Правові засади моніторингу ґрунтів

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО»

На правах рукопису

Мозальова Марина Володимирівна
УДК 349.4

Правові засади моніторингу ґрунтів

Спеціальність 12.00.06 – земельне право; аграрне право; екологічне
право; природоресурсне право

Д И С Е Р Т А Ц І Я

на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Шульга Михайло Васильович
доктор юридичних наук, професор

Харків – 2011
ЗМІСТ
Вступ 3
Розділ 1. Загальна характеристика правового забезпечення моніторингу ґрунтів………………………………………………………………………………11
1.1. Історико-правові засади становлення та розвитку законодавства щодо моніторингу ґрунтів 11
1.2. Юридичні ознаки моніторингу ґрунтів 24
1.3. Правові принципи моніторингу ґрунтів 48
Висновки до Розділу 1………………………………………………….................60
Розділ 2. Організаційно-правові напрями моніторингу ґрунтів……………63
2.1. Склад моніторингу ґрунтів як правового явища ……………………………63
2.2. Правове регулювання агрохімічної паспортизації земельної ділянки як основного напрямку проведення моніторингу ґрунтів…………………………72
2.3. Моніторинг ґрунтів як основа їх правової охорони ………………………...83
2.4. Організаційно-правове забезпечення моніторингу ґрунтів як елементу екологічного моніторингу 99
Висновки до Розділу 2 114
Розділ 3. Правовідносини у сфері проведення моніторингу ґрунтів……...117
3.1. Суб’єкти правовідносин, що виникають у сфері проведення моніторингу
ґрунтів 117
3.2. Зміст правовідносин у сфері проведення моніторингу ґрунтів 133
3.3. Правове регулювання процедури проведення моніторингу ґрунтів 145
Висновки до Розділу 3 159
Висновки…………………………………………………………………………..162
Додатки 167
Список використаних джерел 171

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Зміни, що обумовлені антропогенною діяльністю людини відображаються в навколишньому природному середовищі, виходять на перший план серед найзначніших проблем людства. Набирає загрозливих масштабів швидкий та всеохоплюючий процес зниження якості природних ресурсів та в деяких випадках повна втрата їх здатності до відновлення. Це в першу чергу стосується земель та їх складових – ґрунтів. Наслідки таких процесів позначаються як на екологічній безпеці країни, так і на рівні життя і здоров’я населення.
На сучасному етапі проведення земельної реформи, реформування земельних відносин здійснюється за напрямком вдосконалення землевпорядкування та ведення земельного кадастру. В цьому аспекті моніторинг ґрунтів покликаний відіграти важливу роль показника якості ґрунтів та рівня їх родючості, що є основою для встановлення балу бонітету ґрунтів, обліку якості земель, визначення грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, запровадження сівозмін основних сільськогосподарських культур та встановлення контролю за такою діяльністю.
Необхідність всебічного наукового дослідження правових засад моніторингу ґрунтів обумовлена декількома причинами.
1. Концепція Національної екологічної політики України на період до 2020 року одним із інструментів державної екологічної політики визначає зміцнення системи моніторингу навколишнього природного середовища шляхом посилення координації діяльності суб’єктів моніторингу та управління даними в рамках функціонування державної системи моніторингу навколишнього природного середовища як основи для прийняття управлінських рішень. Однією із самостійних складових екологічного моніторингу є моніторинг ґрунтів. Це єдиний правовий захід державного управління, що має на меті агрохімічне обстеження ґрунтів. Тому моніторинг ґрунтів повинен передувати кожному заходу з охорони ґрунтів, бути мотивом для його проведення, надавати детальні рекомендації, виробляти план проведення ґрунтоохороних програм, прогнозувати їх результат, а також бути його завершальною стадією, необхідною для оцінки здійснення заходів щодо охорони ґрунтів. На його основі мають прийматись ґрунтоохоронні програми, розроблятись рекомендації для впровадження раціонального використання земель сільськогосподарського призначення, створюватись інформаційно-аналітична система забезпечення доступу до інформації про якісний стан ґрунтів та їх родючість. Окрім того, данні, отримані за результатами проведення моніторингу ґрунтів, дають можливість своєчасно виявити зміни, що відбуваються у складі ґрунтів, вживати заходів щодо їх відновлення та визначати розмір шкоди, завданої ґрунтовому покриву у зв’язку з порушенням вимог законодавства.
2. Моніторинг ґрунтів – багатогранне явище. Водночас його можна розглядати і як основу охорони ґрунтів, і як управлінську функцію у сфері використання та охорони ґрунтів.
3. Земельний кодекс України містить главу 33 «Моніторинг земель», яка складається лише з двох статей, що закріплюють принципові положення щодо моніторингу земель та не розкривають його особливостей. Приписи цієї глави знайшли своє відображення в низці правових актів, зокрема, Законі України «Про охорону земель». Положення закону дають суперечливе уявлення про правові засади моніторингу ґрунтів та створюють проблеми при їх застосуванні. Це пов’язано з необхідністю вдосконалення правових вимог, що стосуються моніторингу ґрунтів.
4. Вирішенню зазначених питань має передувати дослідження проблем, які стосуються сутності та особливостей, притаманних моніторингу ґрунтів.
В цілому проблеми охорони ґрунтів та проведення екологічного моніторингу досліджували в правовій галузі такі науковці як С. В. Шарапова, Н. Р. Малишева, Ю. С. Шемшученко, М. В. Краснова, М. І. Малишко, Н. С. Ґавриш. Однак комплексне дослідження питань, пов’язаних з моніторингом ґрунтів, відсутнє. Це обумовлює необхідність проведення аналізу правових засад моніторингу ґрунтів України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри екологічного права в рамках Державної цільової комплексної програми «Проблеми вдосконалення екологічного законодавства в умовах ринку» Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» (державна реєстрація № 0186.0.070871).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в розкритті правового змісту моніторингу ґрунтів, розробці пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання моніторингу ґрунтів, суспільних відносин, які виникають при його проведенні, на основі аналізу земельного законодавства, вивчення земельно-правової і спеціальної літератури.
Відповідно до поставленої мети здійснено спробу вирішити такі основні завдання:
– провести історико-правовий аналіз та здійснити наукову періодизацію законодавства яке регулює моніторинг ґрунтів в Україні;
– з’ясувати особливості та розкрити поняття «моніторинг ґрунтів;
– запропонувати додаткові аргументи стосовно місця правових приписів, які регулюють відносини щодо моніторингу ґрунтів у системі екологічного та земельного права;
– виявити специфічні правові ознаки, характерні для проведення моніторингу ґрунтів;
– дослідити місце моніторингу ґрунтів у загальній системі екологічного моніторингу та у взаємодії з іншими видами діяльності з охорони та раціонального використання земель сільськогосподарського призначення;
– провести аналіз земельного законодавства, організаційно-правових та наукових засад проведення моніторингу ґрунтів;
– виявити особливості правовідносин, що стосуються моніторингу ґрунтів;
– обґрунтувати пропозиції з удосконалення законодавства про моніторинг ґрунтів України.
Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні правовідносини, що виникають у процесі проведення моніторингу ґрунтів в Україні.
Предметом дисертаційного дослідження є правові засади моніторингу ґрунтів; земельне, екологічне законодавство України та інших країн щодо організації та проведення моніторингу ґрунтів.
Методи дослідження. У ході дослідження використано такі методи: історичний, порівняльно-правовий, формально-юридичний, системно-функціональний, комплексний, логіко-семантичний, метод сходження від абстрактного до конкретного, метод статистичного аналізу й деякі інші методи наукового пізнання.
Історичний метод використано в роботі для дослідження періодизації становлення та розвитку правового регулювання відносин моніторингу ґрунтів. Порівняльно-правовий метод дослідження застосовано для порівняльного аналізу окремих положень нормативно-правових актів України і законодавства деяких зарубіжних країн, що регулюють суспільні відносини у сфері моніторингу ґрунтів. За допомогою формально-юридичного методу проведено аналіз положень нормативно-правових актів України щодо моніторингу ґрунтів. Шляхом застосування логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного сформульовано специфічні принципи моніторингу ґрунтів, визначено його роль у системі засобів охорони земель та ґрунтів. Метод статистичного аналізу було використано під час роботи з офіційними статистичними матеріалами у сфері проведення моніторингу ґрунтів. Через призму системно-функціонального методу досліджено ефективність правового регулювання моніторингу ґрунтів у системі гарантій суб’єктивних прав власників і користувачів земельних ділянок. Таке регулювання розглядається з точки зору комплексного дослідження нормативно-правових актів.
Основні положення і висновки дисертаційного дослідження базуються на всебічному аналізі екологічного і земельного законодавства України й інших держав, на наукових досягненнях земельно-правової науки і суміжних наук, що займаються вивченням проблеми правового регулювання моніторингу ґрунтів. Комплексний характер досліджуваної проблеми визначив необхідність використання значної кількості джерел.
Теоретичними підвалинами отриманих висновків послужили наукові надбання таких українських правознавців, як В. І. Андрейцева, Д. В. Бусуйок, Ю. О. Вовка, Н. С. Ґавриш, А. П. Ґетьмана, І. І. Каракаша, Т. Г. Ковальчук, О. В. Конишевої, М. В. Краснової, П. Ф. Кулинича, Т. В. Лісової, М. І. Малишка, Н. Р. Малишевої, А. М. Мірошниченка, В. Л. Мунтяна, В. В. Носіка, В. К. Попова, Л. В. Ришкової, Т. М. Слінько, В. І. Семчика, Н. І. Титової, В. К. Філатової, С. В. Шарапової, Л. Б. Шейніна, Ю. С. Шемшученка, М. В. Шульги, В. В. Янчука та ін.;
– роботи російських вчених-юристів Г. О. Аксеньонка, С. С. Алексєєва, М. М. Бринчука, А. К. Голіченкова, Ю. Г. Жарикова, О. О. Забелишенського, І. О. Іконицької, Е. М. Колотинської, В. В. Петрова, П. Д. Сахарова, Б. В. Єрофєєва та ін.;
– роботи вчених-ґрунтознавців Л. В. Дацько, В. В. Докучаєва, Д. М. Прянишникова, Т. М. Лактіонової, В. В. Медведєва та ін.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в з’ясуванні особливостей та змісту правового регулювання моніторингу ґрунтів, процедури його здійснення, ефективності правового регулювання моніторингу ґрунтів в системі реалізації екологічного моніторингу. З урахуванням новизни дослідження на захист виносяться такі теоретичні висновки й положення:
уперше:
1) визначено зміст і розроблено дефініцію правового поняття «моніторинг ґрунтів» як урегульовану нормами права систему постійних дій, спрямованих на отримання інформації про якісний стан ґрунтів й передачу до органів державної влади, місцевого самоврядування й осіб, заінтересованих в отриманні такої інформації, з метою використання її в господарській та іншій діяльності і прийняття юридично значимих рішень щодо забезпечення раціонального використання та охорони земель сільськогосподарського призначення;
2) визначено суб’єктний склад правовідносин у сфері моніторингу ґрунтів, який включає замовників, виконавців і співвиконавців проведення цього процесу. Усебічно розглядаються особливості прав та обов’язків цих суб’єктів. Обґрунтовується принцип їх поділу на два рівні; це права й обов’язки, що виникають: а) при організації і здійсненні моніторингу ґрунтів, б) з приводу використання отриманих результатів проведення моніторингу ґрунтів;
3) обґрунтовано, що моніторинг ґрунтів займає місце базового самостійного елемента в ланцюзі отримання інформації про стан ґрунтів, яка має характер екологічної. Оскільки моніторинг ґрунтів є складовою частиною системи екологічного моніторингу, то в такій системі моніторинг ґрунтів виступає джерелом інформації про якість ґрунтів, про процеси, що відбуваються у їх складі і служить показником впливу сільськогосподарського виробництва на навколишнє природне середовище;
4) розроблено систему принципів моніторингу ґрунтів та з’ясовано їх головний зміст. Обґрунтовано їх поділ на спеціальні і загальні. До перших належать: а) єдине інформаційне забезпечення діяльності з моніторингу ґрунтів; б) взаємний обмін такою інформацією між виконавцями моніторингу ґрунтів; в) систематичне оновлення інформації банку даних про якісний стан ґрунтів; г) пріоритет екологічних вимог при проведенні моніторингу ґрунтів над економічними інтересами власників, користувачів та орендарів земельних ділянок;
5) встановлено складники моніторингу ґрунтів як правового явища: а) агрохімічне обстеження земель сільськогосподарського призначення; б) контроль змін якісного стану ґрунтів; в) агрохімічну паспортизацію земельних ділянок. Установлені та проаналізовані їх взаємозв'язок і взаємозалежність при проведенні моніторингу ґрунтів й запропоновані шляхи вдосконалення їх правового регулювання. Доведено нагальну потребу в розробці і прийнятті Державної програми з проведення моніторингу ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення, яка сприятиме розвитку моніторингу ґрунтів як комплексної системи постійних спостережень.
6) обґрунтовано визначення агрохімічної паспортизації земельних ділянок як форми превентивного державного контролю за проведенням агрохімічних робіт з метою виявлення та попередження порушень норм землекористування.
7) обґрунтовано пропозицію щодо внесення змін до положення «Про моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення», зокрема, доповнення його частиною 5¹ «Порядок надання інформації за результатами проведення моніторингу ґрунтів».
Отримало подальший розвиток:
1) положення, що сукупність еколого-правових і земельно-правових норм, що впорядковують однорідну групу суспільних відносин, виникаючих у зв’язку з проведенням моніторингу ґрунтів, є самостійним елементом, який входить до складу інституту екологічного моніторингу.
2) аргументація на користь того, що моніторинг ґрунтів – це самостійна функція державного управління в галузі охорони довкілля, використання й охорони земель;
3) висловлене в літературі судження щодо необхідності організаційного реформування функціонуючого Державного технологічного центру охорони родючості ґрунтів, що пов’язується зі створенням на його засадах Державної служби охорони родючості ґрунтів, зокрема яка має здійснювати функції контролю за додержанням законодавства з раціонального використання земель й охорони ґрунтів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовано у роботі науково обґрунтовані положення, висновки, пропозиції і рекомендації можуть бути використані: а) у наукових дослідженнях – для подальшого науково-теоретичного дослідження питань моніторингу ґрунтів; б) у правотворчій діяльності – при розробці державних та місцевих програм з охорони ґрунтів, при внесенні змін до нормативних актів чинного законодавства; в) у правозастосовчій діяльності – у процесі підготовки і прийняття рішень органами державного управління, місцевого самоврядування; г) у навчальному процесі – при підготовці навчально-методичної літератури та викладанні курсів «Екологічне право», «Земельне право», спецкурсів еколого-правового спрямування.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення і висновки дисертації обговорювалися на теоретичних семінарах кафедри екологічного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого; доповідалися на наукових конференціях: міжнародній науково-практичній конференції молодих учених «Сьомі осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 2008 р.), ХХ міжнародній історико-правовій конференції «Земля і земельні відносини в історії права, держави і юридичної думки» (м. Судак, 2008 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції «Осінні юридичні читання» (м. Харків, 2008 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених «Актуальні проблеми правового забезпечення національної продовольчої безпеки і сталого розвитку сільського господарства України» (м. Київ, 2008 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення й висновки дисертаційного дослідження знайшли відбиття в 9-ти публікаціях, з яких 3 статті – у наукових фахових виданнях і 6 – тез наукових доповідей на конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й запропоноване нове вирішення наукового завдання вдосконалення механізму правового регулювання моніторингу ґрунтів, проведено самостійне цілісне дослідження організаційно-правових напрямів та правовідносини у сфері проведення моніторингу ґрунтів, що дозволяє зробити наступні висновки, які можуть мати як теоретичне, так і практичне значення.
1. Моніторинг ґрунтів – історичне явище, зміст і завдання якого залежать від суспільно-політичних умов певного періоду, зумовлюються особливостями й характером земельного ладу. У зв’язку із цим виокремлюються два головних етапи його розвитку – організаційний і правовий.
2. На підставі здійсненого аналізу понять «моніторинг ґрунтів» і «моніторинг земель» зроблено висновок, що ґрунти можуть бути умовно відокремлені від земель і бути самостійним об’єктом досліджень як у фактичному смислі (реальному), так і в правовому аспекті (абстрактному). Якщо йдеться про родючі властивості ґрунтів, стає можливим установити термінологічну незалежність поняття «моніторинг ґрунтів» від поняття «моніторинг земель».
3. Моніторинг ґрунтів може мати декілька видів, що диференціюються залежно від категорії земель, на якій вони розташовані. Проте правове регулювання моніторингу ґрунтів сільськогосподарського призначення – це найбільш важливий та актуальний з видів моніторингу ґрунтів.
До матеріального об’єкта моніторингу ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя в складі ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ, перелогів, у тому числі земель тимчасової консервації. Додатково пропонується виокремити моніторинг особливо цінних ґрунтів в самостійний напрям проведення моніторингу ґрунтів. При розгляді моніторингу ґрунтів як системи послідовних дій зі збирання, оброблення, передавання, збереження та аналізу, виокремлюється процесуальний об’єкт моніторингу ґрунтів – це інформація про зміни якісного стану та рівня родючості ґрунтів.
4. При проведенні моніторингу ґрунтів виникають суспільні відносини, що потребують свого правового регулювання і дозволяють визначити цю процедуру як урегульовану нормами права систему повторних дій, спрямованих на отримання й передачу інформації про якісний стан ґрунтів органам державної влади й особам, заінтересованих в її отриманні, з метою її використання в господарській діяльності і прийняття юридично значимих рішень щодо використання й охорони земель сільськогосподарського призначення.
5. Сукупність еколого-правових і земельно-правових норм, які регламентують однорідну групу суспільних відносин, виникаючих у зв’язку з проведенням моніторингу ґрунтів утворює в межах цього правового інституту самостійний складник моніторингу ґрунтів.
6. Усі дії, пов’язані з моніторингом ґрунтів, повинні спиратися не лише на принципи загальноюридичні, екологічного й земельного права, а й на принципи специфічні для проведення моніторингу ґрунтів. Останні пропонується систематизувати і класифікувати на принципи: а) процедурні, пов’язані з організацією проведення моніторингу ґрунтів, що утворюють його внутрішню структуру, а саме: єдиного інформаційного забезпечення діяльності з моніторингу ґрунтів; взаємного обміну інформацією між виконавцями моніторингу ґрунтів; систематичного оновлення інформації банку даних про якісний стан ґрунтів; використання сучасних геоінформаційних технологій; фінансування діяльності з моніторингу ґрунтів за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів і б) змістовні, закладені в підвалини діяльності з моніторингу ґрунтів. Основний змістовний принцип це – пріоритет екологічних вимог при проведенні моніторингу ґрунтів над економічними інтересами власників, користувачів та орендарів земельних ділянок.
7. Дослідження показало, що проведення моніторингу ґрунтів є невід’ємною складовою частиною охорони ґрунтів відповідно до якої повинні вибудовуватись всі інші ґрунтоохоронні заходи. моніторингу ґрунтів у правовій охороні ґрунтів пропонується розглядати за двома напрямами: перший – здійснення охорони ґрунтів, що проводиться у процесі господарського використання земель сільськогосподарського призначення; другий – охорони ґрунтів без безпосереднього господарського використання (консервативна охорона).
При розгляді першого з них було виявлено, що результати моніторингу ґрунтів використовуються для запровадження науково - обґрунтованих систем землеробства і агротехнологій, надання практичних рекомендацій землевласникам і землекористувачам з охорони ґрунтів. Під правовою охороною ґрунтів необхідно розуміти забезпечення дотримання рекомендацій з раціонального використання ґрунтів, впорядкування правовідносин з їх застосування й встановлення відповідальності за їх порушення.
Коли йдеться про другий напрямок правової охорони ґрунтів, то роль діяльності з їх моніторингу полягає в організації станцій постійного спостереження за змінами ґрунтів, у результаті чого стає можливим своєчасне виявлення деградованих, малопродуктивних і техногенно забруднених земель сільськогосподарського призначення, прийняття відповідних рішень щодо їх консервації й повернення до попереднього режиму використання.
8. У даній дисертаційній роботі окреслено місце моніторингу ґрунтів у системі екологічного моніторингу. Аргументується, що моніторинг ґрунтів займає місце базового елемента в ланцюзі отримання екологічної інформації про стан ґрунтів. З огляду на це екологічний моніторинг включає до свого складу моніторинг ґрунтів як джерело екологічної інформації про якість ґрунтів, процеси, що відбуваються в їх складі, як показник впливу сільськогосподарського виробництва на навколишнє природне середовище. Глобальний моніторинг ґрунтів – найвищий рівень організації моніторингу ґрунтів, що має велике значення для правової охорони ґрунтів на міжнародному рівні, вироблення спільної програми дій з реагування на зниження та втрату родючості ґрунтів. Проте глобальний моніторинг ґрунтів не входить до мережі єдиної системи постійних спостережень за якісним станом ґрунтів, що пояснюється обмеженим територіальним поширенням такої мережі й реалізацією її завдань виключно на національному рівні.
9. З правової точки зору моніторинг ґрунтів не входить до системи моніторингу земель, а є самостійною складовою екологічного моніторингу, де він відіграє роль показника якості земель сільськогосподарського призначення, має тісний зв’язок з іншими елементами системи екологічного моніторингу та глобальним моніторингом ґрунтів.
10. Проведення моніторингу ґрунтів – це різновид земельних правовідносин, однак правовідносини, що пов’язані з організацією такої діяльності, будуть належати до різновиду адміністративних правовідносин. Юридичним фактом виникнення, зміни або припинення правовідносин з моніторингу ґрунтів слід вважати акт держаних органів влади та органів місцевого самоврядування про запровадження, зміни або припинення діяльності з моніторингу ґрунтів.
11. З метою розширення грунтоохоронних повноважень Державного технологічного центру охорони родючості ґрунтів, який здійснює моніторинг та агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення, необхідно повести реформування, що пов’язано зі створенням на його засадах Державної служби охорони родючості ґрунтів.
12. Зміст правовідносин з моніторингу ґрунтів є складною системою суб’єктивних прав та юридичних обов’язків суб’єктів даних правовідносин. Їх можна умовно поділити на два види: перший – це правовідносини, що врегульовують внутрішні правовідносини, тобто права й обов’язки, якими наділені виконавці моніторингу ґрунтів («Центдержродючість» та його обласні підрозділи) відносно інших органів державного управління та суб’єктів екологічного моніторингу. Вони характеризуються спрямованістю на організацію моніторингу ґрунтів та впровадження його використання в подальшій діяльності з управління земельним фондом.
Другий вид прав та обов’язків складається із правовідносин, що виникають з приводу використання результатів проведення моніторингу ґрунтів. Такі правовідносини ґрунтуються на загальному праві людини та громадянина на екологічну інформацію та, виходячи з його більш вузького права, – на отримання інформації про якісний стан ґрунтів та їх родючість. Такому праву протистоїть державний обов’язок з організації інформаційно-аналітичної системи, що є результатом проведення системи дій з моніторингу ґрунтів. Отже, пов’язуються внутрішні права та обов’язки суб’єктів моніторингу ґрунтів з їх зовнішніми правами та обов’язками.
13. Процедура проведення моніторингу ґрунтів є недосконалою і потребує запровадження механізму обов’язкового використання такої інформації в подальшому. Так, Положення «Про моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення» слід доповнити новим розділом «Порядок надання інформації, що отримується за результатами проведення моніторингу ґрунтів». Таке доповнення повинно регламентувати процедуру з надання інформації про якісний стан та родючість ґрунтів, що служитиме гарантією для реалізації права на її отримання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авдонин Н. С. Влияние длительного применения удобрений и известкования на свойства кислых почв / Н. С. Авдонин, Т. Н. Лебедева // Агрохимия. – 1970. – № 7. – С. 3–11.
2. Авер’янов В. Б. Виконавча влада і державний контроль /В. Б. Авер’янов, О. Ф. Андрійко. – К. : Вища шк. при Ін-ті держави і права ім. В. М. Корецького АН України, 1999. – 48 с.
3. Адиханов Ф. Х. Теоретические проблемы правовой охраны земель сельскохозяйственного назначения / Ф. Х. Адиханов. – Томск : Изд-во Томск. ун-та, 1989. – 272 с.
4. Адміністративне право України. Академічний курс : підручник : у 2 т. Т. 2. Особлива частина. – К. : Юрид. думка, 2009. – 600 с.
5. Аксененок Г. А. Право сельскохозяйственного землепользования в условиях научно-технического прогресса / Г. А. Аксененок// Сов. государство и право. – 1971. – № 7. – С. 140–148.
6. Александров Н. Г. Законность и правоотношения в советском обществе / Н. Г. Александров. – М. : Юрид. лит., 1955. – 176 с.
7. Алексеев С. С. Проблемы теории права : курс лекций / С. С. Алексеев. – Свердловск : Изд-во СЮИ, 1972. – 396 с.
8. Алексеев С. С. Социальная ценность права в советском обществе / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1971. – 221 с.
9. Алексеев С. С. Структура советского права / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1975. – 258 с.
10. Алимов Р. С. Процедуры в административном праве Украины: теория и практика : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Алимов Роман Станиславович. – Донецк, 2002. – 164 с.
11. Андрейцев В. І. Екологічне право : курс лекцій : навч. посіб. для юрид. ф-тів вузів / В. І. Андрейцев. – К. : Вентурі, 1996. – 208 с.
12. Андрейцев В. І. Земельне право і законодавство суверенної України: Актуальні проблеми практичної теорії / В. І. Андрейцев. – К. : Знання, 2005. – 445 с.
13. Андрейцев В. І. Право екологічної безпеки : навч. та наук.-практ. посіб. / В. І. Андрейцев. – К. : Знання-Прес, 2002. – 332 с.
14. Андрейцев В. І. Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні : навч.-практ. посіб. / В. І. Андрейцев. – К. : Істина, 1999. – 320 c.
15. Аніщенко В. О. Моніторинг і охорона земель : навч. посіб. / В. О. Аніщенко, В. О. Боровий. – К. : КНУБА, 2003. – 176 с.
16. Башмаков Г. С. О понятиях рационального использования и охраны земли / Г. С. Башмаков // Государство и право. – 1999. – № 10. – С. 38-44
17. Бондар Л. О. Проблеми вдосконалення правового регулювання екологічно небезпечної діяльності при хімізації сільського господарства / Л. О. Бондар // Стан земельних ресурсів в Україні: проблеми, шляхи вирішення : зб. доп. наук.-практ. конф. – К. : Центр екол. освіти та інформації, 2001. – С. 164–166.
18. Боннер А. Т. Существует ли «юридический процесс»? / А. Т. Боннер // Проблемы соотношения материального и процессуального права : тр. ВЮЗИ / под ред. М. С. Шакарян. – М. : ВЮЗИ, 1980. – С. 51-60.
19. Боровський А. Л. Екологічний менеджмент : підручник / А. Л. Боровський. – Суми : ВТД «Університетська книга», 2009. – 586 с.
20. Бредіхіна В. Л. Конституційні засади права громадян на безпечне навколишнє середовище / В. Л. Бредіхіна; за ред. М. В. Шульги : монографія. – Х. : Вид. ФО-П Вапнярчук Н. М., 2008. – 168 с.
21. Бринчук М. М. Экологическое право (право окружающей среды) : учеб. для высших юридических учебных заведений / М. М. Бринчук. – М. : Юристъ, 1998. – 688 с.
22. Бринчук М. М. Экологическое право / М. М. Бринчук. – М. : Юристъ, 2003. – 680 с.
23. Букша І. Ф. Принципи створення системи екологічного моніторингу лісових ґрунтів України / І. Ф. Букша //Стан земельних ресурсів в Україні: проблеми та шляхи вирішення : зб. доп. Всеукр. наук.-практ. конф. – К. : Центр екол. освіти та інформації, 2001. – С. 115 – 120.
24. Бусуйок Д. В. Поняття державного управління земельним фондом в Україні / Д. В. Бусуйок // Право України. – 2008. – № 10. – С. 121–125.
25. Бусуйок Д. В. Поняття, зміст та види земельних адміністративних послуг / Д. В. Бусуйок // Часопис Київ. ун-ту права. – 2009. – № 3. – С. 188–194.
26. Бусуйок Д. В. Система правових норм державного управління земельним фондом в Україні / Д. В. Бусуйок // Держава і право. Юрид. і політ. науки. – 2008. – Вип. 40. – С. 390–395.
27. Бусуйок Д. В. Шляхи удосконалення державного управління землями сільськогосподарського призначення / Д. В. Бусуйок // Часопис Київ. ун-ту права. – 2008. – № 4. – С. 180–185.
28. Васильев А. М. О правоприменении в процессуальном праве / А. М. Васильев // Проблемы соотношения материального и процессуального права. – М., 1980. – С. 13.
29. Ващишин М. Я. Земельні правовідносини у селянських (фермерських) господарствах : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.06 / Ващишин Марія Ярославівна. – Л. , 2000. – 193 с.
30. Веденичев П. Ф. Экономическая оценка земли / П. Ф. Веденичев, П. П. Маракулин. – К. : Урожай, 1964. – С. 38–44.
31. Великий енциклопедичний юридичний словник / за ред. Ю. С. Шемшученка. – К. : Юрид. думка, 2007. – 992 с.
32. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. та допов.) / голов. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.
33. Вівчаренко В.І. Правова охорона земель в Україні: монографія/ О. А. Вівчаренко. – К. : Юрінком Інтер, 2010. – 336 с.
34. Від агрохімічної служби до служби охорони родючості ґрунтів / Д. М. Бенцаровський, О. С. Щербатенко, Л. В. Дацько, О. Г. Дзюба // Сучасний стан ґрунтового покриву в Україні та шляхи забезпечення його сталого розвитку на початку 21 століття. – 2006. – С. 3–10.
35. Вовк Ю. А. Советское природоресурсное право и правовая охрана окружающей природной среды: Общая часть : учеб. пособие / Ю. А. Вовк. – Харьков : Вища шк., 1986. – 160 с.
36. Водний кодекс України : Закон України від 6 черв. 1995 р. № 213/95-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1995. – № 24. – ст. 189.
37. Гавриш Н. С. Охорона ґрунтів – важливіше завдання державної політики / Н. С. Гавриш // Проблеми природокористування Карпатського регіону : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. – Коломия, 2000. – С. 91 – 92.
38. Гавриш Н. С. Правова охорона ґрунтів в Україні : монографія / Н. С. Гавриш. – О. : 2008. – 228 с.
39. Галятин М. Ю. США: правовое регулирование использования земель : монография / М. Ю. Галятин. – М. : Наука, 1991. – 252 с.
40. Герасимов И. П. Научные основы современного мониторинга окружающей среды / И. П. Герасимов // Изв. АН СССР. Сер. геогр. – 1975. – № 3. – С. 13–25.
41. Гетьман А. П. Вступ до теорії еколого-процесуального права України : навч. посіб. / А. П. Гетьман. – Х. : Основа, 1998. – 208 с.
42. Гетьман А. П. Процессуальные нормы и отношения в экологическом праве : монография / А. П. Гетьман. – Х. : Основа, 1994. – 136 с.
43. Голиченков А. К. Экологический контроль: теория и практика правового регулирования : дис. … доктора юрид. наук / Александр Константинович Голиченков. – М. : Изд-во МГУ, 1992. – 325 с.
44. Гончаренко В.Г. Земельні відносини / В. Г. Гончаренко, Ю. В. Мягкоход // Науково-практичний коментар Земельного кодексу України/ за заг. ред. В.В. Медведчука. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 657 с.
45. Горлачук В. В. Управління земельними ресурсами : навч. посіб. / В. В. Горлачук, В. Г. В’юн, А. Я. Сохнич ; за ред. В. Г. В’юна. – Миколаїв : Вид-во МФ НаУКМА, 2002. – 316 с.
46. Гринченко А. М. Плодородие почв и пути его повышения / А. М. Грінченко; Харьк. СХИ. – Х. , 1976. – 58 с.
47. Грінченко Т. О. Моніторинг комплексної оцінки родючості ґрунтів Харківської області 1971–2005 рр. / Т. О. Грінченко, Б. В. Роман, І. І. Лепєніна. – Х. : 13 друкарня, 2007. – 212 с.
48. Ґрунти Волинської області / за ред. М. О. Зіньчука. – Луцьк : РВВ Вежа Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 1999. – 164 с.
49. Гуревський В. К. Право приватної власності громадян України на землі сільськогосподарського призначення : монографія / В. К. Гуревський. – О. : АстроПринт, 2000. – 136 с.
50. Дегтяр А. О. Прогнозування в системі аналітичного забезпечення державно-управлінських рішень / А. О. Дегтяр // Актуал. проблеми держ. управ. – 2003. – № 1. – С. 49 – 57.
51. Декрет о земле: Съезд советов рабочих и солдатских депутатов от 27 октября 1917 г. // Собр. указаний и распоряжений рабочего и крестьянского правительства 1917–1918 гг. – № 1. – ст. 3.
52. Добровольский Г. В. Деградация почв – угроза экологического кризиса / Г. В. Добровольский // Век глобализации. – 2008. – № 2. – С. 54 – 65.
53. Екологічне право України в запитаннях та відповідях : навч. посіб. – Х. : ТОВ «Одіссей», 2008. – 480 с.
54. Екологічне право України. Академічний курс : підручник / за заг. ред. Ю. С. Шемшученка; 2-ге вид. – К. : Юрид. думка, 2008. – 720 с.
55. Ерофеев Б. В. Об экологических правоотношениях / Б. В. Ерофеев // Правовые проблемы охраны окружающей среды / под. ред. Э.Н. Жевлакова. – М. : Юрид. бюл. предпринимателя, 1998. – С. 85 – 105.
56. Ерофеев Б. В. Основы земельного права (теоретические вопросы) / Б. В. Ерофеев. – М. : Юрид. лит., 1971. – 328 с.
57. Ерофеев Б. В. Экологическое право : учеб. для вузов / Б. В. Ерофеев. – М. : Юриспруденция, 1999. – 448 с.
58. Жариков Ю. Г. Особенности предупреждения экологических правонарушений / Ю. Г. Жариков // Экол. право. – 2003. – № 6. – С. 25-26
59. Жариков Ю. Г. Охрана почв – обязанность землепользователей / Ю. Г. Жариков. – М. : Юрид. лит., 1965. – 76 с.
60. Жариков Ю. Г. Право сельскохозяйственного землепользования / Ю. Г. Жариков; Всесоюз. науч.-исслед. ин-т сов. законодательства. – М. : Юрид. лит., 1969. – 199 с.
61. Забелышенский А. А. Управление земельным фондом в СССР : учеб. пособие / А. А. Забелышенский. – Свердловск : Изд-во УрГУ, 1974. – 154 с.
62. Загальна теорія держави і права : [підруч. для вищ. навч. закл.] / М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін. – Х. : Право, 2009. – 584 с.
63. Загіка Г. В. Управлінська діяльність в інформаційній сфері / Г. В. Загіка // Правова держава. – 2008. № 10. – С. 297-301
64. Зайчук О. В. Теорія держави і права : Академічний курс : підручник. – 2-ге вид. / О. В. Зайчук, Н. М. Онищенко. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 676 с.
65. Земельне право : підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / за ред. В. І. Семчика, П. Ф. Кулінича. – К. : Ін-Юре, 2001. – 424 с.
66. Земельне право України: підручник / М. В. Шульга (кер. авт. кол.), Г. В. Анісімова, Н. О. Багай, А. П. Гетьман та ін. ; за ред. М. В. Шульги. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 368 с.
67. Земельний кодекс України : Закон України від 25 жовт. 2001 р. № 2768-III // Відом. Верхов. Ради України. – 2002. – № 3-4. – Ст. 27
68. Земельний кодекс УРСР : Закон УРСР від 08 лип. 1970 р. // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1970. – № 29. – Ст. 205.
69. Земельний кодекс УРСР : Закон УРСР від 18 груд. 1990 р. // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1991. – № 10. – Ст. 98.
70. Земельный кодекс Украины : комментарий / Изд. 4-е. – Х. : ООО «Одиссей», 2006. – 512 с.
71. Землі сільськогосподарського призначення: права громадян України / за ред. Н. І. Тітової. – Л. : ПАІС, 2005. – 368 с.
72. Землі. Терміни та визначення : ГОСТ 26640-85 (СТ СЭВ 4472-84).
73. Зубець М. Ерозія ґрунтів – загроза їх родючості / М. Зубець // Голос України. – 2008. – 18 лют. – (№ 32 (4282)).
74. Израэль Ю. А. Экология и контроль состояния природной среды / Ю. А. Израэль. – М. : Гидрометеоиздат, 1984. – 560 с.
75. Иоффе О. С. Вопросы теории права / О. С. Иоффе, М. Д. Шаргородский. – М. : Госюриздат, 1961. – 380 с.
76. Казанцев Н. Д. Правовая охрана пророды СССР : учеб. пособие / Н. Д. Казанцев, Е. Н. Колотинская. – М. : Госюриздат, 1962. – 134 с.
77. Кисіль В. І. Агрохімічні аспекти екологізації землеробства / В. І. Кисіль. – Х. : 13 типографія, 2005. – 167 с.
78. Кичилюк Т. С. Державний контроль за використання та охороною земель сільськогосподарського призначення : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Тетяна Станіславівна. – К., 2007. – 218 с.
79. Книш В. В. Принципи земельного права України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юридичних наук : спец. 12.00.06 «Земел. право, аграр. право, екол. право, природоресурс. право» / В. В. Книш. – К. , 2006. – 25 с.
80. Ковальський Д. В. Земельно-процесуальні правовідносини : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.06 / Дмитро Вікторович Ковальський. – К. , 2005. – 195 с.
81. Ковальчук Т. Г. Ринок земель сільськогосподарського призначення: ефективне використання чи обіг (правові проблеми) / Т. Г. Ковальчук // Юрид. науки. – 2005. – № 67–69. – С. 53-57
82. Ковальчук Т. Г. Юридична природа використання земель сільськогосподарського призначення / Т. Г. Ковальчук // Вісн. Хмельниц. ін-ту регіон. упр. та права. – 2004. – № 3. – С. 149- 152
83. Козлов М. В. Керівний нормативний документ «Суцільний ґрунтово-агрохімічний моніторинг сільськогосподарських угідь України» [Електронний ресурс] / М. В. Козлов, М. А. Лапа, М. П. Грабовський // Уряд. портал М-ва аграр. політики. / Режим доступу:
http://minagro.kiev.ua/page/?n=2057.
84. Колбасов О. С. Правовая охрана природы в СССР / О. С. Колбасов. – Минск : Высш. шк., 1975. – 264 с.
85. Колотинская Е. Н. Правовые основы советского земельного кадастра. Ч. 2 / Е. Н. Колотинская. – М. : Юрид. лит., 1974. – 183 с.
86. Колпаков В. К. Адміністративне право України : підручник / В. К. Колпаков. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
87. Конишева О. В. Правове забезпечення запобігання деградації земель сільськогосподарського призначення : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.06 / Олена Василівна Конишева. – Х. , 2002. – 175 с.
88. Кононов П. И. Административный процесс: подходы к определению понятия и структуры / П. И. Кононов // Государство и право. – 2001. – № 6. – С. 16–24.
89. Конституція України : Закон України від 28 черв. 1996 р. № 254-к/96-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 2006. – № 30. – ст. 141
90. Конституція Української РСР : Закон УРСР від 20 квіт. 1978 р. № 888-IX // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1978. – № 18. – ст. 268.
91. Корчинська О. А. Ефективність використання сільськогосподарських угідь: теоретичний і практичний аспекти / О. А. Корчинська // Землеустрій і кадастр. – 2008. – № 1. – С. 56.
92. Косанов Ж. Х. Правовая охрана земель сельскохозяйственного назначения : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.06 «Земел. право, аграр. право, екол. право, природноресурсн. право» / Ж. Х. Косанов. – Алма-Ата, 1983. – 16 с.
93. Красавчиков О. А. Гражданские организационно-правовые отношения / О. А. Красавчиков // Сов. государство и право. – 1966. – № 10. – С. 53–57.
94. Краснов Н. И. О понятиях рационального использования и охраны земли / Н. И. Краснов // Государство и право. – 1999. – № 10. – С. 38-44
95. Краснова М. В. Право громадян на екологічну інформацію: проблеми гарантії реалізації та захисту / М. В. Краснова // Право України. – 1997. – № 3. – С. 42–48.
96. Краснова М. В. Проблеми імплементації в Україні положень Орхуської конвенції / М. В. Краснова // Наук. записки. Т. 18. Правознавство. – 2000. – № . – С. 25–28.
97. Крассов О. И. Право частной собственности на землю в США / О. И. Крассов // Государство и право. – 1993. – № 2. – С. 98-112
98. Крючков В. Г. Первые опыты советского кадастра земель / В. Г. Крючков // География и земельный кадастр. Вопросы географии. – М. : Мысль, 1965. – Сб. 67. – С. 179–185.
99. Кузенко Л. В. Правове регулювання прав громадян на інформацію в сфері державного управління : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Кузенко Лариса Володимирівна. – Х. , 2003. – 173 с.
100. Кузищин В. И. Очерки об истории земледелия Италии 2 в. до н. э. – 1 в. н. э. / В. И. Кузищин. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1966г. – 380 с.
101. Кулинич П. Ф. Державна інвестиційна політика у сфері охорони та використання сільськогосподарських земель: пріоритети та їх правове забезпечення / П. Ф. Кулинич // Правові проблеми залучення інвестицій у сільське господарство та соціальну сферу села : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., (Київ, 24 трав. 2007 р.) / ІДІП НАН України. – К. : ІДІП НАН України, 2007. – С. 23.
102. Кулинич П. Ф. Локалізація правового регулювання сільськогосподарського землекористування: поняття, юридична природа та механізм здійснення / П. Ф. Кулинич // Юридична Україна. – 2010. – № 10. – С. 94 – 100.
103. Кулинич П. Ф. Об’єкти правової охорони земель сільськогосподарського призначення: теоретичний аспект / П. Ф. Кулинич // Бюл. М-ва юстиції України. – 2007. – № 12(74). – С. 51 – 61.
104. Кулинич П. Ф. Правові проблеми охорони ґрунтів України / П. Ф. Кулинич // Бюл. М-ва юстиції України. – 2009. – № 2 (88). – С. 79 – 87.
105. Кулинич П. Ф. Проблема вдосконалення охорони сільськогосподарських земель: організаційно-правовий аспект / П. Ф. Кулинич // Бюл. М-ва юстиції України. – 2007. – № 4 (66). – С. 169 – 179.
106. Кулинич П. Ф. Проблеми вдосконалення правового регулювання сільськогосподарського землекористування в Україні: методичні аспекти / П. Ф. Кулинич // Часопис Київ. ун-ту права. – 2009. – № 1. – С. 219 – 225.
107. Лебедева Н. В. География и мониторинг биоразнообразия / Н. В. Лебедева, Д. А. Криволуцкий, Ю. Г. Пузаченко. – М. : Изд-во Науч. и учеб.-метод. центра, 2002. – 432 с.
108. Левченко В.И. Агрохимия и здоровье людей: правовые вопросы. – М. : Наука, 1989. – 136 с.
109. Лісова Т. В. Правове забезпечення землеустрою в Україні : монографія / Т. В. Лісова. – Х. : ЗАТ «Харківська друкарня», 2005. – 168 с.
110. Лісовий кодекс України : Закон України від 21 січ. 1994 р. № 3852-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1994. – № 17. – ст. 99.
111. Лунев А. Е. Природа, право, управление / А. Е. Лунев. – М. : Наука, 1981. – 266 с.
112. Магазинщиков Т. П. Земельний кадастр : підручник / Т. П. Магазинщиков. – Л. : Світ, 1991. – 452 с.
113. Малишко М. І. Основи екологічного права України : навч. посіб. / М. І. Малишко. – К. : Вид-во МАУП, 1999. – 389 с.
114. Малышева Н. Р. Эколого-правовые вопросы научно-технического прогресса / Н. Р. Малышева, Н. И. Ерофеев, В. И. Петрина. – К. : Наук. думка, 1993. – 157 с.
115. Марущак А. І. Доступ до інформації в Україні: питання правового регулювання/ А. І. Марущак // Бюл. М-ва юстиції України. – 2006. – № 1. – С. 35 – 41.
116. Марченко М. Н. Источники права / М. Н. Марченко. – М. : Проспект, 2008. – 759 с.
117. Материалы по истории земледелия СССР. Сб. 1 / АН СССР, Ин-т истории ; ред. кол. Б. Д. Греков, В. И. Шунков и др. – М. : Наука, 1952. – 632 с.
118. Матузов Н. И. Правовая система и личность / Н. И. Матузов. – Саратов : Изд-во Саратов. ун-та, 1987. – 293 с.
119. Матузов Н. И. Субъективные права граждан СССР / Н. И. Матузов. – Саратов : Приволж. кн. изд-во, 1966. – 188 с.
120. Медведев В. В. Бонитировка и качественная оценка пахотных земель Украины / В. В. Медведев, И. В. Плиско. – Х. : 13 типография, 2006. – 386 с.
121. Медведев В. В. Мониторинг почв Украины. Концепция, предварительные результаты, задания / В. В. Медведев. – Харьков : Антиква, 2002. – 428 с.
122. Медведев В. В. Структура почв как объект мониторинга / В. В. Медведев // Агрохімія і ґрунтознавство. – 2008. – № 68. – С. 5 – 17.
123. Медведєв В. В. Концепція наукового моніторингу ґрунтів / В. В. Медведєв // Вісн. аграр. науки. – 2003. – № 2. – С. 5 – 9.
124. Методика агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення / за ред. С. М. Рижука, М. В. Лісового, Д. М. Бенцаровського. – К. , 2003. – 64 с.
125. Мислива Т. М. Основи моніторингу довкілля : підручник / Т. М. Мислива, М. Й. Долгілевич. – Житомир : Рута, 2007. – 377 с.
126. Мірошниченко А. М. Земельне право України : навч. посіб. / А. М. Мірошниченко. – К. : Ін-т законодавства Верхов. Ради України, 2007. – 432 с.
127. Мірошниченко А. М. Земельне право України : підручник / А. М. Мірошниченко. – К. : Алерта : КНТ : ЦУЛ , 2009. – 712 с.
128. Мірошниченко А. М. Марусенко Р. І. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України. – К. : Правова єдність, 2009. – 496 с.
129. Мордовец А. С. Процедуры социально-юридического механизма обеспечения прав человека и гражданина / А. С. Мордовец // Правовая наука и реформа юридического образования. – 1996. – Вып. 6. – С. 71 – 80.
130. Мунтян В. Л. Правовые проблемы рационального природопользования : автореф. дис. на соискание учен. степени д-ра юрид. наук / В. Л. Мунтян. – Харьков , 1975. – 49 с.
131. Народное хозяйство Украинской ССР в 1977 году : стат. ежегодник. – Киев : Техника, 1978. – ст. 160.
132. Нижник Н. Р. Правовое регулирование государственно-управленческих отношений : автореф. дис. на соискание учен. степени д-ра юрид. наук : спец. 12.00.02 «Государственное право и управление» / Н. Р. Нижник. – М. , 1992. – 34 с.
133. Николина К. В. Функції юридичної процедури / К. В. Николина // Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку. – 2008. – Вип. 9. – С. 203.
134. Носік В. В. Право власності на землю Українського народу : монографія / В. В. Носік. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 544 с.
135. О пятилетнем плане восстановлення и развития народного хозяйства СССР на 1946–1950годы: Закон Верхов. Совета СССР от 18 марта 1946 г. // Ведом. Верхов. Совета СССР. – 1946. – № 11
136. Обов’язковий для всіх землекористувачів мінімум заходів у боротьбі з ерозією ґрунтів і по відновленню родючості та продуктивному використанню еродованих земель в УРСР : постанова УРСР від 12 верес. 1960 р. // ЗП УРСР. – 1960. – № 9. – ст. 152.
137. Общая теория государства и права. Академический курс : в 3 т. – Изд. 2-е, перераб. и доп. / отв. ред. М. Н. Марченко. – М. : ИКД Зерцало-Н, 2001. – Т. 2. – 528 с.
138. Общая теория советского земельного права / отв. ред. Г. А. Аксененок, И. А. Иконицкая, Н. И. Краснов. – М. : Наука, 1983. – 357 с.
139. Оверковська Т. К. Правові засади охорони земель від забруднення та псування в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук / Т. К. Оверковська. – К., 2008. – 20 с.
140. Організаційно-правові питання аграрної реформи в Україні : монографія / кол. авт.; за ред. В. І. Семчика. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, 2003. – 280 с.
141. Панас Р. М. Ґрунтознавство / Р. М. Панас. – Л., 2005. – 105 с.
142. Паньків З. О. Екологічний стан ґрунтів державного заказника «Касова гора» / З. О. Паньків // Охорона родючості ґрунтів. – 2007. – Вип. 3. – С. 55 – 57.
143. Пащенко О. М. Земельні правовідносини / О. М. Пащенко // Земельне право України / за ред. М. В. Шульги. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 368 с.
144. Петров В. В. Экологическое право России : учеб. для вузов / В. В. Петров. – М. : БЕК, 1995. – 557 с.
145. Петров Є. В. Інформація як об’єкт цивільно-правових відносин : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивіл. право та цивіл. процес, сімейне право, міжнар. приват. право» / Є. В. Петров. – Х., 2003. – 17 с.
146. План державних статистичних спостережень на 2009 рік : постанова Кабінету Міністрів України від 2 квіт. 2009 р. № 286 // Офіц. вісн. України. – 2009. – № 24. – ст. 790.
147. Погребняк С. П. Основоположні принципи права (змістовна характеристика) : монографія / С. П. Погребняк. – Х. : Право, 2008. – 240 с.
148. Погребняк С. П. Основоположні принципи права : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політ. і прав. вчень» / С. П. Погребняк. – Х. , 2009. – 36 с.
149. Положение о социалистическом землеустройстве и о мерах по переходу к социалистическому земледелию : утв. постановлением ВЦИК от 14 февр. 1919 г. // СУ РСФСР. – 1919. – № 4. – ст. 43.
150. Положение про порядок ведения государственного земельного кадастра и мониторинга земель в СССР : постановление Кабмина СССР от 24 июля 1991 г. // Собр. Постановлений Правительства СССР. – 1991. – № 23. – ст. 38.
151. Положення про державну систему моніторингу довкілля: Постанова Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 року №391 // Офіційний вісник України. – 1998. - №13. – 16 квітня. – ст. 495.
152. Положення про Міністерство сільського господарства і продовольства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.09.1993 р. № 181 // Зібр. постанов Уряду України. – 1994. – № 2. – ст. 36.
153. Положення про порядок інформаційної взаємодії органів Мінекоресурсів України та інших суб’єктів системи моніторингу довкілля при здійсненні режимних спостережень за станом довкілля КНД 211.0.1.101-02 від 21.08.2002 р. № 323 / М-во екології та природ. ресурсів України // portal.rada.gov.ua
154. Попов В. К. Правові питання хімізації земель сільськогосподарського призначення / В. К. Попов // Рад. право. – 1988. – № 9. – С. 27 – 35.
155. Порядок і періодичність обнародування відомостей про екологічну, у тому числі радіаційну обстановку та про стан захворюваності населення : постанова Ради Міністрів України від 28.04.1990 р. № 100 // Зібр. постанов Уряду. – 1990. – № 8. – ст. 42.
156. Порядок консервації земель : затв. наказом Держ. ком. України по земел. ресурсах від 17 жовт. 2002 р. № 175 // Офіц. вісник України. – 2002. – № 8. – ст. 323.
157. Правова система України: історія, стан та перспективи : у 5 т. – Х. : Право, 2008– . – Т. 4: Методологічні засади розвитку екологічного, земельного, аграрного та господарського права / за ред. Ю. С. Шемшученка. – 480 с.
158. Право природопользования в СССР / Крассов О. И, Иконицкая И.А, Краснов Н.И и др . – М. : Наука, 1990. – 196 с.
159. Примірне положення про обласний (Кримський республіканський) державний проектно-технологічний центр охорони родючості ґрунтів і якості продукції : Положення М-ва аграр. політики від 26 лип. 2006 р. № 404 // portal.rada.gov.ua
160. Про агрохімічний паспорт поля земельної ділянки : наказ М-ва сіл. госп-ва і продовольства України від 30.11.93 р. № 321 // portal.rada.gov.ua
161. Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку : Закон України від 8 лют. 1995 р. № 39/95-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1995. – № 12. – ст. 81.
162. Про використання, охорону та моніторинг особливо цінних земель : вказівка Держ. ком. із земел. ресурсів № 55 від 3 листоп. 1997 р. // державного земельного оряд. вісн. – 1998. – № 3. – С. 60 – 63.
163. Про відходи : Закон України від 5 берез. 1998 р. № 187/98-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1998. – № 36–37. – ст. 242.
164. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження родючості ґрунтів : Закон України від 04 червня 2009 р. № 1443-VI // Відом. Верхов. Ради України. – 2009. - № 47-48. – ст. 1734.
165. Про Державний бюджет України на 2010 рік : Закон України від 27 квіт. 2010 р. № 2154-VI // Відом. Верхов. Ради України. – 2010. – № 22–23,24–25 ст. 263.
166. Про державний земельний кадастр : проект Закону України // Землевпорядкування. – 2003. – № 1. – ст. 61.
167. Про державний контроль за використанням та охороною земель : Закон України від 19 черв. 2003 р. № 963-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – № 39. – ст. 350.
168. Про державний технологічний центр охорони родючості ґрунтів : постанова Кабінету Міністрів України від 4 серп. 2000 р. № 1218 // Офіц. вісн. України. – 2000. – № 32. – ст. 1359.
169. Про державну агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення : проект Закону України від 10 черв. 2008 р. № 2627 // portal.rada.gov.ua
170. Про додаткові заходи щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи : Указ Президента України від 21.08.1993 р. № 348/93 // portal.rada.gov.ua
171. Про експертну грошову оцінку земельних ділянок : постанова Кабінету Міністрів України від 11 жовт. 2002 р. № 1531 // Уряд. кур’єр. – 2002. – № 196. – 23 жовт.
172. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення : Закон України від 08 лют. 1994 р. № 4004-ХII // Відом. Верхов. Ради України. – 1994. – № 27. – ст. 218.
173. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу : Закон України від 18.03.2004 р. № 1629-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2004. – № 29. – ст. 367.
174. Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000 - 2015 роки : Закон України від 21 вер. 2000 р. № 1989-ІІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 2000. – № 47. – ст. 405
175. Про затвердження Державної цільової екологічної програми проведення моніторингу навколишнього природного середовища : постанова Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2007 р. № 1376 // Офіц. вісн. України. – 2007. – № 93. – ст. 3403.
176. Про затвердження Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року : постанова Кабінету Міністрів України від 19 верес. 2007 р. № 1158 // Офіц. вісн. України. – 2007. – № 73. – ст. 2715.
177. Про затвердження концепції збалансованого розвитку агроекосистем в Україні на період до 2025 року : наказ М-ва аграрної політики від 20 серп. 2003 р. № 280 // portal.rada.gov.ua
178. Про затвердження Методики аналізу соціально-економічних і соціально-трудових відносин та прогнозування колективних трудових спорів (конфліктів) : наказ Нац. служби посередництва і примирення від 27.06.2000 р. № 50 // portal.rada.gov.ua
179. Про затвердження Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства : наказ М-ва екол. безпеки від 27.10.1997 р. № 171 // portal.rada.gov.ua
180. Про затвердження Методичних рекомендацій з експертної грошової діяльності : наказ Держкомзему від 12 листоп. 1998 р. № 118 // Право і практика. – 2008. – № 25. – С. 60–76.
181. Про затвердження Плану заходів, спрямованих на реалізацію Програми діяльності КМУ «Подолання впливу світової фінансово-економічної кризи та поступальний розвиток» : наказ М-ва охорони здоров’я від 05.03.2009 р. № 140