ГЕНЕРАЛЬНИЙ УРЯД ЯК ІНСТИТУТ ВЛАДИ ГЕТЬМАНЩИНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНІ ХVIІ – СЕРЕДИНИ XVIII ст

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

На правах рукопису

ЖУРАВЕЛЬ Микола Володимирович

УДК 340.15(477)

ГЕНЕРАЛЬНИЙ УРЯД ЯК ІНСТИТУТ ВЛАДИ ГЕТЬМАНЩИНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНІ ХVIІ –
СЕРЕДИНИ XVIII ст
12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
доктор політичних наук, професор
Вітман Костянтин Миколайович

Одеса – 2011

З М І С Т
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1 ГЕТЬМАНЩИНА – ЧЕРГОВИЙ ЕТАП РОЗВИТКУ
УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ. 11
1.1. Історіографія та джерельна база дослідження 11
1.2. Суспільно – політичні умови відродження та
формування української державності в XVIIст. 17
1.3. Закономірності розвитку української державності
в XVII ст. 29
Висновки до першого розділу 39
РОЗДІЛ 2 ГЕТЬМАН ЯК ГЛАВА ГЕНЕРАЛЬНОГО УРЯДУ
УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ
XVII – СЕРЕДИНІ XVIII СТ. 41
2.1. Походження та становлення посади гетьмана 41
2.2. Формування процедури обрання гетьмана 54
2.3. Нормативне забезпечення повноважень гетьмана 75
2.3.1. Регулювання повноважень гетьмана за нормами козацького
права 75
2.3.2. Закріплення повноважень гетьмана в україно-польських
та україно-московських угодах 105
2.3.3. Правовий статус гетьмана в Гетьманщині в другій половині
XVII – XVIIІ ст. 110
2.4. Інститут «наказного гетьмана» 116
Висновки до другого розділу 123
РОЗДІЛ 3 РАДА СТАРШИН – ВИЩИЙ ОРГАН ВЛАДИ І УПРАВЛІННЯ ГЕНЕРАЛЬНОГО УРЯДУ ГЕТЬМАНЩИНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVII – СЕРЕДИНІ XVIII СТ. 124
3.1. Правова регламентація порядку формування Ради
старшин 124
3.2. Компетенція Ради старшин 132
Висновки до третього розділу 144

РОЗДІЛ 4 РАДА ГЕНЕРАЛЬНОЇ СТАРШИНИ ТА КАНЦЕЛЯРІЇ – ЦЕНТРАЛЬНІ ГАЛУЗЕВІ ОРГАНИ ВЛАДИ І УПРАВЛІННЯ ГЕНЕРАЛЬНОГО УРЯДУ. 146 4.1 Правове становище Ради генеральної старшини. 146
4.2 Генеральні старшини – вищі урядовці Гетьманщини 152
4.3Правовий статус канцелярій Генерального
уряду 172
Висновки до четвертого розділу 187
ВИСНОВКИ 188
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 195

В С Т У П

Актуальність теми. Розбудова незалежної демократичної України зумовила розвиток різних напрямів вітчизняного правознавства. Відбувається нове піднесення й у галузі історико-правової науки.
За умов становлення державно-правових інститутів України неухильно зростає інтерес до відродження та розвитку держави українського народу другої половини XVII – середини XVIII ст.
Фактором, який зближує державотворчі процеси другої половини XVII – середини XVIII ст. із сучасністю, є збереження основних рис політичної ментальності українського народу.
Як у другій половині XVII – середині XVIII ст., так і тепер Українська держава зіткнулася з проблемою якісної організації державної влади з метою впровадження нової, більш ефективної її організації. Як і після Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, коли на території українських земель відродилася державність та почали формуватися та створюватися вищі державні органи влади й управління, так і після здобуття незалежності, у ХХ ст. існувало декілька тенденцій щодо форми правління новоствореної держави та її подальшого розвитку. Функції, компетенція, підпорядкованість та підконтрольність вищих органів влади й управління, які формувалися в державному механізмі, відбивали саме ті тенденції, які домінували на той час в українському суспільстві. Одноосібна чи колективна форма здійснення державної влади? Саме це питання поряд із проблемою ефективного розподілу владних повноважень між вищими органами державного управління та побудовою дієвої системи стримувань та противаг призводило до політичних криз, протистоянь між різними угруповуваннями еліти, міжусобиць та чвар в українському суспільстві.
При побудові дієвої та ефективної системи органів державного управління незалежної України не слід повторювати помилки, які були допущені пращурами при побудові української козацької держави у другій половині XVII – середині XVIII ст. Тому слід пам’ятати про досвід державного будівництва України тих часів, коли новостворена еліта держави розпочала інтенсивний наступ на права вільного народу. Варто звернути увагу на суть, характер і наслідки тих державних перетворень, що стались в органах влади України другої половини XVII – середини XVIIІ ст. Такий аналіз дасть можливість краще усвідомити логіку сучасних державно-правових явищ, допоможе спрогнозувати перспективи реформування державного апарату України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до наукових досліджень Національного університету “Одеська юридична академія” відповідно до загальної теми “Традиції і новації в сучасній українській державності і правовому житті” (державний реєстраційний номер 0106U004970) на 2006-2010 рр. Тема дисертаційного дослідження є складовою частиною наукових досліджень кафедри історії держави і права Національного університету “Одеська юридична академія”, що здійснює розробку наукової теми “Традиції і новації в правовому житті України (історичний аспект)” на 2006 – 2010 рр.
Мета і завдання дослідження. Метою наукової роботи є розкриття суті, основних характерних рис та особливостей Генерального уряду як інституту влади Гетьманщини другої половини XVII – середини XVIIІ ст., встановлення його історичного значення у процесі розвитку національної держави і права.
Відповідно до поставленої мети основну увагу в дисертації зосереджено на вирішенні таких завдань:
вивчити та проаналізувати стан наукової розробки проблеми формування та правового статусу Генерального уряду як інституту влади Гетьманщини другої половини XVII – середини XVIIІ ст.;
проаналізувати процеси походження, становлення та розвиток державних інститутів Гетьманщини;
з’ясувати принципи формування, склад, функціонування та компетенцію Генерального уряду;
дати комплексну характеристику правовому статусу гетьмана як глави Генерального уряду;
проаналізувати основні засади функціонування Ради генеральної старшини та канцелярій як центральних галузевих органів влади і управління Генерального уряду;
дослідити порядок підготовки та основи діяльності в Генеральному уряді канцеляристів як перших професійних державних службовців;
визначити державно-правовий статус української держави;
розкрити компетенцію Ради старшини як вищого органу влади і управління Генерального уряду;
вивчити порядок призначення, обрання та компетенцію посадових осіб, які утворювали Генеральний уряд;
встановити роль та історичне місце організації державної влади Гетьманщини другої половини XVII – середини XVIIІ ст. у контексті розвитку європейської державно-правової культури.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що сформувались в процесі нормативної регламентації виникнення, становлення та функціонування у ординарному та екстраординарному режимі найважливіших інститутів української держави, що виникла в результаті Визвольної війни українського народу в середині XVII ст.
Предмет дослідження – Генеральний уряд як інститут влади і управління Гетьманщини другої половини XVII – середини XVIIІ ст.
Хронологічні рамки дослідження обмежені 1648 р. та серединою XVIII ст. Вибір нижньої межі зумовлений початком Визвольної війни українського народу, яка викликала кардинальні зміни в політичній організації українських земель, створивши передумови для виникнення та становлення інститутів влади та управління в українській козацькій державі. Вибір верхньої хронологічної межі зумовлений проведенням царським урядом ряду реформ, які призвели до ліквідації автономного ладу Гетьманщини та поширення юрисдикції державного апарату Російської імперії на українські землі, що входили до її складу.
Географічні межі дослідження охоплюють територію української держави, створеної в середині XVII ст. внаслідок Визвольної війни, а після її розколу – територію Лівобережної та частково Правобережної України, що ввійшла до складу Російської імперії.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження обрано діалектичний метод наукового пізнання соціально-правових процесів і явищ, який дає змогу розглядати їх у розвитку, та метод системного наукового пізнання, який дає можливість проаналізувати зв’язки цих процесів і явищ з іншими соціальними процесами і явищами.
Методи дослідження добиралися із урахуванням поставлених завдань. Виходячи з цього, при проведенні даного дослідження ми користувалися загальнонауковими методами, у тому числі й тими, що переважно використовуються в історико-правових дослідженнях. Серед них важливе місце посідають історичний та логіко-теоретичний методи, які постають в органічній єдності. Це проявилось у детальному аналізі та послідовному розкритті системи вищих органів державної влади і управління, які утворювали Генеральний уряд у їх єдності, взаємозв’язку і взаємозалежності. Державно-правові інститути другої половини ХVІІ ст. розглянуто відповідно до конкретно-історичних умов того часу, спираючись на соціологічний та хронологічний методи. Аналітичний та історико-правовий методи стали у нагоді в процесі дослідження історичних першоджерел. Також, в ході роботи над дисертацією були використані методи сходження від конкретного до абстрактного та від абстрактного до конкретного, що дозволило шляхом детального аналізу фактичного метеріалу, зробити теоретичні висновки стосовно виникнення та формування вищих органів влади, які утворювали Генеральний уряд, їх функцій та компетенції.
Теоретична основа дослідження – наукові досягнення вчення про державу і право, теорія пізнання і осмислення державно-правових явищ. Її базовими елементами є наукові розробки провідних юристів-теоретиків та істориків держави і права, істориків, політологів О.М. Апановича, В.Д. Бабкіна, В.Й. Борисенка, М.П. Василенко, В.Д. Гончаренка, О.В. Горяги, О.І. Гуржія, І. Джиджори, Н.І. Долматової, В.А. Дядиченка, Л.О. Зайцева, М.І. Костомарова, І.П. Крип’якевича, Ю.А. Мицика, П.П. Музиченка, А.Й. Рогожина, І.П. Сафронової, В.А. Смолія, В.С. Степанкова, М.М. Страхова, В.Б. Тищик, А.П. Ткача, І.Б. Усенка, В.А. Чеховича, Ф.П. Шевченка, Ю.С. Шемшученка, О.Н. Ярмиша.
Наукова новизна одержаних результатів. У процесі роботи над дисертацією на основі аналізу архівно-документального матеріалу було проведено детальну історико-правову реконструкцію комплексу вищих органів державної влади і управління, які утворювали Генеральний уряд Гетьманщини другої половини XVII – середини XVIIІ ст. Суттєво поглиблено і систематизовано вже існуючі знання про вищі органи державної влади, запропоновано нову їх оцінку, спростовано деякі хибні уявлення, встановлено низку нових, раніше невідомих державно-правових явищ.
Наукова новизна дисертації конкретизується у таких головних результатах дослідження:
уперше:
розкрито порядок підготовки та діяльність в вищих державних органах, які утворювали Генеральний уряд, військових канцеляристів як професійних державних службовців;
в історико-правовій науці детально досліджено систему канцелярій Генерального уряду як самостійного державного органу;
висвітлено випадки та порядок призначення наказного гетьмана, та встановлено, що інституту наказного гетьмана належало помітне місце в механізмі державної влади та управління Гетьманщини;
поглиблено досліджено основні нормативні акти, за допомогою яких здійснювалось державне управління Гетьманщиною;
з нових позицій:
відтворено структуру та механізм діяльності Генерального уряду;
розглянуто вдале поєднання Генеральним урядом принципу колегіальності і одноосібності в управлінні;
висвітлено тезу про те, що Рада старшин і Рада генеральної старшини близькі за повноваженнями, взаємозамінюючі, але цілком самостійні та незалежні один від одного органи Генерального уряду. Їхнє місце в системі Генерального уряду залежало від влади гетьмана;
обгрунтовано думку про те, що за формою правління українська держава другої половини XVII – середини XVIIІ ст. була аристократичною старшинською республікою з певними елементами монархії.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що матеріали дисертації відтворюють важливу ланку державно-правового розвитку України, розкривають закономірності та особливості національного державного будівництва другої половини XVII ст. – середини XVIIІ ст. Дослідження дає можливість поповнити історичні уроки із українського державотворення. Теоретичні висновки та фактичний матеріал можуть бути використано при розробці монографій, при підготовці підручників і навчальних посібників, при викладанні навчального курсу з історії держави і права України та у процесі інших наукових і науково-методичних робіт з історико-правової тематики.
Апробація результатів дослідження. Головні положення і висновки дисертації було викладено у публікаціях, доповідях на наукових конференціях, зокрема на: Всеукраїнській науковій конференції “Правове життя сучасної України” (18 – 19 квітня 2008 р., м. Одеса); Науково-практичній конференції до 90-річчя державної служби України “Державна служба України в історичному контексті: проблеми становлення та розвитку” (18 листопада 2008 р., м. Київ; Міжнародній науковій конференції молодих науковців, аспірантів і студентів “Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави” (21 – 22 листопада 2008 р., м. Одеса); Міжнародній науково-практичній конференції “Четверті Прибузькі читання” (28 –29 листопада, м. Миколаїв); Міжнародній науковій конференції “Життя І.В. Шерешевського як духовна єдність між поколіннями юристів” (13 грудня 2008 р.); Регіональній науково-практичній конференції “Дотримання прав та свобод людини і громадянина: сучасний стан, проблеми та шляхи вирішення” (24 грудня 2008 р., м. Одеса); Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Законодавство кримінально-правового напрямку: стратегія, тактика, техніка. Шості юридичні читання” (24 квітня 2009 р., м. Одеса); Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу “Правове життя сучасної України” (5 – 6 червня 2009 р., м. Одеса); Щорічних Всеукраїнських громадських слуханнях “Політико-правове забезпечення державної служби та служби в органах місцевого самоврядування” (24 – 25 вересня 2009 р., м. Одеса); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Держава і право в умовах глобалізації: реалії і перспективи” (16 – 17 квітня 2010 р., м. Сімферополь); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави” (23 квітня 2010 р., м. Одеса).
Публікації. Основні теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у десяти наукових статтях, опублікованих у виданнях, що входять до переліку наукових фахових видань, затвердженого ВАК України, а токож у одинадцяти тезах доповідей і повідомлень на науково-практичних конференціях.

Список литературы

В И С Н О В К И
1. Українська держава другої половини ХVІІ ст. виникла в результаті розвитку національної державотворчої ідеї, основним носієм та рушійною силою якої наприкінці ХVІ – першій половині ХVІІ ст. було козацтво. Здійснити державну ідею козакам удалося внаслідок переможної Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького середини ХVІІ ст. На середину ХVІІ ст. Україна почала набувати основних ознак державності: населення, територію, військо, органи влади й управління, судову та правову системи.
2. Процес державотворення відбувався надзвичайно важко, за складних військово-політичних та економічних умов. Річ Посполита Зборівською угодою 1649 р. визнала Українську автономію. Проте такий державно-правовий статус України не задовольняв обидві сторони: Україну не влаштовували надто вузькі межі наданої їй автономії, а польська шляхта виступала противником будь-якої форми української державності. Таке протиріччя було розв’язано в результаті блискучої перемоги козацького війська над поляками у 1652 р. під Батогом. Завдяки цій події Україна розірвала відносини з Польщею і почала здійснювати свою внутрішню та зовнішню політику як цілком суверенна держава.
3. Царський уряд Переяславсько-Московською угодою 1654 р. фактично визнав державний суверенітет України та на прохання Війська Запорозького встановив над ним свій протекторат. Україно-московська угода 1654 р. –закономірне явище, адже український та російський народи мали спільні історичні, етнічні та релігійні корені. Але згодом царський уряд розпочинає проводити політику, спрямовану на обмеження державного суверенітету України. Згідно з Московськими статтями 1665 року та Андрусівським перемир’ям 1667 року Українська держава набула статусу автономії в складі Московської держави. Глухівська угода 1669 р. скасувала чинність Московських статтей і дещо відновила внутрішній суверенітет України. Фактично ж, до початку XVIII ст. Україна перебувала у стані хитання від суверенної держави до автономії у складі Московського царства.
4. У процесі становлення української державності проходив процес становлення вищих органів влади й управління. У цей період не було чіткого поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову, вищі державні органи поєднували в собі адміністративні, судові, військові, нормотворчі функції. У ході державотворчих процесів Гетьманщини та становлення її як незалежної козацької держави почав формуватись Генеральний уряд, який став центральним інститутом влади у другій половині XVII – середині XVIIІ ст.
5. Установи Генерального уряду розвинулись на основі національної правової традиції та під впливом державно-правового досвіду Речі Посполитої і Московського царства. Так, посади обозного, писаря, підскарбія козацтво запозичило у Речі Посполитої. Європейський вплив простежується на прикладі офіційного діловодства, організації дипломатичної служби. Це пояснюється тісними економічними і політичними зв’язками Гетьманщини з країнами Європи та намаганням орієнтуватися на передові досягнення їхньої правової культури. Органи державної влади й управління України другої половини XVII – середини XVIII ст., які утворювали Генеральний уряд, сформувались і набули розвитку також на основі української державно-правової традиції у прогресивних колах козацтва і особливо серед реєстрової старшини. Але козацтво, яке не мало у своїх лавах впливових представників інтелектуальної еліти, на середину ХVІІ ст. не змогло напрацювати чіткої програми державотворення. Тому в основу державних інститутів ним було взято добре відомий і випробуваний матеріал – військову організацію реєстрових козаків. Організація державної влади була простою і не громіздкою, а отже – динамічною та зручною для управління і контролю. Військове походження органів державної влади та складна військово-політична ситуація на Україні у другій половині ХVII ст. зумовили формування військово-адміністративної системи влади й управління. Вона передбачала поєднання військових і управлінських функцій органами державної влади. Як військова організація, така система влади будувалася на принципах одноособовості, але відповідно демократичних козацьких звичаїв, одночасно спиралася на принципи виборності та колегіальності.
6. Генеральний уряд – система вищих органів законодавчої, виконавчої, судової влади. До його складу входили гетьман, Рада старшин, Рада генеральної старшини, генеральні старшини та канцелярії. З утворенням української держави Генеральний уряд вийшов із підпорядкування Загальної військової ради, як це передбачалося козацьким звичаєм. Рада втратила можливість обирати і розпускати склад Генерального уряду, контролювати його діяльність та судити членів уряду. Генеральний уряд привласнив повноваження Загальної військової ради і зосередив у своїх руках вищу державну владу, а отже відійшов від тих демократичних принципів, що передбачалися козацькими звичаями. Генеральний уряд, як система вищих органів влади й управління Гетьманщини, формувався під впливом та у взаємозв’язку із царським урядом Московської держави. За Переяславською угодою 1659 р. та наступними україно-московськими угодами другої половини ХVІІ ст. Генеральний уряд підпорядковується цареві, а з 1663 р. – Малоросійському приказові. Царський уряд установив контроль за формуванням та діяльністю установ Генерального уряду. Цар позбавив Генеральний уряд права на зовнішньополітичну діяльність та обмежив його повноваження з питань внутрішньої політики.
7. Слід наголосити на тому, що Генеральний уряд посідав центральне місце в системі державної влади Гетьманщини. Він забезпечував існування самої української держави. Розвиток чи занепад Генерального уряду відповідним чином відображався на державі. А отже, на підставі висновку про розвиток Генерального уряду впродовж другої половини ХVII ст. слід констатувати, що це означає і розвиток української держави взагалі.
8. Козацький звичай вимагав прийняття рішень з найважливіших питань внутрішньої і зовнішньої політики колегіально. У зв’язку із цим та завдяки високому соціально-політичному становищу козацької старшини в українській державі набули розвитку старшинські ради: Рада старшин, Рада генеральної старшини. На кінець ХVІІ ст. вони привласнили частину тих повноважень, що належали козацьким радам, та створювали подобу козацької демократії. Залежно від обставин, старшинські ради виконували функції окремого органу державної влади або функції консультативно-дорадчого органу при гетьманові. Співвідношення колегіальності та одноосібності в органах державної влади змінювалося відповідно до геополітичноі ситуації та внутрішніх умов.
9. Рада старшин розвивалася на основі українських звичаїв і традицій як станово-представницький орган. Вона мала деякі спільні та відмінні риси із станово-представницькими органами інших країн кінця ХVІІ ст. Наприклад, як і польський сейм, Рада старшин засідала у вузькому та у розширеному складі, до участі в роботі Ради допускалися представники привілейованих станів, вона мала близькі до сейму повноваження. Але процес становлення Ради старшин відбувався за складних військово-політичних умов, у результаті чого, на відміну від сейму, вона формується як військово-адміністративний орган. Рада старшин перебрала на себе повноваження Загальної військової ради і поділяла верховну владу з гетьманом. Гетьман і Рада старшин становили керівне ядро Генерального уряду. Від їх злагодженої роботи залежала ефективність функціонування всієї організації державної влади. А це було можливим за умови, якщо гетьман і старшина були єдиною командою. Однак реалізувати ідею єдності вищого політичного керівництва в українській державі другої половини XVII ст. вдавалося не завжди.
10. Центральна фігура в системі органів державної влади – гетьман. Він був главою держави та главою Генерального уряду. Стабільність гетьманської влади була запорукою розвитку української державності. Влада гетьмана залежала від низки факторів: від його особистісних якостей, від генеральних старшин і полковників – команди гетьмана; від геополітичноі ситуації в Україні та навколо неї; від характеру взаємовідносин із царським урядом. При цьому слід зазначити, що з утворенням української держави формування та функціонування інституту гетьмана зазнало суттєвих змін у порівнянні з першою половиною ХVII ст. Посада гетьмана залишалася виборною, але процедура виборів втрачає свій початковий демократичний характер. Козацька старшина висувала власного кандидата і формувала такий склад виборців, який за нього проголосував би, вибори гетьмана Загальною військовою радою почали мати формальний характер. Слід також додати, що розвиток інституту гетьмана гальмувався як внутрішніми чинниками – старшинською опозицією, так і зовнішніми – урядом Московського царства. Та незважаючи на це, в останню чверть ХVII – на початку ХVIII ст. гетьмани тривалий час утримували владу у своїх руках, що забезпечило певний розвиток цього інституту. Але уже з кінця 50-х рр. XVII ст. реальні повноваження гетьмана значною мірою залежали від царя. Царський уряд намагався позбавити гетьмана навіть тих повноважень, що передбачались україно-московськими угодами, коли той проводив незалежну від Московської держави політику, і навпаки, якщо гетьман виконував умови договору та вів промосковську політику, цар делегував йому додаткові повноваження. Інститут гетьманства мав визначальний вплив на розвиток української держави. Зміна влади гетьмана неодмінно екстраполювалася на державно-правове становище Гетьманщини. За гетьманування Богдана Хмельницького, починаючи з 1652 р., Гетьманщина є цілком незалежною державою. Послаблення влади І. Виговського та Ю. Хмельницького потягнуло за собою обмеження незалежності української держави. Ще суттєвіше обмеження державного суверенітету Гетьманщини сталось у 1666 – 1668 рр. у результаті втрати реальної влади в країні І. Брюховецьким. У період правління І. Самойловича та І. Мазепи, коли влада гетьмана зміцнилася, розширюється державний суверенітет Гетьманщини.
11. Важливу ланку в системі органів державної влади становив інститут наказних посадових осіб – тимчасово виконуючих обов’язки основних посадових осіб: гетьмана, полковника і сотника. За необхідності це давало можливість оперативно на певний час передати владу від однієї особи до іншої. Завдяки інституту наказних Українська держава за найскладніших військово-політичних умов не скочувалася до анархії.
12. Помітна роль в організації державної влади України другої половини ХVІІ ст. відводилася генеральній старшині – керівному складу відповідного уряду. Саме козацька старшина забезпечувала функціонування основних державних установ. Тому інститут старшини набув значного розвитку впродовж другої половини ХVІІ ст. В історії української держави старшинсько-чиновницькому апаратові належала як позитивна, так і негативна роль. Насамперед це зумовлювалося конструктивним чи, навпаки, деструктивним характером взаємовідносин між гетьманом і найвпливовішими старшинами. Так, впродовж другої половини ХVII ст. в українській державі мали місце дві тенденціі щодо форми правління: 1) намагання гетьманів встановити монархію; 2) намагання старшини утвердити республіку. Елементи Української монархії вдалося впровадити Б. Хмельницькому. Але після його смерті було відновлено республіканську форму правління. А в період правління І. Самойловича та І. Мазепи знову з’явились окремі ознаки монархії. Проте гетьмани не мали достатніх сил, щоб переломити ситуацію на свою користь і встановити монархію. Тому, в останню чверть ХVІІ ст. на території Гетьманщини утверджується аристократична старшинська республіка. Але в процесі зазначеного протистояння гетьманів та генеральної старшини завжди домінував корпоративний інтерес над загальнодержавним, тому обидві сторони, як правило переслідували корисливі цілі. До того ж, у процесі цього протистояння обидві сторони використовували іноземний фактор у досягненні власних цілей, як правило, спрямованих на розширення власних владних повноважень. Будь то Московське царство, Річ Посполита чи Османська імперія, як гетьмани, так і старшина часто користувалися військовою підтримкою цих держав, завдаючи цим самим великої шкоди національним інтересам.
13. Важливою складовою державного апарату України були канцелярії Генерального уряду. За допомогою канцелярій Генеральний уряд здійснював свою владу. Канцелярії забезпечували не тільки взаємодію названих урядів, але і функціонування державного механізму в цілому. Виникнувши як допоміжний орган, який забезпечував здійснення влади гетьманом, за кілька років канцелярії Генерального уряду перетворилися на ефективну державну ланку, яка вже здійснювала значну частину функцій держави. Вони забезпечували існування української держави у найтяжчі часи Руїни. А отже, розвиток канцелярій у міру становлення держави є цілком закономірним явищем.
14. Система державної влади України другої половини XVII – середини XVIIІ ст. є оригінальним державно-правовим явищем, що не мало аналогів в інших країнах світу. Українська держава посідала чільне місце серед європейських країн. Завдяки вигідному географічному положенню, багатим природним ресурсам, військовому потенціалу вона перебувала у центрі геополітичних інтересів сусідніх країн і мала вплив на їх історичний розвиток. Українська держава другої половини ХVІІ – середини XVIIІ ст. внесла певний вклад у розвиток європейської та світової цивілізації і правової культури.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В.Б. Державне управління: теорія і практика. / В.Б. Авер’янов // Право України. – 1998. – № 2. – С.21–23.
2. Актовая книга Стародубского городового уряда 1693 г. / Ред. и прим. В.Л. Модзалевского. – Чернигов : Изд-во Полтав. губ. Учен. Архив. комиссии, 1914. – 136 с.
3. Актовые книги Полтавского городового уряда ХVІІ века: Справы вечистые 1672 – 1680 г. / Ред. и прим. В.Л. Модзалевского. – Чернигов : Изд-во Полтав. Губ. Учен. Архив. комиссии, 1914. – Вып. 3. – 124 с.
4. Актовые книги Полтавского городового уряда ХVІІ века: Справы поточные 1664 – 1671 г. / Ред. и прим. В.Л. Модзалевского. – Чернигов : Изд-во Полтавской губернии Учен. Архив. комиссии, 1912. – Вып. 1. – 236 с.
5. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографическою комиссиею. – (Далі – Акты ЮЗР). – Т. 3: 1638 –1657. – СПб. : Тип. П.А. Кулиша, 1862. – 604 с.
6. Акты ЮЗР. – Т. 4: 1657 – 1659. – СПб. : Тип. Э. Праца, 1863. – 276 с.
7. Акты ЮЗР. – Т. 5: 1659 – 1665. – СПб. : Тип. Э. Праца, 1867. – 322 с.
8. Акты ЮЗР. – Т. 6: 1665 – 1668. – СПб. : Тип. Э. Праца. 1869. – 273 с.
9. Акты ЮЗР. – Т. 7: 1668 – 1669. – СПб. : Тип. Э. Праца, 1872. – 398 с.
10. Акты ЮЗР. – Т. 8: 1668 – 1669. 1648 – 1657. – СПб. : Типография В.В. Праца, 1875. – 400 с.
11. Акты ЮЗР. – Т. 9: 1668 – 1672. – СПб. : Типография М. Эттингера, 1877. – 987 с.
12. Акты ЮЗР. – Т. 10: 1653 – 1654. – СПб. : Тип. братьев Пантелеевых, 1878. – 838 с.
13. Акты ЮЗР. – Т. 11: 1672 – 1674. – СПб. : Типография М. Эттингера, 1879. – 819 с.
14. Акты ЮЗР. – Т. 12: 1675 – 1676. – СПб. : Тип. братьев Пантелеевых, 1882. – 874 с.
15. Акты ЮЗР. – Т. 13: 1677 – 1678. – СПб. : Типография А.М. Котомина, 1885. – 766 с.
16. Акты ЮЗР. – Т. 14: 1654 – 1655. – СПб. : Типография Ф. Елеонского, 1889. – 902 с.
17. Акты ЮЗР. – Т. 15: 1658 – 1659. – СПб. : Типография А. Катанского, 1892. – 462 с.
18. Акты, относящиеся к истории Западной России, собранные и изданные Археографическою комиссиею. – Т. 5: 1633 – 1699. – СПб. : Тип. Э. Праца, 1853. – 288 с.
19. Андрущенко В. Фінансово-скарбові інститути козацької України / В. Андрущенко, В. Федосов // К., 1993. – № 7. – С. 128 – 136.
20. Антонович В.Б. Про козацькі часи на Україні / Післям. М.Ф. Слабошпицького; комент. О.Д. Василюк, І.Б. Гирича / В.Б. Антонович – К. : Дніпро, 1991. – 238 с.
21. Антонович В.Б. Исторические деятели Юго-Западной России в биографиях и портретах / В.Б. Антонович, В.А. Бец / Сост. по коллекции В.В. Тарновского. – К. : Тип. ун-та Св. Владимира, 1885. – Вып. 1. – 110 с.
22. Апанович О. Універсали гетьманські / О. Апанович // Неопалима купина. – 1995. – № 1 – 2. – С. 138 – 139.
23. Апанович О.М. Воєнне мистецтво Богдана Хмельницького та його сподвижників / О.М. Апанович // Укр. іст. журн. – 1995. – № 4. – С. 33 – 45.
24. Апанович О.М. Гетьмани України і кошові отамани Запорозької Січі / О.М. Апанович – К. : Либідь, 1993. – 288 с.
25. Апанович О.М. Україно-російський договір 1654 р.: Міфи і реальність. / О.М. Апанович – К. : Варта, 1994. – 94 с.
26. Апанович О.М. Урядові службовці Гетьманщини – інтелігенція XVIІI ст. / О.М. Апанович // Укр. іст. журн. – 1997. – № 2. – С. 92 – 97.
27. Архив Юго-Западной России, издаваемый комиссиею для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. – Ч. 3. – Т. 4: Акты, относящиеся к эпохе Богдана Хмельницкого / Предисл. и прим. И. Каманина. – К. : Тип. Имп. ун-та Св. Владимира, 1914. – 946 с.
28. Архив Юго-Западной России, издаваемый комиссиею для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. – Ч. 3. – Т. 1: Акты о козаках. 1500 – 1648 г. / Предисл. В. Антоновича. – К. : Тип. А. Давиденко, 1863. – 406 с.
29. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления : курс лекций / Г.В. Атаманчук – М. : Юрид. лит., 1997. – 400 с.
30. Бантыш-Каменский Д.Н. История Малой России от водворения словян в сей стране до уничтожения гетманства / Передм. О.І. Гуржія ; ред. рада В.А. Смолій, П.С. Сохань, М.Ю. Брайчевський та ін. / Бантыш-Каменский Д.Н. – К. : Час, 1993. – 656 с.
31. Барвинский В.А. Заметки по истории финансового управления в Гетманщине / В.А. Барвинский // Сборник статей в честь В.П. Бузескула. – (Сб. Харьков. ист.-филолог. общ-ва). – Харьков, 1913 – 1914. – С. 816 – 831.
32. Богдан Хмельницький – видатна постать України: Доповідь Президента України Л. Кучми на урочистих зборах з нагоди 400-ліття від дня народження Б. Хмельницького 20 грудня 1995 року // Уряд. кур’єр. – 1995. – 23 груд. – С. 4 – 5.
33. Бойко І.Д. До питання про державність українського народу в період феодалізму / І.Д. Бойко // Укр. іст. журн. – 1968. – № 8. – С. 27 – 38.
34 Бойко І.Й. Держава і право Гетьманщини : навч. посіб. для студ. вищ. та серед. спец. юрид. навч. закладів і ф-тів. / І.Й. Бойко – Львів : Світ. – 2000. – 120 с.
35. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я. Сухарева, В.Д. Зорькина, В.Е. Крутских. – М. : ИНФА-М, 1998. – 432 с.
36. Боплан Г.Л. Опис України, кількох провінцій Королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границі Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і веденням воєн / Г.Л. Боплан – К. : Наук. думка; Кембрідж : Укр. наук. ін-т, 1990. – 256 с.
37. Борисенко В.Й. Курс української історії з найдавніших часів до ХX століття : навч. посіб. – 2-е вид. / В.Й. Борисенко – К. : Либідь, 1998. – 616 с.
38. Борисенко В.Й. Переддень національної трагедії України XVIІ ст. (причини “Руїни”) / В.Й. Борисенко // Іст. України. – 1999. – № 3. – С. 8 – 9. – № 4. – С. 3 – 5.
39. Борисенко В.Й. Соціально-економічний розвиток Лівобережної України в другій половині XVIІ ст. / Борисенко В.Й. – К. : Наук. думка, 1986. – 262 с.
40. Борисов С.Л. Кульмінація державотворчої діяльності українського козацтва у 90-х роках ХVІ ст. / Відп. ред. В.Й. Борисенко / С.Л. Борисов – К. : Наук. світ, 1999. – 35 с.
41. Василенко М. З історії устрою Гетьманщини : критич. замітки / М. Василенко – С. 102 – 116.
42. Василенко М. Ще до історії устрою Гетьманщини XVII – XVIII ст. З приводу заміток М.Є. Слабченка / М. Василенко // Записки наукового товариства ім. Т. Шевченка / Під ред. М.С. Грушевського. – Львів, 1913. – Т. 140 – 141. – С. 79 – 85.
43. Василенко Н.П. Очерки по истории Западной Руси и Украины. Русская история в очерках и статьях / Под редакцией М.В. Довнар-Запольского / Н.П. Василенко – К. : Изд-во Н.Я. Оглоблина, 1916. – Т. 3. – 589 с.
44. Васильева Р. Социально-экономическая политика Богдана Хмельницкого / Р. Васильева, А. Смолка // Экономика Украины. – 1995. – № 11. – С. 73 – 80.
45. Величко Самійло. Літопис ... / Пер. і упор. В.О. Шевчука. / Самійло Величко – К. : Дніпро, 1991. – Т. 2. – 640 с.
46. Величко Самійло. Літопис: Повість літ описна про малоросійські та частково інші події, зібрані і тут описані. – (Далі – Літопис ...) / Переклад і упор. В.О. Шевчука / Самійло Величко – К .: Дніпро, 1991. – Т. 1. – 369 с.
47. Воссоединение Украины с Россией: Документы и материали : в 3 т. / Ред. кол. П.П. Гудзенко и др. – Т. 1: 1620 – 1647. – М. : Изд-во АН СССР, 1953. – 583 с.
48. Воссоединение Украины с Россией: Документы и материалы : в 3 т. / Ред. кол. П.П. Гудзенко и др. – Т. 2: 1648 – 1651. – М. : Изд-во АН СССР, 1953. – 556 с.
49. Воссоединение Украины с Россией: Документы и материалы : в 3 т. / Ред. кол. П.П. Гудзенко и др. – Т. 3: 1651 – 1654. – М. : Изд-во АН СССР, 1953. – 643 с.
50. Востоков А. Козелецкая рада 1662 года / А. Востоков – М. : Б.и., 1886. – 16 с.
51. Газін В.В. “Чорна рада” 1663 р.: її підґрунтя та наслідки для української козацької держави / В.В. Газін // Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку. – (Матеріали Четвертих Всеукр. іст. читань). – Київ-Черкаси, 1994. – С. 85 – 88.
52. Гвоздик-Пріцак Л. Економічна і політична візія Богдана Хмельницького та її реалізація в державі Військо Запорозьке / Відп. ред. О. Мишанич / Л. Гвоздик-Пріцак – К. : ТОВ Обереги, 1999. – 216 с.
53. Генеральне слідство про маєтності Стародубського полку: Укр. архів / Археогр. Комісія Всеукр. Акад. Наук; Передм. М. Грушевського та К. Лазаревської. – Т. 1. – К. : ВУАН, 1929. – 576 с.
54. Генеральное следствие о маетностях Нежинского полка (1729–1730 г.): Материалы для истории экономического, юридического и общественного быта Старой Малороссии / Под ред. Н.П. Василенка. – Чернигов : Тип. губ. Земства, 1901. – Вып. 1. – 417 с.
55. Генеральное следствие о маетностях Черниговского полка (1729–1730) / Предисл. А. Лазаревского. – Чернигов : Тип. губ. правл., 1892. – 196 с.
56. Гетьман // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / Ред. кол. О.С. Мельничук та ін. – К. : Наук. думка, 1982. – Т. 1: А – Д. – 630 с.
57. Голобуцький В.О. Запорозьке козацтво. / Голобуцький В.О. – К. : Вища школа, 1994. – 539 с.
58. Горобець В.М. Московська політика Богдана Хмельницького / В.М. Горобець // Укр. іст. журн. – 1995. – № 4. – С. 45 – 56.
59. Горяга О.В. Соціально-правовий статус козацької старшини Гетьманщини у другій половині XVII – XVII ст. : дис. … кандидата юрид. наук : спец. 12.00.01 “Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень” / Горяга Оксана Вікторівна – О., 2009. – 240 с.
60. Грабовецький В.В. Невідомий універсал і найдавніша козацька печатка гетьмана Григорія Лободи з 1595 р. / В.В. Грабовецький, В.О. Гавриленко // Середні віки на Україні : (зб. наук. праць) / Відп. ред. Ф.П. Шевченко. – К., 1971. – Вип.1. – С. 204 – 208.
61. Грозовський І.М. Звичаєве право запорозьких козаків : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 “Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень” / І.М. Грозовий – Х. : Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого, 1998. – 17 с.
62. Грушевский М. Очерк истории украинского народа / Сост. и ист.-биогр. очерк Ф.П. Шевченка, В.А. Смолия; примеч. В.М. Рычки, А.И. Гуржия. / Грушевський М. – К. : Лыбидь, 1990. – 400 с.
63. Грушевський М. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. / Ред. кол. П.С. Сохань та ін. – Т. 10: Роки 1657 – 1658. / Грушевський М. – К. : Наук. думка, 1998. – 393 с.
64. Грушевський М. Історія України-Руси: в 11 т., 12 кн. / Ред. кол. П.С. Сохань та ін. – Т. 7: Козацькі часи до року 1625 / Грушевський М. – К. : Наук. думка, 1995. – 624 с.
65. Грушевський М. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. / Ред. кол. П.С. Сохань та ін. – Т. 8: Роки 1626 – 1650. / Грушевський М. – К. : Наук. думка, 1995. – Ч. 1. – 335 с. – Ч. 2. – 224 с. – Ч. 3. – 228 с.
66. Грушевський М. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. / Ред. кол. П.С. Сохань та ін. – Т.9. – Кн. 2: Роки 1654 – 1657 / Грушевський М. – К. : Наук. думка, 1997. – 870 с.
67. Грушевський М. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. / Ред. кол. П.С. Сохань та ін. – Т. 9. – Кн. 1: Роки 1650–1654. / Грушевський М. – К. : Наук. думка, 1996. – 869 с.
68. Гурбик А.О. Київський полковник Антон Жданович / А.О. Гурбик // Укр. іст. журн. – 1998. – № 3-4. – С. 61 – 70.
69. Гуржій О.І. Українська козацька держава в другій половині ХVII – XVIII ст.: кордони, населення, право. / Гуржій О.І. – К. : Основи, 1996. – 222 с.
70. Дашкевич Я. Гетьманська Україна: Полки. Полковники. Сотні / Я. Дашкевич // Пам’ятки України. – 1990. – № 1. – С. 6–7. – № 2. – С. 12–13. – № 3. – С. 18 – 20.
71. Дашкевич Я. Клан Хмельницького – легенда чи дійсність? / Я. Дашкевич // Україна в минулому : (зб. наук. статей) / Ред. кол. Я. Дашкевич та ін. – Київ-Львів, 1992. – Вип. 2. – С. 78 – 92.
72. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. Авер’янова В.Б. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
73. Джиджора І. До історії Генеральної Військової Канцелярії / І. Джиджора // Зап. наук. тов-ва. ім. Т. Шевченка / Під ред. М.С. Грушевського. – Львів, 1912. – Т. 107. – С. 39 – 51.
74. Ділова документація Гетьманщини XVIII ст. / За ред. О. Мироненка та ін. – К., 1992, С. 7 – 9.
75. Дністрянський М.С. Кордони України: Територіально-адміністративний устрій. / Дністрянський М.С. – Львів : Світ, 1992. – 144 с.
76. Документи Богдана Хмельницького 1648 – 1657 р. / Упор. І. Крип’якевич та І. Бутич. – К. : Вид-во АН УРСР, 1961. – 739 с.
77. Документы об освободительной войне украинского народа 1648 – 1654 гг. / Сост. А.З. Барабой и др.; ред. кол. П.П. Гудзенко и др. – К. : Наук. думка, 1965. – 825 с.
78. Дорошенко Д.І. Нарис історії України : у 2 т. – Т. 2: Від половини XVIІ ст. / Дорошенко Д.І. – Мюнхен: Дніпрова хвиля, 1966. – Репр. – К. : Глобус, 1992. – 349 с.
79. Дядиченко В.А. Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця XVII – початку XVIII ст. / Дядиченко В.А. – К. : Вид-во АН УРСР, 1959. – 530 с.
80. Ерошкин Н.П. История государственных учреждений дореволюционной России. – 3-е изд., перераб. и доп. / Н.П. Ерошкин – М. : Высш. шк., 1983. – 351 с.
81. Єрмолаєв В. До питання про створення незалежної Української держави (1648 – 1654 рр.) / В. Єрмолаєв // Вісник Акад. правових наук України. – Х., 2000. – № 2 (21). – С. 62 – 69.
82. Жерела до історії України-Руси / Видає Археогр. Комісія наук. тов-ва ім. Т. Шевченка; за заг. ред. М.С. Грушевського. – Т. 8: Матеріали до історії української козаччини / Документи по 1631 рік зібрав і видав І. Крип’якевич. – Львів : Друк. наук. тов-ва ім. Т. Шевченка, 1908. – 407 с.
83. Журавель М.В. Інститут “наказного гетьмана” в системі вищих органів влади Гетьманщини в XVIІ – XVІIІ ст.ст. / М.В. Журавель // Актуальні проблеми держави і права. – О., 2009. – № 45. – С. 372 – 376.
84. Журавель М.В. Компетенція генеральних старшин – вищих урядовців Гетьманщини в XVIІ – XVІIІ ст. / М.В. Журавель // Актуальні проблеми політики. – Одеса, 2008. – № 35. – С. 243 – 249.
85. Журавель М.В. Компетенція гетьмана в українській козацькій державі в XVIІ – XVІIІ ст.ст. / М.В. Журавель // Митна справа. – Львів, 2008. – № 6. – С. 82 – 87.
86. Журавель М.В. Порядок обрання гетьмана на Україні у XVII – XVIII ст.ст. / М.В. Журавель // Держава і право. – К., 2009. – № 43. – С. 168 – 173.
87. Загальна теорія держави і права / За ред. В.В. Копейчикова. – К. : Юрінком, 1997. – 320 с.
88. Замлинський В. Стисла хронологія українських гетьманів / В. Замлинський // Київ. старов. – 1993. – № 3. – С. 98 – 112. – № 5. – С. 88 – 94.
89. История государства и права Украинской ССР: в 3 т. / Б.М. Бабий, В.Д. Гончаренко и др. – Т. 1: История общественно-политического строя и права на Украине (с древнейших времен до Вел. Окт. соц. революции). – К. : Наук. думка, 1987. – 315 с.
90. Источники Малороссийской истории / Собр. Д. Бантыш-Каменским и изд. О. Бодянским. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1858. – Т. 1. – 339 с.
91. Історія держави і права України: в 2 т.: підручник / Гончаренко В.Д., Рогожин А.Й., Святоцький О.Д. та ін. ; за ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина. – К., 2000. – Т. 1 ; Розд. 5: Створення української національної держави та обмеження її суверенітету у другій половині XVII ст. / І.П. Сафронова, Л.О. Зайцев. – С. 203 – 268.
92. Історія держави і права України: в 2 ч.: підруч. для вищ. юрид. навч. закл. і ф-тів / Рогожин А.Й., Страхов М.М., Гончаренко В.Д. та ін.; за ред. А.Й. Рогожина. – К., 1999. – Ч. 1; Розд. 5: Створення української національної держави та обмеження її суверенітету у другій половині XVII ст. / І.П. Сафронова, Л.О. Зайцев. – С. 170 – 208.
93. Історія держави і права України : навч. посіб. / А.С. Чайковський, В.І. Батрименко, О.Л. Копиленко та ін.; за ред. А.С. Чайковського. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 384 с.
94. Історія держави і права України : навч. посіб. для студ. юрид. вузів та ф-тів. / За ред. В.Г. Гончаренка. – К. : Вентурі, 1996. – 288 с.
95. Історія України / Верстюк В.Ф., Горбань О.В., Гуржій О.І. та ін. ; за ред. В.А. Смолія. – К. : Альтернативи, 1997. – 424 с.
96. Історія української культури / За заг. ред. І. Крип’якевича. – К. : Либідь, 1994. – 656 с.
97. Каманин И. Договоры Б. Хмельницкого с Польшей, Швецией и Россией / И. Каманин // Сборник статей и материалов по истории Юго-Западной России, издаваемый Киевской комиссией для разбора древних актов. – К. : Тип. И. Крыжановского, 1916. – Вып. 2. – С. 92 – 108.
98. Когут З. Російський централізм і українська автономія: Ліквідація Гетьманщини. 1760 – 1830. / Когут З. – К. : Основи, 1996. – 317 с.
99. Козаченко А. І. Органи державної влади і управління України другої половини XVII ст. : дис. … кандидата юрид. наук : спец. 12.00.01 “Теорія та історія держави і права”; історія політичних і правових учень/ Козаченко Анатолій Іванович – Х., 2001. – 211 с.
100. Козаченко А. Про державну владу Б. Хмельницького: окремі питання / А. Козаченко // Право України. – 1998. – № 2. – С. 89 – 92.
101. Козаченко А.И. Борьба украинского народа против иноземных поработителей за воссоединение с Россией / А.И. Козаченко – М. : Политиздат, 1954. – 295 с.
102. Компан О.С. Міста України в другій половині XVIІ ст. / Компан О.С. – К. : Вид-во АН УРСР, 1963. – 386 с.
103. Конисский Г. История Русов / Отв. ред. В.А. Замлинский. – Репр. воспр. изд. 1846 г. / Конисский Г. – К. : РИФ Дзвін , 1991. – 257 с.
104. Короб В. Пояснення слова гетьман / В. Короб // Нова генерація. – 1992. – № 2 – 3. – С. 16 – 17.
105. Костомаров Н.И. Богдан Хмельницкий : материалы и исследования. – Печат. с изд. СПб., 1884. – Репродукция / Н.И. Костомаров – М. : Чарли, 1994. – 768 с.
106. Костомаров Н.И. Исторические монографии и исследования / Н.И. Костомаров – Кн. 6. – Т. 15: Руина. 1663 – 1687 гг. – Кн. 6. – Т. 16: Мазепа и мазепинцы. – СПб. : Тип. М.М. Стасюлевича, 1905. – 815 с.
107. Костомаров Н.И. Мазепа : исторические монографии и исследования / Костомаров Н.И. – М. : Республика, 1992. – Кн. 6. – Т. 16. – 335 с.
108. Котляр М.Ф. Грошовий обіг на території України доби феодалізму / Котляр М.Ф. – К. : Наук. думка, 1971. – 174 с.
109. Кривошея В.В. Українська козацька старшина: Урядники гетьманської адміністрації : Реєстр. / Кривошея В.В. – К. : Вид-во НАН України, 1997. – Ч. 1. – 102 с.
110. Крип’якевич І. Історія України. 2-е вид., доп. / Крип’якевич І. – Львів : Світ , 1992. – 555 с.
111. Крип’якевич І. Історія українського війська / Крип’якевич І. – Львів : Вид-во І. Тиктора, 1936. – Ч. 1. – 288 с.
112. Крип’якевич І. Студії над державою Богдана Хмельницького / І. Крип’якевич // Зап. наук. тов-ва. ім. Т. Шевченка. – Львів, 1925. – Т. 139 – 140. – С. 67 – 81; Львів, 1926. – Т. 144 – 145. – С. 109 – 140; Львів, 1927. – Т. 147. – С. 55 – 80; Львів, 1931. – Т. 151. – С. 111 – 150.
113. Крип’якевич І.П. Адміністративний поділ України 1648 – 1654 рр. / І. Крип’якевич // Історичні джерела та їх використання. – К., 1966. – Вип. 2. – С. 123 – 148.
114. Крип’якевич І.П. Богдан Хмельницький. – 2-вид., доп. / І.П. Крип’якевич – Львів : Світ, 1990. – 405 с.
115. Лазаревский А. Описание Конотопской сотни 1711 года / Лазаревський А. – Чернигов: Б.и., 1892. – 30 с.
116. Лазаревский А. Описание старой Малороссии : материалы для истории заселения, землевладения и управления. – Т. 1: Полк Стародубский. / Лазаревський А. – К. : Тип. К.Н. Милевского, 1888. – 506 с.
117. Лазаревский А. Описание старой Малороссии : материалы для истории заселения, землевладения и управления. – Т. 2: Полк Нежинский / Лазаревський А. – К. : Тип. К.Н. Милевского, 1893. – 521 с.
118. Лазаревский А. Описание старой Малороссии : материалы для истории заселения, землевладения и управления. – Т. 3: Полк Прилуцкий. / Лазаревський А. – К. : Тип. Имп. ун-та Св. Владимира, 1902. – 423 с.
119. Лановик Б.Д. Історія України: Навчальний посібник 3-є видання, виправлене / За. ред. Б.Д.Лановика. / Лановик Б.Д., Матійченко Р.М., Матисякевич З.М. – К. : Тов-во “Знання” КОО, 2000. – 574 с.
120. Липинський В. Україна на переломі (1657 – 1659) : Замітки до історії українського державного будівництва в XVII-ім столітті / В. Липинський // Дзвін. – 1995. – № 9. – С.103–136.
121. Літопис Гадяцького полковника Григорія Грабянки / Пер. із староукр. – К. : Знання, 1992. – 192 с.
122. Літопис Самовидця / Ред. кол. А.Д. Скаба [та ін.] – К. : Наук. думка, 1971. – 207 с.
123. Лоський І. Юрій Немирич – Канцлер Великого Князівства Руського / І. Лоський // Хроніка – 2000. – 1994. – № 5 – 6. – С. 118 – 135.
124. Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України. Відділ рукописів. – Ф. 4: “Рукописи Баворовських”. – Оп. 1. – Спр. 235 / ІІ; Ф. 5: “Рукописи Оссолінських”. – Оп. 1. – Спр. 225 / II, 231/ II, 2168 / I.
125. Львівський державний історичний музей. – Фонд рукописів. – № 224: Грамота короля Сигізмунда Августа 1606 року про затвердження єпіскопа вірменської церкви Львова; № 244: Лист короля Яна Казіміра 1652 року про охорону Замостя від військ Б.Хмельницького.
126. Лясота Е. Щоденник // Жовтень. – 1989. – № 10. – С. 97 – 110.
127. Малик Я. Українська козацька держава / Е. Лясота // Армія України. – 1994. – 15 черв. – С. 3.
128. Матвєєва Т.О. Генеральна Військова рада / Т.О. Матвєєва, В.А. Чехович // Юридична енциклопедія. – К., 1998. – Т. 1: А – Г. – С. 566.
129. Мацьків Т. Гетьман Іван Мазепа в західноєвропейських джерелах 1687 – 1709 / Мацьків Т. / Передрук. з Мюнхен. вид. 1988 р. – Київ – Полтава: Б.в., 1995. – Вип 2. – 311 с.
130. Мельник А.Г. Боротьба за українську державність (XVIІ ст.) / Мельник А.Г. – К. : Освіта, 1995. – 192 с.
131. Миллер Д. Очерк из истории и юридического быта старой Малороссии. Превращение козацкой старшины в дворянство. – (Оттиск из журн. “Киевская старина”) / Д. Миллер – К. : Типогр. ун-та Св. Владимира, 1897. – 133 с.
132. Мироненко О. Ради генеральної старшини у самоврядуванні українського козацтва / О. Мироненко // Вісник Акад. правових наук України. – Х., 1999. – № 1(16). – С. 118 – 134.
133. Мироненко О. Уроки української державності. Вступ. / О. Мироненко // Мала енциклопедія етнодержавознавства. – К., 1996. – С. 250 – 257.
134. Мицик Ю.А. Іван Виговський / Ю.А. Мицик // Володарі гетьманської булави: історичні портрети. – К. : Варта , 1994. – С. 191 – 236.
135. Мицик Ю.А. Перший український історико-політичний трактат / Ю.А. Мицик // Укр. іст. журн. – 1991. – № 5. – С. 129 – 138.
136. Мицик Ю.А. До біографії Яна Оришовського / Ю.А. Мицик // Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку. – (Матеріали Четвертих Всеукраїнських історичних читань). – Київ – Черкаси, 1994. – С. 75 – 82.
137. Модзалевський В. З історії роздавання свобідних військових земель в XVIІ віці / В. Модзалевський // Зап. наук. тов-ва ім. Т. Шевченка / Під ред. М.С. Грушевського. – Львів, 1913. – Т. 113. – С. 69 – 76.
138. Музиченко П.П. Історія держави і права України : навч. посіб. / Музиченко П. – К. : Товариство “Знання”, КОО, 2007. – 471с.
139. Мыцык Ю.А. Новые документы Б. Хмельницкого об антифеодальной борьбе народных масс на Украине и социальной политике гетманской администрации в период освободительной войны украинского народа 1648–1654 гг. / Ю.А. Мыцык // Актуальные проблемы аграрной истории Украины : (сб. науч. трудов) / Ред. Д.П. Пойда. – Днепропетровск, 1980. – С. 179 – 186.
140. Наливайко Д. Козацька християнська республіка. Запорозька Січ в західноєвропейських літературних пам’ятниках. / Наливайко Д. – К. : Дніпро, 1992. – 495 с.
141. Нольде Б. Автономія України з історичного погляду. / Нольде Б. – К. : Україна, 1995. – 45 с.
142. Оглоблин О. Думки про Хмельниччину. / Оглоблин О. – (Укр. народозн. ун-т: Організація Оборони Чотирьох Свобід України). – Нью Йорк: Б.в., 1957. – 88 с.
143. Оглоблин О. Україно-московська угода 1654 р. / О. Оглоблин – (Організація Оборони Чотирьох Свобід України – Ліга визволення України). – Нью Йорк – Торонто : Б.в., 1954. – 104 с.
144. Окіншевич Л. Генеральна Рада на Україні-Гетьманщині XVII – XVIII ст. / Л. Окіншевич // Праці Комісії для виучування історії західньо-руського та українського права / за ред. М.П. Василенка. – К., 1929 – Вип. 6. – С. 253 – 410.
145. Окіншевич Л. Генеральна старшина на Україні-Гетьманщині XVII –XVIII ст. / Л. Окіншевич // Праці Комісії для виучування історії західно-руського та вкраїнського права / за ред. М.П. Василенка. – К., 1926. – Вип. 2. – С. 84 – 171.
146. Окіншевич Л. Лекції з історії українського права. Право державне: Доба станового суспільства. / Окіншевич Л. – (На правах рукопису). – Мюнхен : Б.в., 1947. – 169 с.
147. Окіншевич Л. Приказ “Малые Росии” Московської держави XVIІ ст. / Л. Окіншевич // Праці Комісії для виучування історії західно-руського та вкраїнського права / За ред. М.П. Василенка. – К., 1925. – Вип. 1. – С. 108 – 121.
148. О