ПРАВОВА ОХОРОНА КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

Краткое описание

ЗМІСТ ВСТУП…………………………………………………………………………...3 РОЗДІЛ І. ІСТОРИКО-ПРАВОВІ ТА ТЕОРЕТИЧНІ
ОСНОВИ ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ КОНСТИТУЦІЇ.
1.1. Виникнення конституції держави та потреби її правової охорони…….10
1.2. Генезис правової охорони конституції…………………………………. 21
1.3. Ідеї правової охорони конституції в конституційно-
правових доктринах в Україні (др. пол. ХІХ - кінець ХХ ст.)……………....34
1.4. Поняття та система правової охорони конституції……………………...49
1.5. Завдання та функції правової охорони конституції……………………..81
1.6. Судовий конституційний контроль в системі
правової охорони конституції…………………………………………………88
РОЗДІЛ ІІ КОНСТИТУЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ.
2.1. Український народ як суб'єкт конституційних відносин
в сфері правової охорони Конституції України……………………………102
2.2. Верховна Рада України в конституційному механізмі
правової охорони Конституції України……………………………………..114
2.3. Роль Президента України в забезпеченні правової
охорони Конституції України………………………………………………..121
2.4. Конституційний Суд України в системі забезпечення
верховенства Конституції України та ефективної організації
її правової охорони………………………………………………………….. 129
2.5. Проблеми удосконалення системи правової охорони
Конституції України та підвищення ефективності
її функціонування…………………………………………………………….155
ВИСНОВКИ ………………………………………………………………….162
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….172

ВСТУП Актуальність теми. З прийняттям 28 червня 1996 року Верховною Радою України Конституції України формально завершився один із найвідповідальніших етапів сучасного конституційного процесу. Україну на найвищому (конституційному) рівні проголошено суверенною і незалежною, демократичною, соціальною і правовою державою. За новим Основним Законом Україна має стати державою, в якій людина, її життя i здоров'я, честь i гiднiсть, недоторканнiсть i безпека визнаються найвищою соцiальною цiннiстю; державою, в якій єдиним джерелом влади є український народ, а сама державна влада повинна здiйснюватися на засадах її подiлу на законодавчу, виконавчу та судову; державою, яка визнає і гарантує мiсцеве самоврядування, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Все це має стати реальністю при поступовому (еволюційному) створенні якісно нової національної правової системи. Стрижнем, своєрідною опорою, фундаментом цієї системи повинна бути Конституція України.
Правову охорону конституції необхідно розглядати як складне, системне, цілісне суспільно-політичне та правове явище в широкому розумінні останнього.
Справа забезпечення правової охорони конституції сучасної держави, тобто держави, яка за своєю сутністю є незалежною, демократичною, світською, правовою та соціальною, є надзвичайно важливою для всіх учасників конституційно-правових відносин. Адже недотримання, невиконання, порушення норм конституції може реально позбавити останню її юридичних властивостей та особливостей, привести до суттєвих змін у системі основних засад конституційного ладу держави, а також - звести нанівець інститути (необхідні елементи) громадянського суспільства як такого. Тому, правова охорона Конституції України є завданням різних суб'єктів, які, здійснюючи відповідні повноваження, формують механізм її охорони.
Питання правової охорони конституції в широкому розумінні тією чи іншою мірою є завданням усіх учасників конституційно-правових відносин, а в першу чергу тих, на сторожі чиїх прав стоїть власне Конституція як Основний Закон держави.
Отже, важливо дослідити систему правової охорони конституції, проаналізувати сутність кожного з її елементів і з'ясувати їх значення у механізмі правової охорони Конституції України.
Вище викладені міркування були вихідними при виборі теми дослідження, характеру і кола питань, що в ньому розглядаються. Крім цього, значення теми дисертаційного дослідження зумовлено необхідністю створення теоретичної бази, систематизації знань у сфері правової охорони конституції і ефективності їх практичного застосування.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація підготовлена відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права в межах теми "Актуальні проблеми функціонування органів законодавчої, виконавчої влади та місцевого самоврядування в Україні", затвердженої наказом ректора № Н-492 від 20 серпня 1999 року.
Метою дисертаційного дослідження є з'ясування сутності правової охорони Конституції та розкриття механізму забезпечення правової охорони Основного Закону України.
Згідно з поставленою метою зроблено спробу виконати такі завдання:
- визначити суспільну потребу у існуванні системи правової охорони конституції;
- проаналізувати й узагальнити існуючі концепції, доктрини, окремі погляди українських і зарубіжних учених щодо правової охорони Основного Закону;
- розкрити систему елементів правової охорони Основного Закону;
- охарактеризувати роль і значення Українського народу, Верховної Ради України, Президента України та Конституційного Суду України як суб'єктів правової охорони Конституції України;
- визначити проблеми щодо організації і функціонування механізму забезпечення та системи правової охорони Конституції України.
Об'єктом дослідження є конституційно-правові відносини в сфері правової охорони Конституції України.
Предметом дослідження є правова охорона конституції як системне явище та механізм її забезпечення в Україні.
Методологічною основою дисертаційного дослідження є системний метод дослідження, за допомогою якого правова охорона конституції досліджується як множинність взаємопов'язаних елементів, які у сукупності дають можливість розглядати правову охорону конституції як цілісне системне явище. Автором використовується історико-правовий метод при дослідженні генези правової охорони конституції та становлення інституту правової охорони Основного Закону у конституційно-правових доктринах в Україні; метод логічного аналізу використовується при дослідженні системи конституційних гарантій правової охорони конституції, обґрунтуванні поняття правової охорони конституції, конституційного контролю. У роботі також застосовується універсальний діалектичний, порівняльно-правовий, статистичний методи, методи моделювання і прогнозування.
Джерельну базу дисертаційного дослідження становлять Конституція України, інші нормативно-правові акти України, узагальнена практика діяльності державних органів України, законодавство іноземних держав.
Суттєве значення для розробки теоретичних положень дисертації мають праці таких українських вчених: В.Б.Авер'янов, С.Е. Базилевич, А.П.Заєць, В.М. Кампо, А.М.Колодій, В.В.Копейчиков, О.Л. Копиленко, П.Ф. Мартиненко, О.М. Мироненко, Л.Т. Кривенко, М.П. Орзіх, В.Ф. Погорілко, П.Б. Стецюк, В.Я. Тацій, Ю.М. Тодика, Є.А. Тихонова, О.Ф. Фрицький, В.В. Цвєтков, М.В. Цвік, В.М. Шаповал, Ю.С. Шемшученко, Л.П.Юзьков та інші. Проблеми правової охорони конституції в цілому та окремі її аспекти досліджували такі зарубіжні вчені: С.А. Авакьян, М.В.Баглай, О.Бланкенагель, С.В. Боботов, Н.О. Боброва, М.В. Вітрук, В.К. Дябло, Б.С. Ебзєєв, Р.В. Єнгібарян, Є. Зв'єжховскі, Г. Зємба-Залуцка, Д. Зрєб'єц, Л.В. Лазарєв, О.О. Кутафін, В.О. Лучін, Ж.І. Овсепян, С. Саган, Т.Я. Хабрієва, В.Є. Чіркін, Ю.Л. Шульженко та інші.
При написанні роботи було взято до уваги українські конституційно-правові доктрини, представлені у працях українських вчених та державознавців: Г.Л. Андрузького, М.С. Грушевського, С.С. Дністрянського, М.П. Драгоманова, О. О. Ейхельмана, М.І. Міхновського, Ф.В. Тарановського.
У даній роботі особлива увага приділялася поглядам західноєвропейських правознавців та громадсько-політичних діячів: А. Есмена, Ґ. Єллінека, Ґ. Кельзена, Е.-Ж. Сійєса та інших.
Наукова новизна дисертації полягає у тому, що за характером і змістом розглянутих проблем, - це перше у вітчизняній науці конституційного права теоретичне комплексне дослідження правової охорони Конституції України, в якому сформульована концепція правової охорони Основного Закону України.
На основі проведеного дослідження сформульовано низку нових положень, висновків та пропозицій, що мають наукову новизну:
1. Встановлено закономірність розвитку правової думки щодо правової охорони конституції у конституційно-правових доктринах в Україні, починаючи з середини дев'ятнадцятого до кінця двадцятого століття, яка полягає в тому, що у конституційних проектах відповідного періоду є присутня ідея правової охорони Основного Закону, яка простежується у окремих положеннях цих праць.
2. Визначено поняття правової охорони Конституції України як системи її нормативно-правових та організаційно-правових гарантій, передбачених Конституцією і законами України.
3. Обґрунтовано, що основними базовими конституційними гарантіями правової охорони Конституції є: 1) конституційний контроль; 2) конституційну відповідальність; 3) офіційне тлумачення конституції; 4) особливий порядок прийняття конституції; 5) особливий порядок внесення змін до конституції.
4. Визначено провідну роль Українського народу як суб'єкта конституційно-правових відносин в механізмі організаційно-правових гарантій правової охорони Конституції України та встановлено можливості його ефективнішої участі в цьому механізмі.
5. Подано авторське визначення поняття конституційного контролю, як передбаченої законом діяльності державних органів, посадових осіб, яка полягає у перевірці та оцінці відповідності правових актів конституції, а також в усуненні встановлених невідповідностей шляхом застосування різних юридичних засобів з метою охорони конституції.
6. Запропоновано удосконалити механізм внесення змін до Конституції України, враховуючи при цьому важливість окремих розділів Основного Закону, зокрема Розділу І "Загальні засади", та їхню диференціацію щодо закріплення особливого порядку внесення змін до них.
7. Визначено доцільність встановлення на законодавчому рівні окремої процедури підписання та оприлюднення закону про внесення змін до Конституції України.
8. Запропоновано посилити конституційну відповідальність окремих суб'єктів конституційного права України на підставі удосконалення інституту присяги та встановити як підставу конституційної відповідальності порушення присяги особою, яка її складає.
Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що вони спрямовані на розвиток науки конституційного права. Сформульовані у дисертації теоретичні положення, висновки, рекомендації можуть бути використані:
у законотворчій роботі - при розробці і прийнятті нових та при внесенні змін до чинних законів.
у науково-дослідницькій роботі - для наступних напрацювань у сфері конституційного права;
у навчальному процесі - при підготовці відповідних розділів підручників та навчальних посібників з конституційного права України, у викладанні курсу конституційного права та спецкурсу по теорії конституції.
Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалася на засіданні кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Львівського національного університету імені Івана Франка. Основні положення і висновки дисертації використовуються автором при викладанні навчального курсу з дисципліни "Конституційне право України" у Правничому коледжі Львівського національного університету імені Івана Франка, а також при проведенні лекційних та семінарських занять по спецкурсу "Основи теорії конституції" у Львівському національному університеті імені Івана Франка, матеріали дисертації передано до Управління правової експертизи Секретаріату Конституційного Суду України з метою їх реалізації на практиці.
Основні положення дисертації висвітлено у виступах автора на: IV - VI, VIII регіональних наукових конференціях "Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні", що відбувалися у м. Львові протягом 1998 - 2002 років; міжнародній науковій конференції "Конституційні права і свободи громадян в Україні та Республіці Польща: реалії та перспективи" (Львів, Львівський національний університет імені Івана Франка, листопад 2000 р.); ІV науковій конференції "Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи" (Тернопіль, лютий 2002, тези не опубліковано); науково-практичній конференції "Становлення і розвиток правової системи України" (Київ, березень 2002). Тези виступів або підготовлені на їх основі статті - опубліковані.
Публікації. Положення дисертації опубліковано у восьми наукових статтях, п'ять з яких - у фахових виданнях з юридичних наук, визначених Вищою атестаційною комісією України.

Список литературы

ВИСНОВКИ У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його предмет, об'єкт, мету, завдання, охарактеризовано методологічну основу дослідження, практичне і теоретичне значення отриманих результатів, наукову новизну, сформульовано висновки та пропозиції, вказано способи апробації та впровадження результатів дослідження.
У першому розділі "Історико-правові та теоретичні основи правової охорони конституції" викладено головні етапи становлення та розвитку конституції держави як загального явища та підкреслено її особливу юридичну природу, з огляду на яку конституція потребує правової охорони як необхідної умови забезпечення існування та реалізації основного закону. У даному розділі проаналізовано ґенезу інституту правової охорони конституції і наголошено на тому, що зародження ідеї правової охорони конституції відбувалося на межі ХІІ-ХVII століть і найчіткіше сформувалося в інституті скасування актів, які суперечили основному закону, який по суті був прототипом конституційного контролю.
У цьому ж розділі досліджено основні етапи становлення реально діючих органів конституційного контролю у Європі та Америці і зазначено, що одним із практичних кроків по створенню такого органу у Європі необхідно розглядати Охоронний Сенат відповідно до Конституції Франції 1799 р. В Америці ж таким органом став Верховний Суд США, який поклав початок зародженню першого етапу здійснення конституційного контролю.
Також тут йдеться про те, що у кін.ХІХ - на поч.ХХ ст. під правовою охороною конституції здебільшого розуміли конституційні гарантії, призначення яких - оберігати недоторканність державного устрою, ліквідовуючи можливість неконтрольованих або передчасних змін тексту основних законів, а також їх порушення. Особливу увагу приділено зародженню принципово нової, європейської моделі конституційного контролю, концепція якої була розроблена Г.Кельзеном. У роботі зазначається, що особливого визнання правова охорона конституції здобуває на наступному етапі світового конституційного процесу - після завершення Другої світової війни, коли зміщується призначення конституційного контролю у бік соціальних чинників. Таким чином, створення системи правової охорони конституції є закономірним наслідком правової природи Основного Закону, якою відповідно породжені її юридичні властивості
У роботі досліджено ідеї правової охорони конституції у конституційно-правових доктринах в Україні у період з др. пол. ХІХ - до кін. ХХ століття. На основі аналізу поглядів і концепцій, сформульованих такими вченими і громадсько-політичними діячами як Г.Андрузький, М.Міхновський, М.Драгоманов, М.Грушевський, С.Дністрянський, О.Ейхельман, зроблено висновок про те, що в Україні ідея правової охорони конституції розроблялася не тільки на теоретичному рівні (в тому числі у проектах українських конституцій), а також робилися спроби її практичного втілення.
У радянський період розвитку держави і права ідея охорони конституції практично не застосовувалася: її відродження пов'язується із державно-політичними реформами кін. 80-тих років і створенням у СРСР органу конституційного нагляду. Україна ж пішла по дещо іншому шляху запровадження інституту конституційного контролю шляхом створення Конституційного Суду.
Окремо слід відзначити, що у період між 1990-1996 рр. інтерес до інституту правової охорони Конституції України був підсилений процесом підготовки проекту нової Конституції України. Сучасний етап розвитку конституціоналізму в Україні, в тому числі і розвиток та удосконалення системи та механізму правової охорони конституції, пов'язаний із прийняттям Конституції України 1996р.
Теоретичні аспекти правової охорони конституції включають поняття, сутність та систему правової охорони конституції, її завдання та функції, а також дослідження судового конституційного контролю як центрального елементу у системі правової охорони конституції.
У цій роботі проаналізовано різні погляди на правову охорону конституції та гарантії її забезпечення. Увагу звернено на те, що правова охорона конституції - це системне явище, яке необхідно розглядати як сукупність взаємопов'язаних та взаємообумовлених елементів. У положеннях дисертації обґрунтовано, що основу правової охорони Конституції становлять саме ті загальносоціальні та спеціальноюридичні гарантії, які діють у сфері правотворчості та у сфері дотримання діючих норм, за допомогою яких забезпечується відносна стабільність Основного Закону та реалізація його норм, а також припиняються та усуваються його порушення. Серед гарантій правової охорони конституції виділяють нормативно-правові та організаційно-правові. Серед нормативно-правових гарантій чільне місце займають наступні: конституційний контроль, особливий порядок прийняття конституції, особливий порядок внесення змін до конституції, конституційна відповідальність та тлумачення Основного Закону. Організаційно-правові гарантії становлять організаторську діяльність органів держави і посадових осіб.
Зазначимо, що ефективність правової охорони конституції залежить від багатьох факторів, передовсім від політичної та правової ситуації у державі і, безперечно, від стану правової культури.
У роботі встановлено, що конституційний контроль - це центральний елемент у системі правової охорони конституції, під яким можна розуміти передбачену законом діяльність державних органів, посадових осіб, яка полягає у перевірці та оцінці відповідності правових актів конституції та в усуненні встановлених невідповідностей шляхом застосування різних юридичних засобів (скасування актів, застосування права вето, тощо) з метою охорони суспільних відносин, закріплених у конституції. Здійснення конституційного контролю у тій чи іншій формі входить у компетенцію багатьох органів держави і посадових осіб, які виконуючи відповідні функції, пов'язані із скасуванням неконституційного акта чи вказівкою про його невідповідність Основному Закону, впливають на стан захисту конституції у державі.
Прийняття конституції і внесення змін до неї відіграють важливу роль у системі правової охорони Основного Закону, оскільки у поєднанні вони створюють основу його стабільності. При цьому необхідно зважати на те, що стабільність конституції невід'ємно пов'язана із певним періодом існування держави, тому незмінність конституції не варто розглядати як панацею і в цьому ми підтримуємо тих дослідників, які вважають що стабільність конституції є наслідком стабільності у суспільстві і державі.
Особливий вплив на стабільність конституції чинить особливий порядок прийняття конституції. Його особливість полягає у тому, що суб'єктом прийняття Основного Закону є народ, якому належить установча влада, тобто влада первинна. Народ, реалізовуючи установчу владу, може приймати конституцію безпосередньо на референдумі або делегуючи свої повноваження по її прийняттю іншим органам. При цьому прийняття конституції на референдумі чи іншими суб'єктами не впливає на її легітимність.
Особливість порядку внесення змін до конституції полягає у створенні спеціальної ускладненої чи особливо ускладненої процедури при внесенні змін, а це - відповідно захищає, охороняє Основний Закон від спонтанних невиважених чи навіть перманентних змін. У дослідженні зазначено, що на сьогодні необхідно удосконалити механізм внесення змін до Конституції України, враховуючи значимість суспільних відносин, врегульованих нею, а також такий його "елемент", як підписання та оприлюднення закону про внесення змін до Конституції України.
Одним із важливих елементів у системі правової охорони конституції є конституційна відповідальність. У конституційному праві прийнято розрізняти два види, аспекти конституційної відповідальності: позитивну і ретроспективну. Власне позитивна конституційна відповідальність є однією із гарантій належної реалізації Основного Закону і виконує роль запобіжного заходу, спрямованого на його охорону. У роботі звернено увагу на те, що велике значення мало б запровадження у законодавстві України формули: "Присяга на вірність Конституції України" як посилення власне позитивної конституційної відповідальності, а також закріплення такої підстави конституційної відповідальності, як порушення присяги на вірність Конституції України. Особливу роль і функцію припинення порушень конституції та відновлення первинного стану виконує саме ретроспективна відповідальність і конституційно-правові санкції як форма її прояву.
На погляд дисертанта, запорукою належної реалізації конституційних норм, а тому і охорони конституції є офіційне тлумачення конституції. Тлумачення конституції виконує самостійну функцію у системі правової охорони Основного Закону. За допомогою тлумачення конституції конкретизується її зміст, а це сприяє глибшому з'ясуванню її положень і, відповідно, правильному застосуванню.
Дисертант робить висновок, що гарантії правової охорони конституції за впливом на конституційно-правові відносини є рівнозначними, втім найбільша питома вага припадає на здійснення конституційного контролю, особливо у формі судового конституційного контролю. Отже, у системі правової охорони конституції найдієвішим засобом виступає судовий конституційний контроль, під яким розуміють діяльність органів судової влади щодо вирішення питання про конституційність правових актів, а найбільша питома вага у його здійсненні припадає на орган конституційної юрисдикції, безпосереднім і функціональним завданням якого є забезпечення верховенства конституції. Втім, верховенство судового конституційного контролю можна заперечити, оскільки, вищим є не власне сам контроль, а правові акти органу, який здійснює таку діяльність. Характеризуючи види конституційного контролю, який здійснюється органами конституційної юрисдикції, в т.ч. Конституційним Судом України, дисертант зазначає, що доцільним було б закріпити повноваження органу конституційної юрисдикції України щодо винесення рішення про конституційність законопроекту, який виноситься на референдум.
У другому розділі "Конституційний механізм забезпечення правової охорони Конституції України" йдеться про роль і значення організаційно-правових гарантій правової охорони Конституції України, під яким можна розуміти організаторську діяльність уповноважених суб'єктів, яка прямо чи опосередковано спрямована на гарантування верховенства конституції. При цьому зміст цієї діяльності полягає у застосуванні нормативно-правових гарантій правової охорони Основного Закону.
Особлива роль у механізмі забезпечення правової охорони Конституції України відведена Українському народові, Верховній Раді України, Президентові України, а, особливо, Конституційному Суду України, завданням якого є забезпечення верховенства Основного Закону. Участь зазначених суб'єктів у механізмі правової охорони Конституції України здійснюється в основному через їх повноваження, зміст яких зводиться до здійснення конституційного контролю. Винятком з цього є лише деякі аспекти участі Українського народу у механізмі забезпечення правової Охорони Конституції.
Український народ, як такий, що наділений установчою владою бере участь у забезпеченні правової охорони Конституції насамперед як суб'єкт її прийняття. Втім, у роботі зазначається, що потенціал народу щодо забезпечення правової охорони Конституції України є набагато більшим і може реалізуватися, наприклад, у ініціюванні прийняття відповідних законів, зокрема, щодо регламентації порядку прийняття конституції.
Отже, роль Українського народу у механізмі забезпечення правової охорони Конституції України є не лише визначальною, але й базовою, оскільки Конституція є продуктом реалізації народом прав суб'єкта установчої влади, тому в інтересах правової охорони Конституції необхідно удосконалити та детальніше регламентувати участь Українського народу у механізмі забезпечення правової охорони Конституції України.
У даному розділі висвітлено і діяльність парламенту - Верховної Ради України - у механізмі правової охорони Конституції України. Верховна Рада України здійснює функцію правової охорони Конституції, реалізовуючи свої повноваження, відповідно до приписів Конституції (тобто у аспекті позитивної відповідальності), і шляхом виконання конкретних повноважень у сфері конституційного контролю, а саме: надання згоди на обов'язковість міжнародних договорів, дострокове припинення повноважень окремих органів, контроль за додержанням прав та свобод людини і громадянина. Крім того Верховна Рада України здійснює конституційний контроль законотворчої роботи, оскільки, розглядаючи законопроект, парламент та його комітети повинні забезпечувати відповідність його положень Конституції.
Важливою у механізмі правової охорони Конституції України є роль Президента України як гаранта додержання Конституції. Здійснення владних повноважень Президентом України у механізмі правової охорони Конституції України відбувається, зокрема, у формі реалізації права на законодавчу ініціативу, права вето, скасування та призупинення підзаконних актів підпорядкованих органів і посадових осіб, які суперечать Конституції, а також права на звернення до Конституційного Суду України. Зазначається, що необхідно законодавчо закріпити механізм реалізації Президентом України права вето та відповідальності за його порушення.
Автор робить висновок, що Верховна Рада України і Президент України беруть участь у справі охорони Конституції України шляхом здійснення конституційного контролю через свої повноваження, окремі з яких потребують детальнішої законодавчої регламентації.
Особливе значення у механізмі правової охорони Конституції України має Конституційний Суд України як єдиний орган конституційної юрисдикції, тобто спеціальний державний орган, який, зокрема, уповноважений вирішувати правові питання у сфері забезпечення верховенства і реалізації Конституції України шляхом здійснення конституційного контролю.
У роботі вказано на те, що діяльність Конституційного Суду України спрямована на виконання таких основних функцій: контролю за конституційністю правових актів України, міжнародних договорів, визначених законом процедур Конституції України (функція конституційного контролю) та функція забезпечення роз'яснення Конституції і законів України (функція тлумачення).
Функція конституційного контролю реалізується через повноваження Конституційного Суду України, які можна поділити на дві групи: загальні і специфічні. Зокрема, до загальних повноважень відносимо: 1) вирішення питань про відповідність Конституції України законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 2) вирішення питань відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих, які вносяться до Верховної Ради для надання згоди на їх обов'язковість (ч.1 ст. 151 Конституції України); 3) подання висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.
Специфічні повноваження, через які реалізується функція конституційного контролю наступні: 1) подання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157, 158 Конституції України (ст. 159 Конституції); 2) подання висновку про встановлення факту порушення Конституції або законів України Верховною Радою Автономної республіки Крим.
Отже, загальні повноваження Конституційного Суду України торкаються безпосередньо сфери конституційного контролю, тобто у процесі реалізації загальних повноважень Конституційний Суд України виступає гарантом верховенства Основного Закону. Здійснюючи ж специфічні повноваження, Конституційний Суд України все ж виконує функцію конституційного контролю, але щодо предмета специфічного значення: внесення змін до Конституції України, відповідальності представницького органу Автономної Республіки Крим.
У цьому ж розділі звертається увага на необхідність вирішення проблеми, пов'язаної із виникненням спору щодо конституційності норми, яка застосовується судом у процесі здійснення загального судочинства. Вирішення такого спору можливе внаслідок звернення суду загальної юрисдикції до Верховного Суду України, який відповідно має право звернутися до Конституційного Суду України. Зауважено, що ефективнішим є інститут прямого звернення суду загальної юрисдикції до Конституційного Суду України і обґрунтовано необхідність законодавчого закріплення такого положення.
Автор дослідження вказує на специфічну компетенцію Конституційного Суду України щодо дачі висновку про відповідність Конституції України законопроекту про внесення змін до Конституції України та обґрунтовує її.
У даній роботі акцентується увага на роль Конституційного Суду України у справі захисту прав людини і громадянина і зазначається, що діяльність Конституційного Суду України щодо захисту прав людини і громадянина реалізуються і у вирішенні питання конституційності законів та інших правових актів, в тому числі і тих, що регулюють права людини та громадянина. Така діяльність Конституційного Суду України у контексті і захисту прав людини полягає у виявленні, констатації та усуненні порушень проголошених у Конституції прав і свобод людини і громадянина. Крім того захист прав і свобод людини і громадянина здійснюється шляхом виконання Конституційним Судом України функції тлумачення Конституції та законів України.
Таким чином, Конституційний Суд України здійснює захист прав і свобод людини і громадянина через свої основні повноваження, тобто захист прав і свобод людини і громадянина є непрямим "обов'язком" Конституційного Суду України. Власне у контексті захисту прав і свобод діяльність органу конституційної юрисдикції займає важливе місце у системі заходів правової охорони Конституції. Втім, як зазначено у роботі, у майбутньому важливо переглянути повноваження Конституційного Суду України і трансформувати його соціально-гуманітарне призначення. Отож, місце Конституційного Суду України у механізмі правової охорони Конституції України визначається його функціональним завданням і повноваженнями.
Підсумовуючи викладені вище міркування, зазначимо, що конституція як нормативно-правовий акт, що наділений специфічними ознаками, потребує створення особливих умов для реалізації. Серед них можна виділити соціальні, політичні, економічні, тощо. Втім, власне правові реалії, а, зокрема, існування системи правової охорони конституції та функціонування конституційного механізму правової охорони Основного Закону в першу чергу сприяють належній реалізації, дії конституції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституційне право України. 3-тє видання / За ред. Погорілка В.Ф. - Київ: Наукова думка, 2002.-734 с.
2. Стахів М. Зміна назви держави як вислід розвитку держави. Науковий збірник УВУ.- Т.5.- Мюнхен, 1948.- С.184-192.
3. Дністрянський С.Нові проекти українських конституцій // Воля. Відень, 1920. - Т.6. - Ч.5.- С.234-239.
4. Георгіца А.З. Поняття та сутність конституції в сучасній конституційній доктрині // Науковий Вісник Чернівецького державного університету. 2000. Випуск 100. Правознавство. - Чернівці, 2000.- С.57-61.
5. Себайн Дж., Торсон Т. Історія політичної думки (пер.з анг.). К.:Основи, 1997.- 838 с.
6. Гай. Институции / Пер. с лат. Ф. Дадынского / Под ред. В.А. Савельева. - М.: Юристъ, 1997.- 368 с.
7. Шаповал В.М. Від Руської Правди до Декларації про державний суверенітет України. Історичні форми правового регулювання державно-владних відносин// Віче.- 2000.- № 7. - С.15-25.
8. Большой энциклопедический словарь: В 2-х т./ Гл. ред. А.М. Прохоров. - М.:Советская энциклопедия, 1991.- Т.1. - 862 с..
9. Шаповал В. Конституція України як нормативно-правовий акт (теоретичні проблеми кваліфікації)//ПравоУкраїни.-1997.- №10.- С.3-7.
10. Базилевич С.Е. Поняття та суть конституції / Степан Базилевич (1898-1987). Життя та науково-педагогічна діяльність. Спогади. Вибрані статті. - Львів, 1998. - С.22-28.
11. Аннерс Э. История европейского права: Пер. со швед. / Рос.АН, Ин-т Европы и др. - М.: Наука, 1999.- 395 с..
12. Дністрянський С. Загальна наука права і політики. - Прага: Накл. Укр. ун-ту,1923.-Т.1.-393 с.
13. Лафитский В.И. Основы конституционного строя США. - М., Издательство Норма, 1998. - 267 с.
14. Стецюк П. Конституція як форма правового закріплення зміни владних відносин в державі при переході від тоталітарного режиму до демократичних форм правління //Вісник Львівського університету. - Серія юридична. - 2002. - Випуск 37. - С.201-207.
15. Декларація прав людини і громадянина 1789 р. / Конституции и законодательные акты буржуазных государств (ХУІІ-ХІХ вв.). Сборник документов.- М.: Государственное издательство юридической литературы, 1957. - 337 с.
16. Лассаль Ф. Сущность конституции. Что дальше? - СПб.: Молот, 1905. - 64 с.
17. Пейн Т. Права людини / Пер. з англ. Ігор Савчак. - Львів: Літопис, 2000. -288 с.
18. Joohn. H. Aldrich, Gary J. Miller, Charles W. Ostrom, David W. Rohde American Government. Houghton Miffin Company, 1993.- 719 [40] p.
19. Федералист. Политическое эссе Алексанлра Гамильтона, Джеймса Мэдисона и Джона Джея. - М.: Прогресс, 1993. -505 с.
20. Шевчук С. Основи конституційної юриспруденції. - К.: Український центр правничих студій, 2001. - 302 с.
21. Мироненко О. Раціоналістичне (юснатуралістичне) праворозуміння на Україні у другій половині 18 століття як первісний концептуальний фундамент вітчизняної конституційної юстиції майбутнього // Вісник Конституційного Суду України. 2000.- №1.- С. 89 - 104.
22. Тарановский В.Ф. Энциклопедия конституционного права. - Берлин.-Изд-во."Слово", 1923. - 440 с.
23. Четвернин В.А. Демократическое конституционное государство: введение в теорию. - М.: РАН, 1993. - 140 с.
24. Нудель М.А. Конституционный контроль в капиталистических и развивающихся странах. - М.: Юридлит, 1968. - 223 с.
25. Эсмен А. Общие основания конституционного права. Пер. с 4-го франц. изд. под ред. Н.О. Бер. Изд.2-е.- СПб., 1909.-449 с.
26. Шаповал В. Про ґенезу конституційного контролю: історико-правовий аспект проблеми // Вісник Академії правових наук України.-1999.-№2. - С. 104-107.
27. Конституция Французской Республики 22 фрімера VIII року (13 грудня 1799 р.). - в зб:. Конституции и законодательные акты буржуазных государств (ХVІІ-ХІХ вв.). Сборник документов. М.: Государственное издательство юридической литературы, 1957. -587 с.
28. История буржуазного конституционализма ХІХ в. / П.С. Грацианский, С.А. Егоров, и др.; АН СССР, ИГиП - М., 1986.- 279 с.
29. Joohn. H. Aldrich, Gary J. Miller, Charles W. Ostrom, David W. Rohde American Government. Houghton Miffin Company, 1993.- 719 p.
30. Чудаков М.Ф. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Курс лекций. - Минск: Харвест, 1998. - 784 c.
31. Еллинек Г. Конституции, их изменения и преобразования. - Пер. с нем. под ред. и со вступ. статьей Б.А. Кистякивского.- СПб.: кн. скл. "Право", 1907.- 95 с. ХХІ.
32. Брокгауз Ф.А,. Эфрон И.А. Энциклопедический словарь. - СПб, 1883. - Т.8: Гальберг-Го.- 958 с.
33. Kelsen H. La Garantie juridictionelle de laConstitution ( la justice constitutionelle) // Revue du Droit Publik et de la Science Politique en France et a l`Etranger.- Paris, 1928. - S. 121-130.
34. Боботов С.В. Конституционная юстиция (сравнительный анализ). - М.:Наука, 1994.- 127 с.
35. Конституции буржуазных стран. Том ІІ. Средние и малые европейские страны. Москва-Ленинград: Госуарственнное социально-экономическое издательство, 1936. - 644 с.
36. Еллинек Г. Конституции, их значение в современном государстве. - СПб.: Голос б.р., 1907. - 48 с.
37. Тодика Ю. Конституція і правова доктрина // Вісник Академії правових наук України. - Харків. - 2000.-№ 1(20).-С.42-50.
38. Стецюк П. Періодизація розвитку та еволюція змісту конституційно-правових доктрин в Україні (до постановки проблеми) // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - 2001. - Випуск 36. - С.178-185.
39. Кирило-Мефодіївске товариство. - К.: Наукова думка, 1990. - Т.2. - 615 с.
40. Драгоманов М. "Вільна спілка"-"Вольный союз". Спроба української політико-соціальної програми // Драгоманівський збірник. "Вільна спілка" та сучасний український конституціоналізм / За ред.Т.Г.Андрусяка. - Львів: Світ, 1996. - С. 7-72.
41. Андрусяк Т. Шлях до свободи (Михайло Драгоманов про права людини). - Львів, Світ, 1998. - 192с.
42. Скакун О.Ф. М.П. Драгоманов как политический мыслитель. - Х.: Основа, 1993.- 144с.
43. Стецюк П. Конституційно-правові погляди М.Драгоманова та їхній вплив на формування українського конституціоналізму першої чверті ХХ-го століття // Драгоманівський збірник. "Вільна спілка" та сучасний український конституціоналізм / За ред. Т.Г.Андрусяка. - Львів: Світ, 1996. - С.121-126.
44. Грушевський М. Конституційне питаннє і українство в Росії. // Літературно- науковий вісник. - 1905.- Кн. 6.-С.11-13 .
45. "Основний закон "Самостійної України" Спілки народу Українського" (проект утворений групою членів Української Народної Партії) / Історія української конституції /Упор. Слюсаренко А.Г., Томенко М.В., - Київ "Право",1997. - С.75-84
46. Стецюк П. Микола Міхновський про сутність майбутньої української держави: конституційно-правові аспекти // "Самостійна Україна" Миколи Міхновського та її роль у формуванні державницької ідеології. Матеріали науково-практичної конференції до 100-річчя її видання. Березень 2000 р. - Львів, 2000. - С.62-71.
47. Конституція Української Народної Республіки (Статут про державний устрій, права та вольности УНР) / Історія української конституції /Упор. Слюсаренко А.Г., Томенко М.В., - Київ: "Право",1997. - С.105-113
48. Конституційні акти України.1917-1920. Невідомі Конституції України. - Київ: Філософська і соціологічна думка, 1992 - 272с.
49. Дністрянський С. Конституція Західно-Української Народної Республіки (Проект, 1920) // Стецюк П. Станіслав Дністрянський як конституціоналіст. - Львів, 1999. - С.161-185
50. Дністрянський С. Нова держава // Український вільний університет в Празі, в роках 1921-1926. - Прага, 1927. - С.93-105.
51. Дністрянський С. Нові проекти української конституції // Воля. Відень, 1920. - Т.4. - Ч.5. - C.234-239.
52. Шульженко Ю.Л. К вопросу о системе органов конституционного контроля в СССР // Современный конституционализм. - Сб. статей. Под ред. Глушко Е.К. -М., 1990. - С.38-46.
53. Дябло В.К. Судебная охрана конституций. - М.: Юриздат, 1928. - 118 с.
54. Орзих М.Ф. Черкес М.Е. Васильев А.С. Правовая охрана Конституции в социалистическом государстве // Советское государство и право. - 1998. - № 6. - С.6-9.
55. Шульженко Ю.Л. Комитет конституционного надзора - специализированный орган по правовой охране Основного Закона СССР // Конституционная реформа в СССР: актуальные проблемы: (Сб.ст.). - М.: ИГПАН, 1990. - 126 [1] с.
56. Закон СРСР "Про зміни і доповнення статті 125 Конституції (Основного Закону) СРСР" //Відомості Верховної Ради СРСР. - 1988. - № 49. - Ст. 727.
57. Закон СРСР "Про конституційний нагляд в СРСР" //Відомості З"їзду народних депутатів СРСР та Верховної Ради СРСР. - 1989. - № 29. - Ст.574.
58. Закон України "Про зміни і доповнення до Конституції (Основного Закону) Української РСР від 24 жовтня 1990 р. //Відомості Верховної Ради УРСР. - 1990. - № 45. - Ст.606.
59. Законом України "Про Конституційний Суд України" від 3 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 33. - Ст.471.
60. Черкес М. Конституційний Суд в системі органів правової охорони Конституції // Право України.- 1993.-№ 3.- С.3-4.
61. Закон України " Про внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) України" від 14 лютого 1992 // Відомості Верховної Ради України.-1992.-№ 20.-Ст. 271.
62. Закон України " Про внесення змін і доповнень до Консчтитуції (Основного Закону УРСР" від 19 червня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 35. - Ст.467.
63. Закон УРСР "Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін та доповнень до Конституції (Основного Закону ) Української РСР " від 5 липня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 33. - Ст.445.
64. Закон України "Про внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) України " від 14 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 20. - Ст. 271.
65. Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України про основні способи організації і функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України від 8 червня 1995 р. // Голос України. - 1995. - 10 червня.
66. Конституція України. Проект винесений на всенародне обговорення Верховною Радою України 1 липня 1992 року // Голос України. - 1992. - 2 липня; Конституція України. Проект Конституційної комісії Верховної Ради України в редакції від 26 жовтня 1993 року // Голос України. - 1993. - 28 жовтня; Конституція України. Проект підготовлений Робочою групою Конституційної комісії України 15 листопада 1995 року. Київ. - 1995. - С.41; Конституція (Основний Закон) України. Проект Конгресу українських націоналістів // Шлях перемоги. - 1994. - 22 жовтня; Конституція (Основний Закон) України. Проект Конгресу українських націоналістів // Шлях перемоги. - 1994. - 22 жовтня; Конституція України. Проект Конституційного комітету УРП // Самостійна Україна. - 1995. - Ч.2.; Проект Конституції (Основного Закону) Української Радянської Соціалістичної Республіки. Пропонується фракцією комуністів у Верховній Раді України // Голос України. - 1995. - 25 липня; Речицький В. Проект Конституції України // Права людини в Україні. - 1994. - N 5.
67. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран: Учебник. - М.: Юрист, 2000 - 622 с.
68. Sagan S. Prawo Konstytucyjne Rzeczpospolitej Polskiej /Warszawa: Wydawnictwa Prawnicze PWN, 2001. - 199 s.
69. Козюбра М.І. Реалізація Конституції України / Конституційне право України / За ред. Тація В.Я., Погорілка В.Ф., Тодики Ю.М. - К.: Український центр правничих студій, 1999 - 376 с.
70. Тодыка Ю.Н. Конституция Украины: проблемы теории и практики. - Харьков: "Факт", 2000 - 608 с.
71. Баглай М.В., Габричидзе Б.Н. Конституционное право Росийской Федерации: Уч. для юр. вузов.-2-е изд., изм. и доп.-М.: Норма; Инфра, 1999.-ХІV; 761 с.
72. Савенко М.Д. Правовий статус Конституційного Суду України: Автореф. дис. канд.юр. наук: 12.00.02. / Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого.-Харків, 2001.-16 с.
73. Конституционное право: Учебник. Под ред.Лазарева В.В. - М.: Нов. Юрист, 1998 - 504 с.
74. Курс советского государственного права под ред. Щетинина Б.В., Горшенева А.Н. - М.: Изд. "Высшая школа", 1971. - 448 с.
75. Щетинин Б.В. Проблемы теории советского государственного права. - М.: Юрид. л-ра, 1969. - 200 с.
76. Ильинский И.Н., Щетинин Б.В. Конституционный контроль и охрана конституционной законности в социалистических странах // Советское государство и право. - 1969. - № 9. - С.40-48.
77. Шафир М.А. О правовой охране конституции / Теоретические вопросы реализации Советской Конституции. - М.: Академия наук СССР, ИГиП, 1982. - С.58-60.
78. Тодыка Ю.Н. Конституционное право Украины. Отрасль права, наука, учебная дисциплина: Уч пособие. - Х.: "Фолио"-"Райдер",1998.- 292 с.
79. Черкес М. Конституційний Суд в системі органів правової охорони конституції // Право України. - 1993. - №3. - С. 3-6.
80. Барский В. Правовая природа судебного конституционного контроля в Украине // Юридический вестник. -№4. -1998. - с.48 -52.
81. Арутюнян Г.Г., Оганесян В.А., Мурадян Г.А., Амбарцумян С.Ж. Конституционный контроль. Пособие для вузов. - Ереван, 1998. - 22 с.
82. Хабриева Т.Я. Правовая охрана конституции. - Казань.: Изд. Казанского университета, 1995. - 221с.
83. Конституционное право. Учебник. Отв. редактор А.Е. Козлов. - М.: Изд. БЕК, 1996. - 464 с.
84. Енгибарян Р.В., Тадевосян Э.В. Конституционное право: Учебник.-М.: Юристъ, 2000.-492 с.
85. Могунова М.А. Конституции зарубежных стран / Конституционное право зарубежных стран. Учебник для вузов. Под общ. ред. М.В.Баглая, Ю.И.Лейбо, Л.М.Энтина. - М.: Норма, 2000. - С. 50-77.
86. Савенко М. Функція правової охорони Конституції України // Право України. - 2001. - №9. - С.6-8.
87. Кряжков В.А., Лазарев Л.В. Конституционная юстиция в Российской Федерации: Учебное пособие. - М.: Изд. Бек, 1998. -462с.
88. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. Вид. 5-те, зі змінами. Навч. пос.-К.: Атіка, 2001.- 176 с.
89. Большой юридический словарь / Авт. Додонов В.П. и др.) - М.: Инфра, 1998. - VІ; 790 с.
90. Жилин Г. Соотношение права и закона // Российская юстиция.-2000. - № 4. - С.8-10.
91. Витрук Н.В. Законность: понятие, защита и обеспечение. Конституционная законность и конституционное правосудие // Общая теория государаства и права. Академ. курс в 2-х томах. Под ред. проф.М.Н. Марченко- М.: Изд."Зерцало"1998. - Т.2: Теория права .- 656 с.
92. Баглай М.В., Туманов В.А. Малая энциклопедия конституционного права. - М.: Изд. Бек, 1998. - 519с.
93. Георгиев Г.ХР. Юридически речник. - София: Отечество-София, 1999. - 443 с.
94. Баглай М.В., Туманов В.А. Малая энциклопедия конституционного права. - М.: Изд.Бек, 1998. - 519 с.
95. Шабуров А.С. Законность и правоорядок / Теория государства и права: Учебник. Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. - М.: Изд Группа Норма-Инфра, 1999. - 519 с.
96. Чиркин В.Е Конституционное право зарубежных стран: Учебник. - М.: Юрист, 2000. - 600 с.
97. Витрук Н.В. Конституционное правосудие. Судебное конституционное право и процесс: Уч. пособие для вузов. - М.: Закон и право, Юнити, 1998. - 383 с.
98. Могунова М.А. Конституции зарубежных стран / Конституционное право зарубежных стран. Уч. для вузов. Под общ. ред. М.В.Баглая, Ю.И.Лейбо, Л.М.Энтина. - М.: Изд.Норма, 2000. - С. 50-77.
99. Стецюк П. Правова охорона конституції України: до питання становлення конституційно-правової моделі // Administracja Publiczna u progu XXI wieku.- Wydawnictwo Wyzszej Szkoly Administracji i Zarzadzania - Przemysl. - 2000. - S.525-537
100. Юдин Ю.А. Модели конституционного правосудия / Сравнительное конституционное право. - М.: Манускрипт, 1996. -729 с.
101. Овсепян Ж.И. Судебный конституционный контроль в зарубежных странах. Правовая защита конституций. - Ростов-на- Дону: Изд. Рост. ун-та, 1991. - 210 c.
102. Конституционное право. Учебник. Под ред. Лазарева В.В. - М.: Новый Юрист, 1998. - 544 с.
103. Хессе К. Основы конституционного права ФРГ. - М.: Юрид. лит., 1981. - 368 с.
104. Хабриева Т.Я. Правоваая охрана конституции. - Казань: Изд. Казанского университета, 1995. - 221 с.
105. Конституционное право. Учебник. Отв. ред.А.Е.Козлов. - М.: Изд. Бек, 1996. - 401 с.
106. Белкин А.А Три направления правовой охраны конституции. - СПб.: Петрополис, 1995. - 144 с.
107. Тацій В., Грошевий Ю. Порушив Основний Закон?- Відповідай! // Голос України. - 1995. - №103.
108. Шаповал В. Становлення конституціоналізму в Україні // Право України. - 1998. - №5. - С.25-29.
109. Селіванов А.О. Будуємо нову державу. - К.: "Тамад", 1997. - 256 с.
110. Шаповал В. Основний Закон України і референдум: до питання про стабільність Конституції // Право України. - 2000. - №2. - С.3-5.
111. Мицайков М. Иерархия в праве // Вестн. Моск.Ун-та. - Сер.11. - Право. - 1999. - №6. - С.53-70.
112. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учеб. для студ. юридич. вузов / Рук. авт. кол. и отв. ред. Страшун Б.А. - М.: Бек, 1998. - 758 с.
113. Златопольский Л. Контроль за соблюдением конституции и Конституционные Суды в государствах Восточной Европы // Вестник МГУ. - Серия 11. - Право. -1998. - №4. - С.38 -53.
114. Нудель М.А. Конституционный контроль в капиталистических государствах.- М.: "Юридическая литература", 1968.- 223 с.
115. Воеводин Л.Д., Златопольский Д.Л. Государственное право зарубежных социалистических стран: [Учеб. для вузов по спец."Правоведение"] 3-е изд. - М.: Изд-во МГУ, 1984. - 368 с.
116. Конституция Российской Федерации // Российская газета. - 1993. - 25 декабря.
117. Италия. Конституция и законодательные акты: ( Пер с итал.) / Под ред. В.А.Туманова. - М.: Прогресс, 1988.-391 (1) с.
118. Юзьков Л. Конституційні закони: утвердження концепції і становлення практики // Радянське право. - 1991. - № 5. - С.69-73
119. Шаповал В. Перспективи розвитку науки конституційного права в Україні // Право України. - 1996. - №9. - С.49-52.
120. Шаповал В. М. Конституційне право зарубіжних країн. - Вид. 3-тє стереотипне.- К.: АртЕк, 2001. - 264 с.
121. Белкин А.А. Конституционная охрана: три направления российской идеологии и практики. - С-Пб: Петрополис, 1995. - 144 с.
122. H.Zieba-Zalucka, D.Zrebiec Wybrane instytucje prawa konstytucyjnego. - Przemysl,1998.- 212 s.
123. Шульженко Ю.Л. Конституционный контроль в России. - М., РАН ИГИП, 1995. - 175 с.
124. Словник української мови.- К.: "Наукова думка", 1974. - Т.5 : Н-О.- 840 с.
125. Шульженко Ю.Л. Конституционный контроль в России. - М., РАН ИГИП, 1995. - 175 с.
126. Чиркин В.Е. Основы сравнительного государствоведения. - М.: Артикул, 1997. - 352 с.
127. Авакьян С.А. Проблемы теории и практики конституционного контроля и правосудия // Вестник МГУ. - Серия 11. - Право. - 1995. - №4. - С.14 - 27.
128. Domagala M. Kontrola zyodnosci prava z konstituciji w europejskich panstvach socialistichnich. - W-wa, 1986. - 89 s.
129. Наливайко Л. Проблеми визначення поняття, специфічних ознак та функцій конституційної відповідальності у сучасній конституційній теорії // Право України. - 1999. - № 10. - С.45-50.
130. Шафир М.А. О правовой охране Конституции / Теоретические вопросы реализации Советской Конституции / Отв. ред. Топорнин Б.Н. - М.: Академия наук СССР, Институт Государства и права, 1982. - С. 58-60.
131. Колосова Н.М. Конституционная ответственность - самостоятельный вид юридической ответственности. // Государство и право. - 1997. - №2. - С.86-91.
132. Кутафин О.Е.