ГАРАНТІЇ ПРАВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ: ПИТАННЯ КОНСТИТУЦІЙНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

Краткое описание

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

АБАСОВ Гафіс Гасан огли

УДК 342.1/.25(477)(043.3)

ГАРАНТІЇ ПРАВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ: ПИТАННЯ КОНСТИТУЦІЙНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ
Спеціальність 12.00.02 – конституційне право; муніципальне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Науковий консультант
ШЕМШУЧЕНКО ЮРІЙ СЕРГІЙОВИЧ
академік НАН України, доктор юридичних наук,
професор

КИЇВ – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………….4
РОЗДІЛ 1. НАУКОЗНАВЧІ ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ ГАРАНТІЙ ПРАВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ……………….…..21
1.1 Стан наукової розробленості теоретичних та конституційно-правових проблем гарантій прав місцевого самоврядування………………………………21
1.2 Генезис ідей про права місцевого самоврядування та їх гарантування у контексті основних теорій про походження місцевого самоврядування….……32
1.3 Методологія дослідження конституційно-правових проблем гарантій прав місцевого самоврядування……………………………………………...……49
РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГАРАНТІЙ ПРАВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ………………..…………..72
2.1 Поняття та ознаки гарантій прав місцевого самоврядування………..…72
2.2 Співвідношення соціального змісту та юридичної форми у конституційно-правовому гарантуванні прав місцевого самоврядування……..86
2.3 Принципи конституційно-правового гарантування прав місцевого самоврядування……………………………………………………………….…..100
2.4 Функції конституційно-правового гарантування прав місцевого самоврядування……………………………………….…………………………...117
РОЗДІЛ 3. СИСТЕМАТИКА ГАРАНТІЙ ПРАВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ…………………………………..………..135
3.1 Критерії класифікації гарантій прав місцевого самоврядування та проблеми їх систематизації…………………………………………..…………..135
3.2 Конституційні гарантії прав місцевого самоврядування
в Україні та їх зміст……………………………………………………………….163
3.3 Нормативно-правові гарантії прав місцевого самоврядування
та їх зміст…………………………………………………………………………..179
3.4 Організаційно-правові гарантії прав місцевого самоврядування
та їх зміст…………………………………………………………………………..195
РОЗДІЛ 4. МЕХАНІЗМ ГАРАНТУВАННЯ ПРАВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ……...…………………………………….231
4.1 Поняття механізму гарантування прав місцевого самоврядування та система його елементів…………………………………..……………………….231
4.2 Держава та органи державної влади як основний елемент механізму гарантування прав місцевого самоврядування………………………………….263
4.3 Інститути муніципальної демократії в механізмі гарантування прав місцевого самоврядування………………………………………….…….………292
4.4 Фактори розвитку та шляхи удосконалення механізму гарантування прав місцевого самоврядування в Україні ………………………………….…..313
ВИСНОВКИ………………………………………………………….……...340
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...351
ДОДАТКИ…………………………………………………………………...389

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. У науці конституційного та муніципального права однією з найменш розроблених та складних є проблема місцевого самоврядування, хоча має воно давні традиції, які сягають далеко у минуле. Адже сама ідея демократії, самоорганізації та самоврядування виникла, розвивалася протягом історії людської цивілізації та значною мірою реалізовувалася саме у межах територіальних громад, а визнання державою інститутів місцевого самоврядування стало гаслом демократичних реформ усіх постсоціалістичних держав Європи, у тому числі й України.
Фундаментальними принципами проведення сучасних демократичних реформ та процесу конституційно-правової модернізації проголошується децентралізація публічної влади та субсидіарність у наданні публічних послуг. Реальне місцеве самоврядування – це конкретний крок у напрямі подальшої лібералізації управління на місцях, пов’язаний з вирішенням проблем формування громадянського суспільства та соціально-правової держави, посиленням захисту прав і свобод людини і громадянина, їх практичною реалізацією. Зокрема Президент України В. Ф. Янукович, зазначає, що «реформа місцевого самоврядування мусить визначити напрями, механізми, терміни формування ефективного місцевого самоврядування та територіальної організації влади. Такої, що спроможна максимально забезпечити надання якісних та доступних публічних послуг, укріплення інститутів демократії, захист інтересів громадян в усіх сферах життя. Водночас, вона має бути гармонійним інструментом, що вибудує якісно нові відносини між державою та територіальними громадами, узгоджувати їх інтереси».
Місцеве самоврядування визначається в Конституції України як одна з демократичних засад конституційного ладу. Представники політичної, соціологічної та юридичної наук визнають, що місцеве самоврядування є не тільки галуззю громадянської самостійності та суспільної активності населення, але й специфічним рівнем публічної влади. Сфери суспільної життєдіяльності є більше соціальним ніж юридичним явищем, проте закріплюючись на нормативному рівні в якості предмета діяльності органу, посадової чи службової особи стають вже категорією юридичною.
Тому, актуальність глибокого осмислення проблематики місцевого самоврядування з точки зору конституційного та муніципального права має не лише науково-методологічне і політико-ідеологічне, але й важливе практичне значення. Усвідомлення феномену місцевого самоврядування у повному обсязі дає можливість знайти адекватні напрями і форми розвитку демократії на сучасному етапі. Актуальність дослідження на сучасному етапі державотворення додатково підсилюється тим фактом, що останнім часом спостерігається процес перманентного конституційного реформування, особливо в контексті розробки комісією Конституційної Асамблеї з питань адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування концепції внесення змін до Конституції України в сфері місцевого самоврядування. Тому практика державотворення вимагає від науки конституційного та муніципального права відповідних досліджень з метою пошуку оптимальної перспективної моделі місцевого самоврядування, якісно оновлених інституційних форм муніципальної демократії. У цьому контексті особливої значущості набуває проблематика ефективності механізму гарантування місцевого самоврядування, сутності та змісту, завдань та функцій, меж та видів гарантій прав місцевого самоврядування тощо.
Слід зазначити, що в юридичній літературі питання щодо визначення гарантій місцевого самоврядування в цілому, а також прав та свобод його окремих суб’єктів, насамперед, територіальних громад, є дискусійним та, незважаючи на наявність певних наукових праць, малодослідженим. Значною мірою це обумовлено тим, що, по-перше, і в загальній теорії права питання про поняття гарантій не можна вважати вирішеним остаточно, оскільки дана категорія знаходиться в динаміці, піддана впливу різних суспільних чинників.
По-друге, дослідження елементів гарантій місцевого самоврядування без урахування специфіки об’єкта досліджуваного феномена, тобто місцевого самоврядування як самостійного виду публічної влади, можуть привести до невірного уявлення про нього. Тому проблема вивчення гарантій не може бути адекватно зрозумілою поза аналізом різних форм їх взаємодії з відповідними сферами суспільного життя (політичної, економічної, соціальної, духовної тощо).
Актуальність дисертаційного дослідження обумовлена нерозв’язаністю і проблемністю багатьох питань теорії та практики місцевого самоврядування. У роботі акцентується увага на концептуальних теоретико-правових, конституційно-правових, муніципально-правових, соціально-управлінських та прикладних проблемах забезпечення ефективної організації та функціонування місцевого самоврядування, серед яких:
- відсутність сучасної науково обґрунтованої теорії юридичних гарантій як в цілому, так і гарантій прав місцевого самоврядування зокрема. В юридичній науці не має комплексного дослідження проблем, що стосуються законодавчого закріплення і застосування юридичних гарантій місцевого самоврядування на рівні фундаментальних монографій чи дисертацій. По суті аналіз окремих сторін гарантування місцевого самоврядування здійснювався лише у ракурсі дослідження відповідних загальних правових проблем місцевого самоврядування;
- суперечливість та недостатня розвиненість правової основи місцевого самоврядування, зокрема, прогалини правового регулювання, відсутність необхідних законів та, водночас, множинність підзаконних нормативних правових актів, їх несистематизованість, повільний розвиток локальної нормотворчості, насамперед низький рівень якісних показників прийнятих статутів територіальних громад. В Україні у даний час ще не закінчено процес формування системи законодавства про місцеве самоврядування. Крім того, більшість нормативних актів не створюють оптимального нормативно-правового механізму для ефективної реалізації гарантій прав місцевого самоврядування, що негативно позначається на здійсненні місцевого самоврядування;
- відсутність ефективних та дієвих організаційно-правових механізмів гарантування прав місцевого самоврядування та прав і свобод територіальних громад та їх членів – місцевих жителів, як своєрідного зовнішнього механізму обмеження свавілля місцевих чиновників, а також централістських «випадів» державної влади, яка завжди прагне до розширення та посилення своєї присутності в усіх сферах життя, що об’єктивно викликає необхідність утворення нових та вдосконалення наявних механізмів організаційного та правового характеру проти зловживання публічною владою.
Більшість вітчизняних експертів з питань місцевого самоврядування констатують, що в силу відсутності цілісної системи гарантій прав місцевого самоврядування, останніми роками відбувається послідовний «наступ» держави на місцеве самоврядування та перманентне посилення централістських тенденцій, що, в умовах здійснення перших кроків у становленні місцевого самоврядування в сучасній Україні, може потенційно спродукувати його повну або часткову ліквідацію як неодмінного атрибуту будь-якого демократичного ладу внаслідок або соціально-економічної кризи, або неналежної державної політики, результатом якої є викривлення природи та сутності місцевого самоврядування шляхом його одержавлення або перетворення у безвладний формально-атрибутивний інститут.
Заслуговує на увагу й зовнішньополітичний аспект актуальності теми. Ратифікація 15 липня 1997 р. Верховною Радою України Європейської Хартії про місцеве самоврядування, яка закріплює фундаментальні принципи організації і функціонування місцевого самоврядування, зобов’язує Україну приєднатися до міжнародних стандартів муніципальної демократії. Саме тому дослідження проблем юридичних гарантій місцевого самоврядування як необхідного для реалізації місцевого самоврядування середовища і спеціального механізму, що забезпечують безперешкодну ефективну участь місцевого самоврядування в вирішенні питань місцевого значення, втіленні волі й інтересів територіальних громад є актуальним напрямком сучасної конституційно-правової та муніципально-правової науки.
Про актуальність концептуальних та науково-практичних розробок проблем гарантій прав місцевого самоврядування, завдань і функцій гарантуючого впливу держави на розвиток місцевого самоврядування, форм і методів забезпечення реалізації цих гарантій в умовах глибоких суспільних трансформацій перехідного періоду свідчать численні гострі дискусії навколо них. Останнім часом проблема гарантій прав місцевого самоврядування привертає певну увагу фахівців та експертів як у нашій країні, так і за кордоном.
Дослідженням теорії гарантій в державно-правовій сфері займались такі вчені як Р. Амірова, М. Абдулаєв, Н. Боброва, М. Вітрук, Т. Заворотченко, О. Зайчук, О. Зинов’єв, С. Комаров, О. Копиленко, В. Корельський, В. Коток, В. Кравченко, О. Лукашева, І. Магновський, М. Марченко, А. Міцкевич, П. Недбайло, Н. Оніщенко, М. Орзіх, В. Перевалов, В. Погорілко, А. Полянський, Ю. Соколенко, М. Ставнійчук, Ю. Тодика, Ю. Шемшученко, Ю. Шимін та ін.
Слід зазначити й те, що у юридичній літературі є чимало праць, в яких спеціально розглядалися ті чи інші проблеми муніципального права та місцевого самоврядування зарубіжних країн, серед вчених, які займались цією проблематикою, варто вказати таких як І. Алебастрова, Ж. Асанов, Г. Барабашев, А. Вороненко, В. Григор’єв, В. Евдокимов, М. Ємельянов, В. Єремян, Е. Колюшин, М. Медвєдєв, К. Плоккер, І. Свєтлова, Я. Старцев, Е. Харлоф, Г. Холліс, А. Черкасов, К. Шеремет, Н. Шишкина, М. Штатина, О. Ярощук та ін.
Аналіз окремих аспектів гарантування місцевого самоврядування у сучасній зарубіжній науці проводився у працях Е. Агабекяна, А. Акмалової, І. Бабічева, О. Бачуркіна, М. Бондаря, Т. Бялкіної, В. Васильєва, І. Видріна, В. Волкова, Ю. Гімалетдінової, Т. Голубєвої, І. Графа, А. Єрьоміна, О. Желєзнякової, Ю. Казанчева, М. Краснова, А. Костюкова, О. Кутафіна, О. Лупандіної, Т. Масловської, В. Мокрого, Л. Нудненко, І. Овчинникова, М. Пєшина, М. Постового, В. Фадєєва, О. Черкасова, А. Черненко, К. Шугриної та ін.
Аналіз вітчизняних наукових досліджень у сфері муніципального права свідчить, що в Україні майже відсутні монографії, дисертації, наукові статті у яких комплексно розкривалися би проблеми гарантування прав місцевого самоврядування або окремі аспекти цієї складної та багатогранної теми, що, безумовно, складає теоретико-методологічну основу дослідження концептуальних проблем становлення місцевого самоврядування в Україні взагалі. Водночас, окремим аспектам проблеми гарантування місцевого самоврядування в Україні приділяли увагу М. Баймуратов, Ю. Бальций, О. Батанов, В. Борденюк, Т. Буряк, І. Бутко, М. Воронов, В. Григор’єв, Р. Давидов, Ю. Делія, І. Дробуш, В. Кампо, О. Карлов, А. Коваленко, М. Корнієнко, В. Кравченко, П. Любченко, М. Орзіх, Б. Пережняк, В. Погорілко, О. Прієшкіна, М. Пухтинський, М. Теплюк, О. Фрицький, Г. Чапала, В. Шаповал, І. Щебетун та інші вчені, якими принаймні останніми роками активно досліджувалися проблеми правового регулювання місцевого самоврядування в Україні та його гарантування в сучасних умовах.
Останніми роками у галузі конституційного права в Україні було захищено понад сорока кандидатських та сім докторських дисертацій з актуальних питань місцевого самоврядування. Але на цьому благотворному фоні привертає увагу те, що проблематика гарантій прав місцевого самоврядування фактично залишається поза межами академічних досліджень. Виключенням була і залишається лише кандидатська дисертація І. Щебетун «Організаційно-правові гарантії місцевого самоврядування в Україні», захищена у 2002 р.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проведене відповідно до плану тематики науково-дослідних робіт Інституту законодавства Верховної Ради України, зокрема, програми «Стратегія розвитку законодавства України» (номер державної реєстрації 0103U007973).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка концептуально-конституційних основ гарантій прав місцевого самоврядування як загальноправової категорії, категорії сучасного конституційного та муніципального права, як самостійного виду гарантій конституційного ладу в Україні, найбільш повно і комплексно, з позицій методології сучасного конституційного права дослідити політико-правову природу гарантій прав місцевого самоврядування, визначити їх місце і значення в механізмі забезпечення народовладдя та громадянського суспільства, виявити основні проблеми виникнення, становлення, функціонування та окреслити тенденції й перспективи розвитку гарантій прав місцевого самоврядування.
Досягнення вказаної мети обумовлює постановку та послідовне вирішення цілого ряду теоретичних та прикладних завдань, в тому числі:
– визначити стан наукової розробки теоретичних конституційно-правових проблем гарантій прав місцевого самоврядування;
– розкрити генезис та еволюцію ідеї про права місцевого самоврядування та їх гарантування крізь призму основних теорії місцевого самоврядування;
– дослідити наявний світовий та вітчизняний, історичний та сучасний досвід будівництва муніципально-владних відносин в аспекті гарантування прав місцевого самоврядування;
– охарактеризувати методологію дослідження конституційно-правових проблем гарантій прав місцевого самоврядування;
– визначити поняття, сутність, зміст, кваліфікуючі ознаки гарантій прав місцевого самоврядування;
– здійснити співвідношення соціального змісту та юридичної форми в процесі гарантування прав місцевого самоврядування;
– розглянути принципи та функції конституційно-правового гарантування прав місцевого самоврядування;
– розробити комплексну класифікацію гарантій прав місцевого самоврядування та здійснити їх поглиблену видову характеристику;
– розкрити поняття механізму гарантування прав місцевого самоврядування, визначити та охарактеризувати систему його елементів;
– розкрити проблеми взаємодії держави та органів державної влади і місцевого самоврядування як регулятивного елементу механізму гарантування прав місцевого самоврядування, розробити науково-практичні рекомендації в сфері вдосконалення державної політики у сфері місцевого самоврядування, законодавства про місцеве самоврядування в Україні;
– охарактеризувати розвиток інститутів муніципальної демократії з позиції їх місця та ролі в механізмі гарантування прав місцевого самоврядування;
– визначити перспективи розвитку та шляхи удосконалення механізму гарантування прав місцевого самоврядування крізь призму факторного аналізу.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають в процесі визнання, становлення, організації і функціонування місцевого самоврядування, а також гарантування його прав в Україні.
Предметом дослідження є концептуальні проблеми конституційно-правової теорії і практики становлення та реалізації гарантій прав місцевого самоврядування в Україні.
Методи дослідження. Методологічну основу роботи складають сукупність філософсько-світоглядних, загальнонаукових принципів і підходів та спеціально-наукових методів пізнання конституційно-правових явищ, використання яких дало змогу отримати науково-обґрунтовані результати.
Філософсько-світоглядною основою дослідження є положення діалектики, на основі яких всебічно досліджені причини виникнення та фактори еволюції місцевого самоврядування. Дослідження проблем гарантування прав місцевого самоврядування з позицій діалектики дозволяє всебічно, повно, об’єктивно розглянути правові поняття, категорії, концепції, конструкції, гіпотези, доктрини, парадигми, явища і процеси. Виокремити їх загальні ознаки гарантій прав місцевого самоврядування, дослідити їх функції та принципи, визначити взаємозв’язки та взаємодії.
Методологічну базу дослідження становить також ряд загальнонаукових та спеціально-наукових методів, серед яких: системний та структурно-функціональний методи – використані з метою виявлення ознак гарантій прав місцевого самоврядування, дослідження системи, функцій; формально-логічний метод – для визначення основних понять, правових основ вирішення колізій конституційного та законодавчого регулювання механізму гарантування прав місцевого самоврядування. Роль історичного методу у дослідженні гарантій прав місцевого самоврядування, окрім з’ясування природи їх виникнення і розвитку, полягає у забезпеченні систематичного вивчення даної правової категорії. Метод абстрагування застосовується при вивченні характерних ознак, функцій, принципів гарантування прав місцевого самоврядування в Україні. Соціологічний метод застосовувався при вивченні законів розвитку гарантій прав місцевого самоврядування. Цілі соціологічного дослідження гарантій прав місцевого самоврядування полягають у встановленні і розкритті соціальних факторів, що сприяють виникненню та розвитку гарантування прав місцевого самоврядування як правового інституту. Застосування аксіологічного методу в ході аналізу гарантій прав місцевого самоврядування, мало на меті розкриття змісту основних політико-правових цінностей, насамперед таких, як держава і державність, місцеве самоврядування, справедливість, легітимність, безпека, законність, гуманізм тощо, виявлення механізму їх впливу на політичну та правову поведінку, активність та ініціативу громадян, їх залежності від факторів культурно-історичного, психологічного, соціально-економічного середовища. Порівняльно-правовий метод застосовувався для розкриття загального в процесі гарантування прав місцевого самоврядування в різних країнах, тобто у виявленні об’єктивних соціально-правових закономірностей і їх конкретного прояву у специфічних умовах окремо взятої країни, що надало змогу, впроваджуючи позитивний досвіт більш розвинених країн, виробити якісно нові та вдосконалити вже існуючі гарантії прав місцевого самоврядування в Україні. Метод конституційної компаративістики, використовується при досліджені системи гарантій прав місцевого самоврядування та при пізнанні юридичних властивостей її складових елементів – економічних, політичних, духовно-культурних, організаційних, нормативних, конституційних та інших гарантій. Метод юридичної герменевтики використовується в процесі пізнання системи місцевого самоврядування та визначенні механізму гарантування прав місцевого самоврядування.
Загалом, дисертаційне дослідження здійснювалось на основі поєднання онтологічного, гносеологічного та аксіологічного аналізу системи гарантій правмісцевого самоврядування в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дана робота є першим в Україні дослідженням, в якому, за широкого використання категорій сучасного конституційного та муніципального права, здійснено комплексне осмислення теоретичних і практичних проблем гарантування прав місцевого самоврядування, механізму їх гарантування та сформульовано авторську теорію гарантій прав місцевого самоврядування.
У межах здійсненого дослідження сформульовано низку теоретичних положень і висновків, зокрема:
вперше:
сформульовано визначення категорії гарантії прав місцевого самоврядування як необхідної для набуття, володіння, користування та розпорядження муніципальними правами та свободами системи взаємопов’язаних умов, засобів, способів, механізмів забезпечення та реалізації (які мають відповідний вплив лише після настання юридичних фактів, з якими пов’язуються набуття повноважень) діяльності територіальних громад та інших суб’єктів системи місцевого самоврядування, за допомогою якої забезпечується безперешкодне та ефективне здійснення прав місцевого самоврядування щодо вирішення питань місцевого значення;
запропоновано визначення поняття механізму гарантування прав місцевого самоврядування як процесу реалізації комплексу структурно диференційованих елементів, які є взаємопов’язаними та взаємообумовленими і складаються з форм, методів, способів, умов, явищ, факторів за допомогою яких забезпечується ефективність здійснення, охорона та захист гарантій прав місцевого самоврядування. Відповідно систему механізму гарантування прав місцевого самоврядування пропонується поділяти на кілька складових елементів: 1) регулятивний; 2) інституційний; 3) інструментальний; 4) інноваційний; 5) факторний;
здійснено класифікацію функцій конституційного-правового гарантування прав місцевого самоврядування за різними критеріями: 1) за значимістю для суспільства виділяють основні та неосновні функції гарантування прав місцевого самоврядування; 2) за терміном дії можна виділити постійні та тимчасові функції конституційно-правового гарантування прав місцевого самоврядування; 3) за характером внутрішніх та зовнішніх зв’язків: зовнішні; внутрішні; 4) залежно від конкретно-історичних умов розвитку суспільства явні (наприклад, регулятивна, охоронювальна), латентні (контрольна, виховна); 5) за сферами суспільного життя територіальної громади, яка піддається впливу з боку правової системи держави: економічна, політична, соціальна, ідеологічна, екологічна, демографічна та інші функції; 6) залежно від того, які юридичні засоби, способи, методи тощо використовуються в процесі перетворення муніципально-правових відносин та гарантування прав місцевого самоврядування, а також отриманих у зв’язку із цим юридичних результатів: інтегративну, правоперетворюючу, регулятивну, охоронювальну, контрольну, координаційну, аксіологічну, комунікативну, прогностичну тощо;
запропоновано комплексну класифікацію гарантій прав місцевого самоврядування за наступними критеріями: 1) за характером і видом суспільних відносин, на яку розповсюджується сила гарантуючого впливу (загальні (фактичні) та спеціальні (юридичні). В свою чергу загальні (фактичні) гарантії пропонується поділяти на: соціальні, економічні, політичні, духовно-культурні, спеціальні (юридичні) гарантії на нормативно-правові, організаційно-правові, матеріально-фінансові; 2) за функціональною спрямованістю (гарантії реалізації, гарантії охорони та захисту). Гарантії охорони та захисту пропонується поділяти на судові та несудові (позасудові); 3) за сферою (територією) дії (міжнародно-правові (інтернаціональні), внутрішньодержавні, регіональні (локальні)); 4) за характером нормативно-правового закріплення: (гарантії-умови; гарантії-засоби); 5) за суб’єктами місцевого самоврядування (гарантії прав територіальної громади; гарантії органів місцевого самоврядування; гарантії діяльності посадових осіб місцевого самоврядування);
запропоновано концепцію розвитку гарантій прав місцевого самоврядування, визначено комплекс факторів та окреслено коло шляхів удосконалення механізму гарантування прав місцевого самоврядування, основними серед яких є: 1) підвищення правосвідомості та правової культури учасників муніципально-правових відносин; 2) посилення акцентів на антропоцентризмі в діяльності органів місцевого самоврядування; 3) плюралізм форм контролю діяльності органів місцевого самоврядування з боку громадськості в контексті розвитку соціального діалогу між муніципальною владою та суспільством; 4) диференціація та спеціалізація практик транснаціонального співробітництва; 5) інформатизація діяльності органів місцевого самоврядування; 6) розвиток міжмуніципального співробітництва; 7) раціоналізація програм соціально-економічного розвитку регіонів в напрямку їх інвестиційної привабливості; 8) підвищення якості підготовки кадрового потенціалу для муніципальної служби та ін.;
сформульовано визначення поняття принципів конституційного гарантування прав місцевого самоврядування як якісного виміру легальності, допустимості, варіативності, організаційного оформлення, соціальної практики з метою вирішення проблем та вираження ідентичності сфери нормативного та адміністративного впливу. До основних принципів гарантування прав місцевого самоврядування пропонується відносити законність, демократизм, рівність, соціальність, гласність тощо. Соціальна спрямованість принципів конституційного гарантування прав місцевого самоврядування дозволяє створити таку систему гарантій, яка відповідатиме прогресивним тенденціям в сфері реалізації муніципально-правових норм, а також виключити гарантії, які не витримують цього «соціального навантаження»;
удосконалено:
розуміння поняття муніципальної демократії як суспільно-політичного інституту (сукупності інститутів), що передбачає право членів територіальної громади в межах Конституції законів України брати безпосередню участь у вирішенні питань місцевого значення в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці (чи їх об’єднання) чи делегувати свої повноваження органам місцевого самоврядування чи посадовим особам;
визначення поняття організаційно-правових гарантій прав місцевого самоврядування як самостійного виду гарантій прав місцевого самоврядування пов’язаний із організаційною діяльністю державних органів, посадових осіб, громадських організацій, трудових колективів, які сприяють здійсненню прав та ефективному функціонуванню місцевого самоврядування та їх класифікацію на компетенційні, контрольні, кадрові, інформаційно-просвітницькі, організаційно-технічні;
визначення конституційно-правових гарантій прав місцевого самоврядування як закріпленої в Конституції України цілісної, організаційно-оформленої взаємообумовленої системи умов, правових засобів, способів та механізмів, що створює реальну можливість для територіальних громад та інших суб’єктів системи місцевого самоврядування забезпечувати безперешкодне та ефективне здійснення прав місцевого самоврядування щодо вирішення питань місцевого значення;
визначення нормативно-правових гарантій прав місцевого самоврядування як сукупності встановлених правовими нормами специфічних правових способів і засобів, за допомогою яких забезпечується реалізація, охорона і захист прав місцевого самоврядування, а також встановлення чи поновлення порушених прав.
отримали подальший розвиток:
поглиблена класифікація нормативно-правових гарантій прав місцевого самоврядування: 1) за суб’єктами нормотворчості на нормотворчі гарантії органів державної влади (закони та постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України тощо) та нормотворчі гарантії органів місцевого самоврядування (рішення, ухвали, доручення, звернення, заяви, процедурні рішення місцевих рад; рішення виконавчого комітету місцевої ради; розпорядження посадових осіб місцевого самоврядування; рішення місцевого референдуму; статут територіальної громади); 2) з позиції правового статусу місцевого самоврядування на загальні (норми-принципи; юридичні обов’язки; юридичну відповідальність) та спеціальні (юридичні, інституційні, факультативно-векторні); 3) за способом викладення в нормативно-правових актах на: прості, складні, змішані; 4) за терміном дії на: постійні та тимчасові; залежно від характеру правових норм: матеріальні та процесуальні);
концепція співвідношення соціального змісту та юридичної форми гарантій прав місцевого самоврядування;
визначення поняття функцій гарантій прав місцевого самоврядування як типових, найбільш загальних напрямків, за якими забезпечується здійснення, охорона та захист прав місцевого самоврядування, його функціонування та ефективне и вирішення питань місцевого значення. Кожна з функцій гарантування синтезує однопорядкові якості, що дозволяє, з одного боку, більш диференційовано розглядати елементи та стадії механізму гарантування прав місцевого самоврядування, розподіляти гарантії за функціональним призначенням, з іншого – побудувати механізм гарантування прав місцевого самоврядування як єдину систему, де будь-який з елементів виконує певну роль лише в загальному зв’язку;
положення про місце та роль держави та органів державної влади в механізмі гарантування прав місцевого самоврядування шляхом розробки науково-практичних рекомендацій в сфері вдосконалення державної політики у сфері місцевого самоврядування;
комплекс пропозицій щодо необхідності вдосконалення профільного законодавства в сфері місцевого самоврядування для підвищення ефективності гарантування прав місцевого самоврядування та оптимізації системи місцевого самоврядування в цілому. Зокрема автором наголошується на необхідності прийняття низки законів, таких як: «Про забезпечення гарантій прав місцевого самоврядування в Україні», «Про адміністративно-територіальний устрій України», «Про відповідальність у системі місцевого самоврядування», «Про статус сільських, селищних, міських голів», «Про міжмуніципальне співробітництво» та ін., та оновлення існуючих, а саме, «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації». В майбутньому процес реформування та оптимізації системи місцевого самоврядування повинен завершитись прийняттям єдиного кодифікованого нормативно-правового акту «Муніципального кодексу України».
Практичне значення одержаних результатів визначається його актуальністю, новизною і висновками – загальнотеоретичними і практичними.
Сформульовані у дисертації пропозиції та висновки можуть бути використані:
у правотворчій роботі – як теоретичний матеріал для вдосконалення конституційно-правової регламентації механізму гарантування місцевого самоврядування в Україні;
у правозастосовній діяльності – для поліпшення організації та діяльності місцевого самоврядування в Україні, форм і методів гарантування його прав;
у науково-дослідній сфері – для подальшої розробки концепції розвитку гарантій місцевого самоврядування в Україні;
у навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників та навчальних посібників із конституційного і муніципального права України, конституційного та муніципального права зарубіжних країн; викладанні відповідних навчальних дисциплін і спецкурсів; у науково-дослідній роботі студентів;
у правовиховній роботі – для вдосконалення правовиховної роботи в напрямку підвищення правосвідомості та правової культури громадян та активізації їх участі у прийнятті рішень та здійсненні місцевої влади від їх імені.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях відділу проблем розвитку національного законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України, оприлюднені на науково-практичних конференціях в тому числі зарубіжних, зокрема: «Кримські юридичні читання» (м. Сімферополь,11 травня 2012 р.; тези опубліковані); Запорізькі правові читання (м. Запоріжжя, 17-18 травня 2012 р.; тези опубліковані); «Роль права та закону у сучасному суспільстві» (м. Київ, 22-23 вересня 2012 р.; тези опубліковані); Ришельєвські академічні читання «Розвиток державної служби та служби в органах місцевого самоврядування в умовах реалізації адміністративної реформи в Україні» (м. Одеса, 25-26 вересня 2012 р.; тези опубліковані); «Національне та міжнародне право в сучасному вимірі» (м. Запоріжжя, 28-29 вересня 2012 р.; тези опубліковані); «Юриспруденція: актуальні проблеми теорії і практики» (м. Львів, 05-06 жовтня 2012 р.; тези опубліковані); «Основні напрями реформування законодавства України в умовах розбудови демократичної держави» (м. Харків, 12-13 жовтня 2012 р.; тези опубліковані); «Європейська юридична освіта і наука» (м. Київ, 12-14 жовтня 2012 р.; тези опубліковані); «Людина і закон: публічно-правовий вимір» (м. Одеса, 19-20 жовтня 2012 р.; тези опубліковані); «Тенденції розвитку держави та права в XXI столітті» (м. Москва, 22 грудня 2012 р.; тези опубліковані) тощо.
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи знайшли відображення в двох індивідуальних монографіях, 21 науковій статті, опублікованих у фахових юридичних виданнях, та 15 наукових працях, тезах виступів на науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг дисертації обумовлені метою і завданнями дослідження. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, поділених на п’ятнадцять підрозділів, висновків, додатків (на 4 сторінках) та списку використаних джерел (407 найменувань на 38 сторінках). Загальний обсяг дисертації становить 392 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. В процесі активного становлення та розвитку України як демократичної, незалежної, соціальної правової держави дедалі актуалізується питання про необхідність створення необхідних умов для ефективного гарантування прав місцевого самоврядування. В концепції самоврядування суспільні відносини в процесі формування і діяльності органів публічної влади складають певну систему, головна функція якої є реалізація та гарантування індивідуальних і колективних прав громадян на безпосереднє здійснення влади. Україна належить до, так званих, «людиноцентристських» держав головною метою яких є забезпечення верховенства прав і свобод людини, на що повинна бути зорієнтована організаційна відокремленість місцевої влади, визначена її залежністю від потреб та інтересів громадян чи колективів громадян, а також відповідальністю перед ними публічної влади. В цілому це складає специфічну систему народовладдя прямого чи опосередкованого, в межах якої реалізується право на місцеве самоврядування.
2. Стан гарантованості прав місцевого самоврядування знаходиться в процесі розвитку та перманентного реформування, траєкторія якого визначається новелами спеціальних законів, що визначають умови його формування та функціонування, а також концептуальними розробками теоретичної правової думки.
3. Аналіз джерельної бази дослідження, до якої входять нормативні та доктринальні джерела, свідчить про необхідність комплексного теоретичного узагальнення, розробки якісно оновленої наукової концепції гарантій прав місцевого самоврядування та вироблення конкретних пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства в цій сфері.
4. В процесі теоретичного аналізу історичного розвитку ідей про права місцевого самоврядування та їх гарантування у контексті основних теорій про походження місцевого самоврядування стає цілком зрозумілою проблема розробки перспективної моделі місцевого самоврядування із урахуванням накопиченого роками національного та зарубіжного досвіду. Пропонується створити модель оптимальну місцевого самоврядування, засновану на взаємодії та взаємозалежності місцевих публічних органів влади та органів державної влади, згідно з якою відносини центральних і місцевих органів характеризуються як деяким ступенем їхньої незалежності, так і взаємозалежністю, і визначаються реальним владним потенціалом сторін, наявними ресурсами, які є в їхньому розпорядженні, і засобами тиску. Вважаємо, що така модель дозволить нашій країні не протиставляти державні та місцеві органи влади, а враховувати їхні інтереси, створювати баланс між ними.
5. В методології наукового дослідження гарантій прав місцевого самоврядування, дисертант вважає необхідним виділяти формальний і змістовий аспекти. Змістова сторона методології дослідження гарантій прав місцевого самоврядування відображає вибіркову діяльність з усього масиву знань про гарантії взагалі і про місцеве самоврядування, зокрема, і визначає її ідеї і принципи, створюючи тим самим основу конкретної наукової теорії, її предмета і відповідних йому методів дослідження. Формальний аспект методології наукового дослідження взагалі, і гарантій прав місцевого самоврядування, зокрема, знаходить свій прояв у, так званій, апологетичній діяльності свідомості, тобто будь-яка нова наукова теорії після виникнення повинна «захищатись», доводити свою істинність і переваги перед іншими теоріями.
6. Для дослідження системи гарантій прав місцевого самоврядування вважаємо, що необхідним є власне виділення кваліфікуючих ознак на визначення вказаної правової категорії. Отже, пропонується, «гарантії прав місцевого самоврядування» визначити як необхідну для набуття, володіння, користування та розпорядження муніципальними правами та свободами систему взаємопов’язаних умов, засобів, способів, механізмів забезпечення та реалізації діяльності територіальних громад та інших суб’єктів системи місцевого самоврядування, за допомогою якої забезпечується безперешкодне та ефективне здійснення прав місцевого самоврядування щодо вирішення питань місцевого значення.
7. Для з’ясування сутності гарантій прав місцевого самоврядування досить важливим є дослідження співвідношення їх соціального змісту та юридичної форми, адже соціальна складова необхідності гарантування прав місцевого самоврядування – явище не юридичне, проте закріплене на законодавчому рівні набуває статусу загальнообов’язковості і стає юридичною категорією.
8. Принципи конституційно-правого гарантування прав місцевого самоврядування утворюють базову основу на якій будується і вдосконалюється усе муніципально-правове гарантування. Принципи конституційного гарантування прав місцевого самоврядування пропонується визначати як вимір легальності, допустимості, варіативності, організаційного оформлення, соціальної практики з метою вирішення проблем та вираження ідентичності сфери нормативного та адміністративного впливу. Так, здійснення ефективного конституційно-правового гарантування прав місцевого самоврядування, повинно базуватись на наступних принципах: законності, демократизму, рівності, соціальності, самостійності, народовладдя, гласності. Дотримання цих принципів слугуватиме першоосновою в процесі здійснення гарантування прав місцевого самоврядування в Україні.
9. Функціональні особливості займають важливе місце в процесі загальної характеристики гарантій прав місцевого самоврядування, оскільки саме функціональне призначення гарантій – є шляхом до розуміння їх місця та ролі в механізмі правового регулювання в дослідженні можливих шляхів реформування всієї системи місцевого самоврядування взагалі та розвитку системи гарантій, зокрема. Кожна функція окремо є лише одним з елементів змісту гарантій, і тільки в органічному поєднанні функції можуть надати уявлення про зміст конституційно-правового гарантування прав місцевого самоврядування.
10. Пропонується визначати функції гарантій прав місцевого самоврядування як типові, найбільш загальні напрямки, за якими забезпечується здійснення охорона та захист прав місцевого самоврядування, його функціонування та ефективне и вирішення питань місцевого значення. Кожна з функцій гарантування, наголошує дисертант, синтезує однопорядкові якості, що дозволяє, з одного боку, більш диференційовано розглядати елементи та стадії механізму гарантування прав місцевого самоврядування, розподілити гарантії за функціональним призначенням, з іншого – подати механізм гарантування прав місцевого самоврядування як єдину систему, де будь-який з елементів виконує певну роль лише в загальному зв’язку.
11. Класифікацію функцій конституційного-правового гарантування прав місцевого самоврядування доцільно здійснювати за різними підставами (критеріями): 1) за значимістю для суспільства виділяють основні та неосновні функції гарантування прав місцевого самоврядування; 2) за терміном дії можна виділити постійні та тимчасові функції конституційно-правового гарантування прав місцевого самоврядування; 3) за характером внутрішніх та зовнішніх зв’язків: зовнішні; внутрішні; 4) залежно від конкретно-історичних умов розвитку суспільства явні (наприклад, регулятивна, охоронювальна), латентні (контрольна, виховна); 5) за сферами суспільного життя територіальної громади, яка піддається впливу з боку правової системи держави: економічна, політична, соціальна, ідеологічна, екологічна, демографічна та інші функції; 6) залежно від того, які юридичні засоби, способи, методи тощо використовуються в процесі перетворення муніципально-правових відносин та гарантування прав місцевого самоврядування, а також отриманих у зв’язку із цим юридичних результатів: інтегративну, правоперетворюючу, регулятивну, охоронювальну, контрольну, координаційну, аксіологічну, комунікативну, прогностичну тощо;
Таким чином, в процесі загальної характеристики гарантій прав місцевого самоврядування в Україні, можна дійти висновку про необхідність дослідження цієї правової категорії крізь призму виділення кваліфікуючих ознак, співвідношення соціального змісту та юридичної форми, визначення принципів та аналізу функцій. Синтезуючи вказані аспекти дослідження гарантій прав місцевого самоврядування складається логічне уявлення про вказану правову категорію як необхідний інструментарій розвитку системи місцевого самоврядування в Україні.
12. Необхідність вироблення єдиної системи гарантій прав місцевого самоврядування та вироблення критеріїв класифікації є першочерговим завданням в процесі їх дослідження, а саме в якості основних критеріїв класифікації пропонуємо виділити наступні: 1) за характером і видом суспільних відносин, на яку розповсюджується сила гарантуючого впливу (загальні (фактичні) та спеціальні (юридичні). В свою чергу загальні (фактичні) гарантії пропонується поділяти на: соціальні, економічні, політичні, духовно-культурні, спеціальні (юридичні) гарантії на нормативно-правові, організаційно-правові, матеріально-фінансові. 2) за функціональною спрямованістю (гарантії реалізації, гарантії охорони та захисту). Гарантії ж охорони та захисту пропонується поділяти на судові та несудові (позасудові). 3) за сферою (територією) дії (міжнародно-правові (інтернаціональні), внутрішньодержавні, регіональні (локальні)). 4) за характером нормативно-правового закріплення: (гарантії-умови; гарантії-засоби). 5) за суб’єктами місцевого самоврядування (гарантії прав територіальної громади; гарантії органів місцевого самоврядування; гарантії діяльності посадових осіб місцевого самоврядування);
Вироблена система гарантій прав місцевого самоврядування потребує більш ґрунтовної деталізації і поглибленої диференціації, внаслідок чого пропонуємо окрему увагу приділяти дослідженню конституційних, нормативно-правових та організаційно-правових гарантій.
13. Під конституційно-правовими гарантіями прав місцевого самоврядування слід розуміти закріплену в Конституції України цілісну, організаційно-оформлену взаємообумовлену систему умов, правових засобів, способів та механізмів, що створює реальну можливість для територіальних громад та інших суб’єктів системи місцевого самоврядування забезпечувати безперешкодне та ефективне здійснення прав місцевого самоврядування щодо вирішення питань місцевого значення.
До конституційних гарантій місцевого самоврядування пропонується відносити: самостійність місцевого самоврядування; захист прав громадян на здійснення місцевого самоврядування; судовий захист прав місцевого самоврядування; компенсація додаткових витрат, що виникли в результаті рішень прийнятих органами державної влади та ін..
14. Нормативно-правові гарантії є досить об’ємною за змістом групою гарантій прав місцевого самоврядування, а отже потребують більш ґрунтовного аналізу і детальної класифікації. Нормативно-правові гарантії прав місцевого самоврядування можна визначити як сукупність встановлених правовими нормами специфічних правових способів і засобів, за допомогою яких забезпечується реалізація, охорона і захист прав місцевого самоврядування, а також встановлення чи поновлення порушених прав
15. Вважаємо, доцільним здійснити їх видову диференціацію за різними підставами. Так, за суб’єктами нормотворчості нормативно-правові гарантії прав місцевого самоврядування поділяють на: нормотворчі гарантії органів державної влади (закони та постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України тощо) та нормотворчі гарантії органів місцевого самоврядування (рішення, ухвали, доручення, звернення, заяви, процедурні рішення місцевих рад; рішення виконавчого комітету місцевої ради; розпорядження посадових осіб місцевого самоврядування; рішення місцевого референдуму; статут територіальної громади); з позиції правового статусу місцевого самоврядування поділяються на загальні (норми-принципи; юридичні обов’язки; юридичну відповідальність) та спеціальні (юридичні, інституційні, факультативно-векторні) нормативно-правові гарантії прав місцевого самоврядування; за способом викладення в нормативно-правових актах на: прості, складні, змішані; за терміном дії на: постійні та тимчасові; залежно від характеру правових норм: матеріальні та процесуальні.
Запропонована класифікація нормативно-правових гарантій прав місцевого самоврядування є досить умовною і потребує більш детального дослідження, оскільки в сучасних умовах реформування системи місцевого самоврядування постійно відбувається якісне оновлення сутності та змісту цих гарантій, а отже й виникає потреба у більш розгалуженій систематизації за різними підставами.
16. Організаційно-правові гарантії це самостійний вид гарантій прав місцевого самоврядування, пов’язаний із організаційною діяльністю державних органів, посадових осіб, громадських організацій, трудових колективів, які сприяють здійсненню прав та ефективному функціонуванню місцевого самоврядування. До видів організаційно-правових гарантій слід відносити: компетенційні, контрольні, кадрові, інформаційно-просвітницькі, організаційно-технічні гарантії, які спрямовані на створення сприятливих умов для становлення та розвитку в українській державі демократичного державного ладу із наявністю одного із самостійних інститутів – інституту місцевого самоврядування.
В процесі дослідження також, приділялась увага гарантіям охорони та захисту, які є одним із перспективних видів гарантування прав місцевого самоврядування і потребує подальшого виділення їх в окрему групу, оскільки на сьогоднішній день до цієї групи доцільно відносити не тільки визначені на конституційному гарантії судового захисту, а й несудові гарантії, до яких слід відносини діяльність органів прокуратури, поступове впровадження інституту регіонального омбудсману, діяльність громадських організацій тощо.
Щодо матеріально-фінансових гарантій прав місцевого самоврядування слід зазначити, що дослідження цих гарантій потребує виділення їх в окрему групу і диференціації за окремими видами. Здійснення органами місцевого самоврядування управління матеріальними та фінансовими ресурсами на певній території потребує більш широкої системи гарантії прав місцевого самоврядування в цій сфері, до яких слід віднести і бюджетно-контрольні, матеріально-технічні тощо, оскільки розпорядження матеріально-фінансовою базою в межах певної території потребує певного контролю і з боку органів державної влади і з боку членів територіальної громади з метою запобігання зловживання органами місцевого самоврядування правами місцевого самоврядування і обмеження ними цих прав.
17. Механізм гарантування прав місцевого самоврядування – це процес реалізації комплексу структурно диференційованих елементів, які є взаємопов’язаними та взаємообумовленими і складаються з форм, методів, способів, умов, явищ, факторів за допомогою яких забезпечується ефективність здійснення, охорона та захист гарантій прав місцевого самоврядування.
18. В гарантуванні прав місцевого самоврядування пропонується виділити діяльність суб’єктів публічної влади, громадян, об’єднань, наявність та розвиток інститутів громадянського суспільства, інструментів та факторів, за допомогою яких створюється та вдосконалюється система реальних та спроможних гарантій прав місцевого самоврядування. Відповідно систему механізму гарантування прав місцевого самоврядування можна поділити на кілька складових елементів: 1) регулятивний; 2) інституційний; 3) інструментальний; 4) інноваційний; 5) факторний. Кожен з цих елементів об’єднує певну сукупність правових форм, методів, способів, умов, явищ, факторів, що здатні гарантувати ефективну реалізацію прав місцевого самоврядування.
19. Важливу роль у механізмі гарантування прав місцевого самоврядування відіграє держава та її органи. Адже саме держава визнає, підтримує та створює умови для його розвитку місцевого самоврядування, захищає його права у судовому порядку, гарантує його правову, організаційну та економічну незалежність. Серед різноманітних прямих та зворотних зв’язків держави з людиною, територіальною громадою, суспільством в цілому особливе значення для державної влади та місцевого самоврядування має та їхня сторона, яка характеризує діяльність держави та її органів.
Характеристика діяльності окремих органів державної влади в контексті їх впливу та взаємодії з органами місцевого самоврядування, дозволила внести конкретні пропозиції, зокрема до Верховної Ради України, щодо необхідності вдосконалення профільного законодавства в сфері місцевого самоврядування для підвищення ефективності гарантування прав місцевого самоврядування та оптимізації системи місцевого самоврядування в цілому. Зокрема, наголошується на необхідності прийняття низки законів, таких як «Про забезпечення гарантій прав місцевого самоврядування в Україні», «Про адміністративно-територіальний устрій України», «Про відповідальність у системі місцевого самоврядування», «Про статус сільських, селищних, міських голів», «Про міжмуніципальне співробітництво» та ін., та оновлення існуючих, а саме, «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації». В майбутньому процес реформування та оптимізації системи місцевого самоврядування повинен завершитись прийняттям єдиного кодифікованого нормативно-правового акту «Муніципального кодексу України».
20. Виходячи з концептуальної позиції вдосконалення та розвитку механізму гарантування прав місцевого самоврядування, обґрунтовуються та виокремлюються кваліфікуючі ознаки муніципальної демократії на підставі яких пропонується визначити «муніципальну демократію» як суспільно-політичний інститут (сукупність інститутів), що передбачає право членів територіальної громади в межах Конституції законів України приймати безпосередню участь у вирішенні питань місцевого значення в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці (чи їх об’єднання) чи делегувати свої повноваження органам місцевого самоврядування чи посадовим особам.
21. На підставі здійсненого моніторингу чинного законодавства можна дійти висновку, що на сьогоднішній день, нормативно визначеними є інститути муніципальної демократії, що існують у наступних формах: місцеві вибори, місцеві референдуми, правотворча ініціатива громадян, громадські слухання, опитування громадян, збори (конференції) громадян, письмові та усні (індивідуальні та колективні) звернення до органів місцевого самоврядування, накази виборців, обговорення проектів муніципальних правових актів, звіти депутатів перед виборцями, звіти органів і посадових осіб місцевого самоврядування перед населенням, мітинги і демонстрації, пікети та інші. Проте на сьогоднішній день існує нагальна потреба унормування та забезпечення розвитку «нетрадиційних» форм муніципальної демократії, що сприятиме ефективності механізму гарантування прав місцевого самоврядування в Україні, до них можна віднести: громадські експертні клуби, мініреферендуми за технологією «Town Hall Meeting», діалогові (стратегічні) групи та інші.
22. Факторний аналіз механізму гарантування прав місцевого самоврядування в Україні дозволив сформувати концепцію якісно оновленого розвитку гарантій прав місцевого самоврядування, визначити комплекс факторів та окреслити коло шляхів удосконалення механізму гарантування прав місцевого самоврядування, основними серед яких дисертант вважає: 1) підвищення правосвідомості та правової культури учасників муніципально-правових відносин; 2) посилення акцентів на антропоцентризмі в діяльності органів місцевого самоврядування; 3) плюралізм форм контролю діяльності органів місцевого самоврядування з боку громадськості в контексті розвитку соціального діалогу між муніципальною владою та суспільством; 4) диференціація та спеціалізація практик транснаціонального співробітництва; 5) інформатизація діяльності органів місцевого самоврядування; 6) розвиток міжмуніципального співробітництва; 7) раціоналізація програм соціально-економічного розвитку регіонів в напрямку їх інвестиційної привабливості; 8) підвищення якості підготовки кадрового потенціалу для муніципальної служби та ін.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абасов Г. Г. Гарантії прав місцевого самоврядування в Україні: поняття та специфічні ознаки / Г. Г. Абасов // Часопис Київського університету права. – 2010. – № 4. – С.81-86.
2. Абасов Г. Г. Класифікація гарантій прав місцевого самоврядування за характером і видом суспільних відносин: проблеми теорії / Г. Г. Абасов // Підприємництво, господарство і право. – 2013. – № 2. – С.165-169.
3. Абасов Г. Г. Класифікація гарантій прав місцевого самоврядування: проблеми теорії / Г. Г. Абасов // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. – 2012. – Випуск 20. – Ч. 1. – С.123-125.
4. Абасов Г. Г. Класифікація конституційно-правових гарантій прав місцевого самоврядування в Україні: теоретичні засади / Г. Г. Абасов // Форум права. – 2012. – № 4. – С.17-22.
5. Абасов Г. Г. Методи дослідження гарантій прав місцевого самоврядування: проблеми конституційно-правової теорії / Г. Г. Абасов // Часопис Київського університету права. – 2012. – № 3. – С.96-100.
6. Абасов Г. Г. Несудові гарантії охорони та захисту прав місцевого самоврядування / Г. Г. Абасов // Підприємництво, господарство і право. – 2012. – № 12. – С.94-97.
7. Абасов Г. Г. Перспективні моделі місцевого самоврядування в Україні: проблеми теорії та практики / Г.Г. Абасов // Науковий вісник Академії муніципального управління. Серія “Право”, 2012. – Вип. 2 . – С. 77 – 83.
8. Абасов Г. Г. Поняття механізму гарантування прав місцевого самоврядування / Г.Г. Абасов // Підприємництво, господарство і право. – 2013. – №3. – С.148-151.
9. Абасов Г. Г. Принципи конституційно - правового гарантування прав місцевого самоврядування в Україні / Г. Г. Абасов // Вісник Запорізького національного університету. Юридичні науки. – 2011. – №3. – С. 29-35.
10. Абасов Г. Г. Проблеми визначення дефініції «гарантії прав місцевого самоврядування в Україні» / Г. Г. Абасов // Вісник Запорізького національного університету. Юридичні науки. – 2010. – №2. – С. 35-40.
11. Абасов Г. Г. Проблеми визначення конституційно-правових гарантій прав місцевого самоврядування / Г. Г. Абасов //Держава і право. – 2013. – № 59
12. Абасов Г. Г. Проблеми визначення нормативно-правових гарантій прав місцевого самоврядування та їх класифікація / Г. Г. Абасов // Часопис Київського університету права. – 2013. – № 1. – С.92-96
13. Абасов Г. Г. Сучасні теорії розвитку місцевого самоврядування: теоретико-концептуальні проблеми / Г. Г. Абасов // Юрист України. – 2011. – №4(17). – С.11-14.
14. Абасов Г.Г. Проблеми визначення та структурні елементи методології дослідження гарантій прав місцевого самоврядування / Г. Г. Абасов // Юрист України. – 2012. – №1-2(18-19). – С.29-34.
15. Абасов Г. Г. Гарантії прав місцевого самоврядування в Україні: актуальні проблеми теорії та практики: монографія / Г. Г. Абасов ; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К. : Юридична думка, 2013. – 307 с.
16. Авакъян С. А. Конституционное право России: учебный курс в 2 т. / С. А. Авакъян. – Т.1. – М. : Юристъ, 2006. – 778 с.
17. Авакъян С. А. Состояние, проблемы и перспективы местного самоуправления в России / Материалы научно–практической конференции: Местное самоуправление в России: состояние, проблемы и перспективы (25 января 1994 г.) / С. А. Авакъян. – М. : МГУ, 1994. – С.43–47.
18. Авакъян С.А. Правовое регулирование деятельности советов: конституционные основы, теория, практика / С. А. Авакъян. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980. – 176 с.
19. Авакьян С. А. Конституционное право России: учебный курс в 2 т. / С. А. Авакьян. – М. : Юрист, 2005. – Т. 1. – 719 с.
20. Авдеев Д. А. Правовой механизм обеспечения прав и свобод человека и гражданина в субъектах Российской Федерации: диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук спец. 12.00.02 – конституционное право, муниципальное право / Дмитрий Александрович Авдеев / Тюменский государственный университет. – Тюмень, 2004. – 239 с.
21. Австрийская Республика. Федеральный конституционный закон от 10.11.1920 г. – М.: Прогресс, 1989. – 448 с.
22. Автономов А. С. Правовая онтология политики. К построению системы категорий / А. С. Автономов. – М. : Инограф, 1999. – 384 с.
23. Алебастрова И. А. Муниципальные системы в странах Восточной Европы: конституционные вопросы: Научно-аналитический обзор / И. А. Алебастрова / Отв. ред. И. А. Андреева. – М.: ИНИОН РАН, 1994. – 30 с.
24. Алексеев С. С. Правовые средства: постановка проблемы, понятие, классификация / С. С. Алексеев // Советское государство и право. – 1987. - № 6. – С. 14-18.
25. Алексеев, П. В. Философия : учебник / П. В. Алексеев, А. В. Панин. - 4-е изд., перераб. и доп. – М. : Проспект, 2007. – 588 с.
26. Амирова Р. Р. Содержание и виды гарантий прав человека в теории конституционного права / Р. Р. Амирова // Ученые записки казанского государственного университета. – Том.149, кн.6. – 2007. – С.58-66
27. Аналітичний ресурс місцевого і регіонального розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://municipal.gov.ua.
28. Антанович Н. А. Информационно-комуникативные технологии как фактор трансформации системы государственного управления / Н. А. Антанович // Государственное управление в ХХЫ веке: традиция и инновации: Материалы 4-й ежегодной международной конференции факультета государственного управления МГУ им. М. В. Ломоносова (2-26 мая 2006 г.). – М. : МГУ, 2006. – С.619-624.
29. Антикорупційна експертиза як засіб запобігання корупції: Роз’яснення міністерства юстиції України від 21.05.2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/n0018323-12
30. Антипова В. Г. Развитие информационно-комуникативных связей органов местного самоуправления: автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата политических наук специальность 10.01.10 – «журналистика (политические науки)» / В. Г. Антипова. – М., 2010. – 26 с.
31. Антошина Н. М. Организационно-правовые основы подготовки кадров для органов государственного и муниципального управления: инновационные формы и методы / Н. М. Антошина // Вестник Поволжской академии государственной службы. – 2009. – №2. – С.17-21.
32. Арсентьева И. И. Глобализация и перспективы мирового развития / И. И. Арсентьева // Известия государственного педагогического университета им. А.И. Герцена. – 2008. – №81. – С.7-15.
33. Асанов Ж. К. Конституционные основы местных властей (сравнительно-правовой анализ законодательства Республики Казахстан, Азербайджанской Республики и Российской Федерации / Ж. К. Асанов // Конституционное и муниципальное право. – 2003. – №1. – С.45-48.
34. Бабенко А. Н. Аксиологическое содержание правовых норм / А. Н. Бабенко // Вестник Южно-Уральского государственного университета. – 2005. - №8 (48). – С.4-8.
35. Баймуратов М. О. Про Хартію міста Одеси : передмова / М. О. Баймуратов // Хартія міста Одеси : проект / [автор проекту О. Г. Мучник]. – Одеса, 1999. – 28 с.
36. Баймуратов М. А. Международные стандарты местного самоуправления / М. А. Баймуратов. – Одесса: АО БАХВА, 1996. – 314 с.
37. Баймуратов М. О. Від римських муніципій – до сучасного місцевого самоврядування / М. О. Баймуратов / Михайло Баймуратов: право як буття вченого. Збірник наукових праць до 55-річчя професора М.О.Баймуратова / Упорядник та відп. ред.. Ю. О.Волошин. – К. : Логос, 2009. – С. 67-84
38. Баймуратов М. О. Муніципальна влада: актуальні проблеми становлення і розвитку в Україні / М. О. Баймуратов, В. А. Григор’єв. – Одеса: Юридична література, 2003. – 248 с.
39. Бальцій Ю. Правовий статус міського голови в Україні [монографія] / Ю. Бальцій. – О. : Фенікс, 2007. – 176 с.
40. Барабашев Г. В. Местное самоуправление в России. Теория и практика / Г. В. Барабашев // Государство и право. – 1993. – №6. – С.142–146.
41. Барабашев Г. В. Муниципальные органы современного капиталистического государства (США, Великобритания) / Г. В. Барабашев. – М. : МГУ, 1971. – 280 с.
42. Барабашев Г. В. Организация и функционирование местного самоуправления (опыт зарубежных стран) / Г. В. Барабашев, К. Ф. Шеремет. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1991. – 275 с.
43. Баранчиков В. А. Муниципальное право: учебник для вузов / В. А.Баранчиков. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2000. – 382 с.
44. Баринов Э. Э. Конституционное правосознание в Российской Федерации: атореф. дис. на соискание ученой степени кандидата юридических наук спец. 12.00.02 «Конституционное право; муниципальное право» / Э. Э. Баринов. – Ростов-н./Д., 2001. – 23 с.
45. Батанов О. В. Місцевий уповноважений з прав територіальної громади в механізмі захисту прав людини (проблеми теорії та практики) / О. В. Батанов // Право України. – 2001. – №2. – С.43-46.
46. Батанов О. В. Муніципальна влада в Україні: проблеми теорії та практики: [монографія] / О. В. Батанов / відп. ред. М. О. Баймуратов. – К. : Юридична думка, 2010. – 656 с.
47. Батанов О. В. Муніципальне право України / О. В. Батанов / [відп. ред. М.О.Баймуратов]. – Х. : Одісей, 2008. – 528 с.
48. Батанова Н. М. Конституційні делікти в Україні: проблеми теорії та практики: дисертація на здобуття наукового ступеня канд.. юрид. наук. : спец. 12.00.02 «Конституційне право ; муніципальне право / Наталя Миколаївна Батанова / Інститут держави і права ім.. В. М. Корецького. – К., 2007. – 238 с.
49. Бачернихина М. В. Техника установления фактических обстоятельств как элемент единой системы юридической техники / М. В. Бачернихина // Вестник Владимирского юридического института. – 2009. - №2. – С.69-71.
50. Безобразов В. П. Государство и общество. Управление, самоуправление и судебная власть / В. П. Безобразов. – Санкт-Петербург: Типография В.Безобразова и Ко, 1882. – 737 с.
51. Безуглов А. А. Конституционное право России: в 3–х томах. Т.3. / А. А. Безуглов, С. А. Солдатов. – М. : Юридлит, 2001. – 751 с.
52. Бережнов Г. Инновационная деятельность предприятия / Г. Бережнов. – М. : МЕЛАП, 2006. – 256 с.
53. Бессонова В. В. Проблемы законодательного регулирования взаимоотношений органов местного самоуправления и органов государственной власти / В. В. Бессонова // Вестник ЧитГУ. – 2007. – №2 (43). – С.127-131.
54. Битоков А. В. Конституционное право граждан на осуществление местного самоуправления в реформационный период в Российской Федерации: автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата юридических наук : спец. «Конституционное право; муниципальное право» / А. В. Битоков. – М., 2008. – 29 с.
55. Боброва Н. А. Гарантии реализации государственно-правовых норм / Н. А. Боброва. – Воронеж: Изд-во Воронежского университета, 1984. – 163 с.
56. Бобылев А. И. Вопросы общей теории экологического права / А.И. Бобылев, С. А. Балащенко. – Минск: Изд-во Унивеситетское, 1991. –100 с.
57. Бойцова В. В. Институт местного омбудсмена в Великобритании / В. В. Бойцова // Правоведение. – 1993. – № 3. – С. 48-51.
58. Болдырев С. Н. Юридические гарантии обеспечения прав и свобод личности в деятельности внутренних дел: теоретико-правовой аспект: автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата юридических наук : спец. 12.00.01 – теория и история права и государства; история правовых учений / С. Н. Болдырев. – Ростов на Дону, 2001. – 27 с.
59. Большой иллюстрированный словарь иностранных слов. – М. : Русские словари: Астрель: АСТ, 2003, 2003. – 957 с.
60. Большой энциклопедический словарь / под ред. А.М.Прохорова. – М.: Большая Российская энциклопедия, 2000. – 1456 с.
61. Бондарев С. В. Местное самоуправление в России: исторические и социально-правовые аспекты / С. В. Бондарев // Философия права. – 2007. – Т.3. – С.124-128.
62. Бондарь Н. С. Местное самоуправление и конституционное правосудие: конституционализация муниципальной демократии в России / Н. С. Бондарь. – М. : Норма, 2008. – 592 с.
63. Бондарь Н. С. Судебный конституционализм в России в свете конституционного правосудия / Н. С. Бондарь. – М.: Норма; ИНФРА–М, 2011. – 544 с.
64. Буров А. Н. Местное самоуправление в России: исторические традиции и современная практика: [экспресс справочник для студентов вузов] / А. Н. Буров. – Ростов: Ростовский государственный университет, 2000. – 221 с.
65. Бялкина Т. М. Демократизм российского местного самоуправления: конституционные основы и современные реальности / Т. М. Бялкина // Вестник Воронежского государственного университета. – 2010. - №1 (8). – С.8-16
66. Бялкина Т. М. Компетенция местного самоуправления: проблемы теории и правового регулирования : автореф. дис. на соискание учен. степени доктора юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституционное право; муниципальное право» / Т. М. Бялкина. – Саратов, 2007. – 56 с.
67. Бялкина Т. М. О системности законодательного регулирования местного самоуправления / Т. М. Бялкина // Журнал российского права. – 2002. – № 4. – С. 36–43.
68. Васильев В. И. Местное самоуправление: закон четвертый / В. И. Васильев // Журнал российского права. – 2004. - №1. – С.5-14.
69. Вдосконалення державної політики щодо місцевого самоврядування: засідання Ради регіонів під головуванням Президента України від 21 березня [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://municipal.gov.ua/news/show/module/default/id/660
70. Ведяхин В. М. Защита права как правовая категория / В. М. Ведяхин, Т. Б. Шубина // Правоведение. – 1998. - №1. – С.67-79.
71. Великий енциклопедичний юридичний словник / [за ред. Ю. С. Шемшученка]. – К. : Юридична думка, 2007. – 992 c.
72. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад: голов. ред. В. Т. Бусел]. – К.; Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2002. – 1440 с.
73. Виноградова В. А. Проблемы охраны (защиты) Конституции Российской Федерации и конституционно-правовая ответственность / В. А. Виноградова // Конституционное и муниципальное право. – 2003. – №1. – С.2-4.
74. Виноградова П. А. Правовые аспекты обеспечения конституционных гарантий местного самоуправления: автореферат дисс. канд. юрид наук : спец. 12.00.02 «Конституционное право; муниципальное право» / П. А. Виноградова. – М., 2006. – 24 с.
75. Витрук Н. В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе / Н.В. Витрук. – М. : Наука, 1979. – 229 с.
76. Воеводин Л. Д. Конституционные права и обязанности советских граждан / Л. Д. Воеводин. – М. : Изд. МГУ, 1972. – 300 c.
77. Воробьева О. А. Местное самоуправление как уровень публичной власти / О. А. Воробьева // Вектор науки Тольяттинского государственного университета. – 2010. – №1 (11). – С.79-83.
78. Вороненко А. В. Местное управление и самоуправление в крупных городах зарубежных стран / А. В. Вороненко. – М.: МГЦНТИ, 1990. – 230 с.
79. Ворошилов О. Питання реформування системи місцевого самоврядування – серед першочергових / О. Ворошилов // Конституційна Асамблея: політико-правові аспекти діяльності: бюлетень інформаційно-аналітичних матеріалів. – 2012. – №7. – С.74-81.
80. Вюртенбергер Т. Європейська ідея субсидіарності як основа регіоналізації, децентралізації та деко централізації / Т. Вюртенбергер // Організація регіональної та місцевої влади: досвід держав-членів Європейського Союзу та вибір України. – К. : Вид-во УАДУ, 2000. – С.5–6.
81. Габрінець В. Електронні громадські слухання як інноваційний інструмент розвитку місцевої демократії / В. Габрінець, С. Кандзюба, О. Кравцов // Державне управління та місцеве самоврядування. – 2010. – Вип.1 (4). – [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/dums/2010_1/10gvarmd.pdf
82. Галузин А. Ф. Правонарушения в публичном и частном праве: общая характеристика: автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата юридических наук : спец. 12.00.01 «Теория права и государства ; история права и государства ; история политических и правовых учений/ А.Ф. Галузин. – Саратов, 1996. – 18 с.
83. Гарчева Л. П. Конституционное право Украины / Л. П. Гарчева, А. Н. Ярмыш. – Симферополь: ДОЛЯ, 2002. – 300 с.
84. Гималетдинова Ю. А. Политический статус местного самоуправления в Российской Федерации / Ю. А. Гималетдинова // Вестник Башкирского университета. – 2009. – Т.14. – №4. – С. 1549-1553.
85. Глебов А. П. Сущностно-субстанционный и функциональный подход в исследовании государственно-правовых явлений / А. П. Глебов // Проблемы теории государства и права: [учебное пособие] / Под ред. М. Н. Марченко. – М. : Проспект, 1999. – 504 с.
86. Голубева И. В. Подготовка кадров для местного самоуправления: акмесоциальный подход / И. В. Голубева // Вестник Поволжской академии государственной службы. – 2007. – № 13. – С. 9-14.
87. Голубева Т. Г. Общественная активность как детерминанта перспективной модели местного самоуправления / Т. Г. Голубева // Вестник Поволжской академии государственной службы. – 2010. – №2. – С.26-32.
88. Голубева Т. Г. Теоретические основы разработки перспективной модели местного самоуправления / Т. Г. Голубева // Известия Уральского государственного университета. Серия 3: Общественные науки. – 2010. – Т.77. – №2. – С.29-37.
89. Горбуль Ю. А. Особенности метода муниципального правового рег