ЛЬВОВ БОГДАН ЮРІЙОВИЧ. НЕДОБРОСОВІСНА КОНКУРЕНЦІЯ ЩОДО ОБ’ЄКТІВ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ: ГОСПОДАРСЬКО - ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Краткое описание

ЛЬВОВ БОГДАН ЮРІЙОВИЧ. Назва дисертаційної роботи: "НЕДОБРОСОВІСНА КОНКУРЕНЦІЯ ЩОДО ОБ’ЄКТІВ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ: ГОСПОДАРСЬКО - ПРАВОВИЙ АСПЕКТ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ЛЬВОВ БОГДАН ЮРІЙОВИЧ
УДК 346.545
ДИСЕРТАЦІЯ
на тему
НЕДОБРОСОВІСНА КОНКУРЕНЦІЯ ЩОДО ОБ’ЄКТІВ ПРОМИСЛОВОЇ
ВЛАСНОСТІ: ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ
за спеціальністю 12.00.04 – господарське право, господарсько-процесуальне право
з права
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
_________________ Б. Ю. Львов
Науковий керівник:
Рєзнікова Вікторія Вікторівна,
доктор юридичних наук, професор
Київ – 2018

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………….
РОЗДІЛ І. ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА
НЕДОБРОСОВІСНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ І ОБ’ЄКТІВ ПРОМИСЛОВОЇ
ВЛАСНОСТІ…………………………………………………………………….
1.1. Використання об’єктів промислової власності як фактор
економічної конкуренції...……………………………………………………….
1.2. Недобросовісна конкуренція щодо об’єктів промислової
власності як господарське правопорушення…………………………………...
1.3. Правова політика у сфері захисту від недобросовісної
конкуренції щодо об’єктів промислової власності…………………………….
Висновки до Розділу І…………………………………………………….
РОЗДІЛ ІІ. ВИДИ НЕДОБРОСОВІСНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ ЩОДО
ОБ’ЄКТІВ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ………………………………...
2.1. Недобросовісне використання реєстрованих об’єктів
промислової власності…………………………………………………………...
2.2. Недобросовісне використання нереєстрованих об’єктів
промислової власності…………………………………………………………...
2.3. Недобросовісна реєстрація об’єктів промислової власності………
Висновки до Розділу ІІ……………………………………………………
РОЗДІЛ ІІІ. ІНСТИТУЦІЙНІ ЗАСАДИ ПРОТИДІЇ ТА
ЗАХИСТУ ВІД НЕДОБРОСОВІСНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ ЩОДО
ОБ’ЄКТІВ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ………………………………...
3.1. Саморегулювання та самозахист від недобросовісної конкуренції
3.2. Конкурентне відомство як орган у справах захисту від
недобросовісної конкуренції……………………………………………………
14
25
25
43
57
68
70
70
82
93
107
109
109
119
12
3.3. Захист від недобросовісної конкуренції господарськими судами...
Висновки до Розділу ІІІ…………………………………………………...
ВИСНОВКИ………………………………………………………………
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………...
133
159
163
169
13
Список скорочень
АМКУ – Антимонопольний комітет України
ВГСУ – Вищий господарський суд України
ВОІВ – Всесвітня організація інтелектуальної власності
ВС – Верховний Суд
ВСУ – Верховний Суд України
ГК України – Господарський кодекс України
ГПК України – Господарський процесуальний кодекс України
ЄС – Європейський Союз
КАС України – Кодекс адміністративного судочинства України
КМУ – Кабінет Міністрів України
МЕРТ – Міністерство економічного розвитку і торгівлі України
ООН – Організація Об’єднаних Націй
Паризька конвенція – Паризька конвенція про охорону промислової
власності
СОТ – Світова Організація Торгівлі
США – Сполучені Штати Америки
Угода про асоціацію – Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони,
та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і
їхніми державами-членами, з іншої сторони
ЦК України – Цивільний кодекс України
Угода TRIPS – Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної
власності
ЮНКТАД (UNCTAD) – Конференція Організації Об’єднаних Націй з
торгівлі та розвитку
14
ВСТУП
Актуальність теми дослідження визначається насамперед тим, що в
сучасній економіці України, яка наразі зазнає системних перетворень,
конкуренція має суперечливий характер. Зокрема, постійно вдосконалюються її
негативні прояви, що полягають у застосуванні недобросовісних методів
конкурентної боротьби, які завдають шкоди не лише суб’єктам господарювання,
але і споживачам та суспільству загалом. Цьому сприяють як відносно незначний
період існування конкурентного законодавства України, так і втрата усталених
традицій вільної господарської діяльності. Водночас ефективний розвиток
господарських механізмів передбачає наявність добросовісних відносин між
конкуруючими суб’єктами, дотримання ними загальних правил поведінки у
господарській діяльності, торгових та інших чесних звичаїв. Дотримання
учасниками ринку справедливих та рівних для всіх умов підприємництва і
конкуренції повинно забезпечуватися гарантіями з боку держави та прозорими
механізмами застосування заходів примусу.
На сьогодні умови захисту промислової власності в Україні потребують
поглибленої уваги до правового змісту таких понять як «недобросовісне
використання» та «недобросовісна реєстрація». Це зумовлено в першу чергу тим,
що Україна, вступивши до СОТ та підписавши Угоду про Асоціацію з
Європейським Союзом, взяла на себе зобов’язання імплементувати наявні
міжнародні та європейські стандарти захисту промислової власності до
національного законодавства. Відтак, актуальним уявляється постійний
моніторинг практики застосування чинного законодавства України, його
подальше удосконалення і узгодження з урахуванням міжнародного досвіду не
лише з метою припинення наявних актів недобросовісної конкуренції та
застосування заходів відповідальності до порушників, але й для надання
пріоритетного значення виховним факторам – орієнтації суб’єктів
господарювання на свідоме дотримання загальноприйнятих правил поведінки у
господарській діяльності, принципів ділової етики. Саме на це спрямовано
15
наповнення українського законодавства категоріями «розумності»,
«добросовісності», «справедливості», які, зокрема, є визначальними як для
добросовісної конкуренції, так і для її розмежування з проявами недобросовісної
конкуренції.
Оскільки однобічне посилення адміністративного тиску з боку держави не
сприяє ефективності конкурентної політики та захисту від недобросовісної
конкуренції щодо об’єктів промислової власності, то і застосування законодавчих
норм потребує: наукового обґрунтування не лише питань, пов’язаних із
недобросовісною конкуренцією як економіко-правовим явищем, її місцем в
системі правового регулювання, але й з визначенням складу відповідного
господарського правопорушення; узагальнення досвіду застосування наявного
механізму захисту від недобросовісної конкуренції щодо об’єктів промислової
власності.
Таким чином, відсутністю достатньої теоретичної розробки порушених
питань, що зумовлена не лише відносною новизною відповідного законодавства
України, але й браком достатнього національного досвіду в контексті
ефективності його застосування, пояснюється актуальність цього дисертаційного
дослідження, що вбачається також із Концепції Загальнодержавної програми
розвитку конкуренції на 2014-2024 рр., схваленої розпорядженням Кабінету
Міністрів України № 690-р від 19 вересня 2012 року та відповідає за напрямом
розв’язуваних проблем завданням, визначеним Стратегією сталого розвитку
«Україна – 2020», затвердженою Указом Президента України № 5/2015 від 12
січня 2015 року.
Ступінь наукової розробки. Недобросовісна конкуренція та захист від неї
неодноразово були предметом правових дисертаційних досліджень. Зокрема,
О. В. Безухом у 2001 році було захищено кандидатську дисертацію, в якій
досліджувалися питання захисту від недобросовісної конкуренції у сфері
промислової власності, а у 2010 році О. О. Джуринським було досліджено в
кандидатській дисертації цивільно-правовий аспект захисту від недобросовісної
конкуренції. Проблемам застосування конкурентного законодавства в
16
різноманітних аспектах присвячено докторське дослідження С. С. Валітова та
кандидатські роботи С. В. Шкляра, І. О. Шуміло, О. О. Худенка. У свою чергу
питання захисту прав промислової власності розкривалися у докторських
дисертаціях І. Ф. Коваль, М. Ю. Потоцького. Окремі проблеми недобросовісної
конкуренції розкривались на рівні докторських дисертацій О. В. Безуха
(«Теоретичні проблеми правового регулювання відносин економічної конкуренції
в Україні», 2015) та О. О. Бакалінської («Правове забезпечення добросовісної
конкуренції в Україні: проблеми теорії і практики», 2015). Водночас аналіз
практики правозастосування дозволяє говорити про нові виклики, що постають в
процесі діяльності суб’єктів господарювання щодо реалізації прав інтелектуальної
власності на об’єкти промислової власності, а також захисті таких прав від
недобросовісних дій суб’єктів господарювання, зокрема їх недобросовісна
реєстрація.
Теоретико-методологічною базою для виконання задач дослідження та
формулювання висновків, зроблених у дисертації, стали праці науковців України
та інших країн, присвячені господарсько-правовій тематиці, економічній
конкуренції, недобросовісній конкуренції, інтелектуальній (у тому числі
промисловій) власності, зокрема: Г. О. Андрощука, Ю. Є. Атаманової,
О. О. Бакалінської, О. В. Безуха, О. А. Беляневич, А. Г. Бобкової, О. М. Вінник,
М. К. Галянтича, Т. С. Демченко, Р. А. Джабраілова, О. О. Джуринського,
В. С. Дроб'язка, Ю. В. Журика, Д. В. Задихайла, Г. Л. Знаменського,
Ю. М. Капіци, Н. М. Корчак, О. В. Кохановської, Н. С. Кузнєцової,
В. С. Лук'янець, В. К. Мамутова, О. І. Мельниченка, О. П. Орлюк,
О. П. Подцерковного, В. В. Рєзнікової, Н. О. Саніахметової, О. Е. Сімсон,
В. А. Устименка, П. Г. Харченка, С. В. Шкляра, В. С. Щербини та інших.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконувалося відповідно до бюджетної науководослідної теми «Теорія та практика адаптації законодавства України до
законодавства ЄС» (№ 16 БФ 042-01).
17
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є
формування комплексних теоретико-правових засад та науково обґрунтованих
напрямів удосконалення чинного законодавства, а також формування пропозицій
і рекомендацій з підвищення ефективності правозастосування у сфері захисту від
недобросовісної конкуренції щодо об’єктів промислової власності.
Відповідно до зазначеної мети дослідження його задачами є:
– з’ясувати та розкрити економіко-правову природу використання
об’єктів промислової власності в господарській діяльності;
– виокремити види об’єктів промислової власності за порядком набуття
прав на них;
– виявити сутність недобросовісного використання (реєстрації) об’єктів
промислової власності;
– визначити ознаки та поняття саморегулювання у сфері протидії
недобросовісній конкуренції;
– сформувати перелік обставин, які повинні довести сторони у справах
про захист від недобросовісної конкуренції щодо об’єктів промислової власності;
– розробити науково обґрунтовані висновки, пропозиції та
рекомендації, спрямовані на удосконалення ГК України та інших нормативноправових актів у сфері захисту від недобросовісної конкуренції щодо об’єктів
промислової власності.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини у сфері недобросовісної
конкуренції щодо об’єктів промислової власності.
Предмет дослідження становить господарсько-правовий аспект
недобросовісної конкуренції суб’єктів господарювання щодо об’єктів
промислової власності.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність
методів і прийомів наукового пізнання, що дозволяють здійснити комплексний
аналіз недобросовісної конкуренції щодо об’єктів промислової власності в
Україні. Загальнонауковий діалектичний метод пізнання виступає основним у цій
18
системі й дозволяє вирішувати задачі дослідження, що визначаються в дисертації,
в єдності їх соціального змісту та юридичної форми.
За допомогою системно-функціонального методу визначено правову
сутність недобросовісної конкуренції, надано оцінку правовій політиці у цій сфері
(підрозділи 1.1., 1.3). За допомогою логіко-семантичного методу та методу
сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат, що
застосовується у процесі захисту від недобросовісної конкуренції щодо об’єктів
промислової власності (підрозділи 1.2., 3.1.). Із застосуванням історико-правового
та порівняльно-правового методів виконано аналіз міжнародних стандартів у
сфері промислової власності та захисту прав інтелектуальної власності
(підрозділи 2.1., 2.2., 2.3). Формально-юридичний метод дозволив здійснити
тлумачення правових норм, які регулюють застосування матеріально-правових
засобів та процесуального порядку захисту промислової власності від
недобросовісної конкуренції за законодавством України (підрозділи 3.2., 3.3.),
обґрунтувати висновки і пропозиції, визначити напрями удосконалення чинного
господарського законодавства та законодавства у сфері промислової власності
України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є
комплексним та системним дослідженням у сфері захисту від недобросовісної
конкуренції щодо об’єктів промислової власності, яке розкриває інституційні
засади протидії та захисту від недобросовісної конкуренції щодо об’єктів
промислової власності, спрямоване на пошук оптимальних шляхів удосконалення
національного законодавства, підвищення ефективності правозастосування та
якості судочинства у цій сфері. Наукова новизна одержаних результатів
конкретизується у сформульованих та обґрунтованих положеннях і висновках, що
виносяться на захист.
Вперше:
– сформульовано авторське визначення поняття недобросовісної
конкуренції щодо об’єктів промислової власності як господарського
правопорушення, яке полягає у посяганні на ділову репутацію інших суб’єктів
19
господарювання, створенні перешкод суб'єктам господарювання у процесі
конкуренції, досягненні неправомірних переваг у конкуренції шляхом порушення
торгових та інших чесних звичаїв використання об’єктів промислової власності у
господарській діяльності або набуття прав на них суб’єктами господарювання;
– виділено види недобросовісної конкуренції щодо об’єктів
промислової власності за об’єктивною стороною господарського
правопорушення: 1) недобросовісне використання реєстрованих об’єктів
промислової власності; 2) недобросовісне використання нереєстрованих об’єктів
промислової власності; 3) недобросовісна реєстрація об’єктів промислової
власності;
– визначено ознаки недобросовісного використання добре відомих
торговельних марок, серед яких основними є такі: 1) змішування щодо добре
відомих торговельних марок полягає у введенні в оману споживача шляхом їх
неправомірного використання; 2) від змішування добре відомі торговельні марки
мають більшу захищеність, ніж звичайні реєстровані торговельні марки;
3) наслідками змішування щодо добре відомих торговельних марок є їх
знецінення (втрата лояльності споживачів) та розмивання (втрата розрізняльної
здатності); 4) обсяг правової охорони від змішування для неспоріднених товарів і
послуг з тими, для яких торговельну марку визнано добре відомою, залежить від
ступеня її відомості; 5) відсутність офіційного визнання не є перешкодою для
кваліфікації недобросовісного використання добре відомої торговельної марки як
акту недобросовісної конкуренції;
– обґрунтовано, що для ефективного судового захисту від
недобросовісної конкуренції щодо об’єктів промислової власності, суд повинен
повно і всебічно оцінювати докази, які подаються сторонами та іншими
учасниками судового процесу для: 1) визначення ринку та його меж;
2) встановлення охороноздатності об’єкта промислової власності; 3) розрахунку
шкоди, завданої позивачу актом недобросовісної конкуренції відповідача.
20
Удосконалено:
– поділ об’єктів промислової власності на реєстровані та нереєстровані
в частині віднесення добре відомих торговельних марок до нереєстрованих
об’єктів промислової власності;
– визначення поняття саморегулювання господарської діяльності у
сфері протидії недобросовісній конкуренції в частині того, що воно здійснюється
для досягнення цілей або завдань суб’єктів саморегулювання господарської
діяльності, яким перешкоджає недобросовісна конкуренція;
– поділ саморегулювання господарської діяльності у сфері протидії
недобросовісній конкуренції на галузеве та міжгалузеве в частині виведення
критерію належності суб’єктів саморегулювання до однієї або різних галузей
економіки (видів господарської діяльності).
Дістали подальшого розвитку:
– положення щодо необхідності реалізації зваженої правової політики у
сфері захисту від недобросовісної конкуренції щодо об’єктів промислової
власності в частині обґрунтування таких напрямів: 1) заборона недобросовісної
конкуренції у всіх її проявах, виховання суспільства в дусі економічної свободи та
нетерпимості до будь-яких нечесних способів ведення господарської діяльності;
2) створення необхідних умов для розвитку винахідництва та залучення
промислової власності до виробничих процесів, а також підтримка гуманізму та
справедливості в зазначеній сфері; 3) захист суб’єктів господарювання та
споживачів від будь-яких зловживань, які вчиняються з використанням набутих
об’єктів промислової власності;
– положення про необхідність вдосконалення діяльності АМКУ як
сучасного та ефективного конкурентного відомства в частині здійснення таких
системних заходів: 1) одночасно з розглядом АМКУ справ про недобросовісну
конкуренцію, яка має відчутний вплив на умови конкуренції на ринку,
запровадити розгляд господарськими судами (Вищим судом з питань
інтелектуальної власності) відповідних справ за позовами суб’єктів
господарювання та суб’єктів саморегулювання до недобросовісних конкурентів;
21
2) забезпечити справедливу процедуру розгляду справ про недобросовісну
конкуренцію АМКУ шляхом надання особам, які беруть участь у справах,
можливості на рівні з АМКУ збирати та аналізувати докази; 3) забезпечити
прозорість та відкритість в діяльності АМКУ, а не тільки її результатів;
4) міжнародне співробітництво перевести у формат переймання найкращого
іноземного досвіду, а не формального звітування перед міжнародними
організаціями.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що
положення дисертаційного дослідження, висновки та пропозиції можуть бути
використані: у науково-дослідній сфері – при подальшій розробці теоретичних
проблем господарського права, господарського процесуального права та права
інтелектуальної власності; у сфері правотворчості – для вдосконалення чинного
законодавства про недобросовісну конкуренцію та промислову власність тощо; у
правозастосовній діяльності антимонопольних органів, а також судових органів у
процесі здійснення господарського судочинства при вирішенні спорів, що
виникають із недобросовісних дій щодо об’єктів промислової власності; у
навчальному процесі – при викладанні курсів та спецкурсів з господарського
права, господарського процесуального права, права інтелектуальної власності;
підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників із відповідних
дисциплін.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною
науковою роботою. Сформульовані теоретичні положення, висновки та
пропозиції одержані дисертантом у результаті вивчення та аналізу понад 180
наукових і нормативно-правових джерел, матеріалів судової практики. Теоретичні
положення і висновки сформульовані дисертантом особисто. Використані в
дисертації ідеї, положення чи пропозиції інших авторів мають відповідні
посилання.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та теоретичні
висновки, на яких базується дисертаційне дослідження, а також рекомендації
щодо вдосконалення вітчизняного законодавства обговорювалися на кафедрі
22
господарського права Київського національного університету імені Тараса
Шевченка. Окремі результати дослідження були оприлюднені в доповідях на
міжнародних науково-практичних конференціях та практичних заходах: XV
Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми
інтелектуальної власності» (23 – 27 лютого 2010 р., м. Свалява), XVI Міжнародній
науково-практичній конференції «Актуальні проблеми інтелектуальної власності»
(7 – 10 вересня 2010 р., м. Ялта), під час якої було проведено круглий стіл на тему
«Судова практика вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної
власності»; Щорічній конференції Української асоціації власників товарних
знаків «Сучасні тенденції розвитку права інтелектуальної власності щодо
торговельних марок» (22 – 24 вересня 2010 р., м. Одеса); XVII Міжнародній
науково-практичній конференції «Актуальні проблеми інтелектуальної власності»
(21 – 25 лютого 2011 р., м. Львів); Всеукраїнській науково-практичній
конференції «Захист права власності, правове регулювання та судова практика»
(20 квітня 2011 р., м. Київ); ІІ та ІІІ Форумах України з питань конкуренції (27
січня та 8 листопада 2012 р., м. Київ); VII щорічній аналітичній конференції
«Фармринок України між кризами» (9 – 11 лютого 2012 р., м. Київ);
Всеукраїнській науково-практичній конференції «Вітчизняний та світовий досвід
правового регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності» (18 квітня
2013 р., м. Черкаси); Міжнародній науково-практичній конференції
«Верховенство права та правова держава» (18 – 19 травня 2013 р., м. Ужгород); ІІІ
Всеукраїнській науково-практичній конференції «Інтелектуальна власність:
погляд з ХХІ століття» (26 – 27 вересня 2013 р., м. Черкаси); Міжнародній
науково-практичній конференції «Сучасний стан і перспективи розвитку держави
і права» (18 – 19 жовтня 2013 р., м. Львів); ІІ Міжнародній науково-практичній
конференції «Актуальні питання інтелектуальної власності та інноваційного
розвитку» (21 березня 2014 р., м. Харків); Міжнародній науково-практичній
конференції «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (14 –
15 листопада 2014 р., м. Ужгород).
23
Окремі положення дисертації оприлюднювались також під час заходів, у
яких дисертант брав участь як суддя Вищого господарського суду України, що
безпосередньо займається розглядом справ щодо об’єктів промислової власності,
зокрема: під час візитів до Всесвітньої організації інтелектуальної власності та її
Центру арбітражу і посередництва, присвячених питанням підвищення
ефективності заходів запобігання проявам недобросовісної конкуренції у сфері
промислової власності (28 – 20 травня 2010 р.; 15 – 16 червня 2011 р., м. Женева);
американо-українському семінарі з судового розгляду справ щодо порушень
інтелектуальної власності (20 – 22 червня 2012 р., м. Ялта); американоукраїнських консультаціях з розгляду судових справ стосовно порушень прав
інтелектуальної власності (22 січня – 02 лютого 2013 р., м. Вашингтон, округ
Колумбія, США); конференції Міжнародної організації з підготовки суддів, що
присвячувалась підготовці посібника з інтелектуальної власності для суддів
(здійснюється за підтримки програми CLDP) (4 – 7 листопада 2013 р.,
м. Вашингтон, округ Колумбія, США); у візиті до Королівства Іспанія в рамках
реалізації Проекту технічної допомоги Європейського Союзу Twinning
«Посилення правової охорони та захисту прав інтелектуальної власності в
Україні» (8 – 12 лютого 2016 р., м. Мадрид, м. Аліканте); американо-українських
консультаціях в США з розгляду справ про порушення прав інтелектуальної
власності (12 – 21 жовтня 2017 р., м. Міннеаполіс, Міннесота; м. Вашингтон,
округ Колумбія, США).
Публікації. Основні положення та результати дисертації знайшли
відображення у 2 науково-практичних виданнях, 4 наукових фахових виданнях, 2
наукових фахових виданнях, що входять до міжнародних наукометричних баз, 2
іноземних фахових виданнях, а також у 7 тезах наукових повідомлень на науковопрактичних конференціях.
Структура дисертації обумовлена метою та предметом дослідження.
Дисертація складається із вступу, трьох розділів, поділених на 9 підрозділів,
висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи 187 сторінок, з
24
них основного тексту 168 сторінок. Список використаних джерел включає понад
180 найменувань і займає 19 сторінок

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Добросовісне та недобросовісне використання об’єктів промислової
власності є факторами економічної конкуренції. Добросовісне використання
об’єктів промислової власності позитивно впливає на розвиток економічної
конкуренції, а тому суб’єкти господарювання не повинні зазнавати в цьому будьяких перешкод. Недобросовісне використання об’єктів промислової власності
негативно впливає на розвиток економічної конкуренції, а відтак відповідні дії
повинні заборонятися.
2. Відсутність в господарському законодавстві вказівок на зумовленість
сучасної конкуренції промисловою власністю дозволяє зробити висновок про
необхідність доповнення ГК України такими положеннями: статтю 154 ГК
України доповнити частиною 3 «За недобросовісне використання у господарській
діяльності прав інтелектуальної власності винні особи несуть відповідальність,
встановлену законодавством про захист від недобросовісної конкуренції»; статтю
154 ГК України доповнити частиною 4 «Досягнення переваг у конкуренції,
пов’язаних з добросовісним використанням у господарській діяльності прав
інтелектуальної власності, не тягне за собою відповідальність, передбачену цим
Кодексом та іншими законами».
3. Недобросовісна конкуренція щодо об’єктів промислової власності як
господарське правопорушення полягає у посяганні на ділову репутацію інших
суб’єктів господарювання, створенні перешкод суб'єктам господарювання у
процесі конкуренції, досягненні неправомірних переваг у конкуренції шляхом
порушення торгових та інших чесних звичаїв використання об’єктів промислової
власності у господарській діяльності або набуття прав на них суб’єктами
господарювання.
4. Правова політика у сфері захисту від недобросовісної конкуренції щодо
об’єктів промислової власності повинна реалізовуватися в таких напрямках:
1) заборона недобросовісної конкуренції у всіх її проявах, виховання суспільства
в дусі економічної свободи та нетерпимості до будь-яких нечесних способів
ведення господарської діяльності; 2) створення необхідних умов для розвитку
164
винахідництва та залучення промислової власності до виробничих процесів, а
також підтримка гуманізму та справедливості в зазначеній сфері; 3) захист
суб’єктів господарювання та споживачів від будь-яких зловживань, які
вчиняються з використанням набутих об’єктів промислової власності.
5. Об’єкти промислової власності поділено на реєстровані та нереєстровані.
До реєстрованих відносяться об’єкти промислової власності, яким правова
охорона надається на підставі їх державної реєстрації (торговельні марки,
промислові зразки, винаходи, корисні моделі, кваліфіковані зазначення
походження товарів). Нереєстрованими, відповідно, є об’єкти промислової
власності, яким правова охорона надається на підставі їх використання або
визнання (комерційні найменування, добре відомі торговельні марки).
6. Для захисту від недобросовісного використання реєстрованого об’єкту
промислової власності його державна реєстрація не має вирішального значення,
але потребує з’ясування питання охороноздатності такого об’єкту промислової
власності на момент його першого використання (введення в господарський
оборот). Недобросовісна реєстрація об’єкту промислової власності не є підставою
для звільнення від відповідальності за недобросовісне використання об’єктів
промислової власності.
7. Виділено ознаки недобросовісного використання добре відомих
торговельних марок, серед яких основними є такі: 1) змішування щодо добре
відомих торговельних марок полягає у введенні в оману споживача шляхом їх
неправомірного використання; 2) від змішування добре відомі торговельні марки
мають більшу захищеність, ніж звичайні реєстровані торговельні марки;
3) наслідками змішування щодо добре відомих торговельних марок є їх
знецінення (втрата лояльності споживачів) та розмивання (втрата розрізняльної
здатності); 4) обсяг правової охорони від змішування для неспоріднених товарів і
послуг з тими, для яких торговельну марку визнано добре відомою, залежить від
ступеня її відомості; 5) відсутність офіційного визнання не є перешкодою для
кваліфікації недобросовісного використання добре відомої торговельної марки як
акту недобросовісної конкуренції.
165
8. Недобросовісне використання схожих комерційних найменувань не
завжди є порушенням майнових прав інтелектуальної власності, але є актом
недобросовісної конкуренції за статтею 4 Закону України «Про захист від
недобросовісної конкуренції». Використання тотожного комерційного
найменування повинно розглядатися як порушення майнових прав
інтелектуальної власності особи, якій воно належить за першістю використання.
Тобто, недобросовісне використання комерційних найменувань може
розглядатися як акт недобросовісної конкуренції у разі використання схожого, але
не тотожного комерційного найменування, або у разі використання комерційного
найменування для інших товарів та послуг.
9. Найефективнішим шляхом захисту від недобросовісної конкуренції у
вигляді недобросовісної реєстрації об’єктів промислової власності буде звернення
до генерального делікту – статті 1 Закону України «Про захист від
недобросовісної конкуренції». Якщо заявник претендуватиме на припинення
недобросовісної конкуренції на підставі генерального делікту, то саме він нестиме
тягар доказування в доведенні відсутності охороноздатності у зареєстрованого
об’єкта промислової власності та недобросовісності його реєстрації.
10. Виділено такі спільні ознаки саморегулювання у сфері протидії
недобросовісній конкуренції як: 1) тривала та безперервна діяльність, активність
якої зумовлюється інтенсивністю вчинення актів недобросовісної конкуренції та
зацікавленістю представників певної галузі економіки (виду господарської
діяльності) у протидії недобросовісній конкуренції; 2) суб’єктами виступають
господарські та громадські об’єднання, а також будь-які інші об’єднання суб’єктів
господарювання, об’єднання представників інститутів громадянського
суспільства. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть
лише їм сприяти; 3) спільні цілі та завдання учасників відповідних об’єднань, які
пов’язані між собою галуззю економіки (видом господарської діяльності) та/або
спільними інтересами; 4) протидія недобросовісній конкуренції, хоч і
декларується як одна з основних цілей або як одне з основних завдань, але вони
не є визначальними в діяльності суб’єктів саморегулювання. Протидія
166
недобросовісній конкуренції зумовлена суто практичними потребами учасників
відповідних об’єднань, а не волонтерськими бажаннями досягти ідеалів
добросовісності в певній галузі економіки (виді господарської діяльності);
5) безпосереднім втіленням саморегулювання у сфері протидії недобросовісній
конкуренції є обговорення проблемних питань в будь-яких форматах, формування
рекомендацій, вибудовування діалогу з органами державної влади та органами
місцевого самоврядування, прийняття етичних кодексів, моніторинг ринків,
приймання та розгляд скарг тощо.
11. Саморегулювання у сфері протидії недобросовісній конкуренції – це
активна діяльність з протидії недобросовісній конкуренції для досягнення цілей
або завдань суб’єктів саморегулювання господарської діяльності, яким
перешкоджає недобросовісна конкуренція.
12. Самозахист від недобросовісної конкуренції – це здійснення законних
діянь, спрямованих на припинення або усунення наслідків актів недобросовісної
конкуренції, без звернення суб’єкта господарювання до адміністративної або
судової форми захисту порушених прав. Практика доводить, що використання
самозахисту має перевагу перед юрисдикційної формою захисту від
недобросовісної конкуренції, адже правопорушник може припинити порушення
самостійно.
13. Для вдосконалення діяльності АМКУ як сучасного та ефективного
конкурентного відомства, необхідно здійснити такі системні заходи: 1) одночасно
з розглядом АМКУ справ про недобросовісну конкуренцію, яка має відчутний
вплив на умови конкуренції на ринку, запровадити розгляд господарськими
судами (Вищим судом з питань інтелектуальної власності) відповідних справ за
позовами суб’єктів господарювання та суб’єктів саморегулювання до
недобросовісних конкурентів; 2) забезпечити справедливу процедуру розгляду
справ про недобросовісну конкуренцію АМКУ шляхом надання особам, які
беруть участь у справах, можливості на рівні з АМКУ збирати та аналізувати
докази; 3) забезпечити прозорість та відкритість в діяльності АМКУ, а не тільки її
результатів; 4) міжнародне співробітництво перевести в формат переймання
167
найкращого іноземного досвіду (подібно проекту Twinning), а не формального
звітування перед міжнародними організаціями.
14. У разі звернення суб’єкта господарювання або суб’єкта
саморегулювання за захистом від недобросовісної конкуренції до господарського
суду (в подальшому – Вищого суду з питань інтелектуальної власності), позивач
повинен не тільки констатувати межі товарного ринку, на якому було вчинено акт
недобросовісної конкуренції, а й надати переконливі докази правильності
визначення таких меж. Суд повинен повно і всебічно оцінювати такі докази.
Дослідження тільки факту недобросовісної конкуренції або можливості настання
передбачених наслідків недостатньо для визначення розміру шкоди, завданої
актом недобросовісної конкуренції. Потребують визначення межі ринку, на якому
було вчинено акт недобросовісної конкуренції. Це дозволить дати об’єктивну
оцінку наслідкам акту недобросовісної конкуренції для визначення розміру
шкоди, яка була завдана або завдається добросовісним конкурентам шляхом
недобросовісного використання чи недобросовісної реєстрації їх об’єктів
промислової власності. Для ефективного судового захисту від недобросовісної
конкуренції щодо об’єктів інтелектуальної власності, суд повинен повно і
всебічно оцінювати докази, які подаються сторонами та іншими учасниками
судового процесу для: 1) визначення ринку та його меж; 2) встановлення
охороноздатності об’єкта промислової власності; 3) розрахунку шкоди, завданої
позивачу актом недобросовісної конкуренції відповідача.
15. Відсутність в господарському законодавстві вказівок на зумовленість
сучасної конкуренції промисловою власністю дозволяє зробити висновок про
необхідність доповнення ГК України такими положеннями: статтю 154 ГК
України доповнити частиною 3 «За недобросовісне використання у господарській
діяльності прав інтелектуальної власності винні особи несуть відповідальність,
встановлену законодавством про захист від недобросовісної конкуренції» та
частиною 4 «Досягнення переваг у конкуренції, пов’язаних з добросовісним
використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, не
тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими
168
законами». Існує потреба також доповнення Законів України «Про охорону прав
на знаки для товарів і послуг», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про
охорону прав на винаходи і корисні моделі» ще однією підставою для визнання
охоронних документів недійсними, а саме – недобросовісною реєстрацією
відповідних об’єктів промислової власності. Для поширення дії статті 6 Закону
України «Про захист від недобросовісної конкуренції» на нефункціональний
зовнішній вигляд винаходів (корисних моделей) необхідно частину 3 викласти в
такій редакції: «Дія цієї статті не поширюється на товари, зовнішній вигляд яких
має правову охорону як об'єкт права інтелектуальної власності». Також потребує
приведення у відповідність до статті 5 Закону України «Про захист від
недобросовісної конкуренції», Закону України «Про захист економічної
конкуренції», ГК України, ЦК України термінологія статей 6 та 25 Закону
України «Про захист від недобросовісної конкуренції», зокрема, замінити термін
«виріб» на «товар» у відповідних відмінках. В Законі України «Про захист
економічної конкуренції» процедуру погодження слід замінити на процедуру
повідомлення АМКУ про прийняття правил професійної етики у конкуренції.