ОСОБЛИВОСТІ ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Краткое описание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Національний університет
«Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

На правах рукопису

ПОКАЛЬЧУК МИХАЙЛО ЮРІЙОВИЧ

УДК 349.42(477)

ОСОБЛИВОСТІ ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ
ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

12.00.06 – земельне право; аграрне право;
екологічне право; природоресурсне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Наукові керівники:
Погрібний Олексій Олексійович,
доктор юридичних наук, професор;

Уркевич Віталій Юрійович,
доктор юридичних наук, доцент

Харків – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………...3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ……………………………………...…......12
1.1. Поняття припинення діяльності сільськогосподарських підприємств………………………………………………………………………12
1.2. Правове регулювання припинення діяльності сільськогосподарських підприємств………………………………………..…..39
1.3. Порядок та правові наслідки припинення діяльності сільськогосподарських підприємств…………………………………………...53
Висновки до розділу 1………………………………………………........69
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДСТАВ ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ……………….............................................72
2.1. Припинення діяльності сільськогосподарських підприємств за рішенням власника, органу управління або інших уповноважених осіб….....72
2.2. Правове регулювання припинення діяльності сільськогосподарських підприємств за рішенням суду……….……………....95
2.3. Правове регулювання припинення діяльності сільськогосподарських підприємств унаслідок припинення їх прав на землю…………………………………………………………………………....112
2.4. Особливості припинення діяльності сільськогосподарських підприємств унаслідок визнання їх банкрутами……......................................138
Висновки до розділу 2…………………………………………………..174
ВИСНОВКИ……………………………………………………….........179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………....190
ДОДАТОК.....................................................………………………...…211

ВСТУП

Актуальність теми. Україна, будучи великою аграрно-промисловою країною, перебуває на шляху побудови ринкової економіки. Унаслідок проведеного реформування аграрних відносин з’явилася значна кількість сільськогосподарських підприємств, заснованих на приватній формі власності, – сільськогосподарські кооперативи, фермерські господарства, приватні (приватно-орендні) сільськогосподарські підприємства. Існують також державні та комунальні сільськогосподарські підприємства. В умовах ринкових відносин, зважаючи на використання названими суб’єктами земель сільськогосподарського призначення, питання щодо підстав та порядку припинення діяльності перших набувають особливої значущості.
Підстави та порядок припинення діяльності сільськогосподарських підприємств законодавством України врегульовані недостатньо. Норми чинного законодавства містять лише окремі положення щодо припинення діяльності аграрних господарюючих суб’єктів та у більшості випадків не враховують особливостей діяльності названих осіб.
Більше того, ні теоретичні, ні практичні проблеми особливостей правового регулювання припинення діяльності сільськогосподарських підприємств предметом окремого самостійного комплексного наукового дослідження ще не були, а існуючі наукові праці торкаються лише окремих їх аспектів. Передусім у юридичній літературі немає визначення самого поняття «припинення діяльності сільськогосподарського підприємства», не існує характеристики його видів та особливостей. Зовсім не висвітленою залишається процедура припинення діяльності сільськогосподарських підприємств шляхом реорганізації та ліквідації, у добровільному та примусовому порядку.
Науково-теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження послужили вітчизняні й зарубіжні наукові джерела з теорії права, аграрного (колгоспного, сільськогосподарського), земельного, цивільного та господарського права, авторами яких є: С. С. Алексєєв, В. І. Андрейцев, Г. Ю. Бистров, Н. О. Багай, М. Я. Ващишин, О. М. Вінник, В. М. Гайворонський, А. П. Гетьман, В. К. Гуревський, В. В. Джунь, В. М. Єрмоленко, В. П. Жушман, О. М. Зубатенко, І. І. Каракаш, О. Р. Кібенко, Т. О. Коваленко, Е. В. Ковжарова, М. І. Козир, А. М. Колодій, А. В. Коровайко, В. М. Кравчук, П. Ф. Кулинич, В. В. Луць, В. К. Мамутов, С. В. Мартишкін, А. М. Мірошниченко, В. В. Носік, О. О. Погрібний, Б. М. Поляков, П. М. Рабінович, В. І. Семчик, О. Ф. Скакун, І. В. Спасибо-Фатєєва, А. М. Статівка, Н. І. Титова, В. Ю. Уркевич, М. В. Шульга, Н. В. Щербакова, В. С. Щербина, В. З. Янчук та ін.
Зважаючи на те, що аналізу вчених піддавалися переважно загальні проблеми правового статусу сільськогосподарських підприємств, а особливості припинення їх діяльності розкриті недостатньо, виникла нагальна потреба комплексного вивчення особливостей правового регулювання припинення діяльності сільськогосподарських підприємств, з’ясування його сутності, характеристики окремих видів, вироблення визначення поняття «припинення діяльності сільськогосподарських підприємств».
Вищевикладене аргументовано доводить, що тема запропонованого дисертаційного дослідження є новою, не дослідженою юридичною наукою, актуальною, на вимогу часу і суспільства, а його результати будуть слугувати розвитку аграрного і земельного права, вдосконаленню практики застосування їх норм.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає основним напрямам державної політики України стосовно підвищення ефективності сільського господарства в сучасних умовах. Робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри земельного та аграрного права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» в межах цільової комплексної програми «Правове забезпечення реалізації політики держави на пріоритетних напрямах економічного розвитку та у сфері екологічної безпеки» (державна реєстрація № 0111U000962).
Емпіричну основу даної роботи склали земельне, аграрне, господарське, цивільне вітчизняне законодавство, норми якого визначають правове становище сільськогосподарських підприємств, а також законодавство інших країн. Була врахована і практика застосування чинного законодавства України при регламентуванні аграрних відносин.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є з’ясування поняття та особливостей припинення діяльності сільськогосподарських підприємств за законодавством України, формулювання наукових висновків та внесення пропозицій з удосконалення чинного законодавства України з питань припинення діяльності сільськогосподарських підприємств.
Завдання даного дослідження зумовлені його метою, а їх сутність полягає у наступному: а) визначити поняття «припинення діяльності сільськогосподарського підприємства», з’ясувати його характерні риси й ознаки; б) встановити підстави припинення діяльності сільськогосподарських підприємств за законодавством України; в) розкрити й науково обґрунтувати сутність видів припинення діяльності сільськогосподарських підприємств; г) з’ясувати зміст нормативно-правового регулювання відносин з припинення діяльності сільськогосподарських підприємств; д) охарактеризувати підстави та порядок припинення діяльності сільськогосподарських підприємств за рішенням власника, органу управління або інших уповноважених осіб; е) встановити особливості припинення діяльності сільськогосподарських підприємств за рішенням суду; є) розкрити сутність припинення діяльності сільськогосподарських підприємств унаслідок припинення їх прав на землю; ж) з’ясувати особливості припинення діяльності сільськогосподарських підприємств унаслідок визнання їх банкрутами; з) сформулювати пропозиції з удосконалення чинного аграрного законодавства України стосовно припинення діяльності сільськогосподарських підприємств.
Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, що складаються при припиненні діяльності сільськогосподарських підприємств.
Предмет дослідження – сукупність приписів законодавства, що встановлюють підстави та регулюють порядок припинення діяльності сільськогосподарських підприємств, практика їх застосування та теоретичні наукові підходи, доктринальні ідеї за даною проблематикою.
Методи дослідження. В основу методології даного дисертаційного дослідження покладено комплексний підхід до аналізу правових питань припинення діяльності сільськогосподарських підприємств за законодавством України. Тема роботи зумовила використання філософських, загальнонаукових і спеціально-наукових методів пізнання: матеріалістичної діалектики, історико-правового, порівняльно-правового, формально-логічного, системно-структурного, формально-юридичного. На всіх стадіях опрацювання заданої тематики застосовувався метод матеріалістичної діалектики для визначення сутності припинення діяльності сільськогосподарських підприємств за законодавством України, його особливостей та специфіки. За допомогою історико-правового методу вивчався процес еволюції відносин у досліджуваній сфері, зокрема щодо видів реорганізації суб’єктів господарювання. Формально-юридичний метод використано при співставленні окремих положень законодавства України, що стосуються порядку припинення діяльності сільськогосподарських підприємств. Формально-логічний метод застосовано при формулюванні дефініцій таких конструкцій, як «припинення діяльності сільськогосподарського підприємства», «реорганізація сільськогосподарського підприємства», «ліквідація сільськогосподарського підприємства», а системно-структурний – при вивченні основних складових поняття «припинення діяльності сільськогосподарського підприємства» та його видів. Формально-юридичний метод дозволив установити зміст окремих приписів аграрного законодавства, зокрема, щодо правового регулювання процедури припинення діяльності сільськогосподарських підприємств.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у правовій науці України комплексним дослідженням особливостей правового регулювання припинення діяльності сільськогосподарських підприємств за законодавством України, спрямованим на подальший розвиток теорії аграрного права шляхом формулювання нових і вдосконалення існуючих правових конструкцій, понять і категорій, внесення науково обґрунтованих пропозицій з удосконалення чинного аграрного законодавства України.
У дисертації вперше:
1. Обґрунтовано, що правові норми щодо припинення діяльності сільськогосподарських підприємств складають субінститут правового регулювання припинення діяльності сільськогосподарських підприємств, який є складником інституту аграрного права, що регулює правове становище сільськогосподарських підприємств.
2. Виділено окрему підставу припинення діяльності фермерського господарства у добровільному порядку – відчуження цілісного майнового комплексу такого господарства.
3. Обґрунтовано висновок, що припинення діяльності сільськогосподарського підприємства (за винятком сільськогосподарських акціонерних товариств) на підставі невідповідності мінімального розміру статутного капіталу сільськогосподарського підприємства вимогам закону є неможливим.
4. Доведено, що сільськогосподарське підприємство має протягом одного року добровільно припинити свою діяльність у разі припинення його прав на землю, а в разі неприйняття такого рішення воно підлягає ліквідації у примусовому порядку, як таке, що не здійснює господарської діяльності.
5. Обгрунтовано, що на період дії у законодавстві заборони на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення можливість здійснення процедури банкрутства сільськогосподарських підприємств, що мають у власності такі землі, є обмеженою.
6. Запропоновано ст. ст. 44 та 50 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 35 Закону України «Про фермерське господарство», ч. 1 ст. 38 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» викласти у новій редакції, зокрема, зазначити серед підстав ліквідації фермерського господарства такі, як: рішення суду, відчуження цілісного майнового комплексу фермерського господарства, а також припинення прав фермерського господарства на землю; вказати серед підстав ліквідації сільськогосподарського кооперативу припинення його прав на землю; деталізувати вимоги до особи ліквідатора у справі про банкрутство сільськогосподарського підприємства, запровадити продаж майна сільськогосподарського підприємства, що визнане банкрутом, на умовах конкурсу та ін.
Удосконалено:
7. Визначення поняття «припинення діяльності сільськогосподарського підприємства», яке слід розуміти як сукупність юридичних фактів, у результаті яких сільськогосподарське підприємство припиняє свою виробничу, інші види господарської діяльності і виключається із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців;
8. Класифікацію видів припинення діяльності сільськогосподарських підприємств залежно від суб’єкта, який приймає про це рішення: реорганізація за рішенням власника сільськогосподарського підприємства, органу управління або інших уповноважених на те осіб або за рішенням суду; ліквідація за рішенням власника сільськогосподарського підприємства, органу управління або інших уповноважених на те осіб або за рішенням суду;
9. Положення про вимоги, що ставляться до особи ліквідатора у справах про банкрутство сільськогосподарського підприємства, а саме: ліквідатором у справі про банкрутство сільськогосподарського підприємства може виступати фізична особа, яка, окрім вимог, визначених у ст. 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», має досвід роботи у галузі сільськогосподарського виробництва, а також відповідні знання у галузі оподаткування, управління суб’єктом аграрного господарювання та не є заінтересованою особою щодо боржника і кредиторів.
Отримали подальший розвиток:
10. Погляди про укладення договорів про злиття та про приєднання сільськогосподарських підприємств. Договором про злиття сільськогосподарських підприємств є угода двох і більше суб’єктів господарювання, що має за мету припинення діяльності сільськогосподарського підприємства та узгодження дій щодо створення нового суб’єкта господарювання з подальшою передачею йому майнового комплексу підприємств, що беруть участь як сторони договору. Договір про приєднання сільськогосподарського підприємства – це угода між двома та більше суб’єктами, за якою суб’єкт господарювання, який продовжує свою діяльність, узгоджує дії щодо структурних змін у зв’язку із вливанням сільськогосподарського підприємства, що припиняє свою діяльність у визначеному законом порядку;
11. Ідея щодо того, що у фермерському господарстві рішення про ліквідацію може приймати власник лише в тому разі, якщо фермерське господарство складається з однієї особи. Якщо ж до складу фермерського господарства входить більше ніж одна особа, то рішення має прийматися одноголосно членами фермерського господарства, а отже, доцільно вважати, що рішення про ліквідацію у такому разі приймається самим фермерським господарством;
12. Твердження про те, що на період дії заборони у п. 15 Розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України до 1 січня 2013 року на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, можливість приватного сільськогосподарського підприємства припинити свою діяльність є обмеженою, оскільки землі сільськогосподарського призначення є видом нерухомого майна, що перебуває у власності сільськогосподарського підприємства, і провести їх відчуження до 1 січня 2013 року неможливо;
13. Положення про те, що продаж майна сільськогосподарського підприємства, яке визнане банкрутом, має відбуватися на умовах конкурсу, а не аукціону. При проведенні конкурсу покупці мають запропонувати якомога кращі умови використання зазначеного майна за його цільовим призначенням.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у тому, що сформульовані в дисертаційному дослідженні висновки, положення, пропозиції й рекомендації є певним внеском у теорію аграрного права і можуть бути використані при вдосконаленні чинного законодавства України, зокрема, Законів України «Про фермерське господарство», «Про сільськогосподарську кооперацію», «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Деякі положення, викладені в роботі, є дискусійними й можуть стати підґрунтям для подальших наукових розробок.
Положення й висновки, запропоновані у дисертації, можуть бути використані:
– у навчальному процесі вищих юридичних закладів освіти – при підготовці програм, відповідних спецкурсів, написанні підручників і навчальних посібників з курсу «Аграрне право», у викладанні навчальних дисциплін, науково-дослідницькій роботі студентів;
– у науково-дослідницькій сфері – в процесі подальшого дослідження особливостей припинення діяльності сільськогосподарських підприємств за законодавством України;
– у нормотворчості – при опрацюванні проектів нормативно-правових актів, проведенні систематизації аграрного законодавства, а також для забезпечення ефективної реалізації норм аграрного права.
Апробація результатів дослідження. Положення дисертаційної роботи обговорювалися й були схвалені на засіданнях кафедри земельного та аграрного права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». Результати дослідження використовувалися дисертантом у навчальному процесі в Національному університеті «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» на практичних заняттях з курсу «Аграрне право».
Висновки й рекомендації з проблем припинення діяльності сільськогосподарських підприємств відображені в опублікованих статтях, тезах доповідей і наукових повідомлень.
Окремі положення й пропозиції, висвітлені у дисертаційному дослідженні, доповідались на таких конференціях, як-то: круглий стіл «Іноземна мова і сучасні тенденції юридичної науки очима молодих учених» (м. Харків, 16 квітня 2010 року); міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми реформування земельних, аграрних та господарських правовідносин в Україні» (м. Хмельницький, 14-15 травня 2010 року); всеукраїнська науково-практична конференція молодих учених та здобувачів «Юридична осінь 2010 року» (м. Харків, 23-24 листопада 2010 року); міжнародна науково-практична конференція «Право та суспільні відносини: умови та способи гармонізації» (м. Харків, 22-23 червня 2012 року).
Публікації. Основні висновки, теоретичні положення й рекомендації дисертаційного дослідження містяться у восьми публікаціях, з яких чотири статті, надруковані в наукових фахових виданнях України, і тези чотирьох виступів на наукових конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації наведені теоретичне узагальнення й запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявляється у з’ясуванні поняття та особливостей припинення діяльності сільськогосподарських підприємств за законодавством України. На підставі аналітичного вивчення законодавства України обґрунтовано нові наукові положення і пропозиції з удосконалення нормативно-правової бази в розглядуваній сфері суспільних відносин.
Виконане дисертаційне дослідження дозволяє зробити нижченаведені висновки.
1. Поняття «припинення діяльності сільськогосподарського підприємства» розкривається за допомогою аналізу таких понять, як «реорганізація сільськогосподарського підприємства за рішенням власника, органу управління або інших уповноважених на те осіб», «реорганізація сільськогосподарського підприємства за рішенням суду», «ліквідація сільськогосподарського підприємства за рішенням власника, органу управління або інших уповноважених на те осіб», «ліквідація сільськогосподарського підприємства за рішенням суду».
2. Реорганізація сільськогосподарського підприємства – це припинення сільськогосподарського підприємства із правонаступництвом, яке може провадитись у формі злиття, приєднання, поділу, перетворення та виділу.
3. Припинення діяльності сільськогосподарських підприємств слід розглядати як субінститут аграрного права, який входить до складу інституту, що визначає правове становище сільськогосподарських підприємств.
4. У нормативно-правових актах слід закріпити певні гарантії, відповідно до яких сільське населення в разі припинення діяльності сільськогосподарського підприємства не буде позбавлене єдиного способу існування.
5. Види добровільного припинення сільськогосподарських підприємств характеризуються певною специфікою.
Добровільним злиттям сільськогосподарських підприємств слід вважати добровільні дії суб’єктів господарювання, хоча б одним з яких є сільськогосподарське підприємство, на основі норм чинного законодавства, у результаті яких усі майнові права та обов’язки переходять до новоствореного суб’єкта господарювання.
Приєднанням сільськогосподарського підприємства за рішенням власника, органу управління або інших уповноважених на те осіб є основані на нормах чинного законодавства добровільні спільні дії суб’єктів господарювання, хоча б одним з яких є сільськогосподарське підприємство, метою яких є перехід усіх майнових прав та обов’язків приєднуваних суб’єктів до діючого суб’єкта.
Поділом сільськогосподарського підприємства у добровільному порядку є добровільний перехід за розподільчим балансом у відповідних частках усіх його майнових прав та обов’язків до новостворених суб’єктів господарювання, які можуть виступати як сільськогосподарськими товаровиробниками, так і не бути такими.
Добровільним перетворенням сільськогосподарського підприємства є така форма реорганізації, при якій сільськогосподарське підприємство однієї організаційно-правової форми трансформується у сільськогосподарське підприємство іншої організаційно-правової форми, і при цьому до новоствореного переходять усі права та обов’язки реорганізованого.
Ліквідацією сільськогосподарського підприємства у добровільному порядку слід розуміти комплекс добровільних, ініціативних дій власників або інших уповноважених осіб, які спрямовані на добровільне припинення сільськогосподарського підприємства без правонаступництва, що тягне за собою припинення суб’єкта господарювання без виникнення нового. Рішення про добровільну ліквідацію сільськогосподарського підприємства приймається вищим органом сільськогосподарського підприємства залежно від його організаційно-правової форми.
6. Варто окремо виділяти договори про злиття сільськогосподарських підприємств та договори про приєднання сільськогосподарських підприємств.
Договором про злиття сільськогосподарських підприємств є угода двох і більше суб’єктів господарювання, що має за мету припинення діяльності сільськогосподарського підприємства та узгодження дій по створенню нового суб’єкта господарювання з подальшою передачею йому майнового комплексу підприємств, що беруть участь як сторони договору.
Договір про приєднання сільськогосподарського підприємства – це угода між двома та більше суб’єктами, за якою суб’єкт господарювання, який продовжує свою діяльність, узгоджує дії щодо структурних змін у зв’язку із вливанням сільськогосподарського підприємства, що припиняє свою діяльність, у визначеному законом порядку.
7. Для найбільш раціональної реорганізації сільськогосподарського підприємства суб’єкт господарювання, який бере участь у реорганізації, має володіти відповідною правосуб’єктністю.
8. На період дії заборони у п. 15 Розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України до 1 січня 2013 року на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення можливість сільськогосподарського підприємства припинити свою діяльність є обмеженою.
9. Припиненням діяльності сільськогосподарського підприємства у примусовому порядку є процес, специфічний вид діяльності органів суду, Антимонопольного комітету за власною ініціативою або за ініціативою органів державної влади та місцевого самоврядування, фізичних або юридичних осіб, у результаті якого сільськогосподарське підприємство припиняє свою виробничу та інші види діяльності і виключається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.
10. Окремою підставою припинення діяльності сільськогосподарських підприємств слід виділяти припинення їх прав на землю. У зв’язку з цим запропоновано:
- статтю 35 Закону України «Про фермерське господарство» викласти в такій редакції:
«Стаття 35. Підстави для припинення діяльності фермерського господарства.
Діяльність фермерського господарства припиняється у разі реорганізації чи ліквідації фермерського господарства.
Підставами ліквідації фермерського господарства є:
1) рішення засновників (членів) фермерського господарства;
2) рішення суду;
3) відчуження цілісного майнового комплексу фермерського господарства;
4) визнання фермерського господарства неплатоспроможним (банкрутом);
5) якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства;
6) припинення прав фермерського господарства на землю»;
- частину 1 статті 38 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» викласти в такій редакції:
«Кооператив (об’єднання) ліквідується:
- кооператив – за рішенням загальних зборів членів кооперативу; об'єднання – зборів уповноважених представників кооперативів;
- за рішенням суду;
- у разі припинення прав на землю кооперативу (об’єднання)».
11. З метою збереження цільового призначення майна сільськогосподарського підприємства при провадженні процедури банкрутства, продаж майна сільськогосподарського підприємства, що визнане банкрутом, має відбуватися на умовах конкурсу, а не аукціону.
12. Банкрутством сільськогосподарського підприємства, яке, використовуючи землі сільськогосподарського призначення, самостійно, ініціативно, систематично, на власний ризик здійснює господарську діяльність з виробництва, виробництва та переробки та реалізації сільськогосподарської продукції і в якого валовий дохід, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, за наявності сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень тощо) та /або поголів’я сільськогосподарських тварин у власності, користуванні, в тому числі і на умовах оренди, за попередній звітний (податковий) рік перевищує 75% загальної суми валового доходу, є визнана господарським судом неможливість сільськогосподарського підприємства відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
13. Зважаючи на недосконалість чинної редакції статті 44 та статті 50 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визначення його боржником», запропоновано викласти їх у новій редакції:
«Стаття 44. Особливості банкрутства сільськогосподарських підприємств
1. Для цілей цього Закону під сільськогосподарськими підприємствами розуміються юридичні особи, основним видом діяльності яких є вирощування (виробництво, виробництво та переробка) сільськогосподарської продукції, виручка яких від реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) ними сільськогосподарської продукції становить не менше 75 % загальної суми виручки.
2. Особливості банкрутства сільськогосподарських підприємств, передбачені цим Законом, застосовуються також до рибних господарств, риболовецьких колгоспів, виручка від реалізації вирощеної (виробленої та переробленої) сільськогосподарської продукції та виловлених водних біологічних ресурсів становить не менше 75 відсотків загальної суми виручки.
3. У разі продажу об’єктів нерухомості, які використовуються для цілей сільськогосподарського виробництва та є власністю сільськогосподарського підприємства, що визнано банкрутом, за інших рівних умов переважне право на придбання зазначених об’єктів належить сільськогосподарським підприємствам і фермерським господарствам, які розміщені і зареєстровані у встановленому порядку на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Для забезпечення переважного права придбання майна боржника ліквідатор, використовуючи відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, надсилає повідомлення про продаж майна боржника особам, які займаються виробництвом або виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції і володіють земельною ділянкою, безпосередньо прилеглою до земельної ділянки боржника, а також опубліковує в друкованому органі за місцезнаходженням боржника інформацію про продаж майна боржника із зазначенням початкової ціни продажу майна, що виставляється на конкурс.
Ліквідатор продає майно боржника особі, що має право його переважного придбання, на умовах конкурсу. У разі, якщо дві і більше заявки таких учасників конкурсу містять пропозиції щодо однакової ціни майна, переможцем конкурсу визнається учасник конкурсу, що запропонував кращі умови для використання зазначеного майна.
4. У разі ліквідації сільськогосподарського підприємства у зв’язку з визнанням його банкрутом рішення щодо земельних ділянок, які є власністю такого підприємства або надані йому в постійне чи тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди, приймається відповідно до Земельного кодексу України.
5. Ліквідатором у справі про банкрутство сільськогосподарського підприємства може виступати фізична особа, яка, окрім вимог, визначених у ст. 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», має досвід роботи у галузі сільськогосподарського виробництва, а також відповідні знання у галузі оподаткування, управління суб’єктом аграрного господарювання та не є заінтересованою особою щодо боржника і кредиторів.
6. При введенні процедури розпорядження майном боржника аналіз фінансового становища сільськогосподарського підприємства повинен проводитися з урахуванням сезонності сільськогосподарського виробництва та його залежності від природно-кліматичних умов, а також можливості задоволення вимог кредиторів за рахунок доходів, які можуть бути одержані сільськогосподарським підприємством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт.
7. Рішення про звернення з клопотанням до господарського суду про санацію сільськогосподарських підприємств приймається комітетом кредиторів за участю представника органу місцевого самоврядування.
Санація сільськогосподарського підприємства вводиться на строк до закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт з урахуванням часу, необхідного для реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) сільськогосподарської продукції. Зазначений строк не може перевищувати п’ятнадцяти місяців.
8. У разі, якщо протягом строку санації погіршилося фінансове становище сільськогосподарського підприємства у зв’язку із стихійним лихом, епізоотіями та іншими несприятливими умовами, строк санації, встановлений частиною сьомою цієї статті, може бути продовжений на один рік».
«Стаття 50. Особливості банкрутства фермерського господарства
1. Підставою для визнання фермерського господарства банкрутом є його неспроможність задовольнити протягом шести місяців після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт вимоги кредиторів за грошовими зобов’язаннями та/або зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
2. Заява фермерського господарства про порушення справи про банкрутство подається до господарського суду за наявності письмової згоди всіх членів фермерського господарства. Заява підписується головою фермерського господарства.
3. До заяви фермерського господарства про порушення справи про банкрутство також додаються документи, які містять відомості:
про склад і вартість майна фермерського господарства;
про склад і вартість майна, яке належить членам фермерського господарства на праві власності;
про розмір доходів, які можуть бути одержані фермерським господарством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт.
Зазначені документи також додаються головою фермерського господарства до відзиву на подану кредитором заяву про порушення справи про банкрутство.
4. Головою фермерського господарства у двомісячний строк з дня прийняття господарським судом заяви про порушення справи про банкрутство фермерського господарства може бути подано до господарського суду план відновлення платоспроможності фермерського господарства.
5. У разі, якщо здійснення заходів, передбачених планом відновлення платоспроможності фермерського господарства, дасть змогу фермерському господарству, зокрема за рахунок доходів, які можуть бути одержані фермерським господарством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт, погасити вимоги за грошовими зобов’язаннями, господарським судом вводиться процедура розпорядження майном фермерського господарства.
Про введення процедури розпорядження майном фермерського господарства господарським судом виноситься ухвала.
6. Процедура розпорядження майном фермерського господарства вводиться на строк закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт з урахуванням часу, необхідного для реалізації вирощеної (виробленої та переробленої) сільськогосподарської продукції. Зазначений строк не може перевищувати п’ятнадцяти місяців.
7. У разі, якщо після введення процедури розпорядження майном погіршилося фінансове становище фермерського господарства у зв’язку із стихійним лихом, епізоотіями та іншими несприятливими умовами, строк процедури розпорядження майном може бути продовжено на один рік.
8. Процедуру розпорядження майном фермерського господарства може бути достроково припинено господарським судом за заявою розпорядника майна чи будь-кого із кредиторів у разі:
- невиконання заходів, передбачених планом відновлення платоспроможності фермерського господарства;
- наявності інших обставин, які свідчать про неможливість відновлення платоспроможності фермерського господарства.
Після дострокового припинення процедури розпорядження майном фермерського господарства фермерське господарство визнається господарським судом банкрутом і відкривається ліквідаційна процедура.
9. Для здійснення процедури розпорядження майном фермерського господарства господарським судом призначається розпорядник майна в порядку, встановленому цим Законом.
10. У разі визнання господарським судом фермерського господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури до складу ліквідаційної маси фермерського господарства включаються нерухоме майно, яке перебуває у власності фермерського господарства, в тому числі насадження, господарські та інші будівлі, меліоративні та інші споруди, продуктивна і робоча худоба, птиця, сільськогосподарська та інша техніка і обладнання, транспортні засоби, інвентар та інше майно господарства, а також право оренди земельної ділянки та інші майнові права, які належать фермерському господарству і мають грошову оцінку.
11. З дня прийняття постанови про визнання фермерського господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури діяльність фермерського господарства припиняється.
12. Ліквідатором у справі про банкрутство фермерського господарства є фізична особа, яка, окрім вимог, визначених у ст. 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», має досвід роботи у галузі сільськогосподарського виробництва, а також відповідні знання у галузі податків та зборів, управління суб’єктом аграрного господарювання та не є заінтересованою особою щодо фермерського господарства і кредиторів.
13. Нерухоме майно, майнові права щодо нерухомого майна, які включаються до складу ліквідаційної маси фермерського господарства, можуть бути продані тільки на умовах конкурсу, обов’язковими умовами якого є збереження цільового призначення сільськогосподарських об’єктів, що продаються.
14. Майно, що належить голові та членам фермерського господарства на праві приватної власності, а також інше майно, стосовно якого доведено, що воно набуто не на доходи фермерського господарства, не включається до складу ліквідаційної маси.
15. У разі банкрутства фермерського господарства земельна ділянка, надана фермерському господарству у власність, в тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди, використовується відповідно до Земельного кодексу України.
16. Господарський суд надсилає копію постанови про визнання фермерського господарства банкрутом до органу, який здійснив державну реєстрацію фермерського господарства, та органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням фермерського господарства».
14. Загальним висновком, що випливає з проведеного наукового дослідження, є потреба в доопрацюванні чинного законодавства України щодо врегулювання відносин, які виникають при припиненні діяльності сільськогосподарських підприємств.
15. Сформульовані висновки є певним внеском у теорію аграрного права і можуть бути використані при вдосконаленні чинного законодавства України, зокрема Законів України «Про сільськогосподарську кооперацію», «Про фермерське господарство», «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аграрне право України: підруч. / за ред. О. О. Погрібного. – К.: Істина, 2007. – 448 с.
2. Аграрне право України: підруч. / В. М. Єрмоленко, О. В. Гафурова, М. В. Гребенюк [та ін.]; за заг. ред. В. М. Єрмоленка. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 608 с.
3. Аграрное право: учебник для вузов / под ред. Г. Е. Быстрова и М. И. Козыря. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Юристъ, 2000. – 534 с.
4. Аксененок Г. А. Земельные правоотношения в СССР: автореф. дис… д-ра юрид. наук: / Г. А. Аксененок; Ин-т права им. А. Я. Вышинского АН СССР. – М., 1995. – 27 с.
5. Алексеев С. С., Архипов С. И., Корельский В. М. Теория государства и права: учебник под ред. / С. С. Алексеева, С. И. Архипова, В. М. Корельского. – М.: Норма, 1998. – 456 с.
6. Алексеев С. С. Государство и право. начальн. курс / С. С. Алексеев. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юрид. лит., 1996. – 192 с.
7. Андрейцев В. І. Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні: навч.-практ. посіб. / В. І. Андрейцев. – К.: Істина, 1999. – 320 с.
8. Андрущенко І. Г. Складові процесу злиття і поглинання підприємств в Україні // Університет. наук. зап., Хмельниц. універ. упр. та права. – 2009. – №3 (31). – С. 137-141.
9. Багай Н. О. Поняття сільськогосподарського товаровиробника у законодавстві України // Проблеми вдосконалення земельного та аграрного законодавства України: перспективи в ХХІ ст.: матер. міжнар. наук. конф. – Біла Церква: Білоцерків. держ. аграр. ун-т, 2006. – С. 32-34.
10. Боголепов Р. Д. Советское земельное право: учеб. / Р. Д. Боголепов, Н. М. Бороданов, А. А. Рускол– М.: Госюриздат, 1965. – 338 с.
11. Брагинский М. Юридические лица // Хозяйство и право. – 1998. – №3. – с. 97-101.
12. Бурлака Ю. М. Фінансова санація сільськогосподарських підприємств: методологічний та регіональний аспекти [Електронний ресурс]: / Ю. М. Бурлака // Наук. прац. КНТУ, Економ. науки. – 2010. – Вип. 17. –Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Npkntu_e/2010_17/stat_17/48.pdf
13. Васильчук І. П. Оцінка стану та перспектив ринку злиття / поглинання в Україні // Економіка, фінанси, право. – 2005. – №5. – С. 10-17.
14. Ващишин М. Особливості правового статусу сільськогосподарських товаровиробників / М. Ващишин // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: матеріали ХІ регіон. наук.-практ. конф. (Львів, 3-4 лют. 2005 р.). – Л.: Юрид. ф–т. Львів. нац. ун-ту, 2005. – С. 266-268.
15. Ващишин М. Правовий режим майна, що використовується фермерським господарством / М. Ващишин // Вісн. Львів. ун. – Сер. юрид. – 2004 . – Вип. 39. – С. 385-391.
16. Ващишин М. Я. Земельні правовідносини у селянських (фермерських) господарствах: дис. канд. юрид. наук / М. Я. Ващишин. – Л., 2000.
17. Ващишин М. Я. Проблеми правового регулювання відносин земельної власності / М. Я. Ващишин // Вісн. Львів. ун. – Сер. юрид. – Вип. 34. –1999. – С. 149-152.
18. Весенева Н. О некоторых вопросах рассмотрения дел о банкротстве / Н. О. Весенева // Хоз. и право. – 1999. – № 1. – С. 136-140.
19. Винар Л. Проблема відповідальності юридичних осіб, заснованих на державній власності / Л. Винар // Вісн. Львів. ун: – Сер. юрид. – 2003. – Вип.38. – С. 286-292.
20. Витушко В. Право на собственность и новые формы хозяйствования / В. Витушко // Хоз. и право. – 1991. – № 10. – С. 48-52.
21. Вінник О. М. Господарське право: навч. посіб. – 2-ге вид., змін. та допов. / О. М. Вінник. – К.: Всеукр. асоц. видавців «Правова єдність», 2009. – 766 с.
22. Вісник господарського судочинства. – 2001. – № 3. С. 86-90.
23. Витрянский В. В. Ликвидация юридических лиц (комментарий отдельных положений Гражданского кодекса) / В. В. Витрянский // Экономика и жизнь. – 1995. – № 118. – С. 22-33.
24. Власенко Н. А. Язык права. / Н. А. Власенко. – Иркутск: Норма-плюс, 1997. – 176 с.
25. Господарський кодекс України. Закон України від 16.01.2003 року, № 436-IV // Відом. Верховн. Ради України. – 2003. – № 18, № 19-20, № 21-22. Ст 144
26. Гражданское право Украины: в 2-х ч. / под ред. А. А. Пушкина, В. М. Самойленко. – Х.: Основа, 1996. – 153 с.
27. Гражданское право: учеб. [в 2 т. ] / под ред. Е. А. Суханова. – М.: БЕК, 1993. – Т 1. – 153 с.
28. Гражданское право: учеб. / под ред. А. П. Сергеева, Ю. К.Толстого. – СПб.: Проспект, 1998. – Ч. 1. – 632 с.
29. Гражданское право: учеб.:[в 2-х ч.] / А. Г. Калпин, А. И. Маслеев и др.; под ред. А. Г. Калпина, А. И. Маслеева. – М.: Юристь, 1997. – 472 с.
30. Дамодаран А. Инвестиционная оценка: инструменты и методы оценки любых активов / А. Дамодаран. – М.: Юристь, 2006. – 1341 с.
31. Данилів В. Я. Земельні правовідносини в сільськогосподарських підприємствах: дис. канд. юрид. наук. / В. Я. Данилів – Івано-Франківськ, 2011. 188 с.
32. Державний класифікатор України. [Електронний ресурс]: Класифікація організаційно-правових форм господарювання: наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004 року, № 97 // http://zakon.nau.ua/doc/?code=vb288217-94
33. Джунь В. В. Інститут неспроможності: світовий досвід розвитку і особливості становища в Україні: моногр./ В. В. Джунь. – Л.: Ін-т. технологій, бізнесу і права, 2000. – 180 с.
34. Директива 90/434/ Ради Європейських Співтовариств [Електронний ресурс] «Про загальноприйняту систему оподаткування товариств різних держав-членів при злитті, поділі, передачі активів і обміні акцій» від 23.07.90 р., Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/994_451
35. Долинская В. В. Акционерное право / В. В. Долинская. – М.: Юрид. лит., 1997. – 349 с.
36. Дорошенко Л. М. Правові підстави примусової ліквідації господарських товариств: автореф. дис. канд. юрид. наук. / Л. М. Дорошенко – Донецьк, 2012. – 19 с.
37. Екологічне право України: підруч. для студ. юрид. вищ. навч. закл. / за ред. В. К. Попова та А. П. Гетьмана. – Х.: Право, 2001. – 480 с.
38. Ендовицкий Д. А., Соболева В. Е. Экономический анализ слияний / поглощений компаний. / Д. А. Ендовицький, В. Е. Соболев. – М., 2008. – 448 с.
39. Єрмоленко В. Земельні ресурси в майновому обороті / В. Єрмоленко // Право України. – 2004. – № 6. – С. 43-46.
40. Єрмоленко В. М. Майнові правовідносини приватних сільськогосподарських підприємств: теорія, законодавство практика: [монографія.] / В. М. Єрмоленко. – К.: Магістр – ХХІ ст., 2005. – 304 с.
41. Жданов Д. В. Реорганизация акционерных обществ в Российской Федерации. / Д. В. Жданов. – М.: Лекс-Книга, 2002. – 302 с.
42. Жушман В. П. Опорно-логічні схеми з навчальної дисципліни «Аграрне право України» та аграрне законодавство України: навч. посіб. / В. П. Жушман, Г. С. Корнієнко. – Х.: Одіссей, 2009. – 400 с.
43. Зайчук О. В. Теорія держави і права. [Електронний ресурс]. / О. В. Зайчук, Н. М. Оніщенко. – Режим доступу: http://ebk.net.ua/Book/law/zaychuk_tdp/part3/1701.htm
44. Земельний кодекс України // Відом. Верхов. Ради України. – 2002. – № 3-4. – Ст. 27.
45. Земельний кодекс України: науково-практичний коментар / за ред. В. І. Семчика. – К.: Ін Юре, 2004. – С. 450.
46. Земельне право України: підруч. / за ред. О. О. Погрібного та І. І. Каракаша. – К.: Істина, 2003. – 448 с.
47. Земельне право України: підручник / М. В. Шульга (кер. авт кол.), Г. В. Анісімова, Н. О. Багай, А. П. Гетьман, та ін.; за ред. М. В. Шульги. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 368 с.
48. Землі сільськогосподарського призначення: права громадян України: наук.-навч. посіб. / за ред. Н. І. Титової. – Л.: ПАІС, 2005. – 368 с.
49. Знаменський Г. Л. Хозяйственный механизм и право. – К.: Наук. думка, 1988, – 160 с.
50. Зубатенко О. М. Припинення суб’єктів господарювання. автореф. дис. На здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. / О. М. Зубатенко. – Донецьк. – 2008. – 18 с.
51. Зубатенко О. М. Припинення суб’єктів господарювання: Дис. канд. юрид. наук. / О. М. Зубатенко. – Донецьк, – 2008. – 222 с.
52. Інструкція по інвентаризації основних засобів, матеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків [Електронний ресурс]: наказ М-ва. фінансів України від 11.08.1994 р., № 69, (із змінами від 5 серп. 2010 р.). Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0202-94
53. Ісаков М. Г. Правовий статус підприємства як суб’єкта господарювання: дис. канд. юрид. наук. / М. Г. Ісаков. – Донецьк. – 2006. 227 с.
54. Иконицкая И. А. Правовое регулирование рыночного оборота сельскохозяйственных земель: / И. А. Иконицкая, Н. И. Краснов // Право собственности на землю в сельском хозяйстве Российской Федерации. – М., 1998. – С. 15-43.
55. Кибенко Е. Р. Научно-практический комментарий Закона Украины «О хозяйственных обществах» / Е. Р. Кибенко. – Х.: Эспада, – 2000. –146 с.
56. Кібенко О. Р. Сучасний стан та перспективи правового регулювання корпоративних відносин: порівняльно-правовий аналіз права ЄС, Великобританії та України: дис… д-ра юрид. наук: 12.00.04 / О. Р. Кібенко. – Х., – 2006. – 526 с.
57. Кирєєва І. В. Деякі питання припинення права на земельну ділянку / І. В. Кирєєва // Проблеми законності: Зб. наук. пр. / відп. ред. В. Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2005. – Вип. 73. – С. 134-139.
58. Коваленко Т. О. Правові аспекти реструктуризації недержавних сільськогосподарських підприємств / Т.О. Коваленко // Право України. – 2001. – №2. – С. 87-91.
59. Коваленко Т. О. Правове регулювання банкрутства сільськогосподарських підприємств. / Т. О. Коваленко // Законодавство України: наук. – практ. комент. – 2005. – №5. – С. 36-45.
60. Коваленко Т. Особливості правового регулювання відновлення платоспроможності та банкрутства сільськогосподарських підприємств / Т. Коваленко // Вісн. Київ. Нац. ун-ту ім. Т. Шевченка. – Сер. юрид. науки. Вип. 70-71. – К.: ВПЦ «Київський ун-т», 2006. – С. 68-73.
61. Коваленко Т. Правові аспекти ліквідації недержавних сільськогосподарських підприємств у процесі їх реструктуризації / Т. Коваленко // Право України. – 2003. – №6. – С. 33-37.
62. Ковжарова Е. Заплутаний процес припинення діяльності СПД / Е. Ковжарова // Юрид. журн. – 2003. – № 10. – С. 27-32.
63. Кодекс України про адміністративні правопорушення. Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – № 51. ст. 1122
64. Кодекс України про адміністративні правопорушення. Науково-практичний коментар / Р. А. Калюжний, А. Т. Комзюк, О. О. Погрібний та ін.; – К.: Всеукр. асоц. видавців. Правова єдність, 2008. – 781 с.
65. Козлова Н. В., Ем В. С. Гражданское право / под общ. ред. Е. А. Суханова. – 2-е изд. – М.: БЕК, 2002. – Т. II. полутом 2. – 517 c.
66. Козлова Н. В. Создание юридических лиц: взгляд в будущее / Н. В. Козлова // Хоз-во. и право. – 2000. – № 1. – С. 106-116.
67. Козодаев М. А. Оценка бизнеса при слияниях и поглощениях / М. А. Козодаев // Аудитор. – 2004. – №9. – С.58-63.
68. Коломієць-Людвіг Е. П. Інститут правового регулювання злиття й поглинання суб’єктів господарювання у вітчизняній системі права / Е. П. Коломієць-Людвіг // Проблеми законності: зб. наук. пр. / відп. ред. В. Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2009. – Вип. 103. – С. 69-75
69. Коломієць-Людвіг Е. П. Поглинання як юридична категорія в господарському праві / Е. П. Коломієць-Людвіг // Підприємництво, госп-во і право. – 2010. – №1. – С. 79-83.
70. Комаров С. А. Теория государства и права: Учеб.-метод. пособие: [Краткий ученик для вузов.] / С. А. Комаров, А. В. Малько. – М.: Норма – Инфра М, – 1998. – 448 с.
71. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р., № 254к/96-ВР – Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
72. Коровайко А. В. Договоры о слиянии и присоединении хозяйственных обществ / А. В. Коровайко // Хоз-во и право. – 2001. – № 2. – С. 53-59.
73. Коровайко А. В. Реорганизация хозяйственных обществ / А. В. Коровайко. – М.: НОРМА, – 2001. – 112 с.
74. Костяшкін І. О. До питання про правове регулювання припинення права на землю / І. О. Костяшкін // Університет. наук. зап.: Часоп Хмельн. ун-ту упр. та права. – 2007. – № 1 (21). – С. 164-169.
75. Кравчук В. М. Корпоративне право: наук.-практ. коментар законодавства та судової практики / В. М. Кравчук. – К.: Істина, 2005. – 656 с.
76. Кравчук В. Правові ознаки юридичної особи / В. Кравчук //Предпринимательство, хоз-во и право. – 1999. – №9. – С.11-13, 39-41.
77. Кравчук В. Сутнісні ознаки юридичної особи / В. Кравчук //Предпринимательство, хоз-во и право. – 1999. – №7. – С. 30-32.
78. Кримінальний кодекс України // Відом. Верхов. Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
79. Кулинич П. Ф. Підстави припинення прав на землю: деякі теоретичні та практичні питання / П. Ф. Кулинич // Земельне право України. – 2006. – № 2. – C. 31-36.
80. Кулинич П. Ф. Правові проблеми охорони і використання земель сільськогосподарського призначення в Україні: монографія. / П. Ф. Кулинич. – К.: Логос. – 2011. – 688 с.
81. Кучеренко І. М. Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права: монографія / І. М. Кучеренко. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. – 328с.
82. Ластівка В. М. Правове регулювання відносин добровільної відмови власника від права на земельну ділянку / В. М. Ластівка / Вісн. Запоріз. націон. ун-ту: збір. наук. ст.: [юридичні науки.] – Запоріжжя: Запоріз. націон. ун-ет, 2006. – С. 148-154.
83. Ломакин Д. В. Договоры о создании и реорганизации юридических лиц / Д. В. Ломакин // Законодательство. – 2004. – № 2. – С. 44-52.
84. Луспеник Д. Роль суду в цивільному змагальному процесі / Д. Луспеник [Електронний ресурс]: // Юрид. жур. – 2004. – № 5. – Режим доступу: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=1156
85. Малышев К. И. Исторический очерк конкурсного процесса / К. И. Малышев. – СПб.: Тип. Товарищества «Общественная польза», 1871. – 459 с.
86. Мартышкин С. В. Понятие и признаки реорганизации юридического лица: автореф. дис. на соискание ученой степени д-ра юрид. наук: 12.00.03 / С. В. Мартышкин; Волгоград. юрид. ин-т МВД России. – Волгоград, 2000. – 25 с.
87. Мейер Д. И. Русское гражданское право: в 2-х ч. / Д. И. Мейер. – 2-е изд. испр.: М.: [Классика российской цивилистики. – по испр. и доп. 8-му изд., 1902]. – 235 с.
88. Мейер Д. И. Русское гражданское право (в 2 ч.) / Д. И. Мейер. – по испр. и доп. 8-му изд., 1902. 3-е изд., испр. – М.: – 2003. – 831 с.
89. Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затв. наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.97 р. № 171 // Офіційний вісник України. – 1998. – №18. – Ст. 664.
90. Митний кодекс України: Закон України від 13.03.2012 року, № 4495-VI // Голос України від 21.04.2012 р., – № 73/ 73-74.
91. Мірошниченко А. М. Земельне право України: підручник / А. М. Мірошниченко. – 2-ге видання, допов. і переробл. – К.: Алерта; ЦУЛ, 2011. – 678 с.
92. Можайскова И. В. Социалистическое предприятие в структуре общественного производства / И. В. Можайскова. – М.: Мысль, 1969. – 292 с.
93. Мудрова О. О. Конституційні засади забезпечення припинення земельних прав / О. О. Мудрова // Конституція України – основа побудови правової держави і громадянського суспільства: тези доп. та наук. повідомл. учасників всеукр. науково-практ. конф. молодих учених та здобувачів (26-27 черв. 2006 р.) / за заг. ред. М. І. Панова. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2006. – С. 386.
94. Мунтян В. Л. Правові проблеми раціонального природокористування: монографія / В. Л. Мунтян. – К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1993. – 180 с.
95. Носік В. В. Захист права власності на землю юридичних осіб в суді / В. В. Носік // Вісн. Вищ. арбітраж. суду України. – 1999. – № 2. – С. 174-181.
96. Носік В. В. Право власності на землю суб’єктами підприємництва як основа формування ринкових земельних відносин / В. В. Носік // Держава і право. Юрид. і політ. науки. Вип. 10.: зб. наук. пр., – К.: Ін-т держави і права НАН України, 2001. – С. 363-366.
97. Носік В. В. Право власності на землю Українського народу: [монографія] / В. В. Носік. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 544 с.
98. Носік В. В. Припинення права приватної власності на землю в Україні / В. В. Носік // Земельне право України. – 2006. – № 6. – С. 42-48
99. Падошик Ю. Банкрутство: проблемні питання та альтернативна процедура / Ю. Падошик // Економіка, фінанси, право. – 1998 – №9. – С. 15-18.
100. Погрібний О. О. Окремі питання вирішення земельних спорів / О. О. Погрібний // Пробл. законності: зб. наук. пр. / відп. ред. В. Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад України, 2009. – Вип. 100. – С. 175-187.
101. Погрібний О. О. Селянські господарства і оренда. Організаційно-правові питання / О. О. Погрібний. –К: Урожай, – 1992. – 192 с.
102. Податковий кодекс України // Відом Верх. Ради України. – 2011. – № 13-14, 15-16, 17. – Ст. 112.
103. Покальчук М. The Development Of Agrarian Relation In Different Countries / М. Покальчук. – зб. тез доп та наук. повідомлень «круглого столу» на тему «Іноземна мова і сучасні тенденції юридичної науки очима молодих учених» (16 квітня 2010 р.) / за заг. ред. А. П. Гетьмана. – Х: Нац юрид. акад України ім. Я. Мудрого, 2010. – С. 56-58.
104. Покальчук М. Ю. До питання про припинення діяльності сільськогосподарських підприємств внаслідок припинення їх прав на землю. / М. Ю. Покальчук. – зб. наук. пр. за результатами міжнародної наук.-практ. конф. «Право та суспільні відносини: умови та способи гармонізації» (м. Харків, 22-23 червня 2012 р.) – [у 2-х т.] – Х.: ГО «Асоц. аспірантів-юристів», 2012. – Т. 2 – С. 101-104.
105. Покальчук М. Ю. Загальна характеристика припинення діяльності сільськогосподарських підприємств. / М. Ю. Покальчук. – зб. наук. праць за результ. міжнародної наук.-практ. конф. «Актуальні проблеми реформування земельних, аграрних та господарських правовідносин в Україні» (м. Хмельн., 14-15 трав. 2010 р.). – Хмельницький: Вид-во Хмельн. ун-ту упр. та права, 2010. – С. 171-173.
106. Покальчук М. Ю. Особливості банкрутства сільськогосподарських підприємств / М. Ю. Покальчук // Юридична осінь 2010 року: зб. тез доп. та наук. повідомлень учасників всеукр. наук.-практ. конф молодих учених та здобувачів (23-24 листопада 2010 р.) / за заг. ред. А. П. Гетьмана. – Х: Нац. юрид. акад України ім. Я. Мудрого. 2010. – С. 310-312.
107. Покальчук М. Ю. Правова регламентація припинення діяльності сільськогосподарських підприємств / М. Ю. Покальчук // Південноукр. правнич. часоп. – 2010. – № 2. – С. 103-105.
108. Покальчук М. Ю. Правове регулювання припинення діяльності сільськогосподарських підприємств унаслідок припинення їх прав на землю / М. Ю. Покальчук // Публічне право: наук.-практ. юрид. жур. – 2011. – № 3. С. 327-332.
109. Покальчук М. Ю. Правові питання припинення діяльності сільськогосподарських підприємств внаслідок визнання їх банкрутами. / М. Ю. Покальчук [Електронний ресурс] // Форум права. – 2012. – № 2. – С. 574-579 – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2012-2/12pmjvib.pdf
110. Покальчук М. Ю. Припинення діяльності сільськогосподарських підприємств внаслідок визнання їх банкрутами. Правова регламентац