ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ПРИБЕРЕЖНОЇ СМУГИ МОРІВ

Краткое описание

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

На правах рукопису

Роговенко Олег Володимирович

УДК 349.42/.6:351.797.3

ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ПРИБЕРЕЖНОЇ СМУГИ МОРІВ

Спеціальність: 12.00.06 – земельне право; аграрне право;
екологічне право; природоресурсне право

Дисертація на здобуття наукового
ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник: к.ю.н.,доцент
Шем’яков Олександр Петрович

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………… 4
РОЗДІЛ 1. ПРИБЕРЕЖНА СМУГА МОРІВ ЯК ОБ’ЄКТ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ………………………………………..
11
1.1. Прибережна смуга морів як комплексний природний об’єкт……… 11
1.2. Екологічні, економічні та політико-правові передумови комплексного правового регулювання використання, охорони та відтворення природних ресурсів та умов прибережної смуги морів…...

41
1.3. Еколого-правові та адміністративно-правові аспекти правового режиму прибережної смуги морів………………………………………...
60
Висновки до Розділу 1…………………………………………………….. 75

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ, ВІДТВОРЕННЯ ТА ОХОРОНИ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ ПРИБЕРЕЖНОЇ СМУГИ МОРІВ……............................

78
2.1. Інституційно-функціональне забезпечення управління у сфері використання, відтворення та охорони прибережної смуги морів……..
78
2.2. Здійснення розподілу та перерозподілу природних ресурсів у прибережній смузі морів…………………………………………………...
93
2.3. Правова охорона природних ресурсів прибережної смуги морів…. 107
Висновки до Розділу 2…………………………………………………….. 121

РОЗДІЛ 3. СВІТОВИЙ ДОСВІД ПРАВОВИХ ЗАСАД УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ, ВІДТВОРЕННЯ ТА ОХОРОНИ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ ПРИБЕРЕЖНОЇ ЗОНИ МОРІВ………………………………………………………………………

124
3.1. Особливості англо-американської системи правових засад управління в сфері використання та охорони природних ресурсів прибережної смуги морів………………………………………………….

124
3.2. Особливості управління в сфері природокористування та охорони природних ресурсів прибережної смуги морів у країнах Європейського Союзу……………………………………………………

132
3.3. Створення інтегрованої системи управління у прибережній смузі морів – адаптація світового досвіду регулювання природокористування у прибережних екосистемах……………………..

147
Висновки до Розділу 3…………………………………………………….. 163

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….. 166

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….

ДОДАТКИ Проект Закону України «Про прибережну смугу морів»…..............................................................................................
171

186

ВСТУП

Актуальність теми роботи зумовлена сучасними об’єктивними соціальними, економічними, екологічними, правовими явищами сучасної України. Сучасний стан правового регулювання прибережних територій не свідчить про здійснення достатньо дієвого правового регулювання екологічних правовідносин, що виникають на таких територіях.
Так, з однієї сторони держава взяла на себе зобов’язання по забезпеченню екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України (ст. 16 Конституції України), встановила заборону на використання власності шляхом завдання шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршення екологічної ситуації і природних якостей землі (ст. 41 Конституції України), а з іншої погіршення екологічної ситуації в окремих територіях, зокрема прибережних , свідчить про недостатність правового регулювання екологічних правовідносин насамперед у частині вжиття превентивних заходів та здійснення розвитку окремих територій саме з урахуванням як загальнодержавних так і місцевих інтересів, що проголошено у статті 132 Конституції України.
Сучасна еколого-правова наука потребує проведення системного і комплексного дослідження правового режиму прибережної смуги морів з метою виявлення можливих недоліків правового регулювання, визначення доцільності та можливості покращення правового регулювання екологічних правовідносин у цій сфері.
Науково-теоретичною базою даного дослідження є наукові праці В.І.Андрейцева, А.Г.Бобкової, Г.І.Балюк, А.П. Гетьмана, В.В. Костицького, М.В.Краснової, В.І.Курила, Н.Р. Малишевої, А.М.Мірошниченка, В.Л. Мунтяна, В.В.Носіка, О.О.Погрібного, Б.Г. Розовського, В.І. Семчика, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги та інших науковців, які стали основою для визначення загальних підходів щодо визначення правового режиму прибережної смуги морів як комплексного природного об’єкта та еколого-правової категорії.
Важливою теоретичною основою для дослідження стали праці представників радянської і російської правової науки, зокрема, наукові дослідження М.М.Бринчука, М.С.Маленіна, В.В.Петрова, М.І.Краснова, О.І. Крассова та інших.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до Пріоритетних напрямів наукових досліджень Національного університету біоресурсів і природокористування України у межах Державної науково-технічної програми „Ринкова трансформація аграрної сфери економіки України”. Тема дисертації безпосередньо пов’язана з окремими аспектами наукової теми «Розробка концепції правового регулювання сталого розвитку сільських територій» (номер державної реєстрації 0109U003356).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у комплексному науковому аналізі теоретичних положень і розробка практичних рекомендацій щодо регулювання правовідносин по охороні, використанню та відтворенню природних ресурсів прибережної смуги морів.
Зазначена мета зумовила наступні завдання наукового дослідження:
- розкрити сутність і дати визначення еколого-правовому поняттю «прибережна смуга морів»;
- проаналізувати зміст правового режиму прибережної смуги морів;
- визначити ознаки прибережної смуги морів як об’єкта правового регулювання;
- розглянути організаційно-правове забезпечення управління у сфері використання, відтворення та охорони природних ресурсів прибережної смуги морів;
- дослідити види заходів, що входять до змісту правової охорони природних ресурсів прибережної смуги морів;
- опрацювати іноземний досвід правових засад управління у сфері використання, відтворення та охорони прибережних ресурсів прибережної смуги морів;
- сформулювати теоретичні висновки і практичні рекомендації для удосконалення правового регулювання правовідносин з використання, відтворення та охорони прибережної смуги морів як комплексного об’єкта правового регулювання.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають, розвиваються і припиняються у процесі здійснення використання, охорони та відтворення природних ресурсів та умов прибережної смуги морів.
Предметом дослідження є норми вітчизняного, іноземного та міжнародного законодавства з питань регулювання правовідносин щодо використання, охорони та відтворення природних ресурсів та умов прибережної смуги морів, наукові підходи щодо розуміння правового режиму прибережної смуги морів.
Методи дослідження. У процесі дисертаційного дослідження використана система філософських загальнонаукових методів (діалектичний, історичний, структурно-функціональний, формально-логічний, системного аналізу) та спеціально-наукових методів наукового дослідження (порівняльно-правовий, формально-юридичний).
Одним із основних у системі методів є діалектичний, який дав можливість розглянути поставлені проблеми в динаміці, у їх взаємозв’язку, особливо при дослідженні сутності правового режиму прибережної смуги морів як комплексного об’єкта правового регулювання. Історичний метод дозволив проаналізувати розвиток іноземного досвіду правових засад управління у сфері використання, відтворення та охорони природних ресурсів прибережної смуги морів. Метод системного аналізу застосовувався при дослідженні теоретичних положень відносно обґрунтування необхідності застосування саме інтегрованої системи управління у прибережній смузі морів, при розробці проекту Закону України «Про прибережну смугу морів». Структурно-функціональний метод дозволив запропонувати та обґрунтувати модель побудови органів управління у сфері використання, відтворення та охорони природних ресурсів прибережної смуги морів. Формально-логічний метод та метод формально-юридичний у своєму поєднанні дозволили провести науковий аналіз і сформулювати визначення прибережної смуги морів як комплексного об’єкта правового регулювання. Порівняльно-правовий метод використовувався у процесі аналізу англо-американської та континентальної моделі правових засад управління у сфері використання, відтворення та охорони прибережної смуги морів наукової літератури, нормативно-правових актів України та зарубіжних країн, що регулюють суспільні відносини в досліджуваній сфері.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному теоретичному дослідженні правовідносин з охорони, відтворення та використання прибережної смуги морів, проведеному із еколого-правових позицій з урахуванням наукового доробку представників юридичної науки та системи нормативно-правових актів екологічного та іншого законодавства України. Ступінь наукової новизни одержаних результатів характеризується науковими положеннями, висновками і пропозиціями, які виносяться на захист:
вперше:
- обґрунтовано те, що прибережна смуга морів є комплексним об’єктом правового регулювання і з огляду на особливості цього об’єкта правового регулювання доведено формування окремого комплексного правового інституту екологічного права – правового забезпечення використання, відтворення та охорони прибережної смуги морів;
- визначено юридичне поняття «прибережна смуга морів» під яким слід розуміти взаємопов’язану сукупність природних ресурсів та природних умов, що знаходяться у межах прилеглих до лінії врізу води морських просторів та територій суші, розміри яких встановлені компетентними органами державної влади, і яка характеризується особливим правовим режимом та спільністю правового регулювання;
- визначено юридичні ознаки прибережної смуги морів: наявність меж такої території на засадах науково обґрунтованої та доведеної комплексності, взаємопов’язаності природних об’єктів, умов та процесів, що мають місце в межах прибережної смуги морів; визначення правового режиму цієї території, тобто порядку використання (видів, форм та титулів використання), відтворення та охорони (збереження) прибережної смуги морів як комплексного природного об’єкта; включення прибережної смуги морів до особливих (спеціальних) облікових документів.
удосконалено:
- концептуальні підходи запровадження системи зонування, зокрема і щодо прибережної смуги морів, що дозволить ефективніше здійснювати управління цими територіями;
дістало подальшого розвитку:
- доцільність прийняття Екологічного кодексу України як комплексного та інтегрованого нормативно-правового акту, який би здійснював регулювання екологічних правовідносин, зокрема, таких його складових як правовідносини у галузі використання, відтворення та охорони прибережної смуги морів;
- теорія про необмежену кількість об'єктів екологічних правовідносин, які необхідно створити за певної мотивації та включити до цього переліку "прибережні смуги морів" як такі що є окремим і самостійним об'єктом правовідносин.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення та результати дослідження можуть бути використані:
у науково-дослідній сфері – результати дисертації можуть бути основою для подальших досліджень актуальних питань природокористування, зокрема у прибережній смузі морів;
у правотворчій сфері – викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані при вдосконалення вітчизняного насамперед екологічного законодавства щодо використання, охорони та відтворення природних об’єктів та ресурсів прибережної смуги морів в Україні;
у навчальному процесі – висновки можуть бути використані при розробці навчальних посібників і методичних матеріалів, зокрема при викладанні такої навчальної дисципліни як „Екологічне право України”.
Особистий внесок здобувача. Дисертація та наукові публікацій, які розкривають її зміст, виконані дисертантом самостійно і становлять результати його власних наукових досліджень екологічних правовідносин щодо використання, охорони та відтворення прибережної смуги морів. Сформульовані в дисертації теоретичні положення і висновки обґрунтовані автором на підставі аналізу відповідних наукових, нормативно-правових і практичних джерел. Екологічні правовідносини щодо використання, охорони та відтворення прибережної смуги морів дисертантом досліджені всебічно та ґрунтовно, надано низку науково-практичних пропозицій, зокрема запропоновано проект Закону України «Про прибережну смугу морів». Дослідження виконано здобувачем особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і пропозиції, що містяться в дисертації, обговорювалися на кафедрі аграрного, земельного та екологічного права імені акад. В.З. Янчука Національного університету біоресурсів і природокористування України та були оприлюднені на науково-практичних конференціях.
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у п’яти наукових працях, з яких три статті надруковані у фахових юридичних виданнях, що входять до переліку ВАК України, та двох тез доповідей на конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційному досліджені наведено теоретичні узагальнення та нові вирішення наукового завдання. Найбільш вагомі результати дослідження викладені у загальних висновках:
1. Особливість природних умов прибережної смуги морів, що відзначаються надзвичайною вразливістю до різних видів забруднень, вимагає її правової регламентації як цілісного комплексного природного об’єкта та встановлення особливого правового режиму у вигляді виключних або переважних видів використання природних ресурсів та умов з метою забезпечення збереження природних властивостей цього об’єкта.
Прибережна смуга морів як комплексний об’єкт правового регулювання має фізичні (екологічні та географічні) ознаки та юридичні, і може бути визначена як (взаємопов’язана) сукупність природних ресурсів та природних умов, що знаходяться у межах прилеглих до лінії врізу води морських просторів та територій суші, розміри яких встановлені компетентними органами державної влади, і яка характеризується особливим правовим режимом та спільністю правового регулювання.
2. Прибережна смуга морів є комплексним об’єктом правового регулювання і з огляду на обґрунтування особливостей об’єкта правового регулювання слід вважати сформованим окремий комплексний правовий інституту екологічного права – правового забезпечення використання, відтворення та охорони прибережної смуги морів
3. Слід внести зміни до Водного кодексу України, в частині виділення в окремий об’єкт правового регулювання прибережної смуги морів, яка б включала в себе прибережну захисну смугу, а також інші природні об’єкти та умови, формуючи собою окремий ландшафтний об’єкт. Разом з тим, видається більш вдалим, реалізувати ідею прийняття Екологічного кодексу України як комплексного та інтегрованого нормативного акту, який би здійснював регулювання екологічних правовідносин, зокрема, таких його складових як земельних та водних і до складу якого ввійшов би окремий інститут правового регулювання – використання, охорона та відтворення прибережної смуги морів.
4. Юридичними ідентифікуючими ознаками прибережної смуги морів як об’єкта екологічних правовідносин є: наявність меж такої території на засадах науково обґрунтованої та доведеної комплексності, взаємопов’язаності природних об’єктів, умов та процесів, що мають місце в межах прибережної смуги морів; визначення правового режиму цієї території, тобто порядку використання (видів, форм та титулів використання), відтворення та охорони (збереження) прибережної смуги морів як комплексного природного об’єкта; включення прибережної смуги морів до особливих (спеціальних) облікових документів.
5. Управління у сфері використання та охорони природних ресурсів прибережної зони морів є цілеспрямованою діяльністю компетентних органів державної влади та місцевого самоврядування щодо забезпечення ефективного та раціонального використання природних ресурсів та умов прибережної смуги морів, охорони комплексних та диференційованих природних об’єктів, гарантування екологічної безпеки на відповідних сухопутних територіях та акваторіях.
6. У зв’язку з наявністю об’єктивних суперечностей екологічних та економічних інтересів при здійсненні управління, розмежованістю механізмів управління у сфері природокористування та існування відокремлених вертикальних управлінських систем із диференційованою компетенцію обумовлює нагальну потребу в створенні системи координації дій поресурсових органів управління не тільки на загальнонаціональному рівні, наприклад шляхом створення Міжвідомчої комісії з питань прибережної смуги морів, а й на відповідному локальному рівні.
7. Єдина система управління в галузі екології прибережної смуги морів має бути побудована на територіальному управлінні, оскільки способи охорони диференційованих природних ресурсів є подібними – встановлення захисних зон – та «прив’язаними» до землі як базису розміщення таких природних ресурсів.
8. Необхідним є прийняття низки підзаконних нормативно-правових актів на рівні Мінприроди: положення про порядок використання, відтворення та запобігання руйнуванню морського берега та охорони земель у прибережній смузі морів; положення щодо використання та охорони територій у межах прибережної смуги морів, якими встановити жорсткі вимоги до зведення тимчасових чи постійних малих та середніх архітектурних споруд; положення про єдиний реєстр дозволів на спеціальне використання природних ресурсів прибережної смуги морів.
9. Необхідною вбачається також розробка законопроекту про внесення змін до Земельного кодексу України та Водного кодексу України в частині доповнення положень стосовно використання та охорони земель водного фонду поняттям «прибережна смуга морів», якій би надавалося спеціальне нормативно-правове регулювання, обумовлене спеціальним режимом використання та охорони.
10. З метою узгодження положень законодавства щодо можливого суб’єктного складу землекористувачів на умовах постійного землекористування і ліквідації проблем реалізації положень у сфері використання земель у межах прибережної смуги морів пропонується внести зміни до Водного кодексу України, які б чітко передбачали можливість надання у постійне користування земельні ділянки прибережної захисної смуги державним та комунальним водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби з догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами для підтримання їх у належному стані.
11. Доцільним є запровадження зонування щодо правової охорони прибережної смуги морів з наданням окремим зонам посиленого та менш посиленого правового режиму охорони.
12. Доцільним є науково-обґрунтована та у належний спосіб здійснення легалізації сухопутних територій та морських просторів, що входять до прибережної смуги морів шляхом розробки та прийняття Закону України «Про прибережну смугу морів» та на його розвиток Закону України «Про території та акваторії прибережної смуги морів України». Останній має затвердити також схему природно-економічного функціонального зонування територій та акваторії прибережної смуги морів, визначити територіальні пріоритети сталого розвитку використання та охорони природних ресурсів та умов прибережної смуги морів.
13. Базуючись на вивченні викладеного у розділі матеріалу, слід позначити, що інтегрована система управління у прибережній зоні морів, яка ефективно застосовується у багатьох країнах світу, відзначається насамперед особливим змістовним наповненням. Інтегрована система розуміється не лише як владна вертикаль із визначеною компетенцією чи правовий механізм впливу на природокористування в зазначеній сфері. Така система управління виявляється у структурованих принципах соціальної взаємодії із метою охорони та відтворення екосистем прибережної смуги морів, що доповнюється та реалізується через систему природоохоронних відносин, до якої залучені як владні органи, так і громадські організації та економічні кола промисловців та підприємців.
14. Участь громадськості в процесі оцінки впливу на навколишнє середовище у межах прибережної смуги морів повинна забезпечуватися на всіх рівнях проектного планування, зокрема до впровадження нових проектів треба проводити громадські слухання; запровадження ефективного механізму оскарження рішень; слід передбачити проведення референдуму з прийняття екологозначимих рішень; забезпечити участь громадськості на всіх етапах планування та реалізації проектів з використання природних ресурсів та об’єктів, зокрема прибережної смуги морів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бринчук М.М. О комплексном природопользовании // Экологическое право. – 2002. – № 5. – C. 2-6.
2. Ткаченко О. Право користування природними ресурсами рекреаційних зон // Право України. – 1999. – № 5. – С. 62-64.
3. Ткаченко О.М. Право користування курортними, лікувально-оздоровчими та рекреаційними зонами. Автореф. кандидата юридичних наук. – Х., 1999. ¬16 с.
4. Маленин Н.С. О юридической ответственности и компенсации в связи с авариями, катастрофами, экологическими бедствиями // Право и чрезвычайные ситуации. Под ред. М.М. Бринчука, О.С. Колбасова. – М.: Наука, 1992. – 212 с.
5. Положення про систему управління безпекою судноплавства на морському і річковому транспорті, затверджене наказом Міністерства транспорту від 20 листопада 2003 року № 904, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2003 року за № 1193/8514 // Офіційний Вісник України. – 2003. – № 52. – Ст. 2844.
6. Кодекс торговельного мореплавства України, затверджений Законом України № 176/95-ВР від 23 травня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 47-52. – Ст. 349.
7. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» № 1264-ХІІ від 25 червня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – Ст. 546.
8. Закон України «Про затвердження загальнодержавної програми охорони та відтворення довкілля Азовського та Чорного морів» № 2333-ІІІ від 22 березня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 28. – Ст. 135.
9. Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій: Навч. посібник для студ. юрид. фак. вузів. – К.: Вентурі,1996. – 208 с.
10. Екологічне право: Особлива частина: Підруч. для студ. юрид. вузів і фак.: Повний акад. курс / За ред. акад. АПрН В.І. Андрейцева. – К.: Істина, 2001. – 544 с.
11. Андрейцев В.І. Земля – основне національне багатство: правові аспекти // Конкуренція. – 2003. – № 5. – С. 17-23.
12. Закон України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» № 1989-ІІІ від 21 вересня 2000 року // Офіційний Вісник України. – 2000. – № 43.
13. Закон України «Про екологічну мережу України» № 1864-IV від 24 червня 2004 року // Відомості Верховної Рада України. – 2004. – № 45. – Ст. 502.
14. Counsil Directive 92/43/EEC of 21 May 1992 on conservation of natural habitats and wild fauna and flora// Official Journal. – L 206. – 22.7.1992. – p. 7.
15. Петров В.В. Природно-заповедный фонд: объект управления и охраны // Экологическое право России на рубеже XXI века. Сборник научных статей преподавателей и аспирантов кафедры экологического и земельного права юридического факультета МГУ им. М.В. Ломоносова, посвященный памяти профессора В.В. Петрова. Составители А.К. Голиченков, Т.В. Петрова / Под. ред. проф. А.К. Голиченкова. – М.: Зерцало, 2000. – С. 148-153.
16. Дергачев В.А. Природно-хозяйственная контактная зона «суша-океан»// Известия Всесоюзного географического общества. – 1980. – № 112. – Вып. 1. – С. 40.
17. Башкиров Г.С. Комплексное использование ресурсов континентального шельфа северо-западной части Черного моря // Экономические проблемы Мирового океана: (Тезисы). – Одеса, 1977. – С. 97-98.
18. Agenda 21. Chapter 17 – Protection of the oceans, all kinds of seas, including enclosed seas and coastal areas and the protection rational use and development of their living reaources // http://www.unep.org/Documents/Default.asp?DocumentID=52&ArticleID=65
19. Методологические аспекты правового регулирования использования природных ресурсов и акваторий Черного и Азовського морей / В.Н. Степанов, Л.Л. Круглякова, И.Ю. Крилова. – О., 1995. – 65 с.
20. Морское хозяйство. Социально-экономические аспекты формирования и развития / Панюков В.С., Дергачев В.А., Кришников Д.А. и др. – К.: Наукова думка, 1986. – 112 с.
21. Закон України «Про державний кордон України» № 1777-ХІІ від 4 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 2. – Ст. 5.
22. Правила охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 269 від 29 лютого 1996 року // Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів № 1329/1997.
23. Multilateral United Nations Convention on the Law of the Sea (with annexes, final act and proces-verbaux of ratification of the final act dated 3 March 1986 and 26 July 1993). Conducted at Montego Bay on 1o December 1982. Russian Text// United Nations – Treaty series. – 1994. – vol.1834, I-31363. – P. 178-289.
24. Хакапаа К. Загрязнение морской среды и международное право. Перевод с англ. В.А. Киселева. Под. ред. и со вступ. статьей А.Л. Маковского. – М.: Прогресс, 1986. ¬¬– 424 с.
25. Земельний кодекс України № 2768-ІІІ від 25 жовтня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3-4. – Ст. 27.
26. Кодекс України про надра № 132/94-ВР від 27 липня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 36.
27. Мировой океан и международное право. Правовой режим прибережных пространств. – М.: Наука, 1987. – 282 с.
28. Молодцев С.В. Правовой режим морских вод. – М.: Международные отношения, 1981. – 232 с.
29. Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 року № 4004-XII // Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів № 3395/1997.
30. Правила санітарної охорони території України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 696 від 24 квітня 1999 року // Офіційний Вісник України. – 1999. - № 17. - стор. 80.
31. Водний кодекс України № 213 від 6 червня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 24. – Ст. 189.
32. Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затверджені постановою Верховної Ради України № 188/98-ВР від 5 березня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 38-39. – Ст. 248.
33. Закон України «Про виключну (морську) економічну зону України» № 162/95-ВР від 16 травня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 21. – Ст. 152.
34. Мировой океан и международное право. Защита и сохранение морской среды. – М.: Наука, 1990. – 248 с.
35. Барсегов Ю.Г. Мировой океан: право, политика, дипломатия. – М.: Международные отношения, 1983. – С.58.
36. Висоцький О. Чорне море: актуальні правові проблеми // Радянське право. – 1989. – № 1. – С.77.
37. Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1540 від 2 жовтня 2003 року // Офіційний Вісник України. – 2003. – № 40. – Ст. 2100.
38. Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення головним чином як середовища існування водоплавних птахів 1971 року, ратифікована Законом України № 437/96-ВР від 29 жовтня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 50. – Ст. 279.
39. Закон України «Про курорти» від 5 жовтня 2000 року // Офіційний Вісник України. – 2000. – № 44.
40. Генеральна схема планування території. Альбом ілюстрацій. – К.: НДІ «Діпромісто», 2002.
41. Закон України «Про Генеральну схему планування території України» № 3059-ІІІ від 7 лютого 2002 року // Офіційний Вісник України. – 2002. – № 10. – Ст. 466.
42. Бобкова А.Г. Правовове обеспечение рекреационной деятельности. – Д.: Юго-Восток, 2000. – 308 с.
43. Правила охорони життя людей на водних об’єктах України, затверджені наказом Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи № 272 від 3 грудня 2001 року // Офіційний вісник України. – 2002. – № 6. ¬– Ст. 264.
44. Постанова Кабінету Міністрів України «Про прикордонний режим» № 1147 від 27 липня 1998 року // Збірник урядових нормативних актів України. – 1999. – № 3.
45. Постанова Кабінету Міністрів України «Про контрольовані прикордонні райони» № 1199 від 3 серпня 1998 року // Збірник урядових нормативних актів України. – 1999. – № 4.
46. Інструкція про порядок розробки та затвердження гранично допустимих скидів (ГДС) у воді об’єкти зі зворотніми водами, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 116 від 15 грудня 1994 року // Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів № 13673/2000.
47. Мірошниченко А.М. Проблеми реалізації конституційного права «знати свої права та обов’язки»// Вісник КНУ ім. Т. Шевченка. Серія “Юридичні науки». – 2002. – № 48.– С. 245-249.
48. Бринчук М.М. Правовая охрана оружающей среды от загрязнения токсичным веществами. – М.: Наука, 1990. – 214 с.
49. Краснов Н.И. Актуальные проблемы земельного, горного, водного и лесного законодательства // Вопросы теории советского земельного права и методики преподавания аграрно-правовых дисциплин: Сборник статей / Институт государства и права АН СССР. – М., 1976. – С. 5-29.
50. Санитарные правила и нормы охраны прибережных вод морей от загрязнения в местах водопользования населения № 4631-88 от 6 июля 1988 года, утверждены главным санитарным врачом СССР А.И. Кондрусевым // Збірник важливих офіційних матеріалів з санітарних і протиепідемічних питань. – Т. 5. – Ч. 2. – К., 1998.
51. Андрейцев В.І. Право екологічної безпеки: Навч. та наук.-практ. посіб. – К.: Знання-Прес, 2002. – 332 с.
52. Рекреация: социально-экономические и правовые аспекты / Мамутов В.К., Амона О.И., Дементьева Т.М. и др. – К.:Наукова думка, 1992. – 144 с.
53. Генеральна схема планування територій України. Основні положення / Білоконь Ю.М., Нудельман В.І., Губенко Т.В., Шаповалов Е.В, Палеха Ю.М. – К.: НДІ «Діпромісто», 2001. – 30 с.
54. Кримська земля – не для чортополоха беззаконня // Урядовий кур’єр. – 2005. – 2 червня.
55. Шаптала О.С. Державне управління сферою рекреаційного обслуговування в Автономінй Республіці Крим в умовах ринкових відносин / Автореф. доктора наук з державного управління. – К., 2005. – 36 с.
56. Исаченко А.Г. Оптимизация природной среды. – М.: Мысль, 1980. – С. 88.
57. Разовский Ю.В. Горная рента. Экономика и законодательство. – М.: Экономика, 2000. – 220 с.
58. Закон України «Про плату за землю» № 2535-ХІІ від 3 липня 1992 року зі змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 38.
59. Земельний Кодекс України № 561-ХІІ від 18 грудня 1990 року (в редакції Закону України № 2196-ХІІ від 13 березня 1992 року // Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів № 1990/1997.
60. Общая теория советского земельного права / Под. ред. Г.А. Аксененка, И.А. Иконницкой, Н.И. Краснова. – М.: Наука, 1983. – 358 с.
61. Крассов О.И Понятие и содержание правового режима земель // Экологическое право. – 2003. – № 1. – С. 20-24.
62. Земельне право: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / За ред. В.І. Семчика і П.Ф. Кулинича. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре», 2001. – 424 с.
63. Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок ведення державного земельного кадастру» № 15 від 12 січня 1993 року // Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів № 9385/1999.
64. Методика грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (тимчасова), затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 213 від 23 березня 1995 року // В.І. Андрейцев Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні: Навч.-практ. посібник. – К.: Істина, 1999. – С. 180-186.
65. Петрова Т.В. Правовые проблемы экономического механизма охраны окружающей среды. – М.: Зерцало, 2000. – 192 с.
66. Pojman, Louis P. Global environmental ethics/ – Mountain View, Ca: Mayfield Publishing Company, 1999. ¬– 393 p.
67. Непийвода В. Правове регулювання у галузі лісів: Доба утвердження підтримного розвитку. – К.: НДІ приватного права та підприємництва, 2004. – 339 с.
68. Гиряева В.Н. Экологическая преступность в ФРГ (Реферативный обзор) // Реферативный журнал. Серия 4. Государство и право / ИНИОН РАН. ¬¬– 2000. – № 2. – С.148-154.
69. Гардащук Т.В. Збалансоване природокористування та збереження біорізноманіття // Конвенція про біологічне різноманіття: громадська обізнаність і сучасність / Відп. ред. Т.В. Гардащук, товариство «Зелена Україна». – К.: Стилос, 1997. – С. 46-58.
70. Лавейкіна Є.С. Вдосконалення управління системою екологічної безпеки населення. Автореф. дис. канд. економ. наук. – К., 2000. – 26 с.
71. Akeroyd J., Singe H. What is really biodiversity? Biodiversity makes good politics but poor science// Plant talk. – 1996. – 4. ¬– p. 2.
72. Redford K.H. Stearman A.M. Forest-Dwelling Native Amazons and Conservation of Biodiversity: Interests in Common or in Collision// Conservation Biology. – 1993.¬ – Vol. 7. – # 2. – P. 248-255.
73. Закон України «Про природно-заповідний фонд» № 2456-ХІІ від 16 червня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34.
74. Сосна С.А. О концепции общественного достояния // Государство и право. – 1996. – № 2. – С. 55-64.
75. Congres de l’Institut international de droit d’expression francaise sut le regime do sol. Rapport general. – Revue juridique et politique. Independance et cooperation. – Paris, 1970. – p. 764-780.
76. Женевська конвенція про територіальне море та прилягаючу зону 1958 року // Відомості Верховної Ради СРСР. – 1964. - №43. – Ст.472.
77. Шейнин Л.Б. Ландшафтные ограничения хозяйственной деятельности и полагающиеся за них компенсации // Журнал российского права. – 2004. ¬– № 1. ¬– С. 42-51.
78. Конституція України, прийнята на 5 сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
79. Андрейцев В.І. Конституційно-правові засади права на екологічну безпеку // Вісник КНУ. – Серія “Юридичні науки». – 2001. – № 43. – C. 5-12.
80. Носік В.В. Земля як об’єкт права власності // Вісник КНУ. – Серія «Юридичні науки». – 2000. ¬– № 38. – С. 31-40.
81. Носік В.В. Еколого-правові аспекти приватизації земель несільськогосподарського призначення // Матеріали Міжрегіональної науково-практичної конференції «Забезпечення екологічної безпеки – обов’язок Української держави» [Івано-Франківськ, 24-25 вересня 2004 року]. – Івано-Франківськ, 2004. ¬¬– С. 122-126.
82. Андрейцев В.І. Земля – основне національне багатство: правові аспекти. Закінчення // Конкуренція. – 2003. – № 6. ¬– С. 40-44.
83. Забелышенский А.А. Правовое обеспечение ландшафтного подхода к организации использования земель // Развитие правового регулирования природоохранных и сельскохозяйственных отношений. Межвузовский сборник научных трудов / Свердловский юридический институт. – Свердловск, 1988. – C. 46-56.
84. Кривов В.М. Екологічна стабілізація агроландшафтів та створення екологічної мережі в Україні // Містобудування та територіальне планування. – 2002. – № 13. – С. 117-120.
85. Закон України «Про охорону культурної спадщини» № 1805-ІІІ від 8 червня 2000 року // Офіційний Вісник України. – 2000. - № 27. – ст.1112.
86. Методичні рекомендації щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств та організації, затверджені наказом Державного комітету України з земельних ресурсів, Міністерством сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 4 червня 1996 року № 47/172/48 // [Електронний ресурс] http://myland.org.ua.
87. Закон України «Про охорону земель»№ 962-IV від 19 червня 2003 року // Офіційний Вісник України. – 2003. – № 29. – Ст. 1431.
88. Закон України «Про землеустрій» № 858-IV від 22 травня 2003 року // Офіційний Вісник України. – 2003. – № 25. – Ст. 1178.
89. Копылов М.Н. Мохаммад С.А. Экологическое районировнаие в международном и внутригосударственном праве: Учебное пособие. – М.: Изд-во РУДН, 2003. – 115 с.
90. Бекяшев К.М. Международно-правовая охрана международных рек и озер // Правовая охрана природы / Под ред. В.В. Петрова. – М., 1980. – С. 217.
91. Указ Президента України «Про біосферні заповідники в Україні» № 563/93 від 26 листопада 1993 року // Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів № 10218/1999.
92. Сташук В.А. Водні ресурси України: стан, прогноз, раціональне використання і відтворення // Збірник матеріалів конференції «Сучасні проблеми використання водних ресурсів та очистки природних і стічних вод». – К., 2002. – С. 6-14.
93. Проект Закону України «Про прибережну смугу морів» // веб-сайт Міністерства охорони навколишнього природного середовища України www.mnepr.gov.ua
94. Никитин В.В. Понятие и правовой режим особо охраняемых природных территорий // Журнал российского права. – 2004. ¬– № 5. – С.147-154.
95. Закон України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» № 1908-ІІІ від 13 липня 2000 року // Голос України. – 2000. ¬– 15 серпня.
96. Указ Президента України «Про оголошення територій у межах населених пунктів Болеславчик, Мічуріне, Підгір’я, Часове-1, Часове-2 Первомайськогь району Миколаївської області зоною надзвичайної екологічної ситуації» від 31 серпня 2000 року № 1039/2000 // Офіційний вісник України. - 2000. - № 36. – ст. 1527.
97. Жаворонкова Н.Г. Организационно-правовой механизм охрани окружающей среды при территориальном размещении народнохозяйственных объектов с учетом риска возникновения природных и техногенных катастроф // Право и чрезвычайные ситуации. – М.: Ин-т гос-ва и права АН СССР, 1992. – С.18.
98. Информационный бюллетень Межпарламентской ассамблеи СНГ. – 1993. – № 2. – С. 23-27.
99. Шемшученко Ю.С. Правовые проблемы экологии. — К.: Наукова думка, 1989. – 260 с.
100. Сезаріо М. Біологічне різномаїття та охорона здоров’я // Конвенція про біологічне різноманіття: громадська обізнаність і сучасність / Відп. ред. Т.В. Гардащук, товариство «Зелена Україна». – К.: Стилос, 1997. – С.126-135.
101. Андрейцев В.І. Проблеми права екологічної безпеки (Концептуальні засади). – К.: КНУ ім. Т. Шевченка, 1999. – 34 с.
102. Фролов М.О. Правові проблеми удосконалення нормативів екологічної безпеки у контексті концепції екологічного ризику // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Юридичні науки. – 2000. – Вип. 37. – С. 42-46.
103. Бжезинский В. Правовая охрана окружающей среды / Перевод с польского Н. Г. Прудковой и Г. Б. Рабиновича. Под ред. и со вступительной статьей д. ю. н. О.С. Колбасова. – М.: Прогресс, 1979. – 252 с.
104. Высоцкий А.Ф., Чайко В.П. Черноморско-Азовский басейн (правове вопросы использования пространств и рессурсов) / АН УРСР Ин-т гос-ва и права. Отв. ред. Ю.С. Шемшученко. – К.: Наукова думка, 1991. – 252 с.
105. Положення про прикордонний режим, затверджене постановою Кабінету Міністрів України «Про прикордонний режим» № 1147 від 27 липня 1998 року // Збірник урядових нормативних актів України. – 1999. – № 3.
106. Перелік міст та районів, у межах яких можуть бути встановлені контрольовані прикордонні режими, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про прикордонний режим» № 1147 від 27 липня 1998 року // Збірник урядових нормативних актів України. – 1999. – № 3.
107. Порядок перетинання державного кордону України аварійно-рятувальними та аварійно-відновними формуваннями для локалізації та ліквідації надзвичайних ситуацій, зумовлених стихійним лихом, аваріями і катастрофами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 912 від 21 серпня 1997 року // Офіційний вісник України. - 1997. - № 35. - стор. 47.
108. Офіційний Вісник України. – 2003. – № 24. – Ст. 1127.
109. Урядовий кур'єр. – 2003. – № 27.
110. Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 35. – Ст. 237.
111. Перелік видів діяльності, що належать до природоохоронних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1147 від 17 вересня 1996 року (зі змінами) // [Електронний ресурс] http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
112. Указ Президента України «Про створення єдиної системи державних органів земельних ресурсів» № 34/96 від 6 січня 1996 року //Урядовий кур'єр. – 1996. – № 7-8 зі змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 720/2002 від 19 серпня 2002 року // Офіційний Вісник України. – 2002. – № 34. – Ст. 1560.
113. Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України, затверджене Указом Президента України №452/2011 від 13 квітня 2011 року // Офіційний вісник України – 2011. - № 29. – Ст. 1258.
114. Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затверджене Указом Президента України №445 від 8 квітня 2011 року // Офіційний вісник України. – 2011. - № 29. – Ст.1253.
115. Постанова Кабінету Міністрів України «Про ліквідацію Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель» від від 22 листопада 2010 р. № 1068 // Офіційний вісник України – 2010. - № 90. – ст. 3184.
116. Положення про Державне агентство водних ресурсів України, затверджене Указом Президента України №445 від 8 квітня 2011 року // Офіційний вісник України – 2011. - № 29. – Ст. 1259.
117. Положення про Державне агентство лісових ресурсів України Указом Президента України 13 квітня 2011 року № 458/2011 // Офіційний вісник України – 2011. - № 29. – Ст. 1264.
118. Положення про обласні управління лісового господарства, затверджені наказом Державного комітету лісового господарстваУкраїни № 230 від 6 грудня 2004 року // Офіційний Вісник України. – 2004. – № 50. – Ст. 3302.
119. Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання Міністерства охорони навколишнього природного середовища» № 192 від 20 лютого 2004 року // Офіційний вісник України. - 2004. - № 8. – Ст. 481.
120. Положення про Державну екологічну інспекцію з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, затверджене наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 6 грудня 2006 року № 528 // Офіційний вісник України – 2007. - № 5. – Ст. 193.
121. Положення про Державну Азово-Чорноморську екологічну інспекцію, затверджене наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 6 грудня 2006 року № 526 // Офіційний вісник України – 2007. - № 5. – Ст. 191.
122. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання у 2008 році спеціальних дозволів на користування надрами» №273 від 27 лютого 2008 року Офіційний вісник України. – 2008. - № 25. – Ст.792.
123. Положенням про порядок надання гірничих відводів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 593 від 27 січня 1995 року // Збірник Постанов Уряду України. – 1995. – № 4. – Ст. 93.
124. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок установлення квот на видобуток окремих видів корисних копалин» від 22 грудня 1994 р. № 862 // Збірник Постанов Уряду України. – 1995. – № 8. – Ст. 220.
125. Відомості Верховної Ради. – 2002. – № 14. – Ст. 97.
126. Постано¬ва Кабінету Міністрів України № 459 від 10 серпня 1992 року // Збірник Постанов Уряду України. – 1992. – № 9. – Ст. 217; 1994. – № 8. – Ст. 209.
127. Крассов О.И. Право лесопользования в СССР. – М., 1990. – С. 27.
128. Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 17. – Ст. 99.
129. Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 486 від 8 травня 1996 року // Збірник Постанов Уряду України. – 1996. – № 10. – Ст. 318.
130. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення» № 269 від 29 лютого 1996 року // [Електронний ресурс] http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
131. Перелік водних об'єктів, що належать до категорії лікувальних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1499 від 11 грудня 1996 року // Збірник Постанов Уряду України. – 1996. – № 21.
132. Clark, J. Integrated Management of Coastal Zones, FAO. – 1992.
133. Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 52. – Ст. 683.
134. Голос України. – 1995. – № 127; Голос України. – 1995. – № 128.
135. Healy M.G., Doody, J.P. Directions in European coastal management. EUCC, Samara Publishing. – Cardigan, 1995, p. 32.
136. Чорненька Н. Принципи виділення перспективних рекреаційних територій // Вісник Львівського ун-ту. – 2004. – Вип. 30. – С. 312-316.
137. Хоменко В. Крим // Голос України. – 2006. – № 12. – С. 13.
138. Шудря А. Маячня навколо тривалого базування // http://fleet.sebastopol.ua/index.php?article_to_view=799.