ПРАВОЗАСТОСОВЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ФОРМИ ЇЇ ЗДІЙСНЕННЯ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
На правах рукопису
ДУМА ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬОВИЧ
УДК 340.132
ПРАВОЗАСТОСОВЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ФОРМИ ЇЇ ЗДІЙСНЕННЯ

12.00.01
теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Осауленко Олександр Іванович
кандидат юридичних наук, доцент

КИЇВ — 2010

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СУЧАСНОГО РОЗУМІННЯ ТА ЗАСТОСУВАННЯ ПРАВА ЯК ОСОБЛИВОЇ ФОРМИ ЙОГО РЕАЛІЗАЦІЇ.............................................................................................12
1.1. Наукові підходи до праворозуміння та реалізації права .............................12
1.2. Сучасне праворозуміння та його вплив на правозастосовчу діяльність....33
1.3. Місце правозастосування в системі реалізації правових норм...................59
Висновки до розділу……………………………………………………………...91

РОЗДІЛ 2. ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ ЯК ПРАВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ………………………………………………………………….....94
2.1. Правозастосовча діяльність як процес та форми її здійснення...................94
2.2. Правосуддя як форма правозастосовчої діяльності....................................110
2.3. Установчо-розпорядча та контрольно-наглядова форми правозастосовчої діяльності…………………………………………...............................................142
2.4. Правоохоронна форма правозастосовчої діяльності..................................165
Висновки до розділу.............................................................................................185

ВИСНОВКИ.........................................................................................................189

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………....193

ВСТУП

Актуальність теми. Проблеми правозастосовчої діяльності завжди посідали одне із центральних місць в юридичній науці. Особливо актуальними стали проблеми правозастосовчої діяльності при розбудові правової держави та громадянського суспільства в Україні, що вимагає насамперед встановлення панування права в державі й суспільстві, ефективного застосування правових норм у всіх сферах державного й суспільного життя.
Ефективна правозастосовча діяльність у значній мірі сприяє процесу забезпечення суспільних та особистих інтересів, прав і свобод громадян. Якість правозастосовчої діяльності як державних органів, так і недержавних організацій є одним з важливих факторів, що визначають рівень правової культури, стан законності та правопорядку в державі.
У процесі дослідження здобувачем опитано 600 громадян різної статі, віку та з різним освітнім рівнем. Із числа опитаних близько 95 % респондентів зазначили, що перед ними досить часто поставали проблеми щодо реалізації права, в тому числі й щодо правозастосування. Із числа опитаних 124 чол. (20,6 %) вважають, що прийняті правозастосовчі рішення в більшості випадків є законними, обґрунтованими, доцільними та справедливими; 196 чол. (32,7 %) вважають, що такими вони є в основному, ще 157 (26,2 %) вважають, що зазначені рішення є такими досить часто. Проте, насторожує той факт, що 95 чол. (15,8 %) схиляються до думки, що зазначені рішення є законними, обґрунтованими, доцільними та справедливими досить рідко. 28 чол. (4,7 %) не змогли дати чіткої відповіді. Про існуючі проблеми з правозастосовчою діяльністю свідчать і матеріали статистики. Зокрема, за даними Київського міського апеляційного суду із 5120 справ, які були розглянуті судом за 2008 рік, лише по 3089 справах (60,3 %) судові рішення за апеляційними скаргами відхилені і залишені без змін. По 1819 справах (35,5 %) рішення скасовано, а по 212 справах (4,1 %) рішення змінено. Подібна ситуація мала місце в діяльності зазначеного суду і в 2007 та 2006 роках.
Наведені результати анкетування, статистичні дані свідчать про те, що питання правозастосовчої діяльності потребують подальшого теоретичного осмислення, яке в значній мірі повинно сприяти забезпеченню режиму законності та правопорядку в нашій державі.
Дослідженню проблем правозастосовчої діяльності як на загальнотеоретичному рівні, так і на рівні галузевих юридичних наук, було присвячено ряд дисертацій, монографій, наукових статей, в яких дана проблематика розглядалась у різних аспектах.
Окремі питання правозастосовчої діяльності досліджувались у працях С.С. Алексєєва, В.Д. Бабкіна, Б.Т. Базилєва, В.М. Баранова, С.Н. Братуся, М.Н. Вопленка, О.С. Іоффе, В.П. Казимирчука, В.В. Копєйчикова, В.В. Лазарєва, О.Е. Лейста, П.О. Недбайла, І.С. Самощенка, М.Х. Фарукшина, Л.С. Явича та інших.
На сучасному етапі проблематиці правозастосовчої діяльності та її місця в системі правової діяльності приділялась значна увага у працях таких учених як М.В. Вітрук, С.Д. Гусарєв, М.І. Козюбра, А.М. Колодій, С.Л. Лисенков, А.В. Малько, Г.В. Мальцев, Н.І. Матузов, О.Г. Мурашин, Н.М. Оніщенко, П.М. Рабінович, М.Б. Рісний, В.Ф. Сіренко, О.Ф. Скакун, Т.І. Тарахонич, О.І. Ющик та ін.
Однак, незважаючи на значну кількість наукової літератури із цієї проблематики, слід зазначити, що й досі залишається чимало дискусійних, недостатньо розроблених питань і аспектів, що пояснюється складністю й багатогранністю правозастосовчої діяльності, значним оновленням законодавства України, розширенням кола суб’єктів правозастосування, інтеграцією нашої держави до європейського співтовариства, збільшенням кількості форм правозастосовчої діяльності.
Саме вибір належної форми правозастосовчої діяльності, прийняття законних, справедливих, доцільних та обґрунтованих правозастосовчих рішень повинно сприяти зміцненню режиму законності в Україні. Наукова розробка проблеми вибору форми правозастосовчої діяльності передбачає, зокрема, визначення поняття форми правозастосовчої діяльності, виокремлення та характеристику її окремих різновидів, розробку загальнотеоретичних методологічних засад, необхідних для вдосконалення процедури правозастосовчої діяльності, особливості прийняття окремих видів правозастосовчих рішень.
Розробка і теоретичне обґрунтування форм правозастосовчої діяльності – важлива умова підвищення ефективності реалізації права в Україні, зміцнення законності та правопорядку, що сприятиме успішному здійсненню правових реформ в сучасній Україні. Усе це зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає вимогам ст. 7 Закону України “Про пріорітетні напрями розвитку науки і техніки” від 11 липня 2001 року, обрана відповідно до державно-правової реформи в Україні. Наукове дослідження виконано в рамках Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів (схвалена Указом Президента України від 10 травня 2006 року №361/2006), а також відповідно до: а) Тематики пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень на період 2002-2005 рр. та 2004-2009 рр. (затверджених відповідно наказами МВС України від 30 червня 2002 р. № 635 та від 5 липня 2004 р. № 755); б) Головних напрямів наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на 2001-2005 рр. та планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2007-2009 роки.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є комплексне вивчення, аналіз та розв’язання загальнотеоретичних проблем правозастосовчої діяльності, зокрема форм її здійснення, що має сприяти її належному науковому осмисленню та ефективному практичному використанню.
Для досягнення мети дослідження були поставлені такі завдання:
- визначити ступінь опрацьованості дисертаційної проблеми на підставі аналізу як вітчизняних, так і зарубіжних джерел, виокремити методологічні підходи до дослідження форм правозастосовчої діяльності;
- з урахуванням сучасних проблем правозастосовчої діяльності дослідити та проаналізувати підходи вчених до праворозуміння та реалізації правових норм з метою досягнення закріплених у них цілей;
- вивчити та проаналізувати сучасні підходи до праворозуміння і визначити їх вплив на правозастосовчу практику;
- уточнити місце правозастосування в системі реалізації правових норм;
- визначити особливий характер правозастосовчої діяльності як процесу та розкрити окремі форми його здійснення;
- охарактеризувати та окреслити особливості правосуддя як форми правозастосовчої діяльності;
- дослідити особливості установчо-розпорядчої та контрольно-наглядової форм правозастосовчої діяльності;
- розкрити особливості правоохоронної форми правозастосовчої діяльністі;
- з’ясувати основні умови правомірності прийняття індивідуальних рішень у процесі правозастосовчої діяльності.
Об’єктом дослідження є реалізація права та її форми.
Предмет дослідження — правозастосовча діяльність та форми її здійснення.
Методи дослідження обрані з урахуванням мети та завдань, об’єкта і предмета дослідження. Філософськими засадами дослідження є основні положення діалектики, аналітичної філософії, феноменології, герменевтики, а теоретичними – концепції “реального права”, теорії природного права та неопозитивізму, соціологічної та інтегративної юриспруденції.
Для забезпечення комплексності, обґрунтованості і достовірності наукових результатів дослідження використано загальні методи пізнання, загальнонаукові, конкретно-наукові та спеціальні наукові методи пізнання правових явищ, що забезпечили об’єктивний аналіз досліджуваного предмета. Зокрема: діалектичні методи дозволили дослідити правозастосовчу діяльність у її розвитку, змінах, взаємодії та взаємозалежностях з іншими правовими та соціальними явищами (підрозділ 1.1); за допомогою інституціонального методу вивчалися стійкі форми організації і регулювання суспільного життя на підставі здійснення різних форм правозастосовчої діяльності (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1); системно-структурний метод використовувався для аналізу форм і способів реалізації права, цілісності правозастосовчої діяльності, виокремлення її стадій (підрозділ 1.3); формально-юридичний метод дозволив проаналізувати зміст чинного законодавства (підрозділи 2.2, 2.3, 2.4); структурно-функціональний метод надав можливість проаналізувати деякі особливості структури, змісту нормативно-правових актів, їх функціональне призначення у правозастосовчій діяльності (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 2.4); порівняльний метод спрямовувався на співставлення юридичних понять, явищ і процесів, пов’язаних з правозастосовчою діяльністю, виявлення між ними спільного та відмінного (підрозділ 2.2); історичний метод дозволив дослідити виникнення і розвиток ідей і підходів щодо праворозуміння та їх використання при здійсненні різних форм правозастосовчої діяльності (підрозділи 1.1, 1.2); спеціально-юридичний метод використано для інтерпретації та застосування предметних юридичних наукових і практичних знань (підрозділи 1.1, 2.1).
Емпіричну базу дослідження склали узагальнена практика застосування чинного законодавства, нормативно-правові акти України, зарубіжних країн, міжнародного та європейського права, що стосувалися предмета дослідження, а також результати соціологічного опитування, здійсненого дисертантом. За спеціально розробленою дисертантом анкетою було опитано 600 громадян України. Одержані дані використано для обґрунтування ряду висновків та пропозицій.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена актуальністю теми дисертації, її змістом та проблемами, що безпосередньо досліджені. Дисертація є комплексним дослідженням форм правозастосовчої діяльності, що дозволить заповнити окремі прогалини в знаннях з проблем цього напрямку наукового дослідження.
Внаслідок проведеного дослідження сформульовано концептуальні положення, які відрізняються науковою новизною і мають важливе теоретичне та практичне значення:
уперше:
- здійснено класифікацію та розкрито зміст основних форм правозастосовчої діяльності (правосуддя, установчо-розпорядчої, контрольно-наглядової та правоохоронної);
- запропоновано авторське бачення поняття форми правозастосовчої діяльності, під якою дисертантом розуміється специфічна форма діяльності компетентних державних органів і посадових осіб, а також уповноважених на це недержавних і громадських організацій, спрямована на виконання, використання та охорону і захист норм права, що має об’єктивно виражений характер і спрямована, з урахуванням завдань і компетенцій правозастосовувача, на створення оптимальних умов для реалізації норм права;
- обґрунтовано доцільність більш широкого використання у правозастосовчій практиці, крім легістсько-нормативістського підходу до права також й інших підходів, зокрема природно-правового, соціологічного та інтегративного;
удосконалено:
- положення про те, що методологія правового дослідження залежить від його спрямованості на з’ясування загального, особливого чи унікального в організації та функціонуванні правозастосовчої діяльності залежно від форм її здійснення;
- висновок про те, що в сучасній Україні доцільно поряд з удосконаленням існуючих форм правозастосовчої діяльності поступово напрацьовувати та впроваджувати й інші форми цієї діяльності;
- положення про те, що правосуддя як форма правозастосовчої діяльності повинно більш активно впливати на інші форми правозастосовчої діяльності;
набули подальшого розвитку:
- положення, за якими правозастосування розглядається в якості виду правової діяльності;
- наукові уявлення про правозастосовчу діяльність як юридичний процес та окремі форми її здійснення;
- наукові положення та теоретичні підходи до сучасного праворозуміння, визначено їх вплив на реалізацію права, включаючи й правозастосовчу діяльність;
- змістовні характеристики правосуддя, установчо-розпорядчої та контрольно-наглядової форм правозастосовчої діяльності;
- теоретичні положення щодо правоохоронної форми правозастосовчої діяльності, зокрема визначені та теоретично обґрунтовані фактори обумовленості організаційно-функціональної побудови системи правоохоронних органів та охарактеризовані особливості окремих видів правоохоронної правозастосовчої діяльності.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки і пропозиції, які містяться в дисертації, можуть бути використані:
1) в науково-дослідній сфері – у процесі подальших розробок як загальнотеоретичних, так і галузевих проблем окремих форм правозастосовчої діяльності; 2) у правотворчій роботі – при вдосконаленні норм чинного законодавства, спрямованого на регламентацію окремих форм правозастосовчої діяльності та прийняття ефективних правозастосовчих рішень; 3) в правозастосовчій діяльності – при виробленні та вдосконаленні ефективних форм правозастосовчої практики; 4) в навчальному процесі – при викладанні пов’язаних з правозастосуванням окремих тем курсів теорії держави та права, цивільного та цивільно-процесуального, адміністративного, кримінального та кримінально-процесуального права, спецкурсу з теорії правозастосування та інших; 5) у правовиховній роботі – з метою підвищення рівня правової культури населення і суб’єктів правозастосовчої діяльності.
Результати дослідження впроваджено в навчальний процес юридичного факультету Волинського національного університету ім. Лесі Українки та юридичного факультету Міжнародного економіко-гуманітарного університету ім. Степана Дем’янчука при викладанні таких курсів як “Теорія держави і права” та “Проблеми теорії держави і права” (Акти впровадження відповідно від 3 грудня 2008 року та 18 грудня 2008 року). Окремі наукові положення використано в практичній діяльності підрозділів УМВС України в Рівненській області (Акт впровадження від 2 лютого 2009 року).
Особистий внесок здобувача. Написано і опубліковано три статті: “Правозастосування та форми його здійснення” (Правова інформатика. – 2006. – №3 (11). – С. 57-60), “Гарантії правозастосовчої діяльності у протидії організованій злочинності” (Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2006. – №13. – С. 41-46) та “Актуальні засади правозастосовної діяльності на сучасному етапі розвитку України” (Правова інформатика. – 2008. – №2 (18). – С. 67-71), дві перші з яких написано у співавторстві з В. Цимбалюком, а остання – з О. Жовніром; дисертанту належить по 50 % у кожній.
Апробація результатів дисертації. Висновки і положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Міжнародного економіко-гуманітарного університету ім. С. Дем’янчука та засіданнях кафедри теорії держави і права Київського національного університету внутрішніх справ. Результати дослідження були апробовані на чотирьох міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема: “Формування громадянського суспільства в контексті европейської інтеграції” (18-19 квітня 2005 року, м. Рівне; тези опубліковані); “Актуальні питання реформування правової системи України” (19-20 жовтня 2005 року, м. Луцьк; тези опубліковані); “Соціальний захист в Україні (правовий аспект)” (17 лютого 2006 року, м. Київ; тези опубліковані); “Формування громадянського суспільства та правової держави в контексті європейської інтеграції” (21-22 квітня 2006 року, м. Київ; тези опубліковані).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладені в десяти наукових статтях та в тезах виступів на наукових конференціях, з яких шість статей опубліковано в наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.

Список литературы

ВИСНОВКИ

На підставі аналізу сутності й змісту правозастосовчої діяльності та визначивши її окремі форми, ми маємо можливість узагальнити викладений вище теоретичний матеріал.
Визначивши особливий і самостійний характер правозастосування в процесі реалізації права та розкриваючи взаємозв’язок понять „реалізація права” та „застосування права” з точки зору широкого (інтегративного) праворозуміння, можна охарактеризувати суттєву ознаку правозастосування, а саме його комплексний характер, що передбачає можливість застосування права паралельно із його дотриманням, виконанням і використанням.
Праворозуміння і правозастосовча практика знаходяться у системному взаємозв’язку. Кожна наукова течія, підтримуючи те чи інше розуміння права, не обходила своєю увагою і визначення поняття, ролі та місця в правовій системі правозастосовчої практики. У зв’язку з цим, зроблена спроба відобразити найсуттєвіші риси основних підходів до праворозуміння і відповідно їх бачення правозастосовчої практики та її ролі в розвитку суспільства і держави.
На підставі різних підходів до праворозуміння в узагальненому вигляді правозастосовча діяльність – це юридична цілісна система послідовних, упорядкованих дій по реалізації права, що здійснюється особливим колом суб’єктів (державними органами та деякими недержавними організаціями, їх посадовими особами), наділеними владними повноваженнями і відбувається у певних процесуально-процедурних формах, що забезпечують належне застосування права. Цю діяльність слід розглядати як комплексну, владну, творчу діяльність, яка здійснюється у встановлених законом процедурних і процесуальних формах і покликана забезпечити адресатам правових норм можливість реалізації належних їм прав та покладених на них обов’язків.
На підставі аналізу різних підходів до правозастосовчої діяльності зроблено висновок про те, що форма правозастосування – це специфічна форма державної діяльності компетентних державних органів і посадових осіб, а також уповноважених на це недержавних та громадських організацій спрямована на виконання, використання та охорону і захист норм права, має об’єктивно виражений характер і направлена з урахуванням завдань і компетенцій правозастосувача на створення оптимальних умов для реалізації норм права.
При визначенні форм правозастосовчої діяльності осіб, які наділені правом приймати правозастосовчі рішення необхідно враховувати всю сукупність форм, які можуть використовувати суб’єкти правозастосування в процесі своєї діяльності, разом з тим необхідно виділити основні з них, які є типовими та найбільш повно розкривають специфічні особливості цього процесу: а) правосуддя (судова форма); б) установчо-розпорядча; в) контрольно-наглядова; г) правоохоронна форма.
Правосуддя як форма правозастосовчої діяльності характеризується рядом специфічних особливостей, серед яких варто відзначити те, що зміст судового рішення в значній мірі залежить від праворозуміння, яке склалось в державі, її типу та політичного режиму, встановленого в ній, традиційного ставлення до суду в суспільстві. Специфічні результати судової правозастосовчої діяльності в окремих випадках виражаються також в нових правоположеннях, які напрацьовуються судами при розгляді конкретних справ чи узагальненні їх результатів. Ці правоположення виробляються внаслідок прояву суддівського розсуду. Суддівський розсуд при прийнятті правозастосовчих рішень проявляється в діяльності судів у різних формах: застосування аналогії права чи аналогії закону; конкретизація норми права шляхом тлумачення чи застосування альтернативної норми; застосування факультативної норми тощо.
Під установчо-розпорядчою формою правозастосування розуміється владна оперативна діяльність органів, посадових осіб та організацій в межах їх повноважень по реалізації уповноважуючих норм права шляхом створення, зміни та припинення правовідносин на підставі зазначених норм з метою їх реалізації.
Досліджуючи контрольно-наглядову форму правозастосовчої діяльності, дисертант дійшов висновку, що її особливість випливає із особливостей компетенції і форм діяльності органів, уповноважених на здійснення функцій контролю і нагляду. Основне призначення цієї форми правозастосовчої діяльності полягає в тому, щоб попередити можливі правопорушення, визначити заходи по усуненню умов, які сприяють правопорушенням в майбутньому, а у випадках виявлення неправомірної поведінки, привести в дію відповідні правоохоронні засоби.
Контрольно-наглядова форма правозастосовчої діяльності вклинюється в правореалізаційні процеси з метою забезпечення їх точності, відповідності вимогам законності і таким чином служить важливим організаційно-юридичним засобом управління процесами правозастосування.
Особливістю правоохоронної форми правозастосовчої діяльності є те, що вона здійснюється державними органами та деякими недержавними організаціями та спрямована на охорону законності і правопорядку, захист прав і свобод людини, боротьбу зі злочинністю та іншими правопорушеннями і спрямована на вирішення тих юридичних питань, які пов’язані з можливим або наявним порушенням норм права. Вона спрямована на захист закріплених в нормах права суспільних відносин від усяких посягань, відновлення правового стану у разі нанесення шкоди суб’єктам права, інтересам суспільства. Отже, правозастосовча правоохоронна діяльність – сукупність юридично значущих дій правоохоронних органів держави, посадових осіб по створенню індивідуально-правових приписів, які є засобом застосування правових норм відповідно до конкретних життєвих ситуацій, пов’язаних з охороною і захистом прав та свобод фізичних та юридичних осіб.
На підставі аналізу нормативно-правової бази щодо здійснення охоронної діяльності взагалі, правозастосовчої зокрема, дисертант дійшов висновку, що з метою її вдосконалення, в Україні доцільно прийняти закон „Про правоохоронну діяльність”, а потім на підставі внесень змін та доповнень до чинних органічних законів, обумовити завдання, принципи, структуру, права та обов’язки, відповідальність конкретних інститутів, органів, закладів, що займаються правоохоронною діяльністю в Україні. При цьому внутрішні питання, що відносяться до сфери правоохоронної діяльності у згаданих інститутах, органах і закладах можуть бути врегульовані відомчими нормативно-правовими актами, за умови їх несуперечності Конституції та чинним законодавчим актам.
Таким чином, у процесі правозастосовчої діяльності компетентні органи, недержавні організації і посадові особи реалізують відповідні норми права, які регулюють певні суспільні відносини. В той же час головним призначенням різних форм застосування є забезпечення безпосередніх форм реалізації норм права іншими суб’єктами права. Отже, правозастосування продовжує, після нормотворчості, діяльність держави, окремих недержавних організацій та їх посадових осіб по врегулюванню суспільних відносин на індивідуальному рівні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В.Б. Виконавча влада: конституційні засади і шляхи реформування / В.Б. Авер’янов, О.Д. Крупчан. — Харків: Право, 1998. — 156 с.
2. Алексеев С.С. Восхождение к праву. Поиски и решения / С.С. Алексеев. — М.: Издательство НОРМА, 2001. — 752 с.
3. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве / С.С. Алексеев. — М.: Юрид. лит., 1966. — 188 с.
4. Алексеев С.С. Общая теория права: в 2 т. / С.С. Алексеев. — М.: Юрид. лит. — Т. 1. — 1982. — 360 с.
5. Алексеев С.С. Общая теория права: в 2 т. / С.С. Алексеев. — М.: Юрид. лит. — Т. 2. — 1982. — 360 с.
6. Алексеев С.С. Общая теория социалистического права: [курс лекций] / С.С. Алексеев.— Свердловск. — Вып. 4. — 1966. — 226 с.
7. Алексеев С.С. Право: азбука — теория — философия: Опыт комплексного исследования / С.С. Алексеев. — М.: Статут, 1999. — 712 с.
8. Алексеев С.С. Проблемы теории права: в 2 т. / С.С. Алексеев. — Свердловск. — Т.1. — 1972. — 396 с.
9. Алексеев С.С. Проблемы теории права: в 2 т. / С.С. Алексеев.— Свердловск. — Т.2. — 1973. — 401 с.
10. Алексеев С.С. Структура советского права / С.С. Алексеев. — М.: Юрид. лит., 1975. — 264 с.
11. Алексеев С.С. Теория права: [учебник] / С.С. Алексее . — М.: Консум, 1993. — 354 с.
12. Алексеев С.С. Функция применения права / С.С. Алексеев, И.Я. Дюрягин // Правоведение. — 1972. — №2. — С. 25—33.
13. Алексеев С.С. Социальная ценность права в советском обществе / С.С. Алексеев. — М., 1971. — 223 с.
14. Анпілогов О.В. Правовий інститут захисту прав і законних інтересів людини і громадянина прокурором у судовому адміністративному процесі / О.В. Анпілогов // Вісник Верховного Суду України. — 2006. — №11. — С. 40-43.
15. Антонович М. Конвенція про захист прав людини і основних свобод у судах європейських держав та перспективи її застосування в Україні / М. Антонович // Право України. — 2000. — №8. — С. 43-46.
16. Афанасьева Л.В. Нормы права и их действие (вопросы теории): автореф. дис. на соиск. науч. степ. канд. юрид. наук: спец. 12.00.01. "Теория и история государства и права; история политических и правовых учений" / Л.В. Афанасьева. — М., 2000. — 17с.
17. Бандура О.О. Єдність цінностей та істини у праві / О.О. Бандура. — К.: Вид-во Нац. акад. внутр. справ України, 2000. — 200 с.
18. Барак А. Судейское усмотрение / А. Барак. — М.: Норма, 1999. — 364 с.
19. Басай В.Д. Судові та правоохоронні органи України / В.Д. Басай. — Івано-Франківськ, 2002. — 420 с.
20. Баулін Ю.В. Поняття кримінальної відповідальності та його значення для практики застосування нового Кримінального кодексу України: матер. міжнар. наук.-практ. конф. ["Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення"], (Харків, 25-26 жовтня 2001 р.). — К. — Х.: Юрінком Інтер, 2002. — С. 39—42.
21. Бельский К.С. Разделение властей и ответственность в государственном управлении / К.С. Бельский. — М., 1990. — 204 с.
22. Бержель Ж.-Л. Общая теория права / Ж.-Л. Бержель; пер. с франц. В.И. Даниленко. — М.: Nota Bene, 2000. — 576 с.
23. Бобнева М.И. Социальные нормы и регуляция поведения / М.И. Бобнева. — М.: Политиздат, 1978. — 310 с.
24. Бобровник С.В. Правова система, правова надбудова та механізм правового регулювання: співвідношення понять / С.В. Бобровник // Правова держава. — Вип. 13. — С. 48-54.
25. Богдановская И.Ю. Судейское право и его современная роль / И.Ю. Богдановская // Право и демократия: межвузовский сборник научных трудов. — М., 1995. — Вып. 7. — С. 46-54.
26. Боликанова Е.А. Проблема обеспечения законности правоприменительных актов государственного управления: автореф. дис. на соиск. науч. степ. канд. юрид. наук: спец. 12.00.01. "Теория и история государства и права; история политических и правовых учений" / Е.А. Боликанова.— М., 1999. — 20 с.
27. Боннер А.Т. Законность и справедливость в правоприменительной деятельности / А.Т. Боннер. — М.: Российское право, 1992. — 320 с.
28. Боннер А.Т. Применение нормативных актов в гражданском процессе / А.Т. Боннер. — М.: Юридическая литература, 1980. — 159 с.
29. Боннер А.Т. Судебный надзор за действиями органов управления и дела, возникающие из административно-правовых отношений / А.Т. Боннер // Ученые труды ВЮЗИ. — М, 1966. — Т.5. — С. 13-35.
30. Бородін І. Права та свободи громадян, їх класифікація, гарантії реалізації / І. Бородін // Право України. — 2001. — №12. — С. 32-34.
31. Братасюк В.М. Правова реальність як форма прояву інтелектуальної традиції епохи (на матеріалах романо-германської правової сім’ї): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.12 "Філософія права" / В.М. Братасюк. — К., 2005. — 20 с.
32. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность (очерк теории) / С.Н. Братусь. — М., 1976. — 215 с.
33. Венгеров А.Б. Теория государства и права / А.Б. Венгеров. — М.: Новый юрист, 1998. — 624 с.
34. Верховенство права: сборник / [пер. с англ]. — М.: Прогресс, 1992. — 216 с.
35. Вильданова М.М. Источники права Франции: автореф. дис. на соиск. науч. степ. канд. юрид. наук: спец. 12.00.01. "Теория и история государства и права; история политических и правовых учений" / М.М. Вильданова. — М., 1987. — 18 с.
36. Вильдхабер Л. Роль и значение прецедента в деятельности Европейского Суда по правам человека / Л. Вильдхабер // Право и политика. — 2001. — №8. — С. 98-112.
37. Вильнянский С.И. Значение судебной практики в гражданском праве / С.И. Вильнянский // Ученые труды ВИЮН. — 1947. — Вып. 9. — С. 239-290.
38. Вильнянский С.И. Правовые и иные социальные нормы в период развернутого строительства комунизма / С.И. Вильнянский // Правоведение. — 1962. — №4. — С. 20-24.
39. Витрук Н.В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе / Н.В. Витрук. — М.: Наука, 1979. — 229 с.
40. Волинка К.Г. Теорія держави і права / К.Г. Волинка. — К.: МАУП, 2003. — 240 с.
41. Вопленко Н.Н. Реализация права / Н.Н. Вопленко. — Волгоград, 2001. — 48 с.
42. Вопленко Н.Н. Социалистическая законность и применение права / Н.Н. Вопленко. — Саратов: Издательство Саратовского университета, 1983. — 184 с.
43. Вышинский А.Я. Основные задачи науки советского социалистического права / А.Я. Вышинский. — М.: Госюриздат, 1938. — 252 с.
44. Газье Ф. Роль судебной практики в развитии административного права Франции / Ф. Газье // СССР — Франция: социальные и международно-правовые аспекты сравнительного правоведения. — М.: Международные отношения. — 1987. — С. 53-63.
45. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР / И.А. Галаган. — Воронеж, 1976. — 324 с.
46. Глазырин В.В. Ефективность правоприменительных актов / В.В. Глазырин, В.И.Никитский // Советское государство и право. — 1984. — №2. — С. 11-18.
47. Гойман В.И. Действие права (методологический анализ): автореф. дис. на соиск. науч. степ. докт. юрид. наук: спец. 12.00.01. "Теория и история государства и права; история политических и правовых учений" / В.И. Гойман. — М., 1992. — 42 с.
48. Гойхбарг А.Г. О воле законодателя / А.Г. Гойхбарг // Право. — 1916. — №28. — С.1589-1601.
49. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе / В.М. Горшенев. — М.: Юрид. лит., 1972 — 256 с.
50. Господарський процесуальний кодекс України / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради. — 1992. — №6. — Cт. 56.
51. Градовский А.Д. Собрание сочинений: в 9 т. / А.Д. Градовский.— М. — Т.7. — 1901.— 430 с.
52. Гредескул Н.А. К изучению об осуществлении права / Н.А. Гредескул. — Харьков, 1900. — 235 с.
53. Грингауз Ш.С. К вопросу об уголовном праве и правотворчестве масс в 1917-1918 г.г. / Ш.С. Грингауз // Советское государство и право. — 1940. — № 3. — С. 75-91.
54. Гусарєв С.Д. Юридична діяльність: методологічні та теоретичні аспекти / С.Д. Гусарєв. — К.: Знання, 2006. — 375 с.
55. Давид Р. Основные правовые системы современности / Р. Давид. — М.: Прогресс, 1988. — 495 с.
56. Давид Р. Основные правовые системы современности / Р. Давид, К. Жоффре-Спинози. — М.: Международные отношения, 1999. — 362 с.
57. Деготь Б.А. Классификация норм советского социалистического права по их структуре / Б.А. Деготь. — Саратов, 1977. — 184 с.
58. Демченко Г.В. Судебный прецедент / Г.В. Демченко. — Варшава: Изд-во Варшава, 1903. — 134 с.
59. Денисов А.И. Советское государственное право / А.И. Денисов. — М.: Юридическое издательство Минюста СССР, 1947. — 367 с.
60. Дженіс С. Європейське право у галузі прав людини. Джерела і практика застосування / С. Дженіс, Р. Кей, Є. Бредлі; пер. з англ. — К.: Атек, 1997. — 624 с.
61. Довгерт О. Перспективы согласования кодексов / О. Довгерт // Юридическая практика. — 2004. — №14 (328). — С. 13.
62. Дума В.В. Організаційне (оперативно-виконавче, правовиконавче) правозастосування / В.В. Дума // Право і суспільство. – 2009. – №1. – С.36-40.
63. Дума В.В. Підходи до праворозуміння та реалізації правових норм / В.В. Дума // Правова інформатика. — 2009. — №1 (21). — С. 46-52
64. Дума В. Праворозуміння та його вплив на правозастосовну діяльність в сучасних умовах / В. Дума // Науковий вісник Національного університету податкової служби України. — 2008. — №4 (43). — С. 220-223.
65. Дюрягин И.Я. Применение норм советского права. Теоретические вопросы / И.Я. Дюрягин. — Свердловск, 1973. — 248 с.
66. Желтова В.П. Экзистенциалистская философия права: автореф. дис. на соиск. науч. степ. канд. философ. наук: спец. 09.00.01 / В.П. Желтова. — М., 1969. — 23 с.
67. Жуйков В.М. К вопросу о судебной практике как источнике права / В.М. Жуйков // Судебная практика как источник права. — М.: Изд-во РАН Института государства и права, 1997. — С. 16-23.
68. Жуйков В.М. Судебная защита прав граждан и юридических лиц / В.М. Жуйков. — М.: Городец, 1997. — 202 с.
69. Завадская Л.Н. Концепция закона: отрицание отрицания / Л.Н. Завадская // Теория права: новые идеи. — М., 1993. — Вып.3. — С. 34-45.
70. Завадская Л.Н. Становление независимой и самостоятельной судебной власти (государственно-правовой аспект) / Л.Н. Завадская // Теория права: новые идеи. — М., 1992. — Вып. 2. — С. 56-84.
71. Загальна теорія держави і права / [Цвік М.В., Ткаченко В.Д., Богачова Л.Л. та ін.]; за ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. — Х.: Право, 2002. — 432 с.
72. Загальна теорія держави і права: навчальний посібник / [під ред. В.В. Копєйчикова]. — К.: Юрінком Інтер, 1998. — 320 с.
73. Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду / А.П. Заєць. — К.: Парламентське вид-во, 1999. — 248 с.
74. Зайцев И.М. Гражданская процессуальная форма: понятие, содержание и значение / И.М. Зайцев, Н.А.Рассахатская // Государство и право. — 1995. — №2. — С. 47-52.
75. Зайчук О.В. Правовая система США (историко-теоретический анализ) / О.В. Зайчук. — К.: Наукова думка, 1992. — 136 с.
76. Закон СССР “О порядке обжалования в суд неправомерных действий должностных лиц, ущемляющих права граждан” от 30 июня 1987 г. / Верховный Совет СССР. — М., 1987. — 8 с.
77. Закон СССР “О судоустройстве СССР, союзных и автономных республик” / Верховный Совет СССР. — М.: Госюриздат, 1957. — 32 с.
78. Закон України “Про вибори Президента” від 5 березня 1999 р. / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — №14. — Cт. 81.
79. Закон України “Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів” від 29 листопада 2001 р. / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 2002. — №10. — Cт. 76.
80. Закон України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” від 23 грудня 1993 р. / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 11. — Ст. 50.
81. Закон України “Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 р. / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №49. — Ст. 272.
82. Закон України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, Першого протоколу і протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції” від 17 липня 1997 р. / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — №40. — Ст. 263.
83. Закон України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 р. / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — №53. — Cт. 793.
84. Закон України “Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 р. / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 2002. — №27—28. — Cт. 180.
85. Закон УРСР “Про арбітражні суди” від 4 червня 1991 р. / Верховна Рада УРСР // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1991. — № 36. — Cт. 469.
86. Закон УРСР “Про судоустрій” від 5 червня 1981 р. / Верховна Рада УРСР // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1981. — №24. — Cт. 357.
87. Заява Ради суддів України “Про концептуальні підходи Ради суддів України до подальшого здійснення судово-правової реформи в Україні” від 26 травня 2006 р. / Рада суддів України // Вісник Верховного Суду України. — 2006. — №6. — С. 9-12.
88. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах та з загальних питань (1963 - 2000 р.р.) / Пленум Верховного Суду України. — Харків: Одіссей, 2001. — 384 с.
89. Зивс С.Л. Источники права / С.Л. Зивс. — М.: Наука, 1981. — 239 с.
90. Зубар В. Національне кримінально-процесуальне законодавство та Європейська конвенція з прав людини і основних свобод / В. Зубар // Право України. — 2004. — №8. — С. 93—95.
91. Иванов С.А. Судебные постановления как источник трудового права / С.А. Иванов // Судебная практика как источник права. — М.: Изд-во РАН Института государства и права, 1997. — С. 24-33
92. Иванов С.А. Трудовое право переходного периода: новые источники / С.А. Иванов // Государство и право. — 1996. — № 1. — С. 43-48.
93. Избранные произведения русских мыслителей второй половини 18 ст.: в 2 т. / [под общ. ред. И.Я. Щипакова]. — М.: Госполитиздат, 1952. — Т.1. — 711 с.
94. Илефиренко А.В. Социальные факторы реализации права: автореф. дис. на соиск. науч. степ. канд. юрид. наук: спец. 12.00.01. "Теория и история государства и права; история политических и правовых учений" / А.В. Илефиренко. — М., 1989. — 20 с.
95. Интервью Председателя Конституционного суда Российской Федерации, проф., доктора юрид. наук В.А. Туманова журналу “Государство и право” // Государство и право. — 1995. — №9. — С.6-8.
96. Иоффе О.С. Вопросы теории права / О.С. Иоффе, М.Ф.Шаргородский. — М.: Госюриздат, 1961. — 381 с.
97. Иоффе О.С. Важный этап новой кодификации советского гражданского законодательства / О.С. Иоффе // Правоведение. — 1962. — №2. — С. 54-58.
98. Исаев М.И. Судебная практика Пленума Верховного суда СССР как источник уголовного права / М.И. Исаев // Ученые записки ВИЮН. — М., 1947. — Вып.5. — С. 75-88.
99. Испания. Конституция и законодательные акты / [под ред. М.Д. Разумовича]. — М.: Прогресс, 1982. — 352 с.
100. Історія держави і права України: навч. посіб / [під кер. А.С. Чайковського]. — К., 1997. — 240 с.
101. К итогам дискусии о применении права // Советское государство и право. — 1955. — №3. — С. 49-50.
102. Калмыков Ю.Х. Вопросы применения гражданско-правовых норм / Ю.Х. Калмыков. — Саратов, 1986. — 267 с.
103. Каминская В.И. Роль Верховного суда СССР / В.И. Каминская // Советское государство и право. — 1948. — №6. — С. 33-44.
104. Карташов В.Н. Применение права / В.Н. Карташов. — Ярославль, 1980. — 74 с.
105. Кельман М.С. Загальна теорія держави та права: [підручник] / М.С. Кельман, О.Г. Мурашин, Н.М. Хома. — Львів: Новий Світ 2000, 2003. — 584 с.
106. Керимов Д.А. Философские проблемы права / Д.А. Керимов. — М.: Мысль, 1972. — 472 с.
107. Кернз В. Вступ до права Європейського Союзу: [навч. посіб.] / В. Кернз. — К.: Знання, 2002. — 381 с.
108. Кин Дж. Демократия и гражданское общество / Дж. Кин; [пер. с англ]. — М., 2001. — 365 с.
109. Кистяковский Б.А. В защиту права / Б.А. Кистяковский // Вехи: из глубины. — М: Правда. —1991. — С. 122-149.
110. Кистяковский Б.А. Социальные науки и право. Очерки по методологии социальных наук и общей теории права / Б.А. Кистяковский. — М.: Издательство М. и С. Сабашниковых, 1916. — 688 с.
111. Клименко Н.І. Правоохоронні органи України: [навч. посіб] / Н.І. Клименко. — К., 2002. — 194 с.
112. Кодекс адміністративного судочинства України / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради. — 2005. — №35—36, 37. — Cт. 446.
113. Козлов Ю.М. Вопросы теории эффективности правовых норм: автореф. дис. на соиск. науч. степ. канд. юрид. наук: спец. 12.00.01. "Теория и история государства и права; история политических и правовых учений" / Ю.М. Козлов. — М., 1972. — 24 с.
114. Козюбра М.І. Принцип верховенства права і конституційна юрисдикція / М.І. Козюбра // Вісник Конституційного Суду України. — 2000. — № 4. — С.24-32.
115. Колодій А.М. Принципи права України: [монографія] / А.М. Колодій. — К.: Юрінком Інтер, 1998. — 208 с.
116. Колпаков В.К. Адміністративне право України / В.К. Колпаков, О.В.Кузьменко. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 544 с.
117. Коментар до Конституції України / [гол. ред. В.Ф. Опришко]. — К., 1996. — 377 с.
118. Кононенко О. Правосвідомість судді і перспективи впровадження міжнародних норм у сфері прав людини в практику судового захисту / О. Кононенко // Право України. — 2001. — №2. — С. 60-62.
119. Конституция СССР и развитие советского законодательства: [сборник законов]. — М.: Юридическая литература, 1983. — 607 с.
120. Конституційне право України / [за ред. В.Ф. Погорілка]. — К.: Наукова думка, 1999. — 734 с.
121. Конституція України: за станом на 1 січня 2006 р. / Верховна Рада України. — Офіц. вид. — К.: Атіка, 2006. — 64 с.
122. Копейчиков В.В. Теоретичні і практичні питання тлумачення Конституції / В.В. Копейчиков // Вісник Академії правових наук України. — 1996. — №7. — С. 61-68.
123. Коробеев А.И. Советская уголовно-правовая политика: тенденции и перспективы / А.И. Коробеев. — Красноярск, 1991. — 240 с.
124. Корчевна Л.О. Проблема різноджерельного права: Дослід порівняльного правознавства: [монографія] / Л.О. Корчевна. — К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. — 360 с.
125. Косович В.М. Оцінювання й оцінки у національному й міжнародному правозахисті / В.М. Косович. — Серія І. — Вип. 13. — Львів, 1999. — 251 с.
126. Котюк В.О. Загальна теорія держави і права: [навч. посіб] / В.О. Котюк. — К.: Атіка, 2005. — 592 с.
127. Кравчук М.В. Теорія держави і права (опорні конспекти) / М.В. Кравчук. — К.: Атіка, 2003. — 288 с.
128. Кудрявцев В.Н. Закон, поступок, ответственность / В.Н. Кудрявцев. — М.: Наука, 1986. — 448 с.
129. Кун Т. Структура научных революций / Т. Кун; [пер. с англ]. — М.: Прогресс, 1975. —288 с.
130. Кухнюк Д.В. Роз’яснення Пленуму Верховного Суду України як засіб забезпечення однакового застосування законодавства України / Д.В. Кухнюк // Вісник Верховного Суду України. — 2006. — №12(76). С. 26-30
131. Лазарев В.В. Применение советского права / В.В. Лазарев. — Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1972. — 200 с.
132. Ленин В.И. Полное собрание сочинений / В.И. Ленин. — М., 1963. — Т. 36. — 486 с.
133. Леушин В.Н. Юридическая практика в системе социальных общественных отношений / В.Н. Леушин. — Красноярск: Изд-во Красноярского ун-та, 1987. — 146 с.
134. Лившиц Р.З. Судебная практика как источник права / Р.З. Лившиц. — М., 1997. — 95 с.
135. Лившиц Р.З. Теория права: новые идеи / Р.З. Лившиц. — М., 1991. — 184 с.
136. Лисенков С.Л. Деякі теоретичні проблеми відображення засад державного і суспільного устрою у Конституції України / С.Л. Лисенков // Конституція України — основа подальшого розвитку законодавства: [зб. наук. праць]. — К., 1997. — Вип 2. — С. 69-73.
137. Личность и уважение к закону: Социологический аспект / [отв. ред. В.Н. Кудрявцев]. — М.: Наука, 1979. — 285 с.
138. Луспеник Д. Отечественная судебная практика как дополнительный источник права / Д. Луспеник // Юридическая практика. — 2004. — № 23(337). — С. 10-12.
139. Лутковська В. Застосування судами України при здійсненні правосуддя ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини / В. Лутковська // Право України. — 2004. — №8. — С. 30-34.
140. Луць Л.А. Європейські міждержавні правові системи та проблеми інтеграції з ними правової системи України (теоретичні аспекти): [монографія] / Л.А. Луць. — К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. — 304 с.
141. Лучин В.О. Процессуальные нормы в советском государственном праве / В.О. Лучин. — М., 1976. — 168 с.
142. Макаренко Л.О. Теоретичні закономірності дії правових приписів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 "Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень" / Л.О. Макаренко. — К., 2004. — 17с.
143. Малеин Н.С. Правонарушение: понятие, причины и ответственность / Н.С. Малеин. — М.: Юрид. лит, 1987. — 192 с.
144. Маликов М.К. Гносеологические основы реализации права / М.К. Маликов. — Уфа, 1998. — 304 с.
145. Малиновський В.Я. Державне управління / В.Я. Малиновський. — К.: Атіка, 2003. — 576 с.
146. Малишев Б.В. Судова практика: поняття, ознаки, структура / Б.В. Малишев // Часопис Київського університету права. — 2005. — №2. — С. 22-27.
147. Малько А.В. Стимулы и ограничения в праве / А.В. Малько. — М.: Юристъ, 2003. — 250 с.
148. Марочкін І. Організація судових і правоохоронних органів / І. Марочкін. — Харків, 2000. — 456 с.
149. Мартьянов И.В. Рецензия на книгу И.Я. Дюрягина Применение норм советского права / И.В. Мартьянов, П.М. Рабинович // Правоведение. — 1975. — №1. — С. 122-124.
150. Марченко М.Н. Источники романо-германского права: понятие, виды, классификация / М.Н. Марченко // Вестник МГУ. — Серия 11 (право). — 2000. — №2. — С. — 14-28.
151. Марченко М.Н. Правовые системы современного мира: [учеб. пособ.] / М.Н. Марченко. — М.: Зерцало, 2001. — 394 с.
152. Марченко М.Н. Проблемы теории государства и права: [учебник] / М.Н. Марченко. — М.: Проспект, 2001. — 760 с.
153. Матузов Н.И. Правовая система и личность / Н.И. Матузов. — Саратов, 1987. — 293 с.
154. Международное право. — М.: Междунар. отношения, 1998. — 624 с.
155. Монтескье Ш. О духе законов / Ш. Монтескье. — М.: Госполитиздат, 1955. — 670 с.
156. Мойсик В. Українське правосуддя: якого хоче влада і яке потрібно суспільству? / В. Мойсик // Вісник Верховного Суду України. — 2006. — №7(71). — С. 40-48.
157. Мурашин О.Г. До питання про законність правозастосовних рішень / О.Г. Мурашин // Забезпечення законності в діяльності органів внутрішніх справ України. — К., 1993. — С. 81-85.
158. Муромцев С.А. Суд и закон в гражданском праве / С.А. Муромцев // Юридические вести. — 1880. — №11. — С. 375-399.
159. Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм / П.Е. Недбайло. — М.: Госюриздат, 1960. — 511 с.
160. Новицкий И.Б. Источники советского гражданского права / И.Б. Новицкий. — М., 1959. — 160 с.
161. Нормы советского права. Проблемы теории / [под. ред. М.И. Байтина, В.К. Бабаева]. — Саратов, 1987. — 249 с.
162. О юридической природе руководящих указаний Пленума Верховного суда СССР // Советское государство и право. — 1956. — №8. — С. 13-21.
163. Общая теория права и государства / [под ред. Лазарева В.В]. — М., 1994. — 360 с.
164. Омельяненко Г. Нова Конституція і питання судової влади та судочинства / Г. Омельяненко // Право України. — 1996. — №10. — С.11-16.
165. Онищенко Н.Н. Становление и развитие источников советского права на Украине / Н.Н. Онищенко. — К.: Наукова думка, 1987. — 111с.
166. Оніщенко Н. Юридичний процес як форма правової діяльності / Н. Оніщенко // Право України. — 2002. — №7. — С. 7—13.
167. Оніщенко Н.М. Правова система: проблеми теорії: [монографія] / Н.М. Оніщенко. — К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. — 352 с.
168. Організація судових та правоохоронних органів: підручник / [за ред. І.Є. Марочкіна, Н.В. Сібільової]. — Харьків: Одіссей, 2007. — 528 с.
169. Орзих М.Ф. Право и личность. Вопросы теории правового воздействия на личность социалистического общества / М.Ф. Орзих. — К., Одесса, 1978. — 141 с.
170. Орловский П. Значение судебной практики в развитии советского гражданского права / П. Орловский // Советское государство и право. — 1940. — №8-9. — С. 91-97.
171. Осауленко О.І. Загальна теорія держави і права: [навч. посіб.] / О.І. Осауленко. — К.: Істина, 2007. — 336 с.
172. Основы гражданского судопроизводства СССР и союзных республик. — М., 1962. — 32 с.
173. Основы теории государства и права: [учеб. пособ. для юрид. ин-в и фак-тов]. — М.: Госюриздат, 1963. — 563 с.
174. Павленко С.В. Питання взаємодії органів місцевого самоврядування з правоохоронними органами / С.В. Павленко // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. — 2006. — №3. — С. 101-106.
175. Павлишин О. Правозастосування як об’єкт філософсько-правових досліджень / О. Павлишин // Право України. — 2004. — №8. — С. 21-24.
176. Патей-Братасюк М.Г. Філософія права: [навч. посіб] / М.Г. Патей-Братасюк. — Тернопіль, 2006. — 344 с.
177. Петражицкий Л.И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности: в 2 т. / Л.И. Петражицкий. — СПб, 1909. — Т.1. — 360 с.
178. Пиголкин А.С. Формы реализации норм общенародного права / А.С. Пиголкин // Советское государство и право. — 1963. — №6. — С. 26-36.
179. Пиголкин А.С. Толкование нормативных актов в СССР / А.С. Пиголкин. — М.: Госюриздат, 1962. — 167 с.
180. Пікуля Т.О. Правоохоронні органи в механізмі держави України (теоретико-правові питання функціонування): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 "Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень" / Т.О. Пікуля. — К., 2004. — 20 с.
181. Погорілко В.Ф. Джерела конституційного права України / В.Ф. Погорілко, В.Л. Федоренко // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2003. — №5. — С. 14-25.
182. Подольская Н.А. Пределы допустимости судебного прецедента / Н.А. Подольская. — М.: Изд-во Московского гос. ун-та, 1999. — 21 с.
183. Подольская Н.А. Прецедент как источник права в романо-германской правовой семье / Н.А. Подольская // Вестник МГУ. Серия 11 (Право). — 1999. — №6. — С. 80-88.
184. Поляков И.Н. Принцип диспозитивности в деятельности судебных и общественных юрисдикционных органов, рассматривающих юридические дела: автореф. дис. на соиск. науч. степ. канд. юрид. наук: спец. 12.00.01. "Теория и история государства и права; история политических и правовых учений" / И.Н. Поляков. — М., 1977. — 24 с.
185. Попов В.В. Обыкновения правоприменительной деятельности: автореф. дис. на соиск. науч. степ. канд. юрид. наук: спец. 12.00.01. "Теория и история государства и права; история политических и правовых учений" / В.В. Попов. — Волгоград, 2000. — 20 с.
186. Популярна юридична енциклопедія / [Гіжевський В.К., Головченко В.В., Ковальський В.С. (кер.) та ін.]. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 528 с.
187. Постанови Пленуму Верховного Суду України (1972-2004): офіційне видання в 2 т. / [заг. ред. Маляренко В.Т.]. — К.: ІнЮре. — Т. 1. — 2004.— 275 с.
188. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / [ упоряд. Ю.К. Качуренко]. — К.: Юрінформ, 1992. — 200 с.
189. Правовая система социализма: в 2-х кн. — М.: Юрид. лит. — Кн. 2. — 1987. — 326 с.
190. Правоприменение в Советском государстве. — М.: Юрид. лит., 1985. — 303 с.
191. Проблемы общей теории права и государства: [учебник для вузов / под ред. В.С. Нерсесянца]. — М.: Норма, 2004. — 832 с.
192. Проблемы теории государства и права / [под ред. С.С. Алексеева]. — М.: Юрид. лит., 1987. — 448 с.
193. Рабинович П.М. Социалистическое право как ценность / П.М. Рабинович. — Львов, 1985. — 165 с.
194. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави / П.М. Рабінович. — К., 1994. — 236 с.
195. Рабінович П.М. Природне право: діалектика приватного й публічного / П.М. Рабінович // Право України. — 2004. — №9. — С. 61—64.
196. Радько Т.Н. О роли запретов в правовом регулировании / Т.Н. Радько // Труды ВСШ МВД СССР. — Волгоград, 1969. — Вып. 1. — С. 25-31.
197. Радянське будівництво / [під ред. О.Ф. Фрицького]. — К.: Вища школа, 1974. — 246 с.
198. Рекомендация Кабинета Министров ЕС №R (94) от 13 октября 1994 г. / Кабинет Министров ЕС // Российская юстиция. — 1997. — №9. — С. 3-4.
199. Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи / [наук. кер. В.В. Цвєтков]. — К.: Оріяни, 1998. — 364 с.
200. Решетов Ю.С. Механизм правореализации в условиях развитого социализма / Ю.С. Решетов. — Казань, 1980. — 165 с.
201. Решетов Ю.С. Реализация норм советского права: Системный анализ / Ю.С. Решетов. — Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1989. — 157 с.
202. Селіванов А.О. Конституційно-правова характеристика публічної влади в адміністративній юрисдикції суду / А.О. Селіванов // Вісник Верховного Суду України. — 2006. — №11(75). — С. 23—28.
203. Селіванов А.О. Право тлумачити закони та юридичні наслідки застосування офіційної інтерпретації / А.О. Селіванов // Вісник Верховного Суду України. — 2006. — №7(71). — С. 2—6.
204. Сірий М.І. Реформи правоохоронних органів у Європі й Україні / М.І. Сірий // Вісник Верховного Суду України. — 2006. — №8. — С. 24—30.
205. Синюков В.Н. Российская правовая система: Введение в общую теорию / В.Н. Синюков. — Саратов: Полиграфист, 1994. — 494 с.
206. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: [підручник] / О.Ф. Скакун. — Х.: Консум, 2001. — 656 с.
207. Скакун О.Ф. Юридическая деонтология: [учебник] / О.Ф. Скакун. — Х.: Эспада, 2002. — 504 с.
208. Словник іншомовних слів [за ред. О.С. Мельничука]. — К., 1974. — 776 с.
209. Словник юридичних термінів (російсько-український) [уклад. Ф. Андерс та ін.]. — К., 1994. — 548 с.
210. Советский энциклопедический словарь. — М., 1987. — 794 с.
211. Спиридонов Л.И. Теория государства и права: [учебник] / Л.И. Спиридонов. — М.: Проспект, 2001. — 304 с.
212. Старосьцяк Е. Правовые формы административной деятельности / Е. Старосьцяк. — М., 1969. — 234 с.
213. Степанов И.М. Конституция и политика / И.М. Степанов. — М.: Наука, 1984. — 173 с.
214. Стефанюк В.С. Запровадження адміністративних судів у рамках судово-правової реформи в Україні: матеріали науково-практичної конференції ["Судова реформа в Україні: Проблеми і перспективи"]. — Київ, Харків: Юрінком-Інтер. — 2002. — С. 12-18.
215. Стефанюк В.С. Судова система України / В.С. Стефанюк. — К.: Юрінком-Інтер, 2001. — 175 с.
216. Стит Р. Верховенство закону чи верховенство суддів: на захист правового плюралізму / Р. Стит // Політична думка. — 1997. — №3. — С. 31-57.
217. Строгович М.С. Основные вопросы советской социалистической законности / М.С. Строгович. — М.: Наука, 1966. — 252 с.
218. Судебная практика в советской правовой системе / [под ред. С.Н. Братуся]. — М.: Юридическая литература, 1975. — 328 с.
219. Судебные и правоохранительные органы Украины: [учебник / под ред. А.М. Бандурки]. — Харьков, 1999. — 350 с.
220. Судебные системы западных государств / [под ред. В.А. Туманова]. — М.: Наука, 1991. — 340 с.
221. Судові та правоохоронні органи України. — К.: МАУП, 2004. — 212 с.
222. Сырых В.М. Логические основания общей теории права / В.М. Сырых. — М.: Юстицинформ, 2000. — 527 с.
223. Сырых В.М. Теория государства и права / В.М. Сырых. — М.: Былина, 1998. — 512 с.
224. Теоретические вопросы систематизации советского законодательства / [под ред. С.Н. Братуся, И.С. Самощенко]. — М.: Госюриздат, 1962. — 575 с.
225. Теория государства и пра¬ва: [курс лекций / под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько]. — М., 2000. — 686 с.
226. Теория государства и права: [учебник для юридических вузов и факультетов / под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова]. — М.: Издательская группа ИНФРА М—НОРМА, 1997. — 570 с.
227. Теория государства и пра¬ва: [курс лекций / под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько]. — М.: Юрист, 2001. — 776 с.
228. Теория права и государства: [учебник / под ред. В.В. Лаз