ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЛАНДШАФТНОГО ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ В УКРАЇНІ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ЄЛЬКІН СЕРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 349.41:502.63(477)+341.24

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЛАНДШАФТНОГО ВИКОРИСТАННЯ
ТА ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ В УКРАЇНІ

12.00.06 – земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Носік Володимир Васильович
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент Національної
академії правових наук України

Київ – 2012

ВСТУП ……………………………………………………………………..... 3
РОЗДІЛ 1. Науково-теоретичні та законодавчі основи
ландшафтного використання та охорони земель в України
1.1. Правові питання ландшафтного використання та охорони
земель у наукових джерелах …………….………………………………….17
1.2. Законодавче забезпечення ландшафтного використання та
охорони земель в Україні ….……………………………………………….34
1.3. Поняття ландшафтного використання та охорони земель у земельному праві України ……………………………………………...…..58
Висновки до Розділу 1 .…………………………………………………..... 86

РОЗДІЛ 2. Правові форми ландшафтного використання та охорони земель в Україні
2.1. Загальна характеристика правових форм ландшафтного
використання та охорони земель в Україні……………………………......91
2.2. Особливості здійснення прав на земельні ділянки з різними видами ландшафтів ….…….……………………………………………………….107
Висновки до Розділу 2………………………………………………….… 133

РОЗДІЛ 3. Особливості державного регулювання у сфері ландшафтного використання і охорони земель в Україні
3.1. Правове забезпечення планування у сфері ландшафтного використання земель…………………………………………………..…. 136
3.2. Правове забезпечення ландшафтної організації території………….157
3.3. Особливості державного контролю у сфері
ландшафтного використання земель………………………………….…. 168
Висновки до Розділу 3……………………………………………………. 180

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………… 182
ДОДАТОК ………………………………………………………..………..190
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………192

ВСТУП

Актуальність теми. За Конституцією України земля, як об’єкт права власності Українського народу, є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави [1]. Тому органи державної влади і місцевого самоврядування покликані створювати такі законодавчі, організаційні, фінансові та інші умови у здійсненні суб’єктивних прав на землю, у використанні і охороні землі, які б запобігали сучасним процесам деградації природних ландшафтів, забезпечували збереження ландшафтного середовища земної поверхні для захисту та відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
З огляду на те, що сучасний стан використання земельних ресурсів в Україні не відповідає вимогам раціонального природокористування, не забезпечується виконання вимог чинного законодавства щодо підвищення родючості ґрунтів, запобігання негативним процесам деградації особливо цінних земель, наявними негативними тенденціями у використанні земель природно-заповідного фонду, рекреаційного, оздоровчого, історико-культурного призначення, інших категорій земель, особливого суспільного значення набувають питання підвищення ефективності правового регулювання суспільних відносин у сфері забезпечення ландшафтного використання земель усіх категорій у межах території України.
Адже у чинному земельному, екологічному, господарському, цивільному та іншому законодавстві Україні не знаходять належного відображення і закріплення конституційні вимоги до власників землі і землекористувачів, до органів державної влади та місцевого самоврядування щодо збереження ландшафтів, здійснення територіального планування, розробки містобудівної, землевпорядної документації, використання земельних ділянок. Більше того, у чинному земельному законодавстві України не відтворюються положення і приписи законодавства Європейського Союзу в частині запобігання деградації ландшафтів та їх збереження і охорони у використанні землі та інших природних ресурсів.
Існуючі на даний час наукові дослідження правового регулювання ландшафтного використання та охорони земель нечисленні і присвячені лише окремим аспектам цієї проблеми. Комплексного предметного аналізу та глибокого вивчення правового регулювання ландшафтного використання земель та охорони земель в Україні не проводилось.
Науково-теоретичною основою для проведення дослідження стали праці українських вчених у галузі земельного, екологічного, аграрного права: В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, Л.О. Бондаря, А.П. Гетьмана, В.К. Гуревського, В.М. Єрмоленка, Н.В. Ільницької, І.І. Каракаша, І.О. Костяшкіна, П.Ф. Кулинича, А.В. Луняченка, Р.І. Марусенка, А.М. Мірошниченка, В.Л. Мунтяна, В.В. Носіка, О.О. Погрібного, А.І. Ріпенка, В.І. Семчика, Н.І. Титової, В.Ю. Уркевича, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги, С.М. Шершуна, В.З. Янчука та інших вчених.
У дослідженні використані праці радянських та російських вчених-правників: Г.А. Аксеньонка, І.А. Бриньке, Т.В. Євдокимової, О.А. Забелишенського, М.І. Краснова, В.П. Камишанського, О.С. Колбасова та інших науковців.
Комплексність об’єкта дослідження зумовила необхідність використання в дисертаційному дослідженні досягнень представників інших галузей науки, зокрема, фахівців у галузі географії, ландшафтознавства, землеустрою, архітектури та містобудування: О.М. Антипова, Т.В. Бобри, Л.С. Берга, М.Д. Гродзинського, М.А. Гвоздецького, Л.А. Гунько, А.О. Домаранського, О.В. Дроздова, І.А. Ісаченко, П.Г. Казьміра, М.В. Кривова, І.О. Косяненко, Є.Ю. Колбовського, І.П. Купріянчик, О.І. Личака, А.Г. Мартина, Н.І. Пелівановій, Л.В. Прибєга, В.П. Семенова-Тян-Шанського, Н.Ф. Реймерса, О.А. Позаченюк, А.М. Третяка, А.Д. Юрченка, К.-Ф. Шрайбера, М.С. Федорченка та інших дослідників.
Законодавчу базу дисертаційного дослідження склали: Конституція України, Земельний кодекс України [2], Закони України «Про охорону навколишнього природного середовища» [3], «Про екологічну мережу України» [4], «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» [5], «Про охорону земель» [6], «Про землеустрій» [7], «Про регулювання містобудівної діяльності» [8], «Про охорону культурної спадщини» [9] та інші законодавчі акти, в тому числі міжнародні (зокрема, Європейська ландшафтна Конвенція (Флоренція, 20 жовтня 2000 року) [10], Всеєвропейська стратегія збереження біологічного та ландшафтного різноманіття (Софія, 23-25 жовтня 1995 року) [11], Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (Париж, 16 листопада 1972 року) [12], Рекомендація про охорону на національному рівні культурної та природної спадщини (ЮНЕСКО, 16 листопада 1972 року) [13], Рекомендація Генеральної конференції Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки та культури щодо охорони краси та характеру ландшафтів і місць (Париж, 11 грудня 1962 року) [14], що регламентують відносини у сфері ландшафтного використання та охорони земель.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до напряму наукового дослідження кафедри господарського та екологічного права Таврійського національною університету імені В.І. Вернадського комплексної теми «Проблеми правового регулювання адміністративних, фінансових, земельних, екологічних та господарських відносин в умовах інтеграції і глобалізації світових соціальних і економічних явищ»» (номер державної реєстрації 0111U000645), в рамках бюджетної теми «Доктрина права в правовій системі України: теоретичний і практичний аспекти» (номер державної реєстрації 11БФ042-01), яка досліджується на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у комплексному вивченні теоретичних та практичних питань правового регулювання суспільних відносин у сфері використання та охорони земель в частині збереження і відтворення природних та інших ландшафтів земної поверхні у межах території України, формулюванні науково обґрунтованих висновків і рекомендацій з питань обраної теми.
Мета дослідження детермінує вирішення таких завдань:
- проаналізувати наукові та нормативні джерела за темою дисертації;
- дослідити та розкрити юридичний зміст понять «ландшафт», «ландшафтне використання та охорона земель»;
- розглянути правові форми ландшафтного використання та охорони земель в Україні;
- зробити науково-теоретичний аналіз особливостей здійснення суб’єктивних прав на землю в частині забезпечення ландшафтного використання та охорони земель;
- розкрити правову природу і юридичне значення ландшафтної організації території та ландшафтних обмежень щодо використання і охорони земель;
- виявити особливості правових вимог щодо врахування ландшафтної ознаки землі і земельних ділянок як об’єктів правового регулювання;
- розглянути особливості державного регулювання у сфері ландшафтного використання та охорони земель;
- сформулювати теоретичні висновки і практичні рекомендації для удосконалення законодавчого регулювання ландшафтного використання та охорони земель.
Об’єкт дослідження суспільні відносини у сфері ландшафтного використання та охорони земель.
Предметом дослідження стали наукові та нормативні джерела, матеріали практики застосування чинного законодавства, узагальнення судової практики, інші джерела з питань правового регулювання відносин у сфері збереження і відтворення природних та інших ландшафтів у здійсненні суб’єктивних прав на земельні ділянки, державному регулюванні використання і охорони землі як основного національного багаства.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації склали дві групи методів наукового пізнання: загальнонаукові (історичний, діалектичний, формально-логічний, комплексний) та спеціальні методи дослідження (порівняльно-правовий, метод тлумачення правових норм, логіко-семантичний та деякі інші методи).
За допомогою історичного методу розглянуто становлення та розвиток правового регулювання ландшафтного використання земель України. Порівняльно-правовий метод застосований при дослідженні співвідношення основних питань правового забезпечення ландшафтного використання земель в країнах з ринковою економікою, зокрема держав-членів Ради Європи та правового регулювання цих питань у чинному законодавстві України (підрозділ 1.3). Застосування діалектичного методу дозволило дослідити правові відносини у сфері ландшафтного використання всіх земель, як складного правого інституту, що зумовлює особливі вимоги стосовно його практичної реалізації (підрозділ 1.2 та ін.). Метод тлумачення правових норм дозволив з’ясувати справжній зміст деяких приписів діючого законодавства та сформулювати на підставі цього конкретні пропозиції щодо їх удосконалення (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2, 2.3). Логіко-семантичний метод використовувався при дослідженні правових категорій, аналізі змісту окремих норм законів та визначенні відповідних дефініцій (підрозділи 1.1, 1.3, 2.1 та ін.). Метод комплексного підходу був застосований для формулювання наукових понять та висновків, а також підготування пропозицій у результаті проведеного дисертаційного дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у науці вітчизняного земельного, екологічного, аграрного права комплексним дослідженням питань правового регулювання ландшафтного використання і охорони земель в Україні, в результаті якого сформульовані нові науково обґрунтовані висновки, положення та розроблені практичні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства з питань обраної теми роботи..
В результаті проведеного наукового аналізу в дисертаційній роботі:
вперше:
- здійснено комплексний науковий аналіз питань правового регулювання ландшафтного використання та охорони земель в наукових джерелах, а саме: в земельному праві України є певні теоретичні розробки правових питань ландшафтного використання та охорони земель, водночас вони не містять певних сформованих наукових напрямів, що негативно впливає на стан законодавчого забезпечення регулювання сучасних земельних відносин. Ця обставина обумовлюється, в першу чергу, тим, що широко вживана категорія «ландшафт» не має усталеного визначення в теорії права, галузеві дослідження цього явища не дають відповіді на питання про його зміст та місце у механізмі правового регулювання земельних відносин, зокрема дисертаційні дослідження мають своїм об’єктом або окремі компоненти ландшафту, або окремі види ландшафтів;
- проведено дослідження законодавчого забезпечення ландшафтного використання та охорони земель, зокрема визначені основні періоди розвитку законодавства за темою дослідження: до 01 липня 2006 року, тобто набуття чинності для України Європейської ландшафтної конвенції і до сьогодення;
- визначено юридичну природу поняття «ландшафтне використання та охорони земель», як законодавчо забезпечену діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка спрямована на реалізацію вимог Конституції України щодо збереження довкілля шляхом встановлення у законодавстві та додержання власниками землі і землекористувачами обмежень у використанні земель в умовах формування національної екологічної мережі та міжнародних зобов’язань;
- зроблено висновок, що у доктрині земельного, екологічного права, у правозастосуванні ландшафт необхідно розглядати як одну з істотних юридичних ознак землі і земельної ділянки, яку необхідно враховувати при визначенні правового режиму земель різних категорій, здійсненні громадянами і юридичними особами суб’єктивних прав на земельні ділянки, виконанні органами державної влади та місцевого самоврядування заходів охорони і використання землі;
- досліджений розвиток правової природи ландшафту, зокрема доведено, що з врахуванням вимог гармонізації національного земельного законодавства до вимог законодавства acquis communautairе, ратифікації Україною Європейської ландшафтної конвенції потребують перегляду правові підходи до регулювання земельних відносин на ландшафтній основі; юридичною основою ландшафтного підходу до регулювання земельних відносин виступають положення екологічного законодавства;
- досліджено правові форми використання земель на різних ландшафтах;
- розкрито особливості здійснення суб’єктивних прав на земельні ділянки з різними видами ландшафтів, що детерміновані об’єктивними функціями землі як основи того чи іншого ландшафту та вимогами законодавства по обмеженню у використанні земель;
- визначено юридичну природу обмежень щодо збереження і відтворення природних та інших ландшафтів у здійсненні прав на земельні ділянки та використанні і охороні земель: зміст та межі здійснення права на землю агроландшафту детерміновані вимогами правових норм щодо забезпечення еколого-економічного обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь, нормативами оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах та ґрунтово-кліматичних зонах України, щодо агрохімічної паспортизації земель; природного ландшафту – нормативними вимогами щодо охоронних зобов'язань з врахуванням законодавства щодо формування екологічної мережі, щодо культурного ландшафту - відповідно охоронних договорів; ландшафту населеного пункту – зонінґу з врахуванням ландшафтної організації території;
- зроблено висновок, що інституціно-функціональну основу ландшафтного використання і охорони земель становить ландшафтне планування, юридична природа якого полягає у створенні та втіленні перспективних програм (схем) ландшафтного використання та охорони земель з урахуванням екологічних, економічних, історичних, географічних, демографічних та інших особливостей конкретних територій, а також в прийнятті та реалізації на їх основі відповідних рішень відповідно до вимог чинного законодавства України щодо формування національної екологічної мережі і Європейської ландшафтної конвенції;
- сформульовано визначення поняття «ландшафтна організація території» як земельно-правової категорії – законодавчо регламентована діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування щодо регулювання використання та охорони земель як основи ландшафтів, яка по-перше, спрямована на поліпшення, відновлення та створення ландшафтів, що забезпечує стале використання земель і збереження основних функцій ландшафтів, шляхом нормування антропогенних навантажень на нього і обов’язкового врахування відповідних вимог під час створення та впровадження містобудівної документації на загальнодержавному та місцевому рівнях, ухваленні та реалізації відповідних рішень; по-друге, враховує розвиток населених пунктів, сільського, лісового, водного господарств, транспорту, туризму та інших видів економічної діяльності; по-третє, передбачає розроблення документації щодо планування забудови або іншого використання території з обґрунтуванням цілей та методів використання ландшафтів, та заходів по стійкому збереженню природних компонентів ландшафтів та естетичних якостей ландшафту; по-четверте, порядок та вимоги ландшафтної організації території повинні мати нормативно-правовий характер, їх недотримання є підставою для негативної оцінки проекту землеустрою при його державної експертизі;
- визначено особливості державного контролю у сфері ландшафтного використання земель, як складової єдиної системи екологічного контролю;
- обґрунтовано пропозиції щодо необхідності доповнення норм чинного земельного законодавства України положеннями щодо забезпечення ландшафтного використання й охорони земель;
удосконалено:
- доктринальні визначення поняття земля, земельна ділянка та їх правового режиму в частині обов’язкового врахування природних та інших ландшафтів як однієї з фізичних і юридичних ознак при визначенні правового режиму землі і земельних ділянок, тобто юридична природа ландшафту в правовому полі України повинна вживатися у розумінні складової правового режиму земель, як ознаки поняття земля, земельна ділянка. Отже, будь-який ландшафт обов’язково передбачає у своїй основі наявність земель, тобто певної їх площі;
- запропоновано розглядати землю як земну поверхню з відповідним біогеоценозом, разом з усією рослинністю, лісами, багаторічними насадженнями, водоймами які знаходяться у визначених на місцевості межах ділянки і характерним для неї ландшафтом. Під яким розуміється територію земель з наявною на ній сукупністю природних і штучно створених компонентів, які складають цілісну однорідну систему, знаходяться між собою в оптимальному кількісному співвідношенні, що визначено законодавством, де земля є просторовою основою ландшафту;
- доктринальне визначення юридичного поняття та змісту раціонального використання і охорони земель в частині законодавчо забезпеченого обов’язку власників землі і землекористувачів, органів державної влади та місцевого самоврядування додержуватись вимог чинного законодавства щодо збереження і відтворення природних та інших ландшафтів при здійснення прав на землю, плануванні і забудові територій, виконанні заходів з охорони землі;
- основою класифікації земель (поділу земель за цільовим призначенням) має виступати соціально-економічна та екологічна функції ландшафту, які не можна не враховувати при визначені правового режиму земель та забезпеченні їх ландшафтного використання фізичними та юридичними особами у здійсненні заходів з охорони і раціонального використання земель різних категорій;
дістали подальшого розвитку науково-теоретичні ідеї, положення, висновки та рекомендації стосовно:
- необхідності визнання ландшафту як складової правового режиму земель;
- підстав і порядку зміни цільового призначення земель, державної інвентаризації земель, ведення державного земельного кадастру з врахуванням вимог законодавства щодо ландшафтної організації території у використанні й охороні земель;
- необхідності удосконалення актів чинного земельного законодавства, зокрема:
- внесення змін до Земельного кодексу України стосовно врахування ландшафту як істотної юридичної ознаки правового режиму земель усіх категорій;
- приведення Земельного Кодексу України у відповідність до принципів та загальним підходам, викладеним у нормах екологічного законодавства, шляхом встановлення переліку основних обмежень і приписів щодо використання земельних ділянок, а також процедур їх реалізації через планування земель, зокрема в порядку зонування, районування та ландшафтного підходу, гармонізації правових приписів законодавства України із законодавством ЄС, зокрема у галузі ландшафтного підходу до регулювання використання та охорони, участі громадськості у прийнятті рішень щодо планування територій; урахування основних тенденцій сучасного права ЄС щодо збереження ландшафтного різноманіття.;
- установлення в законодавчих і підзаконних актах особливостей державного контролю у сфері ландшафтного використання та охорони земель, зокрема у Земельному кодексі України, Законах України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про державний контроль за охороною та використанням земель», «Про екологічну експертизу», «Про охорону земель», «Про державний земельний кадастр», «Про охорону археологічної спадщини», «Про регулювання містобудівної діяльності» тощо.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх застосування:
- у науково-дослідній сфері – при подальших наукових дослідженнях питань правового регулювання ландшафтного використання та охорони земель;
- у правотворчій діяльності – для обґрунтування прийняття нових нормативно-правових актів, внесення змін та перегляду актів чинного законодавства;
- у сфері правозастосування – у практичній діяльності: а) органів із земельних ресурсів, органів архітектури та містобудування: при формуванні національної екологічної мережі України, організації розроблення та погодження планів зонування території, районування земель як основи агроландшафту, іншої містобудівної та землевпорядної документації; б) органів державної реєстрації прав на землю та інші об’єкти нерухомого майна: при проведенні реєстрації «ландшафтних» обмежень прав на землю; в) судових, правоохоронних та контролюючих органів: при прийнятті ними відповідних ухвал, постанов та рішень;
- у навчальному процесі – матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані в процесі викладання у вищих навчальних закладах України курсів «Земельне право України», «Проблеми земельного права» та «Екологічне право України», спецкурсів із земельного права (зокрема, «Правове регулювання забудови земель», «Проблеми містобудівного та земельного законодавства»), при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників та методичних матеріалів.
Особистий внесок здобувача. Сформульовані в дисертації положення, узагальнення, висновки, рекомендації та пропозиції зроблені і обґрунтовані дисертантом самостійно, на підставі особистих досліджень, у результаті опрацювання та аналізу наукових і нормативних джерел, а також практики правозастосування.
Апробація результатів дослідження. Результати і висновки дисертаційного дослідження були обговорені на засіданні кафедри земельного та аграрного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка та отримали позитивну оцінку.
Основні теоретичні положення та висновки дисертації були оприлюднені на 15 наукових та науково-практичних конференціях, а саме: Міжнародній науково-практичній конференції «Динаміка наукових досліджень» (м. Дніпропетровськ, 28 жовтня – 4 листопада 2002 року); Міжнародній науково-практичній конференції «Наука і освіта» (м. Дніпропетровськ-Донецьк-Харків, 20-24 січня 2003 року); Міжнародній історико-правової конференції «Земля і земельні відносини і історії права, держави і юридичної думки» (м. Судак, 25-28 вересня 2008 року); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми аграрного і природоресурсного права» (м. Київ, 30–31 жовтня 2009 року); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми правового забезпечення екологічної безпеки, використання та охорони природних ресурсів» (м. Харків, 9-10 жовтня 2009 року); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми правового регулювання аграрних, земельних відносин, природокористування та охорони навколишнього природного середовища в сільському господарстві» (м. Москва, 31 березня 2010 року); Всеукраїнської науково-практичній конференції «Актуальні проблеми реформування земельних, екологічних, аграрних та господарських правовідносин в Україні» (м. Хмельницький, 14-15 травня 2010 року); Науковій конференції «Дні науки Таврійського національного університету імені В.І.Вернадського» (м. Сімферополь, 20-23 квітня 2010 року); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасне земельне, аграрне, екологічне та природоресурсне право: актуальні проблеми теорії та практики» (м. Біла Церква, 21-22 травня 2010 року); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми правового регулювання аграрних, земельних, екологічних відносин і природокористування в Україні та країнах СНД» (м. Луцьк, 10-11 вересня 2010 року); Республіканській науково-практичній конференції «Сучасні екологічні проблеми та методика викладання еколого-правових дисциплін» (м. Харків, 25-26 листопада 2010 року); XL Науковій конференції професорско-викладацького складу, аспірантів та студентів «Дні науки в Таврійському національному універсітеті імені В.І. Вернадського» (м. Сімферополь, 18-20 травня 2011 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні тенденції розвитку національного законодавства України в умовах євроінтеграції» (м. Київ, 19-20 травня 2011 року); Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми розвитку аграрного та земельного права України» (м. Київ, 25 травня 2011 року), III круглого столу «Співвідношення екологічного, природоресурсного, земельного та аграрного права» (м.Харків, 9 грудня 2011 р.).
Наукові результати автора дисертації були використані при проведенні в якості доповідача: семінару з прокурорами та слідчими прокуратури Автономної Республіки Крим «Організація роботи щодо виявлення, розкриття і розслідування злочинів, вчинених у сфері земельних правовідносин. Відшкодування збитків, завданих злочинами вказаної категорії» (18 березня 2011 р.), експертного форуму з питань земельної реформи (м.Київ, 14 лютого 2012 р.); в якості члена науково-технічної Ради Республіканського комітету по земельним ресурсам Автономної Республіки Крим - на засіданнях науково-технічної Ради та громадських слухань у Республіканському комітеті по земельним ресурсам Автономної Республки Крим.
Публікації. Основні положення і висновки дисертації знайшли відображення в навчальному посібнику «Екологічне право» (рекомендовано МОН України, як навчальний посібник, лист Міністерства Освіти і Науки України № 14/18.2-1413 від 21 червня 2005 року, 14 п.л.), у семи наукових статтях у журналах та збірниках, що входять до переліку наукових видань, затверджених ВАК України, та у тринадцяти тезах доповідей на наукових і науково-практичних конференціях.
Структура дисертації визначається змістом наукової проблеми та спрямована на досягнення поставлених завдань. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний текст дисертації складає 187 сторінок. Загальний обсяг дисертації складає 247 сторінок, у тому числі додаток на 2 сторінках та список використаних джерел на 57 сторінках (456 найменувань).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дисертаційне дослідження питань правового регулювання ландшафтного використання та охорони земель дозволяє зробити наступні узагальнені висновки:
1. Двадцять років незалежності Україна утверджує правову, демократичну державу, приймаючи закони та інші нормативно правові акти з різних сфер суспільного життя українського народу. Не є виключенням і сфера використання земель, здійснення прав на землю, збереження довкілля тощо. Прийняті за час незалежності України нормативно-правові акти складають досить значний законодавчий масив. За кількісними показниками структура земельного законодавства України налічує більш ніж 80 законів, серед яких правову основу формування юридичної природи інституту ландшафтного використання та охорони земель складають близько 10 законів, за допомогою яких термін ландшафт згадується понад 100 разів.
В результаті проведеного аналізу законодавчих та нормативних актів з питань ландшафтного використання та охорони земель встановлено, що у чинному законодавстві України переважають норми, які мають загальний або ж бланкетний характер і не відтворюють особливостей правового режиму земель з точки зору їх ландшафтного використання, збереження довкілля, права на екологічну безпеку, забезпечення реалізації конституційного принципу – «земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави» тощо.
Перспективним у цьому контексті вбачається приведення Земельного Кодексу України у відповідність до принципів та загальним підходам, викладеним у нормах екологічного законодавства через призму об’єкта правового регулювання (землі та земельної ділянки як основи ландшафту) шляхом встановлення переліку основних обмежень і приписів щодо використання земельних ділянок, а також процедур їх реалізації через планування земель, зокрема в порядку зонування, районування та ландшафтного підходу, гармонізацію правових приписів законодавства України із законодавством ЄС, зокрема у галузі ландшафтного підходу до регулювання землекористування, участі громадськості у прийнятті рішень щодо ландшафтного планування територій.
Оскільки основні акти екологічного та земельного законодавства України було прийнято раніше, ніж країна ратифікувала Європейську ландшафтну конвенцію, вони не могли враховувати вимоги цієї конвенції, що у даний час потребує виправлення.
2. В Україні відсутнє комплексне дослідження правового регулювання ландшафтного використання та охорони земель. Так, в науковій літературі не досліджено поняття та ознаки, правові форми та механізми державного регулювання і контролю у сфері правового забезпечення ландшафтного використання та охорони земель, що негативно впливає на стан законодавчого забезпечення регулювання сучасних земельних відносин.
Це обумовлюється, в першу чергу, тим, що широко вживана категорія «ландшафт» не має усталеного визначення в теорії права, галузеві дослідження цього явища також не дають переконливої відповіді на питання про його зміст та місце у механізмі правового регулювання земельних відносин, зокрема дисертаційні дослідження мають своїм об’єктом або окремі компоненти ландшафту або окремі види ландшафтів.
3. Законодавчі визначення категорії «земля», «земельна ділянка» не відбивають істотних властивостей землі. Пропонуємо розглядати землю як земну поверхню з відповідним біогеоценозом, разом з усією рослинністю, лісами, багаторічними насадженнями, водоймами які знаходяться у визначених на місцевості межах ділянки і характерним для неї ландшафтом. Під яким розуміється територію земель з наявною на ній сукупністю природних і штучно створених компонентів, яку становлять єдине ціле, знаходяться між собою в оптимальному кількісному співвідношенні, що визначено законодавством, де земля є просторовою основою ландшафту. В Земельний кодекс України доцільно внести доповнення щодо такого визначення земля і земельна ділянка.
4. Аналіз динаміки термінології, з'ясування загальних рис і відмінностей смислових функцій терміну «ландшафт», що використовується в законодавстві ЄС і терміну «природний ландшафт», який застосовується на законодавчому рівні України щодо формування екологічної мережі, дозволяє розрізняти природні і антропогенні ландшафти, які виступають об’єктами заходів щодо охорони навколишнього природного середовища з метою збереження їх ресурсів і середовідтворюючих властивостей.
Водночас, слід зазначити що законодавство ЄС використовує ландшафтний підхід (навіть не використовуючи цього терміну) і в інших випадках, крім регулювання формування екомережі.
5. Системний аналіз масиву земельних, аграрних, екологічних законодавчих та підзаконних нормативних актів, що стосуються ландшафтної складової регулювання земельних відносин, свідчить про існування наступних групувань правових норм, об’єктом яких виступають: природний ландшафт, сільськогосподарський ландшафт («агроландшафт»), ландшафт населених пунктів («міський ландшафт»), культурний ландшафт, інші види.
Основою класифікації земель (поділу земель за цільовим призначенням) має виступати соціально-економічна та екологічна функції ландшафту, які не можна не враховувати при визначені правового режиму земель та забезпеченні їх ландшафтного використання фізичними та юридичними особами у здійсненні заходів з охорони і раціонального використання земель різних категорій.
6. Ландшафт нормативно визнається об’єктом відносин щодо: національної екологічної мережі, землеустрою на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях, благоустрою, обмежень прав на землю, основою поділу земель за цільовим призначенням, об’єктом планування використання земель, зонування та районування земель, оцінки земель, землевпорядкування, аналізу та оцінювання при проведенні державної землевпорядної експертизи, містобудівної та архітектурної діяльності, планування та забудови територій, організаційно-правового забезпечення регулювання відносин щодо «ландшафтного перетворення» та охорони культурної спадщини, ландшафтних рубок; відносин щодо спостереження, прогнозування, обліку та інформування в галузі земельних відносин (моніторингу земель, державної статистичної звітності з земельних ресурсів, інвентаризації, картографування та ведення державного реєстру земель), відповідних охоронних відносин (щодо рекультивації земель; засобів із боротьби з ерозією ґрунтів та формування сталих агроландшафтів).
7. Відповідно до норм Земельного Кодексу України право на земельну ділянку може бути обмежено (обтяжено) законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи або договором шляхом встановлення заборони на зміну ландшафту та встановлення умов додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робот. Але слід зазначити, що така заборона на зміну зовнішнього вигляду ландшафту має правове значення тільки тоді, коли існує вичерпний перелік змін, заборонених до внесення у ці об'єкти, а при встановленні цієї заборони нормативно зафіксовано зовнішній стан ландшафту.
Діючим земельним законодавством таке завдання покладено на державний земельний кадастр. З’ясування стану правового регулювання досліджувальних складових державного земельного кадастру показав, що за нинішніми умовами до внесення змін до діючого земельного законодавства щодо зміни юридичної природи державної інвентаризації земель та ведення державного земельного кадастру ефективність врахування ландшафтних обмежень щодо використання та охорони земель буде нівельована.
8. Відповідно до п. «в» ст. 156 Земельного Кодексу України в разі встановлення обмежень прав на землю зацікавлена особа має відшкодувати власнику землі або землекористувачу відповідні збитки. Виходячи з цього у сучасних умовах актуальною є потреба у пошуку нових підходів до розкриття суті встановлення обмежень щодо заборони на зміну ландшафту. За таких умов вбачається доречним застосування проекції юридичної моделі охоронних зобов’язань або охоронних договорів, що притаманно законодавству про охорону природно-заповідного фонду або законодавству щодо охорони культурної спадщини.
9. Раціональне використання землі є обов'язковою нормативною екологічною вимогою при використанні земель як основи ландшафту. Разом з тим, Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», Земельний кодекс України не дають визначення раціонального використання землі, що, на нашу думку, є негативним, адже обов'язок щодо раціонального використання входить до змісту титульних прав на землю як основи ландшафту.
З’ясування юридичної природи співвідношення «раціонального використання та охорони земель» як основи ландшафту та «ландшафтного використання та охорони земель» дозволив співвідносити зміст вказаних понять як ціле та частина. Так, раціональне використання земель як основи ландшафту являє собою таке використання, при якому досягнуто баланс між ефективністю використання земель і екологічними вимогами з врахуванням врахуванням взаємозв'язків, взаємодії та взаємозалежності усіх елементів ландшафту.
10. Чинний Земельний кодекс України, Закон України «Про оренду землі» серед обов'язків суб’єктів титульних прав на землю не закріпили обов'язковість їх раціонального використання, вказавши лише на обов'язковість їх цільового використання, що, на нашу думку, є негативним, адже поняття раціонального використання землі значно ширше, ніж цільове їх використання. Адже Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» у статті 12, на відміну від вищезгаданих нормативно-правових актів, одним із обов'язків громадян визначає саме раціональне, а не цільове використання природних ресурсів, що є правомірним. Таке положення слід врахувати у Земельному кодексі України.
11. Земельна ділянка характеризується окрім інших ознак і ландшафтною ознакою, що безпосередньо впливає на її правовий режим - здійснення титульних прав на землю має відбуватися з врахуванням вимог, які законодавством встановлені для того, чи іншого виду ландшафту (природного, аграрного, культурного, ландшафту населених пунктів тощо). При цьому правові межі (правові обмеження) здійснення таких прав на землю, встановлені законом або договором, мають бути детерміновані особливостями об’єкту права, зокрема ландшафтною ознакою землі.
Особливості здійснення прав на землю фізичними і юридичними особами, державою, територіальними громадами в умовах ландшафтного використання та охорони земель детерміновані об’єктивними функціями землі як основи ландшафту та вимогами законодавства по обмеженню у використанні земель. Тому фізичні і юридичні особи можуть набувати права на такі ділянки з підстав, умов і в порядку, визначеними законом з врахуванням законодавчих та інших обмежень то того чи іншого ландшафту.
Для реалізації цієї моделі слід врахувати у земельному законодавстві обов’язок суб’єктів права на землю не порушувати законодавчі вимоги щодо охорони ландшафту як на стадії набуття права, так і на стадії реалізації і здійсненні права на землю як основи ландшафту (природного ландшафту, агроландшафту, культурного ландшафту, ландшафту населеного пункту тощо).
12. Правовий режим землі як основу ландшафту має визначатися на основі ландшафтного планування (як комплексного правового інституту, який вміщує земельно-правові, еколого-правові та містобудівельно-правові норми, якими регулюються відносини щодо ландшафтного використання та охорони земель на засадах містобудівного, землевпорядного планування, зонування та районування земель як основи ландшафту з урахуванням вимог чинного законодавства України щодо формування національної екологічної мережі і Європейської ландшафтної конвенції), що полягає у створенні та втіленні перспективних програм (схем) ландшафтного використання та охорони земель як основи ландшафту з урахуванням екологічних, економічних, історичних, географічних, демографічних та інших особливостей конкретних територій, а також в прийнятті та реалізації на їх основі відповідних рішень. При цьому закріплені у земельному законодавстві форми планування у сфері ландшафтного використання земель залежать від того, які землі є об’єктом ландшафтного використання. Стосовно земель агроландшафтів формою планування у сфері ландшафтного використання земель є районування земель, стосовно земель як основи ландшафтів населених пунктів – зонування земель (зонінґ з врахуванням ландшафтної організації території). Водночас для забезпечення цілісності, планування території будь яких ландшафтів, як форми планування у ландшафтному використанні і охорони земель, має здійснюватися з урахуванням вимог чинного законодавства щодо формування національної екологічної мережі і Європейської ландшафтної конвенції.
13. Земельний кодекс України розглядає зонування як специфічну діяльність, що знаходиться на межі двох галузей: землеустрою і планування територій. Тобто діюче земельне і містобудівне законодавство України впроваджують еклектизм двох паралельних інституцій: «зонінґу» як сучасного інструменту ландшафтного використання земель та «цільового призначення» земель як рудименту радянської моделі регулювання раціонального використання земель без врахування ландшафтної ознаки останньої. Що вкрай негативно впливає на здійснення ландшафтної організації території, що і є запорукою до запровадження єдиного ландшафтного планування як форми планування використання земель. Таке положення слід врахувати у Земельному кодексі України.
14. Під ландшафтною організацією території у ст.18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» необхідно розуміти: законодавчо регламентовану діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування щодо регулювання використання та охорони земель як основи ландшафтів, яка спрямована на поліпшення, відновлення та створення ландшафтів, що забезпечує стале використання земель і збереження основних функцій ландшафтів, за допомогою законодавства щодо землеустрою, зміною юридичної природи «цільового призначення» («основного цільового призначення») земель, шляхом нормування антропогенних навантажень на нього і обов’язкового врахування відповідних вимог під час створення та впровадження містобудівної документації на загальнодержавному та місцевому рівнях, ухваленні та реалізації відповідних рішень; яка враховує розвиток населених пунктів, сільського, лісового, водного господарств, транспорту, туризму та інших видів економічної діяльності; передбачає розроблення документації щодо планування забудови або іншого використання території з обґрунтуванням цілей та методів використання ландшафтів, та заходів по стійкому збереженню природних компонентів ландшафтів та естетичних якостей ландшафту.
15. Об’єктом державного контролю є дотримання правових вимог до ландшафтного використання земель, які випливають із обов’язків власників та користувачів земельних ділянок як основи ландшафту щодо їх використання, а також обов’язків інших суб’єктів щодо дотримання заборонних норм земельного законодавства, закріплені, перш за все у формі складів земельних правопорушень, які містять заборони на вчинення певних дій щодо землі з врахуванням ландшафтної ознаки.
Внаслідок постійних реорганізацій уповноважених органів виконавчої влади із земельних ресурсів, недосконалості матеріальних та процесуальних норм, які регламентують відповідні відносини щодо державного контролю за у сфері ландшафтного використання земель, недосконалості законодавчого визначення заходів відповідальності, зокрема щодо виявлення та фіксації вказаних порушень нівелюється вказаний напрям державного контролю.
Отже, земельне законодавство в частині державного контролю у сфері ландшафтного використання потребує істотного удосконалення. При цьому необхідно виходити з того, що на зміст заходів щодо державного контролю повинні накладатися вимоги, пов’язані із врахуванням ландшафтної ознаки землі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст. 141.
2. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 3 — 4. — Ст. 27.
3. Про охорону навколишнього природного середовища : Закон України від 25 червня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 41. – Ст. 546.
4. Про екологічну мережу України : Закон України від 24 червня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 45. – Ст. 502.
5. Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки : Закон України від 21 вересня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 47. – Ст. 405.
6. Про охорону земель : Закон України від 19 червня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 39. – Ст. 349.
7. Про землеустрій : Закон України від 22 травня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 36. – Ст. 282.
8. Про регулювання містобудівної діяльності : Закон України від 17 лютого 2011 року // Відомості Верховної Ради України. – 2011. - № 34. – Ст. 343.
9. Про охорону культурної спадщини : Закон України від 08 червня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 39. – Ст. 333.
10. Європейська ландшафтна конвенція, ратифікована Законом України від 7 серпня 2005 року № 2831—IV // Відомості Верховної Ради України. — 2005. — № 51. — Ст. 547.
11. Всеєвропейська стратегія з береження біологічного та ландшафтного різноманіття : Міжнародний документ Ради Європи від 25 жовтня 1995 року. Офіційний веб-сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. — Режим доступу до док. : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_711
12. Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини, ратифікована Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 04 жовтня 1988 року № 6673 – XI // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. — Режим доступу до док. : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/6673-11
13. Рекомендація про охорону на національному рівні культурної та природної спадщини : Міжнародний документ ЮНЕСКО від 16 листопада 1972 року // Конвенции и рекомендации ЮНЕСКО по вопросам охраны культурного наследия. Сборник. - М., 1990. - С. 83-90.
14. Рекомендація Генеральної конференції Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки та культури щодо охорони краси та характеру ландшафтів і місць : Міжнародний документ Генеральної конференції Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки та культури від 11 грудня 1962 року. Офіційний сайт Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки та культури [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://portal.unesco.org/en/ev.php-URL_ID=13067&URL_DO=DO_TOPIC&URL_SECTION=201.html
15. Забелышенский А.А. Правовое обеспечение ландшафтного подхода к организации использования земель // Развитие правового регулирования природоохранных и сельскохозяйственных отношений: Межвуз. сб. науч. тр. / Свердлов. юрид. ин-т им. Р. А. Руденко; [Ред. кол.: А. Ф. Козлов, В. Ф. Горбовой (отв. редакторы) и др.] – Свердловск, 1998. – С.46-56.
16. Забелышенский А.А. Правовая охрана земель как составной части природного комплекса : [учеб. пособие] / А.А. Забелышенский. — Свердловск : Издательство УРГУ, 1979. — 81 с.
17. Забелышенский А.А. О новых подходах к земельному праву и его преподаванию / А.А. Забелышенский // Вестник московского университета. Серия 11. Право. - 1992. - № 5. - С. 47.
18. Мунтян В.Л. Правові проблеми раціонального природокористування / В.Л. Мунтян. – К.: Видавництво Київського університету, 1973 . – 182 с.
19. Мунтян В.Л. Правова охорона природи УРСР / В.Л. Мунтян. – К.: Вища школа, 1973. – 204 с..
20. Колбасов О.С. Правовые исследования по охране окружающей среды в СССР / Колбасов О.С. // Итоги науки и техники. Сер. «Охрана природы и воспроизводство природных ресурсов». – М.: ВИНИТИ, 1978. – Т.5. – С. 40.
21. Ріпенко А.І. Правове регулювання використання земель житлової та громадської забудови для благоустрою- Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.06. «земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / А.І.Ріпенко. - Київ, 2010. – 230 с.
22. Панченко И.В. Комплексная оценка территорий при размещении строительства / И.В. Панченко, В.К. Смоляга. — К. : Будывэльнык, 1991. — 144 с.
23. Каракаш И.И. Экологические требования законодательства к осуществлению градостроительства / И.И. Каракаш // Правовое регулирование аграрно-земельных и природоресурсово-экологических отношений: сборник избранных статей, докладов и рецензий. — Одеса: Фенікс, 2007. — 430 с.
24. Шульга М.В. Актуальные правовые проблемы земельных отношений в современных условиях.- Х.: Консум, 1998. – 224 с.
25. Єлькін С.В. Застосування ландшафтного підходу до регулювання земельних відносин в умовах адаптації правової системи України до законодавства acquis communautaire / С.В. Єлькін // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Юридические науки», 2008. - Том 21 (60). - № 2. - С.262-274.
26. Колбасов О.С. Правовые проблемы охраны окружающей среды / О.С. Колбасов - Вестник АН СССР. – 1977.- № 4.- С. 63-71.
27. Краснов Н.И. Новое советское лесное законодательство / Н.И. Краснов // Советское государство и право. - 1978. - № 7. - С.37-46.
28. Колбасов О.С. Правовые исследования по охране окружающей среды в СССР / О.С. Колбасов О.С. // Итоги науки и техники. Сер. «Охрана природы и воспроизводство природных ресурсов». – М.: ВИНИТИ, 1978. – Т.5.: Правовые исследования по охране окружающей среды в СССР. – 206 с.
29. Гродзинський М.Д. Пізнання ландшафту: місце та простір: [монографія] У 2-х томах / / М.Д. Гродзинський – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2005. – Т.1 – 431 с.
30. Див.: Большая советская энциклопедия: [В 30 т.] / Гл. ред. А. М. Прохоров. Издание 3-е. — М.: Сов. энцикл., 1969-1978. - т.14. – 508 с.
31. Берг Л.С. Географические законы Советского Союза / Берг Л.С. – М.,1974. – Т.1. – 3-е издание. – 510 c.
32. Охрана природы : [учебник для студентов биологических специ¬альностей педагогических институтов] / В.М. Галушин, Н.А. Гладков, А.В. Михеев и др. - М.: Просвещение, 1981. - 256 с.
33. Берг Л.С. Предмет и задачи географии / Л.С. Берг // Известник РГО. – 1915. - № 51. - Вып.9. - С.463-475.
34. Гвоздецкий Н.А. Основные проблемы физической географии: [учебное пособие] / Н.А. Гвоздецкий. - М.: Высшая школа,1979. – 222 с.
35. Реймерс Н.Ф. Азбука природы (микроэнциклопедия биосферы) / Н.Ф. Реймерс. - М.: Знание, 1980. – 208 с.
36. Арманд Л.Д. Наука о ландшафте / Л.Д. Арманд. - М.: Мысль, 1975. – 288 с.
37. Охрана ландшафтов. Толковый словарь.- М.: Прогресс, 1982. – 271 с.
38. Проблеми ландшафтного різноманіття України: Збірник наукових праць.- К., 2000. - 400 с.
39. Шищенко П.Г. Ландшафт географічний / П.Г. Шищенко // Географічна енциклопедія України: в 3-х томах / [за редакцією О.М. Маринич та ін.]. - Т. 2., гасла на літери З-О. – К.: УРЕ, 1990. – 480 с.
40. Гвоздецкий Н.А. Основные проблемы физической географии: [учебное пособие] / Н.А. Гвоздецкий. - М.: Высшая школа,1979. – 222 с.
41. Исаченко А.Г. Ландшафтоведение и физико-географическое районирование: [учебник для геогр. спец. ун-тов] / А.Г. Исаченко. - М.: Высшая школа,1991. - 366 с.
42. М. Приходько. Регіональна екологічна мережа як чинники оптимізації ландшафтів Івано-Франківської області / М. Приходько. // Вісник Львівського університету: Серія географічна. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2004. - Вип. 30. - С. 266-273.
43. Мухина Л.И., Преображенский В.С., Ретеюм А.Ю. География, техника, проектирование / Л.И. Мухина, В.С. Преображенский, А.Ю. Ретеюм А.Ю.- М.: Знание, 1976. – 46 с.
44. Лукашев В.К., Лукашев К.И. Научные основы охраны окружающей среды: [монографія] / В.К. Лукашев, А.И. Лукашев. – Минск: Вышэйшая школа, 1980. – 255 с.
45. Основы природопользования / [М.М. Cевернев, Л.М. Сущеня и др.]– Минск: Наука и техника, 1980. – 575 с.
46. Справочник по охране природы. - М., 1980.- 376 с.
47. Яцентюк Ю.В Характеристика типів міських селитебних ландшафтів України / Ю.В. Яцентюк // Ученые записки Таврического национального университета. - Том № 14(53). – № 1 [Електронний ресурс]. — Режим доступу до док.: http://www.ccssu.crimea.ua/internet/education/notes/edition14/tom1geography/article33.htm
48. Донець О. В. Правовий режим земель історико-культурного призначення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / О.В. Донець. – Х., 2010. – 20 с.
49. Охрана ландшафтов. Толковый словарь / [Академия наук СССР, Болгарская академия наук, Словацкая Академия наук, Чехословацкая Академия наук, Академия наук ГДР, Польская Академия наук]. – Москва: Прогресс, 1982. - 310 с.
50. Семчик В.І. Правові засади інноваційного розвитку в сільському господарстві України: [монографія] / [за ред. В.І. Семчика]. - К.: Видавництво «Юридична думка», 2010. – 456 с.
51. Див.: Правові проблеми природокористування й охорони навколишнього середовища оздоровчих та рекреаційних місцевостей (на матеріалах Автономної Республіки Крим): автореф автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / А.М. Орлов. — К., 2005. — 19 с.; Еколого-правове регулювання лісокористування в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / С.М. Шершун.— К., 2005. — 20 с.; Єлькін С.В. Деякі аспекти ландшафтного використання і охорони земель лісогосподарського призначення / С.В. Єлькін: матеріали міжнародної науково- практичної конференції [«Сучасні проблеми аграрного і природоресурсного права»], (Київ, 30—31 жовтня 2009 року) / [За ред. В.М. Єрмоленка]. — К. : ІРІДІУМ, 2009. – С.240-243.; Евдокимова Т.В. Правовая охрана эстетических свойств ландшафтов: автореф. дисс. канд. юридических наук / Т.В. Евдокимова. – Москва, 2011. – 26 с.; Правовая охрана ландшафтного разнообразия в Российской Федерации : автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Специальность 12.00.06 - Природоресурсное право; Аграрное право; Экологическое право / Л.М. Гафина. - Ульяновск, 2008. - 31 с.; Кулинич П.Ф. Правові проблеми охорони і використання земель сільськогосподарського призначення в Україні: [монографія] / П.Ф. Кулинич. – К.: Логос, 2011. – 688 с.
52. Бриньке И.А. Правовая охрана ландшафта в Латвийской ССР: Дисс….канд.юрид.наук. 12.00.06 / И.А. Бриньке..- Рига., 1983. – 211 с.
53. Носік В.В. Право власності на землю Українського народу : [монографія] / В.В. Носік. — К. : Юрінком Інтер, 2006. — 544 с.
54. Кулинич П.Ф. Правовые проблемы использования и охраны земель сельскохозяйственного назначения / П.Ф. Кулинич // Правовое регулирование развития АПК Украины / [под ред. Ц. В. Бычковой]. - К. : Наукова думка, 1993. - С. 3-59.
55. Кулинич П.Ф. Агроландшафт як об’єкт правової охорони // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / [Відп. ред. В.Я.Тацій]. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2008. – Вип. 95. – С. 142-146.
56. Кулинич П.Ф. Сільськогосподарські угіддя як об’єкт земельних правовідносин / П.Ф. Кулинич // Часопис Київського ун-ту права. – 2008. - № 4. – С. 174-180.
57. Андрейцев В.І. Правові засади земельної реформи і привати¬зації землі в Україні: [навчально - практичний посібібник] / В.І. Андрейцев. - К.: Істина - 1999. – 320 с.
58. Андрейцев В.І. Актуальні проблеми екологічного права: новітні доктрини: ретроспективний аналіз та погляд у майбутнє / В.І. Андрейцев : матеріали доповіді круглого столу [«Актуальні проблеми екологічного законодавства»]. – Д.: Національний гірничий університет, 2010. – С. 78-102.
59. Правова система України: історія, стан та перспективи: у 5 т. Т.4 : Методологічні засади розвитку екологічного, земельного, аграрного та господарського права / [за ред. Ю.С. Шемшученка]. - Х.: Право, 2008. – 480 с.
60. Андрейцев В.І. Екологічне право і законодавство суверенної України: проблеми реалізації державної екологічної політики: [монографія] / В.І. Андрейцев. – Д.: Національний гірничий університет, 2011. – 373 с.
61. Фролов М.О., Андрейцев В.І. Кодифікація екологічного законодавства: ілюзії, колізії, перспективи / М.О. Фролов, В.І. Андрейцев : матеріали міжнародного круглого столу: [«Екологічний кодекс України: міф і реальність»], (Київ, 12-13 травня 2005 р.) / [відп. ред. В.І. Андрейцев]. - К. : ВПЦ "Київський ун-т", 2006. - 115 с.
62. Єрмоленко В.М. Проблемні питання цільового призначення земель : матеріали міжнародної науково-практичної конференції: [«Актуальні проблеми правового забезпечення екологічної безпеки, використання та охорони природних ресурсів»], (9-10 жовтня 2009 р.) / [за заг. редакцією А.П. Гетьмана та М.В. Шульги]. – Харків: Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого, 2009. – С. 27- 29.
63. Ріпенко А.І. Правове регулювання використання земель житлової та громадської забудови для благоустрою : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.06. «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / А.І. Ріпенко. - Київ, 2010. – 20 с.
64. Єлькін С.В. Юридична природа ландшафту в контексті співвідношення дефініцій «земля», «землі», «земельна ділянка» / С.В. Єлькін // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия юридические науки. - 2010. - Том 23 (62). - №1. - С.262-274.
65. Земельний кодекс України: науково-практичний коментар / за ред. А.П. Гетьмана, М.В. Шульги. – [Видання четверте, доповнене] – Х.: ТОВ Одіссей, 2008. – 624 с.
66. Носік В.В. Земля як об'єкт права власності / В.В. Носік // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія Юридичні науки, 2000. - Випуск 38. - С. 33-40.
67. Земельне право України: [підручник] / [Г. В. Анісімова, Н.О. Багай, А.П. Гетьман та ін.]; за ред. М. В. Шульги. - К.: Юрінком Інтер, 2004. – 368 с.
68. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України / [за ред. В.М. Кравчука].- К.: Юрінком Інтер, 2004. – 656 с.
69. Андрейцев В.І. Земельне право і законодавство суверенної України: Актуальні проблеми практичної теорії: [монографія] / В.І. Андрейцев. — [2-ге вид., випр.]. — К.: Знання, 2007. — 445 с.
70. Землі сільськогосподарського призначення: права громадян України: [науково-навчальний посібник]; за ред. Н.І. Титової. - Львів: ПАIС, 2005. – 368 с.
71. Титова Н.І. Землі як об’єкт правового регулювання / Н.І. Титова. // Право України.- 1998.- № 4.- С. 10-15.
72. Голиченков А.К. Новый Земельный кодекс Российской Федерации: история, отличительные черты, значение / А.К. Голинчеков // Экологическое право. – 2003. – № 1. – С. 25-32.
73. Государственный стандарт Союза ССР. Земли. Термины и определения. ГОСТ 26640-85 // Издание официальное. - Москва, Издательство стандартов. - 1989. – 12 c.
74. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 40. — Ст. 356.
75. Земельний кодекс України в редакції від 13 березня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 25. – Ст. 354.
76. Шульга М.В. Актуальные проблемы правового регулирования земельных отношений в современных условиях: дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / М.В. Шульга. - Харків, 1998. – 397 c.
77. Андрейцев В.І. Об’єкти земельних правовідносин за новим Земельним кодексом України / В.І. Андрейцев // Науково-практичні коментарі. — 2002. —№ 2. — С. 3 — 19.
78. Гетьман А.П., Шульга М.В. Экологическое право Украины: [учебное пособие] / А.П. Гетьман, М.В. Шульга. – Х.: ООО «Одиссей», 2007 – 464 c.
79. Ріпенко А.І. Юридичне визначення території населеного пункту / А.І. Ріпенко // Митна справа : науково-аналітичний журнал. — 2009. — № 1. — С. 87 — 89.
80. Охрана природы. Ландшафты. Термины и определения : ГОСТ 17.8.1.01-86, затверджений постановою Держстандарту СРСР від 19.12.1986 р. № 4182. — М. : Держстандарт СРСР, 1986. — 10 с.
81. Географический энциклопедический словарь: Понятия и термины / [Гл. ред. А.Ф.Трёшников; ред.кол.: Э.Б.Алаев, П.М.Алампиев, А.Г.Воронов и др.] – М., Сов.энциклопедия, 1988. – 432 с.
82. Гродзинський М.Д. Різноманіття ландшафтних різноманіть / М.Д. Гродзинський // Ландшафт як інтегруюча концепція ХХІ сторіччя: збірник наукових праць. – К., 1999. – С.50-57.
83. Гродзинський М.Д., Шищенко П.Г. Збереження та відтворення ландшафтного різноманіття в контексті сталого розвитку / М.Д. Гродзинський, П.Г. Шищенко. // Проблеми сталого розвитку України: збірник наукових доповідей. – К.: Б.в., 1998. – С. 194-210.
84. Проект Крымской программы реализации «Стратегии сохранения биоразнообразия в Украине» - Понтида. // Приложение к сборнику «Вопросы развития Крыма». - Симферополь: Таврия Плюс, 1999. - № 1. - С. 86-102.
85. Андрейцев В.І. Механізм гарантування права власності на землю / В.І. Андрейцев // Конкуренція. - № 3. - 2002. - С. 19-22.
86. Кулинич П.Ф. Земельний кодекс України: п’ять років застосування / П.Ф. Кулинич // Земельне право України. – 2006. - № 8.– С. 3-9.
87. Охрана природы. Ландшафты. : Государственный стандарт Союза ССР. Классификация ГОСТ 17.8.1.02-88. Постановление Государственного комитета СССР по стандартам от 13.05.1988 № 1329 // Издание официальное. - Москва, Издательство стандартов. - 1989. – 10 с.
88. Про ратифікацію Протоколу про збереження біорізноманіття та ландшафтів Чорного моря до Конвенції про захист Чорного моря від забруднення : Закон України від 22 лютого 2007 року // Відомості Верховної Ради України. - 2007. - № 16. – Ст. 217.
89. Про Державне агентство земельних ресурсів України : Указ Президента України від 08 квітня 2011 року № 445/2011 // Офіційний вісник України. — 2011. — № 29. — Ст. 1253.
90. Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів : Наказ Міністерства охорони здоров’я України № 173 від 19 червня 1996 року. Офіційний веб-сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. — Режим доступу http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0379-96&c=1#Public
91. Про благоустрій населених пунктів : Закон України від 6 вересня 2005 року // Відомості Верховної Ради України. — 2005. — № 49. — Ст. 517.
92. Мірошниченко А.М. Земельне право України: [підручник] / А.М. Мірошниченко – К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2009. – 712 c.
93. Див.: Тимчасові методичні рекомендації з розробки ґрунтозахисної системи землеробства з контурно-меліоративною організацією території, розроблені у 1987 р. спеціалістами Українського НДІ землеробства, Укрземпроекту, колгоспу «Заповіт Ілліча», Українського НДІ захисту ґрунтів від ерозії, Держагропрому УРСР та ін. наукових установ // Временные методические рекомендации по разработке почвозащитной системы земледелия с контурно-мелиоративной организацией территории. – К.: Госагропром УССР, Южное отделение ВАСХНИЛ, Украинский НИИ земледелия, 1987. – 65 с.; Нормативи ґрунтозахисних контурно-меліоративних систем землеробства, розглянуті та рекомендовані до друку на засіданні Відділення землеробства і агроекології УААН 21 квітня 1998 року // Нормативи ґрунтозахисних контурно-меліоративних систем землеробства. За ред. акад. УААН О. Г. Тараріко, чл.-кор. УААН М. Г. Лобаса. – К., УААН, Держкомзем, Інститут агроекології та біотехнології, Аграрний інститут НВАТ «Агроінком», 1998. – 158 с.
94. Кривов В. М. Оптимізація структури агроландшафтів – основа раціонального використання земельних ресурсів / В.М. Кривов // Землевпорядний вісник. – 1998. – № 3. – С. 36-38.
95. Охорона навколишнього природного середовища. Комплекс стандартів у сфері охорони ґрунтів. ДСТУ 4976:2008. : Національний стандарт України. - К.:Держспоживстандарт України, 2009. – 9 с.
96. Добряк Д. С., Осипчук С. О., Погурельський С. П. Проблеми екологізації землекористування / Д.С. Добряк, С.О. Осипчук, С.П. Погурельський // Землевпорядкування. – 2001. –№ 2. – С. 31-36.
97. Андрейцев В.І. Суверенній Україні – нову «Земельну Конституцію» (концептуальні підходи до підготовки проекту Кодексу законів України про землю) / В.І. Андрейцев. // Право України. – 1999. - № 9. – С. 58-65.
98. Юрченко А.Д. Удосконалення землевпорядкування в умовах реформування земельних відносин : дис... канд. екон. наук : спец. 08.08.02 / Юрченко Анатолій Дмитрович.- УААН, Інститут землеустрою. - К., 1996. – 232 с.
99. Вівчаренко О.А. Право власності на землю в Україні (актуальні питання) : [монографія] / О.А. Вівчаренко. – Івано-Франківськ: Надвірнянська друкарня, 1998. – 179 с.
100. Коваленко Т.О. Правові аспекти прискорення приватизації земель у сільському господарстві України / Т.О. Коваленко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Юридичні науки. – № 57. – 2004. – С. 68-70.
101. Мірошниченко А. М., Юрченко А. Д. Загрози парцеляції земельного фонду в аграрній сфері / А.М. Мірошниченко, А.Д. Юрченко // Земельне право України. – 2006. - № 8. – С. 27-29.
102. Мірошниченко А. М., Юрченко А. Д. Загрози парцеляції земельного фонду в аграрній сфері / А.М. Мірошниченко, А.Д. Юрченко : матеріали міжнародної науквої конференції [«Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні»]. – У двох частинах (Київ, 13-14 квітня 2006 р.) / НАН України, Рада по вивченню продуктивних сил України / [Редкол.: Данилишин Б. М. (відпов. ред.), Бистряко