КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ В МЕХАНІЗМІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

Краткое описание

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

УДК 342.565.2:342.7 (477)

РАДЗІЄВСЬКА ВІКТОРІЯ ВАЛЕРІЇВНА

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ В МЕХАНІЗМІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

Спеціальність: 12.00.02 – конституційне право;
муніципальне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Клименко Оксана Михайлівна
доктор юридичних наук, старший науковий співробітник

Київ – 2013

ЗМІСТ
ВСТУП 2
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ МЕХАНІЗМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА
11
1.1. Поняття та зміст механізму забезпечення прав і свобод людини і громадянина 11
1.2. Структура механізму забезпечення прав і свобод людини і громадянина 22
1.3. Місце Конституційного Суду України у механізмі забезпечення прав і свобод людини і громадянина 45
Висновки до Розділу 1 55
РОЗДІЛ 2. КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ ЯК ІНСТИТУТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА
58
2.1. Функції Конституційного Суду України щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина 58
2.2. Механізми забезпечення прав і свобод людини і громадянина Конституційним Судом України 83
2.3. Конституційне провадження в механізмі забезпечення прав і свобод людини і громадянина 105
Висновки до Розділу 2 120
РОЗДІЛ 3. ЗНАЧЕННЯ ПРАКТИКИ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ ДЛЯ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА
124
3.1. Вплив Конституційного Суду України на розвиток системи прав і свобод людини і громадянина 124
3.2. Значення практики Конституційного Суду України для розвитку інституційної системи забезпечення прав і свобод людини і громадянина 149
Висновки до Розділу 3 161
ВИСНОВКИ 164
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 170
ДОДАТКИ 205
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Конституція України, проголосивши Україну демократичною, правовою державою, де носієм суверенітету та єдиним джерелом влади є народ, встановила, що права і свободи людини і громадянина та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а головним її обов’язком є їх утвердження та забезпечення.
Відповідно до взятих на себе зобов’язань держава здійснює забезпечення прав і свобод людини шляхом проведення політики у цій сфері через систему державних правових інститутів. Одне з центральних місць серед них займає Конституційний Суд України, який відповідно до Основного Закону належить до судової гілки влади та є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Основним завданням Конституційного Суду є гарантування верховенства Конституції України шляхом реалізації властивих йому повноважень. Вирішуючи конституційні спори, що віднесені до його компетенції, Конституційний Суд України забезпечує реальність норм Основного Закону, гарантії реалізації та захисту прав і свобод людини і громадянина.
Конституційно-правовий зміст діяльності Конституційного Суду України щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина розкривається через головний обов’язок держави, закріплений у статті 3 Конституції України, та полягає в функції гарантування конституційного правопорядку на засадах пріоритету прав і свобод людини і громадянина. Функція гаранта верховенства Конституції зумовлює виняткову роль і місце Конституційного Суду в державному механізмі забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Цим пояснюються особливості його правового статусу як єдиного органу конституційної юрисдикції в державі.
Слід зазначити, що у вітчизняній юридичній науці приділялася певна увага проблемам ролі і місця Конституційного Суду України в механізмі захисту та забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Зокрема, їм були присвячені дисертаційні дослідження Т. О. Бринь «Конституційний Суд України в механізмі захисту та забезпечення прав і свобод людини і громадянина» (2010 р.), О. О. Кравченко «Захист прав і свобод людини та громадянина Конституційним Судом України: доктринальні, прикладні та компаративні аспекти» (2011 р.), А. П. Ткачука «Конституційний Суд України у механізмі захисту основних прав і свобод людини: модельний підхід» (2012 р.).
Водночас їх аналіз засвідчив відсутність єдиних наукових підходів із питань, окреслених темою даного дослідження. Крім того, у зазначених дослідженнях не всім питанням, що стосуються ролі і місця Конституційного Суду України в механізмі забезпечення прав і свобод людини і громадянина, було приділено достатньо уваги. Зокрема, йдеться про аналіз значення практики Конституційного Суду України для розвитку національної системи забезпечення прав і свобод людини і громадянина, проблему нормативності актів єдиного органу конституційної юрисдикції тощо.
Актуальність теми підтверджується також доцільністю системного теоретичного узагальнення наукових джерел із метою вироблення обґрунтованих у теоретичному плані та практично вивірених підходів щодо визначення ролі та місця Конституційного Суду в державному механізмі забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а відтак – і правових форм втілення його функціональних повноважень.
Крім того, актуальність теми пояснюється і рядом чинників об’єктивного характеру, зокрема, станом забезпечення прав і свобод людини і громадянина в Україні, що потребує поліпшення, процесом підготовки до проведення конституційної реформи у найближчій перспективі, а, відповідно – завершення судово-правової реформи.
Загальну теоретичну основу дослідження склали роботи таких українських вчених-юристів, як: М. О. Баймуратова, В. Г. Буткевича, П. Б. Євграфова, О. В. Зайчука, О. М. Клименко, М. І. Козюбри, А. М. Колодія, В. В. Копєйчикова, О. Л. Копиленка, Я. В. Лазура, О. В. Марцеляка, Н. Р. Нижник, Н. М. Оніщенко, В. Ф. Погорілка, А. В. Портнова, Д. М. Притики, П. М. Рабіновича, М. Д. Савенка, А. О. Селіванова, О. Ф Скакун, В. Є. Скоморохи, І. Д. Сліденка, В. П. Тихого, О. Ю. Тодики, Ю. М. Тодики, О. Ф. Фрицького, М. В. Цвіка, В. М. Шаповала, Ю. С. Шемшученка, Л. П. Юзькова та інших.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана у рамках комплексної науково-дослідної програми відділу проблем розвитку національного законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України «Конституціоналізм у сучасному українському державо- та правотворенні України: стан, проблеми та перспективи» (державний реєстраційний № 0111U002227).
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є визначення ролі та місця Конституційного Суду України в державному механізмі забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Для досягнення окресленої мети в ході дослідження поставлено такі наукові завдання:
– дослідити й узагальнити теоретико-правові аспекти механізму забезпечення прав і свобод людини і громадянина, визначити його зміст та основні складові;
– здійснити комплексний аналіз забезпечення прав і свобод людини і громадянина як основного напрямку діяльності держави;
– з’ясувати особливості участі Конституційного Суду України у державному механізмі забезпечення прав і свобод людини і громадянина як гаранта конституційного правопорядку;
– дослідити особливості конституційно-правового статусу Конституційного Суду України як суб’єкта забезпечення прав і свобод людини і громадянина;
– визначити місце єдиного органу конституційного судочинства в державному механізмі забезпечення прав і свобод людини і громадянина;
– проаналізувати правові підстави та юрисдикційні форми забезпечення прав і свобод людини і громадянина Конституційним Судом України;
– визначити роль Конституційного Суду України щодо розвитку національної системи забезпечення прав і свобод людини і громадянина.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв’язку з забезпеченням державою прав і свобод людини і громадянина.
Предметом дослідження є правовий статус Конституційного Суду України, його роль і місце в системі державного механізму забезпечення прав і свобод людини і громадянина.
Методи дослідження. З метою найбільш ґрунтовного пізнання, всебічного вивчення об’єкта та предмета дослідження, отримання належних наукових результатів у процесі написання дисертаційної роботи було використано загальнонаукові та спеціальні наукові методи. Діалектичний метод покладений в основу вивчення сутності механізму забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Системно-структурний – для дослідження його змісту та складових (нормативної та інституційної). Системний метод ліг в основу з’ясування ролі та місця Конституційного Суду України у національній системі забезпечення прав і свобод людини і громадянина, зокрема в системі конституційних інститутів державної влади, а також судових органів. Аналітичний метод був застосований при дослідженні конституційно-правового статусу Конституційного Суду, допоміг визначити його функцію щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина через повноваження Суду, а також форму його участі у механізмі забезпечення прав і свобод людини і громадянина через аналіз внутрішніх механізмів Суду (конституційне провадження). Формально-юридичний метод використано в процесі аналізу нормативного матеріалу з питань, окреслених темою, вивчення практики Суду та її значення для розвитку інституційної системи забезпечення прав і свобод, а також національної системи прав і свобод людини і громадянина.
Наукова новизна дисертації та особистий внесок дисертанта полягають в авторському підході проведення комплексного кваліфікованого дослідження ролі та місця Конституційного Суду України в державному механізмі забезпечення прав і свобод людини з урахуванням особливостей його конституційно-правового статусу, організації державної системи та судоустрою України.
У дисертації автором сформульовано й обґрунтовано такі теоретичні висновки, що характеризуються новизною та виносяться на захист:
вперше:
– аргументовано, що функція Конституційного Суду України щодо забезпечення (гарантування) прав і свобод людини і громадянина має ознаки основної та самостійної (поряд із функцією гарантування Основного Закону);
– теоретично узагальнено підходи щодо класифікації функцій Конституційного Суду України й обґрунтовано, що до його основних функцій належать такі, що характеризують: а) вид державної діяльності щодо здійснення владних повноважень – функція судочинства; б) специфіку діяльності органу конституційної юрисдикції: функція конституційного контролю, функція офіційного тлумачення; в) цілеспрямованість і зміст діяльності – функція забезпечення прав і свобод людини і громадянина;
– обґрунтовано, що в механізмі забезпечення прав і свобод людини за своїм конституційно-правовим статусом Конституційний Суд України виступає гарантом конституційного правопорядку у сфері прав і свобод людини і посідає автономне місце як в системі органів державної влади, так і в судовій системі. Це обумовлено: а) його компетенцією; б) спеціальним законодавством, що регулює його діяльність; в) особливостями формування; г) специфікою процесуальної форми конституційного судочинства; д) юридичними властивостями актів Конституційного Суду України;
– проведено наукове узагальнення практики Конституційного Суду України в контексті аналізу механізму забезпечення прав і свобод людини в Україні. Встановлено, що найбільшу частину прийнятих Конституційним Судом України актів із питань забезпечення прав і свобод людини і громадянина становлять рішення, прийняті за конституційними поданнями народних депутатів і Верховної Ради України;
удосконалено:
– підходи до розуміння поняття «забезпечення прав і свобод людини і громадянина», котре пропонується розглядати як відповідну діяльність держави в особі її органів стосовно додержання конституційного правопорядку на засадах пріоритету прав і свобод людини і громадянина, їх гарантування шляхом створення правових умов для їх реалізації та охорони;
– правову характеристику механізму забезпечення прав і свобод людини і громадянина як системи правових засобів та інститутів, визначених Конституцією України, взаємоузгоджена впорядкованість і взаємодія яких забезпечує функціональну цілеспрямованість діяльності держави на створення правових умов, спрямованих на реалізацію, охорону та захист прав і свобод людини і громадянина. Правовий механізм забезпечення прав і свобод людини і громадянина складається з двох підсистем – нормативно-правової та інституційної;
– кваліфікаційні критерії щодо визначення у співвідношенні термінів «функція», «юрисдикція», «компетенція», «повноваження» в аспекті діяльності Конституційного Суду України;
– правову характеристику юридичних властивостей актів Конституційного Суду України щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а саме: а) загальнообов’язковість (стосуються невизначеного кола осіб); б) нормативність (спрямованість на об’єктивне право, розвиток законодавства); в) відсутність індивідуального характеру (не встановлюють факту порушення суб’єктивного права); г) не мають ознак правовстановлюючого акта;
дістали подальшого розвитку:
– поняття «конституційне провадження», що в механізмі забезпечення прав і свобод людини і громадянина визначено спеціальною організаційно-процесуальною формою розгляду органом конституційного судочинства справ із приводу конституційно-правових спорів, що виникають у сфері прав і свобод людини і громадянина, результати якого спрямовані на забезпечення конституційного правопорядку у цій сфері, у тому числі через визначення преюдиціального значення рішень Конституційного Суду України для судів загальної юрисдикції щодо справ у зв'язку з правовідносинами, що виникли у рамках такого спору (в результаті дії неконституційного акта, положення);
– підходи до розуміння поняття «офіційне тлумачення» в контексті діяльності Конституційного Суду України, яке визначено як вид юридичної діяльності, що здійснюється уповноваженим органом держави в порядку та відповідно до вимог закону, стосовно розкриття змісту норм права (їх інтерпретації) з урахуванням конкретної ситуації їх правозастосування, коли виникають сумніви щодо чіткості, повноти, однозначності таких норм під час юридичної кваліфікації конкретних обставин або у зв’язку з їх застосуванням у певних правовідносинах;
– дослідження особливостей конституційного подання та конституційного звернення як: а) інструментів механізму забезпечення прав і свобод людини і громадянина; б) форм доступу до органу конституційної юрисдикції; в) підстав для відкриття конституційного провадження;
– аргументація щодо ефективності конституційної скарги в механізмі забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а також аналіз існуючих проблем щодо запровадження інституту конституційної скарги в Україні.
Практичне значення одержаних результатів. Запропоновані автором обґрунтовані та сформовані теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані:
– у науково-дослідній сфері – для подальшої розробки проблематики забезпечення прав і свобод людини і громадянина, правового статусу органу конституційної юрисдикції;
– у правотворчій діяльності – результати дисертації можуть бути корисними під час розробки нормативно-правових актів, спрямованих на врегулювання суспільних відносин із забезпечення прав і свобод людини і громадянина;
– в освітній діяльності – для підготовки навчальних і навчально-методичних посібників, підручників, лекційних матеріалів із дисципліни конституційного права, курсів, присвячених проблемам прав і свобод людини і громадянина .
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане самостійно з урахуванням останніх наукових розробок і практики у сфері конституційного забезпечення, у тому числі прав і свобод людини і громадянина. Усі сформульовані у роботі положення та висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора.
Наукова достовірність результатів дисертації підтверджується проведеним комплексним аналізом значної кількості нормативно-правових джерел, серед яких Конституція України, закони України «Про Конституційний Суд України», «Про судоустрій та статус суддів», «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», інші законодавчі акти та міжнародні договори України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, рішення та висновки Конституційного Суду України та інші.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Результати дисертаційного дослідження оприлюднені на науково-практичних конференціях, у тому числі міжнародних, семінарах, «круглих столах», проведених за темами: «Права людини в поліетнічному суспільстві» (м. Київ, 2004 р.), «Права людини в умовах сучасного державотворення: теоретичні і практичні аспекти» (м. Суми, 11-12 грудня 2009 р.), «Загальна декларація прав людини: міжнародне право та історичний розвиток» (м. Київ, 20 травня 2009 р.), «Україна у стані перманентного вибору: духовно-культурні, соціально-економічні та політико правові стратегії» (м. Київ, 20 травня 2010 р.), «Конституційні засади модернізації України (до 16-річчя Конституції України)» (м. Київ, 26 червня 2012 р.), «Європейський шлях до належного управління» (м. Київ, 31 жовтня – 2 листопада 2012 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображені в самостійно підготовлених автором 9 наукових статтях, з яких 5 опубліковані в фахових наукових виданнях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в основному здобутку цієї роботи – виробленні нових підходів і критеріїв до аналізу особливостей конституційно-правового статусу Конституційного Суду України як суб’єкта забезпечення прав і свобод людини і громадянина, визначення місця єдиного органу конституційного судочинства в державному механізмі забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а також його ролі щодо розвитку національної системи забезпечення прав і свобод людини і громадянина.
У зв’язку з тим, що згідно з Конституцією України (стаття 3) утвердження та забезпеченні прав та інтересів людини визначено головним обов’язком держави, в роботі була зосереджена увага на комплексному аналізі змісту забезпечення прав та інтересів людини як основного напряму діяльності держави та її суб’єктів, насамперед органів державної влади. Основна концептуальна ідея роботи полягає в обґрунтуванні особливостей участі Конституційного Суду України в державному механізмі забезпечення прав і свобод людини як гаранта конституційного правопорядку у сфері забезпечення прав і свобод людини і громадянина, що посідає автономне місце як у системі органів державної влади, так і судовій системі.
Основні результати дисертаційного дослідження зосереджені у таких узагальнених висновках.
Конституційні права і свободи людини і громадянина є системоутворюючою категорією щодо організації державної системи, адже суть та зміст діяльності держави конституційного типу полягає в утвердженні та забезпеченні прав і свобод людини та їх гарантій.
Правовий механізм забезпечення прав і свобод людини – складна багатоланкова система інститутів, засобів і способів, через які утверджені (закріплені) права і свободи людини стають реальними, що передбачає створення правових умов для їх реалізації, охорони, складовою якої є захист (у разі їх порушення чи виникнення потенційної загрози такого порушення). Правовий механізм забезпечення прав і свобод людини складається з двох підсистем – нормативно-правової та інституційної, що перебувають у взаємозв’язку та взаємодії. Внутрішня узгодженість елементів цих підсистем, конструктивна їх цілеспрямованість на забезпечення прав і свобод людини є умовою ефективності даного механізму.
Нормативно-правова складова механізму забезпечення прав і свобод людини і громадянина – це система правових норм, закріплених у відповідних нормативно-правовій формі (у формі закону), що виступає правовим підґрунтям та об’єктивує умови правової дійсності, чим забезпечується реальність прав і свобод людини, тобто охорона та правові можливості щодо реалізації.
Інституційна складова правового механізму забезпечення прав і свобод людини включає систему органів державної влади, інших зобов’язаних суб’єктів, які у межах своїх повноважень відповідно до закону забезпечують охорону прав і свобод людини і громадянина, правові умови реалізації, їх гарантування та захист (у разі порушення чи загрози такого).
У вітчизняній юридичній думці, незважаючи на законодавче визначення місця Конституційного Суду України в системі судових органів, висловлюються різні підходи щодо його місця в державній системі з урахуванням її організації на засадах поділу на гілки влади. Обґрунтовується, що Конституційний Суд України за своїм конституційно-правовим статусом посідає автономне місце в системі судових органів, а також серед інших органів державної влади. Це обумовлено: а) його компетенцією; б) спеціальним законодавством, що регулює його діяльність; в) особливостями формування; г) специфікою процесуальної форми конституційного судочинства; д) юридичними властивостями актів Конституційного Суду.
Конституційно-правовий зміст забезпечення прав і свобод людини і громадянина розкривається в гарантуванні конституційного правопорядку на засадах пріоритету прав і свобод.
Обґрунтовується, що функція Конституційного Суду щодо забезпечення (гарантування) прав і свобод людини і громадянина має ознаки основної та самостійної (поряд із функцією гарантування Основного Закону).
Запропоновано авторські дефінітивні визначення окремих понять. Поняття «функція» є категорією загальною, що визначає як напрям, так і вид діяльності відповідного органу держави. При цьому стосовно діяльності Конституційного Суду термін «юрисдикція» вказує на вид діяльності, що пов’язано зі специфікою здійснення судової влади. Поняття «компетенція» є похідним від нього й охоплює коло повноважень, що через вид діяльності конкретизують напрями, за якими здійснюється юрисдикція (об’єкт юрисдикції).
Поняття «офіційне тлумачення» визначено як вид юридичної діяльності, що здійснюється уповноваженим органом держави в порядку та відповідно до вимог закону, щодо розкриття змісту норм права з урахуванням конкретної ситуації їх правозастосування, коли виникають сумніви щодо чіткості, повноти, однозначності таких норм під час юридичної кваліфікації конкретних обставин або у зв’язку з їх застосуванням у певних правовідносинах.
На підставі комплексного аналізу повноважень Конституційного Суду України, теоретичного узагальнення наукових підходів щодо їх класифікації визначено й досліджено його функції, а саме: функції судочинства; конституційного контролю; офіційного тлумачення; правотворчу; арбітражну; установчу; управлінську; представницьку функції; функцію забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Обґрунтовано, що до його основних функцій Конституційного Суду України слід віднести ті, які характеризують: а) вид державної діяльності щодо здійснення владних повноважень – функція судочинства; б) специфіку діяльності єдиного органу конституційної юрисдикції: функція конституційного контролю, функція офіційного тлумачення; в) цілеспрямованість та зміст діяльності – функція забезпечення прав і свобод людини і громадянина.
Властиві для органа конституційного судочинства функції офіційного тлумачення норм Конституції та конституційного контролю є невід’ємними складовими охорони Основного Закону, а також конституційного правопорядку у сфері забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Водночас обґрунтовується позиція, що функція забезпечення прав і свобод людини і громадянина, поряд із його функцією щодо гарантування Конституції як Основного Закону, є основною функцією Конституційного Суду України, яку він здійснює в рамках реалізації практично усіх своїх функцій, що одержує втілення у відповідних повноваженнях, в яких проявляються різні аспекти такого забезпечення.
Досліджено особливості конституційного подання та конституційного звернення як: інструментів механізму забезпечення прав і свобод людини і громадянина, форм доступу до єдиного органу конституційної юрисдикції, підстави для відкриття конституційного провадження.
На підставі вивчення практики Конституційного Суду України встановлено, що кожна з підстав, визначених законом, для конституційного подання може стосуватися питань забезпечення прав і свобод людини і громадянина; відповідно, суб’єкти таких конституційних подань, у рамках своїх повноважень виступають учасниками механізму забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Правова суть участі суб’єктів конституційних подань в механізмі забезпечення прав і свобод людини і громадянина, насамперед з питань перевірки конституційності правових актів і законопроектів, полягає у виконанні ними конституційного обов’язку щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а також може набувати ознак опосередкованої форми доступу фізичної особи до органу конституційного судочинства.
Конституційне звернення про необхідність офіційного тлумачення Конституції та законів України є правовою формою безпосереднього звернення фізичної особи до Конституційного Суду з питань забезпечення реалізації та захисту її прав і свобод (у тому числі через юридичну особу). Офіційне тлумачення є формою з’ясування змісту певної правової норми, її інтерпретації в контексті існуючої проблеми щодо розуміння та неоднозначного її застосування. Відповідно така інтерпретація має локальний характер з точки зору існуючої проблеми правозастосування та загальний стосовно її обов’язковості. Проте, юридичний факт офіційного тлумачення правової норми, що оформлюється відповідним рішенням Конституційного Суду, хоча й враховує конкретний факт порушення суб’єктивного права людини, але не спрямований на безпосередній захист такого права.
Право громадян на звернення до єдиного органу конституційної юрисдикції з позиції оцінки правових наслідків його реалізації свідчить про його факультативний характер щодо створення об’єктивних правових можливостей для подальшого здійснення чи захисту певних конституційних прав і свобод, стосовно яких виник конкретний конституційно-правовий спір.
Аналізуються такі юридичні властивості актів Конституційного Суду України щодо забезпечення прав і свобод людини: а) загальнообов’язковість (стосуються невизначеного кола осіб); б) нормативність (спрямовані на об’єктивне право, розвиток законодавства); в) відсутність індивідуального характеру (не встановлюють фактичних обставин, порушення суб’єктивного права); г) не мають ознак правовстановлюючого акта.
У розвиток аргументації щодо доцільності запровадження інституту конституційної скарги надається обґрунтування, згідно з яким конституційну скаргу пропонується розглядати, насамперед, як гарантію конституційного правопорядку щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина. У сенсі частини другої статті 3 Конституції України цей інститут набуває відповідного змісту діяльності держави , а саме: в особі певного органу державної влади – Конституційного Суду, щодо захисту прав і свобод особи в рамках вирішення певного конституційного спору.
У механізмі забезпечення прав і свобод людини і громадянина конституційне провадження є спеціальною організаційно-процесуальною формою розгляду органом конституційного судочинства справ з приводу конституційно-правових спорів, що виникають у сфері забезпечення прав і свобод людини і громадянина, результати якого мають преюдиційне значення для всіх зобов’язаних державних суб’єктів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Арутюнян Г .Г. Конституционный Суд в системе государственной власти: Сравнительный анализ / Г. Г. Арутюнян. – Ереван : Нжар, 1999. – 238 с.
2. Бігун В. С. Судове праворозуміння у механізмі забезпечення прав людини / В. С. Бігун [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bihun.in.ua/jushits/jurhit/article/623/
3. Бондарь Н. С. Судебный конституционализм в России в свете конституционного правосудия / Н. С. Бондарь. – М. : Норма : Инфра- М, 2011. – 543 с.
4. Бринцев В. Політико-правовий аналіз ролі Конституційного Суду України у законодавчому процесі / В. Бринцев // Вісник Конституційного Суду України. – 2007. – № 1. – С. 23–30.
5. Бринь Т. О. Конституційний Суд України в механізмі захисту та забезпечення прав і свобод людини і громадянина : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «конституційне право; муніципальне право» / Т. О. Бринь. – Харків, 2010. – 19 с.
6. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Г. Бусол. – К. : Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003. – 1440 с.
7. Висновок Конституційного Суду України у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності проекту Закону України «Про внесення змін до статті 46 Конституції України» вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про внесення змін до статті 46 Конституції України) № 2-в/99 від 2 червня1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 24. – Ст. 176.
8. Висновок Конституційного Суду України у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України щодо удосконалення системи місцевого самоврядування вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про внесення змін до статей 85, 118, 119, 133, 136, 140, 141, 142, 143 Конституції України) № 1-в/2008 від 15 січня 2008 р. // Вісник Конституційного Суду України. – 2008. – № 1. – С. 60–75.
9. Висновок Конституційного Суду України у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України щодо недоторканності вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про внесення змін до статей 80, 105, 126, 149 Конституції України) № 1-в/2012 від 10 липня 2012 р. // Офіційний вісник України. – 2012. – № 55. – Ст. 71.
10. Висновок Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України про надання висновку щодо відповідності Конституції України Римського Статуту Міжнародного кримінального суду (справа про Римський Статут) № 3-в/2001 від 11 липня 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 28. – Ст. 104.
11. Висновок щодо можливих конституційних та законодавчих змін для забезпечення безперервного функціонування Конституційного Суду України // Проблеми розвитку конституційного законодавства України: збірник висновків Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеціанська Комісія). – К. : Парламентське вид-во, 2010. – 498 с.
12. Витрук Н. В. Конституционное правосудие : Судебно-конституционное право и процесс / Н. В. Витрук. – М. : Юристъ, 2005. – 527 с.
13. Волинка К. Г. Механізм забезпечення прав і свобод особи: питання теорії і практики : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.02 «конституційне право; муніципальне право» / К. Г. Волинка. – К., 2000. – 16 с.
14. Всеобщая декларация прав человека от 10 декабря 1948 года // Международные акты о правах человека: Сборник документов. – М. : НОРМА. – 1998. – С. 39–43.
15. Головін А. Конституційне правосуддя: вчора сьогодні, завтра / А. Головін // Вісник Конституційного Суду України. – 2001. – № 4–5. – С. 5–14.
16. Головін А. С. Захист прав і свобод людини і громадянина при здійсненні правосуддя в рішеннях Конституційного Суду України / А. С. Головін. – К. : Логос, 2011. – 307 с.
17. Господарський процесуальний кодекс України № 1798-XII від 6 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
18. Гудзь Л. В. Забезпечення виборчих прав громадян України та діяльність міліції у цій сфері : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.02 «конституційне право; муніципальне право» / Л. В. Гудзь. – К., 2009. – 18 с.
19. Гультай М. Функціональні характеристики інституту конституційної скарги та модель його впровадження в Україні / М. Гультай // Вісник Конституційного Суду України. – 2011. – № 4-5. – С. 185-193.
20. Декларация прав человека и гражданина от 26 августа 1789 р. // Международные акты о правах человека : Сборник документов. – М. : НОРМА. – 1999. – 784 с.
21. Декларація про державний суверенітет України № 55-XII від 16 липня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 31. – Ст. 429.
22. Денісова М. М. Правове забезпечення реалізації конституційного права на мирні зібрання в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.02 «конституційне право; муніципальне право» / М. М. Денісова. – Харків, 2010. – 18 с.
23. Динько О. Ф. Зміст і гарантії забезпечення реалізації свободи пересування людини та громадянина в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.02 «конституційне право; муніципальне право» / О. Ф. Динько. – К., 2003. – 18 с.
24. Євграфов Є. П. Акти Конституційного Суду України в системі національного законодавства / Є. П. Євграфов // Право України. – 2001. – № 10. – С. 66–68.
25. Європейська Конвенція про захист прав людини та основних свобод від 4 листопада 1950 р. [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_004
26. Європейська хартія про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 р. [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/994_236
27. Зайчук О. В. Теорія держави і права: академічний курс / О. В. Зайчук, Н. М. Оніщенко. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 688 с.
28. Закоморна К. О. Конституційне законодавство зарубіжних країн / В. О. Ріяка , К. О. Закоморна. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 384 с.
29. Законотворча діяльність: Словник термінів і понять / За ред. акад. НАН України В. М. Литвина. – К. : Парламентське вид-во, 2004. – 315 с.
30. Кампо В. М. Проблемы и перспективы развития украинской модели конституционной юстиции / В. М. Кампо // Сравнительное конституционное обозрение. – 2011. – №3. – С. 155–163.
31. Кампо В. М. Конституціоналізація приватного права у практиці Конституційного Суду України / В. М. Кампо // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – №3. – С. 3–7.
32. Карташов В. Н. Юридическая практика в правовой системе общества: В 2 т. / В. Н. Карташов. – М.,1998. – Т. 2. – 356 с.
33. Клименко О. М. Співвідношення публічного та приватного інтересів у аспекті примусового відчуження об’єктів права приватної власності, зумовленого суспільною необхідністю (конституційно-правовий аналіз) : Монографія / О. М. Клименко. – К. : Інститут законодавства Верховної Ради України, 2011. – 424 с.
34. Кодекс адміністративного судочинства України № 2747-IV від 6 липня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35–36, 37. – Cт. 1358.
35. Козюбра М.І. Конституційний Суд в системі органів державної влади / М. І. Козюбра // Державноправова реформа в Україні. – К. : Ін-тут законодавства Верховної Ради України, 1997. – 251 c.
36. Колодій А. М. Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні / А. М. Колодій, А. Ю. Олійник. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 464 с.
37. Колодій А. М. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина в Україні / А. М. Колодій, А. Ю. Олійник. – К. : Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 350 с.
38. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. / Рада Європи // Офіційний вісник України. – 2006. – № 32. – Ст. 270.
39. Конституции и законодательные акты буржуазных государств в XVII-XIX вв. (Англия, США, Франция, Италия, Германия) : Сб. документов / Под ред. П. Н. Галанзы. – М. : Гос. изд-во юрид. лит., 1957. – 587 с.
40. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: В 2 т. / Под ред. Б. А. Страшуна. – М., 1995. – Т. 2. – 448 с.
41. Конституційне право України / За ред.: Ю. М. Тодики, В. С. Журавського. – К. : Ін Юре, 2002. – 544 с.
42. Конституційний Суд України: Рішення, висновки / Відп. ред. А. А. Стрижак. – К. : Ін. Юре, 2008. – Кн. 8. – 480 с.
43. Конституційні права, свободи і обов’язки людини і громадянина в Україні / За ред. академіка НАН України Ю. С. Шемшученка. – К. : Юридична думка, 2008. – 252 с.
44. Конституция Испании // Конституции буржуазных государств / Сост. В. В. Маклаков. – М. : БЕК, 1999. – С. 283–354.– 584 с.
45. Конституція України: Закон України № 254к/96-ВР від 28 червня 1996 р. (зі змінами) // Офіційний вісник України. – 2010. – № 72 (спец. випуск). – Ст. 2598.
46. Копєйчиков В. В. Правознавство / В. В. Копєйчиков. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 480 c.
47. Копиленко О. Л. Соціальні системи сучасності: взаємозв’язок, взаємообумовленість і взаємовплив / О. Л. Копиленко // Порівняльне правознавство (теоретико-правове дослідження) : Монографія / За ред. : О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. – К. : Фенікс, 2007. – С. 156–177.
48. Котляревська Г. М. Конституційне право на звернення до органів влади в системі прав людини в Україні / Г. М. Котляревська // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К., 2008. – Вип. 41. – С. 303–308.
49. Кравченко В. В. Конституційне право України / В. В. Кравченко. – 6-те вид., випр. та доп. – К. : Атіка, 2008. – 592 c.
50. Кравченко О. О. Захист прав людини Конституційним Судом України: доктринальні, прикладні та компаративні аспекти : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.02 «конституційне право; муніципальне право» / О. О. Кравченко. – К., 2011. – 16 с.
51. Кресіна І. О. Інститут імпічменту: Порівняльний політико-правовий аналіз / І. О. Кресіна, А. А. Коваленко, С. В. Балан. – К., 2004. – 173 с.
52. Кримінальний процесуальний кодекс України № 4651-VI від 13 квітня 2012 р. // Урядовий кур'єр. – 2012. – № 99.
53. Кушніренко О. Г. Права і свободи людини та громадянина / О. Г. Кушніренко, Т. М. Слінько. – Харків : Факт, 2001. – 437 с.
54. Лившиц Р. З. Теория права / Р. З. Лившиц. – М., 1994. – 110 с.
55. Малехина Е. В. История государства и права зарубежных стран / Е. В. Малехина. – М. : Наука, 2003. – 208 с.
56. Мартиненко Б. Д. Детермінація гарантій прав і свобод людини / Б. Д. Мартиненко // Вісник Інституту Держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – 2006. – № 34. – С. 232–238.
57. Матузов Н. І. Теорія держави і права / Н. І Матузов, А. В. Малько. – М. : Юристъ, 1997. – 672 с.
58. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р. / ООН [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_043
59. Захист прав людини органами конституційної юстиції : можливості і проблеми індивідуального доступу: Міжнародна конференція (Київ, 16 вересня 2011 р. : Огляд / Прес-служба Конституційного Суду України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ccu.gov.ua/uk/publish/article/153893
60. Мяловицька Н. А. Громадянські права і свободи людини / Н. А. Мяловицька // Конституційне право України / За ред. д.ю.н., професора В. Ф. Погорілка. – К. : Наук. думка, 1999. – С. 268–285.
61. Наливайко О. І. Правовий захист людини як предмет дослідження загальної теорії права / О. І. Наливайко // Держава і право: збірник наук. праць. Юридичні і політичні науки. – 2001. – Вип. 12. – С. 18–24.
62. Негодченко О. В. Організаційно-правові засади діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення прав і свобод людини : Монографія / О. В. Негодченко. – Дніпропетровськ : Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 2003. – 444 с.
63. Нудель М. А. Конституционный контроль в капиталистических государствах / М. А. Нудель. – М. : Юридическая литература, 1968. – 223 с.
64. Общая теория права и государства / Под ред. В. В. Лазарева. – 3-е изд., перераб. и доп. – М. : Юристъ, 2001. – 520 с.
65. Окрема думка судді Конституційного Суду України Кампо В. М. стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу ІІ, пункту 3 розділу ІІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) // Вісник Конституційного Суду України. – 2008. – № 4. – С. 43–45.
66. Окрема думка судді Конституційного Суду України Маркуш М. А. стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин другої, третьої, четвертої статті 219 Регламенту Верховної Ради України (справа про Регламент Верховної Ради України) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zib.com.ua/ua/6093-okrema_dumka_suddi_ks_marii_markush.html
67. Окрема думка судді Конституційного Суду України Маркуш М. А. стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 105 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень частин шостої, сьомої, дев’ятої статті 83 Конституції України (справа про коаліцію депутатських фракцій у Верховній Раді України) // Вісник Конституційного Суду України. – 2008. – № 5. – С. 78–83.
68. Окрема думка судді Конституційного Суду України Маркуш М. А. стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 1 пункту 3 розділу IV Закону України «Про Конституційний Суд України» (в редакції Закону України від 4 серпня 2006 року № 79-V) (справа про повноваження Конституційного Суду України) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/rada/show/v013p710-08/page?text=%F4%F3%
69. Олійник А. Ю. Конституційно-правовий механізм забезпечення основних свобод людини і громадянина в Україні : Монографія / А. Ю. Олійник. – К. : Алерта : КНТ, 2008. – 470 с.
70. Олійник А. Ю. Теорія держави і права / А. Ю. Олійник, С. Д. Гусарєв, О. Л. Слюсаренко. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 176 с.
71. Пашинський В. М. Правові гарантії конституційних прав і свобод військовослужбовців / В. М. Пашинський // Право України. – 2006. – № 5. – С. 61–65.
72. Перепелюк В. Г. Конституційні процедури: Державно-процесуальне право / В. Г. Перепелюк. – Чернівці : Рута, 2004. – 350 с.
73. Питання парламентського права в актах Конституційного Суду України / За заг. ред. А. П. Яценюка. – К. : Парламентське вид-во, 2007. – 472 с.
74. Пікуля Т. О. Правоохоронні органи в механізмі держави України (теоретико-правові питання функціонування): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук : 12.00.01 «теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / Т. О. Пікуля. – К., 2004. – 20 с.
75. Погорилко В. Ф. Функции советского общенародного государства / В. Ф. Погорилко. – К. : Общество «Знание» Украинской ССР, 1986. – 64 с.
76. Погорілко В. Ф. Конституційне право України / За ред. В. Ф. Погорілка. – К. : Юридична думка, 2006. – 544 с.
77. Портнов А. В. Правове регулювання конституційного судочинства в Україні: доктрина, суб’єкти і форми конституційного судочинства, створення нових процесуальних інститутів: Монографія / А. В. Портнов. – К. : Логос, 2008. – 202 с.
78. Портнов А. В. Теоретичні основи формування конституційного судочинства в Україні: Монографія / А. В. Портнов. – К. : Логос, 2008. – 155 с.
79. Портнов А. Сутність правових позицій Конституційного Суду України / А. Портнов // Юридична Україна. – 2009. – № 3. – С. 26–31.
80. Права человека / Отв. ред. член-корр. РАМ, д.ю.н. Е.А. Лукашева. – М. : НОРМА, 2003. – 573 с.
81. Право на звернення. Коментар Закону України «Про звернення громадян». Законодавство. Судова практика / В. С. Ковальський та ін. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 412 с.
82. Про внесення змін до Конституції України: Закон України № 2222-IV від 8 грудня 2004 р. // Урядовий кур'єр. – 2004. – № 236.
83. Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів: Закон України № 3781-XII від 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 50.
84. Про Засади державної політики України в галузі прав людини: Закон України № 757-XIV від 17 червня 1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 25. – Ст. 12.
85. Про затвердження Положення про Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України: Указ Президента України № 410/2011 від 8 квітня 2011 р. // Урядовий кур'єр. – 2011. – № 80.
86. Про звернення громадян : Закон України № 393/96-ВР від 2 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996 р. – № 47. – Ст. 256.
87. Про Кабінет Міністрів України: Закон України № 2591-VI від 7 жовтня 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 9. – Ст. 429.
88. Про Конституційний Суд України: Закон України № 422/96-ВР 16 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49. – Ст. 272.
89. Про міліцію: Закон України № 565-XII від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991 р. – № 4. – Ст. 95.
90. Про основи національної безпеки України: Закон України № 964-IV від 19 червня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 29. – Ст. 1.
91. Про Положення про Міністерство соціальної політики України: Указ Президента України № 389/2011 від 6 квітня 2011 р. // Урядовий кур'єр. – 2011. – № 73.
92. Про Положення про порядок здійснення помилування: Указ Президента України № 902/2010 від 12 квітня 2000 р. // Офіційний вісник Президента України. – 2010. – № 26. – Ст. 23.
93. Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду: Постанова Верховної Ради України № 266/94-ВР від 1 грудня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 1. – Ст. 2.
94. Про судоустрій і статус суддів: Закон України № 2453-VI від 7 липня 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 41, № 41–42; № 43; № 44–45. – Ст. 529.
95. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України № 776/97-ВР від 23 грудня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 29. – Ст. 99.
96. Про центральні органи виконавчої влади: Закон України № 3166-VI від 17 березня 2011 р. // Голос України. – 2011. – № 65.
97. Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : Зб. наук. праць за матеріалами регіон. наук.-практ. конф., 6 лютого 2008 р.) / Редкол. П. М. Рабінович (голова) та ін. – Львів : ЛНУ, 2008. – 396 с.
98. Проблеми розвитку конституційного законодавства України: Збірник висновків Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеціанської Комісії) / За заг. ред. В. М. Литвина; упоряд. : В.О. Зайчук, С. В. Ківалов, О. Л. Копиленко та ін.; Ін-т законодавства Верховної Ради України. – пер. з англ. – К. : Парламентське вид-во, 2010. – 498 с.
99. Проект Конституції України № 3494-XII від 8 жовтня 1993 р. // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 42. – Ст. 403.
100. Пустовіт Ж. М. Основні соціальні права та свободи людини і громадянина в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.02 «конституційне право; муніципальне право» / Ж. М. Пустовіт. – К., 2001. – 17 с.
101. Пушкіна О. В. Органи державної влади в Україні і захист прав людини: суди загальної юрисдикції / О. В. Пушкіна // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. – № 9. – С. 12–22.
102. Рабінович П. М. Права людини і громадянина / П. М. Рабінович, М. І. Хавронюк. – К. : Атіка, 2004. – 464 с.
103. Рабінович П. М. Проблеми юридичного забезпечення прав людини (загальнотеоретичний аспект) / П. М. Рабінович // Український часопис прав людини. – 1995. – №2. – С. 16–18.
104. Рабінович П. М. Охорона Конституції України засобами конституційного судочинства / П. М. Рабінович // Право України. – 2011. – №6. – С. 105–112.
105. Радзієвська В. В. Щодо правового визначення поняття «механізм забезпечення прав і свобод людини і громадянина» / В. В. Радзієвська // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2010. – № 3. – С. 149–152.
106. Радзієвська В.В. Право на судовий захист – універсальна конституційна гарантія прав і свобод людини і громадянина / В. В. Радзієвська // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. – К. : Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2009. – Вип. 83. – Ч. ІІ.– С. 67–69.
107. Радзієвська В. В. Вплив діяльності Конституційного Суду України на систему прав і свобод людини і громадянина / В. В. Радзієвська // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2012. – № 8. – С. 153–159.
108. Радзієвська В. В. До питання про впровадження в Україні інституту конституційної скарги / В. В. Радзієвська // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. – 2012. – № 6. – С. 52–57.
109. Радзієвська В. В. Забезпечення прав і свобод людини – основна функція Конституційного Суду України / В. В. Радзієвська // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. – 2012. – № 5. – С. 25–30.
110. Радзієвська В. В. Конституційна скарга як важлива форма захисту прав і свобод людини у Конституційному Суді України / В. В. Радзієвська // Часопис Київського університету права. – 2009. – № 1. – С. 103–106.
111. Радзієвська В. В. Конституційний Суд України у механізмі забезпечення прав людини / В. В. Радзієвська // Україна у стані перманентного вибору: духовно-культурні, соціально-економічні та політико-правові стратегії: Матеріали Х ювілейної науково-практичної конференції. – К. : Національна академія управління, 2011. – С. 211–213.
112. Радзієвська В. В. Права і свободи людини з точки зору потенціалу Конституційного Суду України / В. В. Радзієвська // Конституційні засади модернізації України (до 16-річчя Конституції України). – К. : Інститут законодавства Верховної Ради України, 2012. – С. 220–223.
113. Радзієвська В. В. Формування правового визначення поняття механізму забезпечення прав і свобод людини та громадянина / В. В. Радзієвська // Права людини в умовах сучасного державотворення: Зб. матеріалів ІV Міжнародної науково-практичної конференції (11–12 грудня 2009 року). – Суми : ДВНЗ «УАБС НБУ», 2009. – 341 с. – С. 39–41.
114. Регламент Конституційного Суду України від 5 березня 1997 р. // Офіційний вісник України. – 1997. – № 20. – Ст. 87.
115. Резолюція 1459 (2005) Парламентської Асамблеї «Про усунення обмежень права голосу» // Європейський демократичний доробок у галузі виборчого права: Матеріали Венеціанської Комісії, Парламентської Асамблеї, Комітету Міністрів, Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи / За ред. Ю. Ключковського. – пер. з англ. – 2-е вид, випр. і доповн. – К. : Логос, 2009. – С. 460–462.
116. Резолюція 40/146: Основні принципи незалежності судових органів від 13 грудня 1985 р. / ООН [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_201
117. Резолюція 40/32: Основні принципи незалежності судових органів від 13 грудня 1985 р. / ООН [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_201
118. Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки CM/Rec (2010) 12 від 17 листопада2010 р. / Рада Європи, Комітет Міністрів Ради Європи [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://document.ua/rekomendacija-cm-rec-2010-12-komitetu-ministriv-radi-evropi--doc46577.html
119. Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи: Незалежність, дієвість та роль суддів № (94) 2 від 13 жовтня 1994 р. / Рада Європи [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_323
120. Різник С. В. Забезпечення державою конституційного права людини і громадянина на підприємницьку діяльність: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.02 «конституційне право; муніципальне право» / С. В. Різник. – К., 2008. – 16 с.
121. Рішення Конституційного суду у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня – грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій) № 8-зп від 24 грудня1997 р. // Офіційний вісник України. – 1998. – № 1. – Ст. 165.
122. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону Республіки Крим «Про об’єднання громадян» № 2-рп/98 від 3 березня 1998 р. // Офіційний вісник України. – 1998. – № 24. – Ст. 101.
123. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Солдатова Геннадія Івановича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника) № 13-рп/2000 від 16 листопада 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 47. – Ст. 109.
124. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Голованя Ігоря Володимировича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) № 23-рп/2009 від 30 вересня 2009 р. // Вісник Конституційного Суду України. – 2009 р. – № 6. – С. 32–40.
125. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Трояна Антона Павловича щодо офіційного тлумачення положень статті 24 Конституції України (справа про рівність сторін судового процесу) № 9-рп/2012 від 12 квітня 2012 р. // Вісник Конституційного Суду України. – 2012 р. – № 3. – С. 41–46.
126. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадян Проценко Раїси Миколаївни, Ярошенко Поліни Петрівни та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) № 9-зп від 25 грудня 1997 р. // Офіційний вісник України. – 1998. – № 1. – Ст. 169.
127. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням військової частини А 1080 щодо офіційного тлумачення положення пункту 28 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України № 13-рп/2011 від 2 листопада 2011 р. // Вісник Конституційного Суду України. – 2012 р. – № 1. – С. 12–17.
128. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Заїченка Володимира Георгійовича щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України у взаємозв'язку зі статтею 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду) № 3-рп/2010 від 27 січня 2010 р. // Вісник Конституційного Суду України. – 2010 р.– № 2. – С. 21–27.
129. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Ш