МЕХАНІЗМ ВЗАЄМОДІЇ ДЖЕРЕЛ КОНТИНЕНТАЛЬНОГО ТА ЗАГАЛЬНОГО ПРАВА

Краткое описание

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ І.І. МЕЧНИКОВА

На правах рукопису

КАРМАЗІНА КАТЕРИНА ЮРІЇВНА

УДК 340.130

МЕХАНІЗМ ВЗАЄМОДІЇ ДЖЕРЕЛ
КОНТИНЕНТАЛЬНОГО ТА ЗАГАЛЬНОГО ПРАВА

спеціальність 12.00.01 –
теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Луць Людмила Андріївна,
доктор юридичних наук, професор

Одеса – 2011

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1. Методологічні основи дослідження
механізму взаємодії джерел права……………………………………………10
1.1. Стан наукової розробки досліджуваної проблеми
у вітчизняній та зарубіжній літературі.....……………………………...10
1.2. Методологія дисертаційного дослідження……………………….........15
РОЗДІЛ 2. Теоретичні основи дослідження
механізму взаємодії джерел права……………………………………………22
2.1. Механізм взаємодії джерел права: теоретичні аспекти……………….22
2.2. Особливості джерел сучасного міжнародного права…………………46
Висновки до другого розділу…………………………………………..........60
РОЗДІЛ 3. Механізм взаємодії джерел континентального права……….62
3.1. Особливості джерел континентального права…………………............62
3.2. Механізм взаємодії джерел національного права………………..........77
3.3. Механізм взаємодії джерел міжнародного та національного права….89
Висновки до третього розділу……………………………………………...103
РОЗДІЛ 4. Механізм взаємодії джерел загального права………………..105
4.1. Особливості джерел загального права………………………………..105
4.2. Механізм взаємодії джерел національного права……………………115
4.3. Механізм взаємодії джерел міжнародного та національного права...123
Висновки до четвертого розділу…………………………………………...135
РОЗДІЛ 5. Проблеми формування
механізму взаємодії джерел права в Україні………………………………137
5.1. Особливості джерел українського права……………………………...137
5.2. Механізм взаємодії джерел права в Україні..………………………...155
Висновки до п’ятого розділу…………………………………………….....171
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...179

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Процеси глобалізації суттєво впливають на розвиток сучасних правових систем світу в цілому, і на правову систему України, зокрема. Це сприяє не лише зближенню правових систем у межах відповідних типів, а й міжтиповій інтеграції. Особливо яскраво ці процеси відбуваються у системах європейського права, де у спільному правовому полі діють джерела національного та міжнародного права. Разом з тим, спостерігається зміна структури системи джерел права, способів досягнення узгодженості нормативно-правових приписів, засобів забезпечення цілісності правового регулювання в нових умовах, збалансованості у межах системи. Для досягнення такого стану національні правові системи намагаються створити та закріпити на законодавчому рівні механізм взаємодії джерел права. І відбувається все це за відсутності цілісної наукової теорії, яка б дозволила визначити основні параметри такого механізму з врахуванням трансформацій у сучасних системах джерел права, зокрема загального та континентального права. Важливим такий механізм взаємодії є і для забезпечення ефективного функціонування системи джерел права України.
При цьому необхідно зазначити, що загальнотеоретичним питанням природи джерел права приділяється достатня увага як у зарубіжній, так і вітчизняній юридичній літературі, зокрема у працях С. С. Алєксєєва, В. О. Баранова, Ж.-Л. Бержеля, С. В. Бошно, Т. В. Гурової, С. Л. Зівса, Л. О. Корчевної, В. В. Лазарева, Л. А. Луць, М. Н. Марченка, Н. М. Пархоменко, С. В. Полєніної, О. Ф. Скакун, Ю. А. Тихомирова та ін. Питанням функціонування та розвитку джерел міжнародного права присвячені праці В. Г. Буткевича, С. В. Бахіна, С. Ю. Кашкіна, В. І. Муравйова, І. І. Лукашука, Л. М. Ентіна, В. Ф. Опришка, Б. Н. Топорніна та ін. Проблеми розвитку джерел континентального права висвітлені у працях В. В. Бойцової, Р. Давіда, Х. Кьотца, Р. Леже, М. Н. Марченка, К. Осакве, А. Х. Саїдова та ін., а загального – у працях: Т. В. Апарової, Дж. Белла, С. В. Боботова, І. С. Богдановської, О. В. Зайчука, Р. Кросса, Б. В. Малишева, М. Н. Марченка, К. В. Петрової, О. К. Романова та ін.
Деякі теоретичні питання формування механізмів взаємодії джерел європейського міжнародного та національного права, у контексті функціонування міждержавного типу правової системи, висвітлювалися у монографії Л. Луць «Європейські міждержавні правові системи та проблеми інтеграції з ними правової системи України (теоретичні аспекти)».
Проте малодослідженими у вітчизняній загальній теорії права залишаються проблеми формування та функціонування механізмів взаємодії сучасних джерел загального та континентального права, зокрема під кутом зору глобалізаційних процесів.
Все це визначає актуальність теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконувалося на кафедрі конституційного права та правосуддя Одеського національного університету імені І. І. Мечникова у межах Державної цільової комплексної програми «Утвердження загальнолюдських цінностей в процесі становлення в Україні демократичної, правової держави» (державний реєстраційний номер 0104U004620).
Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є виявлення основних параметрів та особливостей механізму взаємодії джерел загального та континентального права, зокрема і в Україні.
Досягнення поставленої мети вимагало вирішення таких основних завдань:
– уточнити поняття «механізм взаємодії джерел права» та виявити основні його параметри;
– визначити основні типи взаємодії та способи встановлення і підтримання зв’язків у системі джерел права;
– встановити умови збереження зв’язків та їх розірвання;
– розвинути положення про особливості джерел міжнародного, континентального, загального права, джерел права України;
– виявити особливості механізму взаємодії джерел континентального та міжнародного права;
– виявити особливості механізму взаємодії джерел загального та міжнародного права;
– встановити сучасний стан та проблеми формування механізму взаємодії джерел права в Україні;
– сформувати пропозиції щодо створення механізму взаємодії джерел права в Україні та фіксації відповідних положень у національному законодавстві.
Об’єктом дисертаційного дослідження є сучасні джерела міжнародного, загального та континентального права.
Предметом дисертаційного дослідження є механізм взаємодії сучасних джерел континентального та загального права.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є філософські, загальнонаукові підходи та методи, а також спеціально-юридичні методи.
Для досягнення мети дисертаційного дослідження використовувався діалектичний підхід, який дозволив аналізувати джерела міжнародного, загального та континентального права як явища, що розвиваються. Типологічний підхід дозволив виокремити системи джерел міжнародного, загального, континентального права, ідентифікувати системи джерел права України із континентальною системою джерел права. Системний підхід дозволив проаналізувати відповідні системи джерел загального, континентального, міжнародного права як цілісні явища, а за допомогою структурно-функційного – виявити відповідні зв’язки у межах таких систем.
Формально-логічні методи дозволили виявити основні ознаки джерел права, сформулювати визначення поняття «механізм взаємодії джерел права».
Серед спеціально-юридичних методів використовувався герменевтико-правовий метод, який застосовувався для тлумачення міжнародних договорів та інших міжнародних правових актів, конституцій та інших національних джерел загального та континентального права, а також порівняльно-правовий, який дозволив виявити подібні чи відмінні ознаки у відповідних системах джерел права та з’ясувати характер взаємодії джерел права з врахуванням цих ознак. Основне місце серед спеціально-юридичних методів займав метод загальної теорії права, який дозволив виявити особливості джерел загального, континентального, міжнародного права, встановити природу та основні параметри механізму взаємодії джерел права, виявити особливості механізмів взаємодії джерел загального та континентального права.
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження зумовлена тим, що у вітчизняному загальнотеоретичному правознавстві воно є одним із перших монографічних досліджень основних параметрів та особливостей механізмів взаємодії джерел загального та континентального права, зокрема і в Україні.
Наукова новизна дослідження конкретизується у таких положеннях:
уперше:
– визначені основні типи взаємодії (галузевий; однорівневий та багаторівневий; субординаційний та координаційний; нормативно-актний, договірний, прецедентний; прямий та опосередкований); основні способи встановлення зв’язків (правотворчість) та їх підтримання (систематизація);
– встановлено, що умовами збереження зв’язків у системі джерел права є якісна правотворча, правозастосовча та правотлумачна діяльність, а умовами розірвання – їх деформації;
– виявлено, що механізм взаємодії сучасних джерел національного континентального права зафіксований на конституційному рівні і діє на підставі принципу ієрархічності, а механізм їх взаємодії із джерелами міжнародного права конституційно закріплений не в повній мірі та потребує вдосконалення;
– виявлено, що механізм взаємодії сучасних джерел національного загального права зафіксований на конституційному рівні та діє як на засадах прецедентного права, так і на підставі принципу ієрархічності, а механізм їх взаємодії із джерелами міжнародного права чітко не визначений та потребує конституційно-правового закріплення;
– виявлено, що в Україні відсутній чітко сформований механізм взаємодії джерел національного права між собою та із джерелами міжнародного права;
– сформовані пропозиції щодо створення механізму взаємодії джерел права в Україні та щодо фіксації основних його параметрів у Конституції України та Законі України «Про систему джерел права України»;
удосконалено:
– визначення поняття механізму взаємодії джерел права як способу цілеспрямованого забезпечення узгодженості нормативно-правових приписів у межах системи з метою ефективної регламентації суспільних відносин;
– положення про те, що механізм взаємодії джерел права має включати: принципи взаємодії; сфери та межі правового регулювання; правові засоби; суб’єктів її забезпечення; колізійний механізм;
набули подальшого розвитку:
– положення про особливості джерел міжнародного права: створюються державами, міждержавними організаціями та їх інституціями; нормативні приписи формуються шляхом узгодження їх інтересів; визнання міжнародного договору основним джерелом права; визнання джерел інституційного права; спеціальний порядок забезпечення; розширення сфери міжнародно-правового регулювання;
– положення про особливості джерел континентального права: їх поділ на первинні та вторинні; ієрархічність нормативно-правових актів; верховенство закону; фіксація первинних джерел на конституційному рівні; наявність значної кількості кодексів;
– положення про особливості джерел загального права: визнання основою їх системи судових прецедентів; наявність значної кількості законів та консолідованих актів; зміна характеру джерел прецедентного права;
– положення про ідентифікованість джерел українського права із джерелами континентального права, що проявляється: в ієрархічності нормативно-правових актів; у визнанні за конституцією найвищої юридичної сили; в наявності значної кількості кодифікованих актів; у збільшенні кількості законів, підзаконних актів, міжнародних договорів.
Практичне значення одержаних результатів. Положення, висновки та пропозиції дисертаційного дослідження можуть використовуватися у науково-дослідній роботі для подальшого розвитку теорії джерел права, особливостей формування та функціонування системи джерел права України; для подальшого розвитку науки загальної теорії права; для підготовки підручників та посібників, методичних матеріалів; у навчальному процесі при викладанні дисциплін «Загальна теорія права», «Порівняльне правознавство», «Система джерел європейського права».
Дисертаційні положення, висновки та пропозиції можуть використовуватися у національній правотворчості та юридичній практиці в цілому.
Автор впроваджує результати дослідження при проведенні занять на економіко-правовому факультеті Одеського національного університету імені І. І. Мечникова.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення та висновки дисертації обговорювалися на наукових семінарах та засіданнях кафедри конституційного права та правосуддя, кафедри загальноправових дисциплін та міжнародного права Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, а також на наукових та науково-практичних конференціях та семінарах: «Порівняльне правознавство: сучасний стан та перспективи розвитку» : ІІ Міжнародний науковий семінар (м. Сімферополь – с. Алушта, 25-29 квітня 2007 р.); «Право та економіка: генезис, сучасний стан та перспективи розвитку» : Міжнародна науково-практична конференція (м. Одеса, 30 травня 2008 р.); «63-я научная конференция профессорско-преподавательского состава, аспирантов и соискателей экономико-правового факультета Одесского национального университета им. И.И. Мечникова» (г. Одесса, 17-20 ноября 2008 г.); «Конституційно-правове регулювання суспільних відносин: минуле, сучасне, майбутнє» : наукова конференція (м. Одеса, 27 березня 2009 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження відображені у 10 публікаціях (6 з яких опубліковані у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, та 4 – у збірниках доповідей наукових та науково-практичних конференцій).
Структура дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, п’яти розділів, які об’єднують 12 підрозділів, висновків та списку використаних джерел, який налічує 275 найменування. Обсяг основного тексту складає 178 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації розв’язано нове наукове завдання, що полягає у виявленні основних параметрів та особливостей механізму взаємодії джерел континентального та загального права, який забезпечує узгоджене функціонування нормативно-правових приписів у межах відповідної системи джерел права.
Отримані у процесі дослідження результати дозволяють зробити наступні висновки:
1. Механізм взаємодії джерел права – це спосіб цілеспрямованого забезпечення узгодженості нормативно-правових приписів у межах системи з метою ефективної регламентації суспільних відносин.
2. Основні параметри механізму взаємодії джерел права мають включати: 1) принципи взаємодії; 2) чітко визначені та зафіксовані нормативні сфери правового регулювання та їх межі; 3) питому вагу правових засобів; 4) суб’єктів, що забезпечують взаємодію; 5) колізійний механізм.
3. Основними типами взаємодії у системі джерел права є: за предметом регулювання (цивільно-правовий, конституційно-правовий та ін.); за складом (однорівневий, багаторівневий); за юридичною силою (субординаційний, координаційний); за природою джерел права (нормативно-актний, договірний, прецедентний); за характером взаємодії (прямий, опосередкований). Основним способом встановлення зв’язків є правотворчість (створення та впровадження нормативно-правових приписів), а способом їх підтримання є систематизація нормативно-правових приписів, яка забезпечує чітку структуризацію системи джерел права.
4. Умовами збереження зв’язків у системі джерел права є: наявність чіткої правотворчої процедури; правильне обрання зовнішньої форми об’єктивації нормативно-правових приписів; нормативне закріплення механізмів реалізації нормативно-правових приписів; уподібнене розуміння змісту принципів чи норм права. Умовами розірвання зв’язків є: недосконалість правотворчої діяльності; деформації правотворчості; відсутність досконалої правотворчої техніки; неправильний вибір чи використання зовнішньої форми (джерела) права; колізії, конкуренції, прогалини, неправильне застосування нормативно-правових приписів; відмінності у підходах до розуміння принципів чи норм права.
5. Особливості сучасних джерел міжнародного права полягають: в його утворенні та забезпеченні спеціальними уповноваженими суб’єктами (державами, міждержавними організаціями чи їх інституціями, міжнародними судами); у формуванні нормативно-правових приписів в особливому порядку (шляхом узгодження інтересів суб’єктів міжнародного права); у відмінному від національного права порядку забезпечення норм міжнародного права (попередження держави-учасниці чи припинення її членства та ін.); у використанні в значній мірі диспозитивного методу правового регулювання; у визнанні основними джерелами міжнародного права установчих договорів міжнародних організацій; у визнанні джерелами права інституційних нормативно-правових актів; в розширенні сфери регулювання джерел міжнародного права.
6. Особливості сучасних джерел континентального права проявляються: у їх поділі на первинні (нормативно-правовий акт, нормативно-правовий договір, загальні принципи права) та вторинні (правовий звичай, судова практика, правова доктрина); у фіксації у національному законодавстві переважно первинних джерел права; в ієрархічності у системі нормативно-правових актів: конституції, законів, підзаконних актів; у провідній ролі закону та найвищому місці в ієрархії джерел права конституції; у наявності значної кількості кодексів; у збільшенні питомої ваги міжнародних договорів; у значній витребуваності прецедентних рішень вищих судів; в уподібненні нормативно-правових приписів під впливом міжнародних стандартів.
7. Механізм взаємодії сучасних джерел національного континентального права: діє на підставі принципу ієрархічності: конституція, закони, підзаконні акти; на конституційному рівні визначаються принципи взаємодії, сфери та межі регулювання, правові засоби, суб’єкти, що забезпечують взаємодію, частково і колізійний механізм. У той же час, відсутній чіткий механізм взаємодії джерел міжнародного та національного права, формування якого є потребою нашого часу.
У зв’язку з цим видається необхідною фіксація у конституціях континентального права положень: про системи джерел права (з врахуванням джерел міжнародного права, які діють у національному правовому полі); про основні принципи, які забезпечать взаємодію джерел міжнародного та національного права (справедливості, верховенства права, захисту прав і свобод людини, взаємодоповненості міжнародного права національним); про галузеву та публічно- і приватно-правову типологізацію; про основні субординаційні та координаційні зв’язки між нормативно-правовими приписами; про найбільш доцільне використання відповідних джерел права у конкретних сферах правового регулювання; про форми узгодження нормативно-правових приписів (гармонізація, уніфікація); про колізійний механізм, що враховує потенційні колізії та способи їх подолання; про способи встановлення та підтримання зв’язків.
У спеціальних законах (про систему джерел права) необхідно чітко зафіксувати положення: про правотворчі повноваження відповідних суб’єктів та про правотворчі процедури, а також про найбільш витребувані способи систематизації нормативно-правових приписів, про умови збереження зв’язків у системі джерел права та засоби попередження чи подолання розірваних зв’язків.
8. Особливостями сучасних джерел загального права є: визнання їх основою судових прецедентів; наявність значної кількості законів та консолідованих актів; зміна характеру джерел прецедентного права; мінімізація використання правового звичаю та доктрини; зростання питомої ваги міжнародних договорів; розширення сфери законодавчого регулювання та звуження сфери прецедентного регулювання; підвищення витребуваності прецедентів у конкретизації та тлумаченні нормативно-правових приписів; уподібнення нормативно-правових приписів під впливом міжнародних стандартів; урізноманітнення системи джерел права.
9. Механізм взаємодії сучасних джерел національного загального права хоч і продовжує діяти на основі вихідних засад прецедентного права, проте все більш витребуваним стає принцип ієрархічності нормативно-правових актів. Водночас, відсутній чіткий механізм взаємодії джерел міжнародного та національного права. Все це підтверджує необхідність вдосконалення механізму взаємодії джерел національного загального права та створення механізму взаємодії джерел національного загального та міжнародного права. Також витребуваною є фіксація у конституціях чи конституційних законах основних його положень: про систему джерел права (зі встановленням місця джерел міжнародного права, що діють у спільному правовому полі), про принципи співвідношення і взаємодію джерел міжнародного та національного права (зокрема, верховенства права, захисту прав людини); про розмежування сфер міжнародного та національного регулювання; про галузеву та інституційну типологізацію; про типологізацію норм загального права та права справедливості; про координаційні зв’язки (зокрема, міжнародні договори – закони) та субординаційні зв’язки (конституції, конституційні закони, звичайні закони, а також в частині ієрархії прецедентів); про форми узгодження нормативно-правових приписів (особливо у контексті нормативно-правової уніфікації); про колізійний механізм; про основні потенційні колізії та способи їх подолання; про способи встановлення та підтримання зв’язків.
У спеціальних законах (про систему джерел права) загального права необхідно зафіксувати положення: про правотворчі повноваження суб’єктів, що створюють нормативно-правові приписи (у тому числі і вищих судових органів); про правотворчу процедуру; про консолідацію та облік нормативно-правових приписів, а в необхідних випадках і про кодифікацію як способи забезпечення сталості зв’язків у системі; про визначення місця правотлумачних та правозастосовчих прецедентів; про місце делегованого законодавства та адміністративних підзаконних актів у системі джерел права; про принципи права, створені вищими судами, які спрямовані на забезпечення адаптації джерел права; про уподібненість та цілісність правового регулювання у нових умовах.
10. Особливості системи джерел українського права, яка ідентифікується із системою джерел континентального права, полягають: у закріпленні на конституційному рівні принципу ієрархії нормативно-правових актів (конституція, закони, підзаконні акти) та положень про місце міжнародних договорів України у цій системі; у визнанні за Конституцією України найвищого місця в ієрархії її джерел права; у визнанні верховенства закону у системі нормативно-правових актів; у наявності значної кількості кодифікованих актів; у збільшенні питомої ваги міжнародних договорів; у наявності значної кількості законів та великої кількості підзаконних актів, а також у відсутності нормативних положень щодо застосування правових звичаїв в Україні.
11. Механізм взаємодії сучасних джерел українського права: діє на основі принципу ієрархічності: конституція – закони – підзаконні акти; на конституційному рівні визначаються принципи взаємодії конституції, законів та підзаконних актів, сфери регулювання, правові засоби та суб’єкти, що забезпечують взаємодію, інколи колізійний механізм, але не фіксується взаємодія з різними джерелами національного права; відсутні нормативні положення про основні способи встановлення та підтримання зв’язків у межах системи джерел права; відсутнє законодавчо закріплене поняття «система джерел права України»; не зафіксоване положення про умови збереження зв’язків між джерелами права та не визначені способи попередження та подолання розірвання цих зв’язків; відсутні спеціальні закони, які б фіксували основні положення щодо способів забезпечення зв’язків у системі джерел права України.
12. Сформовані пропозиції щодо створення механізму взаємодії джерел права в Україні та фіксації цих положень у Конституції України, законі України «Про систему джерел права України». Так, у Конституції України необхідно закріпити положення: про коло джерел права України (з врахуванням місця джерел міжнародного права, що діють у національному правовому полі); про основні принципи взаємодії джерел національного, а також міжнародного та національного права (ідентичні для континентального); про основні типи зв’язків у системі джерел права України; про сфери міжнародного та національного регулювання та про найбільш доцільне використання відповідних джерел права у цих сферах; про форми узгодження нормативно-правових приписів та про колізійний механізм; про основні способи встановлення та підтримання зв’язків.
У Законі України «Про систему джерел права України» необхідно: визначити поняття «система джерел права»; розмежувати поняття «система джерел права», «система нормативно-правових актів», «система законодавства»; визначити повноваження правотворчих суб’єктів; встановити правотворчі процедури для кожного виду правотворчості; визначити технології правотворчості та основні способи систематизації нормативно-правових приписів (обліку нормативно-правових приписів, кодифікації, інкорпорації); визначити основні умови збереження зв’язків у системі джерел права України (чіткість процедури, відповідність об’єктивації зовнішніх форм права, механізм реалізації нормативно-правових приписів, чіткість системи інтерпретаційних актів та технологій правотлумачення); встановити основні умови розірвання зв’язків у системі (деформації правотворчості, неправильний вибір зовнішньої форми об’єктивації, конкуренції, колізії, неправильне застосування норми права) та встановити основні засоби їх попередження та подолання.
Така модель взаємодії та закріплення її на законодавчому рівні дозволяє забезпечити узгоджене функціонування нормативно-правових приписів у сучасній системі джерел права України, ефективне правове регулювання суспільних відносин в Україні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Волошин Ю. О. Конституційно-правове забезпечення європейської міждержавної інтеграції : проблеми теорії і практики : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.02 “Конституційне право ; муніципальне право” / Ю. О. Волошин. – Київ, 2010. – 32 с.
2. Денисов В. Н. Право Європейського Союзу та правопорядок України: механізм взаємодії / В. Н. Денисов, В. І. Муравйов // Взаємодія міжнародного права з внутрішнім правом України / за ред. В. Н. Денисова. – К. : Юстиніан, 2006. – С. 540-550.
3. Луць Л. А. Європейські міждержавні правові системи та проблеми інтеграції з ними правової системи України (теоретичні аспекти) : монографія / Л. А. Луць. – К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – 304 с.
4. Луць Л. А. Механізм взаємодії джерел європейського права / Л. А. Луць // Порівняльно-правові дослідження. – 2007. – № 1-2. – С. 107-112.
5. Тихомиров Ю. А. Глобализация: взаимовлияние внутреннего и международного права / Ю. А. Тихомиров // Журнал российского права. – 2002. – № 11. – С. 3-12.
6. Коркунов Н. М. Лекции по общей теории права: 2-е изд. / Н. М. Коркунов // Предисловие докт.юрид.наук, проф. И. Ю. Козлихина. – Санкт-Петербург : Изд-во «Юридический центр Пресс», 2004. – 430 с.
7. Чижов Н. Источник и формы права / Н. Чижов. – Варшава : Тип. И. Носковского, 1878. – 266 c.
8. Хвостов В. М. Источники права // Общая теория права. Элементарный очерк. – 4-е изд., испр. и доп / В. М. Хвостов. – Санкт-Петербург : Кн. магазины Н. П. Карбасникова, 1908. – С. 83-106.
9. Трубецкой Е. Н. Разделение форм права по условиям его обязательности. Источники права // Энциклопедия права / Е. Н. Трубецкой ; сост. Д. В. Масленников – Санкт-Петербург : Изд-во С.-Петербург. юрид. ин-та, 1998. – C. 73-77.
10. Шершеневич Г. Ф. Общее учение о праве и государстве / Г.Ф. Шершеневич. – М., 1911. – 157 с.
11. Шершеневич Г. Ф. Учебник русского граждансокго права / Г. Ф. Шершеневич. – М., 1914. – 215 с.
12. Алексеев С. С. Право: азбука - теория - философия. Опыт комплексного исследования / С. С. Алексеев. – М. : Статут, 1999. – 712 c.
13. Васильев А. М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий теории права / А. М. Васильев. – М.: Юрид. лит., 1976. – 264 c.
14. Керимов Д. А. Источники советского социалистического права : автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 “Теория и история права и государства; история правовых учений”/ Д. А. Керимов. – Ленинград, 1950. – 24 с.
15. Зивс С. Л. Источники права / С. Л. Зивс ; ств. ред. В. П. Казимирчук. – М. : Наука, 1981. – 239 c.
16. Зивс С. Л. Развитие формы права в современных империалистических государствах / С. Л. Зивс. – М. : Изд-во АН СССР, 1960. – 215 c.
17. Шебанов А. Ф. Форма советского права / А. Ф. Шебанов. – М. : Юрид. лит., 1968. – 216 c.
18. Бошно С. В. Соотношение понятий источник и форма права / С. В. Бошно // Юрист. – 2001. - № 10. – С. 15-22.
19. Бошно С. В. Форма права: теоретико-правовое исследование : дис. …докт. юрид. наук : 12.00.01 / Бошно Светлана Владимировна. – М., 2005. – 440 с.
20. Гурова Т. В. Актуальные проблемы теории источников права : автореф. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : 12.00.01 “Теория и история права и государства; история правовых учений” / Т. В. Гурова. – Саратов, 2003. – 25 с.
21. Данцева Т. Н. Формальные источники права : автореф. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : 12.00.01 “Теория и история права и государства; история правовых учений” / Т. Н. Данцева. – Красноярск, 2007. – 24 с.
22. Иванюк О. А. Источник права: проблемы определения / О. А. Иванюк // Журнал российского права. – 2007. – № 9. – С. 142-150.
23. Калинин А. Ю. Форма (источник) права как категория в теории государства и права / А. Ю. Калинин, С. А. Комаров // Правоведение. – 2000. – № 6 (233). – С. 3-10.
24. Корчевна Л. О. Проблема різноджерельного права: дослід порівняльного правознавства / Л. О. Корчевна. – К. : Ін-т держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, 2004. – 360 с.
25. Луць Л.А. Система джерел права: проблеми і тенденції розвитку / Л.А. Луць // Національна держава і право в умовах глобалізації: зб.наук. статей. – К. : Ін-т держави і права імені В.М. Корецького НАН України. – 2007. – С. 45-52.
26. Муромцев Г. И. Источники права: теоретические аспекты проблемы / Г. И. Муромцев // Правоведение. – 1992. – № 2. – С. 23-30.
27. Онищенко Н. М. Джерела права та правові системи сучасності / Н. М. Онищенко // Правова держава : Щорічник наукових праць Ін-ту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. – 2001. – Вип.12. – С. 90-97.
28. Петрова Л. В. Джерела права (критичний методологічний досвід) / Л. В. Петрова // Вісник Академії правових наук України. – 1997. – №1. – С 65-76.
29. Ромашов Р. А. Истоки, источники, формы права: некоторые проблемные аспекты понимания и соотношения / Р. А. Ромашов, Н. С. Нижник, В. П. Сальников // Истоки и источники права: очерки / под ред. Р.А. Ромашова, Н.М. Нижник. – Санкт-Петербург : Санкт-Петербургский университет МВД России, 2006. – 810 с.
30. Сырых В. Н. Система источников права в материалистической теории права // Ленинградский юридический журнал. – 2008. – № 3 (13). – С. 7-24.
31. Толстик В. А. Иерархия источников российского права : автореф. на соискание учен. степени докт. юрид. наук : 12.00.01 “Теория и история права и государства; история правовых учений” / В. А. Толстик. – Нижний Новгород, 2002. – 54 с.
32. Тополевський Р. Б. Система джерел права: поняття, види, структура / Р. Б. Тополевський // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2002. – № 20. – С. 160-164.
33. Тополевський Р. Б. Системні зв’язки юридичних джерел права: автореф. на здобут. наук. ступ. канд. юрид. наук : 12.00.01 / Тополевський Руслан Богданович. – Харків, 2004. – 20 с.
34. Топорнин Б. Н. Система источников права: тенденции развития / Б. Н. Топорнин // Судебная практика как источник права. – М. : Юрист, 2000. – C. 9-45.
35. Марченко М. Н. Источники права : учеб. пособ. / М. Н. Марченко. – М. : ТК Велби, Издательство Проспект, 2007. – 760 с.
36. Пархоменко Н. М. З’ясування дійсного змісту категорій «форма» та «джерело» права як передумова ефективної реалізації прав і свобод людини і громадянина / Н.М. Пархоменко // «Проблеми реалізації прав і свобод людини і громадянина в Україні» : монографія / кол. авторів ; за заг. ред. Н.М. Оніщенко, О.В. Зайчука . – К.: ТОВ «Вид-во «Юридична думка», 2007. – С. 216-236.
37. Пархоменко Н. М. Джерела права : проблеми теорії та методології. Монографія / Н. М. Пархоменко. – К. : Юридична думка, 2008. – 336 с.
38. Храмов Д. В. Теоретические основы разделения традиционных и нетрадиционных источников права, их взаимосвязь и взаимодействие / Д. В. Храмов // Вестник Саратовской государственной академии права. – 2009. – № 3 (67). – С. 35-39.
39. Источники права : проблемы теории и практики : Материалы конференции, (г. Москва, 22-25 мая 2007 г.) / щтв. ред. Сырых В.М. – М. : РАП, 2008. – 376 c.
40. Вопленко Н. Н. Источники и формы права : учеб. пособ. – Волгоград : Изд-во ВолГУ. – 2004. – 102 с.
41. Кулапов В. Л. Формы права / В. Л. Кулапов // Теория государства и права : курс лекций / под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – 2-е изд. перераб. и доп. – М. : Юристъ, 2001. – С. 374-393.
42. Луць Л.А. Загальна теорія держави та права: навч.-метод. посіб. (за кредитно-модульною системою) / Л. А. Луць. – К. : Атіка, 2007. – 412 с.
43. Марченко М. Н. Проблемы общей теории государства и права : право : учебн. : В 2 т. Т. 2 / М. Н. Марченко. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2007. – 656 c.
44. Марчук В. М. Нариси з теорії права : навч. посіб. / Марчук В. М., Ніколаєва Л. В. – К. : Істина, 2004. – 304 с.
45. Скакун О. Ф. Теория государства и права : учебн. / О. Ф. Скакун. – Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. – 704 с.
46. Теорія держави і права. Академічний курс : підр. / за ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 688 с.
47. Загальна теорія держави і права : [підр. для студ. юрид. вищих навч. закладів] / М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін. ; за ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПРН України М. В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О. В. Петришина. – Харків : Право, 2009. – 584 с.
48. Теорія держави і права : підр. / С. Л. Лисенков, А. М. Колодій, О. Д. Тихомиров, В. С. Ковальський ; за ред. С.Л. Лисенкова. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 448 с.
49. Алексеев С. С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1966. – 187 c.
50. Теория государства и права: Учебник / под ред. В. К. Бабаева. – М. : Юристъ, 2003. – 592 с.
51. Венгеров А. Б. Теория государства и права : учебн. для юрид. вузов. – М. : Омега-Л, 2002. – 608 c.
52. Общая теория права и государства : учебн. / под ред. В. В. Лазарева. – 3-е изд., перераб. и доп. – М. : Юристъ, 2001. – 520 с.
53. Кельман М. С. Загальна теорія держави і права : підр. / М. С. Кельман, О. Г. Мурашин. – К. : Кондор, 2006. – 477 с.
54. Лукашук И. И. Механизм международно-правового регулирования. Учебное пособие / И. И. Лукашук. – Киев : Вища шк., 1980. – 165 c.
55. Малько А. В. Механизм правового регулирования : лекция / А. В. Малько // Правоведение. – 1996. – № 3 (214). – C. 54 – 62.
56. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави : навч. посіб. – Вид. 10-е, доповнене. – Львів : Край, 2008. – 224 с.
57. Теория государства и права : учебн. для вузов / под ред. В. М. Корельского, В. Д. Перевалова. – 2-е изд., изм. и доп. – М. : Издательство НОРМА, 2002. – 616 с.
58. Шарце М. Г. Механизм правового регулирования / М. Г. Шарце. – М. : Изд-во УДН, 1988. – 48 c.
59. Ковачев Д. А. Механизм правотворчества социалистического государства. Вопросы теории / Д. А. Ковачев – М. : Юрид. лит., 1977. – 112 c.
60. Синюков С.В. К вопросу о понятии механизма правотворчества / С. В. Синюков // Вестник Саратовской государственной академии права. – 2009. – № 3. – С. 39-41
61. Дюрягин И. Я. О понятии механизма реализации нормативных правовых актов / И. Я. Дюрягин // Механизм реализации нормативных правовых актов: сб. науч. трудов. – Челябинск : Изд-во Челяб. ун-та, 1995. – С. 3-17.
62. Мирошникова Н. И. Механизм осуществления субъективных гражданских прав. Учебное пособие / Н. И. Мирошникова. – Ярославль : Изд-во Яросл. ун-та, 1989. – 82 c.
63. Решетов Ю. С. Механизм правореализации в условиях развитого социализма / Ю. С. Решетов. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1980. – 167 c.
64. Сапун В. А. Теория правовых средств и механизм реализации права : автореф. на соискание учен. степени докт. юрид. наук : 12.00.01 “Теория и история права и государства; история правовых учений” / В. А. Сапун. – Нижний Новгород, 2002. – 49 с.
65. Тихомиров Ю. А. Механизм управления в развитом социалистическом обществе / Ю. А. Тихомиров. – М. : Наука, 1978. – 336 c.
66. Бачило И. Л. Право и механизм ответственности в управлении / И. Л. Бачило // Проблемы сравнительного правоведения. – М. : Изд-во ИГиП АН СССР, 1978. – С. 35-45
67. Боброва К. Н. Механизм формирования правомерного поведения личности / К. Н. Боброва, А. А. Иванов // Закон и право. – 2008. – № 8. – С. 57-58.
68. Механизм преступного поведения / отв. ред. В. Н. Кудрявцев. – М. : Наука, 1981. – 248 c.
69. Щербак А. И. Социальный механизм юридической ответственности должностных лиц / А. И. Щербак. – Киев : Наук. думка, 1986. – 152 c.
70. Мордовец А. С. Социально-юридический механизм обеспечения прав человека и гражданина (теоретико-правовое исследование) : автореф. на соискание учен. степени докт. юрид. наук : 12.00.01 “Теория и история права и государства; история правовых учений” / А. С. Мордовец. – Саратов, 1997. – 38 с.
71. Шмельова Г. Юридичні механізми забезпечення прав людини (загальнотеоретична характеристика) / Г. Шмельова // Право України. - 1994. – № 10. – С. 49-51.
72. Байтин М. И. Механизм современного Российского государства / М. И. Байтин // Правоведение. –1996. – № 3 (214). – C. 4-15.
73. Копейчиков В. В. Механизм советского государства / В. В. Копейчиков. – М. : Юрид. лит., 1968. – 215 c.
74. Юрій М.Ф. Соціологія / М.Ф. Юрій. – М. : Дакор, 2005. – 552 с.
75. Гревцов Ю. И. Социология: курс лекций / Ю. И. Гревцов. – Санкт-Петербург : Изд-во «Юридический центр Прес», 2003. – 467 с.
76. Берман Г. Д. Западная традиция права : эпоха формирования / Гарольд Дж. Берман ; пер. с англ. Н. Р. Никоновой. – 2-е изд., науч. – М. : Изд-во Московского университета; Инфра-М-Норма, 1998. – 624 с.
77. Бехруз X. Порівняльне правознавство: Підручник / Х. Бехруз. – Одеса : Фенікс, 2009. – 464 с.
78. Давид Р. Основные правовые системы современности : пер. с фр. В. А. Туманова / Давид Р., Жоффре-Спинози К. – М. : Междунар. отношения, 1999. – 400 с.
79. Леже Р. Великие правовые системы современности : сравнительно-правовой подход / Леже Раймон. – М. : Волтерс Клувер, 2009. – 584с.
80. Cruz P. A Modern Approach to Comparative Law / P. Cruz. – Boston, 1993. – 360 p.
81. Луць Л. А. Сучасні правові системи світу : навч. посіб. / Л. А. Луць. – Львів : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2003. – 247 с.
82. Марченко М. Н. Правовые системы современного мира : учебн. пособ. / М. Н. Марченко. – М. : ИКД «Зерцалло-М», 2008. – 528 с.
83. Осакве К. Сравнительное правоведение. Схематический комментарий / К. Осакве. – М. : Юристъ, 2008. – 830 c.
84. Гражданское и торговое право зарубежных стран : учебн. пособ / Р. Ф. Валеев, В. В. Гущин. – М. : МГИУ, 2008. – 316 c.
85. Решетников Ф. М. Правовые системы стра мира : справочник / Ф. М. Решетников– М. : Юрид. лит., 1993. – 256 с.
86. Саидов А. Х. Сравнительное правоведение (основные системы современности) : учеб. пособ. / А. Х. Саидов / отв. ред. В. А. Туманов. – 2-е изд., доп.и перераб. – М. : Юристъ, 2009. – 510 с.
87. Саидов А. Х. Национальные парламенты мира : энциклопедический справочник / А. Х. Саидов. – М. : Волтерс Клувер, 2005. – 720 с.
88. Сандевуар П. Общая характеристика французского права / П. Сандевуар. – М.,1994. – 59 с.
89. Свечникова Н. Соотношение статусного и прецедентного права в правовых системах современности / Н. Свечникова // Право и жизнь. Независимый правовой журнал. – 2001. – № 37. – С. 5-23.
90. Скакун О. Ф. Общее сравнительное правоведение : Основные типы (семьи) правовых систем мира / О. Ф. Скакун. – К. : Ін Юре, 2008. – 464 с.
91. Тихомиров Ю. А. Курс сравнительного правоведения / Ю. А. Тихомиров. – М. : Издательство НОРМА, 1996. – 432 с.
92. Порівняльне правознавство : підр. для студ. юрид. спец. вищих навч. закладів / В. Д. Ткаченко, С. П. Погребняк, Д. В. Лук’янов ; за ред. В. Д. Ткаченка. – X. : Право, 2003. – 274 с.
93. Цвайгерт К. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права : в 2 т. Т. I. Основы : пер. с нем. / К. Цвайгерт, X. Кётц. – М. : Междунар. отношения, 2000. – 480 с.
94. Правовые системы стран мира : энциклопед. справочник / отв. ред. А. Я. Сухарев. – 2-е изд, изм. и доп. – М. : Норма (Изд. группа «НОРМА-ИНФРА-М», 2001. – 840 с.
95. Бержель Ж.-Л. Общая теория права : пер. с фр. / Ж.-Л. Бержель. – М., 2000 – 576 с.
96. Правовая система Нидерландов / отв. ред. : В. В. Бойцова, Л. В. Бойцова. – М. : Зерцало, 1998. – 432 c.
97. Вильданова М. М. Источники права Франции : автореф. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : 12.00.01 “Теория и история права и государства; история правовых учений” / М. М. Вильданова. – М., 1987. – 18 с.
98. Газье Ф. Роль судебной практики в развитии административного права Франции // СССР-Франция : Социологический и международно-правовой аспекты сравнительного правоведения. – М., 1987. – С. 53-63.
99. Керимов А. Д. Закон во Франции : от принятия до промульгации / А. Д. Керимов // Государство и право. – 1997. – № 7. – C. 71-74.
100. Кучин М. В. Судебный прецедент в системе общего и континентального права / М. В. Кучин // Российский юридический журнал. – 2006. – № 2. – С. 61-74.
101. Марченко М. Н. Источники романо-германского права: понятие, виды, классификация / М. Н. Марченко // Вестник Московского университета. Серия 11. Право. – 2000. – № 2. – С. 14-28.
102. Марченко М. Н. Закон в системе источников романо-германского права / М. Н. Марченко // Вестник Московского университета. Серия 11. Право. – 2000. – № 3. – С. 33-43.
103. Марченко М. Н. Обычай в системе источников романо-германского права / М. Н. Марченко // Вестник Московского университета. Серия 11. Право. – 2000. – № 5. – С. 37-53.
104. Пилипенко А. Н. Классификация и систематизация законодательства Франции / А. Н. Пилипенко // Журнал российского права. – 2001. – № 9. – С. 109-119.
105. Подольская Н. А. Прецедент как источник права в романо-германской правовой семье / Н. А. Подольская // Вестник Московского университета. Серия 11. Право. – 1999. – № 6. – С. 80-88.
106. Серверэн Э. Роль судей и судебной практики в процессе нормотворчества / Э. Серверэн // Судебная практика как источник права. – М.: Юристъ, 2000. – С. 46-60.
107. Хессе К. Основы конституционного права ФРГ : пер. с нем. / К. Хессе ; под ред. Н. А. Сидоров. – М. : Юрид. лит., 1981. – 368 c.
108. Шумилов В. М. Введение в правовую систему ФРГ / В. М. Шумилов. – М. : ДеКА, 2001. – 140 c.
109. Бернам У. Правовая система США / У. Бернам ; науч. ред. В. А. Власихин. – М. : Новая юстиция, 2006. – Вып. 3 – 1216 c.
110. Боботов С. В. Введение в правовую систему США / Боботов С. В., Жигачев И. Ю. – М. : НОРМА, 1997. – 333 с.
111. Богдановская И. Ю. Закон в английском праве / И. Ю. Богдановская; отв. ред. Крылова Н.С. – М. : Наука, 1987. – 143 c.
112. Watson A. Sources of law, legal change and ambiguity / Alan Watson. – Philadelphia: University of Pennsylvania Press, 1998. – 164 p.
113. Gifford D.J., Gifford K.H. How to understandan an Act of Parliament.7th edition / Donald James Gifford, Kenneth Harril Gifford. - Sydney: Law Book Co, 1991. - 189 p.
114. Dennion F. Understanding Common Law Legislation: drafting and interpretation / Francis Dennion. – New York: Oxford University Press, 2001. – 229 p.
115. Дженкс Э. Английское право. Источники права. Судоустройство. Судопроизводство. Уголовное право. Гражданское право: Пер. с английского / Э. Дженкс. – М.: Юрид. изд-во МЮ СССР, 1947. – 378 c.
116. Пяткина С. А. О теории источников права в английской юриспруденции / С. А. Пяткина // Ученые записки ВНИИСЗ. – 1969. – Вып. 19. – С. 144-158.
117. Eddey K., Darbyshire P. Eddey and Darbyshire on the English Legal System (Concise College texts). 7th edition / K. Eddey, Penny Darbyshire. – London: Sweet and Maxwell, 2002. – 416 p.
118. Zander M. The Law-Making Process. Six Edition / Michael Zander. – Cambridge: Cambridge University Press, 2004. – 512 p.
119. Кросс Р. Прецедент в английском праве / Руперт Кросс; под общ. ред. Ф. М. Решетников ; пер. с анг. Т. В. Апарова. – М. : Юрид. лит., 1985. – 238 c.
120. Лузин В. В. Место и роль конституционных соглашений в системе источников права Англии / В. В. Лузин // Правоведение. – 1999. – № 2. – С. 103 – 106.
121. Малишев Б. В. Судовий прецедент у правовій системі Англії / Б. В. Малишев. – К. : Праксіс, 2008. – 344 с.
122. O’Malley T. Sources of law: an introduction to legal research and writing. 2nd Edition / Thomas O’Malley. – Dublin: Round Hall Sweet & Maxwell, 2001. – 357 p.
123. Петрова Е. А. Статуты и прецеденты в системе источников американского права: монография / Е. А. Петрова. – Иваново : Иван.гос. ун-т, 2007. – 212 с.
124. Pratt D. Legal Writing: A Systematic Approach / D. Pratt. – St. Paul, 1999. – 427 p.
125. Романов А.К. Правовая система Англии : учеб. пособ. / Романов А.К. - [ 2-е изд, испр.]. – М. : Дело, 2002. – 344 с.
126. Sedgwick T. A treatise on the rules which govern the interpretation and application of statutory and constitutional law / Theodore Sedgwick. – New York: John S. Voorhies, law bookseller and publisher, 1857. – 719 p.
127. Silving H. Sources of law / Helen Silving. – New York: W.S. Hein, 1968. – 404 p.
128. Fitch E. S. Commentaries on Statute and Constitutional Law and Statutory and Constitutional Construction, containing an examination of adjudged cases on constitutional law under the constitution of the US, and the constitution of the respective states concerning legislative power, and also the consideration of the rules of law in the construction of statutes and constitutional provisions / Fitch E. Smith. – New York: Published by Gould, Banks & Gould, 1848. – 976 p.
129. Фридмэн Л. Введение в американское право : перд. с анг. / под ред. М. Калантаровой. – М., 1993. – 286 с.
130. Harris J. W. Precedent in English Law / J. W. Harris, R. Cross. – Fourth Edition. – New York: Oxford University Press, 1991. – 243 p.
131. Holmes O.W. The Common Law / Oliver Wendell Holmes. – London: Dover Publications; Dover Edition edition, 1991. – 464 p.
132. Шумилов В. М. Правовая система США : учебн. пособ. / В. М. Шумилов. – 2-е изд., перераб. и доп.. – М. : Междунар. отношения, 2006. – 408 с.
133. Законотворчество в Канаде : пер. с анг. / отв.ред. С.В. Кабышев. – М. : Формула права, 2006. – 272 с.
134. Ануфриева Л. П. Соотношение международного публичного и международного частного права: правовые категории / Л. П. Ануфриева – М. : Спарк, 2002. – 415 с.
135. Бахин С.В. Субправо (международные своды унифицированого контрактного права). / Бахин С.В. – Санкт-Петербург : Юрид.центр Пресс, 2002. – 311 с.
136. Блищенко И. П. Прецеденты в международном публичном и частном праве. – 2-е изд., доп. / И. П. Блищенко, Ж. Дориа. – М. : Издательство МНИМП, 1999. – 472 с.
137. Броунли Я. Международное право : в 2-х кн. Кн. 1 / Броунли Я. ; под ред. Г. И. Тункина ; пер. с анг. С. Н. Андрианов. – М. : Прогресс, 1977. – 535 c.
138. Васечко А. А. Международный договор как источник внутригосударственного права : автореф. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : 12.00.01 “Теория и история права и государства; история правовых учений” / А. А. Васечко. – М., 2008. –26 с.
139. Галушко Д. В. Взаимодействие Европейского Союза и государств – членов (опыт Ирландии) : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 “Международное право ; европейское право” / Д. В. Галушко. – Казань, 2006. – 23 с.
140. Галюк П. Є. Проблеми взаємодії міжнародних договорів та національного законодавства / П. Є. Галюк // Порівняльно-правові дослідження. – 2007. – № 1-2. – С. 304-305
141. Зарубаева Е. Ю. Роль конституции в регулировании действия международных договоров во внутригосудаоственной сфере : практика зарубежных государств / Е. Ю. Зарубаева // Сибирский юридический вестник. – 2001. – № 2. – С. 16-18.
142. Зимненко Б. Л. Международное право и правовая система Российской Федерации / Б. Л. Зимненко. – М. : РАП : Статут, 2006. – 454 с.
143. Крылов Н. Б. Правотворческая деятельность международных организаций / Н. Б. Крылов. – М. : Наука, 1988. – 174 с.
144. Лукашук И. И. Источники международного права / Лукашук И.И. – Киев, 1966. – 125 c.
145. Лукашук И. И. Взаимодействие международного и внутри-государственного права в условиях глобализации / И. И. Лукашук // Журнал российского права. – 2002. – № 3. – С. 115-128.
146. Лукашук И. И. Международное право в судах государств / И. И. Лукашук. – Санкт-Петербург : Россия - Нева, 1993. – 302 c.
147. Лукашук И. И. Международное право и конституции государств / И. И. Лукашук // Журнал российского права. – 1998. – № 1. – С. 45-56.
148. Лукин П. И. Источники международного права / П. И. Лукин ; отв. ред. Шуршалов В.М. – М. : Изд-во АН СССР, 1960. – 144 c.
149. Потапенко Е. Г. Понятие и сущность межгосударственной правовой интеграции / Е. Г. Потапенко // Вестник Саратовской государственной академии права. – 2009. – № 5 (69). – С. 41-44.
150. Самхарадзе Д. Г. Взаимодействие источников современного международного права : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 “Международное право ; европейское право” / Д. Г. Самхарадзе. – М., 2005. – 30 с.
151. Тихомиров Ю. А. Договор как регулятор общественных отношений / Ю. А. Тихомиров // Правоведение. – 1990. – № 5. – С. 27-35.
152. Тункин Г.И. Теория международного права / Тункин Г.И. ; под общей ред. проф. Л.Н. Шестакова. – М. : Зерцало, 2000. – 416 с.
153. Черниченко С. В. Теория международного права : старые и новые теоретические проблемы: в 2 т. Т. 2 / Черниченко С. В. – М. : НИМП, 1999. – 531 c.
154. Антонович М. М. Міжнародне публічне право / М. М. Антонович. – К. : Вид. дім «КМ Академія»; Алерта, 2003. – 308 с.
155. Баймуратов М. О. Міжнародне право / М. О. Баймуратов. – X. : Одіссей, 2002. – 672 с.
156. Бекяшев К. А. Международное публичное право : практикум / К. А. Бекяшев, М. Є. Волосов. – М. : ПБОЮЛ Гриженко Е.М., 2001. – 240 с.
157. Бирюков П. Н. Международное право : учебн. пособ. / П. Н. Бирюков. – М. : Юрист, 1998. – 262 с.
158. Міжнародне право : навч. посіб. / за ред. М. В. Буроменського – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 336 с.
159. Буткевич В. Г. Міжнародне право. Основи теорії : підр. / В. Г. Буткевич, В.В. Мицик, О. В. Задорожній; за ред. В. Г. Буткевича. – К. : Либідь, 2002. – 608 с.
160. Дмитрієв А. І. Міжнародне публічне право : навч. посіб. / А. І. Дмитрієв, В. І. Муравйов / відп. ред. Ю. С. Шемшученко, Л. В. Губерський. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 640 с.
161. Каламкарян Р. А., Международное право : учебн. / Р. А. Каламкарян, Ю. И. Мигачев. – М. : Изд-во Эксмо, 2004. – 688 с.
162. Лукашук И. И. Международное право. Общая часть : учебн. для студ. юрид. факультетов и вузов. – Изд. 3-е, перераб. и доп. / И. И. Лукашук. – М.: Волтерс Клувер, 2005. – 415 с.
163. Маланчук П. Вступ до міжнародного права за Ейкхерстом : пер. з англ. / Пітер Маланчук. – Харків : Консум, 2000. – 592 с.
164. Нгуєн Куок. Международное публичное право : пер. с фр. : в 2-х т. Т. 1 / Нгуєн Куок Динь, Патрик Дайз, Алэн Пелле. – К. : Сфера, 2000. – Т.1. – Кн. 1 : Формирование международного права. – 440 с.
165. Осминин Б. И. Заключение и имплементация международных договоров внутригосударственое право: [монография] / Б. И. Осминин. – М. : Инфотропик Медиа, 2010. – 400 с.
166. Осминин Б. И. Принятие и реализация государствами международных договорных обязательств : монография / Б. И. Осминин. – М. : Волтерс Клувер, 2006. – 408 c.
167. Саракуца М. О. Правові засади спільної зовнішньої політики Європейського Союзу : загальнотеоретична характеристика : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.юрид.наук : спец. 12.00.01 “Теорія та історія держави і права; історія політичних та правових учень” / М. О. Саракуца. – Харків, 2011. – 20 с.
168. Тихомиров Ю. А. Международно-правовые акты : природа и способы влияния / Ю. А. Тихомиров // Журнал российского права. – 2002. – № 1. – С. 101-110.
169. Тускоз Ж. Міжнародне право : підруч. : пер. з фр. / Тускоз Жан. – К. : Артек, 1998. - 416 с.
170. Ушаков Н. А. Международное право : Основные термины и понятия : Учебное пособие / Н. А. Ушаков. – М., 1996. – 48 с.
171. Шлянцев Д. А. Международное право: курс лекций / Д. А. Шлянцев. – М.: Юстицинформ, 2006. – 256 с.
172. Expression of consent by states to be bound by a treaty. Part II : Country reports. Ireland. [Електронний ресурс]. – [Цит. 2011, 1 березня]. – Режим доступу: http://ec.europa.eu/enterprise/sectors/ict/files/ireland_en.pdf
173. Expression of consent by states to be bound by a treaty. Part II : Country reports. Canada. [Електронний ресурс]. – [Цит. 2011