СИСТЕМА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ

Краткое описание

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
На правах рукопису

ГРОБОВА ВІКТОРІЯ ПАВЛІВНА
УДК 342.5; 342.7

СИСТЕМА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ:
ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ

Спеціальність 12.00.02 – конституційне право;
муніципальне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Науковий консультант –
доктор юридичних наук ,
професор О.В. Батанов

Харків – 2013

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………….…..….4
РОЗДІЛ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ СИСТЕМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ……………………………………………………....…18
1.1. Методологічні проблеми дослідження системи місцевого самоврядування…………………………………………………………..…..….18
1.2. Системність у місцевому самоврядуванні як проблема науки конституційного права………………………………………………….…...…..33
1.3. Поняття системи місцевого самоврядування…………………….…....….50
1.4. Співвідношення системи місцевого самоврядування та інших системних утворень у публічній владі…………………………………………………...…69
1.5. Вітчизняна модель системи місцевого самоврядування у контексті зарубіжного муніципального досвіду………………………………………......85
Висновки до розділу 1 ………………………………………………….…….101
РОЗДІЛ 2. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СИСТЕМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ………....108
2.1. Становлення інституту системи місцевого самоврядування в Україні………………..………………………………………………….…..….108
2.2. Конституційні засади місцевого самоврядування та його системи в Україні……………………………………………………………………..……128
2.3. Місцеве самоврядування та його система у рішеннях Конституційного Суду України……………………………………………………………..….…145
2.4. Законодавчі засади місцевого самоврядування та його системи в Україні………………………………………………………………………..…161
2.5. Підзаконне регулювання місцевого самоврядування та проблеми інституціалізації його системи………………………………………..…….…182
Висновки до розділу 2 ……………………………………….………….……194
РОЗДІЛ 3. СУБ’ЄКТИ СИСТЕМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ТА ЇХ ВЗАЄМОДІЯ………………………………………………….…..……199
3.1. Поняття та класифікація суб’єктів системи місцевого самоврядування……………………………………………………………...…199
3.2. Особливості муніципальної правосуб’єктності окремих видів суб'єктів системи місцевого самоврядування………………………………………...…211
3.3. Територіальна громада як первинна суб'єктна основа системи місцевого самоврядування в Україні…………………………………………………...…230
3.4. Органи та посадові особи місцевого самоврядування як інституціональна основа системи місцевого самоврядування………………………………..…252
3.5. Форми та методи взаємодії суб'єктів системи місцевого самоврядування…………………………………………………………..…….268
Висновки до розділу 3……………………………………………………...…290
РОЗДІЛ 4. ФУНКЦІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ СИСТЕМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ТА ЇЇ СУБ'ЄКТІВ В УКРАЇНІ………………..…294
4.1. Поняття та класифікація функцій системи місцевого самоврядування……………………………………………………………...…294
4.2. Видова характеристика функцій системи місцевого самоврядування…310
4.3. Механізм реалізації функцій системи місцевого самоврядування……..341
Висновки до розділу 4 ………………………………………………………..356
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………359
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………….…..……366

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Побудова ефективної системи місцевого самоврядування – пріоритетний напрям розвитку будь-якої держави. Проголошення незалежності України стало початком для активізації процесів демократизації усіх сфер суспільного життя нашої держави, в тому числі для реалізації новітніх заходів щодо формування і розвитку системи місцевого самоврядування. Проте сьогодні існуючу систему місцевого самоврядування не можна назвати досконалою, процес її становлення та функціонування ускладнюється низкою проблем як теоретичного, так і практичного характеру: відсутністю адекватного понятійно-категоріального апарату, фрагментарністю та суперечливістю конституційно-правової регламентації суб’єктно-об’єктного складу, низьким рівнем децентралізації та деконцентрації публічної влади та управління, дублюванням функцій та повноважень державної та муніципальної влади, інертністю населення, недосконалістю адміністративно-територіального устрою тощо.
У державі продовжуються пошуки ефективної та демократичної моделі управління, напрацьовуються різні варіанти концепцій реформування місцевого самоврядування, без чого неможливе розроблення необхідного пакету законів. Сучасні проблеми реформування місцевого самоврядування мають багатоаспектний характер: історичний, політичний, адміністративно-правовий, адміністративно-територіальний, але зрештою усі вони пов’язані з конституційною невизначеністю системи місцевого самоврядування. Головним перспективним напрямом удосконалення правової бази місцевого самоврядування є усунення його внутрішніх суперечностей, що виникли після прийняття Конституції України і Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи сучасний світовий досвід та принципи, проголошені Європейською хартією місцевого самоврядування.
Нині триває обговорення проекту схваленої у квітні 2013 року Кабінетом Міністрів України нової Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, активну участь у розробленні якої брали експерти Програми Ради Європи «Посилення місцевої демократії та підтримка реформ місцевого самоврядування в Україні». Проект Концепції передбачає підвищення ролі органів місцевого самоврядування, зміцнення його матеріальної і технічної бази, створення виконавчих комітетів місцевих рад та передачі їм окремих функцій місцевих державних адміністрацій.
Також питання конституційно-правової модернізації системи місцевого самоврядування відноситься до числа пріоритетних напрямів діяльності Конституційної Асамблеї, утвореної у 2012 році Президентом України. Комісія Конституційної Асамблеї з питань адміністративно-територіального устрою і місцевого самоврядування запропонувала проект Концепції внесення змін до Конституції України щодо удосконалення місцевого самоврядування. У процесі її роботи виникло ряд дискусійних питань, безпосередньо пов’язаних із удосконаленням системи місцевого самоврядування, зокрема, щодо визначення правової природи органів самоорганізації населення як органів, через які територіальна громада здійснює місцеве самоврядування, закріплення на конституційному рівні імперативного порядку прийняття статуту територіальної громади, модернізації адміністративно-територіального устрою на базовому рівні, добровільності об’єднання територіальних громад тощо. У зв’язку з цим існує нагальна необхідність проведення наукових досліджень, спрямованих на вирішення цих проблем та створення підґрунтя для побудови оновленої моделі системи місцевого самоврядування в Україні.
Актуальність дисертаційного дослідження обумовлена також низкою обставин: по-перше, в юридичній літературі органам місцевого самоврядування приділено досить багато уваги, зокрема досліджується їх правовий статус, взаємодія з місцевими органами виконавчої влади, організація устрою, принципи організації та діяльності, правозастосовна діяльність, територіальний устрій, організаційно-правові основи управління, функції, повноваження, гарантії діяльності, відповідальність та ін., проте сьогодні відсутнє комплексне наукове дослідження теоретичних та практичних проблем саме системи місцевого самоврядування; по-друге, прийняття нових (Закон України «Про всеукраїнський референдум») та внесення до чинних нормативно-правових актів (Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні») низки змін і доповнень обумовлює необхідність їх додаткового аналізу, в тому числі й критичного.
Доктринальну основу дослідження складають праці багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі конституційного, муніципального та адміністративного права, а також представників науки державного управління, які розглядали окремі питання організації та діяльності місцевого самоврядування, серед яких необхідно відзначити С. А. Авак’яна, В. Б. Авер’янова, О. Ф. Андрійко, Ю. Г. Барабаша, О. В. Марцеляка, Р. М. Мінченко, М. П. Орзіха, В. Ф. Погорілка, А. О. Селіванова, В. М. Селіванова, В. О. Серьогіна, C. Г. Серьогіну, В. Ф. Сіренка, О. В. Скрипнюка, М. О. Теплюка, Ю. М. Тодику, В. Є. Чиркіна, В. М. Шаповала, Ю. С. Шемшученка, В. Л. Федоренка, О. Ф. Фрицького, Ю. О. Фрицького, О. І. Ющика, О. Н. Ярмиша та ін.
Починаючи з 1990 р., коли у вітчизняній науці почалося формування сучасних поглядів на місцеве самоврядування, окремим аспектам проблеми системи місцевого самоврядування приділяли увагу М. О. Баймуратов, Ю. Ю. Бальций, О. В. Батанов, В. І. Борденюк, І. П. Бутко, М. П. Воронов, В. А. Григор’єв, Р. К. Давидов, І. В. Дробуш, В. М. Кампо, О. О. Карлов, А. А. Коваленко, М. І. Корнієнко, В. В. Кравченко, А. Р. Крусян, П. М. Любченко, Н. В. Мішина, О. С. Орловський, Б. А. Пережняк, О. В. Прієшкіна, Х. В. Приходько, М. О. Пухтинський та ін.
Серед представників зарубіжної доктрини права, які займалися проблемою організації та функціонування системи місцевого самоврядування, слід відзначити праці А. А. Акмалової, І. В. Бабічева, М. С. Бондаря, Р. Б. Булатова, Т. М. Бялкіної, В. І. Васильєва, І. В. Видріна, А. Р. Єрьоміна, М. О. Краснова, А. М. Костюкова, О. О. Кутафіна, В. С. Мокрого, Л. І. Нєдокушевої, Н. Ю. Нємової, Л. О. Нудненко, І. І. Овчинникова, М. Л. Пєшина, М. В. Постового, С. Г. Соловйова, В. І. Фадєєва, О. І. Черкасова, К. С. Шугриної та ін.
Втім, незважаючи на кількість наукових праць, присвячених актуальним проблемам місцевого самоврядування, окремого спеціального дослідження, присвяченого теоретичним та практичним проблемам системи місцевого самоврядування в Україні, у якому були б враховані тенденції сучасного етапу конституційно-правової модернізації місцевого самоврядування в Україні, а також систематизовано погляди вчених щодо правового статусу, функцій та повноважень, форм та методів діяльності суб’єктів місцевого самоврядування у їх синергетичній єдності, насамперед, з позиції інституціоналізації та конституювання системи місцевого самоврядування в Україні, поки ще не проводилося, що негативно впливає на комплексність і системність вітчизняної доктрини муніципального права.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане на кафедрі державно-правових дисциплін Харківського національного університету внутрішніх справ в рамках пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на період 2010–2014 років: «Наукове забезпечення державного будівництва та розвитку українського суспільства». Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ, протокол №9 від 30 листопада 2012 р.
Крім того, робота безпосередньо пов’язана з основними напрямами наукового забезпечення реалізації законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад», указу Президента України «Про державну підтримку розвитку місцевого самоврядування в Україні».
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні конституційно-правової природи системи місцевого самоврядування в Україні, дослідженні концептуальних засад її організації і функціонування та на цій підставі формулюванні нових підходів й внесенні пропозиції щодо вдосконалення відповідного нормативно-правового забезпечення, а також правозастосовної практики у цій сфері.
Для досягнення поставленої мети були визначені такі основні задачі:
– надати доктринальне тлумачення поняття системи місцевого самоврядування;
– з’ясувати співвідношення системи місцевого самоврядування та інших системних утворень у публічній владі;
– розкрити особливості вітчизняної моделі системи місцевого самоврядування у контексті зарубіжного муніципального досвіду;
– розглянути конституційні засади місцевого самоврядування та його системи в Україні;
– виявити особливості відображення місцевого самоврядування та його системи у юрисдикції Конституційного Суду України;
– розкрити роль законодавчого та підзаконного регулювання місцевого самоврядування у контексті інституціоналізації його системи;
– здійснити класифікацію суб’єктів системи місцевого самоврядування та розкрити особливості їх муніципальної правосуб’єктності;
– показати роль та значення територіальної громади як первинної суб’єктної основи системи місцевого самоврядування в Україні;
– розкрити зміст правосуб’єктності органів та посадових осіб місцевого самоврядування як інституціональної основи системи місцевого самоврядування;
– охарактеризувати функції системи місцевого самоврядування та здійснити їх класифікацію;
– охарактеризувати механізм реалізації функцій системи місцевого самоврядування;
– виявити основні тенденції становлення системи місцевого самоврядування в Україні, здійснити їх критичний аналіз та внести пропозиції щодо удосконалення конституційної моделі місцевого самоврядування в Україні.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі становлення, організації та функціонування місцевого самоврядування в Україні.
Предмет дослідження становлять проблеми теорії і практики системи місцевого самоврядування в Україні.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є як загальнонаукові, так і спеціальні методи: історичний, системний, діалектичний, соціологічний, порівняльно-правовий, структурно-функціональний, прогностичний та ін.
Зокрема, системний підхід як методологічна основа дисертаційного дослідження дав змогу розглянути явище, яке вивчається за його змістом, структурою, функціями, розкрити внутрішні системні зв’язки та особливості конституційно-правового регулювання системи місцевого самоврядування (розділ 1,2). Застосування діалектичного методу дало можливість дослідити сутність і значення місцевого самоврядування на сучасному етапі історичного розвитку (підрозділи 1.2–1.4). За допомогою історико-правового методу з’ясовано процес розвитку та правового регулювання місцевого самоврядування в Україні (підрозділи 1.1, 2.1). Порівняльно-правовий метод сприяв виявленню особливостей правового регулювання місцевого самоврядування в зарубіжних країнах та Україні, його застосування також надало можливість виявити співвідношення системи місцевого самоврядування та інших системних утворень у публічній владі (підрозділ 1.4, 1.5). Застосування формально-логічного методу дозволило визначити сутність та ознаки місцевого самоврядування, уточнити види та особливості суб’єктів системи місцевого самоврядування та їх взаємодія (підрозділ 1.5). Метод правового аналізу (догматичний метод) використано при дослідженні змісту конституційно-правових засад системи місцевого самоврядування в Україні, а також при аналізі норм, які визначають особливості законодавчого, підзаконного регулювання місцевого самоврядування, при дослідженні системи функцій місцевого самоврядування (підрозділи 2.2–2.5, 4.1–4.2). За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат науки конституційного права (підрозділи 1.3, 3.1, 4.1).
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першою спробою комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень науки конституційного права дослідити проблеми теорії і практики системи місцевого самоврядування в Україні. У результаті проведеного дослідження сформульовано теорію системи місцевого самоврядування, запропоновано ряд нових наукових положень та висновків. Основні з них наступні:
Вперше:
– розкрито співвідношення термінів «система» та «системність» щодо місцевого самоврядування, на основі чого зроблено висновок, що системність у місцевому самоврядуванні являє собою сукупність логічних, цілеспрямованих зв’язків всіх елементів системи місцевого самоврядування, її аксіологічних, гносеологічних та онтологічних, суб’єктних та об’єктних, інституційних, нормативних та функціональних, статичних та динамічних якостей, які синергетично об’єднані спільністю мети, завдань, принципів та функцій;
– сформульовано визначення поняття «модель системи місцевого самоврядування»: це сутнісно, змістовно та функціонально впорядкована і законодавчо закріплена система організаційно-правових та нормативно-правових форм здійснення муніципальної влади, що заснована на спільних концептуальних засадах, формується демократичним шляхом на основі єдиних принципів з метою реалізації завдань та функцій щодо вирішення питань місцевого значення;
– розкрито особливості сучасної вітчизняної моделі системи місцевого самоврядування в контексті зарубіжного й історичного вітчизняного муніципального досвіду побудови та функціонування організаційних форм місцевого самоврядування та на цій основі внесені пропозиції щодо її удосконалення;
– проведено авторську систематизацію періодів становлення, функціонування та розвитку системи місцевого самоврядування в Україні, якими визначено: 1) ІX ст. – середина XIV ст. – формування Київської Русі східнослов’янських громад, самоорганізація та функціонування територіальних сусідських громад, а згодом – сільських громад; 2) середина XIV ст. – перша половина XVI ст. – запровадження Магдебурзького права; 3) середина XVI ст. – перша половини XVII ст. – період, пов’язаний з козацьким визвольним рухом; 4) середина XVII ст. – початок ХХ ст. – перебування українських земель у складі царської Росії, Польщі, Австрії, Австро-Угорської імперії; 5) 20-ті роки ХХ ст. – до здобуття незалежності України – радянський період, із його запереченням місцевого самоврядування, його системи та фактичним відкиданням будь-яких форм самоорганізації населення за місцем проживання; 6) з 1991 року – до теперішнього часу – відродження системи місцевого самоврядування;
– визначено функції конституційно-правових засад місцевого самоврядування та доведено, що вони: 1) спрямовані на відображення сутності, загальних рис та функціональних особливостей місцевого самоврядування; 2) детермінують системні якості національної моделі організації та діяльності місцевого самоврядування в Україні; 3) сприяють послідовному розвитку інституту місцевого самоврядування в Україні; 4) виступають критерієм оцінки функціональності національної моделі місцевого самоврядування, її співвідношення із зарубіжними муніципальними моделями та міжнародними стандартами місцевого самоврядування;
– розкрито сутність та правову природу методів взаємодії суб’єктів системи місцевого самоврядування, до основних з яких запропоновано віднести: імперативний та диспозитивний методи; методи рекомендацій та декларацій; теоретичні, методичні та технічні; метод розробки та впровадження спільних планів; метод взаємного інформування; методи прогнозування та планування; метод відносної автономії; методи координації діяльності, контроль за виконанням прийнятих рішень, інструктування;
– сформульовано поняття та доведено роль підзаконного регулювання місцевого самоврядування як цілеспрямованої діяльності уповноважених органів публічної влади на суспільні відносини і поведінку осіб у сфері місцевого самоврядування шляхом видання підзаконних нормативно-правових актів та контролем за їх виконання, а також здійснено класифікацію актів підзаконного регулюванням місцевого самоврядування;
Удосконалено:
– системний підхід до розуміння терміна «самоврядування», який запропоновано розглядати у його широкому та вузькому значенні;
– підходи щодо співвідношення системи місцевого самоврядування та інших системних утворень у публічній владі, на підставі чого обґрунтована доцільність модернізації системи публічно-владного управління на регіональному та районному рівнях територіальної організації публічної влади, що повинно базуватися на удосконаленні конституційно-правового регулювання цієї сфери;
– концептуальний аналіз відображення місцевого самоврядування та його системи у юрисдикції Конституційного Суду України, що обумовило обґрунтування доцільності закріплення на конституційному рівні системи форм безпосереднього здійснення територіальними громадами місцевого самоврядування, встановлення конституційних гарантій їх реалізації, надання органам місцевого самоврядування права звертатися до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо захисту прав та інтересів територіальних громад;
– наукову аргументацію визначення поняття «публічної влади» як сукупності суб’єктів державної влади та місцевого самоврядування, що діють від імені народу та на підставі діючого законодавства України, реалізують функції і повноваження, здійснюючи управління державними та суспільними справами у порядку та формах, визначених Конституцією та законами України;
– існуючі погляди щодо визначення системних утворень, що входять до публічної влади, до яких віднесено: систему органів державної влади; систему органів влади Автономної Республіки Крим; систему місцевого самоврядування;
– методологічні підходи щодо дослідження інституціоналізації місцевого самоврядування, під якою слід розуміти процес виникнення, формування, становлення, легітимації та розвитку муніципальної влади в поєднанні з упорядкуванням та формалізацією сталих відносин між складовими елементами системи місцевого самоврядування;
дістало подальшого розвитку:
– системний аналіз основних методологічних засад становлення й розвитку місцевого самоврядування, а також концепцій щодо походження місцевого самоврядування через призму його інституційної організації на підставі чого визначено, що система місцевого самоврядування являє собою організаційно-правовий механізм здійснення місцевого самоврядування, що складається із територіальних громад, а також органів та посадових осіб місцевого самоврядування, сформованих демократичним шляхом на основі єдиних принципів з метою реалізації завдань та функцій щодо вирішення питань місцевого значення;
– концептуальне обґрунтування напрямів та форм подолання кризи системності в місцевому самоврядуванні в сучасній Україні, серед яких пропонується:
1) прийняти пакет принципово нових за сутністю та змістом законодавчих актів (законів «Про місцеве самоврядування в Україні» (нова редакція), «Про статус територіальної громади», «Про сільських, селищних, міських голів», «Про органи самоорганізації населення» (нова редакція), «Про місцеві державні адміністрації (нова редакція), «Про засади державної політики у сфері місцевого самоврядування», «Про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою» тощо), в яких би чітко визначалися та розмежовувалися функції та повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
2) сформувати матеріально-фінансову базу місцевого самоврядування та механізми державної підтримки соціально-економічного та культурного розвитку територіальних громад;
3) забезпечити правову, організаційну та економічну автономію місцевого самоврядування у вирішенні питань місцевого значення;
4) запровадити принцип повсюдності місцевого самоврядування;
5) удосконалити механізм взаємодії між суб’єктами системи місцевого самоврядування, реалізації їх функцій та повноважень;
6) забезпечити відкритість місцевого самоврядування, вплив громадськості на процес прийняття рішень органами місцевого самоврядування;
– розуміння муніципальної правосуб’єктності суб’єктів системи місцевого самоврядування як встановленої чинним законодавством і гарантованої державою здатності суб’єктів системи місцевого самоврядування виступати учасником муніципальних правовідносин, тобто бути носієм юридичних прав та обов’язків, а також відповідати за неналежну реалізацію своїх обов’язків;
– класифікація суб’єктів системи місцевого самоврядування, яка дає змогу повно зрозуміти значення муніципальної влади, її структурних елементів, межі повноважень органів місцевого самоврядування, взаємовідносини місцевого самоврядування з органами державної влади;
– визначення парадигмальних особливостей територіальної громади як первинної суб’єктної основи системи місцевого самоврядування, на основі чого до характерних її ознак віднесено: 1) об’єднання людей, пов’язаних спільною територією проживання в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці (село, селище, місто); 2) наявність внутрішніх соціальних зв’язків; 3) спільність інтересів у вирішенні питань місцевого значення; 4) самоврядність територіальних громад; 5) автономність існування та функціонування; 6) відносна децентралізація органів, уповноважених вирішувати питання місцевого значення; 7) спільність комунальної власності; 8) наявність самобутніх традицій територіальних громад;
– підходи до розуміння сутності основних форм взаємодії суб’єктів місцевого самоврядування, що мають бути демократичними, забезпечувати права і свободи людини та громадянина, науково обумовленими, застосовуватися компетентно, мати правову визначеність.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретична та практична значимість дисертаційного дослідження полягає у тому, що викладені в дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані:
– у науково-дослідній сфері отримані результати можуть бути використані для подальших наукових досліджень теоретичних і практичних проблем системи місцевого самоврядування в Україні; ;
– у сфері правотворчості висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть бути застосовані для удосконалення чинних законів і підзаконних актів, а також при розробці нових проектів у даній сфері;
– у правозастосуванні – при використанні конкретних рекомендацій і пропозицій у практичній діяльності органів місцевого самоврядування України, їх посадових осіб, а також населення;
– у навчальному процесі матеріали дисертації можуть бути використані при підготовці навчальних посібників із дисциплін «Конституційне право України», «Муніципальне право України», «Державне будівництво й місцеве самоврядування в Україні» та відповідних спецкурсів.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане здобувачем самостійно, із використанням останніх досягнень теорії права та науки міжнародного права, усі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції щодо вдосконалення законодавства України обговорювалися на засіданнях кафедри юридичних дисциплін та були оприлюднені дисертантом на міжнародних, всеукраїнських і регіональних науково-практичних конференціях, семінарах, круглих столах, зокрема: «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (м. Суми, 17– 18 травня 2008 р., тези опубліковано); «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (м. Суми, 16–17 травня 2009 р., тези опубліковано); «Проблеми реформування публічної влади» (м. Київ, 2009 р., тези опубліковано); «Забезпечення прав і свобод людини і громадянина в діяльності органів внутрішніх справ України за сучасних умов» (м. Київ, 4 грудня 2009 р., тези опубліковано); «Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку» (м. Яремча, 22–25 квітня 2010 р., тези опубліковано); «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (м. Суми, 15–16 травня 2010 р., тези опубліковано); «Актуальні проблеми надання юридичної допомоги в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Харків, 21–22 січня 2011 р.); «Правові засоби забезпечення та захисту прав людини: вітчизняний та зарубіжний досвід» (м. Луганськ, 21–22 квітня 2011 р., тези опубліковано); «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (м. Суми, 21–22 травня 2011 р., тези опубліковано); «Розвиток державності і права в Україні: реалії сьогодення» (м. Одеса, 13–14 серпня 2011 р., тези опубліковано); «Реформування національного та міжнародного права: перспективи та сьогодення» (м. Одеса, 29–30 вересня 2011 р., тези опубліковано); «Проблеми правотворчості очима науковців» (м. Одеса, 1–2 листопада 2011 р.); «Основні напрямки реформування законодавства України в умовах розбудови демократичної держави» (м. Харків, 17–18 грудня 2011 р.); «Актуальні питання правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні» (м. Харків, 2–3 лютого 2012 р., тези опубліковано); «Держава, право і юридична думка у Балточорноморському регіоні: історія та сучасність» (м. Одеса, 27–29 квітня 2012 р., тези опубліковано); «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (м. Суми, 19–20 травня 2012 р., тези опубліковано); «Інновації у ХХІ столітті» (м. Сімферополь, 5 вересня 2012 р., тези опубліковано); Сучасні напрямки розвитку держави і права (м. Москва, 26–27 жовтня 2012 р., тези опубліковано); Круглий стіл «Сучасний стан та перспективи розвитку муніципальної влади в Україні» (м. Суми, 12 грудня 2012 р.); Круглий стіл, присвячений 64-й річниці прийняття Загальної декларації прав людини (м. Київ, 14 грудня 2012 р., тези опубліковано); «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (м. Суми, 18–19 травня 2013 р., тези опубліковано).
Окремі результати дослідження було подано у вигляді обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення національного законодавства України (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в законопроектну роботу Верховної Ради України додається).
Результати дослідження були використані у процесі нормопроектної та експертно-правової роботи Сумської міської ради, Сумського регіонального відділення Асоціації міст України та громад (довідки впровадження додаються).
Крім того, окремі результати було апробовано при викладанні лекцій у Сумській філії Харківського національного університету внутрішніх справ. Результати дослідження враховані також у навчально-методичних розробках, підготовлених за участю автора в інших вищих навчальних закладах системи МВС України (акт впровадження науково-методичного центру навчальних закладів МВС України від 25 квітня 2013 р.).
Публікації. Основні положення дисертації відображено в одній авторській монографії, 22 статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, 20 тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях та в інших публікаціях (у навчальних і науково-практичних посібниках, науково-практичних коментарях, збірниках наукових праць).

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації на підставі аналізу доктринальних та прикладних аспектів становлення, розвитку, організації та функціонування системи місцевого самоврядування в Україні в сучасних умовах наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми – удосконалення теоретичних та практичних аспектів системи місцевого самоврядування в Україні, сформулювати низку нових наукових положень та висновків, спрямованих на досягнення поставленої мети, основними з яких є такі:
1. Термін «самоврядування» можна розглядати у двох значеннях: по-перше, в широкому, коли під самоврядною організацією розуміється держава, в структурі механізму якої парламент виступає органом самоврядування; по-друге, у вузькому – як юридично врегульований комплексний інститут самоврядування, при цьому до нього включаються відносини не тільки у сфері публічної влади та здійснення державно-владних повноважень, але й відносини у сфері реалізації приватно-правових інтересів населення.
2. Методологічні основи місцевого самоврядування були закладені ще за часів античності та представлені на сьогоднішній день наступними теоріями: теорія вільної громади, громадівська теорія місцевого самоврядування, державницька теорія місцевого самоврядування, господарська теорія, теорія муніципального дуалізму, політична та юридична теорії місцевого самоврядування. Конструктивні ідеї, що в них містяться, можуть і сьогодні ефективно використовуватися для розвитку системи місцевого самоврядування в Україні. Автор приєднується до неодноразово висловлених у вітчизняній науці пропозицій щодо доцільності впровадження громадівського підходу до здійснення реформи системи місцевого самоврядування в Україні, суть якого полягає (на відміну від державницького) в конституюванні територіальної громади як первинного суб’єкта місцевого самоврядування, наповненні реальним змістом її правосуб’єктності, оптимізації її функцій та повноважень.
3. Становлення, функціонування та розвиток системи місцевого самоврядування в Україні відбувалося відповідними історичними періодами: 1) ІX ст. – середина XIV ст. – формування Київської Русі східнослов’янських громад, самоорганізація та функціонування територіальних сусідських громад, а згодом – сільських громад; 2) середина XIV ст. – перша половина XVI ст. – запровадження Магдебурзького права; 3) середина XVI ст. – перша половини XVII ст. – період, пов’язаний з козацьким визвольним рухом; 4) середина XVII ст. – початок ХХ ст. – перебування українських земель у складі царської Росії, Польщі, Австрії, Австро-Угорської імперії; 5) 20-ті роки ХХ ст. – до здобуття незалежності України – радянський період, із його запереченням місцевого самоврядування, його системи та фактичним відкиданням будь-яких форм самоорганізації населення за місцем проживання; 6) з 1991 року – до теперішнього часу – відродження системи місцевого самоврядування.
3. Системність у місцевому самоврядуванні являє собою сукупність логічних, цілеспрямованих зв’язків усіх елементів системи місцевого самоврядування, її аксіологічних, гносеологічних та онтологічних, суб’єктних та об’єктних, інституційних, нормативних та функціональних, статичних та динамічних якостей, які синергетично об’єднані спільністю мети, завдань, принципів та функцій.
4. Проблему системності в місцевому самоврядуванні можна вирішити за рахунок проведення реформи місцевого самоврядування, яку необхідно узгоджувати з проведенням інших реформ в системі публічної влади, а саме: адміністративної реформи, реформи житлово-комунального господарства, реформи публічної служби, адміністративно-територіальної реформи та ін. Реалізація кожної з перерахованих реформ здатна істотним чином вплинути і вже впливає на проведення муніципальної реформи, оскільки зачіпає сферу компетенції місцевої влади та здатна загострити проблеми фінансового і майнового забезпечення виконання повноважень органів місцевого самоврядування, що «розширюються».
5. Процесам становлення та розвитку системності в місцевому самоврядуванні сприятимуть наступні заходи:
– прийняття пакету принципово нових за сутністю та змістом законодавчих актів (законів «Про місцеве самоврядування в Україні» (нова редакція), «Про статус територіальної громади», «Про сільських, селищних, міських голів», «Про органи самоорганізації населення» (нова редакція), «Про місцеві державні адміністрації (нова редакція), «Про засади державної політики у сфері місцевого самоврядування», «Про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою» тощо), в яких би чітко визначалися та розмежовувалися функції та повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
– формування матеріально-фінансової бази місцевого самоврядування та механізмів державної підтримки соціально-економічного та культурного розвитку територіальних громад;
– забезпечення правової, організаційної та економічної автономії місцевого самоврядування у вирішенні питань місцевого значення;
– запровадження принципу повсюдності місцевого самоврядування;
– удосконалення механізму взаємодії між суб’єктами системи місцевого самоврядування, реалізації їх функцій та повноважень;
– забезпечення відкритості місцевого самоврядування, посилення впливу громадськості на процес прийняття рішень органами місцевого самоврядування.
6. Система місцевого самоврядування – це організаційно-правовий механізм здійснення місцевого самоврядування, що складається із територіальних громад, а також органів та посадових осіб місцевого самоврядування, сформованих демократичним шляхом на основі єдиних принципів з метою реалізації завдань та функцій щодо вирішення питань місцевого значення.
7. Аналіз актуальних проблем співвідношення системи місцевого самоврядування та інших системних утворень у публічній владі свідчить, що вирішення питання чіткого розмежування співвідношення органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади з урахуванням радикальних системно-структурних перетворень вимагає термінового вирішення. Перегляду підлягає система публічно-владного управління на регіональному та районному рівнях територіальної організації публічної влади, що, перш за все, повинно базуватися на удосконаленні конституційно-правового регулювання цієї сфери.
8. Модель системи місцевого самоврядування – це сутнісно, змістовно та функціонально впорядкована і законодавчо закріплена система організаційно-правових та нормативно-правових форм здійснення муніципальної влади, що заснована на спільних концептуальних засадах, формується демократичним шляхом на основі єдиних принципів з метою реалізації завдань та функцій щодо вирішення питань місцевого значення.
9. Конституційні засади місцевого самоврядування – це об’єктивно обумовлені формуванням та розвитком системи місцевого самоврядування основоположні та керівні ідеї, які закріплені та/чи випливають зі змісту Конституції України, чинних на території України міжнародних договорів та законів України, мають демократичний характер та визначають сутність, організацію та діяльність місцевого самоврядування, його місце в державі та суспільстві. Найважливішими суспільно значущими функціональними характеристиками конституційних засад місцевого самоврядування є: 1) спрямованість на відображення сутності, загальних рис та функціональних особливостей місцевого самоврядування; 2) здатність детермінувати системні якості національної моделі організації та діяльності місцевого самоврядування в Україні; 3) орієнтованість на послідовний розвиток інституту місцевого самоврядування в Україні; 4) здатність бути критерієм оцінки функціональності національної моделі місцевого самоврядування, її співвідношення із зарубіжними муніципальними моделями та міжнародними стандартами місцевого самоврядування.
10. Відзначаючи проблемність та неефективність вітчизняної моделі судового захисту прав місцевого самоврядування засобами конституційної юрисдикції, доцільно на конституційному рівні закріпити систему форм безпосереднього здійснення територіальними громадами місцевого самоврядування, встановити конституційні гарантії їх реалізації, надати органам місцевого самоврядування право безпосередньо звертатися до Конституційного Суду України з конституційним поданням за захистом своїх прав, свобод та інтересів до Конституційного Суду України.
11. У процесах інституціоналізації та конституційно-правової модернізації системи місцевого самоврядування в Україні вагому роль має відігравати підзаконне регулювання місцевого самоврядування, під яким слід розуміти цілеспрямовану діяльність уповноважених органів публічної влади на суспільні відносини і поведінку осіб у сфері місцевого самоврядування шляхом видання підзаконних нормативно-правових актів та контролю за їх виконанням.
12. Розглядаючи класифікацію суб’єктів системи місцевого самоврядування як натуральний поділ структурних елементів місцевого самоврядування, що здійснюється на основі характерних рис, які визначають їх роль і значення у процесі вирішення питань місцевого значення, їх можна диференціювати на основі відповідних критеріїв (способом прийняття рішень, способом формування суб’єктів, характером функцій). Так, за способом прийняття рішень виокремлюються одноособові (сільський, селищний, міський голова, а також голова районної у місті, районної та обласної ради); колективні (територіальні громади), колегіальні (сільська, селищна, міська рада; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення) суб’єкти системи місцевого самоврядування; за способом формування суб’єктів – виборні (ті, що обираються територіальною громадою, а також ті, на які особи обираються або затверджуються відповідним органом місцевого самоврядування); постійні (ті, на які особи призначаються на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України); за характером функцій – представницькі (сільські, селищні, міські, районні у містах (у разі їх створення) ради), районні та обласні ради, органи самоорганізації населення) та виконавчі (виконавчі органи рад).
13. Муніципальна правосуб’єктність суб’єктів системи місцевого самоврядування – це встановлена чинним законодавством і гарантована державою здатність суб’єктів системи місцевого самоврядування виступати учасником муніципальних правовідносин, тобто бути носієм юридичних прав та обов’язків, а також відповідати за неналежну реалізацію своїх обов’язків.
14. Територіальна громада – це первинна суб'єктна основа системи місцевого самоврядування, що складається з громадян України, іноземців, осіб без громадянства, біженців, які об’єднані єдністю території, інтересами, правами і обов’язками в політичній, соціально-економічній та культурній сферах життя для вирішення питань місцевого значення.
Основними ознаками, що характеризують правову природу територіальної громади, визначено: 1) об’єднання людей, пов’язаних спільною територією проживання в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці (село, селище, місто); 2) наявність внутрішніх соціальних зв’язків; 3) спільність інтересів у вирішенні питань місцевого значення; 4) самоврядність територіальних громад; 5) автономність існування; 6) відносна децентралізація органів, уповноважених вирішувати питання місцевого значення; 7) спільність комунальної власності; 8) наявність самобутніх традицій територіальних громад.
15. Форма взаємодії суб’єктів системи місцевого самоврядування – це зовнішньо виражена діяльність суб’єктів системи місцевого самоврядування, яка здійснюється у межах компетенції цих органів з приводу реалізації їх завдань та функцій. Форми взаємодії суб’єктів системи місцевого самоврядування є за своєю суттю формами реалізації їх функцій та повноважень.
До основних форм взаємодії суб’єктів місцевого самоврядування віднесено, по-перше, форми безпосередньої муніципальної демократії: 1) місцевий референдум; 2) місцеві вибори; 3) загальні збори громадян; 4) місцеві ініціативи; 5) громадські слухання; 6) організація і участь в мітингах, походах, демонстраціях, пікетуваннях на місцевому рівні; 7) участь населення у роботі органів місцевого самоврядування на добровільних засадах (експертами, спеціалістами, консультантами, громадськими контролерами) та, по-друге, форми представницької муніципальної демократії.
16. Методи взаємодії суб’єктів системи місцевого самоврядування – це сукупність прийомів та способів, за допомогою яких суб’єкти муніципальної влади здійснюють планомірний і взаємоузгоджений комплекс заходів щодо вирішення питань місцевого значення. Основними методами взаємодії суб’єктів системи місцевого самоврядування є: імперативний та диспозитивний методи; методи рекомендацій та декларацій; теоретичні, методичні та технічні; метод розробки та впровадження спільних планів; метод взаємного інформування; методи прогнозування та планування; метод відносної автономії; методи координації діяльності, контроль за виконанням прийнятих рішень, інструктування.
17. Функції системи місцевого самоврядування – це основні напрями соціального призначення місцевого самоврядування, що втілюються у конкретні напрями та види діяльності його суб’єктів, які виражають волю й інтереси місцевих жителів і забезпечують здійснення ними взаємовідносин з державою, її органами, органами місцевого самоврядування в межах Конституції і законів України.
18. Механізм реалізації функцій системи місцевого самоврядування необхідно розглядати як комплексну системну категорію, яка є сукупністю економічних, політичних, правових, організаційних можливостей, які нерозривно пов’язані та складають основу місцевого самоврядування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Камінська Н. В. Еволюція поглядів на значення місцевого самоврядування у розбудові української державності: історико-правові аспекти / Н. В. Камінська // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2008. – № 3. – С. 69–81.
2. Бабичев И. В. Муниципальные юридические конструкции: системно-структурный анализ : автореф. дис. на соискание учен. степени д-ра юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституционное право; муниципальное право» / И. В. Бабичев. – М., 2011. – 55 с.
3. Баймуратов М. Конституционно-проектная регламентация местного самоуправления и территориальных коллективов / М. Баймуратов // Юридический вестник. – 1996. – № 1. – С. 95–100.
4. Батанов А. В. Муниципальная власть в системе категорий и институтов современного конституционализма / А. В. Батанов // Конституционное и муниципальное право. – 2007. – № 4. – С. 24–29.
5. Любченко П. М. Місцеве самоврядування в системі інститутів громадянського суспільства: конституційно-правовий аспект : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституційне право» / П. М. Любченко. – Х., 2008. – 40 с.
6. Матвеев Д. Н. Институт местного самоуправления в политической системе современной России : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. полит. наук : спец. 23.00.02 «Политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии» / Д. Н. Матвеев. – М., 2008. – 28 с.
7. Соловьев С. Г. Система публичных институтов муниципального права : дис. ... доктора юрид. наук: 12.00.02 / Соловьев Сергей Геннадьевич. – М., 2005. – 484 c.
8. Соловьев С. Г. Система фундаментальных понятий муниципального права : дис. ... кандидата юрид. наук: 12.00.02 / Соловьев Сергей Геннадьевич. – Екатеринбург, 1998. – 212 с.
9. Философский энциклопедический словарь / [Л. Ф. Ильичев, П. Н.Федосеев, С. М. Ковалев и др.]. – М. : Сов. энцикл., 1983. – 840 c.
10. Войтович Р. В. Логіка, методологія і методика наукових досліджень : навч. посібник / Р. В. Войтович. – К. : ЦНЛ, 2005. – 116 c.
11. Сурілов О. В. Теорія держави і права : навч. посібник / О. В. Сурілов. – Одеса : Астропринт, 1998. – 224 с.
12. Кельман М. С. Методологія наукового пізнання в контексті сучасного правознавства / М. С. Кельман // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2010. – № 1. – С. 14–19.
13. Бакуменко В. Д. Методологія державного управління: проблеми становлення та подальшого розвитку / В. Д. Бакуменко, В. М. Князєв, Ю. П. Сурмін // Вісник УАДУ. – 2003. – № 2. – С. 11–27.
14. Сергієнко Є. В. Застосування методології системного аналізу при комплексному вивченні місцевого самоврядування / Є. В. Сергієнко // Ефективність державного управління. – 2008. – Вип. 16–17. – С. 488–495.
15. Абасов Г. Г. Сучасні теорії розвитку місцевого самоврядування: теоретико-концептуальні проблеми / Г. Г. Абасов // Юрист України. – 2011. – № 4(17). – С. 11–14.
16. Бойко Ю. В. Становлення та розвиток сучасних концепцій місцевого самоврядування в Україні та країнах – членах ЄС / Ю. В. Бойко // Держава і право : зб. наук. праць. – Вип. 49. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2010. – С. 185–191.
17. Гриценко Е. В. Немецкие концепции о соотношении местного самоуправления и государства: история и современность / Е. В. Гриценко // Журнал российского права. – 2001. – № 6. – С. 137–144.
18. Дементьев А. Н. Теории местного самоуправления и их современные интерпретации / А. Н. Дементьев // Конституционное и муниципальное право. – 2009. – № 4. – С. 18–24.
19. Ершова Г. В. Либеральные теории о местном самоуправлении в западноевропейских учениях XVIII-XIX вв. / Г. В. Ершова // История государства и права. – 2010. – № 5. – С. 46–48.
20. Михайловська К. В. Онтологічні передумови місцевого самоврядування як політичного феномену та його концептуальної версії / К. В. Михайловська // Вісник Одеського національного університету. Серія «Соціологія і політичні науки». – 2009. – Том 14. – Випуск 2. – С. 84–91.
21. Сопов О. Ю. Общественная и государственная теории местного управления и их влияние на земские и городские реформы во второй половине XIX века в России / О. Ю. Сопов // История государства и права. – 2007. – № 10. – С. 19–20.
22. Черник И. Д. Основные теории местного самоуправления: происхождение и развитие. Сборник обзоров / И. Д. Черник ; отв. ред.: В. И. Фадеев; отв. за вып.: К. Ф. Загоруйко. – М. : Изд-во ИНИОН РАН, 1996. – 35 c.
23. Севтунов М. А. Теоретико-методологічні засади місцевого самоврядування / М. А. Севтунов // Державне будівництво. – 2007. – № 2. – С. 1–11 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/DeBu/2007-2/doc/1/07.pdf
24. Білоконь М. В. Органи державного управління та місцеве самоврядування в Російській імперії у другій половині ХІХ ст. (на матеріалах Лівобережної України): історико-правове дослідження : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / М.В. Білоконь. – Х., 2002. – 20 с.
25. Анимица Е. Г. Основы местного самоуправления / Е. Г. Анимица, А. Т. Тертышный. – М. : Инфра-М, 2000. – 463 с.
26. Емельянов Н. А. Местное самоуправление: проблемы, поиски, решения / Н. А. Емельянов. – М., 1997. – 165 с.
27. Институты самоуправления: историко-правовое исследование / [Графский В. Г., Ефремова Н. Н., Карпец В. И.] ; отв. ред. Мамут Л. С. – М. : Наука, 1995. – 301 c.
28. Основи муніципального права України: навчальний посібник / за ред. М. І. Корнієнка. – К. : Знання, 2000. – 116 с.
29. Євтушенко О. Н. Місцеве самоврядування у поглядах Л. Штейна / О. Н. Євтушенко, І. В. Мопаненко // Політологія. – 2010. – Вип. 118, т. 131. – С. 50–53.
30. Коркунов Н.М. Русское государственное право. Т. 2. Особенная часть / Н.М. Коркунов. – СПб., 1909.– 525 с.
31. Штейн Л. Учение об управлении и право управления со сравнением литературы и законодательства Франции, Англии и Германии / [Перевод с нем. под ред. И.Е. Андреевского]. – СПб.: Типография В.В. Пратцъ, 1874. – 594 с.
32. Панейко Ю.Л. Теоретичні основи самоврядування / Ю.Л. Панейко. – Львів: Літопис, 2002. – 196 с.
33. Левицька Г.Р. До питання про періодизацію розвитку місцевого самоврядування в Україні / Г.Р. Левицька, П.Б. Стецюк // Становлення і розвиток місцевого самоврядування в суверенній українській правовій державі: тези доповідей і повідомлень Української республіканської наук.-практ. конф. (м. Львів, 1991 р.). – Львів, 1991. – С.24–26.
34. Еллинек Г. Общее учение о государстве / Г. Еллинек. – 2-е изд., испр. и дополн. по 2-му нем. изд. С. И. Гессеном. – СПб., 1908. – 626 с.
35. Ашлей П. Местное и центральное управление. Сравнительный обзор учреждений Англии, Франции, Пруссии и Соединенных Штатов / П. Ашлей. – Спб, 1910. – XII. – 296 c.
36. Лазаревский Н. И. Самоуправление. Мелкая земская единица : сб. статей / Н. И. Лазаревский. – СПб., 1903. – С. 1–55.
37. Батанов О.В. Сучасний муніципалізм та проблеми формування муніципального праворозуміння в Україні / О.В. Батанов // Часопис Київського університету права. – 2011. – № 2. – С. 4–9.
38. Бортник С.М. Історичні аспекти розвитку теорії самоврядування / С.М. Бортник // Право і суспільство. – 2009. – № 5. – С. 18–21.
39. Лешков В.Н. О праве самостоятельности как основе для самоуправления / В.Н. Лешков. – М., 1871. – 354 с.
40. Драгоманов М.П. Вольный союз – Вільна спілка. Опыт украинской политико-социальной программы. Свод и объяснения / М.П. Драгоманов. – Женева, 1884. – 233 с.
41. Лешков В.Н. Опыт теории земства и его земских учреждений по Положению 1864 года, января первого / В.Н. Лешков // День. – М., 1865. – № 42. – 82 с.
42. Євтушенко О.Н. Концепції державної влади і місцевого самоврядування та їх вплив на розвиток суспільно-політичних відносин в українських землях у другій половині ХІХ ст. / О.Н. Євтушенко // Гілея (науковий вісник): збірник наукових праць / гол. ред. В.М. Вашкевич. – К., 2008. – Вип. 12. – С. 178–187.
43. Аболонин Е.С. Муниципальное право: конспект лекцій / Е.С. Аболонин. – М., 2005. – 128 с.
44. Тимофеев А.Г. Самоуправление и автономия / А.Г. Тимофеев. – СПб., 1906. – 174 с.
45. Градовский А.Д. Начала русского государственного права / А.Д. Градовский. – СПб., 1883. – 254 с.
46. Павленко С. В. Сучасна концепція місцевого самоврядування та її відображення в законодавстві України [Електронний ресурс] / Державне будівництво. – 2008. – № 2. – 12 с. – Режим доступу: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2008-2/index.html.
47. Дубровіна А. Б. Суспільний лад, механізм управління та право України в період розкладу феодально-кріпосницької системи і зростання капіталістичних відноси (перша половина XIX ст.) / А. Б. Дубровіна. – К., 1966. – 111с.
48. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради, 1996. – № 30. – Ст. 141.
49. Іщенко О. Актуальні проблеми розвитку місцевого самоврядування в контексті європейського вибору України / О. Іщенко, В. Кравченко, М. Пухтинський // Інноваційні механізми місцевого та регіонального розвитку: матеріалами VIII Всеукраїнських муніципальних слухань [«Ресурси місцевого і регіонального розвитку: національний та міжнародний аспекти»] (м. Судак, 29 липня – 2 серпня 2002 р.) / наук. ред. М. Пухтинський. – К., 2003. – С. 203–223.
50. Залучення громадян до участі в місцевому самоврядуванні: навчально-методичний посібник/ [укладач Б.А. Руснак]. – Чернівці: ЧМГС «Буковинська Партнерська Агенція», 2004. – 47 с.
51. Пархоменко В. Проблеми місцевого самоврядування в Україні 1990-х років / В. Пархоменко. – К. : «Українська книга», 1999. – 252 с.
52. Местное самоуправление : учебное и науч.-практ. пособие / под ред. В.И. Васильева. – М. : Юринформцентр, 1999. – 453 с.
53. Кравченко В. В. Конституційні засади місцевого самоврядування в Україні (основи муніципального права): навч. посіб. / В. В. Кравченко, М. В. Пітцик. – К. : Арарат-Центр, 2001. – 176 с.
54. Сторожук І. П. Системність як принцип місцевого управління / І. П. Сторожук // Університетські наукові записки. – 2006. – № 1 (17). –С. 202–207.
55. Прангишвили И.В. Системный подход и общесистемные закономерности / И. В. Прангишвили. – М.: СИНТЕГ, 2000. – 528 с.
56. Кречетников К. Г. Проектирование креативной образовательной среды на основе информационных технологий в вузе / К. Г. Кречетников. – М. : Госкоорцентр, 2003. – 296 с.
57. Радько Т.Н. Теория государства и права : учеб. для вузов / Т.Н. Радько. – М. : Академ. проект, 2005. – 816 с.
58. Газарян С.В. Теоретико-системний зміст професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування / С.В. Газарян // Державне будівництво. – 2010. – № 2. – С. 1–13 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/DeBu/2010-2/doc/3/01.pdf
59. Глущенко Ю. М. Принципи правотворчої діяльності місцевих державних адміністрацій / Ю. М. Глущенко // Форум права. – 2008. – № 2. – С. 66–72.
60. Місцеве самоврядування: думка молоді: [ред.-упорядн. Л.Кудіна, Н.Демчук, О.Кузьмич] – К.: «Молодіжна альтернатива», 2006. – 80 с.
61. Бялкина Т. М. О системности законодательного регулирования местного самоуправления / Т. М. Бялкина // Журнал российского права. – 2002. – № 4. – С. 36–43.
62. Дементьев А. Н. Системный подход к реформированию местного самоуправления / А.Н. Дементьев // Аналитический вестник. – 2005. – № 35–2 (287). – 80 с.
63. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 року // Відомості Верховної Ради, 1997. – № 24. – Ст.170.
64. Європейська хартія місцевого самоврядування від 15 жовтня 1985 року. Ратифіковано Законом України від 15.07.97 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 38. – Ст. 249.
65. Тимчук Г. Фінансово-бюджетне забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування / Г. Тимчук // Буковинський вісник державної служби і місцевого самоврядування. –2009. – № 2. – С. 40–43.
66. Кукарцев О. Інституціональні механізми регіональної політики: централізація та децентралізація влади / О. Кукарцев // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». – 2007. – № 19. – С. 101–107.
67. Авакьян С. А. Проблемы централизма, демократии, децентрализации в современном государстве: конституционно-правовые вопросы / С. А. Авакьян : материалы междунар. научн. конф. [«Централизм, демократия, децентрализация в современном государстве : конституционно-правовые вопросы»] (г. Москва, 7–9 апр. 2005 г.) / под ред. С. А. Авакьяна. – М. : ТК Велби, 2006. – С. 4–13.
68. Акмалова А. А. Гармонизация тенденций централизации и децентрализации как предпосылка развития местного самоуправления / А. А. Акмалова : материалы междунар. научн. конф. [«Централизм, демократия, децентрализация в современном государстве : конституционно-правовые вопросы»] (г. Москва, 7–9 апр. 2005 г.) / под ред. С. А. Авакьяна. – М. : ТК Велби, 2006. – С. 278–283.
69. Борденюк В. І. Децентралізація державної влади і місцеве самоврядування: поняття, суть та форми (види) / В. І. Борденюк // Право України. – 2005. – № 1. – С. 21–25.
70. Борденюк В. І. Місцеве самоврядування як форма децентралізації державної влади : конституційно-правові аспекти / В. І. Борденюк // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2004. – № 3. – С. 420–431.
71. Колишко Р. А. Децентралізація публічної влади в унітарній державі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / Р. А. Колишко. – К., 2003. – 16 с.
72. Крусян А. Р. Децентрализация и деконцентрация публичной власти: соотношение в теории и законодательстве Украины / А. Р. Крусян // Юридический вестник. – 1999. – № 1. – С. 29–33.
73. Черданцев А.Ф. Теория государства и права: учебник для вузов / А.Ф. Черданцев. – М.: Юрайт, 1999. – 432 с.
74. Державна регіональна політика України: особливості та стратегічні пріоритети: монографія / за ред. З.С. Варналія. – К.: НІСД, 2007. – 820с.
75. Теория государства и права: учебник для юридических вузов и факультетов / под ред. В. М. Корельского, В. Д. Перевалова – М.: ИНФРА – НОРМА М, 1997. – 570 с.
76. Алексеев С. С. Теория государства и права [учебник для вузов] / С.С. Алексеев. – М. : Издательская группа НОРМА-ИНФРА, 2000. – 596 с.
77. Теория государства и права: учебник / под ред. В.К. Бабаева. – М.: Юристъ, 1999. – 235 с.
78. Зайчук О. В. Теорія держави і права. Академічний курс : підручник / О.В. Зайчук, Н.М. Оніщенко. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 688 с.
79. Парламентські процедури: посібник для депутатів місцевих рад та активістів громад / Волинський ресурсний центр. – Луцьк, 2001. – 134 с.
80. Додатковий протокол до Європейської хартії місцевого самоврядування щодо права участі у справах місцевої влади: Протокол № 207 від 16.11.2009 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.municipal.gov.ua/.
81. Бодрова І. І. Взаємодія органів державної влади та місцевого самоврядування: конституційно-правовий аспект / І. І. Бодрова // Фонд місцевої демократії. – Х., 2007. – 9 с.
82. Краснов М. А. Введение в муниципальное право / М. А. Краснов. – М.: Институт государства и права РАН, 1993. – 16 с.
83. Пискотин М. И. Местное самоуправление – самоуправление населения / М.И. Пискотин // Местное самоуправление в России: состояние, проблемы и перспективы. – М., 1994. – 127 с.
84. Взаємодія громадянського суспільства та влади на місцевому рівні: матеріали конференції (м. Київ, 21–22 квітня 2008 р.). – К. : Лабораторія законодавчих ініціатив, 2008. – 22 с.
85. Права громадян у сфері виконавчої влади: адміністративно-правове забезпечення реалізації та захисту: монографія / кол. авт.; за заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Ін-т держ. і права ім. В.М. Корецького НАН України. – Ліра ЛТД, 2008. – 588 с.
86. Штомпель Н. Э. Развитие местного самоуправления – один из основных приоритетов устойчивого развития / Н. Э. Штомпель // Научно-технический сборник. – 2004. – № 57. – С. 281–285.
87. Кузнецова Е. О. Институт местного самоуправления: проблемы становления и развития [Електронний ресурс] / Е. О. Кузнецова // Державне будівництво, 2007. – 11 с. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/DeBu/2007-1/doc/2/18.pdf.
88. Зінченко О.П. Інноваційні механізми місцевого та регіонального розвитку // Ресурси місцевого і регіонального розвитку: національний та міжнародний аспекти: матеріали VIII Всеукраїнських муніципальних слухань / наук. ред. М. Пухтинський. – К.: Атіка-Н, 2003. – 528 с.
89. Смола М. Г. Местное самоуправление: некоторые проблемы организации и деятельности / М. Г. Смола, Г. В. Ветроумов // Юридический вестник. – 1996. – № 2. – С. 72–74.
90. Муніципальне право України : підручник / В. Ф. Погорілко, О. Ф. Фрицький, М. О. Баймуратов та ін. ; за ред. В. Ф. Погорілка, О. Ф. Фрицького. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
91. Кампо В. М. Місцеве самоврядування в Україні / В.М. Кампо. – К. : Ін. Юре, 1997. – 36 с.
92. Георгіца А.З. Конституційне право зарубіжних країн : навч. посібник / А.З. Георгіца. – Чернівці : «Рута», 2000. – 424 с.
93. Камінська Н. В. Європейська система місцевого і регіонального самоврядування та Україна: монографія / Н.В. Камінська. – Київ, 2012. – 413 с.
94. Скакун О. Ф. Теорія держави і права : підручник / Скакун О. Ф. ; пер. з рос. – Х. : Консум, 2001. – 656 с.
95. Авакьян С.А. Народовластие // Конституционное право: Энцикл. словарь / Отв. ред. С.А. Авакьян. – М.: Інфра-Норма, 2000. – 675 с.
96. Кравченко В.В. Конституційне право України: навч. посібник. – Вид. 3-тє, виправл. та доповн / В.В. Кравченко. – К.: Атіка, 2004. – 512 с.
97. Визначення поняття місцевого самоврядування та його ролі в системі влади // Парламентські процедури: посібник для депутатів місцевих рад та активістів громад / [упоряд. В. Кашевський]. – Волинський ресурсний центр, 2007. – С.31–48.
98. Трачук П.А. Участь громадян України у місцевому самоврядуванні: дис. ... кандидата юрид. наук: 12.00.02 / Трачук Петро Антонович. – Київ, 2003. – 244 с.
99. Кутафин О.Е. Муниципальное право Российской федерации : учебник / О.Е. Кутафин, В.И. Фадеев. – М.: Юристъ, 1997. – 428 с.
100. Шугрина Е.С. Муниципальное право Российской Федерации : учебник / Шугрина Е.С. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2007. – 672 с.
101. Выдрин И. В. Муниципальное право России : учеб. для вузов / Выдрин И. В., Кокотов А. Н. – М. : Издательская группа НОРМА-ИНФРА, 2000. – 368 с.
102. Серьогіна С. Муніципальна реформа як ключовий напрямок удосконалення моделі місцевого управління в Україні / С. Серьогіна // Місцеве самоврядування. – 2009. – №2. – С. 44–47.
103. Уваров А.А. Система местного самоуправления [Электронный ресурс] // Конституционное и муниципальное право, 2002. – № 2. – 10 с. – Режим доступа: http://www.lawmix.ru/comm.php?id.
104. Положення про громадські селищні, сільські, вуличні, квартальні, дільничні, домові комітети в Українській РСР: затв. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 17 жовтня 1975 р. (з наступними змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради Української РСР, 1981. – №3. – Ст. 36.
105. Об общих началах местного самоуправления и местного хозяйства в СССР от 9 апреля 1990 г. // Ведомости Съезда народных депутатов СССР, 1990. – №16. – Ст.267.
106. Скороход О. П. Досвід місцевого самоврядування Франції та Польщі: здобутки та застереження для України / О. П. Скороход // Стратегічні пріоритети. – 2008.– № 4 (9). – С. 159–164.
107. Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування: Закон України від 26 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України, 1992. – № 28. – Ст.387.
108. Делія Ю. В. Методологія та методи дослідження проблеми правотворчості суб’єктів місцевого самоврядування в Україні [Електронний ресурс] / Ю. В. Делія // Форум права. – 2012. – № 3 – С. 163–168. – Режим доступу: ttp://www.nbuv.gov.ua/ejournals/FP/2012-3/12djvcvu.pdf
109. Бевзенко В.М. Управління природно-заповідним фондом в Україні: організаційно-правові питання: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Бевзенко Володимир Михайлович. – Харків, 2005. – 214 с.
110. Адміністративне право України: підручник / [Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, О.В. Дьяченко та ін.]; за. ред. Ю.П. Битяка. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 544 с.
111. Кудіна Л. Органи місцевого самоврядування в Україні: регіональний аспект / Л. Кудіна, Л. Яцюк. – К. : «Молодіжна Альтернатива», 2008. – 120 с.
112. Реформування місцевого самоврядування України у відповідності до Європейської хартії місцевого самоврядування: матеріали Міжнародної науково-практичної конф. (м. Вінниця, 22 серпня 2009 р.). – Вінниця: Вінницькі відомості, 2009. – 20 с.
113. Бориславська О. Реформа місцевого самоврядування: проблеми внесення змін в Конституцію України / О. Бориславська // Вибори і демократія, 2005. – №3. – 9 с.
114. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України від 22.07.1998 № 810/98 // zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=3&nreg=810%2F98.
115. Державне управління проблеми адміністративно-правової теорії та практики / за заг. ред. В.Б.Авер’янова. – К.: Факт, 2003. – 384 с.
116. Борденюк В. Співвідношення органів державної влади та органів місцевого самоврядування: організаційно-управлінський аспект / Борденюк В. // Вісник УАДУ. – 2001. – № 4. – С. 312–320.
117. Саханенко С. Є. Територіальні основи організації публічної влади в Україні : конспект лекцій / Саханенко С. Є. – Одеса : ОРІДУ УАДУ, 2003. – 194 с.
118. Ярмиш О. Н. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні : навч. посібник / Ярмиш О. Н., Серьогін В. О. ; за заг. ред. Ю. М. Тодики. – Х. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 672 с.
119. Чапала Г. В. Місцеве самоврядування в системі публічної влади: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01. «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / Г.В. Чапала – Х., 2004. – 20 с.
120. Ожегов С. И. Словарь русского языка / С. И. Ожегов. – М. : Рус. яз., 1991. – 917 с.
121. Аникевич А. Г. Политическая власть. Вопросы методологии исследования / А. Г. Аникевич. – Красноярск: Изд-во Краснояр. ин-та, 1986. – 176 с.
122. Мінаєва І.М. Складові поняття “публічна влада” [Електроний ресурс] // Державне будівництво, 2008. – № 1. – С. 1–10. – Режим доступу: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e– book/db/2008– 1/doc/4/10.pdf.
123. Чиркин В. Е. Публичная власть. – М. : Аникевич А. Г. Политическая власть. Вопросы методологии иследования / Чиркин В. Е. – Красноярск : Изд-во Краснояр. ин-та, 1986. – 176 с.
124. Чиркин В. Е. Современное государство / В. Е. Чиркин. – М. : Междунар. отношения, 2001. – 416 с.
125. Тихомиров Ю. А. Публичное право / Ю. А. Тихомиров. – М. : БЕК. – 1995. – 439 с.
126. Лісничий В.В. Концептуальні засади політичних наук: теорія та історія: метод. та дидактичні матеріали до модуля 1 / [укл. В.В. Лісничий]. – Х.: УАДУ ХФ, 2001. – 36 с.
127. Сушинський О. І. Контроль у сфері публічної влади: теоретико-методологічні та організаційно-правові аспекти: монографія / Ю. А. Сушинський. – Львів : ЛРІДУ УАДУ, 2002. – 468 с.
128. Концептуальні засади взаємодії політики та управління : метод. та дидакт. матеріали до частини модуля «Політична теорія та історія» / [укл. В.П. Солових]. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2007. – 40 с.
129. Иностранное конституционное право / под ред. В.В. Маклакова. – М.: БЕК, 1996. – 446 с.
130. Селіванов А. Публічна влада та забезпечення прав і свобод громадян в судовій адміністративній юрисдикції: (проблеми теорії і практики) / А. Селіванов // Вибори та демократія. – 2006. – №2 (8). – С. 35–42.
131. Чиркин В. Е. Конституционное право: Россия и зарубежный опыт / В.Е. Чиркин.– М. : «Зерцало», 1998. – 448 с.
132. Сравнительное конституционное право / [отв. ред. Чиркин В.Е.]. – М.: «Манускрипт», 1996. – 730 с.
133. Старцев Я. Ю. Государственное и муниципальное управление в зарубежных странах /Я.Ю. Старцев. – М. : Логос,