МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ В СИСТЕМІ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП.............................................................................................................. 3

РОЗДІЛ 1
СИСТЕМА ВЛАДИ У СУСПІЛЬСТВІ: ОЗНАКИ, СТРУКТУРА, ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ............................................................................... 12

1.1. Публічна влада – сутність та виміри прояву..................................... 12
1.2. Види публічної влади.......................................................................... 28
1.3. Розвиток самоврядних засад в процесі еволюції суспільства......... 40
1.4. Сутність самоврядування як однієї із форм публічної влади.......... 60

Висновки до розділу 1......................................................................... 78

РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ СПІВВІДНОШЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ І МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ.......................................................... 81

2.1. Формування концепцій місцевого самоврядування......................... 81
2.2. Сучасні погляди на природу місцевого самоврядування............... 104
2.3. Місцеве самоврядування та механізми його реалізації............................................................................................. 119
2.4. Місцеве самоврядування у системі “держава – громадянське суспільство”........................................................................................ 161

Висновки до розділу 2...................................................................... 183

ВИСНОВКИ.................................................................................................. 187

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................... 191

ВСТУП
Актуальність теми. Питання забезпечення організації суспільної життєдіяльності, структури і механізмів регулювання соціальної взаємодії, належної організації публічної влади, складаючи стрижневу проблематику праводержавознавства, завжди перебувають в епіцентрі досліджень юридичної науки. Трансформації публічної влади в напрямку плюралізації від найпростіших її форм у первісному суспільстві до надскладних багаторівневих сучасних конструкцій поряд із можливістю усвідомлення характерних ознак цього феномена створювали об’єктивну необхідність теоретичного обґрунтування найоптимальнішого співвідношення її підсистем, що, у свою чергу, потребує окремого дослідження соціальної природи місцевого самоврядування та його місця в системі публічної влади в цілому. Ця проблема є універсальною, адже знаходить свій вияв у державотворчій практиці та юридичній науці усіх країн розвинутої демократії, проте конкретні умови розбудови в Україні демократичної, правової державності обумовлюють якісну специфіку її вирішення. Цьому сприяють, передовсім, процеси становлення громадянського суспільства, тенденції до відособлення публічно-владних інституцій, відсутність усталених демократичних традицій, недосконалість політичної культури. Як наслідок, у співвідношенні окремих рівнів публічної влади домінує вектор протистояння, а не взаємодії, тенденція відокремлення, а не взаємозумовленості, що потребує запровадження специфічних моделей і механізмів.
Розробка цієї проблематики покликана привести до зміни характеру юридичної науки, розширення її предметного поля за рахунок виходу за межі виключно проблем законодавчого регулювання діяльності державного механізму, зокрема – дослідження функціонування публічної влади в цілому, окремих її підсистем і передовсім загальнотеоретичних засад місцевого самоврядування.
Відсутність єдиного теоретичного підходу до визначення природи місцевого самоврядування обумовлює існування внутрішньо суперечливої системи організації місцевої влади – правове закріплення останньої відбувалось хаотично, акти чинного законодавства про місцеве самоврядування, прийняті в різний час, ґрунтуються на різних ідеологіях і концептуально не узгоджені між собою.
Теоретичне дослідження ролі інституту місцевого самоврядування в системі публічної влади, його співвідношення з організацією державної влади є першим вітчизняним дослідженням відповідної проблематики і дає змогу побудувати оптимальну систему органів місцевого самоврядування, визначити їх компетенцію відповідно до іманентно властивої природи цього інституту, його реальних можливостей впливу на суспільство.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідних робіт сектору проблем формування та функціонування органів державної влади Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України за темою «Правові основи організації та функціонування органів держави» № 0100v006579.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є виявлення природи феномена місцевого самоврядування, загальних закономірностей його функціонування в системі публічної влади, оптимальних шляхів взаємодії з підсистемою державної організації, формулювання узгодженої теоретико-правової концепції місцевого самоврядування, застосовної до державотворчих процесів в Україні.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити ряд основних задач:
• дослідити структуру і механізми соціальної регуляції на різних етапах розвитку суспільної організації, висвітлити їх характерні закономірності;
• з’ясувати формоутворюючі ознаки феномена самоврядування, його співвідношення з іншими формами реалізації владного потенціалу;
• простежити розвиток і зміну наукових уявлень про співвідношення і взаємодію місцевого самоврядування та держави, встановити їх теоретичну обґрунтованість й застосовність у сучасних умовах;
• розкрити загальнотеоретичні закономірності взаємовідносин окремих підсистем публічної влади, зокрема місцевого самоврядування і держави;
• проаналізувати характер прав територіальних громад, соціальну природу місцевого самоврядування, правове регулювання цього інституту;
• розкрити загальнотеоретичні закономірності взаємовідносин держави і громадянського суспільства в контексті проблематики місцевого самоврядування й ряду інших сучасних інституцій;
• встановити характерні ознаки місцевого самоврядування і запропонувати загальнотеоретичне визначення відповідного поняття.
Об’єктом дослідження є система публічної влади, принципи побудови і взаємодії окремих її підсистем, місцеве самоврядування як підсистема публічної влади.
Предметом дослідження є відносини, які виникають між державою і місцевими територіальними спільностями, загальнотеоретичні питання їх співвідношення та взаємодії в демократичному суспільстві, правова регламентація місцевого самоврядування.
Методи дослідження. Для досягнення наукової об’єктивності дисертантом застосовувався комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження. Методологічною основою дослідження є універсальні методи діалектики, які використовувалися на всіх етапах для розкриття закономірностей співвідношення державної влади і місцевого самоврядування в процесі їх розвитку, взаємодії та взаємозв’язку з іншими суспільними явищами. На окремих етапах дослідження автор використовував спеціальні методи: порівняльно-історичний – під час аналізу еволюції форм самоврядних структур у процесі розвитку суспільства; логічний – для формулювання визначення поняття “місцеве самоврядування»; метод системного аналізу – при вивченні системи влади в суспільстві, співвідношення державної влади і місцевого самоврядування як підсистем публічної влади; метод моделювання та прогнозування – при розробці рекомендацій щодо оптимізації правового регулювання досліджуваного інституту; синергетичний метод – при аналізі рушійних механізмів організації й діяльності місцевих співтовариств, форм взаємодії між ними і державою; компаративний метод – при дослідженні особливостей організації місцевого самоврядування в різних країнах; формально-юридичний – при тлумаченні правових норм та розробці законодавчих пропозицій.
Наукова новизна дисертації. Наукова новизна визначається передусім тим, що ця робота є першим в українській правовій літературі комплексним загальнотеоретичним дослідженням природи місцевого самоврядування, його сутності та ролі в системі публічної влади, співвідношення з організацією державної влади в суспільстві в умовах розбудови правової демократичної державності.
Наукова новизна одержаних результатів виявилася в таких теоретичних положеннях і висновках дисертації:
1) вперше подається комплексне визначення феномена місцевого самоврядування як форми публічно-владного регулювання соціальною спільнотою (групою індивідів, об’єднаних спільними інтересами завдяки компактному проживанню на певній території) окремих сфер власної життєдіяльності, що, на відміну від централізованого державного управління, здатне забезпечити найбільш повне виявлення і реалізацію інтересів такої спільноти;
2) по-новому розглянуто систему публічної влади; обґрунтовано як найбільш юридично значущу класифікацію її підсистем залежно від рівнів соціальної інтеграції, що мають зовнішньо-інституціоналізовані механізми виявлення і реалізації волі індивідів. Такими рівнями пропонується визнати владу світового співтовариства, державну владу, муніципальну владу, владу в об’єднаннях громадян, сімейну владу, на відміну від термінів «економічна влада», «соціальна влада», «ідеологічна влада», «політична влада», що стосуються насамперед сфер впливу а не видів влади;
3) доводиться необґрунтованість будь-яких спроб виведення прав міських громад залежно від моменту їх утворення як октройованих державою, або навпаки, як таких, що виникли раніше за неї: історично, інституціональне оформлення двох важливих форм організації суспільства – держави і місцевого самоврядування має синхронний, взаємообумовлений характер, відбувається одночасно та є об’єктивно закономірним;
4) вперше робиться спроба вирішити проблеми функціонування місцевого самоврядування в контексті загальних категорій «демократія», «народовладдя», «народний суверенітет», проаналізовано співвідношення відповідних феноменів в інтегральному поєднанні традиційних положень теорії демократії та сучасних західних концепцій, зроблено висновок, що, на відміну від терміна «демократія», який пов’язується виключно з організацією державної влади і відбиває зовнішню форму, поняття «народовладдя» і «самоврядування» вживаються насамперед щодо сутності, змісту, характеризуючи, зокрема, стан реалізованості ідеї належності суспільної влади її першоджерелу – соціальній спільності. Водночас поняття «народовладдя» є більш вузьким порівняно з поняттям «самоврядування», фактично зводиться до самоврядування державно-організованого суспільства;
5) по-новому обґрунтовано потребу запровадження в категоріальному апараті загальної теорії держави та права конструкцій, що відбивають поділ і співвідношення індивідуальної і колективної (публічної) сфер соціуму. На відміну від традиційної проблематики громадянського суспільства, що відображає співвідношення суспільного потенціалу і держави, цей поділ окреслює проблематику співвідношення індивіда (особистості) і суспільства, а також окремих форм публічності між собою, особливо актуальну в умовах істотної диверсифікації сфери публічного;
6) вперше у вітчизняній науці комплексно досліджено і визначено систему факторів, які обумовлюють відособлення управлінських структур від регульованої ними соціальної системи. Обґрунтовано, що максимальний потенційно можливий ступінь відособлення управлінських структур прямо пропорційно залежить від розмірів, рівня складності організації тієї чи іншої соціальної системи, характеру реалізованих нею інтересів і відповідно міри їх однорідності. Забезпечення найоптимальнішого співвідношення між напрямками діяльності владних інституцій і сутністю інтересів керованої системи, що й утворює феномен самоврядування, характерне насамперед для найпростіших соціальних організацій і навпаки, по мірі їх ускладнення потребує впровадження складних додаткових механізмів;
7) дістав подальший розвиток аналіз концепцій місцевого самоврядування. Зроблено висновок, що громадівська та державницька теорії лише доповнюють одна одну, їх протиставлення є наслідком використання окремих положень без урахування контексту виникнення, протистояння методологій, підходів до розуміння державно-правової дійсності, випливає з різності методологічних установок того чи іншого дослідника, його світогляду у сфері держави та права;
8) вперше комплексно проаналізовано функціональну спрямованість місцевого самоврядування, запропоновано класифікацію реалізованих ним завдань, щодо кожного з видів обґрунтовано форми і принципові засади взаємодії між територіальними громадами і державою;
9) дістало подальший розвиток дослідження моделей нормативно-правового регулювання компетенції місцевого самоврядування, зроблено висновок про оптимальність загальнодозволеного типа правового регулювання, можливість наділення територіальної громади лише правами, а не повноваженнями, запропоновано механізми впливу та розподілу відповідальності суб’єктів самоврядування і держави;
10) обґрунтовується природний характер права індивіда на ініціативне вирішення питань місцевого значення, що не порушує правомірних інтересів інших суб’єктів, пропонується визнати похідними від нього права територіальної громади та повноваження її органів;
11) вперше на загальнотеоретичному рівні обґрунтовано співвідношення місцевого самоврядування з підсистемами громадянського суспільства і державної організації, зроблено висновок, що місцеве самоврядування є особливим інститутом у системі суспільства;
12) дістала подальший розвиток концепція громадянського суспільства. На прикладі сучасних інституцій визначаються межі її науково-дослідного потенціалу, більш універсальною в умовах зближення держави і суспільства пропонується визнати концепцію розподілу публічної та індивідуальної підсистем суспільної організації.
Практичне значення одержаних результатів полягає:
• у науково-дослідницькій сфері – матеріали дослідження можуть стати підґрунтям для подальшої розробки концепції публічної влади, загальнотеоретичних досліджень природи місцевого самоврядування, взаємодії держави і місцевого самоврядування, його правового регулювання;
• у правотворчій сфері – висновки та пропозиції можуть бути використані при розробці системи законодавства, що регулює діяльність місцевого самоврядування;
• у навчальному процесі – положення й висновки дисертації можуть бути використані при підготовці підручників, навчальних посібників з курсів «Загальна теорія держави і права», «Муніципальне право», «Історія держави і права», викладанні відповідних навчальних дисциплін;
• у правовиховній сфері – запропоновані положення можуть бути матеріалом у роботі по підвищенню рівня правової культури населення та державних службовців.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, розглядалися й обговорювалися на засіданні сектору проблем формування та функціонування органів державної влади Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України (5 січня 2004 року, протокол № 1), на Вченій раді Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України (20 травня 2004 року, протокол № 5; 14 червня 2004 року, протокол №6).
Положення дисертації доповідалися й обговорювалися на науково-практичних конференціях: «Проблеми вдосконалення правового регулювання місцевого самоврядування» (м. Харків, 4 – 5 грудня 2001 року); «Правові проблеми реформування регіональної влади» (м. Харків, 12 квітня 2002 року); ХІІ Харківських політологічних читаннях (м. Харків, 2001 року); на ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток демократії та демократична освіта в Україні» (м. Одеса, 24–26 травня 2002 року); на науковій конференції молодих учених та здобувачів «Нове законодавство України та питання його застосування» (м. Харків, 26–27 грудня 2003 року); на Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми удосконалення правового регулювання місцевого самоврядування в Україні» (м. Харків, 25 травня 2004 року).
Публікації. Сформульовані в дослідженні положення, висновки та пропозиції викладені автором у 9-ти наукових публікаціях, зокрема в 4-ох статтях, опублікованих у фахових періодичних виданнях з юридичних наук, затверджених Вищою атестаційною комісією України.
Структура дисертації обумовлена метою і предметом дослідження. Робота складається зі вступу, 2-х розділів, які загалом містять 8 підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 214 сторінок, із них основного тексту – 190 сторінок. Кількість використаних джерел – 291.

Список литературы

ВИСНОВКИ:
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у встановленні загальнотеоретичних закономірностей виникнення, розвитку та функціонування місцевого самоврядування, його природи та місця у системі публічної влади. Головними науковими і практичними результатами роботи є такі висновки:
1. Виділення окремими дослідниками у суспільстві “непублічної”, або “квазіпублічної” влади позбавлене достатнього ґрунту - будь-яка влада у суспільстві є публічною як за формальними ознаками (як суто суспільне явище), так і через втілення у ній принципових засад організації самого суспільства. Публічність є аксіомою суспільної організації, що випливає з об’єктивної необхідності пошуку “загального”, і відповідно неминучого утискання окремих проявів “індивідуального”. Водночас влада (зокрема самоврядування) є лише механізмом визначення і реалізації такої публічності.
2. У найзагальнішому вигляді поняття “самоврядування” характеризує міру участі соціальної спільності у відносинах з управління, ступінь реалізованості її інтересів та відособлення управлінської системи від цих інтересів. На відміну від терміну “демократія” що пов’язується виключно з організацією державної влади і відображає зовнішню форму, поняття народовладдя і самоврядування вживаються насамперед щодо сутності, змісту, відображаючи зокрема стан реалізованості ідеї належності суспільної влади її першоджерелу – соціальній спільності. Термін “народовладдя” дозволяє лише обмежене використання, за значенням фактично зводиться до “самоврядування державно-організованого суспільства”.
3. Місцеве самоврядування є формою публічно-владного регулювання соціальною спільнотою (групою індивідів, об’єднаних рядом спільних інтересів завдяки компактному проживанню на певній території) окремих сфер власної життєдіяльності, що на відміну від централізованого державного управління у цій сфері здатне забезпечити найбільш повне виявлення і реалізацію інтересів такої спільноти.
4. У значній мірі протистояння державницької та громадівської теорій місцевого самоврядування відображає лише протистояння методологій, підходів до розуміння державно-правової дійсності, різність методологічних установок того чи іншого дослідника, його світогляду у сфері держави та права. Місцеве самоврядування, маючи широкий спектр своїх проявів, не допускає свого одномірного бачення. Кожна з теорій висвітлює окремий важливий аспект цього феномена. Громадівська та державницька теорії самоврядування, концептуально лише доповнюють одна одну, їх протиставлення є наслідком спрощеного розуміння, використання окремих положень без урахування контексту їх виникнення і обґрунтування.
5. Весь спектр інтересів територіальної громади зводиться до трьох груп, кожна з яких по-різному співвідноситься з державними інтересами:
1)інтереси громади, що суперечать державним інтересам - не мають жодних юридичних підстав бути реалізованими через конституційне закріплення держави в якості єдино суверенної організації на певній території;
2)інтереси громади, що співпадають із державними, утворюючи своєрідну “пограничну зону” між інтересами, що носять суто загальносуспільний характер та інтересами які стосуються виключно місцевої спільноти, перебувають одночасно як в сфері функціонального призначення державних інституцій, так і в сфері функціонування елементів соціальної організації місцевих співтовариств. Щодо їх реалізації, найбільш виваженою є побудова відносин між суспільством і територіальною громадою на паритетних партнерських засадах, а оскільки йдеться в першу чергу про надання відповідних ресурсів – фінансування, то й відповідальність місцевого співтовариства перед суспільством має обмежуватись наданням або ненаданням відповідних ресурсів. Функції держави у цьому випадку фактично зводяться до виважено-обґрунтованого перерозподілу фінансових ресурсів, при цьому, держава гарантує усім своїм громадянам забезпечення певного мінімального рівня послуг. Існування вагомої сфери інтересів, що є спільними для територіальних громад і державно-організованого суспільства, та можуть відрізнятись лише за ступенем зацікавленості того чи іншого суб’єкта, виключає можливість теоретично обґрунтованого і водночас чіткого, формально визначеного відокремлення “справ державних” від “справ місцевих” й розмежування відповідних повноважень на законодавчому рівні.
3) інтереси громади, які байдужі державі, оскільки не входять до кола її завдань. Право індивідів на ініціативне вирішення питань місцевого значення, що не порушує правомірних інтересів інших індивідів і суспільства в цілому має розглядатися як природне. При цьому необхідно розрізняти природне право кожного індивіда та похідні від нього права територіальної громади та повноваження її органів, визначення яких державою не повинно порушувати природних прав окремих індивідів.
6. Взаємозалежність місцевого самоврядування і держави допускає їх розгляд в теоретичному плані (залежно від рівня дослідження) і в якості відокремлених явищ і в якості взаємопов’язаних – в межах однієї системи, проте такою системою обґрунтовано слід вважати не механізм держави, а суспільство, систему суспільної (публічної) влади. Держава проявляє активність у визначенні правових меж діяльності місцевого самоврядування, забезпеченні його фінансовими ресурсами та механізмами примусового виконання рішень, гарантуванні своїм громадянам певного мінімального рівня задоволення соціальних потреб на всій території держави. Низький рівень соціальної активності членів місцевого співтовариства компенсується надмірним втручанням у відповідні суспільні відносини з боку інститутів державної влади і навпаки – вирішення на автономних засадах значного кола питань організації сумісної життєдіяльності місцевого населення знижує потребу використання державно-примусових заходів, що і є підґрунтям принципу субсидіарності. Водночас, кожна з підсистем публічної влади, зокрема окремі рівні місцевого самоврядування є автономною у власній сфері, що в умовах демократичної організації державної влади виключає можливість встановлення ієрархії між ними.
7. В якості суб’єкта, територіальна громада може бути наділена лише правами, але не повноваженнями. При регламентації діяльності суб’єктів місцевого самоврядування збоку держави, найбільш виваженим є використання загальнодозволеного типа правового регулювання. Обґрунтування обов’язку територіальних спільностей перед суспільством здійснювати ряд функцій по управлінню, є безпідставним.
8. Місцеве самоврядування є особливим інститутом в системі суспільства. Аналогічно не можуть бути охарактеризовані однозначно в якості елементів держави або громадянського суспільства багато інших сучасних інституцій, зокрема приватний нотаріат, аудиторська діяльність, діяльність Вищої ради юстиції, кожна з яких уособлює складне поєднання загально-соціальних, вузько-корпоративних та індивідуальних інтересів. Останнє підкреслює необхідність поглиблення проблематики громадянського суспільства від простого протиставлення держави і суспільства до вивчення складних механізмів взаємодії між ними, та інституцій що опосередковують таку взаємодію.
9. Запропоновано запровадження у категоріальному апараті загальної теорії держави та права поряд із поділом права на публічне й приватне більш загальних термінологічних конструкцій, які відображають поділ і співвідношення індивідуальної і колективної (публічної) сфер соціуму. На відміну від традиційної проблематики громадянського суспільства, що у відомій мірі висвітлює співвідношення суспільного потенціалу і держави, означений поділ відображає більш загальну проблематику співвідношення індивіда (особистості) і суспільства. Це необхідно насамперед в умовах істотної диверсифікації сфери публічного, що відбувається поміж іншим і за рахунок зростання питомої ваги самоврядування у різних сферах, коли публічне вже далеко не обмежується державним.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Delores Jaques, La realization du principe de subvention dans la charte Europeenne de l’autonomie locale/ - Paris/ - JYT. – 1992. – 429 p.
2. Ramnow R. The Local Territorial Community: a State’s Successor? – Brooklyn. – LR. – 1992. - 397 p.
3. Авакьян С.А. Орган исполнительной власти / Конституционное право. Энциклопедический словарь. Ответственный редактор и руководитель авторского коллектива – доктор юридических наук, профессор С.А. Авакьян. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА. М), 2000. – 688 с.
4. Авер’янов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні. – К.: Ін Юре, 1997. – 48 с.
5. Аверьянов В.Б. Аппарат государственного управления: содержание деятельности и организационные структуры / АН УССР. Ин-т государства и права; Отв. ред. В.В. Цветков. – Киев: Наук. Думка, 1990. – 148 с.
6. Алексеев В.П. Историческая антропология. М.: Высш. школа, 1979, - 216 с.
7. Алексеев С.С. Государство и право: начальный курс – 3-е изд. перераб. и доп. М.: Юрид. лит., 1996. - 192 с.
8. Алексеев С.С. Философия права. – М.: Издательство НОРМА, 1999. – 336 с.
9. Андреев И.Л. О характере социальных связей в эпоху перехода от первобытнообщинного строя к классовому обществу // Сов. этнография. - 1971. - №2. – С.13-24
10. Андреев Ю.В. Историческая специфика греческой урбанизации / Город и государство в античном мире. Проблемы исторического развития. – Ленинград: Изд-во Ленингр. ун-та, 1987. – С.4-34
11. Андреев Ю.В. Раннегреческий полис. – Ленинград.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1976. – 143с.
12. Античная Греция. Проблемы развития полиса. – том 1. - М.: Наука, 1983. – 424 с.
13. Аристотель Политика. Афинская полития. М.: Мысль, 1997. – 458 с.
14. Атаманчук Г.В. Особенности процессов управления в развитом социализме. М.: Мысль, 1985. – 258 с.
15. Ашлей П. Местное и центральное управление. СПб.: Изд-во О.Н. Поповой, 1910. – 296с.
16. Баженов О.Л. Вплив торгівлі на формування міст в середньому Подністровї (ІХ-ХІІІ ст.) / Давня і середньовічна історія України (історико-археологічний збірник). – Кам’янець-Подільський: Інформаційно-видавничий центр Кам’янець-Подільського держ. пед. унів-ту. 2000. - С.248-251
17. Бажинов М.А. Гражданское общество и местное самоуправление: опыт концептуального анализа // Вестн. Моск. Ун-та. Сер. 12. Политические науки. - 2002. - №4. - С.82-90
18. Байков А.А. Междувластные и властные отношения в теории права. Опыт теоретико-познавательного построения. – Ярославль: Типография Губернского Правления, 1912. – 413 с.
19. Баймуратов М. Законодавство України про місцеве самоврядування: актуальні питання реалізації // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. – 1999. - випуск 1. - с.300-302
20. Баймуратов М.А. Григорьев В.А. Роль международных стандартов местного самоуправления в формировании компетенции публичной самоуправленческой (муниципальной) власти. – Одесса: ФЕНІКС, 2003. – 160 с.
21. Баймуратов М.А., Григорьев В.А. Муниципальная власть: актуальные проблемы становления и развития в Украине: Монография. – Одесса: «Юридична література”, 2003. – 248 с.
22. Байрачная Л.К., Тетерич О.М. Структура власти как интегральный показатель ее сущности. – Влада і насильство: Збірка наук. статей / За ред. д-ра філос. наук, проф. Кривулі О.М. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1997. – С.45-59
23. Байтин М.И. Государство и политическая власть. - Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1972. – 240 с.
24. Барабашев Г.В. Идеалы самоуправления и российская действительность // Государство и право. - 1996. - № 11. - С.137-142
25. Барабашев Г.В. Местное самоуправление. – М.: Изд-во МГУ, 1996. – 352 с.
26. Барабашев Г.В. Муниципальные органы современного капиталистического государства (США, Великобритания). – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1971. – 280 с.
27. Баранова К.К. Бюджетный федерализм и местное самоуправление в Германии. – М.: Изд-во «Дело и Сервис», 2000. – 240 с.
28. Батанов О. Концептуальні засади співвідношення функцій територіальних громад з функціями місцевих органів державної виконавчої влади // Право України. – 1999. - №5. - С.25-29
29. Батанов О.В. Деякі теоретичні проблеми співвідношення місцевого самоврядування та державної влади // Часопис Київського університету права. – 2002. - №2. - С.21-30
30. Батанов О.В. Конституційно-правовий статус територіальних громад в Україні: Монографія. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. – 512 с.
31. Безверхий В., Клинченко О. Особа в загальному плані // Віче. – 1994. - № 10. - С. 51-55
32. Безобразов В.П. Государство и общество. Управление, самоуправление и судебная власть. – СПб., Тип. Безобразова и К., 1882. – 737 с., С.VII-IX
33. Белкин А.А., Бурмистров А.С. Институт местного самоуправления в документах Конституционного Суда Российской Федерации // Правоведение. – 1999. - № 1. - С.199-207
34. Белых А.К. Управление и самоуправление. – Л.: Изд-во “Наука”, 1972. – 208 с.
35. Біленчук П.Д., Кравченко В.В., Підмогильний М.В. Місцеве самоврядування в Україні (муніципальне право). – К.: Атіка, 2000. – 304 с.
36. Бобылев А.И. Общество, гражданское общество, личность, государство, право. Их взаимодействие на современном этапе // Право и политика. – 2001. - №3. - С.70-79
37. Борденюк В. Деякі аспекти співвідношення місцевого самоврядування, держави і громадянського суспільства в Україні // Право України. – 2001. - № 12. - С.24-27
38. Борденюк В. Місцеве самоврядування в механізмі держави: конституційно-правовий аспект // Право України. – 2003. - № 4. - С.12-17
39. Борденюк В.І. Місцеве самоврядування в контексті децентралізації державної влади // Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Видавничий Дім “Ін-Юре”, 2002. – 668 с.
40. Бугай С., Лендьел М., Кіш Є., Ілько І., Ткачук А., Варцаба А., Зелюк В. Агенства регіонального розвитку в Україні. Становлення та перспективи / Київ. центр Ін-ту Схід-Захід. – К.: Вид-во “Міленіум”, 2002. – 302 с.
41. Бурлацкий Ф. М. Ленин. Государство. Политика. – М.: Наука, 1970. – 414 с.
42. Бурмистров А.С. Местное сообщество как субъект самоуправления // Правоведение. – 2000. - № 5. - с.36-42
43. Бхаскар Р. Суспільства / Социо-логос Социология. Антропология. Метафизика: Выпуск 1 Общество и сферы смысла: Пер. с англ., нем., франц. – М.: Прогресс, 1991. – 480 с.
44. Васильев В.И. Местное самоуправление. – М.: Юринформцентр, 1999. – 453 с.
45. Васильчиков А.И. О самоуправлении: сравнительный обзор русских и иностранных земских и общественных учреждений. Том 1-2. – СПб.: Типография Эдуарда Праца, 1870. - 477 с.
46. Васильчиков А.И. О самоуправлении: сравнительный обзор русских и иностранных земских и общественных учреждений. Том 3. – СПб.: Типография Эдуарда Праца, 1871. - 377 с.
47. Введение в философию. Часть 2. – М. : Политиздат, 1990. – 639 с.
48. Вебер М. Избранные произведения: Пер. с нем. – М.: Прогресс, 1990. – 808 с.
49. Витченко А.М. Теоретические проблемы исследования государственной власти. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1982. – 193 с.
50. Вінник О.М. Приватні та публічні інтереси, їх роль і відображення в господарському праві // Підприємництво, господарство і право. – 2001. - № 4. - С. 6-9
51. Владимирский-Буданов М.Ф. Обзор истории русского права. – Ростов н/Д.: Феникс, 1995. – 639 с.
52. Власть. Очерки современной политической философии Запада. / В.В. Мшвениерадзе, И.И. Кравченко, Е.В. Осипова и др. – М.: Наука, 1989. – 326 с.
53. Воронов М.П., Скрипничук В.М. Децентралізація влади як основа взаємовідносин державних виконавчих органів і органів місцевого самоврядування // Державне будівництво та місцеве самоврядування. Збірник наукових праць. 2001. - Випуск 1. - С.34-44
54. Всемирная история государства и права: Энциклопедический словарь / Под ред. А.В. Крутских. – М.: Инфра-М, 2001. – 398 с.
55. Вятр Е. Социология политических отношений : пер. с польск. М.: Прогресс, 1979. - 463с.
56. Глухачов Є.Ф. Місцеве самоврядування в Україні: особливості його правової природи // Актуальні проблеми державного управління: Науковий збірник. Х.: УАДУ (ХФ), 2001. – № 1(9). - с.39-44
57. Гоббс Т. Избранные произведения: В 2 т. – Том 2. - М.: «Мысль», 1964. – 461 с.
58. Гомеров И.Н. Государство и государственная власть : предпосылки, особенности, структура. – М.: ООО «Издательство ЮКЭА», 2002. – 832 с.
59. Гонціаж Я., Гнидюк Н. Інституційні механізми регіонального розвитку в Україні: шлях до майбутнього // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. – 2000. - Випуск 2. - частина І. – С. 66-73
60. Горбатенко В.П. Місцеве самоврядування в Україні: політологічний аналіз концепцій минулого і сучасність: Автореф. дис. ... канд. політологічних наук: 23.00.02 / Нац. АН України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. - Київ, 1995. - 23 с.
61. Гошко Т.Д. Нариси з історії магдебурзького права в Україні (ХVІ – початок ХVІІ ст.). – Львів: Афіша, 2002. – 255 с.
62. Граверт Р. Финансовая автономия органов местного самоуправления в ФРГ // Государство и право. – 1992. - №10. - С. 96-107
63. Градовский А.Д. Собрание сочинений. Том 9. Начала русского государственного права, часть ІІІ Органы местного управления. Издание второе, СПБ.: Типография М.М. Стасюлевича, 1908. - 595 с.
64. Григор’єв В.А. Становлення публічної самоврядної (муніципальної) влади в Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.13 / Одес. нац. юрид. акад. – Одеса, 2002. – 18 с.
65. Григорьев В. Пути становления и конституционного закрепления принципа разделения государственной власти и местного самоуправления в Украине // Юридический вестник. – 2001. - №1. - С.84-88
66. Григорян Л.А. Народовластие в СССР. – М.: Юрид. лит., 1972. – 296 с.
67. Гулєвська Г. Дуалізм правового статусу приватного нотаріуса в умовах реформування засад державного управління нотаріатом в Україні // Підприємництво господарство і право. - 2004. - №1. - С. 20-24
68. Гураль П. Основні засади місцевого самоврядування і проблеми їх реалізації в Україні // Матеріали міжнар. наук. практ. конференції (Золочів-Львів, 27-28 травня 2000 р.). – Л.: “Державність”, 2000. – С.13-21
69. Гурне Б. Державне управління: Пер. з франц. – К.: Основи, 1993. – 165 с.
70. Данкерс Д.С.М. Муниципальная бюджетная система в Нидерландах // Государство и право. – 1993. - №1. – С.92-100
71. Дворниченко А.Ю. О предпосылках введения магдебургского права в городах западнорусских земель в ХІV-XV вв. // Вестник ЛГУ. – 1982. - №2. - С.105-107
72. Державне управління: теорія та практика / За заг. ред. докт. юрид. наук, проф. Авер’янова В.Б. – Київ: Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
73. Дживелегов А.К. Средневековые города в Западной Европе. – СПб.: Тип. Акц. общ. Брокгаузъ – Ефронъ, 1902. – 248 с.
74. Дибиров А.-Н.З., Пронский Л.М. О природе политической власти. //Вестн. Моск. Ун-та. Сер. 18. Социология и политология. – 2002. - № 2. – С. 48 - 60
75. Дробуш І. Розмежування функцій органів місцевого самоврядування та органів державної виконавчої влади // Право України. – 2001. - №10. - с.20-24
76. Дьяконов И.М. Общественный и государственный строй Древнего Двуречья. Шумер. М.: Изд. вост. лит., 1959. – 300 с.
77. Дюги Л. Общество, личность и государство. Социальное право, индивидуальное право и преобразование государства. С. – Петербург: Издательство «Вестника Знания» (В.В. Битнера), 1893. - 77 с.
78. Евдокимов В.Б., Старцев Я.Ю. Местные органы власти зарубежных стран: правовые аспекты. – М.: Спарк, 2001. – 251 с.
79. Еллинек Г. Общее учение о государстве. Том 1: Право современного государства – СПб: Издание юридического книжного магазина Н.К. Мартынова, 1908. – 599 с.
80. Еллинек Г. Право современного государства. Том 1: Общее учение о государстве. СПб: Издание Товарищества «Общественная польза», 1903. - 532 с.
81. Еремян В.В. Муниципальная история России (от Киевской Руси до начала ХХ века). – М.: Академический Проект, 2003. – 528 с.
82. Загальна теорія держави і права / За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. – Харків: Право, 2002. – 432 с.
83. Зельдина Е. Обеспечение публичных и частных интересов специальным режимом хозяйствования // Підприємництво, господарство і право. – 2004. - № 2. - С. 37-40
84. Злобін С., Гель А. Місце Статуту територіальної громади в системі нормативно правових актів України / Статут територіальної громади: проблеми розробки, прийняття та впровадження в практику місцевого самоврядування. Навчальний посібник. – К.: Книга-почтой, 1999. – С.71-74
85. Зотов В.Б., Макашева З.М. Муниципальное управление. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 279 с.
86. Зуев В.И. “Власть” в системе политологических категорий // Государство и право. – 1992. – №5. – С. 90–96
87. Иванец Г.И. Взаимосвязь интересов с целями, мотивами и волей субъектов правового общения // Право и политика . – 2001. - №7. - С.10-15
88. Иванов В.В. Происхождение и история хеттского термина “panku” – “собрание” // Вестн. древ. истории. - 1958. - №1. - С. 13-15
89. Ильин И.А. Теория права и государства / Под редакцией и с предисловием В.А. Томсинова. – М.: Издательство «Зерцало», 2003. – 400 с.
90. Институты самоуправления: историко-правовое исследование / В.Г. Графский, Н.Н. Ефремова, В.И. Карпец и др. – М.: Наука, 1995. – 301 с.
91. История Древней Греции / Под ред. В.И. Кузищина. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Высш. шк., 1996. – 399 с.
92. Історія вчень про право і державу: Хрестоматія / Уклад., заг. ред. Г.Г. Демиденко. 2-е вид., доп. і змін. – Харків: Легас, 2002. - 922 с.
93. Кабо В.Р. Первобытная доземледельческая община. - М.: Наука, 1986. – 302 с.
94. Калиновський Б. Принцип субсидіарності, його місце в Європейській хартії місцевого самоврядування та національних правових системах // Вісник Укр. Акад. держ. упр. при Президенті України. – 2002. - №2. - С.243 – 248
95. Кампо В.М. Місцеве самоврядування в Україні. – К.: Ін Юре, 1997. – 36 с.
96. Карбонье Ж. Юридическая социология: Пер. с фр. – М.: Прогресс, 1986. – 352 с.
97. Каротерс Т. Громадянське суспільство. Перспективи // Deutschland (Німеччина). – 2000. - №5. - с.12-17
98. Кейзеров Н.М. Власть и авторитет. – М.: Юрид. лит., 1973. – 264 с.
99. Кейзеров Н.М. О соотношении понятий «социальная» и «политическая» власть. //Вестн. Ленингр. ун-та. Серия экономики, философии и права. - Выпуск 1. – 1966. - №5. - с.35-46
100. Керимов Д.А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права). – М.: Аванта+, 2000. – 560 с.
101. Керимов Д.А. Проблемы общей теории государства и права. - М.: Современный Гуманитарный Университет, 2000. - 179 с.
102. Керимова Т.В. Социальный прогресс и управление. – М.: Политиздат, 1980. – 174 с.
103. Кириченко Л. Народовладдя і місцеве самоврядування в Україні // Право України. – 2001. - № 6. - с. 99-101
104. Кнемайер Ф.Л. Организация местного самоуправления в Баварии (Основные структуры, особенности, недостатки) // Государство и право. – 1995. - №4. - с.107-121
105. Кобилецький М. Апарат управління міста Львова за магдебурзьким правом // Підприємництво, господарство і право. – 2002. - №7. - с.117-120
106. Кобилецький М. Магдебурзьке право у Дрогобичі // Підприємництво, господарство і право. – 2002. - №2. - с.71-73
107. Кобилецький М. Магдебурзьке право у селах Галичини // Право України. – 2003. - №8. - С.120-124
108. Ковалевский М. Родовой быт в настоящем, недавнем и отдаленном прошлом: опыт в области сравнительной этнографии и истории права. Вып. 1. СПб., 1911. – 312 с.
109. Коваленко А. Місцеве самоврядування: природа, ознаки, межі // Право України. – 1997. - №2. - С. 3-4
110. Коваленко А.А. Конституційно-правове регулювання місцевого самоврядування в Україні: питання теорії та практики. – К.: Довіра, 1997. – 131 с.
111. Ковешников Е.М. Государство и местное самоуправление в России: теоретико-правовые основы взаимодействия. – М.: Издательство НОРМА, 2002. – 272 с.
112. Ковлер А.И. Исторические формы демократии: проблемы политико-правовой теории. – М.: Наука, 1990. – 256 с.
113. Колишко Р.А. Децентралізація публічної влади в унітарній державі: Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. – Спеціальність 12.00.01. – Київ, 2003. – 209 с.
114. Коллингвуд Р.Дж. Новый Левиафан, или человек, общество, цивилизация и варварство. // Социологические исследования. – 1991. - № 11. – С. 97 – 114.
115. Конституційне право України / За ред. акад. АПрН України, докт. юрид. наук Ю.М. Тодики, докт. юрид. і політичн. наук В.С. Журавського. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2002. – 544 с.
116. Конституційне право України /За ред. доктора юридичних наук, професора В.Ф. Погорілка. - К.: Наукова думка, 1999. - 734 с.
117. Конституційно-правові засади становлення української державності. / За ред. акад. НАН України В.Я. Тація, акад. АПрН України Ю.М. Тодики. – Х.: Право, 2003. – 328 с.
118. Конституція України: Науково-практичний коментар / Ред. кол. В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк, Ю.М. Грошевой та ін. – Харків: Вид-во “Право”; К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. – 808 с.
119. Копєйчиков В.В. Організація державної влади і розробка нової конституції України // Вісник Академії правових наук України. – 1995. - №3. - С.15-21
120. Коркунов Н.М. Русское государственное право. Том 2. – СПб.: Тип. М.М. Стасюлевича, 1903. – 596 с.
121. Корнієнко М. Державна влада і місцеве самоврядування: актуальні питання теорії і практики // Українське право. – 1995. - № 1(2). - с.68-77
122. Котляр Н.Ф. Формирование территории и возникновение городов Галицко-Волынской Руси ІХ-ХІІІ в.в. – Киев: Наукова думка, 1985. – 183 с.
123. Кравченко В.В., Пітцик М.В. Муніципальне право України. – К.: Атіка, 2003. – 672 с.
124. Краснов Б.И. Власть как явление общественной жизни. // Социально – политические науки. – 1991. - №11. – С. 27 – 35
125. Краснов М.А. Введение в муниципальное право. – М.: Юрист, 1993. – 187 с.
126. Крусян А. Местное управление и самоуправление: к постановке вопроса о содержании и понятии // Юридический вестник. – 1998. - № 1. – С. 84-87
127. Крусян А. Территориальная громада и публичная власть в современной Украине // Юридический вестник. – 2002. - №3. - С. 96-101.
128. Крусян А.Р. Взаимодействие местных органов исполнительной власти и органов местного самоуправления в Украине. – Одеса: Юридична література, 2001. – 164 с.
129. Кряжков А.В. Публичный интерес: понятие, виды и защита // Государство и право. – 1999. - №10. - С.91-99.
130. Куза А.В. Малые города Древней Руси. – М.: Наука, 1989. – 168 с.
131. Куйбіда В., Чушенко В. Поняття місцевого самоврядування в Україні // Право України. – 1998. - №5. - с. 17-20.
132. Куйбіда В., Чушенко В. Система місцевого самоврядування в Україні // Вісник Львівського Університету, Серія юридична. - 2000. - Вип. 35. - С.195-199
133. Куликов В.В. Реформа местного самоуправления в России: теория и реальность // Государство и право. – 2000. - №11. - с. 13-17
134. Кутафин О.Е. Фадеев В.И. Муниципальное право Российской Федерации – М.: Юристъ, 2002. – 559 с.
135. Лазаревский Н. Ответственность за убытки причиненные должностными лицами. Догматическое исследование, СПб.: Тип. акц. общ. «Слово», 1905. - 712 с.
136. Лазаревский Н.И. Лекции по русскому государственному праву. Том 2 Административное право. Часть 1 - Органы управления. СПб.: Типография акц. общ. “Слово”, 1910. - 276 с.
137. Лазаревский Н.И. Русское государственное право. – Том 1 – Конституционное право. Изд. 3-е. – СПб.: Типография акц. общ. “Слово”, 1913. – 672 с.
138. Лендьел М. Спеціальні інститути розвитку територій: європейський досвід // Інститути та інструменти розвитку територій. На шляху до європейських принципів / за ред. Максименка С., Київський центр Інституту Схід-Захід. – К.: “Міленіум”, 2001. – С.67-148
139. Ленинский сборник. / Под ред. В.В. Адоратского, В.М. Молотова, М.А. Савельева. Том ХХІ. М.: Партиздат, 1933. – 323 с.
140. Лобода Ю. Загальне державорозуміння як методологічна основа оцінки гуманітарності держави // Вісник Академії правових наук України. – 2001. - №4. - С.21-30
141. Локк Дж. Два трактата о правлении // Избранные философские произведения в двух томах, Том 2. – М.: Изд-во социально – экономической литературы, 1960. - 532 с.
142. Лук’янов Д.В. Держава і політичні партії (проблеми співвідношення та взаємодії): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / НЮАУ. – Харків, 2002. – 20 с.
143. Любченко П.М. Компетенція суб’єктів місцевого самоврядування. – Харків: ООО “Модель всесвіту”, 2001. – 224 с.
144. Любченко П.М. Підсистеми публічної влади: правове регулювання їх взаємодії // Проблеми законності: Республ. міжвід. наук. зб. – Х.: Нац. юрид. акад. України. - Вип.40. - С.38-44
145. Максимов С.И. Правовая реальность: опыт философского осмысления: Монография. – Харьков: Право, 2002. – 328 с.
146. Малый А.Ф. Государственная власть как правовая категория // Государство и право. – 2001. - №3. - С.94-99
147. Мамут Л.С. Государство в ценностном измерении. – М.: Издательство НОРМА, 1998. – 48 с.
148. Мамут Л.С. Гражданское общество и государство: проблема соотношения // Общественные науки и современность. – 2002. - №5. - С.94-103
149. Маркс К. Энгельс Ф. Сочинения. Издание второе. Том 4. - М.: Изд-во политич. литературы, 1955. – 615 с.
150. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. Издание второе. Том 45. – М.: Изд-во Политич. литературы, 1975. – 633 с.
151. Матвєєва Т.О. Із історії інституту місцевого самоврядування на Україні // Проблеми активізації конституційно-правових досліджень і вдосконалення викладання конституційного права: Зб. наук. статей / Голова редколегії В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 1999. – С.216-229
152. Матвєєва Т.О. Самоврядування в Києві за магдебурзьким правом // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. – Вип.42. – С.3-6
153. Мацькевич М.М., Яковина М.М. Історичні традиції місцевого самоврядування в Україні // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Матеріали ІІ регіональної наукової конференції (лютий 1996 р.), Львів, 1996. - С.89-97
154. Международное право./ Отв. ред. Ю.М. Колосов, В.И. Кузнецов. – М.: Междунар. отношения, 1998. – 624 с.
155. Меньшиков В.В. Власть и самоуправление. – Ростов-на-Дону: Издательство Ростовского университета, 1991. - 152 с.
156. Михайловский А.Г. Реформа городского самоуправления в России. – М.: Книгоиздательство «ПОЛЬЗА», 1908. - 109 с.
157. Морган Л.Г. Древнее общество или исследование линий человеческого прогресса от дикости через варварство к цивилизации. Пер. с англ. – Л.: Изд-во Ин-та народов Севера ЦИК СССР, 1934. – 350 с.
158. Муніципальне право України / За ред. В.Ф. Погорілка, О.Ф. Фрицького. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
159. Мушкин А.Е. Государство и право – исторические разновидности органов и норм управления обществом. – Ленинград: Изд-во Ленингр. ун-та, 1969. – 78 с.
160. Нагих С.И. Происхождение властных структур предгосударственного общества в свете исследований политической антропологии //Вестн. Моск. ун-та. Сер. 11. Право. – 1999. - №2. – С. 105 – 113
161. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА – ИНФРА . М), 2001. – 552 с.
162. Нерсесянц В.С. Философия права. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА – ИНФРА . М), 1998. – 652 с.
163. Нольде Б.Э. Очерки государственного права. – СПб., 1911. – 554 с.
164. Общая теория государства и права. Академический курс в 3-х томах. Изд. 2-е, перераб. и доп. Отв. ред. проф. М.Н. Марченко. – Том 1. – М.: ИКД «Зерцало-М», 2001. – 528 с.
165. Общая теория государства и права. Академический курс в 3-х томах. Изд. 2-е, перераб. и доп. Отв. ред. проф. М.Н. Марченко. Том 2. – М.: ИКД «Зерцало-М», 2002. – 528 с.
166. Общая теория государства и права. Академический курс в 3-х томах. Изд. 2-е, перераб. и доп. Отв. ред. проф. М.Н. Марченко. Том 3. – М.: ИКД «Зерцало-М», 2001. – 528 с.
167. Общая теория права и государства / Под ред. В.В. Лазарева. – М.: Юрист, 1994. – 360 с.
168. Ольгейрссон Э. Из прошлого исландского народа: Родовой строй и государство в Исландии. Пер. с исландск. – М.: Изд-во Иностранной литературы, 1957. – 332 с.
169. Орзіх М. Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування // Юридический вестник. – 2002. - №2. - С.101-107
170. Орзіх М.П. Втілення конституційних засад в галузях законодавства щодо функціонування публічної влади в Україні // Юридический вестник. – 1997. - № 4. – с. 59-63
171. Панейко Ю. Теоретичні основи самоврядування. Мюнхен, 1963. – 210 с.
172. Панченко С. Еволюція та можлива перспектива розвитку місцевого самоврядування в Україні // Матеріали міжнар. наук. практ. конференції (Золочів-Львів, 27-28 травня 2000р.). – Л.: “Державність”, 2000. – С.49 – 52
173. Пастухов В.Б. Политическая власть в социалистическом обществе: сущность и облик (гносеологический аспект исследования): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 /Киевский гос. ун-т им. Т.Г. Шевченко. – Киев, 1989. – 19 с.
174. Пахомов І.М., Пахомов С.І. Про систему органів місцевого самоврядування // Ідеологія державотворення в Україні: історія і сучасність. Матеріали науково-практичної конференції 22-23 листопада 1996 року. – К.: Генеза, 1997. – С.340-341
175. Пейн Т. Избранные сочинения. – М.: Изд-во Академии наук СССР, 1959. – 385 с.
176. Петрашенко В.О. Соціально-історична характеристика укріплених поселень VІІІ – Х ст. (за матеріалами городища Монастирьок) / Давня і середньовічна історія України (історико-археологічний збірник). – Кам’янець-Подільський: Інформаційно-видавничий центр Кам’янець-Подільського держ. пед. унів-ту. -2000. - С.228-238
177. Петришин А.В. Государственная служба. Историко-теоретические предпосылки, сравнительно-правовой и логико-понятийный анализ. Монография. – Х: Факт, 1998. – 168 с.
178. Петришин О.В. Громадянське суспільство: особливості формування концепції та становлення // Проблеми законності: Республ. міжвід. наук. зб. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2001. – Вип.50. - С.6-13
179. Петришин А.В. К вопросу об общетеоретическом понятии прав человека // Проблеми законності: Республ. міжвід. наук. зб. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 1997. – Вип. 32. - С.7-17
180. Петришин А.В. Правовой режим государственной службы: вопросы общей теории: Дисс. на соискание учёной степени докт. юр. наук. Специальность: 12.00.01 – Х., 1998. – 383 с.
181. Петришин О. Громадянське суспільство – підґрунтя формування правової держави в Україні // Вісник Академії правових наук України: Зб. наук. праць. – 2003. - №2(33)-3(34). - С.142-161
182. Пітцик М., Кравченко В., Моньйо Е.С., Фонтен Б., Черніков В. Принципи Європейської хартії місцевого самоврядування. – К.: ПП “Клевер”, 2000. – 136 с.
183. Платон. Собрание сочинений: В 4-х т. Том 4 / Пер. с древнегреч. – М.: Мысль, 1994. – 830 с.
184. Політика / Політологічний енциклопедичний словник. За редакцією Ю.С. Шемшученка, В.Д. Бабкіна. – К.: Генеза, 1997. – 400 с.
185. Пронкин С.В., Петрунина О.Е. Государственное управление зарубежных стран. – М.: Аспект Пресс, 2001. – 416 с.
186. Протасов В.Н. Теория права и государства. Проблемы теории права и государства. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юрайт-М, 2001. – 346 с.
187. Процюк І.В. Законодавча влада в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 /НЮАУ. – Харків, 1999. – 20 с.
188. Процюк І.В. Законодавча влада в Україні: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 /НЮАУ. – Харків, 1999. – 196 с.
189. Пухан И., Поленак-Акимовская М. Римское право: Пер. с макед. М.: Издательство ЗЕРЦАЛО, 1999. – 448 с.
190. Пылин В.В. Проблемы наделения государственными полномочиями органов местного самоуправления // Государство и право. – 1999. - №9. - С.13-20
191. Пэнто Р., Гравитц М. Методы социальных наук / пер. с франц. М.: “Прогресс”, 1972. – 607 с.
192. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. 2-е вид. зі змін. і доп. – Київ. – 1994. – 236 с.
193. Редлих И. Английское местное управление. Изложение внутреннего управления Англии в его историческом развитии и современном состоянии. / Пер. с нем. Том. ІІ. СПб.: Типо-Литография Шредера, 1908. – 462 с.
194. Резніков А.В. До історії розвитку системи магдебурзького права в Україні // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. Луганськ. – 2000. - Вип. 1. - С.42-51
195. Рой О.М. Система государственного и муниципального управления. СПб.: Питер, 2003. – 301 с.
196. Романюк С. Інструментальне забезпечення регіональної політики // Інститути та інструменти розвитку територій. На шляху до європейських принципів / за ред. Максименка С., Київський центр Інституту Схід-Захід. – К.: “Міленіум”, 2001. – С.13-40
197. Рубцов В. Інструментальне забезпечення регіональної політики // Інститути та інструменти розвитку територій. На шляху до європейських принципів / за ред. Максименка С., Київський центр Інституту Схід-Захід. – К.: “Міленіум”, 2001. – С.41-64
198. Рябов С.Г. Політологічна теорія держави. 2-е вид. – Київ: Тандем, 1996. – 240 с.
199. Саенко Ю., Ткачук А., Привалов Ю. Місцеве самоврядування в Україні: проблеми і прогнози. – К.: Інститут соціології НАНУ, 1997. – 105 с.
200. Саксонское зерцало. Памятник, комментарии, исследования. – М.: Наука, 1985. – 271 с.
201. Самоуправление: От теории к практике / Под ред. Ю.А. Тихомирова, Г.Х. Шахназарова. – М.: Юрид. лит., 1988. – 208 с.
202. Серьогіна С.Г. Структурні та компетенційні проблеми організації місцевого самоврядування в Україні // Державне будівництво та місцеве самоврядування. Збірник наукових праць. Випуск 1. – 2001. - с.106–118
203. Сестров М.И. Основы функциональной теории организации. Л.: Изд-во Ленингр. Ун-та, 1972. – 114 с.
204. Сивицкий В.А. Вопросы местного самоуправления в решениях Конституционного суда Российской Федерации: обзор практики конституционного судопроизводства // Юридический мир. – 2000. - №7. - С.48-51.
205. Словарь терминов по теории государства и права: рук. авт. кол. Н.И. Панов. – Х.: Основа, 1997. – 180 с.
206. Смородинський В.С. Судова влада в Україні (загальнотеоретичні проблеми): Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / НЮАУ. - Харків, 2001. - 187 с.
207. Современная западная социология: Словарь. – М.: Политиздат, 1990. – 432 с.
208. Современная философия: Словарь и хрестоматия. Ростов–на–Дону: Феникс, 1995. – 511с.
209. Соляннік К.Є. Загальна характеристика системи виконавчих органів місцевих рад // Проблеми законності: Республ. міжвід. наук. зб. – Х.: Нац. юрид. акад. України. - Вип. 4