ЗАХИСТ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА ЄДИНИМ ОРГАНОМ КОНСТИТУЦІЙНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ В УКРАЇНІ

Краткое описание

А.C. ГОЛОВІН

ЗАХИСТ ПРАВ І СВОБОД
ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА
ЄДИНИМ ОРГАНОМ
КОНСТИТУЦІЙНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ
В УКРАЇНІ

МОНОГРАФІЯ

Київ — Логос — 2012

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ
назв органів державної влади, їх посадових осіб
та правових актів, які використовуються в роботі

Конституція України — Конституція;
Основний Закон України — Основний Закон;
Верховна Рада України — Верховна Рада;
Комітет Верховної Ради України — комітет Верховної Ради;
Президент України — Президент;
Кабінет Міністрів України — Кабінет Міністрів;
Прем’єр-міністр України — Прем’єр-міністр;
Конституційний Суд України — Конституційний суд, Суд;
Єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні — єдиний орган конституційної юрисдикції;
Верховний Суд України — Верховний суд;
Європейський суд з прав людини — ЄСПЛ;
Міністерство оборони України — Міністерство оборони;
Міністерство внутрішніх справ України — Міністерство внутрішніх справ;
Служба безпеки України — Служба безпеки;
Збройні Сили України — Збройні Сили;
Фонд державного майна України — Фонд державного майна;
Національний банк України — Національний банк;
Рада національної безпеки і оборони України — Рада національної безпеки і оборони;
Автономна Республіка Крим — АРК;
Верховна Рада Автономної Республіки Крим — Верховна Рада АРК;
Конституція Автономної Республіки Крим — Конституція АРК;
Рада міністрів Автономної Республіки Крим — Рада міністрів АРК;
народний депутат України — народний депутат;
Уповноважений Верховної Ради України з прав люди — Уповноважений з прав людини;
з’їзд суддів України — з’їзд суддів;
Рада суддів України — Рада суддів;
Вища кваліфікаційна комісія суддів України — Вища кваліфікаційна комісія суддів;
законодавство України — законодавство;
закон України — закон;
кодекс України — кодекс;
громадянин України — громадянин;
міжнародний договір України — міжнародний договір;
Державний бюджет України — Державний бюджет;
Рішення Конституційного Суду України — Рішення;
Висновок Конституційного Суду України — Висновок;
Ухвала Конституційного Суду України — Ухвала;
Регламент Верховної Ради України — Регламент Верховної Ради;
Пенсійний фонд України — Пенсійний фонд

ВСТУП

Розвиток України як самостійної держави, її євроінтеграція роблять проблему забезпечення прав і свобод людини і громадянина актуальною сьогодні і в перспективі.
Встановлені Конституцією права і свободи людини і громадянина‚ їх реальність і гарантованість відтворюють не тільки фактичний і юридичний статус особи в суспільстві‚ але й суть демократії‚ що існує в країні‚ соціальні можливості‚ закладені безпосередньо у суспільному ладі. Вони повністю узгоджуються з відповідними положеннями ратифікованих Україною міжнародних правових актів — Загальної декларації прав людини [76], Міжнародного пакту про економічні‚ соціальні та культурні права [209]‚ Міжнародного пакту про громадянські та політичні права [208]‚ Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод [162] та інших договорів з прав людини Ради Європи.
Соціальне призначення основних прав і свобод громадян виявляється в тому‚ що вони втілюють ідеали демократії‚ гуманізму і справедливості‚ сприяють всебічному розвиткові особи‚ надають громадянам широкі можливості для активної участі в управлінні суспільством і державою‚ функціонуванні державного і політико-правового механізму‚ а також сприяють підвищенню рівня загальної та правової культури особи‚ удосконаленню демократичного способу життя.
Проте‚ як засвідчує практика діяльності головних суб’єктів захисту прав і свобод людини і громадянина впродовж всього періоду незалежності України‚ проблем у цій важливій справі достатньо і тому існує нагальна потреба підвищення ефективності і посилення процесів забезпечення захисту цих прав і свобод. До цього спонукає Україну‚ як і інші держави континенту‚ судова практика ЄСПЛ.
Основним засобом захисту прав і свобод людини у правовій державі покликаний бути суд. Конституція проголошує‚ що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень‚ дій чи бездіяльності органів державної влади‚ органів місцевого самоврядування‚ посадових і службових осіб‚ а також право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій‚ членом або учасником яких є Україна.
Судочинство згідно з Конституцією здійснюється Конституційним судом та судами загальної юрисдикції.
Різні аспекти захисту прав і свобод людини і громадянина розглядали українські вчені‚ зокрема: Головатий С. П., Гуренко М. М., Захаров Є. О., Іщенко А. В., Кампо В. М., Козюбра М. І.‚ Колісник В. П.‚ Колодій А. М.‚ Костицький М. В., Орзіх М. П.‚ Погорілко В. Ф.‚ Приходько С. Г., Прокопенко О. Б., Пустовіт Ж. М, Рабінович П. М.‚ Савенко М. Д.‚ Селіванов А. О., Скакун О. Ф., Скрипнюк О. В., Сташків Б. І, Тацій В. Я., Тодика Ю. М.‚ Федоренко В. Л.‚ Фрицький О. Ф., Хавронюк М. І., Шаповал В. М.‚ Шемшученко Ю. С.‚ Шукліна Н. Г., Юзьков Л. П., а також вчені зарубіжних країн: Алєксєєв С. С., Арутюнян Г. Г., Беккаріа Ч., Варламова Н. В., Вітрук М. В., Зорькін В. Д., Кутафін О. О., Лазарєв В. В., Лімбах Ю., Лукашова О. А., Лучін В. О., Магометов А. М., Нарутто С. В., Нудненко Л. О., Піццоруссо А., Чиркін В. Є., Хессе К., Штайнбергер Г. та інші. Переважна більшість з них порушували питання захисту прав і свобод людини при здійсненні судочинства.
Однак проблеми, пов’язані з реалізацією проголошених Конституцією прав і свобод, не тільки не вичерпані, а й потребують подальшого аналізу. Незважаючи на широке дослідження питань захисту прав і свобод людини і громадянина‚ до цього часу в науці конституційного права України немає єдиного підходу до визначення понять «права і свободи людини і громадянина»‚ «конституційні права і свободи людини і громадянина». Непоодинокими є випадки, коли суди загальної юрисдикції по-різному застосовують положення Розділу ІІ Конституції «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина», зокрема статті 22.
Все це‚ на наш погляд‚ ускладнює належний і ефективний захист прав і свобод людини і громадянина при здійсненні судочинства‚ зокрема й конституційного. А тому дослідження питань захисту прав і свобод людини і громадянина при здійсненні правосуддя є актуальним. Актуальність його ще більше посилюється у зв’язку з тим, що в українському політикумі та суспільстві активно дискутується питання щодо необхідності внесення змін до Розділу ІІ Конституції в частині забезпечення гарантій прав і свобод людини і громадянина‚ оскільки відсутній дієвий механізм їх реалізації.
Тема монографії відповідає Пріоритетним напрямкам фундаментальних досліджень, визначеним Державною цільовою комплексною програмою «Проблеми вдосконалення організації й діяльності судових і правоохоронних органів в умовах формування соціальної, правової, демократичної держави» (номер державної реєстрації 0186.0.09931).
Мета роботи полягає у встановленні суті правових позицій Конституційного суду, зафіксованих у його актах, та визначенні їх ролі і місця у загальнодержавній справі утвердження та забезпечення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема і насамперед при здійсненні правосуддя.
Автор, враховуючи свій професійний та життєвий досвід, особливу увагу зосереджує на дотриманні прав особи при здійсненні правосуддя. Зокрема, у розділі І розглядається рівність громадян перед законом як право та конституційний принцип, право на правову допомогу, особисту недоторканність та судовий захист. Це не означає, що у дослідженні не приділено уваги захисту інших конституційних прав громадян. Так, у розділах ІІ та ІІІ монографії на прикладах конкретних рішень надано детальний аналіз діяльності Конституційного суду щодо захисту таких прав людини, як право на життя, медичне обслуговування, освіту, житло, приватну власність, соціальний захист тощо.
Для досягнення зазначеної мети автор поставив перед собою завдання: дослідити практику захисту прав людини і громадянина шляхом надання офіційного тлумачення Конституції та законів‚ перспективи розширення конституційного контролю за дотриманням прав і свобод людини і громадянина‚ виявити особливості їх забезпечення під час проведення дізнання та досудового слідства й особливості застосування кримінальної відповідальності у контексті сучасних тенденцій здійснення правосуддя та ін.
Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, які складаються у сфері захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, а предметом — захист прав людини і громадянина при здійсненні судочинства Конституційним судом.
Проблемам дослідження змісту Конституції, як свідчить аналіз юридичної літератури, присвячено сотні наукових публікацій: статей, монографій, коментарів, дисертацій. Однак проблеми, пов’язані з реалізацією Конституції, не тільки не вичерпані, а й потребують подальшого аналізу.
Як і у будь-якому науковому дослідженні, важливе значення мають методологія і методи дослідження. Автором використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів, зокрема: філософсько-правовий, системний, структурного і функціонального аналізу, інституційний, прогностичний, компаративістичний, статистичний, соціологічний, герменевтичний тощо.
Наукова новизна положень цієї монографії полягає в тому, що вперше результати теоретичного аналізу пройшли апробацію на практиці Конституційного суду, зокрема при розгляді справ, щодо яких автор був суддею-доповідачем, у тому числі при вирішенні Судом питань про перерахунок пенсій військовослужбовцям (справа № 1-12/2007), про збалансованість бюджету (справа № 1-37/2008), щодо відповідності Конституції (конституційності) положень статей 14, 24, 64, пунктів 7–13 розділу VІІ «Перехідні положення» Закону «Про Державний бюджет України на 2010 рік» (справа № 1-47/2010), щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу (справа № 1-21/2012), про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції щодо недоторканності вимогам статей 157 і 158 Конституції (справа № 1-8/2012) тощо.
Новизна запропонованого дослідження полягає і в тому‚ що, в аспекті порушених проблем, автор вперше всебічно, системно і ґрунтовно дослідив питання захисту прав і свобод людини і громадянина Конституційним судом, у тому числі під час проведення досудового розслідування правоохоронними органами та здійснення судового провадження судами загальної юрисдикції. При цьому він не тільки висвітлює зазначені проблеми, а й аналізує причини їх виникнення та на основі багаторічного досвіду, набутого за часи роботи у слідчих та інших підрозділах правоохоронних органів, а також на посаді судді Конституційного суду, надає конкретні пропозиції щодо шляхів конституційно-правового вирішення цих проблем.
Положення і висновки‚ викладені у монографії‚ можуть бути застосовані при удосконаленні законодавства про права людини‚ при викладанні дисципліни конституційного права у вищих навчальних закладах‚ у науково дослідній роботі у сфері захисту прав людини‚ у правовиховній роботі серед населення з метою роз’яснення положень про захист конституційних прав і свобод людини і громадянина при здійсненні правосуддя тощо.
Питання захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина у конституційному судочинстві автор порушував в останні роки:
— на міжнародних конференціях: «Правовая природа и юридическая сила актов Конституционного Суда Украины» у м. Єревані (Республіка Вірменія, 2010 рік)‚ «15 років конституційному правосуддю в Україні: досягнення‚ проблеми та перспективи» у м. Києві (2011 рік)‚ «Превентивный и последующий судебный конституционный контроль как важная составляющая государственного механизма защиты конституционных прав человека и гражданина» у м. Софії (Республіка Болгарія, 2011 рік)‚ «Конституционный контроль как форма защиты прав и свобод человека и гражданина в Украине» у м. Санкт-Петербурзі (Російська Федерація, 2011 рік), «Незалежність Конституційного Суду України в аспекті реалізації державної політики щодо захисту прав і свобод людини і громадянина» у м. Вільнюсі (Литовська Республіка, 2012 рік), «Некоторые проблемные вопросы исполнения решений Конституционного Суда Украины государственными органами Украины» у м. Єревані (Республіка Вірменія, 2012 рік), «Конституционный Суд Украины в процессе интеграции Украины в правовое пространство Европы: практика и перспективы» у м. Батумі (Республіка Грузія, 2012 рік), «Кримінальна відповідальність в контексті сучасних тенденцій відправлення правосуддя» у м. Харкові (2012 рік) та ін.;
— у книзі «Захист прав і свобод людини і громадянина в рішеннях Конституційного Суду України» (К.: Логос, 2011) та науковому виданні «Права людини: інтерпретаційна діяльність Конституційного Суду України» (К.: Логос, 2012), за матеріалами якого створюється електронний інформаційно-пошуковий ресурс, який буде розміщено на офіційному сайті Конституційного суду;
— у статтях: «Деякі проблеми забезпечення соціального захисту і соціальних гарантій військовослужбовців‚ працівників правоохоронних органів та осіб‚ звільнених зі служби‚ у загальному і конституційному судочинстві (за матеріалами розгляду справ у Конституційному Суді України)» (у співавторстві) (2007 рік)‚ «Гарантії права людини і громадянина на соціальний захист: деякі питання законодавчого регулювання та здійснення конституційного судочинства» (у співавторстві) (2008 рік)‚ «Конституційне правосуддя: вчора‚ сьогодні‚ завтра» (2011 рік), «Застосування методів юридичної герменевтики в інтерпретаційній діяльності Конституційного Суду України» (2012 рік), опублікованих у «Віснику Конституційного Суду України»; «Захист основоположних прав людини і громадянина під час надання Конституційним Судом України офіційного тлумачення положень Конституції та законів України» (2011 рік)‚ опублікованій у журналі «Віче»; «Забезпечення у вітчизняному законодавстві відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої потерпілим» (2012 рік), опублікованій у Бюлетені Міністерства юстиції України; «Діяльність прокуратури щодо захисту конституційних прав людини і громадянина у рішеннях Конституційного Суду України» (2012 рік), опублікованій у газеті «Голос України»;
— в інтерв’ю друкованим засобам масової інформації: «В ім’я гуманізму‚ захисту прав і свобод людини» («Голос України»‚ 2011 рік)‚ «Надійний захист прав людини — неухильне дотримання Конституції» («Урядовий кур’єр»‚ 2010 рік)‚ «Хочу заслужить звание «Человек конституции» (тижневик «2000»‚ 2010 рік)‚ «Найбільше непокоїть‚ коли галас навколо рішень КС трансформується у спроби політичного тиску» («Закон і бізнес»‚ 2012 рік) тощо.
Монографія адресується суддям, прокурорам, адвокатам, студентам і аспірантам, які спеціалізуються у галузі конституційного права, та вченим-юристам.

ЗМІСТ

Список скорочень назв органів державної влади, їх посадових осіб та правових актів, які використовуються в роботі 3
Вступ 5
Розділ І. КОНСТИТУЦІЙНІ ПРАВА І СВОБОДИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА, ПОВ’ЯЗАНІ ЗІ ЗДІЙСНЕННЯМ ПРАВОСУДДЯ 12
1.1. Правове регулювання і забезпечення прав і свобод людини
в Україні в контексті загальновизнаних міжнародних стандартів 12
1.2. Рівність громадян у їх конституційних правах і свободах
та перед законом 30
1.3. Право на правову допомогу 50
1.4. Право на свободу та особисту недоторканність 64
1.5. Право на судовий захист 79
Розділ ІІ. КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ ПРО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ ТА СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ 95
2.1. Конституційний Суд України про обов’язковість дотримання
конституційного принципу презумпції невинуватості 95
2.2. Правові позиції Конституційного суду з окремих питань,
пов’язаних з притягненням особи до кримінальної
відповідальності 109
2.3. Окремі питання, пов’язані із реалізацією права осіб,
які стали жертвами протиправних дій, на відшкодування
завданої цими діями матеріальної та моральної шкоди 137
Розділ ІІІ. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА ПРИ ЗДІЙСНЕННІ СУДОЧИНСТВА 167
3.1. Правосуддя як важлива складова державного механізму
захисту прав і свобод громадян у демократичній, соціальній,
правовій, Українській державі 167
3.2. Конституційний Суд України у державному механізмі
захисту прав і свобод людини і громадянина 198
3.3. Незалежність та недоторканність суддів як визнані
на міжнародному рівні гарантії дотримання права особи
на розгляд її справи справедливим, незалежним
і безстороннім судом 237
3.4. Превентивний та наступний конституційний контроль
як важлива складова державного механізму захисту
конституційних прав і свобод людини і громадянина 256
3.5. Захист прав людини і громадянина при здійсненні
інтерпретаційної діяльності Конституційного Суду України 268
3.6. Запровадження конституційної скарги в аспекті
перспективи розширення конституційного контролю
за дотриманням прав і свобод людини і громадянина 302
Висновки 320
Література 327

Список литературы

ВИСНОВКИ

У висновках на основі проведеного дослідження захисту прав і свобод людини і громадянина в рішеннях Конституційного суду сформульовано наукові положення та рекомендації‚ що відповідають вимогам наукової новизни‚ мають значення для науки та практики‚ зокрема:
1. Стверджується‚ що встановлені Конституцією права і свободи людини і громадянина, у тому числі право на рівність громадян перед законом, право на правову допомогу, право на свободу і особисту недоторканність, право на судовий захист, в основному узгоджуються з відповідними положеннями міжнародно-правових актів з прав людини.
2. Для ефективного забезпечення захисту встановлених Конституцією прав і свобод людини і громадянина у конституційному судочинстві визнається необхідним законодавче визначення понять «права людини і громадянина» та «конституційні права людини і громадянина», а також подальша юридична регламентація права на соціальний захист, конкретизація його змісту для дедалі повнішої його реалізації за допомогою юридичних засобів та інститутів, встановлення законодавчими актами змісту гарантій соціальних прав, у тому числі і права на соціальний захист.
З цією метою обґрунтовується необхідність проведення комплексних юридичних досліджень щодо реалізації положень статті 22 Конституції та внесення на їх основі відповідних змін до неї.
3. За результатами дослідження понять «права людини і громадянина» та «конституційні права людини і громадянина» автор підтримує ту частину вчених-юристів, які вважають, що конституційні права людини і громадянина треба визначати як основні права, закріплені у Конституції держави.
Наголошується на рівності громадян перед законом як праві та конституційному принципі, які є важливими складовими елементами цілісної системи забезпечення гідного конституційно-правового статусу особи у її відносинах з державою і багато в чому визначають ефективність реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.
4. Доводиться, що низкою рішень Конституційного суду підтверджується, що конституційне право кожного на правову допомогу у жодному випадку не може бути обмежено.
5. Підкреслюється, що «свобода» та «особиста недоторканність» належать до невід’ємних прав людини і громадянина. За змістом вони є взаємно пов’язаними та взаємодоповнюваними; посягання на хоча б одне з них є порушенням конституційного права людини і громадянина. Наявність таких конституційних положень не допускає протиправних затримань і арештів та інших примусових заходів у кримінальному й адміністративному порядку, пов’язаних з обмеженням особистої свободи.
6. Підтримуються висловлені в юридичній науці погляди щодо необхідності удосконалення теоретико-правового змісту та практики застосування конституційного права на свободу й особисту недоторканність з метою зміцнення законності у діяльності правоохоронних органів та недопущення порушень цього основного права людини, що стосується її індивідуальної свободи.
7. Стверджується, що важливою складовою конституційного інституту судового захисту є доступність правосуддя, яку можна розглядати як одну з юридичних гарантій дотримання права на судовий захист. Право на звернення до суду є найбільш надійним та цивілізованим засобом захисту прав і свобод громадян, інтересів громадянського суспільства та демократичної правової держави.
8. Відзначається, що презумпція невинуватості як принцип не тільки відображає правовий статус особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до кримінальної відповідальності, але й є визначальним для науки процесуального права та практики боротьби зі злочинністю. Від його реалізації залежить характер діяльності органів державної влади, становище людини у державі і суспільстві.
9. Конституційний суд неодноразово досліджував питання, пов’язані із визначенням поняття та застосуванням кримінальної відповідальності, і сформулював певні правові позиції, які полягають у такому:
а) поняття «притягнення до кримінальної відповідальності» не тотожне поняттю «кримінальна відповідальність», як і поняття «притягнення до юридичної відповідальності» не ідентичне поняттю «юридична відповідальність»;
б) юридична відповідальність, у тому числі й кримінальна відповідальність, як і форма притягнення до юридичної відповідальності, визначаються та встановлюються законами;
в) закони, якими визначаються діяння, що є злочинами, та встановлюється кримінальна відповідальність за їх вчинення, мають зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом’якшують або скасовують кримінальну відповідальність особи;
г) гарантії недоторканності (для депутатів, суддів та інших посадових осіб) як винятки із загального принципу рівності прав і свобод громадян та їх рівності перед законом мають визначатися виключно Конституцією;
ґ) злочинність і караність діяння визначаються законодавством, яке діяло на час вчинення цього діяння;
д) кримінальна відповідальність може застосовуватися лише за вироком суду, який набрав законної сили.
10. Обґрунтовується твердження про те, що з удосконаленням законодавства, прийняттям нових кодексів України в основному усунено диспропорцію у правах сторін у кримінальному процесі і вітчизняне законодавство з цих питань наближено до сучасних європейських стандартів.
11. З проведеного дослідження випливає‚ що встановлені Конституцією повноваження Конституційного суду повною мірою дозволяють йому забезпечувати захист конституційних прав і свобод людини і громадянина при здійсненні ним конституційного правосуддя‚ а дотримання судами загальної юрисдикції встановлених Конституцією основних засад судочинства, реалізація законодавцем положень Конституції і рішень Конституційного суду, які безпосередньо стосуються організації діяльності вітчизняної судової системи, дозволяють судам загальної юрисдикції належним чином здійснювати захист прав і свобод людини і громадянина.
При цьому обґрунтовується, що положення Конституції та Закону «Про судоустрій та статус суддів» від 7 липня 2010 року (зі змінами), якими врегульовано порядок реалізації права особи на компетентне та неупереджене судочинство і встановлено гарантії забезпечення незалежності, недоторканності суддів, в основному відповідають вимогам міжнародних актів, якими проголошено основоположні права і свободи людини і громадянина.
12. Наголошується, що усунення у законодавчому порядку глави держави та інших вищих органів державної влади від участі у процесі обрання на адміністративні посади у найвищому органі у системі судів загальної юрисдикції суперечить загальновизнаному принципу організації державної влади, за яким взаємовідносини між органами повинні здійснюватися за системою стримування та противаг, що є гарантією успішного здійснення державної влади у демократичній та правовій державі.
Мотивується доцільність надання вищим спеціалізованим судам права порушувати перед Конституційним судом питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів.
13. Обґрунтовується необхідність законодавчого затвердження і застосування на практиці удосконалених відповід-
но до загальновизнаних міжнародних стандартів таких важливих складових механізму реалізації конституційних прав і сво-
бод, як:
— розгалужена мережа надання правової допомоги‚ у тому числі безоплатної‚ особливо щодо осіб‚ які стали жертвами протиправних дій;
— система ефективних процедур поновлення порушених прав громадян‚ у тому числі майнових;
— комплекс заходів щодо підвищення рівня правової культури і свідомості всіх суб’єктів права.
14. Визнається, що функції превентивного та наступного контролю, здійснювані Конституційним судом, є важливою складовою загальнодержавних заходів гарантування прав і свобод людини і громадянина. Здійснюючи зазначені функції, Конституційний суд, з одного боку, запобігає можливим порушенням цих прав, з іншого — удосконалює вітчизняну систему законодавства, де-факто усуваючи з правового поля держави закони та інші правові акти чи їх окремі норми, якими певні правовідносини були врегульовані не відповідно до Конституції, у тому числі і в галузі дотримання та реалізації конституційних прав і свобод людини і громадянина.
15. На основі ґрунтовного аналізу низки рішень Конституційного суду спростовується позиція окремих провідних вітчизняних і закордонних правознавців щодо суттєвого обмеження можливостей безпосереднього звернення громадян до Конституційного суду через наявність у законодавстві положення про те, що підставою для конституційного звернення щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України є наявність неоднозначного застосування положень Конституції або положень законів судами, іншими органами державної влади, якщо суб’єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушення його конституційних прав і свобод.
16. З огляду на викладене вбачається доцільною підготовка Державної комплексної програми з посилення захисту прав і свобод людини і громадянина при здійсненні правосуддя в Україні‚ яка‚ зокрема‚ повинна передбачати:
а) щодо здійснення досудового слідства та судового провадження у судах загальної юрисдикції:
— проведення комплексного наукового дослідження проблемних питань‚ пов’язаних з дотриманням прав усіх учасників кримінального‚ цивільного й адміністративного процесів та надання пропозицій щодо удосконалення відповідного законодавства. При цьому особлива увага повинна приділятися забезпеченню відновлення справедливості стосовно осіб‚ які постраждали від неправомірних дій інших осіб‚ у тому числі зазнали матеріальної і моральної шкоди‚ а також захисту осіб‚ які сумлінно виконують свій громадянський обов’язок‚ виступаючи у цих процесах у ролі свідків;
— розробку та прийняття відповідних законів‚ у тому числі кодексів‚ норми яких гарантували би дотримання прав і свобод зазначених осіб при проведенні дізнання‚ досудового слідства та судового провадження;
— створення законодавчого механізму реалізації положень цивільного та кримінального процесуального законодавства, за якими у разі невстановлення особи, яка вчинила злочин, завдана громадянам шкода відшкодовується державою. Відшкодування матеріальної і моральної шкоди особам‚ яких визнано потерпілими від неправомірних дій‚ у тому числі злочинів‚ повинно здійснюватися невідкладно й не тільки за рахунок держави, а й відповідних державних або недержавних фондів;
— запровадження нової системи оцінки діяльності правоохоронних органів, за якої результати боротьби зі злочинністю повинні визначатися виходячи з рівня відшкодування матеріальних та моральних збитків жертвам злочинів на території обслуговування цих органів;
— розробку державної програми підтримки об’єднань громадян, які постраждали від протиправних дій;
б) щодо приведення законодавства України про захист прав і свобод людини і громадянина у конституційному судочинстві у відповідність до європейських стандартів:
— проведення комплексного дослідження з питань правового регулювання діяльності єдиного органу конституційної юрисдикції‚ зокрема й щодо запровадження інституту конституційної скарги;
— внесення необхідних змін до розділів ХІІ, ХІІІ «Конституційний Суд України» Конституції. Зокрема, розділ XIII «Внесення змін до Конституції України» слід доповнити новим положенням, зміст якого повинен полягати в тому, що закон про внесення змін до Конституції набуває чинності тільки після надання висновку Конституційним судом про дотримання процедури його розгляду та ухвалення.
17. Здійснення зазначених та інших організаційних‚ науково дослідницьких та практичних заходів‚ необхідність яких обґрунтовується в матеріалах‚ розміщених у відповідних розділах цього дослідження та в інших дослідженнях‚ які останнім часом проводяться фахівцями у галузі конституційного права‚ надасть можливість не тільки значно підвищити рівень захищеності прав і свобод людини і громадянина в Україні‚ а й наповнить реальним змістом конституційні положення‚ якими гарантуються ці права при здійсненні правосуддя‚ сприятиме створенню позитивного іміджу України на міжнародному рівні як демократичної‚ соціальної‚ правової держави.

ЛІТЕРАТУРА

Александров Ю.В. Кримінальне право України: заг. частина: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Ю.В. Александров, В.А. Клименко.— К.: МАУП, 2004.— 328 с.
Аракелян М. Забезпечення конституційного права людини на захист прав і свобод судом / Мінас Рамзесович Аракелян // Право України.— К., 2006.— № 3.— С. 19–21.
Арбітражний регламент Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) 1976 року. Схвалений Генеральною Асамблеєю ООН 15 липня 1976 року / Електронний ресурс: офіційний сайт Верховної Ради України / Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_059.
Арутюнян Г.Г. Дееспособность конституционного правосудия — гарант конституционной стабильности. Доклад на московском международном семинаре 27–28 февраля 2004 года / Гагик Гарушевич Арутюнян // Гражданинъ.— М., 2004.— № 2.— С. 36–40.
Арутюнян Г.Г. Конституционализм: уроки, вызовы, гарантии / Гагик Гарушевич Арутюнян.— К.: Логос, 2011.— 308 с.
Бабаев М.М. Социальные последствия преступности: учеб. пособие / Михаил Матвеевич Бабаев.— М.: Академия МВД СССР, 1982.— 82 с.
Барихин А.Б. Большая юридическая энциклопедия / Алексей Борисович Барихин.— М.: Книжный мир, 2010.— 960 с.
Басангов Д.А. Юридическая природа особого мнения судьи Конституционного Суда Российской Федерации / Денис Анатольевич Басангов // Журнал российского права.— 2006.— № 2.— С. 22–27.
Баулін О.В. Процесуальна самостійність і незалежність слідчого та їх правові гарантії: автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / Олег Вячеславович Баулін.— К.: НАВСУ, 2000.— 20 с.
Баулін Ю.В. Поняття кримінальної відповідальності та його значення для практики застосування нового Кримінального кодексу України / Юрій Васильович Баулін // Новий кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення: Матеріали міжнарод. наук.-практ. конф. «Питання застосування нового Кримінального кодексу України», 25–26 жовтня 2001 p., м. Харків / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого; Харківський Центр по вивченню організованої злочинності; Інститут вивчення проблем злочинності Академії правових наук України / Голов. ред. редкол. В.В. Сташис.— К.: Юрінком Інтер, 2002.— 272 с.
Беккариа Чезаре. О преступлениях и наказаниях / Чезаре Беккариа Бонесано / Перевод Г. Черданцева, Ю. Юмашева.— М.: Фирма «Стелс-БИМПЛ», 1995.— 303 с.
Betti E. Theoria generale della interpretatione / Emilio Betti.— Milano: Giuffru, 1955.— 982 р.
Бондарь Н.С. Гражданин и публичная власть: Конституционное обеспечение прав и свобод в местном самоуправлении: учеб. пособ. / Н.С. Бондарь.— М.: Городец, 2004.— 352 с.
Бояров В.І. Про деякі проблеми захисту окремих учасників кримінального судочинства / В.І. Бояров, О.В. Рохненко // Вісник Верховного Суду України.— К., 1999.— № 5.— С. 35–37.
Бурдін В.М. До питання про поняття кримінальної відповідальності за КК України / Володимир Миколайович Бурдін // Бюлетень Міністерства юстиції України.— К., 2005.— № 9.— С. 64–73.
Буторова О. Реализация конституционного принципа презумпции невиновности в уголовном процессе / О. Буторова / Електронний ресурс: WW версия журнала «Право и жизнь» / Режим доступу: http://pravogizn.h1.ru/KSNews/PIG_61.htm.
Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 року № 2542-ІІІ // Відомості Верховної Ради України.— 2001.— № 37.— Ст. 189.
Варламова Н.В. Введение к Форуму «Конституционный статус социально-экономических прав» / Наталия Владимировна Варламова // Конституционное право: Восточноевропейское обозрение.— М., 2000.— № 1 (30).— С. 144–145.
Варламова Н.В. Основные права и свободы человека: юридическая природа и место в правовой системе / Наталия Владимировна Варламова // Конституционные права и свободы личности в контексте взаимодействия гражданского общества и правового государства: Материалы ІІ Международной научно-теоретической конференции.— М.: РАП, 2010.— С. 236–244.
Васьковский Е.В. Учебник гражданского процесса / Евгений Владимирович Васьковский.— М.: Издание Бр. Башмаковых, 1917.— 464 с.
Вереша Р. Поняття та підстава кримінальної відповідальності / Роман Вікторович Вереша // Право України.— К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2006.— № 12.— С. 97–102.
Виконавча влада і адміністративне право / [В.Б. Авер’янов та ін.]; ред. В.Б. Авер’янов; НАН України, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького.— К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002.— 668 с.
Висновок Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року № 1-в/2010 у справі про внесення змін до статей 80, 105, 108 Конституції України // Вісник Конституційного Суду України.— К., 2010.— № 3.— С. 67.
Висновок Конституційного Суду України від 2 червня 1999 року № 2-в/99 у справі про внесення змін до статті 46 Конституції України // Офіційний вісник України.— 1999.— № 24.— С. 176.
Висновок Конституційного Суду України від 5 грудня 2000 року № 3-в у справі про внесення змін до статті 80 Конституції // Офіційний вісник України.— 2000.— № 50.— Ст. 2173.— С. 70.
Висновок Конституційного Суду України від 10 вересня 2008 року № 2-в у справі за зверненням Верховної Ради про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо обмеження депутатської недоторканності) вимогам статей 157 і 158 Конституції України // Офіційний вісник України.— 2008.— № 71.— Ст. 2397.— С. 73.
Висновок Конституційного Суду України від 10 липня 2012 року № 1-в у справі про внесення змін до статей 80, 105, 126, 149 Конституції України // Офіційний вісник України.— 2012.— № 55.— Ст. 2214.— С. 71.
Висновок Конституційного Суду України від 11 липня 2001 року № 3-в у справі про Римський Статут // Офіційний вісник України.— 2001.— № 28.— Ст. 1267.— С. 104.
Висновок Конституційного Суду України від 15 січня 2008 року № 1-в/2008 у справі про внесення змін до статей 85, 118, 119, 133, 136, 140, 141, 142, 143 Конституції України // Вісник Конституційного Суду України.— 2008.— № 1.— С. 60.
Висновок Конституційного Суду України від 27 червня 2000 року № 1-в у справі про внесення змін до статей 76, 80, 90, 106 Конституції України // Офіційний вісник України.— 2000.— № 30.— Ст. 1287.— С. 163.
Висновок Конституційного Суду України від 27 серпня 2012 року № 2-в у справі про внесення змін до статей 80, 105 Основного Закону України / Режим доступу: http://upiter/pls/wccu/P000?lang=0.
Висновок Конституційного Суду України від 30 жовтня 2003 року № 1-в у справі про внесення змін до статей 29, 59, 78 та інших Конституції // Офіційний вісник України.— 2003.— № 48.— Ст. 2535.— С. 123.
Віденська декларація та Програма дій, прийняті на Всесвітній конференції з прав людини 25 червня 1993 року / Електронний ресурс: офіційний сайт Верховної Ради України / Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_504.
Владиченко С.Д. Проблеми формування ефективного механізму захисту прав і свобод людини Конституційним Судом України / Світлана Дмитрівна Владиченко // Бюлетень Міністерства юстиції України.— К., 2005.— № 6.— С. 76–81.
Волошина В.К. Принцип процесуальної самостійності та незалежності слідчого / Владлена Костянтинівна Волошина // Процесуальні, тактичні та психологічні проблеми, тенденції і перспективи вдосконалення досудового слідства: Матеріали міжнар. наук.-практ. конференції (м. Одеса, 30 трав. 2008 р.).— Одеса, 2008.— С. 69–72.
Гадамер Х.-Г. Истина и метод: Основы философской герменевтики / Пер. с нем. / Ханс-Георг Гадамер. Общ. ред. и вступ. ст. Б.Н. Бессонова.— М.: Прогресс, 1988.— 704 с.
Gadamer H. Truth and Method / Hans-Georg Gadamer — New York: Crossroads.— 1982.— 656 р.
Гаухман Л.Д. Насилие как средство совершения преступления / Лев Давидович Гаухман.— М.: Юридическая литература, 1974.— 167 с.
Герасимчук О.П. Нормативне закріплення принципу диспозитивності у кримінальному процесі / Олег Павлович Герасимчук / Електронний ресурс: науковий блог НаУ «Острозька академія» / Режим доступу: http://naub.org.ua/?p=392#_ednref3.
Гергелійник В.О. Конституційний суд в системі органів контрольної влади: автореферат дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 «Конституційне право» / В’ячеслав Олександрович Гергелійник.— К., 2000.— 20 с.
Годованець В.Ф. Конституційне право України: Конспект лекцій / Володимир Федорович Годованець.— 2-ге вид., стереотип.— К.: МАУП, 2001.— 216 с.
41-1. Годованець В.Ф., Головін А.С. Конституційне право України: навч. посіб. / Володимир Федорович Годованець, Анатолій Сергійович Головін.— К: ДП «Видавничий дім «Персонал», 2011.—384 с.
41-2. Golovin Anatoliy. Ex-atante and ex-post constitutional review as essential element of the state mechanism for protection of constitutional rights and freedoms of citizens / Anatoliy Golovin / Classical and modern trends in constitutional review.— Sofia: «Publishing House “Feneya”», 2012.— P. 122–132.
41-3. Головін А.С. Гарантії прав людини і громадянина на соціальний захист і деякі питання законодавчого регулювання та здійснення конституційного судочинства / А.С. Головін‚ В.Ф. Годованець // Вісник Конституційного Суду України.— 2008.— № 2.— С. 84–92; № 3.— С. 78–85.
41-4. Головін А.С. Діяльність прокуратури щодо захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина у рішеннях Конституційного Суду України / Анатолій Сергійович Головін // Голос України.— 2012.— 18 вересня.
41-5. Головін А.С. Забезпечення у вітчизняному законодавстві моральної та матеріальної шкоди, завданої потерпілим / Анатолій Сергійович Головін // Бюлетень Міністерства юстиції України.— 2012.— № 2.— С. 5–21.
41-6. Головін А.С. Застосування методів юридичної герменевтики в інтерпретаційній діяльності Конституційного Суду України / Анатолій Сергійович Головін // Вісник Конституційного Суду України.— 2012.— № 4.— С. 43–54.
41-7. Головін А.С. Захист основоположних прав людини і громадянина під час надання Конституційним Судом України офіційного тлумачення положень Конституції та законів України / Анатолій Сергійович Головін // Віче.— 2011.— № 17.— С. 13–16.
41-8. Головін А.С. Захист прав і свобод людини і громадянина при здійсненні правосуддя в рішеннях Конституційного Суду України / Анатолій Сергійович Головін.— К.: Логос‚ 2011.— 307 с.
41-9. Головін А.С. Конституційне правосуддя: вчора‚ сьогодні‚ завтра / Анатолій Сергійович Головін // Вісник Конституційного Суду України.— 2011.— № 4-5.— С. 5–13.
41-10. Головін А.С. Кримінальна відповідальність в контексті сучасних тенденцій відправлення правосуддя / Анатолій Сергійович Головін // Основні напрями розвитку кримінального права та шляхи вдосконалення законодавства України про кримінальну відповідальність: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 11–12 жовт. 2012 р. / Ред. кол.: В.Я. Тацій (голов. ред.), В.І. Борисов (заст. голов. ред.) та ін.— Харків: Право, 2012.— С. 14–24.
41-11. Головін А.С. Права людини: інтерпретаційна діяльність Конституційного Суду України / Анатолій Сергійович Головін.— К.: Логос‚ 2012.— 369 с.
41-12. Головин А. Правовая природа и юридическая сила актов Конституционного Суда Украины / Анатолий Сергеевич Головин // Конституционное правосудие в новом тысячелетии: альманах.— Ереван, 2011.— С 58–68.
41-13. Головин А.С. Превентивный и последующий судебный конституционный контроль как важная составляющая государственного механизма защиты конституционных прав и свобод человека и гражданина / Анатолий Сергеевич Головин // Конституционное правосудие.— Ереван.— 2011.— № 3.— С. 78–84.
41-14. Головін А.С. Стаття 148 Конституції України: науково практичний коментар / Анатолій Сергійович Головін // Конституція України. Науково практичний коментар / Ред. кол.: В.Я. Тацій (голова ред. кол.)‚ О.В. Петришин (відп. секретар)‚ Ю.Г. Барабаш та ін.; Нац. акад. прав. наук України.— 2 ге вид.‚ переробл. і допов.— Харків: Право‚ 2011.— С. 1034–1042.
Гольбах Поль Анри. Философское наследие. Избранные произведения в 2-х томах / Поль Анри Гольбах.— М., 1963.— Т. 1.— 715 с.
Гончаренко В.Г. Onus probandi в контексті процесуальних функцій та етики спілкування / Владлен Гнатович Гончаренко // Вісник Академії адвокатури України.— К., 2005.— № 4.— С. 3–8.
Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-IV // Відомості Верховної Ради України.— 2003.— № 18.— Ст. 144.
Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 року № 1798-ХІІ // Відомості Верховної Ради України.— 1992.— № 6.— Ст. 56.
ГПУ: в Україні не розкрито кожен третій злочин / Електронний ресурс: «ТСН» / Режим доступу: http://tsn.ua/ukrayina/gpu-v-ukrayini-ne-rozkrito-kozhen-tretii-zlochin.html.
Гробова В.П. Щодо визначення змісту категорії «особиста недоторканність» / Вікторія Павлівна Гробова // Форум права.— Харків, 2009.— № 2.— С. 97–101.
Грошевой Ю.М. Прокурорський нагляд в Україні: навчальний посібник / Юрій Михайлович Грошевой.— К., 1993.— 242 с.
Гулина О. Право на равенство: российское законодательство и международные стандарты / О. Гулина // Правовая политика и правовая жизнь.— Саратов, 2005.— № 1.— С. 129–135.
Гураленко Н.А. Судовий прецедент в системі джерел права: філософсько-правовий аспект: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук: 12.00.12 «Філософія права» / Наталія Анатоліївна Гураленко.— Львів: Львівський держ. ун-т внутрішніх справ, 2009.— 18 с.
Давыдов П.М. Обвинение и защита / Платон Михайлович Давыдов // Актуальные проблемы советского уголовного процесса: межвуз. сб. научных трудов.— Свердловск, 1987.— С. 21–26.
Даньшин И.Н. О правовом понятии насилия / И.Н. Даньшин // Тяжкие насильственные преступления против личности: уголовно-правовые и криминологические проблемы предупреждения: сб. науч. трудов.— Минск, 1992.— С. 7–12.
Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою від 29 листопада 1985 року (Организация Объединенных Наций. Генеральная Ассамблея. Официальные отчеты. Сороковая сессия.— Дополнение № 53 (А/40/53).— С. 270–272 / Електронний ресурс: офіційний сайт Верховної Ради України / Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_114.
Декларація прав людини і громадянина (фр. Dйclaration des Droits de l’Homme et du Citoyen) // Електронний ресурс: «Вікіпедія (вільна енциклопедія)» / Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki.
Державна кадрова політика: теоретико-методологічне забезпечення: монографія / [авт. кол.: В.М. Олуйко, В.М. Рижих, І.Г. Сурай та ін.]; за заг. ред. д-ра наук з держ. упр., проф. В.М. Олуйка.— К.: НАДУ, 2008.— 418 с.
Der Rechtsanwalt ьbt einen freien Beruf aus. 2. Seine Tдtigkeit ist kein Gewerbe / Електронний ресурс: BRAO Bundesrechtsanwaltsordnung / Режим доступу: http://www.gesetze-im-internet.de/brao/BJNR0056509 59.html.
Додонов В.Н. Значение термина «конституционная жалоба» / Вячеслав Николаевич Додонов / Електронний ресурс: «Энциклопедия юриста» / Режим доступу: http://eyu.sci-lib.com/article0001002.html.
Домбровський І. Якщо через день змінювати правову базу — порядку в державі не буде ніколи / Іван Петрович Домбровський / Електронний ресурс: офіційний сайт Міністерства освіти та науки України / Режим доступу: http://www.zib.com.ua.
Доповідь Комітету з прав людини GAOR, 28 вересня 1984 року, сорок друга сесія. Додаток № 40 / Организация Объединенных Наций CCPR/C/OP/4. Международный пакт о гражданских и политических правах / Подборка решений Комитета по правам человека (GAOR) в соответствии с факультативным протоколом.— Т. 4.— Нью-Йорк и Женева, 2004.— (Сороковая — сорок шестая сессии (октябрь 1990 года — октябрь 1992 года) / Електронний ресурс: «Подборка решений комитета по правам человека» / Режим доступу: http://rudocs.exdat.com/docs/index-346258.html.
Дудоров О.О. Про поняття кримінальної відповідальності / Олександр Олексійович Дудоров // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ.— Луганськ, 2007.— № 4.— С. 148–161.
Ебзеев Б.С. Толкование Конституции Конституционным Судом Российской Федерации: теоретические и практические проблемы / Борис Сафонович Ебзеев // Государство и право.— 1998.— № 5.— С. 5–12.
Европейская конвенция про компенсацию ущерба жертвам криминальных преступлений. Подписано 24 ноября 1983 года в Страсбурге // Сборник документов Совета Европы в области защиты прав человека и борьбы с преступностью.— М.: СПАРК, 1998.— С. 81–85.
Европейский суд по правам человека. Избранные решения: в 2 т.— Т.1.— М.: Норма, 2000.— 841 с.
Електронний ресурс: «Большой юридический словарь» / Режим доступу: http://slovari.yandex.ru/dict/jurid/article.
Електронний ресурс: «Википедия. Свободная энциклопедия» / Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki.
Електронний ресурс: «Економічно-правова бібліотека» / Режим доступу: http://www.vuzlib.net.
Електронний ресурс: Ліга Закон «Термінологічний словник» / Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_ doc 2.nsf/link1/TS000665.htm.
Електронний ресурс: «Lingvo Online — безкоштовний онлайн-словник» / Режим доступу: http://www.lingvo.ua/uk/Interpret/uk.
Електронний ресурс: портал української мови та культури «Словник-net» / Режим доступу: http://www.slovnyk.net.
Електронний ресурс: «Энциклопедия Кругосвет» / Режим доступу: http://www.krugosvet.ru/enc/guмanitarnye_nauki/ekonomika_i_pravo/PRAVOSUDIE_VOSS TANOVITELNOE.html?page=0,1.
Електронний ресурс: «Юридичний словник України» / Режим доступу: http://www.advokat-didenko.com/ua/glossary/373/.
Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж вiд 21 квітня 1961 року. Ратифіковано Указом Президії Верховної Ради УРСР вiд 25 січня 1963 року // Офіційний вісник України.— 2004.— № 44.— С. 428.
Європейська соцiальна хартiя (переглянута), вiдкрита для пiдписання 3 травня 1996 року (набула чинностi 1999 року) (хартію ратифіковано із заявами Законом України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)»// Відомості Верховної Ради України.– 2006.— № 43.— Ст. 418).
Європейська хартія про закон про статус суддів. Лісабон, 10 червня 1998 року / Електронний ресурс: «Ліга Закон» / Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_236.
Жуковська О.Л. Адвокатура Франції очима українських адвокатів / Ольга Леонідівна Жуковська // Адвокат.— К.: Прецедент, 1998.— № 3.— С. 71–76.
Загальна декларація прав людини. Прийнята і проголошена у резолюції 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року // Офіційний вісник України.— 2008.— № 93.— Ст. 3103.— С. 89.
Закон України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 року № 2887-ХІІ // Відомості Верховної Ради України.— 1993.— № 9.— Ст. 62.
Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 20 березня 1991 року № 872-XII // Відомості Верховної Ради УРСР.— 1991.— № 25.— Ст. 281 (Закон втратив чинність на підставі Закону від 7 грудня 2000 року № 2121-II // Відомості Верховної Ради України.— 2001.— № 5.— Ст. 30).
Закон України «Про безоплатну правову допомогу» від 2 червня 2011 року № 3460-VI // Відомості Верховної Ради України.— 2011.— № 51.— Ст. 577.— С. 2136.
Закон України «Про вибори народних депутатів України» від 25 березня 2004 року № 1665-IV // Відомості Верховної Ради України.— 2004.— Ст. 366.— С. 1098.
Закон України «Про вибори Президента України» від 5 березня 1999 року № 474-XIV // Відомості Верховної Ради України.— 1999.— № 14.— Ст. 81.
Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV // Відомості Верховної Ради України.— 1999.— № 24.— Ст. 207.
Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV // Відомості Верховної Ради України.— 2006.— № 30.— Ст. 260.— С. 1114.
Закон України «Про власність» від 7 лютого 1991 року № 697-XII // Відомості Верховної Ради УРСР.— 14 квітня 1991 року.— № 20.— Ст. 249 (Закон втратив чинність на підставі Закону від 27 квітня 2007 року № 997-V // Відомості Верховної Ради України.— 2007.— № 33.— Ст. 440).
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року № 1691-VI // Відомості Верховної Ради України.— 2010.— № 19.— Ст. 154.— С. 580.
Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо повноважень Конституційного Суду України, особливостей провадження у справах за конституційними зверненнями та недопущення зловживань правом на конституційне подання» від 19 березня 2009 року № 1168-VI // Відомості Верховної Ради України.— 2009.— № 31.— Ст. 461.— С. 1129 (Закон визнано неконституційним згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 7 липня 2009 року № 17-рп).
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України» // Відомості Верховної Ради України.— 2011.— № 10.— Ст. 63.— С. 460.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України від 20 жовтня 2011 року № 3932-VI» // Відомості Верховної Ради України.— 2012.— № 22.— Ст. 221.— С. 916.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення єдиної системи державної реєстрації юридичних осіб» від 23 вересня 2010 року № 2555-VI // Відомості Верховної Ради України.— 2011.— № 6.— Ст. 41.— С. 165.
Закон України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-IV, який набрав чинності з 1 січня 2006 року // Відомості Верховної Ради України.— 2005.— № 2.— Ст. 44.— С. 65.
Закон України «Про внесення змін і доповнень до Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів Української РСР, Кодексу Української РСР про адміністративні правопорушення та Митного кодексу України» від 17 червня 1992 року № 2468-XII // Відомості Верховної Ради України.— 1992.— № 35.— Ст. 511.
Закон України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України» від 22 лютого 2000 року № 1483-III // Відомості Верховної Ради України.— 2000.— № 17.— Ст. 123.
Закон України «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України» від 21 червня 2001 року № 2533-III // Відомості Верховної Ради України.— 2001.— № 34.— Ст. 187.
Закон України «Про внесення змін до статті 17 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 3 серпня 2006 року № 73-V // Відомості Верховної Ради України.— 2006.— № 42.— Ст. 383.— С. 1431.
Закон України «Про внесення змін до статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України щодо предметної підсудності адміністративних справ місцевим загальним судам як адміністративним судам» від 25 грудня 2008 року № 808-VI // Відомості Верховної Ради України.— 2009.— № 19.— Ст. 262.— С. 673.
Закон України «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні» від 28 листопада 2006 року № 376-V // Відомості Верховної Ради України.— 2006.— № 50.— Ст. 504.— С. 1587.
Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року № 1576-XII // Відомості Верховної Ради України.— 1991.— № 49.— Ст. 682.
Закон України «Про Державний бюджет України на 2000 рік» від 17 лютого 2000 року № 1458-III // Відомості Верховної Ради України.— 2000.— № 14.— Ст. 121.
Закон України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» від 7 грудня 2000 року № 2120-III // Відомості Верховної Ради України.— 2001.— № 2.— Ст. 10.
Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509-XII // Відомості Верховної Ради УРСР.— 1991.— № 6.— Ст. 37.— С. 139.
Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ // Відомості Верховної Ради України.— 1993.— № 52.— Ст. 490.
Закон України «Про джерела фінансування органів державної влади» від 30 червня 1999 року № 1709-III // Відомості Верховної Ради України.— 2000.— № 32.— Ст. 257.
Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV // Відомості Верховної Ради України.— 2003.— № 49.— Ст. 376.
Закон України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР // Відомості Верховної Ради України.— 1996.— № 47.— Ст. 256.
Закон України «Про Конституційний Суд України» від 3 червня 1992 року № 2400–XII // Голос України.— 1992.— № 123 (Закон втратив чинність на підставі Закону від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР).
Закон України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР // Відомості Верховної Ради України.— 1996.— № 49.— Ст. 272.
Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-XII з наступними змінами // Відомості Верховної Ради УРСР.— 1991.— № 4.— Ст. 20.
Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992 року № 2135-XII // Відомості Верховної Ради України.— 1992.— № 22.— Ст. 303.
Закон України «Про організаційно-правові засади боротьби зі злочинністю» від 30 червня 1993 року № 3341-XII // Відомості Верховної Ради України.— 1993.— № 35.— Ст. 358.
Закон України «Про основи національної безпеки України» від 9 червня 2003 року № 964-IV // Відомості Верховної Ради України.— 2003.— № 39.— Ст. 351.
Закон України «Про особливості застосування Закону України «Про вибори Президента України» при повторному голосуванні 26 грудня 2004 року» від 8 грудня 2004 року № 2221-IV // Офіційний вісник України.— 2004.— № 49.— Ст. 3200.— С. 14 (Закон втратив чинність згідно з пунктом 1 розділу II «Прикінцеві положення» цього Закону).
Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ // Відомості Верховної Ради України.— 1992.— № 3.— Ст. 10.
Закон України «Про передачу колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства «Градобанк» у державну власність» від 24 червня 2004 року № 1881-IV // Відомості Верховної Ради України.— 2004.— № 50.— Ст. 535.
Закон України «Про підприємництво» від 7 лютого 1991 року № 698-XII // Відомості Верховної Ради УРСР.— 1991.— № 14.— С. 168.
Закон України «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991 року № 887-XII // Відом