КОНСТИТУЦІЙНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ В УКРАЇНІ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП ...............................................................................................… С. 3
РОЗДІЛ 1. Теоретичні питання конституційної відповідальності.........…. С.13
1.1. Предмет конституційної відповідальності……………………. С.13
1.2. Поняття та ознаки конституційної відповідальності.………… С.29
1.3. Підстави конституційної відповідальності……………………. С.49
РОЗДІЛ 2. Субінститут конституційної відповідальності політичних партій в Україні..............................................................………
С.64
2.1. Конституційно-правовий статус та поняття політичної партії.................................................................................…….
С.64
2.2. Поняття, зміст та ознаки конституційної відповідальності політичних партій…………………………………………….....
С.78
2.3. Підстави застосування санкцій конституційної відповідальності до політичних партій в Україні…………..… С.106
2.4. Механізм реалізації конституційної відповідальності політичних партій в Україні.........................................……….. С.142
ВИСНОВКИ ...........................................................................................… С.178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..................................................... С.183

ВСТУП

Актуальність дослідження. Кінець ХХ століття став доленосним періодом української історії. Проголошення незалежності, прийняття нової Конституції України 1996 року є етапними подіями, що визначатимуть майбутнє Українського народу найближчі десятиріччя.
Основним політико-правовим документом України є Конституція. Її дієвість та стабільність визначаються існуванням тривалих політичних традицій, звичаїв, ефективністю механізмів конституційного контролю та конституційної відповідальності, особливим порядком внесення змін до основного закону. Конституційна відповідальність при цьому розуміється, з одної сторони, як механізм застосування негативних санкцій до порушників відносин, пов'язаних із процесом здійснення влади Українським народом, а з іншої – як правовий зв’язок між суб’єктами цих правовідносин, що виникає з моменту набуття спеціального правового статусу та спонукає учасників конституційних відносин до позитивної, конструктивної діяльності та співпраці.
Актуальність обраної теми дисертаційного дослідження визначається місцем, яке займає субінститут конституційної відповідальності політичних партій у правовій, демократичній державі. Це зумовлено, по-перше, системоутворюючим характером інституту конституційної відповідальності, як елементу системи захисту Конституції України та конституційних відносин і, по-друге, важливою роллю, що відіграють політичні партії у демократичній системі народного представництва.
Проблему конституційної відповідальності у вітчизняній правовій науці не можна вважати достатньо розробленою. Політичні партії раніше не розглядалися як суб’єкт даного виду відповідальності. Це зумовлено рядом об’єктивних причин.
Найчастіше проблематикою діяльності партій займається політологія. У деяких державах політичні партії взагалі не вважаються суб’єктами конституційного права, а виключно суб'єктами політики. Партії, насамперед, є політичним інститутом. Їх головне завдання – сприяти вираженню політичної волі громадян за допомогою виборів. Проте за існуючих реалій перехідного періоду, з усіма його негараздами, питання діяльності партій, на нашу думку, вимагає конструктивного правового регулювання.
Крім цього, історія розвитку багатопартійності на українських теренах налічує лише близько двадцяти років на початку ХХ століття та ледь більше десятиріччя новітнього періоду. Доволі тривалий досвід існування Комуністичної партії є скоріше негативним із точки зору демократії та багатопартійності. Проте це також досвід, що вказує на наслідки безконтрольної діяльності одної авторитарної партії. Таким чином, в Україні склалося так, що правове регулювання діяльності політичних партій та їх відповідальності практично не мають історичних традицій, досвіду, необхідних для нормального функціонування політичної системи.
Це свідчить на користь детальної інституціоналізації партій, визначення їх конституційно-правового статусу, одним із елементів якого є конституційна відповідальність. Практичним результатом становлення цього субінституту має стати забезпечення еволюційності розвитку багатопартійної політичної системи України та забезпечення політичної стабільності українського суспільства.
Існуючі в науці конституційного права теоретичні роботи стосуються, як правило, вивчення загальних аспектів інституту конституційної відповідальності. Комплексного дослідження проблеми конституційної відповідальності політичних партій до цього часу в Україні не було. Тому виникла об’єктивна потреба у дослідженні природи, сутності, змісту, механізму та місця конституційно-правової відповідальності політичних партій в політико-правовій системі суспільства.
Вищенаведене обумовлює актуальність та своєчасність даного наукового дослідження.
Об’єктом дисертаційного дослідження є інститут конституційної відповідальності.
Предметом дослідження є субінститут конституційної відповідальності політичних партій в Україні.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до п. 3.2 плану науково-дослідної роботи Центру наукових досліджень Національної академії СБ України на 2002 рік.
Метою дисертаційного дослідження є з’ясування природи, сутності, підстав та видів конституційної відповідальності політичних партій, розроблення рекомендацій щодо удосконалення цього субінституту.
Для досягнення поставленої мети автор ставить перед собою такі завдання:
запропонувати власне визначення поняття конституційної відповідальності політичних партій та розкрити його зміст;
показати органічну єдність позитивного та негативного аспекту конституційної відповідальності політичних партій;
визначити роль конституційної відповідальності політичних партій як однієї з гарантій існування конституційного ладу;
дослідити генезис конституційної відповідальності політичних партій у світовій та вітчизняній державно-правовій практиці;
розкрити зміст, мету та види конституційної відповідальності політичних партій;
визначити підстави конституційної відповідальності політичних партій;
внести пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства у частині застосування субінституту конституційної відповідальності політичних партій.
Методами дисертаційного дослідження є наукова теорія пізнання та вироблена на її основі система загальнофілософських, загальнонаукових та спеціальнонаукових методів, що забезпечили всебічний аналіз досліджуваного предмету.
Шляхом використання аналізу та синтезу правові явища та категорії розкладаються на складові частини та піддаються детальному дослідженню (окремо розглядаються предмет конституційної відповідальності політичних партій, її підстави, суб’єкти, склад конституційного правопорушення, механізм конституційної відповідальності політичних партій, тощо); на основі цих складових виробляється нове поняття конституційної відповідальності партій.
Застосування формально-догматичного методу дозволило розглянути деякі поняття та категорії як такі, що не вимагають доведення. На їх основі було зроблено подальші узагальнення.
Завдяки методу юридичного узагальнення було сформовано, наприклад, нове поняття конституційної відповідальності партій, побудовано структуру механізму конституційної відповідальності.
Використання методу тлумачення нормативно-правового матеріалу дало змогу знайти прогалини у діючому законодавстві, визначити шляхи подальшого розвитку субінституту конституційної відповідальності партій.
Із застосуванням порівняльного та історичного методів аналізується та порівнюється зарубіжний і вітчизняний досвід конституційної відповідальності партій. Отримані висновки використовуються при розробці механізму застосування цього інституту.
Системно-структурний та системно-функціональний методи дослідження використовуються при комплексному дослідженні великих систем (правової системи України, системи галузі конституційного права України). Конституційна відповідальність політичних партій розглядається як узгоджена складова цієї системи, у її зв’язку та взаємодії з іншими елементами.
Теоретично-інформаційну базу дослідження складають праці сучасних вітчизняних та зарубіжних науковців.
Зокрема, це роботи: Агєєвої О. А. [2], Коноха М. С. [78], Косолапова Р. І. та Маркова В. С. [97], Плахотного О. Ф. [154], тощо,- щодо родової соціально-філософської категорії “відповідальність”;
Алєксєєва С. С. [4; 5], Базилєва Б. Т. [6], Братуся С. М. [18], Кудрявцева В. М. [105; 106], Лейста О. Е. [111-113], Лопушанського Ф. А. [114], Лук'янця Д. М. [115; 116], Малєіна М. С. [123; 124], Оксамитного В. В. [148], Самощенко І. С. та Фарукшина М. Х. [184; 185],- щодо проблем юридичної відповідальності;
Бантишева О. Ф. [8], Дьякова С. В. [43; 44], Картавцева В. С. [66; 67], Кєліної С. Г. [68], Лучіна В. О. [118; 119], Навроцького В. О. [137], Трайніна О. М. [206], Фесенка Є. В. [211], тощо, - щодо окремих питань складу правопорушення;
Авак’яна С. А. [1], Бобрової Н. А., Зражевської Т. Д. [16], Коваленка А. О. [70], Колосової Н. М. [73; 74], Краснікової О. В. [99], Краснова М. А. [100-102], Кривенко Л. Т. [103], Кутафіна О. Є. [107], Лучіна В. О. [118; 119], Майданик О. O. [120-122], Мелащенка В. Ф. [127; 128], Мельник О. В. [129 - 132], Наливайко Л. Р. [138 - 142], Погорілка В. Ф. та Федоренка В. Л. [157 - 159], Тодики Ю. М. [203; 204], Фрицького О. Ф. [215; 216], Червяцової А. М. [218], Шона Т. Д. [226],- щодо інституту власне конституційної відповідальності.
Одночасно автором опрацьовано роботи, присвячені діяльності політичних партій, як суб’єктів політичної системи суспільства. Це праці вчених радянської доби: Даніленка В. М. [37; 38], Ільїнського І. П. [62], Марченка М. М. [125].
Дослідження українських науковців: Батанова О. В. [10], Білоуса А. О. [14], Гаєвої Н. П. [28-31], Григор’єва А. Є. [35], Кампо В. М. [164], Коваля М. І. [71], Примуша М. В. [174-176], Рябця М. М. [182], Слінько Т. М та Кушніренка В. Г. [190], тощо,- щодо різноманітних аспектів діяльності політичних партій.
У Російській Федерації цій проблемі приділено значну увагу у дослідженнях Вєдєнєєва Ю. А. [20], Євдокімова В. Б. [42], Коломійцева В. Ф. [72], Лапаєвої В. В. [108; 109], Юдіна Ю. А. [228; 229].
Крім цього, автором використано рішення Верховного Суду України про анулювання реєстраційних свідоцтв ряду політичних партій України [21-23] та рішення Конституційного Суду України у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року [80; 81].
Нормативну базу дослідження складають Конституція України [90], закони України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” [49], “Про вибори народних депутатів України” [51], “Про вибори Президента України” [52], “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку із запровадженням державного фінансування політичних партій в Україні” [53], “Про об’єднання громадян” [55], “Про політичні партії в Україні” [56], “Про Центральну виборчу комісію” [57] інші нормативно-правові акти.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена тим, що субінститут конституційної відповідальності політичних партій вперше став предметом наукового дослідження в Україні.
1. Автором вперше запропоновано визначення конституційної відповідальності політичних партій як передбаченого конституційно-правовими нормами виду юридичної відповідальності, що є правовим зв’язком між політичною партією та суспільством, при якому політична партія (суб’єкт відповідальності) будує поведінку відповідно до свого конституційного статусу, а інші суб’єкти відносин, пов'язаних із здійсненням влади Українським народом (інстанції відповідальності), контролюють, оцінюють таку поведінку та (або) її результати, а у випадку негативної оцінки можуть застосувати санкції за встановленою процедурою.
2. Доведено органічну єдність позитивного (усвідомлення наслідків обраного варіанта поведінки, реалізація функцій, виконання обов’язків, дотримання заборон, передбачених конституційно-правовим статусом) та негативного (застосування покарання у випадку порушення партією конституційно-правових норм) аспектів конституційної відповідальності політичних партій.
3. У роботі дістало подальший розвиток теоретичне положення про конституційну відповідальність як елемент конституційно-правового статусу політичної партії. Звідси стверджується, що конституційна відповідальність виникає з моменту здобуття партією відповідного конституційно-правового статусу (реєстрації). Підставою застосування санкцій конституційної відповідальності є невиконання політичною партією покладених на неї конституційних обов’язків або вчинення конституційного правопорушення (конституційного делікту).
4. У дисертації продовжено дослідження конституційного делікту як підстави конституційної відповідальності. Зазначається, що конституційним деліктом, вчиненим політичною партією, є винне протиправне діяння, яке завдає шкоди цінностям та інтересам, пов'язаним із процесом здійснення влади Українським народом, та за яке нормами конституційного законодавства передбачено застосування санкцій конституційної відповідальності.
5. Автором вперше в Україні розглянуто об'єктивні та суб'єктивні ознаки конституційного правопорушення, котре може бути вчинено політичною партією. Оскільки партія є колективним суб'єктом, то це надає певних особливостей суб'єктивній стороні правопорушення, яка розглядається як психічна діяльність уповноважених осіб політичної партії, котрі діють від імені та в інтересах партії, у момент підготовки та вчинення суспільно небезпечного діяння. Вина політичної партії визначається як психічне ставлення її уповноважених осіб (особи), які діють від імені та в інтересах партії, до своїх дій (бездіяльності) та наслідків, що ними спричинені. Особливістю мети такого діяння є його спрямованість на досягнення результату, значимого для партії як цілісного суб'єкта.
6. З урахуванням сучасних умов становлення конституційного права, виборчої системи України сформульовано конкретні пропозиції щодо внесення змін і доповнень до низки законів та підзаконних нормативно-правових актів.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що висновки і пропозиції дисертації формують цілісне уявлення про сутність, ознаки, види, призначення та механізм конституційної відповідальності політичних партій в Україні.
Отримані результати можуть бути використані для вдосконалення законодавства та нормативно-правових актів, у подальших галузевих наукових дослідженнях, під час підготовки підручників і навчальних посібників, викладання конституційного права України, конституційного права зарубіжних країн тощо.
Апробація результатів дисертації. Окремі результати дослідження оголошувалися на Міжнародній науково-практичній конференції “Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах” 22–23 березня 2001 року, м. Київ (тези опубліковано); Науково-практичній конференції за міжнародною участю “Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні” 30 травня 2001 року, м. Київ (тези опубліковано); Міжнародній науково-практичній конференції “Парламентаризм в Україні: теорія і практика” 26 червня 2001 року, м. Київ (тези опубліковано); ХІІ Харківських політологічних читаннях “Українська державність: становлення, досвід, проблеми” 16–18 грудня 2001 року, м. Харків (тези опубліковано); Науково-практичній конференції “Боротьба з корупцією: міжнародний досвід і його актуальність для України” 12 грудня 2002 року, м. Київ (тези опубліковано).
Основні положення дисертації розкрито в таких публікаціях:
1. Підстави застосування конституційної відповідальності політичних партій // Підприємництво, господарство і право. – 2001.– № 12.– С.91-94.
2. Стягнення, що можуть застосовуватися як заходи конституційної відповідальності партій: проблеми їх застосування // Підприємництво, господарство і право. – 2002.– № 2.– С.80-83.
3. Конституційна відповідальність політичних партій в Україні: поняття та місце у системі забезпечення національної безпеки // Збірник наукових праць НА СБ України. – 2002.– № 5.– інв. № 5505. – таємно. – С.91-97.
4. Теоретичні питання інституту конституційної відповідальності політичних партій в Україні // Підприємництво, господарство і право. – 2002.– № 6.– С. 70-73.
5. Попередження та припинення протиправної діяльності екстремістських елементів у політичних партіях Службою безпеки України // Науковий вісник НА СБ України. – 2003. – № 16–17. – інв. № 5665. – таємно. – С. 77-84.
6. Деякі аспекти правової відповідальності політичних партій України // Самостійна Україна. – 1999. – квітень–червень. – С. 34-37.
7. Конституційна відповідальність політичних партій та український парламентаризм // Парламентаризм в Україні: теорія та практика. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – К.: Інститут законодавства ВР України, 2001. – С. 316-320.
8. Актуальні проблеми юридичної відповідальності організацій // Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах. Тези доповідей міжнародної науково-практичної конференції. – К.: НА ВС України, 2001. – С. 243-245.
9. Правовий аналіз інституту конституційної відповідальності політичних партій в Україні // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні. Матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю. – К.: Українська Академія державного управління при Президентові України, 2001. – С. 104-107.
10. Проблеми конституційної відповідальності політичних партій під час виборів // Збірник наукових статей (за матеріалами ХІІ Харківських політологічних читань). – Харків: “Право”, 2001. – С. 145-147.
11. Вплив корупції на виборчий процес в Україні // Боротьба з корупцією: міжнародний досвід і його актуальність для України. Матеріали науково-практичної конференції. – К.: НА СБ України, 2002. – С. 53-57.
Структура і обсяг дисертації обумовлена особливостями дослідження проблеми конституційної відповідальності політичних партій. Робота складається із вступу, двох розділів, які мають сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел.
Повний обсяг дисертації складає 202 сторінки, в тому числі список використаних джерел – 20 сторінок (229 найменувань).

Список литературы

ВИСНОВКИ

В умовах становлення та розвитку інститутів демократичної держави все більшої ваги в українському суспільстві набувають політичні партії. Проте історичний досвід свідчить, що їх діяльність може мати і неконституційний, протиправний характер, становити загрозу громадянському суспільству. На думку автора, конституційна відповідальність політичних партій повинна стати засобом, який, по-перше, сприятиме реалізації партіями своїх функцій, по-друге - утримуватиме їх діяльність в межах правового поля України.
Досліджуючи проблему конституційної відповідальності політичних партій відповідно до поставлених у вступі завдань автор прийшов до наступних висновків:
1. Конституційна відповідальність політичних партій - це передбачений конституційно-правовими нормами вид юридичної відповідальності, що є правовим зв’язком між політичною партією та суспільством, за якого партія (суб’єкт відповідальності) будує поведінку відповідно до свого конституційного статусу, а інші суб’єкти відносин, пов’язаних із здійсненням влади Українським народом (інстанції відповідальності), контролюють, оцінюють таку поведінку та (або) її результати, а у випадку негативної оцінки можуть застосувати санкції за встановленою процедурою.
2. Конституційна відповідальність політичних партій є видом родового поняття конституційної відповідальності, що, у свою чергу, входить у структуру юридичної відповідальності. Конституційна відповідальність політичних партій відрізняється від інших видів юридичної (цивільної, фінансової) та політичної відповідальності сферою застосування та має нормативно визначене коло підстав та санкцій.
3. Конституційна відповідальність політичних партій складається з органічної єдності її позитивного та негативного аспектів. Позитивний аспект полягає в реалізації партією функцій, виконанні обов'язків, дотриманні заборон, а також в усвідомленні наслідків обраної моделі поведінки за умови існування свободи волі та можливості вибору; негативний – у застосуванні санкцій у разі порушення конституційних норм.
4. Моментом виникнення конституційної відповідальності є юридичний факт здобуття партією відповідного конституційно-правового статусу (реєстрація політичної партії); підставою застосування санкцій конституційної відповідальності є невиконання політичною партією покладених на неї конституційних обов’язків або вчинення партією конституційного правопорушення (конституційного делікту).
5. Конституційна відповідальність політичних партій в Україні виступає гарантом існування конституційного ладу, оскільки забезпечує ефективність функціонування системи здійснення влади Українським народом і дає змогу своєчасно й адекватно реагувати на протиправну діяльність партій.
6. Проведений аналіз вітчизняного законодавства висвітлив низку недоліків існуючого механізму конституційної відповідальності політичних партій в Україні:
6.1. У законодавстві встановлено занадто обмежене коло санкцій конституційної відповідальності, які можуть бути застосовані до політичних партій. Відповідно до законів України “Про політичні партії в Україні”, “Про вибори народних депутатів України” до них можемо віднести лише заборону політичної партії, анулювання її реєстраційного свідоцтва та скасування рішення про реєстрацію кандидатів у депутати від політичної партії під час виборів. Попередження про недопущення протиправної діяльності та відмова в реєстрації кандидатів у народні депутати України не є заходами конституційної відповідальності, оскільки не містять кари для суб’єкта правопорушення;
6.2. Фрагментарність і непослідовність законодавства про вибори у частині конституційної відповідальності політичних партій, які порушили його вимоги:
6.2.1. Центральна виборча комісія має право лише попередити політичну партію про недопущення протиправної діяльності. Відповідно до ст. 51 Закону України “Про вибори народних депутатів України” конституційний делікт не є підставою для скасування рішення про реєстрацію кандидатів у народні депутати України.
6.2.2. Контроль за фінансуванням виборчої кампанії має декларативний характер, оскільки банки можуть відмовити ЦВК у наданні інформації про рахунки партії та джерела їх поповнення, посилаючись на право нерозголошення банківської таємниці.
6.2.3. Декларативний характер має також вимога ч. 9 ст. 38 Закону України “Про вибори народних депутатів України” про використання коштів виборчого фонду політичної партії лише у безготівковій формі, бо оплата праці агітаторів, виборчих штабів тощо вимагає готівки.
6.3. Невизначеність компетенції державних органів з контролю за конституційністю діяльності політичних партій.
6.4. Відсутність взаємодії між органами конституційного і фінансового контролю (щодо дотримання вимог законодавства про фінансування політичних партій, їх виборчої кампанії) та між різними органами конституційного контролю.
6.5. Відсутність спеціального органу конституційної юрисдикції уповноваженого розглядати справи про порушення встановленого порядку здійснення влади Українським народом.
7. У результаті дослідження автором розроблено пропозиції з удосконалення субінституту конституційної відповідальності політичних партій в Україні:
7.1. Визначення політичної партії доповнити положенням про те, що за свою діяльність вони несуть відповідальність перед Українським народом. Статтю 2 Закону України “Про політичні партії” викласти у такій редакції: “Політична партія – це об'єднання громадян, яке створене для участі в політичному процесі з метою здобуття впливу на процес здійснення влади конституційними засобами, діє на постійній основі, має політичну програму та є відповідальним перед Українським народом”.
7.2. Передбачити заборону створення політичних партій з недемократичною внутрішньою структурою.
7.3. Детально викласти компетенцію органів, що контролюють діяльність політичних партій (Міністерства юстиції України та Центральної виборчої комісії); у структурі Міністерства юстиції України передбачити спеціальний підрозділ (відділ, управління, департамент) охорони Конституції України, який займатиметься попереднім розглядом справ про конституційні правопорушення політичних партій і громадських організацій України.
7.4. Під фінансуванням політичних партій законодавчо визнати всі дії, спрямовані на пряме і непряме фінансове і матеріальне забезпечення діяльності партій, що піддаються кількісній оцінці.
7.5. У Законі України “Про банки і банківську діяльність” зобов'язати банки надавати ЦВК відомості про стан та джерела формування рахунків політичних партій.
7.6. Надати ЦВК право забороняти вихід друкованих матеріалів засобів масової інформації та знімати з ефіру програми електронних ЗМІ у випадку порушення правил передвиборної агітації.
7.7. У Законі України “Про вибори народних депутатів України” за повторне порушення політичною партією законодавства про вибори передбачити можливість скасування рішення про реєстрацію кандидатів від політичної партії (блоку).
7.8. Серед форм протиправної діяльності політичної партії окремо передбачити:
повторне порушення законодавства про вибори;
обман виборців;
порушення правил передвиборної агітації.
7.9. Відновити практику використання штрафу та тимчасової заборони окремих видів чи всієї діяльності партій як санкцій конституційної відповідальності.
7.10. Відновити у Законі України “Про вибори народних депутатів України” положення про відмову у відшкодуванні витрат на передвиборну агітацію у випадку порушення політичною партією вимог проведення передвиборної агітації.
7.11. Доповнити існуючий перелік примусових заходів, що можуть бути застосовані до політичних партій, блоком так званих “електоральних” санкцій:
визнання такими, що втратили чинність, результатів виборів у частині голосів, відданих за політичну партію-правопорушника;
скорочення кількості мандатів, отриманих партією, на 25%; 50% тощо.
На думку здобувача, штраф і перелічені санкції повинні сприяти забезпеченню принципу диференціації покарання, дадуть змогу індивідуально підходити до кожного випадку порушення партією законодавства про вибори.
Автор висловлює сподівання, що проведене дослідження сприятиме теоретичному обґрунтуванню та практичному становленню субінституту конституційної відповідальності політичних партій в Україні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Авакьян С. А. Государственно-правовая ответственность // Советское государство и право. - 1975. - № 10. – С. 17-18.
2. Агеева Е. А. Юридическая ответственность в государственном управлении: (социально-правовой аспект) - Л.: Изд-во ЛГУ, 1990. – 141 с.
3. Актуальные проблемы конституционно-правовой ответственности: обзор научной конференции // Государство и право. - 2002. - № 2. - С. 114-121.
4. Алексеев С. С. Общая теория права: Курс в 2 т. - Т.1. - М.: Юрид. лит., 1981.- 359 с.
5. Алексеев С. С. Право: азбука – теория - философия: опыт комплексного исследования. - М.: Мысль, 1999. – 712 с.
6. Базылев Б. Т. Юридическая ответственность: теоретические вопросы. - Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1985. – 119 с.
7. Бандурка О. М., Тищенко М. М. Адміністративний процес: Підручник. - К.: Літера ЛТД, 2001. - 336 с.
8. Бантышев А. Ф. Уголовная ответственность за особо опасные преступления против государства (основы квалификации). – К.: Изд-во НА СБУ, 2000. – 136 с.
9. Барихин А. Б. Большой юридический энциклопедический словарь. – М.: Книжный мир, 2002. – 720 с.
10. Батанов О. В. Територіальна громада – основа місцевого самоврядування в Україні: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім.. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 260 с.
11. Безуглов А. А., Солдатов С. А. Конституционное право России: Учебник: В 3 т. – М., 2001. – Т.1. - 799 с.
12. Белов Г. А. Политические отношения в социалистическом обществе. – М.: Изд-во МГУ., 1970. – 50 с.
13. Белых А. К. Политическая организация общества и управление. - М.: Изд-во МГУ., 1967. – 215 с.
14. Білоус А. О. Політичні парії України. - К: Україна, 1993. – 142 с.
15. Блажко П. К. Совокупность по советскому праву (Понятие и юридическое значение). - Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1988. – 98 с.
16. Боброва Н. А., Зражевская Т. Д. Ответственность в системе гарантий конституционных норм: Государственно-правовые аспекты - Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1985. – 154 с.
17. Богданова Н. А. Система науки конституционного права. – М.: Юристъ, 2001. – 256 с.
18. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность (Очерк теории) - М.: Юрид. лит., 1976. – 215 с.
19. Бюллетень законодавства і юридичної практики України, 1995.- № 1. – 434 с.
20. Веденеев Ю. А. Политические партии в избирательном процессе: правовые иллюзии и юридическая реальность // Государство и право. - 1995.- № 7.- С.19-28.
21. Верховний Суд України. - Справа № 6 – 128 – 1 інст. 03. – 65 с.
22. Верховний Суд України. - Справа № 6 – 134 – 1 інст. 03. – 103 с.
23. Верховний Суд України. - Справа № 6 –112 – 1 інст. 03. – 125 с.
24. Вибори – 98 (підсумки, аспекти структурування українського суспільства і парламенту): Інформ.-аналіт. вид./ Під ред. І.Ф.Кураса. - К., 1998. – 160 с.
25. Витрук Н. В. Конституционное правосудие. Судебное конституционное право и процесс: Учебник.- М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998.- 383 с.
26. Военный энциклопедический словарь.- М.: Воениздат, 1983.- 1240 с.
27. Габричидзе Б. Н. Конституционный статус органов Советского государства. – М.: Юрид. лит., 1982. – 283 с.
28. Гаєва Н. П. Конституційне право на свободу об'єднання громадян та організаційні форми його реалізації // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. - Вип. 12. – К., 2001. – 732 с. – С. 220-229.
29. Гаєва Н. П. Політичні партії – суб'єкти виборчого процесу в Україні // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - Вип. 8. – К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України і Спілка юристів України, 2000. – 524 с. – С.105-111.
30. Гаєва Н.П. Виборча система та політичні партії // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - Вип. 6. – К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України і Спілка юристів України, 2000. – С. 131-135.
31. Гаєва Н.П. Роль політичних партій у системі безпосередньої демократії // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - Вип. 7. – К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України і Спілка юристів України, 2000. – 522 с. – С.210-215.
32. Галаган И. А. Право, свобода и социальная ответственность личности. К критике буржуазных концепций // Право и борьба идей в современном мире.- М.,1980. - С. 152-156.
33. Государственная дисциплина и ответственность / Под ред. Антонова Л. И., Кожохина Б. И..- Л.: Изд-во ЛГУ, 1990. – 152 с.
34. Государственное право Германии.: Сокр. перевод нем. семитомного издания / Под ред. Б.Тополина. - М.: РАН, Ин-т государства и права, 1994. - Т.1. – 311 с.
35. Григорьев А. Е. Правовое регулирование статуса политических партий в ФРГ: Автореф. дис... канд. юр. наук: 12.00.02 / Харьк. юрид. акад. – Харьков, 1991. – 19 с.
36. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка. – М., 1935. - Т.2. - 742с.
37. Даниленко В. Н. Политические партии и буржуазное государство. - М.: Юрид. лит., 1984. – 192 с.
38. Даниленко В. Н. Правовое регулирование статуса политических партий в капиталистических странах: Автореф. дис... д-ра юр. наук: 12.00.02. – М., 1990. - 32с.
39. Денисов Ю. А. Общая теория правонарушения и ответственности. (Социологические и юридические аспекты). - Л.: Изд-во ЛГУ, 1983. – 142 с.
40. Дмитриев Ю .А., Измайлова Ф. Ш. Проблема контроля и ответственности в деятельности органов государственной власти // Государство и право. - 1996. - № 4. - С. 88-96.
41. Долежан В., Василюк С. Оновлення виборчого законодавства: на користь чи на шкоду? // Право України. - 2001. - № 3.- С. 35-39.
42. Допсанто О., Крейг С., Стюарт Т., Ненси С. Федеральне переслідування порушень виборчого законодавства/ Під ред. Л.Інгерсола – Вид. 6 - К., 1996. – 223 с.
43. Дьяков С. В. Государственные преступления (против основ конституционного строя и безопасности государства) и государственная преступность. - М.: Издательство НОРМА, 1999. – 320 с.
44. Дьяков С. В. Противоречия в развитиии социалистического общества и борьба с преступными посягательствами на советский государственный и общественный строй // ТВШ КГБ СССР. - М., 1989. - № 46. – С. 67-82.
45. Евдокимов В. Б. Партии в политической системе буржуазного общества. - Свердловск, 1990.- 186 с.
46. Журавлев В. Ф. Некоторые вопросы уголовно-правовой борьбы с пропагандой и агитацией, направленной на возбуждение национальной либо расовой вражды или розни // ТВШ КГБ СССР.- М., 1974. - № 7.- С. 186-192.
47. Закон СРСР “Про громадські об’єднання” від 09.10.90 // Відомості З’їзду народних депутатів СРСР і Верховної Ради СРСР. - 1990. - № 42. - ст.839. - С. 1024-1033.
48. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 07 грудня 2000 р. // Відомості ВР України. – 2001. - N 5-6. - ст.30.
49. Закон України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 06 квітня 2004 р. // Офіційний вісник України. – 2004. - № 14. – ст. 964.
50. Закон України “Про вибори народних депутатів України” від 18 жовтня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 51-52. – ст.265. – С. 1058-1112.
51. Закон України “Про вибори народних депутатів України” від 25 березня 2004 р. // Офіційний вісник України. – 2004. - № 14. – ст. 965.
52. Закон України “Про вибори Президента України” від 05 березня 1999 р. // Відомості ВР України. - 1999. - № 14. – ст. 81.
53. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку із запровадженням державного фінансування політичних партій в Україні” від 27.11.03 р. // Відомості ВР України. – 2004. - № 15. – ст. 218.
54. Закон України “Про державний кордон України” від 4 листопада 1991 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 2. – ст. 5. – С.19-29.
55. Закон України “Про об’єднання громадян” від 16 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради. - 1992.- № 34. - ст. 504. – С. 1157-1166.
56. Закон України “Про політичні партії в Україні” від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 23. – ст. 118. – С. 425-431.
57. Закон України “Про Центральну виборчу комісію” від 17 грудня 1997 р. // Відомості ВР України. – 1998. - № 5. – ст. 17.
58. Збірник рішень судів за результатами скарг суб’єктів виборчого процесу по виборам народних депутатів України в 2002 році. – К.: Центральна Виборча Комісія, 2002. – 591 с.
59. Зражевская Т. Д. Проблемы правовой ответственности государства // Государство и право. - 2000. - № 3. - С. 26-30.
60. Иваненко О. Ф. Некоторые проблемы теории юридической ответственности // Труды Высш. следств. шк. – Волгоград, 1974. - Вып. 9.- С. 3-12.
61. Ильин И. А. О сущности правосознания / Под ред. И. Н.Смирнова. - М.: Рарогъ, 1993. – 235 с.
62. Ильинский И. П. Политическая система современного капитализма. - М.: Международные отношения, 1983. – 303 с.
63. Із виступу т. Герберта Міса // Эссенский (1969г.) и Дюссельдорфский (1971г.) съезды Германской коммунистической партии . — М.: Изд-во политической литературы, 1973. – 330 с.
64. Із виступу т. Карла–Хайнца // Эссенский (1969г.) и Дюссельдорфский (1971г.) съезды Германской коммунистической партии — М.: Изд-во полит. лит., 1973. – 330 с.
65. Кант И. Сочинения: на немецком и русском языках./ Под ред. Н. Мотрошиловой, Б. Тушлина.- М.: Kami, 1994. – 586 с.
66. Картавцев В. С. О содержании и видах умысла в особо опасных государственных преступлениях // Труды Высшей школы КГБ СССР, 1990. - № 47.- С. 291-305.
67. Картавцев В. С. Цель и мотив в особо опасных государственных преступлениях: Автореф. дис… канд. юр. наук: 12.00.08. - М.: Высшая школа КГБ СССР, 1983.- 19 с.
68. Келина С. Г. Ответственность юридических лиц в проекте нового УК Российской Федерации // Уголовное право: новые идеи / Под.ред. С. Г. Келиной, А. В. Наумова. - М.: Инст-т ГиП РАН, 1994. - С. 50-60.
69. Керимов Д. А. Философские проблемы права. - М.: Юрид. лит., 1982. – 427 с.
70. Коваленко А. Відповідальність виконавчої влади: порівняльно-політологічні аспекти // Віче. – 2001. - № 11. – С.11-22.
71. Коваль М. І. Правове регулювання фінансування політичних партій в Україні (теорія і практика) // Вибори і референдум в Україні: проблеми теорії практики / Під ред. М. М.Рябця. - К.: Центральна виборча комісія, 2001. - С. 211-221.
72. Коломийцев В. Ф. Партии в зеркале западной политологии // Государство и право. – 1995. - № 10. - С. 13-18.
73. Колосова Н. М. Конституционная ответственность - самостоятельный вид юридической ответственности // Государство и право. - 1997. - № 2.- С. 86-90.
74. Колосова Н. М. Конституционная ответственность в Российской Федерации: Ответственность органов государственной власти и иных субъектов права за нарушение конституционного законодательства Российской федерации. - М.: Городец, 2000. – 192 с.
75. Комарова В. В. Формы непосредственной демократии в России: Учебное пособие. - М.: Изд-во «Ось-89», 1998. – 304 с.
76. Коментар до Конституції України / Під ред. В. Ф. Опришко. - К.: Інститут законодавства ВРУ., 1996. – 376 с.
77. Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина: Навч. посібник / Під ред. М. І. Хавронюка- К.: Парл. вид-во, 1999. – 544 с.
78. Конох М. С. Особа: право, свобода, відповідальність.: Навч. посібник для студ. філос., політолог. та юрид. фак-в. – К.: Право, 1996. - 129 с.
79. Конституційне право України.: Підручник / Під ред. В. Ф. Погорілка. - К.: Наукова думка, 2003. – 732 с.
80. Конституційний Суд України. - Справа № 1-2 / 2001. - Том 1. – 150 c.
81. Конституційний Суд України. - Справа № 1-2 / 2001. - Том 6. – 164 c.
82. Конституційно-правові форми безпосередньої демократії в Україні: проблеми теорії і практики. До 10-ї річниці незалежності України.- К.: Інст-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 356 с.
83. Конституція (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки. (прийнята 20 квітня 1978р.) // Історія української Конституції / Упоряд. А. Г. Слюсаренко, В. М. Томенко.- К.: Право, 1997.- 464 с.
84. Конституція Республіки Болгарія // Конституції нових держав Європи та Азії / Упоряд. С. Головатий. – К. : Укр. Правн. Фундація. Вид-во “Право”, 1996. – 544 с..
85. Конституція Республіки Македонія // Конституції нових держав Європи та Азії / Упоряд. С. Головатий. – К. : Укр. Правн. Фундація. Вид-во “Право”, 1996. – 544 с.
86. Конституція Республіки Молдова // Конституції нових держав Європи та Азії / Упоряд. С. Головатий. – К. : Укр. Правн. Фундація. Вид-во “Право”, 1996. – 544 с.
87. Конституція Республіки Словенія // Конституції нових держав Європи та Азії / Упоряд. С. Головатий. – К. : Укр. Правн. Фундація. Вид-во “Право”, 1996. – 544 с.
88. Конституція Республіки Хорватія // Конституції нових держав Європи та Азії / Упоряд. С. Головатий. – К. : Укр. Правн. Фундація. Вид-во “Право”, 1996. – 544 с.
89. Конституція Словацької республіки // Конституції нових держав Європи та Азії / Упоряд. С. Головатий. – К. : Укр. Правн. Фундація. Вид-во “Право”, 1996. – 544 с.
90. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості ВР України.- 1996. - № 30. - ст.141.
91. Конституція Української Соціялістичної Радянської Республіки. (Від 10-14 березня 1919 р.) // Історія української Конституції / Упоряд. А. Г. Слюсаренко, В. М. Томенко.- К.: Право, 1997. – 464 с.
92. Конституція Української соціялістичної радянської республіки. (Від 15 травня 1929р.) // Історія української Конституції / Упоряд. А. Г. Слюсаренко, В. М. Томенко. - К.: Право, 1997. - 464 с.
93. Конституція Чеської Республіки // Конституції нових держав Європи та Азії / Упоряд. С. Головатий. – К. : Укр. Правн. Фундація. Вид-во “Право”, 1996. – 544 с.
94. Концепции проектов федерального закона о политических партиях («Круглый стол» Института государства и права РАН) // Государство и право. - 2001. - № 9.- С. 99-107.
95. Коркмасова К. Д., Токарев Б. Я. Правовая защита конституций. Судебный конституциолнный контроль в зарубежных странах // Государство и право. - 1993. - № 10.- С. 154-155.
96. Косевцов В. О., Бінько І. Ф. Національна безпека: проблеми та шляхи реалізації пріоритетних національних інтересів. - К.: НІСД, 1996. - 54с.
97. Косолапов Р. И. Марков В. С. Свобода и ответственность. - М.: Политиздат, 1969. - 95 с.
98. КПСС в резолюциях и решениях съездов, конференций и пленумов ЦК.(9-е изд.доп.) – М.: Политиздат, 1983. - Том 2.- 605 с.
99. Краснікова О.В. Конституційна відповідальність в системі захисту правового статусу суб'єктів місцевого самоврядування. Автореф. дис... канд.. юрид. наук. 12.00.02./ Одеська національна юридична академія. – О., 2004. – 19 с.
100. Краснов М. А. Ответственность в системе народного представительства: Методологические подходы. - 2 изд-е . - М., 1995. - 54 с.
101. Краснов М. А. Ответственность в системе народного представительства: Автореф. дис... д-ра юр. наук: 12.00.02 / МГУ. - М., 1993. – 32 с.
102. Краснов М. А. Парламентская ответственность депутата // Конституционный строй России.- М., 1995.- Вып.2: Вопросы парламентского права.- С. 94-127.
103. Кривенко Л. Т. Конституційна відповідальність глави держави // Віче. – 2001. - № 10. – С. 3-18.
104. Крылова Н. Е., Серебренникова А. В. Уголовное право зарубежных стран (Англии, США, Франции, Германии): Учебное пособие. - М.: Зерцало, 1998.- 208 с.
105. Кудрявцев В. Н. Закон, поступок, ответственность. - М.: Наука, 1986. - 448 с.
106. Кудрявцев В. Н. Право и поведение. – М.: Юрид.лит-ра., 1978. - 191 с.
107. Кутафин О. Е. Предмет конституционного права. – М.: Юрист, 2001. – 444 с.
108. Лапаева В. В. Становление многопартийности в России // Государство и право. - 1995.- № 8. - С. 3-14.
109. Лапаева В. В. Финансовая деятельность российских политических объединений: проблемы правовой регламентации // Финансы, налоги, кредит. - 1997.- №17-18. – С. 52-58.
110. Лебон Г. Психология толп // Психология толп. - М.: Изд-во КСП+, 1988. – 657 с.
111. Лейст О. Э. Понятие ответственности в теории права // Вестник МГУ. - Серия 11: Право.- 1994.- № 1.- С. 31-38.
112. Лейст О. Э. Санкции в советском праве.- М.: Юрид. лит., 1962. – 283 с.
113. Лейст О. Э. Санкции и ответственность по советскому праву: Теоретические проблемы. - М.: Издат-во МГУ, 1981. – 239 с.
114. Лопушаньский Ф. А. Правопорушення та відповідальність. - К.: Наук. думка, 1982. – 112 с.
115. Лук'янець Д. М. Інститут адміністративної відповідальності: проблеми розвитку: Монографія. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001. – 220 с.
116. Лук'янець Д. М. Про вину юридичних осіб у сфері адміністративної відповідальності // Право України. - 1999. - № 11. - С. 118-120.
117. Лук'янов Д.В. Держава і політичні партії (проблеми співвідношення та взаємодії): Автореф. дис... канд.. юрид. наук. 12.00.01. / Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2002. – 20 с.
118. Лучин В. О. Конституционные деликты // Государство и право. – 2000.- № 1. – С. 12-19.
119. Лучин В. О. Конституция Российской Федерации. Проблемы реализации. – М.: ЮНИТИ-Дана, 2002. – 687 с.
120. Майданик О. O. Конституційно-правова відповідальність: ознаки, підстави, суб’єкти // Право України. - 2001. - № 2. - С. 92-95.
121. Майданик О. В., Майданик О. О. Проблеми конституційно-правової відповідальності депутата парламенту України // Матеріали міжнародної наукової конференції «Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації державно-правових систем». - К., 2000. - С. 124-128.
122. Майданик О. О. Конституційно-правова відповідальність. - К., 2000. – 40 с.
123. Малеин Н. С. О мерах ответственности // Теория права: Новые идеи. - Вып.3. - М.: РАН Инст-т госуд. и права. - 1993. – 96 с.
124. Малеин Н. С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность. - М.: Юрид. лит., 1985. - 192 с.
125. Марчеко М. Н. Политическая система современного буржуазного общества: политико-правовое исследование. - М.: Изд-во МГУ, 1981. – 186 с.
126. Медушевский А. Кельзеновская модель конституционного правосудия и изменение Конституций в странах Восточной Европы // Конституционное правосудие в посткоммунистических странах: Сборник докладов. - М.: Центр конституционных исследований МОНФ, 1999. - С. 13-42.
127. Мелащенко В. Ф. Конституційно-правова відповідальність // Конституційне право України: Підручник / Під ред. В.Ф.Погорілка. - К.: Наукова думка, 1999. - С. 19-22.
128. Мелащенко В. Ф., Молдован В. В. Конституційне право: опорні конспекти; словник-довідник.- К.: Юмана, 1996. - 272 с.
129. Мельник О. В. Державна влада в контексті конституційної відповідальності // Віче. – 2001. - № 5. – С. 59-64.
130. Мельник О. В. Конституційна відповідальність органів державної влади: питання систематизації законодавства // Вісник Донецького університету. - 1999.- № 3.- С. 39-42.
131. Мельник О. В. Конституційно-правова відповідальність вищих органів державної влади: Дис… канд. юр. наук: 12.00.02. - К., 2000. – 172 c.
132. Мельник О. В. Конституційно-правова і політична відповідальність вищих органів державної влади // Науковий вісник НАВСУ. - 1999.- № 1.- С. 10-15.
133. Мельниченко В. Політична відповідальність у державному управлінні // Віче. – 2003. - № 1. – С. 19-24.
134. Морозова Л. А. Рецензія на кн.: Боброва Н. А., Зражевская Т. Д. Ответственность в системе гарантий конституционных норм // Правоведение. - 1986. - №5. - С. 84-87.
135. Муздыбаев К. Психология ответственности / Под ред. В. Е.Семенова. - Л.: Наука, 1983. – 240 с.
136. Музика І. В. Конституційно-правовий статус політичних партій в Україні. - К., 1998.- 32 с.
137. Навроцький В. О. Злочини проти держави.: Лекції.- Львів: вид-во ЛДУ, 1999. – 48 с.
138. Наливайко Л. Р. Конституційно-правова відповідальність: критерії класифікації та види // Віче. – 1999. - № 10. - С. 25-33.
139. Наливайко Л. Р. Місце конституційно-правової відповідальності в системі юридичної відповідальності. // Держава і право.: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки.- Вип. 11. - К.: Інст-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001. - С. 182-186.
140. Наливайко Л. Р. Проблеми визначення поняття, специфічних ознак та функцій конституційної відповідальності // Право України. - 1999.- № 10.- С. 48-52.
141. Наливайко Л. Р. Теоретичні аспекти конституційного делікту // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - Вип. 13. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001. – С. 3-8.
142. Наливайко Л. Р., Предгер О. К. Конституційний контроль в США // ІІ науково-практична конфференція, присвячена пам'яті проф. Федорова К.Г. (12-13 червня 1997року). - Том 2. - Запоріжжя, 1997. - С. 132-135.
143. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / Під ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. - К.: Каннон, А.С.К., 2001. - 1104 с.
144. Національна безпека України, 1994-1996 рр.: Наук. доп. НІСД / Під ред. О. Ф. Бєлова. - К.: НІСД, 1997. – 197 с.
145. Никифоров А. С. Об уголовной ответственности юридических лиц // Уголовное право: новые идеи. / Под ред. С.Г.Келиной, А.В.Наумова - М.: Инст-т государства и права, 1994. - С. 43-49.;
146. Никифоров А. С. Юридическое лицо как субъект преступления // Уголовное право.- 2000. - № 2 - С. 50-55.
147. Ожегов С. И. Словарь русского языка. - М.: Мысль, 1986. – 876 с.
148. Оксамитный В. В. Правомерное поведение личности. - К.: Наукова думка, 1985. – 172 с.
149. Ольшанский Д.В. Политический PR. – СПб.: Питер, 2003.- 544с.
150. Основин В. С. Государственно-правовые отношения. - М.: Юрид. лит., 1985. – 195 с.
151. Парламенты мира: Сборник. – М.: Интерпракс, 1991. – 624 с.
152. Партии и выборы в капиталистических государствах: практика 70-х годов. / Под ред В. А. Туманова. - М.: Изд-во «Наука», 1980. - 280 с.
153. Пичугин П. В. Место и роль политики в развитом социалистическом обществе. - М.: Изд-во МГУ., 1971.- 157 с.
154. Плахотный А. Ф. Проблемы социальной ответственности. – Х.: Вища школа, 1981.- 191 с.
155. Погорілко В. Ф. Основні засади теорії безпосередньої демократії // Право України. - 2001.- № 8.- С. 26-32.
156. Погорілко В. Ф. Функції українського парламенту. Від номінального до реального // Віче. – 2001. - № 2. – С. 17-20.
157. Погорілко В. Ф., Федоренко В. Ф. Конституційно-правова відповідальність // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. - Вип.13. - К., 2002. - С. 114-131.
158. Погорілко В. Ф., Федоренко В. Ф. Референдуми в Україні: історія та сучасність: Монографія. – К.: Інститут держави і права НАН України, 2000. – 248 с.
159. Погорілко В. Ф., Федоренко В. Ф. Юридична відповідальність за порушення конституційного законодавства України // Часопис Київського університету права: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001. - №1.- С. 30-38.
160. Полевий В. І. Конституційна відповідальність політичних партій в Україні: поняття та місце у системі забезпечення національної безпеки // Збірник наукових праць НА СБ України. - 2002.- № 5.- С. 91-97.
161. Полевий В. І. Підстави застосування конституційної відповідальності політичних партій // Підприємництво, господарство і право .- 2001.- № 12.- С. 91-94.
162. Полевий В. І. Стягнення, що можуть застосовуватися як заходи конституційної відповідальності партій: проблеми їх застосування // Підприємництво господарство і право. - 2002.- № 2.- С. 80-83.
163. Полевий В. І. Теоретичні питання інституту конституційної відповідальності політичних партій в Україні // Підприємництво господарство і право. - 2002. - № 6.- С.70-73.
164. Політичні партії та місцеві вибори. / Авт. кол.: Горшков Д. М., Кампо В. М., Петренко Є. М.- Під заг. ред. В. М.Кампо. - К.: Юридична книга, 2001.- 98 с.
165. Полтарак А. И. Нюрнбергский эпилог. / Под ред. А. А.Беркова, В. Д.Ежова. – М.: Юрид. лит., 1983. – 416 с.
166. Попов І. В. Рекомендації ОБСЄ щодо проведення демократичних виборів в Україні та проблеми їх реалізації // Вибори і референдум в Україні: проблеми теорії практики: Збірник / Редкол.: М. М.Рябець (голова) та ін. - К.: Центральна виборча комісія, 2001. - С. 326-337.
167. Попов Л. Л., Колисниченко Ю. Ю. Административная ответственность юридических лиц // Административная ответственность: Сборник / Под ред. И. Л.Бачило, Н. Ю.Хаманева.- М.: Инст-т государства и права РАН, 2001. - С. 41-47.
168. Постанова Верховної Ради УРСР про проголошення незалежності України. Акт проголошення незалежності України. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 38. - ст. 502. - С. 1063.
169. Постанова ВРУ про Укази Президії Верховної Ради України від 26 і 30 серпня 1991 р. “Про тимчасове припинення діяльності Компартії України”, “Про заборону діяльності Компартії України” від 14.05.93. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 27. - ст. 288. - С. 686.
170. Постанова Президії Верховної Ради УРСР про Заяву Президії ВР УРСР. Заява Президії ВР УРСР від 20.08.91. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 40. - ст. 529. - С. 1122.
171. Постанова Президії ВРУ “Про положення про Тимчасову комісію при Президії ВРУ по перевірці діяльності на території України посадових осіб органів влади, управління, громадських об’єднань та організацій у зв’язку з державним переворотом” від 29.09.91 // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 42. - ст. 557. - С. 1191-1192.
172. Постанова Президії ВРУ “Про утворення Тимчасової комісії Президії Верховної Ради України для перевірки діяльності посадових осіб, органів влади, управління, об’єднань і організацій у зв’язку з державним переворотом 19-21 серпня 1991 р.” від 26 серпня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 40. - ст. 536. - С. 1127-1128.
173. Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах // Бюллетень законодавства і юридичної практики України. - К.: Юрінком Інтер, 1995.- № 1. - С. 86-97.
174. Примуш М. В. Історія та теорія політичних партій. - Донецьк: «КИТИС», 2000. – 260 с.
175. Примуш М. В. Партії і партійні функції // Віче. – 2002. - № 5. – С. 22-27. – С. 23.
176. Примуш М. В. Політичні партії та виборчий процес // Право України. - 2001.- № 3 - С. 124-127.
177. Рихтер, Шупперт “Судові рішення у конституційному праві”. - Мюнхен: БЕК, 1996.- 312 c.
178. Ромовська З. Закон України про політичні партії (бути чи не бути? Бути! Але яким?) // Право України. - 1999.- № 8. - С.54-58.
179. Российское законодательство Х-ХХ веков (тексты и комментарии): в 9 т. - Т.9: Законодательство эпохи буржуазно-демократических революций / Под ред. О.И. Чистякова - М.: Мысль, 1994. – 352 с.
180. Россия: партии, выборы, власть / Под редакцией В. Н. Краснова. - М., 1996. – 200 с.
181. Румянцев О. Г., Додонов В. Н. Юридический энциклопедический словарь. - М.: ИНФРА-М., 1997. - 384 с.
182. Рябець М. М. Участь політичних партій у виборах та всеукраїнському референдумі в 1998-2000 роках / Політичні партії в Україні: Інформ.-довід. вид. – К.: Центральна виборча комісія, 2001.- С. 22-32.
183. Рябов С. В. Буржуазные партии и государственный аппарат в странах Латинской Америки // Партии в политической системе: Сборник статей / Отв. ред. Юдин Ю. А. - М., 1983. - С. 186-203.
184. Самощенко И. С., Фарукшин М. Х. Ответственность по советскому законодательству. - М.: Юрид. лит., 1971. – 272 с.
185. Самощенко И. С., Фарукшин М. Х. Сущность юридической ответственности в советском обществе. – М.: Юрид. лит., 1974. – 43 с.
186. Самуйлик М. М. Політична відповідальність: специфіка, страутура, функціонування: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.02 / Одеський держ. ун-т. – Одеса, 1997. - 24 с.
187. Скакун О .Ф. Теория государства и права: Учебник . - Харьков: Консум, 2000. – 704 с.
188. Скомороха В. Є. Демократизація як принцип функціонування державності та конституційна юрисдикція // Матеріали міжнародної наукової конференції «Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації державно-правових систем». - К., 2000. - С. 20-24.
189. Скрипнюк О. Вплив інститутів громадянського суспільства на становлення і розвиток демократичного політичного режиму // Право України. - 2001. - №5. - С. 12-17.
190. Слінько Т. М., Кушніренко О. Г. Конституційно-правовий статус об’єднань громадян в Україні.- Х.: Консум, 1998. – 121 с.
191. Словник української мови. Том VII.- К.: Наукова думка, 1976.- 724 с.
192. Собрание законодательства Российской Федерации. - 1992.- № 11 - ст. 400. - С.658-679
193. Співак В. І. Політичні партії, виборчі блоки партій, їх правова культура у виборчому процесі // Вибори і референдум в Україні: проблеми теорії практики / Під ред М.М.Рябця. - К.: Центральна виборча комісія, 2001. - С. 78-86.
194. Справа за конституційним поданням 139 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) указів Президії Верховної Ради України "Про тимчасове припинення діяльності Компартії України" і "Про заборону діяльності Компартії України" (справа про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року) // Вісник Конституційного Суду України. – 2001. - № 6.- С.39-59.
195. Сравнительное конституционное право / Под ред. В. Е. Чиркина.- М.: Манускрипт, 1996. – 729 с.
196. Ставнійчук М. І. Актуальні питання вдосконалення виборчого законодавства щодо участі політичних партій у виборчому процесі // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України.- Вип.12. - К., 2001. - С. 259-270.
197. Ставнійчук М. І. Вибори в Україні.- К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, 1998. - 48 с.
198. Ставнійчук М. І. Законодавство про вибори народних депутатів України: актуальні проблеми теорії і практики. - К.: Факт, 2001.- 156 с.
199. Степанов И. М. Конституция и политика. - М.: Наука, 1984.- 137 с.
200. Таненбаум В. О. Категории «политика» и «власть» в науке конституционного права // Проблемы конституционного права. - Вып.1 (2). - Саратов, 1974. - С. 50-64.
201. Тихонов А. А. Эволюция партийной системы Бразилии в условиях режима «национальной безопасности» (1964-1982) // Партии в политической системе: Сборник статей / Под ред. Ю. А. Юдина - М., 1983. - С. 203-227.
202. Ткаченко Ю. В. Конституційно-правова відповідальність // Проблеми законності.- Харків, 1999. - Вип.39. - С. 29-35.
203. Тодика Ю. М. Конституція України: проблеми теорії і практики: Монографія. - Х.: Факт, 2000. – 608 с.
204. Тодика Ю. М. Функціонування державної влади в аспекті конфліктології // Правова держава.: Збірник наукових праць. - К.: Інст-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 1997. - Вип.8. - С. 53-60.
205. Тод