ВИБОРИ ДО ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ: ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ

Краткое описание

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………....……..3
Розділ 1
Місцеві вибори як форма безпосередньої демократії в Україні.................11
1.1. Поняття і види місцевих виборів в Україні....………………....…..........11
1.2. Місцеве виборче право та місцеві виборчі системи в Україні....……....28
1.3. Принципи місцевих виборів в Україні……………………………...… ..55
Розділ 2
Порядок проведення місцевих виборів в Україні....................................... 81
2.1. Основні стадії місцевих виборів в Україні……………................……. 81
2.2. Механізм правового регулювання організації і проведення місцевих виборів в Україні................................................................................................…............... 88
2.3. Проблемні питання організації і проведення місцевих виборів в Украї-ні…………………............………………………………….........…. 97
Розділ 3
Гарантії місцевих виборів в Україні................................................................131
3.1. Поняття і види гарантій місцевих виборів…...…………………………...131
3.2. Нормативно-правові гарантії місцевих виборів…………………..…….148
3.3. Організаційно-правові гарантії місцевих виборів…………………........169

Висновки………………………………………………………………………....183

Список використаних джерел………………………………………………....194

Додаток………………………………………………………………………...…223

ВСТУП

Актуальність теми. Як відомо, однією з визначальних ознак демокра-тичної, соціальної, правової держави є наявність повноцінного місцевого самоврядування, через яке найповніше може бути реалізовано ідею здійснення влади народом безпосередньо, вирішено важливі питання взаємодії держави, суспільства та особи. Чинна Конституція України вперше визнала і гарантувала місцеве самоврядування та закріпила за громадянами України право вільно обирати і бути обраними до органів місцевого самоврядування.
Проблеми місцевих виборів почали розглядатися в українських та зарубіжних дослідженнях порівняно недавно. Радянське право взагалі вважало місцеві вибори виборами до органів державної влади, оскільки не визнавало місцевого самоврядування. Зараз інститут місцевих виборів є безперечною ознакою існування демократії та розвитку місцевого самоврядування, тому нагальною потребою постає з’ясування поняття, видів, принципів, стадій організації і проведення та гарантій місцевих виборів в Україні. Останнім часом актуальності набуває питання визначення місця інституту місцевих виборів серед таких нових інститутів, які починаються формуватися в системі конституційного права, як виборче та муніципальне право. До того ж, правова реформа покликана створити ефективний механізм, який забезпечив би своєчасне самооновлення політичної системи з урахуванням мінливих внутрішніх та міжнародних умов, запровадити в усі сфери життя принципи демократії і самоврядування.
За останні роки відбулися радикальні зміни в суспільно-політичному устрої країни, що спричинили також значні зміни й у законодавстві. Крім того, й дотепер у законодавстві про місцеві вибори не чітко виписані норми виборчого процесу, не закріплено гарантій місцевих виборів, існують норми, які не відповідають загальновизнаним виборчим стандартам.
За сучасних умов розвитку демократії першочерговими виявляються питання створення належних умов для реалізації конституційного права громадян вільно обирати і бути обраними, зокрема, до органів місцевого самоврядування.
Такі обставини, а також виняткове значення місцевих виборів для розвитку місцевого самоврядування та безпосередньої демократії в Україні, свідчать про актуальність теми даного дослідження, зумовлюють його не тільки наукову, але й практичну значимість, зокрема, для удосконалення законодавства України про місцеві вибори та розвитку виборчого й муніципального права.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилося як складова частина планової науково-дослідної роботи відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України “Теоретичні проблеми реалізації Конституції України” (№ державної реєстрації 0196U012890).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний науковий аналіз теоретичних і практичних проблем інституту місцевих виборів в Україні та розроблення висновків й практичних рекомендацій щодо вдосконалення чинного законодавства.
Визначена мета наукового дослідження зумовила постановку і розв’язання таких завдань:
розкрити зміст понять “місцеві вибори”, “основні стадії місцевих вибо-рів”, “місцеве виборче право”, “місцева виборча система”, “гарантії місцевих виборів”;
визначити види місцевих виборів;
визначити джерела місцевого виборчого права України;
охарактеризувати можливість застосування виборчих систем на місцевих виборах в Україні;
охарактеризувати та класифікувати принципи місцевих виборів в Україні;
визначити основні стадії місцевих виборів в Україні;
визначити механізм правового регулювання організації і проведення місцевих виборів;
охарактеризувати проблемні аспекти організації і проведення окремих стадій місцевих виборів в Україні;
визначити та охарактеризувати окремі групи гарантій місцевих виборів.
Об’єктом дисертаційного дослідження є виборчі відносини в Україні.
Предмет дисертаційного дослідження становлять теоретичні та прак-тичні проблеми виборів до органів місцевого самоврядування в Україні.
Методологічною основою дисертаційного дослідження є загальнотеоретичні принципи та підходи, які забезпечують достовірність знань та вирішення визначених перед дослідником завдань. В роботі дисертантом використовується система загальнофілософських методів дослідження (діалектика, об’єктивність, історизм) – під час з’ясування змісту місцевих виборів як форми безпосередньої демократії в Україні, загальнонаукових методів (метод системного аналізу, структурно-функціональний, метод моделювання і прогнозування) – під час розгляду питань щодо місцевого виборчого права та місцевої виборчої системи України, спеціальних методів (формально-юридичний, порівняльно-правовий) - у дослідженні питань щодо порядку проведення місцевих виборів в Україні та гарантій місцевих виборів. Під час дослідження принципів місцевих виборів та окремих видів гарантій місцевих виборів дисертантом використано статистичний метод дослідження.
Комплексний підхід до використання вищезазначених наукових методів дозволив всебічно розглянути інститут виборів до органів місцевого самоврядування, його місце у виборчому та муніципальному праві та в науці конституційного права України.
Науково-теоретичною базою дослідження стали праці вітчизняних та зарубіжних вчених з теоретичних і практичних проблем місцевих виборів. У процесі написання дисертації також враховано загальнотеоретичні положення праць з конституційного права зарубіжних країн, теорії держави та права, історії держави та права, адміністративного права, цивільного права, кримінального та міжнародного права.
Теоретичною основою дослідження є наукові праці з проблем безпосередньої демократії, народовладдя, зокрема, різних аспектів правового регулювання виборів та дії виборчого законодавства. Зазначені питання досліджували такі вітчизняні вчені, як М.О. Баймуратов, І.П. Бутко, Г.М. Волянська, Д.М. Горшков, Р.К. Давидов, В.М. Кампо, О.Г. Мазур, Г.О. Мурашин, М.П. Орзіх, В.Ф. Погорілко, С.Г. Рябов, В.І. Співак, М.І. Ставнійчук, Ю.М. Тодика, О.Ф. Фрицький, В.Д. Яворський та ін. Різні аспекти теорії безпосередньої демократії розглядали радянські, російські та зарубіжні дослідники С.А. Авак’ян, Ю.А. Веденєєв, М.В. Вітрук, А.А. Вішняков, В.Д. Воєводін, І.В. Видрін, А.В. Іванченко, А.І. Ковлер, А.Н. Кокотов, А.І. Кім, О.О. Кутафін, В.І. Лисенко, В.В. Маклаков, Т.М. Паль-гунова, Б.О. Страшун, Н.А. Теплова, В.Є. Чиркін та ін.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням, яке присвячене комплексному опрацюванню теоретичних та практичних проблем виборів до органів місцевого самоврядування. В цій дисертаційній роботі сформульована авторська концепція місцевих виборів.
Наукова новизна одержаних результатів знайшла своє втілення в таких висновках та пропозиціях:
авторське визначення поняття місцевих виборів як форми безпосереднього (прямого) волевиявлення територіальних громад з метою формування органів місцевого самоврядування, що відбувається на основі принципів, передбачених Конституцією та законами України, шляхом голосування;
авторська концепція місцевого виборчого права; що включає визначення місцевого виборчого права, як інституту виборчого права України, що є субінститутом конституційного права України, системою правових норм, які регулюють суспільні відносини в процесі організації і проведення місцевих виборів, обґрунтування його поділу на інститути, виділення особливого кола правовідносин, врегульованих місцевим виборчим правом, та визначення системи джерел місцевого виборчого права України;
авторська класифікація принципів місцевих виборів в Україні шляхом їх поділу на матеріальні та процесуальні і характеристика цих принципів;
авторська концепція механізму правового регулювання організації і проведення місцевих виборів в Україні, який поділяється на організацій-но-правовий, фінансовий, інформаційний та матеріально-технічний і може бути визначений як сукупність засобів (елементів) впливу на виборчі відносини в сфері реалізації та забезпечення конституційних прав громадян обирати і бути обраними до органів місцевого самоврядування.
авторське визначення поняття гарантій місцевих виборів в Україні як певних умов та засобів, що встановлюються законодавством про місцеві вибори та спрямовані на реалізацію або захист демократичних засад життя як певної територіальної громади, так і держави загалом шляхом забезпечення належної реалізації відповідних правових норм;
авторська класифікація гарантій місцевих виборів, зокрема: їх поділ на загальні (які поділяються на внутрішньодержавні та міжнародні) та спеціальні (які поділяються на нормативно-правові та організаційно-правові);
авторська класифікація конституційної відповідальності за порушення чинного законодавства України про вибори до органів місцевого самовряду-вання, яка включає обґрунтування видів конституційної відповідальності в зазначеній сфері та перелік санкцій, що застосовуються до порушників норм законодавства України про місцеві вибори;
авторська класифікація основних стадій місцевих виборів в Україні (див. стор. 9 автореферату) та пропозиції щодо: 1) вдосконалення організації місцевих виборів, зокрема запропоновано: змінити порядок визначення норми представництва в районних та обласних радах; розвести чергові місцеві і парламентські вибори у часі; чітко визначити строки призначення виборів у разі утворення нової адміністративно-територіальної одиниці; законодавчо визначити можливі межі відхилення кількості виборців в одномандатному окрузі від орієнтовної середньої кількості виборців; вдосконалити порядок складання списків виборців за допомогою отримання інформації або з автоматизованої інформаційної системи ЦВК, або з державного реєстру фізичних осіб; 2) вдосконалення організації ведення передвиборної агітації, зокрема запропоновано: встановити чіткі строки початку та закінчення ведення передвиборної агітації; законодавчо визначити порядок використання ЗМІ у проведенні передвиборної агітації; 3) вдоскона-лення порядку голосування, зокрема запропоновано: законодавчо визначити механізм подання заяви для голосування за межами приміщення для голосу-вання; законодавчо визначити порядок щодо дострокового голосування на місцевих виборах; встановити в Законі України “Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” (далі - Закон України про місцеві вибори) відсотковий резерв виборчих бюлетенів при їх виготовленні;
пропозиція щодо 1) встановлення вимоги реалізації пасивного виборчого права лише за місцем проживання, з встановленням цензу осілості, який би становив один рік; 2) підвищення вікового цензу для кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови до 25 років; 3) встановлення заборони участі у голосуванні деяких категорій військовослужбовців.
Практичне значення одержаних результатів. Положення та висновки, які містяться в роботі, можуть бути використані як вихідні рекомендації для вдосконалення законодавства, зокрема, при розробці проекту Закону України про внесення змін та доповнень до Закону України про місцеві вибори, а в подальшому – при розробці Виборчого Кодексу України.
Матеріал, який міститься в дисертації, її висновки можуть бути впрова-джені у процес викладання курсу “Конституційне право України”, а також спецкурсів “Державне будівництво та самоврядування”, “Муніципальне право України”, “Виборче право України”. Він також може бути використаний в процесі подальших досліджень загально-теоретичних проблем безпосередньої демократії, зокрема реалізації виборчих прав громадян України.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні та практичні висновки і положення, які містяться в дисертаційному дослідженні, розглядалися на засіданнях відділу конституційного права і місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, а також на засіданнях кафедри конституційного та адміністративного права юридичного факультету Запорізького державного університету (далі – ЗДУ).
Теоретичні висновки та окремі положення, сформульовані в дисертації, доповідалися й обговорювалися на IV міжрегіональній науково-практичній конференції “Концепція формування законодавства України” (листопад 1999 р., м. Запоріжжя, тези опубліковано), засіданнях міжнародного “круглого столу”, присвяченого пам’яті професора К.Г. Федорова (травень 2000 р., м. Запоріжжя, матеріали опубліковано), науковій конференції молодих вчених “Проблеми і перспективи розвитку та реалізації законодавства України” (квітень 2001 р., м. Київ, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, тези не подавалися до друку), міжнародній науковій конференції присвяченій пам’яті професора К.Г. Федорова (червень 2001 р., м. Запоріжжя, тези опубліковано), семінарі-нараді “Засоби масової інформації у виборах: права, обов’язки, відповідальність” (січень 2002 р., м. Запоріжжя, матеріали не публікувалися), українсько-польській міжнародній конференції “Громадянське суспільство і політика органів місцевого самоврядування” (березень 2002 р., м. Львов, матеріали опубліковано), засіданнях “круглого столу” за тематикою “Перспективи розвитку партійної системи в Україні” (2.07.2002, м. Запоріжжя, матеріали не публікувалися), щорічній міжнародній науково-практичній конференції “Запорізькі правові читання” (3-5.07.2002, м. Запоріжжя, матеріали опубліковано), науково-практичній конференції “Проблеми місцевого самоврядування в Україні” (21.10.2002, м. Київ, тези опубліковано), другій міжрегіональній науково-практичній конференції, присвяченій пам’яті д.ю.н., проф. Коваля Л.В. (31.10.2002, м. Запоріжжя, матеріали не публікувалися), міжнародній науково-практичній конференції “Вибори і референдуми в Україні: законодавче забезпечення, проблеми реалізації та шляхи вдосконалення” (13-15.11.2002, м. Київ, матеріали опубліковано).
Крім цього, результати дисертаційного дослідження використовувалися автором у навчально-методичній роботі (при складанні робочих програм, методичних вказівок, читанні лекцій) на юридичному факультеті ЗДУ.
Публікації. Основні положення дисертації викладено у тринадцяти наукових статтях, з них шість – у фахових виданнях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дослідження виборів до органів місцевого самоврядування в Україні дає підстави зробити наступні висновки:
1. Вибори до органів місцевого самоврядування (або місцеві вибори) можна визначити як форму безпосереднього (прямого) волевиявлення територіальних громад з метою формування органів місцевого самоврядування, що відбувається на основі принципів, передбачених Конституцією та законами України, шляхом голосування.
Місцеві вибори за своєю суттю є однією з найважливіших форм безпосередньої участі громадян в управлінні місцевими справами. Змістом місцевих виборів є формування одноособових та колегіальних органів місцевого самоврядування. Єдиною формою проведення місцевих виборів за законодавством України визнається голосування, а предметом регулювання – система юридичних норм, які регулюють процес формування виборчих органів місцевого самоврядування.
2. Аналіз чинного законодавства та наукової літератури, надають змогу виділити наступні види місцевих виборів:
1) за суб’єктами: вибори депутатів сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад; вибори сільських, селищних і міських голів;
2) за часом проведення: чергові; позачергові; повторні; вибори депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів замість тих, які вибули; вибори депутатів місцевої ради та сільського, селищного, міського голови, що проводяться в разі утворення нової адміністративно-територіальної одиниці;
3) з огляду на правові наслідки: дійсні та недійсні;
4) за порядком формування територіальної основи виборів місцеві вибори поділяють на : місцеві вибори, що проводяться за мажоритарною виборчою системою відносної більшості по одномандатних виборчих округах; місцеві вибори, що проводяться за мажоритарною виборчою системою відносної більшості по єдиному одномандатному виборчому округу; місцеві вибори, що проводяться за мажоритарною виборчою системою відносної більшості по багатомандатних виборчих округах;
5) в залежності від адміністративно-територіальної одиниці де проводяться місцеві вибори: власне місцеві і регіональні.
3. Під місцевим виборчим правом слід розуміти інститут виборчого права України, який є субінститутом конституційного права, системою норм, які регулюють суспільні відносини в процесі організації і проведення місцевих виборів (виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів).
Місцеве виборче право складається з конституційних норм, законодавчих норм, норм підзаконних нормативно-правових актів та локальних правових норм. Серед локальних правових норм слід розрізняти два основних види норм: статусні, що об’єднують правові норми, які складають матеріальне місцеве виборче право; та етапні, що об’єднують правові норми, які складають процесуальне місцеве виборче право.
Статусними є матеріальні норми місцевого виборчого права, що фіксують правове положення учасників виборчого процесу на різних етапах. Це норми, які визначають: статус виборців; статус виборчих округів та виборчих дільниць; статус виборчих комісій різного рівня (Центральної, територіальної, окружної, дільничної) та їх членів; статус кандидатів у депутати та на посади сільських, селищних, міських голів; статус довірених осіб кандидатів, уповноважених осіб місцевих осередків політичних партій (блоків) та офіційних спостерігачів; статус журналістів та засобів масової інформації; статус органів і посадових осіб державної влади та місцевого самоврядування; підстави притягнення до конституційної, адміністративної, кримінальної та дисциплінарної відповідальності осіб за порушення законодавства про місцеві вибори. Отже, як бачимо, статусні норми об’єднують лише матеріальні норми, тому сукупність таких норм складає матеріальне місцеве виборче право.
Відповідно до законодавства України про місцеві вибори етапними є: процесуальні виборчі норми, що регулюють порядок призначення місцевих виборів; створення виборчих одиниць та виборчих органів; висування та реєстрації кандидатів у депутати й на посади сільських, селищних, міських голів; складання списків виборців; реєстрації довірених осіб кандидатів, уповноважених осіб місцевих осередків політичних партій (блоків), офіційних спостерігачів; ведення передвиборної агітації; голосування; встановлення результатів місцевих виборів; фінансування місцевої виборчої кампанії; проведення позачергових місцевих виборів; виборів замість вибулих депутатів; виборів депутатів місцевої ради та сільського, селищного, міського голови у разі утворення нової адміністративно-територіальної одиниці. Отже, можна зробити висновок, що етапні норми місцевого виборчого права об’єднують лише процесуальні норми, тому їх сукупність складає процесуальне місцеве виборче право.
Деякі норми місцевого виборчого права не існують у чистому вигляді: вони можуть бути віднесені як до етапних, так і до статусних. У цьому й полягає їх тісний взаємозв’язок. Такими є норми, що закріплюють повноваження дільничних виборчих комісій щодо роботи зі списками виборців, організації голосування в день виборів тощо.
Інститути місцевого виборчого права можна виділити за такими критеріями:
1) в залежності від органу місцевого самоврядування, який має формува-тися: це інститути виборів сільських, селищних, міських голів; інститути виборів депутатів сільських, селищних, міських рад; інститут виборів депутатів обласних та районних рад; інститут виборів до Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
2) відповідно до стадій місцевих виборів це, зокрема: інститути проголо-шення або призначення місцевих виборів; інститути виборчих територіа-льних одиниць з місцевих виборів; інститут виборчих органів; інститут складання списків виборців; інститут висування та реєстрації кандидатів в депутати місцевих рад та на посади сільських, селищних, міських голів; інститут передвиборної агітації; інститут голосування; інститут підрахунку голосів та встановлення результатів місцевих виборів; 3) інститути, від яких залежить функціонування та ступінь забезпеченості попередніх – це інститут місцевої виборчої системи та інститут гарантій місцевих виборів.
Предметом регулювання місцевого виборчого права виступають місцеві вибори. Місцеве виборче право регулює особливе коло правовідносин, в яких суб’єктом є територіальна громада та система органів та суб’єктів, що становлять частину механізму правового регулювання організації і проведення місцевих виборів; а об’єктом – мандат депутата місцевої ради, або сільського, селищного, міського голови.
Система джерел місцевого виборчого права складається з норматив-но-правових актів, які можна поділити на такі групи: 1) Конституції України, 2) спеціальних виборчих законів, 3) нормативно-правових актів конституційного законодавства, які опосередковано конкретизують деякі норми виборчих законів, 4) нормативних актів суміжних галузей, якими регулюються певні процедури місцевого виборчого процесу, 5) актів Конституційного Суду України, 6) міжнародних актів, 7) нормативно-правових актів суб’єктів місцевого самоврядування (локальних нормативно-правових актів).
Місцева виборча система в широкому значенні розуміється як система локальних суспільних відносин, пов’язаних з виборами до органів місцевого самоврядування.
Місцева виборча система у вузькому значенні визначається як спосіб ви-значення результатів голосування та розподілу мандатів серед кандидатів до органів місцевого самоврядування за допомогою встановленої сукупності організаційно – правових заходів та інших елементів місцевого виборчого процесу.
Сьогодні в Україні склалася ситуація, в якій за умов проведення належної аналітичної роботи й підготування відповідної законодавчої бази, можуть з’явитися достатні підстави для зміни місцевої виборчої системи. Так, вбачається можливим проведення виборів до обласних рад України за змішаною системою. Така система виборів може бути закріплена шляхом встановлення такого порядку формування обласних рад, коли 50 % депутатів обираються за мажоритарною системою відносної більшості, та 50 % – за пропорційною виборчою системою.
4. Принципи місцевих виборів поділяються на дві групи:
1) матеріальні принципи місцевих виборів, до яких відносяться принципи вільних, загальних, рівних, прямих місцевих виборів та принцип таємного голосування;
2) процесуальні принципи місцевих виборів, до яких відносяться принципи гласності місцевих виборів, періодичності місцевих виборів, відповідальних місцевих виборів, змішаного фінансування місцевої виборчої кампанії, інформаційного та матеріально-технічного забезпечення місцевих виборів.
Реалізація більшості основних принципів при проведенні місцевих виборів викликає ряд проблем, вирішення яких, на нашу думку, може бути можливим за умов внесення певних змін до того масиву національного законодавства, що регулює порядок організації і проведення місцевих виборів в Україні, а саме:
1) для належної дії принципу загального виборчого права необхідно
– встановити вимогу щодо реалізації пасивного виборчого права лише за місцем проживання, з встановленням цензу осідлості який би становив один рік та підвищенням вікового цензу для кандидатів на посаду міського, селищного, сільського голови до 25 років;
– встановити конституційну заборону щодо участі у голосуванні особам, які за вироком суду знаходяться в місцях позбавлення волі (на час перебування в цих місцях);
2) для належної реалізації принципу рівних місцевих виборів та усунення не-узгодженості в Законі про місцеві вибори щодо участі у виборах військовос-лужбовців, вбачається доцільним доповнити статтю 6 Закону пунктом 8 такого змісту: “Не мають права голосу на місцевих виборах громадяни України, що є військовослужбовцями та проходять строкову військову службу, у разі, якщо вони не проживали (постійно або переважно) до призову на військову службу на території тієї адміністративно-територіальної одиниці де проходять місцеві вибори та розташована їх військова частина”.
5.Порядок проведення місцевих виборів завжди пов’язаний з визначенням основних стадій та механізму правового регулювання місцевих виборів. На нашу думку, основними стадіями виборчого процесу з місцевих виборів слід вважати послідовно здійснені та взаємопов’язані поміж себе заходи з організації місцевих виборів, які складаються з певної кількості однорідних дій, що направлені на досягнення єдиної мети.
До основних стадій місцевих виборів віднесені:
1) призначення місцевих виборів;
2) формування територіальної основи місцевих виборів;
3) формування виборчих комісій;
4) складання списків виборців;
5) висування та реєстрація кандидатів у депутати та на посади сільських, селищних, міських голів;
6) передвиборна агітація;
7) голосування;
8) встановлення результатів місцевих виборів.
Механізм правового регулювання організації і проведення місцевих виборів являє собою сукупність засобів (елементів) впливу на виборчі відносини в сфері реалізації та забезпечення конституційних прав громадян обирати і бути обраними до органів місцевого самоврядування. В залежності від того, на які саме відносини в зазначеній сфері здійснюється вплив, механізм правового регулювання організації і проведення місцевих виборів поділяється на організаційно-правовий; фінансовий; інформаційний; також матеріально-технічний механізм правового регулювання організації і проведення місцевих виборів. В свою чергу кожен елемент механізму правового регулювання організації і проведення місцевих виборів має певні засоби впливу на відповідні відносини з організації і проведення місцевих виборів, які відповідають елементам механізму правового регулювання та являють собою: а) норми права, що регулюють відносини з організації і проведення місцевих виборів; б) правовідносини з організаційно-правового, фінансового, інформаційного або матеріально-технічного забезпечення організації і проведення місцевих виборів; в) акти реалізації прав та обов’язків суб’єктів місцевих виборчих відносин; г) акти застосування прав з організації і проведення місцевих виборів.
Вирішення проблемних питань, пов’язаних з організацією і проведенням основних стадій місцевих виборів вбачаються можливим в наступний спосіб:
– необхідно внести зміни до частини 4 та 5 статті 5 Закону України про місцеві вибори, які б передбачали визначення норми представництва в районних та обласних радах не за принципом представництва адміністратив-но-територіальних одиниць, а за принципом представництва населення, подібно до порядку закріпленого частиною 3 ст. 5 Закону для формування сільських, селищних, міських рад;
– внести зміни до ч. 1 ст. 55 Закону, та викласти її в такій редакції: “У разі утворення нової адміністративно-територіальної одиниці, місцеві вибори на цій території призначаються відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною, Київською, Севастопольською міською радою не пізніш як через місяць з моменту утворення нової адміністративно-територіальної одиниці”;
– розвести у часі місцеві і парламентські вибори;
– законодавчо визначити можливі межі відхилення кількості виборців в одномандатному окрузі від орієнтовної середньої кількості виборців в одномандатних округах, яка, на нашу думку, не повинна перевищувати 10%;
– визначити повний перелік місць, під якими законодавець розуміє “інші місця тимчасового перебування виборців” на території яких можуть утворюватися виборчі дільниці;
– проблемні питання складання списків виборців можуть бути вирішені шляхом визнання в Законі про місцеві вибори джерелом надійної та точної інформації для складання списків виборців або автоматизованої системи реєстрації виборців, що може бути складовою інформаційної системи ЦВК, або державного реєстру фізичних осіб;
– встановити значно чіткіші строки початку та закінчення передвиборної агітації та закріпити їх в Розділі VIII “Передвиборна агітація” Закону України про місцеві вибори;
– законодавчо визначити порядок використання ЗМІ у проведенні передвиборної агітації;
– законодавчо визначити механізм подання заяви для голосування за межами приміщення для голосування;
– закріпити в Законі про місцеві вибори положення, яке б передбачало можли-вість дострокового голосування на місцевих виборах;
– законодавчо визначити відсотковий резерв виборчих бюлетенів при їх виготовлені.
6. Гарантії місцевих виборів визначаються як відповідні умови та засоби, що встановлюються законодавством про місцеві вибори, та спрямовані на реалізацію або захист демократичних засад життя як певної територіальної громади, так і держави в цілому, шляхом забезпечення належної реалізації відповідних правових норм.
Конституція і законодавство України передбачає різноманітну систему гарантій і правових механізмів, покликаних забезпечити здійснення безпосередньої локальної демократії. Всі вони в сукупності є юридичними гарантіями та поділяються на дві групи: загальні (загальносуспільні) та спеціальні гарантії місцевих виборів.
Загальні гарантії місцевих виборів забезпечують конституційне право громадян брати участь у місцевому самоврядуванні шляхом участі в організації і проведенні місцевих виборів, та поділяються на внутрішньодержавні (які за сферами конституційного ладу можуть поділятися на політичні, економічні, соціальні, ідеологічні) і міжнародні. У ролі міжнародних гарантій місцевих виборів виступають правові принципи, закріплені в договорах, які є міжнародними стандартами локальної демократії, а також міжнародні організації та суб’єкти міжнародного права, що здійснюють контроль за виконанням відповідних міжнародних стандартів при проведенні місцевих виборів.
Спеціальні гарантії місцевих виборів об’єднують у собі правові норми, що визначають умови та порядок реалізації виборчих прав на місцевих виборах, юридичні засоби їх захисту та охорони в разі порушення за допомогою державного примусу; і поділяються на нормативно-правові та організаційно-правові гарантії місцевих виборів.
Нормативно-правові гарантії місцевих виборів об’єднують у собі:
по-перше, загальновизнані норми-принципи, які виступають у ролі матеріальних гарантій та, відповідно, встановлюють основні засади участі членів територіальної громади в місцевих виборах;
по-друге, процесуальні норми, які визначають склад учасників тієї чи іншої стадії місцевих виборів, встановлюють види необхідних дій в обов’язковій послідовності та відповідних організаційних формах, закріплюють права та обов’язки учасників процесуальних відносин, передбачають порядок прийняття рішень та їх реалізацію і виступають в якості процесуальних гарантій;
по-третє, норми, що передбачають можливість настання юридичної відповідальності за порушення законодавства про місцеві вибори.
Розроблено авторську класифікацію конституційної відповідальності за порушення чинного законодавства України про вибори до органів місцевого самоврядування. Так, зроблено висновок, що конституційно-правова відповідальність передбачається безпосередньо у виборчому законі шляхом встановлення відповідальності виборчих комісій та їх членів; відповідальності кандидата в депутати, кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови; а також відповідальності посадових осіб і громадян.
Організаційно-правовими гарантіями місцевих виборів виступають суб’єкти, уповноважені здійснювати судовий і позасудовий контроль за дотриманням законодавства про місцеві вибори.
При цьому слід зазначити, що незважаючи на достатньо розгалужену систему гарантій місцевих виборів, що знайшла своє закріплення у вигляді різних форм,  значущим кроком до їх вдосконалення, на нашу думку, може бути внесення змін до чинного Закону про місцеві вибори у вигляді додаткового розділу “Гарантії місцевих виборів”, який може забезпечити зменшення кількості відсильних норм щодо цього питання.
Підвищити роль деяких гарантій у виборчому процесі з місцевих виборів можна в наступний спосіб:
 Доповнити статтю 44 Закону про місцеві вибори пунктом 2.1 такого змісту: “У разі, коли виборець робить помилку при заповненні виборчого бюлетеня, він має право отримати новий бюлетень, про що робиться відповідна позначка до списку виборців та складається спеціальний акт. Зіпсований бюлетень повертається члену дільничної виборчої комісії або голові й погашається”. Таке положення, на нашу думку, підвищить дію принципу рівних місцевих виборів.
 Закріпити у ч. 2 ст. 43 Закону про місцеві вибори вичерпний перелік документів, на підставі який можна приймати участь у голосуванні на місцевих виборах, що, на нашу думку, підвищіть дію принципу прямого виборчого права на місцевих виборах.
За дослідження економічних гарантій вбачається доцільним привернути увагу науковців та законодавців до ідеї встановлення в законодавчому порядку норму, згідно з якою видатки на проведення відповідних місцевих виборів несе особа, яка за власним бажанням без поважних причин склала з себе повноваження до закінчення строку їх дії.
Потребує внесення змін КУпАП щодо підвищення розміру санкцій за порушення виборчого законодавства у вигляді штрафу, а також встановлення їх різного розміру для адміністративної відповідальності громадян та посадових осіб.
Потребують нормативного врегулювання питання встановлення відповідальності за:
1) за відмову установ банків відкривати рахунки виборчих фондів;
2) за неповідомлення у пресі про відкриття рахунків виборчих фондів;
3) за нездійснення контролю за надходженнями та використанням виборчих фондів виборчими комісіями, податковами органами, установами банків;
4) за неподання відомостей установами банків щодо розмірів та джерел надходження до відповідного виборчого фонду;
5) за неподання фінансового звіту про джерела надходження у виборчий фонд;
6) за використання виборчих фондів не за призначенням та поза межами ви-борчих фондів.
Ефективність організаційно-правових гарантій місцевих виборів у вигляді судового контролю може бути підвищена встановленням заборони оскаржувати в суд дії, які були пов’язані з підготовкою та проведенням місцевих виборів до встановлення результатів виборів, коли ці дії оскаржуються після встановлення територіальною виборчою комісією результати виборів, хоча були відомі особі до встановлення результатів місцевих виборів. Але така можливість повинна бути, якщо особа надасть докази, що порушення виявила після встановлення результатів виборів. Це надасть змогу усунути можливість маніпулювання законодавством. Також можливість підвищення судового контролю вбачається шляхом створення судів електоральної юрисдикції.
Підвищити ефективність позасудового контролю за місцевими виборами, а, зокрема, контролю виборчих комісій, можна шляхом внесення до ст. 22 Закону про місцеві вибори переліку відомостей, які повинна містити скарга до виборчої комісії; окрім того, потребує перегляду система виборчих комісій і правовий статус деяких з них.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України. Конституція Автономної Республіки Крим : Зб. нормат. актів. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 96 с.
2. Рябов С.Г. Політичні вибори: Навчальний посібник. – К.: Тандем, 1998. – 96 с.
3. Мазур О.Г. Виборчі системи: світовий досвід. – Луганськ: Вид-во Східноукраїнського державного університета, 1999. – 35 с.
4. Загальна декларація прав людини. Прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 р. / Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. Упоряд. Ю.К. Качуренко. – 2-е вид. – Київ: Юрінформ, 1992. – С. 18 – 24 .
5. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права. Прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 16.12.1966 р. / Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. Упоряд. Ю.К. Качуренко. – 2-е вид. – Київ: Юрінформ, 1992. – С. 36 – 58.
6. Прело М. Конституционное право Франции. – М.: Изд-во иностр. Лит-ры, 1987. – 671 с.
7. Сравнительное конституционное право. Под. ред. Е.Ф. Варварина. – М., 1996. – С. 365.
8. Молдован В.В., Мелащенко В.Ф. Конституційне право: опорні конспекти: Навч. посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. – К., Юмана, 1996. – 271 с.
9. Конституционное право Российской Федерации. Екатеринбург, 1995. – С. 254.
10. Конституційне право України. За ред. В.Ф. Погорілка. – К.: Наукова думка, 2000. – 734 с.
11. Батанов О.В. Територіальна громада – основа місцевого самоврядування в Україні: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001. – 260 с.
12. Ставнійчук М.І. Вибори в Україні. – К.: Малий видавничий центр Вищої школи права при Інституті держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 1998. – 48 с.
13. И. Душин, А. Сысун, Б. Ложкин. Выборы: технологии избирательных кампаний. – Х.: РА, 1998. – 160 с.
14. Закон України “Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 3–4. – Ст. 15.
15. Постовой Н.В. Муниципальное право России. – М.: Новый Юрист, 1998. – 349 с.
16. Выдрин И.В., Кокотов А.Н. Муниципальное право России. Учебник для вузов. – М.: Издательская группа НОРМА – ИНФРА, 1999. – 368 с.
17. Избирательное право и избирательный процесс в Российской Федерации. Учебник для вузов. Отв. редактор – доктор юридических наук А.В. Иванченко. – М.: Издательство НОРМА, 1999. – 841 с.
18. Батанов О.В. Територіальна громада – основа місцевого самоврядування в Україні: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001. – 260 с.
19. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К.: “Укр. енцикл.”, 1998. – Т.1: А – Г. 672 с.
20. Науково-практичний коментар Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”. Інститут законодавства Верховної Ради України. – К., 1999. – 397 с.
21. Погорілко В. Основні засади теорії безпосередньої демократії. // Право України, 2001, №8. – С. 26–32.
22. Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 5. – Ст. 17.
23. Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Референдуми в Україні: історія та сучасність. Монографія, – К.: Ін-т держави і права НАН України, 2000. – 248 с.
24. Закон України “Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 3 – 4. – Ст. 15.
25. И.Душин, А.Сысун, Б.Ложкин. Выборы: технологии избирательных кампаний. – Х.: РА, 1998. – 160 с.
26. Муніципальне право України: Підручник / В.Ф.Погорілко, О.Ф.Фрицький, М.О.Баймуратов та ін.; За ред. В.Ф.Погорілка, О.Ф.Фрицького. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
27. Выдрин И.В., Кокотов А.Н. Муниципальное право России. Учебник для вузов. – М.: Издательская группа НОРМА – ИНФРА, 1999. – 368 с.
28. Поваляєва М.П. Інститути конституційного права України: поняття, ознаки та критерії розмежування. // Право України. – 2000. – № 5. – С. 20–23.
29. Білоус А.О., Гребенко С.П. Генеральні інститути як елемент системи консти-туційного права. // Держава і право; Зб. Наук. Праць. Вип. 11. – К., 2001. –с. 128–132.
30. Поленина С.В. Комплексные правовые институты и новые отрасли права // Изв. Вузов. Правоведение, 1975. – C.71-79
31. Выдрин И.В., Кокотов А.Н. Муниципальное право России. Учебник для вузов. – М.: Издательская группа НОРМА — ИНФРА, 1999. – 368 с.
32. Концепція розвитку законодавства України на 1997-2005 роки. В.Ф.Опришко та інші. К., 1997. – 122с.
33. Проект Кодексу законів про місцеве самоврядування в Україні (Муніципальний Кодекс України), внесений народними депутатами України Г.Антоньєвою, Л.Кравчуком, Ю.Іоффе. – К, 2000.
34. Ставнійчук М.І. Актуальні питання систематизації виборчого законодавства України. / Україна. Вибори – 98: Досвід. Проблеми. Перспективи. / Зб. Матеріалів міжнародної науково-практичної конференції. – К., 1999. – С. 37–44.
35. Погорілко В.Ф. Теоретичні проблеми виборів як форми безпосередньої демократії. / Україна. Вибори – 98: Досвід. Проблеми. Перспективи./ Зб. Матеріалів міжнародної науково-практичної конференції. – К, 1999. – С. 22–28.
36. Тарасюк В. Кодифікація законодавства про місцеве самоврядування: теоретичні питання. // Право України. – 2000. – №11. – С.71–74.
37. Тодика Ю.М. Становлення виборчої системи в Україні в аспекті основ кон-ституційного ладу. / Україна. Вибори – 98: Досвід. Проблеми. Перспективи./ Зб. Матеріалів міжнародної науково-практичної конференції. – К, 1999. – С.70–75.
38. В.Д.Яворський. Тенденція розвитку та специфіка виборчих правовідносин. / Україна. Вибори – 98: Досвід. Проблеми. Перспективи./ Зб. Матеріалів міжнародної науково-практичної конференції. – К, 1999. – С. 61–63.
39. Выдрин И.В., Кокотов А.Н. Муниципальное право России. Учебник для вузов.- М.: Издательская группа НОРМА – ИНФРА. М, 1999. – 368 с.
40. Волянська Г.М. Народний суверенітет та форми його реалізації в Україні: конституційні аспекти: Дис. канд. юрид. наук: 12.00.02./ Київ, національний ун-т ім. Т.Г.Шевченка. – К., 1995. – 229 с.
41. Ставнійчук М.І. Законодавство про вибори народних депутатів України: актуальні проблеми теорії і практики. – К.: Факт, 2001.– 156 с.
42. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С.Шемшученко та ін. – К.: “Укр. енцикл.”, 1998. – Т.2: Д – Й. – 741 с.
43. Конституционное законодательство России / Под ред. Ю.А.Тихомирова. – М.: Городец., 1999. – 382 с.
44. Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №27. – Ст. 170; 1998. – № 48. – Ст. 292; 1999. – № 41. – Ст. 372.
45. Конституція України. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
46. Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 3–4. – Ст. 15.
47. Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 51– 52. – Ст. 265.
48. Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 6– 7. – Ст. 24.
49. Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 5. – Ст. 17.
50. Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 5– 6. – Ст. 42.
51. Голос України. – 06.03.2001. – № 42. – С.4.
52. Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 504.
53. Відомості Верховної Ради України. – 1989. – № 45. – Ст. 631.
54. Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 25. – Ст. 283.
55. Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 6. – Ст. 17.
56. Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 1. – Ст. 1.
57. Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 10. – Ст. 43.
58. Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 49. – Ст. 299.
59. Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
60. Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 27. – Ст. 170; 1998. – № 48. – Ст. 292; 1999. – № 41. – Ст. 372.
61. Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 48. – Ст. 296.
62. Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20– 21. – Ст. 190.
63. Орієнтир. – 2001. – № 32. – С. 1– 5.
64. Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 23. – Ст. 118.
65. Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 11. – Ст. 79.
66. Урядовий кур’єр. – 2.08.2002. – № 140. – С.9– 11.
67. Урядовий кур’єр.– 4.07.2001. – № 116. – С.5 – 12.
68. Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 36. – Ст. 529.
69. Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 33. – Ст. 443.
70. Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49. – Ст. 272.
71. Офіційний вісник України. – 2001. – № 23. – Ст. 853.
72. Право України. – 1999. – № 9. – С. 122 – 123.
73. Право України. – 2000. – № 3. – С. 125.
74. Загальна декларація прав людини. Прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 р. / Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи /Упоряд. Ю.К. Качуренко. – 2-е вид. – Київ: Юрінформ, 1992. – С. 18 – 24.
75. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права. / Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. /Упоряд. Ю.К. Качуренко.- 2-е вид. – Київ: Юрінформ, 1992. – С. 36 – 58.
76. Європейська Хартія про місцеве самоврядування. Здійснено в Стразбурзі 15 жовтня 1985р. // Місцеве самоврядування. – 1997. – № 1 – 2. – С. 90– 94.
77. Всесвітня Декларація про місцеве самоврядування. // Місцеве самоврядування. – 1997. – № 1– 2. – С. 95– 97.
78. Муніципальне право України: Підручник / В.Ф.Погорілко, О.Ф.Фрицький, М.О.Баймуратов та ін.; За ред. В.Ф.Погорілка, О.Ф.Фрицького. – К.: Юринком Інтер, 2001. – 352 с.
79. Орзих М.Ф., Баймуратов М.А. Международные стандарты местного само-управления: Учеб. Пособие / науч. ред. к.ю.н., доц. Ю.В. Кириллов.– Одесса: АО БАХВА, 1996. – 128 с.
80. Муніципальне право України: Підручник / В.Ф.Погорілко, О.Ф.Фрицький, М.О.Баймуратов та ін.; За ред. В.Ф.Погорілка, О.Ф.Фрицького. – К.: Юринком Інтер, 2001. – 352 с.
81. Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 36. – Ст. 370.
82. Влада. Людина. Закон. 2002. – № 1. – С. 5 – 7.
83. Влада. Людина. Закон. 2002. – № 1. – С. 70 – 73.
84. Ким А.И. Теория советского избирательного права и применение избирательного законодательства при формировании представительных органов власти в СССР. Автореферат на соиск. Доктора юр. наук. – Томск: Изд-во Томского ун-та, 1965. – 60 с.
85. Пальгунова Т.М. Советское избирательное законодательство и вопросы со-вершенствования организации выборов в местные Советы: Автореф. Дис. Канд. Юрид. наук: 12.00.12. – Саратов, 1972. – 23 с.
86. Страшун Б.А. Понятие и принципы социалистического избирательного права. “Учёные записки ИМО”. Вып. X, серия юридическая. – М., 1962. – 248 с.
87. Теплова Н.А. Советская избирательная система - самая демократическая в мире (автореферат кандидатской диссертации). – М, 1952. – 18 с.
88. Советское конституционное право. Л., 1975. – С. 145.
89. Советское государственное право. М., 1985. – С. 302.
90. Государственное право буржуазных и развивающихся стран. Учебник. Под ред. И.П.Ильинского. М.: Международные отношения, 1989. – 479 с.
91. Зиновьев А.В. Гарантии свободы выборов представительных органов власти в Росси. // Государство и право. – 1995. – № 1. – С. 15 – 23.
92. Ставнійчук М.І. Вибори в Україні. – Науково-популярне видання. – К., 1998. – 48 с.
93. Выдрин И.В., Кокотов А.Н. Муниципальное право России. Учебник для вузов. – М.: Издательская группа НОРМА – ИНФРА · М, 1999. – 368 с.
94. Молдован В.В., Мелащенко В.Ф. Конституційне право: опорні конспекти: Навч. посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. – К.: Юмана, 1996. – 271 с.
95. Широков А., Юркова С. Муниципальные выборы // Городское управление. – 1996. – № 1. – С. 41.
96. Органы местного самоуправления в странах Центральной и Восточной Европы и в СНГ, 1994 г. Антология описательных материалов. Институт самоуправления и государственной службы. Будапешт, Венгрия. – 261с.
97. Выдрин И.В., Кокотов А.Н. Муниципальное право России. Учебник для вузов. – М.: Издательская группа НОРМА – ИНФРА · М, 1999. – 368 с.
98. Собрание законодательства Свердловской области. – 1997. – № 12– 2. – Ст. 1533.
99. Закон Томской области от 28 августа 1996 г. № 326 (в ред. от 26 сентября 1996 г.) “О выборах органов местного самоуправления в Томской области” // Официальные ведомости Государственной Думы Томской области. – 1996. – № 11. – Ст. 2.
100. Орзих М. Реформа избирательной системы Украины // Юридический вестник. – 1998. – № 1. – С. 57 – 68.
101. Горшков Д.М. та ін. Політичні партії та місцеві вибори./ Д.М.Горшков, В.М.Кампо, Є.М.Петренко; Товариство конституційного права, Українська правнича фундація. Лабораторія законодавчих ініціатив, Міжнародний фонд “Відродження”. – К.: Видавничий Дім “Юридична книга”, 2001. – 49 с.
102. Проект Закону України про внесення змін і доповнень до Закону України “Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” внесений народними депутатами України Й.В. Вінським, С.М. Ніколаєнко, В.П. Семенюк № 5047-2 від 14.07.2000. – 49 с.
103. Арановский К.В. Государственное право зарубежных стран: Учебное пособие. – М.: ИД “ФОРУМ”; ИНФРА-М, 2000. – 488 с.
104. Урядовий кур’єр. – 12.01.2002. – № 7. – С. 2.
105. Закон України “Про політичні партії в Україні” від 5.04.2001 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 23. – Ст. 118.
106. Рибачук М.Ф. Політичні партії в Україні та виборчий процес / Вибори і референдуми в Україні: проблеми теорії і практики: Збірник / Редкол. : М.М.Рябець (голова) та ін. – К.: Центральна виборча комісія, 2001. – С. 62– 77.
107. Рибачук М.Ф., Шкляр Л.Є., Довгош О.М. Еволюція виборчих систем в Україні: досвід, проблеми та перспективи розвитку. / Вибори і референдуми в Україні: проблеми теорії і практики: Збірник / Редкол. : М.М.Рябець (голова) та ін. – К.: Центральна виборча комісія, 2001. – С. 29 – 44.
108. Peterson, Paul.E. 1981. City Limits. Chicago: University of Chicago Press. – 111 р.
109. Горшков Д.М., Кампо В.М., Петренко Є.М. Політичні партії та місцеві вибори. – К.: Юрид. книга, 2001. – 49 с.
110. Рибачук М.Ф., Шкляр Л.Є., Довгош О.М. Еволюція виборчих систем в Україні: досвід, проблеми та перспективи розвитку. / Вибори і референдуми в Україні: проблеми теорії і практики: Збірник / Редкол. : М.М.Рябець (голова) та ін. – К.: Центральна виборча комісія, 2001. – С. 29 – 44.
111. Сарторі Джованні. Порівняльна конституційна інженерія: Дослідж. структур, мотивів і результатів: Пер. з 2-го англ. вид. – К.: АртЕкЮ, 2001. – 224 с.
112. Орзіх М. Проект Муніципального кодексу України // Юридический вестник, 2001. – № 2. – С. 105-138.
113. Рибачук М.Ф. Політичні партії в Україні та виборчий процес / Вибори і референдуми в Україні: проблеми теорії і практики: Збірник / Редкол. : М.М.Рябець (голова) та ін. – К.: Центральна виборча комісія, 2001. – С. 62 – 77.
114. Корнієнко М. Діюча виборча система України: шляхи вдосконалення // Місцеве та регіональне самоврядування України. – Вип.1 – 2 (4–5). – К., 1993. – С. 83.
115. Рябов С.Г. Політичні вибори: Навчальний посібник. – Київ: Тандем, 1998. – 96 с.
116. Ставнійчук М.І. До сучасного розуміння принципів виборчого права України // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск13. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001. – С. 111 – 114.
117. Загальна декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 р. / Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи (Упоряд. Ю.К. Качуренко.- 2-е вид. – Київ. Юрінформ, 1992. С. 18 – 24.
118. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права. / Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. Упоряд. Ю.К. Качуренко. – 2-е вид. – Київ. Юрінформ, 1992. – С. 36 – 58.
119. Європейська Хартія про місцеве самоврядування. Здійснено в Страсбурзі 15 жовтня 1985 року // Місцеве самоврядування. – 1997. – № 1 – 2. – С. 90 – 94.
120. Всесвітня Декларація про місцеве самоврядування // Місцеве самоврядування. – 1997. – № 1 – 2. – С. 95 – 97.
121. Князев С.Д. Принципи российского избирательного права // Правоведение. – 1998. – № 2. – С. 43.
122. Ставнійчук М.І. До сучасного розуміння принципів виборчого права України // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск13. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001. – С. 111 – 114.
123. Конституція незалежної України: Навчальний посібник. За ред. Погорілка В.Ф., Шемшученко Ю.С. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, спілка юристів України, 2000. – 428 с.
124. Рябов С.Г. Політичні вибори: Навчальний посібник. – Київ: Тандем, 1998. – 96 с.
125. Избирательное право и избирательный процесс в Российской Федерации. Учебник для вузов. Отв. редактор - доктор юридических наук А.В. Ив