• Название:
  • ПРИНЦИПИ ЗЕМЕЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
  • Кол-во страниц:
  • 206
  • ВУЗ:
  • Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
  • Год защиты:
  • 2006
  • Краткое описание:
  • ЗМІСТ

    Вступ _____________________________________________________________ 4

    Розділ 1. Юридичне закріплення принципів правового регулювання земельних відносин та принципів земельного права України в правових джерелах та сучасному земельному законодавстві України __________________________________________________13

    1.1. Відображення конкретно-історичних принципів регулювання
    земельних відносин та принципів земельного права України у
    правових джерелах України ____________________________________13
    1.2. Особливості відтворення принципів земельного права України в сучасному земельному законодавстві України ____________________ 28
    Висновки до Розділу 1 ___________________________________________ 41

    Розділ 2. Поняття, ознаки, механізм дії та особливості класифікації принципів земельного права України _______________________ 46

    2.1. Поняття та ознаки принципів земельного права України ___________ 46
    2.2. Механізм дії принципів земельного права України ________________78
    2.3. Особливості класифікації принципів земельного права ____________ 90
    2.4. Система галузевих принципів земельного права України ___________96
    Висновки до Розділу 2 ___________________________________________ 99

    Розділ 3. Характеристика галузевих принципів земельного права
    України _________________________________________________103

    3.1. Принцип поєднання особливостей використання землі як
    природного ресурсу, основного засобу виробництва та територіального базису _____________________________________________________103
    3.2. Принцип забезпечення пріоритету вимог екологічної безпеки _____ 117
    3.3. Принцип забезпечення цільового, раціонального використання
    та охорони земель __________________________________________129
    3.4. Принцип забезпечення рівноправності суб’єктів земельних
    відносин __________________________________________________143
    3.5. Принцип забезпечення гарантій прав на землю __________________ 155
    3.6. Принцип поєднання публічно-правових та приватноправових
    засад у земельному праві _____________________________________165
    Висновки до Розділу 3 __________________________________________ 173

    Висновки ________________________________________________________175

    Список використаних джерел _____________________________________ 183

    ВСТУП
    Актуальність теми
    З 18 грудня 1990 року в Україні, тобто з часу прийняття Постанови Верховної Ради УРСР “Про земельну реформу”, започатковано новий етап регулювання земельних відносин в Україні. Він ознаменував собою перехід від адміністративно-командного (планового) управління сільським господарством до становлення системи ринкових відносин у цій сфері, мав забезпечити перехід від колгоспно-кооперативної системи господарювання до розвитку багатоманітності форм власності та господарювання на землі на паритетних умовах.
    Такий крок був продиктований не стільки суб’єктивними факторами, скільки об’єктивними закономірностями суспільного розвитку (в т.ч. і в галузі земельних відносин). Ці об’єктивні закономірності втілюють у собі принципи як вихідні, основоположні засади. Принципи відображають ці закономірності на найрізноманітніших рівнях. Поняття “принцип” відображає об’єктивні закономірності на загально-соціальному рівні, поняття “принципи права” – на рівні правової системи як однієї із сфер суспільного життя, поняття “принцип земельного права” – на рівні земельного права як галузі. При цьому загальносоціальні принципи одержують своє специфічне вираження як на рівні всієї правової системи (зокрема, у принципах права), так і на рівні окремих її галузей (зокрема, у принципах земельного права та принципах інших галузей права).
    Однак, хоча на загальному рівні нові об’єктивні закономірності суспільного розвитку втілились у загальному понятті “принцип”, проте на рівні правової системи та на рівні галузі земельного права вони довший час не могли отримати адекватного відображення. На рівні правової системи у вигляді принципів права вони були відображені у Конституції України від 28.06.1996 року, тобто зі значним запізненням у порівнянні з часом їх фактичного прояву. На рівні галузі земельного права вони знайшли своє текстуальне відображення у вигляді принципів земельного законодавства лише у Земельному кодексі України від 25.10.2001 року, який набрав чинності з 01.01.2002 року. Звісно, це не могло не позначитись на ефективності процесу регулювання земельних відносин. Фактично, процес земельно-правового регулювання не мав загально-правових точок відліку (на рівні принципів права) до 28.06.1996 року, а відправних галузевих засад (на рівні чітко визначених принципів земельного права) – до 01.01.2002 року.
    Це стало першочерговою причиною ускладнення процесу реформування земельних відносин, законодавчих колізій у цій сфері та спричинило інші негативні наслідки. Безумовно, були й інші причини, які перешкоджали цьому, однак ці причини є похідними від основної – не відображення тривалий час та неадекватного відображення принципів права та принципів земельного права у законодавстві України, які, по-перше, втілюють у собі об’єктивні закономірності суспільного розвитку, а по-друге, є вихідними пунктами процесу правового регулювання. Крім того, проблема неадекватності їх відображення у законодавстві потребує глибинного наукового аналізу та виявлення способів їх закріплення у законодавстві України і шляхів їх реалізації.
    Усе вищенаведене зумовило необхідність комплексного наукового дослідження принципів земельного права як основоположних засад цієї галузі, враховуючи їх взаємозв’язок з поняттями “принципу” взагалі та “принципу права” зокрема.
    Вихідними даними для наукової розробки понять “принцип” та “принцип права” стали наукові дослідження, які здійснили теоретики держави і права
    Т. Г Андрусяк, С. С. Алєксєєв, О. І. Денісов, А. М. Колодій, В. О. Котюк,
    Є. В. Назаренко, А. Ю. Олійник, П. М. Рабінович, О. Ф. Скакун та інші.
    Вирішальне значення для дослідження поняття, ознак, механізму дії принципів земельного права України відіграли наукові праці у галузі екологічного, земельного та аграрного права, зокрема наукові дослідження таких вітчизняних вчених як В. І. Андрейцев, Г. І. Балюк, А. М. Беженарь,
    Є. С. Бердніков, А. І. Берлач, О. Г. Бондар, І. С. Будзилович, О. А. Вівчаренко, О. І. Заєць, Л. П. Заставська, А. П. Гетьман, В. К. Гуревський, І. І. Каракаш,
    М. Г. Ковтун, В. В. Костицький, М. В. Краснова, П. Ф. Кулинич,
    Н. Р. Малишева, В. Л. Мунтян, В. В. Носік, О. М. Пащенко, О. О. Погрібний,
    В. І. Семчик, А. М. Статівка, Н. І. Титова, В. І. Федорович, Ю. С. Шемшученко, М. В. Шульга, А. Д. Юрченко, В. З. Янчук та інші.
    Серед теоретичних розробок зарубіжних науковців у галузі земельного права, які лягли в основу даного дисертаційного дослідження, варто зазначити праці Г. Ю. Бистрова, Г. А. Волкова, Р. К. Гусєва, Б. В. Єрофєєва,
    М. Д. Казанцева, М. І. Краснова, І. В. Павлова, М. О. Сиродоєва,
    В. С. Шелестова та інших.
    Для дослідження окремих ознак та елементів механізму дії принципів земельного права використано також результати наукових досліджень вчених-економістів, зокрема наукові статті Л. О. Артикульного, В. А. Борисової,
    А. С. Даниленка, М. Ф. Кропивка, В. Я. Месселя-Веселяка, Б. Я. Панасюка,
    О. Л. Попової, В. М. Русана, П. Т. Саблука, В. М. Трегобчука, В. В. Юрчишина та інших науковців.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами
    Тема дисертаційного дослідження виконана згідно з планом науково-дослідної роботи Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника ( протокол Вченої ради університету №2 від 4.10.2000 р. ) та узгоджується з Планом науково-дослідної роботи відділу проблем екологічного, земельного, аграрного права Інституту держави і права імені В. М. Корецького Національної Академії наук України “Правові проблеми формування та розвитку аграрного і земельного ринків в Україні.”
    (№ державної реєстрації RК 0102 U 07072).
    Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексна теоретична розробка проблеми принципів земельного права України та обґрунтування на цій основі науково-теоретичних пропозицій, спрямованих на вдосконалення чинного земельного законодавства України. Для досягнення зазначеної мети поставлено наступні завдання:
    1) дослідження історичних особливостей втілення принципів регулювання земельних відносин у правових джерелах України на різних етапах розвитку української державності;
    2) дослідження особливостей юридичного закріплення принципів земельного права в сучасному земельному законодавстві України;
    3) визначення поняття та ознак принципів земельного права на базі їх взаємозв’язку з поняттями „принцип” та „принцип права”;
    4) визначення та обґрунтування механізму дії принципів земельного права України;
    5) дослідження особливостей законодавчого закріплення, ознак та механізму дії визначених у ст. 5 ЗК України галузевих принципів земельного права України;
    6) розробка та обґрунтування пропозицій по вдосконаленню чинного земельного законодавства на базі принципів земельного права України.
    Об’єктом дослідження виступають принципи земельного права України як об’єктивно зумовлені, вихідні, основоположні засади даної галузі права, що обумовлюють її структуру та функціонування.
    Предметом дослідження є нормативно-правові акти, які закріплюють принципи земельного права України, а також наукова література з досліджуваного питання.
    Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження в роботі було використано загальнонаукові та спеціальні методи, зокрема:
    1) діалектичний метод – використаний для виявлення суперечностей у правовому забезпеченні земельної реформи внаслідок ігнорування комплексності як основної ознаки принципу поєднання особливостей використання землі як природного ресурсу, основного засобу виробництва та територіального базису;
    2) порівняльно-правовий метод – використаний для аналізу і порівняння наукових підходів до визначення понять “принцип”, “принцип права”, “принцип земельного права”;
    3) метод узагальнення – вжитий для узагальнення пропозицій щодо вдосконалення земельного законодавства України;
    4) метод аналізу – вжитий для аналізу ознак галузевих принципів земельного права;
    5) системно-функціональний метод – для дослідження механізму дії галузевих принципів земельного права;
    6) нормативно-догматичний метод – застосований для дослідження адекватності відображення принципів земельного права в сучасному земельному законодавстві України.
    Наукова новизна одержаних результатів полягає у здійсненому вперше в Україні комплексному науковому дослідженні принципів земельного права України та викладається в наступних положеннях та висновках:
    1) встановлено особливості втілення конкретно-історичних принципів правового регулювання земельних відносин у правових джерелах України на різних історичних етапах українського державотворення. Обґрунтовано наступні історичні уроки про ці принципи: а) принципи не повинні спрямовуватись лише на задоволення інтересів однієї верстви населення, яка, як правило, може бути власником землі, але безпосередньо не господарює на ній; б) принципи не повинні носити суперечливий характер – з одного боку, проголошувати цінності, покликані враховувати законні інтереси всіх суб’єктів земельних відносин, а, з другого боку, носити прихований антисоціальний характер; в) принципи не повинні надавати право власності на землю іноземним суб’єктам, оскільки, як доводить історія, це створить законні підстави для поступової колонізації кращих українських земель іноземцями; г) принципи не повинні абсолютизувати приватну власність, оскільки це призводить до одночасного збагачення великих землевласників та розорення малоземельних, які не витримають економічної конкуренції; ґ) принципи не повинні також проголошувати повне усуспільнення землі з наданням її лише на праві користування, оскільки від імені українського суспільства завжди виступатиме держава, яка в будь-який момент може вилучити у користувача не лише землю, але й вирощену продукцію; д) принципи не повинні абсолютизувати ні приватну, ні суспільну форму власності та господарювання на землі, а створювати паритетні умови для їх розвитку, тому що кожна з них має право на існування; е) принципи завжди повинні враховувати земельні права та законні інтереси суб’єктів, які безпосередньо господарюють на ній;
    2) встановлено, що процес відтворення сучасних принципів земельного права України в земельному законодавстві України відбувався в три основні етапи: а) доконституційний етап – з 3 серпня 1990 р. (тобто з часу прийняття Закону України “Про економічну самостійність Української РСР” до прийняття Конституції України 28 червня 1996 р); б) етап утвердження конституційних засад у земельному праві – від 28 червня 1996 р. до 01.01.2002 р. (тобто з моменту прийняття Конституції України і до введення в дію нового Земельного кодексу України); в) етап утвердження галузевих принципів у земельному праві – після 01.01.2002 р, тобто з моменту набрання чинності новим ЗК України, який у ст. 5 буквально закріпив основні галузеві принципи земельного права та земельного законодавства України;
    3) обґрунтовано поняття принципів земельного права, які визначаються як зумовлені загальносоціальними та загальноправовими принципами науково обґрунтовані основні засади, вихідні положення, які визначають особливості виникнення, розвитку та функціонування галузі земельного права, є базисом для розвитку науки земельного права, втілюють у собі цінності, що обумовлюють правосвідомість та правову поведінку суб’єктів земельних відносин;
    4) обґрунтовано чотири групи ознак, властивих поняттю “принцип земельного права”, до яких віднесено статусні, регулятивні, світоглядні та доктринальні ознаки;
    5) з метою забезпечення системного впливу принципів земельного права України на земельні відносини обґрунтовано елементи механізму дії принципів земельного права, до яких належать об’єкт (коло земельних відносин, на які поширюється той чи інший принцип), суб’єкт (коло учасників земельних відносин, на яких поширюється дія принципу), зміст (суть правил, визначених певним принципом) та форму (форму об’єктивації, тобто законодавчого закріплення, та форму звернення до суб’єктів – імперативну чи диспозитивну);
    6) обґрунтовано розширену класифікацію принципів земельного права. Виділено принципи механізму правового регулювання земельних відносин, принципи правосвідомості суб’єктів земельних відносин, принципи науки земельного права. У свою чергу принципи механізму правового регулювання земельних відносин поділено на принципи статики та принципи динаміки земельного права. До принципів статики включені принципи системи (загальноправові, міжгалузеві, галузеві, принципи інститутів та спеціальні принципи) та принципи структури земельного права (загальносоціальні та спеціально-юридичні, публічно-правові та приватноправові, регулятивні та охоронні, матеріальні та процесуальні принципи). Принципи динаміки земельного права поділено на принципи земельної правотворчості, принципи реалізації земельно-правових норм, принципи правоохоронної діяльності у галузі земельних відносин;
    7) обґрунтовано необхідність викладу системи галузевих принципів земельного права у ст. 5 ЗК України у наступному порядку та вигляді: а) поєднання особливостей використання землі як природного ресурсу, основного засобу виробництва та територіального базису; б) забезпечення пріоритету вимог екологічної безпеки; в) забезпечення цільового, раціонального використання та охорони земель; г) забезпечення рівноправності суб’єктів земельних відносин; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) поєднання публічно-правових та приватноправових засад у земельному праві;
    8) обґрунтовано необхідність включення у структуру Земельного кодексу України окремого розділу “Особливості використання землі як територіального базису”, виходячи зі змісту принципу поєднання особливостей використання землі як природного ресурсу, основного засобу виробництва та територіального базису”.
    Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть бути використані в законодавчій діяльності та для вдосконалення правозастосовчої діяльності у галузі земельних відносин; з навчально-методичною метою при викладанні навчальних дисциплін “Земельне право”, “Аграрне право”, для розробки і викладання спецкурсу “Принципи земельного права України”; а також для подальших наукових досліджень.
    Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження оприлюднені на семи наукових та науково-практичних конференціях: 1) Регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (19.04.2003 р., м. Івано-Франківськ, Юридичний інститут Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника);
    2) Науково-практичній конференції “Організаційно-правові проблеми розвитку аграрного і земельного ринків в Україні” (08.07.2003 р., м. Київ, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України);
    3) Міжрегіональній науково-практичній конференції “Становлення та розвиток корпоративного права в Україні” (26-27.09.2003 р., м. Івано-Франківськ, НДІ приватного права і підприємництва, Юридичний інститут Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника, Лабораторія з вивчення проблем корпоративного права);
    4) Регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (16.04.2004 р., м. Івано-Франківськ, Юридичний інститут Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника);
    5) Міжрегіональній науково-практичній конференції “Забезпечення екологічної безпеки – обов’язок Української держави” (24-25.09.2004 р., м. Івано-Франківськ, Юридичний інститут Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника);
    6) Міжнародній науковій конференції молодих вчених “Четверті осінні юридичні читання” (21-22.10.2005 р., м. Хмельницький, Хмельницький університет управління та права);
    7) Всеукраїнській міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (28.04.2006 р., м. Івано-Франківськ, Юридичний інститут Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника)”.
    Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано сім статей у збірниках, які входять до переліку наукових фахових видань ВАК України, а також тези семи доповідей на конференціях.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ
    На основі аналізу системи галузевих принципів земельного права України, сукупності притаманних їм ознак та особливостей структури варто викласти наступні пропозиції:
    1. Найменування ст. 5 ЗК України “Принципи земельного законодавства” викласти як “Принципи земельного права”, оскільки вони стосуються не лише самого земельного законодавства. Крім того, це положення більше узгоджуватиметься з такою загально-правовою засадою як принцип верховенства права, закріпленою у ст.8 Конституції України як альтернативу принципу верховенства закону.
    2. Принципи, зазначенні у ст. 5 ЗК України, сформулювати наступним чином і викласти у наступному порядку: а) поєднання особливостей використання землі як природного ресурсу, основного засобу виробництва та територіального базису (враховуючи пріоритет функцій землі); б) забезпечення пріоритету вимог екологічної безпеки; в) забезпечення цільового, раціонального використання та охорони земель (для утвердження непорушності призначення кожної з категорій земель, визначення оптимальних форм їх використання та охорони в межах кожної з категорій); г) забезпечення рівноправності суб’єктів земельних відносин (з метою повноти та чіткості визначення правового статусу цих суб’єктів як на інтегрованому, так і на диференційованому рівнях); ґ) забезпечення гарантій прав на землю (з метою створення можливостей для набуття реалізації і захисту суб’єктами своїх прав, а також з метою забезпечення належної охорони земель); д) поєднання публічно-правових та приватноправових засад у земельному праві (для визначення чітких меж взаємодії держави з суб’єктами земельних відносин, виходячи з вимог “спеціальнодозвільного” принципу побудови правової держави).
    3. Виходячи з того, що земля є основним національним багатством (ст. 14 Конституції України), викласти ст. 13 Конституції в такій редакції “Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, є об’єктами виключного права власності Українського Народу. Український Народ здійснює управління земельними та іншими природними ресурсами шляхом участі у всеукраїнському та місцевих референдумах. Від імені та в інтересах Українського Народу управління у галузі використання і охорони земель та інших природних ресурсів здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією”. У зв’язку з цим визначити ст. 73 Конституції України наступним чином “Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України, про реформування відносин у галузі використання і охорони земель та інших природних ресурсів”. Такі пропозиції випливають з особливостей суб’єкта принципу поєднання особливостей використання землі як природного ресурсу, основного засобу виробництва та територіального базису. Обидва формулювання враховують соціально-політичний зміст (народ як суб’єкт управлінської діяльності у цій сфері) та економічний зміст (виключно Український народ як сукупність громадян України та їхніх об’єднань є власником усіх земель та інших природних ресурсів на території України) на інтегрованому рівні. В юридичному розумінні це положення можна розглядати лише на конкретно-правовому рівні – на рівні окремих власників (громадян України та юридичних осіб) стосовно належних їм земельних ділянок та інших природних ресурсів. Тобто дане формулювання слід розглядати на інтегрованому (збірному, соціально-політичному і економічному) та конкретно-правовому (індивідуалізованому, юридичному) рівнях.
    4. Забезпечити належне виконання положення п. 5 ст. 92 Конституції України про те, що “виключно законами України визначаються засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу…”
    5. Виходячи з ієрархії та взаємозв’язку між принципами земельного права, викласти структуру Земельного Кодексу України наступним чином:
    Загальна частина
    Розділ І. Загальні положення. Крім вказаних у Кодексі повноважень державних органів та органів місцевого самоврядування, визначити також повноваження органів транспорту, зв’язку, оборони та інших державних органів у галузі управління земельними ресурсами стосовно належних їм відповідних категорій земель.
    Особлива частина
    Розділ ІІ. Землі України.
    Розділ ІІІ. Охорона земель. Крім наявних положень розробити і закріпити нові галузеві стандарти і нормативи у цій сфері та викласти їх у окремих главах.
    Розділ ІV. Управління у галузі забезпечення цільового раціонального використання та охорони земель. Підрозділ 1. Загальні засади управління у галузі цільового, раціонального використання та охорони земель (залишити загальні положення про планування використання земель, землеустрій, контроль у цій сфері, моніторинг, державний земельний кадастр, економічне стимулювання та відшкодування витрат у цій сфері). Положення про встановлення і зміну меж адміністративно-територіальних утворень слід закріпити у розділі “Особливості використання землі як територіального базису”. Підрозділ 2. Управління у галузі цільового, раціонального використання та охорони окремих категорій земель (особливості управління у цій сфері по кожній окремій категорії земель повинні бути закріплені в окремих главах даного підрозділу). Підрозділ 3. Особливості управління у галузі раціонального використання та охорони техногенно забруднених, меліорованих еродованих та інших земель, якість яких підлягає відновленню.
    Розділ V. Права на землю. Крім права власності на землю, права землекористування, права земельного сервітуту, добросусідства та обмежень прав на землю одразу після права земельного сервітуту слід закріпити окремі глави, присвячені відповідно змісту права на емфітевзис та права на суперфіцій. Права власників та користувачів земельних ділянок повинні бути поділені на групи: природоресурсний статус (права і обов’язки по використанню землі як природного ресурсу), економічний статус (права і обов’язки по використанню землі як основного засобу виробництва), територіально-базисний статус (права і обов’язки по використанню землі як територіального базису). Ці групи прав і групи обов’язків повинні бути перераховані в окремих статтях ЗК України з метою системного розуміння суб’єктами своїх правомочностей, що у свою чергу покращить ефективність у використанні земель.
    Розділ VІ. Набуття і реалізація прав на землю. У даному розділі варто право власності іноземних суб’єктів та осіб без громадянства на землі сільськогосподарського призначення замінити правом довгострокової оренди, а також привести у відповідність із цим положенням норми ЦК України та інших законодавчих і підзаконних актів, які констатують право власності іноземців та осіб без громадянства на землю (земельну ділянку).
    Розділ VІІ. Гарантії прав на землю. У ньому варто визначити Підрозділ 1 “Загальні засади захисту прав на землю”, в основу якого повинна лягти Глава 23 ЗК “Захист прав на землю”, та Підрозділ 2 “Окремі види гарантій прав на землю”, де в окремих главах визначити превентивні, припинювальні, відновлювальні та компенсаційні гарантії. В основу компенсаційних гарантій варто покласти Главу 24 ЗК “Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам”. Каральні гарантії повинні залишитись у Розділі ЗК “Відповідальність за порушення земельного законодавства”. У Розділі “Гарантії прав на землю” варто закріпити виключно судовий порядок вирішення земельних спорів з правом органів управління у галузі земельних ресурсів та органів місцевого самоврядування виступати лише як треті особи у судочинстві (без права самим вирішувати земельні спори). Доцільно також ввести положення про право на самозахист з чітким визначенням його меж.
    Розділ VІІІ. Особливості використання землі як територіального базису. Це новий розділ, який мав би врегулювати особливості використання землі як територіального базису. Мова йде про закріплення в окремих главах положень про встановлення і зміну меж адміністративно-територіальних утворень, про порядок використання земель житлової та громадської забудови, земель історико-культурного призначення, особливості використання земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони, земель під релігійними, культовими, монастирськими спорудами, особливості планування забудови земель.
    Розділ ІХ. Відповідальність за порушення земельного законодавства. Крім наявних у цьому розділі положень, які встановлюють каральні гарантії захисту земельних прав та відповідальність за порушення умов використання і охорони земель, слід положення даного розділу поширити не лише на громадян та юридичних осіб, а й на службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
    Прикінцеві та перехідні положення ЗК України після їх остаточного виконання припинять свою дію.
    6. Опираючись на комплексність як основну ознаку принципу поєднання особливостей використання землі як природного ресурсу, основного засобу виробництва та територіального базису випливає необхідність прийняття окремого Закону України “Про земельну реформу”, у якому, враховуючи проголошувані комплексністю горизонтальні взаємозв’язки, розширити обсяг відносин, що підлягають реформуванню. Мають бути враховані не лише економічний, а також екологічний та соціальний аспекти реформування. Враховуючи вищенаведене, пропонується також зазначати у правовстановлюючих документах не лише межі та площу земельних ділянок, а й дані про вартість земельної ділянки, її якісну характеристику, детальний опис наявних на ній природних об’єктів, об’єктів соціальної інфраструктури (шляхів, ліній зв’язку та електроенергетики і т.д., об’єктів нерухомості, які знаходяться у власності чи користуванні суб’єктів земельних відносин).
    7. Виходячи з необхідності врахування світоглядних ознак принципів земельного права (їх здатності визначати правосвідомість суб’єктів земельних відносин), є необхідним покласти на органи державної влади та органи місцевого самоврядування у процесі видачі документів про права на землю обов’язку, ознайомлювати під розписку набувачів земельних прав про особливості використання наданих їм земельних ділянок залежно від категорії земель, встановлених на них обтяжень та про особливості юридичної відповідальності за порушення умов використання земельної ділянки та погіршення її якості.
    8. Враховуючи багатофункціональність землі, необхідність комплексного підходу до їх використання, проголошуваних принципом поєднання особливостей використання землі як природного ресурсу, основного засобу виробництва та територіального базису, земля не може розглядатись лише як нерухоме майно (тобто у вузькому економічному аспекті), а з урахуванням усього комплексу її характеристик. Ці положення повинні бути враховані в Законі України “Про ринок земельних ділянок” (не ринку землі в цілому, а саме ринку земельних ділянок, які є індивідуалізованими, тобто характеризуються наявністю меж, чітких якісних та кількісних характеристик). По суті своїй урахування комплексного підходу має враховувати розподіл цих ділянок на категорії залежно від природних особливостей та виробничих характеристик і при впровадженні ринкових земельних відносин. На нашу думку, за вищевказаним критерієм варто виділити: 1) земельні ділянки, вилучені з обороту (наприклад, техногенно забруднені землі, деградовані та інші землі, використання яких неможливе без відновлення їх якості; землі стратегічного призначення, на яких монопольне право власності має держава, зокрема землі оборони); 2) земельні ділянки, обмежені в обороті (землі окремих територій природно-заповідного фонду, історико-культурного призначення, оздоровчого, рекреаційного призначення, землі лісового та водного фонду). Їх передача повинна здійснюватись з певними обмеженнями (при наявності відповідних дозволів, гарантій, обтяжень чи навіть на конкурсних засадах); 3) земельні ділянки, які знаходяться у вільному обороті (зокрема, земельні ділянки сільськогосподарського призначення, житлової та громадської забудови, укладення угод стосовно яких не потребує особливих дозволів, а лише їх реєстрації у встановленому законодавством порядку). Зрозуміло, що учасниками ринкових земельних відносин не можуть виступати іноземні суб’єкти та особи без громадянства.
    9. Виходячи зі змісту принципу забезпечення рівноправності суб’єктів земельних відносин (а саме – з вимоги про створення рівних умов для набуття та реалізації земельних прав), пропонується також скасувати усі угоди щодо відчуження земельної частки (паю), укладені за період від 10.11.1994 р. (з часу прийняття Указу Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва”, який дозволив ці угоди) і до 18.01.2001 р. (до часу прийняття Закону України “Про угоди щодо відчуження земельної частки (паю), який заборонив укладення таких угод”). Зрозуміло, що власники земельних часток (паїв) тільки програли від їх продажу, оскільки за передачу права на абстрактну земельну ділянку, яка не виділена в натурі (на місцевості), покупці не могли сплачувати реальної вартості. Вигравав лише покупець, який на підставі придбаного сертифіката на земельну частку (пай) виділяв земельну ділянку на місцевості і здійснював реальну оцінку її вартості. Скасування цих угод має здійснюватись на умовах двосторонньої реституції з поверненням усього отриманого за угодою на момент її укладення. Покупцям має бути компенсовано лише розмір витрат, понесених ним при виділенні земельної ділянки у натурі (на місцевості).
    10. Виходячи з принципу забезпечення рівноправності суб’єктів земельних відносин, пропонується визнати право на земельну частку (пай) та створити необхідні умови для реалізації цього права працівників соціальної сфери села, які за Указом Президента України від 08.08.1995 р. “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям” були незаконно позбавлені цього права, хоча їх значимість для розвитку села є не менш важливою, ніж значимість виробників сільськогосподарської продукції.
    11. Виходячи з принципу забезпечення рівноправності суб’єктів земельних відносин, пропонується також провести перевірку законності інвентаризації та списання майна реорганізованих сільськогосподарських підприємств та організацій за період з 08.08.1995 р. (з часу прийняття Указу Президента України від 08.08.1995 р. “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям”, яким було визначено порядок паювання земель) до 03.12.1999 р. (до моменту прийняття Указу Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки”, який визначив також право на майновий пай). Голови сільськогосподарських підприємств та організацій усвідомлювали той факт, що початок паювання земель цих підприємств та організацій рано чи пізно буде супроводжуватись ще й паюванням майна сільськогосподарських підприємств та організацій, які підлягали реорганізації. Згодом, внаслідок їхніх дій, пов’язаних з інвентаризацією та списанням майнових активів, фактично не залишилось рухомого майна, яке з 3 грудня 1999 р. мало підлягати паюванню. Через недоліки законодавчого регулювання було створено такі умови, за яких надавалось понад чотири роки для розкрадання рухомого майна сільськогосподарських підприємств та організацій, які підлягали реорганізації. Внаслідок цього порушено принцип забезпечення рівноправності суб’єктів земельних відносин у частині створення рівних умов суб’єктам для набуття права на майновий пай. Відновити ці права можливо лише шляхом перевірки законності інвентаризації та списання майна реорганізованих сільськогосподарських підприємств та передачі незаконно списаного майна суб’єктам, які мають право на майновий пай, оскільки отримання майнового паю(особливо у вигляді сільськогосподарської техніки) сприятиме здійсненню земельних прав цих суб’єктів.
    Таким чином, галузеві принципи земельного права є відправними точками розвитку механізму земельно-правового регулювання та розвитку науки земельного права. Їх ігнорування обов’язково перешкоджатиме розвитку земельних відносин, вноситиме безсистемність у земельне законодавство.

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Правда Руська (витяг) // Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб. / Упоряд: А. С.Чайковський, О. Л. Копиленко, В. М. Кривоніс,
    Г. І. Трофанчук. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 24-35.
    2. Жалувана грамота короля Казимира литовському, руському і жмудському духовенству, дворянству, рицарям, шляхті, боярам і местичан (2 травня 1457 року) // Хрестоматія з історії держави і права України: У 2 т. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – Т. 1. – С. 53-55.
    3. Устава на волоки (1 квітня 1557р.) // Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб. / Упоряд.: А. С.Чайковський, О. Л. Копиленко,
    В. М. Кривоніс, Г. І. Трофанчук. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 48-50.
    4. Литовський статут 1566р. (витяг) // Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб. / Упоряд.: А. С.Чайковський, О. Л. Копиленко,
    В. М. Кривоніс, Г. І. Трофанчук. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 50-69.
    5. Постанова польського сейму "На роздачу земель на Україні магнатам і шляхті" (1590р.) // Історія України в документах і матеріалах: У З т. – К., 1941. – Т. 3. – С.8.
    6. Жалувана грамота короля Сигізмунда III магнатові О. Вишневецькому на володіння землями на Полтавщині (1590р.) // Хрестоматія з історії УРСР:
    У З т. – К., 1959. – Т. 1. – С. 126-127.
    7. Жалувана грамота царя Олексія Михайловича Війську Запорозькому на збереження його прав і вольностей (27 березня 1654 року) // Слюсаренко А. Г., Томенко М. В. Історія української конституції. – К., 1993. – С. 17-19.
    8. Московські статті, схвалені царським урядом під час перебування в Москві І. Брюховецького (22 жовтня 1665 р.) (витяг) // Хрестоматія з історії УРСР: У З т. – К., 1959. – Т. 1. – С. 315-319.
    9. Коломацькі статті, які закріпляли за козацькою старшиною привілеї і вольності та посилювали визиск посполитого населення (25 липня 1687р.) // Хрестоматія з історії УРСР: У З т. – К., 1959. – Т. 1 – С. 323-325.
    10. Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького, укладені 5 квітня 1710р. у Бендерах (Витяг) // Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб. / Упоряд.: А. С. Чайковський, О. Л. Копиленко,
    В. М. Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. І. Трофанчук. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 179-194.
    11. Звід законів цивільних (Витяг) // Хрестоматія з історії держави і права України: В 2 т. – К., 1997. – Т. 1. – С. 227-230.
    12. Маніфест "Про скасування кріпосного права" від 19 лютого 1861 року (Витяг) // Хрестоматія з історії СРСР: У З т. – К., 1953. – Т. З. – С. 64-66.
    13. Положення "Про викуп селянами їх садиб та польових угідь" (19 лютого 1861 р.) (Витяг) // Хрестоматія з історії УРСР: У З т. – К., 1961. – Т.2 – С.21.
    14. Конституційний закон "Про права громадян для королівств і областей, що представлені у рейхсраті" (12 грудня 1867 р.) // Хрестоматія з історії держави і права України: У 2 т. – К., 1997. – Т. 1 – С. 375-377.
    15. Столипінський Указ "Про доповнення деяких постанов діючого закону в питаннях селянського землеволодіння і землекористування" від 9 листопада 1906 р. (Витяг) // Хрестоматія з історії УРСР: УЗ т. – К., 1961. – Т. 2. – С. 432-434.
    16. III Універсал Центральної Ради від 7 (20) листопада 1917 року // Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб./ Упоряд.:
    А. С. Чайковський, О. Л. Копиленко, В. М. Кривоніс, В. В. Свистунов,
    Г. І. Трофанчук. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 307-309.
    17. IV Універсал Центральної Ради від 9 (22) листопада 1919 року // Українська Центральна Рада: Документи і матеріали: У 2 т. – К., 1997. – Т. 1. – С. 102 - 104.
    18. Грамота до всього українського народу (29 квітня 1918р.) // Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб./ Упоряд.:
    А. С. Чайковський, О. Л. Копиленко, В. М. Кривоніс, В. В. Свистунов,
    Г. І. Трофанчук. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 340-341.
    19. Закон "Про тимчасовий державний устрій України" (квітень 1918р.) // Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб. / Упоряд.:
    А. С. Чайковський, О. Л. Копиленко, В. М. Кривоніс, В. В.Свистунов,
    Г. І. Трофанчук. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 341-344.
    20. Історія України: курс лекцій: У 2 Кн. Кн. 2 – XX століття: Навч. посібник / За ред. Л. Г. Мельника, В. Ф. Верстюка, М. В. Демченка,
    М. В. Коваля, В. Ю. Короля та ін. – К.: Либідь, 1992. – 464 с.
    21. Декларація Української Директорії (1918) // Конституційні акти України, 1917-1920. Невідомі конституції України. – К., 1992. – С. 100-104.
    22. Універсал Трудового конгресу України (28 січня 1919р.) // Конституційні акти України. 1917-1920. Невідомі конституції України. – К., 1992. – С. 110-111.
    23. Декрет "О земле" от. 26.10.1917 // СУ РСФСР. – 1917. – № 1. – Ст. 3.
    24. Декрет "О социализации земли" от 19.02.1918 // СУ РСФСР. – 1918. – № 25. – Ст. 346.
    25. Декрет "Об отмене права частной собственности на недвижимость в городах" от 20.08.1918 // СУ РСФСР. – 1918. – № 62. – Ст. 674.
    26. Декрет "О социалистическом землеустройстве и о мерах перехода к социалистическому земледелию" от 14.02.1919 // СУ РСФСР. – 1919. – № 4. – Ст. 43.
    27. Конституція УСРР від 14.03.1919 (Витяг) // Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб. / Упоряд.: А. С. Чайковський,
    О. Л. Копиленко, В. М. Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. І. Трофанчук. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 374-377.
    28. Земельний кодекс УСРР (1922)// Збірник узаконень та розпоряджень Робітниче-Селянського Уряду України. – 1922. – № 51. – Ст. 750.
    29. Гражданский Кодекс УСРР 1922 г // Сборник узаконений УССР. – 1922. – № 55. – Ст. 780.
    30. Конституція УРСР 1929 р // Збірник законів УСРР. – 1929. – № 14. –
    Ст. 100.
    31. Конституція УРСР 1937 р. (Витяг) // Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб./ Упоряд. А. С. Чайковський, О. Л. Копиленко,
    В. М Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. І. Трофанчук. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 374-377.
    32. Постановление ЦИК и СНК СССР "О воспрещение сдачи в аренду земель сельскохозяйственного значения" от 04.06.1937 // СЗ СССР. – 1937. –
    № 37. – Ст. 150.
    33. Постанова Раднаркому УСРР "Про ознаки, які визначали селянське господарство як куркульське" від 13.08.1929 // Колективізація і голод на Україні, 1929-1933: Збірник документів. – К., 1992. – С.105-106.
    34. Наказ ОДПУ СРСР № 44/21 від 02.02.1930 // Реабілітація репресованих: законодавство та судова практика / За ред. В. Т. Маляренка. – К., 1997. – С. 69-71.
    35. Постанова ЦВК і РНК СРСР "Про застосування розстрілу та 10-річного ув’язнення за розкрадання колгоспного майна" // Колективізація і голод на Україні, 1929-1933: Збірник документів і матеріалів. – К., 1993. – С. 499.
    36. Інструкція Верховного Суду та ОДПУ СРСР "Про механізм застосування репресій за Постановою ЦВК та Раднаркому СРСР по охороні майна державних підприємств, колгоспів та кооперації та зміцненню суспільної (соціалістичної) власності"// Колективізація і голод на Україні, 1929-1933: Збірник документів і матеріалів. – К., 1993. – С. 523-525.
    37. Постанова Раднаркому УСРР "Про організацію хлібозаготівель в одноосібному секторі" від 11.11.1932 // Колективізація і голод на Україні 1929-1933. Збірник документів і матеріалів. – К., 1993. – С. 545-548.
    38. Постанова Раднаркому УСРР "Про заходи до посилення хлібозаготівель" від 20.11.1932 // Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб. / Упоряд. А. С. Чайковський, О. Л. Копиленко, В. М Кривоніс,
    В. В. Свистунов, Г. І. Трофанчук. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 473-475.
    39. Розпорядження Наркомюсту УСРР прокурорам на місцях "Про репресивні заходи при проведенні хлібозаготівель" від 25.11.1932 // Колективізація і голод на Україні 1929-1933: Збірник документів і матеріалів. – К., 1993. – С. 550-551.
    40. Постанова Раднаркому УСРР і ЦК КП(б)У "Про занесення на "чорну дошку" сіл, які злісно саботують хлібозаготівлі" від 06.12.1932 // Колективізація і голод на Україні 1929-1933: Збірник документів і матеріалів К., 1993. – С.563.
    41. Постанова Політбюро ЦК ВКП(б) "Про антирадянські елементи" від 02.07.1937 // Хрестоматія з Історії держави і права України: Навч. посіб./ Упоряд.: А. С. Чайковський, О. Л. Копиленко, В. М Кривоніс,
    В. В. Свистунов, Г. І. Трофанчук. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 479.
    42. Оперативний Наказ народного комісара внутрішніх справ СРСР "Про операції по репресуванню колишніх куркулів, кримінальних злочинців та інших антирадянських елементів" від 30.07.1937 // Хрестоматія з Історії держави і права України: Навч. посіб. / Упоряд.: А. С. Чайковський,
    О. Л. Копиленко, В. М Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. І. Трофанчук. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 480-484.
    43. Постанова РНК УРСР і ЦК КП(б)У "Про хід хлібозаготівель по областях УРСР" від 23.01.1946 // Голод в Україні 1946-1947. Документи і матеріали. – Київ – Нью-Йорк, 1996. – С. 17-18.
    44. Постанова ЦК КП(б)У і Ради Міністрів УРСР "Про заходи по виконанню директиви Й. В. Сталіна щодо посилення хлібозаготівель" від 15.09.1947 // Голод в Україні 1946-1947. Документи і матеріали. – Київ – Нью-Йорк, 1996. – С. 285-287.
    45. Указ Президії Верховної Ради СРСР "Про виселення у віддалені райони осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності у сільському господарстві і ведуть антигромадський паразитичний спосіб життя" від 02.06.1948 // Реабілітація репресованих: законодавство та судова практика / За ред.
    В. Т. Маляренка. – К., 1997. – С. 82-83.
    46. Основы земельного законодательства Союза ССР и союзных республик // ВВС СССР. – 1968. – № 51. – Ст. 485.
    47. Положение "О государственном контроле за использованием земель", утв. Постановлением СМ СССР 14.05.1970 // СП СССР. – 1970. – № 9. – Ст. 71.
    48. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави: Посіб. для студентів спеціальності "Правознавство". Вид.2-е, зі змінами і доповненнями. – К., 1994. – 236 с.
    49. Правознавство: Підручник / А. І Берлач, Д. О. Карпенко,
    В. С. Ковальський, А. М. Колодій, А. Ю. Олійник, О. О. Підопригора / За ред. В. В. Копєйчикова, А. М. Колодія. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 752 с.
    50. Закон УРСР "Про економічну самостійність Української РСР" від 03.08.1990 // ВВР УРСР. – 1990. – № 42. – Ст. 602.
    51. Закон УРСР "Про власність" від 07.02.1991 // ВВР УРСР. – 1991. – № 20. – Ст. 249.
    52. Закон України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про власність" від 07.07.1992 // ВВР України. – 1992. – № 38. – Ст. 569.
    53. Закон України "Про форми власності на землю" від 30.01.1992 // ВВР України. – 1992. – № 18. – Ст. 225.
    54. Земельний кодекс України від 13.03.1992 // ВВР України. – 1992. – № 25. – Ст. 354.
    55. Постанова Верховної Ради України “Про земельну реформу” від 18.12.1990 // ВВР України. – 1991. – № 10. – Ст. 100.
    56. Декрет Кабінету Міністрів України "Про приватизацію земельних ділянок" від 26.12.1992 // ВВР України. – 1993. – № 10. – Ст.89.
    57. Указ Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва” від 10.11.1994 // Андрейцев В. І. Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні: Навч. – практ. посіб. – К., 1999. – С. 159-161.
    58. Указ Президента України “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям” від 8.08.1995 // Економіка АПК. – 1995. – № 8. – С. 3-16.
    59. Указ Президента України "Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення" від 12.07.1995 //
    Андрейцев В. І. Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні: Навч. – практ. посіб. – К., 1999. – С. 217-219.
    60. Указ Президента України "Про приватизацію об’єктів незавершеного будівництва" від 14.10.1993 // Андрейцев В. І. Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні: Навч. – практ. посіб. – К.: Істина, 1999. – С. 150-157.
    61. Указ Президента України “Про приватизацію автозаправних станцій, що реалізують паливно-мастильні матеріали виключно населенню” від 29.12.1993 // Андрейцев В. І. Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні: Навч. – практ. посіб. – К.: Істина, 1999. – С. 157-159.
    62. Конституція України: Прийнята на 5-ій сесії Верховної Ради України 28.06.1996. – К.: Україна, 1996. – 54 с.
    63. Постанова Верховної Ради України “Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля , використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки” від 08.03.1998 // ВВР України. – 1998. – № 38 – 39. – Ст. 248.
    64. Постанова Кабінету Міністрів України “Про державний технологічний центр охорони родючості ґрунтів” від 04.08.2001 // Офіційний вісник України – 2000. – №32. – Ст. 1359.
    65. Указ Президента України “Про захист прав власників земельних часток (паїв)” від 21.04.1998 / Андрейцев В. І. Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні: Навч. – практ. посіб. – К. : Істина, 1999. – С. 179.
    66. Закон України “Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва” від 14.09.2000 // ВВР України – 2000. – № 45. – Ст. 375.
    67. Закон України “Про планування і забудову територій” від 20.04.2000 // ВВР України – 2000. – № 31. – Ст. 250.
    68. Закон України “Про меліорацію земель” від 14.01.2000 р. // Новітнє земельне законодавство України – Х.: Одіссей, 2003. – С. 149-174 .
    69. Закон України “Про угоди щодо відчуження земельної частки (паю)” від 18.01.2001 // ВВР України. – 2001. – № 11. – Ст. 55.
    70. Кафарський В. І., Кафарський В. В. Земельна реформа: політико-правовий аналіз. – Івано-Франківськ: Плай, 2000. – 60 с.
    71. Земельний кодекс України від 25.10.2001 // Голос України. – 2001. – 20 листопада. – № 217-218. – С. 7-18.
    72. Титова Н. І. Новий Земельний кодекс України: позитивні та негативні аспекти // Право України. – 2002. – № 4. – С. 70-76.
    73. Федорович В. І. Проблеми правового забезпечення земельної реформи в Україні // Матеріали Регіональної міжвузівської конференції молодих учених та аспірантів "Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні" від 19.04.2003. – Івано-Франківськ: Прикарпатський нац. ун-т імені Василя Стефаника, 2003. – С. 174-176.
    74. Закон України “Про охорону земель” від 19.06.2003 // ВВР України. – 2003. – № 39. – Ст. 349.
    75. Закон України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” від 19.06.2003 // ВВР України. – 2003. – № 39. – Ст. 350.
    76. Закон України “Про використання земель оборони” від 27.11.2003 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 52. – Ст. 2742.
    77. Порядок зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 // Новітнє земельне законодавство України – Х.: Одіссей, 2003. – С. 268-271.
    78. Постанова Кабінету Міністрів України “Про утворення державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель” від 25.12.2002 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 52. – Ст. 2378.
    79. Указ Президента України “Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)” від 02.02.2002 // Новітнє земельне законодавство України: Збірник нормативно-правових актів – Х.: Одіссей, 2004. – С. 342.
    80. Указ Президента України “Про додаткові заходи щодо вирішення соціальних проблем на селі та дальшого розвитку аграрного сектора економіки” від 21.02.2002 // Новітнє земельне законодавство України – Х.: Одіссей, 2003. – С. 229-230.
    81. Указ Президента України “Про вдосконалення системи державного управління земельними ресурсами та контролю за їх використанням і охороною” від 19.08.2002 // Новітнє земельне законодавство України – Х.: Одіссей, 2003. – С. 231-232.
    82. Закон України “Про землеустрій” від 22.05.2003 // ВВР України. – 2003. – № 36. – Ст. 282.
    83. Закон України “Про оцінку земель” від 11.12.2003 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 1. – Ст. 1.
    84. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 // ВВР України. – 2003. – № 40–44. – Ст. 356.
    85. Господарський кодекс України від 16.01.2003. Станом на 15.03.2004 р. – К.: Велес, 2004 р. – 164 с.
    86. Малая Советская Энциклопедия: В 10 т. / Под ред. Б. А. Введенского. – Изд. 3-е. – М.: Сов. Энцикл. Лит., 1959. – Т.7. – 1261 с.
    87. Українська Радянська Енциклопедія: У 12 т. / За ред. М. П. Бажана. – К.: Рад. Енцикл. Літ., 1963. – Т.11. – 592 с.
    88. Український Радянський Енциклопедичний Словник: У 3 т. / За ред.
    М. П. Бажана. – К.: Рад. Енцикл. Літ., 1968. – Т. 3. – 856 с.
    89. Словник іншомовних слів. / За ред. О. С. Мельничука. – К.: Рад. Енцикл. Літ., 1977. – 776 с.
    90. Український Радянський Енциклопедичний Словник. / За ред.
    А. В. Кудрицького: У 3 т. – 2-е вид. – К.: Рад. Енцикл. Літ., 1987. – Т.3.
    – 736 с.
    91. Украинский Советский Энциклопедический Словарь. / Под ред.
    А. В. Кудрицкого: В 2 т. – К.: Сов. Энцикл. Лит., 1988. – Т.2. – 768 с.
    92. Політичний словник. / За ред. В. К. Врублевського, В. М. Мазура,
    А. В. Мяловицького. – 2-е вид. – К.: Рад. Енцикл. Літ., 1976. – 592 с.
    93. Украинская Советская Энциклопедия: В 12 т. / Под ред. М. П. Бажана. – К.: Сов. Энцикл. Лит., 1982. – Т.8. – 552 с.
    94. Українська Радянська Енциклопедія: У 12 т. / За ред. М. П. Бажана. – 2-е вид. – К.: Рад. Енцикл. Літ., 1983. – Т. 11. – 592 с.
    95. Політичний словник. / За ред. В. К. Врублевського, Л. М. Кравчука,
    А. В. Кудрицького. – 4-е вид., переробл. і доп. – К.: Рад. Енцикл. Літ., 1987. – 876 с.
    96. Большая Советская Энциклопедия: В 30 т. / Под ред. А.М.Прохорова. – Изд. 3-е. – М.: Сов. Энцикл. Лит., 1975. – Т. 20. – 608 с.
    97. Словарь иностранных слов. – 7-е изд., перераб. – М.: Сов. Энцикл. Лит., 1979. – 624 с.
    98. Советский Энциклопедический Словарь. / Под ред. А. М. Прохорова. –
    М.: Сов. Энцикл. Лит., 1980. – 1600 с.
    99. Большой Энциклопедический Словарь: В 2 т. / Под ред. А. М. Прохорова. – М.: Сов. Энцикл. Лит., 1991. – Т. 2. – 768 с.
    100. Словарь иностранных слов. – 18-е изд., стер. / Под ред. А. М. Прохорова. – М.: Рус. яз., 1989. – 624 с.
    101. Тугаринов В. П. Соотношение категорий диалектического материализма. – Л.: ЛГУ, 1956. – 136 с.
    102. Кондратьев Р., Гернего О. Принципи права та їх роль у регулюванні суспільних відносин. // Право України. – 2000. – №2. – С.43-45.
    103. Теория государства и права / Под ред. Н. Г. Александрова. – М.: Юрид. лит., 1968. – 640 c.
    104. Теория государства и права: Учебник / Под ред. Н. Г. Александрова. – 2-е дополн. изд.. – М.: Юрид. лит., 1974. – 664 с.
    105. Теория государства и права / Под. ред. А. М. Васильева. – М.: Юрид. лит., 1977. – 472 с.
    106. Котюк В. О. Теорія права: Курс лекцій: Навч. посібник для юрид. фак. вузів. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
    107. Михайленко А. Р. Основы государства и права. – К.: Фемина, 1994. –
    – 120 с.
    108. Общая теория государства и права. Академический курс: В 2 т. / Под ред. М. Н. Марченко. – М.: Зерцало, 1998. – Т.2: Теория права. – 656 с.
    109. Кравчук М. В. Теорія держави і права. Навчальний посібник. – Тернопіль, 1999. – 114 с.
    110. Хропанюк В. Н. Теория государства и права: Учебное пособие для высших учебных заведений. – М.: Дабахов, Ткачев, Димов, 1995. – 384 с.
    111. Теория государства и права / Под. ред. А. И. Денисова. – М.: МГУ, 1972. – 532 с.
    112. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2 т. – Т. 1. – М.: Юрид. лит., 1981.
    – 360 с.
    113. Теория государства и права: Курс лекций. / Под ред. Н. И. Матузова и
    А. В. Малько, – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристь, 2000. – 776 с.
    114. Скакун О. Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консум,
    Ун-т внутр. дел, 2000. – 704 с
    115. Колодій А. М. Принципи права України: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
    116. Андрусяк Т. Г. Теорія держави і права. – Львів: Фонд “Право для України”, 1997. – 200 с.
    117. Теория государства и права: Учебник. / Под ред. А. И. Королева и
    Л. С. Явича – Изд. 2-е. – Ленинград: ЛГУ, 1987. – 550 с.
    118. Загальна теорія держави і права. / За ред. В. В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 320 с.
    119. Правознавство: Навч. посібник. / За ред. В. В. Копєйчикова. – 3-є вид., переробл. та доповн. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 640 с.
    120. Земельное и колхозное право / Под ред. проф. И. В. Павлова. – М.: Госюриздат, 1957. – 229 с.
    121. Ерофеев Б. В. Советское земельное право. – М.: Высшая школа, 1965. – 394 с.
    122. Шелестов В. С. Советское земельное право. – Харьков, 1981. – 232 с.
    123. Земельне право: Підручник / За ред. В. І. Семчика та П. Ф. Кулинича. – К.: Ін Юре, 2001. – 424 с.
    124. Ковтун М. Г. Земельне право: Курс лекцій для студентів юрид. вузів та факультетів. – К.: Юмана, 2001. – 208 с.
    125. Аграрное, земельное и экологическое право Украины. Общие части учебных курсов: Учебное пособие. – Изд.2-е, доп. и испр. / Под ред. докт. юрид. наук, проф. А. А. Погребного и канд. юрид. наук, доц.
    И. И. Каракаша. – Х.: Одиссей, 2001. – 400 с.
    126. Земельное право Украины: Учеб. пособие / Под ред. А. А. Погребного,
    И. И. Каракаша. – К.: Истина, 2002. – 496 с.
    127. Земельне право України: Підручник / За ред. О. О. Погрібного,
    І. І. Каракаша – К.: Істина, 2003. – 448 с.
    128. Асланян Н. П. Основные начала российского частного права: Автореферат дис…д-ра юридических наук: 12.00.03 / Моск. Гос. ун-т
    им. М. В. Ломоносова. – М, 2002. – 50 с.
    129. Комиссарова Е. Г. Принципы в праве и основные начала гражданского законодательства: Дис… д-ра юридических наук: 12.00.03. – Екатеринбург, 2002. – 306 с.
    130. Комиссарова Е. Г. Об основных началах гражданского законодательства // Журнал российского права. – 2001. – № 5. – С. 13-20.
    131. Щенникова Л. В. Принципы гражданского права: достижения цивилистики и законодательный эффект // Цивилистические записки: Межвузовский сборник научных трудов. – М.;
  • Стоимость доставки:
  • 50.00 грн

ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Купим мелким и крупным оптом -диссертации, защищенные в 2013-2014 г.г.

Доставка любой диссертации из России и Украины