ПРОБЛЕМИ ОБРАННЯ ТА ОСКАРЖЕННЯ ЗАПОБІЖНОГО ЗАХОДУ У ВИГЛЯДІ ВЗЯТТЯ ПІД ВАРТУ В ДОСУДОВОМУ ПРОВАДЖЕННІ ПО КРИМІНАЛЬНІЙ СПРАВІ

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП ……………………………………………………………………….. 3 РОЗДІЛ 1.
КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ОБРАННЯ ЗАПОБІЖНОГО ЗАХОДУ У ВИГЛЯДІ ВЗЯТТЯ ПІД ВАРТУ
1.1. Підстави застосування запобіжного заходу – взяття під варту……….13
1.2. Процесуальний порядок обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту органами досудового слідства.........................................................46
1.3. Функція суду по застосуванню запобіжного заходу взяття під вар-ту.........................................................................................................................71
1.4. Порядок судового засідання при обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту................................................................................................. 81
1.5. Процесуальний порядок продовження строків тримання під вар-тою.................................................................................................................... 118
1.6. Процесуальний порядок зміни або скасування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту..................................................................................135
Висновки до розділу 1 ………………………………………………………146
РОЗДІЛ 2.
ОСКАРЖЕННЯ РІШЕННЯ СУДУ ПРО ОБРАННЯ ДО ОСОБИ ЗАПОБІЖНОГО ЗАХОДУ У ВИГЛЯДІ ВЗЯТТЯ ПІД ВАРТУ
2.1. Підстави та суб’єкти оскарження запобіжного заходу у вигляді взяття під варту ……………………………………………………………………. 149
2.2. Перевірка правомірності рішення суду щодо застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строку тримання під вар-тою в апеляційному порядку ……………………………………………… 159
Висновки до розділу 2 ……………………………………………………... 173
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………… 175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………………...178
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………..212

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Суттєвим кроком на шляху становлення демократичних засад кримінального судочинства в Україні стало закріплення на законодавчому рівні нового, наближеного до міжнародних стандартів порядку обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження його строків. Разом з тим, статистика свідчить, що цей запобіжний захід невиправдано широко використовується на практиці (близько 40 тисяч). Враховуючи, що він суттєво обмежує конституційне право кожного на свободу та особисту недоторканність, актуальною є проблема обмеження його застосування виключно випадками, коли іншими запобіжними заходами досягнути завдань кримінального судочинства взагалі неможливо. Вбачається, що вона може бути вирішена як шляхом удосконалення чинного правового механізму застосування даного запобіжного заходу, так і коригуванням з цією метою сучасної правозастосовної практики.
Проблеми застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту були предметом численних наукових досліджень і в останні роки привертають все більшу увагу. Вони досліджувалися у роботах українських та російських вчених: Ю.П. Аленіна, В.Д. Бринцева, Н.В. Буланової, Т.В. Варфоломеєвої, І.М. Гуткіна, Л.М. Давиденка, В.А. Давидова, З.Д. Єнікєєва, В.С. Зеленецького, З.З. Зінатулліна, П.М. Каркача, В.Г. Клочкова, О.В. Кондратьєва, Ф.М. Кудіна, Ю.Д. Лівшиця, В.Т. Маляренка, В.І. Мариніва, В.О. Михайлова, В.Т. Нора, І.Л. Петрухіна, П.П. Пилипчука, С.М. Стахівського, Ю.І. Стецовського, І.Л. Трунова, Л.К. Трунової, А.Р. Туманянц, О.О. Чувільова, В.П. Шибіко, О.Г. Шило, М.Є. Шумила та інших науковців і практичних працівників.
Незважаючи на велику кількість наукових досліджень, ряд питань, пов’язаних з обранням запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, залишився поза спеціальним дослідженням, інші не одержали в теорії і на практиці однозначного вирішення і мають дискусійний характер. Не підлягала системному вивченню практика вищестоящих судів з перевірки законності та обґрунтованості рішень судів першої інстанції щодо застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Зазначене обумовлює актуальність теми дисертаційного дослідження, її комплексного аналізу з позицій захисту прав людини в кримінальному процесі, а також забезпечення ефективної діяльності органів досудового розслідування.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану наукових досліджень кафедри кримінального процесу Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і є складовою частиною цільової комплексної програми “Проблеми вдосконалення організації діяльності суду та правоохоронних органів в умовах формування соціальної, правової, демократичної держави” (номер державної реєстрації 0186.0.099031). Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою академії протоколом № 10 від 21.04. 2006 р.
Мета і задачі дисертаційного дослідження. Основною метою дослідження є визначення недоліків, негативних тенденцій, які мають місце при застосуванні та оскарженні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту на досудовому провадженні по кримінальній справі, запропонування у зв’язку з цим науково-практичної моделі правомірного обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту із забезпеченням як прав осіб, щодо яких обирається цей запобіжний захід, так й інших учасників кримінального судочинства.
Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішення таких завдань:
- визначити сучасний стан наукової розробки проблеми застосування до особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту;
- виявити суттєві недоліки, що допускаються як органами досудового слідства, так і судом першої інстанції при вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту;
- проаналізувати чинне законодавство та практику органів досудового розслідування й суду, пов’язані із застосуванням даного запобіжного заходу;
- на підставі здійсненого дослідження запропонувати науково-практичну модель застосування до обвинуваченого (підозрюваного) цього запобіжного заходу, в якій збалансовані інтереси всіх учасників кримінального судочинства.
Об'єктом дисертаційного дослідження є система кримінально-процесуальних відносин, які виникають під час провадження при вирішенні питання щодо обрання та оскарження застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Предметом дисертаційного дослідження є вивчення кримінально-процесуального законодавства, що регулює порядок обрання та оскарження запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, а також слідчо-судової практики з метою підвищення ефективності застосування законодавства в цій сфері, приведення його у відповідність з міжнародними стандартами забезпечення права на свободу та особисту недоторканність.
Методи дослідження. Для досягнення вказаної мети були використані: загальний діалектичний метод наукового пізнання дійсності, а також спеціальні методи дослідження: історико-правовий, порівняльно-правовий, системно-структурний, статистичний, соціологічний та інші.
Історико-правовий метод дозволив простежити розвиток тих чи інших нормативних положень та наукових поглядів у часі. До порівняльно-правового методу необхідно було звернутися при аналізі поглядів вчених, співставленні окремих положень кримінально-процесуального законодавства України та інших країн з метою використання позитивного досвіду у сфері застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Системно-структурний метод дозволив розробити науково-практичну модель діяльності суду у процесі прийняття рішення щодо застосування до особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту у тісному зв’язку з такими кримінально-процесуальними принципами, як змагальність, забезпечення підозрюваному (обвинуваченому) права на захист тощо. Статистичний метод використаний у процесі аналізу статистичної інформації щодо діяльності органів дізнання, слідчих, прокурорів, суддів у справах цієї категорії з тим, щоб запропонувати адекватні пропозиції по вдосконаленню відповідних норм кримінально-процесуального права. Соціологічний метод мав місце при вивченні практики застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту в досудовому провадженні по кримінальній справі. При цьому зазначені методи дослідження використовувалися у роботі у взаємозв’язку і взаємозалежності, що забезпечило всебічність, повноту й об’єктивність наукових результатів.
Нормативна основа дисертації: Конституція України, міжнародно-правові акти, які визначають стандарти захисту прав і законних інтересів громадян при обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, національне кримінально-процесуальне законодавство та законодавство зарубіжних країн, рішення Європейського суду з прав людини, постанови Пленуму Верховного Суду України, рішення Конституційного Суду України, відомчі нормативно-правові акти.
Теоретичну основу дисертації становили праці вітчизняних та зарубіжних процесуалістів у галузі загальної теорії права, адміністративного права, адміністративного процесу, кримінального права, кримінального процесу, криміналістики.
Емпіричною базою дослідження є дані офіційної статистики, а також дані, отримані в результаті узагальнення 300 кримінальних справ, у яких вирішувалося питання щодо застосування до особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що у даній дисертації по-новому, з урахуванням сучасних тенденцій розвитку вітчизняного і зарубіжного кримінально-процесуального права досліджені проблеми застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту в досудовому провадженні по кримінальній справі та процесуальний порядок оскарження рішення суду щодо його обрання, а також продовження строку тримання під вартою.
До найбільш значущих результатів, що містять наукову новизну дисертаційного дослідження і виносяться на захист, слід віднести такі положення:
1. Запропоновано новий підхід до визначення підстав застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, які в роботі класифікуються на кримінально-правові, кримінально-процесуальні й фактичні.
2. Розроблено авторське визначення предмета доказування при обранні запобіжного заходу тримання під вартою як сукупності обставин, установлення яких необхідно для винесення законної й обґрунто¬ваної постанови судді про застосу¬вання до особи цього запобіжного за¬ходу. Наводяться аргументи щодо необхідності включення до структури предмета доказування обставин, що підлягають обов’язковому доказуванню (дані про злочин, у вчиненні якого підозрюється, обвинува¬чується особа, та обставини, пов’язані з необхідністю обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту), і факультативних обста¬вин (дані про особу, щодо якої обирається цей запобіжний захід, тощо).
3. Пропонується закріпити в Кримінально-процесуальному кодексі України (далі – КПК) положення про те, що взяття під варту як запобіжний захід застосовується в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п’ять років. Це дозволить знизити кількість арештів і надасть більш гуманного характеру здійснюваній кримінально-процесуальній політиці.
4. Визначена архітектоніка подання слідчого до суду про обрання до обвинуваченого (підозрюваного) запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Обґрунтована необхідність винесення прокурором постанови за результатами розгляду матеріалів, зібраних органами досудового слідства, щодо доцільності обрання обвинуваченому (підозрюваному) даного запобіжного заходу. У постанові вказуються правові мотиви та фактичні підстави прийнятого рішення.
5. Сформульовано кримінально-процесуальний механізм захисту інтересів потерпілого у разі відмови прокурора дати згоду на подання слідчого про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. В такому разі потерпілому доцільно надати право звертатися до суду з питанням про обрання до обвинуваченого (підозрюваного) цього запобіжного заходу.
6. Робиться висновок щодо необхідності закріплення на законодавчому рівні переліку обов’язкових додатків до подання органу дізнання, слідчого, прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
7. Підтримано думку, що при розгляді питання про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту доцільно проводити закрите судове засідання, оскільки це сприятиме зберіганню таємниці досудового слідства. Вважаємо, що ст.1652 КПК необхідно доповнити положенням, згідно з яким відповідне подання має розглядатися у закритому судовому засіданні, в якому повинна брати участь як сторона обвинувачення, так і сторона захисту.
8. Вперше визначена специфіка процесуального положення учасників цього судового розгляду. Запропонована їх класифікація на обов’язкових (прокурор, особа, щодо якої обирається цей запобіжний захід, захисник), факультативних – участь яких може бути необхідною для дослідження обставин, які мають значення для вирішення питання про застосування даного запобіжного заходу (особа, у провадженні якої перебуває справа, особа, яка здійснювала затримання, потерпілий, свідок), і ситуативних учасників – участь яких обумовлена особливостями суб’єкта злочину (перекладач, представники органів опіки й піклування, батьки та ін.). Наведені додаткові аргументи щодо необхідності обов’язкової участі захисника у даному судовому засіданні.
9. Розвинута ідея про те, що предметом судового розгляду при вирішенні питання про обрання до особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту є наявність зазначених у поданні підстав (кримінально-правових, кримінально-процесуальних і фактичних) для його застосування.
10. Обґрунтована доцільність надання права суду досліджувати докази (наприклад, викликати свідків, коли у процесі розгляду подання суддя дійде переконання, що саме вони можуть повідомити дані, на підставі яких суд винесе правомірне рішення щодо застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді взяття під варту).
11. Зазначається, що при встановленні суддею підстав для зміни кримінально-правової кваліфікації злочину на статтю Кримінального кодексу України (або іншу частину статті), яка передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше трьох років, йому слід надати право приймати рішення про зміну кваліфікації злочину і відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. При встановленні судом відсутності ознак складу злочину в діях підозрюваного, обвинуваченого, судді доцільно надати право виносити постанову про закриття провадження по кримінальній справі і відмову в обранні даного запобіжного заходу.
У дисертаційному дослідженні виявлена правова сутність рішень, які приймаються судом у зв’язку з наданням подання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, таких як: 1) обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту; 2) відмова в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту; 3) закриття провадження за поданням у разі, коли після закінчення строків тимчасового затримання орган дізнання, слідчий або прокурор не порушили питання про розгляд подання по суті; 4) обрання запобіжного заходу, не пов’язаного з триманням під вартою; 5) надання дозволу на затримання підозрюваного, обвинуваченого і доставку його в суд під вартою; 6) продовження строку затримання; 7) повернення подання прокуророві без розгляду; 8) окрема постанова в порядку ст. 232 КПК; 9) відкладення розгляду подання. Крім того, виходячи з наведеної пропозиції щодо доцільності надання судді права при наявності відповідних підстав змінювати кваліфікацію злочину та закривати провадження по кримінальній справі, суддя прийматиме також рішення 1) про зміну кваліфікації злочину і відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту; 2) про закриття провадження по кримінальній справі і відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
12. Отримав подальшого розвитку процесуальний порядок продовження судом строку затримання до 10 (15) діб у випадках, коли необхідно додатково вивчити дані про особу затриманого, з’ясувати інші обставини, які мають значення для прийняття рішення, або надати іншим особам можливості внести визначену судом заставу. У зв’язку з цим обґрунтовано необхідність повідомлення про прийняте рішення осіб, інтересів яких воно стосується. Крім того, конкретизовані обставини, які підлягають дослідженню суддею у разі, коли є сумніви щодо необхідності обрання особі запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, у зв’язку з чим продовжується строк затримання.
13. Запропонована архітектоніка подання слідчого (прокурора) до суду про продовження строку тримання під вартою. Його обґрунтування має комплексний характер і повинно включати підстави застосування і причини збереження даного запобіжного заходу, докази, які підтверджують, що злочин вчинено особою, яка тримається під вартою, виконані у зв’язку з розслідуванням по справі слідчі дії, а також ті дії, які ще необхідно виконати для встановлення обставин, що мають значення по справі. У випадку направлення до суду необґрунтованого подання, суддя повинен виносити постанову про відмову в продовженні строку тримання під вартою.
14. Робиться висновок щодо необхідності внесення змін до ч.3 ст. 1653 КПК, якими передбачити обов’язкову участь обвинуваченого у судовому засіданні при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою.
15. З’ясована специфіка процесуального положення осіб, які беруть участь у процесі оскарження рішення суду щодо застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, продовження строку тримання під вартою. Обґрунтована доцільність надання права апеляційного оскарження цих рішень суду також потерпілому, свідку та іншим особам, інтересів яких вони стосуються. Пропонується в окремих випадках збільшити передбачений законом строк розгляду апеляції до 3 діб у зв’язку з необхідністю виклику свідків, надання доказів тощо.
Практичне значення одержаних результатів полягає в актуальності порушених проблем та пропозицій щодо їх оптимального вирішення. Одержані результати можуть бути використані: а) у науково-дослідницькій сфері – для подальших досліджень кримінально-процесуальних проблем у сфері обрання та оскарження запобіжного заходу у вигляді взяття під варту; б) у законотворчій діяльності – висновки і пропозиції дисертанта можуть бути враховані при внесенні змін та доповнень до чинного кримінально-процесуального законодавства, при доопрацюванні проекту нового КПК України; в) у правозастосовній діяльності органів досудового слідства, прокурорів, суддів; г) у навчальному процесі – при підготовці навчальних посібників, підручників, курсів лекцій, методичних вказівок, а також при вивченні відповідних розділів кримінально-процесуального права.
Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана на кафедрі кримінального процесу Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, представлена та обговорена на засіданні кафедри, схвалена нею і рекомендована до захисту. Основні наукові положення, результати та висновки дисертації доповідалися на науково-практичних конференціях «Нове законодавство України та питання його застосування» (Харків, 26-27 грудня 2003 р.), «Актуальні проблеми правознавства» (Харків, 2004 р.), «Право обвинуваченого на кваліфікований захист та його забезпечення» (Харків – Київ, 1-2 грудня 2005 р.), а також на засіданнях кафедри кримінального процесу Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені автором у п’яти статтях, які опубліковано у фахових наукових виданнях, та трьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (350 найменувань) та додатків. Загальний обсяг дисертаційного дослідження – 215 с. (основний зміст становить 185 с.).

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, яке полягає у вивченні проблем обрання та оскарження запобіжного заходу у вигляді взяття під варту в досудовому провадженні по кримінальній справі та формулюванні окремих пропозицій щодо вдосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства.
1. Наукове та практичне значення має запропонований новий підхід до визначення підстав обрання за¬побіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які мо¬жуть бути умовно класифіковані на кримінально-правові, кримінально-процесуальні й фактичні.
2. Сукупність таких підстав визначає предмет доказування при обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, який охоплює: по-перше, дані про злочин, у вчиненні якого підозрюється (обвинува¬чується) особа; по-друге, дані про особу, щодо якої обирається даний запобіжний захід; по-третє, обставини, пов’язані з необхідністю обрання такого запобіжного заходу.
3. У роботі зосереджено увагу на вирішенні проблеми ефективності і правомірності застосування до обвинуваченого (підозрюваного) запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, у зв’язку з чим пропонується закріпити в КПК положення про те, що взяття під варту як запобіжний захід застосовується у справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п’ять років.
4. На підставі вивчення матеріалів слідчої і судової практики встановлені випадки направлення органом дізнання, слідчим до суду необґрунтованих подань про обрання до обвинуваченого (підозрюваного) запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Тому в дисертації обґрунтована необхідність закріплення на законодавчому рівні вимог щодо форми й змісту такого подання органу дізнання, слідчого.
Акцентується увага на тому, що гарантією правомірного застосування до особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту має бути винесення прокурором відповідної постанови, якщо він погоджується з поданням органу дізнання, слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. У випадку незгоди прокурора з даним поданням слідчого, його рішення має бути оголошено потерпілому, якому роз’яснюється право звертатися до суду з питанням про обрання до обвинуваченого (підозрюваного) цього запобіжного заходу.
5. З метою збереження таємниці досудового слідства і забезпечення охорони прав та законних інтересів осіб, щодо яких обирається цей запобіжний захід, пропонується проводити закрите судове засідання при розгляді подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
6. Наукове та практичне значення має визначення специфіки кримінально-процесуального положення учасників судового розгляду при вирішенні питання щодо застосування до обвинуваченого (підозрюваного) запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. На підставі цього в роботі запропонована класифікація на обов’язкових, факультативних та ситуативних учасників.
7. У дисертації наводяться додаткові аргументи, що предметом судового розгляду при вирішенні питання про обрання до особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту є наявність зазначених у поданні підстав (кримінально-правових, кримінально-процесуальних і фактичних) для його застосування.
8. На підставі аналізу норм чинного законодавства та практики його застосування автором досліджена правова природа рішень, які приймаються судом у зв’язку з розглядом подання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
9. Запропонована класифікація учасників судового розгляду при перевірці в апеляційному порядку правомірності рішення суду щодо застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження його строку. Визначена необхідність законодавчого розширення кола осіб, які вправі подати апеляцію на зазначені рішення суду. В роботі звертається увага на необхідність продовження встановленого законом строку розгляду апеляції до 3 діб у зв’язку з необхідністю виклику свідків, надання доказів тощо.
10. За результатами проведеного дослідження, розроблено низку законодавчих новел щодо вдосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абабков А. Защитить права потерпевшего // Рос. юстиция. – 1997. – № 3. – С. 16-17.
2. Абабков А. Право потерпевшего на судебную защиту // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 11, Право. – 1996. – № 3. – С.84-93.
3. Абдрахманов Р. Проблемы уголовно-процессуального задержания // – Законность. – 2003. – № 3. – С. 21-22.
4. Авдеев В.Н. Эффективность правового регулирования сроков содер-жания под стражей при производстве предварительного расследова-ния. Дисс… канд. юрид. наук. – М., 1997. – 215 с.
5. Адвокат в уголовном процессе: Учеб. пособие для вузов / Под ред. В.И. Сергеева. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2004. – 351с.
6. Азаров В. А, Таричко И. Ю. Функция судебного контроля в истории, теории и практике уголовного процесса России. – Омск: Омск. гос. ун-т, 2004. – 379 с.
7. Александрова Л.А. Публичность как основание уголовно-процессуального права. – М.: Юрлитинформ, 2007. – 144 с.
8. Аленін Ю. Публічна природа гарантій прав особи у кримінальному процесі // Право України. – 2003. – № 4. – С. 30-32.
9. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції у 2003 р.(за даними судової статистики) // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 5. – С. 27-31.
10. Ахпанов А. Н. Обеспечение прав и законных интересов личности при применении органами дознания мер процессуального принуж-дения: Автореф. дис…канд. юрид. наук: 12.00.09. – М., 1986. – 24 с.
11. Бабенко А., Яблоков В. Судебный контроль за предварительным расследованием необходимо расширить // Рос. юстиция. – 2000. – № 6. – С. 2-3.
12. Багаутдинов Ф. Состояние и перспективы судебного контроля // Рос. юстиция. – 2001. – № 3. – С. 24-26.
13. Багаутдинов Ф. Н. Обеспечение публичных и личных интересов при расследовании преступлений. – М.: Юрлитинформ, 2004. – 544 с.
14. Бакаєв Д. М., Зеленецкий В. С., Финько В. Д. Проку¬рорский надзор за законностью избрания мер пресечения в стадии предварительного расследования: Учеб. пособие. — X., 1986. – 285 с.
15. Барабаш А. С. Природа российского уголовного процесса, цели уго-ловно-процессуальной деятельности и их установление. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2005. – 257 с.
16. Безнасюк А., Абабков А. Государственная защита лиц, содействую- щих уголовному судопроизводству // Рос. юстиция. – 1997. – № 8. – С. 38-40.
17. Березняк В. Сучасні тенденції розвитку та застосування екстрадиції: європейський ордер на арешт // Право України. – 2006. – № 11. – С. 149-152.
18. Богдановский А. Избрание и продление срока заключения под стра-жу судом // Законность. – 2005. – № 2. – С. 28-32.
19. Бозров В. Процессуальный статус лица, задержанного в частном по-рядке // Законность. – 2005. – № 9. – С. 54-56.
20. Борисов В. І. Кримінальна відповідальність за завідомо незаконні затримання, привід або арешт // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. – 2004. – № 7. – С. 53-59.
21. Бортновська З. Реалізація права на свободу і особисту недоторкан-ність в українському кримінальному процесі // Право України. – 2003. – № 10. – С. 104-107.
22. Брусницын Л. В. Обеспечение безопасности лиц, содействующих уголовному правосудию: российский, зарубежный и международный опыт ХХ века (процессуальное исследование). – М.: Юрлитинформ, 2001. – 400 с.
23. Брусницын Л. Меры пресечения по УПК РФ: новеллы и старые ошибки // Уголовное право. – 2002. – № 3. – С. 70-72.
24. Брусницын Л. В. Некоторые проблемы обеспечения прав жертв пре-ступлений в российском уголовном процессе // Права человека в России и правозащитная деятельность государства. Сб. материалов Всероссийской научно-практической конференции. СПб., 2003. – С. 27.
25. Брусницын Л. К обеспечению прав жертв преступлений в досудеб-ных стадиях // Уголовное право. – 2004. – № 1. – С. 58-60.
26. Брусницын Л. В. Меры пресечения – меры безопасности для участ-ников уголовного процесса // Рос. юстиция. – 2005. – № 6. – С. 22-24.
27. Брынцев В. Д. Судебная власть /правосудие/. Итоги реформ 1992-2003гг. в Украине. – Х.: Ксилон, 2004. – 224 с.
28. Брынцев В.Д., Чернухин В.Г. Судебный контроль (теория и практи-ка). – Х.: Ксилон, 2001. – 204с.
29. Буланова Н.В. Заключение под стражу при предварительном рас-следовании преступлений: Науч.- метод. пособие / Под ред. доктора юрид. наук М. Е. Токаревой. – М.: Юрлитинформ, 2005. – 256 с.
30. Бущенко А.П. Практика Европейского суда по правам человека. Вип. 1. Статья 5 Конвенции о защите прав человека и основных сво-бод. – М.: Спарк, 2001. – 215с.
31. Бущенко А. П. К концепции заключения под стражу // Право і без-пека. – 2002. – № 1. – С. 34-37.
32. Варфоломеева Т. В. Защита в уголовном судопроизводстве. – К.: Рад. шк., 1998. – 204 с.
33. Василева О. Г. Проблемы ограничения неприкосновенности лично-сти в уголовном процессе: Дис…канд. юрид. наук: 12.00.09. – Уфа, 2002. – 193 с.
34. Верещагина А. В. Обеспечение права обвиняемого на защиту на до-судебных стадиях (по российскому дореволюционному законода-тельству) // Гос-во и право. – 2002. – № 5. – С. 79-84.
35. Волкотруб С. Г. Імунітет і проблеми його захисту в кримінальному судочинстві: Автореф. дис…канд. юрид. наук: 12.00.09. – Х., 2003. – 19с.
36. Вольский В. Задержание и доставление лица, причастного к совер-шению преступления // Законность. – 1998. – № 10. – С. 35-38.
37. Воронин В. Порядок действий судьи при решении вопроса о заклю-чении под стражу // Рос. юстиция. – 2002. – № 12. – С. 45-46.
38. Воронцова В. Основания применения мер пресечения по УПК РФ // Рос. следователь. – 2002. – № 9. – С. 8-11.
39. Гааг И. А. Судебное решение об аресте (заключении под стражу) в уголовном процессе России: Автореф. дис…канд. юрид. наук. – М., 2002. – 20 с.
40. Гавриш Т. С. Теорія та практика міжнародної допомоги в криміналь-них справах (проблеми сучасного співробітництва України): Моно-графія. – Х.: Право, 2006. – 192с.
41. Галаганов Е.А. Роль суда как субъекта доказывания в уголовном су-допроизводстве // Рос. судья. – 2003. – № 1. – С. 36-38.
42. Галузо В. Н. Судебный контроль за законностью и обоснованностью
содержания под стражей подозреваемых и обвиняемых на стадии предварительного расследования: Автореф. дис...канд. юрид. наук. – М., 1995. – 20 с.
43. Гловацький І. Ю. Діяльність адвоката-захисника у кримінальному процесі: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2003. – 352 с.
44. Головко Л.В. Дознание и предварительное следствие в уголовном процессе Франции. – М.: Спарк, 1995. – 130 с.
45. Горобец В. Принятие судебных решений о заключении под стражу // Рос. юсти¬ция. – 2002. – № 6. – С. 16-18.
46. Горский Г. Ф., Кокорев Л. Д., Элькинд П. С. Проблемы доказа-тельств в советском уголовном процессе. – Воронеж: Изд-во Воро-неж. ун-та, 1978. – 303 с.
47. Григорьев В.Н. Задержание подозреваемого.– М.: Учебно-консультат. центр, «ЮрИнфоР», 1999. – 542 с.
48. Гришин С. П. Активность суда и состязательность уголовного про-цесса. – Рос. судья. – 2006. – № 1. – С. 9-13.
49. Грошевой Ю. М. Проблема удосконалення законодавства, що регу-лює кримінально-процесуальну діяльність // Вісник Акад. прав. наук України. – 2003. – № 2 (33) –3 (34). – С. 686-698.
50. Грошевой Ю. М. Сущность судебных решений в советском уголов-ном процессе. – Х.: Вища школа. Изд-во при Харьк. гос. ун-те, 1979. – 143с.
51. Грузд Б., Сайкин Л. И законность, и обоснованность ареста // Рос. юстиция. – 1999. – № 12. – С. 43-44.
52. Грузд Б., Сайкин Л. При решении вопроса об аресте должно быть гарантировано “равенство возможностей” // Рос. юстиция. – 2003. – № 6. – С. 59-60.
53. Гуляев А.П., Данилюк С.А., Забарин С.Н. Задержание лиц, подозре-ваемых в совершении преступления: Учеб. пособие. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1988. – 44 с.
54. Гуляев А., Зайцев О. Как сократить время содержания под стражей? // Рос. юстиция. – 2002. – № 7. – С. 43-45.
55. Гуляев А., Зайцев О. Заключение под стражу на предварительном следствии // Законность. – 2003. – № 4. – С. 16-18.
56. Гусельникова Е. В. Заключение под стажу в системе мер
пресечения: Автореф. дис ... канд. юрид. наук. – Томск, 2001. – 19 с.
57. Гуськова А. П., Емельянов В. А. О практике судебного контроля за законностью и обоснованностью применения заключения под стра-жу в предварительном расследовании // Рос. судья. – 2004. – №. 4. – С. 11-14.
58. Гуткин И.М. Меры пресечения в советском уголовном процессе. – М., 1963. – 254 с.
59. Гуценко К. Ф., Головко Л. В., Филимонов Б. А. Уголовный процесс западных государств. – М.: ИКД «Зерцало-М», 2001.– 480 с.
60. Давыденко Л.М., Кондратьев А.В. Особенности задержания лица по подозрению в совершении преступления в соответствии с требова-ниями нового уголовно-процессуального законодательства // Право і безпека. – 2002. – № 2. – С. 27-31.
61. Давиденко С.В. Потерпілий як суб’єкт доказування // Вісник Хмель-ницького інституту регіонального управління і права. – 2004. – № 2. – С. 220-225.
62. Давыдов В. А. Заключение под стражу как мера пресечения: Авто-реф. дис…канд. юрид. наук: 12.00.08. – М., 1978. – 23 с.
63. Давыдов П. М., Якимов П. П. Применение мер процессуального принуждения по основам уголовного судопроизводства Союза ССР и союзных республик (учеб. и практ. пособие). – Свердловск: Юрид. инс-т, 1961. – 117 с.
64. Даньшин И. Н. Общетеоретические проблемы криминологии: моно-графия. – Х.: Прапор, 2005. – 224 с.
65. Даньшина Л. И. Возбуждение уголовного дела и предва¬рите¬льное рас¬следование в уголовном процессе России. – М.: Экзамен, 2003. – 192 с.
66. Де Сальвиа М. Прецеденты Европейского Суда по правам человека. Руководящие принципы судебной практики, относящейся к Евро-пейской конвенции о защите прав человека и основных свобод. Су-дебная практика с 1960 по 2002 г. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2004. – 1072 с.
67. Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою / http:// zakon. rada. gov. ua.
68. Деришев Ю. Следственный судья в досудебном производстве // Уголовное право. – 2004. – № 3. – С. 79-81.
69. Дроздов О. Право підозрюваного на захист при обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту // Юрид. вісн. України. – 2005. – № 29. – С. 6-7.
70. Друзин А. Угроза как признак преступления, предусмотренного ст. 321 УК РФ // Уголовное право. – 2003. – № 1. – С. 23-25.
71. Дубинский А. Я., Сербулов А. М. Меры пресечения в советском уго-ловном процессе: Учеб. пособие. – К.: КВШ МВД СССР им. Ф.Э, Дзержинского, 1980. – 52с.
72. Дуванський О. Законність затримання особи. Проблемні питання за-конності затримання особи та обрання їй запобіжного заходу у виді тримання під вартою у чинному КПК та у проекті нового КПК // Прокуратура, людина, держава. – 2005. – № 3. – С. 41-46.
73. Дуванський О. Затримання особи та обрання їй запобіжного заходу у вигляді взяття під варту: у чинному КПК України та у його проекті // Право України. – 2005. – № 6. – С. 61-63.
74. Європейська конвенція з прав людини. – К.: Фенікс. – 2005. – 60 с.
75. Європейська конвенція про видачу правопорушників 1957 р. /http:// zakon.rada.gov.ua /cgi-bin/laws/ main.cgi.
76. Европейский Суд по правам человека. Избранные решения: В 2 т. – М.: НОРМА, 2000. – Т. 1. – 856с.
77. Европейский Суд по правам человека. Избранные решения: В 2 т. – М.: НОРМА, 2000. – Т. 2. – 808с.
78. Європейський Суд з прав людини: Матеріали практики (2004-2005рр.). Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України. – Серія ІІ. Комен-тарі прав і законодавства. Вип.6. – Львів, 2006. – 440 с.
79. Еникеев З. Д. Проблемы эффективности мер уголовно-процессуаль¬ного пресечения. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1982. – 104 с.
80. Еникеев З. Д. Применение мер пресечения по уголовным делам: Учеб. пособ. – Уфа, 1988. – 84 с.
81. Ефименко В. Актуальные проблемы задержания и взятия под стра-жу на Украине // Юрид. практика. – 2005. – № 20 (386). – С. 20-21.
82. Ефимичев П. С., Ефимичев С. П. Сущность и содержание уголовно-процессуального задержания // Рос. следователь. – 2003. – № 5. – С. 3-7.
83. Жагловский В. Некоторые вопросы практики применения судами мер процессуального принуждения // Уголовное право. – 2004. – № 1. – С. 64-66.
84. Жданов А. Законность или обоснованность ареста? // Рос. юстиция. – 1999. – № 1. – С.48
85. Жеребятьев И. Судебный порядок выдачи разрешения на производ-ство отдельных процессуальных действий // Уголовное право. – 2005. – № 2. – С. 84-86.
86. Жеребятьев И., Шамардин А. Некоторые вопросы реализации пра-восудия в уголовном судопроизводстве // Уголовное право. – 2004. – № 3. – С. 82-84.
87. Жога Е. Ю. Арест как мера пресечения в уголовном процессе: Авто-реф. дис…канд. юрид. наук. – Саратов, 2001. – 21c.
88. Жуковский В. Связан ли судья доводами обвинения при решении вопроса об аресте? // Рос. юстиция. – 2003. – № 4. – С. 43-44.
89. Задорожній В. Затримання у кримінальному процесі: чиї інтереси потребують захисту? // Юрид. вісн. України. – 2005. – № 42. – С. 7.
90. Заїка С. О. Строки у кримінальному процесі України в контексті єв-ропейських стандартів: Автореф…канд. юрид. наук: 12.00.09. – К., 2006. – 20 с.
91. Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11. 11. 1992 р. / http: // zakon.rada.gov.ua.
92. Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990р./ http:// za-kon.rada.gov.ua.
93. Закон України «Про попереднє ув’язнення» від 30. 06. 1993 р. / http:// zakon.rada.gov.ua.
94. Застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (Мето-дичні рекомендації). – К.: Атіка, 2004. – 64с.
95. Затримання та взяття під варту в процесі дізнання та досудового слідства в Україні / В. І. Борисов, Н.В. Глинська, В.С. Зеленецький, О.Г. Шило. – Х.: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2004. – 160 с.
96. Захаров Д. О. Правова природа та система рішень апеляційного суду у кримінальному судочинстві: Дис…канд. юрид. наук: 12.00.09. – Х., 2005. – 204 с.
97. Звирбуль В.К., Жуков А.И. Некоторые вопросы прокурорского над-зора за точным исполнением законов в деятельности милиции по борьбе с уголовной преступностью //Вопросы криминалистики. – 1961. – № 1–2. – С. 68-94.
98. Зейкан Я. Некорректное задержание господина К. // Зеркало недели. – 2005. – № 17. – С. 4.
99. Зейкан Я. Проблемы упреждающего задержания // Юрид. практика. – 2005. – № 19 (385). – С. 14.
100. Зейкан Я. Права особи і затримання // Адвокат. – 2005. – № 8. – С. 40-46.
101. Зеленецкий В. С. Возбуждение государственного обвинения в советском уголовном процессе. – Х.: Вища шк., 1979. – 143 с.
102. Зеленецкий В. С. Возбуждение уголовного дела. – Х.: КримАрт, 1998. – 340 с.
103. Зеленецкий В. С., Глинская Н. В. Теория и практика обоснования решений в уголовном процессе Украины. – Х.: Страйд, 2006. – 336 с.
104. Зинатуллин З. З. Уголовно-процессуальное принуждение и его эф-фективность (Вопросы теории и практики). – Казань: Изд-во КУ, 1981. – 134 с.
105. Зинатуллин З. З. Уголовно-процессуальное доказывание. – Ижевск: Изд-во Удмурт. ун-та, 1993. – 179с.
106. Зинатуллин З. З., Зезянов В. В. Судебная власть и правосудие по уголовным делам: соотношение с судебным контролем // Рос. судья. – № 5. – 2005. – С. 18-20.
107. Золотарёв В. Г., Колоколов Н. А. Порядок рассмотрения судами хо-датайств орга¬нов предварительного расследования о заключении под стражу подозреваемых, обвиняемых, продлении срока содержа-ния под стражей обвиняемых: Науч.- прак¬т. пособие. – М.: ИГ «Юрист», 2002. – 48 с.
108. Золотарёв В. Г., Колоколов Н. А. Алгоритм ареста: Научно-практическое пособие. – Курск: Лицензия ГУИПП «Курск», 2002. – 31с.
109. Золотых В. Заключение под стражу по решению суда. Обобщение практики применения ст. 108 УПК РФ // Рос. юстиция. – 2002. – № 11. – С. 10-13.
110. Зубар В. Проблемні питання застосування кримінально-процесуального законодавства // Право України. – 2003. – № 11. – С. 85-89.
111. Ибрагимова А. М. Применение ареста в отношении несовершенно-летних // Рос. следователь. – 2005. – № 4. – С. 10-11.
112. Иващенко С. Проблемы заключения под стражу // Юрид. практика. – № 16 (382). – 2005. – С. 22.
113. Ивлиев Г. П. Основания и цели применения мер процессуального принуждения: Автореф…канд. юрид. наук: 12.00.09. – М. – 1986. – 25с.
114. Іллюк Ф. Взяття під варту: практика застосування запобіжного захо-ду // Юрид. вісн. України. – 2007. – № 8. – С. 1, 6.
115. Ильютченко Н. В. Незаконный арест: проблемы возмещения вреда // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 11, Право, 2002. – № 1. – С. 41-56.
116. И Юань. Задержание подозреваемого по УПК КНР // Правоведение. – 2004. – № 4. – С. 133-138.
117. И Юань. Заключение под стажу по УПК КНР // Правоведение. – 2004. – № 6. – С. 108-112.
118. Капинус Н. И. Процессуальные гарантии прав личности при приме-нении мер пресечения в уголовном процессе: Автореф. дис…д-ра юрид. наук. – М., 2001. – 22 с.
119. Капинус Н. Сомнения в обоснованности ареста влекут его отмену // Рос. юстиция. – 2001. – № 9. – С. 23-24.
120. Карпенко М. О. Особливості провадження в справах про зло¬чини неповнолітніх: Дис…канд. юрид. наук: 12.00.09. – Х., 2004. – 182 с.
121. Карпечкін П. Ф. Критерії класифікації функцій судів загальної юрисдикції // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 3. – С. 40-43.
122. Карпухин А. Д. Деятельность адвоката по защите прав и законных интересов подозреваемого на предварительном следствии // Рос. следователь. – 2003. – № 3. – С. 9-11.
123. Киртаев А. С. К вопросу о возмещении вреда, причинённого заклю-чением под стражу в порядке меры пресечения // Рос. следователь. – 2003. – № 4. – С. 24-26.
124. Кітура А. Взяття під варту та продовження строків тримання під ва-ртою // Вісн. прокуратури. – 2002. – № 5. – С. 59-61.
125. Клочков В. Прокурорський нагляд за законністю та обґрунтованістю обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою // Прокура-тура, людина, держава. – 2004. – № 6. – С. 41- 49.
126. Клочков В. Прокурорський нагляд за додержанням строків триман-ня під вартою // Прокуратура, людина, держава. – 2004. – № 8. – С. 57- 64.
127. Клочков В. Г. Судовий контроль законності та обґрунтованості за-стосування запобіжного заходу – взяття під варту: Автореф. дис. …канд. юрид. наук. – К., 1998. – 20 с.
128. Коврига 3. Ф. Уголовно-процессуальное принуждение. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1975. – 174 с.
129. Ковтун Н. Задержание подозреваемого: новые грани старых про-блем // Рос. юстиция. – 2002. – № 10. – С. 46.
130. Ковтун Н. Н. Судебный контроль в уголовном судопроизводстве России. – Н. Новгород: Нижегородская правовая академия, 2002. – 332 с.
131. Ковтун Н. Н., Кузнецов А. П. Судебный контроль законности и обоснованности задержания подозреваемого // Рос. судья. – 2004. – № 5. – С. 8-11.
132. Кодекс Украины об административных нарушениях. – Х.: Одиссей, 2005. – 280 с.
133. Кожевников И. Упорядочить полномочия следователя // Рос. юсти-ция. – 1997. – № 12. – С. 22-24.
134. Колоколов Н. А. Арест в суде: проблемы правового регулирования и практической реализации // Законность. – 1998. – № 5. – С. 24-27.
135. Колоколов Н. А. Судебный контроль в стадии предварительного расследования: Учеб. пособие. – М.: ЮНИТИ – ДАНА, Закон и пра-во, 2004. – 303 с.
136. Колоколов Н.А. Методика проведения судебно-следственных дейст-вий в стадии предварительного расследования. Науч.- практ. посо-бие. – М., 2004. – 357 с.
137. Конах Е.И., Парфенова М.В. Процессуальный статус и обеспечение прав подозреваемого. – М.: Юрлитинформ, 2005. – 96 с.
138. Конвенция ООН против транснациональной организованной пре-ступности /// http: // zakon.rada.gov.ua /cgi-bin/laws/ main.cgi.
139. Конвенция о правовой помощи и правовых отношениях по граждан-ским, семейным и уголовным делам (Кишинёв, 07.10.2002г.) / http: // zakon.rada.gov.ua /cgi-bin/laws/ main.cgi.
140. Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22. 01. 1993 р., Протокол до неї від 29.03.1997р. (ратифікований Законом України від 03. 03.1998р.) / http:// zakon.rada.gov.ua /cgi-bin/laws/ main.cgi.
141. Конституція України (з предметними матеріалами). – Х.: Інтелект-Прогрес, 2007. – 676 с.
142. Конституція України. Науково-практичний коментар / Ред. кол. Та-цій В. Я., Битяк Ю. П., Грошевий Ю. М. та ін.. – Х.: Право. – К., Концерн видавничий дім «Ін Юре», 2003. – 800 с.
143. Корж В. П. Участие прокурора в рассмотрении материалов судебной проверки о законности и обоснованности ареста: Учеб.- метод. по-собие. – Х., 1997. – 47 с.
144. Корнуков В. М. Меры процессуального принуждения в уголовном судопроизводстве. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1978. – 137 с.
145. Короткий Н.Н. Гарантии неприкосновенности личности в уголовном процессе. – М., 1996. – 96 с.
146. Коротков А.П., Тимофеев А.В. 900 ответов на вопросы прокурорско-следственных работников по применению УПК РФ: Комментарий. – М.: Экзамен, 2004. – 450 с.
147. Корчева Т.В. Проблеми діяльності захисника у досудовому прова-дженні та в суді першої інстанції: Дис…канд. юрид. наук: 12.00.09. – Х., 2006. – 208 с.
148. Костюченко О. Ю. Апеляційне оскарження судових рішень у кримі-нальному процесі України: Монографія. – К. Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2006. – 182 с.
149. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та ін.; За заг. ред. В. В. Сташи-са, В. Я. Тація. – Вид. третє, переробл. та доповн. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2006. – 1184 с.
150. Кримінальний процес України: Підручник / Ред. Михеєнко М. М., Нор В. Т., Шибіко В. П. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Либідь, 1999. – 536 с.
151. Кримінальний процес України: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / Ю. М. Грошевий, Т. М. Мірошниченко, Ю. В. Хоматов та ін.; За ред. Ю. М. Грошевого та В. М. Хотенця. – Х.: Право, 2000. – 496 с.
152. Кримінально-процесуальний кодекс України (з предметними матеріалами). – Х.: Інтелект-Прогрес, 2007. – 858 с.
153. Кругликов А. Дикарев И. О сущности и проблемах избрания судьёй меры пресечения в виде заключения под стражу в отсутствие обви-няемого // Уголовное право. – 2006. – №1. – С. 88-90.
154. Круглов И. В., Бопхоев Х. В. Фактическое задержание и доставле-ние лица, задержанного по подозрению в совершении преступления // Рос. следователь. – 2005. – № 5. – С. 2-5.
155. Кудин Ф. М. Теоретические основы принуждения в советском уго-ловном судопроизводстве: Автореф. дис…д-ра юрид. наук: 12.00.09. – К., 1987. – 44 с.
156. Куйбида Р. Содержание под стражей: внесены изменения в УПК // Юрид. практика. – 2003. – № 22 (284). – С. 4.
157. Кузняк В. Хто має змінити запобіжний захід? // Закон і бізнес. – 2003. – № 20. – С. 7.
158. Куликов В. А. Личная неприкосновенность как право человека и принцип российского уголовного процесса: Автореф…канд. юрид. наук: 12.00.09. – Саратов, 2001. – 26с.
159. Курило О. Особливості розгляду справ про взяття особи під варту та продовження строків тримання під вартою // Юрид. Україна. – 2005. – № 8. – С. 64-68.
160. Курільчук І. Межі судового контролю в досудових стадіях криміна-льного процесу // Право України. – 2006. – № 4. – С. 119-122.
161. Кутуев Э. К. Заключение под стражу и содержание под стражей: со-стояние, проблемы, перспективы. – СПб., 1999. – 350 с.
162. Куцова Є.Ф. Гарантии прав личности в советском уголовном про-цессе (предмет, цель, содержание). – М.: Юрид. лит, 1973. – 200 с.
163. Лазарева В. А. Судебная власть и её реализация в уголо¬вном про-цессе. – Самара: Изд-во «Самарский ун-т», 1999. – 136 с.
164. Лазарева В. А. Теория и практика судебной защиты в уголовном процессе. – Самара: Изд-во «Самарский ун-т», – 2000. – 232с.
165. Лазарева В. А. Судебная власть и уголовное судопроизводство. – Гос-во и право. – 2001. – № 5. – С. 49-56.
166. Ларин А. М., Мельникова Э.Б., Савицкий В.М. Уголовный процесс России. Лекции-очерки. – М.: БЕК, 1997. – 324 с.
167. Лебедев В. М. Судебная власть в современной России. – СП.б: Лань, 2001. – 384 с.
168. Лившиц Ю. Д. Меры пресечения в советском уголовном процессе. – М: Юрид. лит-ра, 1964. – 138 с.
169. Лопаткина Н. Судебный контроль в ходе досудебного производства по уголовному делу // Законность. – 2002. – № 8. – С. 32-33.
170. Лупинская П. А. Решения в уголовном судопроизводстве: теория, за-конодательство и практика. – М.: Юристъ, 2006. – 174 с.
171. Мазур О. Забезпечення охорони майнових прав особи, яка затрима-на за підозрою у вчиненні злочину // Юрид. Україна. – 2005. – № 12. – С. 66-70.
172. Макаренко И. Заключение под стражу и производство некоторых следственных действий с участием несовершеннолетних подозре-ваемых, обвиняемых // Законность. – 2004. – № 6. – С. 44-46.
173. Макаркин А. И. Состязательность на предварительном следствии / Науч. ред. докт. юрид. наук, проф. В.В. Вандышев. – СПб.: Юрид. Центр Пресс, 2004. – 175 с.
174. Малина Е. А. Заключение под стражу в российском уголовном про-цессе: Дис…канд. юрид. наук. – Краснодар, 2001. – 185 с.
175. Маляренко В. Т. Кримінальний процес України: стан та перспективи розвитку: Навч. посібник. – К., 2004. – 600 с.
176. Маляренко В. Т. Перебудова кримінального проце¬су України в кон-тексті європейських стандартів: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 512 с.
177. Маляренко В. Т., Пилипчук П. П. Межі судового контролю за доде-ржанням прав і свобод людини в стадії попереднього розслідування кримінальної справи // Право України. – 2001. – № 4. – С. 40-44.
178. Марітчак Т. М. Застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту місцевими та апеляційними судами // Вісн. Верхов. Суду України. – 2002. – № 6 (34). – С. 37- 40.
179. Маркуш М. А. Принцип змагальності в кримінальному процесі Укра-їни: Монографія. – Х.: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2007. – 208 с.
180. Мартыняхин Л. Ф. О функциях и полномочиях суда в досудебном производстве // Рос. судья. – 2004. – № 8. – С. 11-13.
181. Маринів В. І. Принцип особистої недоторканості в кримінальному процесі України: Дис…канд. юрид. наук: 12.00.09. – Х., 1999. – 196с.
182. Маринів В., Шило О. Застосування щодо підсудного запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та його оскарження // Прокуратура, людина, держава. – 2005. – № 12. – С. 92-97.
183. Маслов И. В. Актуальные проблемы правовой регламентации про-цессуальных сроков в досудебном производстве по уголовным де-лам: Автореф. дис…канд. юрид. наук. – М., 2003. – 19 с.
184. Маслов И. Судебный порядок заключения под стражу // Законность. – 2005. – № 3. – С. 28-29.
185. Международная защита прав человека: Документы и комментарии. – Х.: ООО «Синтекс, ЛТД», 1998. – 300 с.
186. Мельников В. Ю. Судебный контроль за обоснованностью и закон-ностью задержания подозреваемого // Рос. судья. – 2003. – № 8. – С. 20-24.
187. Мельников В. Ю. Процессуальное оформление задержания заподоз-ренного лица и его допрос // Рос. следователь. – 2003. – № 9. – С. 25-31.
188. Меры процессуального принуждения в досудебном производстве по уголовным делам / Под ред. докт. юрид. наук М. Е. Токаревой. – М.: Юрлитинформ. – 2005. – 184 с.
189. Мизулина Е. Новый порядок ареста и задержания соответствует Конституции РФ и международным правовым стандартам // Рос. юстиция. – 2002. – № 6. – С. 14-15.
190. Мінімальні стандартні правила ООН щодо заходів, не пов’язаних із позбавленням волі (Токійські правила), прийняті Резолюцією Гене-ральної Асамблеї ООН від 14.12. 90 р. // http:// zakon.rada.gov.ua /cgi-bin/laws/ main.cgi.
191. Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються
відправлення правосуддя відносно неповнолітніх (Пекінські прави-ла), при¬йняті Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 10. 12. 1985 р. / http:// zakon.rada.gov.ua /cgi-bin/laws/ main.cgi.
192. Мирза Л. С. Доступ к правосудию в процессе обжалования в суд действий и решений органов, ведущих расследование // Рос. судья. – 2004. – № 2. – С. 22-26.
193. Мирза Л. С. Соотношение правосудия и судебного контроля // Дай-джест официальных материалов и публикаций периодической печати конституционного правосудия в странах СНГ и Балтии. – 2004. – № 5. – Часть 1. – С. 159-164.
194. Михайлина Ю. Гусинский сидел в Бутырке незаконно по мнению Европейского Суда // Дайджест официальных материалов и публи-каций периодической печати конституционного правосудия в стра-нах СНГ и Балтии. – 2004. – № 12. – Часть 1. – С. 136.
195. Михайлов В. А. Уголовно-процессуальные меры пресечения в судо-производстве Российской Федерации. – М., 1997. – 345 с.
196. Михеенко М. М. Доказывание в советском уголовном процессе. – К. – Вища школа. Изд-во при Киев. ун-те, 1984. – 133 с.
197. Михеєнко М. М., Шибіко В. П., Дубинський А. Я. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України / Відп. ред. В. Ф. Бойко, В. Г. Гончаренко. – К.: Юринком, 1997. – 624 с.
198. Міщенко С. М., Солоткий С. А. Взяття під варту та продовження стро¬ків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідс-тва // Віс¬н. Верховн. Суду України. – 2003. – № 5. – С. 43-48.
199. Міщенко С. М., Солоткий С. А. Узяття під варту: особливості судо-вого розгляду подань та законодавчі прогалини // Закон і бізнес. – 2003. – № 10. – С. 6-7.
200. Модельный уголовно-процессуальный кодекс для государств-участников СНГ: Рекомендательный законодательный акт. Принят на седьмом пленарном заседании Межпарламентской Ассамблеи го-сударств-участников Содружества независимых государств 17 фев-раля 1996г. – М., 1996. – 327с.
201. Молдован В. В., Молдован А. В. Порівняльне кримінально-процесуальне право: Україна, ФРН, Франція, Англія, США: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 400с.
202. Муратова Н. Г., Чулюкин Л. Д. Понятие и правовая природа судеб-ного контроля по уголовным делам // Рос. судья. – 2004. – № 3. – С. 15-18.
203. Назаренко В. Санкция прокурора или судебное решение // Закон-ность. – 2000. – № 12. – С. 34-35.
204. Назаренко В. Судебный контроль при расследовании преступ¬лений // Законность. – 2003. – № 6. – С. 4-6.
205. Назаров А. Д. Влияние следственных ошибок на ошибки суда. – СПб.: Юрид. центр Пресс. – 2003. – 323 с.
206. Назаров С. Задержание – “иное” процессуальное действие // Рос. юстиция. – 2003. – № 7. – С. 48-49.
207. Наказ Генерального прокурора України № 3-гн від 30. 03. 2004 р. «Про завдання та організацію роботи прокурорів у судовому розгляді кримінальних справ» / http:// zakon.rada.gov.ua.
208. Наказ Генерального прокурора України «Про організа¬цію прокурор-ського нагляду за додержанням законів органами, які проводять діз-нання та досудове слідство» №4/1 від 20. 04. 04 р. /http:// zakon. rada. gov. ua.
209. Научно-практический комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации / Под общ. ред. В.М. Лебедева; Науч. ред. В.П. Божьев. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Спарк, 2004. – 1151 с.
210. Никифоров С. Полномочия суда в стадии досудебного производства // Законность. – 2003. – № 5. – С. 44-45.
211. Никифоров С. Судебная власть и правосудие по уголовным делам: соотношение с судебным контролем // Рос. судья. – 2005. – № 5. – С. 18-24.
212. Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України / За ред. Грошевого Ю. М. – Х.: Право, 2002. – 150 с.
213. Озерська А. До проблеми регламентації затримання у кримінально-му процесі України // Адвокат. – 2005. – № 10. – С. 16-18.
214. Омеляненко Г. Адаптація кримінально-процесуального законодав-ства України про судочинство у справах неповнолітніх до міжнаро-дних Мінімальних стандартів // Право України. – 2002. – № 5. – С. 79-83.
215. Онопенко В. Взяття під варту – необхідність чи виняток? // Укр. юрист. – 2003. – № 1. – С. 17-19.
216. Определение Конституционного Суда Российской Федерации по жа-лобе гражданина Панфилова Руслана Петровича на нарушение его конституционных прав статьёй 92 Уголовно-процессуального кодек-са РСФСР от 21 декабря 2000 г. // Рос. газета. – 2001. - № 47. – С. 5.
217. Определение Конституционного Суда Российской Федерации об от-казе в принятии к рассмотрению запроса Березовского городского суда Свердловской области о проверке конституционности части второй статьи 91, части третьей и пункта 3 седьмой статьи 108 Уго-ловно-процессуального кодекса Российской Федерации от 04 декаб-ря 2003г. // Дайджест официальных материалов и публикаций перио-дической печати конституционного правосудия в странах СНГ и Балтии. – 2004. – № 2 (2). – С. 13-18.
218. Определение Конституционного Суда Российской Федерации об от-казе в принятии к рассмотрению запроса коллегии по уголовным де-лам Мурманского областного суда о проверке конституционности пункта 3 части седьмой статьи 108 Уголовно-процессуального ко-декса Российской Федерации от 06 февраля 2004 г. // Дайджест офи-циальных материалов и публикаций периодической печати консти-туционного правосудия в странах СНГ и Балтии. – 2004. – № 8 (2). – С. 33-36.
219. Определение Конституционного Суда Российской Федерации об от-казе в принятии к рассмотрению жалоб гражданина Чалова Валерия Львовича на нарушение его конституционных прав положениями статей 10, 108, 109 и 402 Уголовно-процессуального кодекса Россий-ской Федерации от 22 января 2004г. // Дайджест официальных мате-риалов и публикаций периодической печати конституционного пра-восудия в странах СНГ и Балтии. – 2004. – № 9. – С. 25-28.
220. Определение Конституционного Суда Российской Федерации по жа-лобе гражданина Республики Таджикистан Насруллоева Хабибуло на нарушение его конституционных прав частями первой и второй статьи 466 Уголовно-процессуального кодекса Российской Федера-ции от 04.04.2006 г. // Дайджест официальных материалов и публи-каций периодической печати конституционного правосудия в стра-нах СНГ и Балтии. –2006. – № 14. – С. 20-24.
221. Осмоналиев К. М. Некоторые проблемы гуманизации уголовно-процессуальной политики: рецензия на социологическое исследова-ние В. И. Руднева «Заключение под стражу и проблемы уменьшения количества лиц, находящихся в следственных изоляторах», 2002 // Рос. следователь. – 2005 – № 8. – С. 60-61.
222. Основания и порядок применения меры пресечения – заключение под стражу (Научно-методические рекомендации для прокуроров и следователей). – М., 2004. – 35 с.
223. Павлишин А. А., Солдатенко А. В. Проблеми оскарження рішення суду (судді) про взяття під варту, прийнятого на судових стадіях // Життя і право. – 2004. – № 1. – С. 61- 65.
224. Паневін В. Хто має право змінити запобіжний захід // Закон і бізнес. – 2003. – № 20. – С. 6.
225. Панов Н. И. Квалификация насильственных преступлений. – Х.: Юрид. инс-т, 1986. – 54 с.
226. Парфёнова М. В. Охрана конституционных прав подозреваемого и обвиняемого в досудебных стадиях уголовного процесса России. – М.: Юрлитинформ, 2004. – 184 с.
227. Петрухин И. Л. Свобода личности и уголовно-процессуальное при-нуждение. – М