КОНСТИТУЦІЙНІ ПОЛІТИЧНІ ПРАВА ТА ЇХ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МІЛІЦІЄЮ

Краткое описание

ЗМІСТ
Вступ........................................................................................................…………..3-12
Розділ І Наукові та нормативно-правові засади дослідження і регулювання конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина………13 - 61
1.1. Наукові дослідження конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина.................................................................................………………..13 - 28
1.2. Нормативно-правове регулювання конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина................................………………………………………29 -57
Висновки до розділу…………………………………………..……………........58 - 61
Розділ ІІ Поняття, зміст та механізм забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина…………..……………..62 - 137
2.1.Поняття конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина………………………………………………………………………62 - 84
2.2.Зміст конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина ..85-118
2.3.Механізм забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина.......………………………………………………………………..119-133
Висновки до розділу….......................…………………………………….........134-137
Розділ ІІІ Забезпечення міліцією конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина………………………………………………………..138-194
3.1. Компетенція міліції щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина...........................……………………………….138-156
3.2. Форми і методи діяльності міліції щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина……………………………157-176
3.3. Шляхи удосконалення діяльності міліції щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина……………………………177-194
Висновки до розділу............................…………………………………….......195-199
Висновки.................................................................................................………200- 207
Список використаних джерел…...……………………………………………208 - 225
Додатки.................................................................................................………..226 -230

ВСТУП

Актуальність теми. В сучасному світі ступінь забезпеченості прав і свобод особи є важливим показником досягнутого суспільством і державою рівня цивілізованості. В Україні на тлі глибоких соціально-економічних, політичних, ідеологічних і культурних перетворень, створення належних умов для реального здійснення кожним своїх суб'єктивних прав виступає актуальною теоретичною і практичною проблемою. Зрозуміло, що остання потребує відповідних науково-теоретичних досліджень, у центрі яких повинен бути комплекс взаємопов'язаних соціальних та юридичних чинників. Для втілення прав та свобод людини недостатньо їх лише проголосити. Тут повинні мати місце взаємопов'язані процеси: практичне зміцнення та розвиток прав людини, підвищення якості законодавства, а також формування правової культури, яка, зокрема, включає знання і розуміння прав і свобод людини, високосвідоме виконання вимог права, повагу до прав та свобод інших осіб та практичні навички щодо захисту своїх прав. Крім того, необхідно вдосконалювати діяльність державного апарату, громадських організації та посадових і службових осіб, які повинні забезпечувати реалізацію прав і свобод людини. Елементом конституційної системи фундаментальних прав, свобод та обов'язків людини в Україні є політичні права і свободи громадян. Вони посідають чільне місце у структурі конституційно-правового статусу особи, оскільки спрямовані не на автономію людини, а на її участь у політичному процесі держави. Конституційні політичні права і свободи пов’язані з участю особи у суспільно-політичному житті, формуванням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Їх особливістю є те, що більшість з них адресовані лише громадянам України. Реалізуючи свої політичні права і свободи, громадяни України, асоційовані як український народ – носій суверенітету і єдине джерело влади в Україні, беруть участь у здійсненні влади. У становленні будь-якого демократичного суспільства однією з найголовніших була і залишається проблема всебічного та гармонійного розвитку людини, забезпечення її прав і свобод. Зрозумілим є те, що самі по собі політичні права і свободи не можуть бути реалізовані, а тому утвердження і забезпечення їх реалізації є головним обов’язком держави. Серед органів держави, на які покладено обов’язок здійснення заходів щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод громадян, важливе місце відводиться органам внутрішніх справ і, зокрема, міліції. На неї покладаються функції: захисту прав і свобод громадян від протиправних посягань; боротьба зі злочинністю; охорона громадського порядку; забезпечення громадської безпеки та безпеки дорожнього руху.
До останнього часу питання забезпечення конституційних прав і свобод громадян міліцією в нашій державі залишаються найменш дослідженими. У вітчизняній юридичній літературі забезпечення прав і свобод громадян окреслені лише загальними рисами, українські конституціоналісти торкаються питань прав і свобод людини даної групи здебільшого оглядово, а тому дана проблема в державі залишається невирішеною, і саме ці обставини спонукали здійснити дослідження з метою поліпшення ситуації щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод міліцією.
Актуальність дослідження підсилюється виключно важливим значенням щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина державою та її органами. Чільне місце у цьому процесі належить міліції, оскільки саме на цей орган покладено функцію забезпечення реалізації політичних прав та свобод людини, а в разі їх порушення, обов'язок вживати заходів, необхідних для їх відновлення.
У роботі здійснено комплексний загальнотеоретичний аналіз забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина міліцією як складного, багатоаспектного і водночас цілісного явища правової дійсності, що має зміст, структуру, форму і власне місце в правовій системі. Всебічне вивчення цієї проблеми потребує значних зусиль не лише фахівців з конституційного права, а й інших галузей права, тому дане дослідження не претендує на вичерпне висвітлення теми.
Дослідження є своєрідним узагальненням кількох напрямів вивчення проблем забезпечення політичних прав і свобод людини і громадянина; їх виникнення та становлення в різні часи, закріплення політичних прав і свобод людини і громадянина у відповідних нормативно-правових актах, забезпечення цих прав і свобод міліцією. Актуальність дослідження зумовлена й тим, що в ньому розробляється комплекс наукових рекомендацій, спрямованих на реалізацію конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина, у тому числі вдосконалення конкретних форм та методів забезпечення політичних прав і свобод людини і громадянина працівниками міліції. Багатоаспектний характер теми дослідження визначає необхідність звернення до різноманітних галузей знань, а саме: праць у сфері філософії, політології, загальної теорії держави та права, теорії прав людини. Тема забезпечення прав і свобод, включаючи політичних, завжди була в центрі уваги юридичної науки. До неї зверталися і представники різних юридичних галузей. Зокрема, політичні права і свободи розглядалися у працях О. Алексєєва, С. Алексеєва, М. Баглая, О. Бережнова, М. Вітрука, Л. Воєводіна, А. Георгіци, М. Гуренко, С. Гусарєва, О. Граніна, І. Євінтова, Г. Заблоцької, А. Колодія, В. Копєйчикова, О. Лукашової, О. Мурашина, Р. Мюллерсона, М. Матузова, В. Нерсесянца, М. Орзіха, В. Патюліна, В. Погорілка, П. Рабіновича, І. Ростовщикова, Ф. Рудинського, В. Сіренка, Ю. Тодики, Л. Уманського, І. Фарбера, Ю. Шемшученка, Л. Явича та інших.
Вагомим внеском у розробку проблеми місця та ролі органів внутрішніх справ і, зокрема міліції, щодо забезпечення реалізації політичних прав і свобод громадян є праці Д. Балтаги, Ю. Дмитрієва, В. Кравцова, І. Ростовщикова, С. Лисенкова, О. Негодченка, А. Олійника, К. Толкачова, О. Фрицького, О. Хабібуліна та ін. Аналіз теоретичних концепцій цих науковців дав змогу оцінити стан проблем, що досліджуються, визначити коло питань, які взагалі не були предметом наукового пошуку. Підкреслюючи безперечну наукову цінність використаних джерел, слід зазначити на факті наявності серед них значної кількості ідеологічно перевантажених робіт. Їх використання можливе не лише тому, що юридична наука не створюється безпідставно за одну мить, а й необхідне тому, що в ній можна знайти і піддати критичному аналізу класичні наукові положення (щодо правового статусу людини і громадянина взагалі чи інституту правового статусу зокрема; її історичного розвитку тощо), що необхідні для формування сучасної вітчизняної правової науки.
Однак, не зменшуючи досягнутого, слід визнати, що проблема забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина міліцією не була, по суті, предметом окремого наукового аналізу. Відсутність глибоких досліджень досить негативно позначається як на розвитку загальносоціальних та юридичних засобів, за допомогою яких громадяни можуть захистити власні законні інтереси, так і на концепції системи прав людини.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження обрана згідно з державними планами та програмами Верховної Ради України (Державно-правова реформа в Україні), у відповідності з планами прикладних досліджень навчальних закладів та наукових установ МВС України на період 2001 - 2005 рр. (Рішення Колегії МВС України від 18 грудня 2000 № 9 КМ/1), обговорена і схвалена на засіданні Вченої ради НАВСУ ( протокол № 1 від 30.01.2001 р.) та включена до плану науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ України на 2002 р.
Мета і завдання дослідження. Метою даної дисертації є комплексне наукове опрацювання основних закономірностей розвитку та сучасного стану забезпечення політичних прав і свобод людини і громадянина міліцією в сучасній Україні.
Відповідно до мети дослідження зосереджено увагу на розв’язанні таких основних завдань:
- здійснити огляд наукових праць стосовно питань забезпечення державними органами політичних прав і свобод громадян, на аналізі якого висвітлити питання, що залишилися невирішеними та підлягають подальшому вдосконаленню;
- проаналізувати історичні основи становлення інституту політичних прав і свобод у різні епохи та становлення їх у новітній Україні;
- проаналізувати нормативні акти щодо правового регулювання політичних прав і свобод у національному праві та здійснити порівняльний аналіз конституцій зарубіжних країн відносно закріплення норм, що регулюють політичні права і свободи;
- визначити характеристику сутності та змісту конституційних політичних прав і свобод громадян з урахуванням існуючих сучасних політико-правових концепцій, обґрунтовуючи загальне й особливе, що властиво цьому виду прав і свобод;
- проаналізувати структуру механізму забезпечення конституційних політичних прав і свобод у цілому та охарактеризувати його складові елементи;
- визначити зміст понять “забезпечення”, “компетенція міліції щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини й громадянина”, “форми й методи діяльності міліції щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод громадян”;
- розробити науково-практичні рекомендації щодо вдосконалення законодавства й правозастосування у сфері забезпечення конституційних політичних прав і свобод громадян міліцією.
Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають у сфері забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина.
Предметом дослідження є конституційні норми і правовідносини щодо розвитку, теоретичної сутності і практики забезпечення реалізації політичних прав і свобод людини та громадянина в діяльності міліції.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є загальнотеоретичні методи та підходи до визначення змісту інституту забезпечення політичних прав і свобод. Дисертантом використовувалися загальнонаукові (діалектичний, історичний, системний, структурний, функціональний) та спеціальні методи (формально-юридичний, порівняльно - правовий).
Використання методу історизму дало змогу забезпечити розгляд динаміки розвитку політичних прав і свобод у різні історичні часи. Даний метод дозволив розглянути становлення інституту забезпечення політичних прав і свобод громадян. За допомогою системного методу розглянуто інститут забезпечення конституційних політичних прав і свобод громадян міліцією як єдину злагоджену систему. Функціональний метод сприяв визначенню основних якостей і призначення інституту забезпечення конституційних політичних прав і свобод міліцією та його впливу на суспільні відносини. Завдяки використанню формально-юридичного методу виявлено роль формальної визначеності правових норм у забезпеченні політичних прав і свобод громадян, досліджено основні форми та методи забезпечення конституційних політичних прав і свобод громадян міліцією. Метод порівняльного правознавства дозволив розробити напрямки подальшого вдосконалення інституту забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина міліцією на підставі розгляду даного інституту в зарубіжних країнах. З метою з’ясування питання вдосконалення діяльності міліції щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод використовувався соціологічний метод анкетування.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у спробі вперше в умовах незалежної України, у межах зазначеного наукового юридичного дослідження, проведеного з використанням сучасних досягнень історії та філософії, загальної теорії держави та права, конституційного права України, теорії прав людини із загальнотеоретичних та практичних позицій проаналізувати інститут забезпечення конституційних політичних прав і свобод громадян міліцією. У дисертації викладаються концептуальні положення щодо функціонального призначення інституту забезпечення конституційних політичних прав і свобод громадян міліцією на основі вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду у цій сфері, обґрунтовуються висновки і рекомендації, основні шляхи та напрями підвищення ефективності законодавства.
Наукова новизна дослідження характеризується такими висновками, положеннями і рекомендаціями:
- уточнено, що конституційні політичні права і свободи посідають самостійне місце у конституційній системі прав і свобод людини й громадянина, саме вони пов’язані з участю громадян у суспільно-політичному житті, формуванням органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
- визначено, що конституційні політичні права і свободи, закріплені конституційними нормами, є можливостями громадян брати активну участь у політичному житті держави і суспільства, висловлювати свою громадянську позицію до дій влади, а також це є воля громадян, спрямована на розвиток демократії у державі;
- доведено необхідність у забезпеченні реалізації конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина з боку держави та її органів, зокрема міліції, на основі таких об’єктивних факторів, як конституційне визнання за громадянами безперешкодно брати активну участь в управлінні державним справами, брати участь у мітингах, демонстраціях, вуличних походах, об’єднуватися у політичні партії, звертатися до державних органів;
- обґрунтовано, що основним елементом юридичного механізму реалізації конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина поряд з гарантіями є їх забезпечення державними органами;
- доведено, що інститут забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина міліцією становить систему національних засобів, правил та процедур, що націлені на безперешкодну реалізацію, а в разі порушення - відновлення цих прав і свобод громадян;
- основною метою забезпечення конституційних політичних прав і свобод громадян міліцією є її діяльність щодо здійснення своїх функцій, компетенції, обов’язків з метою створення оптимальних умов для неухильної реалізації правових приписів та правомірного здійснення зазначених прав і свобод громадян;
- сформульовано рекомендації, що у процесі забезпечення конституційних політичних прав і свобод державними органами, зокрема міліцією, необхідно враховувати: досягнення вітчизняної юридичної думки; специфіку конституційно-правового регулювання; зарубіжний досвід у цій сфері та ефективність механізму забезпечення правового захисту;
- особисто вдосконалено автором такі, що отримали обґрунтування в дисертації, поняття прав громадян, політичних прав і свобод громадян, імплементації міжнародно-правових норм щодо політичних прав людини й громадянина у законодавство України;
- у методологічному аспекті для вивчення політичних прав і свобод громадян автором запропоновано нові критерії їх класифікації, відмінності від інших прав і свобод, що значно розширює можливості сприйняття і дослідження даної проблеми;
- сформульовано пропозицію про необхідність створення в процесі реформування органів внутрішніх справ спеціальних підрозділів муніципальної міліції щодо забезпеченню конституційних політичних прав і свобод громадян;
- обґрунтовано необхідність прийняття Закону України “Про маніфестації в Україні”, а також приведення у відповідність Конституції України окремих положень Закону України “Про звернення громадян”;
- з метою підвищення рівня професійної підготовки працівників міліції щодо забезпечення ними конституційних політичних прав і свобод громадян пропонується переглянути форми здійснення професійної підготовки, доповнивши їх додатковими заняттями, що мають на меті вивчення основних положень нормативних актів у галузі прав і свобод людини і громадянина.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання їх для:
- подальших наукових досліджень щодо розробки проблем забезпечення політичних прав і свобод державними органами та ефективності їх дії;
- нормотворчої роботи щодо вдосконалення нормативної бази з питань забезпечення прав і свобод людини й громадянина;
- навчального процесу у викладанні курсів теорії держави і права та конституційного права, підготовки відповідних розділів підручників та навчально-методичних посібників і матеріалів;
- реформування статусу та діяльності міліції України щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод громадян;
- роботи щодо правового виховання населення, підвищення рівня правової культури та правосвідомості тощо.
Апробація результатів дисертації. Результати обговорювалися по розділах та у цілому на кафедрі конституційного права Національної академії внутрішніх справ України. Теоретичні аспекти роботи використовувались автором у процесі викладання навчального курсу з конституційного права України.
Окремі положення дослідження були апробовані на міжнародних наукових конференціях, нарадах, семінарах, а саме на:
1 Міжнародній науково–практичній конференції “Судовий захист прав людини: національний і Європейський досвід” (м. Одеса, 09.11.2001р.);
2. Міжнародному семінарі в рамках Українсько-Британського проекту “Робота міліції з маргінальними групами”( м. Київ, НАВСУ, 25-29. 03.2002 р.);
3. Міжнародній науковій конференції “Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених” (м. Хмельницький, 29-30.04.2002р.);
4. Міжнародній науково–практичній конференції “Пріоритетні напрямки діяльності органів внутрішніх справ у боротьбі зі злочинністю в сучасних умовах” (м. Дніпропетровськ, 25-26.10.2002 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення дослідження опубліковані у наукових працях у провідних фахових виданнях:
1. Букач В.В. Поняття конституційних політичних прав та свобод //Держава і право: Збірник наукових праць . Юридичні і політичні науки. Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України . – 2001. – Вип.10.- С. 187-192.
2. Букач В.В. Зміст конституційних політичних праві свобод громадян //Право України . – 2001. - № 9. – С.21-23.
3. Букач В.В. Особливості забезпечення міліцією конституційних політичних прав і свобод громадян //Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2001. - № 3. – С. 80-86.
4. Букач В.В. Механізм забезпечення конституційних політичних прав і свобод громадян: питання теорії і практики //Міліція України. – 2002. - № 4 (12). – С. 4-11.
5. Букач В.В. Конституційне право на свободу зборів, мітингів, походів та демонстрацій як об’єкт судового захисту //Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць. – 2002. – Вип. 13-14. С. 201 – 204.
Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, які об’єднують вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (196 найменувань) та додатків. Повний обсяг дисертації становить 229 сторінок, з яких 207 – основний зміст.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У нашому дослідженні за мету було поставлено розглянути поняття та зміст конституційних політичних прав і свобод громадян та визначити роль міліції у процесі їх забезпечення.
Питання надання закріпленим у законодавстві правам і свободам людини і громадянина реального характеру є предметом значної кількості сучасних науково-теоретичних досліджень. Така підвищена увага вчених до цієї теми обумовлена недостатнім рівнем захищеності прав і свобод особи в Україні, а також необхідністю розробки наукових підходів до розв'язання проблем їх реалізації, охорони і забезпечення.
Ми з’ясували, що становлення прав людини, зокрема політичних, в Україні має свою багату історію. Досліджуючи її, ми можемо зазначити, що наші вітчизняні філософи, політики, діячі культури, вчені впродовж всього періоду розвитку української державності зробили значний внесок у процес становлення політичних прав і свобод громадян в Україні. Сучасні політики, юристи, науковці надали питанню забезпечення прав людини в Україні загальносуспільного масштабу та політичного значення.
Конституція України закріпила політичні права і свободи громадян, які виступають стрижнем демократичного розвитку нашої держави. Свобода зборів, мітингів, демонстрацій, об’єднань, право обирати та бути обраним, право на звернення гарантують кожному громадянину можливість брати участь у здійсненні державної влади. Безперешкодна реалізація зазначених прав і свобод можлива за умов належного забезпечення з боку державних органів. Важливе місце у цьому процесі відводиться міліції.
У дисертації нами простежений шлях становлення та розвитку політичних прав і свобод громадян. Погляди на дану категорію весь час змінювалися, що було обумовлено політичним розвитком суспільства. У роботі здійснена спроба комплексного дослідження поняття та змісту конституційних політичних прав і свобод громадян. Дана проблема піднімалась у працях представників природно-правової школи: Платона, Аристотеля, Г. Гроція, Ж.-Ж. Руссо, Ш. Монтеск’є, І. Канта. Права і свободи громадян розвивались і удосконалювалися українськими мислителями П. Орликом, Г. Сковородою, Т. Шевченком, І. Франком, М. Драгомановим, Л. Українкою, М. Грушевським, Б. Кістяківським.
Огляд наукової літератури довів, що питанням забезпечення конституційних політичних прав і свобод міліцією присвячена не значна кількість робіт. Поряд з цим, у цьому напрямку активно працюють багато вчених, серед яких Д. Балтага, Ю. Дмітрієв, В. Кравцов, І. Ростовщиков, С. Лисенков, О. Негодченко, А. Олійник, К. Толкачев, О. Фрицький, О. Хабібулін.
Обсяг визначених політичних прав і свобод громадян у конституціях в різні часи значно відрізнявся. Такий висновок ми зробили, дослідивши їх закріплення від Конституції Пилипа Орлика до сьогодення.
На підставі аналізу наукових робіт з зазначеної тематики пропонується власна позиція щодо розуміння конституційних політичних прав і свобод громадян. Політичні права і свободи – це закріплені конституційними нормами можливості громадян приймати брати участь у політичному житті держави і суспільства, висловлювати свою громадянську позицію до дій влади, а також це воля народу, що направлена на розвиток демократії у державі. Результат проведеного нами наукового дослідження стосовно суб’єктивних політичних прав і свобод громадян дозволяє стверджувати, що вони являють собою складне, багатогранне явище правової дійсності, сутність якого полягає у характері та природі взаємовідносин між громадянами і державою.
Нами було визначено, що систему конституційних політичних прав і свобод громадян становлять:
1) право громадян на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації (ст.36); 2) право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, право обирати та бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ст.38); 3) право громадян на мирні збори, мітинги, вуличні походи та демонстрації (ст.39); 4) право на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів (ст.40).
Дослідження змісту конституційних політичних прав і свобод громадян дозволило з’ясувати, що кожне суб’єктивне політичне право містить у собі цілий ряд складових. Це:
- можливість вимоги, яка адресована державі та характеризується як вимога забезпечення участі громадян в управлінні державними і громадськими справами за допомогою різних форм представницької та безпосередньої демократії центральними якими є вибори, референдум та звернення;
- можливість вимагати від держави забезпечення безперешкодної реалізації виборчих прав і свобод її органами;
- можливість вимоги від держави рівного доступу до державної служби в органах місцевого самоврядування;
- можливості відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення, участь у вирішенні публічних справ;
- можливість безперешкодно отримувати інформацію;
Право на свободу зборів, мітингів, походів і демонстрацій (ст.39) як форми політичної активності громадян України:
а) сприяє виробленню колективної думки, позиції різних об’єднань громадян;
б) активно впливає на формування громадської думки з різних питань;
в) впливають на вироблення, прийняття та реалізацію управлінських рішень.
Право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації, на участь у професійних спілках (ст.36) включає:
- можливість створення нового об’єднання;
- можливість вільного вступу та виходу до діючого громадського об’єднання;
- можливість реалізації уставних задач та цілей об’єднання, користування захистом та правами, що витікають з членства;
- можливість на позитивні дії, що характеризується необмеженою палітрою волевиявлень громадян, гарантована Основним Законом України.
Порівняльний аналіз нормативно–правового регулювання конституційних політичних прав і свобод у країнах СНД, Європи допоміг дослідити проблему вирішення питань у цих країнах щодо їх забезпечення. Дослідження позитивного досвіду зарубіжних країн стає у нагоді, і дозволив виявити позитивні сторони нормативного регулювання вказаних прав і свобод, дозволив запропонувати власні варіанти удосконалення національного законодавства. Врахування передових здобутків зарубіжних країн має сприяти ефективному забезпеченню конституційних політичних прав і свобод громадян.
З’ясування поняття та змісту конституційних політичних прав і свобод дало змогу зробити висновок, що у правовому полі відносно зазначеної групи прав є певні прогалини. З цією метою, на нашу думку, покращення забезпечення конституційних прав і свобод громадян можливо за таких умов:
1. Прийняти Закону України “Про маніфестації в Україні” в якому чітко були б визначені поняття “мітинг”, “демонстрація”, “вуличні походи”, “пікетування”, а також зменшити термін розгляду заяв про проведення зазначених акцій (не за десять днів, як зараз, а за 48 годин, як це є у більшості Європейських країн).
2. На виконання норми ст.40 Конституції України прийняти у новій редакції Закон України “Про звернення громадян”, оскільки у діючій редакції його положення адресовані дещо вужчому колу суб’єктів, аніж у Конституції, де йдеться про “усіх”, а не тільки, як в законі, про громадян України.
3. Закон України “Про міліцію” доповнити окремим розділом “Конституційні права та їх забезпечення міліцією”, норми якого повинні чітко визначити діяльність міліції щодо забезпечення конституційних прав і свобод громадян і зокрема політичних.
4. У зв’язку з тим, що з дня прийняття Закону України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” минув досить великий проміжок часу, окремі його положення застаріли і вимагають певних змін, прийняти нову редакцію закону, що загалом вирішило б значне коло питань.
Ми з’ясували, що забезпечення конституційних політичних прав і свобод неможливе без його механізму. Нами визначено, що реалізація зазначених прав і свобод є складним процесом, сутність якого полягає в переведені благ, які закріплені правовими нормами, зі стану можливого у стан дійсного користування особою з метою задоволення своїх розумних потреб. Механізм забезпечення конституційних прав і свобод громадян являє собою відносно відокремлену сукупність конституційних елементів, за допомогою яких в умовах додержання законності здійснюються його конституційні можливості.
Механізм забезпечення прав і свобод особи виступає комплексом взаємодіючих складових, які створюють належні юридичні і фактичні можливості для повноцінного здійснення кожним своїх прав і свобод. Його структурними елементами є: юридичні передумови забезпечення прав і свобод (правовий статус особи); нормативно-правові засоби забезпечення прав і свобод (юридичні гарантії); загальносоціальні умови реалізації, охорони і захисту прав і свобод особи (фактичне соціальне макросередовище, в якому здійснюється забезпечення прав і свобод). Внутрішні взаємозв'язки цих складових елементів обумовлюють узгоджену роботу механізму забезпечення конституційних політичних прав і свобод громадян.
Функції механізму забезпечення прав і свобод особи, до яких належать сприяюча (допоміжна), стимулююча, превентивна, відновлювальна і виховна, є найбільш суттєвими якісними характеристиками, в яких відображається та конкретизується соціально-правова сутність І призначення, розкриваються цілі та завдання даного механізму при перетворенні закріплених в законодавстві прав і свобод з потенційних можливостей в реальні суспільні відносини.
У досліджені доведено, що конституційні політичні права і свободи у повній мірі можуть бути реалізованими за умов належного забезпечення з боку державних органів. Чільне місце у цьому процесі відводиться міліції. Саме міліція виконує безпосередні функції захисту та забезпечення реалізації конституційних політичних прав і свобод громадян, а також їх відновлення в разі порушення. Діяльність міліції заснована на суворому додержанні законності, що є найважливішою умовою, підґрунтям забезпечення здійснення прав і свобод людини і громадянина в державі.
Безпосередній процес забезпечення конституційних прав і свобод громадян міліцією здійснюється в певних формах та методах, в яких відображаються співвідношення і взаємозв'язки між складовими елементами даного механізму. Формами забезпечення прав і свобод особи є зовнішні прояви взаємоузгодженого функціонування складових елементів механізму забезпечення прав і свобод особи, спрямовані на перетворення закріплених у законі прав і свобод у дійсність, які відображають забезпечення реалізації прав і свобод особи, забезпечення охорони прав і свобод особи та забезпечення захисту прав і свобод особи.
Відповідно до нормативних актів, які регулюють діяльність міліції щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод, їй надані певні державно-владні повноваження, у межах яких вона здійснює свою діяльність. Ці повноваження безпосередньо і визначають форми діяльності міліції. Результати дослідження свідчать, що до правових форм міліції у забезпеченні конституційних політичних прав і свобод громадян слід віднести: правоохоронну, нормативну, правозастосовну, а до неправових – організаційну і виховну.
Методи, які використовує в своїй діяльності міліція при забезпеченні конституційних політичних прав і свобод громадян, умовно можна поділити на дві групи: загальні і конкретні. Так, загальні методи характеризуються універсальністю, використовуються різними підрозділами міліції, що беруть участь у забезпеченні конституційних політичних прав і свобод громадян переважно під час мітингів, демонстрацій, вуличних походів тощо. Безперешкодна реалізація громадянами політичних прав і свобод можлива за умов належного та ефективного її забезпечення з боку працівників міліції. Так, ефективним є метод профілактики правопорушень під час масових політичних заходів.
У діяльності міліції щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод громадян необхідно приділяти більше уваги методам переконання та намагатися розширювати їх. Одним із завдань, покладених на міліцію, є сприяння формування у громадян поваги до права, дотримання правил поведінки, що закріплені у правових нормах. У даному випадку успіх може бути досягнутий завдяки методу переконання. На сьогоднішній день метод правового виховання можна реалізувати шляхом ознайомлення та вивчення міжнародно-правових стандартів прав людини, тому що, говорячи про правову культуру населення, необхідно зазначити, що головною умовою побудови демократичної правової держави є поінформованість громадян про права не тільки даної країни, але й про міжнародне право взагалі, вивчення прав громадян не тільки даної держави, але й прав, якими наділені всі люди світу, а це можливо лише при знанні відповідних міжнародних документів.
Удосконалення механізму забезпечення політичних прав і свобод громадян, об'єктивно необхідне в сучасних умовах суспільного розвитку України, можливе лише в результаті здійснення глибоких соціальних перетворень, які торкатимуться всіх складових компонентів даного механізму, і відбуватиметься за рахунок системи цілеспрямованих заходів юридичного, соціально-економічного, політичного, ідеологічного й організаційного характеру. Всі вони мають на меті надати інституту забезпечення конституційних політичних прав і свобод громадян ознак справжньої дієвості та ефективності, створити належні умови і реальні можливості для здійснення кожним громадянином своїх політичних прав і свобод, розвивати безперечне їх дотримання, виховувати у громадян, службових і посадових осіб поважне ставлення до прав і свобод, боротись з будь-якими проявами їх порушень.
У дисертації пропонується цілий ряд заходів, що направлені на ефективність забезпечення конституційних політичних прав і свобод громадян, а саме:
1) Удосконалення нормативно-правої бази щодо забезпечення міліцією конституційних політичних прав громадян;
2) Реформування органів внутрішніх справ, яке передбачає створення спеціальних підрозділів муніципальної міліції щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод громадян.
3) Впровадження нових форм і методів діяльності міліції щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод громадян, які відповідали б вимогам міжнародних стандартів.
4) Покращення освітньої роботи працівників міліції у галузі прав і свобод людини і громадянина.
5) Залучення громадськості до покращення стану забезпечення конституційних політичних прав і свобод.
Однак, запропоновані власні варіанти покращення стану забезпечення конституційних прав і свобод громадян не обмежуються перерахованими вище заходами, а тому процес удосконалення у цьому напрямку повинен ефективно продовжуватися.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Права человека. Учебник для вузов. Ответственный редактор – член-корр. РАН, доктор юридических наук Е.А. Лукашева. – М.: Издательская группа НОРМА –ИНФРА. 1999. – 573 с.
2. Кучинский В.А. Личность, свобода, право. – М.; юрид. лит., 1978.–207 с.
3. Мальцев Г.В. Социалистическое право и свобода личности (теоретические вопросы): Монография. – М.: Юрид.лит., 1968. – 143 с.
4. Заворотченко Т. Конституційно-правові гарантії прав і свобод людини і громадянина в Україні: Автореф дис...канд. юрид. наук: 12.00.02./НАН України Інститут держави і права ім. В.М. Корецького - К., 2002. – 19 с.
5. Русо Ж.-Ж. Об общественном договоре, или Принципы политического права. Подгот. В.С. Алексеев – М.: Наука, 1969.-704 с.
6. Философия Канта и современность /Под общей ред. чл.-кор. АН СССР Т.И. Ойзермана. - М., 1974.- 499 с.
7. Монтескье Ш. Избранные произведения, М.: Госполитиздат 1955. – 798 с.
8. Гуренко М.М. Зародження та становлення ідеї гарантій прав і свобод людини і громадянина у ліберальній теоретико-правовій думці: Монографія. –
К. 2000. – 167 с.
9. Нерсесянц В.С. Философия права. Учебник для вузов. – М.: Издательская группа НОРМА –ИНФРА , 1999. – 652 с.
10. Бережнов А.Г. Права личности: некоторые вопросы теории. –М.: Изд-во МГУ, 1991. – 142 с.
11. Тимченко Л.Д. Международное право: Учебник. – Харьков: Консум; Ун-т внутр.дел, 1999. – 528 с.
12. Сурмін Ю.П. Права людини у соціологічному вимірі //Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – 2001, - №2 (5).- С.15-27.
13. Эбзеев Б.С. Конституционное обеспечение политической свободы советских граждан // Правопорядок и правовой статус личности в развитом социалистическом обществе в свете Конституции СССР 1977 года. - Саратов, 1980. - С.216-218.
14. Патюлин В.А. Политические и личные права и свободы граждан СССР и их гарантии // Сов. Государство и право. – 1983. - № 4. С.125-132.
15. Речицкий В.В. Социально-политическое содержание конституционного права граждан СССР на участие в управлении государственными и общественными делами //Проблемы социалистической законности. Вып.15. Харьков, 1985. - С.132-134.
16. Воротников А.А. Право на критику как элемент правового статуса советского гражданина //Вопросы теории государства и права. – Саратов, 1991. – Вып.9. – С.135-141.
17. Хаманева Н.Ю. Конституционное право граждан на подачу обращений (Проблемы законодательного регулирования) //Государство и право. – 1996. - № 11. С.10-18.
18. Старостина И.А., Зайцева Е.Р. Петиция как коллективная форма реализации и защиты прав и свобод граждан //Вестник МГУ. Серия 2. Право. – 1993. - № 5. – С. 64-67.
19. Гук Г.Н. Теоретические и прикладные проблемы реализации конституционного права советских граждан на обжалование действий (актов) государственных, общественных органов и должностных лиц : Автореф. дис. На сосиск. учен степ. канд. юрид. наук: (12.00.02) АН Украины, Ин-т государства и права им. В.М. Корецкого.- Киев, 1991. – 16 с.
20. Скуратов Ю.И. Политические свободы граждан СССР: проблемы реализации //Конституционная реформа в СССР: актуальные проблемы. – М., 1990. – С. 64-77.
21. Скуратов Ю.И. Свобода собраний, митингов и демонстраций: теория и практика // Сов. Государство и право. – 1989. - №7. – С. 35-43.
22. Копейчиков В.В. Личность в системе политических отношений.// Теоретические вопросы реализации советской Конституции. М., 1982,. - С.74-77.
23. Копейчиков В.В. Права человека: мифы и реальность. К.: Вища школа, 1987. – 87 с.
24. Копейчиков В.В., Сущук З.И. Реальный социализм: демократия, личность, права человека. – К.: Вища школа, 1983. – 151 с.
25. Рабінович П.М. Права людини та їх юридичне забезпечення: Навчальний посібник для юрид.вузів і фак. - Львів. держ. ун-т. – К.: 1992. –100 с.
26. Рабінович П. Право громадянина на звернення: проблеми та шляхи ефективізації здійснення //Вісник Академії правових наук України. Вип.3. – Х., 1997. – с. 33-39.
27. Рабінович П.М. Межі здійснення прав людини (загальнотеоретичний аспект) //Академія правових наук України. Вісник ...-Х., 1996. – Вип.6. –С.5-13.
28. Рабінович П.М. Основні права людини: поняття, класифікації, тенденції //Український часопис прав людини. – 1995. - № 1. – С.14-23.
29. Лук’янов Д.В. Держава і політичні партії (проблеми співвідношення та взаємодії): Автореф. дис... канд. юрид. наук : 12.00.01 /Національна юридична академія України ім.. Ярослава Мудрого. – Х.. 2002. – 20 с.
30. Музика. І.В. Конституційно-правовий статус політичних партій в Україні . НАН України, Інститут держави і права ім.. В.М. Корецького. – К.: 1998 – 32 с.
31. Слинько Т.М., Кушніренко О.Г. Конституційно-правовий статус об’єднань громадян в Україні: Навч. посібник. – Х.: Арсис. ЛТД. 1998. – 176 с.
32. Примуш М.В. Політико-правове регулювання діяльності політичних партій. – Донецьк, 2001. – 338 c.
33. Иванченко А.В. Деятельность народного комиссариата внутренних дел РСФСР по обеспечению политических прав и свобод трудящихся (1917-1930): Автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук: 12.00.02. – М.: 1984. – 22 с.
34. Растовщиков И.В. Права и свободы личности в СССР и роль органов внутренних дел в их обеспечении : Автореф. дис… канд. юрид. наук. 12.00.01 – М., 1984 – 20 с.
35. Растовщиков И.В. Обеспечение прав и свобод личности в СССР: Вопр. теории. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1988. – 117 c.
36. Растовщиков И.В. Правоприменительные акты органов внутренних дел, обеспечивающие права личности //ОВД в механизме формирования правового государства. – Уфа, 1991. – С. 87-95.
37. Никитин Ю.М. О роли милиции в обеспечении конституционных прав и свобод советских граждан //Правовые вопросы деятельности органов внутренних дел на современном этапе. – Ташкент, 1985. – С.51-60.
38. Сунцов А.Е. Органы внутренних дел в механизме обеспечения законности и прав человека //Вопросы совершенствования нормативного регулирования деятельности органов внутренних дел. – Уфа, 1991.- Ч.1. – С. 60 70.
39. Дмитриев Ю.А. Правовое обеспечение свободы манифестаций в условиях правового государства: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.02 /Моск. юрид. ин-т. – М., 1991. – 24 с.
40. Толкачев К., Хабибулин А. Органы внутренних дел в механизме обеспечения личных конституционных прав и свобод граждан: Монография: /М-во внутр. Дел РСФСР, Уфим. высш. шк. – Уфа: Уфим. ВШ МВД РСФСР, 1991. – 168 с.
41. Толкачев К., Хабибулин А. Особенности обеспечения реализации личных прав граждан в основных областях деятельности органов внутренних дел //Вопросы совершенствования нормативного регулирования деятельности органов внутренних дел. – Уфа, 1991.- ч.1.- С. 104-111.
42. Кравцов В.М. Административно – правовая охрана общественного порядка при проведении собраний, митингов, уличных шествий и демонстраций: Автореф. дис…канд. юрид.наук : (12.00.02). /Акад. МВД СССР. – М., 1991. – 23 с.
43. Балтага Д.А. Политические свободы собраний, митингов, уличных шествий и демонстраций и их реализация в деятельности органов внутренних дел: Автореф. дис…канд. юрид. наук. 12.00.01 /Высшая юрид. школа МВД, - М., 1993. – 24 с.
44. Якимов А.Ю. Пикетирование как форма массовых общественно – политических мероприятий (тезисы) //Проблемы совершенствования деятельности органов внутренних дел по охране общественного порядка при проведении массовых мероприятий: Матер. научно-практ. семинара. – М.1990. – С. 94-96.
45. Кононенко О. Проблеми реалізації конституційного права на збори, мітинги, походи і демонстрації // Право України. –1998. - №2. С.48-50.
46. Мельник О.В. Конституційна відповідальність органів державної влади та посадових осіб як гарантія політичних прав і свобод людини в Україні (окремі питання) //Конституційні гарантії захисту прав людини у сфері правоохоронної діяльності: Матер. наук.-практ.конф. – Д., 1999. – С.133-138.
47. Негодченко О.В. Забезпечення прав і свобод людини органами внутрішніх справ України: Монографія. – Дніпропетровськ, Юридична академія МВС України, 2002. - 416 с.
48. Н. Раздымалина . Механизм реализации гарантий прав и свобод граждан в сфере охраны общественного порядка : Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.02 / Акад. МВД СССР. – М., 1991. – 26 с.
49. Права людини та інформація: Зб. наук. Праць /А.М.Колодій (ред.); Національна академія внутрішніх справ України, Британська Рада в Україні. – К., 2001. – 141 с.
50. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 336 с.
51. Олійник А.Ю. Механізм, форми, методи та особливості забезпечення органами внутрішніх справ реалізації прав людини і громадянина: Лекція. – Київ, Національна академія внутрішніх справ України, 1997. –32 с.
52. Погорілко В.Ф. Головченко В.В., Сірий М.І. Права та свободи людини і громадянина в Україні. – К.: Ін Юре, 1997.-52 с.
53. Лысенков С.Л. Развитие правового статуса советских граждан в Конституции СССР 1977 года и задачи органов внутренних дел по обеспечению его реализации: Учеб. пособие – К. : КВШ МВД СССР, 1980. –54 с.
54. Лысенков С.Л. Формы правового регулирования деятельности органов внутренних дел по обеспечению реализации конституционных прав и свобод советских граждан./ М-во внутрен. Дел СССР, Киев. высш школа им. Ф.Э. Дзержинского. – 1981. – 36 с.
55. Слюсаренко А.Г, Томенко М.В. Історія української конституції. – К.: Т-во “Знання” України, 1993. – 192 с.
56. Конституційні акти України. 1917-1920. Невідомі конституції України. – Київ : Філософська і соціологічна думка, 1992. – 272 с.
57. Конституції і конституційні акти України. Історія і сучасність. – К, : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001.- 400 с.
58. Речицький В.В. Політична активність. Конституційні аспекти. – Київ: “Сфера”, 1999. – 496 с.
59. Регушевський Е.А. Загальні теоретико – правові проблеми розвитку прав і свобод людини і громадянина. //Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України- 2002.-№ 15. - С.153-156.
60. Тацій В., Тодика Ю. Проблеми становлення сучасного конституціоналізму в Україні //Право України. – 2001.- № 6. – С. 3-7.
61. Исполнение законов //Сов. Гос-во и правою – 1991. – №6. – С. 3-20; №7. – С. 3-27.
62. Заворотченко Т.М. Міжнародні нормативно-правові гарантії прав і свобод людини // Держава і право : Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Інститут держави та права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2001. – Вип.10. – С. 230 – 236.
63. Буткевич В.Г. Соотношение внутригосударственного и международного права. – Киев , 1981.-311 с.
64. Мюлерсон Р.А. Права человека: идеи, нормы, реальность. – М.: Юрид.лит.1991.- 160 с.
65. Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран /Под ред. З.М. Черниловского. М., 1984. – 472 с.
66. Липачова Лілія Миколаївна . Реалізація конституційного права людини та громадянина на звернення за захистом своїх прав і свобод до Європейського Суду з прав людини :Автореф. дис... канд. .юрид. наук 12.00.02 /Національний університет ім.Тараса Шевченка . К., 2002. – 20 с.
67. Про міжнародні договори України: Закон України № 3767-12 від 22.12.93 р. //Відом. Верх. Ради Укр.- 1994, N 10, - Ст.45.
68. Олійник А.Ю. Поняття нормативно-правового регулювання конституційної свободи та недоторканості людини //Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (25-26 жовтня) “Пріоритетні напрямки діяльності органів внутрішніх справ у боротьбі зі злочинністю в сучасних умовах. Дніпропетровськ 2002 р – С.13.
69. Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції: Закон України № 435/97-ВР. //Відом. Верх. Ради Укр.-1997. - № 40, Ст.263.
70. Конституція України: Офіц. Текст: Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина: Навч. посібник /Авт.-упоряд. М.І. Хавронюк. – К.: Парламент. Вид-во: 1999.- 544 с.
71. Мармазов В. Європейська Конвенція про захист прав та основних свобод людини як специфічний об’єкт судового тлумачення //Право України. – 2002. - № 10. – С.33-35.
72. Конституції нових держав Європи та Азії /Упоряд. С.Головатий. – К.: Укр.Правн. Фундація. Вид-во “Право”, 1996. –544 с.
73. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник . К.: Арт ЕК, Вища шк., 1997. – 264 с.
74. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Учебник. В – 4-х томах. Том 3 Отв. Ред Б.А.Страшун.- М.: Издательство БЕК. 1997. –764 с.
75. Конституція України: Науково-практичний коментар / В.Б. Авер’янов, О.В. Батанов, Ю. В.Батанов, Ю. В. Баулін та ін.; Ред. кол. В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк, Ю. М. Грошевой та ін. – Харків: Видавництво “Право”; К.:Концерн “Видавничий Дім “ІнЮре”, 2003.-808 с.
76. Опришко В.Ф. Конституційні основи розвитку законодавства України. – К., 2001. – 212 с.
77. Про об’єднання громадян: Закон України № 2460-12 від 16 червня 1992 р. //Офіційне видання /Верховна Рада України. – К.: Парламентське вид-во, 1998. – 16 с.
78. Про політичні партії в Україні: Закон України № 2365 від 5.04.2001 р. // Офіц. вісник Укр. – 2001. - №17 С. 93-101.
79. Про звернення громадян: Закон України №393/96 – ВР від 02.10.1996 р. //Голос Укр..-1996.-№199 – 22 жовт.
80. Про внесення змін до Закону Укр. „Про вибори Президента України”: Закон Укр.. №1630 від 18.03.2004 р. //Офіц. Вісник укр.. – 2004. - №14. – С. 28-110.
81. Про всеукраїнський та місцеві референдуми: Закон України № 1286-ХІІ //Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. - № 33.-Ст.443.
82. Про вибори народних депутатів України: Закон Укр. № 1665-ІV від 25.03.2004 р. //Офіц. вісник Укр. – 2004. - № 14. – с. 115-191.
83. Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів: Закон Укр. № 1667 – IV від 6.04.2004 р. //Урядовий кур’єр. – 2004. - № 68-69. – 10. квітня. – с.7-22.
84. Вибори і референдуми в Україні: проблеми теорії і практики : Збірник/ Редкол.: М.М.Рябець (голова) та ін. – К.: Центральна виборча комісія, 2001. – 360 с.
85. Конституційне право України. За редакцією доктора юридичних наук, професора В.Ф.Погорілка 2-ге доопрацьоване видання . Київ. Наукова думка 2000. – 733 с.
86. Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення: Указ Президента України від 19.03.97 р. № 241/97. //Уряд. кур’єр. -1997. – № 54. - 25 березня.
87. Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення: Указ Президента України від 13.08.2002 р. № 700/2002 //Офіційний вісник України . –2002. – №33. –Ст.1528.
88. Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян: Указ Президента України від 18.02.2002 року //Офіційний вісник України. - № 8. – Ст. 331.
89. Положення про порядок легалізації об’єднань громадян: Постанова Кабінету Міністрів України від 26.02.93 р. № 140.
90. Про затвердження Інструкції діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади й органах місцевого самоврядування, об’єднання громадян на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 348 //Урядовий кур’єр. – 1997. – 29 трав.
91. Кримінальний кодекс України. Офіційний текст прийнятий Верховною Радою України 5 квітня 2001 р.// Правовісник №1(9) 2001.- 251 c.
92. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верхов. Ради України 28 черв. 1996 р. – К.: Просвіта, 1996. – 80 с.
93. Баглай М.В., Туманов В.А. Мала енциклопедія конституційного права. – М.: Видавництво БЕК , 1998. –519 с.
94. Кушніренко О.Г., Слинько Т.М. Права і свободи людини та громадянина: Навчальний посібник. – Х.: Факт, 2001. – 440 с.
95. Шумський П., Табалюк Г. Права людини. Знати щоб захищати //Віче. – 2001. - №3. – С. 40-45.
96. Основи конституційного права України : Підручник /Козюбра М.І., Колодій А.М., Копейчиков В.В. та ін. /За ред. В.В.Копейчикова– К.: Юрінком, 1997.-208 с.
97. Матузов Н.И. Субъективные права граждан в СССР. Саратов, Приволж. кн. изд., 1966.- 190 с.
98. Колодій А.М. Принципи права України: Монографія.-Київ: Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
99. Матузов Н.И. Правовая система и личность. – Саратов.: Изд-во Саратовского университета, 1987.-294 с.
100. Александров Н.Г. Право и законность в период развернутого строительства коммунизма. М., 1961. – 185 с.
101. Воеводин Л.Д. Конституционные права и обязанности советских граждан. М., Изд:-во Моск. Ун-та, 1972. - 300 с.
102. Явич Л.С. Общая теория права. Л., 1976. – 287 с.
103. Матузов Н.И. Личность. Права. Демократия. Теорет. проблемы субъективного права. Саратов, изд-во Сарат. Ун-та, 1972. – 292 с.
104. Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран /Под ред. З.М. Черниловского. М., 1984. – 472 с.
105. Еллинек Г. Декларация прав человека и гражданина. М., 1906.- 86 с.
106. Гессен В.М. О правовом государстве //Правовое государство и народное голосование СПб., 1906.- 352 с.
107. Общая теория прав человека. Руководитель авторского коллектива и ответственный редактор доктор юридических наук Е.А. Лукашева. – М.: Издательство НОРМА, 1996. – 520 с.
108. Бердяев Н. Судьба России. М., Сов. писатель,1990. – 351 с.
109. Витрук Н.В. Правовой статус личности в СССР. – М. : Юрид. Лит., 1985. – 175 с.
110. Кожанов Б.В. Политические права и свободи молодежи в советском государстве: Автореф. дис…канд. юрид. наук:12.00.02 - М., 1970.-18 с.
111. Поляков В.Л. Конституционное право советских граждан на свободу слова./ Под ред. И.Е. Фарбера. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та 1977.- 124 с.
112. Демиденко В.О. Утвердження та забезпечення конституційних прав і свобод людини і громадянина: Посібник. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2001. – 100 с.
113. Права личности в социалистическом обществе./ Отв.ред. В.Н.Кудрявцев, М.С. Строгович М.: Наука, 1981. – 272 с.
114. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права: Прийнятий резолюцією 2200А (21) ГА від 16.12.66 р. // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – Амстердам – Київ: , 1996 р. – 342 с.
115. Про правовий статус іноземців: Закон України від 04.02.94р. // Відомості Верх. Ради Укр. – 1994. - № 23. – Ст. 161.
116. Мюлерсон Р.А. Права человека: идеи, нормы, реальность. – М.: Юрид.лит.1991.- 160 с.
117. Паршевски К. Политические права граждан и их гарантии в социалистическом обществе. (на опыте СССР и ПНР): Автореф. дис. …канд. рид. наук. 12.00.02- М., 1979. 18 с.
118. Конституционные права и обязанности советских граждан. М.: Изд:-во Моск. Ун-та, 1972. - 300 с.
119. Новоселов В.И. Участие граждан в управлении государственными и общественными делами. М.: Знание, 1985. – 64 с.
120. Міжнародний пакт про економічні , соціальні і культурні права. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи /Упоряд. Ю.К.Качуренко. – К. Наук.думка, 1992. – 199 с.
121. Закон України Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів): Закон України за станом на 1 липня 2000 р. Офіційне видання /Верховна Рада України К.: Парламентське вид-во, 2000. – 20 с.
122..Кравченко В.В. Конституційне право України. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2000. – 320 с.
123. Алексеев С.С. Общая теория права. Т.2. М., 1982.- 359 с.
124. В.В. Бутнев Понятие субъективного права // Философские проблемы субъективного права: Тезисы докладов 6 Областной научно-практической конференции молодых ученых и специалистов. Ярославль, 1990. – С. 32-35.
125. Шутько Д.В. Нормативное содержание конституционного права граждан СССР на объединение //Вопросы теории общественных организаций. М., 1977. С.88-92.
126. Гусарєв С.Д., Губар С.В. Ефективність системи народовладдя – основний гарант забезпечення прав і свобод громадян України // Громадянське суспільство і правова держава, проблеми становлення. – Київ, 1997. С. 70-78.
127. Про Центральну виборчу комісію: Закон України від 17.06.2004 року № 733/97-ВР //Відомості Верховної Ради України. – 1998. - №43. – Ст.280.
128. Сафаров Р.А. Институт референдума в условиях общенародного государства // Сов. Гос-во и право. 1963. № 6. – С.15-25.
129. Коток В.Ф. Референдум в системе социалистической демократии. М., 1964.- 189 с.
130. Строгович М.С. Социалистическое право и права личности. –В сб.: Проблеми социалистическое гос-во и права в современный период., -М. 1969, С.222-225.
131. Фарбер И.Е. Свобода и права человека в Советском государстве. Изд-во Сарат. ун-та, 1974. 190 с.
132. Ожегов С.И. Словарь русского языка: Ок. 57 000 слов / Под ред. докт. филол. наук, проф. Н.Ю. Шведовой. – 16-е изд., испр. – М.: Рус. Яз., 1984. – 797 с.
133. Алексеев С.С. Проблемы теории права. Т.1 Свердловск. 1972,- 396 с.
134. Логвиненко М. Про форми проведення маніфестацій //Право України. - 2002. - №8. - С.103-106.
135. Словарь иностранных слов. – 13-е изд., стереотип. – М., 1986.-608 с.
136. Morton A.L. A people’s History of England. L., 1989. P. 182-183.
137. История государства и права зарубежных стран. Учебник для студентов юрид. Ин-тов и фак. /Под ред. Галанзы П.Н. и Жидкова О.А. /М.Юрид. лит. 1969. – 488 с.
138. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права: Учебное пособие. Под ред. проф. В.М.Черниловского М., 1973. – 495 с.
139. Конституция Франции 1848 г. (ст. 8), Конституция Германии 1919 г. (ст. 126).Конституции государств Европейского Союза /Л.А.Окуньков и др. (ред.); Институт законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве Р.Ф. – М.: Издательская группа Норма-Инфра. М.1999. – 816 с.
140. Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні: Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. – Видання друге. – Харків: Консум, 2001. – 464 с.
141. Рабінович П. Право громадянина на звернення: проблеми та шляхи ефективізації здійснення //Академія правових наук України, Вісник...-Харків, 1997.-Вип. 3 – с.33-39.
142. Туманов В.А. Права человека и исполнительная власть // Сов.гос-во и право.1990. №2. C. 48-52.
143. Савельєв В.Ф. Концепція прав людини в теорії правової держави. //Громадянське суспільство і Правова держава, проблеми становлення. – Київ , 1997, - С.44-55.
144. Шевченко Є. Реалізація конституційних прав громадян на звернення потребує удосконалення //Право України. – 2002.- № 3.С.106-109.
145. Червякова О.Б. Деякі питання притягнення осіб до відповідальності за Законом України “Про боротьбу з корупцією” // Проблеми законності: Республіканський міжвідомчий науковий збірник. Вип..42.-Х., 2000.-С.119-124.
146. Матузов Н.И., Малько А.В; Теория государства и права. Курс лекций. М.: Юристъ, 1997. – 671 с.
147. Бобилев А.И., Балашенко С.А. Вопросы общей теории экологического права. Минск, 1991. – 432 с.
148. Общая теория государства и права .Академический курс: В 2 т./ Учеб. для вузов. От. ред. М. Н. Марченко; МГУ им. Ломоносова. – М.: Зерцало, 2000. Т. 2 : Теория права – 639 с.
149. Хропанюк В.Н. Теория государства и права. - Изд. 2-е, доп. и исправ. /Под ред. В.Г. Стрекозова . – М.: “Дабахов, Ткачев, Димов”, 1995.