цивільного договору характеризується необхідністю пошуку закладеного в договорі компромісу, необхідного для «примирення» протиборчих інтересів сторін.
Адміністративний договір є публічно-правовим, а його учасники найчастіше знаходяться у відношенні влади і підпорядкування. Загальні принципи договірного права в адміністративному договорі, у тому числі і правила тлумачення, діють з певними обмеженнями, які прямо обумовлені особливостями адміністративно-правового регулювання.
Особливості тлумачення міжнародного договору обумовлені його правовою природою. Такі договори є угодами між державами чи іншими суб’єктами міжнародного права, а також мають явно виражену єднальну (договірну) основу. При інтерпретації в міжнародній договірній практиці, в залежності від суб’єктів тлумачення, в основному застосовуються автентичне, судове і доктринальне тлумачення; способами тлумачення міжнародних договорів частіше є граматичне, логічне, історичне і систематичне тлумачення.
Способи і правила тлумачення цивільного, адміністративного і міжнародного договорів в основному відповідають способам і правилам тлумачення нормативно-правових актів, але з певними модифікаціями і особливостями, обумовленими специфікою правової форми, і особливостями самого об’єкта тлумачення.
Оптимізація і впровадження одержаних результатів пов'язані з реалізацією науково-практичних рекомендацій:
1. З метою активізації процесу становлення і поширення використання договору в праві України, необхідна розробка концептуальних підходів до використання договірної форми відносин між суб’єктами права з визначенням цілей і задач, організаційно-правових форм і управлінських методів регулювання такої форми відносин, її об’єктного і суб’єктного складу за рівнями і компетенційними повноваженнями.
2. Для практичної реалізації вказаної концепції на її основі необхідно і можливо розробити систему публічного і деталізувати систему приватного права для застосування в рамках існуючих політико-правових і економічних реалій України.
3. З метою запобігання конфліктним ситуаціям, що виникають в процесі функціонування і взаємодії суб’єктів права України, особливо органів, що належать до різних гілок державної влади, органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, органів держави та індивідів, їх асоціацій тощо, слід рекомендувати законодавцю в процесі законопроектної роботи і законодавчої діяльності частіше практикувати розробку, використання і впровадження юридичних конструкцій, заснованих на договірних формах взаємостосунків, в юридичну, праворегулятивну та юрисдикційну діяльність суб’єктів права України.
4. Договірна форма відносин повинна стати повсякденною в практиці взаємостосунків державних органів та органів місцевого самоврядування, ординарною і оптимальною формою встановлення і реалізації співпраці, а також універсальним способом вирішення виникаючих в процесі цього суперечностей.
5. Враховуючи соціальну значущість тлумачення права, необхідно активізувати роботу з наукового узагальнення внутрішніх і зовнішніх розробок та моніторингових досліджень в контексті інтерпретаційної діяльності у сфері договірних відносин.
6. З метою активізації становлення і практичного застосування інтерпретаційної діяльності в рамках конституційного устрою України, необхідно розпочати процес легалізації напрацьованих наукових пропозицій профілюючого характеру в конкретних законодавчих нормах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аринин А.Н. Гражданское общество и правовое государство // Обществен-ные науки и современность. – 2000. – № 6. – С. 47-49.
2. Тарановский Ф.В. Энциклопедия права. – СПб.: Лань, 2001. – 581 с.
3. Право и общественный прогресс в социалистическом обществе / Отв. ред. Н.И. Козюбра. – К.: Наук. думка, 1988. – 352 с.
4. Rouland N. L’anthropologie juridigue // Serie Droit fondamental. – P., 1980. – P. 3-11.
5. Нерсесянц В.С. Юридическая антропология как наука и учебная дисциплина // В кн.: Рулана Н. Юридическая антропология: Пер. с франц. – М., 1999. – С. 1-6.
6. Ковлер А.И. Антропология права: Учебн. для вузов. – М.: Изд-во «Инфра-М», 2002. – 480 с.
7. Макнотен Ф., Урри Дж. Социология природы // Теория общества. – М.: Канон-пресс-Ц, 1999. – C. 255-269.
8. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Навч. посіб. – 5-те вид., зі зм. – Одеса: Юрид. л-ра, 2002. – 176 с.
9. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка. – Т. 1–4. – М.: Рус. яз., 1991. – Т. 4. – 683 с.
10. Ожегов С.И. Словарь русского языка. – М.: Рус. яз., 1988. – 748 с.
11. Новейший словарь иностранных слов и выражений. – Минск: Харвест, 2001. – 975 с.
12. Философский энциклопедический словарь – М.: Сов. энциклопедия, 1983. – 839 с.
13. The New Encyclopedia Britanica. – Chicago: Encyclopedia Britanica Inc., 1994. – Vol. 23. – 982 p.
14. Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права. – СПб., 1886. – 313 с.
15. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Навч. посіб. – Тернопіль: Лілея, 2002.
16. Алексеев С.С. Общая теория социалистического права. – Вып. 3-й. – Свердловск, 1965. – 212 с.
17. Скакун О.Ф. Теория государства и права. – Харьков: Консум, 2000. – 703 с.
18. Теорія держави і права (навчальний посібник для підготовки до державного іспиту) / Авт.-упоряд. Кравчук М.В. – Тернопіль, 2001. – 168 с.
19. Шульга А.М. Теория государства и права: Пособие для подготовки к государственному (выпускному) экзамену. – Харьков, 2001. – 131 с.
20. Черданцев А.Ф. Толкование права // Общая теория государства и права: Академический курс. – В 2 т. – М., 1998. – Том. 2: Теория права. – С. 320-338.
21. Лазарев В.В. Толкование права / Проблемы общей теории права и государства: Учебник для вузов / Под общей ред. В.С. Нерсесянца. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – C. 437-449.
22. Осипов А.В. Толкование права // Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И.Матузова и А.В. Малько. – М., 1997. – 672 с.
23. Марченко М.Н. Теория государства и права: Учебник. – М.: Юрид. лит., 1996. – 432 с.
24. Шабуров А.С. Толкование норм права // Теория государства и права / Алексеев С.С., Архипов С.И., Корельский В.М. и др. / Под ред. В.М.Корельского и В.Д. Перевалова. – М., 1997. – С. 351-361.
25. Пиголкин А.С. Толкование нормативных актов в СССР. – М., 1962. – 166 с.
26. Гранат Н.Л. Толкование норм права в правоприменительной деятельности органов внутрен¬них дел. – М., 1991. – С. 4.
27. Пиголкин А.С. Толкование норм права // Общая теория права. – М., 1995. – С. 280-292.
28. Лазаревскій Н. Толкованіе законовъ // Энциклопедический словарь / Изд. Брокгауз Ф.А., Єфрон Н.А. – М.: Терра, 1993. – Т. 65. – С. 432.
29. Грацианский П.С. Толкование закона // Энциклопедический словарь правовых знаний / Советское право. – М.: Изд-во «Советская энциклопедия», 1965. – 512 с.
30. Тихомирова Л.В., Тихомиров М.Ю. Юридическая энциклопедия. – М.: Изд-во г-на Тихомирова Ю.М., 1998. – 525 с.
31. Вильнянский С.И. Толкование и применение гражданско-правовых норм // Методические материалы ВЮЗИ. – М., 1948. – Вып. 2. – С. 41-44.
32. Денисов А.И. Теория государства и права. – М.: Юриздат, 1948. – 531 с.
33. Голунский С.А., Строгович М.С. Теория государства и права. – М., 1940. – 304 с.
34. Ткаченко Ю.Г. Толкование юридических норм в СССР: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 – М., 1950. – 20 с.
35. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 710 с.
36. Венгеров А.Б. Теория государства и права. – М.: Омега, 2004. – 607 с.
37. Загальна теорія держави і права / За ред. В.В. Копєйчикова. – К.: Юринком, 1997. – 317 с.
38. Соцуро Л.В. Неофициальное толкование норм права. – М.: Профобразование, 2000. – 108 с.
39. Сырых В.М. Теория государства и права. – Изд. 3-е, перераб. – М.: Юстицинформ, 2003. – 704 с.
40. Явич Л.С. Проблемы правового регулирования советских общественных отношений. – М., 1961. – 172 с.
41. Енгибарян Р.В., Краснов Ю.К. Теория государства и права. – М.: Юрист, 1999. – 426 с.
42. Бобнева М.И. Социальные нормы и регуляция поведения. – М.: Наука, 1978. – 311 с.
43. Юдін З.М. Тлумачення права як правова категорія // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – Вип. 18. – Одеса: Юрид. л-ра, 2003. – С. 112-116.
44. OpaIek K., Wroblewski J. Zapadnienia teorii prawa. – Warszawa, 1969. – 311 s.
45. Тодыка Ю.Н. Толкование Конституции и законов Украины: теория и практика. – Харьков: Факт, 2001. – С. 11.
46. Черданцев А.Ф. Вопросы толкования советского права. – Свердловск, 1972. – 191 с.
47. Регельсбергер Ф. Общее учение о праве: Пер. с нем. И.А. Базанова / Под ред. проф. Ю.С. Гамбарова. – М., 1897. – 295 с.
48. Васьковский Е.В. Руководство к толкованию и применению законов. – М.: Башмаковы, 1913. – 152 с.
49. Binding K. Handbuch des Strafrechts. – Lipsk, 1885. – B. IV. – 538 с.
50. Решетов Ю.С. Механизм правореализации в условиях развитого социализма. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1980. – 167 с.
51. Хропанюк В.Н. Теория государства и права. – М., 1996. – 377 с.
52. Элькинд П.С. Толкование и применение уголовно-процессуального права. – М., 1967. – 117 с.
53. Лейст О.Э. Реализация права // Теория государства и права: Курс лекций в 2-х частях / М.Н. Марченко, В.А. Мицкевич, О.Э. Лейст, В.Д. Попков / Под ред. М.Н. Марченко. – М.: Зерцало, 1998. – Т.2. – 475 с.
54. Лившиц Р.З. Теория права: Учебник. – М.: БЕК, 1994. – 224 с.
55. Спиридонов Л.И. Теория государства и права. – М., 1999. – 301 с.
56. Недбайло П.Е. О толковании советских законов // Доклады и сообщения Львов. ун-та. – 1957. – Вып. 7. – Ч. 2. – С. 175-182.
57. Михаляк Я.С. Применение социалистического права в период развернутого строительства коммунизма. – М., 1963. – 199 с.
58. Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм. – М.: Госюриздат, 1960. – 512 с.
59. Ткаченко Ю.Г. Нормы советского социалистического права и их применение. – М., 1955. – 156 с.
60. Пиголкин А.С. Толкование нормативных актов в СССР. – М., 1960. – 164 с.
61. Спасов Б.П. Закон и его толкование. – М.: Юрид. лит., 1986. – 246 с.
62. Таджер В. Гражданско право на НРБ. – София, 1972. – Обща част. – Дял. 1. – 254 с.
63. Лазарев В.В. Реализация законодательной воли // Общая теория права и государства / Афанасьев В.С., Герасимов А.П., Гойман В.И. и др. / Под ред. В.В. Лазарева. – М., 1996. – 471 с.
64. Насырова Т.Я. Телеологическое (целевое) толкование советского закона: Теория и практика. – Казань: Изд-во КГУ, 1988. – 149 с.
65. Назаренко Г.В. Теория государства и права. – М.: Ось-89, 1998. –176 с.
66. Власов Ю.Л. Проблеми тлумачення норм права. – К.: Ин-т держави і права ім. В.М. Корецького, 2001. – С. 27-31.
67. Сурилов А.В. Теория государства и права. – К.-Одесса: Выща шк., 1989. – 438 с.
68. Нормы советского права. Проблемы теории. – Саратов: Сарат. ун-т, 1987. – 248 с.
69. Козлихин И.Ю. Позитивизм и естественное право // Государство и право. – 2000. – № 3. – С. 4-6.
70. Нерсесянц В.С. Из истории правовых учений: два типа правопонимания // Политические и правовые учения: проблемы исследования и преподавания. – М., 1978. – С. 44-56.
71. Нерсесянц В.С. Юриспруденция. Введение в курс общей теории права и государства. – М.: Норма, 2000. – 282 с.
72. Оборотов Ю.М. Поняття «образ держави» та його різновиди в умовах глобалізації // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. пр. – Одеса: Юрид. л-ра, 2003. – Вип. 21. – 352 с.
73. Кистяковский Б.А. Социальные науки и право. Очерки по методологии социальных наук и общей теории права. – М.: Сабашниковы, 1916. – 704 с.
74. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства. – М.: Норма, 1999. – 539 с.
75. Люблинский П.И. Техника толкования и казуистика Уголовного кодекса. – Петроград: Типо-Лит. Руманова, 1917. – 268 с.
76. Штейнберг И.З. Что такое «движение свободного права». Закон и судья. – М., 1914. – 29 с.
77. Stampe. Die Freirechtsbewegung // Cruiide und Grenzen Ihrer Berechtigung. – Berlin, 1911. – P. 28-29.
78. Маунц Т. Государственное право Германии (ФРГ и ГДР). – М., 1959. – 596 с.
79. Дигесты Юстиниана / Избранные фрагменты в переводе и с примечаниями И.С. Перетерского / Отв. ред. Е.А. Скрипилев. – М., 1984. – 456 с.
80. Беккария Ч. О преступлениях и наказаниях. – М.: Междунар. отнош., 2000. – 239 с.
81. Монтескье Ш. О духе законов. Избранные произведения. – М., 1955. – 800 с.
82. Герцензон А.А. Проблема законности и правосудия во французских политических учениях XVIII века. – М., 1962. – 320 с.
83. Михайловский И.В. Очерки философии права. – Томск, 1914. – Том 1. – 611 с.
84. Пуфендорф С. О должности человека и гражданина: В 2-х кн. – СПб., 1726. – Книга первая. – С. 45.
85. Малышев К. Курс общего гражданского права России. – СПб.: Лань, 2001. – 381 с.
86. Конституция Украины: принята на пятой сессии Верховной Рады Украины 28 июня 1996 года. – Х.: ООО «Одиссей», 1999. – Ст.147.
87. Марксистско-ленинская общая теория государства и права. Социалисти-ческое право. – М., 1973. – 647 с.
88. Черданцев А. Ф. Теория государства и права. – М.: Юрайт, 2001. – 429 с.
89. Гродзинский М.М. Законодательная техника и уголовный закон // Вестник советской юстиции. – 1928. – № 19. – С. 558-560.
90. Шаргородский М.Д. Суд и закон // Ученые записки. – 1956. – № 8. – С. 18-20.
91. Шаргородский М.Д. Общая теория государства и права. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1961. – 416 с.
92. Пионтковский А. К методологии изучения действующего права // Ученые записки ВИЮН. – Вып. 6. – М., 1946. – С. 44-47.
93. Бойцова Л. В. Конституционная юстиция, теория интерпретации и демократический процесс // Вестник Конституционного Суда Российской Федерации. – 1997. – № 2. – С. 2–6.
94. Эбзеев Б. С. Толкование Конституции Конституционным Судом Российской Федерации: теоретические и практические проблемы // Государство и право. – 1998. – № 5. – С. 9-11.
95. Пунжан С.М. Цель в международном праве // Автореф. дис... канд. юрид. наук. – М., 1986. – 19 с.
96. Оборотов Ю.М. Парадигми права і держави в епоху постмодерну // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – Одеса: Юрид. л-ра, 2002. – Вип. 16. – 744 с.
97. Оборотов Ю.М. Традиції та оновлення у правовій сфері: питння теорії (від пізнання до розуміння права): Монографія. – Одеса: Юрид. л-ра, 2002. – 280 с.
98. Рикер П. Конфликт интерпретаций: Очерки о герменевтике. – М.: Медиум, 1995. – 416 с.
99. Неретина С.С. Герменевтика // Новая философская энциклопедия. – М.: Мысль, 2000. – Т. 1. – С. 509.
100. Братасюк М. До проблеми герменевтичного аналізу права / Актуальні проблеми правознавства: Науковий збірник ЮІ ТАНГ. – Тернопіль, 2002. – 278 с.
101. Колодій А.М. Герменевтика юридична // Юридична енциклопедія. – К.: Вид-во «Українська енциклопедія», 1998. – Т. 1. – С. 579.
102. Мережко А.А. Юридическая герменевтика и методология права // Проблеми філософії права. – Київ-Чернівці: Рута, 2003. – Т. 1. – 228 с.
103. Козюбра Н.И. Социалистическое право и общественное сознание. – К.: Наукова думка, 1979. – 207 с.
104. Козловський А.А. Герменевтичнi константи правового пiзнання // Науковий вiсник Чернiвецького унiверситету: Правознавство. – 1999. – Вип. 62. – С. 5.
105. Козловський А.А. Філософія права як самосвідомість нації // Проблеми філософії права. – Київ-Чернівці: Рута, 2003. – Т. 1. – 228 с.
106. Козюбра М.І. Місце філософії права в системі суспільствознавства (до питання про дисциплінарний статус філософії права) // Проблеми філософії права. – Київ-Чернівці: Рута, 2003. – Т. 1. – 228 с.
107. Крижанівський А.Ф. Компетентна правова свідомість: до постановки проблеми // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – Одеса: Юрид. л-ра, 2001. – Вип. 11. – 764 с.
108. Оборотов Ю.М. Традицii та новацii у правовому розвитку: Моногр. – Одеса: Юрид. л-ра, 2001. – 160 с.
109. Дильтей В. Возникновение герменевтики / Герменевтика и теория литературы: Собр. соч. – Т. IV. – М.: Дом интеллект. книги, 2001. – С. 241-242.
110. Дильтей В. Герменевтика и теория литературы / Герменевтика и теория литературы: Собр. соч. – Т. IV. – М.: Дом интеллект. книги, 2001. – С. 15-17.
111. Гадамер Х. Истина и метод. – М.: Канон-Пресс, 1988. – 699 с.
112. Чепелева Н.В. Психологическая герменевтика – наука о понимании // Практична психологія та соціальна робота. – 2001. – № 3. – С. 6-11.
113. Рикер П. Герменевтика. Этика. Политика. – Спб.: Наука, 1995. – С. 56.
114. Mattingly C. Narrative Suspense and the Lost Self // Activity Theory and Cultural Historical Approaches to Social Practice. Fourt Congress of the Cultural Research and Activity Theory: Aarhus. – Denmark, 1998. – P. 324-326.
115. Лоренцер А. Археология психоанализа: Интимность и социальное страдание. – М.: Прогресс, 1996. – 246 с.
116. Суслов В.А. Герменевтика права // Правоведение. – 2001. – № 5 (230). – С. 5-9.
117. Малинова И.П. Философия права: от метафизики к герменевтике. – Екатеринбург: Изд-во Уральск. гос. ун-та, 1995.
118. Нерсесянц В. С. Философия права. – М.: Юристъ, 1997. – 647 с.
119. Рабінович П.М. Герменевтика і правове регулювання // Вісник Академії правових наук України. – 1999. – № 2 (17). – С. 61-71.
120. Рикер П. Двойственный смысл как герменевтическая и семантическая проблема. – М.: Канон, 1995. – С. 95-96.
121. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 р. (зі зм. та доповн.). – Х.: ТОВ «Одиссей», 2004. – 272 с.
122. Лукич Р. Методология права. – М.: Прогресс, 1981. – 304 с.
123. Ллойд Д. Идея права. –М.: Югона, 2002. – 331 с.
124. Лукашук И.И., Лукашук О.И. Толкование норм международного права. – М.: Nota Bene, 2002. – 160 с.
125. Сырых В.М. Теория государства и права: Учебник – М.: ЗАО юрид. дом «Юстицинформ», 2002. – 592 с.
126. Семенов В.И. Теория государства и права. Вопросы и ответы. – М.: Юрлитинформ, 2002. – С. 275.
127. Соцуро Л.В. Неофициальное толкование норм права. – М.: Профобразование, 2000. – 108 с.
128. Элон М. Еврейское право. – Спб.: Центрпресс, 2002. – 635 с.
129. Романов А.К. Правовая система Англии. – М.: Изд-во «Дело», 2002. – 343 с.
130. Пашуканис Е.Б. Общая теория права и марксизм // Избр. произв. по общей теории права и государства. – М., 1980. – 271 с.
131. Мозолин В.П., Фарнсворт Е.А. Договорное право США и СССР. – М.: Наука, 1988. – 308 с.
132. Иванов В.В. К вопросу об общей теории договора // Государство и право. – 2000. – № 12. – С. 71-77.
133. Пархоменко Н.М. Договір у системі форм права України. – К.: Вид. дім «Юридична книга», 2000. – 184 с.
134. Резниченко С.В. Договір як джерело конституційного права. – Одеса, 1999. – 136 с.
135. Корецкий А.Д. Договор в механизме правового регулирования // Автореф. дисс… канд. юрид. наук. – Ростов-на-Дону, 1999. – 36 с.
136. Юдін З.М. Праворозуміння і тлумачення права: до методології тлумачення договору // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. пр. – Одеса: Юрид. л-ра, 2001. – Вип. 10-11. – С. 443-446.
137. Ожегов С.Н. Толковый словарь русского языка / Под. ред. Н.Ю. Шведовой. – М.: Русс. яз., 1987. – 797 с.
138. Юридична енциклопедія / Гол. редкол. Ю.С. Шемшученко. – К.: Українська енциклопедія, 1998. – Т. II. – 745 с.
139. Юридический словарь. – Ростов-н/Д: Феникс, 2002. – С. 85.
140. Le Roy E. Cours d’Anthropologue historigue et juridigue des contrats. – Paris-Brazzaville, 1972-1973. – 145 p.
141. Аннерс Э. История европейского права. – М., 1994. – 395 c.
142. Flume. Das Rechtsgeschaft. – Berlin, 1975. – P. 7.
143. Корецкий А.Д. Теоретико-правовые основы учения о договоре. – СПб.: Юрид. центр, 2001. – 211 с.
144. Васильев Р.Ф. О понятии правового акта // Вестник МГУ. – Сер. 11: Право. – 1998. – № 5. – С. 25-28.
145. Алексеев С.С. Проблемы теории права: В 2 т. – Свердловск, 1973. – Т. 2. – 401 с.
146. Алек¬сеев С.С. Общая теория права: В 2-х т. – М., 1982. – Т. II. – 359 с.
147. Теория государства и права / Под ред. В.К. Бабаева. – М.: Юрист, 1999. – 592 с.
148. Кнапп В., Герлох А. Логика в правовом сознании. – М.: Прогресс, 1987. – 310 с.
149. Иванец Г.И. Взаимосвязь интересов с целями, мотивами и волей субъектов правового общения // Право и политика. – 2001. – № 7. – С. 7-10.
150. Керимов Д.А. Методология права: Предмет, функции, проблемы философии права. – М.: Аванта+, 2000. – 560 с.
151. Красавчиков О.А. Гражданско-правовой договор: понятие, содержание и функции. – Свердловск, 1980. – С. 11.
152. Ойгензихт В.Л. Воля и волеизъявление (Очерки тео¬рии, философии и психологии права). – Душанбе, 1983. – 256 с.
153. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Общие положения. – М.: Статут, 1998. – 681 с.
154. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. – М.: Статут, 1998. – 353 с.
155. Дюги Л. Конституционное право. Общая теория госу¬дарства. – М., 1908. – 957 с.
156. Юдін З.М. Загальна характеристика договору: до питання нормативності договірних актів // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. пр. – Вип. 12. – Одеса: Юрид. л-ра, 2001. – С. 391-394.
157. Цивільний кодекс України от 27 лютого 2003 р. // Офіційний вісник Верховної Ради України. – 2003. – № 11. – Ст. 461.
158. Российское законодательство: проблемы и перспективы / Под. ред. Л.А.Окунькова. – М., 1995. – С. 19.
159. Юдін З.М. Договір у механізмі дії права // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. пр. – Вип. 11. – Одеса: Юрид. л-ра, 2001. – С. 60-63.
160. Саватье Р. Теория обязательств. Юридический и эконо¬мический очерк. – М.: Прогресс, 1972. – 440 с.
161. Александров Н.Г. К вопросу, о роли договора в пра¬вовом регулировании общественных отношений // Ученые записки ВИЮН. – 1946. – Вып. VI. – С. 81-82.
162. Бьеи Ж.-П., Лашон Ж.-Ф., Верно М. Юридические средства административ-ной дея¬тельности во Франции. – М., 1994. – С. 75.
163. Демин А.В. Государственные контракты (публично-правовой аспект) // Хозяйство и право. – 1997. – № 9. – С. 106-107.
164. Байков А.Л. Правовое значение оговорки rebus sic stantibus в междувластных отношениях. – М., 1916. – 91 с.
165. Венская конвенция о праве международных договоров: Комментарий. – М.: Юрид.лит., 1997. – С. 169.
166. Кулагин М.И. Предпринимательство и право: опыт Запада // В кн.: Кула- гин М.И. Избр. труды. – М., 1992. – С. 271-279.
167. Цвайгерт К., Кетц X. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права: В 2 т. – М., 1998. – Т. II – 512 с.
168. Халфина P.O. Договор в английском праве. – М., 1959. – 319 с.
169. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. – М., 1998. – 399 с.
170. Тихомиров Ю.А. Публичное право. – М., 1995. – 485 с.
171. Бахрах Д.Н., Демин А.А. Административный договор: вопросы теории // Российский юридический журнал. – 1995. – № 2. – С. 69-79.
172. Саниахметова Н.А. Юридический справочник предпринимателя. – Х.: Одиссей, 2003. – 1024 с.
173. Трагнюк О.Я. Тлумачення міжнародних договорів: теорія і досвід європейських міжнародних судових органів // Автореф. дис... канд. юрид. наук. – Харків, 2003. – 20 с.
174. Федик С.Є. Особливості тлумачення юридичних норм щодо прав людини (за матеріалами практики Європейського суду з прав людини та Конституційного Суду України // Автореф. дис... канд. юрид. наук. – К., 2002. – 20 с.
175. Мармазов В. Методи динамічного тлумачення Конвенції про захист прав людини та основних свобод в юриспруденції Європейського Суду з прав людини. – К.: Юрид. кн., 2002. – 400 с.
176. Тесленко М.В. Конституційна юрисдикція в Україні// Автореф. дис... канд. юрид. наук. – К., 2000. – 18 с.
177. Сліденко І.Д. Тлумачення Конституції: питання теорії і практики в контексті світового досвіду. – Одеса: Фенікс, 2003. – 234 c.
178. Березина Е. А. Толкование договора как вид юридического толкования: Автореф. дисс... канд. юрид. наук. – Екатеринбург, 2001. – 19 с.
179. Юдін З.М. Про розширення поняття «тлумачення права» // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. пр. – Вип. 21. – Одеса: Юрид. л-ра, 2003. – С. 95-99.
180. Теория государства и права / Под ред. С.С. Алексеева. – М.: Юрид. лит., 1998. – 559 с.
181. Юдін З.М. Тлумачення договору як різновид тлумачення права // Юридичний вісник. – 2000. – № 3. – С. 85-88.
182. Иоффе О.С. Советское гражданское право: В 3 т. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1958. – Т.1. – 511 с.
183. Сарбаш С.В. Некоторые тенденции развития института толкования договора в гражданском праве // Государство и право. – 1997. – № 2. – С. 35-41.
184. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части первой (постатейный) / Руков. авт. колл. О.Н.Садиков. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 778 с.
185. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права. – М.: Спарк, 1995. – 556 с.
186. Тынель А., Функ Я., Хвалей В. Курс международного торгового права. – Минск: Амалфея, 1999. – 703 с.
187. Сейнароев Б.М. Некоторые вопросы толкования договоров арбитражными судами // Комментарий арбитражной практики. – Вып. 3. – М.: Юрид. лит., 1996. – С. 92-95.
188. Май К.С. Очерки общей части буржуазного обязательственного права. – М., 1953. – С. 94.
189. Neubecker. Haftung fur Wort und Werk. – 1910. – P. 27.
190. Римское частное право / Под ред. И.Б. Новицкого и И.С. Перетерского. – М.: Юристъ, 2004. – 544 с.
191. Перетерский И.С. Римское частное право. – М., 2004. – 543 с.
192. Победоносцев К.П. Курс гражданского права: В 3 т. – СПб, 1896. – Т. 3. – 690 с.
193. Французский гражданский кодекс (Кодекс Наполеона) 1804 г. – М., 1941. – 471 с.
194. Обязательственное право / Под ред. Н.В. Сорина. – СПб., 1914. – С. 11-12.
195. Савельев В.А. Гражданский кодекс Германии: История, система, институты: Учеб. пособ. – М.: Юрист, 1994. – 96 с.
196. Единообразный торговый кодекс США // Современное зарубежное и международное частное право. – М., 1996. – С. 61-62.
197. Халфина Р.О. Современный рынок: правила игры. – М.: Дело, 1993. – 138 с.
198. Безбах В.В., Пучинский В.К. Основы российского гражданского права. – М.: Норма, 1996. – С. 119.
199. Братусь С.Н. Юридические лица в советском гражданском праве. – М., 1947.
200. Рабинович Н.В. Недействительность сделок и ее правовые последствия. – Л., 1960.
201. Новицкий И.Б. Сделки. Исковая давность // В кн.: Курс советского гражданского права. – М., 1954. – 248 с.
202. Розенберг М.Г. Толкование договора // Экономика и жизнь. – 1995. – № 19. – С. 8-12.
203. Ведомости Съезда народных депутатов СССР и Верховного Совета СССР. – 1991. – № 26. – Ст. 733.
204. Джурович Р. Руководство по заключению внешнеторговых контрактов. – М., 1992. – 414 с.
205. Savigny. System des heutigen romischen. – 1840. – Rechts. I. – P. 211.
206. Васьковский Е.В. Цивилистическая методология. Учение о толковании и применении гражданских законов. – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2002. – 508 с.
207. Гражданский кодекс Украины: Комментарий. – Т. 1. – Издание второе. – Х.: ООО «Одиссей», 2004. – 832 с.
208. Венская конвенция ООН о договорах международной купли-продажи товаров 1980 г. – М.: Статут, 2002. – 110 с.
209. Комаров А.С. Международная кодификация норм, относящихся к международным коммерческим договорам // Закон. – 1995. – №12. – С. 82-94.
210. Мережко О.О. Теорія і принципи транснаціонального торгового права (Lex mercatoria) // Дис… д-ра. юрид. наук. – К., 2002. – 414 с.
211. Цивільний кодекс України: Наук.-практ. коментар / За заг. ред. Я.М.Шевченко. – К.: Концерн «Видавничій дім «Ін Юре», 2004. – 896 с.
212. Бергманн В. Проблемы гражданского и предпринимательского права Германии: Пер. с нем. – М.: БЕК, 2001. – 336 с.
213. Саніахметова Н.О. Договори у підриємницькій діяльності // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. пр. – Вип.16. – Одеса: Юрид. л-ра, 2002. – С. 497-501.
214. Miller A. Politics democracy and Supreme Court. – Westport, 1985. – P. 132.
215. Hirsch G. Zeitschrift fur Wirtschaftsrecht. – Bremen, 2002. – P. 502.
216. Черданцев А.Ф. Толкование права и договора. – М.: ЮНИТИ, 2003. – 381 с.
217. Ансон В. Договорное право. – М.: Юрид. лит., 1984. – 463 с.
218. Цивільний кодекс України: Коментар / За ред. Є.О. Харітонова, О.М. Калі-тенко. – Одеса: Юрид. л-ра, 2004. – 1112 с.
219. Мейер Д.И. Русское гражданское право. – М.: Статут, 2003. – 831 с.
220. Гражданское право: Учеб. пособ. / Под ред. К.Анненкова. – СПб., 1996. – Ч. 1. – С. 137.
221. Карташов В.Н. Понятие и структура юридической деятельности // Юридическая деятельность: сущность, структура, виды. – Ярославль: ЯрГУ, 1989. – 138 с.
222. Сабо И. Социалистическое право. – М., 1964. – 238 с.
223. Сабо И. Основы теории права: Пер. с венг. / Под ред. В.А. Туманова. – М.: Прогресс, 1974. – 270 с.
224. Крижановский А.Ф. Гражданское общество, политическая и правовая культура: некоторые уроки генезиса // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць / Відп. ред. Л.І. Кормич. – Вип. 9. – Одеса: Юрид. літ-ра, 2000. – С. 196-200.
225. Авер’янов В. Адміністративне право України: доктринальні аспекти реформування // Право України. – 1998. – № 8. – С. 10-12.
226. Бахрах Д.Н. Административное право России: Краткий учебный курс. – М.: Норма-Инфра, 2000. – 288 с.
227. Ківалов С.В Основні завдання реформування адміністративного права // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – Вип.11. – Одеса: Юрид. л-ра, 2001. – 761 с.
228. Орзіх М.П. Конституційна реформа в Україні: Навч. посіб. – Одеса: Юрид. л-ра, 2003. – С. 51. – 128 с.
229. Демин А.В. Нормативный договор как источник административного права // Государство и право. – 1998. – № 2. – С. 17-22.
230. Бюллетень Верховного Суда Российской Федерации. – 1993. – № 7. – С. 8.
231. Юсупов В.А. Актуальные проблемы административного права // Советское государство и право. – 1991. – № 11. – С. 39-45.
232. Елистратов А.И. Основные начала административного права. – Изд. 2, с доп. – М., 1917. – С. 161.
233. Евтихеев А.Ф. Основы советского административного права. – Харьков: НКЮ УССР, 1925. – 331 с.
234. Елистратов А.И. Административное право РСФСР. – Л.: Госиздат, 1925. – 215 с.
235. Кобалевский В.Л. Советское административное право. – Харьков: Юриздат, 1929. – 420 с.
236. Ямпольская Ц.А. О теории административного договора // Советское государство и право. – 1966. – № 10. – С. 134-139.
237. Безденежных В.М. О формах административной деятельности советской милиции и их классификации. – М., 1968. – С. 31-34.
238. Клейн Н.И. Организация договорных связей. – М.: Юрид. лит., 1976. – 190 с.
239. Тарановская Е.А. Эффективность правового регулирования материально-технического снабжения. – Л., 1976.
240. Юсупов В.А. Правоприменительная деятельность органов управления. – М.: Юрид. лит., 1979. – 136 с.
241. Хангельдыев Б.Б. Административно-правовые соглашения в механизме сочетания отраслевого и территориального управления // Труды ВНИИСЗ. – Вып. 42. – М., 1988. – С. 122-129.
242. Дудченко В. Адміністративний договір як різновид публічно-правового договору (деякі теоретичні аспекти) // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – Одеса: Юрид. л-ра, 2001. – Вип. 12. – 424 с.
243. Кикоть В.А. О договорных формах управления государственными и общественными делами / В сб.: Договорные формы управления: постановка проблемы и пути решения. – М.: ВНИИ сист. исслед., 1981. – 112 с.
244. Курашвили Б.П. О понятии административного договора / В сб.: Договорные формы управления: постановка проблемы и пути решения. – М., 1981. – 112 с.
245. Кашанина Т.В. Предпринимательство: правовые основы. – М.: Юрид. лит., 1994. – 176 с.
246. Законодательство Украины о местном самоуправлении. Закон «Про місцеве самоврядування в Україні». – Х.: Одиссей, 2000. – Ст. 44.
247. Законодательство Украины о местном самоуправлении. Закон «Про місцеві державні адміністрації в Україні». – Х.: Одиссей, 2000. – Ст. 14.
248. Patterson, The Interpretation and Construction of Contracts // Colambia Law Review. – 1964. – № 64. – P. 831-842.
249. Dougal M.S.Mc. Interpretation of International Agreements and World Public Order. – Yale, 1967.
250. Вне конфронтации. Международное право в период после холодной войны: Сб. статей. – М.: Спарк, 1996. – С. 51-64.
251. Устав Организации Объединенных Наций. – М.: ООН, 1995. – 35 с.
252. Венская Конвенция о праве международных договоров от 23 мая 1969 г. // Международное публичное право: Сб. документов. – М.: БЕК, 1996. – Т. 1. – С. 320-351.
253. Лукашук И.И. Нормы международного права. – М.: Спарк, 1997. – С. 115.
254. Малинин С.А. О правотворческой деятельности межгосударственных организаций // СЕМП, 1971. – М.: Наука, 1973. – С. 173-185.
255. Ашавский Б.М. Межправительственные конференции: Международно-правовые вопросы. – М.: Междунар. отнош., 1980. – 126 с.
256. Gould W., Barkun M. International Law and Social Sciences. – N.Y., 1970. – 120 p.
257. Мартенс Ф.Ф. Современное международное право цивилизованных народов. – Спб., 1898. – Т. 1. – 434 с.
258. Лукашук И.И. Международное право. Общая часть. – М.: БЕК, 1996. – 367 с.
259. Перетерский И.С. Толкование международных договоров. – М., 1959. – 172 с.
260. Стоянов В. Очерки истории и догматики международного права. – Харьков, 1875. – 738 с.
261. Pufendorf. De Lure naturae et gentium, libri осtо. – Oxford, 1934. – P. 12.
262. Ривье А. Учебник международного права: Пер. с фр. П. Казанского. – М.: Тип. Малышева , 1893. – 354 с.
263. Riреrt. Les regles du droit civil ap'plicables aux rapports intemationaux // «Recueil des cours de 1'Academie du droit International». – 1933. – P. II. – 653 p.
264. Мартенс Ф.Ф. Современное международное право циви¬лизованных народов. –Изд. 5. – СПб., 1904. – Т. I. – 432 c.
265. Камаровский. Международное право. – CПб., 1897. – С. 288.
266. Haraszti G. Historical Interpretation of International Treaties, questions of International Law. – Budapest, 1966. – P. 122.
267. Європейський союз. Консолідовані Договори / Наук. ред. В.Муравйов; Євро-пейська комісія в Україні: Пер. с англ. Ю.Петруся. – К.: Port-Royal, 1999. – 206 с.
268. Международное право в документах: Учеб. пособ. – М., 2000. – 823 с.
269. Чубарєв В.Л. Елементарний курс права міжнародних договорів: Навч. посіб. – К.: Правові джерела, 2001. – С. 107.
270. Юдін З.М. Тлумачення міжнародного договору: загальнотеоретичний аспект // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. пр. – Вип.16. – Одеса: Юрид. л-ра, 2002. – С. 91-94.
271. Евинтов В.И. Многоязычные договоры в современном международном праве. – К., 1981. – 134 с.
272. Сиракузские принципы толкования ограничений и отступлений от положений Международного пакта о гражданских и политических правах 1966 г. // Вестник МГУ. – Серия 11: Право. – 1992. – № 4.
273. Шестаков Л.Н. Сиракузские принципы толкования ограничений и отступлений от положений Международного пакта о гражданских и политических правах 1966 г.: Комментарий. – М., 2002. – 116 с.
274. Пакт о гражданских и политических правах 1966 года. – М.: МККК, 1996. – 12 с.
275. Коментар до Конституції України. – 2-ге вид. випр. та доп. – К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1998. – Ст. 140.
276. Гусейнов Л.Г. Международные обязательства государств в области прав человека. – Баку, 1998. – С. 13.
277. Harris D.J., O'Boyle M. Warb Law of the European Convention on Human Rights. – London-Dublin-Edinburgh, 1995. – P. 16.
278. ИНКОТЕРМС-2000. – СПб.: Закон и бизнес, 2000. – 80 с.
279. Венская конвенция о договорах международной купли-продажи. Коммента¬рий / Под ред. А.С. Комарова. – М., 1994. – Ст. 8.
280. Principles of European Contract Law // Special Course by A. Khvoshchinski. – Warsawa, 2002. – Art. 1.104.