КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗАПОБІГАННЯ ЗГВАЛТУВАННЮ (НА ПІДСТАВІ МАТЕРІАЛІВ ПРАКТИКИ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ)

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ТА КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗГВАЛТУВАННЯ……………………………………..12
1.1. Зґвалтування у системі статевих злочинів………………………………..12
1.2. Кримінологічна характеристики зґвалтування …………………………..19
1.3. Аналіз віктимологічної сторони згвалтування…………………………...53
Висновки до першого розділу………………………………………………….64

РОЗДІЛ 2. ДЕТЕРМІНАЦІЯ ЗГВАЛТУВАННЯ……………………………...68
2.1. Соціальні чинники вчинення згвалтування ………………………………68
2.2. Біопсихологічні чинники вчинення згвалтування………………………. 81
2.3. Кримінологічна характеристика особистості гвалтівника...……………103
Висновки до другого розділу………………………………………………….134

РОЗДІЛ 3. ЗАПОБІГАННЯ ЗГВАЛТУВАННЮ……………………………..138
3.1. Загальносоціальне запобігання зґвалтуванню …………………………..140
3.2. Спеціальнокримінологічне запобігання зґвалтуванню…………………152
3.3. Запобігання зґвалтуванню на індивідуальному рівні …………………..180
Висновки до третього розділу…………………………………………………187

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………194

ДОДАТКИ………………………………………………………………………201

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………………..252

ВСТУП
Актуальність теми. Стаття 3 Конституції України найвищою соціальною цінністю проголошує людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку. Одним з невід’ємних прав людини є право на статеву свободу і недоторканність. Сучасна цивілізована демократична держава, що побудована на ліберальних цінностях, визнає аморальним, не припустимим і протиправним примус і насильство у сфері статевих відносин. Найбільш вагомим за ступенем суспільної небезпеки і тяжкості заподіюваних наслідків серед злочинів, які посягають на статеву свободу і недоторканність особи, є зґвалтування. В механізмі цього виду злочинної поведінки особливе місце займає насильство, агресивно-зневажливе відношення не просто до людини, її життя, здоров’я, честі і гідності, свободи, недоторканності, а й до особи іншої статі, що відокремлює таку поведінку від усіх інших видів злочинної поведінки. Причини та мотив вчинення зґвалтування пов’язані із свідомо і ретельно приховуваними психологічними та статевими особливостями особистості, носять сугубо інтимний характер, а нерідко не охоплюються свідомістю індивіда. Зґвалтування спричиняє тяжкі наслідки для жертви, які мають моральний або фізичний характер, наносить величезну, часто непоправну шкоду людині, суспільству. Наслідками зґвалтування можуть бути не тільки тілесні ушкодження або смерть потерпілого, але і порушення репродуктивної функції організму, вагітність, яка ганьбить потерпілу, зараження венеричними або іншими захворюваннями, соціальні труднощі у шлюбі, родині, у відносинах із сусідами, у трудовому колективі, що може приводити до розірвання шлюбу, до розвитку різних сексуальних розладів і навіть до смерті у результаті самогубства. Наслідки цього роду насильства у виді психічної травми залишаються у жертви на дуже тривалий час, іноді на все життя. Наслідки зґвалтування особливо гостро виявляються в осіб, які стали жертвами педофілії. Психічна травма жертви зґвалтування збільшується при проходженні процедури розслідування: необхідність спогаду подробиць того, що сталося на допитах, проходження експертиз, очні ставки з ґвалтівником, погрози і тиск із його боку або з боку інших зацікавлених осіб тощо.
Зґвалтування займає особливе місце серед інших статевих злочинів, його частка серед них складає 50 %. Крім того, частка зґвалтувань, незважаючи на поступове зменшення кількості цих злочинів за абсолютними показниками (у 1991 р. кількість зареєстрованих зґвалтувань та замахів у країні склала 2351 випадок, у 1996 р. – 1752, у 2001 р. – 1051, у 2005 р. – 924, у 2006 р. – 993), у загальної кількості зареєстрованих злочинів залишається практично незмінною (0,3 – 0,2), що свідчить про високий рівень латентності. У зв’язку з викладеним ,питання профілактики зазначеного виду злочинів набуває особливої гостроти. Загальновідомо, що витрати на профілактику злочину в багато разів менші, ніж сукупність витрат, що зазнають окрема людина, родина і суспільство в зв’язку із сексуальним насильством і зґвалтуванням зокрема.
Серед інших регіонів АР Крим відрізняється особливостями кримінологічної характеристики зґвалтування. Це пов’язано з тим, що хоча за абсолютними показниками АР Крим займає лише шосте місце, частка зґвалтувань, вчинених на цій території у загальній кількості зареєстрованих у країні зґвалтувань починаючи з 1996 р. поступово збільшується (так, якщо у 1996 р. зростання складало 4,9 %, то у 2001 р. - вже 6,5 % , у 2005 р. залишається практично на цьому ж рівні – 6,4 %), що свідчить про недостатність та неефективність запроваджених на сьогодні у цьому регіоні заходів щодо запобігання аналізованого виду злочинів, недоліки у діяльності правоохоронних органів.
У розробку питань теорії і практики протидії злочинності значний внесок зробили такі видатні українські та російські вчені, як: Г. А. Аванесов, А. І. Алексєєв, М. І. Бажанов, Ю. Д. Блувштейн, А. А. Герцензон, В. В. Голіна, В. О. Глушков, Н. О. Гуторова, Л. М. Давиденко, П. С. Дагель, І.М. Даньшин, О. М. Джужа, А. І. Долгова, В. С. Зеленецький, І. І. Карпець, Я. Ю. Кондратьєв, О. М. Костенко, Н. Ф. Кузнєцова, В. М. Кудрявцев, І. І. Лановенко, О. М. Литвак, В. Г. Лихолоб, Ф. А. Лопушанський, В. В. Лунєєв, Г. М. Міньковський, В. Т. Нор, М. І. Панов, Д. В. Рівман, О. Б. Сахаров, О. Я. Свєтлов, В. В. Сташис, В. Я. Тацій, В. М. Трубников, В.О. Туляков, І. К. Туркевич, В. І. Шакун, О. М. Яковлєв та ін.
Дослідженню безпосередньо статевих злочинів присвячені праці таких учених, як: Ю. В. Александров, Ю. М. Антонян, Б. А. Блиндер, Б. Л. Гульман, А. П. Дьяченко, Г. Б. Елемисов, А. А. Жижиленко, А. П. Закалюк, А. Ф. Зелінський, О. М. Ігнатов, О. Г. Кальман, І. І. Лановенко, П. І. Люблінський, В. С. Мінська, П.П. Осипов, С.В. Познишев, А.П. Чуприков, Б. М. Цуприк, Я. М. Яковлєв та ін.
Після прийняття нового кримінального кодексу в Україні захищено декілька кандидатських дисертацій, присвячених вивченню статевих злочинів: Косенко С.С. «Віктимологічна профілактика статевих злочинів щодо неповнолітніх», 2004 р.; Синєокий О.В. «Мотивація девіантних форм поведінки особи, що призводять до сексуальних злочинів», 2006 р. Що стосується безпосередньо запобігання зґвалтування, то деяким аспектам вивчення цієї проблеми присвячена лише робота Лукаш А.С. «Зґвалтування: кримінологічна характеристика, детермінація та їх попередження», 2007 р. Таким чином, в Україні комплексно, на монографічному рівні, проблеми запобігання зґвалтування з урахуванням статусу регіону не досліджувалась. А також зовсім відсутні дослідження, присвячені вивченню статевих злочинів, що вчинюються в курортних регіонах, зокрема в АР Крим, де сексуальна злочинність носить здебільшого сезонний характер, обумовлений особливостями регіону.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації розглядалася і була затверджена вченою радою Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського 24 березня 2004 року згідно з науковим напрямом роботи кафедри кримінального права і кримінології за темою «Кримінально-правові аспекти судово-правової реформи в Україні» (номер державної реєстрації теми — 0104U004158).
Мета і метод дослідження. Мета дослідження полягає у комплексному аналізі та всебічном дослідженні кримінологічної характеристики зґвалтування, факторів його детермінації, особливостей особистості злочинця, його жертви, а також розробці конкретних теоретичних та практичних науково обґрунтованих рекомендацій та пропозицій, спрямованих на вдосконалення законодавчий системи профілактики зґвалтування.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань:
1) визначити місце зґвалтування у системі статевих злочинів;
2) встановити основні кількісно-якісних показники, окреслити зовнішні обставини, місце, час та географію вчинення згвалтувань; виявити особливості кримінологічної характеристики ціеї категорії злочинів, що скоюються на території АР Крим;
3) встановити рівень латентності зґвалтування та її причини;
4) поглибити кримінологічну характеристику особистості ґвалтівника, включаючи встановлення соціально-демографічних, морально-психологічних, кримінально-правових характеристик та мотивації вчинення зґвалтування;
5) дати віктимологічну характеристику зґвалтування, включаючи встановлення соціально-демографічних та морально-психологічних характеристик жертви зґвалтування, її ролі у генезисі злочинної поведінки ґвалтівника;
6) встановити та проаналізувати комплекс біологічних, психологічних та соціальних факторів детермінації зґвалтування;
7) визначити головні напрями та розробити практичні рекомендації та пропозиції щодо профілактики зґвалтування, враховуючи їх спрямованість на протидію протиправній поведінці злочинця, так й віктимологічний аспект, курортний статус та інші особливості досліджуваного регіону – АР Крим.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері охорони статевої свободи та статевої недоторканності особи.
Предмет дослідження в межах об’єкта складають кримінологічна характеристика, детермінація та практичні заходи профілактики зґвалтування.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації складає сукупність методів наукового пізнання. У процесі дослідження були використані загальнонаукові методи пізнання: формально-логічний, історико-правовий, порівняльно-правовий, системно-структурний, статистичні, а також конкретно-соціологічні методи збору, узагальнення та аналізу інформації (вивчення матеріалів архівних кримінальних справ, опитування працівників органів внутрішніх справ та прокуратури) та інші, які дали можливість отримати найбільш повну інформацію про явище, що вивчається, та обґрунтування нових положень, теоретичних висновків, пропозицій і практичних рекомендацій. Формально-логічний і системно-структурний методи дослідження дозволили здійснити обробку зібраного емпіричного матеріалу. Історико-порівняльний та статистичні методи допомогли з’ясувати основні кількісно-якісні характеристики зґвалтування, встановити певні закономірності і тенденції цього виду злочину, та з’ясувати його детермінанти. Конкретно-соціологічні методи дали можливість дати кримінологічну характеристику особистості ґвалтівника та жертви зґвалтування тощо.
Теоретичну базу дослідження становлять положення, які містяться в працях вітчизняних та зарубіжних філософів, криміналістів, кримінологів, соціологів, психологів, психіатрів та сексологів.
Нормативну базу дисертаційного дослідження склали: Конституція України, Закони України, інші законодавчі та нормативно-правові акти, кримінальне законодавство України та інших держав (Азербайджанської Республіки, Бєларусі, Грузії, Данії, Естонії, Іспанії, Киргизької Республіки, Китайської Народної Республіки, Латвії, Польщі, Республіки Казахстан, Республіки Узбекистан, Таджикистану, Франції, Швейцарії, Швеції, Японії та ін.).
Емпіричною базою дисертаційного дослідження є узагальнені дані, отримані в ході вивчення та аналізу:
1) статистичних даних МВС України за 1996–2006 рр.;
2) 200 архівних кримінальних справ, які були розглянуті судами Автономної Республіки Крим у 1996–2005 рр. за ст. 152 КК України (ст. 117 КК України 1960 р.);
3) 30 постанов органів дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи;
4) опитування 50 осіб, які притягнуті до кримінальної відповідальності за ст. 152 КК України (ст. 117 КК України 1960 р.) судами Автономної Республіки Крим у 1996–2005 рр. та знаходяться в місцях позбавлення волі;
5) опитування слідчих органів внутрішніх справ та прокуратури України в Автономній Республіці Крим (64 особи);
6) опитування населення Автономної Республіки Крим щодо вивчення громадської думки з проблем профілактики зґвалтування (350 осіб).

Наукова новизна одержаних результатів. Більшість положень та пропозицій висуваються вперше у вітчизняній кримінологічній науці, деякі становлять собою розвиток досягнень попередніх дослідників цієї та суміжних проблем, з урахуванням сучасного стану і розвитку кримінологічних знань, теорії і практики протидії злочинності.
Теоретичні висновки і результати дисертаційного дослідження отримано на підставі особистих досліджень автора. Найбільш значущі результати, що виносяться на захист, полягають у наступному:
вперше:
 дано комплексну кримінологічну характеристику зґвалтування, включаючи основні кількісно-якісні показники зазначених злочинів, місце, час та географію їх вчинення відносно Автономної Республіки Крим з урахуванням курортного статусу регіону.
 сформульовано авторську концепцію мотивації зґвалтування.
 визначено головні напрями та розроблені практичні рекомендації щодо профілактики зґвалтування на загальносоціальному, спеціально-кримінологічному та індивідуальному рівнях, включаючи як їх спрямованість на протидію протиправній поведінці злочинця, так і віктимологічний аспект та враховуючи курортний статус досліджуваного регіону – АР Крим.
 запропоновані пропозиції щодо проекту Закону України “Про профілактику правопорушень”. Розроблена регіональна комплексна програма профілактики злочинів проти статевої свободи і недоторканності особи у Автономній Республіці Крим на 2008-2012 роки.
 запропоновано пропозиції до кримінального законодавства України щодо охорони статевої свободи та статевої недоторканності людини. Зокрема, умотивовано необхідність ст. 152 КК України доповнити такою кваліфікуючою ознакою, як „вчинення зґвалтування стосовно чоловіка або жінки, дитини, іншого члена родини, близького родича або особи, про яку в силу закону винний зобов'язаний піклуватися”.
дістало подальшого розвитку:
 основні причини латентності аналізованого злочину.
 комплексна кримінологічна характеристика особистості ґвалтівника, включаючи основні соціально-демографічні, морально-психологічні, кримінально-правові характеристики.
 розглянуто детермінацію зґвалтування, яка являє собою сукупність взаємодіючих та взаємно обумовлюючих криміногенних факторів біологічного, психологічного та соціального порядку. Встановлено та проаналізовано детермінанти кожного вказаного виду.
 віктимологічна характеристика зґвалтування, зокрема поглиблено соціально-демографічні та морально-психологічі характеристики жертви зґвалтування, її роль у генезисі злочинної поведінки.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані: 1) у науково-дослідній сфері – як підґрунтя для подальшої розробки концепції профілактики насильницької злочинності у сфері статевих відносин та у правотворчості – під час розробки нормативних актів, що регулюють сферу статевих відносин, при вдосконаленні норм КК України (дисертантом направлені відповідні пропозиціі до Комітету Верховної Ради України з питань законодавчного забезпечення правоохороної діяльності – Додатки М, Н); 2) у правозастосуванні – при розробці та впровадженні державних та регіональних програм з профілактики статевих злочинів, при розслідуванні даної категорії злочинів(дисертантом направлені відповідні пропозиціі до Верховної Ради АРК – Додатки П, Р); 3) у правовиховній сфері – для підвищення правової культури населення та віктимологічної профілактики (дисертантом направлені відповідні пропозиціі до Кримського республіканського інституту післядипломної освіти – Додатки С, Т), у навчальному процесі – при підготовці курсу лекцій, методичних посібників та підручників з курсу „Кримінологія”
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися: Міжвузівської науково-практичної конференції «Актуальні проблеми розбудови кримінально-процесуального судочинства України» (Херсон, 2003); на X Міжнародній історико-правовій конференції «Історико-правові проблеми автономізму та федералізму» (Севастополь, 2003); на XII історико-правовій конференції «Етнонаціональні чинники в історії державно-правового будівництва» (Бахчисарай, 2004);
на VII звітній науково-практичній конференції науково-педагогічних працівників, курсантів і студентів Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ (Сімферополь, 2005); Міжнародному науково-практичному семінарі «Порівняльне правознавство на пострадянському просторі: сучасний стан і перспективи розвитку» (Сімферополь, 2006); II Міжнародному науково-практичному семінарі «Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку» (Сімферополь, Алушта 2007).
Положення дисертації доповідалися і обговорювалися на засіданні кафедри кримінального права і кримінології Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського.
Результати дисертаційного дослідження використовуються у практичній діяльності Верховної Ради АРК, правоохоронних органів АРК, Ради Міністрів АРК, Міністерства освіти та науки АРК, Міністерства культури та туризму АРК.
Теоретичні положення дисертації використовуються в навчальному процесі при викладанні курсу Кримінологія, та спеціального курсу з дисципліни Криміналістика «Методика розслідування окремих видів злочин».
Публікації. Основні положення та висновки проведеного дослідження знайшли своє висвітлення у дев’яти наукових публікаціях (із них – шість у фахових виданнях, затверджених ВАК України).

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Зґвалтування є найбільш небезпечним з усіх злочинів, які посягають на статеву свободу і недоторканність особи, через специфіку об’єкта посягання, мотивацію діяння, насильницький спосіб вчинення та, відповідно, наслідки. Зґвалтування складають 50 % усіх злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканності. 71,2 % осіб засуджені за діяння, відповідальність за які передбачена ч. 3 ст. 152 КК України. У 80 % випадків при вчиненні зґвалтування злочинець виявив жорстокість і застосовував грубе фізичне насильство; у 18 % винятково психічне насильство; у 2 % злочинець скористався безпорадним станом жертви.

2. За роки незалежності кількість зареєстрованих зґвалтувань (за абсолютними показниками) на території України стабільно зменшується. Однак така тенденція зменшення кількості зареєстрованих зґвалтувань, на наш погляд, пов’язана з „паперовою” стратегією боротьби українських правоохоронців зі злочинністю. Частка зґвалтувань у загальній кількості зареєстрованих злочинів залишається практично незмінною (0,3 – 0,2 %), що, на наш погляд, свідчить про стабільність детермінант аналізованого виду злочинів.

3. Хоча за абсолютними показниками АР Крим займає лише шосте місце, частка зґвалтувань, вчинених на цій території, у загальній кількості зареєстрованих у країні зґвалтувань починаючи з 1996 р. поступово збільшується, що свідчить про недостатність та неефективність запроваджених на сьогодні у цьому регіоні заходів щодо попередження аналізованого виду злочинів.
Зазначена тенденція обумовлена збільшенням кількості туристів, які проводять відпочинок на території півострова, тобто пов’язане з курортним статусом досліджуваного регіону, що необхідно враховувати при розробці заходів протидії цьому злочину, зокрема при розробці регіональних програм профілактики злочинності.

4. Курортний статус регіону впливає на латентизацію досліджуваного злочину. Це стосується як факторів, пов’язаних з незверненням потерпілого та осіб, яким відомо про злочин, до правоохоронних органів та неповідомленням про факт зґвалтування, так і факторів, пов’язаних з хибною практикою реагування правоохоронних органів на відповідні звернення та повідомлення. Дослідження показало, що латентними залишаються майже 80 % зґвалтувань.

5. Кримінологічна характеристика зґвалтувань, вчинених на території АР Крим, має свої особливості.
Переважну більшість зґвалтувань на території півострова було вчинено у стані алкогольного, наркотичного та іншого сп’яніння – 92 % зґвалтувань (у цілому по країні – 47,5 %); на території міст півострова (60 %) (ґвалтівниками в абсолютній більшості випадків є особи, які проживають у районі вчинення злочину); у жилому приміщенні (49,5 %); у вечірній і нічний час (90 %) (час вчинення зґвалтувань у межах доби значною мірою залежить від часу максимальної активності жертви злочину); у літній період: максимум – липень та серпень (45,6 %).
На території АР Крим значно вищою, ніж у середньому по країні (1 % серед засуджених) є кількість жінок (5,7 %), притягнутих до кримінальної відповідальності за співучасть у зґвалтуванні; значно вищою є кількість групових зґвалтувань 27,6 % (по країні - 15,2 %); значно менше зґвалтувань вчинено неповнолітніми – 5,6 % (по країні – 11,5 %).

6. В абсолютній більшості кримінальних справ мотив не встановлено. Доцільно поділити мотиви вчинення зґвалтування на дві групи: 1) не пов’язані з сексуальним самосприйняттям індивіда (помста і корисливість); 2) пов’язані з сексуальним самосприйняттям індивіда: а) мотиви самоствердження, що складаються під впливом внутріособистісного конфлікту; б) мотиви самоствердження, що складаються під впливом міжособистісного конфлікту; в) власне мотив задоволення сексуального потягу.

7. Найбільш віктимною є група жінок у віці 18–30 років, неодружені, мають середню освіту. Відповідно до ступеня знайомства жертви зі злочинцем зґвалтування можна розділити на три групи: 1) напад на незнайомих (випадкових) жінок (30,6 %); 2) зґвалтування жінок, що мали ситуативне (безпосередньо передуюче злочинові) знайомство с ґвалтівником (22,6 %); 3) напад на жінку, раніше знайому ґвалтівнику (46,6 %). У 33,6 % випадків поведінка жертви створила передумови для вчинення зґвалтування; провокуючий характер поведінки потерпілої мав місце у 24,2 % випадків.

8. Детермінація зґвалтування являє собою сукупність взаємодіючих та взаємообумовлених криміногенних факторів біо-психологічного та соціального порядку.

9. Формування духовних, моральних цінностей суспільства, відповідної державної ідеології, підвищення духовного і культурного рівня населення, мінімізація криміногенності впливу засобів масової інформації (поширення порнографії, культу насильства тощо) є обов’язковою основою спеціально-кримінологічного запобігання статевим злочинам. Особливої уваги заслуговує проблема статевого виховання підростаючого покоління.

10. Нагайною є потреба прийняття ефективних комплексних державних програм щодо організації дозвілля молоді та їх реальне достатнє фінансування як за рахунок держбюджету, так й за рахунок підприємців – власників нічних клубів, гральних автоматів тощо.

11. Потребує вдосконалення методичне забезпечення діяльності правоохоронних органів щодо розкриття та розслідування статевих злочинів, зокрема зґвалтування. В першу чергу це стосується прийомів встановлення події злочину і розшуку гвалтівників; вивчення особистості жертв зґвалтування і роботи з такою категорією потерпілих; проведення розслідування вказаних злочинів із залученням психіатрів, сексологів і психологів.

12. При розробці та впровадженні заходів запобігання зґвалтуванню слід використовувати не тільки потенціал традиційних кримінологічних досліджень, які спираються на дані щодо вже вчинених злочинів, а й активно використовувати також сили та засоби оперативно-розшукового апарату.
З урахуванням зазначеного, оперативно-кримінологічні дослідження зґвалтування повинні бути направлені на з'ясування соціально-психологічних механізмів скоювання даних злочинів, тобто на рівень групової і міжособової взаємодії людей.
Лише конструктивна співпраця та повна взаємодія відповідних служб та підрозділів ОВС (патрульно-постової служби міліції, дільничних інспекторів міліції, кримінальної міліції зі справ неповнолітніх та ін.), ефективна координація їх діяльності дасть змогу реально протидіяти цьому виду злочинної поведінки. Необхідно враховувати можливості прокуратури як координаційного органу діяльності правоохоронних органів у разі необхідності консолідації сил та засобів для проведення спільних заходів щодо профілактики зґвалтування, зокрема при відпрацюванні окремих територій, чи проведенні окремих оперативних операцій.

13. Недостатня ефективність запобігання такому злочину, як зґвалтування, на наш погляд, перш за все обумовлена відсутністю чітко діючої системи максимально раннього виявлення осіб, схильних до вчинення сексуального насильства. Нами розроблені типові ознаки-індикатори (фізичні і поведінкові), що вказують на можливість особи вчинити сексуальне насильство, а також ознаки, що дозволяють діагностувати пережите індивідом сексуальне насильство.

14. Провідна роль у виявленні осіб, поведінка, ознаки й особливості особистості яких свідчать про можливість вчинення ними статевих злочинів (зґвалтування зокрема), а також потенційних і реальних жертв таких злочинів, поряд з діяльністю працівників оперативно-розшукових апаратів, на наш погляд, належить психологу-педагогу-вихователю.
Запровадження посади психолога-педагога-вихователя необхідне у навчальних закладах, починаючи з дитячих садків, в установах та на підприємствах (психологів). При виявленні осіб, схильних до сексуального насильства, та жертв сексуального насильства інформація про них повинна передаватися у відповідний територіальний підрозділ ОВС та, при необхідності, в медичну установу за місцем проживання особи з метою подальшого спостереження і вживання необхідних заходів (корекція, лікування для схильних осіб, реабілітація жертв тощо).

15. Окрему увагу слід приділити профілактичної роботі правоохоронних органів на рівні їхньої взаємодії з освітніми установами: розробка для педагогів спеціальних програм правового і статевого навчання (виховання) учнів, з метою попередження як насильницької, так і віктимної поведінки останніх; проведення тематичних занять із залученням фахівців-медиків.

16. Слід проводити ретельний підбір кадрів освітньо-виховних установ, з обов’язковим проходженням психіатричної, психологічної й інших експертиз (огляду, тестування тощо) для виявлення у таких осіб психічних і сексуальних відхилень.

17. Для успішного попередження зґвалтування потрібно враховувати особливості конкретної території. Особливо це стосується АР Крим, криміногенна ситуація в якій, зокрема щодо вчинення згвалтувань, обумовлена географічним розташуванням та курортним статусом цього регіону.
Особливості досліджуваного регіону повинні враховуватися як при розробці профілактичних заходів та їх впровадженні (наприклад, розміщення відповідної агітаційної інформації та посилення міліцейських патрулів в місцях відпочинку курортників під час курортного сезону, проведення відповідного інструктажу працівників міліції щодо особливостей стану злочинності під час курортного сезону, першочергових напрямків профілактики та заходів щодо мінімізації рівня „сезонних” злочинів тощо), так й при аналізі стану злочинності та окремих видів злочинів у регіоні, встановленні криміногенних факторів їх детермінації, прогнозування розвитку кримінологічної ситуації.

18. Потрібне постійне інформування населення про криміногенну ситуацію, можливості і способи захисту від таких посягань. Ключову роль у цьому має відігравати взаємодія правоохоронних органів із засобами масової інформації.
З урахуванням курортного статусу АР Крим, необхідно в літній сезон активно доводити до відома як курортників, так й місцевого населення інформацію про потенційно криміногенні місця та ситуації вчинення зґвалтувань у зонах відпочинку, та щодо необхідних дій у випадку вчинення злочину.

1. У ході розслідування зґвалтування одним з першорядних завдань є встановлення мотивів його вчинення. В обов’язковому порядку слід проводити комплексну сексолого-психіатрічну експертизу, результати якої повинні враховуватися не тільки при призначенні покарання, але й при організації індивідуальної роботи (психокорекції, лікування) з особою, засудженою за вчинення зґвалтування, під час відбування покарання у виправній установі.

2. Після виявлення потенційного або реального сексуального девіанта або жертви, проведення профілактичних бесід та/чи вжиття інших, відповідних у кожному окремому випадку, передбачених законодавством заходів, першорядним завданням запобігання зґвалтуванню на індивідуальному рівні є застосування індивідуальних заходів медичного характеру.

3. Працівники прокуратури повинні регулярно перевіряти стан обліково-реєстраційної дисципліни в ОВС щодо реагування на заяви та повідомлення громадян про зґвалтування. Перш за все, це стосується обґрунтованості постанов про відмову у порушенні кримінальної справи за мотивами відсутності події або складу злочину. При здійсненні відповідної діяльності працівникам прокуратури слід враховувати особливості регіону щодо кримінологічної характеристики зґвалтування. Зокрема, особливо інтенсивно зазначені перевірки повинні проводитися в період максимальної активності злочинців щодо вчинення зґвалтування – літні місяці. Особливу увагу при цьому слід приділяти діяльності ОВС у районах відпочинку основної маси туристів, що відвідують АР Крим.

4. Потрібне більш активне використання у запобіжних цілях винесення органом дізнання, слідчим, прокурором подання про вжиття заходів для усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину (ст. 23-1 КПК України), а судом - відповідні ухвали (постанови) (ст. 23-2 КПК України). Відповідні подання та ухвали (постанови) винесено лише по 35 % кримінальних справ та у багатьох випадках мають формальний, декларативний характер.

5. Доцільно ст. 152 КК України доповнити такою кваліфікуючою ознакою, як „вчинення зґвалтування у відношенні чоловіка або жінки, дитини, іншого члена родини, близького родича або особи, про яку в силу закону винний зобов'язаний піклуватися”.

6. Потребують розвитку і удосконалювання загальнодержавні та регіональні програми профілактики злочинності, потрібен постійний моніторинг їх ефективності, а також створення та реалізація програм, спрямованих безпосередньо на профілактику злочинів проти статевої свободи і недоторканності особи з урахуванням регіональних особливостей цих злочинів, їх причин та умов, а також віктимологічних даних.

7. Проведене нами дослідження дало підстави запропонувати зміни до проекту Закону України “Про профілактику правопорушень”, а також розробити регіональну комплексну програму профілактики злочинів проти статевої свободи і недоторканності особи у Автономній Республіці Крим на 2008–2012 роки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аванесов Г.А. Криминология и социальная профилактика: [учебник] / Аванесов Г.А. – М.: Академия МВД СССР, 1980. – 526 с.
2. Аванесов Г.А. Криминология. / Аванесов Г.А. – М.: Акад. МВД СССР, 1984. – 119 с.
3. Аванесов Г.А. Теория и методология криминологического прогнозирования. / Аванесов Г.А. – М.: Юрид. лит., 1972. – 336 с.
4. Акутаев Р.М. К вопросу о методах измерения латентной преступности // Государство и право. – 1998. – № 7. – С. 57–60.
5. Акутаев Р.М. Латентная преступность: актуальность проблемы и понятие / Р.М. Акутаев // Государство и право. – 1997. – № 12. – С. 79–87.
6. Акутаев Р.М. Некоторые аспекты борьбы с искусственно-латентной преступностью / Р.М. Акутаев // Государство и право. – 1999. – № 3. – С. 44–52.
7. Александров Д. О. Роль установки у вчиненні "безмотивних" насильницьких злочинів: Автореф. дис. ... канд. психол. наук / Нац. акад. внутр. справ України МВС України. – К., 2001. – 21 с.
8. Александров Ю.В. Злочини проти статевої свободи / Ю.В. Александров // Юрид. вісник України. – 2002. – № 14. – С. 9.
9. Александров Ю.В. Половые преступления: (Преступники и потер-пев¬шие) / Александров Д. О. – К., 1975. – 90 с.
10. Алексеев А.И. Криминология: [курс лекций] / Алексеев А.И. – М.: Щит-М, 1998. – 340 с.
11. Алексеев А.И. Криминологическая профилактика: теория, опыт, проблемы: [монография] / Алексеев А.И., Герасимов С.И., Сухарев А.Я. – М.: Изд-во НОРМА, 2001. – 496 с.
12. Алексеева М.А. Мотивы необращения в милицию: результаты опроса / М.А Алексеева, Н.Я. Заблоцкис // Латентная преступность: познание, политика, стратегия: Сборник материалов международного семинара. – М.: ВНИИ МВД РФ, 1993. – С. 282–283.
13. Аленин Ю.П. Расследование тяжких преступлений: [науч.-практ. пособ.] / Аленин Ю.П., Тищенко В.В., Аркуша Л.И. . – Х.: Одиссей, 2006. – 256 с.
14. Андреева Л. А. Квалификация изнасилований: [учеб. пособ.] / Андреева Л. А. – СПб., С.-Петерб. юрид. ин-т генер. прокуратуры РФ, 1999. – 56 с.
15. Андреева Л. А. О характере принуждения при изнасиловании / Л. А. Андреева // Изв. вузов. Правоведение. – 1960. – № 2. – С. 153.
16. Антонян Ю.М. Взаимодействие личности преступника и социальной среды / Ю.М. Антонян // Вопросы борьбы с преступностью. – М.: Юрид. лит., 1979. – Вып. 30. – С. 27–38.
17. Антонян Ю.М. Жестокость в нашей жизни / Антонян Ю.М. – М.: ИНФРА-М, 1995. – 318 с.
18. Антонян Ю.М. Изнасилования: причины и предупреждение. / Антонян Ю.М., Голубев В.П., Кудряков Ю.Н. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1990. – 192 с.
19. Антонян Ю.М. Криминальная сексология / Антонян Ю.М., Ткаченко А.А., Шостакович Б.В. – Под ред. Ю.М. Антоняна. – М.: Спарк, 1999. – 484 с.
20. Антонян Ю.М. Криминология. Избранные лекции. / Антонян Ю.М. – М.: Логос, 2004. – 448 с.
21. Антонян Ю.М. Личность преступника. / Антонян Ю.М. , Кудрявцев В.Н., Эминов В.Е. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. – 366 с.
22. Антонян Ю.М. О методической концепции причин преступности / Ю.М. Антонян // Преступное поведение (новые исследования): Сбор. науч. труд. / Под общ. ред. проф. Ю.М. Антоняна. – М.: ВНИИ МВД РФ, 2002. – С. 3–13.
23. Антонян Ю.М. Психологическое отчуждение личности и преступное поведение: Генезис и профилактика дезадаптив. преступлений. / Антонян Ю.М. – Ереван, 1987. – 202 с.
24. Антонян Ю.М. Психология убийства. / Антонян Ю.М. – М.: Юрист, 1997. – 304 с.
25. Антонян Ю.М. Преступность и психические аномалии. / Антонян Ю.М., Бородин С.В. Под ред. В.Н. Кудрявцева. – М.: Спарк, 1998. – 215 с.
26. Антонян Ю.М. Психология преступника и расследования преступлений. / Антонян Ю.М., Еникеев М.И., Эминов В.Е. – М.: Юрист, 1996. – 336 с.
27. Антонян Ю.М. Системный подход к изучению личности преступника / Ю.М. Антонян // Советское государство и право. – 1974. – № 4. – С. 89–90.
28. Антонян Ю.М. Семейное неблагополучие и психические расстройства в мотивации общественно опасного поведения / Ю.М. Антонян Э.Т. Мулкубатов, Е.М. Огарок // Антонян Ю.М., Мулкубатов Э.Т., Огарок Е.М. Преступное поведение (новые исследования): Сбор. науч. труд. / Под общ. ред. проф. Ю.М. Антоняна. – М.: ВНИИ МВД РФ, 2002. – С. 145–153.
29. Антонян Ю.М. Сексуальные преступления: Чикатило и другие. / Антонян Ю.М., Ткаченко А.А. – М.: „Амальтея”, 1993. – 319 с.
30. Антонян Ю.М. Феномен зависимого преступника. / Антонян Ю.М., Леонов О.В., Шостакович Б.В. – М.: Аспект-Пресс, 2007. – 191 с.
31. Аргунова Ю. Отказ в возбуждении уголовного дела в контексте латентности изнасилований / Ю. Аргунова // Уголовное право. – 2005. – № 1. – С. 115–118.
32. Аргунова Ю.Н. Изменения показателей преступности против личности / Ю.Н. Аргунова // Преступность, статистика, закон. – М.: 1997. – С. 31–32.
33. Архів Белгородського районого суду АР Крим. – Справа № 1-193/1996 р.
34. Архів Заворського районого суду м. Миколаєва. Справа № 1 254/1995 р.
35. Архів Керченського міського суду АР Крим. Справа № 1-169/1999 р.
36. Архів Керченського міського суду АР Крим. Справа № 1-83/2000 р.
37. Архів Керченського міського суду АР Крим. Справа № 1-791/2000 р.
38. Архів Київського районного суду м. Сімферополь АР Крим. Справа № 1-284/ 1999 р.
39. Архів Сімферопольського районного суду АР Крим. Справа № 1-535/1995 р.
40. Архів Сімферопольського районного суду АР Крим. Справа № 1-246/1997 р.
41. Архів Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим. Справа № 1-167/1998 р.
42. Архів Центрального районного суду м. Сімферополь АР Крим. Справа № 1-101/2000 р.
43. Архів Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим. Справа № 1-8/2003 р.
44. Асмолов А.Г. Психология личности: Принципы общепсихологического анализа: Учеб. для вузов по спец. «Психология». / Асмолов А.Г. – М.: Изд-во МГУ, 1990. – 367 с.
45. Базаров Р.А. Агрессия как биосоциальное явление / Р.А. Базаров // Проблемы борьбы с преступностью в регионах России / Под. ред. А.В. Борбата: Матер. науч.-практ. конф., посвящ. 10–летию НИЛ–9 ВНИИ МВД РФ. – М.: ВНИИ МВД РФ, 1999. – 312 с.
46. Балабанова Л.М. Судебная патопсихология (вопросы определения нормы и отклонений): Психология в системе силовых структур государства. / Балабанова Л.М. – Донецк: Сталкер, 1998. – 432 с.
47. Бандурка А.М. Преступность в Украине: причины и противодействие. [монография] / Бандурка А.М., Давыденко Л.М. – Х.: Основа, 2003. – 368 с.
48. Бандурка А.М. Вандализм. / Бандурка А.М., Зелинский А.Ф. – Х.: Ун-т внутр. дел, 1996. – 199 с.
49. Баронін А.С. Психологічний профіль вбивць: Посібник з кримінальної психології та криміналістики. / Баронін А.С. – К.: ПАЛИВОДА, 2001. – 176 с.
50. Басецкий И.И. Преступность: опыт координации противодействия: [монография] / Басецкий И.И., Капелько И.В., Сиваков Ю.Л. – Минск: Ак. МВД Респ. Беларусь, 2001. – 827с.
51. Батиргареєва В.С. Кримінологічна характеристика та попередження розбоїв, поєднаних з проникненням у житло: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. – Х., 2002. – 215 с.
52. Бах Генри. Криминологические исследования преступлений и контроль за преступностью / Бах Генри; Пер. с нем. – Л., 1981.
53. Берковиц Л. Агрессия: причины, последствия и контроль : Секреты причин насилия, мотивов убийств, гнева, враждебности, ненависти, разрушения, предрасположенности личности к насилию / Берковиц Л.; Пер. с англ. – СПб.; М. : Прайм-ЕВРОЗНАК, 2001. – 510 с.
54. Безопасность: насилие в семье. Гражданский актив Киева. – Режим доступа: // http:aktiv.org.ua.
55. Блувштейн Ю.Д. Криминологическая характеристика и профилактика от¬дельных видов преступности. / Блувштейн Ю.Д. – Минск: МВШ МВД СССР, 1980. – 108 с.
56. Босхолов С.С. Основы уголовной политики: Конституционный, криминологический, уголовно-правовой и информационный аспекты. / Босхолов С.С. – М.: «ЮрИнфоР», 1999. – 293 с.
57. Валуйская М.Ю. К проблеме личности преступника / М.Ю.Валуйская // Про¬блемы совершенствования украинского законодательства и повыше¬ние эффективности правоприменительной деятельности: Темат. сбор. науч. тр. / Отв. ред. Н.И. Панов. – Харьков: Нац. юрид. акад. Украины, 1997. – С. 133–144.
58. Валуйська М.Ю. Кримінологічна характеристика особистості злочинців, що вчинили умисні вбивства при обтяжуючих обставинах: Дис. ... канд. юрид. наук.: 12.00.08. – Х., 2002. – 179 с.
59. Варданян А.В. Криминологическая характеристика и социально-правовые меры предупреждения изнасилований : Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Юрид. ин-т МВД РФ. – М., 1996. – 18 с.
60. Волкова А.Е. Роль эмоциональных семейных отношений в формировании насильственных установок / А.Е. Волкова // Насильственные преступления: природа, расследование, предупреждение: Сбор. науч. труд. – М.: ВНИИ МВД РФ, 1994. – 144 с.
61. Воронова Ю.В. Соціально-психологічні детермінанти віктимної поведінки неповнолітніх жертв сексуальних злочинів: Автореф. дис. … канд. психол. наук: 19.00.06. – Нац. ун-т внутр. спр. – Х., 2005. – 22 с.
62. Гаухман Л. Д. Проблемы уголовно-правовой борьбы с насильственными преступлениями в СССР / Гаухман Л. Д., Под ред. И. С. Ноя. – Саратов: Изд-во ун-та, 1981. – 159 с.
63. Герасина Л.Н. Сущность общего понятия «насилие» в социолого-правовой, политологической и конфликтологической интерпретации / Л.Н.Герасина // Проблеми боротьби з насильницькою злочиннісью в Україні: Зб. мат. наук. праць. – Х., 2001. – С. 119–123.
64. Гібнер С.М. Невротичні, особистісні і сексуальні розлади у розлучених одиноких чоловіків та їх психотерапевтична корекція: Автореф. … дис. канд. мед. наук: 19.00.04 / Харківська мед. акад. післядипл. освіти. – Х., 2006. – 20 с.
65. Гидденс Э. Трансформация интимности: Сексуальность, любовь и эротизм в современных обществах. / Гидденс Э. – СПб.: Питер, 2004. – 208 с.
66. Гитин В. Анатомия криминала. / Гитин В. – М. – 1996. – 200 с.
67. Говорун Т.В. Соціалізація статі та сексуальності. [Монографія] / Говорун Т.В. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2001. – 240 с.
68. Голод С. И. Социологические проблемы сексуальной морали. / Голод С. И. — Л., 1969. – 211 с.
69. Голина В.В. Предупреждение преступности и права человека / В.В. Голина // Проблеми законності. Вип. 36: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 1998. – 221с.
70. Голина В.В. Современные тенденции тяжкой насильственной преступности против личности и основные направления борьбы с нею / В.В. Голина // Проблеми боротьби з насильницькою злочинністю в Україні: Зб. мат. наук. пр. – Х., 2001. – С. 54–60.
71. Голіна В.В. Злочинності – організовану протидію. / Голіна В.В. – Х.: Рубікон, 1998. – 128 с.
72. Голіна В.В. Попередження злочинності: [конспект лекцій] / Голіна В.В. – Х.: Укр. юрид. акад., 1994. – 40 с.
73. Голіна В.В. Попередження тяжких насильницьких злочинів проти життя й здоров’я особи: / Голіна В.В. Навч. посіб. – Харків: НЮАУ, 1997. – 52 с.
74. Головкін Б.М. Сімейно-побутові конфлікти у системі детермінації умисних вбивств і тяжких тілесних ушкоджень: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08. – Х., 2002. – 218 с.
75. Горяинов К.К. Латентная преступность в России: результаты исследования и меры борьбы / К.К. Горяинов // Латентная преступность: познание, политика, стратегия: Сборник материалов международного семинара. – М.: ВНИИ МВД РФ, 1993. – С. 19–38.
76. Горяинов К.К. Латентная преступность в России: опыт теоретического и прикладного исследования. / Горяинов К.К., Исиченко А.П., Кондратюк Л.В. – М.: ВНИИ МВД РФ, 1994. – 149 с.
77. Гречко В. В. Типология поведенческой активности при совершении сексуальных преступлений лицами, отягощенными парафилиями / В. В. Гречко // Вісн. Харк. ун-ту. Сер., Психологія. – 1999. – № 432. – С. 71 - 74.
78. Гришаев П.И. Структура полной причины преступности. Классификация причин и условий преступности: [лекция] / Гришаев П.И. – М.: ВЮЗИ, 1984. – 63 с.
79. Григор’єва О. Передумови кримінальної агресії / О. Григор’єва // Право України. – 2001. – № 7. – С. 80–82.
80. Гульман Б.Л. Сексуальные преступления. [Монография] / Гульман Б.Л. – Харьков: Рубикон, 1994. – 276 с.
81. Давидова О. В. Психологічна корекція соціальних установок засуджених із насильницькою спрямованістю особистості в процесі їх реалізації: Автореф. дис. ... канд. психол. наук / Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2002. – 17 с.
82. Давыденко Л.М.Противодействие преступности: теория, практика, проблемы: [монография] / Давыденко Л.М., Бандурка А.А. – Х.: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2005. – 302 с.
83. Даньшин И.Н. К вопросу о личности преступника. / И.Н. Даньшин // Проблемы социалистической законности. – Харьков. – 1980. – Вып. 6. – С. 117–126.
84. Даньшин И.Н. Понятие, негативные последствия и методы выявления латентной преступности. / И.Н. Даньшин // Латентная преступность: познание, политика, стратегия: Сбор. мат. междунар. сем. – М.: ВНИИ МВД РФ, 1993. – 149 с.
85. Даньшин И.Н. Преступность: понятие, общая характеристика, причины и условия: [учеб. пособ.] / Даньшин И.Н. – К.: УМК ВО, 1988. – 88 с.
86. Даньшин І.М. Проблеми детермінації злочинності / И.Н. Даньшин // Вісник Академії правових наук України. – 1994. – № 2. – С. 115–123.
87. Джужа О.М. Кримінально-правові та кримінологічні проблеми злочинців, пов’язаних із сексуальним насильством / О.М. Джужа, О.А Гапон, А.В. Кирилюк // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2004. – № 10. – С. 81–89.
88. Джужа О.М. Кримінологія. / Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Василевич В.В. – К.: Атіка, 2001. – 368 с.
89. Дишлевий О.Ю. Механізми регуляції сексуальної поведінки чоловіків із психічними розладами, які вчинили згвалтування: Автореф. дис.… канд. мед. наук: 14.01.16. / Харків. мед. акад. післядипл. освіти МОЗ України. – Х., 2004. – 15 с.
90. Долгова А.И. Криминология. / Долгова А.И. – 2-е изд., изм. и доп. – М.: НОРМА, 2005. – 352 с.
91. Дубинин Н.П. Генетика, поведение, ответственность: (О природе антиобщественных поступков и путях их предупреждения). / Дубинин Н.П., Карпец И.И., Кудрявцев В.Н. – М.: Политиздат, 1982. – 304 с.
92. Дьяченко А. Насильственная преступность против личности в странах Содружества Независимых Государств в 1997-2000 гг. / А. Дьяченко, И. Колоскова // Уголовное право. – 2001. – № 3. – С. 100–102.
93. Дьяченко А. Насильственная преступность против личности в странах Содружества Независимых Государств в 2000-2003 гг. / А. Дьяченко, И. Колоскова // Уголовное право. – 2003. – № 4. – С. 96–99.
94. Дьяченко А. Насильственная преступность против личности в странах Содружества Независимых Государств в 1997-2003 гг. и первое полугодие 2004 г. (статистический анализ) / А. Дьяченко, И. Колоскова // Уголовное право. – 2005. – № 1. – С. 107–110.
95. Дьяченко А. Характеристика умышленных убийств и изнасилований в странах Содружества Независимых Государств в 1995 – 2003 гг. и I полугодии 2004 г. / А. Дьяченко, И. Колоскова // Уголовное право. – 2005. – № 1. – С. 107–110.
96. Дьяченко А. П. Некоторые результаты конкретно-социологического исследования дел об изнасиловании / А. Дьяченко // Тр. Всесоюз. юрид. заоч. ин-та. – 1976. – Т. 45. – С. 191-205.
97. Дьяченко А. П. Некоторые спорные вопросы квалификации изнасилования / А. Дьяченко // Тр. юрид. заоч. ин-та. – 1977. – Вып. 49. – С. 127-146.
98. Егошина Г.А. Сексуальные посягательства на малолетних и несовершеннолетних и их предупреждение: Уголовно-правовое и криминологическое исследование по материалам Республики Марий Эл: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. – Йошкар-Ола, 1999. – 213 с.
99. Еникеев М.И. Основы общей и юридической психологии: [учеб. для вузов] / Еникеев М.И. – М.: Юрист, 1996. – 361 с.
100. Жуков А. Борьба с посягательствами на честь женщины / А Жуков, А Онишко // Социалист. законность. – 1960. – № 8. – С. 80-82.
101. Журавлева Ю.В. Некоторые вопросы виктимологической профилактики изнасилования / Ю.В. Журавлева // Российский следователь. – 2004. – № 6. – С. 36–38.
102. Забрянский Г.И. Методика статистического изучения преступности: [учеб. пос.] / Забрянский Г.И. – Краснодар: Кубанский ун-т, 1976. – 83 с.
103. Зайцев О.О. Психічна патологія в осіб молодого віку, які скоїли сексуальні злочини (діагностика, клініка, лікування та профілактика): Автореф. дис. … д-ра мед. наук: 14.01.16 / Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України. – К., 2005. – 30 с.
104. Закон України „Про міліцію” від 20.12.1990 р. // Відом. Верх. Ради УССР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
105. Закон України „Про охорону дитинства” від 26.04.2001 р. // Відом. Верх. Ради України. – 2001. – № 30. – Ст. 604–614.
106. Закон України „Про попередження насильства в сім’ї” від 15.11.2001 р. // Відом. Верх. Ради України. – 2002. – № 10. – Ст. 70.
107. Закон України „Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону” від 22.06.2000 р. // Відом. Верх. Ради України. – 2000. – № 40. – Ст. 338;
108. Заросинський Ю.Л., Лановенко І.І. Відхилення статевої поведінки неповнолітніх як кримінологічна проблема // Наук. вісн. Нац. акад. внутр. спр. – 1997. – № 1.
109. Затона Р.Е. Субъективные обстоятельства, способствующие совершению половых преступлений: криминолого-психологический анализ / Р.Е. Затона // Прикл. психология. – 2002. – № 3. – С. 87– 92.
110. Зелинский А.Ф. Значение норм уголовного права для предупреждения преступлений: Автореф. дис… канд. юрид. наук / Всесоюз. юрид. ин-т. – М., 1966. – 19 с.
111. Зелінський А.Ф. Кримінологія: [навч. посіб.] / Зелінський А.Ф. – Х.: Рубікон, 2000. – 260 с.
112. Зоренко Т.И. Сексуальное насилие в аспекте уменьшаемой вменяемости / Т.И. Зоренко, Г.Г. Смирнова // Насильственные преступления: природа, расследование, предупреждение: Сбор. науч. трудов. – М.: ВНИИ МВД РФ, 1994. – 144 с.
113. Иванов А.В. Расследование изнасилований малолетних: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. – Казань, 2004. – 262 с.
114. Изучение мотивов сексуальных преступлений // Борьба с преступностью за рубежом: (по материалам зарубеж. печати). – 1998. – № 12. – C. 44-49. – Ref. op.: Law and Order. – 1996. – 44, № 8. – P. 77-81.
115. Исследование феномена насилия // Борьба с преступностью за рубежом: (по материалам зарубеж. печати). – 2001. – № 2. – С. 35-40. – Ref. op.: Kriminalistik. – 1999. – № 3. – S. 161-165.
116. Исследования сексуальных преступлений с применением наркотиков // Борьба с преступностью за рубежом: (по материалам зарубеж. печати). – 2003. – № 4. – С. 36-42. – Ref. op.: Science & Justice. – 2001. – 41, № 3. – Р. 197-199.
117. Имелинский К. Сексология и сексопатология / Имелинский К. Пер. с польск. – М.: Медицина, 1986. – 388 с.
118. Иншаков С.М. Криминология: [учебник] / Иншаков С.М. – М.: Юриспруденция, 2000. – 427 с.
119. Кадонцев Ю.В. Методика расследования изнасилований, совершенных лицами молодежного возраста (18–25 лет): Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. – Уфа, 2001.
120. Кальман А.Г. Криминологическая характеристика, детерминация и предупреждение изнасилований: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.08 / Харьк. юрид. ин-т. – Х., 1986. – 18 с.
121. Каффман Ч. Социальные типы: психология поступков и внешние признаки / Каффман Ч. Пер. с немецк. – М., 1968.
122. Ковалкин А.А. Латентная преступность и ее выявление органами внутренних дел: [учеб. пособ.] / Ковалкин А.А. – Киев: КВШ МВД СССР, 1985. – 96 с.
123. Колесов Д.В. Пол и секс в современном обществе. / Колесов Д.В. – М.: Изд-во УРАО, 1999. – 175 с.
124. Комиссаров В., Пономарева Л. Расследование изнасилований / В. Комиссаров, Л. Пономарева // Законность. – 1993. – № 9. – С. 15–18.
125. Комплексна програма профілактики правопорушень на 2007–2009 роки. Затверджена Постановою КМ України від 20 грудня 2006 р. N 1767. – Режим доступу: // http://zakon1.rada.gov.ua.
126. Кон И. С. Совращение детей и сексуальное насилие / И. С. Кон // Педагогика. - М., 1998. - № 5. - С. 58-66
127. Конев А.А. Преступность в России и ее реальное состояние. / Конев А.А. – Н. Новгород, Гос. фирма «Сэтрик», 1993. – 324 с.
128. Конев А.А. Преступность и проблема измерения её реального состояния: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. – М.: Акад. МВД РФ, 1993. – 36 с.
129. Кононенко В. И., Маляренко В.Т. Пьянство и преступность. / Кононенко В. И., Маляренко В.Т. – К.: Политиздат Украина, 1988. – 124 с.
130. Копыт Н. Я., Сидоров П. И . Профилактика адгоголизма. / Копыт Н. Я., Сидоров П. И – М.: Медицина, 1986. – 239 с.
131. Короленко М.П. Узагальнення судової практики розгладу кримінальних справ про згвалтування та інші статеві злочини (ст. 152–156 КК), розглянутих місцевими судами м. Києва та Апеляційним судом м. Києва у 2005 році / М.П. Короленко // Судова апеляція. – 2006. – № 2(3). – С. 141–163.
132. Корчовий М.М. Діяльність органів внутрішніх справ з попередження зґвалтувань / М.М. Корчовий // Наук. вісн. Української акад. внутр. справ. – 1996. – № 2. – С. 228–231.
133. Корчовий М.М. Кримінологічні проблеми боротьби зі зґвалтуваннями, вчинюваними неповнолітніми: Автореф. дис….канд. юрид. наук: 12.00.08. / Нац. акад. внутр. справ України, – К., 2000. – 18 с.
134. Корчовий М.М. Основні причини та умови згвалтувань, вчинюваних неповнолітніми / М.М. Корчовий // Науков. вісник Нац. ун-ту внутр. спр. України. – 2002. – № 1. – С. 99–108.
135. Косенко С. Захист новим кримінальним законом неповнолітніх від статевих злочинів / С. Косенко С. // Право України. – 2002. – № 5. – С. 41-45.
136. Косенко С.С. Віктимологічна профілактика статевих злочинів щодо неповнолітніх: Дис….канд. юрид. наук. – К., 2004. – 211с.
137. Костенко О.М. Кримінологічна віктимологія: [навч. посіб.] / Костенко О.М. За заг. ред. О.М. Джужі. – К.: Атіка, 2006. – 351с.
138. Костенко О.М. Культура і закон / С. Косенко С. // Правова держава. Вип. 9. – К., 1998. – С. 130-135.
139. Кримінально-процесуальний кодекс України: Офіц. видання. – К.: Вид. Дім “Ін Юре”, 2005. – 452 с.
140. Кримінологія: Загальна та Особлива частини: [підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] / І.М.Даньшин, В.В. Голіна, О.Г. Кальман, О.В.Лисодєд; За ред. проф. І.М. Даньшина. – Харків: Право, 2003. – 352 с.
141. Кримінологія: Особлива частина: [навч. посіб. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти] / І.М. Даньшин, В.В. Голіна, О.Г. Кальман; За ред. І.М. Даньшина. – Харьків: Право, 1999. – 232 с.
142. Кримінологія: [підруч. для студ. вищ. навч. заклад.] / О.М. Джужа, Я.Ю. Кондратьєв, О.Г. Кулик, та ін.; За заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 416 с.
143. Криминология: Словарь – справочник / Сост. Х.Ю. Кернер / Пер. с нем. / Отв. ред. перевода А.И. Долгова. – М.: НОРМА, 1998. – 391с.
144. Криминология / Под общ. ред. Ю.Ф. Кваши. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2002. – 407с.
145. Криминология: [учебник (для учебных заведений МВД Украины)] / Под ред. В.Г. Лихолоба, В.П. Филонова. – Киев–Донецк, 1997. – 398 с.
146. Криминология: [учебник для юрид. вузов] / Под ред. проф. В.Н. Бурлакова, проф., акад. В.П. Сальникова. – СПб.: С.-Петербург. акад. МВД РФ, 1998. – 576 с.
147. Криминология: [учебник для юрид. вузов] / Под общ. ред. А.И. Долговой. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 2000. – 784 с.
148. Криминология: [учебник: Общая часть] / Под ред. В.В. Орехова. – СПб.: Изд-во С.-Петербург. ун-та, 1992. – 216 с.
149. Криминология: [учебное пособие] – М.: Новый Юрист, 1997. – 144 с.
150. Криминология: [учебник] / Под ред. д.ю.н. В.Н. Бурлакова, д.ю.н. Н.М. Кропачева. – СПб.: С.-Петербург. гос. ун-т, Питер, 2002. – 432 с.
151. Криминология: [учеб. пособие] / Под общ. ред. В.Е. Эминова. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1997. – 158 с.
152. Криминология: [учебник] / Под ред. В.Н. Кудрявцева, В.Е. Эминова. – М.: Юрист, 2004. – 734 с.
153. Криминология: [учебник] / Под ред. акад. В.Н. Кудрявцева и проф. В.Е. Эминова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юрист, 1999. – 678 с.
154. Криминология: [учебник] / Под ред. Б.В. Коробейникова, Н.Ф. Кузнецовой, Г.М. Миньковского. – М.: Юрид. лит., 1988. – 384 с.
155. Кудрявцев В.Н. Генезис преступления. Опыт криминологического моделирования: [учеб. пособие] – М.: ФОРУМ-ИНФРА-М, 1998. – 216 с.
156. Кудрявцев В.Н. Причины правонарушений. / Кудрявцев В.Н. – М.: Наука, 1976. – 286 с.
157. Кудрявцев И.А.Криминальная агрессия. / Кудрявцев И.А., Ратинова Н.А. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 2000. – 192 с.
158. Кузнецова Н.Ф. Проблемы криминологической детерминации / Кузнецова Н.Ф. Под ред. В. Н. Кудрявцева. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. – 208 с.
159. Кулаков А.В. Уголовно-правовой и криминологический аспекты насильственных действий сексуального характера: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. – Рязань, 2004.
160. Курс кримінології. Загальна частина: [підруч.: У 2 кн.] / О.М. Джужа, П.П. Михайленко, О.Г. Кулик та ін.; За заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
161. Курс советской криминологии. Предупреждение преступности / Под ред. В.Н. Кудрявцева, И.И. Карпеца, Б.В. Коробейникова. – М.: Юрид. лит., 1986. – 351 с.
162. Куц В.М., Дишлевой О.Ю. Медико-правові аспекти криміналізації згвалтування особи чоловічої статі / В.М. Куц, О.Ю. Дишлевой // Кримінальне право України. – 2006. – № 2. – С. 53–61.
163. Лаговский А.Ю., Басенко М.С. Возможности внедрения АСС для раскрытия преступлений, совершаемых по сексуальным мотивам / А.Ю. Лаговский, М.С. Басенко // Проблемы борьбы с преступностью в регионах России / Под ред. А.В. Борбата: Матер. науч.-практ. конф., посвящ. 10-лет