УДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ МАТЕРІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………..……………...…………… 3

РОЗДІЛ 1. Соціально-правова характеристика матеріальної відповідальності суб’єктів трудових правовідносин
1.1. Місце, роль та поняття матеріальної відповідальності сторін в умовах ринкової економіки………………………………….…….……………. 11
1.2. Основні теоретично-методологічні підходи до пізнання сутності та юридичної природи матеріальної відповідальності у науці трудового права………………………………………………………………………. 23
1.3. Стан нормативно-правового забезпечення сторін трудових правовідносин матеріальної відповідальності….………………….…. 49

РОЗДІЛ 2. Види, підстава і умови матеріальної відповідальності
суб’єктів трудових правовідносин в умовах ринкової економіки
2.1. Види матеріальної відповідальності суб’єктів трудових правовідносин...67
2.2. Підстава та умови матеріальної відповідальності за трудовим правом.... 90

РОЗДІЛ 3. Удосконалення порядку реалізації матеріальної відповідальності сторін трудового договору в умовах ринкової економіки
3.1. Порядок визначення розміру шкоди........................................................ 108
3.2. Удосконалення процесуального порядку відшкодування шкоди.......... 119
3.3. Напрямки подальшого удосконалення нормативно-правового забезпечення матеріальної відповідальності за трудовим правом............... 128

ВИСНОВКИ.................................................................................................... 163

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..................................................... 172

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Подальша демократизація суспільного життя та становлення правової держави в умовах розвитку ринкової економіки потребує наведення належного порядку в сфері нормативного забезпечення соціально-трудових відносин, оскільки праця є єдиним джерелом поліпшення добробуту людей, зміцнення могутності та процвітання незалежної України. Трансформація суспільного життя відповідно до цілей та принципів побудови демократичної, правової, соціальної держави, розвиток на цій підставі зовсім іншого, що відповідає цивілізованим стандартам, правового забезпечення трудової діяльності прямо й безпосередньо торкається нормативного регулювання матеріальної відповідальності сторін трудового договору.
Сьогодні, в умовах реформування трудового законодавства, даний різновид трудових правовідносин вимагає глибокого комплексного дослідження з метою розробки концепції розвитку правовідносин з матеріальної відповідальності, усунення колізій та прогалин у чинному законодавстві, та норм, які за своїм змістом не відповідають ринковим відносинам. Наукове дослідження питань правового регулювання матеріальної відповідальності сторін трудового договору покликане допомогти удосконаленню як національного законодавства в сфері регулювання загальних питань матеріальної відповідальності, так і відповідних відомчих нормативно-правових актів. Означене набуває ще більшої ваги за умов пріоритетного окреслення Конституцією України прав і свобод людини, у зв’язку з чим гостро постає проблема розробки та прийняття нового Трудового кодексу України, де б знайшли своє віддзеркалення теоретичні розробки з правового регулювання гарантій та захисту трудових прав.
Неоднорідність правового закріплення матеріальної відповідальності в різних сферах трудової діяльності, а саме: підстав і умов матеріальної відповідальності, порядку визначення розміру шкоди та процесуального порядку відшкодування шкоди і зумовили актуальність теоретичного дослідження основних рис цього інституту трудового права, розгляду можливості вдосконалення відповідної сфери правовідносин.
Дослідження матеріальної відповідальності сторін трудового договору вимагає проведення комплексного аналізу: з одного боку - шляхом розгляду всіх матеріальних і процесуальних норм зазначеного інституту трудового права, які складають певні його елементи та законодавчі гарантії їх здійснення, з іншого - реальних питань реалізації матеріальної відповідальності в трудових правовідносинах, що дозволить обґрунтувати можливість введення до нормативних актів деяких положень, здатних вплинути на розвиток і вдосконалення даного виду юридичної відповідальності. Незважаючи на особливу важливість проблем регулювання матеріальної відповідальності, її науковий аналіз ускладнюється у зв’язку із неналежним правовим регулюванням, включаючи положення, що стосуються саме порядку визначення розміру шкоди та процесуального порядку її відшкодування.
Аналізуючи наукові дослідження, присвячені проблемам регулювання матеріальної відповідальності сторін трудового договору, можна зробити висновок, що, хоча на даний час у вітчизняній і зарубіжній літературі проблемам удосконалення правового регулювання зазначеного інституту трудового права приділялася певна увага, багато важливих аспектів матеріальної відповідальності залишилися поза увагою дослідників. Це не дозволяє отримати належне науково-методологічне підґрунтя для удосконалення нормативно-правової бази та перешкоджає розвитку науки трудового права, що і обумовлює актуальність глибокого і всебічного дослідження правового регулювання матеріальної відповідальності в умовах ринкової економіки.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно з планами наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ (п.п.1.3.1 Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на період 2001-2005 рр.), а також планів наукових досліджень кафедри трудового, екологічного й аграрного права і науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення ОВС України.
Мета і завдання дисертаційного дослідження. Мета полягає у всебічному аналізі, розкритті сутності і особливостей правового регулювання матеріальної відповідальності за трудовим законодавством України, в розробці конкретних практичних рекомендацій та наукових пропозицій щодо розвитку й удосконалення відповідного нормативно-правового забезпечення.
У роботі поставлено наступні основні завдання:
- дослідити основний понятійний апарат проблематики матеріальної відповідальності сторін трудового договору в Україні;
- проаналізувати основні теоретично-методологічні підходи до пізнання сутності та юридичної природи матеріальної відповідальності у науці трудового права;
- проаналізувати сучасний стан нормативного забезпечення матеріальної відповідальності за трудовим законодавством України;
- дослідити види матеріальної відповідальності суб’єктів трудових правовідносин в Україні;
- визначити особливості підстави та умов матеріальної відповідальності за трудовим правом;
- з’ясувати порядок визначення розміру шкоди та процесуальний порядок відшкодування шкоди;
- розробити конкретні пропозиції щодо удосконалення нормативно-правового забезпечення інституту матеріальної відповідальності суб’єктів трудових правовідносин в Україні, підвищення її ефективності на сучасному етапі розвитку суспільних відносин.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини в сфері матеріальної відповідальності суб’єктів трудових правовідносин України.
Предметом дослідження є теоретично-методологічні засади, нормативна основа та механізм реалізації матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин.
Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження є система взаємодоповнюючих філософських, загальнонаукових та спеціальних методів, призначених для отримання об’єктивних достовірних результатів. Теоретичною основою дослідження є аналіз основної проблематики з позицій системного підходу й структурно-функціонального аналізу. Основними джерелами дослідження є нормативно-правові акти, що регулюють правовідносини в сфері матеріальної відповідальності сторін трудового договору.
За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат досліджуваної проблеми (підрозділи 1.1-1.3), виокремлено окремі складові матеріальної відповідальності суб’єктів трудових правовідносин (підрозділи 1.2.,2.1). Порівняльно-правовий метод використано для дослідження загальних і спеціальних ознак матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин в Україні (підрозділи 1.2., 2.2.). За допомогою історико-правового методу досліджувалися процеси правового регулювання матеріальної відповідальності суб’єктів трудових правовідносин на різних історичних етапах розвитку нашого суспільства (підрозділи 1.1., 1.2). Системно-структурний метод використано для визначення видів матеріальної відповідальності суб’єктів трудових правовідносин в Україні (підрозділ 2.1). Статистичний і документальний аналіз застосовувались для визначення недоліків правового регулювання матеріальної відповідальності суб’єктів трудових правовідносин в Україні (підрозділи 3.1-3.3).
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертаційної роботи склали наукові праці із загальної теорії права і держави, розробки фахівців в галузі трудового права - М.Г.Александрова, С.С.Алексєєва, В.С.Андрєєва, Є.С.Бєлінського, Н.Б.Болотіної, В.С.Венедиктова, Н.К.Воєводенко, В.Я.Гоца, Л.Я.Гінцбурга, С.О.Іванова, С.С.Каринського, Є.О.Кльонова, Ю.М.Коршунова, О.В.Лавриненка, Л.І.Лазор, Р.З.Лівшиця, В.Г.Малова, Л.А.Муксінової, Л.Я.Островського, А.Є.Пашерстника, О.С.Пашкова, П.Д.Пилипенка, В.І.Прокопенка, О.І.Процевського, В.П.Сілаєва, О.Ф.Скакун, В.М.Скобєлкіна, О.І.Ставцевої, П.Р.Стависького, Л.О.Сироватської, Н.М.Хуторян, Г.І.Чанишевої, О.І.Шебанової, Б.О.Шеломова та ін. Нормативною основою роботи є Конституція України, міжнародно-правові акти, закони України, а також нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці теоретичних положень щодо особливостей правового регулювання матеріальної відповідальності суб’єктів трудових правовідносин в умовах ринкової економіки. В результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення і висновки, які виносяться на захист:
─ визначено та систематизовано на основі вітчизняного досвіду основні підходи до розгляду сутності матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин;
─ одержали подальшого розвитку теоретичні положення про сутність, правову природу і види матеріальної відповідальності суб’єктів трудових правовідносин в Україні;
─ удосконалено характеристику соціально-правового явища “юридична відповідальність”;
─ обґрунтовано позитивний і ретроспективний аспекти матеріальної відповідальності суб’єктів трудових правовідносин;
─ розширено існуючі в науці трудового права функції та ознаки матеріальної відповідальності;
─ удосконалено наступні поняття: “юридична відповідальність”, “майнове правопорушення”, “трудова юридична відповідальність”, “майнова відповідальність”;
─ визначено, що основними видами матеріальної відповідальності суб’єктів трудових правовідносин в Україні є: індивідуальна матеріальна відповідальність; колективна матеріальна відповідальність; матеріальна відповідальність працівника перед роботодавцем; матеріальна відповідальність роботодавця перед працівником; матеріальна відповідальність в межах середнього місячного заробітку; повна матеріальна відповідальність; підвищена матеріальна відповідальність;
─ вперше в систематизованому вигляді визначається і аналізується процесуальний порядок відшкодування шкоди;
─ набуло подальшого розвитку дослідження особливостей нормативно-правового забезпечення матеріальної відповідальності суб’єктів трудових правовідносин;
─ на підставі результатів дослідження, теоретичних і практичних висновків внесено пропозиції щодо удосконалення діючих та розробки нових нормативно-правових актів в сфері нормативно-правового регулювання матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин.
Практичне значення отриманих результатів визначається тим, що на їх основі, у поєднанні з іншими науковими розробками цього спрямування, здійснюватиметься позитивний вплив на функціонування та реформування інституту матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин в Україні в умовах ринкової економіки.
Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що:
1) в галузі науково-дослідної роботи результати дисертаційного дослідження можуть стати матеріалом для подальшого опрацювання загальних і спеціальних питань правового регулювання матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин;
2) у правотворчості – при підготовці проектів загальних і відомчих нормативно-правових актів в сфері регулювання трудової діяльності сторін трудового договору;
3) у правозастосуванні - рекомендації, які обґрунтовані в дисертації, мають за мету вдосконалення практики застосування норм чинного законодавства в сфері матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин України;
4) у навчальному процесі - при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників з трудового права України, у викладанні навчальної дисципліни “Трудове право”, у науково-дослідній роботі студентів, слухачів та курсантів. Висновки та пропозиції дисертації можуть бути використані для удосконалення навчальних програм перспективного і поточного характеру, навчальних та тематичних планів дисциплін “Трудове право”.
Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, викладених у дисертації. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, всі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовані на основі особистих досліджень автора.
Апробація результатів дослідження здійснювалась за допомогою видавничої, навчальної, пропагандистської роботи, шляхом розробки проектів нормативних актів та внесення пропозицій щодо змін у чинному законодавстві. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки знайшли відображення у наукових публікаціях автора. Основні положення і висновки дисертації були оприлюднені дисертантом на науково-практичних конференціях: “Актуальні проблеми управління персоналом ОВС України” (24 жовтня 2002 р., м. Харків,), „Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки (19–20 травня 2003 р., м. Сімферополь). Окрім того, основні положення і висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на теоретичних семінарах науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення ОВС України та кафедри трудового, екологічного та аграрного права Національного університету внутрішніх справ, наукових семінарах та “круглих столах” у Національному університеті внутрішніх справ. Теоретичні напрацювання автора дисертації використовуються у процесі викладання курсу “Трудове право”, зокрема, при читанні лекцій і проведенні семінарських занять.
Публікації. Основні положення та результати дисертації викладені у п’яти наукових статтях, опублікованих у наукових журналах і збірниках наукових праць.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів‚ висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 184 сторінки. Список використаних літературних джерел складається із 169 найменувань і займає 13 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на розуміння та удосконалення правового регулювання матеріальної відповідальності сторін трудового договору в умовах ринкової економіки. Основні з них такі:
1. Обґрунтовано, що інститут матеріальної відповідальності сторін трудового договору - це комплексний інститут трудового права, який містить у собі як матеріальні, так і процесуальні норми трудового права, що регулюють механізм настання даного виду юридичної відповідальності. Комплексний характер інституту матеріальної відповідальності виражається також і в тому, що в ньому органічно поєднані міри юридичної відповідальності (обов’язок відшкодувати шкоду) і міри, спрямовані на охорону заробітної плати працівників від необґрунтованих надмірних утримань, а також в тому, що розмір відшкодування визначено у нормах трудового права.
2. Матеріальну відповідальність сторін трудового договору визначено як самостійний різновид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язковому відшкодуванні збитків у вигляді прямої майнової шкоди іншій стороні трудового правовідношення у межах і порядку, визначених законодавством України про працю.
3. З’ясовано, що для усіх різновидів юридичної відповідальності загальними є наступні якості. По-перше, вона віддзеркалює специфіку усіх правових явищ. По-друге, завжди пов'язана з державно-владною діяльністю, з її державно-правовим волевиявленням. По-третє, юридична відповідальність обіймає два аспекти: позитивний і негативний. По-четверте, підставою ретроспективної відповідальності є правопорушення (дійсне або передбачувальне). По-п'яте, усі види відповідальності здійснюються на підставі нормативних конструкцій, які являють собою єдність норм матеріального і процесуального права. По-шосте, юридичну відповідальність скоріше за все можна охарактеризувати як особливий відповідальний правовий стан суб'єктів правовідносин. По-сьоме, аналіз існуючих в літературі суджень щодо поняття юридичної відповідальності та сучасний стан правової науки дозволяє зробити висновок, що загальна концепція юридичної відповідальності має базуватись на соціальному й філософському її розумінні, адже в противному випадку можна дійти до хибних висновків, однобічного чи неповного її трактування.
4. Запропоновано власне поняття юридичної відповідальності, під якою у дисертаційному дослідженні розуміється врегульований нормами права відповідальний стан суб’єктів суспільних відносин, спрямований на забезпечення реалізації їх суб’єктивних прав та обов’язків.
5. Трудову юридичну відповідальність визначено як врегульований нормами трудового права відповідальний стан суб’єктів трудових та щільно з ними пов’язаних правовідносин, спрямований на забезпечення реалізації їх суб’єктивних трудових прав та обов’язків.
6. З’ясовано, що матеріальна відповідальність сторін трудового правовідношення є видовим поняттям щодо більш загальної категорії науково-понятійного апарата трудового права - трудової юридичної відповідальності. По-перше, вона виникає у вже існуючих трудових правовідносинах; по-друге, її суб'єктами виступають суб'єкти цих трудових правовідносин; по-третє, вона є наслідком факту порушення одним із суб'єктів трудових обов'язків, у випадку, якщо це порушення завдало матеріальної шкоди іншій стороні трудового договору чи контракту; по-четверте, її виникнення породжує новий зв'язок, додаткові права й обов'язки у цих же суб'єктів правовідносин; по-п'яте, вона реалізується усередині вже існуючих правовідносин шляхом відшкодуванням одним суб'єктом правовідносин заподіяної шкоди іншому; по-шосте, вона регламентується нормами галузі права, що регулює відносини, у яких ця відповідальність виникла, а не якоїсь іншої галузі загальноохоронного характеру.
7. До особливостей нормативно-правового забезпечення матеріальної відповідальності суб’єктів трудових правовідносин у дисертаційному дослідженні віднесено наступні. По-перше, виникнення джерел правового інституту матеріальної відповідальності галузі трудового права зумовлено цілим рядом соціальних, економічних, юридичних та психологічних факторів. По-друге, джерелам даного інституту трудового права України властиві такі особливості: а) вони містять норми в сфері матеріальної відповідальності сторін трудового договору чи контракту; б) нормативно-правові акти, які належать до джерел матеріальної відповідальності поділяються на загальне і спеціальне законодавство; в) таке співіснування загальних і спеціальних норм віддзеркалює особливості співвідношення єдності і диференціації правового регулювання матеріальної відповідальності суб'єктів трудових правовідносин; г) до них входять акти, які приймаються роботодавцями самостійно або ж в узгоджувально-договірному порядку з найманими працівниками; д) у відповідній нормотворчості активну участь приймає Міністерство праці та соціальні політики України. По-третє, джерела матеріальної відповідальності сторін трудового договору (контракту) характеризуються зовнішньою об'єктивізацією, державним санкціонуванням, гарантованістю держави. По-четверте система юридичних джерел в сфері матеріальної відповідальності за трудовим правом побудована на принципі ієрархії. Він являє собою порядок розміщення джерел права та законодавства в системі залежно від їх юридичної сили і зводиться до наступних вимог: пріоритет актів законодавчої влади перед актами виконавчої та судової влади; перевага актів вищих органів у порівнянні з нижчими органами; наявність первинних і вторинних актів; відповідність локальних актів державно-правовим актам; можливість зупинення і скасування неправомірних актів. По-п’яте, ієрархія нормативно-правових актів, як джерел правового інституту матеріальної відповідальності галузі трудового права, базується на підпорядкованості органів, що приймають акти.
8. До основних різновидів матеріальної відповідальності у дисертаційній роботі віднесено наступні: індивідуальну матеріальну відповідальність; колективну матеріальну відповідальність; матеріальну відповідальність працівника перед роботодавцем; матеріальну відповідальність роботодавця перед працівником; матеріальну відповідальність в межах середнього місячного заробітку; повну матеріальну відповідальність; підвищену матеріальну відповідальність.
9. Запропоновано власне поняття майнового правопорушення, під яким розуміється винне, протиправне невиконання чи недбале виконання однією з сторін трудового договору своїх трудових обов’язків, наслідком якого є заподіяння іншій стороні майнової прямої дійсної шкоди.
10. Пропонується надати право власнику чи уповноваженому ним органу, враховуючи конкретні обставини, за яких була заподіяна шкода, повністю або частково відмовитися від стягнення її з винного працівника і здійснити відшкодування шкоди за рахунок коштів підприємства. У разі, коли за чинним законодавством або статутом підприємства на відшкодування шкоди за рахунок коштів підприємства необхідна згода представницького органу трудового колективу, відмова роботодавця від стягнення шкоди з винного працівника може мати місце за наявності згоди цього органу.
11. Внесено наступні пропозиції щодо удосконалення правового регулювання матеріальної відповідальності сторін трудового договору:
- по-перше, запропоновано главу ІХ Кодексу законів про працю України за назвою “Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації” викласти у наступній редакції: “Матеріальна відповідальність суб’єктів трудових правовідносин”;
- по-друге, глава Кодексу законів про працю України за назвою “Матеріальна відповідальність суб’єктів трудових правовідносин” має містити статті, у яких чітко будуть визначеними індивідуальна матеріальна відповідальність та матеріальна відповідальність роботодавця перед працівником. Дана глава повинна також визначити: поняття матеріальної відповідальності за трудовим правом, суб’єктів даного різновиду юридичної відповідальності, види матеріальної відповідальності, підставу і умови останньої, повний процесуальний порядок визначення і застосування такої до винної сторони трудового договору;
- по-третє, необхідно розробити і затвердити проект Положення про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність;
- по-четверте, є сенс доповнити Кодекс законів про працю України окремою статтею, яка б вирішувала нормативним шляхом усі питання, пов’язані з матеріальною відповідальністю роботодавців перед працівниками підприємств, установ, організацій. Дана стаття має визначати випадки матеріальної відповідальності роботодавців, підставу і умови такої відповідальності, основні елементи процесуального порядку стягнення на користь працівника завданої йому протиправними діями адміністрації матеріальної шкоди;
- по-п’яте, слід доповнити Положення “Про матеріальну відповідальність робітників і службовців за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації” таким випадком повної матеріальної відповідальності посадової особи, як незаконне звільнення або переведення працівника на іншу роботу;
- по-шосте, назву ст.130 Кодексу законів про працю України доцільно викласти у наступній редакції: “Підстава і загальні умови матеріальної відповідальності сторін трудового договору”. Зміст зазначеної статті має відбивати не лише загальні умови даного різновиду юридичної відповідальності, але й елементарний склад майнового правопорушення: суб’єкт, суб’єктивну сторону та об’єкт, об’єктивну сторону. Окрім цього, ст.130 Кодексу законів про працю України доцільно доповнити поняттям крайньої необхідності та переліком обставин, за яких сторони трудового договору звільняються від матеріальної відповідальності;
- по-сьоме, запропоновано статтю “Матеріальна відповідальність за шкоду, заподіяну роботодавцю” викласти у такій редакції: “Працівник зобов'язаний відшкодувати роботодавцю пряму дійсну шкоду, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Під прямою дійсною шкодою слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, належного роботодавцю або орендованого ним, а також необхідність для роботодавця здійснити витрати для відновлення, придбання майна чи інших цінностей або здійснити непередбачені грошові витрати. Працівник несе матеріальну відповідальність за пряму дійсну шкоду, коли його діями шкода була заподіяна безпосередньо роботодавцю або коли останній відповідно до чинного законодавства відшкодував шкоду, заподіяну іншим особам з вини працівника під час виконання ним трудових обов'язків.
За наявністю передбачених цим Кодексом умов матеріальна відповідальність може бути покладена на працівника незалежно від притягнення його до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності”;
- по-восьме, з метою надійного забезпечення прав власника (роботодавця), запропоновано варіант наступної статті: “Працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, несе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення цілості таких цінностей, що ввірені йому на підставі спеціального письмового договору.
З працівником, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, укладається спеціальний письмовий договір про повну індивідуальну або про повну колективну (бригадну) матеріальну відповідальність. Договори про повну відповідальність можуть укладатися з особами, яким виповнилося вісімнадцять років.
На посади (роботи), пов'язані з повною матеріальною відповідальністю, забороняється приймати осіб, що мають судимість за розкрадання майна, хабарництво та інші корисливі злочини. Перелік категорій працівників, з якими може укладатися договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, та перелік підрозділів, де при спільному виконанні робіт працівниками, які безпосередньо обслуговують грошові і товарні цінності, може вводитися колективна матеріальна відповідальність, встановлюються колективним договором або угодою роботодавця з представницьким органом працівників.
Договір про повну індивідуальну, бригадну або іншу колективну матеріальну відповідальність конкретизує обов'язки сторін трудового договору по забезпеченню збереження цінностей, що ввірені працівникові (колективу), і встановлює їх додаткові права, обов'язки і відповідальність. За договором про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність за заподіяну незабезпеченням цілості цінностей шкоду кожен член колективу (бригади), що уклав цей договір, відповідає пропорційно після останньої інвентаризації до дня виявлення шкоди, якщо інший порядок розподілу шкоди не встановлений цим договором. При доведенні, що шкода заподіяна певними членами колективу (бригади), матеріальна відповідальність покладається на них. Член колективу (бригади), який доведе свою непричетність до заподіяння шкоди, звільняється від відповідальності”;
- по-девяте, запропоновано встановити наступну норму права за шкоду, заподіяну з вини декількох працівників: “Шкода, заподіяна власнику чи уповноваженому ним органу з вини кількох працівників, з якими не укладено договір про колективну (бригадну) відповідальність, відшкодовується кожним з них з урахуванням ступеня його вини в її заподіянні та виду матеріальної відповідальності”.
- по-десяте, обґрунтовано необхідність у закріпленні обов'язку власника (уповноваженого ним органу) відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну внаслідок незаконного позбавлення його можливості працювати, виклавши відповідну статтю у такій редакції: “Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний відшкодувати працівникові не одержаний ним заробіток у будь-якому випадку незаконного позбавлення його можливості працювати. Такий обов'язок, зокрема, настає, якщо працівник не одержав заробіток внаслідок: незаконної відмови в прийнятті на роботу; незаконного відсторонення від роботи; незаконного звільнення або переведення на іншу роботу; несвоєчасного виконання рішення органу по розгляду трудових спорів, що призвело до вимушеного прогулу працівника; неправильного формулювання причини звільнення, якщо воно перешкоджало працевлаштуванню працівника; затримки видачі трудової книжки; труднощів у працевлаштуванні працівника за спеціальністю в зв'язку з поширенням будь-яким способом (включаючи видачу необ'єктивної характеристики) неправдивих відомостей, що ганьблять працівника”;
- по-одинадцяте, вважається доцільним, ст.134 Кодексу законів про працю України викласти у наступній редакції: “Між працівником і власником чи уповноваженим ним органом відповідно до статей 135-1 та 135-2 Кодексу законів про працю України має бути укладено письмовий договір про повну індивідуальну або колективну (бригадну) матеріальну відповідальність за незабезпечення цілісності майна та інших цінностей, відповідно до якого працівник зобов'язаний відшкодувати заподіяну шкоду”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Розвиток цивільного і трудового законодавства в Україні /Я.М. Шевченко, О.М. Молявко, А.Л. Салатко та ін. - Харків: Консум, 1999. – 272 с.
2. Конституція України. - К.: Преса України, 1997. – 80 с.
3. Закон України “Про власність”// Відомості Верховної Ради України.-1991.-№ 20. - Ст.249.
4. Кодекс законів про працю України // Відомості Верховної Ради України.-№ 50.- Ст.375.
5. Каринский С.С. Материальная ответственность рабочих и служащих по советскому трудовому праву. - М.: Госюриздат, 1955.- 243 с.
6. Андреев В.С., Пасиков А.С., Смирнов А.В., Смолярчук В.И. Проблемы общей части советского трудового права // Правоведение.- 1980.- №2. -С.64-71.
7. Алексеев С.С. Общая теория права: Курс в 2-х т. – М.: Юрид. лит., 1981.- Т.1.- 359 с.
8. Александров Н.Г. Экономическая политика КПСС, труд и право. Вопросы трудового права в свете решений XXІV съезда КПСС. - М.: Изд-во Моск. ун-та.- 157 с.
9. Советское трудовое право / Под ред. А.И.Процевского. - К.: Вища школа. Главное изд-во, 1981.- 360 с.
10. Стависский П.Р. Проблемы материальной ответственности в советском трудовом праве. – Киев – Одесса: Вища школа, 1982. - 184 с.
11. Варналло В. Ответственность по гражданскому праву: возмещение вреда- функции, виды, границы. – М.: Прогресс, 1978. - 328 с.
12. Советское трудовое право: Вопросы теории / Под ред. С.А.Иванова. – М.: Наука, 1978. - 368 с.
13. Иванов С.А. Советская наука трудового права: учёт новых явлений в общественной жизни // Развитие науки трудового права и социального обеспечения. – М., 1978.- С.14-21.
14. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. - Х.: Консум, 1998.- 480 с.
15. Чанышева Г.И., Болотина Н.Б. Трудовое право Украины. – Х.: Одиссей, 1999.- 480 с.
16. Кленов Е.А., Малов В.Г. Материальная ответственность рабочих и служащих на предприятии. – М.: Юрид. лит., 1968. – 153 с.
17. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность: Очерк теории. – М.: Юрид. лит., 1976.- 215 с.
18. Дозорцев А.В. Имущественная ответственность военнослужащих за ущерб, причиненный войсковой части // Гр. ВЮА.- М., 1949.- Вып. 9.- 126 с.
19. Смирнов В.Т. О соотношении материальной ответственности рабочих и служащих по советскому трудовому праву и имущественной ответственности по гражданскому праву // Вест. ПГУ.-1963.- №17.- Вып.3. - С.90-95.
20. Белинский Е.С. Материальная ответственность рабочих и служащих. – Киев, Донецк: Вища школа. Главное изд-во, 1984.- 168 с.
21. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. – 704 с.
22. Сыроватская Л.А. Ответственность за нарушение трудового законодательства. – М.: Юрид. лит., 1990.- 178 с.
23. Венедиктов В.С. Теоретические проблемы юридической ответственности в трудовом праве. – Х.: НПКФ “Консум”, 1995. – 136 с.
24. Гоц В.Я., Слюсарь А.Н. О некоторых вопросах полной материальной ответственности // Новое политико-правовое мышление и реализация правовой реформы. Сб. науч. трудов. – К.: УМК ВО, 1991.- С.71-78.
25. Лавріненко О.В. Матеріальна відповідальність осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України // Вісник Університету внутрішніх справ України.-1998. - № 3-4.- С.297-305.
26. Пискарев И.К., Шеломов Б.А. Положение о материальной ответственности рабочих и служащих за ущерб, причиненный предприятию: Комментарий. – М.: Юрид. лит., 1970.- 400 с.
27. Процевский А.И. Предмет советского трудового права. – М.: Юрид. лит., 1970. - 224 с.
28. Хуторян Н.Н. Материальная ответственность субъектов трудовых правоотношений в условиях рыночной экономики // Проблемы укрепления социальной справедливости в трудовых правоотношениях. – К.: Наукова думка, 1993. - С.89-116.
29. Трудовое право в вопросах и ответах: Учебно-справочное пособие / Под ред. В.В.Жернакова. – Х.: Одиссей, 2000.- 624 с.
30. Советское трудовое право: Учебник / Под ред. А.С.Пашкова, О.П.Смирнова. – М.: Юрид. лит., 1982. – 504 с.
31. Толкунова В.Н., Гусов К.Н. Трудовое право России: Учебное пособие / Под ред. В.Н.Толкуновой. – М.: Юрист, 1996. – 448 с.
32. Трудове право України: Курс лекцій / За ред. П.Д.Пилипенка. – Львів: Вид-во “Вільна Україна”, 1996. – 159 с.
33. Советское трудовое право: Учебник / Под ред. А.Д.Зайкина. – М.: Юрид.лит., 1979. – 544 с.
34. Патров В.В., Пятов М.Л. Материальная ответственность работников организации. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 176 с.
35. Пустозерова В.М., Соловьев А.А. Материальная ответственность. Комментарии КЗоТ: Практическое пособие. – М.: ПРИОР-СТРИКС, 1976.-95 с.
36. Трудовое право. Учебник / Под ред. О.В.Смирнова. – М.: “Проспект”, 1998. – 448 с.
37. Спиркин А.Г. Философия: Учебник. – М.: Гардарики, 2001.- 816 с.
38. Керимов Д.А. Философия права. – М.: Знание, 1977.- 543 с.
39. Словарь русского литературного языка. – М.: Изд-во АН СССР, 1958.-Т.8. – 722 с.
40. Ожегов С.И. Словарь русского языка / Под ред. Н.Ю. Шведовой. – М.: Мысль, 1984. – 950 с.
41. Философский энциклопедический словарь/ Под ред. Л.Ф.Ильичева и П.Н.Федосеева. – М.: Сов. Энциклопедия, 1983. – 518 с.
42. Алексеев П.В., Панин А.В. Философия: Учебник. – М.:”Проспект”, 1997. – 568 с.
43. Косолапов Р.И., Марков В.С. Свобода и ответственность. – М.: Прогресс, 1969. – 382 с.
44. Философский словарь /Под ред. М.М.Розенталя. – М.: Наука,1973. – 488 с.
45. Социология: наука об обществе / Под ред. В.П. Андрущенко, П.И. Горлача. – Х.: Рубикон,1997. - 683 с.
46. Малахов В.А. Етика: Курс лекцій: Навчальний посібник. – К.: Лебідь, 1996. – 304 с.
47. Коллектив. Личность. Общение: Словарь социально-психологических понятий. – Л.: Лениздат, 1987.- 356 с.
48. Общая теория права и государства / Под ред. В.В. Лазарева. - М.: Юрист, 1999.- 520 с.
49. Явич Л.С. Общая теория права. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1976.-286 с.
50. Теория государства и права: Учебник / Под ред. В.М. Корельского и Перевалова В.Д.. – М.: НОРМА-ИНФРА, 1998. - 570 с.
51. Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій: Навч. посіб. для юрид. вузів. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
52. Скакун О.Ф., Подберезский Н.К. Теория права и государства. – Х.: 1997.- 496 с.
53. Явич Л.С. Право и социализм. – М.: Юрид. лит., 1982.- 471 с.
54. Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах / Под ред. проф. М.Н. Марченко. - Т. 2. Теория права. – М.: “Зерцало”, 2000.- 656 с.
55. Алексеев С.С. Социальная ценность права в советском обществе. – М.: Юрид. лит., 1971.- 223 с.
56. Самощенко И.С., Фарукшин М.Х. Ответственность по советскому законодательству. – М.: Юрид. лит., 1976.- 240 с.
57. Базилев Б.Т. Юридическая ответственность как правоохранительное отношение // Советское государство и право. – 1980.- №8. - 220 с.
58. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и сознание долга. В кн.: Вопросы теории государства и права.- Саратов, 1983.- 428 с.
59. Макаренко С.А. Марш 30 года.- Пед. сос.: В 8 т.-Т.2. – М.: Мысль, 1983.- 472 с.
60. Астемиров З.А. Понятие юридической ответственности // Советское государство и право. – 1979.- №6. - 190 с.
61. Теория государства и права // Под ред. А.И. Королева и Л.С. Явича. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1982.- 489 с.
62. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе. – М.: Юрид. лит. , 1972 .- 412 с.
63. Рыбаков В.А. Позитивная юридическая ответственность (воспитательные аспекты). Лекция. – Рязань: РВМ МВД СССР, 1988.- 42 с.
64. Тархов В.А. Понятие юридической ответственности // Правоведение. – 1973.- №2. - 128 с.
65. Тархов В.А. Ответственность по советскому гражданскому праву. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1973.- 382 с.
66. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву (теоретические проблемы). – М.: Изд-во МГУ, 1981.- 362 с.
67. Тархов В.А. О юридической ответственности. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1978.- 218 с.
68. Лукашева Е.А. Право, мораль, личность. – М.: Наука, 1986.- 264 с.
69. Смирнов В.Г. Функции советского уголовного права. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1965. - 188 с.
70. Недбайло П.Е. Система юридических гарантий применения советских правовых норм // Правоведение. – 1971.-№ 3.- 168 с.
71. Строгович М.С. Сущность юридической ответственности // Советское государство и право. – 1979.- №5. -С.71-75.
72. Базилев Б.Т. Основания юридической ответственности // Материалы научной конференции. – Красноярск, 1972. - С.21-24.
73. Донцов С.Е., Пленцев В.В. Возмещение вреда по советскому законодательству. – М.: Юрид. лит., 1990.- 271 с.
74. Стичинський Б.С., Зуб І.В., Ротань В.Г. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю. – К.: А.С.К., 2000.- 1072 с.
75. Смирнов В.Н. Дисциплинарная ответственность // Правоведение. - 1969. - №3.- С.55-62.
76. Сыроватская Л.А. Ответственность по советскому трудовому праву. – М.: Юрид. лит. , 1974.- 184 с.
77. Лившиц Р.З. Трудовое законодательство: настоящее и будущее. – М.: Наука, 1989. – 192 с.
78. Скобелкин В.Н. Дисциплинарная и материальная ответственность рабочих и служащих. – Воронеж: Центр. Чернозем. кн. изд-во, 1990.- 223 с.
79. Кунельский Л.Э. Перестройка и социальная справедливость (экономический аспект). – М.: Наука, 1990.- 208 с.
80. Тихомиров Ю.А. Закон, стимулы, экономика. – М.: Наука, 1989.- 272с.
81. Цепин А.И., Пятаков А.В. Трудовое право и коллектив. – М.: Наука, 1986. – 200 с.
82. Лукашева Е.А. Социалистическое право и личность. – М.: Наука, 1987.- 155 с.
83. Российское трудовое право: Учебник для вузов / Отв. ред. А.Д. Зайкин. – М.: ИНФРА- НОРМА, 1997. – 628 с.
84. Зивс С.Л. Источники права. – М.: Юрид. лит., 1981.- 478 с.
85. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. М.Н. Марченко. – М.: Юрист, 1996. – 571 с.
86. Левиант Ф.М. Нормативные акты, регулирующие труд рабочих и служащих. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1960.- 412 с.
87. Советское трудовое право / Под ред. В.С. Андреева. – М.: Юрид. лит., 1971.- 491 с.
88. Смолярчук В.И. Источники советского трудового права. – М.: Юрид. лит. , 1978.- 377 с.
89. Энциклопедический словарь. Т.1 / Под ред. М.Г. Александрова. – М.: Наука, 1953.
90. Зуб І.В., Б.С.Стичинський, А.І.Грицяк. Трудове право. – К.: Либідь, 1996.- 489 с.
91. Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудового права. Монографія. – Львів: Вид-во “Вільна Україна”, 1999. – 271 с.
92. Постановление Совета Министров СССР от 3 октября 1977г. № 889 “О порядке заключения письменных договоров о полной материальной ответственности рабочих и служащих за не обеспечение сохранности ценностей, переданных им для хранения или для других целей” // СП СССР.- 1977.-№26.- Ст. 117.
93. Постановление ЦК КПСС и Совета Министров СССР от 5 августа 1983г. № 759 “О повышении эффективности использования автотранспортных средств в народном хозяйстве, усилении борьбы с приписками при перевозках грузов автомобильным транспортом и обеспечении сохранности горюче-смазочных материалов” // Свод законов СССР. - Т.8.- С.335-348.
94. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” // Відомості Верховної Ради України. - 1997.- № 27. - Ст.170.
95. Наказ Міністерства праці України від 12 травня 1998 р. № 43 “Про затвердження Переліку робіт, при виконанні яких може запроваджуватись колективна (бригадна) матеріальна відповідальність умови її застосування і Типового договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність //Людина і праця. – 1997. - №1.
96. Перелік робот при виконанні яких може вводитись колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, затверджений Наказом Міністерства праці України від 12 травня 1996 року № 43, зі змінами, внесеними Наказом Міністерства праці України від 15 жовтня 1996 року // Бюлетень законодавства і юридичної практики України.- 1997.- № 11-12.-С.540-545.
97. Постанова Пленуму Верховного Суду від 29 грудня 1992 року № 14 зі змінами і доповненнями, внесеннями постановою Пленуму Верховного Суду України від 28 березня 1997 року №3 „Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками” // Вісник Верховного Суду України. – 1997. – №2.
98. Правила відшкодування власникам підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з відшкодуванням ним трудових обов’язків, затвердженні постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 1993 року №472 //Праця і зарплата. – 1994. - №7.
99. Положение «О материальной ответственности рабочих и служащих ха ущерб, причиненный предприятию, учреждению, организации», утвержденный Указом Президиума ВС СССР от 13 июля 1976 года //Право и практика. – 1999. - №1.
100. Закон України від 6 червня 1995 року „Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей” //Відомості Верховної Ради України. – 1995. - №22. – Ст.173.
101. Проблемы трудового права /Под ред. В.И. Смолярчука. – М.: Юрид. лит., 1968. – 223 с.
102. Философский энциклопедический словарь. – М.: Советская энциклопедия, 1989. – 815 с.
103. Философский энциклопедический словарь. – М.:. Инфра, 2000. – 576 с.
104. Ожегов С.И. Словарь русского языка. – М.: Рус. яз., 1987. – 797 с.
105. Молахов И.П. Основания уголовной ответственности //Советское государство и право. – 1991. - № 6. – С.76-81.
106. Лазарев В.В. Общая теория права и государства. – М.: БЕК, 1994. – 367 с.
107. Абрамова А.А. Дисциплина труда в СССР: (правовые вопросы). – М.: Юрид.лит., 1969. – 176 с.
108. Андрианов И.И. Материальная ответственность рабочих и служащих. – М.: Юрид.лит., 1979. – 96 с.
109. Вачев Н.В. Понятие и юридическая природа материальной ответственности рабочих и служащих //Вопросы развития и защиты прав граждан. – Калинин, 1975. – С.91-93.
110. Титова Н.И. Материальная ответственность работников сельскохозяйственных предприятий. – М.:. Юрид.лит., 1978. – 152с.
111. Гриберг М.С. Проблема производственного риска в уголовном праве. – М.: Юрид.лит., 1963. – 312 с.
112. Малов В.Г. Материальная ответственность лиц рядового и начальствующего состава органов внутренних дел. – М.: Академия МВД СССР, 1973. – 32 с.
113. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України /За ред. В.Ф. Бойка, Я.Ю. Кондратьєва, С.С. Яценка. – К.: Юрінком, 1997. – 960 с.
114. Гринберг М.С. Момент оправданного риска в производственном процессе //Советское государство и право. – 1954. - №1. – С.16-22.
115. Спивак А.М. Правовое регулирование материальной ответственности в системе органов внутренних дел. – К.: Вища школа, 1977. – 162 с.
116. Зобов’язальне право: теорія і практика /За ред. О.В. Дзері. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 910 с.
117. Цивільний Кодекс Української РСР //Відомості Верховної Ради УРСР. – 1963. - №30. – Ст.463.
118. Флейшиц Е.А. Обязательства из причиненного вреда и из неосновательного обогащения. – М.: Гос.изд.юрид.лит., 1951. – 240 с.
119. Каринский С.С. Материальная ответственность рабочих и служащих по советскому трудовому праву. – М.: Госюриздат, 1955. – 243 с.
120. Шаргородский М.Д. Причинная связь в уголовном праве //Учебные труды ВИЮН. – Вып.10. – М., 1947. – С.67-69.
121. Антимонов Б.С. Значение вины потерпевшего при гражданском правонарушении. – М.: Гос.изд.юрид.лит., 1965. – 278с.
122. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №116 „Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей” //Збірник постанов України. – 1996. - №6. – Ст.192.
123. Полетаев Ю.Н. Материально ответственные лица: трудовые права, обязанности, ответственность: Справочное и практическое пособие: - М.: Юрист, 1998. – 216 с.
124. Гражданское право Украины /Под ред. А.А. Пушкина, В.М. Самойленко. – Харьков: Основа, 1996. – Ч.1. – 440 с.
125. Ткаченко Н.М. Бухгалтерский учет на предприятиях Украины с различными формами собственности: Учебное пособие. – К.: А.С.К., 1998. – 800 с.
126. Шеломов Б.А. Материальная ответственность рабочих и служащих. – М.: Юрид.лит, 1976. – 40 с.
127. Положение о бухгалтерских отчетах и балансах учреждений организаций, состоящих на государственном бюджете СССР, утвержденное приказом Министерства финансов СССР №244 от 28.12.87. – Киев, 1987.
128. Наказ Головного управління Державного казначейства України №90 від 30.10.98 року „Про затвердження інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу” //Офіційний вісник України. – 1998. - №46.
129. Постанова Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.95 року „Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати” //Збірник Постанов України. – 1995. -№4. – Ст.111.
130. Цивільний процесуальний кодекс України // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1991.- №1.
131. Селіванов В. Проблема методологічної обґрунтованості вітчизняного правознавства та юридичної практики // Право України. – 1999. - № 1. – С.20-27.
132. Селіванов В. Методологічні проблеми запровадження конституційних принципів “Верховенство права” і “Верховенство закону” // Право України. – 1997. - № 6. – С.13-19.
133. Аитов В.С. Правоприменение и его суть // Государство и право. – 1995. - № 5. – С. 47-54.
134. Г. Кельзен. Проблемы теории права // Советское государство и право. – 1983. - № 4. – С. 7-13.
135. Керимов Д.А. Философские проблемы права.- М.: Наука, 1972. –324 с.
136. Алексеев С.С. Социальная ценность права в советском обществе. М.: Юрид. лит., 1971. – 237 с.
137. Юсупов В.А. Право и советское государственное управление. – Казань, Изд-во Казан. ун-та, 1976. - 237 с.
138. Васильев А.С. Место и роль актов государственного управления в системе организационно-правовых средств управленческой деятельности // Актуальные проблемы государства и права. – Одесса, 1995. – С. 15-28.
139. Козлов Ю.М., Фролов Е.С. Научная организация управления и права. – М.: Изд-во МГУ, 1986. – 254 с.
140. Явич Л.С. Право и общественные отношения. – М.: Юрид. лит., 1971. – 152 с.
141. Теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. – М.: Право и Закон, 1996. – 434 с.
142. Мурашин О. Акти прямого народовладдя, їх система та класифікація // Вісник Академії правових наук. – 2000. – №1. – С.61-68.
143. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В.Малько. – М.: Юрист, 2001. – 776 с.
144. Хропанюк В.Н. Теория государства и права / Под ред. В.Г. Стрекозова. – М.: Юрист, 2000. – 373 с.
145. Основы государства и права / Под ред. В.В. Комарова. – Х.: Основа, 1994. – 199 с.
146. Юридична енциклопедія. – К.: Укр. енцикл., 1999. – Т.2. – 744 с.
147. Рабінович П.М. Основи загальної теорії прав і держави. – К.: Юрінком, 1994. – 236 с.
148. Презентація нового видання //Юридичний вісник України. – 2000. - №1. – С.2-7.
149. Тесленко М. Правова природа актів Конституційного Суду України //Право України. – 2000. - №2. – С.18-22.
150. Тихомиров Ю.А., Котелевская И.В. Правовые акты: Учебно-практическое и справочное пособие. – М.: Юрист, 1999. – 183 с.
151. Малеин Н.С. Закон и законность //Советское государство и право. – 1973. - №5. – С.26-30.
152. Общая теория права: Учебник для юридических вузов / Под ред. А.С. Пиголкина. – М.:. Изд-во МГТУ им. Н.Э. Баумана, 1997. – 384 с.
153. Заец А.П. Система советского законодательства (проблема согласованности). – К.: Наукова думка, 1987. – 97 с.
154. Рабінович П.М., Шмлельова Г.Г., Луць Л.А. Загальна теорія держави і права. – К.: ІСДО, 1993. – 132 с.
155. Парфентьев А.Л. Нормативно-правовое предписание и его виды: Автореф. дис… канд.юрид.наук. – М., 1980.- 22 с.
156. Євграфов П.Б. Система радянського законодавства: Текст лекції. – Х.: ХЮІ, 1990. – 24 с.
157. Поленика С.В. Теоретические проблемы системы советского законодательства. – М.: Наука, 1979. – 205 с.
158. Алексеев С.С. Теория государства и права. – М.: Юрид.лит., 1985. – 482 с.
159. Сморячук В.И. Источники советского трудового права. – М.: Юрид.лит., 1978.- 241 с.
160. Алексеев С.С. Структура советского права. – М.: Юрид.лит., 1975. – 397 с.
161. Реутов В.П. Регулятивная и охранительная функция советского права. – В кн.: Государство, право, законность. Межвузовский сборник научных трудов. – Изд-во Пермского ун-та, 1976. – С.48-54.
162. Кудрявцев В.Н. закон, поступок, ответственность. – М.: Наука, 1986. – 448 с.
163. Гинцбург Л.Я. Социалистическое трудовое правоотношение. – М.: Наука, 1977. – 388 с.
164. Алексеев С.С. Проблемы теории государства и права. – М.: Юрид.лит., 1979. – 412 с.
165. Відшкодування матеріальної і моральної шкоди та компенсаційні виплати: нормативні акти, роз’яснення, коментарії /Відп.редактор П.І.Шевчук. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 928 с.
166. Маркс К., Энгельс Ф. Соч. 2-е изд. – М.: Политиздат. - Т.25 – Ч.1. - 876 с.
167. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. – М.: Юрид.лит., 1974. – 391 с.
168. Белинский Е.С. Материальная ответственность рабочих и служащих. – К., Донецк: Вища школа, 1984. – 185 с.
169. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статус, 1999. – 712 с.