ДЕРЖАВНО-ПРАВОВІ ПОГЛЯДИ Ф. В. ТАРАНОВСЬКОГО

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В. М. КОРЕЦЬКОГО

«На правах рукопису»

МУДРИЄВСЬКА
Людмила Михайлівна

УДК 340.123

«ДЕРЖАВНО-ПРАВОВІ ПОГЛЯДИ Ф. В. ТАРАНОВСЬКОГО»

дисертаційна робота на здобуття ступеня кандидата юридичних наук

Спеціальність 12.00.01 - теорія та історія держави і права, історія політичних і правових учень

Науковий керівник:
Кандидат юридичних наук,
професор
Усенко Ігор Борисович

Київ 2010

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………..………………………………………………3
РОЗДІЛ 1
ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ………………………………………………………….….......11
1.1. Історіографія проблеми………..………….………………….……….........11
1.2. Джерела дослідження………………………………………….……….......25
1.3. Методологічні основи дослідження…………………………………….....28
1.4. Понятійно-термінологічний апарат………………………….....…............33
Висновки до розділу…………..……………………………………………..….38

РОЗДІЛ 2
ФОРМУВАННЯ НАУКОВОГО СВІТОГЛЯДУ ТА МЕТОДОЛОГІЧНОГО ІНСТРУМЕНТАРІЮ Ф. В. ТАРАНОВСЬКОГО………………………........40
2.1. Становлення Ф. В. Тарановського як історика державного права. ..…..41
2.2. Період «зрілості» в науковій діяльності Ф. В. Тарановського….....…...52
2.3. Еволюція наукових поглядів Ф. В. Тарановського в революційний
період (1917−1920 рр.)………………………………………………….....…...66
2.4. Еміграційний період творчості Ф. В. Тарановського.
(1920−1936 рр.)……………..……………………………..…………………....75
Висновки до розділу…………………………………………..……………......88

РОЗДІЛ 3
ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ПОГЛЯДИ І ЗДОБУТКИ Ф. В. ТАРАНОВСЬКОГО
3.1. Внесок Ф. В. Тарановського у розвиток методології теорії держави
і права……………………………………………….………………….............91
3.2. Державницька концепція Ф. В. Тарановського …………………….….100
3.3. Вчення Ф. В. Тарановського про право……….…………………...........124
Висновки до розділу………….…………………………………………….....145

РОЗДІЛ 4
НАУКОВІ ЗДОБУТКИ Ф. В. ТАРАНОВСЬКОГО В ГАЛУЗІ
ІСТОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА
4.1. Своєрідність методу історико-правового дослідження Ф. В. Тарановського………………………………………………..…………148
4.2. Дослідження вітчизняного права………………………………..…........157
4.3. Дослідження західнослов’янського права………………...…….….......173
4.4. Дослідження західноєвропейського права…………………….…..........183
Висновки до розділу……………………………………………..…………....192
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………...…194
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………......199

ВСТУП

Формування правової парадигми для держави, яка перебуває в процесі творення громадянського суспільства і побудови правової держави, неможливе без звернення до історії дослідження права, без вивчення наукової спадщини учених-правознавців. Особливо це важливо стосовно тих учених, які зробили свій значний внесок у становлення в Україні академічної науки та юридичної освіти, але ім’я яких було незаслужено забуте. Саме до такої когорти можна віднести ім’я видатного історика права Федора Васильовича Тарановського (1875 − 1936).
Ф. В. Тарановський входив до кола дванадцяти академіків-першо-засновників Академії наук України, був призначений першим деканом юридичного факультету Катеринославського університету. Ф. В. Тарановський був ученим з європейським ім’ям, автором понад 150 наукових праць, у тому числі кількох фундаментальних монографій з історії слов’янського права. Наукова робота вченого стосувалася історії західноєвропейського і слов’янського права, він був визнаним авторитетом з історії західноруського права, теорії держави і права, методологом права.
Актуальність дослідження визначається тим положенням, що в умовах становлення національної системи права, європейської орієнтації подальшого розвитку України, з’явилась об’єктивна необхідність у дослідженні історії західноєвропейського і слов’янського права, що відбивалася в науковій спадщині відомих учених України.
Наукова спадщина видатного історика права Федора Васильовича Тара-новського, представника школи західноруського права, що існувала в Києві в кінці ХІХ – на початку ХХ сторіччя, майже невідома широкому колу наукової громадськості, історикам права, державознавцям. Тривалий час наукові над-бання Ф. В. Тарановського офіційна наука відносила до буржуазно-ліберального напряму історії права, у 1920 році він емігрував до Югославії че-рез свої політичні погляди, тому ім’я Ф. В. Тарановського було практично виведене з кола проблем, які підлягають дослідженню, не зважаючи на те положення, що Ф. В. Тарановський, який відрізнявся незаангажованістю думки, заклав у російській та українській правовій думці підвалини різнобічного, багатосистемного підходу до вивчення права
Тож, актуальність теми цієї роботи зумовлена недостатнім дослідженням національною юридичною наукою вчення Ф. В. Тарановського про право і державу, трактування ученим історії слов’янського права, його внеску в методологію дослідження історико-правової науки.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось відповідно до планової теми відділу історико-правових досліджень Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України «Концептуальні здобутки української академічної юридичної науки: історико-правове дослідження» (номер державної реєстрації PK 0108U001824).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є з’ясування джерел та основних засад державно-правових поглядів Ф. В. Тарановського і значення його вчення для сучасної юриспруденції. Особлива увага приділяється діяльності Ф. В. Тарановського в Україні.
Для досягнення поставленої мети передбачено вирішення наступних завдань:
визначити історіографічну і джерельну бази дослідження наукової спад-щини Ф. В. Тарановського;
охарактеризувати джерела формування наукового світогляду ученого;
розкрити сутність наукових ідей Ф. В. Тарановського з актуальних пи-тань формування і розвитку держави і права;
висвітлити методологічні засади наукових досліджень Ф. В. Тарановсь-кого;
визначити внесок ученого у становлення академічної науки в Україні в
1918−1920 роках;
з’ясувати внесок Ф. В. Тарановського у розвиток юридичної освіти в Україні та за кордоном;
визначити вплив учення Ф. В. Тарановського на розвиток сучасної української юридичної науки.
Об’єктом дослідження є наукова спадщина представників позитивіст-ської державно-правової концепції в Україні й Росії у другій половині ХІХ – першій половині ХХ століття.
Предметом дослідження є основні науково-методологічні положення
вчення Ф. В. Тарановського про державу і право.
Методи дослідження. Система методологічного інструментарію дисер-тації включає різнорівневі принципи і методи дослідження, що діють у діалек-тичній єдності.
В основу дослідження було покладено принципи історизму, об’єктив-ності, системності та плюралізму.
Методологічну базу дослідження становлять також ряд філософсько-світоглядних, загальнонаукових і конкретно-наукових методів, що дали змогу повно і всебічно дослідити визначений предмет.
Серед філософсько-світоглядних методів треба відзначити діалектичний метод, який забезпечує всебічний розгляд історико-правової проблеми в динаміці, дає можливість з’ясувати детерміністські зв’язки тих чи інших явищ, простежити процес еволюції світогляду Ф. В. Тарановського.
До загальнонаукових методів слід віднести системний метод, який пе-редбачає розгляд історико-правових і державно-правових поглядів Ф. В. Тарановського як відокремленої множини взаємодіючих положень, визначення їх взаємозв’язку і взаємообумовленості, розуміння особливостей ієрархічності даної системи наукових поглядів і виявлення на цій основі закономірностей і тенденцій розвитку системи, забезпечення всебічного багатовимірного змалювання системи вчення Ф. Тарановського про державу і право. Історичний метод вимагає, щоб кожне явище розглядалося в історичному контексті, в безпосередньому зв’язку з даними конкретними умовами історичної реальності. Завдяки цьому методу можна простежити і проаналізувати процес становлення світогляду Ф. В. Тарановського, а також висвітлити основні етапи його життя і діяльності, використовуючи при цьому визначені критерії періодизації.
У дисертаційному дослідженні використаний метод порівняння, який робить можливою спробу з’ясувати походження тих чи інших положень системи наукових поглядів Ф. В. Тарановського порівняно з системами наукових поглядів інших учених, які творили в одному з ним науковому напрямі досліджень історії та теорії держави і права. Використаний у дослідженні метод сходження відабстрактного до конкретного дав змогу відтворити і гіпотетично встановити деякі положення вчення Ф. В. Тарановського про право.
Аналіз і синтез використовувались для розгляду основних суттєвих по-ложень учення Ф. В. Тарановського про державу і право, з’ясування напряму його досліджень, виділення періодів його творчості виходячи не тільки з хро-нологічних положень, а й із суттєвої різниці творчих віх діяльності науковця. Використання методів індукції та дедукції дало змогу дослідити основні хара-ктеристики наукових поглядів Ф. В. Тарановського на ретроспекцію історич-ного розвитку слов’янського права і з’ясувати деякі тотожні моменти в розвитку західноєвропейського і слов’янського права.
Метод наукової абстракції використовувався при з’ясуванні причин пе-реїзду Ф. В. Тарановського до Демидовського ліцею, перебування його в Україні в період громадянської війни.
Серед конкретно-наукових методів, що були використані в дослідженні, насамперед потрібно виділити порівняльно-правовий метод, який допоміг розглянути постулати вчення про право Ф. В. Тарановського порівняно з науково-правовими поглядами учених школи західноруського права, прихильниками соціологічно-позитивістського напряму дослідження.
Формально-юридичний метод застосовувався при дослідженні форм держави, визначенні компетенції його органів і т.д. Використання цього мето-ду дало можливість повно і всебічно дослідити вчення Ф. В. Тарановського про право.
Конкретно-соціологічний метод був використаний для дослідження як листів та звітів самого Ф. Тарановського, так і листів та щоденників В. І. Вер-надського, мемуарів В. В. Зеньковського, М. І. Кареєва та ін.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в дисертації уперше проведено комплексне дослідження життя і наукової спадщини Ф. В. Тарановського в Україні, Росії та за кордоном.
Наукову новизну дисертації та особистий внесок автора характеризують насамперед такі результати дослідження:
уперше:
введено до наукового обігу архівні матеріали, які містять недосліджені
(статті Ф. В. Тарановського з історії сербського права) та недостатньо дослі-джені наукові праці вченого;
зроблено висновок про соціологічно-позитивістську спрямованість нау-кових досліджень Ф. В. Тарановського, що виявилася у визначенні вченим системного розгляду факторів впливу на формування державного права при домінуванні економічного фактора;
запропоновано авторську періодизацію науково-дослідницької діяльності Ф. В. Тарановського, головним критерієм якої є еволюція методології й наукових поглядів ученого, а допоміжними – основна тематика досліджень і місце діяльності:
формування позитивістських поглядів на дослідження держави і права,
прихильність до догматичного методу дослідження, переважання дослі-джень з історії західноруського права і початок вивчення західноєвропейського права, навчання, а згодом викладання у Варшавському університеті;
розроблення методологічних засад вивчення держави і права, застосу-вання порівняльного методу при дослідженні західноєвропейського і
західноруського державного права, написання фундаментальних робіт з історії держави і права, викладацька праця у Демидовському ліцеї та Юр’євському університеті; еволюція світоглядних і наукових поглядів ученого під впливом революційних подій 1917 року, наукова та науково-організаторська діяльність в Україні, викладацька праця в Катеринославі,
Харкові, Сімферополі;
дослідження з історії слов’янського права (сербського, чеського, болгарського) і викладацька праця у Белградському університеті, здобуття європейського визнання як видатного вченого в сфері західноєвропейського і слов’янського права;
виявлено і уточнено ряд недосліджених раніше моментів у науковій біо-графії вченого;
доведено існування в правових дослідженнях Ф. В. Тарановського підвалин для створення синтетичної теорії права, що полягали у формуванні іншого підходу до вивчення соціальних норм залежно від різних моментів у побудові соціальної норми, таких як: мотиваційна дія норми на волю індивіда, підстава обов’язковості норми, засіб виконання її велінь, мета норми;
обґрунтовано, що Ф. В. Тарановський виявив споріднені етапи розвитку держави і права у західних і східних країн Європи, що свідчить про існування єдиного загальноєвропейського напряму становлення держави і права в Сербії, Чехії, Болгарії, але з наявністю деякої відсталості цих країн в економічному і політичному розвитку;
визначено своєрідність методу дослідження історії українського права
Ф. В. Тарановським, що передбачав плюралістичний підхід, визначення геог-рафічних, соціальних і політичних факторів як таких, що значно впливали на становлення українського права;
удосконалено:
понятійно-термінологічний апарат дослідження, зокрема відповідно до історичних умов уточнено поняття «позитивістська парадигма пізнання», «догматичний метод дослідження», «порівняльно-історичний метод», «слов’янське право», «вітчизняне право»;
джерельну базу досліджень державно-правових поглядів Ф.В. Таранов-ського, яка була впорядкована за критеріями: походження, внутрішній зміст та зовнішня форма джерел;
набули подальшого розвитку:
висновок про своєрідність наукового методу дослідження Ф. В. Тарановського, яка полягає у використанні комплексного підходу до вивчення соціально-економічних і політичних причин розвитку держави і права;
положення про значний внесок Ф. В. Тарановського у дослідження західноруського права (в тому числі й магдебурзького), який полягає в визнанні дії магдебурзького права на руських землях залежно від багатьох факторів, особливо економічних;
твердження про еволюцію наукових поглядів вченого від прибічника догматичного методу дослідження історико-правових явищ до критики цього
методу і визнання найпридатнішим для вивчення цих явищ історико-порівняльного методу;
висновок про розгляд вченим українського права як одного з проявів слов’янського права, якому притаманні ті ж особливості, що і слов’янському праву загалом, з одночасним визнанням значних відмінностей українського права не тільки від західноєвропейського права, а й права країн, які входять до слов’янського світу.
Практичне значення отриманих результатів. Результати дослідження можуть бути використані в подальшій науково-дослідній роботі з історико-правової проблематики, в процесі підготовки магістрантів, аспірантів зі спеціальності «Теорія держави і права», «Історія правових і політичних учень», «Конституційне право України», «Філософія права». Ці результати також можуть бути використані при підготовці спецкурсів з історії слов’янського права у вищих навчальних закладах.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації обговорювалися на засіданні відділу історико-правових досліджень Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Результати дослідження апробовані на міжнародних і вітчизняних науково-практичних конференціях, в тому числі: XIV Міжнародна історико-правова конференція (далі − МІПК) «Міграційні процеси в Україні і світі: історико-юридичні аспекти» (м. Балаклава, 4–7 вересня 2005 р.; доповідь опубліковано), XV МІПК, присвячена пам’яті професора К. Г. Федорова (Запоріжжя, 2 – 4 червня 2006 р., тези опубліковано), Міжнародна наукова конференція «Народовластие и право в условиях формирования гражданского общества» (Росія, Курськ, 30 – 31 березня 2006 р., тези опубліковано), ХVII МІПК «Регіональні аспекти історико-правових досліджень» (Донецьк, 31 травня – 3 червня 2007 р., доповідь опубліковано), ХХ МІПК «Земля і земельні відносини в історії права, держави і юридичної думки» (Судак, 25 – 28 вересня 2008 р., доповідь опубліковано), Всеукраїнська науково-практична конференція «Наукова спадщина академіка О. О. Малиновського і сучасність» (Рівне, 4–6 грудня 2008 р., доповідь опубліковано), Міжнародний науковий симпозіум «Дні порівняльного правознавства» (Київ, 8 – 11 квітня 2009 р., тези опубліковано), Регіональна науково-практична конференція «Проблеми територіальної організації публічної влади в Україні» (Дніпропетровськ, 19 листопада 2010 р., тези опубліковано), Міжнародна науково-практична конференція молодих учених «Актуальні проблеми державотворення в сучасних умовах» (Київ, 29 – 30 листопада 2010 р., тези опубліковано).
Основні положення та висновки дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у 15 публікаціях, зокрема у 4 статтях, надрукованих у ви-даннях, визнаних ВАК України як фахові з юридичних наук.
Структура роботи відповідає меті та розв’язанню основних завдань дослідження. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, поділених на 15 підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 213 сторінок, з них 198 сторінок основного тексту , список
використаних джерел – 15 сторінок (136 найменувань).

Список литературы

ВИСНОВКИ

У результаті дослідження основних етапів наукової та організаторської роботи Ф. В. Тарановського ми дійшли висновку, що Ф. В. Тарановський присвятив свою творчість дослідженню права і держави різних країн Європи і відновив дослідження слов’янського права як невід’ємної складової правової культури Європи.
Погляди Ф. В. Тарановського відносять до школи західноруського права, що сформувалася в другій половині ХІХ сторіччя. Центром формування цієї школи стали Київський університет. Головними ознаками наукової діяльності цієї школи можна назвати великий інтерес до розвитку магдебурзького права на території Великого князівства Литовського та України, вивчення великої кількості історичних джерел з цієї тематики, з’ясування ролі, витоків та місця слов’янського права в загальноєвропейській системі права. Провідним методом дослідження був обраний порівняльно-історичний, що на думку дослідників, які працювали в цьому напрямі, давав можливість виявити подібні і різнопланові характеристики суспільних явищ різних часів і різних територій.
Прихильникам цієї школи притаманне використання положень позити-вістської концепції у проведенні наукових досліджень, а саме: визнання ево-люційної теорії та її екстраполяція на часові відрізки, розгляд динаміки розвитку історичних і соціальних явищ, намагання дослідити розвиток суспільства як загального та окремих сфер його діяльності як одиничного, особливого в рамках єдиної системи – суспільства.
Ф. В. Тарановський проявив себе як прихильник соціологічного позитивізму. Він визначав, що використання позитивістської парадигми у проведенні досліджень з історії права розкрила для дослідників необмежені можливості простежити розвиток права в динаміці, з’ясувати його взаємовідносини з державою, розглянути витоки формування державного права і взаємовплив природного і позитивного права. Відповідно до основних положень методології позитивізму в науковому дослідженні він визнавав наявність загальних положень при вивченні явищ природного або гуманітарного характеру, при цьому закликав усвідомлювати специфічність проведення досліджень суспільного життя і використовування досягнень соціології для визначення головних характеристик життєдіяльності людської спільноти. На думку С. І. Михальченка, Ф. В. Тарановський розробив комплексну теорію періодизації історико-правового процесу, поєднавши ідею еволюції з власною концепцією дискретності. Заява має певний сумнівний характер, бо правознавець закликав дослідників не забувати про причино-наслідкові зв’язки, які діють у пізнанні того чи іншого предмета дослідження і які дають можливість навіть при нехватці документальних джерел розглянути визначений історичний період і дати йому характеристику. Еволюцію і дискретність можна розглядати як дійсно протилежні і взаємозалежні моменти, і Тарановський закликає обов’язково вивчати право і державу з позиції багатовимірного підходу, бо саме так можна дослідити будь-яку систему, в тому числі державу і право: «…цільність і закінченість історичного періоду визначається для юриста не-скінченною можливістю зводити сукупність різноманітних правових явищ, норм та інститутів до кількох керівних юридичних принципів, за якими може бути збудована єдина система права, що виключає внутрішні суперечнос-ті…Моменти, коли така можливість зникає, […]неминуче визнаються юрис-том вихідною точкою нової правової системи» [89, c.167]. І з цим не можна не погодитися, бо як прихильник соціологічного позитивізму він пропонує повніше використовувати системний підхід у дослідженні, за яким характеристика системи може бути надати тільки в тому випадку, коли досліджені не тільки складові системи, а й взаємозв’язки між ними. Справді, зі зміною цих взаємозв’язків змінюється й система, тож можна констатувати появу нової системи з новими характеристиками, хоча складові можуть залишитися ті самі.
На формування таких поглядів Ф. В. Тарановського вплинули не тільки його вчителі у Варшавському університеті – Ф. Леонтович, О. Блок, Ф. Зігель, а й праці представників позитивістського напряму в Росії – М. Коркунова, М. Ковалевського та зарубіжних учених, лекції яких він слухав у Німеччині, Р. Ієрінга та Г. Єллінека.
На відміну від засновників позитивізму О. Конта, Дж. Остіна, Ф. В. Тарановський з самого початку своєї наукової діяльності не слідував повністю теорії факторів, які були рівноцінними в процесі історичного розвитку; учений виділяв один домінуючий фактор – економічний. Потім він почав схилятися до використання поліфакторного вивчення права і держави, але не можна погодитися з І. С. Михальченком, що вчений відмовився від розгляду стану економіки як домінуючого фактору впливу на розвиток права, оскільки вже в 1917 році в своєму «Підручнику енциклопедії права» Ф. В. Тарановський немало уваги приділив питанням економічного впливу на правові системи. Це стосується насамперед визначення держави. Він вважав, що для держави доцільно залишати тільки «організацію володарювання», яка створюється на ґрунті суспільних (соціальних) відносин. Та чи інша структура суспільства («соціальна диференціація») залежить від господарських потреб у «забезпеченні матеріального існування індивідів» [60, c.144]. Крім економічного фактору впливу на розвиток права, Тарановський надавав неабияке значення і таким факторам, як духовний (до якого включалися мораль, релігія, національні особливості) і військовий. Пізніше, після вивчення теорії Л. Петражицького, ці фактори були доповнені ще соціально-психологічним.
Наступним обґрунтуванням позитивістських поглядів правознавця може слугувати визнання ним еволюційної теорії Г. Спенсера. Федір Васильович зауважив, що «верховний початок історії – ідея руху» [103]. Ідею еволюціонізму він запозичив не тільки у Спенсера, а й у Р. Ієрінга і наповнив ідею новим змістом у тому сенсі, що відступив від моністичного характеру еволюційної теорії і наголосив на плюралістичному підході до наукового дослідження, в тому числі і права.
Великого значення для розкриття наукової істини Ф. В. Тарановський надавав порівняльно-історичному методу дослідження, який прихильники позитивізму вважали провідним. Аналіз праць ученого доводить, що він проводив свої дослідження саме за допомогою цього методу, особливо яскраво це простежується при дослідженні Ф. В. Тарановськийм слов’янського права і визначення його загальних рис і стадій розвитку порівняно з західноєвропейським правом. Правознавець уперше довів, що право в Сербії, взагалі в Югославії, проходило такі самі етапи розвитку, що і системи права розвинутих країн Західної Європи, тільки пізніше, і що слов’янське право є невід’ємною частиною єдиного правового простору Європи.
Небагато емігрантів з Росії отримали в Югославії таке визнання і повагу, як Федір Васильович. За всебічне вивчення слов’янського права, за високий науковий рівень він був обраний академіком Сербської Королівської Академії наук. Це був єдиний виходець з Росії, який став почесним членом Матиці сербської. Крім цього він був членом-кореспондентом Болгарської академії наук і Слов’янського інституту в Празі, дійсним закордонним членом Польського наукового товариства у Львові.
Аналіз організаторської роботи Ф. В. Тарановського, яку він проводив в Україні в період 1917 – на початку 1920-х років, підтверджує існуючу думку про його значний внесок у формування в Україні розгалуженої системи дослідження історії держави і права і поширення юридичної освіти, створення юридичного факультету в Катеринославі, розвиток дослідження західноруського права в Харківському університеті, намагання створити юридичний факультет у Полтаві і, як вершина визнання його заслуг, обрання одним із дванадцяти академіків-засновників Української Академії наук у 1918 році.
Багатогранна суспільна й наукова діяльність Ф. В. Тарановського була такою великою, що потребує подальшого спеціального дослідження її окре-мих аспектів і напрямів, таких, наприклад, як роль та місце Ф. В. Тарановського в становленні юридичної освіти в Україні, його наукової спадщини в галузі слов’янського права, особливо сербського, та інших питань.
Ця робота є одним із перших комплексних досліджень, яке висвітлює діяльність Ф. В. Тарановського в науковому і суспільному житті України, Росії та Сербії кінця ХІХ – початку ХХ сторіччя.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аврамович С. Житие и труды Александра Соловьева, корифея истории права / Аврамович С. // Русская эмиграция в Югославии. – М. : Институт славяноведения и балканистики РАН,1996. – С. 237.
2. Аврус А. И. История российских университетов. Очерки / Аврус А. И. – М. : «Московский общественный научный фонд», 2001. – С. 38.
3. Алексеев А. С. Задача и метода истории политических теорий / А. С. Алексеев // Юридический вестник. – М., 1880. – Т. ІІІ. – С. 468.
4. Алексеев Н. Н. Очерки по общей теории государства. Основные предпосылки и гипотезы государственной науки [Электронный ресурс] / Н. Н. Алексеев – М. : Моск. науч. изд-во, 1919. – С. 8. – Режим доступа :http://allpravo.ru/library/doc108p0/instrum3690/
5. Алексеева Е. В. Российская эмиграция в Королевстве Сербов, Хорватов и Словенцев в 1920–1941 годы / Е. В. Алексеева // Отечественная история. – 2000. – № 1. – С. 56.
6. Берман Гарольд Дж. Западная традиция права: эпоха формирования / Берман Гарольд Дж. – М. : Инфра-М, Норма,1998. – С. 14.
7. Биографический словарь профессоров и преподавателей Императорского Юрьевского, бывшего Дерптского университета за сто лет существования (1802–1902). – Юрьев, 1902. – С. 477–478.
8. Бондарук Т. І. Західноруське право: дослідження і дослідники (Київська історико-юридична школа) / Бондарук Т. І. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, 2000 – С. 18.
9. Бондарук Т. І. Основоположники Київської історико-юридичної школи (М. Ф. Владимирський-Буданов і Ф. І. Леонтович). – К. : Інститут держави і права ім.В.М.Корецького, 1995. – 25 с.
10. Брокгауз Ф. А. Энциклопедический Словарь / Брокгауз Ф. А., Ефрон И. А. – СПб. : Типо-Литография И. А. Ефрона, Печатный переулок №6, 1894. – С. 73.
11. Вернадский В. И. Дневники 1917–1921. Январь 1920 – март 1921/ Вернадский В. И. – К. : Наук. думка, 1997. – С.68.
12. Видатні компаративісти: творчий шлях, ідеї, праці / [Кре-сін А. В. (кер. авт. кол.), Денисов В. Н., Дамірлі М. А., Савчук К. А., Ткаченко А. В., Черниченко К. А., Мельничук О. І.]. – К. : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН Украини,, 2007. – 144 с.
13. Вобликов В. Ю. Правопонимание в современной российской теории права [Электронный ресурс] / В. Ю. Вобликов // Credo new.– 2006. – № 3. – С. 16.
14. Гетьман О. М. Теоретико-методологічні проблеми історико-правової науки в працях українських вчених ХІХ – початку ХХ сторіччя : дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.01 / Гетьман Олександр Миколайович – Одеса, 2006.
15. Ћоровић Владимир. Историја Срба [Електронний ресурс] / Ћоровић Владимир // – Режим доступу :http://www.rastco.org.yu/rastco-bl/istorija/corovic/istorija/index.html.
16. Гаjић Jован. Руски емигранти у Београду. Више од приjатељства / Jован Гаjић // Политика. – 2003. – 3 февр. – С. 3.
17. Дамірлі М. А. Предметна сфера історико-правового пізнання: традиції й оновлення (епістомологічний аналіз) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права, історія політичних і правових учень» / М. А. Дамірлі. – Харків, 2005. – 38 с.
18. Дамирли М. А. Специфика историко-правового познания и новый облик историко-правовой науки / М. А. Дамирли // Актуальні проблеми політики : зб. наук. праць. – Одеса : Юрид. література, 2002. – Вип. 16. – С. 439–456.
19. Дамирли М. А. Сравнительное правоведение: взгляды Ф. В. Тарановского / М. А. Дамирли // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. праць. – Одеса : Юрид. література, 2004. – Вип. 22. – С. 130–134.
20. Егоров А. Д. История лицеев в России от основания до закрытия (даты, события, факты) / Егоров А. Д. – Иваново : [б. и.], 1992. – С. 84.
21. Егоров, С. А. Ярославская юридическая школа :Анализ научно-педагогического опыта Демидовского лицея : Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора юридических наук. Специальность 12.00.01 - Теория и история права и государства ; История учений о праве и государстве /С. А. Егоров ; Науч. конс. В. Н. Карташов. -М.,2008. -51 с.
22. Еллинек Г. Право современного государства // Вестник права. – СПб.: Сенатская типография, 1903. – Книга восьмая. Октябрь.- С. 231-236.
23. Ем В. С. Заслуженный ординарный профессор русского гражданского права и судопроизводства, почетный член Императорских университетов Святого Владимира и Юрьевского Иван Егорович Энгельман (1832–1912) / Ем В. С., Вороных В. В. // Энгельман И. Е. О давности по русскому гражданскому праву : историко-догматическое исследование. – М. : Статут, 2003. – 511 с. – (Классика российской цивилистики).
24. Зеньковский В. Пять месяцев у власти / Зеньковский В. – М.: Крутицкое патриаршее подворье, 1995. – С. 144.
25. Имени Демидова. Ярославский университет в его прошлом и настоящем / В. Г. Анисков, С. А. Егоров, М. А. Рутковский / Под ред. В. Г. Анискова. – Ярославль: Ярославский государственный университет, 1995. – С. 121.
26. История политических и правовых учений : учебник / под ред. О. Э. Лейста. – М. : Юрид. литература, 1997. – С. 413–414.
27. ІР НБУ ім. В. Вернадського. – Ф. ІІІ. – Спр. 56746. – Арк. 1.
28. ІР НБУ ім. В. Вернадського. – Ф. ІІІ. – Спр. 56751. – Арк. 1.
29. ІР НБ України. – Ф. 1. – Спр. 27014.
30. ІР НБ України. – Ф. 1. – Спр. 27018.
31. ІР НБ України. – Ф. 1. – Спр. 27019.
32. ІР НБ України. – Ф. 1. – Спр. 27020.
33. ІР НБУ.– Ф. ІІІ. – № 56752. – 1/14.ХІІ. 1906.
34. Йованович М. Как братья с братьями. Русские беженцы на сербской земле / М. Йованович // Родина. – 2001. – № 3. – С. 11.
35. К вопросу об исторической преемственности в буржуазной теории права // Право и борьба идей в современном мире : науч. конф.,
24–26 дек. 1979 г., г. Москва. – М. : Ин-т государства и права АН СССР, 1980. – С. 74–83.
36. Казмер М. Э. Социологическое направление в русской дореволюционной правовой мысли / Казмер М. Э. – Рига : АН Латвийской ССР, Ин-т философии и права, 1983. – 130 с.
37. Каминка А. Памяти Ф. В. Тарановского (Некролог) / А. Каминка // Вестник Русского Юридического общества. Закон и суд. – Рига, 1936. – № 2. – Стлб. 3171–3172.
38. Кареев Н. И. Догма государственного права в доревролюционной Франции (О книге Ф. В. Тарановского «Догматика положительного государственного права во Франции при старом порядке». Юрьев, 1911) / Кареев Н. И. // Журнал Министерства народного просвещения. – 1911. – № Х. – С. 193–235.
39. Кареев Н. И. Отчет о русской исторической науке за 50 лет (1876 – 1926) / Подгот. публикации В.П. Золотарева // Отечественная история.- 1994.- №2.- С. 136-154 [Впервые на франц. языке в 1927 г.].
40. Князь Олег. – Пг., 1915. – Т. 4.
41. Ковалевский М. М. Отзыв о сочинении Тарановского Ф.В. «Догматика положительного государственного права во Франции при старом порядке» / М. М. Ковалевский // Сборник отчетов о премиях и наградах, присуждаемых Российской Академией наук. – Вып. VII. Отчеты за 1912 г. – Петроград, 1918. – С. 294–303.
42. Ковальчук О. М. Розвиток теорії права у Київському університеті в ХІХ – на початку ХХ століття : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Ковальчук Олександр Михайлович – К., 2002. – 191арк.- Бібліограф.: арк. 174-191.
43. Козлитин В. Д. Российская эмиграция в королевстве сербов, хорватов и словенцев (1919–1923) / В. Д. Козлитин // Славяноведение. – 1992. – № 4. – С. 7–19.
44. Козлитин В. Д. Русская и украинская эмиграция в Югославии в 1919–1945 гг. / Козлитин В. Д. – Харьков : Харьк. Гос.пед.ун-т им. Г.Сковороды, 1996. – С. 218.
45. Короткий огляд праці комісії західноруського та вкраїнського права за 1919–1925 рр. Праці Комісії для виучування історії західноруського та вкраїнського права / за ред. Голови Комісії акад. М. П. Василенка. – 1929. – Вип. 6. – С. 2.
46. Косанович М. М. Русские эмигранты в Югославии о переселении сербов в Российскую империю в середине 18 века / М. М. Косанович // Сеоба Срба у Руско царство половином 18 века : зборник радова са међународног научног скупа у новом саду. – 2003. – 7–9 маја – С. 434.
47. Косик В. И. Русская Сербия / В. И. Косик // Дорога домой. – 2004. – Вып. ДД.59.2р. – 10 марта.
48. Косик В. И. Русская Югославия: фрагменты истории, 1919–1944 / В. И. Косик // Славяноведение. – 1992. – № 4. – С. 20–32.
49. Косик В. И. Что мне до вас, мостовые Белграда? : Очерки о русской эмиграции в Белграде (1920–1950) / Косик В. И. – М. : Ин-т славяноведения РАН, 2007. – С. 82.
50. Костыря Е. В. Правовое государство в трактовке Ф. В. Тарановского / Е. В. Костыря // Митна справа. – 2007. – № 1 (49). – С. 77-82.
51. Критический разбор сочинения M. Deslandres’a «La crise de la science politique et le probleme de la methode» (Paris, 1902) // Журнал Мин. Нар. Просв. – 1903, июль.
52. Крымский университет // Вечерний Крым. – 2008. – № 47, 20 нояб. – С. 4.
53. Кульчицький С. Історія Національної Академії наук України в суспільно-політичному контексті 1918–1998 років / [Кульчицький С., Павленко Ю., Руда С., Храмов Ю.]. – К. : Фенікс, 2000. – С. 163.
54. Кутырин В. В. Русскому дому в Белграде 70 лет / В. В. Кутырин // Славистика. – Белград, 2003. – Кн. VII. – C. 314.
55. Магазинер Я. М. Общая теория права на основе советского законодательства / Я. М. Магазинер // Правоведение. – 2000. – № 1. – С. 265.
56. Маклецов А. Труды проф. Ф. В. Тарановского по историографии права славянских народов и по истории права Сербского средневековья (К 60-летию со дня рождения русского ученого) / А. Маклецов // Закон и суд. – 1935. – № 5(55). – С. 1154.
57. Мальцев Г. В. Понимание права. Подходы и проблемы / Мальцев Г. В. – М. : Прометей, 1999. – С. 4.
58. Марченко М. Н. Проблемы теории государства и права : учебник / Марченко М. Н. – М. : Проспект, 2001. – С. 656.
59. Мелуа А. И. В. И. Вернадский – ученый и организатор науки / Мелуа А. И. – Л.: Издание Ленинградского отдела Института истории естествознания и техники АН СССР при содействии Международного фонда истории науки,1990. – С. 11.
60. Михальченко С. И. Киевская школа в российской историографии (школа западно-русского права) / Михальченко С. И. – М. Прометей; Брянск : Изд-во БГПУ, 1996. – С. 144.
61. Михальченко С. И. Ф. В. Тарановский. К вопросу о школе «Западно-Русского» права в эмиграции / С. И. Михальченко // Культурная миссия Российского Зарубежья. История и современность. – М. : Рос. ин-т культурологии, 1999. – С. 115–118.
62. Михальчич Р. История сербского права в трудах Федора Тарановского / Михальчич Р. // Русская эмиграция в Югославии. – М.: Индрик,1996. – С. 234.
63. Музичко О. Є. Історик Федір Іванович Леонтович (1833–1910): Життя та наукова діяльність / Музичко О. Є. – Одеса : Астроп-ринт, 2005.– С. 53–54.
64. Нерсесянц В. С. Юриспруденция. Введение в курс общей теории права и государства / Нерсесянц В. С. – М. : Инфра-М ; Норма, 1998. – С. 123.
65. Окиншевич Л. Комісія для виучування історії західно-руського та українського права при Соціально-економічному відділі Української Академії Наук. Короткий огляд праці за 1919–1925/ Л. Окиншевич // Праці Комісії для виучування історії західноруського та українського права. – Вип. 1. – К. : Друкарня Всеукраїнської Академії наук, 1925. – С. 2.
66. Омельченко О. А. Московское государство в историографическом наследии Ф. В. Тарановского / Омельченко О. А. // Развитие права и политико-правовой мысли в Московском государстве. – М. : ВЮЗИ, 1985. – 153 с.
67. Осадчук С. С. Внесок українців-емігрантів в Югославії у розвиток юридичної науки / С. С. Осадчук // Університетські наукові записки. – 2005. – № 1–4 (13–14). – С. 43–49.
68. Павлов-Сильванский Н. П. Феодализм в Древней Руси / Павлов-Сильванский Н. П. Феодализм в России.-М.: Наука, 1988.- 696 с.
69. Павлов-Сильванский Н. П. Феодализм в удельной Руси / Павлов-Сильванский Н. П. Феодализм в России.-М.: Наука, 1988.- 696 с.
70. Пио-Ульский Г. Н. Русская эмиграция и ее значение в культурной жизни других народов / Пио-Ульский П.Н. – Белград, 1939. – 61 с.
71. Порівняльна поведінка. Порівняльна політологія: Систематичний бібліографічний покажчик / [А. Кресін (кер. авт. кол.), І. Кресіна, А. Батанов, Є. Бигич, І. Проценко, К. Савчук, А. Картунов, Є. Маруховська, Ю. Волошин, Н. Слободян, І. Вільчинська, О. Волощенко, Е. Перегуда, Д. Дорош] ; за ред. А. Кресіна, І. Кресіної. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – 312 с.
72. Праці Комісії для виучування історії західноруського та вкраїнського права / за ред. Голови Комісії академіка М. П. Василенка.– К. : Друкарня Всеукраїнської Академії наук,1925. – Вип. 1. – С. IV.
73. Пяткина С. А. Русская буржуазная правовая идеология : учеб. пособие / Пяткина С. А. – М. : ВЮЗИ, 1980.
74. Скакун О. Ф. Историческая школа права на Украине / О. Ф. Скакун // Проблемы правоведения. – 1988. – Вып. 49. – С. 46–51.
75. Скакун О. Ф. К истории возникновения науки истории политических учений в России / Скакун О. Ф. // Политические и правовые учения: проблемы исследования и преподавания. – М. : Ин-т государства и права АН СССР, 1978. – С. 103–110.
76. Скакун О. Ф. Предмет і система науки історії вчень про державу і право / О. Ф. Скакун // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В. М. Корецького. – К. : Інституту держави і права ім. В. М. Корецького, 2001. – Вип. 12. – С. 17–38.
77. Скакун О. Ф. Политическая и правовая мысль на Украине (1861–1917). – Харьков : Вища школа, 1987. – 159 с.
78. Соловjев А. Теодор Тарановски / А. Соловjев // Jугословенски историjски часопис. – 1936. – Бр. 2. – С. 465.
79. Соловьев А. В. Ф. В. Тарановский как историк славянского права / А. В. Соловьев // Записки Русского научного института в Белграде. – 1935. – Вып. 13. – С. XLІІІ.
80. Спекторски Е. Живот и личност профессора Теордора Тарановског / Е. Спекторски // Архив за правне и друштвене науке. – Београд, 1936. – Кн. XXII. Бр. 3.
81. Спекторський Є. В. Життя та особистість професора Федора (Теодора) Тарановського / Є. В. Спекторський //Архив за правне и друштвене науке. – Бєлград, 1936. – Кн. ХХХІІ, Бр. 3. – С. 218.
82. Стародубцев Г. Вопросы преподавания международного права в Протоколах Русского юридического факультета в Праге / Г. Стародубцев // Право и жизнь. – 1999. – № 24.
83. Таврический университет: док. и материалы / авт.-сост.: Н. В. Багров (рук. авт.коллектива), В. Ф. Шарапа, Г. Ю. Богданович и др.- К. : Либідь, 2008.- 288 с.
84. Тарановски Феодор. Енциклоueдиjа uрава / Тарановски Феодор. – Београд : Нови сад, 1923. – С. 6.
85. Тарановский Ф. В. Государственная практика и канцелярская наука в ХVIII веке в Германии / Ф. В. Тарановский // Варшавские университетские известия. – 1902. – Октябрь. – С. 18.
86. Тарановский Ф. В. Догматика положительного государственного права во Франции при старом порядке / Тарановский Ф. В. – Юрьев : Типография К. Маттисена, 1911. – С. 431–432.
87. Тарановский Ф. В. Душанов Законник и Душаново царство / Тарановский Ф. В. – Нови Сад: Штампа У.К.Д. «Натошевиh», 1926. – 37 с.
88. Тарановский Ф. В. Элементы основных законов в Уложении царя Алексея Михайловича / Тарановский Ф. В. // История русского права. – М. : Зерцало, 2004. – С. 148.
89. Тарановский Ф. В. Энциклопедия права / Тарановский Ф. В. / Серия «Труды русских ученых за границей», под ред. Проф. А.И.Каминка.– Берлин: Слово, 1923. – 440 с.
90. Тарановский Ф. В. Интерес и нравственный долг в праве / Ф. В. Тарановский // Варшавские университетские известия. – 1899. – Вып. VIII. – C. 1–20.
91. Тарановский Ф. В. Историческое и методологическое взаимо¬отношение истории, догмы и политики права / Ф. В. Тарановский // Журнал Министерства Юстиции. – 1907. – № 3. – С. 167.
92. Тарановский Ф. В. Историческое происхождение юридической школы немецких государствоведов / Ф. В. Тарановский // Вестник права. – 1905. – С. 1.
93. Тарановский Ф. В. История русского права (Биографический очерк) / Тарановский Ф. В. ; под ред. и с предисловием проф. В. А. Томсинова. – М. : Зерцало, 2004. – С. ХХІ.
94. Тарановский Ф. В. Критика и библиография. К истории науки положительного государственного права во Франции при старом порядке / Ф. В. Тарановский // Журнал Министерства народного просвещения. – 1908. – С. 158–160.
95. Тарановский Ф. В. Литературное обозрение. С. А. Котляревский. Конституционное государство. Опыт политико-морфологического обозрения / Ф. В. Тарановский // Журнал Министерства юстиции. – 1907. – Февраль. – С. 278–279.
96. Тарановский Ф. В. М. М. Ковалевский как историк права / Ф. В. Тарановский // Вестник Гражданского Права. – Варшава, 1910. – С. 10–11.
97. Тарановский Ф. В. Монтескье о России / Тарановский Ф. В. – Берлин, 1922. – Т. 1. – С. 203.
98. Тарановский Ф. В. Новый опыт построения философии права в русской литературе / Тарановский Ф. В. – Юрьев : Типография К. Матиссена, 1915. – С. 27.
99. Тарановский Ф. В. Норманнская теория в истории русского права / Тарановский Ф. В. – Варшава : Тип. Варшав. уч. округа, 1909. –С. 41–42.
100. Тарановский Ф. В. Обзор актов Угличской провинциальной канцелярии 1719–1726 гг. / Тарановский Ф. В. – Москва : Печатня А. И. Снегиревой, 1908. -Ч. 1. – С. 35.
101. Тарановский Ф. В. Обзор памятников магдебургского права западно-русских городов литовской эпохи : историко-юридическое исследование / Тарановский Ф. В. – Варшава : Тип. Варшав. уч. округа, 1897. – С. І.
102. Тарановский Ф. В. Отзыв о сочинении бар. С. А. Корфа «Административная юстиция в России» / Тарановский Ф. В. – Юрьев : Тип. К. Маттисена, 1910. – С. 2.
103. Тарановский Ф. В. Отзыв о сочинении В. И. Сергеевича «Древности русского права» / Тарановский Ф. В. – Юрьев : Тип. К. Маттисена, 1911. – С. 87.
104. Тарановский Ф. В. Отчет о заграничной командировке на летнее вакационное время 1902 года и.д. доцента Тарановского Ф. / Тарановский Ф. В. – Варшава 1902. – С. 2.
105. Тарановский Ф. В. Памяти М. Ф. Владимирского-Буданова (Опыт историографической характеристики) / Тарановский Ф. В. – М. : Типография Г. Лисснера и Д. Собко, 1916. – С. 12.
106. Тарановский Ф. В. Периодизация в истории права / Тарановский Ф. В. // Труды русских ученых за границей. – Берлин, 1923. – Т. II. – C. 205.
107. Тарановский Ф. В. Политическая доктрина в Наказе императрицы Екатерины II / Тарановский Ф. В. // История русского права. – М. : Зерцало, 2004. – С. 177.
108. Тарановский Ф. В. Предмет и задача т.н. внешней истории права / Тарановский Ф. В. // История русского права. – М. : Зерцало, 2004. – С. 70.
109. Тарановский Ф. В. Программа общего курса истории русского права / Тарановский Ф. В. – Катеринослав : Наука, 1918. – 28 с.
110. Тарановский Ф. В. Соборное избрание и власть великого государя в ХVІІ столетии / Тарановский Ф. В. // История русского права. – М. : Зерцало, 2004. – С. 85.
111. Тарановский Ф. В. Сравнительное правоведение в конце ХІХ века / Тарановский Ф. В. // Записки Общества Истории, Филологии и Права при Имп. Варш. Унив. – Варшава : Тип. Варшав. уч. округа, 1902. – С. 21.
112. Тарановский Ф. В. Учебник энциклопедии права / Тарановский Ф. В. – Юрьев : Типография К. Маттисена, 1917. – С. 335.
113. Тарановский Ф. В. Учение о естественном праве / Ф. В. Тарановский // Журнал Министерства юстиции. – 1916. – Март. – С. 25.
114. Тарановский Ф. В. Феодализм в России / Тарановский Ф. В. – Варшава : Тип. Варшав. уч. округа, 1902. – С.7.
115. Тарановский Ф. В. Юридический метод в государственной науке. Очерк развития его в Германии. Историко-методологическое исследование / Тарановский Ф. В. – Варшава : Тип. Варшав. уч. округа, 1904. –
С. 216–217.
116. Тарановский Ф. В. Энциклопедии права.- Белград, 1923.- С.12.
117. Тарановський Ф. В. Догматика державного права Речі Посполитої ХVІІ в. в праці Христофора Гарткноха / Тарановський Ф. В. // Записки Соціально-економічного відділу ВУАН. – К., 1925. – Т. 2. – С. 87.
118. Тарановський Ф. В. Літературна полеміка 60-х років ХVІІ віку про мету Польської держави, як привід до відокремлення догматично-юридичного виучування політичного устрою Речі Посполитої / Тарановський Ф. В. // Записки Соціально-економічного відділу ВУАН. – К., 1927. – Т. 5. – С. 17.
119. Тарановський Ф. В. Перший систематичний виклад догми державного права Речі Посполитої в другій половині ХVІІ в. в трактаті Хвальковського / Тарановський Ф. В. // Записки Соціально-економічного відділу ВУАН. – К., 1927. – Т. 5–6. – С. 37.
120. Тесемников В. А. Белград как один из научных центров российского зарубежья / Тесемников В. А. // Культурное наследие российской эмиграции 1917–1940 гг. : [в 2-х кн.]. Под общ.ред. Е. П. Челышева и Д. М. Шаховского; РАН. - М. : Наследие – 1994. – Кн. 1. – С. 325.
121. Тесемников В. А. Деятельность Русского научного института в Белграде (1928–1941) / Тесемников В. А. // Развитие отечественной мысли в странах Центральной и Юго-Восточной Европы. – М. : Наука, 1991. – С. 174.
122. Тесемников В. А. Российская эмиграция в Югославии (1919–1945 гг.) / В. А. Тесемников // Вопросы истории. – 1988. – № 10. – С. 134.
123. Тилле А. А. Сравнительный метод в юридических дисциплинах / Тилле А. А., Швеков Г. В. – М. : Высш. шк., 1978.
124. Уголовное уложение Царства Польского 1818 года = Kodex Rarzacy dla Krolestwa Polskiego 1818 roku / пер. Ф. Тарановского ; под ред. В. Есипова // Общая часть. Книги о преступлениях. – СПб.,1895. – 31 с.
125. Усенко І. Б. Академік Тарановський: повернення на батьківщину / І. Б.Усенко // Вісник Національної академії наук України. – 1998. –№ 3–4. – С. 46.
126. Усенко І. Б. Академік Ф. В. Тарановський / І. Б.Усенко // Правова держава : міжвідом. зб. наук. праць. – 1993. – Вип. 4. – С. 132.
127. Усенко І. Б. Академік Федір Тарановський / Усенко І. Б. // Члени-засновники Національної академії наук України / Відп. ред. В. А. Смолій – К. : Інститут історії НАН України, 1998. – 375 с.
128. Усенко І. Б. Історія держави і права України: проблеми предмета і методології досліджень / І. Б. Усенко // Правова держава : міжвідом. зб. наук. праць. – 1999. – Вип. 10. – С. 239–240. – (Ювілейний щорічник наук. праць Ін-ту держави і права ім. В. М. Корецького).
129. Усенко І. Б. Тарановський Ф. В. / Усенко І. Б. // Мала енциклопедія етнодержавознавства. – К. : Генеза, Довіра, 1996. – С. 321.
130. Усенко І. Б. Тарановський Ф. В. / Усенко І. Б. // Юридична енциклопедія ; голова ред. колегії акад. Шемшученко Ю. С. – К. : Національна Академія наук, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. – Т. 6. – С. 18–19.
131. Усенко І. Б. Тарановський Федір Васильович / Усенко І. Б. // Антологія української юридичної думки. – К.: Видавничий Дім «Юридична книга», 2002. – Т. 1. – С. 435–439.
132. Филимонов С. Б. Религиозно-философские общества в Крыму в годы Гражданской войны (новые материалы о С. Н. Булгакове) / С. Б. Филимонов // Философия хозяйства. – 2004. – № 5 (35). – С. 205.
133. Шешкен А. Г. Александр Белич и «Русский Белград» / А. Г. Шешкен // Славянский вестник. – М. : МАКС Пресс, 2004. – Вып. 2. – С. 583–584.
134. Шумаков С. Тарановский Ф. В. Акты Угличской провинциальной канцелярии 1719–1726 гг. / С. Шумаков // Журнал Министерства народного просвещения. – 1908. – С. 188.
135. Ярмиш О. Н. Актуальні проблеми історико-правових дослі-джень в Україні / О. Н. Ярмиш // Вісник Академії правових наук України. – Харків, 2003. – № 2–3 (33–34). – С. 161–170.
136. Milijan Popović. Justice and dushan’s legislature / Milijan Popović. – Facta universitatis,1999. – Vol. 1. – № 3. – Р. 295–323. – (Series: Law and Politics).