РОЗВИТОК ПРАВ ЖІНОК В УРСР: НАЦІОНАЛЬНИЙ ТА МІЖНАРОДНИЙ АСПЕКТИ (1917 – 1991 рр.)

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП .......................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ЖІНОЧІ ПРАВА В НАУКОВОМУ ВИМІРІ: ОСНОВНІ ЕТАПИ ДОСЛІДЖЕНЬ
1.1. Методологічні підходи до вивчення прав жінок та їх втілення в різних політико-правових доктринах..................................................................................13
1.2. Стан розробки наукової проблеми у вітчизняній історіографії.....................31
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1.................................................................................40
РОЗДІЛ 2. ЗАКРІПЛЕННЯ ПРАВ ЖІНОК У НАЦІОНАЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ УРСР
2.1. Еволюція прав жінок за українськими радянськими конституціями 1919, 1929, 1937 та 1978 років............................................................................................43
2.2. Закріплення рівноправності жінки і чоловіка в шлюбно-сімейному законодавстві УРСР...................................................................................................54
2.3. Рівні права і рівні можливості у сфері праці.....................................................84
2.4. Право на участь в управлінні державою..........................................................122
2.5. Освітні права жінок: стан законодавчого забезпечення та реалізації...........145
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 ................................................................................153
РОЗДІЛ 3. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ СПІВРОБІТНИЦТВО УРСР У ГАЛУЗІ ЗАХИСТУ ПРАВ ЖІНОК
3.1. Формування міжнародно-правового співробітництва щодо захисту прав жінок...........................................................................................................................158
3.2. Міжнародно-правові зобов’язання УРСР: зміст та інкорпорація у внутрішнє законодавство............................................................................................................164
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3.................................................................................184
ВИСНОВКИ ............................................................................................................186
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................192
ДОДАТКИ.................................................................................................................217

ВСТУП

Актуальність теми. Проголошення незалежності України в 1991 р. створило умови для її трансформації у демократичну, соціальну і правову державу, головним обов’язком якої є забезпечення прав і свобод громадян, інтеграція в міжнародно-правову систему захисту прав людини. Це переконливо свідчить про необхідність пошуку нової наукової парадигми у форматі суспільство – держава – права людини. Складова цієї проблеми – врегулювання правого статусу жінок, головним елементом якого є основні права й обов’язки жінок, що безпосередньо визначають їх становище у суспільстві, міру юридичної свободи і відповідальності, створюють необхідні умови для всебічного розвитку особи, задоволення її інтересів та потреб. Водночас подальше здійснення державно-правової і політичної реформ, європейський вибір України, вироблення демократичних засад гендерної політики мають ґрунтуватися й на фундаментальних узагальнюючих працях з історії держави і права України. Такі дослідження можуть бути використані при подальшому опрацюванні Концепції гендерної політики, внесенні до неї змін і доповнень, розробці нового гендерного законодавства.
Не потребує доведення факт, що система нинішнього законодавчого забезпечення прав жінок в Україні певною мірою походить із радянського законодавства. Нинішні нові умови життя суспільства вимагають нового погляду на це питання. Але виробити новий погляд, нові законодавчі і суспільні засади розв’язання цієї проблеми неможливо без чіткого усвідомлення і осмислення досвіду не такого вже й далекого минулого – як його недоліків, так і безперечних здобутків. Про це писав і академік О. Малиновський: «Факт політичної самостійності й незалежності, що її досягла Україна шляхом революції, викликає живий інтерес спосеред українських громадян до свого минулого, і необхідність знання свого минулого. Знання свідомого громадянина України вимагає знайомства з історією української культури, у тому числі з історією українського права. Для належного й досконалого знання й розуміння українського права конче треба познайомитися з ним у процесі його історичного розвитку» [182, с. 767].
Звичайно ж, це стосується не лише суто правового розв’язання жіночого питання у всіх його аспектах, але й вивчення реального становища жінки у радянському суспільстві. У першому розділі даної роботи досліджено методологічні підходи до вивчення прав жінок, проаналізовано стан розробленості наукової проблеми у вітчизняній історіографії з тим, щоб зрозуміти сучасні дискусії навколо проблеми прав жінок. У другому розділі роботи зроблено спробу на конкретному матеріалі виявити загальну тенденцію розвитку та забезпечення прав жінок у нашому колишньому суспільстві з тим, щоб усвідомити, який спадок воно залишило суспільству нинішньому. Третій розділ роботи присвячено вивченню міжнародного досвіду в цій галузі, його впливу на ситуацію в Радянській Україні зокрема, що є містком до розуміння нинішніх тенденцій розвитку прав жінок у світі і до оцінки українського законодавства з цього питання. До знаменитої конвенції ООН з ліквідації усіх форм дискримінації жінок Українська РСР приєдналася в 1980 році. Проте і у нинішній час, тільки вже з інших причин, ніж у радянський період, наше суспільство ще далеке від реалізації на практиці всіх пунктів цього документу. Окрім давніх проблем, головна з яких – дискримінаційна політика щодо оплати жіночої праці у порівнянні з такою самою роботою, яку виконує чоловік, існують нові прояви нерівності жінок і чоловіків. Проблема безробіття зачіпає передусім жінку, адже при доборі кадрів існує чітка загальна тенденція надання переваги чоловікам перед жінками за однакового рівня їх професіональної придатності. В умовах демографічної кризи втрачає свою вагу в суспільстві соціальна функція материнства тощо. Сьогодні вирішення жіночого питання має допомогти розв’язати важливі суспільні проблеми – зайнятості, організації праці, стабільності народжуваності і виховання дітей, охорони здоров’я. Як показує досвід, у тому числі і радянських часів, міжнародні правові норми можуть бути втілені в життя тільки в тому разі, якщо на рівні національного законодавства вони отримають специфічне для кожної країни правове регулювання і спеціальну політику, спрямовану на їх реалізацію. Для ефективного вирішення сьогодні в Україні питань, пов’язанних із забезпеченням прав жінок та їх реалізацією, необхідно передусім вивчити радянський досвід, його здобутки і недоліки.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в рамках цільової комплексної програми «Актуальні проблеми історії українського національного державотворення» Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, номер державної реєстрації – 0186.0.070872.
Метою дослідження є комплексний науковий аналіз національного та міжнародного законодавства, що закріплювало права жінок в УРСР в період з 1917 до 1991 року. Це зумовило постановку таких взаємопов’язаних задач:
- обґрунтувати методологічні підходи до вивчення прав жінок та їх втілення у різних політико-правових доктринах;
- проаналізувати стан наукової розробки проблеми розвитку прав жінок в УРСР у період з 1917 до 1991 року у вітчизняній історико-правовій літературі;
- охарактеризувати положення українських радянських Конституцій 1919, 1929, 1937 та 1978 років як базові норми щодо розвитку основних прав та свобод жінок;
- проаналізувати законодавчі акти 1917 – 1991 рр., що містять норми про політичні, шлюбно-сімейні, трудові та освітні права жінок;
- розглянути процес формування міжнародного співробітництва щодо захисту прав і свобод жінок;
- висвітлити міжнародно-правові зобов’язання УРСР у галузі захисту прав жінок, яких вона набула протягом 1945 – 1991 рр.;
- оцінити ефективність державної політики в УРСР, здійснюваної у галузі законодавчого забезпечення прав жінки.
З урахуванням цього об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникали у сфері законодавчого забезпечення і реалізації політичних, шлюбно-сімейних, трудових та освітніх прав жінок в УРСР з урахуванням міжнародного досвіду.
Предметом дослідження обрано відповідні юридичні норми, що закріплювали права жінок в УРСР у період з 1917 до 1991 року на національному та міжнародному рівнях.
Хронологічні рамки дослідження визначені радянським періодом в історії держави і права України. Нижньою хронологічною межею є грудень 1917 р., коли внаслідок боротьби різних політичних сил у північно-східній частині України встановилася більшовицька радянська влада з її тоталітарним режимом. Обмеження роботи 1991 роком пояснюється прагненням автора зберегти історизм дослідження, оскільки 24 серпня 1991 р. Верховна Рада України проголосила Акт про незалежність України, який ознаменував кінець радянської влади на території республіки і поклав початок процесу розбудови незалежної Української держави.
Зважаючи на широкі хронологічні рамки дисертації і намір дослідити дану проблему як єдине ціле, автор свідомо здійснював дослідження у рамках тих галузей законодавства, що дають можливість якнайповніше виявити закономірності розвитку прав жінок в УРСР. Це, насамперед, конституційне законодавство як базова галузь, шлюбно-сімейне, трудове та міжнародне законодавство.
Методи дослідження. Системний аналіз складного об’єкта дослідження зумовив використання таких наукових методів: діалектичного – при з’ясуванні понять основні права і свободи людини, права жінок, рівноправність жінок і чоловіків, міжнародне співробітництво щодо захисту прав жінок; формально-логічного – при опрацюванні конкретних нормативних актів і їх окремих положень, які закріплювали політичні, шлюбно-сімейні, трудові та освітні права жінок; історико-порівняльного – при дослідженні розвитку прав жінки на різних історичних етапах як Української держави, так і міжнародної спільноти; статистичного – при складанні таблиць, які ілюструють становище жінок у сім’ї, системі державного управління, в суспільному виробництві, а також у галузі освіти.
Упродовж усього дослідження дисертант використовував і спеціальні методи, характерні для історико-правової науки (історико-генетичний, історико-порівняльний та історико-системний).
Перший із вищезгаданих методів був застосований при аналізі закріплення прав жінок у законодавстві УРСР у його історичному русі від встановлення більшовицької радянської влади на території України до створення Української незалежної держави. Історико-порівняльний метод дав можливість розкрити суть явищ, що стали об’єктом даного дослідження, в тих випадках, коли вона не очевидна: виявити загальне і особливе в законодавстві щодо прав жінок того чи іншого історичного етапу і якісно відмінне. Застосування історико-системного методу в даному дослідженні зумовлено необхідністю цілісного охоплення законодавства щодо жінок протягом 1917 – 1991 рр.
Джерельну базу дисертаційного дослідження становлять фундаментальні історико-правові документи – Конституції УСРР 1919 і 1929 рр. та УРСР 1937 і 1978 рр.; численні нормативні акти, насамперед, закони СРСР та УРСР, які закріплювали політичні, шлюбно-сімейні, трудові та освітні права жінки в УРСР в період з 1917 до 1991 року. Вони офіційно публікувались у «Собраниях узаконений и распоряжений…», які видавались урядами УРСР і СРСР, «Вістях ВУЦВК», «Известиях», «Ведомостях Верховного Совета», «Відомостях Верховної Ради України» та інших виданнях. Ці ж закони з усіма змінами і доповненнями, а також численними підзаконними нормативно-правовими актами, які регламентували всю сукупність суспільних відносин щодо прав жінок в УРСР з 1917 до 1991 року, вміщувались у тематичних збірках. У роботі використано подібні збірки як загальносоюзних, так і республіканських нормативно-правових актів. З огляду на специфіку побудови радянського державного механізму, його «замкненість» на стрижневій структурі тогочасної політичної системи – Комуністичній партії, важливе значення мали й опубліковані партійні документи.
У роботі широко використовувались виявлені автором в архівах раніше невідомі документи, які й дали можливість проаналізувати реальну практику втілення в життя законодавчо закріплених прав жінок і зробити відповідні висновки щодо державної політики. Велику кількість документів узято із фондів Центрального державного архіву вищих органів державної влади та управління України: Ф.1 – «Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет»; Ф.2. – «Рада Міністрів УРСР»; Ф.Р.582 – «Статистичне управління при Раді Міністрів УРСР»; Ф.2605 – «Статистична Рада профспілок України»; Ф.4957 – фонд Уповноваженого ВЦРПС по Українській РСР; Ф.337 – фонд колекцій.
Автором опрацьовано зібрання архівів кількох областей України. Із Державного архіву Харківської області використано документи фондів: Ф.2(П) – фонд Харківського обкому Компартії України; Ф.69(П) – фонд Харківського міськкому Компартії України. У Державному архіві Київської області опрацьовані такі фонди: Ф.1(П) – фонд Київського міськкому Компартії України; Ф.5(П) – фонд Київського обкому Компартії України. У Центральному державному архіві громадських організацій України використані матеріали: Ф.1. – фонду Центрального Комітету Компартії України. Усього в процесі підготовки дисертаційного дослідження використано документи 12 фондів чотирьох архівів України. Значна частина документів вводиться до наукового обороту вперше.
Автором використовувалися публікації в часописах «Коммунарка Украины», «Комуністична освіта», «Радянська жінка», «Радянське право».
Наукова новизна даної роботи полягає в тому, що вперше на дисертаційному рівні одержано результати комплексного аналізу розвитку прав жінок в УРСР у період з 1917 по 1991 рр. на національному та міжнародному рівнях, що дозволило усвідомити його особливості та визначити головні тенденції державної політики щодо жінок за радянських часів. Наукова новизна також визначається сучасною постановкою проблеми, розглядом її в контексті розвитку конституційного, шлюбно-сімейного, трудового та міжнародного права в УРСР; зробленими автором висновками, сформульованими пропозиціями щодо напрямку сучасної державної політики відносно жінок.
Елементи новизни також проявляються в наступних теоретичних положеннях:
- визначено методологію дослідження прав жінок та їх втілення в різних політико-правових доктринах;
- обґрунтовано висновок, що ідея рівності статей є вагомою частиною наукової доктрини соціалістів. Висунуті ними теорії щодо рівності статей можна розглядати як теоретичне джерело сучасної гендерної теорії;
- доведено, що розвиток прав жінки за українськими радянськими конституціями 1919, 1929, 1937 та 1978 рр. відбувався за формулою: від «юридичної рівноправності» до «повної рівноправності», а потім – до «рівних прав і рівних можливостей»;
- уперше у вітчизняній історико-правовій науці комплексно досліджено розвиток прав жінки в Українській РСР у контексті розвитку конституційного, трудового, сімейного і міжнародного права;
- одержало подальший розвиток положення про те, що права жінки змінювалися паралельно зі змінами в державній ідеології, змінами в економіці країни, з динамікою трудових ресурсів і демографічної ситуації;
- встановлено, що за роки радянської влади виник, так би мовити, специфічний тип радянського «патріархату», коли основним механізмом дискримінації жінок були не чоловіки як такі, а тоталітарна держава (з властивою їй ідеологією, побудованою на засадах сили і агресії, насильства над природою, зневажання інтересів кожної окремої особи);
- сформульовано висновок, що на тлі передових як для свого часу законодавчих норм із питань захисту прав жінки, радянська держава, в умовах тоталітарної системи й екстенсивного розвитку суспільства, перетворювала на практиці законодавчо закріплені права жінок на декларації і використовувала жінок передусім як додатковий трудовий ресурс;
- одержало подальший розвиток положення про те, що жінки були усунуті від реальної участі в державному управлінні. Широке представництво жінок-депутатів в органах державної влади – радах не віддзеркалювало реальної ролі жінки в суспільно-політичному житті, а значною мірою штучно підтримувалося рознарядками (своєрідними не закріпленими у законі квотами), що виходили від вищих партійних та радянських органів. На керівних посадах не тільки в державних установах, але й у керівних органах КПУ, профспілках, комсомолі, знаходилися переважно чоловіки, які й формували, по-суті, політику держави;
- доведено, що жіночі ради в період їх існування не були самостійними громадськими організаціями, а перебували під постійним контролем більшовицької партії. Існування дійсно самостійних жіночих організацій у радянському суспільстві було неможливим, оскільки ідеологія комунізму не припускала альтернатив у суспільному житті;
- обгрунтовано висновок, що незаперечним здобутком радянської влади була ліквідація неписьменності і розвиток освіти серед жінок. Але й тут виявилися негативні тенденції: високий освітній рівень жінок республіки перебував у суперечності з більш низькою у порівнянні з чоловіками оплатою праці, меншою їх кількістю у складі науковців тощо;
- з’ясовано, що в періоди екстенсивного економічного розвитку радянського суспільства жінки економічними та пропагандистьскими заходами посиленно втягувалися в трудову діяльність у народному господарстві, а під час економічних поворотів до інтенсивних методів господарювання (НЕП, період «перебудови») зменшувалася зацікавленість до жіночих трудових ресурсів;
- уперше здійснено поглиблений комплексний історико-правовий аналіз міжнародно-правових зобов’язань щодо захисту прав жінок, набутих УРСР у період з 1945 по 1991 рік, а також встановлено їх відповідність тогочасному національному законодавству;
- доведено, що характерною рисою законодавства УРСР було те, що в ньому міжнародні норми імплементувалися в більш широкому значенні, ніж це було передбачено міжнародно-правовими документами;
- запропоновано, ґрунтуючись насамперед на багатоаспектному історико-правовому матеріалі дисертації, конкретні, науково обґрунтовані рекомендації, реалізація яких може сприяти вдосконаленню сучасної державної політики щодо жінок.
Практичне значення одержаних результатів дисертації полягає в тому, що викладені в ній положення, узагальнення і висновки, а також залучені документи, що вперше вводяться у науковий оборот, дадуть можливість, з одного боку, глибше зрозуміти тенденції (у тому числі й негативні), які мали місце в правовому забезпеченні і реалізації політичних, шлюбно-сімейних, трудових та освітніх прав жінок в УРСР, а з іншого – використати позитивний досвід для з’яcування можливостей його впровадження в сучасних умовах гендерного реформування нашого суспільства.
Зокрема можна виділити такі сфери застосування результатів дисертації:
а) науково-дослідну – в процесі формування нової самостійної науки і навчальної дисципліни – теорії прав людини, складовою якої може стати міжгалузевий правовий інститут прав жінок;
б) правотворчу – у процесі вдосконалення чинного законодавства з урахуванням як позитивного, так і негативного досвіду радянської епохи;
в) правозастосовчу – в процесі діяльності Уповноваженого ВРУ з прав людини, органів виконавчої влади (Сектора у справах жінок, охорони сім’ї, материнства та дитинства Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України та інших міністерств та державних комітетів України, які перебудовуються в осмисленні та втіленні гендерної політики, Комітету ВРУ четвертого скликання з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства);
г) навчальну – в процесі викладання курсу «Історія держави та права України», «Конституційне право», «Сімейне право», «Трудове право», «Міжнародне право»; в процесі підготовки узагальнюючих наукових праць, посібників і підручників;
д) інформаційно-аналітичну – в процесі роботи закладів, пов’язаних із вивченням становища жінок (зокрема, лабораторії «Удосконалення правового становища жінок та попередження жіночої злочинності» Інституту вивчення проблем злочинності АПрН України, Харківського Центру гендерних досліджень).
Апробація результатів дослідження проведена під час його обговорення на кафедрі історії держави і права України та зарубіжних країн Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися автором на міжнародному науковому конгресі «Державне управління та місцеве самоврядування» (м. Харків, 2003 р.); на міжнародній науково-практичної конференції «Динаміка наукових досліджень 2003» (м. Дніпропетровськ, 2003 р.); на IV Міжнародній науково-практичній конференції «Освіта і доля нації» (м. Харків, 2003 р.); на VII Міжнародній науково-практичній конференції «Наука і освіта 2004» (м. Дніпропетровськ, 2004).
Теоретичні висновки науково-дослідної роботи використовувалися в навчальному процесі при проведенні лекцій та практичних занять у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого.
Публікації: основні положення і висновки дисертації знайшли своє відображення у трьох авторських статтях, опублікованих у фахових виданнях, та чотирьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації зумовлена основною метою дослідження і включає вступ, три розділи, які поділяються на 9 підрозділів, висновки, список використаних джерел (388 найменувань), 19 таблиць. Повний обсяг дисертації становить 235 сторінок, обсяг основного тексту – 191 сторінка.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Підбиваючи загальні підсумки проведеного в дисертації дослідження національних та міжнародних аспектів розвитку прав жінки в УРСР та узагальнюючи отримані результати, автор прагнув не лише сформулювати результати здійсненого аналізу, але й окреслити ступінь реалізації поставлених цілей і задач. Показником ефективності досягнутого є відповідність отриманих результатів тим методологічним настановам, що були покладені в основу дисертаційного дослідження. Фактично, в ході вивчення питань, пов’язаних із розвитком прав жінок в УРСР, дисертант розв’язував два кола проблем: по-перше, комплексно розглянув теоретичні питання втілення прав жінок у радянському законодавстві під кутом зору тенденцій його розвитку, по-друге, за допомогою архівних документів і статистичних даних окреслив реальну картину втілення цих прав у життя в радянському суспільстві. Розкриття поставлених на початку роботи цілей та задач, дає підстави зробити висновок про відповідність кінцевих результатів тим вихідним концептуальним положенням, які були покладені в основу дисертаційного дослідження. Проаналізуємо підсумки проведеної роботи.
Так, у першому розділі дисертації автором було висвітлено методологічні підходи до вивчення прав жінок, їх втілення у різних політико-правових доктринах та окреслено стан дослідженості проблеми у вітчизняній історіографії. Акцентується увага на фундаментальних ідеях та теоріях про місце і роль жінки в суспільстві, які являють собою методологію до розуміння історико-правових аспектів природи жіночих прав. У зв’язку з цим досліджено погляди таких визначних мислителів минулого, як: Платон, Арістотель, Ж.А. Кондорсе, Ж.Ж. Руссо, Ш. Монтеск’є, Дж. Локк, Т.Мор, Т. Кампанелла, Ш. Фур’є, К. Маркс, Ф. Енгельс, В.І. Ленін, А. Бебель, Л. Браун, О. Колонтай.
Національне відродження, що почалося в Україні на початку XIX століття, створило сприятливі умови і для розгортання боротьби українських жінок за свої громадянські права. Характерним для початку цього періоду стає плюралізм у поглядах на соціально-політичне становище жінки. Автор доходить висновку, що є підстави для такої класифікації пануючих на ті часи поглядів: феміністські, ліберальні, радикально-демократичні. З часом, в кінці XIX століття, сюди додаються ще й соціалістичні погляди.
Соціалістичний підхід до вирішення жіночого питання взяла за основу своєї теоретичної і практичної діяльності комуністична партія. Визначна роль у розробці теоретичної основи цього питання належала В.І. Леніну. Абсолютизувавши окремі марксистські положення, комуністична партія, як монопольний суб’єкт політичної влади стала розглядати жінку як важливе знаряддя соціалістичного будівництва. Практика показала недосконалість марксистської теорії вирішення жіночого питання. У ній, на наш погляд, мало уваги приділялось проблемі культури взаємовідносин між статями, абсолютизувався соціально-економічний фактор, а отже, і такі шляхи вирішення жіночого питання, як проведення соціалістичної революції, встановлення диктатури пролетаріату, ліквідація приватної власності.
Що ж стосується теоретичних розробок відносно прав жінок в УРСР, то аналіз показав, що більш ніж сімдесятирічний поступ суспільства відбувався під впливом єдиних ідеологічних, політичних, правових, моральних і навіть культурних норм і цінностей. Деякі аспекти порушеної нами проблеми були розроблені за радянських часів і знаходяться у полі наукового інтересу сучасних дослідників – юристів, істориків, соціологів, політологів, філософів. Радянський історико-правовий досвід (як позитивний, так і негативний) справляє вплив на сучасну правову концепцію щодо становища жінки.
Здійснений у другому розділі дисертації комплексний аналіз еволюції конституційної доктрини розвитку прав жінки в УРСР, шлюбних, соціально-економічних, політичних та освітніх прав жінок відповідно до Конституцій 1919, 1929, 1937 та 1978 рр. та діючого на той час законодавства дозволяє зробити висновок про те, що радянське суспільство змогло реалізувати загалом лише ідею юридичної, формальної рівноправності чоловіків і жінок, усунувши явну, відкриту дискримінацію останніх. Фактичної рівноправності, соціальної рівності чоловіків і жінок, незважаючи на конституційні положення, у радянському суспільстві не існувало, оскільки ті шляхи, якими комуністична партія на практиці намагалася досягти рівності статей, не відповідали за багатьма параметрами їх теоретичним основам. Головний акцент було зроблено на досягненні високих кількісних показників залучення жінок у суспільне виробництво, причому саме кількісний показник став основним критерієм успішності вирішення жіночого питання.
Даючи оцінку законодавчому забезпеченню прав жінок в Україні за радянських часів, можна зазначити, що позитивним досвідом у здійсненні державної політики було:
• конституційне закріплення рівноправності жінки і чоловіка в усіх сферах життєдіяльності;
• закріплення в українському радянському кодексі законів про шлюб 1926 р. положення щодо спільності майна подружжя;
• надання можливості жінці-матері працювати, що робило жінку економічно незалежною від чоловіка;
• встановлення максимальних квот на вивільнення жінок з виробництва у 1925 р.;
• ліквідація неписьменності і розвиток освіти серед жінок;
• участь УРСР у прийнятті найважливіших універсальних міжнародно-правових актів щодо прав жінок та їх імплементація у внутрішнє законодавство.
Недоліками у здійсненні державної політики щодо жінок, на наш погляд, були:
• визнання тільки зареєстрованого шлюбу за Кодексами УРСР 1926 та 1971 рр.;
• заборона на встановлення батьківства згідно з Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 липня 1944 року;
• залишковий принцип реалізації державної політики у питаннях материнства та дитинства;
• масове використання жінок на некваліфікованих, маломеханізованих і нічних роботах, інколи з важкими та шкідливими умовами праці;
• надання жінкам у 1980-х роках пільг, призначенних для найбільш сприятливого поєднання жінкою сімейних і професійних обов’язків, що спричинило закріплення за ними «слави» не зовсім надійних працівників, обтяжених занадто великою кількістю різноманітних пільг;
• фактична нерівність в оплаті праці;
• те, що підставою для соціального забезпечення материнства було не саме материнство, а факт роботи в народному господарстві;
• невирішеність у повній мірі проблеми звільнення жінок від побутових сімейних робіт (недостатнє забезпечення мережею дитячих садків, не досить добре налагоджена робота служби побуту, громадського харчування не тільки на селі, але й у містах);
• усунення жінок від прийняття політичних рішень;
• відсутність умов для діяльності незалежних жіночих організацій;
• відсутність дійового механізму захисту прав жінок як соціальної групи.
Перехід до ринку, що розпочався в Україні в кінці 1980-х – на початку 1990-х років, не розв’язав старих проблем. До них додалися ще й нові. Це, насамперед безробіття. Воно, в основному, жіноче. Безробіття знижує життєвий рівень, посилює міграцію, загострює криміногенну ситуацію. Усе це принижує жінку. Модель переходу до ринку, яка реалізується, надзвичайно слабко враховує реальні умови й соціально-психологічний клімат. Наш ринок важко назвати соціально і демократично орієнтованим, тому жіночі організації повинні сказати своє слово на захист жінки в системі ринкової економіки. Необхідно ставити перед державними структурами вимогу про створення додаткових робочих місць, залучення жінок до прийняття економічних рішень, створення економічних механізмів для забезпечення економічної рівності чоловіків і жінок, сприяння підприємницькій діяльності жінок.
Розвиток економічної демократії має супроводжуватися наданням соціальних гарантій, соціально сприятливим ставленням до жінки. Стабільність і спокій, відсутність соціальних конфліктів неможливі без суттєвих змін у ставленні до жінки з боку держави і суспільства.
Чи не найголовнішою проблемою сьогодення є збереження генофонду України. Вже у 1993 р. приріст нашого населення мав від’ємну величину у розмірі понад 103000 чоловік, а середній склад сім’ї мав показник, менший від 3,1. У майбутньому це може призвести до катастрофічних наслідків.
Сьогодні практично не існує тенденції до створення багатодітних сімей, які значною мірою забезпечують відтворення нації у будь-якій державі. Кількість сімей, що мають п’ять і більше дітей, становить 0,7 відсотка. Причиною цього є важкі, часом нестерпні умови життя, надзвичайно складне становище жінки і сім’ї. Спостерігається зменшення кількості жінок дітородного віку з 46,7 % у 1981 році до 44,2 % на початку 1990-х років. З 1989 року спостерігається значне зменшення реєстрації шлюбів.
Суспільні процеси, які відбуваються в Україні, були покликані до життя подіями серпня 1991 р., коли Верховна Рада проголосила державну незалежність України, яка стала реальним суб’єктом міжнародного права. Україна визнала всі міжнародні обов’язки Української РСР і підтвердила пріоритет дії міжнародно-правових актів перед актами національного законодавства. Цим самим вона засвідчила своє прагнення забезпечити на своїй території непорушність прав і свобод людини, в тому числі жінок.
Поданий у третьому розділі аналіз міжнародно-правового співробітництва УРСР щодо захисту прав жінок, його оцінка і сприйняття на національному рівні висвітлює історичне місце України у світових змінах, світовому людському розвитку, у розв’язанні проблеми прав людини – жінки і чоловіка.
Проведене дослідження допомагає зрозуміти особливості сучасного статусу українських жінок і окреслити коло завдань першочергової ваги. Реалії сьогодення вимагають виваженої державної політики щодо жінок, а саме:
• узгодження державної правової бази щодо становища жінок з вимогами міжнародного законодавства для забезпечення дотримання прав жінок в єдності з правами та основними свободами людини;
• розробка і впровадження правових норм, необхідних для здійснення на практиці конституційного принципу рівних прав і рівних можливостей;
• створення умов для рівноправної участі жінок у прийнятті рішень на всіх рівнях управлінської діяльності (розширення участі жінок у владних структурах суспільства, забезпечення участі жінок у прийнятті державних політичних рішень);
• сприяння забезпеченню і контролю за дотриманням рівних прав на ринку праці (встановлення рівної оплати за рівноцінну з чоловіками працю, розв’язання проблем професійного зростання; надання більшого соціального захисту жінкам-пенсіонеркам);
• створення умов для утвердження егалітарних суспільних і сімейних відносин з більшою захищеністю жінки-матері з боку держави;
• підвищення правової грамотності жінок стосовно їх власних юридичних прав;
• забезпечення координації державної політики стосовно жінок на національному та міжнародному рівнях.
Системна реалізація цих пропозицій, за умови взаємодії органів законодавчої, виконавчої, судової влади, правоохоронних органів, місцевого самоврядування, культурних товариств, дозволить створити стабільне і прогнозоване майбутнє правового становища жінок, поліпшити міжнародний імідж держави. Українська влада, навіть за складних економічних умов, прискореної глобалізації усіх процесів, здатна забезпечити права жінок. Тим самим вона ще раз підтвердить свій остаточний вибір – входження в європейський правовий простір XXI століття демократичною країною, яка сприятиме продовженню пошуку нового формату відносин із жінками. В його основі – юридичні умови для конструктивного діалогу держави і жінок.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абетка прав працюючих жінок та гендерної рівності / В.І. Литвин, Л.П. Костриця (пер. з англ.) – Женева: МБП, 2000. – 88 с.
2.Азарова Е.Г. Проблемы равноправия женщины и мужчины в социальном обеспечении в СССР. – М.: Наука, 1989. – 164 с.
3.Аметистов Э.М., Международное право и труд: факторы имплементации международных норм о труде. – М.: Международные отношения, 1982. – 272 с.
4.Антонович М.М. Імплементація норм міжнародного права щодо прав людини у правове регулювання в Україні: Курс лекцій. – Івано-Франківськ: Видавництво Прикарпатського університету, 1996. – 164 с.
5.Антонович М. Україна в міжнародній системі захисту прав людини. – К.: Видавничий дім «KM Academia», 2000. – 262 с.
6.Аристотель. Политика. – Аристотель. Сочинения в 4-х томах. Т.4, М.: Мысль, 1983. – 832 с.
7.Арманд И.Ф. Очередные задачи по работе среди женщин. – М., 1920.
8.Багрова И.В. Женский труд: социально-экономические проблемы. – К., 1983. – 152 с.
9.Бахматова Л. М. Діяльність партійних організацій західних областей України по залученню жінок-селянок до колгоспного будівництва (1945 – 1950) // Український історичний журнал. – 1969. – № 10. – С. 50.
10.Бахматова Л.М. Деятельность Компартии Украины по вовлечению женского крестьянства в колхозное строительство 1944 – 1950 гг. (По материалам Западной Украины): Автореф. дис. … канд. ист. наук. – К., 1970. – 22 с.
11.Бахматова Л.Н., Кулинич Г.Я.Світла доля жіноча. – Ужгород, 1975. – 72 с.
12.Бебель Август. Женщина и социализм: Пер. с нем. – К.: Госполитиздат, 1959 – 592 с.
13.Березіна З., Бодрова Г. Жінки Радянської України – активні будівники комунізму. – К.: Держполітвидав, 1954. – 112 с.
14.Бєлінська О. Ф. Залучення робітниць партійними організаціями України до активного суспільно-політичного життя (1921 – 1925) // Український історичний журнал. – 1963. – № 4. – С. 80.
15.Бильшай В.Л. Решение женского вопроса в СССР. – Изд. 2-е, перераб. – М.: Госполитиздат, 1959. – 264 с.
16.Біблія. – К.: Центр „Нове життя”, 1992. – 1390 с.
17.Богачевська-Хом’як М. Білим по білому: жінки в громадському житті України, 1884 – 1939. – К.: Либідь, 1995. – 424 с
18.Большевик. – 1945. – №5. – С.10 – 14.
19.Бошко В.И. Очерки советского семейного права / Переработанные и дополненные В.А. Рясенцевым. – К.: Госполитиздат УССР, 1952. – 372 с.
20.Боярс Ю.Р. Вопросы гражданства в международном праве. – М.: Международные отношения, 1986. – 156 с.
21.Браун Лили. Женский вопрос, его историческое развитие и экономическая сторона: Пер. с нем. А.А. Ачкасова и И. Кугеля. – М.: Изд-во Д.П. Ефимова, 1902. – 432 с.
22.Буроменський М.В. Міжнародне право. Гендерна експертиза / Т.М. Мельник (відп. ред.); Проект «Гендерна експертиза українського законодавства» та ін. – К.: Логос, 2001. – 40 с.
23.Бюллетень Госкомтруда СССР. – 1984. – № 9. – С.23 – 25.
24.Бюллетень Государственного комитета Совета Министров СССР по вопросам труда и заработной платы. – 1970. – № 5.
25.Бюллетень Министерства высшего и среднего специального образования СССР. – 1968. – № 6.
26.Вардиман Е. Женщины в древнем мире. – М., 1990. – 336 с.
27.Вахрушев В.В., Левищенко А.М. Апартеид и политика Запада в ООН. – М.: Международные отношения, 1989. – 192 с.
28.Ведомости Верховного Совета СССР. – 1944. – № 37.
29.Ведомости Верховного Совета СССР. – 1944. – № 60.
30.Ведомости Верховного Совета СССР. – 1945. – № 15.
31.Ведомости Верховного Совета УССР. – 1951. – № 2.
32.Ведомости Верховного Совета СССР. – 1974. – № 40 – Ст. 663.
33.Ведомости Верховного Совета СССР. – 1975. – № 11 – Ст. 182.
34.Ведомости Верховного Совета СССР. – 1976. – № 34. – Ст. 487.
35. Ведомости Верховного Совета ССС. – 1988. - №6. – Ст. 95.
36.Ведомости Верховного Совета СССР. – 1988. – № 49. – Ст. 729.
37. Ведомости Съезда народных депутатов СССР и Верховного Совета СССР. – 1990. – № 16. – Ст. 269.
38.Великий Жовтень і розв’язання жіночого питання в СРСР. – К., 1977. – 26 с.
39.Величко И.А., Кузнецова О.М. Проблемы занятости женских трудовых ресурсов. – К., 1981. – 60 с.
40.Відомості Верховної Ради УРСР. – 1981. – № 1. – Ст.3.
41.Відомості Верховної Ради України. – 1982. – №31. – Ст.461.
42.Відомості Верховної Ради України – 1990. – Ст.231.
43.Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 46. – Ст. 617.
44.Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 1. – Ст.13.
45.Вісти. – 1921. – 30 серпня.
46.Вісти Наркомпраці УРСР. – 1926. – № 2.
47.Вітрук Л. Д Підвищення загальноосвітнього та професійно-технічного рівня робітниць України в 1926 – 1932 рр. // Український історичний журнал. – 1967. – № 3. – С. 54.
48.Вітрук Л.Д. Участь жінок у промисловому будівництві на Україні (1926 – 1929) // Український історичний журнал. – 1963. – № 3. – С. 115.
49.Вибори до Верховної Ради Української РСР та участь у них жінок. – К., 1947. – 40 с.
50.Витрук Н.В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе. – М.: Юрид. лит., 1977. – 178 с.
51.Витрук Н.В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе. – М.: Наука, 1979. – 228 с.
52. Вовк Л.П. Корінні перетворення в освіті жінок в процесі здійснення ленінської програми культурного будівництва (на матеріалах УРСР 1917 – 1941рр.) Дис. ...канд. пед. наук. – К., 1975. – 178 с.
53.Волошина М.Т. Женщина-труженица в десятой пятилетке. – К., 1981. – 20 с.
54.Ворошиловградская правда. – 1944. – 26 ноября.
55.Ґалаґан В. Я. Советская женщина: портрет в ретроспективе. – К., 1990. – 48 с.
56. Гендерна експертиза українського законодавства (концептуальні засади) / Відп. ред. Т. М. Мельник. – К.: Логос, 2001. – 120 с.
57.Генкин Д.М., Новицкий И.Б., Рабинович Н.В. История советского гражданского права: Научное издание. – Л.: Юрид. изд-во МЮ СССР, 1949. – 543 с.
58. Гнатюк Д. Жінки за державним кермом. – К., 1936. – 36 с.
59.Гнетенко С. Надія Віталіївна Суровцева // Слово і час. – 1993. – № 8. – С. 59.
60. Головченко В. Права жінок в Україні: під кутом зору міжнародно-правових стандартів // Право України. – 1999. – № 7. – С. 38 – 41.
61.Гордон М.В. Из истории советского семейного права Украинской ССР// Уч. зап. харьков. юрид. ин-та. – 1958. – Вып. 2. – С. 76 – 97.
62.Грищенко М.М. Розвиток народної освіти на Україні за роки Радянської влади: Наукове видання – К.: Б.в., 1957. – 44 с.
63.Грушевський М. Наталія Кобринська // Літературно-науковий вісник. – Л., 1900. – Т.IX. – С.3.
64.Гуревич И.С. О некоторых вопросах советского семейного права // Советское государство и право. – 1956. – № 9. – С. 55 – 61.
65.Глушинець Н.О. Архівні джерела про підготовку жіночих кадрів для народного господарства УРСР (1933 – 1941) // Архіви України. – 1984. – № 2. – С. 65.
66.Данченко Н.И. Охрана прав и интересов советских женщин. – К., 1987. – 48 с.
67.Данченко Н.И., Монастырский Е.А. Равноправие женщин: подлинное и мнимое. – К.: Политиздат Украины, 1979. – 112 с.
68.Директивы ВКП(б) и постановления советского правительства о народном образовании: Сборник документов за 1917 – 1947 гг. Вып. 1. – М. – Л.: АПН РСФСР, 1947. – 312 с.
69.Директивы ВКП(б) и постановления советского правительства о народном образовании: Сборник документов за 1947 г. Вып. 2. – М. – Л.: АПН РСФСР, 1947. – 295с.
70.Дмитриева Г.К. Международная защита прав женщины. – 2-е изд., доп. и перераб. – К.: Вища школа, 1985. – 156 с.
71.Дмитровський В. Розлуки на Україні (1924 – 1926). ЦСУ УРСР. – Харків, 1928.
72.Добров Г.М., Теплякова А.С. Горді, розумні, прекрасні. Науковий подвиг радянських жінок. – К., 1969. – 48 с.
73.Добров П.В., Есип И.Н. Трудовая деятельность женщин Донбасса в годы Великой Отечественной войны (1941 – 1945 гг.). – Донецк: ООО «Друк-Инфо», 2000. – 240 с.
74.Доповідь про виконання в Україні конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. Проект: Четверта та п’ята (об’єднана) періодична доповідь (Подана у відповідності до ст.18 Конвенції) / А.І. Бабич та ін. (розроб.); В.І. Довженко (голова ред. кол.); Український ін-т соціальних досліджень. – К., 1998. – 52 с.
75.Друзь Э.В. Социальное положение женщины в обществе. – Харьков: Консум, 2001. – 424 с.
76. Дячук Ю. Деякі міркування стосовно прав жінок // Права людини. – 2000. – № 28. – С. 4 – 8.
77.Еволюція правового становища жінок: історія і сучасність / О.М. Руднєва, О.Р. Дашковська (упоряд.); А.П. Гетьман (наук. ред.); Академія правових наук України. – Х.: Право, 2000. – 196 с.
78.Елизаров В.В., Джанаева Н.Г., Затонських Н.А. и др. Семейная политика в СССР и России // Домохозяйство, семья и семейная политика. – М., 1997. – С.145.
79.Енциклопедія українознавства: В 2 т. / Під гол. ред. В. Кубійовича, З. Кузелі. – Мюнхен – Нью-Йорк: Молоде життя. – Т.1. – 1949. – 1230 с.
80.Есбе Ю. Права жінки за радянським законом: Довідник для низового радянського апарату й активу / З передмовою Г.І. Петровського, уложив прокурор НКЮ УСРР Ю. Есбе. – Харків: Вид. Оргінстру ВУЦВК, 1928. – 132 с.
81.Женщины в обществе: реалии, проблемы, прогнозы / АН СССР. Госкомтруд СССР. Отв. Ред. И.М. Римашевская. – М., 1991. – 126 с.
82. Женщины в современном мире: к итогам X-летия женщины ООН / Редекционная коллегия: Е.П. Блинова, Е.А. Брагина, В.В. Коваль, В.В. Любимова, С.В. Поленина, Э.С. Чертихина. – М.: Наука, 1989. – 358 с.
83.Женщины мира в борьбе за социальный прогресс. М.: Мысль, 1972. – 380 с.
84.Женщины Украинской ССР: Краткий статистический справочник. – К., 1983. – 86 с.
85.Женщины в СССР 1990: Статистические материалы / Госкомстат СССР. Информ.-издат. центр. – М.: Финансы и статистика, 1990. – 64 с.
86.Жеребкина И.А. Женское. Политическое. Бессознательное: Проблема гендера и женское движение в Украине. – Х.: Ф – ПРЕСС, 1996. – 376 с.
87.Жінки і чоловіки в Україні: Стат. Збірник / Державний комітет статистики України. – К., 1999. – 76 с.
88.Жилінкова І.В. Правове становище особи в сім’ї: історія і сучасний етап // Еволюція правового становища жінок: історія і сучасність / О.М. Руднєва, О.Р. Дашковська (упоряд.); А.П. Гетьман (наук. ред.); Академія правових наук України. – Х.: Право, 2000. – 196 с.
89.Загальна теорія держави і права / За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. – Харків: Право, 2002. – 432 с.
90.Законодательные акты о труде. – К.: Политиздат Украины, 1976. – 632 с.
91.Законодательство о правах женщин в СССР: Сборник нормативных актов / Отв. ред. В.Н. Толкунова. – М.: Юрид. лит., 1975. – 222 с.
92.Законодавство про працю: Збірник найважливіших законів, указів і постанов. К. – Х.: Укрполітвидав, 1946. – 278 с.
93.Законодательство СССР и международные соглашения по вопросам гражданства: Сборник / Сост. доц. Г.Е. Вилков. – М.: Международные отношения, 1964. – 179 с.
94.Звігальський Я., Іванов М. Професійна освіта на Україні. – Олександрія, 1927. – 409 с.
95.ЗП УРСР. – 1969. – № 4. – Ст. 45.
96.ЗУ УСРР. – 1922. – № 52. – Ст.751.
97.ЗУ УРСР. – 1926. – № 67-69. – Ст. 440
98.Иванов С.А. Проблемы международного регулирования труда. – М.: Наука, 1964. – 344 с.
99.Известия Временного Рабоче-Крестьянского Правительства Украины и Харьковского Совета Рабочих депутатов. – 1919. – №26.
100.Известия Наркомтруда. – 1924. – № 28.
101.Известия НКТ СССР. – 1926. – № 1.
102.Известия НКТ СССР. – 1925. – № 37-38.
103.Известия УП НКТ. – 1923. – № 6.
104.Известия УП НКТ. – 1923. – № 15 – 16.
105.Известия УП НКТ. – 1923. – №11/35.
106.Известия УП НКТ. – 1925. – № 20.
107.Известия УП НКТ. – 1925. – № 45.
108.Известия ЦИК. – 1926. – № 135.
109.История государства и права Украины: Учеб. пособие для студ. юрид. спец. / В.Д. Гончаренко, А.И. Рогожин, Н.Н. Страхов; Укр. Юрид. Акад. – К.: УМК ВО, 1993. – Вып. I . – 116 с.
110.Итоги Всесоюзной переписи населения 1959 года. Украинская ССР. – М.: Госстатиздат, 1963. – 212 с.
111.Итоги и перспективы работы среди женщин на Украине (по материалам Всеукраинского совещания женотделов 10–15 апреля 1925 г.). – Харків: Книгоспілка, 1925.
112.Історія держави і права України: Підручник. – У 2-х т./ За ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина, В.Д. Гончаренка. – Том 2. – Кол. авторів: В.Д. Гончаренко, А.Й. Рогожин, О.Д. Святоцький та ін. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 580 с.
113.Історія України: Навчальний посібник / В.Ф. Верстюк, О.В. Гарань, О.І. Гуржій та ін. Під ред. В.А. Смолія. – К.: Альтернативи, 1997. – 416 с.
114.Історія Української конституції / А.Г.Слюсаренко, М.В.Томенко (упоряд.); Українська правнича фундація. – К.: Право, 1997. – 464 с.
115.Каліновський О. Жінки за державним кермом. – К., 1937. – 34 с.
116.Каліновський О. Жінка за державним кермом. – К.: Вид-во ЦВК УСРР «Радянське будівництво і право», 1936. – 92 с.
117.Калыгина А.С. Права работниц и крестьянок в СССР. – М.-Л.: ГИЗ, 1925. – 40с.
118.Калыгина А. Права крестьянки и советский суд. – М.-Л.: Гос. изд-во, 1926. – 16 с.
119.Кампанелла Т. Город Солнца // Утопический социализм: Хрестоматия. – М., 1982. – С. 82 – 100.
120.Кампфмейер П. Проституция как общественно-классовое явление и общественная борьба с нею. – М.: Пг., 1923.
121.Карагодская М. Индустриализация страны и задачи работницы. – Х., 1929. – 46 с.
122.Карпачева Н.И. Состояние соблюдения и защиты прав и свобод человека в Украине: Первый ежегодный доклад Уполномоченного Верховной Рады Украины по правам человека / С.А. Бураковский (пер. с укр.); Уполномоченный Верховной Рады Украины по правам человека – 3 изд. – Х.: Консум, 2002. – 494 с.
123.Карташкин В.А. Права человека в международном и внутригосударственном праве. – М., 1995. – 136 с.
124.Кастеллі Є.Ю. В країні здійсненної мрії. Про рівноправність жінок в радянському суспільстві. – К., 1979. – 120 с.
125.Кириллова М.В., Семке Н.Н Участие советских женщин в управлении обществом. – К.: Знание, 1984. – 16 с.
126.Кирсанова К. Полное равноправие женщин в СССР. – М.: Партиздат, 1936. – 48 с.
127.Киселев И.Я. Трудовое право в условиях рыночной экономики: опыт стран Запада. – М.: ИНИОН, 1992. – 90 с.
128.Кисельова Т., Целларіус О. Ольга Володимирівна Пілацька // Український історичний журнал. – 1963. – №5. – С. 126.
129.Кірсанова К. Повна рівність жінок в СРСР. – Київ, 1937. – 46 с.
130.Кобринська Н. Автобіографія // Кобринська Н. Вибрані твори. – К.: Дніпро, 1980. – С. 315 – 323.
131.Кобринська Н. Жінка а свобода // Кобринська Н. Вибрані твори. – К.: Дніпро, 1980. – С. 372 – 377.
132.Кобринська Н. Про рух жіночий в новіших часах // Перший вінок. Жіночий альманах. – Львів, 1887. – С.5, 415 – 418.
133.Ковальов П. Парасковія Микитівна Ангеліна – кандидат у депутати Верховної Ради СРСР. – Київ, 1937. – 36 с.
134.Ковальська Н. К., Олександрова Т. М. Жінки Радянської України. – К.: Політвидав України, 1990. – 68 с.
135. Кодекс законів про народну освіту від 22 листопада 1922 р. // СУ УССР. – 1922. – № 49. – Ст. 729.
136. Кодекс законів про працю в УСРР, уведений в дію з 15 листопада 1922 р. // СУ УССР. – 1922. – № 52. – Ст. 751.
137.Кодекс законів про працю УРСР від 10 грудня 1971 р. // Відомості Верх. Ради УРСР. – 1971. – Дод. до № 50. – Ст. 375.
138.Кодекс законів про родину, опіку, шлюб та про акти громадянського стану // СУ УСРР. – 1926. – № 67 – 69. – Ст.441.
139.Кодекс законов о народном просвещении УССР, изд-е Наркомпроса УССР. – Харьков, 1922.
140. Кодекс про шлюб та сім’ю УРСР від 20 червня 1969 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1969. – № 26. – Ст. 204.
141.Коллонтай А. Работница за год революции. – Одесса, 1920. – 16 с.
142.Коллонтай А. Семья и коммунистическое государство. – Х.: Всеукраинское изд-во, 1920. – 16 с.
143. Коллонтай А.М. Труд женщины в эволюции народного хозяйства. – М.: Пг., 1923. – 208 с.
144.Коммунистическая мысль. – 1922. – № 3. – С. 55.
145.Коммунарка Украины. – 1924. – №12. – С.10.
146.Комуністична освіта. – 1934. – №1. – С.44.
147.Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю.К. Качуренко. – 2-е вид. – Київ: Юрінформ, 1992. – С.122.
148.Кондорсэ Ж.Л. Эскиз исторической картины прогресса человеческого разума. – М.: Соцэгиз, 1936. – 350 с.
149.Конституція Української Соціалістичної Радянської Республіки, прийнята Президією III Всеукраїнського з’їзду Рад 10 березня 1919 р. // ЗУ УСРР. – 1919. – № 19. – Ст. 204.
150.Конституція Української Соціалістичної Радянської Республіки, прийнята на XI Всеукраїнському з’їзді Рад 15 травня 1929 р. // ЗУ УСРР. – 1929. – №14. – Ст. 1007.
151.Конституція (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки, прийнята на XVI надзвичайному Всеукраїнському з’їзді Рад 30 січня 1937 р. // СЗ УССР. – 1937. – № 30. – Ст. 121.
152.Конституция (Основной Закон) Украинской Советской Социалистической Республики, принятая на внеочередной седьмой сессии Верховного Совета Украинской ССР девятого созыва 20 апреля 1978 г. // Конституция (Основной Закон) Союза Советских Социалистических Республик, Конституции (Основные Законы) Союзных Советских Социалистических Республик). – М.: Известия советов народных депутатов СССР. – 1985. – С.99 – 145.
153.Конституции буржуазных стран: В 4 т. – М. – Л.: Гос. соц-ек. издательство, 1936.
154.Конституционный статус личности в СССР/ Под ред. Б.Н. Топорнина, Л.Д. Воеводина, В.С. Шевцова, В.С. Шведова. – М.: Юрид. лит, 1980. – 256 с.
155.Копейко В.В., Рындина А.А. Решает женсовет. – М.: Моск. рабочий, 1987. – 132 с.
156. Кормич А.І. Права жінок в контексті загальних людських прав // Актуальні проблеми політики: Збірник наукових праць / Відп. ред. Л.І. Кормич. – Одеса: Астропринт, 1997. – Вип..1/2. – С.47 – 49.
157. Кормич Л.І. Права жінок в Україні: правотворчість і правозастосування в історії і сучасності// Актуальні проблеми політики: Збірник наукових праць. – Вип..8/Відп. ред. Л.І. Кормич. – Одеса: Юрид. літ., 2000. – С.23 – 27.
158. Кормич Л.І. Проблеми державної політики щодо сім’ї: традиції і сучасність// Актуальні проблеми державної політики: Збірник наукових праць/ Відп. ред. Л.І. Кормич. – Одеса: Астропринт, 1997. – Вип.1/2. – С.11 – 15.
159.Королев Ю.А. Конституция СССР – правовая основа построения брачно-семейных отношений. – М.: Изд-во МГУ, 1981. – 192 с.
160.Коршунова Е.Н. Международная защита прав женщин. – М.: Международные отношения, 1975. – 96 с.
161.КПУ в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів ЦК. В 2-х Т. / Ред. кол.: В.І. Юрчук (голова) та інші / Т.I. – К.: Політвидав України, 1976. – 1008 с.
162.Кронов А. Молодым избирателям о равноправии женщин в СССР. – М.: Молодая гвардия, 1937. – 60 с.
163.Крупська Н.К. Жінка – рівноправний громадянин СРСР: Збірка статей і промов. – К.: І кн. ф-ка Партвидаву, 1937.
164.Курченко Т. Е. Женотделы партийных комитетов Украины в борьбе за идейно-организационное сплочение работниц вокруг партии(1921 – 1925) // Научные труды по истории КПСС. – 1987. – Вып.I. – С. 120.
165.Курченко Т. Е. Опыт работы КП(б)У по осуществлению ленинских идей о вовлечении женщин-работниц в активную общественно-политическую жизнь в начале 20-х гг.: Дис. … канд. ист. наук. – К., 1990. – С. 121.
166.Лавриненко Н.В. Женщина: самореализация в семье и обществе (гендерный аспект). К.:ВИПОЛ, 1999. – 172 с.
167. Лаврінчук І.П. Трудове законодавство України. Гендерна експертиза. – Відп. ред. Т.М. Мельник. – К.: Логос, 2001. – 70 с.
168. Лаптев И. Сила и жизнеспособность колхозного строя // Большевик. – 1946. – №4. – С.28.
169.Левченко К.Б. Права жінок: зміст, стан та перспективи розвитку / Нац. ун-т внутр. справ – Х.: Видавництво НУВС, 2001. – 348 с.
170.Ленін В.І. Про завдання жіночого робітничого руху в Радянській республіці // Ленін В.І. Повне зібр. тв. – 5-е вид. – Т. 39. – С.185 – 191.
171.Ленін В.І. До жінок-робітниць // Ленін В.І. Повне зібр. тв. – 5-е вид. – Т. 40. – С.152 – 153.
172.Литвин П.Е. Онипчепко В.П., Митрофанова О.К. Политико-воспитательная работа партийных организаций Украины среди женщин (1946 – 1950) // Научные труды по Истории КПСС. – 1984. – Вып. 128. – С. 89.
173.Литвинова Г.А. Дочери Советской Украины. – К., 1984. – 19 с.
174. Лобанова Л. Жінки науки в Україні: минуле та сьогодення // Жінка і демократія: матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Київ: Жіноча громада, 1995 р. – С. 160 - 162.
175. Локк Д. Два трактата об управлении // Локк Д. Сочинения в 3-х томах. – М., 1988. – Т.3. – С.135 – 407.
176.Луговиківна М. Жінка країни Рад. – К., 1947. – 34 с.
177.Луговиківна М. Жінки – велика сила соціалістичного будівництва. – К., 1950. – 56 с.
178.Лук’янова О.М. Материнство – щастя жінки. – К., 1979. – 48 с.
179.Лук’янович Д. Іван Франко і жіноче питання // Жінка. – 1936 – № 11 – 12. – С.4.
180.Лукашук И.И. Международное право. Часть общая: Учебник. – М.: БЕК, 1996. – 412 с.
181.Лукина М. Трудящая женщина Советской Украины в борьбе за восстановление народного хозяйства республики (1943 – 1945 гг.): Дис. … канд. ист. наук. – К., 1953. – 301 с.
182.Малиновський О.О. Треба вивчати і знати історію українського права // Червоне право. – 1928. – № 15 – 16. – С.767.
183.Маркс К., Энгельс Ф. Твори. – К.: Держполітвидав, 1959. – Т.2. – 624 с.
184.Маркс К., Энгельс Ф. Твори. – К.: Держполітвидав, 1959. – Т.21 – 712 с.
185.Маркс К. Лист до Людвіга Кугельмана // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Вид.2. – Т.32. – С. 461.
186.Маслов В.Ф., Подопригора З.А., Пушкин А.А. Действующее законодательство о браке и семье / Под ред. проф. А.А. Пушкина. – изд. 2-е, испр. и доп. – Харьков: Вища школа, 1974. – 198 с.
187.Маслов В.Ф., Подопригора З.А., Пушкин А.А. Действующее законодательство о браке и семье: Научное издание. – Х.: Изд-во ХГУ, 1972. – 212 с.
188.Матвеев Г.К. История семейно-брачного законодательства Украинской ССР: Научное издание. – К.: Изд-во КГУ, 1960. – 64 с.
189.Международная защита прав человека. – Х.: ООО «Синтекс» ЛТД, 1998. – 298 с.
190.Международные акты о правах человека: Сборник документов / В.А. Карташкин, Е.А. Лукашева (сост. и авт. вступ ст.); Ин-т г-ва и права РАН. – М.: НОРМА-ИНФРА, 1998. – 784 с.
190. Мельник Т.М. Гендерна політика в Україні. – К.: ПРООН, 1999. – 92 с.
191.Милль Д.С. Подчиненность женщины: Пер. с англ. – С-Пб.: Изд. книгопродавца В.Н. Губинского, 1896. – 120 с.
192.Миловидова Э. Женский вопрос и женское движение: Хрестоматия. – М., 1929.
193.Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю.К. Качуренко. – 2-е вид. – К.: Юрінформ, 1992. – С. 25.
194.Монтескье Ш. О духе законов // Монтескье Ш. Избранные произведения. – М., 1955. – 360 с.
195.Мор Т. Утопия. – М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1953. – 296 с.
196.Музыря А.А. Копейко В.В. Женсовет: опыт, проблемы, перспективы. – М.: Политиздат, 1989. – 192 с.
197.Нариси історії українського шкільництва. 1905 – 1933: Навчальний посібник / За ред. О.В. Сухомлинської. – К.: Заповіт, 1996. – 304 с.
198.Народна освіта, наука і культура в Українській РСР: Стат. збірник. – Київ, 1973. – 316 с.
199.Народне господарство УРСР у 1986 році: Стат. щорічник. – К.: Техніка, 1987. – 398 с.
200.Нечаева А.М. Семья и закон: правовое регулирование неимущественных брачно-семейных отношений. – М.: Наука, 1980. – 128 с.
201.Нюрина Ф. Женщины в борьбе за новое общество. – Харьков, 1930. – 56 с.
202.Об утверждении Основ законодательства Союза ССР и союзных республик о труде: Закон Союза Советских Социалистических Республик от 15.07.1970 г.// Ведомости Верховного Совета СССР. – 1970. – № 29. – Ст.265.
203.Омельченко О. Піднесення суспільно-політичної активності трудівниць промисловості УРСР (1971 – 1980 рр.) // Український історичний журнал. – 1983. – №3. – С.57 – 60.
204.Омельяненко О.В. Борьба Коммунистической партии Советского Союза за вовлечение женщин в социалистическую промышленность в годы первой пятилетки (На материалах Украины): Дис. … канд. ист. наук. – К., 1955. – 269 с.
205.Оридорога М.Т. Расторжение брака: по материалам судебной практики УССР. – М.: Госюриздат, 1958. – 94 с.
206.Орлик М. Ради жінок: кроки становлення // Під прапором ленінізму. – 1987. – № 19. – С. 29.
207.Остапенко Г.С. Борьба СССР в ООН за социально-экономические права человека 1945 – 1977 гг. – М.: Наука, 1981. – 280 с.
208.Павличко С. Фемінізм / Передм. Віри Агєєвої. – К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2002. – 322 с.
209.Паламарчук Л. Жінка – активна сила в боротьбі за п’ятирічку: Скорочена стенограма доповіді на нараді активу жінок західних, Ізраїльської і Закарпатської областей України 9 січня 1947 року в Києві. – К., 1947. – 44 с.
210.Пам'ятка про роботу жіночих рад. – К., 1963. – 15 с.
211.Пергамент А.И. О кодификации республиканского законодательства о браке, семье, и опеке // Научная сессия, посвященная вопросам кодификации советского республиканского законодательства 31 января – 2 февраля 1957 г. – М., 1957. – С. 87.
212.Пергамент А.И. Основы законодательства о браке и семье: Учеб. пособие. – М.: Знание, 1969. – 80 с.
213.Пергамент А.И. Правовое положение внебрачных детей должно быть изменено // Советское государство и право. – 1956. – № 9. – С. 65.
214.Пергамент А.И., Ставцева А.И. Советское законодательство о правах женщин. – М.: Госюриздат, 1962. – 144 с.
215.Переписка М. Драгоманова з Наталією Кобринською (1893 – 1895) / Зладив і видав М. Павлик. – Львів, 1905. – С.14.
216.Петровський Г.І. Вибрані статті і промови. – К.: Політвидав України, 1974. – 416 с.
217.Пикалова Т. И. Коммунистическая партия Украины – организатор вовлечения женщин в осуществление культурной революции в период строительства социализма: Автореф. дис. … канд. ист. наук. – Харьков, 1985. – 16 с.
218.Пілацька О. Жінка-робітниця в соціалістичному будівництві. – Харків, 1930. – 24 с.
219.Пилацкая О. Основные вопросы массовой работы партии среди работниц и селянок. – Харьков, 1927. – 80 с.
220.Пілацька О. Ради і трудяща жінка. – Харків, 1930. – 32 с.
221. Пищуліна О.М. Соціально-культурні трансформації і виникнення нової гендерної парадигми // Еволюція правового становища жінок: історія і сучасність/ О.М. Руднєва, О.Р. Дашковська (упоряд.); А.П. Гетьман (наук. ред.); Академія правових наук України. – Х.: Право, 2000. – С.122.
222.Платон. Государство // Платон. Сочинения. – Т.3. – Ч.I. – М., 1971. – 360 с.
223.Платон. Законы // Платон. Сочинения. – Т.3. – 4. II. – М., 1972. – 388 с.
224.Подолина Н. Я гражданка Страны советов. – М.: Партиздат, 1937.
225.Поленина С.В. Советская женщина в обществе и семье //Роль женщины в современном обществе. К итогам 10 летия ООН: Сб. статей. – Ч. 2. – М., 1985. – С. 204.
226.Полєк В. Були фундаторами і представники мого народу // Українське слово. – 21 груд. 1995 р. – С.51.
227.Положение о единой трудовой школе Российской Социалистической Федеративной Советской Республики. – Харьков, 1919. – 8 с.
228.Поснова А.К. Социальные перемещения женщин в развитом социалистическом обществе: Дис. … канд. филос. наук. – Уфа, 1977. – 180 с.
229.О судебной практике по делам о