ПРИНЦИПИ ТЛУМАЧЕННЯ НОРМ ПРАВА

Краткое описание

ПРИНЦИПИ ТЛУМАЧЕННЯ НОРМ ПРАВА

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Погребняк Станіслав Петрович
доктор юридичних наук, доцент

Харків – 2010
ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. Тлумачення норм права як різновид юридичної діяльності 10
1.1. Поняття тлумачення норм права 10
1.2. Способи тлумачення норм права 36
1.3. Види тлумачення норм права 57
Висновки до Розділу 1 76
РОЗДІЛ 2. Принципи тлумачення норм права: поняття і види 80
2.1. Принципи тлумачення норм права як різновид принципів,
що діють у правовій сфері 80
2.2. Принципи тлумачення норм права, що конкретизують
загальні принципи права в сфері інтерпретаційної діяльності 104
2.3. Принципи тлумачення норм права, що забезпечують
додержання основних вимог до правозастосування 129
Висновки до Розділу 2 161
ВИСНОВКИ 166
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 170

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Тлумачення права традиційно вважається однією з найважливіших тем для теорії держави і права. Цей статус не є випадковим, ураховуючи, що саме тлумачення є діяльністю, яка символізує юриспруденцію, уособлює безперервний пошук духу та букви права; з інтерпретацією права нерозривно пов’язана будь-яка робота юриста, що здійснюється як у наукових, так і в практичних цілях.
Природно, що питанням тлумачення права приділяється належна увага як у вітчизняній, так і в зарубіжній юридичній науці. Водночас слід визнати, що окремі аспекти вчення про інтерпретацію права лише очікують на своє вирішення. Зокрема, це стосується питання про принципи тлумачення норм права. Тема основних засад інтерпретації, незважаючи на її фундаментальний характер, є мало дослідженою в працях правознавців. І хоча в останні роки, поза всяким сумнівом, спостерігається посилення інтересу до цих питань, що пов’язується із загальною тенденцією підвищення уваги до проблеми дії принципів у правовій сфері, ми, тим не менш, повинні констатувати, що в Україні й дотепер відсутнє комплексне дослідження вказаної проблеми. Усе це обумовлює необхідність загальнотеоретичного аналізу широкого кола питань щодо природи, змісту та видів принципів інтерпретаційної діяльності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри теорії держави і права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах державної цільової комплексної програми «Загальнотеоретичні проблеми правотворення та правозастосування в умовах формування правової держави» (номер державної реєстрації 0106U002283).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є визначення юридичної природи принципів тлумачення норм права, з’ясування їхнього значення у правовому регулюванні, а також розкриття змісту цих принципів.
Для досягнення зазначеної мети поставлені такі основні завдання:
- визначити поняття й основні риси тлумачення права як виду юридичної діяльності, дослідивши статичну та динамічну, суб’єктивну й об’єктивну методики тлумачення права;
- здійснити аналіз способів інтерпретаційної діяльності та правил їх використання, встановити їх співвідношення з канонами тлумачення;
- з’ясувати особливості різних видів інтерпретації права;
- надати загальну характеристику принципів тлумачення норм права через визначення поняття, з’ясування їх рис і порівняння з суміжними категоріями;
- продемонструвати спільне та відмінне між принципами тлумачення, загальними принципами права та принципами правозастосування;
- запропонувати критерії для класифікації принципів інтерпретаційної діяльності;
- визначити зміст окремих принципів тлумачення норм права, звернути увагу на особливості їх застосування в практичній діяльності.
Об’єктом дослідження є тлумачення норм права як юридична діяльність.
Предметом дослідження є принципи тлумачення норм права, їх зміст, а також їхня роль у процесі правотворчості, правозастосування і тлумачення права.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить система наукових методів, що в комплексі застосовуються для вирішення завдань дослідження та досягнення його мети. Так, діалектичний метод знайшов своє застосування, зокрема, при визначенні природи принципів тлумачення права, висвітленні взаємодії між окремими принципами. За допомогою логічного методу проведений аналіз властивостей тлумачення норм права та принципів юридичної інтерпретації, сформульоване їх поняття, а також виділений логічний спосіб тлумачення права. Системний метод, зокрема, дозволив дослідити зв’язок між різними принципами тлумачення. Історичний метод застосовувався насамперед для розкриття динаміки та тенденцій розвитку фундаментальних засад тлумачення права – принципів справедливості, гуманізму, добросовісності та ін.; герменевтичний – при з’ясуванні змісту норм права через прийом реконструкції, використання інших герменевтичних канонів та способів. Антропологічний метод став в нагоді при розгляді тлумачення як діяльності, що нерозривно пов’язана з особою інтерпретатора, а його принципів – як таких, що реалізовуються суб’єктом інтерпретаційного процесу. За допомогою порівняльного методу, зокрема, проведено розмежування між принципами тлумачення норм права та загальними принципами права, а також принципами застосування норм права. Для дослідження використовувалися й інші традиційні для юриспруденції методи.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці загальнотеоретичним монографічним дослідженням принципів тлумачення норм права, їхньої ролі в правовій системі, а також проблем, пов’язаних із додержанням їх вимог у процесі юридичної діяльності.
Дослідивши обрану тему, здобувач особисто отримав низку нових результатів, які виносяться на захист. Так, вперше в українській юридичній науці:
- виокремлено два нерозривно пов’язані елементи у структурі принципу тлумачення права: ядро, яке виконує зберігаючу роль, та рухливу частину, яка дозволяє принципам діяти найефективнішим способом в умовах конкретної історичної обстановки. Така структура допомагає усвідомити принципи тлумачення як такі, що містять незмінні постулати й одночасно орієнтуються в сучасному просторі, що обумовлює їх максимальну авторитетність;
- визначені риси принципів тлумачення норм права. Так, принципи тлумачення: засновуються на принципах будь-якого пізнання; є принципами діяльності; носять фундаментальний характер; мають орієнтуюче значення; наділені властивістю вищої імперативності; забезпечують ефективність, якість, єдність і доцільність усього інтерпретаційного процесу; взаємодіють і здійснюють взаємний вплив один на одного; мають підвищену стійкість і стабільність. На їх підставі сформульоване авторське визначення поняття принципів тлумачення як фундаментальних, імперативних положень, що забезпечують ефективність, якість, єдність і доцільність інтерпретаційного процесу, перебувають у тісному взаємозв’язку та спрямовують пізнавальну діяльність інтерпретатора;
- здійснено поділ принципів тлумачення права на дві групи: 1) ті, що конкретизують загальні принципи права в сфері інтерпретаційної діяльності (справедливість, гуманізм, добросовісність і пропорційність); 2) ті, які забезпечують додержання принципів застосування норм права при здійсненні інтерпретаційної діяльності (законність, розумність, доцільність, своєчасність, обґрунтованість і зрозумілість результатів інтерпретації);
удосконалено:
- характеристику історичного способу тлумачення. У його межах виділені три стадії: 1) з’ясування історичної обстановки, в умовах якої виникла ідея прийняття відповідного правового акта; 2) дослідження внутрішніх мотивів, настроїв суб’єкта правотворчості, а також тих зовнішніх обставин, що могли вплинути на прийняття ним рішення; 3) встановлення зв’язків з тими актами, що були скасовані виданням інтерпретованого акта;
- положення про підстави поділу тлумачення права на офіційне та неофіційне. Запропоновано вважати критерієм для подібного розмежування наявність в інтерпретатора повноважень здійснювати тлумачення норм права. Ураховуючи це, офіційною є така інтерпретація, що здійснюється суб’єктом у зв’язку з реалізацією ним повноважень щодо тлумачення права. Офіційне тлумачення може мати як обов’язковий, так і переконливий (авторитетний) характер. У свою чергу, офіційне тлумачення поділяється на нормативне й індивідуальне, автентичне і делеговане, а нормативне – на абстрактне і казуальне. Неофіційне тлумачення здійснюється суб’єктом, не уповноваженим на тлумачення права, і завжди має необов’язковий характер;
- відмежування принципів тлумачення норм права від загальних принципів права та принципів правозастосування. Так, принципи тлумачення відрізняються від загальних принципів права та принципів правозастосування своєю юридичною природою, порядком закріплення в джерелах права, правовими наслідками порушення, призначенням у правовій системі та ін.;
- змістовну характеристику принципів тлумачення, які забезпечують додержання принципів застосування норм права при здійсненні інтерпретаційної діяльності. Зокрема, сформульовані вимоги до процесу та результату тлумачення, що випливають зі змісту кожного з цих принципів;
набули подальшого розвитку:
- характеристика тлумачення норм права. Зокрема, виокремлено риси, які розкривають природу цього виду юридичної діяльності. Тлумачення має пізнавальний, цільовий і опосередкований характер, спрямоване на конкретизацію права, має необмежене коло суб’єктів, ґрунтується на певних принципах;
- питання про критерії поділу тлумачення права на буквальне, обмежувальне та розширювальне тлумачення. Зокрема, проаналізована точка зору, яка заперечує існування обмежувального та розширювального тлумачення;
- обґрунтування можливості досягнення мети інтерпретації без одночасного звернення до всіх способів тлумачення і необхідності так званої контрольної перевірки отриманого результату за допомогою фундаментальних принципів права;
- положення, які характеризують вплив загальних принципів права на принципи тлумачення (принципи права виступають як основа принципів тлумачення і саме вони визначають спрямування розвитку та реалізації останніх; принципи права є критерієм, якому мають відповідати результати інтерпретаційної діяльності);
- ідеї процедурної справедливості, сутність яких продемонстровано в сфері інтерпретаційної діяльності.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки, отримані в результаті проведеного дослідження, можуть бути використані:
в науково-дослідницькій сфері – для подальшого вивчення сутності тлумачення норм права та його принципів у межах теорії держави і права, а також галузевими юридичними науками – для найбільш ефективного здійснення інтерпретаційної діяльності;
у сфері правотворчості та правозастосування – для підвищення якості інтерпретаційної діяльності, удосконалення вітчизняного законодавства та юридичної практики. Отримані результати, зокрема, сприятимуть подоланню колізій і прогалин у законодавстві, застосуванню застарілих і неясних норм, покращать реалізацію норм міжнародного права у правовій системі України;
у навчальному процесі – при підготовці підручників та учбових посібників, при викладанні курсу теорії держави і права, порівняльного правознавства, галузевих навчальних дисциплін, при складанні навчальних програм.
Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана й обговорена на кафедрі теорії держави і права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.
Основні положення роботи викладалися на науково-практичних конференціях, «круглих столах» і наукових семінарах, зокрема: на науково-практичному семінарі молодих учених та здобувачів «Проблеми судової реформи в Україні» (м. Харків, 2008 р.); науково-практичній конференції «Верховенство права в українській правничій освіті» (м. Київ, 2008 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми державного будівництва та місцевого самоврядування на сучасному етапі» (м. Харків, 2009 р.); Міжнародній науковій конференції студентів, магістрантів і аспірантів «Теория и практика совершенствования законодательства и правоприменения: традиции и новации» (м. Мінськ, 2009 р.); міжнародній науковій конференції молодих учених, аспірантів і студентів, присвяченій пам’яті Ю. М. Тодики (м. Харків, 2009 і 2010 роки). Окремі результати дослідження використовуються автором у навчальному процесі при проведенні занять з теорії держави і права.
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційної роботи знайшли відображення в п’яти статтях, три з яких опубліковані у фахових виданнях, перелік яких затверджено Вищою атестаційною комісією України, і тезах п’яти наукових доповідей.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації теоретично узагальнені й по-новому вирішені наукові завдання, що полягають у визначенні юридичної природи принципів тлумачення норм права, з’ясуванні їхнього значення у правовому регулюванні, а також розкритті змісту цих принципів.
З тих висновків, що зроблені в дисертації, найбільш важливими є такі:
1. Тлумаченню права притаманні такі основні сутнісні риси: 1) воно є різновидом юридичної діяльності; 2) має пізнавальний (інтелектуальний, розумовий, творчий) характер; 3) має цільовий характер; 4) має уточнюючу (конкретизаційну) природу, що обумовлюється нормативністю права; 5) має опосередкований характер; 6) здійснюється різними суб’єктами, особливості яких визначають види тлумачення; 7) ґрунтується на певних принципах.
2. Тлумачення норм права є різновидом юридичної діяльності, що має пізнавальний характер, ґрунтується на певних принципах і здійснюється відповідним суб’єктом з метою відшукання й уточнення змісту норм права, а в необхідних випадках передбачає також його роз’яснення для інших суб’єктів.
3. Діяльність суду не може бути безпосередньо спрямованою на створення норм права, проте й не слід повністю заперечувати можливість цієї діяльності під час здійснення правосуддя – особливо у випадку, якщо внаслідок тлумачення права суддя не може дійти до однозначного вирішення спору.
4. Мета інтерпретатора – зрозумілість норми права – у деяких випадках може бути досягнута без одночасного звернення до всіх способів тлумачення. Разом з цим існує потреба так званої контрольної перевірки отриманого результату, яка має здійснюватися за допомогою фундаментальних принципів права.
5. Офіційне та неофіційне тлумачення виокремлюються залежно від наявності повноважень щодо здійснення інтерпретаційної діяльності. Офіційним є тлумачення, що здійснюється суб’єктом у зв’язку з реалізацією ним повноважень щодо інтерпретації права. Воно може мати як обов’язковий, так і переконливий (авторитетний) характер. Неофіційне тлумачення здійснюється суб’єктом, не уповноваженим на тлумачення права, і завжди має необов’язковий характер.
6. Залежно від того, яку природу (нормативну або індивідуальну) має акт, що підлягає інтерпретації, офіційне тлумачення поділяється на нормативне й індивідуальне. У свою чергу, нормативне тлумачення поділяється на абстрактне і казуальне залежно від того, що породжує необхідність тлумачення – з’ясування змісту відповідної норми права чи вирішення конкретної справи (розгляд конкретного випадку).
7. Принципам тлумачення норм права притаманні відповідні риси: 1) в їх основі знаходяться принципи пізнання; 2) є принципами діяльності; 3) мають фундаментальний характер; 4) мають орієнтуюче значення; 5) мають властивість імперативності; 6) забезпечують ефективність, якість, єдність і доцільність усього інтерпретаційного процесу; 7) найтіснішим чином взаємодіють і здійснюють взаємовплив один на одного; 8) мають підвищену стійкість і стабільність протягом невизначеного тривалого часу.
8. Принципи тлумачення норм права є фундаментальними, імперативними положеннями, що забезпечують ефективність, якість, єдність і доцільність інтерпретаційного процесу, перебувають у тісному взаємозв’язку та спрямовують пізнавальну діяльність інтерпретатора.
9. Вплив загальних принципів права на принципи тлумачення відбувається двома основними шляхами: по-перше, принципи права виступають як основа принципів тлумачення й визначають спрямування розвитку та реалізації останніх; по-друге, принципи права є критерієм, якому мають відповідати результати інтерпретаційної діяльності. Таким чином, слід виходити з того, що принципи тлумачення права певною мірою породжені існуванням загальних принципів права.
10. Ураховуючи, що застосування і тлумачення норм права є видами юридичної практики, які нерозривно пов’язані один з одним, деякі принципи тлумачення норм права співпадають з принципами правозастосування, а вимоги останніх розповсюджуються і на інтерпретаційний процес.
11. Залежно від того, засади яких юридичних явищ реалізуються у сфері інтерпретаційної діяльності (права чи правозастосування), принципи тлумачення поділяються на ті, які конкретизують загальні принципи права в сфері інтерпретаційної діяльності, і ті, які забезпечують додержання основних вимог до правозастосування при здійсненні інтерпретаційної діяльності.
12. До принципів тлумачення норм права, що відображують дію загальних принципів права, можна віднести принципи справедливості, гуманізму, добросовісності та пропорційності:
принцип справедливості є засадою інтерпретаційної діяльності, згідно з якою відповідні норми права мають тлумачитися з урахуванням індивідуальності випадків та потреб конкретної людини, а також спираючись на уявлення про справедливість, сформовані у певний час у певному суспільстві, та в результаті якої кожен має отримати належне;
основною вимогою принципу гуманізму тлумачення є забезпечення відповідному суб’єктові внаслідок інтерпретації норм права найбільш поблажливого до нього ставлення при беззаперечному визнанні його гідності.
принцип добросовісності тлумачення права відображає вимогу сумлінного, чесного та порядного ставлення інтерпретатора до власних дій з наміром ретельного їх виконання й уникнення помилок;
принцип пропорційності спрямований на пошук такого варіанту тлумачення, при якому в нормі був би дотриманий необхідний баланс між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця норма.
13. До принципів тлумачення норм права, що забезпечують додержання основних вимог до правозастосування, слід віднести принципи законності, розумності, доцільності, своєчасності, а також обґрунтованості та зрозумілості результатів інтерпретації:
відповідно до вимог принципу законності інтерпретатор повинен керуватися законами і заснованими на них правовими актами, діяти в межах своєї компетенції, приймати акти тлумачення права, які не повинні суперечити інтерпретованим нормативно-правовим актам;
принцип розумності зобов’язує інтерпретатора вирішити поставлені перед ним питання таким чином, аби уникнути абсурдності висновків, досягти максимуму обов’язкової корисності та відшукати компроміс між конфліктуючими нормами чи особами, що узгоджувалися б із загальними уявленнями про розумність;
сутність принципу доцільності полягає в обов’язку суб’єкта обирати саме те тлумачення, яке є найбільш сприятливим для досягнення цілей та реалізації завдань відповідної норми права;
принцип своєчасності встановлює обов’язок інтерпретатора здійснювати тлумачну діяльність без невиправданих зволікань, у найкоротший строк, достатній для отримання обґрунтованого результату;
принцип обґрунтованості спрямований на забезпечення належної, перевіреної та переконливої аргументації щодо прийнятого рішення, в процесі якої інтерпретатор повинен дотримуватися вимог узгодженості та всебічності дослідження, а також доведеності, достовірності й об’єктивності доказів, на яких засновується інтерпретаційний висновок;
принцип зрозумілості результатів тлумачення відображає якість роз’яснення і може бути визначений як засада інтерпретаційної діяльності, що вимагає виключення всіх суперечностей і різних тлумачень одних і тих самих нормативних положень, а також полягає у встановленні однозначного розуміння сенсу інтерпретованої норми та в чіткому визначенні способу поведінки її адресата.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдулаев М. И. Теория государства и права: учебник для высших учебных заведений / М. И. Абдулаев. – М. : Финансовый контроль, 2004. – 410 с.
2. Алексеев С. С. Общая теория права: в 2 т. / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1982. – Т. 2. – 360 с.
3. Алексеев С. С. Общая теория права: учеб. / С. С. Алексеев. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008. – 576 с.
4. Алексеев С. С. Проблемы теории права: курс лекций: в 2 т. / С. С. Алексеев. – Свердловск : Свердловский юридический институт, 1973. – Т. 2. – 402 с.
5. Алисиевич Е. С. Толкование норм конвенции Совета Европы о защите прав человека и основных свобод как правомочие Европейского суда по правам человека : дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Екатерина Сергеевна Алисиевич. – М., 2006. – 147 c.
6. Аренс Г. Юридическая энциклопедия или органическое изложение науки о праве и государстве, на основании принципов этической философии права / Г. Аренс; пер. с нем. – М. : Типография А. Семена, 1863. – 528 с.
7. Архиепископ Лука (Войно-Ясенецкий). Наука и религия / Архиепископ Лука (Войно-Ясенецкий). – М. : ОБРАЗ, 2008. – 192 с.
8. Барак А. Судейское усмотрение / А. Барак; пер. с англ. – М. : Издательство НОРМА, 1999. – 376 с.
9. Бараташвили Д. Т. Принципы официального юридического толкования : автореф. дисс. на соиск. учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история государства и права. История политических и правовых учений» / Д. Т. Бараташвили. – Нижний Новгород, 2005. – 31 c.
10. Бараташвили Д. Т. Принципы официального юридического толкования : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Давид Теймуразович Бараташвили. – Ярославль, 2005. – 181 c.
11. Бартошек М. Римское право: понятие, термины, определения / М. Бартошек; пер с чеш. – М. : Юрид. лит., 1989. – 448 с.
12. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях / Ч. Беккариа; сост. и предисл. B. C. Овчинского. – М. : ИНФРА-М, 2004. – 184 с.
13. Беляневич О. А. Теоретичні питання тлумачення договорів / О. А. Беляневич // Вісник господарського судочинства. – 2002. – № 2. – с. 187–197.
14. Бержель Ж.-Л. Общая теория права / Ж.-Л. Бержель; пер. с фр. Г. В. Чуршукова / [Под общ. ред. В. И. Даниленко] – М. : Издательский дом NOTA BENE, 2000. – 576 с.
15. Бернхем В. Вступ до права та правової системи США / В. Бернхем; пер. з англ. – К. : Україна, 1999. – 554 с.
16. Біленчук П., Теліпко В. Тлумачення правових норм: поняття, способи, види / П. Біленчук, В. Теліпко // Актуальні проблеми тлумачення і застосування юридичних норм: Збірник статей учасників міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої пам’яті професора П. О. Недбайла. 28-29 березня 2008 р. – Львів : Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2008. – С. 8–11.
17. Большой толковый словарь русского языка / [Сост. и гл. ред. С. А. Кузнецов]. – СПб. : Норинт, 1998. – 1536 с.
18. Бондаренко-Зелінська Н., Зелінський А. Правова система України та судовий прецедент: можливість співіснування / Н. Бондаренко-Зелінська, А. Зелінський // Юридичний журнал. – 2008. – № 6. – С. 49–50.
19. Борзенков В. Г. Целесообразность / В. Г. Борзенков // Философский словарь / [Под ред. И. Т. Фролова]. – 7-е изд., перераб. и доп. – М. : Изд-во «Республика», 2001. – С. 645.
20. Борзенков В. Г. Цель / В. Г. Борзенков // Философский словарь / [Под ред. И. Т. Фролова]. – 7-е изд., перераб. и доп. – М. : Изд-во «Республика», 2001. – С. 646.
21. Бородянский В. И. Гносеологический аспект исследования механизма взаимодействия принципов и норм гражданского права / В. И. Бородянский // Государство и право. – 2002. – № 5. – С. 108–110.
22. Бринцев В. Політико-правовий аналіз ролі Конституційного Суду України у законодавчому процесі / В. Бринцев // Вісник Конституційного Суду України. – 2007. – № 1. – С. 23–30.
23. Бугай А. С. Пропорція / А. С. Бугай // [Короткий тлумачний математичний словник; за ред. С. М. Кіро та Ю. М. Шмандіна]. – К. : Державне учбово-педагогічне видавництво «Радянська школа», 1964. – С. 248.
24. Быдлински Ф. Основные положения учения о юридическом методе. Часть первая / Ф. Быдлински // Иностранная наука частного права. Вестник гражданского права. – Т. 6. – 2006. – № 1. – С. 190–241.
25. Быдлински Ф. Основные положения учения о юридическом методе. Часть вторая / Ф. Быдлински // Иностранная наука частного права. Вестник гражданского права. – Т. 6. –2006. – № 2. – С. 185–226.
26. Бюджетний кодекс України вiд 21.06.2001 р. № 2542-III // Офіційний Вісник України. – 2001. – № 29. – Ст. 1291.
27. Валадес Д. Язык права и право языка / Д. Валадес. – М. : Идея-Пресс, 2008. – 160 с.
28. Варламова Н. Верховенство права – базовый принцип европейской системы защиты прав человека / Н. Варламова // Конституц. право: Восточноевроп. обозрение. – 2002. – № 3 (40). – С. 151–178.
29. Васьковский Е. В. Руководство к толкованию и применению законов. Для начинающих юристов / Е. В. Васьковский. – М. : Юридическое бюро «ГОРОДЕЦ», 1997. – 128 с.
30. Васьковский Е. В. Цивилистическая методология. Учение о толковании и применении гражданских законов / Е. В. Васьковский. – М. : АО «ЦентрЮрИнфоР», 2002. – 508 с.
31. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – К.; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2001. – 1440 с.
32. Венгеров А. Б. Теория государства и права: учебник для юридических вузов / А. Б. Венгеров. – 3-е изд. – М. : Юриспруденция, 2000. – 528 с.
33. Вильнянский С. И. Толкование и применение гражданско-правовых норм / С. И. Вильнянский // Методические материалы ВЮЗИ. – М., 1948. – Вып. 2. – С. 42–61.
34. Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 23.05.1969 р. // Юридична інформаційно-пошукова система «Ліга», файл МU69К01.LHT.
35. Відшкодування моральної шкоди: Лист, Методичні рекомендації Мін’юсту України від 13.05.2004 р. № 35-13/797 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v_797323-04
36. Власов Ю. Л., Нагребельний В. П. Тлумачення норм права / Ю. Л. Власов, В. П. Нагребельний // Юридична енциклопедія: у 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К. : Видавництво «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 2004. – Т. 6: Т-Я. – С. 80–82.
37. Власов Ю. Л. Проблеми тлумачення норм права : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права. Історія політичних і правових учень» / Ю. Л. Власов. – Київ, 2000. – 17 с.
38. Власов Ю. Л. Проблеми тлумачення норм права: монографія / Ю. Л. Власов. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького; НАН України, 2001. – 180 с.
39. Вопленко Н. Н. Официальное толкование норм права / Н. Н. Вопленко. – М. : «Юридическая литература», 1976. – 118 с.
40. Вопленко Н. Н. Реализация права / Н. Н. Вопленко // [Общая теория государства и права: академический курс в 3-х томах; отв. ред. проф. М. Н. Марченко]. – Изд. 2-е, перераб. и доп. – Том 2. – М. : ИКД «Зерцало-М», 2002. – С. 453–472.
41. Воробьев Н. В. Умозаключение по аналоги / Н. В. Воробев. – М. : Изд-во МГУ, 1963. – 179 с.
42. Гаврилов Д. А. Правоприменительное толкование : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Дмитрий Анатольевич Гаврилов. – Волгоград, 2000. – 235 c.
43. Гамбаров Ю. С. Право в его основных моментах / Ю. С. Гамбаров // Сборник по общественно-юридическим наукам. Вып. 1. – СПБ. : Книгоиздательство и книжный магазин О. Н. Поповой, 1899. – С. 30–112.
44. Гадамер Г.-Г. Истина и метод: основы философской герменевтики / Г.-Г. Гадамер; пер. с нем. / [Общ. ред. и вступ. ст. Б. Н. Бессонова]. – М. : Прогресс, 1988. – 699 с.
45. Гогусь Т. Тлумачення правових норм та індивідуальних розпорядчих актів про судоустрій / Т. Гогусь // Право України. – 2008. – № 1. – C. 78–86.
46. Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и политика / Д. Гомьен, Д. Харрис, Л. Зваак. – М. : Изд-во МНИМП, 1998. – 600 с.
47. Горский В. С. Историко-философское истолкование текста / В. С. Горский. – К. : «Наукова думка», 1981. – 206 с.
48. Господарський процесуальний кодекс України вiд 06.11.1991 р. № 1798-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
49. Грязин И. Текст права. Опыт методологического анализа конкурирующих теорий / И. Грязин. – Таллинн : Ээсти раамат, 1983. – 187 с.
50. Давыдов Ю. Н. Макс Вебер и современная теоретическая социология: актуальные проблемы веберовского социологического учения / Ю. Н. Давыдов. – М. : Мартис, 1998. – 509 с.
51. Данильян О. Г., Тараненко В. М. Основи філософії: навч. посібник / О. Г. Данильян, В. М. Тараненко. – Х. : Право, 2002. – 352 с.
52. Дворкін Р. Серйозний погляд на права / Р. Дворкін; пер. з англ. А. Фролкіна. – К. : Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2000. – 519 с.
53. Дворников Н. Л. Системное толкование норм права : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Николай Леонидович Дворников. – Нижний Новгород, 2007. – 189 с.
54. Де Сальвиа М. Прецеденты Европейского суда по правам человека. Руководящие принципы судебной практики, относящиеся к Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод. Судебная практика с 1960 по 2002 г. / М. де Сальвиа; пер. с фр. – СПб. : Издательство «Юридический центр Пресс», 2004. – 1072 с.
55. Денисов А. И. Теория государства и права / А. И. Денисов / Всесоюзный ин-т юридических наук Министерства юстиции СССР. – М. : Юриздат МЮ СССР, 1948. – 532 с.
56. Европейское право. Учебник для вузов // [С. В. Водолагин, Е. Ю. Козлов, А. А. Наку, Г. П. Толстопятенко и др.; Под общ. ред. Л. М. Энтина]. – М. : Норма, 2000. – 720 c.
57. Емельянов В. И. Разумность, добросовестность, незлоупотребление гражданскими правами / В. И. Емельянов. – М. : «Лекс-Книга», 2002. – 160 с.
58. Есипович Я. Г. О толковании законов / Я. Г. Есипович // Журнал Министерства юстиции. – 1894. – № 2. – С. 84–112.
59. Євінтов В. І. Естопель / В. І. Євінтов // Юридична енциклопедія: у 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К. : Видавництво «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1999. – Т. 2: Д-Й. – С. 366–367.
60. Загребельский Г. Толкование законов: стабильность или трансформация / Г. Загребельский // Сравнительное конституционное обозрение. – № 3 (84). – 2004. – С. 80–82.
61. Заєць А. Г. Тлумачення норм права – спеціальний вид юридичної діяльності / А. Г. Заєць // Держава і право. Юридичні і політичні науки. Вип. 28. – К. : Ін-т держави і права НАН України, 2005. – C. 84–88.
62. Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3-4. – Ст. 27.
63. Иеринг Р. фон. Цель в праве. Избр. труды: в 2 т. / Р. фон Иеринг; пер. с нем. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2006. – Т. 1. – С. 87–436.
64. Ильин И. А. Теория права и государства / И. А. Ильин / [Под ред. и с предисловием В. А. Томсинова]. – М. : Изд-во «Зерцало», 2003. – 400 с.
65. Ионин Л. Г. Понимающая социология: историко-критический анализ / Л. Г. Ионин / АН СССР; Институт социологических исследований. – М. : Наука, 1979. – 208 с.
66. Каламкарян Р. А. Господство права (Rule of Law) в международных отношениях / Р. А. Каламкарян. – М. : Наука, 2004. – 494 с.
67. Каламкарян Р. А., Мигачев Ю. И. Международное право: учебник / Р. А. Каламкарян, Ю. И. Мигачев. – М. : Изд-во Эксмо, 2004. – 688 с.
68. Канке В. А. Основные философские направления и концепции науки. Итоги XX столетия / В. А. Канке. – М. : Логос, 2000. – 320 с.
69. Капліна О. В. Правозастосовне тлумачення норм кримінально-процесуального права: монографія / О. В. Капліна. – Х. : Право, 2008. – 296 с.
70. Капліна О. Проблеми тлумачення норм кримінально-процесуального права / О. Капліна // Актуальні проблеми тлумачення і застосування юридичних норм: Збірник статей учасників міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої пам’яті професора П. О. Недбайла. 28-29 березня 2008 р. – Львів : Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2008. – С. 196–198.
71. Капліна О. В. Тлумачення норм кримінально-процесуального права за обсягом їх правового змісту / О. В. Капліна // Університетські наукові записки. – 2005. – № 1-2 (13-14). – С. 223–230.
72. Карбонье Ж. Юридическая социология / Ж. Карбонье; пер. с фр. и вступ. ст. В. А. Туманова. – М. : Прогресс, 1986. – 352 с.
73. Карташов В. Н. Введение в общую теорию правовой системы общества: текст лекций / В. Н. Карташов. – Ярославль : ЯрГУ, 1997. – Ч. 3: Практика реализации права. Правоприменительная практика. – 130 с.
74. Карташов В. Н. Введение в общую теорию правовой системы общества: текст лекций / В. Н. Карташов. – Ярославль : ЯрГУ, 1998. – Ч. 4: Интерпретационная юридическая практика. – 126 с.
75. Карташов В. Н. Принципы права / В. Н. Карташов // Теория государства и права: учебник / [Под ред. В. К. Бабаева]. – М. : Юрист, 1999. – С. 222–234.
76. Карташов В. Н. Теория правовой системы общества: учебное пособие. В 2 т. / В. Н. Карташов. – Ярославль : ЯрГу, 2005. – Т. 1. – 547 с.
77. Квіт С. М. Основи герменевтики: навч. посіб. / С. М. Квіт. – К. : Видавничий дім «КМ Академія», 2003. – 192 с.
78. Кельзен Г. Чисте правознавство. З дод.: Проблема справедливості / Г. Кельзен; пер. з нім. О. Мокровольського. – К. : Юніверс, 2004. – 496 с.
79. Кельман М. С., Мурашин О. Г. Загальна теорія держави та права: підручник / М. С. Кельман, О. Г. Мурашин. – К. : Кондор, 2005. – 609 с.
80. Керимов Д. А. Проблемы общей теории государства и права / Д. А. Керимов. – М. : Современный гуманитарный университет, 2000. – 181 с.
81. Кодекс адміністративного судочинства України вiд 06.07.2005 р. № 2747-IV // Офіційний Вісник України. – 2005. – № 32. – Ст. 1918.
82. Колодій А. М. Принципи права: ґенеза, поняття, класифікація, місце і роль у правовій системі України // Правова система України: історія, стан та перспективи : у 5 т. / А. М. Колодій / [За заг. ред. М. В. Цвіка, О. В. Петришина]. – Х. : Право, 2008. – Т. 1. Методологічні та історико-теоретичні проблеми формування і розвитку правової системи України – С. 689–704.
83. Комаров А. С. Международная кодификация норм, относящихся к международным коммерческим договорам / А. С. Комаров // Закон. – 1995. – № 12. – С. 82–94.
84. Комментарий к Конвенции о защите прав человека и основных свобод и практике ее применения / [Под общ. ред. д.ю.н., проф. В. А. Туманова и д.ю.н., проф. Л. М. Энтина]. – М. : Издательство НОРМА, 2002. – 336 с.
85. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вiд 04.11.1950 р. // Офіційний Вісник України. – 2006. – № 32. – Ст. 2371.
86. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
87. Коркунов Н. М. Лекции по общей теории права / Н. М. Коркунов / [Предисловие д-ра юрид. наук, проф. И. Ю. Козлихина]. – СПб. : Издательство «Юридический центр Пресс», 2003. – 430 с.
88. Краткий философский словарь / [Под редакцией А. П. Алексеева]. – Изд. 2-е, перераб. и доп. – М. : Проспект, 2002. – 496 с.
89. Крестовська Н. Забезпечення якнайкращих інтересів дитини як принцип тлумачення норм ювенального права / Н. Крестовська // Актуальні проблеми тлумачення і застосування юридичних норм: Збірник статей учасників міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої пам’яті професора П. О. Недбайла. 28-29 березня 2008 р. – Львів : Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2008. – С. 32–33.
90. Кримінальний Кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-III // Офіційний Вісник України. – 2001. – № 21. – Ст. 920.
91. Крысин Л. П. Толковый словарь иноязычных слов / Л. П. Крысин. – М. : Изд-во Эксмо, 2005. – 944 с.
92. Кузнецов В. Г. Герменевтика и гуманитарное познание / В. Г. Кузнецов. – М. : МГУ, 1991. – 191 с.
93. Лазарев В. В. Толкование закона и подзаконных актов / В. В. Лазарев // Общая теория права и государства: учебник / [Под ред. В. В. Лазарева]. – 3-е изд., перераб. и доп. – М. : Юристъ, 2001. – С. 144–146.
94. Леушин В. И. Реализация и применение права. Юридический процесс / В. И. Леушин // Теория государства и права: учебник для вузов / [Под ред. проф. В. М. Корельского и проф. В. Д. Перевалова]. – 2-е изд., изм. и доп. – М. : Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА • М), 2002. – С. 392–414.
95. Лившиц Р. 3. Теория права: учебник / Р. З. Лившиц. – М. : Изд-во БЕК, 1994. – 224 с.
96. Ллойд Д. Идея права: репрессивное зло или социальная необходимость? / Д. Ллойд; пер. с англ. Ю. М. Юмашева, М. А. Юмашевой. – М. : Юнона, 2002. – 416 с.
97. Лукашук И. И. Современное право международных договоров: в 2 т. / И. И. Лукашук. – М. : Волтерс Клувер, 2004. – Т. 1. Заключение международных договоров. – 672 с.
98. Мазур М. В. Наукове обговорення проблем судової правотворчості в радянський період / М. В. Мазур // Бюлетень Міністерства юстиції України. – № 2 (88). – 2009. – С. 111–117.
99. Майстренко О. В. Роль тлумачень та роз’яснень законодавства / О. В. Майстренко // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. – № 2. – C. 110–118.
100. Макаренко В. П. Аналитическая философия права: концепции и проблемы (Ч. І) / В. П. Макаренко // Философия права. – 2003. – № 1 (7). – С. 57–62.
101. Малинова И. П. Философия права (от метафизики к герменевтике) / И. П. Малинова. – Екатеринбург : УГЮА, 1995. – 128 с.
102. Малый академический словарь. Системный [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dic.academic.ru/dic.nsf/mas/63582/%D1%81%D0%B8%D1 %81%D1%82%D0%B5%D0%BC%D0%BD%D1%8B%D0%B9.
103. Манан П. Общедоступный курс политической философии / П. Манан; пер. с фр. – М. : Моск. шк. полит. исслед., 2004. – 336 с.
104. Манукян А. Г. Толкование норм права: виды, система, пределы действия : автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история государства и права. История политических и правовых учений» / А. Г. Манукян. – СПб., 2006. – 20 с.
105. Мармазов В. Методи динамічного тлумачення Конвенції про захист прав людини та основних свобод / В. Мармазов // Вісник академії правових наук України. – 2003. – № 4 (35). – C. 63–72.
106. Марченко М. Н. Источники права: учеб. пособие / М. Н. Марченко. – М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2005. – 760 с.
107. Марченко О. Ю. Правовая герменевтика как методологическая основа толкования юридических текстов / О. Ю. Марченко // Проблеми законності. – 1998. – № 35. – С. 18–22.
108. Меркель А. Юридическая энциклопедия / А. Меркель / [Под ред. В. М. Грибовского]; пер. с нем. Ф. К. Зейделя. – СПБ. : Издание юридического книжного магазина Н. К. Мартынова, 1902. – 256 с.
109. Мизес Л. фон. Теория и история: интерпретация социально-экономической эволюции / Л. фон Мизес; пер. с англ. / [Под ред. проф. А. Г. Грязновой]. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 295 с. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.libertarium.ru/lib_evolut_01.
110. Микешина Л. А. Философия науки: современная эпистемология. Научное знание в динамике культуры. Методология научного исследования : учеб. пособие / Л. А. Микешина. – М. : Прогресс-Традиция : МПСИ : Флинта, 2005. – 464 с.
111. Минздрав предлагает штрафовать за отказ от вакцинации детей // Еженедельный журнал «Фокус». – 2010. – № 15 (178) [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://focus.ua/society/110670
112. Мирошников Е. Г. Официальное толкование права и его значение в деятельности органов внутренних дел : дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.01 // Мирошников Евгений Геннадьевич. – М., 2000. – 211 с.
113. Митрофанов Ю. А. Толкование закона в Великобритании и его нормативное регулирование / Ю. А. Митрофанов // Закон: создание и толкование / [Под ред. А. С. Пиголкина]. – М. : Спарк, 1998. – С. 204–212.
114. Мишель А. Идея государства. Критический опыт истории социальных и политических теорий во Франции со времени революции / А. Мишель. – М. : Издательский дом «Территория будущего», 2008 – 536 с.
115. Моисеев С. В. Философия права: курс лекций / С. В. Моисеев. – 2-е изд., испр. и доп. – Новосибирск : Сиб. унив. изд-во, 2004. – 262 с.
116. Моул Н., Харби К., Алексеева Л. Б. Европейская Конвенция о защите прав человека и основных свобод. Статья 6. Право на справедливое судебное разбирательство: прецеденты и комментарии / Н. Моул, К. Харби, Л. Б. Алексеева. – М. : Российская академия правосудия, 2001. – 143 с.
117. Надежин Г. Н. Доктринальное толкование норм права : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Георгий Николаевич Надежин. – Нижний Новгород, 2005. – 218 c.
118. Насырова Т. Я. Телеологическое (целевое) толкование советского закона. Теория и практика / Т. Я. Насырова. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1988. – 144 с.
119. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України: в 4-х т. / [Відп. Ред. В. Г. Ротань]. – К. : Юридична книга; Севастополь; Ін-т юрид. дослід., 2008. – Т. 4. Методологія тлумачення нормативно-правових актів України. – 848 с.
120. Недбайло П. Е. Применение советских правовых норм / П. Е. Недбайло. – М. : Госюриздат, 1960. – 511 с.
121. Нерсесянц В. С. Общая теория права и государства: учебник для юридических вузов и факультетов / В. С. Нерсесянц. – М. : Издательская группа НОРМА – ИНФРА-М, 1999. – 552 с.
122. Новицкий И. Б. Принцип доброй совести в проекте обязательственного права / И. Б. Новицкий // Вестник гражданского права. – 2006. – № 1 (Том 6). – С. 124–181.
123. Новый энциклопедический словарь. – М. : Большая Российская энциклопедия: РИПОЛ классик, 2004. – 1456 с.: ил.
124. О нормативных правовых актах Республики Беларусь: Закон Республики Беларусь от 10 января 2000 г. № 361-З [Електронный ресурс]. – Режим доступа: htpp://www.ncpi.gov.by/ncla/arhiv/zakon 361.zip.
125. Огурцов А. П. Идея / А. П. Огурцов // Новая философская энциклопедия: в 4 т. – М. : Мысль, 2001. – Т. 2. – С. 83.
126. Ожегов С. И, Шведова Н. Ю. Толковый словарь русского языка: 80000 слов и фразеологических выражений / С. И. Ожегов, Н. Ю. Шведова / Российская АН; Российский фонд культуры. – М. : АЗЪ, 1995. – 928 с.
127. Олейников С. М., Христова Г. О. Тлумачення норм права / С. М. Олейников, Г. О. Христова // Загальна теорія держави і права: підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів / [М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін.; за ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України М. В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О. В. Петришина]. – Х. : Право, 2009. – С. 419–445.
128. Осипов А. В. Толкование норм права / А. В. Осипов // Теория государства и права: курс лекций / [Под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько]. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Юристъ, 2001. – С. 264–274.
129. Основи права Європейського Союзу: нормативні матеріали / [За заг. ред. д.ю.н., проф. М. В. Буроменського]. – Х. : Яшма, 2005. – 236 с.
130. Пиголкин А. С. Толкование нормативных актов в СССР / А. С. Пиголкин. – М. : Госюриздат, 1962. – 166 с.
131. Пиголкин А. С. Реализация норм права / А. С. Пиголкин // Общая теория права: учебник для юридических вузов / [Ю. А. Дмитриев, |И. Ф. Казьмин|, В. В. Лазарев и др.; под общ. ред. А. С. Пиголкина]. – 2-е изд., испр. и доп. – М. : Изд-во МГТУ им. Н. Э. Баумана, 1996. – С. 263–279.
132. Пиголкин А. С. Толкование норм права / А. С. Пиголкин // Общая теория права: учебник для юридических вузов / [Ю. А. Дмитриев, |И. Ф. Казьмин|, В. В. Лазарев и др.; под общ. ред. А. С. Пиголкина]. – 2-е изд., испр. и доп. – М. : Изд-во МГТУ им. Н. Э. Баумана, 1996. – С. 280–293.
133. Победоносцев К. П. Курс гражданского права: в 3 т. / К. П. Победоносцев. – СПб., 1896. – Т. 3. – 690 с.
134. Погребняк С. П. Основоположні принципи права (змістовна характеристика): монографія / С. П. Погребняк. – Х. : Право, 2008. – 240 с.
135. Познер Р. А. Проблеми юриспруденції / Р. А. Познер; пер. з англ. С. Савченко. – К. : Акта, 2004. – 488 с.
136. Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права / И. А. Покровский. – Изд. 3-е, стереотип. – М. : Статут, 2001. – 354 с.
137. Полгари Э. Страсбургский Суд и европейский консенсус / Э. Полгари // Сравнительное конституционное обозрение. – № 3 (52). – 2005. – С. 105–112.
138. Поляков А. В. Общая теория права: феноменолого-коммуникативный подход: курс лекций / А. В. Поляков. – 2-е изд., доп. – СПБ. : Изд-во «Юридический центр Пресс», 2003. – 845 с.
139. Популярна юридична енциклопедія / [В. К. Гіжевський, В. В. Головченко, В. С. Ковальський (кер.) та інші]. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 528 с.
140. Права людини: соціально-антропологічний вимір. Пр. львів. лаб. прав людини і громадянина НДІ держ. буд-ва та місц. самоврядування Акад. прав. наук України. Серія І. Дослідження та реферати / [Редкол.: П. М. Рабінович (голов. ред.) та ін.]. – Львів : Світ, 2006. – Вип. 13. – 280 с.
141. Про адвокатуру: Закон України вiд 19.12.1992 р. № 2887-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 9. – Ст. 62.
142. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 05.10.1995 р. № 356/95-ВР // Відомості Верховної Ради України від 22.08.1995 р. – 1995. – № 34. – Ст. 266.
143. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України вiд 23.02.2006 р. № 3477-IV // Офіційний Вісник України. – 2006. – № 12. – Ст. 792.
144. Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України: Указ Президента України від 30.12.1997 р. № 1396/97 // Офіційний Вісник України. – 1998. – № 2. – С. 14.
145. Про звернення громадян: Закон України від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 256.
146. Про Кабінет Міністрів України: Закон України від 16.05.2008 р. № 279-VI // Офіційний Вісник України. – 2008. – № 36. – Ст. 1196.
147. Про Конституційний Суд України: Закон України вiд 16.10.1996 р. № 422/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49. – Ст. 272.
148. Про міжнародне приватне право: Закон України вiд 23.06.2005 р. № 2709-IV // Офіційний Вісник України. – 2005. – № 29. – Ст. 1694.
149. Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності: Закон України від 05.04.2007 р. № 877-V // Офіційний Вісник України. – 2007. – № 44. – Ст. 1771.
150. Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами: Закон України вiд 21.12.2000 р. № 2181-III // Офіційний Вісник України. – 2001. – № 7. – Ст. 259.
151. Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 р. № 3 // Вісник Верховного суду України. – 2007. – № 5. – С. 7.
152. Про прокуратуру: Закон України вiд 05.11.1991 р. № 1789-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
153. Про рекламу: Закон України від 03.07.1996 р. № 270/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 39. – Ст. 181.
154. Про роз’яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727: Постанова Кабінету Міністрів України вiд 16.03.2000 р. № 507 // Офіційний Вісник України. – 2000. – № 12. – Ст. 461.
155. Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва: Указ Президента України вiд 03.07.1998 р. № 727/98 // Офіційний Вісник України. – 1998. – № 27. – С. 1.
156. Про судове рішення у цивільній справі: Постанова Верховного Суду України вiд 18.12.2009 р. № 14 // Вісник Верховного суду України. – 2010. – № 1. – С. 4.
157. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada. gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=v0004700-95
158. Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 // Вісник Верховного суду України. – 2009. – № 3. – С. 7.
159. Про судову практику у справах про хуліганство: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 10 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=va010700-06
160. Про судоустрій і статус суддів: Закон України вiд 07.07.2010 р. № 2453-VI // Офіційний Вісник України. – 2010. – № 55/1. – Ст. 1900.
161. Про третейські суди: Закон України вiд 11.05.2004 р. № 1701-IV // Офіційний Вісник України. – 2004. – № 23. – Ст. 1540.
162. Рабінович П. М. Герменевтика і правове регулювання / П. М. Рабінович // Вісник Академії правових наук України. – 1999. – № 2 (17). – С. 61–71.
163. Рабінович П. М. Застосування правових норм / П. М. Рабінович. – Юридична енциклопедія: у 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К. : Видавництво «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1999. – Т. 2: Д-Й. – С. 528–529.
164. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави: навч. посібник / П. М. Рабінович. – 6-е вид. – X. : Консум, 2002. – 160 с.
165. Рабінович П. Правотлумачення і герменевтика (за матеріалами практики Конституційного Суду України) / П. М. Рабінович // Вісник академії правових наук України. – 2006. – № 4 (47). – C. 13–22.
166. Рабинович П. М. Проблемы теории законности развитого социализма / П. М. Рабинович. – Львов : Вища шк., 1979. – 204 с.
167. Радбрух Г. Філософія права / Г. Радбрух; пер. з нім. Є. Причепія, В. Приходько. – К. : Тандем, 2006. – 316 с.
168. Регельсбергер Ф. Общее учение о праве / Ф. Регельсбергер; пер. с нем. И. А Базанова / [Под ред. проф. Ю. С. Гамбарова]. – М. : Типография Т-ва И. Д. Сытина, 1897. – 295 с.
169. Рикёр П. Конфликт интерпретаций: очерки о герменевтике / П. Рикёр; пер. с фр. – М. : Моск. филос. фонд, 1995. – 415 с.
170. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Мнишенка Сергія Костянтиновича щодо офіційного тлумачення положень частини четвертої статті 50 Закону України «Про прокуратуру» вiд 25.10.2007 р. № 10-рп/2007 // Вісник Конституційного Суду України. – 2007. – № 6. – С. 6–9.
171. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 24, 58, 59, 60, 93, 190-1 Кримінального кодексу України в частині, що передбачає смертну кару як вид покарання (справа про смертну кару) від 29.12.1999 р. № 11-рп/99 // Офіційний Вісник України. – 2000. – № 4. – Ст. 126.
172. Рішення Конституційного Суду України в справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо офіційного тлумачення положення пункту 6 частини першої статті 106 Конституції України (справа про проголошення Президентом України всеукраїнського референдуму за народною ініціативою) від 15.10.2008 р. № 23-рп/2008 // Офіційний Вісник України. – 2008. – № 80. – Ст. 2701.
173. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 70 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 10, пункту 3 частини другої, частин п’ятої, шостої статті 11, статті 15, частини першої статті 17, статті 24, пункту 3 розділу VI «Заключні положення» Закону України «Про політичні партії в Україні» (справа про утворення політичних партій в Україні) від 12.06.2007 р. № 2-рп/2007 // Офіційний Вісник України. – 2007. – № 54. – Ст. 2183.
174. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин сьомої, дев'ятої, пункту 2 частини шістнадцятої статті 236-8 Кримінально-процесуального кодексу Укра