РОМАНЮК ІГОР МИКОЛАЙОВИЧ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ, ЩО ПОСЯГАЮТЬ НА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНУ ВЛАСНІСТЬ В УКРАЇНІ

Краткое описание

Міністерство внутрішніх справ України Львівський державний університет внутрішніх справ
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
РОМАНЮК ІГОР МИКОЛАЙОВИЧ
УДК 343.533(477)
ДИСЕРТАЦІЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ, ЩО ПОСЯГАЮТЬ НА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНУ ВЛАСНІСТЬ В УКРАЇНІ
Спеціальність 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право Галузь знань 081 «Право»
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
____________________________ І. М. Романюк
Науковий керівник Марін Олександр Костянтинович, кандидат юридичних наук, доцент
Львів - 2018
АНОТАЦІЯ
Романюк І. М. Кримінально-правова характеристика злочинів, що посягають на інтелектуальну власність в Україні. - Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук (доктора філософії) за спеціальністю 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» (081 - Право). - Львівський державний університет внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України, Львів, 2018.
Дисертація присвячена кримінально-правовій характеристиці злочинів, що посягають на інтелектуальну власність в Україні. Розкрито стан дослідження кримінально-правової характеристики складів злочинів, що посягають на інтелектуальну власність в Україні. Відтак констатується, що категорія «кримінально-правова характеристика» є однією з фундаментальних категорій кримінального права. З’ясування змісту цього поняття має важливе значення для повної та об’єктивної характеристики злочину, а також визначення меж і сфери дії кримінального права.
Узагальнення наукових джерел із досліджуваної проблематики дало змогу виокремити низку теоретичних і практичних проблем щодо з’ясування: ознак та змісту поняття «злочини, що посягають на інтелектуальну власність»; об’єктивних ознак складів злочинів, що посягають на інтелектуальну власність, зокрема: 1) особливості родового об’єкта складів злочинів, що посягають на інтелектуальну власність, а отже, розміщення відповідних кримінально-правових норм у КК України; 2) предмета злочинів у сфері інтелектуальної власності; 3) суспільно небезпечного діяння та суспільно небезпечних наслідків як ознак об’єктивної сторони злочинів у сфері інтелектуальної власності; суб’єктивних ознак складів злочинів, що посягають на інтелектуальну власність, зокрема доцільності застосування кримінально- правових заходів щодо юридичних осіб у разі вчинення уповноваженими особами злочинів, що посягають на інтелектуальну власність; встановлення спеціального суб’єкта; вини та її форми, а також мети та мотиву при вчиненні злочинів у сфері інтелектуальної власності; кваліфікованих та особливо кваліфікованих складів злочинів, що посягають на інтелектуальну власність.
Під час розгляду ґенези становлення та розвитку законодавства щодо кримінально-правової охорони інтелектуальної власності зазначено, що історичний розвиток законодавства, зокрема кримінального, тенденції його становлення в історичній ретроспективі зумовили сучасне розуміння права інтелектуальної власності та формування кримінального законодавства, що забезпечує його охорону. Встановлено, що виникнення такої охорони на кожному історичному проміжку часу обумовлювалось роллю та об’єктивною цінністю інтелектуальної власності для суспільства. Допоки інтелектуальна власність не стала предметом ринку, посягання на неї були відсутні, а отже, не було й об’єктивної потреби у її кримінально-правовій охороні.
З’ясовано ознаки та зміст поняття злочинів, що посягають на інтелектуальну власність. Вказано, що злочинам, які посягають на інтелектуальну власність, притаманна низка ознак, з-поміж яких: суспільна небезпечність, кримінальна протиправність, винність, наявність майнової шкоди.
Вивчено зарубіжний досвід кримінально-правової охорони інтелектуальної власності. Акцентовано, що у деяких державах кримінальне законодавство, що передбачає відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності, виділено не лише в окремій главі кримінального кодексу, а й в окремому правовому акті, що сприяє якнайповнішій охороні вказаних прав. З огляду на це, зроблено висновок про доцільність розгляду питання щодо віднесення усіх норм, які передбачають відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності, до окремого розділу, що є найбільш прийнятним для України.
Проаналізовано юридичний склад злочинів, що посягають на інтелектуальну власність (об’єкти складів цих злочинів, об’єктивні сторони, суб’єкти складів злочинів та їх суб’єктивні сторони).
Зроблено висновок, що об’єкт складів злочинів, передбачених ст. ст. 176, 177, 229 КК України, містить деякі спільні ознаки:
1) їх родовим об’єктом є правовідносини, які складаються у процесі реалізації права інтелектуальної власності;
2) предметом цих злочинів є окремі об’єкти права інтелектуальної власності.
З огляду на це, зауважено, що окрема група злочинів, а саме ті, юридичні склади яких містяться у ст. ст. 176, 177 та 229 КК України, посягають на відносини інтелектуальної власності, і їх родовим об’єктом є правовідносини, змістом яких є право інтелектуальної власності, що дає підстави для висновку про доцільність розміщення їх в окремій главі КК України.
Отже, логічним визначенням поняття об’єктивної сторони складу злочину загалом та тих, що посягають на інтелектуальну власність, зокрема, яке у повному обсязі відображатиме її реальний зміст, може бути таке: об’єктивна сторона злочину - це система передбачених кримінальним законом зовнішніх ознак, які характеризують зовнішній прояв суспільно небезпечного діяння, що посягає на об’єкти кримінально-правової охорони, а також характеризують зовнішню сторону посягання особи на суспільні відносини та є предметом її суб’єктивної оцінки.
Зазначено, що суб’єктом злочину проти інтелектуальної власності може бути фізична особа, яка досягла певного, встановленого законодавством, мінімального віку. Оскільки у ч. 2 ст. 22 КК України не передбачено, що за злочини проти інтелектуальної власності кримінальна відповідальність настає з чотирнадцятирічного віку, то відповідно до ч. 1 ст. 22 КК України, за загальним правилом, кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років.
Наголошено, що з-поміж підстав для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру вчинення злочинів, що посягають на інтелектуальну власність, відсутні. Натомість, як вважає автор, такі злочини доцільно внести до переліку ст. 96-3 КК України.
Аналіз юридичної літератури, судової практики дав змогу зробити висновок, що злочини у сфері інтелектуальної власності не можуть бути вчинені з необережності, а тільки умисно.
Мета, яку переслідують винні при вчиненні злочину, практично за усіма справами - це користь, нажива, а мотиви різні. В одних випадках - це скрутне матеріальне становище, життєві обставини, неможливість знайти іншу роботу, в інших - бажання швидко і без надзусиль заробити значні гроші.
Окреме місце відведено кваліфікованим та особливо кваліфікованим складам злочинів, що посягають на інтелектуальну власність. Зазначено, що кваліфікуючими ознаками злочинів, передбаченими ст.ст. 176, 177, 229 КК України є: вчинення злочину повторно (ч. 2 ст. 176, ст.ст. 177, 229); (вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою (ч. 2 ст. 176, ст.ст. 177 та 229); вчинення злочину, що завдав матеріальної шкоди у великому розмірі (ч. 2 ст. 176, ст.ст. 177, 229); вчинення злочину службовою особою з використанням службового становища (ч. 3 ст. 176, ст.ст. 177, 229); вчинення злочину організованою групою (ч. 3 ст. 176, ст.ст. 177, 229); вчинення злочину, що завдав матеріальної шкоди в особливо великому розмірі (ч. 3 ст. 176, ст.ст. 177, 229).
З огляду на наявність ідентичних кваліфікуючих ознак, зроблено висновок про те, що за своєю природою злочини, що посягають на інтелектуальну власність, передбачені ст.ст. 176, 177, 229 КК України є однаковими.
З’ясовано проблеми застосування та напрями вдосконалення кримінально- правових норм, які передбачають відповідальність за злочини, що посягають на інтелектуальну власність. З цією метою виокремлено проблеми кваліфікації злочинів, що посягають на інтелектуальну власність, та окреслено напрями удосконалення законодавства, що регламентує кримінальну відповідальність за злочини, що посягають на інтелектуальну власність.
Ключові слова: кримінально-правова характеристика; злочин; склад злочину; інтелектуальна власність; злочини, що посягають на інтелектуальну власність; кримінальна відповідальність.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Романюк І. М. Правова природа інтелектуальної власності як об’єкта кримінально-правової охорони / І. М. Романюк // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. - Львів: ЛьвДУВС, 2009. - Вип. 3. - С. 1-10.
2. Романюк І. М. Вітчизняне законодавство у сфері кримінально- правового захисту інтелектуальної власності / І. М. Романюк // Митна справа. - 2010. - № 4 (70). - Ч. 2. - С. 73-77.
3. Романюк І. М. Етапи становлення системи охорони права інтелектуальної власності / І. М. Романюк // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. - Львів: ЛьвДУВС, 2011. - Вип. 2. - С. 213-222.
4. Романюк І. М. Теоретико-методологічні підходи щодо кримінально- правової характеристики посягань на інтелектуальну власність / І. М. Романюк // Митна справа. - 2013. - Спец. випуск. - С. 235-240.
5. Романюк И. Н. Криминальная ответственность за нарушения авторских и смежных прав / И. Н. Романюк // Современные проблемы науки и образования. - 2014. - № 2 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.science- education.ru/113.
6. Романюк І. М. Інтелектуальна власність: кримінально-правові аспекти дослідження / І. М. Романюк // Наукові записки Львівського університету бізнесу і права: зб. наук. праць з юридичних наук. - 2016. - Вип. 15. - С. 119-124.
7. Романюк І. М. Інтелектуальна власність: кримінально-правові аспекти дослідження / І. М. Романюк // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія «Юридичні науки». - 2017. - № 876. - С. 284-289 (наукометрична база Index Copernicus).
8. Романюк І. М. Поняття інтелектуальної власності та необхідність її захисту / І. М. Романюк // Взаємодія громадян та правоохоронних органів в контексті формування правової держави: правові, історичні, філософські та психологічні аспекти: тези Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Львів, 15 травня 2008 р.). - Львів: ЛьвДУВС, 2008. - С. 269-271.
9. Романюк І. М. Становлення та розвиток законодавства України про інтелектуальну власність / І. М. Романюк // Проблеми державотворення та правотворення в Україні (в контексті порівняльного правознавства та права на приватність): матеріали круглого столу (м. Львів, 22 травня 2009 р.). - Львів: ЛьвДУВС, 2009. - С. 215-218.
10. Романюк І. М. Інтелектуальна власність як об’єкт кримінально- правової охорони / І. М. Романюк // Порівняльне правознавство: загальнотеоретичні та галузеві аспекти: тези доповідей учасників круглого столу (м. Львів, 22 травня 2009 р.). - Львів: ЛьвДУВС, 2009. - С. 156-159.
11. Романюк І. М. Кримінально-правова охорона інтелектуальної власності в Україні / І. М. Романюк // Теоретичні та філософсько-правові аспекти державотворення та правотворення в Україні: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Львів, 14 травня 2010 р.). - Львів: ЛьвДУВС, 2010. - С. 196-198.
12. Романюк І. Кримінально-правова охорона об’єктів авторського і суміжних прав / І. Романюк // Адміністративне право і процес: проблеми та перспективи розвитку: зб. тез доповідей Першого науково-практичного круглого столу (м. Львів, 29 лютого 2016 р.). - Львів: ПП «Леся», 2016. - С. 65-68.
SUMMARY
Romanyuk I. M. The criminal characteristic of crimes that encroach on intellectual property in Ukraine. - Qualifying scientific work on the rights of manuscripts.
Dissertation for obtaining a scientific degree of a candidate of legal sciences (Doctor of Philosophy) in speciality 12.00.08 «Criminal Law and Criminology; Criminal Executive Law» (081 - Law). - Lviv State University of Internal Affairs of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine, Lviv, 2018.
The dissertation is devoted to the criminal description of crimes that encroach on intellectual property in Ukraine. The state of the study of the criminal characterization of the crimes components, that encroach on intellectual property in Ukraine is detected. Simultaneously it is noted, that the category «criminal characteristic» is one of the main categories of criminal law. Clarification of the content of this concept is important for the complete and objective characterization of the crime, as well as the definition of the scope and sphere of criminal law.
It is emphasized that generalization of scientific sources from the studied problem has allowed to allocate a number of theoretical and practical problems connected with elucidation: the features and contents of the concept of «crimes that encroach on intellectual property»; objective features of the crimes components that encroach on intellectual property, in particular: 1) peculiarities of the generic object of crimes components that encroach on intellectual property, and, consequently, the location of the relevant criminal law provisions in the Criminal Code of Ukraine; 2) the subject of crimes in the field of intellectual property; 3) socially dangerous act and socially dangerous consequences as a signs of the objective aspect of crimes in the field of intellectual property; subjective features of the crimes components that encroach on intellectual property, in particular the expediency of applying criminal legal measures to legal entities in the case of committing by their authorized persons of the crimes that encroach on intellectual property; installation of a special subject; guilt and its forms, as well as the purpose and motive of the crime in the field of intellectual property; aggravated and extremely serious crimes components that encroach on intellectual property.
During consideration of the emergence and development of legislation concerning criminal protection of intellectual property, it is noted that the historical development of legislation, in particular criminal, the tendencies of its formation in historical retrospect leads to a modern understanding of the right of intellectual property and the formation of a criminal legislation that ensures its protection. It has been established that the emergence of such protection at each historical interval of time is conditioned by the role and objective value of intellectual property for society. At a time when intellectual property has not yet become the subject of the market, there was no encroachment on it, and therefore there was no objective need for its criminal protection.
The features and contents of the concept of crimes that encroach on intellectual property are found out. It is noted, that the crimes that encroach on intellectual property are inherent in a number of features, among which: social danger, criminal wrongdoing, guiltiness, existence of property damage.
The foreign experience of criminal protection of intellectual property has been studied. It is emphasized that in a number of states criminal legislation, which provides for liability for violation of intellectual property rights, is allocated not only in a separate section of the criminal code, but also in a separate legal act, which promotes the maximum full protection of these rights. Taking into account the above-mentioned, it is concluded that it is expedient to consider the issue of referring all norms, that imply responsibility for violation of intellectual property in a separate section, that is most suitable for Ukraine.
The legal crimes components, that encroach on intellectual property (objects of the crimes components, objective parties, subjects of crimes components and their subjective aspects) are analyzed.
It is concluded that the object of the crimes components, provided in Art. 176, 177, 229 of the Criminal Code of Ukraine, contains some common features:
1) their generic object is the legal relationship which is formed in the process of realization of the right of intellectual property;
2) the subject of these crimes are separate objects of intellectual property
rights.
Taking into account the above-mentioned, it is noted that a separate group of crimes, namely those whose legal compositions is contained in Art. 176, 177 and 229 of the Criminal Code of Ukraine, encroach on the relations of intellectual property, and their generic object is a legal relationship, the content of which is the right of intellectual property, which gives grounds for concluding that it is expedient to place them in a separate chapter of the Criminal Code of Ukraine.
It is concluded, that the logical definition of the notion of the objective side of the crime as a whole and those that encroach on intellectual property in particular, which fully reflects its real meaning, may be as follows: the objective side of the crime is the system of external attributes provided by the criminal law, which characterize the external manifestation of a socially dangerous act that infringes upon the objects of criminal protection, as well as characterizes the external aspect of the person’s encroachment on social relations and is the subject of its subjective assessment.
It is noted, that the subject of a crime against intellectual property may be an individual, who has reached a certain minimum age, established by the legislation . As in Part 2 of Art. 22 of the Criminal Code of Ukraine is not provided that criminal liability for crimes against intellectual property comes from the age of fourteen, then according to Part 1 of Art. 22 of the Criminal Code of Ukraine, persons who have reached the age of sixteen before the commission of the crime are subjects of criminal liability, according to general rule.
It is emphasized that there are no grounds for applying to legal entity criminal character measures committing crimes, which encroach on intellectual property. Instead, the author believes, that such crimes should be included in the list of Art. 96-3 of the Criminal Code of Ukraine.
An analysis of legal literature and jurisprudence has allowed to conclude, that crimes in the area of intellectual property can not be committed carelessly, but only intentionally.
The purpose that is pursued by guilty in committing a crime in virtually all cases is a benefit, enrichment, and motives are different. In some cases, this is a difficult financial situation, life circumstances, the inability to find another job, in other cases - it is a desire to quickly and easily earn a lot of money.
A special place is dedicated to aggravated and extremely serious crimes components, that encroach on intellectual property. It is noted that qualifying features of crimes provided in Art. 176, 177 and 229 of the Criminal Code of Ukraine are: committing a crime repeatedly (Part 2 of Article 176, 177 and 229 of the Criminal Code of Ukraine); (committing of a crime by a group of persons under the previous agreement (Part 2 of Articles 176, 177 and 229 of the Criminal Code of Ukraine), committing a crime that has caused material damage to a large extent (Part 2 of Article 176, 177 and 229 of the Criminal Code of Ukraine), committing a crime by official using the official position (Part 3 of Articles 176, 177 and 229 of the Criminal Code of Ukraine), committing an offense by an organized group (Part 3 of Article 176, 177 and 229 of the Criminal Code of Ukraine), committing a crime that has caused material damage in especially large scale (Part 3 of Article 176, 177 and 229 of the Criminal Code of Ukraine).
Considering the presence of identical qualifying features, it is concluded that by their nature crimes that encroach on intellectual property are provided for by Art. 176, 177 and 229 of the Criminal Code of Ukraine are the same.
It is revealed the problems of application and directions of perfection of criminal provisions which imply responsibility for crimes which encroach on intellectual property. For this purpose, the problems of qualification of crimes which encroach on intellectual property are identified and the directions of improvement of the legislation which regulates criminal responsibility for offenses that encroach on intellectual property are outlined.
Key words: criminal characteristic; crime; crime composition; intellectual property; offenses that encroach on intellectual property; criminal liability.
LIST OF WORKS PUBLISHED BY THE AUTHOR ON THE TOPIC OF THE DISSERTATION
1. Romanyuk I. M. Legal nature of intellectual property as an object of criminal law protection // I. M. Romanyuk // Scientific herald of Lviv State University of Internal Affairs. Legal series. Collection of scientific works. - Lviv: Lviv State University of Internal Affairs, 2009. - Vol. 3. - Pp. 1-10 (In Ukrainian).
2. Romanyuk I. M. Domestic legislation in the field of criminal legal protection of intellectual property / I. M. Romanyuk // Customs Affairs. - 2010. - № 4 (70). - Part. 2. - Pp. 73-77 (In Ukrainian).
3. Romanyuk I. M. Stages of formation of the system of protection of intellectual property rights /I. M Romanyuk // Scientific herald of Lviv State University of Internal Affairs. Legal series. Collection of scientific works. - Lviv: LSUFA, 2011. - Vol. 2. - Pp. 213-222 (In Ukrainian).
4. Romanyuk I. M. Theoretical and methodological approaches to the criminal and legal characterization of encroachments on intellectual property / I. M. Romanyuk // Customs Affairs. - 2013. - Special issue. - Pp. 235-240 (In Ukrainian).
5. Romanyuk I. M. Criminal responsibility for violations of copyright and related rights / I. M. Romanyuk // Modern problems of science and education. - 2014. - № 2. URL: http://www.science-education.ru/113 (In Russian).
6. Romanyuk I. M. Intellectual property: criminal and legal aspects of research / I. M. Romanyuk // Scientific notes of Lviv University of Business and Law. Collection of scientific works from legal sciences. - 2016. - Vol. 15. - Pp. 119-124 (In Ukrainian).
7.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Дисертація виконана у рамках сучасної постановки окресленої проблеми, виявлення і дослідження нових ідей та тенденцій розвитку відносин у сфері кримінально-правової охорони права інтелектуальної власності в Україні. Це сприяло обґрунтуванню та вирішенню низки питань, які мають наукове і прикладне значення. Відтак, сформульовано висновки, пропозиції та рекомендації, що полягають у такому:
1. У науці кримінального права доволі всебічно і ґрунтовно досліджено поняття інтелектуальної власності та її кримінально-правову характеристику. Водночас, попри пильну увагу до цієї проблеми, процес формування вчення про інтелектуальну власність у кримінально-правовій доктрині досі є складним і суперечливим. Науковці не дійшли згоди і щодо низки питань кримінально- правової характеристики злочинних порушень прав власності та прав інтелектуальної власності, і щодо напрямів удосконалення кримінального законодавства у цій частині, шляхів його узгодження з положеннями регулятивного законодавства. Відтак дисертація є комплексним дослідженням проблем кримінально-правової характеристики злочинів, що посягають на інтелектуальну власність України.
2. Аналіз ґенези становлення та розвитку законодавства щодо кримінально-правової охорони інтелектуальної власності засвідчив, що виникнення такої охорони на кожному історичному етапі обумовлювалось роллю та об’єктивною цінністю інтелектуальної власності для суспільства. Водночас, допоки інтелектуальна власність не стала предметом ринку, посягання на неї були відсутні, а отже, відпадала й об’єктивна потреба у її кримінально-правовій охороні. Натомість виникнення на території України законодавства про кримінальну відповідальність за вказані порушення тісно пов’язано з її перебуванням у складі Російської імперії.
3. З’ясування поняття злочинів, що посягають на інтелектуальну власність, та їх ознак дав змогу констатувати, що під злочином, який посягає на інтелектуальну власність, слід розуміти суспільно небезпечні, винні та протиправні діяння, що передбачені кримінальним законодавством, вчинені суб’єктами таких злочинних діянь і посягають на майнові та особисті немайнові права на результати інтелектуальної творчої діяльності особи, що мають комерційну спрямованість і завдають матеріальної шкоди особі, установі або організації та державі.
4. Аналіз зарубіжного досвіду кримінально-правової охорони інтелектуальної власності дав змогу зробити такі узагальнення:
1) у деяких державах кримінальне законодавство, що передбачає відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності, виділено не лише в окремій главі кримінального кодексу (Естонія), айв окремому правовому акті (Кодекс інтелектуальної власності Франції);
2) у законодавстві деяких держав (наприклад, ст. 198 КК Португалії) до порушення немайнових прав віднесені посягання на моральні права авторів і артистів-виконавців, а також порушення інших суміжних прав.
5. Юридичний аналіз складів злочинів, що посягають на інтелектуальну власність, засвідчив, що об’єктом злочину загалом є суспільні відносини, на які посягає злочин, завдаючи їм певної шкоди, і які перебувають під охороною кримінального закону. Окрема група злочинів, а саме ті, юридичні склади яких містяться у ст.ст. 176, 177, 229 КК України, посягають на відносини, родовим об’єктом яких є право інтелектуальної власності.
Предмет цих злочинів становлять результати інтелектуальної творчості людини - об’єкти інтелектуальної власності (наприклад, результати літературно-мистецької діяльності, науково-технічної творчості тощо).
Потерпілими від цього виду злочинів є суб’єкти права інтелектуальної власності (творці об’єктів інтелектуальної власності, а також інші особи, яким належать матеріальні права на ці результати). Тобто поняття потерпілого від злочину слід встановлювати на основі їх характеристики щодо різних об’єктів інтелектуальної власності.
6. Досліджено, що з об’єктивної сторони злочини, що посягають на інтелектуальну власність, передбачають суспільно небезпечні дії, їх наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди у значному розмірі та причинний зв’язок між відповідними діями та їх наслідками.
Ознака «значний розмір» встановлюється залежно від того, чи була злочином завдана шкода у двадцять і більше неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Очевидно, таку ознаку доцільно віднести до оціночної категорії, оскільки об’єкти інтелектуальної власності беруть активну участь у цивільно-правовому обігу, де матеріальна шкода полягає в упущеній вигоді - неодержаних доходах. Саме тому, встановлюючи розмір завданої шкоди при порушенні прав на інтелектуальну власність, суд повинен враховувати матеріальні збитки, до яких належить упущена вигода (її розмір), та моральну шкоду, завдану діями винного потерпілому.
7. Суб’єкт злочину, передбаченого ст.ст. 176, 177, 229 КК України, - загальний, тобто фізична, осудна особа, яка досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність.
Досліджено, що до юридичної особи можна застосовувати заходи кримінально-правового характеру за вчинення злочинів, що посягають на інтелектуальну власність.
8. Аналіз судової практики засвідчив, що за суб’єктивними ознаками злочини, передбачені ст.ст. 176, 177, 229 КК України, вчиняються з умисною формою вини. Окрім того, у всіх злочинах, що посягають на інтелектуальну власність, чітко простежується комерційна спрямованість.
9. Окреслений аналіз дає змогу стверджувати, що для злочинів, передбачених ст.ст. 176, 177, 229 КК України, законодавець застосовує ідентичні кваліфікуючі ознаки, що наводить на думку про однакову природу вказаних злочинів.
Встановлено, що примушування до співавторства передбачає порушення права на свободу інтелектуальної, творчої діяльності шляхом здійснення фізичного чи психічного насильства на творця. Відтак, примушування до співавторства із застосуванням насильства, що не становить небезпеки для життя і здоров’я автора або його близьких, а також, що становить небезпеку для життя і здоров’я автора або його близьких, слід передбачити як кваліфікуючу та особливо кваліфікуючу ознаку відповідних складів злочинів, що посягають на інтелектуальну власність.
10. Досліджено, що кваліфікація злочину буде правильною та науково обґрунтованою тоді, коли дотримано відповідні принципи, тобто кваліфікація злочинів ґрунтується на певних принципах і може бути здійснена лише на підставах і в порядку, передбачених законом.
11. На основі кримінально-правової характеристики злочинів, що посягають на інтелектуальну власність в Україні, запропоновано внести такі зміни та доповнення до чинного КК України:
Ввести Розділ VI-А «Злочини у сфері інтелектуальної власності», до якого включити ст.ст. 198-1, 198-2, 198-3, виклавши їх у такій редакції:
Стаття 198-1. Порушення авторського права і суміжних прав Незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, -
караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.
2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або групою осіб за попередньою змовою, або у формі примушування до співавторства із застосуванням насильства, що не становить небезпеки для життя і здоров ’я автора або його близьких, завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, -
караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені службовою особою з використанням службового становища, або організованою групою або у формі примушування до співавторства із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я автора або його близьких, або завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, -
караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
Стаття 198-2. Порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію
1. Незаконне використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральної мікросхеми, сорту рослин, раціоналізаторської пропозиції, привласнення авторства на них, або інше умисне порушення права на ці об’єкти, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, -
караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.
2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або у формі примушування до співавторства із застосуванням насильства, що не становить небезпеки для життя і здоров'я автора або його близьких, або завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, -
караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища або організованою групою, або у формі примушування до співавторства із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров ’я автора або його близьких, або якщо вони завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, -
караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
Стаття 198-3. Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару
1. Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару, або інше умисне порушення права на ці об’єкти, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, -
караються штрафом від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальну шкоду у великому розмірі, -
караються штрафом від трьох тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища або організованою групою, або якщо вони завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, -
караються штрафом від десяти тисяч до п’ятнадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років або без такого.
Примітка. «У статтях 198-1, 198-2, 198-3 цього кодексу повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 176, 177 та 229 цього кодексу.
У статтях 198-1, 198-2, 198-3 цього Кодексу матеріальна шкода, вважається завданою в значному розмірі, якщо її розмір у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, у великому розмірі - якщо її розмір у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а завданою в особливо великому розмірі - якщо її розмір у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян».
Доповнити частину 1 статті 96 КК України підпунктом:
1) вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених статтями 198-1, 198-2, 198-3 цього Кодексу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Статистичні дані Державного департаменту інтелектуальної власності МОН України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http ://sips. gov.ua/ua/authors_rights .html.
2. Дані Міжнародної федерації виробників фонограм [Електронний ресурс]. - Режим доступу : www.ifpi.org.
3. Звіт про піратство: Асоціація виробників програмного забезпечення [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://pidruchniki.com/1685030363580/ pravo/kontrafaktsiya_piratstvo.
4. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. - К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. - 1728 с.
5. Сучасний тлумачний словник української мови: 100000 слів / за заг. ред. В. В. Дубічинського. - Х. : ВД «Школа», 2009. - 1008 с.
6. Березовський А. А. Кримінально-правовий вплив: проблеми визначення / А. А. Березовський // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. - 2012. - № 4. - С. 143-147.
7. Музика А. А. Категорія «Кваліфікація злочину» та інші, суміжні категорії, в аспекті формулювання тем дисертаційних досліджень /
А. А. Музика // Проблеми юридичної кваліфікації (теорія і практика) : тези міжнародної наукової конференції // Вісник Академії адвокатури України. - 2010. - № 1 (17). - С. 161-163.
8. Дорохіна Ю. А. Розвиток поняття об’єктивної сторони складу злочину та його теоретичні основи / Ю. А. Дорохіна [Електронний ресурс]. - Режим доступу : irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe
9. Про правонаступництво України : Закон України від 09.09.1991 // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 46. - Ст. 617.
10. Дроб’язко В. Національні та міжнародні стандарти охорони авторського права і суміжних прав / В. Дроб’язко // Інтелектуальна власність. - 2002. - № 5. - С. 14-20.
11. Борисов В. До питання про сутність кримінально-правової характеристики злочинів / В. Борисов, О. Пащенко // Вісник Академії правових наук України. - Х. : Право, 2005. - № 3 (42). - С. 180-190.
12. Волков Г. И. Имущественные преступления: комментарии и сравнительный текст Уголовных кодексов УССР и РСФСР / Г. И. Волков. - X. : Юрид. изд-во НКЮ УССР, 1928. - 212 с.