ОСВІДУВАННЯ В СИСТЕМІ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

КЛОЧУРЯК СТЕПАН СТЕПАНОВИЧ

УДК 343.132

ОСВІДУВАННЯ В СИСТЕМІ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ

12.00.09  кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза;
оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
Галаган Володимир Іванович,
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2013

ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСВІДУВАННЯ ЯК
САМОСТІЙНОЇ СЛІДЧОЇ (РОЗШУКОВОЇ) ДІЇ
1.1. Історичні аспекти становлення освідування 11
1.2. Мета і завдання проведення освідування за кримінальним
процесуальним законодавством України 22
1.3. Місце і значення освідування в системі засобів збирання
доказів у кримінальному провадженні 39
Висновки до розділу 1 58
РОЗДІЛ 2. ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ
ОСВІДУВАННЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ
2.1. Сутність та особливості процесуальної регламентації
проведення освідування 60
2.2. Основні та факультативні учасники освідування 83
2.3. Застосування процесуального примусу під час проведення
освідування 99
Висновки до розділу 2 111
РОЗДІЛ 3. ТАКТИЧНІ ПРИЙОМИ ПРОВЕДЕННЯ
ОСВІДУВАННЯ
3.1. Особливості організації підготовчого етапу освідування 114
3.2. Тактика проведення освідування 128
3.3. Тактичні прийоми фіксації перебігу та результатів освідування 145
Висновки до розділу 3 162
ВИСНОВКИ 164
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 169
ДОДАТКИ 190

ВСТУП

Актуальність теми. Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Це важливе положення деталізується в інших положеннях Основного Закону держави. Зокрема, відповідно до статті 28 Конституції України, кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Конституція України гарантує кожному право знати свої права й обов’язки (стаття 57), які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (стаття 64). Ці та інші конституційні права й свободи людини гарантуються і забезпечуються особі під час кримінального провадження, під час якого застосовують заходи кримінально-процесуального примусу як один з ефективних інструментів боротьби зі злочинністю.
Однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів людини у кримінальному провадженні є чітка та недвозначна процесуальна регламента-ція діяльності суб’єктів кримінального процесу з метою дотримання процесу-альної форми під час проведення слідчих (розшукових) й інших процесуальних дій, прийнятті проміжних і підсумкових процесуальних рішень. Натомість наявність колізій у кримінальному провадженні України спричиняє появу суперечностей у правовому регулюванні кримінально-процесуальних відносин і розбіжностей у теорії кримінального процесуального права та практичній діяльності з розслідування кримінальних правопорушень. Зазначене стосується деяких аспектів провадження слідчих (розшукових) дій, зокрема освідування.
Законодавча регламентація порядку проведення освідування є недосконалою, оскільки чітко не визначено мету й завдання цієї слідчої (розшукової) дії, що призводить до змішування зазначених понять у науковій юридичній літературі; недостатньо визначеними залишаються види освідування та процесуальний порядок їх провадження; не чітко сформульовано в законі фактичні підстави його проведення; немає процесуальної регламентації порядку провадження примусового освідування. Це надає можливість органам досудового розслідування у правозастосуванні на власний розсуд тлумачити деякі положення закону, що створює умови для необґрунтованого обмеження прав і свобод учасників кримінального провадження, залучених до проведення слідчих (розшукових) дій.
Окремі аспекти інституту освідування як слідчої дії досліджували як вітчизняні криміналісти та процесуалісти, так і науковці країн СНД: Ю. П. Аленін, І. М. Бацко, Р. С. Бєлкін, А. А. Благодир, О. О. Бондаренко, О. А. Борідько, В. В. Вапнярчук, Д. Л. Василенко, В. І. Галаган, І. Г. Галдецька, В. Г. Гончаренко, Ю. М. Грошевий, А. Е. Жалінський, А. В. Іщенко, Є. П. Іщенко, О. М. Калачова, О. В. Капліна, Н. С. Карпов, В. С. Кузьмічов, В. К. Лисиченко, В. В. Логінова, Б. Є. Лук’янчиков, Є. Д. Лук’янчиков, В. І. Маринів, В. Т. Нор, М. А. Погорецький, А. Г. Потапова, Б. В. Романюк, Т. В. Садова, М. В. Салтевський, С. М. Стахівський, Ю. Г. Торбін, Л. Д. Удалова, К. О. Чаплинський, А. П. Черненко, Ю. М. Чорноус, В. Ю. Шепітько, М. Є. Шумило, М. Г. Щербаковський, І. М. Янченко та ін. Їх розробки мають важливе значення для проведення освідування у кримінальному провадженні. Водночас у попередніх наукових працях не здійснено комплексне дослідження інституту освідування у кримінальному провадженні, не вирішено проблемні питання, що виникають під час проведення цієї слідчої (розшукової) дії в сучасних умовах розслідування кримінальних правопорушень.
Особливого значення набуває розроблення нових і вдосконалення наявних кримінально-процесуальних, організаційно-тактичних заходів, що застосовують під час проведення освідування, покликаних підвищити його якість та ефективність у контексті прийняття 13 квітня 2012 року Кримінального процесуального кодексу України (КПК), оскільки в ньому не усунуто всі прогалини провадження освідування, які мали місце у Кримінально-процесуальному кодексі України 1960 року (КПК 1960 року).
Указані обставини у своїй сукупності визначають актуальність теми дисертації, що і зумовило вибір її для дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до Пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 20102014 років (наказ МВС України від 29 липня 2010 року № 347), та головних напрямів наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ на 20072012 роки. Робота безпосередньо спрямована на подальшу реалізацію положень Комплексної програми профілактики правопорушень на 20072009 роки (Постанова Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1767) та Плану заходів Міністерства внутрішніх справ, спрямованих на реалізацію норм Кримінального процесуального кодексу України (наказ МВС України від 8 серпня 2012 року № 685).
Тему дисертації затверджено рішенням Вченої ради Київського національного університету внутрішніх справ (протокол від 29 травня 2007 року № 7), зареєстровано Координаційним бюро Національної академії правових наук України (2007 рік, № 721).
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб розробити процесуальні й тактичні основи проведення освідування в сучасних умовах кримінального провадження України та сформулювати науково обґрунтовані практичні й методичні рекомендації щодо цієї слідчої (розшукової) дії.
Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких задач:
– дослідити ґенезу освідування як самостійної слідчої дії у кримінальному провадженні;
– визначити мету та завдання освідування;
– з’ясувати фактичні та юридичні підстави проведення освідування;
– визначити коло суб’єктів освідування та запропонувати їх авторську класифікацію;
– дослідити питання розширення переліку осіб, щодо яких може бути проведено освідування;
– встановити особливості проведення освідування, що супроводжується оголенням освідуваної особи;
– з’ясувати можливість й умови проведення повторного освідування;
– розкрити особливості тактичних прийомів фіксації перебігу та результатів освідування, зокрема в разі застосування заходів процесуального примусу;
– сформулювати пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення кримінального процесуального законодавства України в напрямі оптимізації проведення освідування.
Об’єкт дослідження – кримінальні процесуальні правовідносини, що виникають під час проведення освідування у кримінальному провадженні України.
Предмет дослідження – освідування в системі слідчих (розшукових) дій.
Методи дослідження. У процесі дослідження використано систему загальнонаукових і спеціальних методів, що ґрунтуються на теорії пізнання соціально-правових явищ і спрямовані на отримання об’єктивних і достовірних результатів. За допомогою історико-правового методу визначено етапи розвитку законодавства, потреби практики та передумови закріплення процесуального порядку проведення освідування у кримінальному провадженні України (підрозділ 1.1). Формально-юридичний метод використано для зіставлення норм КПК 1960 року (проектів цього Кодексу), чинного КПК, обґрунтування висновків і пропозицій щодо їх доповнення чи уточнення (розділи 1, 2, 3). Порівняльно-правовий метод надав можливість проаналізувати норми кримінального процесуального законодавства України й окремих країн СНД (Республіки Білорусь, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Узбекистан) та інших держав (Великобританії, Латвійської Республіки, США, ФРН) щодо сутності освідування як слідчої дії та його унормування у кримінальному провадженні (підрозділи 1.2, 2.1, 2.3, 3.3). Догматичний метод застосовано для визначення поняття «освідування», його завдань, мети та видів, аналізу конструкцій деяких норм чинного законодавства України, обґрунтування висновків і пропозицій за темою дослідження (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2, 3.2), а логічний – установлення правового змісту та сутності взаємодії слідчого з особами, які володіють спеціальними знаннями і яких залучають до участі в провадженні освідування (підрозділи 2.2, 3.2). Логіко-семантичний метод і метод аналізу словникових визначень забезпечили поглиблене опрацювання понятійного апарату дослідження та з’ясування значень термінів «освідування», «мета», «завдання», «проводити», «участь» (підрозділи 1.2, 2.1). Соціологічні та статистичні методи використано під час опитування слідчих органів внутрішніх справ України за спеціально розробленою анкетою згідно з предметом дослідження й узагальнення результатів.
Емпіричну базу дослідження становлять результати анкетування 441 слідчого органів внутрішніх справ України, проведеного у 20092011 роках (Додаток А), вивчення 35 кримінальних справ, розслідуваних у м. Києві, під час провадження яких проводили освідування. У підготовці дисертації використано особистий досвід роботи дисертанта на посаді слідчого Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характе-ром і змістом розглянутих питань дисертація є однією з перших в Україні спроб на монографічному рівні викласти правові та наукові основи провадження освідування під час розслідування кримінальних правопорушень. На підставі отриманих результатів дослідження запропоновано шляхи удосконалення та подальшого розвитку науково-теоретичних розробок щодо проведення аналізованої слідчої (розшукової) дії, обґрунтовано низку концептуальних положень, важливих як у теоретичному, так і практичному аспектах, зокрема:
вперше:
– визначено загальну мету освідування як слідчої (розшукової) дії, що передбачає формування доказів, зафіксоване у протоколі освідування, а також безпосередню мету освідування – виявлення або засвідчення наявності на тілі підозрюваного, свідка чи потерпілого слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет. Завданням освідування є виконання комплексу процесуальних дій відповідно до процесуальної форми, спрямованих на пошук слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет;
– обґрунтовано можливість проведення повторного освідування у таких випадках: 1) у разі отримання нових даних, що підлягають перевірці, з безпосередньою метою виявлення та засвідчення наявності або відсутності у підозрюваного свідка чи потерпілого слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет; 2) у разі недосягнення загальної мети під час проведення первинного освідування – формування доказів, зафіксованого у протоколі освідування;
– аргументовано склад обов’язкових і факультативних учасників проведення освідування, залежно від виду освідування та процесуальної форми кримінального провадження;
– сформульовано пропозицію щодо обов’язкового фіксування технічними засобами освідування, проведеного примусово, і надання освідуваній особі копії протоколу освідування й матеріалів відеозапису;
– запропоновано й обґрунтовано зміни та доповнення до частин 1, 2, 4 та 5 статті 241 КПК, спрямовані на вдосконалення процесуальної регламентації проведення освідування для визначення складу учасників, а також дотримання прав громадян під час проведення примусового освідування у кримінальному провадженні України;
удосконалено:
– поняття «особливі прикмети», до яких належать не лише ознаки зовнішності, що можна сприймати на чуттєвому рівні та які надають можливість установлювати тотожність конкретної особи під час розслідування кримінальних правопорушень, а й одяг загалом, його окремі предмети й елементи. У зв’язку з цим обґрунтовано положення про те, що освідування може супроводжуватися оглядом одягу чи взуття освідуваної особи;
– положення про учасників судово-медичного освідування, яке супроводжується оголенням особи. За необхідності проведення цього виду освідування керівник органу досудового розслідування складання протоколу вказаної процесуальної дії має доручати присутньому при цьому слідчому однієї статі з освідуваною особою;
– перелік спеціалістів, яких поряд з лікарем можна запрошувати для участі в освідуванні, у зв’язку з чим запропоновано залучення й інших спеціалістів з різних галузей науки і техніки;
– тезу про необхідність на відомчому рівні запровадити бланки процесуальних документів, які складаються за результатами проведення освідування;
дістало подальший розвиток:
– висвітлення історичних передумов виникнення освідування як самостійної слідчої (розшукової) дії та її співвідношення з іншими процесуальними діями;
– положення про законодавче врегулювання процесуального статусу особи, яка проводить судово-медичне освідування;
– теза про доповнення переліку осіб, передбачених частиною 1 статті 241 КПК, щодо яких можливе проведення освідування, а також запропоновано редакцію зазначеної процесуальної норми.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані й аргументовані в дисертації теоретичні положення, висновки та пропозиції використовуються у:
– законотворчому процесі та практичній діяльності – під час провадження досудового розслідування та вдосконалення нормативно-правових актів з питань проведення освідування (Додаток Б, акт впровадження Головного слідчого управління МВС України від 12 квітня 2012 року);
– навчальному процесі – під час підготовки лекцій, методичних рекомендацій, тестових завдань і дидактичних матеріалів, а також безпосередньої участь у проведенні різних видів занять з курсу «Кримінальний процес» у Луганському державному університеті внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка (Додаток Б, акт впровадження від 11 травня 2012 року) та Національному університеті «Києво-Могилянська академія» (Додаток Б, акт впровадження від 7 вересня 2012 року).
Апробація результатів дисертації. Положення та висновки дисертації оприлюднено на науково-практичних конференціях і круглих столах: «Інформаційне забезпечення розслідування злочинів у сучасних умовах» (м. Луганськ, 15 жовтня 2010 року), «Правове і криміналістичне забезпечення розслідування окремих видів злочинів: сучасний стан, міжнародний досвід та перспективи розвитку» (м. Київ, 30 листопада 2010 року), «Закон України «Про судоустрій і статус суддів» та актуальні питання врегулювання процесуальної діяльності» (м. Київ, 1 лютого 2011 року), «Досудове розслідування: актуальні проблеми та шляхи їх вирішення» (м. Харків, 28 жовтня 2011 року); «Мовно-термінологічні проблеми сучасного українського законодавства» (м. Київ, 30 листопада 2011 року), «Правові, процесуальні та криміналістичні проблеми провадження досудового слідства в Україні» (м. Київ, 30 січня 2012 року), «Актуальні проблеми реформування кримінально-процесуального законодав-ства та удосконалення діяльності судових і правоохоронних органів України» (м. Луганськ, 20 квітня 2012 року).
Публікації. За матеріалами підготовленої дисертації опубліковано дев’ять одноосібних друкованих праць, серед яких п’ять наукових статей у юридичних фахових виданнях України та чотири тези доповідей на науково-практичних конференціях і круглих столах.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації подано теоретичне узагальнення виконання наукової задачі, що полягає в комплексному дослідженні на монографічному рівні проблем проведення освідування як самостійної слідчої (розшукової) дії у кримінальному провадженні України. До основних результатів дослідження належать такі положення:
1. Аналіз історичних джерел кримінального процесуального законодавства засвідчив, що освідування в первинному значенні тлумачили як дослідження трупів, а з ХІІІ століття – огляд живих осіб. Безпосередньо в законодавстві цей термін використано лише на початку ХІХ століття, коли мали місце спроби деталізувати сутність і зміст проведення освідування. Проте до середини ХХ століття спостерігалася тенденція до часткового змішування освідування з оглядом. Як самостійна слідча дія освідування було визначено лише у КПК 1960 року, що втратив чинність.
2. Загальною метою освідування як слідчої (розшукової) дії є формування доказів з подальшою їх фіксацією у протоколі освідування. Безпосередньою метою освідування за чинним КПК є виявлення, засвідчення наявності або відсутності у підозрюваного, потерпілого чи свідка слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет. Натомість завданням освідування є виконання комплексу процесуальних дій відповідно до процесуальної форми, спрямованих на пошук слідів кримінального правопорушення чи особливих прикмет.
3. Фактичними підставами для прийняття рішення про проведення освідування є дані про можливу наявність на тілі осіб, перелік яких визначено в частині 1 статті 241 КПК, слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет. Зазначені дані може бути отримано під час проведення низки слідчих (розшукових) дій. Проте конкретизація у КПК фактичних підстав для проведення освідування не є доцільною, оскільки всі можливі випадки необхідності проведення досліджуваної слідчої (розшукової) дії передбачити неможливо. Тож найвдалішим, на наш погляд, є формулювання фактичних підстав проведення освідування в частині 1 статті 241 КПК через словосполучення «за необхідності».
Юридичною підставою проведення освідування є постанова прокурора. Однак, на наш погляд, рішення про проведення освідування, що фіксують у відповідній постанові, має приймати також слідчий. Саме цей підхід забезпечить економію часу й ефективність досудового розслідування. Тож пропонуємо до частини 2 статті 241 КПК внести доповнення щодо можливості винесення постанови про проведення освідування не лише прокурором, а й слідчим.
4. Для участі у проведенні освідування в низці випадків доцільно запрошувати, крім судово-медичного експерта чи лікаря, й інших спеціалістів. Ця криміналістична рекомендація, за умови її закріплення як процесуальної норми в частині 4 статті 241 КПК, забезпечить підвищення дієвості й ефективності проведення освідування.
Залежно від виду освідування, до його обов’язкових і факультативних учасників за чинним КПК належать:
а) під час слідчого освідуванні обов’язковими учасниками є посадові особи – слідчий або прокурор, які безпосередньо його проводять (у випадку проведення освідування, пов’язаного з оголенням особи, цю дію, відповідно до частини 2 статті 241 КПК, проводять особи тієї самої статі, що й освідувана особа), освідувана особа, поняті (крім випадків, коли, відповідно до частини 7 статті 223 КПК, застосовують безперервний відеозапис перебігу проведення освідування). До факультативних учасників цього виду освідування належать судово-медичний експерт, лікар, інші спеціалісти, а також особи, права та законні інтереси яких може бути обмежено або порушено та особи, які ініціювали проведення цієї слідчої (розшукової) дії;
б) під час судово-медичного освідування: обов’язкові учасники – судово-медичний експерт або лікар, освідувана особа, а також слідчий, прокурор (за винятком проведення цієї слідчої (розшукової) дії, що супроводжується оголенням освідуваної особи), поняті (крім випадків, коли, відповідно до частини 7 статті 223 КПК, застосовується безперервний відеозапис перебігу проведення освідування). Факультативними учасниками проведення цього виду освідування можуть бути спеціалісти (наприклад, експерт-криміналіст, біолог, хімік тощо), а також особи, права та законні інтереси яких може бути обмежено або порушено, та особи, які ініціювали проведення цієї слідчої (розшукової) дії.
5. У практичній діяльності осіб, які здійснюють кримінальне провадження, може виникнути необхідність проведення освідування не лише підозрюваного, свідка чи потерпілого, а й інших осіб, зокрема, заявника, особи, стосовно якої здійснюють кримінальне провадження щодо застосування до неї примусових заходів медичного характеру. Нагальна потреба освідування зазначених осіб полягає в тому, що цю процесуальну дію проводять для встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
6. У разі наявності необхідності освідування в чітко визначених випадках може бути проведено повторно. До цих випадків належать такі:
1) отримання нових даних, що підлягають перевірці, для досягнення безпосередньої мети – виявлення та засвідчення наявності або відсутності у підозрюваного, свідка чи потерпілого слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет;
2) недосягнення загальної мети під час проведення первинного освідування, якщо у зв’язку з об’єктивними (наприклад, прихованість слідів чи особливих прикмет) або суб’єктивними (зокрема, неналежний рівень спеціальних знань) причинами не вдалося сформувати докази та зафіксувати їх у протоколі освідування.
7. Оформлення перебігу та результатів судово-медичного освідування слід фіксувати у протоколі. Проте лікар не є суб’єктом здійснення кримінального провадження та особою, уповноваженою складати протокол під час проведення слідчої (розшукової) дії. У разі виникнення необхідності проведення цього виду освідування, яке супроводжується оголенням особи, складання протоколу вказаної процесуальної дії керівник органу досудового розслідування має доручати присутньому під час провадження цієї слідчої (розшукової) дії слідчому однієї статі з освідуваною особою.
8. Брак уніфікації в процесуальних документах щодо складання протоколу освідування на досудовому розслідуванні призводить до порушення вимог кримінального процесуального закону, неоднозначного його застосування. Зазначене підтверджує доцільність на відомчому рівні, відповідно до чинного КПК, запровадити бланки процесуальних документів, що складають під час і за результатами проведення освідування. Це не лише буде сприяти повному і точному дотриманню вимог процесуального законодавства, а й полегшить діяльність посадових осіб зі збирання, перевірки та фіксації доказів, що можуть бути отримані під час проведення освідування.
9. Враховуючи викладене, з метою вдосконалення процесуального порядку проведення освідування як слідчої (розшукової) дії, висловлено пропозицію частини 1, 2, 4 та 5 статті 241 КПК викласти в такій редакції:
«1. Слідчий, прокурор здійснює освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого та інших осіб за необхідності виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу. Освідування може супроводжуватися оглядом одягу чи взуття освідуваної особи.
2. Освідування здійснюється на підставі постанови слідчого, прокурора та, за необхідності, за участю судово-медичного експерта або лікаря. Освідування, яке супроводжується оголенням освідуваної особи, здійснюється особами тієї ж статі, за винятком його проведення судово-медичним експертом чи лікарем і за згодою особи, яка освідується. Слідчий, прокурор не вправі бути присутнім при освідуванні особи іншої статі, коли це пов’язано з необхідністю оголювати особу, що підлягає освідуванню»;
«4. При освідуванні не допускаються дії, які принижують честь і гідність особи або небезпечні для її здоров’я. За необхідності фіксування наявності чи відсутності на тілі особи, яка підлягає освідуванню, слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет шляхом фотографування, відеозапису чи інших технічних засобів може бути запрошений спеціаліст. Фіксування примусового проведення освідування шляхом безперервного відеозапису є обов’язковим. Зображення частин тіла, демонстрація яких може розглядатись як образлива для освідуваної особи, зберігаються в опечатаному вигляді і можуть надаватися лише суду під час судового розгляду.
5. Про проведення освідування складається протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Особі, освідування якої проводилося примусово, надаються копії протоколу освідування та матеріалів відеозапису».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аленин Ю. П. Процессуальные особенности производства следственных действий : [моногр.] / Аленин Ю. П. – Одесса : Центрально-Украин. изд-во, 2002. – 264 с.
2. Андрианова Ю. С. Освидетельствование по делам о преступлениях против личности (процессуальные, криминалистические и психологические аспекты) : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / Ю. С. Андрианова. – Л., 1986. – 23 c.
3. Антонов И. А. Нравственно-правовые критерии уголовно-процессуальной деятельности следователей / Антонов И. А. – СПб. : Изд-во «Юридический центр Пресс», 2003. – 326 с.
4. Бажанов М. И. Предварительное следствие / М. И. Бажанов // Советский уголовный процесс : [учеб.] / Бажанов М. И. ; под общ. ред. М. И. Бажанова и Ю. М. Грошевого. – К. : Вища шк., 1978. – 471 с.
5. Басиста І. В. Кримінальний процес України : [навч. посіб.] / Басиста І. В., Галаган В. І., Удовенко Ж. В. – К. : Центр учбової л-ри, 2010. – 352 с.
6. Басиста І. В. Прийняття і виконання рішень слідчого на стадії досудового розслідування : [моногр.] / Басиста І. В. – Івано-Франківськ : Тіповіт, 2011. – 500 с.
7. Бацко И. Н. Сравнительный анализ правил освидетельствования по уголовно-процессуальным кодексам Российской Федерации, Республики Беларусь и Украины / И. Н. Бацко // Вестн. Акад. МВД Республики Беларусь. – 2003. – № 2 (6). – С. 181184.
8. Белкин Р. С. Криминалистика. Общетеоретические проблемы / Р. С. Белкин, А. И. Винберг. – М., 1973. – 517 с.
9. Белкин Р. С. Тактика следственных действий / Р. С. Белкин, Е. М. Лифшиц. – М., 1997. – 176 с.
10. Белоусов А. Е. Рубцы как глобальная проблема пластической хирургии / А. Е. Белоусов // Анналы пластической, реконструктивной и эстетической хирургии. – 2004. – № 4. – С. 4143.
11. Біленчук П. Д. Криміналістика (криміналістична техніка) : курс лекцій / [П. Д. Біленчук, А. П. Гель, В. М. Салтевський, Г. С. Семаков]. – К. : Міжрегіон. aкад. yпр. персоналом, 2001. – 216 с.
12. Благодир А. А. Застосування ч. 1 ст. 193 КПК України в практичній діяльності правоохоронних органів / А. А. Благодир // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України : [зб. наук. ст.]. − 2002. − № 10. − С. 124128.
13. Благодир А. Обмеження прав особистості у сфері кримінального судочинства / А. Благодир // Підприємництво, господарство і право. – 2011. – № 3. – С. 9699.
14. Благодир А. Поняття примусу в кримінальному процесі / А. Благодир // Підприємництво, господарство і право. – 2011. – № 2. – С. 143146.
15. Благодир А. А. Застосування примусу під час провадження слідчих дій : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Благодир Ангеліна Адамівна. – К., 2009. – 215 с.
16. Бондаренко О. О. Проблемні питання судово-медичного освідування у кримінальному процесі / О. О. Бондаренко // Право і Безпека. – 2010. – № 3 (35). – С. 169172.
17. Борець Т. Поняття та основні ознаки слідчих дій / Т. Борець // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 8 (140). – С. 125–127.
18. Борідько О. А. Освідування та тактика його проведення при розслідуванні умисних тілесних ушкоджень [Електронний ресурс] / О. А. Борідько, В. В. Логінова. – Режим доступу :
www.radnuk.info/statti/555-kriminalist/14626-2011-01-18.  Назва з титул. екрану.
19. Борідько О. А. Тактика слідчих оглядів : [навч. посіб.] / Борідько О. А., Парасочкіна Н. В., Пономаренко Г. О. – Херсон : Вид. Чуєв С. М., 2006. – 72 с.
20. Букаев Н. Проблемы производства освидетельствования как следственного действия по УПК РФ / Н. Букаев, Н. Гребнева // Закон и жизнь. – 2004. – № 10. – С. 1314.
21. Василенко Д. Л. Обмеження окремих прав громадян під час досудового провадження : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Василенко Дмитро Леонідович. – К., 2008. – 215 с.
22. Великий тлумачний словник сучасної української мови [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.
23. Винберг А. И. Криминалистика : [учеб.] / Винберг А. И. – М., 1980. – 127 с.
24. Винницкий Л. В. Теория и практика освидетельствования на предварительном следствии (по материалам Казахской ССР) : [учеб. пособие] / Винницкий Л. В. – Караганда, 1982. – 100 с.
25. Водолазский Б. Ф. Психология и совершенствование тактики следствия / Б. Ф. Водолазский // Проблемы криминалистической тактики : тр. Омск. высш. шк. милиции. – Омск, 1973.  Вып. 16. – С. 183194.
26. Галаган В. І. Встановлення процесуального статусу окремих осіб, які беруть участь у досудовому провадженні : [моногр.] / В. І. Галаган, О. М. Калачова. – Луганськ : СПД Рєзніков В. С., 2012. – 212 с.
27. Галаган В. І. Проблеми визначення слідчих дій / В. І. Галаган // Вісн. Луган. держ. ун-ту внутр. справ ім. Е. О. Дідоренка. − 2010. − Спец. вип. № 6. − Ч. 3. − С. 512.
28. Галаган В. І. Процесуальний порядок і тактика одержання зразків для експертного дослідження у кримінальному судочинстві України : [моногр.] / В. І. Галаган, О. В. Козак. – Донецьк : ТОВ «ВПП «ПРОМІНЬ», 2012. – 240 с.
29. Галаган И. С. Об уголовно-процессуальном кодексе Украинской ССР / И. С. Галаган // Об уголовно-процессуальном законодательстве союзных республик : [сб. ст.] / под ред. проф. Д. С. Карева. – М. : Госюриздат, 1962. – C. 90112.
30. Галдецька І. Г. Правові та наукові основи використання спеціальних медичних знань при розслідуванні злочинів : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Галдецька Ірина Григорівна. – К., 2011. – 231 с.
31. Гель А. П. Криміналістичний аспект дослідження особи, засудженої до позбавлення волі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / А. П. Гель. – К., 2002. – 15 с.
32. Грамович Г. И. Проблемы теории и практики эффективного применения специальных знаний и научно-технических средств в раскрытии и расследовании преступлений : автореф. дис. на соискание ученой степени доктора юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / Г. И. Грамович. – К., 1989. – 40 с.
33. Грамович Г. И. Тактика использования специальных знаний в раскрытии и расследовании преступлений : [учеб. пособие] / Грамович Г. И. – Минск : Минск. высш. шк. МВД СССР, 1987. – 160 с.
34. Громов В. И. Дознание и предварительное следствие: Методика расследования преступлений: Осмотр места преступления / Громов В. И. – М. : ЛексЭст, 2003. – 544 с. – (Антология криминалистики).
35. Грошевой Ю. М. Досудове розслідування кримінальних справ : навч.-практ. посіб. / [Грошевой Ю. М., Вапнярчук В. В., Капліна О. В., Шило О. Г.] ; за заг. ред. Ю. М. Грошевого. – Х. : Вид. «ФІНН», 2009. – 328 с.
36. Даневский В. П. Наше предварительное следствие: его недостатки и реформа / Даневский В. П. – К. :Изд. Семенко Сергей, 2003. – 142 с.
37. Дрозд В. Г. Організаційні і тактичні аспекти розслідування умисних тяжких тілесних ушкоджень : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / В. Г. Дрозд. – К., 2009. – 16 с.
38. Дубинский А. Я. Исполнение процессуальных решений следователя. Правовые и организационные проблемы : [моногр.] / Дубинский А. Я. ; отв. ред. Г. И. Чангули. – К. : Наук. думка, 1984. – 180 с.
39. Дулов А. В. Тактика следственных действий / А. В. Дулов, П. Д. Нестеренко. – Минск : Высш. шк., 1971. – 272 с.
40. Духовской М. В. Русскій уголовный процессъ / Духовской М. Д. – М., 1905. – 472 с.
41. Ефимичев С. П. Следственный осмотр : [учеб. пособие] / Ефимичев С. П., Кулагин Н. И., Ямпольский А. Е. ; отв. ред. Н. И. Кулагин. – Волгоград : ВСШ МВД СССР, 1983. – 36 с.
42. Жалинский А. Э. Освидетельствование в советском уголовном процессе : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Жалинский Альфред Эрнестович. – М., 1963. – 315 с.
43. Жалинский А. Э. Освидетельствование в советском уголовном процессе : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Криминалистика» / А. Э. Жалинский. – М., 1963. – 20 с.
44. Землянский П. Т. Уголовно-процессуальное законодательство в первые годы Советской власти (на материалах УССР) / Землянский П. Т. – К. : Тип. МВД УССР, 1972. – 307 с.
45. Зинатуллин З. З. Уголовно-процессуальное принуждение и его эффективность (Вопросы теории и практики) / Зинатуллин З. З. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1981. – 136 с.
46. Зразки бланків процесуальних та інших документів у кримінальній справі : практ. посіб. / [В. Ф. Шевченко, А. А. Осауленко, О. А. Романець та ін.]. – К., 2002. – 180 с.
47. Ищенко Е. П. Криминалистика : [учеб.] / Е. П. Ищенко, А. А. Топорков ; под ред. Е. П. Ищенко. – М. : Юрид. фирма «КОНТРАКТ»; ИНФРА-М, 2006. – 748 с.
48. Інструкція про порядок направлення громадян для огляду на стан сп’яніння в заклади охорони здоров’я та проведення огляду з використанням технічних засобів : наказ МВС, Міністерства охорони здоров’я та Міністерства юстиції України від 24 лют. 1995 р. № 114/38/15-36-18 (Нормативний документ МВС, Міністерства охорони здоров’я та Міністерства юстиції України. Інструкція) [Електронний ресурс].  Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0055-95.
49. Інструкція про проведення судово-медичної експертизи : наказ Міністерства охорони здоров’я України від 17 січ. 1995 р. № 6 «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» (Нормативний документ Міністерства охорони здоров’я України. Інструкція) [Електронний ресурс].  Режим доступу :
http ://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0248-95.
50. Калачова О. М. Визначення слідчим процесуального статусу осіб, що беруть участь у досудовому провадженні : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Калачова Ольга Миколаївна. – Луганськ, 2008. – 201 с.
51. Калинкин Ю. А. Участие в уголовном судопроизводстве лиц, обладающих специальными познаниями : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / Ю. А. Калинкин. – М., 1981. – 24 с.
52. Канарский С. Уголовный процессуальный кодекс УССР : науч.-теорет. и практ. коммент. / С. Канарский, П. Люблинский. – [2-е изд., перераб. и доп., с изм. по 5 авг. 1929 г. – К. : Юрид. изд. Наркомюста УССР, 1930. – 380 с.
53. Капитанский А. И. Искусство криминальной татуировки : [кн.-альбом] / А. И. Капитанский, В. И. Литвин. – К. : Логос, 1998. – 116 с.
54. Карев Д. С. Дознание и предварительное следствие / Д. С. Карев // Советский уголовный процесс : [учеб.] / под ред. Д. С. Карева. – М. : Юрид. лит., 1975. – С. 208267.
55. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України : [навч. посіб.] / Коваленко Є. Г. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 576 с.
56. Коваленко Є. Г. Наукові засади кримінально-процесуального доказування : [моногр.] / Коваленко Є. Г. – К. : Юрінком Інтер, 2011. – 448 с.
57. Когутич І. І. Криміналістика : [курс лекцій] / Когутич І. І. – К. : Атіка, 2008. – 888 с.
58. Колмаков В. П. Следственный осмотр / Колмаков В. П. – М. : Юрид. лит., 1969. – 196 с.
59. Колоколов Е. Правила і формы о производст†слЂдствий, составленный по своду законовъ / Колоколов Е. – М. : Въ Университетской типографіи, 1849. – 148 с.
60. Криминалистика : [учеб.] / под ред. Р. С. Белкина, Г. Г. Зуйкова. – М., 1968. – 317 с.
61. Криминалистика : [учеб.] / под ред. Б. А. Викторова и Р. С. Белкина. – М., 1976. – 268 с.
62. Криминалистика : учеб. для вузов / [Аверьянова Т. В., Белкин Р. С., Корухов Ю. Г., Россинская Е. Р.] ; под ред. Р. С. Белкина. – 3-е изд., перераб. и доп. – М. : НОРМА, 2007. – 944 с.
63. Криминалистика : [учеб.] / под ред. Е. П. Ищенко. – М. : Юристъ, 2000. – 751 с.
64. Криміналістика : підруч. / [Біленчук П. Д., Лисиченко В. К., Клименко Н. І. та ін.] ; за ред. П. Д. Біленчука. – [2-ге вид., випр. і доп.]. – К. : Атіка, 2001. – 544 с.
65. Криміналістика : підруч. / [Шепітько В. Ю., Коновалова В. О. , Журавель В. А. та ін.] ; / за ред. проф. В. Ю. Шепітька. – Х. : Право, 2008. – 464 с.
66. Криміналістика : підруч. для студ. юрид. cпец. вищ. закл. освіти / [Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та ін.] ; / за ред. В. Ю. Шепітька.  К. : Вид. дім «Ін Юре», 2001. – 684 с.
67. Криміналістика. Академічний курс : підруч. / [Т. В. Варфоломеєва, В. Г. Гончаренко, В. І. Бояров та ін.].  К. : Юрінком Інтер, 2011. – 504 с.
68. Криміналістика: питання і відповіді : навч. посіб. / [А. В. Кофанов, О. Л. Кобилянський, Я. В. Кузьмічов та ін.]. – К. : Центр учбової л-ри, 2011. – 280 с.
69. Кримінальний процес України : [підруч.] / Є. Г. Коваленко, В. Т. Маляренко. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 712 с.
70. Кримінальний процесуальний кодекс України : прийнятий 13 квіт. 2012 р. № 4651-VI.  К. : Форум, 2012.  400 с.
71. Кримінальний процесуальний кодекс України : за станом на 1 трав. 2012 р. – К. : СD - вид-во «Інфодиск», 2012. – 1 електрон. опт. диск (СD-ROM) : кольор. ; 12 см. – Систем. вимоги : Pentium-226 ; 32 Mb RAM; СD-ROM Windows 98/2000/NT/XP. – Назва з титул. екрану.
72. Крылов И. Ф. Немые «свидетели» преступления / Крылов И. Ф. – Л., 1981. – 76 с.
73. Кудин Ф. М. Принуждение в уголовном судопроизводстве / Кудин Ф. М. – Красноярск : Изд-во Краснояр. ун-та, 1985. – 136 с.
74. Кузьмічов В. С. Криміналістика : навч. посіб. / В. С. Кузьмічов, Г. І. Прокопенко ; за заг. ред. В. Г. Гончаренка, Є. М. Моісеєва. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 368 с.
75. Кулик М. Й. Процесуальний порядок і тактика ексгумації трупа у кримінальному судочинстві України (на матеріалах МВС України) : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Кулик Марина Йосипівна.– К., 2012. – 199 с.
76. Курдюков В. В. Теоретичні засади та критерії обов’язкового призначення судових експертиз в кримінальному процесі України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / В. В. Курдюков. – К., 2009. – 19 с.
77. Курочка М. Й. Кримінальний процес України: Досудове провадження : навч. посіб. / [Курочка М. Й., Гришин Ю. О., Литвинчук О. І., Шадлер В. В.]. – Луганськ, 2012. – 500 с.
78. Лисиченко В. К. Виды участия специалистов на предварительном следствии / В. К. Лисиченко, В. В. Циркаль // Криминалистика и судебная экспертиза. – 1985. – № 30. – С. 310.
79. Лобойко Л. М. Кримінально-процесуальна регламентація слідчих дій : [моногр.] / Л. М. Лобойко, А. П. Черненко. – Дніпропетровськ : Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ, 2006. – 168 с.
80. Логінова В. В. Особливості проведення освідування при розслідуванні тілесних ушкоджень / В. В. Логінова // Вісн. Луган. держ. ун-ту внутр. справ ім. Е. О. Дідоренка. – 2008. – Спец. вип. № 5.  Ч. 3. – С. 119125.
81. Лук’янчиков Є. Д. Освідування і право особи на недоторканність / Є. Д. Лук’янчиков, Б. Є. Лук’янчиков // Часопис Нац. ун-ту «Острозька академія». (Серія «Право»). – 2011. – № 1 (3). – 15 с. [Електронний ресурс] – Режим доступу до журн. :
http ://www.nbuv.gov.ua/e-journals/Choasp/2011_1/11lydonn.pdf.
82. Лук’янчиков Є. Д. Методологічні засади інформаційного забезпечення розслідування злочинів : [моногр.] / Лук’янчиков Є. Д. – К. : Нац. акад. внутр. справ України, 2005. – 360 с.
83. Маляренко В. Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів : [моногр.] / Маляренко В. Т. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 512 с.
84. Маринів В. Правові засади освідування особи / В. Маринів // Вісн. прокуратури. – 2003. – № 12 (30). – С. 7176.
85. Маркс Н. А. Роль специалиста и форма его участия в производстве следственного освидетельствования / Н. А. Маркс // Проблемы изучения личности участников уголовного судопроизводства : [межвуз. сб. науч. тр.]. – Свердловск : Изд-во Урал. ун-та, 1980. – С. 9299.
86. Маркусь В. О. Криміналістика : [навч. посіб.] / Маркусь В. О. – К. : Кондор, 2007. – 558 с.
87. Марчук А. І. Судова медицина: курс лекцій : [навч. посіб.] / Марчук А. І. – К. : Ґенеза, 1997. – 144 с.
88. Махов В. Н. Использование знаний сведущих лиц при расследовании преступлений : [моногр.] / Махов В. Н.  М. : Изд-во РУДН, 2000. – 296 с.
89. Мельник А. П. Моральні та правові аспекти освідування у кримінальному процесі / А. П. Мельник // Актуальні проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства й удосконалення діяльності судових і правоохоронних органів України : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 20 квіт. 2012 р. / [редкол. М. Й. Курочка, О. І. Левченков, В. І. Галаган та ін.] ; МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е. О. Дідоренка. – Луганськ : РВВ ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2012. – С. 537–544.
90. Мельник С. Л. Использование специальных знаний при освидетельствовании с целью обнаружения следов пластических операций / С. Л. Мельник // Рос. следователь. – 2008. – № 20. – С. 2–3.
91. Милюков С. В. К вопросу об идентификационно значимых свойствах человека при установлении личности в ходе раскрытия и расследования преступлений / С. В. Милюков // Вест. криминалистики. – 2011. – Вып. 1 (37). – С. 142145.
92. Мильяненков Л. А. По ту сторону закона: энциклопедия преступного мира / Мильяненков Л. А. [оформл. Г. Семенова]. – СПб. : Ред. журн. «Дамы и господа», 1992. – 118 с.
93. Михайленко П. П. Нариси з історії кримінального законодавства Української РСР / Михайленко П. П. – К., 1969. – 438 с.
94. Михеенко М. М. Доказывание в советском уголовном судопроизводстве / Михеенко М. М. – К. : Вища шк., 1984. – 134 с.
95. Михеєнко М. М. Кримінальний процес України / Михеєнко М. М., Нор В. Т., Шибіко В. П. – К. : Либідь, 1999. – 536 с.
96. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 груд. 1966 р. Ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19 жовт. 1973 р. № 2148-VIII [Електронний ресурс].  Режим доступу :
http ://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_043.
97. Молчанов В. И. Оболочечной пулей или безоболочечным снарядом причинено огнестрельное повреждение? / В. И. Молчанов // Вопросы судебной экспертизы. – Вып. 4. – Л., 1968. – 135 с.
98. Негласні слідчі (розшукові) дії : курс лекцій / [Никифорчук Д. Й., Ніколаюк С. І., Козаченко О. І. та ін.] ; за заг. ред. Д. Й. Никифорчука. – К. : Нац. акад. внутр. справ, 2012. – 176 с.
99. Ожегов С. И. Толковый словарь русского языка: 80 000 слов и фразеологических выражений [Электронный ресурс] / С. И. Ожегов, Н. Ю. Шведова. – М. : СD - изд-во «Media Group», 2012. – 1 электрон. опт. диск (СD-ROM) : цветн. ; 12 см. – Систем. требования : Pentium-100 ; 32 Mb RAM ; СD-ROM Windows 98/XP. – Название с титул. экрана.
100. Освидетельствование в советском уголовном процессе : [моногр.] / Жалинский А. Э. – Львов, 1964. – 69 с.
101. Первый или Старый Литовский Статут // Временник Общества истории и древностей Российских, 1854.  Кн. 18. – С. 2106.
102. Петров М. И. Криминалистика. Ответы на экзаменационные вопросы : учеб. пособие для вузов / Петров М. И. – [4-е изд., стер.]. – М. : Экзамен, 2009. – 288 с.
103. Петрухин И. Л. Природа уголовно-процессуального принуждения / И. Л. Петрухин // Суд и применение закона. – М. : Изд-во ИГиП АН СССР, 1982. – С. 6372.
104. Петрухин И. Л. Свобода личности и уголовно-процессуальное принуждение. Общая концепция. Неприкосновенность личности / Петрухин И. Л. ; [отв. ред. И. Б. Михайловская]. – М. : Наука, 1985. – 239 с.
105. Петрухин И. Л. Экспертиза как средство доказывания в советском уголовном процессе / Петрухин И. Л. – М. : Юрид. лит., 1964. – 266 с.
106. Пичкалева Г. Нравственный аспект принудительного освидетельствования потерпевших / Г. Пичкалева // Социалистическая законность. – 1976. – № 3. – С. 6366.
107. Погорецький М. А. Підстави для проведення слідчих дій / М. А. Погорецький // Адвокат. – 2007. – № 10. – С. 37.
108. Подопригора А. А. Новый справочник следователя: осмотр, освидетельствование, следственный эксперимент / А. А. Подопригора, В. И. Игнашин. – Ростов н/Д. : Феникс, 2006. – 256 с.
109. Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань : наказ Генерального прокурора України «Про Єдиний реєстр досудових розслідувань» від 17 серп. 2012 р. № 69 [Електронний ресурс].  Режим доступу :
http://www.gp.gov.ua/ua/pd.html?_m=publications&_t=rec&id=110522.
110. Попов Н. В. Судебная медицина : [учеб.] / Попов Н. В. – М. : Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1938. – 496 c.
111. Потапова А. Г. Освидетельствование в уголовном судопроизводстве России: процессуальный аспект : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Потапова Алена Георгиевна. – Челябинск, 2007. – 218 с.
112. Правила судебно-медицинского определения степени тяжести телесных повреждений : приказ Министерства здравоохранения СССР от 11 дек. 1978 г. № 1208 «О введении в практику общесоюзных «Правил судебно-медицинского определения степени тяжести телесных повреждений» [Электронный ресурс].  Режим доступа :
http ://www.economics.kiev. ua/download/ZakonySSSR/data02/tex13927.htm.
113. Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень : наказ Міністерства охорони здоров’я України від 17 січ. 1995 р. № 6 «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» [Електронний ресурс].  Режим доступу :
http ://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0248-95.
114. Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду : Постанова Кабінету Міністрів України від 17 груд. 2008 р. № 1103 [Електронний ресурс].  Режим доступу :
http ://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1103-2008-%D0%BF.
115. Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 трав. 1997 р. № 8. [Електронний ресурс]. – К. : СD - вид-во «Інфодиск», 2012. – 1 електрон. опт. диск (СD-ROM) : кольор.; 12 см. – Систем. вимоги : Pentium-226; 32 Mb RAM; СD-ROM Windows 98/2000/NT/XP. – Назва з титул. екрану.
116. Проект Кримінального процесуального кодексу України від 13 груд. 2007 р. № 1233 / [Мойсик В. Р., Кармазін Ю. А., Ківалов С. В., Вернидубов І. В.]. – К., 2007.  326 с.
117. Проект Кримінального процесуального кодексу України від 18 листоп. 2005 р. № 3456д / [В. Р. Мойсик, О. М. Бандурка, І. В. Вернидубов та ін.]. – К., 2005.  308 с.
118. Проект Кримінального процесуального кодексу України від 5 лип. 2011 р. № 9700: Порівняльна таблиця до проекту Закону України : у 2 ч. / за ред. членів Комітету з питань законодав. забезп. правоохоронної д-сті.  К., 2012.  Ч. 1.  704 с.
119. Пукач І. Б. Проблемні питання проведення освідування до порушення кримінальної справи / І. Б. Пукач // Захист прав і свобод людини та громадянина: напрямки реалізації в Україні : матеріали міжнар. наук.-практ. інтернет-конф., 10 лют. 2009 р.  Тернопіль, 2009.  С. 4042.
120. Рассейкин Д. П. Осмотр места происшествия и трупа при расследовании убийств / Рассейкин Д. П. – Саратов, 1967. – 138 с.
121. Рожнова В. В. Уголовно-процессуальный документ как обязательный атрибут процессуальной формы / В. В. Рожнова // Эволюция уголовного судопроизводства на постсоветском пространстве : материалы междунар. науч.-практ. конф., 2223 июня 2006 г. : в 3 кн. − Кн. 1. – К. – С. 207211.
122. Романюк Б. В. Сучасні теоретичні та правові проблеми використання спеціальних знань у досудовому слідстві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / Б. В. Романюк. – К., 2002. – 22 с.
123. Романюк Б. В. Участь у досудовому слідстві спеціалістів, які мають медичні знання / Б. В. Романюк // Наук. вісн. Нац. акад. внутр. справ України. – 2001. – № 5. – С. 209–214.
124. Садова Т. В. Захист прав людини при освідуванні та отриманні зразків для експертного дослідження / Т. В. Садова // Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні : матеріали міжрегіон. наук.-практ. конф., присвяченої проголошенню Загальної декларації прав людини (Івано-Франківськ, 8 груд. 2009 р.). – Івано-Франківськ : ПЮІ ЛьвДУВС, 2010. – С. 183–188.
125. Садова Т. В. Обмеження прав і свобод у кримінальному судочинстві України та держав англо-американської правової системи в контексті міжнародних стандартів : моногр. / Садова Т. В. ; [за ред. доц. С. М. Смокова]. – Івано-Франківськ, Надвірна : ЗАТ «Надвірнянська друкарня», 2011. – 177 с.
126. Салтевський М. В. Криміналістика (у сучасному викладі) : [підруч.] / Салтевський М. В. – К. : Кондор, 2005. – 588 с.
127. Сафронов С. О. Методика розслідування умисного заподіяння тяжкого і середньої тяжкості тілесних ушкоджень : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / С. О. Сафронов. – К., 1999. – 19 с.
128. Сафронов С. О. Методика розслідування умисного заподіяння тяжких і середньої тяжкості тілесних ушкоджень / Сафронов С. О. – Х., 2003. – 175 с.
129. Селиванов Н. А. Советская криминалистика: система понятий / Селиванов Н. А. – М. : Юрид. лит., 1982. – 150 с.
130. Сергеєва Д. Б. Зняття інформації з каналів зв’язку: кримінально-процесуальні і криміналістичні засади : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / Д. Б. Сергеєва. − К., 2008. – 22 с.
131. Сизова З. Поняття і класифікація повторних слідчих дій / З. Сизова // Юридична Україна. – 2007. – № 7. – С. 9093.
132. Скригонюк М. Криміналістична термінологія : [навч. посіб.] / Скригонюк М. – К. : Вид.-поліграф. центр «Київський університет», 2003. – 125 с.
133. Скригонюк М. І. Криміналістика : [підруч.] / Скригонюк М. І. – К. : Атіка, 2005. – 496 с.
134. Следственные действия (процессуальная характеристика, тактические и психологические особенности) : учеб. пособие для вузов МВД СССР / [А. К. Гаврилов, Ф. В. Глазырин, С. П. Ефимичев и др.] .– Волгоград : ВСШ МВД СССР, 1984. – 240 с.
135. Советский уголовный процесс : [учеб.] / под ред. Б. А. Викторова.  М. : Изд-во Высш. шк. МВД СССР, 1979. – 225 с.
136. Статут Великого Княжества Литовского 1588 года. История Беларуси IX–XVIII веков. Первоисточники. – Минск, 2001. – 195 с.
137. Статут Вялікага княства Літоўскага 1566 года. Па выданні 1855 года. – Мінск : Тэсей, 2003. – 350 с.
138. Стахівський С. М. Поняття і система слідчих дій / С. М. Стахівський // Проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства : вибрані твори. – К. : Бізнес Медіа Консалтинг, 2010. – С. 220231.
139. Стахівський С. М. Слідчі дії як основні засоби збирання доказів : [наук.-практ. посіб.] / Стахівський С. М. – К. : Атіка, 2009. – 64 с.
140. Стратонов В. Деякі проблемні питання кримінально-процесуального закону / Василь Стратонов // Вісн. прокуратури. – 2011. – № 3 (117). – С. 7581.
141. Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса : в 2 т. / Строгович М. С. – М. : Наука, 1970. – Т. 2. – 516 с.
142. Суд і судочинство на українських землях у ХІV–XVI ст. / [за заг. ред. П. Музиченка]. – О. : Астропринт, 2000. – 136 с.
143. Судова медицина : підруч. для студ. мед. вузів / [В. В. Білкун, Л. Л. Голубович, П. Л. Голубович та ін.]. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 480 с.
144. Судова медицина : пiдруч. для студ. мед. вузiв / [Концевич I. О. та iн.] ; за ред. I. О. Концевич, Б. В. Михайличенка. – К. : МП «Леся», 1997. – 656 с.
145. Тертишник В. М. Гарантії істини та захисту прав і свобод людини в кримінальному процесі України : дис. … доктора юрид. наук : 12.00.09 / Тертишник Володимир Митрофанович. – Дніпропетровськ, 2010. – 473 с.
146. Тітко І. А. Нормативна сутність оцінних понять в кримінально-процесуальному праві України : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Тітко Іван Андрійович. – Х., 2009. – 254 с.
147. Толковый словарь русского языка : в 4 т. / под ред. Д. Н. Ушакова [Электронный ресурс]. – М. : СD - изд-во «Media Group», 2012. – 1 электрон. опт. диск (СD-ROM) : цветн. ; 12 см. – Систем. требования : Pentium-100 ; 32 Mb RAM ; СD-ROM Windows 98/XP. – Название с титул. экрана.
148. Торбин Ю. Г. Освидетельствование подозреваемого на предварительном следствии : [учеб. пособие] / Ю. Г. Торбин, Е. В. Баранов ; под ред. Г. Г. Зуйкова. – К. : НИ и РИО КВШ МВД СССР им. Ф. Э. Дзержинского, 1981. – 68 c.
149. Торбин Ю. Г. Использование специальных познаний при исследовании тела и одежды подозреваемых в совершении преступлений / Ю. Г. Торбин // Вестн. Моск. ун-та. (Серия 11. Право). – 1971. – № 6. – С. 4352.
150. Торбин Ю. Г. Криминалистическое исследование тела и одежды подозреваемого в совершении преступления / Торбин Ю. Г. – М., 1971. – 139 с.
151. Торбин Ю. Г. Освидетельствование в свете нового УПК РФ / Ю. Г. Торбин // Государство и право. – 2003. – № 8. – С. 5462.
152. Торбин Ю. Г. Следы и особые приметы на живых лицах: (уголовно-процессуальные и криминалистические аспекты обнаружения и использования) / Торбин Ю. Г. – М. : Юрлитинформ, 2010. – 391 с.
153. Торбин Ю. Г. Уголовно-процессуальные и криминалистичекие проблемы освидетельствования / Торбин Ю. Г. [Электронный ресурс ]. – Режим доступа :
http :// www.k-press.ru/bh/2003/2/torbin2/torbin2.asp.
154. Торбин Ю. Г. Понятие освидетельствования и тактика его производ¬ства / Ю. Г. Торбин // Вестн. криминалистики. – 2005. – № 1. – С. 5560.
155. Торбин Ю. Г. Тактика проведения освидетельствования : [метод. рек.] / Торбин Ю. Г. – М., 2001. – 28 с.
156. Уголовное судопроизводство : пособіе къ лекціямъ / Н. Н. Розин. – СПб : Право, 1914. – 547 с.
157. Уголовно-процессуальный кодекс Латвии : по состоянию на 21 дек. 2006 г. / Biznesa informacijas birojs. – Riga, 2007. – 212 с.
158. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Беларусь : по состоянию на май 2012 г. [Электронный ресурс].  Режим доступа :
http ://pravo.kulichki.com/vip/upk/.
159. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Молдова : по состоянию на 19 февр. 2007 г. – Chiєinгu, 2007. – 234 с.
160. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Узбекистан : по состоянию на июнь 2012 г. [Электронный р