КОДИФІКАЦІЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ: ПОНЯТТЯ, ОСОБЛИВОСТІ, ВИДИ

Краткое описание

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО БУДІВНИЦТВА
ТА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
АКАДЕМІЇ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ

На правах рукопису

ГЕТЬМАН Євген Анатолійович

УДК 340.134

КОДИФІКАЦІЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ:
ПОНЯТТЯ, ОСОБЛИВОСТІ, ВИДИ

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
ПЕТРИШИН Олександр Віталійович,
доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України

Харків – 2010

ЗМІСТ

ВСТУП ....................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. КОДИФІКАЦІЯ ЗАКОНОДАВСТВА: ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА.…....................................9
1.1. Кодифікація: досвід становлення та формування...............................9
1.2. Поняття та особливості кодифікації законодавства.........................36
1.3. Принципи кодифікації законодавства................................................72
Висновки до першого розділу....................................................................92
РОЗДІЛ 2. КОДИФІКАЦІЯ ЯК РІЗНОВИД НОРМОТВОРЧОСТІ..........96
2.1. Кодифікаційна техніка як вид нормотворчої техніки.……..............96
2.2. Кодифікаційні акти. Кодекс як особливий вид закону...................117
2.3. Види кодифікації.................................................................................146
2.4. Стан та перспективи кодифікації законодавства в Україні............157
Висновки до другого розділу...................................................................178
ВИСНОВКИ........................................................................................................181
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................187

ВСТУП

Актуальність теми. Формування в Україні засад демократичної правової державності передбачає рішуче підвищення вимог до якості та системності законодавства. Проведення реформ у найбільш важливих сферах суспільного життя зумовлює нагальну потребу в кодифікаційній діяльності, яка виступає головною особливістю розвитку системи законодавства України.
Ухвалення значної кількості законодавчих і підзаконних актів призвело до того, що прийняті норми дублюються, по-різному регулюють одне й те саме питання, суперечать одна одній. У зв’язку з цим виникає гостра потреба у проведенні кодифікації всього чинного правового матеріалу.
Починаючи з другого тисячоліття до нашої ери в різних країнах світу з різними правовими системами, в тому числі й з англо-американською активізується усунення громіздкості законодавства й приведення його у відповідну систему. Усе це вказує на досконалість кодифікації, спрямованої на заміну змісту норм права, що містяться в нормативно-правових актах. Крім того, кодифікація досить тісно пов’язана з природою самого права, істотними ознаками якого є системність, впорядкованість правових актів.
Україна обрала шлях інтеграції до об’єднаної Європи, що передбачає адаптацію національного законодавчого матеріалу до законодавства країн ЄС, значну роль у якій відіграватиме його кодифікація. Не випадково в 1995-2000 рр. на території України діяла Українська кодифікаційна комісія, створена Указом Президента України. На неї покладались обов’язки визначення наукових засад проведення кодифікації вітчизняного законодавства, черговість і послідовність у прийнятті кодексів.
Питанню кодифікації права присвячували багато уваги вчені-юристи як дореволюційного, так і радянського періодів. На сьогоднішній день також здійснюються спроби спрямовані на фрагментарне вирішення зазначеної проблеми. Проте, брак в Україні комплексних спеціальних наукових робіт, які надавали б загальнотеоретичне уявлення про кодифікацію норм права, її особливості, основні види, принципи зумовлюють актуальність дисертаційного дослідження.
Науково-теоретичною базою для проведення дослідження послужили наукові праці таких провідних правознавців, як С.С. Алексєєв, В.М. Баранов, С.Н. Братусь, В.К. Грищук, А.М. Іодковський, Д.А. Керимов, А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, Д.М. Михайлович, О.В. Міцкевич, Н.М. Оніщенко, Н.М. Пархоменко, О.В. Петришин, А.С. Піголкін, Є.В. Погорєлов, І.М.Погрібний, С.В. Поленіна, Т.М. Рахманіна, О.Я. Рогач, І.С. Самощенко, І.П. Сидорчук, О.Ф. Скакун, В.С. Смородинський, А.П. Ткач, Ю.О. Тихомиров, І.Б. Усенко, О.О. Ушаков, О.Ф. Шебанов, Ю.С. Шемшученко, Г.Г. Шмельова, О.І. Ющик, Л.С. Явич та ін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідних робіт сектору проблем формування та функціонування органів державної влади Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України за темою «Державно-правовий розвиток України в контексті європейської інтеграції» № 0105U009017.
Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб проаналізувати загальнотеоретичні проблеми кодифікації законодавства, й на підставі цього сформулювати власні позиції стосовно формування нового в процесі кодифікації законодавства. Для досягнення поставленої мети визначені наступні завдання:
– зробити досконалий аналіз історичного досвіду кодифікаційних процесів;
– уточнити місце кодифікації серед інших форм систематизації законодавства;
– визначити особливості кодифікації як різновиду нормотворчого процесу;
– здійснити класифікацію особливостей та надати визначення поняттю „кодифікація”;
– окреслити коло принципів, на підставі яких здійснюється кодифікаційна діяльність;
– виявити особливості нормотворчої техніки, що застосовується при кодифікації законодавства;
– провести класифікацію кодифікаційних актів та охарактеризувати кодекс як особливий вид закону;
– надати класифікацію видів кодифікації законодавства.
Об’єктом дисертаційного дослідження виступає кодифікація як різновид нормотворчості й систематизації, суспільні відносини з її здійснення у національному нормотворчому процесі.
Предметом дисертаційного дослідження є теоретичне визначення поняття кодифікація законодавства, її особливостей, видів і техніки.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети у процесі дослідження було застосовано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання: хронологічний, діалектичний, метод правового моделювання, системний. Застосування хронологічного методу дозволило дослідити чинники, що впливали на становлення та розвиток кодифікаційної діяльності. За допомогою діалектичного методу з’ясовано сутність кодифікаційної діяльності. Метод правового моделювання використано при з’ясуванні правової природи кодифікаційної діяльності. Застосування системного методу дозволило узагальнити види кодифікаційної обробки та провести їх класифікацію. У процесі дослідження використовувалися також інші загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлюється тим, що вперше у вітчизняній науковій думці на рівні дисертації, з урахуванням досягнень світової теоретико-правової думки розглядається кодифікація в Україні як одна з форм систематизації законодавства й нормотворчості; з’ясовуються предмет, об’єкт а також суб’єкти кодифікації, її особливості критерії класифікації, наводиться аналіз основних принципів, на підставі яких здійснюється кодифікація.
Наукову новизну дисертації становлять наступні положення, рекомендації й висновки, що вносяться на захист:
1) вперше кодифікація законодавства розглядається як одна з форм систематизації та як особливий різновид нормотворчості;
2) пропонується авторське визначення поняття „кодифікація законодавства”, що тлумачиться як форма систематизації, яка здійснюється уповноваженими органами державної влади в процесі законотворчості та підзаконної нормотворчості в результаті чого приймається новий як за формою, так і за змістом кодифікаційний акт (кодекс, основи законодавства, регламент, статут, правила та ін.);
3) вперше здійснюється класифікація ознак кодифікації на: 1) ті, які притаманні кодифікаційній діяльності, як різновиду нормотворчості; 2) ті, які характеризують кодифікацію, як одну з форм систематизації;
4) принципи кодифікації пропонується поділяти на загальні і спеціальні. До перших належать: верховенство права, справедливість, законність, демократизм, прозорість, гуманізм, науковість, професіоналізм, ефективність здійснення кодифікації, об’єктивність, гармонізація вітчизняного законодавства із законодавством Європейського Союзу. До других відносяться: техніко-юридична досконалість кодифікаційних актів, повнота, спрямованість на регулювання комплексу відносин, який об’єднаний єдиним предметом, системна погодженість змісту нормативно-правового акту;
5) вперше кодифікаційна техніка трактується як найбільш досконалий вид нормотворчої техніки, що може виступати у вигляді як законодавчої техніки, так і підзаконної нормотворчості, оскільки її результатом стають нормативно-правові акти не тільки законодавчого, а й підзаконного характеру;
6) вперше обґрунтовується розуміння декодифікації як процесу, відповідно до якого нормативно-правові акти, прийняті після ухвалення кодексу, без урахування принципових положень останнього і без внесення до нього змін по-новому регулюють суспільні відносини;
7) удосконалено доводиться доцільність перед кодифікацією проводити інкорпорацію та консолідацію законодавства, що дає можливість законодавцеві, по-перше, визначитися з обґрунтованістю проведення кодифікаційних робіт, по-друге, розпочати кодифікацію вже з систематизованим законодавством;
8) аргументується недоцільність надання кодексу вищої юридичної сили порівняно із законами, оскільки вказані правові документи приймаються одним і тим же суб’єктом законодавчої влади;
9) наголошується на необхідності зазначення в кодексах положень, що вказують на потребу, в разі невідповідності норм, закріплених у поточному законі нормам останнього, застосовувати норми кодифікаційного акту, оскільки це надасть можливість уникнути проблем пов’язаних з вирішенням законодавчих колізій;
10) на підставі проведеного аналізу основних видів кодифікації законодавства названа послідовність їх проведення: галузева, спеціальна, міжгалузева й загальна. Доведено, що на сьогоднішній день для України найбільш актуальними є галузева та спеціальна кодифікація законодавства.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання в науково-дослідницькій діяльності для подальшого загальнотеоретичного опрацювання проблем кодифікації законодавства й систематизації в цілому. Висновки й рекомендації, що місяться в дисертації, можуть бути використанні в кодифікаційній роботі уповноважених на те органів державної влади. Матеріали дослідження можуть бути використані в процесі викладення курсу „Теорія держави і права”.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції, що містяться в дисертації, обговорені, схвалені й рекомендовані до захисту Науково-дослідним інститутом державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України. Вони також були оприлюдненні у вигляді тез наукових доповідей на таких конференціях: науково-практичний семінар молодих учених, аспірантів та здобувачів „Проблеми гармонізації вітчизняного законодавства з правом Європейського Союзу” (м. Харків, 16 травня 2007 р.); науково-практична конференція „Проблеми глобалізації та геополітичний вектор розвитку України” (м. Харків, 13 червня 2007 р.); „Круглий стіл” „Права людини – основа реформування законодавства та удосконалення правозастосовчої діяльності” (до 60-річчя прийняття Загальної декларації прав людини) (м. Харків, 8 грудня 2008 р.); міжнародно-практична конференція «Современные проблемы развития правовой системы» (г. Москва, 21-22 ноября 2008 г.).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли відображення у п’яти наукових статтях, опублікованих у виданнях, включених ВАК України до переліку фахових з юридичних наук (загальний обсяг 2,2 обл.-вид.арк.), та чотирьох тезах доповідей на наукових конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукових завдань, що полягають у визначенні процесу кодифікації законодавства. За результатами проведених наукових пошуків дисертантом зроблено такі основні висновки:
1. У своєму розвитку кодифікація законодавства пройшла довгий шлях, який налічує у своєму становленні понад 4 тисяч років: від кодифікаційних актів, характерним для яких було переплетіння релігійних та етичних норм до формуванням теорії та техніки кодифікації, виникненням галузевої кодифікації. Кодифікації зазнали й норми канонічного права. Починаючи з XVI ст., галузеві кодекси містять у своєму складі понятійний апарат відповідної галузі. Кодифікації минулого могли бути й неофіційними, не підтримувалися з боку держави, але досить часто використовувалися на практиці; це так звані приватні кодифікації. За такого історичного періоду неодноразово здійснювалися спроби кодифікувати право в країнах з англо-американською правовою системою. Під кодифікацію підпадали судові рішення, норми канонічного права, норми-звичаї, праці видатних юристів та ін. Починаючи з XV ст., в кодекси вміщуються норми матеріального та процесуального права. За час формування і становлення кодифікації неодноразово виникає проблема мови, тобто необхідність формування кодексу на простій та доступній мові. За допомогою кодифікації розроблялося нове законодавство, здійснювалися правові реформи, революції. У багатьох випадках вона була пов’язана з ім’ям видатних юристів (Кодекс Феодосія, Кодекс Юстиніана, Кодекс Наполеона та багато інших).
2. Будучи формою систематизації законодавства, кодифікація становить собою особливий різновид нормотворчості, оскільки для останньої характерним є поєднання безпосередньо законотворчості (прийняття або скасування кодифікаційного закону, кодексу основ законодавства, регламенту Верховної Ради України), а також підзаконної нормотворчості (у разі розробки статуту, положення, правил, інструкцій, тобто правових документів, що належить до компетенції органів виконавчої влади).
3. Розмежування таких понять, як „інкорпорація” й „кодифікація”, з одного боку, і „консолідація” та „кодифікація” – з другого – має важливе теоретичне значення, оскільки дозволяє вирізнити головні особливості тієї чи іншої форми, її недоліки, що у свою чергу дозволяє оптимізувати роботу з упорядкування системи законодавства. Розмежування зазначених форм дозволить уповноваженим органам державної влади визначитися з тим, яку саме форму доцільно обрати при систематизації певної галузі законодавства, адже не всі вони підлягають кодифікації, так як попередньо має бути накопичено значний нормативний матеріал (прикладом можуть служити спроби кодифікувати соціальне й виборче законодавства), опрацьований понятійний апарат стосовно цієї галузі. Водночас найбільш досконалою формою систематизації є прийняття кодексів (кодифікація), що свідчить про високий рівень розвитку тієї чи іншої галузі права, про чітко визначені предмет, метод, завдання і принципи регулювання в її межах.
4. Об’єктом кодифікаційної обробки, тобто тим, на що спрямована пізнавальна діяльність суб’єкта кодифікації, є норми права матеріального і процесуального характеру, інакше кажучи загальнообов’язкове правило поведінки, що надає учасникам суспільних відносин юридичних прав і накладає на них юридичні обов’язки, а також галузь законодавства, що кодифікується. Предмет кодифікації повинен конкретизувати об’єкт, у зв’язку з чим ним стає, по-перше, зміст норм, тобто сукупність мовних символів, за допомогою яких передається воля законодавця, по-друге, форма конкретної галузі законодавства (кодекс, основи законодавства та ін.).
5. Необхідно поновити спеціально уповноважену комісію з питань кодифікації законодавства – орган, який спрямовуватиме свої дії, по-перше, на об’єднання нормативно-правових актів, і норм, що в них містяться, в єдину систему, по-друге, на переробку змісту таких норм, після чого направити проект кодифікаційного документа на затвердження уповноваженого органу.
6. Перед здійсненням кодифікації законодавства доцільно провести роботи з інкорпорації й консолідації, тому що це надасть можливість законодавцеві, по-перше, визначитися з обґрунтованістю проведення кодифікаційних робіт, по-друге, розпочати кодифікацію вже з систематизованим законодавством.
7. Поряд з поняттям „кодифікація” використовується категорія „декодифікація” – процес, відповідно до якого нормативно-правові акти на зразок законів, прийняті після конкретного кодексу, без урахування принципових положень останнього і без внесення до нього змін, по-новому регулюють суспільні відносини. Можливим наслідком такої діяльності є скасування конкретного кодексу. Декодифікація має негативний характер, оскільки замінює всі принципові положення, які були розробленні кодифікацією.
8. Особливості кодифікації можна поділити на дві групи: 1) ті, що характеризують кодифікацію, як різновид нормотворчості; 2) ті, що характеризують кодифікацію, як одну з форм систематизації. До першої групи особливостей слід віднести наступне:
– в результаті кодифікації змінюються, скасовуються, доповнюються норми нормативно-правових актів. Зміні підлягають лише ті норми, які не відповідають потребам сьогодення, тобто з плином часу втратили свою актуальність або регульована ними група відносин припинила своє існування;
– за допомогою кодифікації усуваються прогалини, розбіжності й суперечності між нормативно-правовими актами, а також нормами, що в них уміщені;
– кодифікація вносить істотну новизну в регулювання суспільних відносин, виступає певною реформою законодавства; дає змогу впливати на їх характер;
– кодифікація у порівнянні з іншими формами систематизації має лише офіційний характер, адже здійснюється уповноваженими на те органами державної влади – Верховною Радою України, Кабінетом міністрів, міністерствами, відомствами, органами місцевого самоврядування, а також народом України у разі винесення кодифікаційного документа на Всеукраїнський референдум.
До другої групи особливостей, можна віднести наступне:
– кодифікація, як форма систематизації нормативно-правових актів спрямована на надання законодавству досконалості, системності, узгодженості;
– у результаті її проведення створюється новий правовий документ, який є доступним та зручним у користуванні для кожного пересічного громадянина, юриста, науковця та інших осіб;
– створений нормативно-правовий акт стає основним правовим документом у певній сфері суспільних відносин;
– найбільш досконалий характер кодифікації зумовлений системністю та узгодженням нормативно-правового матеріалу, що передбачає високий рівень наукового обґрунтування кодифікаційної діяльності.
9. Принципи кодифікації – це вимоги, що ставляться до уповноважених органів державної влади, які здійснюють кодифікацію законодавства з метою створення досконалого за своїм змістом кодифікаційного акта.
Кодифікація законодавства, будучи особливим різновидом нормотворчості здійснюється на загальних та спеціальних принципах. До загальних принципів відносяться: верховенство права, законність, демократизм, гуманізм, науковість, професіоналізм, ефективність здійснення кодифікації, об’єктивність, гармонізація вітчизняного законодавства до законодавства Європейського Союзу, гласність, справедливість. Серед спеціальних принципів необхідно виділити: техніко-юридичну досконалість кодифікаційних актів, повноту, цільове спрямування, системну погодженість.
10. Кодифікаційна техніка – особливий різновид нормотворчої техніки, яка включає до свого складу прийоми, методи, способи й засоби здійснення уповноваженим на те органом державної влади діяльності спрямованої на впорядкування й об’єднання в єдиному кодифікаційному документі правових приписів. Відмінність кодифікаційної техніки від законодавчої, юридичної, в цілому нормотвочрої полягає в тому, що вона дозволяє не тільки створити відповідний нормативний акт, а й упорядкувати в єдиному кодифікаційному акті низку правових документів.
11. У кодифікаційних документах важливим є закріплення нормативних дефініцій, бо це надає можливість, по-перше, на законодавчому рівні визначитися з конкретним поняттям, по-друге, уникнути протиріч у його розумінні.
12. Кодекси, як результат кодифікації класифікуються за різними критеріями. Найбільш розповсюдженою класифікацією є:
– за об’єктом кодифікації законодавства – загальні („кодекс кодексів”), галузеві, спеціальні й міжгалузеві (комплексні);
– за ступенем модернізації нормативних присів, які місяться в кодексі – традиційні та новаційні;
– за предметом регулювання: правоохоронні, природоресурсні й транспортні кодекси.
13. Вважаємо за необхідне створити в Україні спеціальний орган, який буде наділений повноваженнями офіційного тлумачення норм, уміщених у кодексах, оскільки, по-перше, це дозволить зробити законодавство зрозумілим для кожного громадянина, що надасть можливість бути більш обізнаним у своїх правах, захищати їх на державному та міждержавному рівні. А, по-друге, таке коментування значно полегшить діяльність з реалізації норм права, в деякій мірі позбавить судові органи від необхідності тлумачення окремих норм кодифікаційних актів. До складу такого органу варто, на нашу думку, включати, як юристів-практиків, юристів-науковців, так і депутатів Верховної Ради України, які саме й наділені правом прийняття кодифікаційних документів. Офіційний коментар може затверджуватися відповідним законом.
14. Недоцільним є надання кодексу більшої юридичної сили порівняно із іншими законами, оскільки загальновизнаною є думка, відповідно до якої теорія кодексу нерозривно пов’язана з теорією закону, у відповідності до чого між кодексом і законом не існує ніякої сутнісної відмінності. Відмінність між вказаними документами полягає лише в їхньому обсязі, оскільки кодекс являє собою систематизовану сукупність законів.
15. Разом із тим вважаємо за необхідне, вказувати у кодексі, що у випадку протиріччя між нормативно-правовими актами поточної нормотворчості й кодексом необхідно застосовувати норми останнього, тому що він становить собою особливий різновид закону й містить у своєму складі дефініції й основні принципи конкретної галузі законодавства або конкретного інституту. Така вказівка застосовується в новому Цивільному кодексі України, в Кодексі адміністративного судочинства України та в інших, що дозволяє уникнути законодавчих колізій.
16. Наявність кодифікаційних актів у системі законодавства держави допомагає її громадянам стати більш обізнаними в нормативному регулюванні тих чи інших суспільних відносин, що у свою чергу відіграє особливу роль у формуванні правової культури населення.
17. Найбільш актуальною сьогодні для України є галузева й інституційна кодифікація законодавства.
18. Проведений аналіз дає можливість дійти висновку, що наразі законодавцем прийнято найбільш важливі для України кодекси. Подальша кодифікація має відбуватися з пріоритетною метою адаптації національного законодавства до законодавства ЄС.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеев С. С. Общая теория права: учебник / А. А. Алексеев. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : ТК “Велби”, “Проспект”, 2008. – 576 с.
2. Алексеев С. С. Право: азбука, теория, философия: опыт комплексного исследования / А. А. Алексеев. – М., 1999. – 709 с.
3. Алексеев С. С. Проблемы теории права. Курс лекций / А. А. Алексеев: в 2 т. – М., 1982. – Т. 2. – 360 с.
4. Алексеенко М. Элементарный учебник римского права. Общая часть / М. Алексеенко. – Х., 1887. – 240 с.
5. Андрійко О. Ф. Українське адміністративне законодавство: стан і проблеми розвитку / О. Ф. Андрійко // Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку: зб. наук. пр. міжнар. наук.-практ. конф., Косів, 27–31 січня 2009 р. / [редкол.: Ю. С. Шемшученко, О. Ф. Андрійко та ін.] – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2009. – С. 35–38.
6. Аншелес И. И. К вопросу о кодификации действующего трудового права / И. И. Аншелес // Революционная законность. – 1926. – № 1–2. – С. 14.
7. Апт Л. Ф. Формы выражения и изложения правовых норм в нормативных актах: авореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Л. Ф. Апт ; ВНИИЗС. – М., 1973. – 16 с.
8. Апт Л. Ф. Дефиниции в законодательстве Российской Федерации // Л. Ф. Апт // Законодательная дефиниция: логико-гносеологические, политико-юридические, морально-психологические и практические проблемы: материалы междунар. “круглого стола”. – Н. Новгород: Нижегород. исслед. научно-прикл. центр “Юридическая техника”, 2007. – С. 71–85.
9. Атаманова Ю. Є. Інноваційний кодекс України як форма удосконалення законодавчого забезпечення інноваційного розвитку України / Ю. Є. Атаманова // Вісн. Академії правових наук України. – 2008. – № 1. – С. 172–182.
10. Бабаев В. К. Теория современного советского права / В. К. Бабаев. – Горький, 1990. – 151 с.
11. Балашенко С. О. Доповідь на “круглому столі” / С. О. Балашенко // Екологічний кодекс України: міфи і реальність: матеріали міжнар. “круглого столу”, Київ, 12-13 травня 2005 р. – К., 2005. – С. 5.
12. Барабаш Т. М. Кодифікація кримінально-процесуального законодавства України: сучасний стан / Т. М. Барабаш // Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку: зб. наук. пр. міжнар. наук.-практ. конф., Косів, 27–31січня 2009 р. / [редкол. Ю. С. Шемшученко, О. Ф. Андрійко, та ін.]. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2009. – С. 39–41.
13. Баранов В. М. Юридическая техника: Обзор материалов научно-методического семинара / В. М. Баранов, А. П. Кузнецов, С. В. Изосимов // Юрист. – 2000. – № 1. – С. 55–70.
14. Башно С. В. Современное развитие теории и практики кодифицированных актов / С. В. Башно // Современное право. – 2004. – № 1. – С. 43-48.
15. Белицкий М. Забытый мир шумеров / М. Белицкий. – М., 1980. – 398 c.
16. Беляева З. С. Источники колхозного права: автореф. дис. … д-ра юрид. наук / З. С. Беляева. – М.: МГУ, 1972. – 40 с.
17. Бернам У. Правовая система США / У. Бернам. – 3-е изд. – М.: Новая юстиция, 2007. – 1216 с.
18. Биля І. О. До проблеми термінології нормативних правових актів / І. О. Биля // Проблеми законності: респ. міжвід. наук. зб. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2000. – Вип. 44. – С. 3–7.
19. Биля І. О. Теоретичні основи використання нормотворчої техніки: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / / І. О. Биля. – Х.: Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого, 2004. – 19 с.
20. Борщевський І. В. Теоретичні засади кодифікації законодавства / І. В. Борщевський // Держава і право. Юридичні і політичні науки: зб. наук. пр. – Вип. 37. – К.: Ін-т держави і права НАН України, 2007. – С. 31-36.
21. Борщевський І. В. Природа, сутність та класифікація інкорпорації – форми систематизації законодавства / І. В. Борщевський // Держава і право. Юридичні і політичні науки: зб. наук. пр. – Вип. 38. – К.: Ін-т держави і права НАН України, 2007. – С. 57-62.
22. Борщевський І. В. Теоретичні засади систематизації законодавства / І. В. Борщевський // Часопис Київського ун-ту права. – 2007. – № 3. – С. 19–24.
23. Бостан Л. М. Історія держави і права зарубіжних країн: навч. посіб. / Л. М. Бостан, С. К. Бостан. – К.: Центр навч. літ-ри, 2004. – 672 с.
24. Боуз Д. Либертарианство. История, принципы / Д. Боуз; [пер. с англ. под ред. А. В. Куряева]. – Челябинск, 2004. – 392 с.
25. Братусь С. Н. Теоретические вопросы систематизации советского законодательства / С. Н. Братусь, И. С. Самощенко. – М., 1962. – С. 10–11.
26. Бриксов В. В. О Юридической силе кодифицированных актов / В. В. Бриксов // Журнал Российского права. – 2003. – № 8. – С. 75–79.
27. Бродович С. Стабильность законов и упорядочение действующего законодательства / С. Бродович // Советская юстиция. – 1937. – № 4. – С. 41.
28. Бурчак Ф. Роль і значення кодифікації законодавства в розбудові правної системи України: [виступ на Першій всеукр. конф. з питань кодифікації українського законодавства, 29-30 червня 1993 р.] / Ф. Бурчак // Українське право. –1994. – Число 1. – К.: Укр. Правнича Фундація, 1994. – С. 12-16.
29. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2004. – 920 с.
30. Владимирский-Буданов М. Ф. Обзор истории русского права / М. Ф. Владимирский-Буданов. – 7-е изд. – М., 1915. – 700 с.
31. Всемирная энциклопедия: Философия [главн. науч. ред. и сост. А. А. Грицанов]. – М.: АСТ; Мн.: Харвест, Современный литератор, 2001. – 1312 с.
32. Галесник Л. С. Теоретические вопросы кодификации советского законодательствав / Л. С. Галесник // Вопросы кодификации советского законодательства. – Свердловск. – 1957. – С. 32-35.
33. Гапанович Н. Н. Развитие уголовно-процессуального законодательства и его кодификация в Белорусской ССР: автореф. дис. … канд. юрид. наук / Н. Н. Гапанович. – М.: Ин-т права академии наук СРСР, 1960. – 20 с.
34. Гетьман А. Проблеми формування екологічного законодавства: до питання про створення Екологічного кодексу України / А. П. Гетьман // Вісн. Академії правових наук України. – 2006. – № 3. – С. 172–182.
35. Гетьман Є. А. Кодифікація як засіб удосконалення системи законодавства / Є. А. Гетьман // Проблеми законності: респ. міжвід. наук. зб. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2008. – Вип. 93. – С. 215–220.
36. Гетьман Є. А. Принципи кодифікації законодавства України / Є. А. Гетьман // Вісн. ХНУВС. – 2008. – № 42. – С. 30–35.
37. Гетьман Є. А. Кодифікація як особливий різновид нормотворчості / Є. А. Гетьман // Вісн. Академії правових наук. – 2008. – № 3. – С. 283–289.
38. Гетьман Є. А. Кодифікація як форма систематизації законодавства України / Є. А. Гетьман // Проблеми законності: респ. міжвід. наук. зб. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2008. – Вип. 99. – С. 228–236.
39. Гетьман Є.А. Кодифікаційна техніка як різновид нормотворчої техніки / Є. А. Гетьман // Державне будівництво та місцеве самоврядування: зб. наук. пр. / [ред. кол. : Ю. П. Битяк та ін.]. – Х.: Право, 2009. – Вип. 17. – С. 130–142.
40. Гі Стефан. Нариси з законопроектування / Стефан Гі. – Оттава: Центр правової реформи і законопроектних робіт, 1999. – С. 293-316.
41. Глиняний В. П. Історія держави і права зарубіжних країн: навч. посіб. / В. П. Глиняний. – К.: Істина, 2005. – 420 с.
42. Годиченков А. К. Проблемы экологического, земельного права и законодательства в современных условиях / А. К. Годиченков, Е. Н. Лужина // Государство и право. – 1999. – № 2. – С. 40–42.
43. Головатий С. Доповнення на першій Всеукраїнській конференції з питань кодифікації законодавства, 29-30 червня 1993 р. / С. Головатий // Українське право. –1994. – Число 1. – К.: Укр. Правнича Фундація, 1994. – С. 21.
44. Горшенев В. М. Контроль как правовая форма деятельности / В. М. Горшенев, Шахов И. Б. – М., 1987. – 176 с.
45. Горшенин К. П. Кодификация законодательства о труде. Теоретические вопросы / К. П. Горшенин. – М.: Юрид. лит., 1967. – 224 с.
46. Граціанов А. І. Інкорпорація як вид систематизації законодавства / А. І. Граціанов // Держава і право. Юридичні і політичні науки: зб. наук. пр. – К.: Ін-т держави і права НАН України, 2002. – С. 6-11.
47. Грищук В. К. История кодификации законодательства развитого социализма (на материалах Украинской ССР): автореф. дис. … канд. юрид. наук: 22.00.01 / В. К. Грищук. – К.: Киев. гос. ун-т им. Т. Г. Шевченко, 1985. – 19 с.
48. Грищук В. К. Кодифікація кримінального законодавства України: проблеми історії, методології та теорії: автреф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.08 / В. К. Грищук. – К.: Київ. ун-т ім. Тараса Шевченка, 1992. – 50 с.
49. Гуменюк Г. “Саксонське зерцало” – перша кодифікація німецького середньовічного права (до 780-річчя прийняття) / Г. Гуменюк // Вісн. Львів. ун-ту. Серія юридична. – Вип. 45. – Л.: ЛДУ, 2007. – С. 55–60.
50. Гусев Ю. И. Об опыте подготовки Свода законов СРСР / Ю. И. Гусев // Советское государство и право. – 1970. – № 2. – С. 103–107.
51. Гущина Н. А. Закон в Российском обществе: проблемы ценностного измерения / Н. А. Гущина // Право и политика. – 2004. – № 6. – С. 12–16.
52. Давыдов В. И. Проблемы кодификации и совершенствования гражданского законодательства союзных республік: автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.03 / В. И. Давыдов. – Х.: Харьк. юрид. ин-т, 1974. – 40 с.
53. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского язика: Современное написание: в 4 т. – Т. 3: П / В. И. Даль. – М.: ООО “Издательство АСТ”, 2003. – 1280 с.
54. Дахно І. І. Історія держави і права: навч. посіб. / І. І. Дахно. – К.: Центр навч. літ-ри, 2006. – 408 с.
55. Дембо Л. И. Проблемы кодификации советского права / Л. И. Дембо // Вестн. Ленінград. ун-та. – 1947. – № 4. – С. 74.
56. Дзейко Ж. О. Поняття юридичних конструкцій як засобів законодавчої техніки / Ж. О. Дзейко // Бюл. Міністерства юстиції України. – 2008. – № 1. – С. 5–17.
57. Дутко А. О. Юридична техніка: види та зміст / А. О. Дутко // Наук. вісн. Львів. держ. ун-ту внутрішніх справ. Серія юридична. – 2006. – Вип. 3. – С. 25–33.
58. Дутко А. О. Юридичні конструкції: Поняття та види / А. О. Дутко // Державотворення та правотворення в Україні: проблеми та перспективи: матеріали першої звіт. наук. конф., м. Львів, 2 березня 2007 р. – Львів, 2007. – С. 25–33.
59. Душакова Л. И. Правовые фикции: дис. ... канд. юрид. наук.: 12.00.01 / Л. И. Душакова. – М.: РГБ, 2005. – 202 с.
60. Евграфов П. Б. Законодательные акты СССР и их роль в укреплении социалистической законности / П. Б. Евграфов. – К.: УМК ВО, 1989. – 66 с.
61. Євграфов П. Б. Система радянського законодавства: [текст лекцій] / / П. Б. Евграфов. – Х.: Юрид. ін-т, 1990. – 60 с.
62. Євгрфафова Є. Засади формування національного законодавства / Є. Євгрфафова // Вісн. Конституційного суду України. – 2005. – № 3. – С. 80-85.
63. Житлове законодавство України: стан та шляхи удосконалення: монографія / за заг. ред. М. К. Галянтича. – К.: КВІЦ, 2006. – 564 с.
64. Загальна теорія держави і права: підручник / М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко [та ін.]. – Х.: Право, 2009. – 584 с.
65. Заєць А. Принцип верховенства права (теоретико-методологічне обґрунтування) / А. Заєць // Вісн. Академії правових наук України. – 1998. – № 1. – С. 3–15.
66. Закон України “Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” від 18.03.2004. – Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua
67. Закон України “Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007 – 2015 роки” від 9 січня 2007 р. № 537-V. – Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua
68. Законодательная техника / под ред. Д. А. Керимова. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1965. – 143 с.
69. Законодательная техника: учебн. пос. / Д. В. Чухвичев. – М.: ЮНИТИ-ДАНА; Закон и право, 2008. – 239 с.
70. Законодательство Петра І. – М.: Юрид. лит., 1997. – 880 с.
71. Зивс С. Л. Источники права: монограф. / С. Л. Зивс. – М.: Наука, 1981. – 240 с.
72. Зивс С. Л. Развитие формы права в современных импералистических государствах / С. Л. Зивс. – М., 1960.
73. Знаменський Г. Кодифікація і гармонізація економічного законодавства / Г. Знаменський // Юрид. вісник України. – 2003. – №38. – С. 1–4.
74. Иванов Р. Л. Принципы советского права: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Р. Л. Иванов. – Л.: Гос. ун-т им. А. А. Жидкова, 1988. – 16 с.
75. Ильин И. К. О форме и стиле правовых актов / И. К. Ильин, Н. В. Миронов // Советское государство и право. – 1960. – № 12. – С. 64–66.
76. Иодковский А. Н. История советской кодификации / А. Н. Иодковский // Вопросы кодификации: сб. научн. статей. – М.: Гос. изд-во юрид. лит., 1957. – С. 28-52.
77. Иодковский А. Н. Вопросы кодификации законодательства: дис… канд. юрид. наук / А. Н. Иодковский. – М., 1948. – 189 с.
78. История государства и права зарубежных стран: учебник для вузов: в 2 ч. / [под ред. проф. Н. А. Крашенинниковой и проф. О. А. Жидкова]. – М.: Изд. группа “НОРМА-ИНФРА”, 1998. – Ч. 1. – 352 с.
79. История государства и права зарубежных стран: учебник для вузов: в 2 ч. / [под ред. проф. Н. А. Крашенинниковой и проф. О. А. Жидкова]. – М.: Изд. группа “НОРМА-ИНФРА”, 1998. – Ч. 2. – 712 с.
80. История государства и права зарубежных стран (рабовладельческое и феодальное государство и право): учебн. пос. / [под ред. П. Н. Галанзы и Г. С. Громакова]. – М.: Юрид. лит. 1980. – 552 с.
81. История Римского права: [пособие к лекциям Н. Боголепова]. – М., 1900. – 640 с.
82. История Римского права: [пособие к лекциям профессора Моск. ун-та В. М. Хвостова]. – М., 1910. – 463 с.
83. Історія держави і права зарубіжних країн (середні віки та ранній новий час): навч. посіб. / за ред. проф. Б. Й. Тищика. – Львів: Світ, 2006. – 698 с.
84. Історія держави і права Української РСР (1917–1960 рр.) / за ред. В. М. Корецького. – К.: Вид-во Академії наук Української РСР, 1961. – 732 с.
85. Кабрияк Р. Кодификации / Р. Кабрияк; [пер. с фр. Л. В. Головко]. – М. : Статут, 2007. – 476 с.
86. Кашанина Т.В. Юридическая техника: учебник. – М.: Эксмо, 2008. – 512 с.
87. Кельман М. С. Загальна теорія держави і права: підручник / М. С. Кельман, О. Г. Мурашин. – К.: Кондор, 2006. – 477 с.
88. Керимов Д. А. Кодификация и законодательная техника / Д. А. Керимов. – М.: Гос. изд-во юрид. лит., 1962. – 160 с.
89. Керимов Д. А. Культура и техника законотворчества / Д. А. Керимов. – М.: Юрид. лит., 1991. – С. 26–29.
90. Керимов Д. А. Понятие и формы кодификации / Д. А. Каримов // Вопросы кодификации советского права: сб. статей; [отв. ред. Д. А. Керимов]. – Л.: Изд-о ЛГУ, 1957. – Вып. 1. – С. 8–10.
91. Керимов Д. А. Законодательная техника/ Д. А. Керимов. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1965. – С. 143.
92. Кирилюк Ю. Ринок без держави сам себе не врегулює. До питання про декодифікацію господарського законодавства / Ю. Кирилюк, В. Віхров // Закон і бізнес. – 2005. – № 34. – С. 10.
93. Кистяковский А. О. Права, по которым судится малороссийский народ / А. О. Кистяковский. – М., 1879. – 844 с.
94. Климчук Ю. В. Кодекс Лібера від 24 квітня 1863 р. як перша спроба кодифікації законів і звичаїв війни // Проблеми законності: респ. міжвід. наук. зб. / [відп. ред. В. Я. Тацій]. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2005. – Вип. 75. – С. 199-203.
95. Ковальський В. Кримінальна протиправність як привід для декодифікації / В. Ковальський // Юрид. вісн. України. – 2007. – № 17. – С. 3.
96. Ковальський В. Кодифікація і “законодавчий бум” / В. Ковальський // Юрид. вісн. України – 2009. – № 12. – С. 6.
97. Ковачев Д. А. Механизм правотворчества социалистического государства / Д. А. Ковачев. – М., 1977. – 112 с.
98. Кодификация российского частного права / под ред. Д. А. Медведева. – М.: Статут, 2008. – 336 с.
99. Кодифікація законодавства України: теорія, методологія, техніка / [Ю. С. Шемшученко, О. І. Ющик, Л. М. Горбунова, М. О. Теплюк, Л. В. Гульченко, В. І. Риндюк]; за заг. ред. О. І. Ющика. – К.: Парлам. вид-во, 2007. – 208 с.
100. Коломоєць Т. До питання техніки кодифікації адміністративно-деліктного законодавства України / Т. Коломієць, І. Федоров // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 12. – С. 3–6.
101. Колпаков В. Адміністративно-деліктна законотворчість: поняття і функції / В. Колпаков // Право України. – 2002. – № 6. – С. 25–32.
102. Комаров С. А. Общая теория государства и права : ученик / С. А. Комаров. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юрайт, 1997. – 416 с.
103. Конституційне право України: [підруч. для студ. вищ. навч. закл.]; за ред. В. П. Колісника та Ю. Г. Барабаша. – Х.: Право, 2008. – 416 с.
104. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – Х.: Агентство “Книга пам’яті України”, 1996. – 80 с.
105. Копейчиков В. В. Питання кодифікації законодавства України / В. В. Копейчиков // Вісн. Академії правових наук України. – 1995. – № 2. – С. 44-52.
106. Коренев А. П. Кодификация советского административного права (Теоретические вопросы) / А. П. Коренев. – М.: Юрид. лит., 1970. – 104 с.
107. Коркунов Н. М. Лекции по общей теории права / Н. М. Коркунов. – 8-е изд. – СПб.: Изд. юрид. книжн. магазина Н. К. Мартынова, 1908. – 354 с.
108. Костенников М. В. Принципы кодификации административного права России / М. В. Костенников, А. В. Куракин // Право и политика. – 2001. – № 6. – С. 4–9.
109. Котигоренко В. О. Проблемні питання кодифікації виборчого законодавства / В. О. Котигоренко // Вибори 2006: Досвід. Проблеми. Перспективи: зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф., м. Київ, 31 жовтня 2006 р. – К., 2007. – С. 151–158.
110. Крахмальник Л. Г. Кодификация исправительно-трудового законодательства / Л. Г. Крахмальник. – М.: ВНИИ судебных экспертиз, 1978. – 200 с.
111. Крестовская Н. Н. История государства и права зарубежных стран : практикум / Н. Н. Крестовская. – Х.: ООО “Одиссей”, 2002. – 608 с.
112. Кругликов Л. Л. Юридические конструкции в уголовном праве / Л. Л. Кругликов, О. Е. Спиридонова. – СПб.: Изд-во Р. Асланова “Юридический центр Пресс”, 2005.
113. Кругляков В. Деякі питання вдосконалення правотворчого процесу в Україні / В. Кругляков // Актуальні проблеми удосконалення законодавства України у період інтеграції в Європейський Союз: тези доп. всеукр. студент. наук. конф. / [гол. ред. Л. І. Лазор]. – Луганськ: Вид-во Східноукр. держ. ун-ту, 2000. – С. 54–58.
114. Крысин Л. П. Толковый словарь иноязычных слов / Л. П. Крысин. – М.: Эксмо, 2005. – 944 с.
115. Ксенофонтов В. В. Систематизация российского законодательства: принципы и процедуры / В.В. Ксенофонтов // Дис. … канд. юрид. наук. – М., 2003. – 186 с.
116. Кузнєцова Н. Законодавчий “бум”, або загроза декодифікації цивільного закону / Н. Кузнєцова // Юрид. вісник України. – 2007. – № 17. – С. 3.
117. Кульчицький В. С. Історія держави і права України / В. С. Кульчицький, М. І. Настюк, Б. Й. Тищик. – Львів: Світ, 1996. – 296 с.
118. Кучеренко І. М. Розвиток житлового законодавства України, його співвідношення і зв’язок з цивільним законодавством / І. М. Кучеренко // Правова система України: історія, стан та перспективи: у 5 т. – Т. 3. – Х.: Право, 2008. – С. 574–601.
119. Латкин В. Н. Лекции по истории русского права / В. Н. Латкин. – СПб., 1912. – 504 с.
120. Леже Р. Великие правовые системы современности / Раймон Леже ; [пер. с фр. А. В. Грядов]. – М.: Волтерс Клувер, 2009. – 584 с.
121. Лисенков С. Л. Інкорпорація як особливий вид систематизації / С. Л. Лисенков // Законодавство України: наук.-практ. коментарі. – 2004. – № 7. С. 3–14.
122. Лопашенко Н. А. Принципы кодификации уголовно-правовых норм: монография / Н. А. Лопашенко. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1989. – 97с.
123. Маврин С. П. О кодификации трудового законодательства России / С. П. Маврин, Е. Б. Хохлов // Государство и право. – 1996. – № 6. – С. 42–48.
124. Марохин Е. Ю. Юридическая фикция в современном российском законодательстве: дис. … канд. юрид. наук / Е. Ю. Марохин. – М.: РГБ, 2005. – 182 с.
125. Месяц В. Д. История кодификации права на Украине в первой половине XVIII в. / В. Д. Месяц. – К., 1963.
126. Михайленко М. Т. Новая кодификация законодательства о труде Кыргызской Республики / М. Т. Михайленко, М. В. Молодцов // Российский юрид. журн.– 2001. – № 1. – С. 110–119.
127. Михайлович Д. М. Теоретико-правові аспекти систематизації законодавства / Д. М. Михайлович // Вісн. НУВС. – Х.: Нац. ун-т внутрішніх справ, 2005. – Вип. 31. – С. 249–255.
128. Михеєнко М. Концептуальні питання розробки та вдосконалення кримінально-процесуального та інших кодексів кримінального циклу / М. Михеєнко // Українське право. – 1994. – № 1. – С. 31.
129. Міжнародна поліцейська енциклопедія: у 10 т. – Т. 1 / [відп. ред. Ю. І. Римаренко, Я. Ю. Кондратьєв, В. Я. Тацій, Ю. С. Шемшученко]. – К.: Вид. Дім “Ін Юре”, 2003. – 1232 с.
130. Міщенко А. В. Транспортний коридор як форма правового регулювання ринку транспортних послуг: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.04 / А. В. Міщенко. – Х.: Нац. юрид. академія України ім. Ярослава Мудрого, 2009. – 20 с.
131. Мовчан А. П. Проблемы кодификации и прогрессивного развития международного права: автореф. дис. … д-ра юрид. наук / А. П. Мовчан. – М.: МГУ им. М. В. Ломоносова, 1974. – 40 с.
132. Монтескье Ш. О духе законов / Ш. Монтескье // Монтескье Ш. Избр. произв. – М.: Госполитиздат, 1995. – 799 с.
133. Морозова Л. А. Юридическая техника (обзор материалов научно-методического семинара) / А. А. Морозова // Государство и право. – 2000. –№ 12. – С. 85-98.
134. Музиченко П. П. Історія держави і права України в питаннях і відповідях: навч. посіб. / П. П. Музиченко, Н. І. Долматова. – Х.: Одіссей, 2006. 429 с.
135. Муромцев Г. И. Юридическая техника (некоторые теоретические вопросы) / Г. И. Муромцев // Правоведение. – 2001. – № 1. – С. 9–20.
136. Мэн Г. С. Древнее право / Г. С. Мэн. – СПб., 1873. – 312 с.
137. Научная сессия, посвященная теоретическим вопросам систематизации советского законодательства: тезисы докладов и сообщений. – М.: Красная звезда, Всесоюзный ин-т юрид. наук, 1961. – 70 с.
138. Научные основы советского правотворчества. – М., 1981. – 320 с.
139. Нашиц А. Правотворчество. Теория и законодательная техника / А. Нашиц. – М.: Прогресс, 1974. – 256 с.
140. Нелин А. И. К вопросу о предпосылках кодификации права Украины в начале XIX в. / А. И. Нелин. // Проблемы правоведения. – 1989. – № 5. – С. 21-27.
141. Нерсесянц В. С. Общая теория права и государства: ученик / В. С. Нерсесянц. – М.: Изд. Группа “НОРМА-ИНФРА”, 2001. – 736 с.
142. Новейший словарь иностранных слов и выражений. – М.: ООО “Издательство АСТ”; Мн.: Харвест, 2002. – 976 с.
143. Носік В. Проблеми кодифікації земельного законодавства України: Тенденції і перспективи / В. Носік // Право України. – 2006. – № 11. – С. 90–96.
144. Оборотов Ю. М. Теорія держави і права (прагматичний курс): екзаменаційний довідник / Ю. М. Оборотов. – Одеса: Юрид. літ-ра. 2005. – 184 с.
145. Общая теория государства и права. Академический курс: в 2 т. / [под ред. проф. М. Н. Марченко]. – Т. 2: Теория права. – М.: Зерцало, 1998. – 656 с.
146. Общая теория государства и права: в 2 т. / [отв. ред. В. С. Петров, Л. С. Явич]. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1974. – Т. 2. – 473 с.
147. Оніщенко Н. М. Кодифікація та інкорпорація як методи систематизації законодавства / Н. М. Оніщенко // Правова держава: щорічник наук. пр. – Вип. 8. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 1997. – С. 82-87.
148. Панько К. К. Презумпции в уголовном праве как прием законотворчества / К. К. Панько // Журнал российского права. – 2005. – № 3. – С. 67.
149. Пархоменко Н. М. Кодифікація законодавства: теоретико-історичні аспекти / Н. М. Пархоменко // Часопис Київ. ун-ту права. – 2005. – № 3. – С. 7-13.
150. Пархоменко Н. М. Кодифікація законодавства України на сучасному етапі / Н. М. Пархоменко // Проблеми кодифікації законодавства України: матеріали наук.-практ. конф. / [за заг. ред. В. П. Нагребального]. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. – С. 12–16.
151. Петришин О. В. Верховенство права в системі дії права / О. В. Петришин // Проблеми законності: респ. міжвід. наук. зб. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2009. – Вип. 100. – С. 18–30.
152. Пиголкин А. С. Подготовка проектов нормативных актов / А. С. Пиголкин. – М.: Юрид. лит., 1968. – 168 с.
153. Пилипенко П. Кодифікаційні процеси у сфері трудового права України / П. Пилипенко // Проблеми державотворення та захисту прав людини в Україні: матеріали ІХ регіон. наук.- практ. конф., м. Львів, 13-14 лютого 2003 р.). – Львів: ЛДУ. 2003. – С. 354-355.
154. Пилипишин В. П. Проблеми кодифікації виборчого законодавства і розвиток демократії в Україні: правові аспекти / В. П. Пилипишин // Демократія та право: проблеми взаємовпливу і взаємозалежності: матеріали міжнар. наук. конф., м. Харків, 26 жовтня 2007 р. – Х.: Право, 2008. – С. 90–94.
155. Платон. Законы // Платон. Соч.: в 3 т. – М.: Мисль, 1972. – Т. 3. – Ч. 2. – 678 с.
156. Погорєлов Є. В. Кодифікаційна діяльність в правовій системі України (загальнотеоретичний аспект): автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Є. В. Погорєлов. – Х.: Нац. ун-т внутр. справ України, 2000. – 18 с.
157. Погорєлов Є. В. Кодифікаційна діяльність в правовій системі України (загальнотеоретичний аспект): дис. ... канд. юрид. наук / Є. В. Погорєлов. – Х.: Нац. ун-т внутр. справ України, 2000. – 152 с.
158. Погорєлов Є. В. Технологія кодифікаційної діяльності: деякі проблеми дослідження та загальнотеоретична характеристика / Є. В. Погорєлов // Ученые записки Таврического ун-та им. В. И. Вернадского. Серия “Юридические науки”. – Т. 18. – 2005. – № 1. – С. 53-58.
159. Подготовка и издание систематических собраний действующего законодательства / под ред. А. И. Мишутина. – М., 1969. – 343 с.
160. Поленина С. В. Научные основы типологии нормативно-правовых актов / С. В. Поленина, Н. В. Сильченко. – К.: Наука, 1987. – 152 с.
161. Поляков А. В. Общая теория права: Феноменолого-коммуникативный поход: курс лекцій / А. В. Поляков. – 2-е изд., доп. – СПб.: Изд-во “Юридический центр Пресс”, 2003. – 845 с.
162. Права, за якими судиться малоросійський народ / за ред. Ю. С. Шемшученко. К., 1997. – 864 с.
163. Правотворчество в СССР / под ред. А. В. Мицкевича. – М.: Юрид. лит., 1974. – 319 с.
164. Пригара Л. І. Юридична техніка: поняття, структура, ознаки / Л. І. Пригара // Часопис Київ. ун-ту права. – 2004. – № 2. – С. 26–31.
165. Проблемы гармонизации законодательства Украины и стран Европы / под общ. ред. Е. Б. Кубко, В. В. Цветкова. – К.: Юринком Интер, 2003. – 528 с.
166. Проблемы теории государства и права / под ред. С. С. Алексеева. – М., 1987. – 448 с.
167. Проект Закону Ук