Терещук Микола Миколайович Юридична відповідальність у публічному праві

Краткое описание

Терещук Микола Миколайович, старший викладач кафедри теоретико-правових та соціально-гуманітарних дисциплін Білоцерківського національного аграрного університету: «Юридична відповідальність у публічному праві» (12.00.01 - теорія та історія держави і права; істо­рія політичних і правових учень). Спецрада Д 26.007.04 у Національній академії внутрішніх справ МВС України

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
ТЕРЕЩУК МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ
УДК 340.342.6
ДИСЕРТАЦІЯ
ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У ПУБЛІЧНОМУ ПРАВІ
12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень»
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело М. М. Терещук
Науковий керівник Осауленко Андрій Олександрович,
кандидат юридичних наук, доцент
Київ - 2018

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 16
ВСТУП 17
РОЗДІЛ 1. БІБЛІОГРАФІЧНІ, ІСТОРИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В ПУБЛІЧНОМУ ПРАВІ 26
1.1. Еволюція поглядів і бібліографія наукових досліджень
юридичної відповідальності в публічному праві 26
1.2. Методологія дослідження проблематики юридичної відповідальності в публічному праві 39
1.3. Генеза юридичної відповідальності в публічному праві 51
Висновки до розділу 1 64
РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В ПУБЛІЧНОМУ ПРАВІ 67
2.1. Поняття юридичної відповідальності в публічному праві
та особливості її правового інституту 67
2.2. Принципи юридичної відповідальності в публічному праві 84
2.3. Механізм реалізації юридичної відповідальності
в публічному праві 96
2.4. Особливості розуміння та реалізації юридичної відповідальності
в окремих галузях публічного права 111
Висновки до розділу 2 125
РОЗДІЛ 3. ПУБЛІЧНО-ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ОКРЕМИХ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН ТА УКРАЇНИ 128
3.1. Держава та її вищі органи влади як суб’єкти юридичної відповідальності в публічному праві 128
3.2. Публічно-юридична відповідальність глави держави,
парламенту та уряду країн романо-германської правової сім’ї 142
3.3. Стан і перспективи розвитку публічно-юридичної
відповідальності вищих органів державної влади України 158
Висновки до розділу 3 176
ВИСНОВКИ 179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 183
ДОДАТКИ 205
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
ВР - Верховна Рада
ЄС - Європейський Союз
КК - Кримінальний кодекс
КМ - Кабінет Міністрів
КС - Конституційний Суд
КПК - Кримінальний процесуальний кодекс
ООН - Організація Об’єднаних Націй
ФРН - Федеративна Республіка Німеччина
ВСТУП
Обґрунтування вибору теми дослідження. Сучасний етап розвитку України характеризується кардинальними трансформаційними й євроінтеграційними процесами, що проявляються в системному реформуванні багатьох сфер суспільної дійсності. При цьому наявна публічно-приватна дихотомія вітчизняного права суттєво впливає на всі елементи національної правової системи України, зокрема юридичну відповідальність. Остання є якісним показником ефективності реалізації прав і свобод людини та громадянина, досконалості системи стримувань і противаг організації публічної влади, ціннісних орієнтирів держави та суспільства в цілому. Юридична відповідальність займає одне з ключових місць у сучасній правовій доктрині і традиційно розглядається як правове явище, юридичне поняття (категорія) та міжгалузевий інститут права (нормативна конструкція). Однак нині кожен вимір юридичної відповідальності потребує глибокого філософського осмислення, цілісної правової інтерпретації та системного нормативного вдосконалення. Це пояснюється тим, що юридична відповідальність - не статично застигле правове явище, а тому зміни в суспільних відносинах обумовлюють новий зміст цілей, принципів, функцій, форм реалізації, а також виникнення сучасних її різновидів - конституційної, фінансової, податкової, екологічної тощо. У зв’язку з цим виникає необхідність об’єднання окремих видів юридичної відповідальності на макрорівні структури права - публічного та приватного.
Істотне зростання ролі та значення юридичної відповідальності в публічному праві зумовлено завданням розбудови правової держави, втіленням у життя принципу взаємної відповідальності держави і особи шляхом визнання відповідальності не лише індивіда, але й держави, її органів і посадових осіб. Юридична відповідальність у публічному праві є важливим засобом реалізації публічних інтересів, надійним запобіжником недопущення правопорушень, ключовим інструментом забезпечення публічного порядку в державі. Особливої вагомості юридична відповідальність у публічному праві набула із загостренням громадянської і політичної нестабільності в Україні, анексією та окупацією частини територій нашої держави, що призводить до погіршення умов життя та зниження добробуту населення, порушення прав і свобод людини та громадянина.
Теоретико-методологічним підґрунтям дисертації є значний науковий доробок вітчизняних і зарубіжних правознавців різних історичних періодів. Так, дослідження сутності, цілей, принципів, функцій, видів, підстав, форм реалізації та інституціоналізації юридичної відповідальності, її співвідношення з іншими правовими явищами (покаранням, правопорушенням, санкцією норми права, юридичним обов’язком, правами людини), здійснені у працях К.В. Басіна, Л.В. Бєлої, Є.В. Білозьорова, В.М. Вітрука, О.Є. Гіди, В.К. Грищука, О.В. Грищук, С.Д. Гусарєва, А.М. Завального, О.В. Іваненко, О.М. Іванової, А.А. Козловського, М.І. Козюбри, В.В. Копєйчикова, Ю.В. Кривицького, Д.А. Липінського,
С.О. Носкова, Н.М. Оніщенко, Н.М. Пархоменко, О.В. Петришина, П.М. Рабіновича, В.В. Середюк, О.Ф. Скакун, Т.І. Тарахонич, О.Д. Тихомирова, Р.Л. Хачатурова та інших, створили передумови для формування теорії юридичної відповідальності.
Висвітленню особливостей юридичної відповідальності в окремих галузях публічного права сприяли роботи Ю.В. Бауліна, В.С. Венедиктова, В.В. Гецко, І.С. Гриценка, О.О. Дудорова, Н.В. Заяць, А.Й. Іванського, Б.В. Калиновського,
A. М. Колодія, Д.М. Лук’янця, А.О. Монаєнка, Л.Р. Наливайко, О.М. Овчаренко, П.Б. Пилипишина, В.Ф. Погорілка, А.О. Селіванова, О.О. Тихомирова,
B. Л. Федоренка, А.О. Червяцової, А.Є. Шевченка, О.Н. Ярмиша та ін.
Безпосередньому вивченню загальнотеоретичних аспектів юридичної відповідальності в публічному та приватному праві присвятили наукові праці
І.А. Безклубий, Ю.М. Бисага, Ю.Ю. Бисага, С.В. Бобровник, В.В. Болгова,
О.В. Гончарук, І.Г. Захаров, І.В. Зелена, В.О. Кислухін, А.О. Осауленко,
Г.О. Прокопович, О.В. Рагузіна, Н.О. Скребнєва, В.М. Ягудіна та ін.
Незважаючи на значну кількість наукових праць із проблематики юридичної відповідальності, й досі залишається чимало дискусійних і недостатньо розроблених питань її природи. Це пояснюється, з одного боку, складністю й багатогранністю юридичної відповідальності, динамічністю змін у вітчизняному законодавстві, а з іншого - вкрай складною безпековою, політичною й економічною ситуацією в державі протягом останніх років. Так, недостатньо уваги приділено юридичній відповідальності в публічному праві, її принципам, нормативній конструкції, зв’язкам з іншими публічно-правовими інститутами, механізму реалізації, особливостям публічно-юридичної відповідальності вищих органів державної влади (глави держави, парламенту та уряду) України та окремих зарубіжних держав.
Таким чином, розробка і теоретичне обґрунтування природи юридичної відповідальності в публічному праві є важливою умовою реформування національної правової системи, підвищення ефективності реалізації та застосування норм цього міжгалузевого інституту публічного права, зміцнення законності й утвердження правопорядку в Україні. Усе зазначене вище, а також полемічність порушених у дисертації проблем, зумовило вибір теми наукового пошуку.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, грантами. Дослідження здійснено відповідно до Перспективних напрямів кандидатських і докторських дисертацій за юридичними спеціальностями, затверджених Рішенням Президії Національної академії наук України від 18 жовтня 2013 р. № 86/11, Основних наукових напрямів та найважливіших проблем фундаментальних досліджень у галузі природничих, технічних і гуманітарних наук на 2014 - 2018 рр., затверджених Постановою Президії Національної академії наук України від 20 грудня 2013 р. № 179, Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2016 - 2020 рр., затверджених Постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 3 березня 2016 р. Тему дисертації затверджено й уточнено на засіданнях вченої ради Національної академії внутрішніх справ (протоколи № 11 від 20 травня 2014 р., № 15 від 25 вересня 2018 р.) і включено до переліку тем дисертаційних досліджень Національної академії правових наук України (реєстр. № 38, 2014 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є узагальнення та розвиток теоретико-методологічних знань про сутність, природу та призначення юридичної відповідальності в публічному праві.
Для досягнення зазначеної мети сформульовано такі завдання:
- узагальнити та систематизувати бібліографію наукових досліджень юридичної відповідальності в публічному праві;
- визначити й обґрунтувати методологічні засоби пізнання юридичної відповідальності в публічному праві;
- з’ясувати особливості генези юридичної відповідальності в публічному
праві;
- розкрити зміст поняття юридичної відповідальності в публічному праві, а також особливості її інституціоналізації;
- визначити принципи юридичної відповідальності в публічному праві;
- висвітлити механізм реалізації юридичної відповідальності в публічному
праві;
- уточнити особливості розуміння та реалізації юридичної відповідальності в окремих галузях публічного права;
- охарактеризувати державу та її вищі органи влади в якості суб’єктів юридичної відповідальності в публічному праві;
- розширити теоретичні уявлення про особливості публічно-юридичної відповідальності глави держави, парламенту та уряду країн романо-германської правової сім’ї;
- визначити стан і перспективи розвитку публічно-юридичної відповідальності вищих органів державної влади України.
Об’єкт дослідження - суспільні відносини, що виникають під час функціонування та реалізації юридичної відповідальності в публічному праві.
Предмет дослідження - юридична відповідальність у публічному праві.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становить сукупність світоглядних, філософських і наукознавчих засад, принципів наукового пізнання, методологічних підходів, загальних методів мислення, філософських, загальнонаукових і конкретнонаукових (неюридичних і власне юридичних) методів, використання яких забезпечило обґрунтованість і достовірність результатів дослідження юридичної відповідальності в публічному праві.
З урахуванням особливостей предмета, мети та завдань дослідження застосовано поряд з іншими такі основні методологічні підходи: інституційний підхід - під час розгляду юридичної відповідальності в публічному праві в якості сталої форми (соціального інституту) організації та регулювання публічно-правової сфери життя суспільства (підрозділи 2.1, 2.4); антропологічний підхід - в ході осмислення природи юридичної відповідальності в публічному праві як однієї з форм правового буття людини (підрозділи 1.3, 2.2); феноменологічний підхід - при вивченні онтологічної сутності юридичної відповідальності в публічному праві як багатоаспектного правового феномена (підрозділи 2.3, 2.4); аксіологічний підхід - для розгляду юридичної відповідальності в публічному праві крізь призму її відповідності соціальним та особистим цінностям (підрозділи 2.1, 2.2); діяльнісний підхід - під час висвітлення юридичної відповідальності в публічному праві в нерозривній єдності з людською діяльністю (підрозділи 1.3, 2.1).
У свою чергу діалектичний метод дозволив розглянути юридичну відповідальність у публічному праві в динаміці її розвитку і взаємодії з іншими суспільними та правовими явищами (підрозділи 1.3, 2.1). Використання історичного методу спрямовано на відтворення розвитку юридичної відповідальності в публічному праві в хронологічній послідовності (підрозділ 1.3). Системний метод надав можливість висвітлити інститут юридичної відповідальності в публічному праві як цілісну систему його норм (підрозділи 2.1, 2.4). Формально-юридичний метод дозволив охарактеризувати природу юридичної відповідальності в публічному праві за допомогою юридичних конструкцій і правової термінології (підрозділи 2.1, 2.2). Порівняльно-правовий метод сприяв дослідженню специфіки публічно-юридичної відповідальності глави держави, парламенту та уряду країн романо-германської правової сім’ї (підрозділ 3.2).
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших у вітчизняному правознавстві комплексним теоретико-правовим дослідженням особливостей юридичної відповідальності в публічному праві. У результаті дослідження сформульовано низку нових наукових положень, зокрема:
вперше:
- на основі осмислення плюралізму інтерпретацій природи юридичної відповідальності в різних соціально-гуманітарних і галузевих юридичних науках розроблено теоретико-правову конструкцію юридичної відповідальності в
публічному праві, що ґрунтується на дуалістичній концепції юридичної
відповідальності та вченні про публічно-приватну дихотомію об’єктивного права;
- запропоновано авторське розуміння юридичної відповідальності в
публічному праві як нормативного, гарантованого і забезпеченого державним переконанням або примусом публічно-юридичного обов’язку щодо дотримання та виконання норм публічного права, реалізованого у правомірній поведінці суб’єкта права, що схвалюється і (або) заохочується державою, а у випадку його порушення - обов’язку правопорушника перетерпіти осуд, обмеження прав особистого, матеріального та організаційного характеру;
- сформульовано дефініцію інституту юридичної відповідальності в
публічному праві, під яким розуміється сукупність відносно самостійних
регулятивних та охоронних, матеріальних і процесуальних норм публічного права,
що впорядковують окрему якісно однорідну групу взаємозалежних суспільних відносин, що виникають під час функціонування та реалізації публічно-юридичної відповідальності;
удосконалено:
- методологію дослідження юридичної відповідальності в публічному праві, що має багаторівневий і плюралістичний характер й охоплює такий гносеологічний інструментарій як світоглядні, філософські й теоретичні засади, принципи наукового пізнання, методологічні підходи, зокрема інституційний,
антропологічний, феноменологічний, аксіологічний, діяльнісний, і наукові методи в контексті їх обумовленості предметом і завданнями наукового пошуку;
- змістову та видову характеристики принципів юридичної відповідальності в публічному праві, до яких віднесено засади справедливості, гуманізму, законності, індивідуалізації, невідворотності, винуватості, пріоритету публічних інтересів над приватними, превалювання імперативного методу правового регулювання;
- теоретичне уявлення про механізм реалізації юридичної відповідальності в публічному праві, що представлений в якості системи юридичних засобів, за допомогою яких забезпечується стабільне функціонування публічно-юридичної відповідальності з метою найбільш ефективного задоволення публічного інтересу, а також встановлення законності та правопорядку;
дістало подальший розвиток:
- систематизація бібліографії з проблематики юридичної відповідальності в публічному праві на основі використання таких критеріїв як вид джерела, кількість авторів праці, їх територіальна приналежність і предметна спрямованість, на підставі чого виокремлено та охарактеризовано групи праць філософсько-правового, загальнотеоретичного, галузевого, міжгалузевого та прикладного змісту;
- система наукових знань про те, що генеза юридичної відповідальності в публічному праві відображає поступальний процес, у результаті якого відбувалася трансформація сутності, цілей і функцій юридичної відповідальності в публічному праві, її видова диференціація та розширення нормативного закріплення відповідно до рівня суспільного життя на різних етапах історичного розвитку держави та права;
- наукове уявлення про сутність юридичної відповідальності в окремих галузях публічного права, зокрема конституційному, адміністративному, кримінальному та фінансовому, з виокремленням їх загальних і особливих ознак;
- положення про те, що специфіка публічно-юридичної відповідальності вищих органів державної влади (глави держави, парламенту та уряду) зумовлюється різними факторами, зокрема своєрідністю історичного, географічного, культурного, економічного, політичного розвитку держави, особливостями її форми.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що в дисертації сформульовано й обґрунтовано наукові положення, які дозволяють розширити теоретико-правове уявлення про юридичну відповідальності в публічному праві, а отже, сприятимуть підвищенню ефективності її застосування в Україні. Основні результати дослідження, що представлені в дисертації, можуть бути використані в:
правотворчій роботі - для вдосконалення норм конституційного, адміністративного, кримінального, фінансового, адміністративно-процесуального, кримінально-процесуального та деяких інших галузей публічного права;
правозастосовній діяльності - під час розгляду юридичних справ, пов’язаних із застосуванням юридичної відповідальності в публічному праві (акт впровадження у практичну юридичну діяльність адвокатури Київської області від 31 січня 2018 р.);
науково-дослідній діяльності - в ході подальших перспективних розробок проблематики юридичної відповідальності в публічному праві;
освітньому процесі - під час забезпечення викладання таких навчальних дисциплін як «Теорія держави та права», «Конституційне право», «Конституційне право зарубіжних країн», «Кримінальне право», «Кримінально-процесуальне право», «Адміністративне право», «Фінансове право», «Податкове право» (акти впровадження юридичного факультету Білоцерківського національного аграрного університету від 31 січня 2018 р. № 01/18 та № 0047).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаним науковим дослідженням. Усі наукові положення, що відображають наукову новизну дослідження, одержані автором особисто та викладені в опублікованих працях. Для аргументації окремих наукових положень використано праці інших учених, на які є відповідні посилання. У співавторстві опубліковано тези доповіді, в якій внесок здобувача полягає в аналізі меж юридичної відповідальності уряду.
Апробація матеріалів дисертації. Основні положення і висновки дисертації обговорено на засіданнях кафедри теорії держави та права Національної академії внутрішніх справ, а також оприлюднено на 21 науково-практичній конференції, круглому столу і науковому читанні, зокрема: «Забезпечення прав людини в міжнародному та національному законодавстві» (м. Київ, 29 листопада 2013 р); «Наукові пошуки молоді у третьому тисячолітті» (м. Біла Церква, 15-16 травня 2014 р.); «Актуальні проблеми українського законодавства» (м. Біла Церква, 6-7 листопада 2014 р.); «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (м. Ужгород, 14-15 листопада 2014 р.); «Актуальні питання розвитку права та законодавства: наукові дискусії» (м. Львів, 28-29 листопада 2014 р.);
«Сучасне державотворення та правотворення: питання теорії та практики» (м. Одеса, 12-13 грудня 2014 р.); «Актуальні проблеми правових наук в євроінтеграційному вимірі» (м. Харків, 19-20 грудня 2014 р.); «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Запоріжжя, 29-30 травня 2015 р.); «Актуальні проблеми децентралізації в Україні» (м. Біла Церква, 25 вересня 2015 р.); «Актуальні проблеми українського законодавства» (м. Біла Церква, 19 листопада 2015 р.); «Наукові пошуки молоді у третьому тисячолітті» (м. Біла Церква, 19-20 травня 2016 р.); «Механізми захисту прав людини в умовах Євроінтеграції України» (м. Біла Церква, 15 квітня 2016 р.), «Пріоритетні завдання та стратегії розвитку юриспруденції у світовій науці» (м. Сладковічево, Словацька Республіка, 28-29 жовтня 2016 р.); «VI наукові читання, присвячені пам’яті академіка В.В. Копєйчикова» (м. Київ, 17 листопада 2016 р.); «Актуальні проблеми українського законодавства» (м. Біла Церква, 17 листопада 2016 р.); «Правові засоби забезпечення та захисту прав людини: вітчизняний та зарубіжний досвід» (м. Харків, 18-19 листопада 2016 р.); «Сучасні погляди на актуальні питання правових наук» (м. Запоріжжя, 25-26 листопада 2016 р.); «Новітні тенденції сучасної юридичної науки» (м. Дніпро, 2-3 грудня 2016 р.); «Правоохоронна діяльність: історія, сучасний стан, перспективи розвитку» (м. Київ, 23 березня 2017 р.); «VII наукові читання, присвячені пам’яті академіка В.В. Копєйчикова» (м. Київ, 17 листопада 2017 р.); «Права людини і поліція у сучасному світі» (м. Київ, 12 квітня 2018 р.).
Структура та обсяг дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається з анотації державною та англійською мовами, списку публікацій здобувача за темою дисертації, вступу, трьох розділів, що містять 10 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (274 найменувань на 22 сторінках) і двох додатків (на семи сторінках). Повний обсяг дисертації становить 211 сторінок, з них основного тексту - 182 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретико-методологічне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що полягає в розробці загальнотеоретичної концепції юридичної відповідальності в публічному праві. За результатами дослідження сформульовано такі висновки:
1. Проблематика юридичної відповідальності в публічному праві традиційно перебуває у сфері наукового інтересу представників юридичної науки. Значна увага до сутності юридичної відповідальності в публічному праві пояснюється завданнями з розбудови правової держави, здійснення державних і правових реформ, запровадження партнерських взаємовідносин держави та людини в Україні. Бібліографія досліджень юридичної відповідальності в публічному праві включає джерела, об’єднані в такі групи: за предметною приналежністю, в наслідок чого виокремлено праці філософсько-правового, загальнотеоретичного, галузевого, міжгалузевого та прикладного характеру; за критерієм виду джерела - енциклопедичні, наукові та навчальні; за територіальним критерієм - вітчизняні та зарубіжні праці; за кількістю авторів - одноособові та колективні. Відсутність комплексної загальнотеоретичної розробки природи юридичної відповідальності в публічному праві зумовлює поняттєво-категоріальну невизначеність у вітчизняній правовій доктрині, а також правореалізаційні та правозастосовні помилки.
2. Методологія дослідження юридичної відповідальності в публічному праві - це концептуальний виклад мети та змісту методологічних підходів і способів пізнання та перетворення дійсності, які забезпечують отримання максимально об’єктивної, точної, систематизованої інформації про юридичну відповідальність у публічному праві в якості правового явища, юридичного поняття та інституту права. Складність, багатогранність і міждисциплінарний статус юридичної відповідальності в публічному праві зумовлює необхідності її осмислення в системі координат, що детермінуються різними рівнями методології правознавства, визначальними з яких є: а) сучасні світоглядні й теоретичні засади дослідження;
б) принципи наукового пізнання (об’єктивність, науковість, усебічність, історизм, емпіричність); в) методологічні підходи, зокрема інституційний (ключовий для цієї наукової розвідки), антропологічний, феноменологічний, аксіологічний і діяльнісний; г) наукові методи вивчення предмета (індукція, дедукція, аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, аналогія, порівняння; діалектичний, метафізичний; історичний, функціональний, системний; конкретно-соціологічний, статистичний, психологічний, формально-юридичний, порівняльно-правовий).
3. Генеза юридичної відповідальності в публічному праві - це поступальний процес, у результаті якого відбувалася зміна сутності, цілей і функцій юридичної відповідальності в публічному праві, її видова диференціація і розширення нормативної (джерельної) інституціоналізації відповідно до рівня суспільного життя на різних етапах історичного розвитку держави та права. Генеза юридичної відповідальності в публічному праві має безпосередній зв’язок з основними історичними періодами розвитку держави та права й відображає загальні та специфічні закономірності їх виникнення і функціонування. Уявлення про юридичну відповідальність у публічному праві трансформувалися від міфологічного і божественного її пояснення до наукового обґрунтування й нормативного закріплення. Генеза юридичної відповідальності в публічному праві України відбувалася в контексті загальносвітового розвитку насамперед кримінальної та адміністративної відповідальності. З одного боку, юридична відповідальність у публічному праві України збагачувалася позитивними напрацюваннями міжнародних і зарубіжних стандартів у сфері її реалізації та функціонування, а з іншого - сприяла формуванню загальнолюдських ідеалів цього правового явища.
4. За результатами виокремлення та аналізу ознак юридичної відповідальності в публічному праві сформульовано її визначення як нормативного, гарантованого і забезпеченого державним переконанням або примусом публічно-юридичного обов’язку щодо дотримання та виконання норм публічного права, реалізованого у правомірній поведінці суб’єкта права, що схвалюється і (або) заохочується державою, а у випадку його порушення - обов’язку правопорушника перетерпіти осуд, обмеження прав особистого, матеріального та організаційного характеру.
Юридична відповідальність у публічному праві нормативно об’єктивується в межах міжгалузевого інституту публічного права. Інститут публічно-юридичної відповідальності - це сукупність відносно самостійних регулятивних та охоронних, матеріальних і процесуальних норм публічного права, що впорядковують окрему якісно однорідну групу взаємозалежних суспільних відносин, що виникають під час функціонування та реалізації юридичної відповідальності в публічному праві.
5. Принципи юридичної відповідальності в публічному праві - це найбільш загальні та стабільні засади, що виражають сутність і призначення публічно - юридичної відповідальності, а також визначають закономірності її функціонування та порядку реалізації. Принципами юридичної відповідальності в публічному праві є принцип справедливості, принцип гуманізму, принцип законності, принцип індивідуалізації, принцип невідворотності, принцип винуватості, принцип пріоритету публічних інтересів над приватними, принцип превалювання імперативного методу правового регулювання. Зазначені принципами юридичної відповідальності в публічному праві диференціюються на загальносоціальні та спеціально-юридичні; основоположні, загальні та міжгалузеві види.
6. На основі вивчення системних, телеологічних і гносеологічних ознак механізму реалізації юридичної відповідальності в публічному праві, під ним запропоновано розуміти систему юридичних засобів, за допомогою яких забезпечується стабільне функціонування публічно-юридичної відповідальності з метою найбільш ефективного задоволення публічного інтересу, а також встановлення законності та правопорядку. До елементів механізму реалізації юридичної відповідальності в публічному праві належать норми публічного права, публічно-правові відносини (регулятивні та охоронні), акти застосування норм публічного права. Елементний склад механізму реалізації юридичної відповідальності в публічному праві залежить від форми її реалізації.
7. Г алузі сучасного публічного права можуть нормально функціонувати лише за наявності власного інституту юридичної відповідальності. Питання про самостійність виду юридичної відповідальності в публічному праві залежить від розвинутості конкретної галузі чи підгалузі публічного права. За результатами вивчення доктринальних підходів до розуміння юридичної відповідальності в окремих галузях публічного праві здобувач резюмує, що конституційна відповідальність є основою для подальшого вдосконалення та формування інших видів публічно-юридичної відповідальності; кримінальна та адміністративна - традиційно залишаються найбільш розробленими як у теоретичному, так і практичному аспектах, однак продовжують розвиватися переважно в контексті їх державно-примусової концепції; фінансова - потребує поглиблених теоретичних досліджень, систематизації законодавства та уніфікації правил застосування.
8. Ефективність реалізації завдань і функцій держави у значній мірі залежить від діяльності вищих органів державної влади (глави держави, парламенту та уряду), які виступають в якості суб’єктів юридичної відповідальності в публічному праві певної країни. Специфіка публічно-юридичної відповідальності вищих органів державної влади зумовлюється різними факторами, в тому числі своєрідністю історичного, географічного, економічного, політичного, культурного розвитку певної країни, особливостями форми держави тощо. При характеристиці конституційної, адміністративної, кримінальної та фінансової юридичної відповідальності вищих органів державної влади особливого значення набуває їх відмежування від такого різновиду соціальної відповідальності як політична.
9. На підставі опрацювання досвіду зарубіжних країн романо-германської правової сім’ї і вітчизняної правової доктрини та юридичної практики запропоновано напрями вдосконалення функціонування і реалізації публічно - юридичної відповідальності вітчизняних вищих органів державної влади (Президента України, ВР України, КМ України) шляхом внесення змін і доповнень до Законів України «Про статус народного депутата України», «Про Регламент Верховної Ради України», «Про Кабінет Міністрів України», а також прийняття Закону України «Про імпічмент Президента України».
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Осауленко А. О. Нормативна конструкція ретроспективної юридичної відповідальності в публічному праві сучасної України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень». Київ, 2007. 18 с.
2. Витрук Н. В. Общая теория юридической ответственности: монография. Москва, 2008. 304 с.
3. Платон. Собр. соч. в 4-х томах. Т. 3. Общая ред. А. Ф. Лосева,
В. А. Асмуса, А. А. Тахо-Годи; Автор вступ. статьи и примеч. А. Ф. Лосев. Примеч.
А. А. Тахо-Годи. Москва, 1994. 654 с.
4. Аристотель. Сочинения: В 4-х томах. Т. 4. Пер. с древнегреч. Общ. ред.
А. И. Доватура. Москва, 1983. 830 с.
5. Мальце Г. В. Месть и возмездие в древнем праве: монография. Москва, 2012. 736 с.
6. Проблемы общей теории права и государства: учеб. для вузов. Под общ. ред. проф. В. С. Нерсесянца. Москва, 2001. 832 с.
7. Романинець М. Р. Ґенеза ідеї відповідальності в праві: філософсько- правовий вимір: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.12. Львів., 2012. 195 с.
8. Філософія: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / С. П. Щерба та ін. / За заг. ред. С. П. Щерби. Київ, 2004. 216 с.
9. Ромашов Р. А. Теория государства и права: краткий курс. 2-е изд. Санкт- Петербург, 2010. 304 с.
10. Гроций Г. О праве войны и мира: репринт с изд. 1956 г. Москва, 1994.
868 с.
11. Гоббс Т. Левиафан, или Материя, форма и власть государства церковного и гражданского. Москва, 2001. 838 с.
12. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях: пер. с итал. Киев, Ин Юре, 2014. 240 с.
13. Кант И. Критика чистого разума / Пер. с нем. Н. Лосского сверен и отредактирован Ц. Г. Арзаканяном и М. И. Иткиным; примеч. Ц. Г. Арзаканяна. Москва, 2007. 736 с.
14. Чепульченко Т. О. Соціальна відповідальність : поняття та сутність. Вісник Національного університету України «Київський політехнічний інститут». Політологія. Соціологія. Право. 2010. № 1 (5). С. 137-142.
15. Бентам И. Введение в основания нравственности и законодательства. Москва, 1998. 416 с.
16. Кельзен Г. Чисте правознавство. З дод.: Проблема справедливості: перекл. з нім. Київ, 2004. 495 с.
17. Грищук О. В. Людська гідність у праві: філософські проблеми: монографія. Львів, 2007. 428 с.
18. Йонас Г. Принцип відповідальності. У пошуках етики для технологічної цивілізації. Київ, 2001. 400 с.
19. Иоффе О. С., Шаргородский М. Д. Вопросы теории права. Москва, 1961.
378 с.
20. Недбайло П. Е. Система юридических гарантий применения советских правовых норм. Правоведение. 1971. № 3. С. 44-53.
21. Тархов В. А. Ответственность по советскому гражданскому праву: монография. Саратов, 1973. 455 с.
22. Лейст О. Э. Санкции в советском праве: монография. Москва, 1962. 240 с.
23. Галаган И. А. Административная ответственность в СССР. Государственное и материально-правовое исследование: монография / науч. ред.:
В. С. Основин. Воронеж, 1970. 251 с.
24. Брайнин Я. М. Уголовная ответственность и ее основание в советском уголовном праве: монография. Москва, 1963. 275 с.
25. Алексеев С. С. Проблемы теории права: курс лекций в двух томах. Т. 1. Основные вопросы общей теории социалистического права / Науч. ред. Р. К. Русинов; отв. за вып. В. М. Семенов. Свердловск, 1972. 396 с.
26. Базылев Б. Т. Об институте юридической ответственности Государство и право. 1975. № 1. С. 110-115.
27. Кожевников С. Н. Меры зашиты в советском праве: автореф. дисс.
на соискание учен. степени канд. юрид. наук: спец. 710 «Теория государства и
права» Свердловск, 1968. 20 с.
28. Цишковский Е. А. Позитивная и перспективная юридическая
ответственность в системе социального контроля: монография. Тюмень. 2005. 186 с.
29. Хачатуров Р. Л., Липинский Д. А. Общая теория юридической
ответственности: монография. Санкт-Петербург, 2007. 951 с.