ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ЦЕНЗУРНИХ УСТАНОВ В УКРАЇНІ (ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТ.)

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Щербак Ніна Миколаївна

УДК 343.349: (470+571): „18+19”

Правові засади діяльності цензурних установ в Україні (ХІХ – початок ХХ ст.)

12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Чехович Валерій Анатолійович,
кандидат юридичних наук, доцент

Київ – 2010

ЗМІСТ

ВСТУП

4
РОЗДІЛ І. Історіографія та джерельна база дослідження
1.1. Стан наукової розробки теми. 13
1.2. Джерельна база дослідження.

Висновки до розділу І 24
41

РОЗДІЛ ІІ. Цензурне законодавство у Російській імперії
в ХІХ – на початку ХХ ст.
2.1. Становлення та розвиток цензурного законодавства у першій половині ХІХ ст. 43
2.2. Нормативно-правова база реформування цензури
у другій половині ХІХ ст. та її особливості в Україні 73
2.3. Реформа цензурного законодавства
на початку ХХ ст.

Висновки до розділу ІІ
94

111
РОЗДІЛ ІІІ. Процес реалізації цензурного законодавства
в Україні.
3.1. Створення та функціонування органів цензури
в українських губерніях у першій половині ХІХ ст. 113
3.2. Реалізація цензурного законодавства у другій
половині ХІХ та особливості цього процесу в Україні 132
3.3. Цензурна реформа 1905-1906 рр. та її вплив на
розвиток преси в Україні.

Висновки до розділу ІІІ 154

175
ВИСНОВКИ 177
ДОДАТКИ 184
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 196

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

Арк. аркуш
ГАРФ Государственный архив Российской Федерации
Ген.-губ. генерал-губернатор
ЗМІ засоби масової інформації
ІР Інститут рукопису
Кор. корун (крон)
МВС Міністерство внутрішніх справ
МНО Міністерство народної освіти
НАН Національна Академія наук
НБУ Національна бібліотека України
Оп. опис
ПСЗ „Полное собрание законов Российской империи”
РГИА Российский государственный исторический архив
ЦДІАК України Центральний державний історичний архів України у
м. Києві
С. сторінка
Ст. стаття
СУ „Собрание узаконений и распоряжений Правительства”
СЗ „Свод законов Российской империи”
Спр. справа
Ф. фонд

В С Т У П

Актуальність теми дослідження. Свобода слова та право на інформацію належать до фундаментальних громадянських і політичних прав людини.
Розвиток інформаційних ресурсів у сучасних умовах вимагає адекватного правового регулювання цієї сфери суспільних відносин при необхідності дотримання пріоритетів норм міжнародного права, що передбачають право на свободу висловлення думки і свободу отримання інформації. Однак не вся інформація у суспільстві розголошується, що підтверджується наявністю державної, військової, комерційної та ін. таємниць. У цьому зацікавлені різні державні установи, політичні, соціальні та інші суспільні прошарки і групи. Зокрема, інформаційні потоки в суспільстві регулюються цензурою, що в перекладі з латинської (censura, від censeo – оцінюю, висловлюю думку), означає контроль офіційної (світської або духовної) влади за змістом, випуском і поширенням друкованої продукції, творів сценічного та образотворчого мистецтва, телевізійних та радіопередач, який здійснюється шляхом попереднього чи наступного перегляду для того, аби не допустити або ж обмежити поширення ідей та інформації, що визначаються цією владою небажаними або шкідливими. У вужчому значенні цього поняття під цензурою маються на увазі заклади, яким спеціально доручено такий нагляд.
Загальновідомо, що цензура завжди відігравала важливу роль у відносинах між владою, пресою і суспільством. І царська влада, і радянська, використовували цензуру як засіб впливу на формування громадської думки і для захисту своїх імперських інтересів.
Реалії сьогодення характеризуються створенням світового інформаційного простору, формуванням під впливом засобів масової інформації нового світогляду людей. З огляду на це, правова проблема втручання держави в діяльність ЗМІ, регулювання характеру інформаційної сфери набуває особливої актуальності.
Отже, демократична держава – це не вседозволеність преси, прикрита гаслами плюралізму думок, ідеологій, релігій, світоглядів, а розумні межі і форми державного втручання у діяльність засобів масової інформації. Основним регулятором цих відносин має бути закон.
Проблема цензури не є простою і однозначною. З одного боку, цензура як державний контроль за змістом друкованих видань і т. п. неприпустима в демократичному суспільстві. З іншого боку, цензура в різних формах існування (економічна, партійна, військова і т.п.) певною мірою є і буде присутня в усіх державах. Адже інформація є одним з найважливіших інструментів управління суспільством, а певна її частина складає таємницю, наявність якої вже є об’єктивною умовою існування цензури.
Право людини на інформацію та свободу слова закріплені у Загальній Декларації прав людини (вiд 10.12.1948), Міжнародному Пакті про громадянські та політичні права (вiд 16.12.1966), Європейській Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (вiд 04.11.1950), ратифікованих Україною. У нашій державі приймаються закони, покликані забезпечити це право, зокрема: „Про інформацію” (від 02.10.1992 р. № 2657-XII), „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” (вiд 16.11.1992 р. № 2782-XII), „Про телебачення і радіомовлення” (вiд 21.12.1993 р. № 3759-XII), „Про внесення змін і доповнень до положень законодавчих актів України, що стосуються захисту честі і гідності та ділової репутації громадян та організацій” (вiд 06.05.1993 р. № 3188-XII), „Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації (вiд 23.09.1997 р. № 539/97-ВР), „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” (вiд 23.09.1997 р. № 540/97-ВР), „Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України” (вiд 18.07.1997 р. № 485/97-ВР).
Конституція України (вiд 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР) у статті 34 гарантує кожному її громадянину право на свободу думки й слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, збирання, використання та поширення інформації. Стаття 15 Конституції наголошує на тому, що в нашій державі цензура заборонена. Цензура, як контроль за ідеологічним змістом передач, забороняється і статтею 6 Закону України „Про телебачення і радіомовлення”. Стаття 2 Закону України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” забороняє „створення та фінансування державних органів, установ, організацій або посад для цензури масової інформації”.
Отже, у нашій державі створено значну за обсягом нормативну базу, яка повинна гарантувати свободу слова. Але практика втручання у роботу ЗМІ, ігнорування заборони цензури ще зустрічаються в діяльності органів виконавчої влади, особливо на районному рівні.
У зв’язку із зазначеним, звернення до історичного минулого – своєрідна потреба часу. Дослідження історичного розвитку інституту цензури сьогодні звучить особливо актуально. Адже уроки минулого можуть допомогти уникнути багатьох помилок. Оскільки цензура була не лише дзеркалом, що відображало внутрішню політику влади, але й дієвим, а в окремі періоди щодо певних народів – по суті, єдиним засобом і джерелом формування даної політики. В той же час звернення до цієї проблеми допоможе всесторонньому збагаченню юридичної науки і дозволить творчо використовувати накопичений попередніми поколіннями досвід (хоч і переважно негативний).
Актуальність дослідження багатьох малодосліджених проблем історії держави і права, однією з яких залишається вивчення правових засад діяльності цензурних установ в Україні, посилюється також і можливістю введення до наукового обігу нових архівних джерел. Серед таких історичних джерел можна назвати архівні документи, які стали результатом діяльності цензурних установ, що діяли в українських губерніях. Все це обумовило вибір теми даного дисертаційного дослідження і визначило її актуальність.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація виконана в рамках комплексних наукових досліджень Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Тема є складовою частиною загальної наукової теми „Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу” (тема № 06 БФ042-01, державний реєстраційний номер 0101U003579) і відповідає проблематиці наукових досліджень кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Метою дисертаційного дослідження є комплексне історико-правове дослідження законодавчого забезпечення процесу створення і діяльності цензурних установ в українських губерніях, що входили до складу Російської імперії у ХІХ – на початку ХХ ст.

Досягнення мети передбачає вирішення наступних завдань:

- проаналізувати та узагальнити наявні історико-правові дослідження з даної теми, з’ясувати ступінь її наукової розробки;

- виявити та ввести до наукового обігу нові джерельні матеріали з досліджуваної проблеми, що дають змогу заповнити наявні прогалини у її вивченні;

- показати процес становлення та розвитку цензурного законодавства в Російській імперії у першій половині ХІХ ст. та з’ясувати причини його постійного перегляду з метою підвищення ефективності діяльності цензури;

- проаналізувати нормативно-правову базу реформування цензури та суперечливі тенденції в розвитку цензурного законодавства у другій половині ХІХ ст., його особливості щодо україномовних друкованих видань;

- дослідити зміни цензурного законодавства на початку ХХ ст., викликані новою суспільно-політичною ситуацією в імперії;

- висвітлити процес впровадження цензурного законодавства, створення та функціонування органів цензури в українських губерніях у першій половині ХІХ ст.;

- показати діяльність цензурних установ та її антиукраїнську спрямованість у другій половині ХІХ ст.;

- проаналізувати цензурну реформу 1905-1906 рр. та її вплив на розвиток преси в Україні.

Об’єктом дослідження виступають суспільно-політичні процеси в Російській імперії, передусім у дев’яти українських губерніях, які входили до її складу, у ХІХ – на початку ХХ ст., пов’язані зі становленням та розвитком цензури як інструмента впливу держави на суспільство.
Предметом дослідження є правові засади діяльності цензурних установ в українських губерніях у ХІХ – на початку ХХ ст.
Хронологічні межі охоплюють період з початку ХІХ ст., коли було видано перший цензурний статут та створювалась система цензурних установ, і до Першої світової війни, з початком якої призупинялась дія цензурного законодавства і вводилась військова цензура.
Географічні рамки роботи охоплюють дев’ять українських губерній, які входили до складу Російській імперії у ХІХ – на початку ХХ ст., а саме: Київську, Волинську, Подільську, Полтавську, Харківську, Чернігівську, Катеринославську, Таврійську, Херсонську.
Методологічною основою стала система сучасних методів пізнання державно-правових явищ. Серед загальнонаукових методів особливе значення надавалось системно-структурному, порівняльно-історичному, функціональ-ного аналізу, історико-джерелознавчому, методу герменевтики. У той же час були застосовані спеціально-наукові методи дослідження: формально-юридичний, порівняльно-правовий, статистичний метод.
За допомогою системно-структурного методу вдалося дослідити місце і роль цензурних установ, що були створені і діяли в українських губерніях у системі цензурного відомства Російської імперії.
Порівняльно-історичний метод дозволив простежити схожі та відмінні риси у функціонуванні органів цензури впродовж ХІХ – початку ХХ ст. в українських землях та в межах всієї імперії, показати еволюцію цензурних установ.
Метод функціонального аналізу дав змогу з’ясувати функціональну відповідність цензурних установ завданням, що поставали перед ними.
Історико-джерелознавчий метод застосовано при аналізі широкої джерельної бази дослідження.
Метод герменевтики, який полягає в ідентичному тлумаченні, інтерпретації нормативно-правових актів, документів, а також правовідносин, дозволив всебічно, критично й об’єктивно проаналізувати історично-правовий матеріал, розтлумачити його зміст, оцінити правові наслідки рішень царської влади у здійсненні цензурної політики.
Всі зазначені методи застосовувались у поєднанні з принципами об’єктивності, всебічності, історизму, що покладені в основу дослідження і використовуються для пізнання й вивчення державно-правових явищ.
Наукову новизну дисертаційного дослідження складають найважливіші теоретичні положення дисертації, що виносяться на захист. В ній, зокрема, вперше:
- висвітлено як єдиний цілісний процес формування та функціонування цензурних установ в українських губерніях;
- до наукового обігу введено інформативний корпус джерел, більшу частину якого складають архівні документи та нормативно-правові акти, що не були до цього об’єктом історико-правового дослідження;
- здійснено періодизацію та комплексний аналіз цензурного законодавства, вміщеного в ПСЗ, СЗ, СУ (цензурних статутів, тимчасових правил, царських маніфестів і т.п.), що дало змогу створити дослідження, яке дає цілісне уявлення про правові засади діяльності системи цензурних установ Російської імперії, її структуру та методи контролю за друкованим словом;
удосконалено:
- аналіз діяльності цензурних установ Російської імперії у ХІХ – на початку ХХ ст.
- бачення процесу законотворення про пресу в тогочасній Росії у різні історичні періоди, що залежали від ситуації в країні та Європі, розвитку друкарства в імперії та особи царя; відтворена участь у цьому процесі представників місцевої влади – генерал-губернаторів, губернаторів, голів цензурних комітетів;
- розкриття специфіки діяльності цензурних установ в українських губерніях, яка полягала у наявності різномовної преси, обмеженні та забороні друкованої продукції не лише за її зміст, а й за мову викладення, що призвело до витіснення української мови з державних установ, навчальних закладів, періодичної преси, театрів і т.п.;
дістали подальшого розвитку:
- положення про важливу роль у процесі впровадження цензурного законодавства судових та адміністративних установ, ситуації в країні, а також особи цензора для розвитку і поширення друкованого слова.
- висновок про те, що аналіз практики реалізації цензурного законодавства в українських землях відтворює сутність тогочасного регулювання цензури друку, показує ставлення цензури до поширення українського друкованого слова, яке у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. було виразно негативним, базуючись на антиукраїнських законодавчих актах, передусім – Валуєвському циркулярі 1863 р. та Емському указі 1876 р.;
- дослідження принципових змін у цензурному законодавстві Російської імперії у 1905-1906 рр. та висвітлення процесу зародження легальної української преси.

Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що здійснений автором аналіз та одержані висновки можуть враховуватись і бути використані:
у нормотворчій роботі – при розробці державних програм в інформаційній сфері, в удосконаленні законодавства щодо засобів масової інформації;
у науково-дослідних цілях – у подальшому вивченні історико-теоретичних проблем історії держави та права України, діяльності центральних та місцевих органів влади;
у навчальному процесі юридичних закладів освіти під час вивчення навчального курсу „Історія держави та права України” та спеціальних курсів, а також для розробки навчально-методичних програм для студентів та слухачів юридичних, політологічних, журналістських факультетів вузів; створенні навчальних підручників та посібників, а також при підготовці наукових доповідей, написанні курсових і дипломних робіт та ін.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є комплексним дослідженням законодавчого забезпечення діяльності цензурних установ в Україні впродовж ХІХ – початку ХХ ст. Наукові результати отримані автором самостійно на основі вивчення та аналізу цензурного законодавства Російської імперії, підзаконних актів та архівних матеріалів, які висвітлюють діяльність установ цензури в українських губерніях.
Апробація результатів дослідження здійснювалась шляхом виступів на міжнародних та всеукраїнських наукових та науково-практичних конференціях, зокрема: Міжнародній науковій конференції молодих учених „Джерела з історії української державності” (до 90-річчя початку українських національно-визвольних змагань) – Київ, 5-6 жовтня 2007 р.; Міжнародній науково-практичній конференції „Треті Прибузькі юридичні читання” – Миколаїв, 29-30 листопада 2007 р. (тези опубліковані); Всеукраїнській науковій конференції „Український образ світу: особливість у світовому контексті” – Київ, 30 жовтня 2008 р. (тези опублік.); Міжнародній науково-практичній конференції „Четверті Прибузькі юридичні читання” – Миколаїв, 29-30 листопада 2008 р. (тези опублік.); Міжнародній науковій конференції „Соціальні та національні чинники революцій і реформ в Україні: проблеми взаємовпливів (до 90-річчя УНР). – Запоріжжя, грудень 2008 р. (тези опублік.); Дев’ятих джерелознавчих читаннях. – Київ, 16 грудня 2008 р., Всеукраїнській науково-практичній конференції „Закарпатські правові читання”. – Ужгород, 28-30 квітня 2009 р. (тези опублік.).
Результати дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Публікації. Основні теоретичні та наукові висновки дисертаційного дослідження викладені у сімнадцяти наукових працях, у тому числі в шести статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (8 параграфів), висновків, 5 додатків, списку джерел (347 позицій). Загальний обсяг роботи становить 229 с., основного тексту – 183 с.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Як свідчить проведене дослідження, з виникненням друкованого слова процес його поширення знаходився під постійним контролем духовної та світської влади, і цензура була важливим засобом впливу держави на суспільну думку.
Нині ми маємо значну кількість публікацій, які стосуються різних аспектів діяльності цензури у Російській імперії та окремих законодавчих актів, але до цього часу не створено комплексного дослідження, яке б давало цілісне уявлення про цензурне законодавство в імперії, цензурні установи в українських губерніях, специфіку та правові засади їх діяльності.
Наявна широка джерельна база, яка дає можливість всебічно розкрити ці питання. Перш за все, це „Полное собрание законов Российской империи”, „Свод законов Российской империи”, „Собрание узаконений и распоряжений правительства”, в яких містяться законодавчі акти, що регламентували діяльність цензурних установ, а також матеріали архівних фондів цензурних, адміністративних та судових установ Києва, які показують процесс впровадження цензурного законодавства в українських губерніях. Джерельна база представлена також документами особового походження та періодикою і є цілком достатньою для всебічного дослідження даної проблеми у зазначених хронологічних межах.
Зазначимо, що цензурні заборони у Російській імперії, до складу якої входила більшість українських земель, почали з’являтися безсистемно з кінця ХVІІІ ст. і стосувалися майже виключно духовної сфери. На той час попереджувальна цензура ще не була сформована в систему, знаходячись у віданні та під контролем імператора, Синоду, Сенату, відомств. У 1800 р. вийшов царський указ „О подчинении всех цензур Санкт-Петербургской цензуре”, який поклав початок формування системи цензурних установ. З прийняттям першого цензурного Статуту 1804 р. і створенням центральної цензурної установи, яка підлягала Міністерству народної освіти, виникла система попереджувальної цензури, яка проіснувала до середини 60-х років ХІХ ст.
Проведений аналіз цензурного статуту 1804 р. свідчить, що, відзначаючись сприятливим для розвитку друку змістом, він був недосконалим, не регламентуючи багатьох аспектів діяльності цензури. Загальні правила не могли передбачити усіх випадків. Тому вже у 1826 і 1828 рр. були прийняті нові цензурні статути, у яких влада намагалася передбачити усі можливі порушення у сфері друку. Статут 1828 р. діяв аж до 1865 р. і був спрямований на здійснення тотального контролю за друкованим словом. З’явилося кілька відомчих цензур (духовна, військова, придворна, Третього відділення царської канцелярії та ін.), проходження яких не звільняло від загальної цензури.
У 1831 р. в Одесі, а в 1837 р. у Києві були утворені цензурні комітети. Головою Комітету був попечитель навчального округу, а з 1863 року – старший цензор Комітету. До його функцій входив попередній перегляд рукописів і книг, що перевидавались та видання спеціальних квитків на випуск книг у продаж.
Отже, перша половина ХІХ ст. була позначена кодифікацією цензурного законодавства і швидким розвитком видавничої справи, особливо в столицях. Реакційна політика у сфері цензурного законодавства періоду царювання Миколи І, спрямована на здійснення тотального контролю за друкованим словом, показала свою неефективність. В умовах падіння престижу монархії, влада змушена була піти на пом’якшення цензурного режиму і на підготовку змін у сфері цензурного законодавства.
З середини 60-х років ХІХ ст. почалася реформа цензурного законодавства: цензура була передана із відання МНО до МВС (що наклало певну специфіку) і почала базуватись вже на двох принципах – попереднього перегляду та наступного судового покарання. Основою цензурного законодавства цього періоду були „Тимчасові правила про цензуру від 6 квітня 1865 р.”. Вони діяли 40 років, і звільняли від попереднього цензурного перегляду урядові, університетські та столичні видання., а також передбачали, що покарання могли накладатися лише в судовому порядку. Характерною рисою цензурної практики цього періоду стало повне підпорядкування друкованого слова контролю з боку МВС, а основними засобами впливу на пресу стали застереження і тимчасові призупинення видань, а також заборона їх випуску міністром. У той же період були видані Валуєвський циркуляр (1863) і Емський указ (1876), які забороняли друкувати книги, газети і журнали українською мовою, незалежно від їх змісту.
1 грудня 1865 року, в зв’язку з введенням у дію нового закону про пре¬су, Київський цензурний комітет ліквідували. Було впроваджено дві посади окре¬мих цензорів по внутрішній та іноземній цензурі. У вигляді двох окремих установ з самостійним діловодством у Києві вони існували недовго. Вже в 70-х рр. ХІХ ст. на відміну від цензурних установ інших міст, відбулося їх фактичне об’єднання в одну Канцелярію київського окремого цензора , до функцій якої відносився нагляд за періодичними та неперіодичними виданнями, що видавалися на території Київської, Волинської, Подільської, Полтавської і Чернігівської губерній.
Проведений нами аналіз цензурного законодавства другої половини ХІХ ст. свідчить, що воно не було послідовним, поєднуючи у собі як старі заборонні норми, так і нові, більш прогресивні, які передбачали покарання через суд. Головним же напрямком діяльності цензурних установ цього періоду в Російській імперії була боротьба з поширенням революційних ідей, друкуванням творів аморального змісту, антирелігійних та україномовних видань.
Значні зміни у цензурне законодавство було внесено у 1905-1906 рр. 17 жовтня 1905 р. вийшов царський маніфест, який проголошував свободу слова. Попередня цензура як і цензурні установи ліквідовувались, а створювались Тимчасові комітети у справах друку, які мали слідкувати за дотриманням цензурного законодавства. Покарання на видавців, редакторів та авторів могли накладатися лише в судовому порядку.
Згідно нових правил про пресу від 26 квітня 1906 року, за розпорядженням Міністра внутрішніх справ від 12 травня 1906 р., було утворено Київський тимчасовий комітет у справах друку, а цензори переіменовані в інспекторів. В основу роботи Комітету, який підпорядковувався Головному управлінню у справах друку МВС, були покладені цензурний статут і тимчасові правила про періодичні і неперіодичні видання, видані в 1905-1906 рр.,
На початку Першої світової війни у зв’язку з введенням попередньої воєнної цензури у м. Києві обов’язки Комітету залишилися такими ж, але його повноваження дещо звузилися.
Київський тимчасовий комітет у справах друку був ліквідований постановою Тимчасового уряду від 27 червня 1917 року разом з Головним управлінням у справах друку і всіма його місцевими органами.
У результаті проведеного дослідження, автором запропонована наступна періодизація цензурного законодавства Російської імперії:

- перший період охоплює 1804-1865 рр., коли були прийняті цензурні статути 1804, 1826 і 1828 рр., які стали основою усього подальшого законодавства про цензуру. У них визначались мета і завдання цензури, її склад та компетенція, а також містився перелік заборонених до обговорення у пресі тем. Цензурний статут 1828 р. з подальшими змінами і доповненнями діяв аж до 1865 р. і був спрямований на здійснення тотального контролю за друкованим словом. У ті роки цензура мала попереджувальний характер і знаходилась у віданні Міністерства народної освіти.

- з середини 60-х років ХІХ ст. розпочався другий період. Цензура була передана із відання МНО до МВС, і почала базуватись вже на двох принципах – попереднього перегляду та наступного судового покарання. Основою цензурного законодавства цього періоду були „Тимчасові правила про цензуру 1865 р.”, які діяли 40 років, і звільняли від попереднього цензурного перегляду урядові, університетські та столичні видання. У той же період були видані Валуєвський циркуляр (1863) і Емський указ (1876), які забороняли друкувати книги, газети і журнали українською мовою, незалежно від їх змісту. Проведений нами аналіз цензурного законодавства другої половини ХІХ ст. свідчить, що воно не було послідовним, поєднуючи у собі як старі заборонні норми, так і нові, більш прогресивні, які передбачали покарання через суд.

- третій період розпочався царським Маніфестом 17 жовтня 1905 р., який проголошував свободу слова і друку і тривав до 1914 року, тобто до початку Першої світової війни. У цей період попередня цензура була ліквідована, а покарання за порушення правил друку могли бути накладені лише у судовому порядку.
Враховуючи, що Статути і Тимчасові правила не могли передбачити усіх моментів, що виникали в процесі діяльності цензурних установ, МНО і МВС регулярно, протягом усього періоду існування цензури, розсилали своїм місцевим органам циркулярні розпорядження, спрямовані на підвищення ефективності їх діяльності.

Відповідно до зазначеної вище періодизації цензурного законодавства відбувався і процесс його впровадження:

– перший період (1804-1865 рр.) характеризується процесом формування з окремих цензурних установ системи і створенням інституту цензорів. У 1831 р. в Одесі, а у 1837 р. і в Києві були утворені цензурні комітети, які знаходились у підпорядкуванні Міністерства народної освіти, а обов’язки цензорів виконували професори університетів. Основним завданням цензури у той час була боротьба проти проникнення в межі імперії ідей Великої французької революції, польського повстання 1830-1831 рр. та революцій 1848-1849 рр., що відбулися у країнах Західної Європи. У той же час окрім загальної цензури діяли відомчі – духовна, військова, придворна та ін.

– у другий період (1865-1905 рр.), коли преса перетворювалась з культурно-просвітницької сфери у сферу суспільно-політичну, була зроблена наступна спроба пристосувати цензурний апарат до діяльності в нових умовах. У зв’язку з ростом навантаження на цензорів, було заборонено суміщати посади цензорів та професорів. Відбулося посилення цензурних обмежень щодо українського друкованого слова, метою яких була асиміляція українства, знищення його мови, культури та літератури.

– третій період (1905-1914 рр.) розпочався царським Маніфестом 17 жовтня 1905 р., який проголошував свободу слова і друку. Важливу роль у контролі за пресою у цей період починають відігравати судові установи – Київська, Одеська та Харківська судові палати. Втратили чинність положення Валуєвського циркуляру та Емського указу. Однак така свобода тривала не довго: вже 20 липня 1914 р., у зв’язку з початком Першої світової війни, була введена військова цензура.

Проведений аналіз цензурного законодавства та підзаконних актів свідчить, що питання діяльності цензури займало важливе місце у внутрішній політиці російського уряду. Цензурна політика царизму була частиною національної політики і характеризувалась диференційованим підходом до різних народів, особливо щодо українців. Адже крім загальних для всієї імперії цензурних правил, до українського друкованого слова застосовувалися ще й додаткові, які забороняли його не за зміст, а за мову написання. Починаючи з Валуєвського циркуляру 1863 р., важливим зав-данням органів місцевої цензури була боротьба з українським друкова¬ним словом. І якщо перші заборони можна зрозуміти (адже вони несли певну загрозу самодержавному ладові, пануючій релігії, суспільній моралі), то заборона друкувати твори українською мовою незалежно від їх змісту, пояснювалась лише упередженням, що „ніякої окремої української мови не було, немає і бути не може”. Лише в умовах революції 1905 – 1907 рр. з’явилася можливість друкувати книжки, газети і журнали українською мовою, але продовжувалося це недовго: після 1907 р. більшість цих видань були закриті. Діяльність цензурних установ царської Росії загальмовувала розвиток суспільної, наукової, культурної та просвітницької діяльності в українських губерніях. Заборонами та обмеженнями завдавалася шкода повноцінному розвитку української нації.

Список використаних джерел

Джерела

Неопубліковані джерела

Архіви

Центральний державний історичний архів України, м. Київ
(ЦДІАК України)

1. Ф. 274. – Київське губернське жандармське управління. – Опис 1. – Спр. 482 – Дознание о студенческих демонстрациях и сходках, происходивших в гор. Киеве в 1899 году. – 15–29 мая 1899 г. – 232 арк.
2. Ф. 274. – Київське губернське жандармське управління. – Опис 1. – Спр. 503. – Обзор важнейших дознаний, производившихся в жандармских управлениях России. – 1900 г. – 242 арк.
3. Ф. 274. – Київське губернське жандармське управління. – Опис 1. – Спр. 673. – Дознание о том же. – 27 ноября 1902 – 4 декабря 1903 гг. – 434 арк.
4. Ф. 274. – Київське губернське жандармське управління. – Опис 1. – Спр. 674. – Журналы и листовки партии эсеров за 1902, 1904, 1905, 1909, 1910, 1912 гг. – 67 арк.
5. Ф. 274. – Київське губернське жандармське управління. – Опис 1. – Спр. 1049. – Сведения о деятельности в Киевской губ. партии РСДРП, эсеров, „Бунд”, украинской буржуазно-националистической партии „РУП”, „Спілка”.... – 24 августа 1905 – май 1906 гг. – 154 арк.
6. Ф. 274. – Київське губернське жандармське управління. – Опис 1. – Спр. 2632. – Циркуляры Департамента полиции со сведениями о деятельности РСДРП за границей.... – 25 марта – 22 декабря 1910 г. – 71 арк.
7. Ф. 274. – Київське губернське жандармське управління. – Опис 1. – Спр. 2792. – Обзор Департамента полиции об украинском националистическом движении. – 1911 г. – 105 арк.

8. Ф. 275. – Київське охоронне відділення. – Опис 1. – Спр. 2198. – Переписка с Департаментом полиции, Волынским ГЖУ и другими учреждениями об украинском и польском национальном движении...– 6 февраля 1910 – 31 октября 1911 гг. – 50 арк.
9. Ф. 275. – Київське охоронне відділення. – Опис 2. – Спр. 10. – Циркуляры Департамента полиции о формах и методах работы охранных отделений. – 18 января – 23 ноября 1904 г. – 32 арк.

10. Ф. 293. – Київський цензурний комітет. – Опис 1. – Спр. 12. – Дело о представлении на цензурный просмотр в Канцелярию Киевского военного, подольского и волынского генерал-губернатора заграничных книг и др. печатних зданий ... – 9 янв. – 21 декабря 1840 г. – 328 арк.
11. Ф. 293. – Київський цензурний комітет. – Опис 1. – Спр. 23. – Отчет и ведомости о приходе, расходе и проверке денежных средств Комитета за 1840 г. – 17 февр. 1840 – 17 июля 1841 гг. – 68 арк.
12. Ф. 293. – Київський цензурний комітет. – Опис 1. – Спр. 32. – Дело о разрешении професору Киевского университета Новицкому О. напечатать его работу „Руководство к логике”. – 9 апр. – 8 августа 1841 г. – 5 арк.
13. Ф. 293. – Київський цензурний комітет. – Опис 1. – Спр. 45. – Дело о представлении в Министерство народного просвещения списка чиновников Комитета для внесения в адрес-календарь. – 8 ноября – 1841г. – 2 арк.
14. Ф. 293. – Київський цензурний комітет. – Опис 1. – Спр. 99. – Сообщения Московського цензурного комитета о запрещенных рукописях и книгах. – 30 окт. 1845 – 3 января 1846 гг. – 6 арк.
15. Ф. 293. – Київський цензурний комітет. – Опис 1. – Спр. 128. – Отношение в Главное управление цензуры о представлении формулярных списков чиновников Комитета. – 3 сент. 1848 г. – 1 арк.
16. Ф. 293. – Київський цензурний комітет. – Опис 1. – Спр. 136. – Предписание Министра народного просвещения о новом штате Коми тета. – 12 сент. 1850 г. – 2 арк.
17. Ф. 293. – Київський цензурний комітет. – Опис 1. – Спр. 151. – Дело об объявлении замечания цензору Мацкевичу Д. за пропуск в „Киевских губернских ведомостях” статьи „Примеры предрассудков, укоренившихся между русскими со времен язычества”, не отвечающей требованиям цензуры. – 28 ноября – 5 декабря 1851 г. – 4 арк.
18. Ф. 293. – Київський цензурний комітет. – Опис 1. – Спр. 152. – Дело о разборе жалобы Залесского Г. на цензора Новицкого О. за невозвращение рукописи, представленной в Комитет на цензурный просмотр. – 25 янв. – 3 февраля 1851 г. – 5 арк.
19. Ф. 293. – Київський цензурний комітет. – Опис 1. – Спр. 159. – Дело о награждении знаком отличия за 20-летнюю службу цензора Комитета Новицкого О. – 6 окт. 1851 – 11 декабря 1852 гг. – 9 арк.
20. Ф. 293. – Київський цензурний комітет. – Опис 1. – Спр. 162. – Дело о составлении инструкции для цензоров еврейских изданий. – 8 мая – 8 июля 1852 г. – 37 арк.
21. Ф. 293. – Київський цензурний комітет. – Опис 1. – Спр. 163. – Дело о посылке в Совет Киевского университета правил и постановлений, необходимых при цензурном просмотре научных работ, издаваемых университетом. – 29 мая – 9 июня 1852 г. – 7 арк.
22. Ф. 293. – Київський цензурний комітет. – Опис 1. – Спр. 187. – Дело о представлении на цензурный просмотр посылки с книгами, полученной из-за границы на имя Розмитальского. – 20 июня – 18 августа 1852 г. – 3 арк.
23. Ф. 293. – Київський цензурний комітет. – Опис 1. – Спр. 199. – Дело о выдаче Житомирской типографи билетов на выпуск в обращение книг на еврейском языке, напечатанных по разрешению Комитета. – 4 марта – 14 августа 1852 г. – 67 арк.
24. Ф. 293. – Київський цензурний комітет. – Опис 1. – Спр. 213. – Алфавитные списки книг, запрещенных и разрешенных к обращению Комитетом цензуры иностранной в июле – декабре 1853 г. – 9 апреля – 25 ноября 1854 г. – 28 арк.
25. Ф. 293. – Київський цензурний комітет. – Опис 1. – Спр. 398. – Журналы заседаний Комитета с 1857 г. до 1860 г. – 7 января 1857 г. – 31 декабря 1859 г. – 238 арк.

26. Ф. 294. – Канцелярія Київського окремого цензора. – Опис 1. – Спр. 1. – Циркулярные извещения Главного управления по делам печати и сообщения Комитета цензуры иностранной цензурным комитетам и Варшавскому о запрещении иностранных изданий. – 9 янв. – 15 ноября 1899 г. – 9 арк.
27. Ф. 294. – Канцелярія Київського окремого цензора. – Опис 1. – Спр. 2. – Переписка с Комитетом цензуры иностранной об утверждении цензорских заключений по рассмотрению иностранных изданий. – 14 янв. – 1 марта 1866 г. - 2 арк.
28. Ф. 294. – Канцелярія Київського окремого цензора. – Опис 1. – Спр. 5. – Циркуляры Главного управления по делам печати о книгах и рукописях запрещенных и разрешенных к обращению и печатанию. – 20 сент. 1881 – 17 декабря 1885 гг. – 11 арк.
29. Ф. 294. – Канцелярія Київського окремого цензора. – Опис 1. – Спр. 9. – Извещения Главного управления по делам печати о рукописях на украинском языке, разрешенных к напечатанию. – 7 янв. 1886 – 13 августа 1890 гг. – 56 арк.
30. Ф. 294. – Канцелярія Київського окремого цензора. – Опис 1. – Спр. 10. – Циркулярные извещения Главного управления по делам печати о рукописях и книгах на украинском языке, разрешенных к напечатанию и переизданию полностью и с исключением отдельных мест. – 20 янв. 1881 – 2 декабря 1885 гг. – 83 арк.
31. Ф. 294. – Канцелярія Київського окремого цензора. – Опис 1. – Спр. 11. – Отношения Петербургского цензурного комитета о пересылке на просмотр Киевскому отдельному цензору рукописей на украинском языке, представленных авторами и издателями на просмотр в Петербургский комитет. – 2 авг. 1891 – 19 сентября 1893 гг. – 13 арк.
32. Ф. 294. – Канцелярія Київського окремого цензора. – Опис 1. – Спр. 17. – Циркуляры и предписания Главного управления по делам печати, Комитета цензуры иностранной и Киевского губернатора о недопущении опубликования в периодической печати известий и слухов о покушении на царя, о порядке рассмотрения драматических произведений и др. – 30 дек. 1865 – 28 декабря 1866 гг. – 18 арк.
33. Ф. 294. – Канцелярія Київського окремого цензора. – Опис 1. – Спр. 16. – Дело о представлении на цензурный просмотр и возвращении владельцам книг и картин, привезенных из-за границы для киевских книгопродавцов... 19 февраля – 10 декабря 1869 г. – 155 арк.
34. Ф. 294. – Канцелярія Київського окремого цензора. – Опис 1. – Спр. 24. – Отчеты Киевского отдельного цензора по иностранной и внутренней цензуре за 1892 - 1898 гг. – 17 дек. 1893 – 26 марта 1899 гг. – 78 арк.
35. Ф. 294. – Канцелярія Київського окремого цензора. – Опис 1. – Спр. 25. – Циркуляры и распоряжения Главного управления по делам печати о порядке публикования сведений о неурожае в ряде губерний России и печатания воззваний о пожертвованиях в пользу голодающего населения. – 1 сентября – 14 декабря 1891 г. – 12 арк.
36. Ф. 294. – Канцелярія Київського окремого цензора. – Опис 1. – Спр. 33. – Переписка с Комитетом цензуры иностранной, таможнями и директором Житомирского раввинского училища о цензуре иностранных изданий. – 2 ноября 1848 – 16 апреля 1866 г. – 168 с.
37. Ф. 294. – Канцелярія Київського окремого цензора. – Опис 1. – Спр. 41. – Дело об издании газеты „Киевский телеграф”. – 7 дек. 1865 – 14 июля 1875 гг. – 64 арк.
38. Ф. 294. – Канцелярія Київського окремого цензора. – Опис 1. – Спр. 43. – Дело об издании в г. Киеве газеты „Друг народа”. – 9 авг. 1866 – 12 декабря 1874 гг. – 34 арк.

39. Ф. 295. – Київський тимчасовий комітет у справах преси. – Опис 1. – Спр. 2. – Циркуляры Главного управления по делам печати. – 1906 – 1916 гг. – 248 с.
40. Ф. 295. – Київський тимчасовий комітет у справах преси. – Опис 1. – Спр. 4. – Протоколы заседаний Комитета. – 1906 г.
41. Ф. 295. – Київський тимчасовий комітет у справах преси. – Опис 1. – Спр. 5. – Дело об учреждении в г. Киеве Временного комитета по делам печати. – 1906 г.
42. Ф. 295. – Київський тимчасовий комітет у справах преси. – Опис 1. – Спр. 5 – Дело об учреждении в гор. Киеве Временного комитета по делам печати. 1906-1907гг. – 29 с.
43. Ф. 295. – Київський тимчасовий комітет у справах преси. – Опис 1. – Спр. 139. – Отчеты о работе Канцелярии Киевского отдельного цензора и Комитета за 1906-1908 гг. Черновики. – 1908 г. – 176 с.
44. Ф. 295. – Київський тимчасовий комітет у справах преси. – Опис 1. – Спр. 210. – Уведомления Киевского губернатора о выдаче Липинскому В.К. свидетельства о б издании в г. Киеве ж.. „Przeglad Ukrainski”. – 1909 г.
45. Ф. 295. – Київський тимчасовий комітет у справах преси. – Опис 1. – Спр. 257. – Переписка с Главным управлением по делам печати об увольнении цензора произведений на еврейском языке Четыркина Р.М. и назначении на его место профессора Духовной академии Глаголева А.А. – 1909 г.
46. Ф. 295. – Київський тимчасовий комітет у справах преси. – Опис 1. – Спр. 438. – Отчеты о работе Комитета за 1909 г. – 1913 г.

47. Ф. 301. – Жандармські установи Подільської губернії. – Опис 1. – Спр. 918. – Дело о производстве дознания о мещанах гор. Литина Лехтмане М. и Трипольском А., обвиняемых в хранении листовок партии „Поалей-Цион”...– 15 января–22 февраля 1906 г. – 6 арк.

48. Ф. 317. – Прокурор Київської судової палати. – Опис 1. – Спр. 5120. – Дело об обнаружении в Бердичевской транспортной конторе груза с брошюрами и газетами еврейской буржуазно-националистической партии „Бунд”. – 10 ноября 1910 г. – 12 арк.

49. Ф. 320. – Полтавське губернське жандармське управління. – Опис 1. – Спр. 60. – Переписка с жандармскими управлениями о лицах, принадлежавших к РСДРП, к мелкобуржуазным и буржуазно-националистическим организациям.... – 31 января 1903–21 апреля 1904 гг. – 291 арк.

50. Ф. 336. – Харківське губернське жандармське управління. – Опис 1. – Спр. 2564. – Переписка с Департаментом полиции, харьковским губернатором, харьковским полицмейстером и др. об изъятии нелегальной литературы из книжных магазинов ... – 8 февраля 1907 – 1 марта 1913 гг. – 50 арк.

51. Ф. 442. – Канцелярія київського, подільського і волинського генерал-губернатора. – Опис 1. – Спр. 1196. – Рапорты, докладные записки и др. материалы о состоянии Киевской, Подольской и Волынской губерний. – 16 мая 1832 – 12 февраля 1833 гг. – 64 арк.
52. Ф. 442. – Канцелярія київського, подільського і волинського генерал-губернатора. – Опис 1. – Спр. 7354. – Доклад Николаю І о состоянии Киевской, Подольской и Волынской губерний за 1848 г. – 62 арк.
53. Ф. 442. – Канцелярія київського, подільського і волинського генерал-губернатора. – Опис 1. – Спр. 7355. – Отчет подольского гражданского губернатора о состоянии губернии за 1848 г. – 99 арк.
54. Ф. 442. – Канцелярія київського, подільського і волинського генерал-губернатора. – Опис 53. – Спр. 353. – По записке Чубинского очерк ополячения Юго-Западного края. – 15 октября 1870 г. – 84 арк.
55. Ф. 442. – Канцелярія київського, подільського і волинського генерал-губернатора. – Опис 55. – Спр. 446. – По представлению волынского губернатора с копиею всеподданнейшего отчета о состоянии губернии за 1875 г. – 31 августа 1876 г. – 78 арк.

56. Ф. 707. – Управління Київського учбового округу. – Опис 15. – Спр. 3. – Циркуляри генерал-губернатора. – 180 арк.
57. Ф. 707. – Управління Київського учбового округу. – Опис 37. –Спр. 65. – Про створення міжвідомчого комітету. – 5 арк.

58. Ф. 1680. – Канцелярія Харківського окремого цензора по внутрішній цензурі. Канцелярія Харківського інспектора у справах преси (1880 – 1917). – Опис 1. – Спр.102. – Циркуляры Главного управления по делам печати о сохранении силы действовавшего устава о цензуре после обнародования Манифеста 17 Октября и о привлечении к судебной ответственности. – 1906 г. – 64 арк.
59. Ф. 1680. – Канцелярія Харківського окремого цензора по внутрішній цензурі. Канцелярія Харківського інспектора у справах преси (1880 –1917). – Опис 1. – Спр.110. – Отчет Харьковского цензора о периодической и непериодической печати за 1906 г. Черновик.
60. Ф. 1680. – Канцелярія Харківського окремого цензора по внутрішній цензурі. Канцелярія Харківського інспектора у справах преси (1880 –1917). – Опис 1. – Спр.115. – О назначении Давыденко В.Ф. наблюдателем за изданиями на украинском языке при Харьковском інспекторе по делам печати; формулярный список Давыденко В.Ф. – 1907 г.
61. Ф. 1680. – Канцелярія Харківського окремого цензора по внутрішній цензурі. Канцелярія Харківського інспектора у справах преси (1880 –1917). – Опис 1. – Спр.131. – О разрешении Н.Д.Пильчикову и Н.И.Михновскому издавать в Харькове периодическое издание „Початок” на украинском языке...
62. Ф. 1680. – Канцелярія Харківського окремого цензора по внутрішній цензурі. Канцелярія Харківського інспектора у справах преси (1880 –1917). – Опис 1. – Спр.146. – Сведения об издателях и редакторах печатних зданий, сообщенных редакціями Харьковскому інспектору по делам печати по его запросу. – 1908 г.
63. Ф. 1680. – Канцелярія Харківського окремого цензора по внутрішній цензурі. Канцелярія Харківського інспектора у справах преси (1880 -1917). – Опис 1. – Спр.305. – Отчет о деятельности Харьковской инспекции по делам печати за 1912 г. – 1912 г.
64. Ф. 1680. – Канцелярія Харківського окремого цензора по внутрішній цензурі. Канцелярія Харківського інспектора у справах преси (1880 –1917). – Опис 1. – Спр.354. – Сведения к отчету о деятельности Харьковской инспекции по делам печати за 1914 г. – 1914 г.
65. Ф. 1680. – Канцелярія Харківського окремого цензора по внутрішній цензурі. Канцелярія Харківського інспектора у справах преси (1880 –1917). – Опис 1. – Спр.363. – Сведения о размерах денежного содержания личного состава Харьковской инспекции по делам печати. – 1916 г.

Державний архів Київської області (ДАКО)

66. Ф. 2. – Канцелярія київського губернатора. – Опис 2. – Спр. 53. – Про перлюстрацію листів. – 29 арк.
67. Ф. 2. – Канцелярія київського губернатора. – Опис 2. – Спр. 965. – Циркуляри генерал-губернатора. – 42 арк.

Державний архів Одеської області (ДАОО)

68. Ф. 1. – Канцелярія новоросійського і бессарабського генерал-губер¬натора. – Опис 2. – Спр. 101. – Листування з губернаторами. – 63 арк.

Державний архів м. Києва
69. Ф. 16. – Київський університет. – Опис 465. – Спр.320.

Российский Государственный исторический архив
г. Санкт– Петербург (РГИА)

70. Ф. 733. – Департамент народного просвещения (МНП). – Опись 193. – Ед.хр.86.
71. Ф.772. – Главное управление цензуры при Министерстве народного просвещения. – Опись 1.
72. Ф. 775. – Центральное управление по цензурному ведомству МВД – Опись 1. – Ед.хр. 188.
73. Ф. 908. – Валуев П.А. – Опись 1. – Ед.хр. 174, 185, 234.
74. Ф. 1263. – Комитет министров. – Опись 1. – Рапорты губернаторов и генерал-губернаторов. – Ед.хр. 218. – 310 л.
75. Ф. 1263. – Комитет министров. – Опись 1. – Всеподданнейшие рапорты. – Ед.хр. 1210. – 557 л.
76. Ф. 1263. – Комитет министров. – Опись 1. – Всеподданнейшие рапорты. – Ед.хр. 1477. – 875 л.
Государственный архив Российской федерации
г. Москва (ГАРФ)

77. Ф. 109. – Третье Отделение Собственной его императорского Величества Канцелярии (1826 – 1880). – Опись 213. Пятая экспедиция (цензурная). – Ед.хр.1., ч.1 – О доставлении периодических изданий. – 1 сентября 1829 – 25 мая 1846 г. – 75 л.
78. Ф. 109. – Третье Отделение Собственной его императорского Величества Канцелярии (1826 – 1880). – Опись 213. Пятая экспедиция (цензурная). – Ед.хр. 2, ч.2. – О доставлении периодических изданий. – 17 декабря 1856 - 20 декабря 1862 г. – 145 л.
79. Ф. 109. – Третье Отделение Собственной его императорского Величества Канцелярии (1826 – 1880). – Опись 213. Пятая экспедиция (цензурная). – Ед.хр. 3, ч.3. – О доставлении периодических изданий. – 8 января 1863 - 31 мая 1865 г. – 92 л.
80. Ф. 109. – Третье Отделение Собственной его императорского Величества Канцелярии (1826 – 1880). – Опись 213. Пятая экспедиция (цензурная). – Ед.хр. 8. – О порядке цензурования статей, относящихся к членам Императорской фамилии. – 12 декабря 1841 – 28 августа 1865 г. – 7 л.
81. Ф. 109. – Третье Отделение Собственной его императорского Величества Канцелярии (1826 – 1880). – Опись 213. Пятая экспедиция (цензурная). – Ед.хр. 11. – По повелению Николая 1 об аресте цензоров Куторги и Никитенка. – 11 декабря 1842 – 28 декабря 1842 г. – 5 л.
82. Ф. 109. – Третье Отделение Собственной его императорского Величества Канцелярии (1826 – 1880). – Опись 213. Пятая экспедиция (цензурная). – Ед.хр. 12. – О способах уничтожения в иностранных газетах статей, подлежащих запрещению. – 21 января 1844 г. – 3 л.
83. Ф. 109. – Третье Отделение Собственной его императорского Величества Канцелярии (1826 – 1880). – Опись 213. Пятая экспедиция (цензурная). – Ед.хр. 24. – О выписке иностранных периодических изданий – 1 ноября 1857 – 16 февраля 1865 г. – 55 л.
84. Ф. 109. – Третье Отделение Собственной его императорского Величества Канцелярии (1826 – 1880). – Опись 213. Пятая экспедиция (цензурная). – Ед.хр. 28. – О цензуре драматических сочинений – 1858г. – 54 л.
85. Ф. 109. – Третье Отделение Собственной его императорского Величества Канцелярии (1826 – 1880). – Опись 213. Пятая экспедиция (цензурная). – Ед.хр. 31. – О доставлении цензурным комитетам ведомостей по вышедшим повременным изданиям – 22 февраля 1862 – 7 июля 1863 г. – 73 л.
86. Ф. 109. – Третье Отделение Собственной его императорского Величества Канцелярии (1826 – 1880). – Опись 213. Пятая экспедиция (цензурная). – Ед.хр. 32. – О рассмотрении проекта устава книгопечатания и о передаче дел драматической цензуры в МВД и в архив 3-го Отделения С.е.и.В. канцелярии. – 12 декабря 1863 – 19 декабря 1863 г. – 73 л.
87. Ф. 109. – Третье Отделение Собственной его императорского Величества Канцелярии (1826 – 1880). – Опись 1а. Секретный архив (1826-1880). – Ед.хр. 1762 – Выписка из письма Кулиша П.А. из Петербурга к Аксакову С.Т. в Москву с рассуждениями в националистическом духе… – 28 октября 1858 г.
88. Ф. 109. – Третье Отделение Собственной его императорского Величества Канцелярии (1826 – 1880). – Опись 1а. Секретный архив (1826-1880). – Ед.хр. 1766 – Записка об украинофилах и их печатном органе «Основа» с изложением программных положений этой группы…– декабрь1863 г. – январь 1864 г.
89. Ф. 109. – Третье Отделение Собственной его императорского Величества Канцелярии (1826 – 1880). – Опись 1а. Секретный архив (1826-1880). – Ед.хр. 1780. – Материалы по пересмотру цензурного устава от 10 июня 1826 г. и о разработке нового цензурного устава от 22 апреля 1828 г…Проэкт дополнительных правил к цензурному уставу. – 1828 – 1835 гг.
90. Ф. 109. – Третье Отделение Собственной его императорского Величества Канцелярии (1826 – 1880). – Опись 1а. Секретный архив (1826-1880). – Ед.хр. 1782. – Уставы о цензуре (печатные) от 9 июля 1804 и 10 июля 1826 г. – 1804 – 1826 гг.
91. Ф. 109 – Третье Отделение Собственной его императорского Величества Канцелярии (1826 – 1880). – Опись 1а. Секретный архив (1826-1880). – Ед.хр. 1783. – План устава о цензуре, проэкты устава о цензуре 1828 г. и проэкты штатов цензурных комитетов. – 1828 г.
Опубліковані джерела

92. Алфавитный указатель изданий на русском языке, запрещенных к обращению и перепечатыванию в пределах империи. Составлен в Главном управлении по делам печати, по 1 января 1905. – СПб., 1905.
93. Алфавитный указатель произведений печати, запрещенных к обращению в публичных библиотеках и общественных читальнях. СПб.: Тип. Министерства внутренних дел, 1903. – 27 с.
94. Витте С. Ю. Воспоминания. В 3 т. – / С. Ю. Витте – М.: Соцэгиз, 1960. – Т. 2: (1894 – окт. 1905) Царствование Николая ІІ. – 639 с.
95. Дневник А. А. Половцева // Красный архив. – 1923. – № 4.
96. Дневник государственного секретаря А. А. Половцова. В 2 т. / Ред. и ком¬мент. проф. П. А. Зайончковского. – М.: Наука, 1966. – Т. 2: 1883–1886. – 579 с.
97. Дневник государственного секретаря А. А. Половцова. В 2 т. / Ред., биогр. очерк и коммент. проф. П. А. Зайончковского. – М.: Наука, 1966. – Т. 1: 1883–1886. – 552 с.
98. Дневник Д. А. Милютина / Ред. и примеч. П. А. Зайончковского. – М.: Гос. б-ка СССР им. В. И. Ленина. Отд. рукописей, 1947 – Т. 1: 1873–1875. – 255 с.
99. Дневник Д. А. Милютина / Ред. и примеч. П.А. Зайончковского. – М.: Гос. б-ка СССР им. В. И. Ленина. Отд. рукописей, 1950. – Т. 3: 1878 –1880. – 325 с.
100. Дневник П. А. Валуева, министра внутренних дел. В 2 т. – М.: АН СССР, 1961. – Т. 1: 1861–1864. – 423 с.
101. Дневник П. А. Валуева, министра внутренних дел. В 2 т. – М.: АН СССР, 1961. – Т. 2: 1865–1876. – 588 с.
102. Дондуков-Корсаков А. М. Мои воспоминания // Старина и новизна: Ист. сб. – СПб., 1903. – Кн. 6. – С. 41–215.
103. Європейська Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вiд 04.11.1950.
104. Загальна Декларація прав людини вiд 10.12.1948 / www.rada.gov.ua
105. Закон України „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” вiд 23.09.1997 № 540/97-ВР / www.rada.gov.ua
106. Закон України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” вiд 16.11.1992 № 2782-XII / www.rada.gov.ua
107. Закон України „Про інформацію” від 02.10.1992 № 2657-XII / www.rada.gov.ua
108. Закон України „Про телебачення і радіомовлення” вiд 21.12.1993 № 3759-XII / www.rada.gov.ua
109. Закон України „Про внесення змін і доповнень до положень законодавчих актів України, що стосуються захисту честі і гідності та ділової репутації громадян та організацій” вiд 06.05.1993 № 3188- XII / www.rada.gov.ua
110. Закон України „Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації вiд 23.09.1997 № 539/97-ВР / www.rada.gov.ua
111. Закон України „Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України” вiд 18.07.1997 № 485/97-ВР / www.rada.gov.ua
112. Иван Сергеевич Аксаков в его письмах. Часть 2. Письма к разным лицам. Т. 4. Письма к М. Ф. Раевскому, к А. Ф. Тютчевой, к графине А. Д. Блудовой, к Н. И. Костомарову, к Н. П. Гилярову-Платонову. 1858-86 гг. – СПб.: Издание Императорской публичной библиотеки, 1896. – 297 с. (с приложениями).
113. Кістяківський О. Ф. Щоденник (1874–1885): У 2 т. – / О. Ф. Кістяківський. – К.: Наук. думка, 1994. – Т. 1: 1874–1879. – 646 с.
114. Кістяківський О. Ф. Щоденник (1874–1885): У 2 т. – / О. Ф. Кістяківський. – К.: Наук. думка, 1995. – Т. 2: 1880–1885. – 584 с.
115. Конституція України вiд 28.06.1996 № 254к/96 – ВР / www.rada.gov.ua
116. Міжнародний Пакт про громадянські та політичні права вiд 16.12.1966 / www.rada.gov.ua
117. Никитенко А. В. Дневник. В 3 томах. – Т.1. – 1826 – 1857. – /А.В. Никитенко. – М.: Госиздат, 1955. – 538 с.
118. Никитенко А. В. Дневник. В 3 томах. – Т.2. – 1858 – 1865. – / А.В. Никитенко. – М.: Госиздат, 1955. – 651 с.
119. Никитенко А. В. Дневник. В 3 томах. – Т.3. – 1866 – 1877. – / А. В. Никитенко. – М.: Госиздат, 1956. – 580 с.
120. Новицкий В. Д. Из воспоминаний жандарма. – М.: Изд-во МГУ, 1991. – 254 с.
121. Письма Победоносцева к Александру ІІІ. – С предисловием М. Н. Покровского. – Т.1 (1865-1882). – М., 1925.
122. Полное собрание законов Российской империи. – 1-е изд. – СПб., 1830. – Т. 23: С 1789 по 6 ноября 1796. – 969 с.
123. Полное собрание законов Российской империи. — 1-е изд. — СПб., 1830. — Т. 24: С 6 ноября 1796 по 1798. — 869 с.
124. Полное собрание законов Российской империи. — 1-е изд. — СПб., 1830. — Т. 27: 1802–1803. — 1122, 50, 31 с.
125. Полное собрание законов Российской империи. — 1-е изд. — СПб., 1830. —Т. 28: 1804–1805. — 1328, 24 с.
126. Полное собрание законов Российской империи. — 1-е изд. — СПб., 1830. — Т. 29: 1806–1807. — 969с.
127. Полное собрание законов Российской империи. — 1-е изд. — СПб., 1830. —Т. 30:1808–1809. — 1404 с.
128. Полное собрание законов Российской империи. — 1-е изд. — СПб., 1830. —Т. 31: 1810–1811. — 944, 8 с.
129. Полное собрание законов Российской империи. — 1-е изд. — СПб., 1830. —Т. 32: 1812–1815. — 1107, 5 с.
130. Полное собрание законов Российской империи. — 1-е изд. — СПб., 1830. —Т. 35: 1818. — 674 с.
131. Полное собрание законов Российской империи. — 1-е изд. — СПб., 1830. —Т. 36: 1819. — 734 с.
132. Полное собрание законов Российской империи. — 1-е изд. — СПб., 1830. —Т. 37: 1820–1821. — 674 с.
133. Полное собрание законов Российской империи. — 1-е изд. — СПб., 1830. —Т. 38: 1822–1823. — 1354 с.
134. Полное собрание законов Российской империи. — 1-е изд. — СПб., 1830. —Т. 39: 1824. — 1824 с.
135. Полное собрание законов Российской империи. — 1-е изд. — СПб., 1830. — Т. 40: 1825 по 19 ноября. — 991 с.
136. Полное собрание законов Российской империи. — 1-е изд. — С.Пб., 1830. — Т. 44. — Ч. 2. — Кн. шатов. — Отд. ІІІ и IV: 1793. — 631, 1561 с.
137. Полное собрание законов Российской империи. — 2-е изд. — СПб., 1830. —Т. 1: 1825–1827. — 1579, 98, ХІІ с.
138. Полное собрание законов Российской империи. — 2-е изд. — СПб., 1830. — Т. 2. — Отд. 1: 1827. — 1138, 101, ХІІ с.
139. Полное с