ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ У ДІЯЛЬНОСТІ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………..……………………………………………4
РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ І ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ У ДІЯЛЬНОСТІ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ………….………………………………...….…..13
1.1. Сучасний стан, поняття і особливості екологічної безпеки у діяльності залізничного транспорту в Україні……………………………………………………..13
1.2. Становлення і розвиток правового регулювання відносин щодо забезпечення екологічної безпеки у діяльності залізничного транспорту………………..………………………………………………………………36
Висновки до Розділу 1……………………………………………..……….…….68
РОЗДІЛ 2 ДЕРЖАВНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ У ДІЯЛЬНОСТІ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ……………………..………..…………………………………...….….71
2.1. Поняття, функції і система органів, які забезпечують екологічну безпеку у діяльності залізничного транспорту……………………………..…………………..…71
2.2. Державний контроль і нагляд щодо забезпечення екологічної безпеки у діяльності залізничного транспорту……………………………………………………92
Висновки доРозділу 2…………………………………………..……....…….…112
РОЗДІЛ 3 ПОНЯТТЯ, ВИДИ І ОСОБЛИВОСТІ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЕКОЛОГІЧНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ У ПРОЦЕСІ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ………...……………………...115
3.1. Поняття, ознаки, підстави юридичної відповідальності за екологічні правопорушення у процесі діяльності залізничного транспорту…….……………..115
3.2. Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення у процесі діяльності залізничного транспорту…………………………………………………..127
3.3. Кримінальна відповідальність за злочини проти довкілля у процесі діяльності залізничного транспорту……………………………………….………….141
3.4. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу у процесі діяльності залізничного транспорту…………..154
3.5. Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення у процесі діяльності залізничного транспорту…………………………………………………..168
Висновки до Розділу 3……………………………………….………………….176
ВИСНОВКИ………………………………………………………………..……183
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….…189

.

ВСТУП
Актуальність теми. На початку третього тисячоліття в умовах розгортання глобалізаційних процесів у всіх сферах суспільної діяльності все більшої ваги та актуальності набувають охорона навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки у процесі діяльності транспорту, зокрема залізничного. Це пов’язано з тим, що саме залізничний транспорт, відповідно до Основних напрямків державної політики України в сфері охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки віднесений до значних забруднювачів довкілля, зважаючи на свій багатофакторний негативний та зростаючий вплив на природне середовище. Так за даними Національної доповіді про стан навколишнього природного середовища в Україні за 2006 рік, протягом 2000-2006 р.р. кількість викидів забруднюючих речовин лише у атмосферне повітря від пересувних засобів зросла на 147,8 тис. т., при цьому обсяг викидів від об’єктів залізничного транспорту у 2006 році становив 67435,7 т., що на 105,6% перевищує їх обсяг у 2005 році. Тому питання охорони довкілля від забруднення внаслідок діяльності залізничного транспорту України вимагають детального правового регулювання. У даному контексті неабияку важливість мають оптимальне і гармонійне співвідношення екологічних та економічних інтересів суспільства у процесі експлуатації об’єктів залізничного транспорту. Однак, на функціональному рівні, поки що, не повною мірою забезпечується збалансоване поєднання дотримання екологічно безпечних вимог у процесі реалізації основних економічних показників діяльності залізниць щодо перевезень. Звісно, у чинному законодавстві України в умовах становлення і розвитку правового регулювання суспільних відносин з охорони довкілля загалом, певні кроки у цьому напрямку зроблені через закріплення у ряді нормативно-правових актів необхідності додержання природоохоронного законодавства на залізничному транспорті, але без чітких механізмів їх практичного застосування. Вони швидше носять декларативний, аніж регулятивно-забезпечувальний характер, оскільки немає виключної законодавчо визначеної ланки органів державного управління, які б були уповноважені та зобов’язані забезпечувати і контролювати процес дотримання екологобезпечних вимог саме у сфері залізничного транспорту. Детально не врегульовані і питання видів юридичної відповідальності за порушення даних вимог тощо. Це все у комплексі створює труднощі та сумнівні передумови ефективної дії на практиці даних положень і потребує відповідного правового врегулювання.
Таким чином, на сучасному етапі розвитку суспільних відносин в Україні одним із першочергових завдань природоохоронної державної політики повинно стати вдосконалення нормативно-правової бази щодо забезпечення екологічної безпеки у сфері залізничного транспорту. Зазначені вище чинники, а також недостатній рівень наукових розробок означених проблем у правовій науці, відсутність єдиного комплексного їх наукового дослідження і обумовлюють актуальність та важливість обраної теми дисертаційної роботи.
Науково-теоретичною базою даного дослідження є праці провідних українських науковців у галузі екологічного права. Зокрема, наукові розробки В. І. Андрейцева, А. Г. Арнаута, Г. І. Балюк, В. Д. Басая, А. Г. Бобкової, Ю. О. Вовка, С. П. Гавриша, А. П. Гетьмана, В. І. Гордєєва, І. І. Каракаша, В. В. Костицького, М. В. Краснової, С. М. Кравченко, Н. Р. Малишевої, В. Л. Мунтяна, М. І. Малишка, О. О. Погрібного, В. К. Попова, Б. Г. Розовського, М. В. Руденка, В. І. Семчика, Н. І. Титової, Г. В. Тищенка, В. І. Федоровича, В. С. Шахова, Ю. С. Шемшученка, М. В. Шульги та інших стали основою для формулювання загальних підходів щодо правового забезпечення екологічної безпеки у процесі діяльності залізничного транспорту.
Важливою теоретичною основою для дисертаційного дослідження стали праці видатних представників радянської і російської правової науки (Г. О. Аксеньонка, М. М. Брінчука, С. А. Боголюбова, М. І. Васильєвої, Т. М. Гайворонської, О. К. Голіченкова, О. Л. Дубовик, Б. В. Єрофєєва, Л. А. Заславської, О. А. Іванової, Є. М. Жевлакова, О. С. Колбасова, В. В. Круглова, Є. А. Немировського, В. В. Петрова, Г. М. Полянської та інших).
При написанні роботи аналізувались і праці науковців у галузі транспортного права (В. К. Гіжевського, Е. Ф. Демського, С. Е. Демського, А. В. Мілашевича, О. Г. Ярема та інших), а також наукові розробки представників природничо-наукових галузей знань, які торкались питання впливу залізничного транспорту на стан довкілля (І. Я. Аксенова, В. І. Аксенова, І. Р. Голубєва, Ю. А. Злобіна, С. В. Капранова, Ю. І. Коробова, В. П. Кучерявого, М. М. Маслова, М. М. Мусієнка, Ю. В. Новікова, Л. Г. Чернюк та інших).
Зв’язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою частиною цільової комплексної програми кафедри трудового, екологічного та аграрного права Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника «Проблеми правового регулювання екологічних та аграрних відносин в Україні в сучасних умовах».
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є з’ясування змісту і сутності правового забезпечення екологічної безпеки у процесі діяльності залізничного транспорту в Україні.
Зазначена мета зумовила наступні завдання наукового дослідження:
- визначити основні напрямки негативного впливу залізничного транспорту на стан навколишнього природного середовища;
- обґрунтувати закономірності розвитку правового регулювання та становлення наукових розробок щодо правового забезпечення екологічної безпеки у сфері залізничного транспорту;
- розкрити сутність і дати визначення поняття “екологічна безпека у процесі діяльності залізничного транспорту” та сформулювати його ознаки;
- охарактеризувати поняття та особливості державно-правового механізму забезпечення екологічної безпеки у процесі діяльності залізничного транспорту і визначити види суб’єктів його реалізації;
- з’ясувати зміст функцій екологічного контролю та нагляду щодо додержання природоохоронного законодавства у сфері залізничного транспорту;
- визначити поняття, особливості, підстави і види юридичної відповідальності за екологічні правопорушення у сфері залізничного транспорту;
- сформулювати науково-обґрунтовані пропозиції з вдосконалення чинного законодавства України щодо правового забезпечення екологічної безпеки у процесі діяльності залізничного транспорту.
Об’єкт дослідження − це суспільні відносини, які виникають під час правового забезпечення екологічної безпеки у процесі діяльності залізничного транспорту.
Предметом дослідження є норми, які регулюють правове забезпечення екологічної безпеки у діяльності залізничного транспорту.
Методи дослідження. У процесі дослідження використано дві групи методів наукового пізнання: загальнонаукові (діалектичний, історичний, структурно-функціональний, формально-логічний методи, метод системного аналізу,) та спеціальні правові методи дослідження (порівняльно-правовий, метод тлумачення правових норм). Визначальним у цій системі методів виступає саме діалектичний, який дав можливість дослідити проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. Застосування діалектичного та історичного методів дозволило проаналізувати процес становлення та розвитку правового регулювання суспільних відносин щодо забезпечення екологічної безпеки у сфері залізничного транспорту. За допомогою методу системного аналізу досліджувалися теоретичні положення щодо поняття екологічної безпеки у процесі діяльності залізничного транспорту та її ознак. Застосування структурно-функціонального методу дослідження дозволило виявити системний зміст поняття екологічної безпеки у процесі діяльності залізничного транспорту, а відтак – визначити сферу дії законодавства щодо правового забезпечення екологічної безпеки у сфері залізничного транспорту. За допомогою формально-логічного методу та методу тлумачення правових норм розкрито зміст правових норм, що визначають особливості правового забезпечення екологічної безпеки у процесі діяльності об’єктів залізничного транспорту. Порівняльно-правовий метод дозволив визначити роль зарубіжного досвіду щодо правового забезпечення екологічної безпеки у сфері залізничного транспорту для вдосконалення національного законодавства.
Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що подана до захисту робота є одним з перших в українській еколого-правовій науці комплексним дослідженням сутності і змісту правового забезпечення екологічної безпеки у процесі діяльності залізничного транспорту та здійснена на основі опрацювання науково-теоретичних розробок вчених-юристів, національного та міжнародного екологічного законодавства і практики їх застосування.
До результатів, що містять наукову новизну, слід віднести наступні, які виносяться на захист:
уперше:
- запропоновано авторське визначення: «екологічна безпека у процесі діяльності залізничного транспорту – це цілісна складова національної екологічної безпеки, яка представляє собою комплексну систему заходів впливу і мір відповідальності, що застосовуються у процесі виробництва, будівництва, експлуатації, здійснення перевезень рухомими пересувними транспортними засобами та діяльності стаціонарних об’єктів матеріально-технічного обслуговування відповідно і у межах встановлених нормативно, з метою захисту життєво важливих інтересів людини, суспільства, держави та охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів у поєднанні із забезпеченням безперебійної роботи залізничного транспорту для задоволення потреб суспільного виробництва», а також виведено ознаки екологічної безпеки у процесі діяльності залізничного транспорту: галузь застосування – сфера залізничного транспорту, спеціальна мета, яка, з одного боку полягає у захисті життя, здоров’я, людей, у охороні навколишнього природного середовища, а з іншого – у задоволенні потреб суспільного виробництва і населення у залізничних перевезеннях; об’єкт безпеки – рухомі (пересувні) транспортні засоби та стаціонарні об’єкти матеріально-технічного обслуговування залізничного транспорту; взаємозв’язок екологічних вимог з технічними характеристиками діяльності залізничного транспорту; структурованість – технічний, організаційний, юридичний рівні;
- здійснено класифікацію екологічних вимог, які застосовуються у процесі діяльності залізничного транспорту;
- визначено особливості державно-правового механізму щодо забезпечення екологічної безпеки у процесі діяльності залізничного транспорту і запропоновано критерії поділу органів, які реалізовують управлінські функції у даній групі відносин та проведено детальний аналіз їх компетенції. Зокрема, до органів, які забезпечують державне управління щодо охорони довкілля на залізничному транспорті належать органи загальної компетенції та органи спеціальної компетенції, у свою чергу останні залежно від характеру повноважень поділяються на органи галузево-комплексної та галузево-видової компетенції;
- висловлено пропозиції щодо необхідності створення спеціалізованого природоохоронного підрозділу у межах Державної адміністрації залізничного транспорту України, зважаючи на специфіку діяльності залізничного транспорту, з його безпосереднім підпорядкуванням Міністерству транспорту і зв’язку України та з координацією його діяльності Міністерством охорони навколишнього природного середовища України – Головного управління екологічної безпеки, природокористування та охорони довкілля;
- запропоновано критерії класифікації екологічних правопорушень та злочинів проти довкілля у сфері залізничного транспорту;
удосконалено:
- положення про розмежування функцій контролю та нагляду за дотриманням природоохоронного законодавства у процесі діяльності залізничного транспорту;
- положення про визначення підстав і особливостей видів юридичної відповідальності за екологічні правопорушення у процесі діяльності залізничного транспорту і обґрунтовано необхідність внесення змін до чинного законодавства України, де регламентуються питання щодо видів складів злочинів проти довкілля та адміністративних, цивільних, дисциплінарних екологічних правопорушень у сфері залізничного транспорту;
дістало подальший розвиток:
- положення про необхідність врегулювання відносин щодо забезпечення екологічної безпеки в цілому і у сфері залізничного транспорту зокрема, у окремому структурованому нормативно-правовому акті – проекті Закону України “Про екологічну (природно-техногенну) безпеку”, запропоновано модель закріплення у ньому відповідних норм щодо поняття і особливостей гарантування дотримання екологічно безпечних вимог у процесі діяльності залізничного транспорту;
- положення про закріплення основоположних визначальних засад щодо забезпечення екологічної безпеки у сфері залізничного транспорту в єдиному кодифікованому акті екологічного законодавства – Екологічному кодексі України;
- положення про внесення рекомендацій з приводу доцільності закріплення у ряді нормативних актів галузевого транспортного законодавства детальних положень щодо необхідності охорони довкілля у сфері залізничного транспорту, зокрема, у Законі України “Про залізничний транспорт”, у Статуті залізниць України, у Правилах технічної експлуатації залізниць тощо;
- пропозиції про можливість врегулювання особливостей здійснення екологічного контролю і нагляду в цілому, і у сфері транспорту, зокрема у Положенні про екологічний контроль та Положенні про нагляд у галузі охорони довкілля та необхідність створення окремого структурного підрозділу щодо нагляду у сфері охорони довкілля у межах Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, який би здійснював нагляд за дотриманням природоохоронного законодавства у різних сферах суспільної діяльності, в тому числі і у процесі експлуатації об’єктів залізничного транспорту;
Практичне значення одержаних результатів. Основні положення та результати дослідження можуть бути використані:
у науково-дослідній сфері – результати дисертації можуть бути основою для подальших досліджень актуальних проблем правового забезпечення екологічної безпеки у діяльності залізничного транспорту;
у правотворчій сфері – висновки та пропозиції, викладені в дисертації можуть бути використані при вдосконаленні вітчизняного законодавства щодо забезпечення екологічної безпеки у діяльності залізничного транспорту;
у навчальному процесі – положення, теоретичні висновки можуть бути використані при розробці навчальних посібників і методичних матеріалів, а також при читанні лекцій та проведенні практичних занять з курсу “Екологічне право України”.
Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертації положення, узагальнення, оцінки та висновки, рекомендації і пропозиції обґрунтовані дисертантом на підставі особистих досліджень у результаті опрацювання та аналізу матеріалів практики діяльності Державної адміністрації залізничного транспорту України, відповідних наукових та нормативно-правових джерел. Особистий внесок здобувача у друкованих працях конкретизовано у списку опублікованих праць.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і пропозиції, що містяться в дисертації, обговорювалися на засіданні кафедри трудового, екологічного та аграрного права та міжкафедральних засіданнях Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, та були оприлюднені на науково-практичних конференціях, а саме: VІ Регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано-Франківськ, 22 квітня 2005 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених та аспірантів “Реформування кримінального та кримінально-процесуального законодавства України: сучасний стан та перспективи” (м. Івано-Франківськ, 30 вересня – 1 жовтня 2005 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених, аспірантів та студентів “Захист прав людини в Україні. Теоретичні та практичні аспекти” (м. Донецьк, 9-10 грудня 2006 р.); Всеукраїнській міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано-Франківськ, 28 квітня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні питання реформування правової системи України” (м. Луцьк, 2-3 червня 2006 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми сучасних наук: теорія та практика – 2006” (м. Дніпропетровськ, 16 червня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених “П’яті осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 27-28 жовтня 2006 р); Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції “Правова держава: напрямки та тенденції її розбудови в Україні” (м. Тернопіль, 25 лютого 2007 р.); Всеукраїнській міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина” (м. Івано-Франківськ, 20 квітня 2007 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Від громадянського суспільства – до правової держави” (м. Харків, 25 квітня 2007 р.); ІV Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні питання реформування правової системи України” (м. Луцьк, 1-2 червня 2007 р.); Регіональній науково-практичній конференції, присвяченій 15-ій річниці Юридичного інституту “Верховенство права у правозастосовчій діяльності” (м. Івано-Франківськ, 12-13 жовтня 2007 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина” (м. Івано-Франківськ, 11 квітня 2008 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у 21 науковій праці, з яких 7 статей надруковані у фахових виданнях з юридичних наук, які входять до переліку ВАК України та тез доповідей на 14 конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Результатом проведеного дослідження стало вирішення наукового завдання, яке полягало у з’ясуванні сутності та змісту правового забезпечення екологічної безпеки у діяльності залізничного транспорту України:
1. Залізничний транспорт в Україні чинить значний негативний вплив на навколишнє природне середовище, який проявляється у таких напрямках: забруднення атмосферного повітря, вод, земельних, лісових ресурсів, рослинного і тваринного світів, шумове забруднення тощо. Тому експлуатація об’єктів залізничного транспорту повинна здійснюватись з огляду і у відповідності до встановлених на нормативно-правовому рівні екологічно безпечних вимог та вимог з охорони довкілля. Таким чином, питання щодо правового регулювання екологічної безпеки у сфері залізничного транспорту, зважаючи на складність даної групи суспільних відносин та їх важливість як для забезпечення економічних, так і екологічних інтересів суспільства, потребують комплексного системного дослідження і повинні розглядатись як окремий напрям природоохоронної діяльності в Україні.
2. Становлення і розвиток правового регулювання суспільних відносин щодо гарантування екологічної безпеки у сфері залізничного транспорту, а також формування наукових розробок у досліджуваній галузі свідчать про поетапне поступове зародження правових основ здійснення природоохоронних заходів у процесі діяльності об’єктів залізничного транспорту. І хоча напрацьовано значну нормативно-правову базу у врегулюванні даних питань, ці положення носять декларативний, узагальнений характер, тому поки що не забезпечують повною мірою реалізацію державної екологічної політики у цій групі відносин та потребують вдосконалення. Зокрема, існуючу у сучасних умовах в Україні систему нормативно-правових актів щодо охорони довкілля на залізничному транспорті можна класифікувати на види за такими критеріями як-от: а) за юридичною силою (закони і підзаконні акти); б) залежно від об’єктного спрямування (акти з інтегрованим об’єктом та акти зі спеціальним (диференційованим) об’єктом); в) залежно від характеру врегульованих відносин (загальні та спеціальні акти); г) залежно від мети (ресурсно-регулятивні та ресурсно-охоронні акти); д) за масштабним фактором дії (акти національного законодавства та міжнародно-правові).
3. Механізм правового забезпечення екологічної безпеки у процесі діяльності залізничного транспорту на сучасному новітньому етапі розвитку суспільних відносин у Україні перебуває на стадії формування, оскільки у чинному законодавстві окреслені лише загальні орієнтири природоохоронної діяльності у сфері залізничного транспорту та задекларована необхідність нормативно-правової регламентації додержання екологічно безпечних вимог під час експлуатації об’єктів даного виду транспорту.
4. Екологічна безпека у процесі діяльності залізничного транспорту – це цілісна складова національної екологічної безпеки, яка представляє собою комплексну систему заходів впливу і мір відповідальності, що застосовуються у процесі виробництва, будівництва, експлуатації, здійснення перевезень рухомими пересувними транспортними засобами та діяльності стаціонарних об’єктів матеріально-технічного обслуговування відповідно і у межах встановлених нормативно, з метою захисту життєво важливих інтересів людини, суспільства, держави та охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів у поєднанні з забезпеченням безперебійної роботи залізничного транспорту для задоволення потреб суспільного виробництва. До ознак екологічної безпеки у процесі діяльності залізничного транспорту належать: галузь застосування – сфера залізничного транспорту; спеціальна мета – захист життя і здоров’я особистості, суспільства, охорона навколишнього природного середовища, задоволення потреб суспільного виробництва і населення у залізничних перевезеннях; об’єкт безпеки – рухомі (пересувні) транспортні засоби та стаціонарні об’єкти матеріально-технічного обслуговування залізничного транспорту; взаємозв’язок екологічних вимог з технічними характеристиками діяльності залізничного транспорту; структурованість – технічний, організаційний, юридичний рівні.
5. Державно-правовий механізм забезпечення екологічної безпеки у сфері залізничного транспорту характеризується такими спеціальними ознаками: сферою застосування; спеціальними суб’єктами та об’єктами управлінської діяльності; системою заходів управлінської діяльності; комплексним характером управлінської діяльності. До органів, які забезпечують державне управління щодо охорони довкілля у процесі експлуатації об’єктів залізничного транспорту належать органи загальної та спеціальної компетенції. У свою чергу органи спеціальної компетенції залежно від характеру їх повноважень можна поділити на органи галузево-комплексної та галузево-видової компетенції.
6. Зважаючи на багаторівневу систему органів управління щодо забезпечення екологічної безпеки у сфері залізничного транспорту, які наділені координаційними, узагальненими та опосередкованими повноваженнями, що значною мірою дублюються, обґрунтовано необхідність створення спеціалізованого окремого структурного підрозділу у межах Укрзалізниці, зокрема, Головного управління екологічної безпеки, природокористування та охорони довкілля, з його безпосереднім підпорядкуванням з огляду на специфіку експлуатаційної діяльності залізничного транспорту Міністерству транспорту і зв’язку України та з координацією його діяльності Міністерством охорони навколишнього природного середовища України. Правовий статус даного Головного управління доцільно врегулювати у окремій інструкції, де слід закріпити його повноваження щодо здійснення функцій організаційного керівництва, координації, планування, контролю, нормативно-правового забезпечення процесу природоохоронної діяльності на залізничному транспорті.
7. Одне з пріоритетних місць у механізмі забезпечення екологічної безпеки у процесі діяльності залізничного транспорту належить екологічному контролю та нагляду, основними критеріями розмежування яких виступають сфера та напрямки застосування. Функція екологічного нагляду на залізничному транспорті полягає лише у перевірці додержання вимог екологічної безпеки та виявленні їх порушень, а екологічний контроль передбачає також і безпосереднє втручання у господарську діяльність об’єктів залізничного транспорту щодо охорони довкілля.
Враховуючи те, що контрольними повноваженнями щодо дотримання екологічно безпечних вимог у процесі діяльності залізничного транспорту наділені ряд різногалузевих органів без чіткого розмежування компетенції між ними пропонується, щоб переважне право здійснювати екологоконтрольні функції у досліджуваній сфері було закріплено за Державною екологічною інспекцією у взаємодії зі Укрзалізницею та спеціально створеними на залізничних шляхах України науково-дослідними, експериментальними екологічними лабораторіями, які б у сукупності здійснювали оперативне реагування та контроль за виникненням надзвичайних ситуацій на залізничному транспорті і недотриманням вимог екологічної безпеки.
8. Функція екологічного нагляду за додержанням природоохоронного законодавства на залізничному транспорті забезпечується у процесі діяльності органів природоохоронної та транспортної прокуратур. З метою уникнення існуючих на практиці дублювань повноважень даних органів вбачається за необхідне на рівні чинного законодавства чітко розмежувати компетенцію між ними, передавши справи, пов’язані з порушенням лише екологічних вимог на залізничному транспорті у безпосереднє відання органів природоохоронної прокуратури. Також доцільно створити окремий підрозділ у межах Міністерства охорони навколишнього природного середовища, зокрема, Державну наглядову інспекцію, яка б здійснювала безпосереднє управління та координацію наглядової діяльності щодо додержання природоохоронного законодавства в цілому, і у сфері залізничного транспорту теж. Обґрунтовано необхідність розробки Положень про екологічний контроль та нагляд у галузі охорони довкілля, де слід, у окремих їх підрозділах, визначити основоположні засади здійснення контрольно-наглядових функцій у сфері залізничного транспорту за дотриманням природоохоронного законодавства.
9. Юридична відповідальність за екологічні правопорушення у процесі діяльності залізничного транспорту характеризується такими комплексними і взаємопов’язаними спеціальними ознаками: галузевою (юридична відповідальність застосовується за екологічні правопорушення саме у сфері залізничного транспорту), диференційованою (даний вид відповідальності встановлюється за екологічні правопорушення з огляду на ті природні об’єкти, що зазнають впливу з боку залізничного транспорту) та детермінуючою (юридична відповідальність виникає на підставі порушення чи недотримання екологічно безпечних вимог у процесі діяльності об’єктів залізничного транспорту).
10. Оскільки у чинному законодавстві України чітко і детально не визначені види екологічних правопорушень та екологічних злочинів саме у сфері залізничного транспорту, запропоновано критерії їх поділу на групи. Зокрема, адміністративні екологічні правопорушення у досліджуваній сфері слід класифікувати за такими ознаками: а) залежно від природного об’єкта, який зазнає негативного впливу у процесі діяльності залізничного транспорту; б) залежно від специфіки порушених екологічних вимог; в) залежно від характеру вчиненого посягання; г) залежно від спрямованості на об’єкт посягання.
Дисциплінарні екологічні проступки у сфері залізничного транспорту можна поділяти на види за наступними критеріями: а) залежно від характеру протиправного діяння; б) залежно від стадії трудового процесу.
Критеріями поділу на види екологічних злочинів у процесі діяльності залізничного транспорту є: а) природний об’єкт, на який здійснюється посягання; б) ступінь тяжкості злочинів; в) спосіб вчинення; г) родова приналежність; д) характер опису предмета злочину.
11. З метою розмежування видів екологічних правопорушень та злочинів проти довкілля пропонується у ст. 70 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” нормативно закріпити поняття і основні види злочинів проти довкілля, адміністративних, цивільних та дисциплінарних правопорушень, а також поняття і види екологічної шкоди. Також вбачається за необхідне включити до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України окремі статті, які б стосувались безпосередньо порушення вимог екологічної безпеки у процесі діяльності залізничного транспорту. При цьому слід переглянути та посилити кримінальну, адміністративну, цивільну та дисциплінарну відповідальність у сфері охорони довкілля на залізничному транспорті.
12. Для того, щоб забезпечити належний рівень правового регулювання відносин щодо забезпечення екологічної безпеки у сфері залізничного транспорту необхідно, якщо не створити, то узгодити між собою систему наявних нормативно-правових актів з охорони довкілля на залізницях України. Йдеться про доцільність першочергового закріплення у актах екологічного законодавства (Законі України “Про охорону навколишнього природного середовища”) та актах транспортного законодавства (Законі України “Про залізничний транспорт”, Статуті залізниць України, Правилах технічної експлуатації залізниць) взаємоузгоджених положень щодо поняття, особливостей, видів екологічних вимог, які пред’являються у процесі діяльності залізничного транспорту.
13. Для удосконалення чинного законодавства України в частині врегулювання суспільних відносин щодо правового забезпечення екологічної безпеки в цілому і у сфері залізничного транспорту зокрема, підтримано, висловлене у науковій юридичній літературі твердження, про необхідність розробки Закону України “Про екологічну (природно-техногенну) безпеку”. У межах даного нормативно-правового акту пропонується закріпити відповідні положення щодо регламентації суперечливих та досі не врегульованих аспектів щодо здійснення природоохоронної діяльності у процесі діяльності залізничного транспорту (модель окремого підрозділу даного Закону запропонована у дисертації). Також у роботі обґрунтовується можливість закріплення основоположних засад щодо забезпечення екологічної безпеки у сфері залізничного транспорту в майбутньому в Екологічного кодексу України, де варто було б окреслити основні визначальні напрямки здійснення природоохоронних заходів у різних сферах господарської діяльності і у сфері залізничного транспорту зокрема.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Концепція (основи державної політики) національної безпеки України: постанова Верховної Ради України від 16 січня 1997 року № 3/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 10. – Ст. 85.
2. Мусієнко М. М. Екологія. Охорона природи: словник-довідник. / М. М. Мусієнко, В. В. Серебряков, О. В. Брайон. – К.: Т-во “Знання” КОО, 2002. – 550 с.
3. Келлер А. На пороге третьего тысячелетия. Экология человека. / А. Келлер, В. Кувакин // Экос-информ. – 1998. – № 10-12. – С. 24.
4. Основні напрямки державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки: постанова Верховної Ради України від 5 березня 1998 року № 188/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 13. – Ст. 241.
5. Про транспорт: закон України від 10 листопада 1994 року № 232/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 51. – Ст. 446.
6. Злобін Ю. А. Основи екології: підруч. / Ю. А. Злобін. – К.: Лібра, 1998. – 250 с.
7. Про залізничний транспорт: закон України від 4 липня 1996 року № 273/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 40. – Ст. 183.
8. Басов Г. Г. Прогнозування розвитку дизель-поїздів для залізниць України: [монографія] / Г. Г. Басов. – Х.: Апекс+, 2004. – 240 с.
9. Україна у цифрах 2006: стат. дов-к / Державний комітет статистики. – К.: Консультант, 2007. – 654 с.
10. Стан техногенної та природної безпеки в Україні в 2001 році / В. В. Дурдинець, Б. Є. Патон (керівники проекту); [Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, НАН України]. – К., 2002. – 252 с.
11. Гурнак В. М. Транспортно-дорожній комплекс України на сучасному етапі. (Стан. Проблеми. Перспективи.) / В. М. Гурнак, О. О. Ананченко, М. В. Гурнак // Залізничний транспорт. – 2006. – № 4. – С. 14-16.
12. Кучерявий В. П. Урбоекологія: підруч. / В. П. Кучерявий. – Львів: Світ, 2001. – 440 с.
13. Чернюк Л. Г. Транспорт і охорона навколишнього середовища: [монографія] / Л. Г. Чернюк, Т. В. Пепа, М. М. Чеховська; за ред. Л. Г. Чернюк. – К.: Науковий світ, 2002. – 189 с.
14. Клименко Л. П. Техноекологія: посіб. / Л. П. Клименко. – Одеса: Таврія, 2000. – 544 с.
15. Екологія міста Івано-Франківська / [ О. М. Адаменко, Є. І. Крижанівський, Є. М. Нейко, Г. Г. Русанов, О. М. Журавель, Л. В. Міщенко, Н. І. Кольцова]. – Івано-Франківськ: Сіверсія МВ, 2004. – 200 с.
16. Чайка В. Є. Екологія / В. Є. Чайка, В. В. Чайка. – К.: Книга-Вега, 2002. – 408 с.
17. Кучерявий В. П. Урбоекологія / В. П. Кучерявий. – Львів: Світ, 1999. – 360 с.
18. Крылов В. К. Охрана окружающей среды на транспорте: учеб. пособ. / В. К. Крылов. – М.: РГОТУПС, 2001. – 200 с.
19. Павлова Е. И. Экология транспорта: учеб. для вузов / Е. И. Павлова, Ю. В. Буралев. – М.: Транспорт, 1998. – 232 с.
20. Экологическая чистота и качество проектирования решений: учеб. пособ. / [Е. С. Свинцов, О. Б. Суровцева, А. П. Конюхов, М. В. Тишкина].– Санкт-Петербург: Петербургский государственный уни-т путей сообщения, 2000. – 129 с.
21. Кірпа Г. М. Інтеграція залізничного транспорту України у європейську транспортну систему: [монографія] / Г. М. Кірпа. – [2-ге вид., перероб. і доп.]. – Д.: вид-во Дніпропетровського нац. ун-ту залізничного транспорту ім. акад. В. Лазаряна, 2004. – 248 с.
22. Джигирей В. С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: навч. посіб. / В. С. Джигирей. – [3-тє вид., випр. і доп.]. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2004. – 309 с.
23. Кривопишин А. М. Економічні аспекти екологічної діяльності залізничних доріг України на прикладі Південно-Західної залізниці / А. М. Кривопишин, Г. Д. Ейтутіс // Залізничний транспорт України. – 2006. – № 4. – С. 22-25.
24. Національна доповідь про стан техногенної та природної безпеки в Україні у 2005 році / Б. М. Данилишин (наук. кер. підгот.); [Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи]. – К., 2006. – 241 с.
25. Колбасов О. С. Концепция экологической безопасности (юридический аспект) / О. С. Колбасов // Советское государство и право. – 1988. – № 12. – С. 47-55.
26. Реймерс Н. Ф. Природопользование: словарь-справочник / Н. Ф. Реймерс. – М.: Мысль, 1990. – 637 с.
27. Андрейцев В. І. Право екологічної безпеки: навч. та наук.-практ. посіб. / В. І. Андрейцев. – К.: Знання-Прес, 2002. – 332 с.
28. Екологічна безпека України: аналіз, оцінка та державна політика / А. Б. Качинський, Г. А. Хміль. – К.: НІСД, 1997. – 127 с.
29. Курочкина В. В. О понятии экологической безопасности // Экологическая безопасность России: проблемы правоприминительной практики: сбор. науч. трудов / В. В. Курочкина; под ред. В. Н. Лопатина. – СПб.: изд-во “Юридический центр Пресс”, 2003. – С. 147-150.
30. Хіміч О. Екологічна безпека як елемент національної безпеки / О. Хіміч // Право України. – 2002. – № 11. – С. 44-47.
31. Заржицький О. Екологічна безпека в регіоні як об’єкт правового регулювання / О. Заржицький // Право України. – 2002. – № 5. – С. 63-67.
32. Концепция национальной безопасности Российской Федерации: указ Президента Российской Федерации от 17 декабря 1997 года № 1300 // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1997. – № 52. – Ст. 5909.
33. Барбашова Н. В. Екологічна безпека промислово розвиненого регіону: правовий аспект: [монографія] / Н. В. Барбашова. – Донецьк: ДонДАУ, 2002. – 227 с.
34. Дубовик О. Л. Экологическое право в вопросах и ответах / О. Л. Дубовик. – М.: Юрид. лит., 2001. – 434 с.
35. Экология: учеб. пособ. / под общей ред. С. А. Боголюбова. – М.: Знание, 1999. – 288 с.
36. Качинський А. Б. Сучасні проблеми екологічної безпеки України / А. Б. Качинський. // Наукові доповіді. [Нац. ін-т стратегічних досліджень]. – 1994. – Вип. 33. – 48 с.
37. Гавриш С. Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні: проблеми теорії, застосування і розвитку кримінального законодавства / С. П. Гавриш. – К., 2002. – 634 с.
38. Евтеев С. А. Создается система экологической безопасности / С. А. Евтеев, Ю. А. Стариков // Вестник Академии Наук СССР. – 1989. – № 6. – С. 120-122.
39. Гавриш С. Б. Основные вопросы ответственности за преступления против природной среды: дис. … доктора юрид. наук: 12.00.08 / Гавриш Степан Богданович. – Х., 1994. – 416 с.
40. Реймерс Н. Ф. Охрана природы и окружающей человека среды: словарь-справочник / Н. Ф. Реймерс. – М.: Просвещение, 1992. – 257 с.
41. Барбашова Н. В. Екологічне право України: навч. посіб. [для студ. фаху “Правознавство”] / Н. В. Барбашова. – Донецьк: Апекс, 2003. – 319 с.
42. Лазор О. Я. Державне управління у сфері реалізації екологічної політики в Україні: організаційно-правові засади: [монографія] / О. Я. Лазор; передмова і заг. наук. ред. проф. Мичка М. Д. – Львів: Ліга-Прес, 2003. – 542 с.
43. Бринчук М. М. О понятийном аппарате экологической безопасности / М. М. Бринчук // Государство и право. – 1998. – № 9. – С. 20-28.
44. Барбашова Н. В. Правовое обеспечение экологической безопасности в процессе хозяйственной деятельности: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.06 / Барбашова Наталья Владимировна. – К., 1999. – 193 с.
45. Андрейцев В. Право екологічної безпеки: проблеми формування об’єктного складу / В. Андрейцев // Право України. – 2001. – № 10. – С. 9-12.
46. Про охорону навколишнього природного середовища: закон України від 25 червня 1991 року № 1264-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – Ст. 546.
47. Безпечність промислових підприємств. Терміни і визначення: ДСТУ 2156-93. – [Чинний від 1994-01-01]. – К.: Держстандарт України, 1993. – 28 с.
48. Об охране окружающей среды: федеральный закон Российськой Федерации от 10 января 2002 года № 7-ФЗ // Собрание законодательства Российской Федерации. – 2002. – № 2. – Ст. 133.
49. Бедный О. П. Экологическая безопасность как правовая категория системы управления природоохранной деятельностью / О. П. Бедный // Экологические системы и приборы. – 2003. – № 11. – С. 43-46.
50. Лопатин В. Н. Экологическая безопасность: проблемы конституционной законності / В. Н. Лопатин. // Экологическая безопасность России: проблемы правоприминительной практики: сбор. науч. трудов; под ред. В. Н. Лопатина. – Санкт-Петербург: изд-во “Юридический центр Пресс”, 2003. – С. 11-43.
51. Новий тлумачний словник української мови: у 4 т.: 420000 слів / [уклад. В. Яременко, О. Сліпушко]. – К.: Аконіт, 1998– .– (Серія “Нові словники”).
Т.1: А-Є. – 1998. – 910 с.
52. Антонюк У. В. Поняття і сутність екологічної безпеки у сфері транспорту / У. В. Антонюк / Актуальні питання реформування правової системи України: зб. наук. статей за матеріалами ІІІ міжнар. наук.-практ. конф., 2-3 черв. 2006 р., Т. 2 / [уклад. Т. Д. Климчук, І. М. Якушев]. – Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2006. – С. 3-6.
53. Миронов И. И. Современная концепция обеспечения экологической безопасности транспортного комплекса / И. И. Миронов, А. П. Мазур, А. И. Симонова // Экологические системы и приборы. – 2003. – № 1. – С. 38-44.
54. Слєпченко Т. Організаційно-правові питання забезпечення екологічної безпеки на виробництві / Т. Слєпченко // Право України. – 2002. – № 5. – С. 68-72.
55. Про затвердження Рекомендацій щодо вживання термінів і визначень з безпеки руху поїздів: наказ Міністерства транспорту України від 3 червня 2004 року № 464 // Транспорт України. Нормативне регулювання. – 2004. – № 13 (85). – 15 липня. – С. 13-30.
56. Глухов А. К. Современное состояние и угрозы транспортной безопасности в России / А. К. Глухов, А. И. Фетисов А. И., С. С. Бузин // Вестник транспорта. – 2006. – № 1. – С. 14-21.
57. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 1996 році: скор. виклад. – К.: вид-во Раєвського, 1998. – 93 с.
58. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 листопада 2002 року “Про стан природної та техногенної безпеки”: указ Президента України від 4 лютого 2003 року № 76/2003 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 6. – Ст. 227.
59. Зубко А. П. Техногенна безпека залізниць України: нормативно-правові документи / [А. П. Зубко, О. Й. Соколов, Ю. Ф. Потетюєв, Д. В. Зеркалов]; за ред. Д. В. Зеркалова. – К.: Наук. світ, 2000. – 294 с.
60. Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру: закон України від 8 червня 2000 року № 1809-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 40. – Ст. 337.
61. Про затвердження Правил технічної експлуатації залізниць: наказ Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 року № 411 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 8 (2).
62. Про перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку: постанова Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року № 554 // Урядовий кур’єр. – 1995. – 13 серпня. – С. 8.
63. Комарницький В. М. Екологічне право України: навч. посіб. / В. М. Комарницький, В. І. Шевченко, С. В. Єлькін. – [3-е вид.]. – К.: Центр навч. літ., 2006. – 224 с.
64. Национальный доклад Украины о гармонизации жизнедеятельности общества в окружающей природной среде: [спец. изд. к 5-й общеевропейской конференции министров окружающей среды “Окружающая среда для Европы” / отв. рук. разработки В. Я. Шевчук]. – К., 2003. – 132 с.
65. Рыжов К. В. 100 великих изобретений / К. В. Рыжов. – М.: Вече, 2000. – 528 с.
66. Энциклопедический словар: в 78 т. / [издат.: Ф. А. Брокгаузь, И. А. Ефронь]. –– Санкт-Петербург, 1987– . –.
Т. ХІ: Е-Ж. – 1987. – 962 с.
67. Об устранении загрязнения города и воздуха газами, сажей и дымом: циркуляр Киевской городской управы от 2 февраля 1914 года // Киевские губернские ведомости. – 1914. – № 34. – 9 марта.
68. Общий Устав Российских Железных Дорог 1906 года // Свод законов Российской империи. – [2-е изд.]. – Санкт-Петербург, 1913. – Т. ХІІ. – С. 211.
69. Поддубный М. В. Санитарная охрана внешней среды в СССР в годы первых пятилеток / М. В. Поддубный // Советское здравоохранение. – 1991. – № 10. – С. 53-56.
70. Борейко В. Е. История охраны природы Украины Х век – 1980 / В. Е. Борейко. – [2-е изд., доп.]. – К., 2001. – 544 с. – (Серия “Истоки охраны природы”, выпуск 24).
71. Малышева Н. Р. Охрана окружающей среды от шумового воздействия (правовые и организационные вопросы) / Н. Р. Малышева. – К.: Научная мысль, 1984. – 144 с.
72. Техника безопасности на железнодорожном транспорте: сбор. постановлений, правил, инструкций и приказов / [сост. А. П. Богданский]. – М.: Госуд. тран. железнодор. изд-во, 1951. – 768 с.
73. Самсонов А. В. Охрана труда и техника безопасности в хозяйстве движения железных дорог / А. В. Самсонов, Н. Г. Логвинов. – М.: Транспорт, 1959. – 192 с.
74. Соловьев Н. В. Основы техники безопасности и противопожарной техники на железнодорожном транспорте: курс лекций / Н. В. Соловьев. – М., 1961. – 308 с.
75. Техника безопасности и производственная санитария на железнодорожном транспорте / А. В. Лощинин, Н. К. Терентьев, А. И. Тюриков; под общ. ред. П. А. Жданова. – М.: Транспорт, 1967. – 591 с.
76. Об утверджении Устава железых дорог СССР: постановление Совета Министров СССР от 6 апреля 1964 года № 270 // Сборник Постановлений Правительства СССР. – 1964. – № 5. – Ст. 36.
77. Голубев И. Р. Окружающая среда и транспорт / И. Р. Голубев, Ю. В. Новиков. – М.: Транспорт, 1987. – 207 с.
78. О мерах по ограничению производственного и бытового шумов и борьбе с ними: постановление Совета Министров УССР от 28 марта 1969 года // Сборник Постановлений СССР. – 1969. – № 3. – Ст. 38.
79. О мерах по снижению шума на промышленных предприятиях, в городах и других населенных пунктах: постановление Совета Министров УССР от 3 декабря 1973 года // Сборник Постановлений СССР. – 1973. – № 12. – Ст. 98.
80. О дополнительных мерах по усилению охраны природы и улучшению использования природных ресурсов: постановление Совета Министров СССР от 2 декабря 1978 года // Сборник Постановлений СССР. – 1979. – № 2. – Ст. 6.
81. Аксенов И. Я. Транспорт и охрана окружающей среды / И. Я. Аксенов, В. И. Аксенов. – М.: Транспорт, 1986. – 176 с.
82. Койлов В. Г. Транспорт и охрана природы / В. Г. Койлов, А. П. Семенов, А. Е. Белан. – Днепропетровск: Промінь, 1984. – 64 с.
83. Бобровников Н. А. Защита окружающей среды от пыли на транспорте / Н. А. Бобровников. – М.: Транспорт, 1984. – 72 с.
84. Круглов В. В. Организационно-правовые вопросы охраны окружающей среды в промышленности / В. В. Круглов. – Свердловск: изд-во Урал. ун-та, 1989. – 172 с.
85. Шульга В. Я. Охрана природы и железнодорожный транспорт: конспект лекций / В. Я. Шульга. – М., 1976. – 40 с.
86. Про охорону атмосферного повітря: закон СРСР від 25 червня 1980 року // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1980. – № 27. – Ст. 528.
87. Минниахметов Р. Г. Правовое регулирование охраны атмосферного воздуха от автотранспортного загрязнения: учеб. пособ. / Р. Г. Минниахметов. – Уфа: изд-во “Даурия”, 2001. – 120 с.
88. Капранов С. В. Автотранспорт, воздух и здоровье / С. В. Капранов. – Луганск, 1998. – 200 с.
89. Малышева Н. Р. Эколого-правовые вопросы научно-технического прогресса / Н. Р. Малышева, Н. И. Єрофеєв, В. Н. Петрина. – К.: Наукова думка, 1993. – 160 с.
90. Маслов Н. Н. Охрана окружающей среды на железнодорожном транспорте: учеб. для вузов / Н. Н. Маслов, Ю. И. Коробов. – М.: Транспорт, 1996. – 238 с.
91. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
92. Конституция Республики Польша от 2 апреля 1997 года // Дневник Законов от 16 июля 1997 года. – № 78. – С. 483.
93. Конституция Российской Федерации (1993 год) // Российская газета. – 1993.– 25 декабря. – № 237.
94. Костицький В. Конституційне регулювання охорони довкілля: український та світовий досвід / В. Костицький // Право України. – 2003. – № 10. – С. 49-56.
95. Декларація про державний суверенітет України: прийнята Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 року № 55-ХІІ // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1990. – № 3. – Ст. 429.
96. Екологічне право України: [підруч. для студ. юрид. вищ. навч. закл.] / А. П. Гетьман, М. В. Шульга, В. К. Попов та ін.; за ред. А. П. Гетьмана та М. В. Шульги. – Х.: Право, 2005. – 384 с.
97. Водний Кодекс України від 13 червня 1995 року зі змін. і доп. станом на 22 травня 2008 року [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – www.rada.gov.ua.
98. Земельний Кодекс України від 25 січня 2002 року зі змін. і доп. станом на 14 жовтня 2008 року [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – www.rada.gov.ua.
99. Лісовий Кодекс України від 21 січня 1994 року зі змін. і доп. станом на 8 лютого 2006 року [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – www.rada.gov.ua.
100. Про внесення змін до Закону України “Про охорону атмосферного повітря”: закон України від 21 червня 2001 року № 2556-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 48. – Ст. 252.
101. Об охране атмосферного воздуха: закон Республики Башкорстан от 26 декабря 1997 года. – [Отд. изд.]. – Уфа, 1998. – 15 с.
102. Про Комплексну програму утвердження України як транзитної держави у 2002-2010 роках: закон України від 7 лютого 2002 року № 3022-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 24. – Ст. 166.
103. Статут залізниць України: постанова Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 14.
104. Про схвалення Концепції Державної програми забезпечення технологічної безпеки в основних галузях економіки: розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 червня 2003 року № 351-р // Урядовий кур’єр. – 2003. – 19 червня.
105. Про затвердження Інструкції про порядок і критерії взяття на державний облік об’єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров’я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря: наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 10 травня 2002 року № 177 [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – www.rada.gov.ua.
106. Про затвердження Методики прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об'єктах і транспорті: наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства аграрної політики України, Міністерства економіки України, Міністерства екології та природних ресурсів України від 27 березня 2001 року № 73/82/64/122 [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – www.rada.gov.ua.
107. Про Обласну програму охорони навколишнього природного середовища до 2010 року: рішення Івано-Франківської обласної ради від 8 вересня 2006 року № 73-5/2006. – Івано-Франківськ, 2006. – 15 с.
108. Про План реалiзацiї на транспортно-дорожньому комплексі Основних напрямів державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсiв та забезпечення екологiчної безпеки на 2002-2006 роки: наказ Міністерства транспорту України від 29 квітня 2002 року № 291 [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Міністерства транспорту України. – www.mintrans.gov.ua.
109. Про затвердження Інструкції з улаштування та експлуатації залізничних переїздів: наказ Міністерства транспорту України від 12 липня 2002 року № 469 [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Міністерства транспорту України. – www.mintrans.gov.ua.
110. Про затвердження Правил користування вагонами і контейнерами: наказ Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року № 113 [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Міністерства транспорту України. – www.mintrans.gov.ua.
111. Про затвердження Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України: наказ Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року № 54 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 13.
112. Порядок розроблення та затвердження нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувних джерел забруднення атмосферного повітря: постанова Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 303 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 12. – Ст. 575.
113. Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища i стягнення цього збору: постанова Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 1 березня 1999 року № 303 // Офіційний вісник України. – 1999. – №9. – Ст. 347.
114. Мукмінова Т. А. Деякі аспекти міжнародних залізничних перевезень у масштабах держав / Т. А. Мукмінова, І. Б. Матвіїв // Залізничний транспорт України. – 2006. – № 4.– С. 17-18.
115. Кримінальний Кодекс України: за станом на 5 квіт. 2001 р. – К.: Атіка, 2001. – 160 с.
116. Цивільний Кодекс України. – Х.: Одіссей, 2003. – 480 с.
117. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року від зі змін. і доп. станом на 14 жовтня 2008 року [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – www.rada.gov.ua.
118. Кодекс Законів про працю України від 10 грудня 1971 року зі змін. і доп. станом на 22 травня 2008 року [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – www.rada.gov.ua.
119. Матвіїв І. Б. Роль залізничного транспорту в інтеграції України до Євросоюзу / І. Б. Матвіїв // Залізничний транспорт України. – 2004. – № 5. – С. 6-8.
120. Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: закон України від 21 листопада 2002 року № 228-ІV // Урядовий кур’єр: Орієнтир. – 2002. – 18 грудня. – № 236.
121. Про затвердження Рекомендацій “Засад адаптації транспортного законодавства України до законодавства Європейського Союзу”: наказ Міністерства транспорту і зв’язку України від 18 лютого 2006 року № 153 // Транспорт України. Нормативне регулювання. – 2006. – №7. – 15 квітня. – С. 16-32.
122. Про дію міжнародних договорів на території України: закон України від 10 грудня 1991 року № 1953-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 10. – Ст. 137.
123. Конвенція про доступ до інформації, участі громадськості в процесі прийняття рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, прийнята 4-ю Конференцією Міністрів “Навколишнє середовище для Європи”, Орхус, Данія, 23-25 червня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 34. – Ст. 296.
124. Конвенція про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті від 25 лютого 1991 року [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – www.rada.gov.ua.
125. Лозо В. Етапи розвитку правових основ екологічної стратегії Європейського Союзу / В. Лозо // Вісник Академії правових наук України. – 2005. – № 1. – С. 124-138.
126. Базельская Конвенция об контроле за трансграничными перевозками опасных веществ и их ликвидации от 5 мая 1992 года // Охрана окружающей среды. международно-правовые акты: справочник. – Санкт-Петербург, 1994. – С. 20-45.
127. Конвенция о трансграничном воздействии промышленных аварий от 17 марта 1992 года / ООН. – Нью-Йорк: Женева, 1994. – 104 с.
128. Конвенція про цивільну відповідальність за шкоду, спричинену при перевезенні небезпечних вантажів автомобільним, залізничним і внутрішнім водним транспортом від 10 жовтня 1989 року [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – www.rada.gov.ua.
129. Лапина М. А. Правовое регулирование обеспечения экологической безопасности в Российской Федерации и ее субьектах / М. А. Лапина. // Экологическая безопасность России: проблемы правоприминительной практики: сбор. науч. трудов / под ред. докт. В. Н. Лопатина. – Санкт-Петербург: изд-во “Юридический центр Пресс”, 2003. – С. 106-114.
130. Шемшученко Ю. С. Местние совети и охрана окружающей среди / Ю. С. Шемшученко. – М.: Юрид. лит, 1987. – 112 с.
131. Игнатов В. Г. Структура государственного управления экологической безопасности в России / В. Г. Игнатов, А. В. Кокин. – Ростов на Дону: изд-во СКАГС, 2000. – 60 с.
132. Исмаилова Э. Ю. Экологическое право: учеб. / Э. Ю. Исмаилова, Ю. В. Трунцевский, Н. Е. Саввич. – [2-е изд., перераб.]. – М.: АО ”Центр ЮрИнфоР”, 2003. – 403 с.
133. Управління природоохоронною діяльністю: навч. посіб. / [П. Л. Товажнянський, Ю. Г. Масікевич, В. Д. Солодкий та ін.]. – Х.: НТУ ”ХПІ”, 2002. – 304 с.
134. Вовк Ю. А. Советское природоресурсовое право и правовая охрана окружающей среды. Общая часть / Ю. А. Вовк. – Х.: Высшая школа, 1986. – 160 с.
135. Костицький В. В. Екологія перехідного періоду: держава, право, економіка (економіко-правовий механізм охорони навколишньог