Байрак Дарія Володимирівна. Правове регулювання комерційної таємниці в трудових відносинах

Краткое описание

Байрак Дарія Володимирівна. Правове регулювання комерційної таємниці в трудових відносинах.- Дис. канд. юрид. наук: 12.00.05, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - Київ, 2014.- 196 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

БАЙРАК ДАРІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 349.22

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ В ТРУДОВИХ ВІДНОСИНАХ

Спеціальність 12.00.05 – трудове право;
право соціального забезпечення

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Андріїв Василь Михайлович
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2014

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ………………………………………...3
ВСТУП……………………………………………………………………………4

РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ ЯК ОБ’ЄКТА ТРУДОВИХ ВІДНОСИН..12
1.1 Поняття комерційної таємниці та її місце в економічній безпеці підприємства……………………………………………………………………..12
1.2 Становлення і розвиток інституту комерційної таємниці: вітчизняний та зарубіжний досвід………………………………………………………………..26
1.3 Комерційна таємниця як вид інформації з обмеженим доступом у трудових відносинах…………………………………………………………….47
1.4 Диференціація централізованого та локального регулювання комерційної таємниці у трудових відносинах………………………………………………..65
Висновки до розділу 1………………………………………………………….86
РОЗДІЛ 2 ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ОХОРОНИ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ У ТРУДОВИХ ВІДНОСИНАХ………………………………..89
2.1 Загальна характеристика правового механізму охорони комерційної таємниці у трудових відносинах………………………………………………..89
2.2 Форми та способи захисту комерційної таємниці у трудових відносинах………………………………………………………………………108
2.3 Юридична відповідальність за розголошення комерційної таємниці за трудовим законодавством……………………………………………………...133
2.4 Проблеми та напрямки вдосконалення правового механізму охорони комерційної таємниці у трудових відносинах………………………………..152
Висновки до розділу 2………………………………………………………...165

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………170
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...177

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ГК України – Господарський кодекс України;
ГПК України – Господарський процесуальний кодекс України;
ЄС – Європейський Союз;
КЗпП України – Кодекс законів про працю України;
КК України – Кримінальний кодекс України;
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення;
Проект ТК України – проект Трудового кодексу України;
РФ – Російська Федерація;
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік;
США – Сполучені Штати Америки;
ЦК України – Цивільний кодекс України;
ЦПК України – Цивільний процесуальний кодекс України;
ФРН – Федеративна Республіка Німеччина

ВСТУП
Актуальність теми. Ефективне функціонування вітчизняної економіки неможливе без повного використання всіх елементів ринку, в тому числі інституту комерційної таємниці. На жаль, зважаючи на історичне минуле, довгий час даний інститут ігнорувався, жодних ґрунтовних досліджень не проводилося. Тому не дивно, що питання почало активно вивчатися та набуло практичного значення тільки після отримання незалежності України.
Правовий режим інституту комерційної таємниці безпосередньо пов’язаний з трудовими правовідносинами, так як під час останніх роботодавець запроваджує та реалізовує комплекс заходів щодо захисту комерційної таємниці. Розгляд даної правничої категорії через призму взаємовідносин роботодавця та найманого працівника дасть змогу більш глибоко та ґрунтовно зрозуміти сутність комерційної таємниці та її місце в економічній безпеці підприємства, принципову відмінність від інших видів інформації з обмеженим доступом.
Актуальність дослідження зумовлена відсутністю в законодавстві низки принципових положень, які б нормативно закріпили порядок використання комерційної таємниці у трудових відносинах, до яких можна віднести обов’язок працівника зберігати в таємниці конфіденційну інформацію, заходи роботодавця щодо недопущення її розголошення, типову форму договору про конфіденційність, алгоритм дій роботодавця у разі виявлення факту незаконного поширення комерційної таємниці, і найголовніше, можливість відшкодування збитків, заподіяних такою протиправною поведінкою працівника. Саме тому потребують першочергового вивчення як вищезазначені питання, так і підготовка змін у законодавство, щоб наблизити правовий механізм регулювання інституту комерційної таємниці до кращих європейських аналогів.
Теоретичні підвалини проведеної дослідницької роботи заклали своїми науковими працями такі вчені-правознавці: С.В. Алексєєв, В.М. Андріїв, Г.О. Андрощук, Н.Б. Болотіна, В.С. Венедіктов, С.В. Венедіктов, О.О. Городов, Н.С. Гуляєва, В.В. Жернаков, С.Е. Жилінський, М.І. Іншин, А.В. Коломієць, В.А. Копилов, Б.А. Кормич, В.Л. Костюк, С.А. Кузьміна, Л.І. Лазор, В.В. Лазор, В.М. Лопатін, С.С. Лукаш, В.К. Мамутов, А.І. Марущак, А.Р. Мацюк, К.Ю. Мельник, Н.О. Мельничук, Г.К. Нікіфоров, С.С. Нікіфоров, Ю.В. Носік, М.В. Панченко, О.А. Підопригора, О.О. Підопригора, П.Д. Пилипенко, С.В. Попов, С.М. Прилипко, О.І. Процевський, В.О. Процевський, В.Г. Ротань, О.Е. Радутний, М.М. Расолов, Н.О. Саніахметова, В.А. Северін, О.П. Сергєєв, Г.О. Сляднева, А.М. Слюсар, Л.Д. Топалова, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишева, І.І. Шамшина, Г.В. Шершеневич, В.І. Щербина, О.М. Ярошенко та ін. Однак, незважаючи на їх відчутні здобутки, в нашій державі немає жодного комплексного наукового дослідження, присвяченого правовому регулюванню комерційної таємниці у трудових відносинах, зокрема не приділялося уваги взаємовідносинам роботодавця та найманого працівника в процесі використання конфіденційної інформації.
Усе вищезазначене підтверджує необхідність дисертаційного дослідження правового регулювання комерційної таємниці у трудових відносинах, наукового аналізу теоретичних положень та напрацювань практичних рекомендацій щодо вдосконалення правового регулювання даного питання в законодавстві України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі трудового права та права соціального забезпечення юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка згідно з темою «Доктрина права в правовій системі України: теоретичний і практичний аспекти» (№ 11БФ042-01), затвердженою на період з 1 січня 2011 р. по 31 грудня 2015 р.
Мета і задачі дослідження. Мета поданої на захист наукової роботи полягає в тому, щоб на підставі теоретичних висновків та узагальнень учених-правознавців, порівняльного аналізу трудового законодавства України й зарубіжних держав, судової практики з’ясувати специфіку правового регулювання комерційної таємниці у трудових відносинах, розробити конкретні наукові рекомендації щодо удосконалення нормативно-правового забезпечення з даного питання. Досягнення цієї мети пов’язується безпосередньо з вирішенням таких дослідницьких задач:
– з’ясувати зміст поняття «комерційна таємниця як об’єкт трудових відносин», виокремити характерні її особливості;
– проаналізувати місце комерційної таємниці серед інших видів інформації з обмеженим доступом;
– надати визначення понять «централізоване регулювання комерційної таємниці» та «локальне регулювання комерційної таємниці», проаналізувати їх характерні особливості;
– виокремити історичні етапи становлення та розвитку інституту комерційної таємниці в контексті трудових відносин;
– проаналізувати сучасний європейський досвід, зокрема ефективність прийняття окремих спеціальних законів, що регулюють її використання;
– сформулювати дефініцію категорії «механізм охорони комерційної таємниці у трудових відносинах», виокремити та охарактеризувати її структурні елементи;
– з’ясувати співвідношення понять «охорона комерційної таємниці» та «захист комерційної таємниці»;
– проаналізувати існуючі в цивільному та господарському законодавстві способи захисту комерційної таємниці та допустимість їх застосування у трудових відносинах;
– визначити порядок доступу до комерційної таємниці та форми його закріплення;
– опрацювати питання юридичної відповідальності за порушення режиму використання конфіденційної інформації у трудовому праві;
– запропонувати варіанти поводження роботодавця у разі виявлення факту протиправних дій, що порушують режим комерційної таємниці;
– розробити ряд пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання комерційної таємниці у трудових відносинах.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв’язку із застосуванням матеріальних і процедурно-процесуальних норм трудового та цивільного законодавства, які регулюють використання комерційної таємниці у трудових відносинах.
Предметом дослідження є правове регулювання комерційної таємниці у трудових відносинах.
Методи дослідження. Відповідно до мети і задач дослідження для одержання об’єктивних і достовірних результатів застосовувалися як загальні, так і спеціальні методи пізнання комерційної таємниці у трудових відносинах. За допомогою історичного методу досліджувались становлення, розвиток та зміна законодавства, а також погляди науковців щодо інституту комерційної таємниці, його функціонування в контексті відносин роботодавця та найманого працівника (підрозділи 1.1; 1.2). Порівняльно-правовий було використано для окреслення специфіки регулювання даного питання в зарубіжних правових системах, що дозволило зробити узагальнення та визначити напрямки вдосконалення регулювання даного питання, ефективність застосування зарубіжних юридичних технік у нашій державі (підрозділ 1.2). Метод абстрагування та узагальнення застосовувався у процесі вивчення наявних доробок та розробці власних наукових дефініцій (підрозділи 1.1; 1.3; 1.4; 2.1–2.3). Формально-юридичний став підґрунтям для внесення пропозицій, спрямованих на вдосконалення чинного та розробку нового законодавства щодо покращення правового регулювання комерційної таємниці у трудових відносинах (підрозділи 1.4; 2.4). За допомогою методу раціональної критики проаналізовано діючі нормативні акти та їх проекти, окреслено переваги та недоліки, проаналізована можлива ефективність їх застосування (підрозділи 2.2–2.4).
Нормативною основою роботи є Конституція України, Кодекс законів про працю, проект Трудового кодексу, Закон «Про інформацію», Цивільний та Господарський кодекси, а також інші законодавчі та підзаконні нормативно-правові акти, які регулюють питання комерційної таємниці та її використання у трудових відносинах.
Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичного застосування норм закону, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні дані, матеріали наукових конференцій, а також інша вітчизняна та зарубіжна спеціальна література, в якій досліджується проблематика поставленого питання.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що ця дисертаційна робота є першим у вітчизняній доктрині трудового права комплексним теоретичним дослідженням проблем та специфіки правового регулювання комерційної таємниці у трудових відносинах, в якому визначено юридичну природу цього явища та його місце в економічній безпеці підприємства, з’ясовано форми та способи захисту комерційної таємниці у трудових відносинах, а також окреслено й обґрунтовано інноваційні шляхи реформування нормативно-правового забезпечення в даній царині. Наукова новизна дисертації характеризується положеннями й висновками, що виносяться на захист. Назвемо найважливіші з них.
Уперше:
– надано визначення поняттю «комерційна таємниця як об’єкт трудових відносин», а саме: особливий вид інформації з обмеженим доступом у трудових відносинах, конфіденційна інформація щодо економічних, організаційних, технічних, маркетингових, трудових та інших показників діяльності суб’єкта господарювання, що мають ринкову (комерційну) цінність та потребують адекватних заходів захисту з метою недопущення її незаконного поширення;
– сформульовано понятійний апарат централізованого та локального регулювання комерційної таємниці: централізоване регулювання комерційної таємниці у трудових відносинах – це прийняття уповноваженим органом державної влади правових актів, що визначають загальнообов’язкові правила функціонування режиму комерційної таємниці, зокрема перелік відомостей, які становлять (не становлять) конфіденційну інформацію; локальне регулювання комерційної таємниці у трудових відносинах – це закріплення власником (уповноваженим ним органом) переліку відомостей, що становлять комерційну таємницю на конкретному підприємстві, самостійне визначення режиму їх обігу та використання, захисту їх від посягань третіх осіб;
– надано визначення дефініції «механізм охорони комерційної таємниці у трудових відносинах» як комплекс організаційно-управлінських, технічних, технологічних та юридичних заходів, здійснюваних роботодавцем з метою дотримання правового режиму конфіденційності щодо відомостей, що визнані в установленому законом порядку комерційною таємницею, використання яких безпосередньо пов’язано з трудовими функціями персоналу;
– запропоновано варіанти поводження роботодавця, які він може вжити у разі виявлення факту протиправних дій, які порушують режим комерційної таємниці;
– доведено, що розголошення комерційної таємниці безпосередньо не є підставою ані дисциплінарної, ані матеріальної відповідальності, відповідно, перспектива співрозмірного відшкодування збитків у рамках трудового законодавства виглядає малоймовірною, а сам існуючий механізм – малоефективним;
– аргументується доречність закріплення в проекті Трудового кодексу України правових норм, які б суттєво покращили правове регулювання комерційної таємниці у трудових відносинах.
Удосконалено:
– систему інформації з обмеженим доступом;
– структуру та поняття охорони та захисту комерційної таємниці, співвідношення цих категорій;
– єдиний порядок доступу до комерційної таємниці, який обов’язково повинен включати в себе попередження осіб, які приймаються на роботу або зміст трудових функцій яких починає вимагати використання конфіденційних відомостей про відповідальність за розголошення такої інформації та підписання індивідуального зобов’язання щодо збереження її таємниці.
Дістали подальшого розвитку:
– шляхи розмежування централізованого та локального регулювання комерційної таємниці;
– структура механізму охорони комерційної таємниці, до якої віднесено такі складові: (а) встановлення та документальне закріплення процедури доступу до комерційної таємниці; (б) єдиний порядок роботи з документами та іншими носіями інформації, доступ до якої обмежено; (в) покладення на працівника додаткових обов’язків, пов’язаних зі збереженням режиму конфіденційності; (г) дотримання вимог конфіденційного діловодства; (ґ) заходи захисту комерційної таємниці, яка була неправомірно поширена, в тому числі притягнення винних осіб до юридичної відповідальності;
– концепції форм та способів захисту конфіденційних даних;
– пропозиції щодо видів юридичної відповідальності, які можуть бути застосовані за порушення працівником правового режиму використання та функціонування комерційної таємниці.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені у дисертації результати дослідження можуть бути використані:
– у науково-дослідній сфері – для подальшого дослідження теоретичних та практичних проблем правового регулювання комерційної таємниці у трудових правовідносинах;
– у правотворчості – у процесі підготовки та схвалення в остаточній редакції нового Трудового кодексу України, розробки окремого закону «Про комерційну таємницю», адаптації вітчизняної нормативної бази до сучасних міжнародних стандартів;
– у правозастосовній діяльності – з метою вдосконалення практики використання норм чинного трудового законодавства суб’єктами, уповноваженими приймати рішення щодо наявності факту порушення правового режиму використання комерційної таємниці та міру відповідальності за такі дії;
– у навчальному процесі – положення й висновки, зроблені в дисертації, можуть бути використані під час вивчення таких наукових дисциплін: «Трудове право», «Відповідальність у трудовому праві», «Порівняльне трудове право», «Комерційне право», «Договірне право», «Інформаційне право» – у вищих юридичних закладах освіти, у процесі вдосконалення робочих програм і планів, при підготовці підручників, навчальних посібників, лекцій, семінарських занять, наукових конференцій та диспутів.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції, сформульовані в роботі, розглядалися й обговорювалися на засіданнях кафедри трудового права та права соціального забезпечення юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Основні теоретичні напрацювання й рекомендації були оприлюднені в доповідях і повідомленнях на міжнародних науково-практичних конференціях: «Правові засоби забезпечення та захисту прав людини: вітчизняний та зарубіжний досвід» (м. Луганськ, 10–11 квітня 2013 р.), «Трудове законодавство: шляхи реформування» (м. Харків, 12 квітня 2013 р.).
Публікації. Основні результати дослідження знайшли відбиття у восьми публікаціях, з яких чотири статті опубліковані у наукових фахових виданнях України, дві – у виданнях іноземних держав, а також тези двох доповідей і наукових повідомлень на вказаних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дослідженні подано теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, яке полягає в тому, щоб на підставі теоретичних висновків та узагальнень учених-правознавців, порівняльного аналізу трудового законодавства України й зарубіжних держав, судової практики з’ясувати специфіку правового регулювання комерційної таємниці у трудових відносинах, розробити конкретні наукові рекомендації з удосконалення нормативно-правового забезпечення в досліджуваній сфері.
1. Комерційна таємниця як об’єкт трудових відносин – це особливий у трудових відносинах вид інформації з обмеженим доступом, конфіденційна інформація щодо економічних, організаційних, технічних, маркетингових, трудових та інших показників діяльності суб’єкта господарювання, що мають ринкову (комерційну) цінність та потребують адекватних заходів захисту з метою недопущення її незаконного поширення.
2. Виокремлено особливості комерційної таємниці як об’єкта трудових відносин: (а) забезпечена обов’язком працівника щодо її нерозголошення; (б) інформація про нерозголошення комерційної таємниці під час виконання посадових обов’язків має обов’язково бути закріплена при укладенні трудового договору; (в) роботодавець має право достроково припинити трудові відносини у разі порушення працівником вимог щодо нерозголошення комерційної таємниці; (г) забезпечена правовим механізмом відшкодування працівником збитків, нанесених підприємству, установі, організації неправомірним її розголошенням та притягненням винних до юридичної відповідальності.
3. З’ясовано різницю між комерційною таємницею та іншими видами інформації з обмеженим доступом. Зокрема підкреслено, що принципове значення для розуміння співвідношення між комерційною таємницею та ноу-хау у трудових відносинах є включення до останнього винятково знань та навичок, а також додатково виробничих секретів. У одному випадку воно є повністю окремою правничою категорією, частиною професійного досвіду працівника, в іншому – частково співпадає з комерційною таємницею і, відповідно, може розраховувати на правовий режим захисту. Відмінність комерційної таємниці від інших видів інформації з обмеженим доступом полягає в тому, що їй властива здатність до комерційного обігу, бути об’єктом купівлі-продажу. Інші види інформації, незалежно від того, чи це державна, банківська, чи службова таємниця, хоча й представляють комерційний інтерес, проте не можуть бути реалізовані (відчужені) на законних підставах.
4. Сформульовано понятійний апарат централізованого та локального регулювання комерційної таємниці. Централізоване регулювання комерційної таємниці у трудових відносинах – це прийняття уповноваженим органом державної влади правових актів, що визначають загальнообов’язкові правила функціонування режиму комерційної таємниці, зокрема перелік відомостей, які становлять (не становлять) конфіденційну інформацію. Локальне регулювання комерційної таємниці у трудових відносинах – це закріплення власником (уповноваженим ним органом) переліку відомостей, що становлять комерційну таємницю на конкретному підприємстві, самостійне визначення режиму їх обігу та використання, захисту від посягань третіх осіб.
5. З’ясовано відмінності централізованого та локального регулюванням комерційної таємниці, до яких віднесено такі: (а) централізоване регулювання є ширшим, порівняно з локальним, та визначає не тільки відомості, що можуть отримати статус конфіденційних, а й ті, доступ до яких не може бути обмежено, в тому числі шляхом інституту комерційної таємниці; (б) централізовані норми є загальнообов’язковими для всієї галузі економіки (виду діяльності), на які вони поширюються; локальні ж мають обов’язкових характер лише для тих осіб, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з особою, що володіє інформацією, та підписали зобов’язання про її нерозголошення; (в) джерелами централізованого регулювання є закони та підзаконні акти (постанови, декрети, накази державних органів), а локального – корпоративні акти суб’єкта господарювання (внутрішні положення, інструкції, правила трудового розпорядку тощо).
6. Головне місце в локальному регулюванні комерційної таємниці посідає договір про конфіденційність (нерозголошення), що укладається між роботодавцем та найманим працівником та покликаний забезпечити максимальний режим збереженості конфіденційних відомостей як під час трудових відносин, так і в інших випадках протягом певного періоду після їх припинення. Такі договори є відносно новим явищем у правовій системі України і ще не дістали належного опрацювання у правовій науці, хоча давно відомі та широко застосовувані у світовій практиці.
7. Механізм охорони комерційної таємниці у трудових відносинах – це комплекс організаційно-управлінських, технічних, технологічних та юридичних заходів, здійснюваних роботодавцем з метою дотримання правового режиму конфіденційності щодо відомостей, що визнані в установленому законом порядку комерційною таємницею, використання яких безпосередньо пов’язано з трудовими функціями персоналу.
8. Встановлено, що реалізація права на охорону та захист комерційної таємниці пов’язана з такими обставинами: (а) інформація повинна мати комерційну цінність для третіх осіб (реальну або потенційну); (б) право на комерційну таємницю зафіксовано у внутрішніх корпоративних документах товариства; (в) визначення переліку осіб, які мають право відносити відомості до комерційної таємниці, та осіб, які мають доступ до таких даних.
9. Доведено, що структура механізму охорони комерційної таємниці має такі складові: (а) встановлення та документальне закріплення процедури доступу до комерційної таємниці; (б) єдиний порядок роботи з документами та іншими носіями інформації, доступ до якої обмежено; (в) покладення на працівника додаткових обов’язків, пов’язаних зі збереженням режиму конфіденційності; (г) дотримання вимог конфіденційного діловодства; (ґ) заходи захисту комерційної таємниці, яка була неправомірно поширена, в тому числі притягнення винних осіб до юридичної відповідальності.
10. До способів захисту комерційної таємниці у трудових відносинах віднесено наступні: (а) визнання наявності чи відсутності прав на комерційну таємницю; (б) відновлення становища, що існувало до порушення прав та законних інтересів роботодавця; (в) відшкодування збитків або разового грошового стягнення за розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю; (г) присудження до виконання обов’язку в натурі; (д) опублікування в засобах масової інформації відомостей про розголошення працівником комерційної таємниці та зміст судового рішення щодо такого порушення.
11. Запропоновано єдиний порядок доступу до комерційної таємниці, який обов’язково повинен включати в себе: (а) при прийомі на роботу попередження осіб, зміст трудових функцій яких вимагає використання конфіденційних відомостей про відповідальність за розголошення такої інформації, підписання індивідуального зобов’язання щодо збереження її таємниці; (б) проведення інструктажів (надання необхідних пояснень) щодо порядку поводження з документами, що містять комерційну таємницю, відповідальності за їх втрату; (в) залучення персоналу суб’єкта господарювання до роботи з документацією, електронною інформацією, іншими джерелами комерційної таємниці в суворій відповідності до вимог нормативних документів.
12. Визначено основні заходи, які роботодавець може вжити у разі виявлення факту протиправних дій, що порушують режим комерційної таємниці: (а) оголошення догани за її розголошення, після накладення наступного стягнення – звільнення згідно з ч. 3 ст. 40 КЗпП України (систематичне невиконання покладених обов’язків); (б) звільнення на підставі пунктів 1, 2 ст. 41 КЗпП України (одноразове грубе порушення трудових обов’язків, втрата довіри з боку власника); (в) звільнення на умовах, передбачених контрактом (п. 8 ст. 36 КЗпП України); (г) притягнення до повної матеріальної відповідальності у разі укладення відповідного договору; (ґ) відшкодування завданих збитків у судовому порядку; (д) застосування інших заходів впливу (наприклад, переведення на іншу роботу, не пов’язану з використанням комерційної таємниці, позбавлення премії, зміна часу надання чергової відпустки тощо).
13. З метою вдосконалення правового регулювання комерційної таємниці у трудових відносинах запропоновано внести зміни в проект Трудового кодексу України, зокрема:
– доповнити ст. 221 та викласти в такій редакції:
«Обов’язки працівника щодо збереження комерційної таємниці:
1) виконувати встановлений роботодавцем режим охорони комерційної таємниці, в тому числі вимоги внутрішніх корпоративних документів щодо режиму обігу комерційної таємниці;
2) не розголошувати інформацію, що складає комерційну таємницю, законними власниками якої є роботодавець чи його контрагенти, та без їх згоди не використовувати таку інформацію в особистих цілях (якщо такі дані не були відомі особі раніше чи отримані нею з інших джерел без жодних зобов’язань нерозголошення);
3) не розголошувати інформацію, що є комерційною таємницею, після припинення дії трудового договору протягом строку, зазначеного в договорі про нерозголошення, або протягом 3-х років, якщо подібний договір не був укладений;
4) відшкодувати завданий роботодавцю збиток, якщо працівник винен у розголошенні відомостей, що становлять комерційну таємницю, в порядку, передбаченому законодавством;
5) передати роботодавцю при припиненні трудового договору матеріальні носії інформації, що містять дані комерційної таємниці;
6) повідомити уповноважену особу (підрозділ) роботодавця про факт спроби сторонніх осіб отримати такі відомості;
7) не використовувати конфіденційні знання для зайняття діяльністю, яка може виявитися конкурентною для нинішнього роботодавця»;
– доповнити ст. 271 та викласти в такій редакції:
«Обов’язки роботодавця в режимі охорони комерційної таємниці.
З метою охорони конфіденційності інформації роботодавець зобов’язаний:
1) ознайомити під розписку працівника, доступ якого до інформації, що складає комерційну таємницю, необхідний для виконання ним трудових обов’язків з переліком такої інформації, якою на законних підставах володіє роботодавець або його контрагенти;
2) ознайомити працівника із встановленим режимом охорони комерційної таємниці та відповідальністю за її розголошення;
3) створити працівникові необхідні умови для дотримання останнім встановленого на підприємстві режиму правової охорони»;
– ч. 2 ст. 50 доповнити та викласти в наступній редакції:
«Якщо працівник у зв’язку з виконанням трудових обов’язків має доступ до інформації, що роботодавцем відповідно до закону визнана комерційною таємницею або іншою захищеною законом інформацією, на вимогу роботодавця під час укладення трудового договору до нього включається умова про нерозголошення цієї таємниці або інформації в період трудових відносин і протягом визначеного сторонами строку після їх припинення, а також попередження про відповідальність за її порушення, встановлену законом. У разі укладення трудового договору в усному порядку допускається оформлення окремого письмового зобов’язання щодо дотримання режиму конфіденційності…»;
– пункт 8 ч. 1 ст. 405 викласти в такій редакції:
«Пряму дійсну майнову шкоду заподіяно внаслідок розголошення державної, комерційної таємниці та іншої захищеної законом інформації, якщо інший розмір шкоди (відповідальності) не передбачено в трудовому, цивільно-правовому договорі, іншому взаємному письмовому зобов’язанні сторін»;
– ст. 409 доповнити пунктом 7 наступного змісту:
«Якщо між роботодавцем та працівником укладено окремий цивільно-правовий договір про відшкодування збитків, заподіяних розголошенням комерційної таємниці, або у трудовому договорі міститься положення про компенсацію, що виходить за межі прямої дійсної шкоди, захист права роботодавця на державну, комерційну таємницю чи іншу захищену законом інформацію відбувається в судовому порядку».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і гол. ред. В. Бусел]. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003. – 1440 с.
2. Большой энциклопедический словарь. – М.: Сов. энцикл., 1991. – 965 с.
3. Большой юридический словарь / [под ред. А.Я. Сухарева, В.Д. Зорькина, В.Е. Крутских]. – М.: ИНФРА-М, 1998. – Т. VI. – 780 с.
4. Кузнецова Х.Є. Характеристика комерційної таємниці як інституту права / Х.Є. Кузнецова // Наукові праці МАУП. – 2010. – Вип. 3 (26). – С. 201-208.
5. Сляднева А. Определение понятия коммерческой тайны субъекта хозяйствования / А. Сляднева // Підпр-во, госп-во і право. – 2004. – № 9. – С. 40-43.
6. Юридическая энциклопедия / [под ред. А.Ю. Тихомирова]. – М., 1998. – 526 с.
7. Економічна енциклопедія у 3 т. / [гол. ред. Б.Д. Гаврилишин]. – К.: Вид. центр «Академія», 2000. – Т.1. – 864 с.
8. Справочник директора предприятия [6-е изд., испр., измен. и доп.] / под ред. М.Г. Лапусты. – М.: ИНФРА-М, 2003. – 832 с.
9. Баюра Д.В. В чем секрет фирмы / Д.В. Баюра // Укр. инвестиц. газета. – 2002. – № 10 (334). – С. 27-28.
10. Топалова Л. Захист комерційної таємниці / Л. Топалова // Юрид. вісник України. – 2002. – № 21 (361). – С. 16.
11. Ільяшенко С. Комерційна таємниця: що це таке? / С. Ільяшенко // Податки та бухгалтерський облік. – 2001. – № 95 (444). – С. 42.
12. Бежевец А. Обеспечение конфиденциальности информации о клиентах / А. Бежевец // Юрид. практика. – 2003. – № 10 (272) // [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://pravo.ua/article.php?id=0000944
13. Райзберг Б.А. Современный экономический словарь [2-е изд.] / Б.А. Райзберг, Л.Ш. Лозовский, Е.Б. Стародубцева. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 479 с.
14. Жилинский С.Э. Правовая основа предпринимательской деятельности (предпринимательское право): курс лекций / С.Э. Жилинский. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1998. – 672 с.
15. Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р. № 435-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
16. Господарський кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р. № 436-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – № 18-22. – Ст. 144.
17. Интеллектуальная собственность в Украине: правовые основы и практика / [под общ. ред. А.Д. Святоцкого]. – К.: Ін Юре, 1999. – Т. 3. Промышленная собственность. – 672 с.
18. Журик Ю. Поняття і види недобросовісних дій у конкуренції / Ю. Журик // Предпр-во, хоз-во и право. – 2000. – № 2. – С. 10-13.
19. Предпринимательское (хозяйственное) право в вопросах и ответах: учеб. пособие [3-е изд.] / под общ. ред. Н.А. Саниахметовой. – Х.: Одиссей, 2003. – 608 с.
20. Саниахметова Н.А. Юридический справочник предпринимателя [изд. 6-е, перераб. и доп.] / Н.А. Саниахметова. – Х. : Одиссей, 2004. – 1056 с.
21. Андрощук Г. Какие сведения могут составлять коммерческую тайну / Г. Андрощук, Л. Вороненко // Бизнес Информ. – 1999. – № 9-10. – С. 12-18.
22. Шварцман А. Прикладные вопросы защиты коммерческой тайны / А. Шварцман // Предпр-во, хоз-во и право. – 1998. – № 10. – С. 50-52.
23. Нікіфоров Г.К. Підприємництво та правовий захист комерційної таємниці: навч.-практ. посібн. / Г.К. Нікіфоров, С.С. Нікіфоров. – К.: Олан, 2001. – 208 с.
24. Гуляева Н.С. Регулирование вопросов охраны коммерческой тайны в праве Европейского Союза / Н.С. Гуляева // Преподавание права Европейского Союза в российских ВУЗах (ІІ): матер. семинара. – М.: Статут, 2001. – С. 191-194.
25. Гаврилов Э. К вопросу об охране коммерческой, служебной и личной тайны. Гражданско-правовые аспекты / Э. Гаврилов // Хоз-во и право. – 2003. – № 5. – С. 28-34.
26. Городов О.А. Информация как объект гражданских прав / О.А. Городов // Правоведение. – 2001. – № 5. – С. 72-83.
27. Малышева Г. Коммерческая тайна в зеркале закона / Г. Малышева // Право и экономика. – 1999. – № 10. – С. 20-24.
28. Проект Трудового кодексу України (реєстр. № 1108, текст законопроекту до 2-го чит. від 02.04.2012 р.) // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws
29. Про захист персональних даних: Закон України від 01.06.2010 р. № 2297-VI // Відом. Верхов. Ради України. – 2010. – № 34. – Ст. 481.
30. Розенберг В. Промысловая тайна / В. Розенберг. – СПб.: Тип. ред. Мин-ва финансов, 1910. – 156 с.
31. Вишневецкий Л.М. Формула приоритета. Возникновение и развитие авторского и патентного права / Л.М. Вишневецкий, Б.И. Иванов, Л.Г. Левин. – Л.: Наука, 1990. – 205 с.
32. Шишмарева Е.В. Коммерческая тайна в российском гражданском праве: дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Е.В. Шишмарева. – М., 2004. – 240 с.
33. Алексеев С.В. Правовое регулирование предпринимательской деятельности: учеб. пособие / С.В. Алексеев. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2004. – 502 с.
34. Чистяков О.И. Российское законодательство Х-ХХ веков в 9 т. / О.И. Чистяков. – М.: Юрид. лит., 1988. – Т. 6. – 432 с.
35. Харламова С.О. Кримінальна відповідальність за незаконні дії з відомостями, що становлять комерційну або банківську таємницю: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / С.О. Харламова. – К., 2007. – 221 с.
36. Декреты Советской власти / Ин-т марксизма-ленинизма при ЦК КПСС; Ин-т истории АН СССР. – М.: Гос. изд. полит. лит. – 1957. – Том I. (25 октября 1917 г. – 16 марта 1918 г.). – 625 с.
37. Про затвердження типових правил трудового розпорядку для промислових підприємств: пост. Наркомпраці СРСР від 19.07.1927 р. № 185 // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.libussr.ru
38. Кримінальний кодекс УРСР: Закон УРСР від 28.12.1960 р. // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua
39. Завидов Б.Д. Комментарий к Федеральному закону «О коммерческой тайне» от 20 июля 2004 г. № 98-ФЗ / Б.Д. Завидов. – М.: КНОРУС, 2005. – 52 с.
40. Про підприємства в СРСР: Закон СРСР від 04.06.1990 р. № 1529-І // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua
41. Постульга В. Некоторые аспекты правового статуса информации с ограниченным доступом / В. Постульга // Юрид. практика. – 2003. – № 11 (273). – С. 5.