КРИМІНАЛІСТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ПОДОЛАННЯ ПРОТИДІЇ РОЗСЛІДУВАННЮ

Краткое описание

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………….…………………… 3

ВСТУП...................................................................................……….............4

РОЗДІЛ 1. Поняття та сутність протидії розслідуванню........………..14

1.1. Протидія розкриттю та розслідуванню злочинів як елемент
злочинної діяльності..................................................................……............14
1.2. Форми та методи протидії розслідуванню...............……....……....…32
1.2.1. Класифікація видів і форм протидії розслідуванню.......….………32
1.2.2. Форми і методи протидії розслідуванню...........................………...44
1.3. Проблеми вивчення протидії розслідуванню та розробки
заходів її подолання.........................................................................……….66

РОЗДІЛ 2. Правові основи, організація і тактика подолання
протидії розслідуванню...............................................................……….. 82
2.1. Правові основи боротьби з протидією розслідуванню.....…………..82
2.1.1. Кримінально-правові засоби попередження і подолання
протидії розслідуванню.................................................................…..…….84
2.1.2. Кримінально-процесуальні засоби подолання
протидії розслідуванню......................................................................……. 95
2.2. Організаційні і тактичні заходи подолання протидії
розслідуванню...............................................................................……...…121
2.3. Попередження протидії розслідуванню................................….…....155

ВИСНОВКИ..............................................................................….…..…..177

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.........................…..….……..181

ДОДАТКИ.....................................................................................……….213

ВСТУП

Злочинність, особливо організована, являє реальну загрозу безпеці суспільства та є одним з факторів політичної та соціально-економічної нестабільності у державі. Питання боротьби зі злочинності набули особливої актуальності в даний час, у зв’язку з кількісними та якісними змінами в структурі злочинності, що характеризуються появою нових видів злочинів, удосконаленням способів їх скоєння і приховування, зростанням професіоналізму злочинців, їх високою технічною оснащеністю, формуванням організованої злочинності. Змінилися динаміка та структура злочинних посягань, значно зріс ступінь їх суспільної небезпеки та латентизації, зросла питома вага злочинів, які скоюються організованими злочинними угрупованнями. Одночасно із зростанням злочинності достатньо низькими залишаються показники розкриття злочинів, якість розслідування, збільшуються строки провадження у кримінальних справах, зростає кількість справ, які повертаються на додаткове розслідування.
Поряд з цим, однією з основних причин недостатньо ефективної діяльності правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю є успішна протидія розкриттю та розслідуванню злочинів з боку злочинців, інших осіб, які не зацікавлені у встановленні об’єктивної істини в кримінальних справах, яка останнім часом набула значних масштабів. З активною протидією зустрічалися 82% опитаних керівників органів внутрішніх справ, 77,4% суддів, 62% оперативних працівників, 60,7% слідчих; протидіяли розслідуванню 23,3% громадян. Застосування лише правових заходів боротьби з окремими формами протидії розслідуванню позитивного впливу на поліпшення стану з її подоланням не справило.
Актуальність теми. Останніми роками криміналістика поповнилася деякими важливими теоретичними дослідженнями з проблем протидії розслідуванню, зібрано та проаналізовано певний матеріал. Відзначено актуальність подолання протидії, запропоновані поняття “протидія розслідуванню” та “приховування злочинів”, аналізуються види і форми протидії, розроблено деякі практичні рекомендації по подоланню окремих з них.
Проте, в цілому, дана проблема ще далека до свого остаточного вирішення: відсутнє єдине визначення протидії розслідуванню, яке включало б всі основні риси даного явища, з якого була б зрозумілою його сутність і мета; не вивченими залишаються механізм і форми протидії, особливо в умовах злочинності, яка якісно змінилася. Увагу криміналістів займали питання подолання деяких проявів протидії розслідуванню, переважно, у формі приховування злочинів (праці Р.С.Бєлкіна, І.А.Бобракова, М.В.Даньшина, С.Ю.Журавльова, В.П.Лаврова, І.М.Лузгіна, І.А.Ніколайчука та ін.). Практика ж діяльності правоохоронних органів і проведені дослідження свідчать, що приховування злочину є лише однією, далеко не основною формою протидії розслідуванню. Якісні зміни, що відбулися у структурі злочинності, вплинули і на протидію розслідуванню, яка зараз від окремих проявів переросла в систему активних, цілеспрямованих дій, є обов’язковим елементом злочинної діяльності, внаслідок чого існуючі рекомендації по подоланню протидії виявляються недостатньо ефективними. Основним змістом протидії в даний час виступають різні форми впливу (психологічні, фізичні, організаційні) на всіх учасників кримінального процесу. Протидія найчастіше здійснюється в комплексі, що робить її найбільш результативною та небезпечною.
В теперішній час для ефективного подолання протидії розслідуванню необхідні нові засоби та методи, в тому числі нетрадиційні (використання поліграфу, методу гіпнорепродукції та ін.). Системі протидії слід протиставити адекватну систему засобів, методів боротьби з нею. Проте, незважаючи на актуальність даного аспекту, такий підхід до вирішення проблеми протидії в криміналістиці не розглядався і практично не розроблений. Для вирішення існуючої проблеми подолання протидії розслідуванню необхідно виявити закономірності, характерні в сучасних умовах тенденції протидії, узагальнити існуючу практику боротьби з протидією, й на основі чинного законодавства обґрунтувати основні напрями створення системи засобів і методів подолання протидії розслідуванню.
Недостатність науково-теоретичних досліджень проблем протидії розслідуванню, засобів її подолання, з одного боку, а також існуючі у зв'язку з цим в сучасних умовах боротьби зі злочинністю потреби слідчої практики, з іншої, обумовили актуальність теми дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами планами, темами.
Тема дисертаційного дослідження передбачена Планом науково-дослідної роботи Національної академії внутрішніх справ України. Обраний напрям дослідження базується на основних положеннях Концепції боротьби з корупцією на 1998-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 24 квітня 1998 року № 367; Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376, а також Указів Президента України від 18 лютого 2002 року № 143 “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян”, від 6 лютого 2003 року № 84 “Про невідкладні додаткові заходи посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією”, від 9 лютого 2004 року № 175 “Про систему заходів щодо усунення причин та умов, які сприяють злочинним проявам і корупції”.
Мета і задачі дослідження. Метою даної роботи є розгляд теоретичних положень створення системи заходів подолання протидії розслідуванню, розробка правових, організаційних і тактичних засобів подолання протидії; формулювання рекомендацій, які підвищують ефективність розслідування в умовах протидії, а також законодавчих пропозицій у контексті теми, що досліджується.
Поставлена мета обумовила необхідність вирішення наступних завдань:
- охарактеризувати особливості протидії в сучасних умовах;
- розкрити сутність і поняття протидії розслідуванню;
- розробити класифікацію видів і форм протидії;
- визначити і систематизувати причини та умови, які обумовлюють протидію;
- обґрунтувати і визначити основні напрями створення системи заходів подолання протидії розслідуванню;
- обґрунтувати пропозиції щодо удосконалення кримінально-правових та процесуальних засобів подолання протидії розслідуванню;
- розробити науково обґрунтовані практичні рекомендації з подолання та попередження протидії.
Об'єктом дослідження є протидія розслідуванню як елемент злочинної діяльності.
Предметом дослідження є правові, методичні, організаційні й тактичні засоби та методи подолання протидії розслідуванню злочинів.
Методи дослідження. Теоретичним фундаментом дисертаційного дослідження є діалектико-матеріалістичний метод наукового пізнання соціально-правових явищ і засновані на ньому загальнонаукові та спеціальні методи. В процесі дослідження використовувались як теоретичні, так і емпіричні методи дослідження. Такий загальнонауковий метод, як історико-правовий - використовувався з метою аналізу становлення поняття “протидія розслідуванню”; статистичний - для дослідження масштабів і тенденцій розвитку протидії розслідуванню та ефективності діяльності правоохоронних органів в її подоланні. Для вирішення окремих теоретичних і прикладних завдань використовувалися конкретно-соціологічні методи: аналіз, анкетування, опитування, узагальнення, які дали можливість розкрити уявлення практичних працівників правоохоронних органів, суду, населення щодо характеру явища, яке досліджується, і забезпечили емпіричну базу дослідження; порівняльний і системно-структурний методи дозволили розкрити природу і сутність протидії розслідуванню, її роль і місце в злочинній діяльності.
Сформульовані в дисертації теоретичні висновки грунтуються на працях вітчизняних і зарубіжних вчених в галузі криміналістики, кримінального процесу, кримінального та адміністративного права, кримінології, юридичної психології, оперативно-розшукової діяльності, соціології: Р.С. Бєлкіна, В.П. Бахіна, С.Ю. Журавльова, В.М. Карагодіна, В.О. Коновалової, В.С. Кузьмічова, В.П. Лаврова, І.М. Лузгіна, В.О. Образцова, В.В. Трухачова, В.Ю. Шепітька та інших, при опрацюванні яких використовувався комплексний міжгалузевий підхід і метод порівняльного аналізу наукової та методичної літератури.
Нормативно-правову основу дослідження склали: міжнародно-правові акти, присвячені захисту прав і свобод особи, які ратифіковані Україною, Конституція України, чинне адміністративне, кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство України, інші закони та підзаконні акти, спрямовані на боротьбу зі злочинністю.
Емпіричну основу дисертації склали результати досліджень практики діяльності правоохоронних органів: опитування за спеціально розробленими анкетами 3546 осіб, з них: 675 начальників міськрайорганів внутрішніх справ, 397 слідчих, 400 оперативних працівників МВС, Служби безпеки, податкової міліції, 164 судді, 62 адвокати, 458 громадян, 128 викладачів і наукових співробітників вузів МВС та Міністерства освіти і науки України, 529 слухачів і студентів юридичних вузів, 733 засуджених; аналіз матеріалів кримінальних справ, які знаходились у провадженні, зупинені, закриті провадженням; аналіз оглядів судово-слідчої практики, офіційних звітів і довідок правоохоронних та судових органів; статистичні дані про результати діяльності правоохоронних органів і суду за період 1998-2004 рр.
У вивченні та узагальненні питань підготовленості слідчих, оперативних працівників, слухачів і студентів до виявлення, попередження та подолання протидії розслідуванню автором використаний особистий досвід слідчої діяльності та досвід викладання криміналістики в Національній академії внутрішніх справ України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є першим в Україні монографічним комплексним дослідженням проблеми протидії розслідуванню як елемента злочинної діяльності, закономірностей її прояву, розпізнавання, правових, організаційних і тактичних основ подолання протидії. У дисертації обгрунтовується ряд нових теоретичних положень і висновків, які розширюють наукове уявлення про протидію розслідуванню.
До найбільш істотних з них, що, на думку автора, складають новизну, належать:
1) Вперше зроблено висновок, що в сучасних умовах протидію слід розглядати як обов'язковий елемент злочинної діяльності, який забезпечує її тривале та безпечне існування; відзначено недостатність використання існуючого тактичного арсеналу засобів подолання протидії та аргументована необхідність його доповнення новими засобами і методами, у тому числі нетрадиційними, запропоновані основні напрямки їх застосування; виходячи з особливостей протидії в сучасних умовах, визначена необхідність створення системи заходів її подолання та охарактеризовані основні напрями діяльності державних структур по створенню даної системи; запропоновані, систематизовані та охарактеризовані основні напрями комплексного підходу до створення системи заходів попередження протидії розслідуванню.
2) Набуло подальшого розвитку бачення сутності та змісту протидії розслідуванню, сформульовано авторське визначення даного правового явища; обґрунтована необхідність створення окремого криміналістичного вчення про протидію розслідуванню, засоби і методи її подолання для комплексного та всебічного вивчення даного явища.;
3) Узагальнено та систематизовано види, форми протидії, представлено їх авторську класифікацію; сформульовані теоретичні основи й практичні рекомендації щодо застосування організаційних і тактичних засобів подолання протидії розслідуванню.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки і пропозиції вносять певний вклад у розвиток криміналістики, сприяють підвищенню ефективності діяльності правоохоронних органів по подоланню протидії розслідуванню злочинів. Більшість положень і рекомендацій дисертації мають прикладний характер і спрямовані на використання їх слідчими та працівниками органів дізнання для виявлення, попередження й подолання способів протидії; можуть використовуватися при підготовці слідчих і працівників органів дізнання в юридичних навчальних закладах, в системі службової підготовки для навчання їх своєчасному прогнозуванню, попередженню і подоланню протидії, а також можуть бути використані в навчальному процесі при вивченні курсу криміналістики. Обґрунтувано пропозиції щодо удосконалення кримінально-правових і процесуальних засобів подолання протидії, внесення змін до чинного Кримінального, Кримінально-процессуального кодексу, інших нормативно-правових актів України; наведено рекомендації щодо подолання протидії розслідуванню з боку організованих злочинних угруповань, адвокатів.
Основні положення і практичні рекомендації за матеріалами дослідження було впроваджено в практичну діяльність слідчих підрозділів ГУ МВС України в Київській області для використання при проведенні занять по службовій підготовці (акт впровадження від 18 квітня 2003 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане самостійно, на основі власних досліджень автора, усі сформульовані науково-теоретичні положення і висновки обґрунтовані чинним законодавством, відомчими нормативними актами, положеннями криміналістики, кримінального процесу, судової психології та інших наук. Всі висновки дисертації спираються на наукові праці автора, підтверджуються науковими статтями й оголошенням результатів дослідження на наукових і науково-практичних конференціях з проблем боротьби зі злочинністю.
У співавторстві з Г.П. Мигрин підготовлено статтю “Протидія розслідуванню у сфері податкових злочинів”, в якій дисертант розробив анкету і провів обробку даних опитування слідчих і оперативних працівників податкової міліції, що складає 50 % обсягу. У співавторстві з В.П. Бахіним та Н.С. Карповим підготовлено статтю “Противодействие расследованию: мнение практиков и населения”, у якій дисертант провів опитування практичних працівників правоохоронних органів (начальники міськрайорганів внутрішніх справ, їх заступники, слідчі, оперативні працівники), а також слухачів, студентів, громадян, що складає 30% обсягу статті. У співавторстві з Н.С. Карповим підготовлено статтю “Сучасні проблеми подолання протидії розслідуванню”, у якій дисертант сформулював положення щодо покращення діяльності правоохоронних органів по подоланню протидії розслідуванню, провів аналіз джерел за темою статті, що складає 50% обсягу.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження обговорювалися на засіданні кафедри криміналістики Національної академії внутрішніх справ України. Основні теоретичні положення дисертації доповідалися на наукових і науково-практичних конференціях: науково-практичній конференції “Органи внутрішніх справ на початку третього тисячоліття: проблеми протидії злочинності” (Дніпропетровськ, 27-28 жовтня 2000 року), міжнародній науково-практичній конференції “Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів в сучасних умовах” (Київ, 22-23 березня 2001 року); науково-практичній конференції “Теорія та практика застосування чинного кримінального і кримінально-процесуального законодавства у сучасних умовах” (Київ, 25 квітня 2002 року), міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми сучасної криміналістики” (м.м.Сімферополь-Алушта, 19-22 вересня 2002 року), регіональному “круглому столі” “Актуальні проблеми кримінального і кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування” (Хмельницький, 21-22 лютого 2003 р.).
Окремі положення дисертації були використані: у навчальному процесі Одеського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ МВС України - для проведення занять по спецкурсу “Організація розкриття і розслідування злочинів на транспорті” (акт впровадження від 14 листопада 2001 р.); Національної академії внутрішніх справ України при викладанні спецкурсів “Організація та сучасні проблеми боротьби з корупцією та організованою злочинністю”, “Організація і тактика боротьби з особливо небезпечними злочинами”, “Протидія розкриттю і розслідуванню злочинів з боку членів організованих груп і злочинних організацій та її подолання” (акт впровадження від 25 лютого 2004 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки проведеного дослідження відображені в 14 наукових публікаціях: восьми статтях в наукових журналах, трьох матеріалах конференцій, трьох тезах конференцій. 11 із зазначених публікацій є одноособовими, 5 з них опубліковані у виданнях, рекомендованих ВАК України. Крім цього, у співавторстві опубліковані три статті.
Структура дисертації. Робота складається із вступу, двох розділів, які включають шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел (326 найменувань) та 9 додатків на 43 сторінках. Повний обсяг дисертації - 256 сторінок, з яких основний текст 180 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Аналіз сучасного стану протидії розслідуванню свідчить про її докорінне змінення і перетворення в систему та елемент злочинної діяльності по перешкоджанню здійсненню правосуддя, характер і масштаб яких істотно позначаються на вирішенні задач кримінального судочинства та боротьби зі злочинністю в цілому.
2. Це ставить перед наукою і практикою задачу комплексного вивчення протидії як елемента злочинної діяльності з метою визначення і реалізації дієвих заходів боротьби з нею. З цього, зокрема, випливає необхідність створення окремої криміналістичної теорії – вчення про засоби і методи подолання протидії розслідуванню.
3. Аналіз наявної наукової і методичної літератури показує, що до теперішнього часу закладені лише основи даного вчення, певним внеском у яке є дане дисертаційне дослідження, в якому розкрито поняття і сутність протидії розслідуванню, відображено її основні форми, напрямки і методи вивчення, сформульовані рекомендації з практичного подолання протидії.
4. В роботі обґрунтовано і зроблено висновок, що заходи приховування злочинів, яким приділяється основна увага більшості науковців, які досліджують дану проблему, є лише складовою і далеко не головною частиною протидії розслідуванню. Основним змістом протидії в даний час виступає психологічний, фізичний і організаційний вплив на всіх учасників кримінального судочинства.
5. Як основні види протидії виділено: 1) приховування і знищення слідів злочину і злочинця; 2) приховування і знищення інформації, яка має доказове значення; 3) вплив на учасників кримінального судочинства (підкуп, погрози, шантаж та ін.); 4) втручання в діяльність органів розслідування.
6. Принциповим, на думку дисертанта, уявляється розділення форм впливу на безпосередні (відкриті) і опосередковані (приховані), що повинно бути основою для розробки конкретних заходів подолання протидії розслідуванню.
7. При визначенні та розробці заходів і засобів подолання протидії розслідуванню необхідно чітко розмежовувати наступні їх рівні та можливості: а) рівень безпосередніх суб'єктів кримінального судочинства (дознавачів, слідчих, суддів); б) рівень заходів державного забезпечення боротьби з протидією розслідуванню. Без цього, заходами та діями лише суб'єктів першого рівня в сучасних умовах боротьби зі злочинністю реальне й ефективне подолання протидії розслідуванню не може бути забезпечене і досягнуто. Подолання протидії потребує здійснення комплексу соціально-економічних, правових, організаційних, оперативно-технічних та інших необхідних заходів.
8. В роботі обґрунтовано висновок про те, що для подолання протидії розслідуванню, як і боротьби із сучасною злочинністю в цілому, необхідні нові засоби та методи, в тому числі нетрадиційні. Існуючій системі протидії розслідуванню необхідно протиставити адекватну систему заходів її подолання.
9. Живильним середовищем та умовою, яка сприяє протидії розслідуванню, є корупція, особливо в правоохоронних органах. Саме тому заходи подолання протидії здійсненню правосуддя повинні розроблятися і реалізовуватися в руслі боротьби з корупцією.
10. Підкреслено значення правових засобів подолання протидії розслідуванню, які покликані надати всій сукупності заходів боротьби з даним явищем системного і загальнообов'язкового характеру. На думку дисертанта, при формуванні чинного Кримінального кодексу України законодавцем не в повній мірі були враховані якісні зміни, які сталися в структурі злочинності. Аналіз чинних кримінально-правових норм показує, що в своїй основі вони спрямовані на подолання пасивної протидії розслідуванню і судовому розгляду кримінальних справ. Останніми ж роками злочинності притаманні активні, наступальні, а іноді й випереджуючі дії.
11. До основних напрямів удосконалення правового регулювання діяльності по попередженню і подоланню протидії можна віднести:
1) удосконалення правових засобів, спрямованих на попередження і викриття протидії розкриттю та розслідуванню злочинів (в тому числі з боку організованих злочинних угруповань);
2) активізацію використання в ході даної діяльності спеціальних пізнань і сучасних науково-технічних засобів;
3) забезпечення захисту доказової інформації; 4) забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства.
Зокрема, для попередження протидії розслідування пропонується:
а). Встановити кримінальну відповідальність за втручання в діяльність слідчого шляхом введення до розділу “Злочини проти правосуддя” КК України окремої статті наступного змісту: “Примушування слідчого шляхом домовленостей, погроз, шантажу чи інших неправомірних дій до винесення необґрунтованого, незаконного рішення у кримінальній справі...” В частині другій даної статті доцільно передбачити підвищену відповідальність за здійснення вказаних дій посадовими особами.
б). Для попередження спроб фальсифікації доказів з боку осіб, які мають до них безпосередній доступ, вважаємо за необхідне встановити кримінальну відповідальність співробітників правоохоронних органів, суду, інших професійних учасників судочинства (зокрема, захисника) “за фальсифікацію усіх видів доказів, незалежно від порядку законодавчого закріплення кримінальної відповідальності за їх підробку” (див. ст.ст. 373, 386 КК України).
в). Розглянути можливість встановлення кримінальної відповідальності співробітників правоохоронних органів за фальсифікацію матеріалів перевірок у вигляді пояснень, інших документів. Це дозволить більш успішно вести боротьбу з таким розповсюдженим видом протидії розслідуванню, як приховування злочинів.
12. Серед принципово важливих напрямів удосконалення норм Кримінально-процесуального кодексу України, спрямованих на попередження і подолання протидії розслідуванню, дисертант виділяє: а) розширення засобів доказування, використання яких уможливлює викриття протидії злочинного середовища; б) удосконалення системи запобіжних заходів з врахуванням існуючих потреб практики боротьби з протидією; в) чітке визначення процесуального статусу підозрюваного, обвинуваченого, і визначення меж правомірної та неправомірної протидії з їх боку; г) раціоналізація та спрощення процедури розслідування; д) відмова або суттєве удосконалення деяких правових інститутів, які не відповідають реаліям сучасності та істотно ускладнюють діяльність по розслідуванню кримінальних справ (інститут понятих, інститут повернення кримінальних справ на додаткове розслідування).
13. Обґрунтовано необхідність теоретичної розробки і практичних рекомендацій у частині тактичної операції “Захист доказів”, оскільки в сучасних умовах боротьби зі злочинністю головним для слідчого є не лише виявлення доказів, але й забезпечення їх належної фіксації та закріплення з тим, щоб в подальшому уникнути оспорювання і фальсифікації доказів.
14. Попередження організованої протидії розкриттю, розслідуванню злочинів і правосуддю в цілому є комплексною задачею. Для досягнення зазначеної мети важливо, щоб ці заходи проводилися не від випадку до випадку, не стихійно, а постійно і цілеспрямовано. Даний комплексний підхід повинен включати наступні основні напрями: а) правові засоби попередження; б) заходи щодо захисту криміналістично-значущої інформації та її носіїв; в) заходи щодо захисту слідчої таємниці та службової інформації; г) тактико-психологічні прийоми подолання протидії; д) своєчасне усунення з процесу розслідування осіб, які схильні до здійснення протидії розслідуванню.
Зокрема, виходячи з якісної зміни сучасної злочинності, її організованості, технічної оснащеності та широких можливостей щодо здійснення активної протидії, правоохоронні органи (в першу чергу, органи внутрішніх справ) мають потребу в розробці сучасної концепції внутрішньої безпеки, яка повинна носити комплексний характер і включати різні, в тому числі технічні аспекти.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року. - К., 1996. – 118 с.
2. “Всеобщая декларация прав человека”, утвержденная резолюцией 217А (ІІІ) Генеральной Ассамблеи ООН от 10.12.1948 г. // Международные акты о правах человека: Сборник документов. - М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА. М., 1998. – С. 39-43.
3. “Декларация основных принципов правосудия для жертв преступления и злоупотребления властью”, резолюция 40/34 Генеральной Ассамблеи ООН от 29.11.1985 г. // Международные акты о правах человека: Сборник документов.- М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА. М., 1998. – С. 165-168.
4. Державна програма боротьби із злочинністю: Затверджена Постановою Верховної Ради України від 25 червня 1993 р. // Іменем закону. – 1993. – 13 серпня.
5. Державна програма “Стратегія і тактика боротьби з організованою злочинністю та корупцією” // Міжвідомчий науково-дослідний центр з проблем боротьби з організованою злочинністю при Координаційному комітеті по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України. – Київ, 1998. Вип. 3. – 45 с.
6. Закон України “Про боротьбу з корупцією” від 5 жовтня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 34. – Ст. 266.
7. Закон України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” від 30 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України.- 1993. - № 35. – Ст. 358.
8. Закон України “Про статус суддів” від 15 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 8. - Ст. 56.
9. Закон України “Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів” від 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України.- 1994.- № 11. - Ст. 50.
10. Закон України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві” // Голос України. - 1994. – 2 березня. - № 4.
11. Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 22. – Ст. 304.
12. Закон України “Про адвокатуру” від 19 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 9. - Ст. 62.
13. Закон України “Про статус народного депутата України” від 17 листопада 1992 р. // Відомості Верховної Ради України.- 1993.- № 3.- Ст. 17.
14. Закон України “Про інформацію” від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 48. - Ст. 650.
15. Закон України “Про захист інформації в автоматизованих системах” від 5 липня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 31. - Ст. 286.
16. Закон України “Про приєднання України до Статуту Ради Європи” від 31 жовтня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 38.- Ст. 281.
17. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001.- № 5-6. – Ст. 30.
18. Кодекс Украины об административных правонарушениях (с изменениями и дополнениями по состоянию на 1 сентября 2003 года). – Х.: Одиссей, 2003. - 272 с.
19. Кримінальний кодекс України. – К.: ЕксОб, 2001. – 256 с.
20. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 р. “Про застосування законодавства, що забезпечує підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист” // Постанови Пленуму Верховного Суду України 1972-2002 роки / За заг. ред. В.Т.Маляренка.- К: Видавництво А.С.К., 2003. - С. 457-464.
21. Наказ МВС України № 467 від 23 липня 1997 р. “Про створення спеціальних підрозділів міліції для забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів”. - К., 1997. – 8 л.
22. Наказ МВС України № 130 від 26 лютого 1998 р. “Про затвердження Тимчасової Інструкції про порядок забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів та порядку супроводження осіб, взятих під державний захист, під час забезпечення заходів особистої охорони”. – К., 1998. - 18 л.
23. Наказ МВС України № 743 від 28 серпня 2001 р. “Про проведення експерименту щодо використання комп’ютерних поліграфів у діяльності органів внутрішніх справ України”. - К., 2001.- 6 л.
24. Наказ МВС України № 1460 від 24 листопада 2003 р. “Про організацію служби психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ України та навчально-виховного процесу у відомчих навчальних закладах”.- К., 2003. – 135 л.
25. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України.- К.: А.С.К., 2002. - 1056 с.
26. Указ Президента України № 1376 від 25 грудня 2000 р. “Про затвердження Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки” // Офіційний вісник України. – 2000. - № 52. - Ст. 2258.
27. Указ Президента України Указ Президента України № 143 від 18 лютого 2002 року “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян” // Державний вісник України. – 2002.- № 5.- С.22-24.
28. Указ Президента України № 84 від 6 лютого 2003 р. “Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю та корупцією” // Урядовий кур’єр. – 8 лютого 2003 року. - № 25.
29. Указ Президента України № 175 від 9 лютого 2004р. ”Про систему заходів щодо усунення причин та умов, які сприяють злочинним проявам і корупції” // Державний вісник України. – 2004. - № 4. - С. 21-24.
30. Ожегов С.И., Шведова С.Ю. Толковый словарь русского языка. - М.: Азъ, 1993. – 960 с.
31. Васильев В.Л. Юридическая психология. Л.: Изд-во ЛГУ, 1974. - 96 с.
32. Баев О.Я. Конфликты в деятельности следователя (вопросы теории). - Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1981. – 160 с.
33. Белкин Р.С. Курс криминалистики. В 3 т. Т. 3: Криминалистические средства, приемы и рекомендации. - М.: Юристъ, 1997. – 480 с.
34. Быховский И.Е. Процессуальные и тактические вопросы системы следственных действий: Дис… д-ра юрид. наук: 12.00.09. - М., 1975. - 310 с.
35. Горский Г.Ф., Кокарев Л.Д., Котов Д.П. Судебная этика. - Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1973. – 272 с.
36. Гранат Н.Л. О моделировании ситуаций, порождающих потребность в даче правдивых показаний // Вопросы криминалистической методологии, тактики и методики расследования. - М., 1973. - С. 76-79.
37. Лукьянчиков Е.Д., Кузьмичев В.С. Тактические основы расследования преступлений: Учебн. пособие.- К.: КВШ МВД СССР им. Ф.Э.Дзержинского, 1989. - 48 с.
38. Строгович М.С. Право обвиняемого на защиту и презумпция невиновности. - М., 1984. - 143 с.
39. Побережный С.К. Криминалистические средства разрешения конфликтов и конфликтных ситуаций на предварительном следствии: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. - Калининград, 2000. - 230 с.
40. Петровская Л.А. О понятийной схеме социально-политического анализа конфликта // Теоретические и методологические проблемы социальной психологии. М., 1977. - С. 133-135.
41. Ларин А.М. Работа следователя с доказательствами. - М.: Юрид. лит., 1966. – 156 с.
42. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. Общие и частные теории. М.: Юрид. лит., 1987. - 302 с.
43. Гончаренко В.Г., Сокиран Ф.М. Тактика психологічного впливу на попередньому слідстві. - К., 1994. - 45 с.
44. Кобзарь И.А. Профилактика преступности несовершеннолетних в переходный период // Известия Тульского государственного университета. - Вып. 5. - Тула, 2001. - С. 70-72.
45. Климов И.А., Синилов Г.К. Противодействие криминальной среды как объект и предмет исследования теории ОРД // Материалы научно-практической конференции “Организованное противодействие раскрытию и расследованию преступлений и меры по его нейтрализации”, г. Руза, 29-30 октября 1996 г. - М., 1997. – С. 22-25.
46. Басецкий И.И., Капелько И.В., Сиваков Ю.Л. Преступность: Опыт координации противодействия: Монография. - Мн.: Академия МВД Республики Беларусь, 2001. - 827 с.
47. Круглов Е.А., Лившиц Л.В. Правовые акты Древнего Мира о мерах преодоления противодействия судопроизводству // Южно-уральские криминалистические чтения. Межвузовский сборник научных трудов. - Вып. 9. - Уфа, 2001. - С. 54- 63.
48. Асаенок Б.В. Развитие теоретико-правовых взглядов на проблему противодействия предварительному расследованию преступлений // Проблемы криминалистики. - Минск, 2003. - С. 132-135.
49. Бахин В.П., Карпов Н.С. Преступная деятельность как объект криминалистического изучения. Лекция. - Киев, 1999. – 22 с.
50. Тищенко В.В. Криминалистические аспекты изучения преступной деятельности // Проблемы государства и права Украины: Тематический сборник научных трудов. – Киев, 1992. - C. 103-105.
51. Бахин В.П., Карпов Н.С., Цымбал П.В. Преступная деятельность: понятие, характеристика, принципы, изучение /Под ред. П.В.Мельника/: Монография.- Киев, 2001. – 275 с.
52. Климов И.А., Стукалов А.Н. Организованное противодействие криминальной среды как объект исследования теории ОРД // Вестник Воронежск. ин-та МВД России. - № 1. - Воронеж, 1999. - C. 123-129.
53. Модестов Н.С. Москва бандитская. – М.: Центрполиграф, 1996. - 395 с.
54. Криводід О.І. Протидія слідству при розслідуванні злочинів, вчинених організованими злочинними групами // Актуальні проблеми науки в дослідженнях молодих учених: Зб. наукових праць. - Вип. 3, 4. - Харків, 1997.- С. 148-149.
55. Доповідь Першого заступника Державного секретаря МВС України Корнієнка М.В. // Теорія та практика застосування чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства у сучасних умовах (25 квітня 2002 р.): Збірник тез доповідей науково-практичної конференції. У 2-х ч. - Ч. 1.- К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2002. - С. 3-11.
56. Факты. - 1999. - 17 февраля.
57. Мельник М.І. Наукове забезпечення антикорупційної діяльності в органах державної влади.- Київ, 1999. – 22 с.
58. Факты. - 2000. - 13 июля.
59. Кучинский А.В. Преступники и преступления. Законы преступного мира. Антология заказного убийства: Энциклопедия. - Д.: Сталкер, 1997. - 432 с.
60. Recrless I.W. // Anatomy of mafia. - New York, 1987. - 256 p.
61. Трухачев В.В. Криминалистический анализ сокрытия преступной деятельности.- Воронеж, 2000. - 224 с.
62. Быховский И.Е. О допустимости и правомерности некоторых тактических приемов // Совершенствовать следственное мастерство. Куйбышев, 1974. - С. 55-58.
63. Деякі питання провадження у справах про злочини, вчинені організованими злочинними угрупованнями // Вісник Верховного Суду України. - 2001. - № 1.- С. 29-40.
64. Про стан здійснення правосуддя судами загальної юрисдикції в 2000 р. та заходи щодо його вдосконалення з метою реалізації положень Конституції України // Вісник Верховного Суду України. – 2001. - № 1. - С. 3-8 .
65. Бахин В.П., Карпов Н.С. Некоторые аспекты изучения практики борьбы с преступностью (данные исследований за 1980-2002 гг.). - Киев, 2002. - 458 с.
66. Зашляпин Л.А. Основы методики расследования должностной преступной деятельности следователей и дознавателей: Автореф. дис… канд. юрид. наук. Екатеринбург, 1993. - С. 23.
67. Волынский А.Ф., Федоренко А.Ю. Противодействие раскрытию и расследованию преступлений. Общественная опасность и роль криминалистических методов и средств в его преодолении // Криминалистика: актуальные вопросы теории и практики. Всероссийский “круглый стол” 15-16 июня 2000 года. Сборник тезисов. - Ростов-на-Дону: РЮИ МВД России, 2000. - C.102-109.
68. Бахин В.П. Следственная практика: проблемы изучения и совершенствования. - К.: Лыбидь, 1991. – 142 с.
69. Даньшин М.В. Класифікація способів приховування злочинів: Автореф. дис... канд. юрид. наук.: 12.00.09. - Харків, 2000. – 19 с.
70. Журавлев С.Ю. Противодействие деятельности по раскрытию и расследованию преступлений и тактика его преодоления: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. – Н.- Новгород, 1992. - 210 с.
71. Дементьев В.В., Степанов В.В. Соотношение противодействия расследованию, сокрытия и инсценировки преступления // Материалы международной научной конференции “Актуальные проблемы криминалистики на современном этапе”. – Уфа: РИО БашГУ, 2003. – Ч. 2. - С. 133-137.
72. Колмаков В.П. Некоторые вопросы теории и истории советской криминалистики в свете трудов товарища Сталина // Криминалистика и судебная экспертиза: Сборник научных работ. - Харьковское книжно-газетное издательство, 1950. - Вып. 3. - С. 4-14.
73. Дулов А.В. Основы психологического анализа на предварительном следствии.- М.: Юридическая литература, 1973. - 168 с.
74. Курс криминалистики. Общая часть /Отв. ред. Корноухов В.Е.- М.: Юристъ, 2000. – 792 с.
75. Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. Криминалистика: Учебник для вузов /Под ред. Р.С.Белкина.-М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 990 с.
76. Стулин О.Л. Как препятствовать противодействию расследованию // Законность. - 2000. - № 2. - С. 26-27 .
77. Лузгин И.М., Лавров В.П. Способы сокрытия преступления и их криминалистическое значение. - М.: Академия МВД СССР, 1980. – 30 с.
78. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики. - М., 1979. - Т. 3. - 407 с.
79. Журавлев С.Ю. Противодействие деятельности по раскрытию и расследованию преступлений и тактика его преодоления: Автореф. дис... канд. юрид. наук.: 12.00.09. - Н.- Новгород, 1992. – 19 с.
80. Александренко О.В. Поняття та сутність протидії попередньому розслідуванню // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - К., 2000. – Вип. № 1. - С. 84-92.
81. Хасан Б.И. Противодействие при расследовании преступлений как объект криминалистического и психологического изучения // Актуальные вопросы государства и права на современном этапе. - Томск, 1983. - С. 223-224.
82. Волобуєв А.Ф. Подолання протидії організованих злочинних груп розслідуванню економічних злочинів // Вісник ЛІВС МВС України. - 1999. - № 3. - С. 201-213.
83. Карагодин В.Н. Преодоление противодействия предварительному расследованию. Свердловск, 1992. – 176 с.
84. Бурлин С.А. Проблемы преодоления противодействия расследованию преступлений, связанных с уклонением от уплаты налогов: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. - Саратов, 2002. - 27 с.
85. Шехавцов Р.М. Поняття протидії розслідуванню злочину // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. - 2002.- № 3.- С. 192-204.
86. Шехавцов Р.М. Форми та способи протидії розслідуванню злочинів і засоби їх подолання (за матеріалами кримінальних справ про вимагання, вчинені організованими групами, злочинними організаціями): Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09. - Луганськ, 2003. - 19 с.
87. Шехавцов Р.М. Форми та способи протидії розслідуванню злочинів і засоби їх подолання (за матеріалами кримінальних справ про вимагання, вчинені організованими групами, злочинними організаціями): Дис... канд. юрид. наук: 12.00.09. - Луганськ, 2003. - 245 с.
88. Арипов Т.Э. Тактико-криминалистические приемы преодоления противодействия расследованию: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09. - Ташкент, 2000. - 21с.
89. Дворкин А.И., Сафин Р.М. Вопросы преодоления противодействия расследованию убийств, сопряженных с разбойным нападением // Южно-уральские криминалистические чтения: Межвузовский сборник научных трудов. – Уфа, 2001. - Вып. 8. - С. 47-55.
90. Стулин О.Л. Тактические основы преодоления умышленного противодействия расследованию преступлений: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.09. - Санкт-Петербург, 1999. - 230 с.
91. Корж В.П. Методика расследованию экономических преступлений, совершаемых организованными группами, преступными организациями: Руководство для следователей: Научно-практическое пособие. - Х., 2002. – 279 с.
92. Даньшин М.В. Класифікація способів приховування злочинів у криміналістиці: Дис... канд.. юрид. наук: 12.00.09. - Харків, 2000. - 210 с.
93. Савонюк Р.Ю. Слідчий як суб’єкт кримінально-процесуального доказування: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.09. - Київ, 2001. - 220 с.
94. Аркуша Л.И. Основы методики выявления и расследования организованной преступной деятельности при наличии коррумпированных связей: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.09. - Одесса, 2001. - 230 с.
95. Стояновский М.В., Трухачев В.В. Классификация способов сокрытия преступной деятельности // Криминалистические средства и методы исследования преступлений. - Воронеж, Государственный университет, 1999. - Вып. 10. - С. 25-38.
96. Баранов Е.В. Криминалистическая сущность инсценировок и методы их разоблачения при расследовании преступлений: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. - М., 1977. – 20 с.
97. Лузгин И.М., Кузнецов В.В. Инсценировка как способ сокрытия преступлений // Криминалистическая сущность, средства и методы установления способов сокрытия следов пре ступлений: Сб. научн. трудов. - М.: Академия МВД СССР, 1987. - С. 43-50.
98. Образцов В.А. Выявление и изобличение преступника. - М.: Юристъ, 1997. – 334 с.
99. Ратинов А.Р. Версии об инсценировке на месте происшествия // Осмотр места происшествия. М., 1960. – 320 с.
100. Ратинов А.Р. Судебная психология для следователей. - М., 1967. - 290 с.
101. Фадеев В.И. Расследование инсценировок преступных событий: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. - Воронеж, 1998. - 23 с.
102. Лисиченко В.К., Когутич І.І. Негативні обставини та їх значення в розслідуванні злочинів: Монографія.- К.: Дія, 2002. - 182 с.
103. Коновалова В.О. Негативні обставини і їх значення у розслідуванні злочинів // Радянське право. – 1958. - № 6. - С. 41-56.
104. Овечкин В.А. Расследование преступлений, скрытых инсценировками: Учебное пособие. – Х., 1979. - 64 с.
105. Медведев С.И. Негативные обстоятельства и их использование в раскрытии преступлений: Учебное пособие. - Волгоград, 1973. - 120 с.
106. Спицын Ю.А. Фальсификация доказательств как объект криминалистического исследования // Криминалистические средства и методы исследования преступлений. - Вып. 10. - Воронеж, 1999. - С. 206-212.
107. Бобраков И.А. Воздействие преступников на свидетелей и потерпевших и криминалистические методы его преодоления: Дис…канд. юрид. наук: 12.00.09. - М., 1997. - 230 с.
108. Ратинов А., Адамов Ю. Лжесвидетельство (происхождение, предотвращение и разоблачение ложных показаний. - М., 1976. - 95 с.
109. Закатов А.А. Ложь и борьба с нею.- Волгоград, 1984. - 192 с.
110. Лифанова М.В. Выявление и разоблачение ложных показаний на предварительном следствии: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. - Уфа, 1997. - 23 с.
111. Ратинов А.Р., Скотникова Т.А. Самооговор (происхождение, предотвращение и разоблачение ложных показаний). - М., 1973. - 60 с.
112. Тимербаев А.Т. Алиби подозреваемого и обвиняемого.- Дис... канд. юрид. наук. - М.: Академия МВД СССР, 1975. - 220 с.
113. Лавров В.П. Криминалистическая классификация способов сокрытия преступления // Криминалистическая сущность, средства и методы установления способов сокрытия следов преступлений: Сборн. научн. трудов, М.: Академия МВД СССР, 1987. - С. 15-28.
114. Зуйков Г.Г. Развитие криминалистического учения о способе совершения преступления и проблема способа сокрытия преступления // Повышение эффективности расследования преступлений. - Иркутск, 1986. - C. 49-61.
115. Кручинина Н.В., Шиканов В.И. Алиби. Теоретические проблемы и их прикладное значение в уголовном судопроизводстве. - Иркутск, 1992. - С. 124-125.
116. Николайчук И.А. Сокрытие преступлений как форма противодействия расследованию: Дис… д-ра юрид. наук. - Краснодар, 2000. - 339 с.
117. Журавлев С.Ю. Противодействие деятельности по раскрытию и расследованию пре ступлений и тактика его преодоления: Дис... канд.. юрид. наук. – Н.- Новгород, 1992. - 234 с.
118. Стулин О.Л. Тактические основы преодоления умышленного противодействия расследованию преступлений: Автореф. дис…канд. юрид. наук. - Санкт-Петербург, 1998. – 25 с.
119. Петрова А.Н. Противодействие расследованию, криминалистические и иные меры его преодоления: Дис… канд. юрид. наук. - Волгоград, 2000. - 237 с.
120. Криминалистика. Расследование преступлений в сфере экономики /Под ред. В.Д.Грабовского, А.Ф.Лубина. - Н.-Новгород, 1995. - 400 с.
121. Криминалистическое обеспечение деятельности криминальной милиции и органов предварительного расследования /Под ред. Т.В.Аверьяновой и Р.С.Белкина. - М.: Новый Юристъ, 1997. – 400 с.
122. Хомколов В.П. Организация управления оперативно-розыскной деятельностью: системный подход.- М.: Закон и право, 1999. - 191 с.
123. Лившиц Л.В. Проблемы преодоления противодействия расследованию преступлений несовершеннолетних: Дис…канд. юрид. наук.- Уфа, 1998. - 223 с.
124. Щеголева М.В. Противодействие расследованию незаконного оборота оружия и криминалистические методы его преодоления: Дис... канд. юрид. наук. М., 2001. - 220 с.
125. Коновалова В.Е., Шепитько В.Ю. Обыск: тактика и психология.- Харьков: “Гриф”, 1997. - 80 с.
126. Весельський В.К. Сучасні проблеми допиту (процесуальні, організаційні і тактичні аспекти): Монографія.- Київ: “Правник”, 1999. – 126 с.
127. Яблоков Н.П. Расследование организованной преступной деятельности: Практическое пособие.- М.: Юристъ, 2002. – 172 с.
128. Баев О.Я. Расследование преступлений: практические приложения общего метода расследования // Расследование преступлений: вопросы теории и практики. Воронеж, 1997. – С. 7-8.
129. Модестов Н.С. Маньяки… Слепая смерть: Хроника серийных убийств.- М.: Изд-во “Надежда-1”, 1997. - 416 с.
130. Котов Д.П. Маскировка психических явлений и их разоблачение следователем // Повышение эффективности расследования преступлений. Иркутск, 1986. - С. 74-75.
131. Леканов Ю. Сибиряк Николай Китаев – следователь от бога // Записки криминалистов. - М., 1993. - Вып. 1. - С. 142-144.
132. Крылов В.В. Расследование преступлений в сфере информации.М., 1998.- 250 с.
133. Ронин Р. Своя разведка: способы вербовки агентуры, методы проникновения в психику, фиксированное воздействие на личность, технические средства скрытого наблюдения и съема информации. - Минск, 1998. - 368 с.
134. Антонян Ю.М., Еникеев М.И., Эминов В.Е. Психология преступника и расследование преступлений. - М.: ЮРИСТЪ, 1996. - 336 с.
135. Антонян Ю.М., Ткаченко А.А. Сексуальные преступления: Чикатило и другие. - М.: Амальтея, 1993. – 320 с.
136. Сергеева О.Н. Теория и практика криминалистического обеспечения проверки версий о необходимой обороне и превышении ее пределов: Автореф. дис… канд. юрид. нау: 12.00.09. - СПб., 1999. - 20 с.
137. Уголовное дело № 032028, возбуждено 20.07.1996 г. СУ УМВД Украины в Черниговской области, ст.168 УК Украины.
138. Александренко Е.В., Бахин В.П., Карпов Н.С. Противодействие расследованию: мнение практиков и населения // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. - Луганськ, 2001. - № 3. - С. 209-216.
139. Бахин В.П. Криминалистика. Проблемы и мнения (1962-2002). - К., 2002. – 268 с.
140. Інформаційне повідомлення про спільне розширене засідання Президії Верховного Суду України, Президії Ради суддів України та колегії Державної судової адміністрації України // Вісник Верховного Суду України. – 2003. - № 2. - С. 9-19.
141. Маляренко В.Т. Межі використання обвинуваченим права на захист (окремі аспекти) // Вісник Верховного Суду України. – 2000. - № 3. - С. 23-25.
142. Зорин Г.А. Криминалистическая методология.- Мн.: Амалфея, 2000.- 570 с.
143. Когутич І. Про тактику взаємодії й протистояння обвинувачення та захисту під час провадження у кримінальній справі // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ІХ регіональної конференції (13-14 лютого 2003 р.) – Львів, 2003. - С. 496-497.
144. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в 1 півріччі 2003 р. за даними судової статистики // Вісник Верховного Суду України.- 2003. - № 5. - С. 23-38.
145. Намнясев В.В. Воспрепятствование осуществлению правосудия и производству предварительного расследования в российском уголовном праве: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08. - Волгоград, 1999. - 23 с.
146. Гросс Г. Руководство для судебных следователей как система криминалистики: Перевод с нем. - СПб., 1908. - 1040 с.
147. Баранов Е.В. Криминалистическая сущность инсценировок и методы их разоблачения при расследовании преступлений: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. - М., 1977. - 230 с.
148. Мудьюгин Г.М. Расследование убийств, замаскированных инсценировками. - М., 1973. – 95 с.
149. Овечкин В.А. Общие положения методики расследования преступлений, скрытых инсценировками. Харьков, 1975. – 160 с.
150. Шмидт А.А. Тактические основы распознания ложных показаний и изобличения лжесвидетелей: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09.- Свердловск, 1973. - 25 с.
151. Криминалистическая сущность, средства и методы установления способов сокрытия следов преступлений: Сб. научн. трудов.- М.: Академия МВД СССР, 1987. - 160 с.
152. Трегубов С.Н. Основы уголовной техники: научно-практические приемы расследования преступлений. - СПб., 1915. – 170 с.
153. Зуйков Г.Г. Способы сокрытия и уклонения от ответственности // Способы сокрытия следов преступления и криминалистические методы их выявления. - М.: Академия МВД СССР, 1984. - С. 30-31.
154. Зуйков Г.Г. Развитие криминалистического учения о способе совершения преступления и проблема способа сокрытия преступления // Повышение эффективности расследования преступлений. – Иркутск: Изд-во Иркутского ун-та, 1986. - С. 46-61.
155. Карагодин В.Н. Способы сокрытия преступления, их криминалистическое значение, методы распознавания и преодоление. - Дис... канд. юрид. наук: 12.00.09. - Свердловск, 1982. - 240 с.
156. Волынский А.Ф., Лавров В.П. Организованное противодействие раскрытию и расследованию преступлений (проблемы теории и практики) // Материалы научно-практической конференции «Организованное противодействие раскрытию и расследованию преступлений и меры по его нейтрализации», г. Руза – г. Москва, 29-30 октября 1996 г. – М., 1997.- С. 93-99 .
157. Филонов Л.Б. Психологические способы выявления скрываемого обстоятельства. - М., 1979. – 110 с.
158. Трухачев В.В. Преступное воздействие на доказательственную информацию: правовые и криминалистические средства предупреждения, выявления, нейтрализации. - Воронеж: Издательство Воронежского госуниверситета, 2000. - 232 с.
159. Журавлев С.Ю., Лубин А.Ф. Противодействие расследованию: Учебное пособие. - Н. Новгород, 1994. - 77 с.
160. Быховский И.Е. Процессуальные и тактические вопросы проведения следственных действий: Учебное пособие. - Волгоград, 161. Васильев А.Н. Тактика отдельных следственных действий. М.: Юрид. лит., 1981. - 112 с.
163. Баев О.Я. Конфликтные ситуации на предварительном следствии. Воронеж, 1984. – 185 с.
164. Герасимов И.Ф. Некоторые проблемы раскрытия преступлений. Свердловск, 1975. - 185 с.
165. Основы борьбы с организованной преступностью. Монография /Под ред. В.С.Овчинского, В.Е.Эминова, Н.П.Яблокова. М.: Инфра - М, 1996. - 400 с.
166. Карагодин В.Н. Основы криминалистического учения о преодолении противодействия предварительному расследованию. - Дис… д-ра юрид. наук. - Свердловск, 1992. - 383 с.
167. Арипов Т.Э. Тактико-криминалистические приемы преодоления противодействия расследованию: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.09. - Ташкент, 2000. – 220 с.
168. Маслов А.Е. Следственная тайна как средство преодоления противодействия расследованию: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.09. - Воронеж, 2001. - 22 с.
169. Лисиченко В.К., Шехавцов Р.Н. О формировании основ криминалистического учения о противодействии расследованию // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС України. - 2003. - № 1. - С. 119-133.
170. Далин В.Е. Теоретические и организационные вопросы конспирации данных предварительного следствия // Организаторская деятельность по повышению качества следственной работы: Сб. научн. трудов. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1984. - С. 92-98.
171. Донцов В.В. Теоретические и методические основы установления лица, совершившего убийство: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.09. - М., 1989. - 220 с.
172. Еникеев М.И., Образцов В.А. Криминалистическое учение о поведении преступника как теоретическая основа деятельности по раскрытию преступления // Теория криминалистики и методика расследования преступлений. М., 1990. – С. 63-65.
173. Трухачев В.В. Предпосылки формирования криминалистического учения о сокрытии преступной деятельности // Воронежские криминалистические чтения. - Воронеж, 2000. - Вып. 1 - С. 48-57.
174. Александренко Е.В. К вопросу о необходимости создания частной криминалистической теории – учения о противодействии расследованию и методах его преодоления // Известия Тульского государственного университета. - Тула, 2002. - Вып. 6. - С. 4-8.
175. Азаров В.А. Борьба с организованной преступностью: российский опыт законотворчества и прогнозы XXI столетия // Полиция в XXI веке: прогнозы, модели, деятельность. - Омск, 2000. - С. 30- 32.
176. Асаенок Б.В. Меры уголовно-правового и уголовно-процессуального реагирования на противодействие подследственного, закрепленные в законодательстве Республики Беларусь // Вестник Академии МВД Республики Беларусь. - 2001. - № 1. - С. 164-167.
177. Герасимова Е. “Черный список” // Человек и закон. - 2003.- № 3. - С. 16-18.
178. Заброда Д.Г. Про можливість створення самостійного органу для боротьби з корупцією // Бюлетень з обміну досвідом роботи. - 2003. - № 146/147. - С. 9-12.
179. Волобуєв А.Ф. Проблеми застосування статті 209 КК України // Теорія та практика застосування чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства у сучасних умовах: Збірник тез доповідей науково-практичної конференції (25 квітня 2002 р.). – Ч. 1. - К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2002. - С. 165-167.
180. Мельник М.І. Корупція: сутність, поняття, заходи протидії: Монографія.- К.: Атіка, 2001. – 304 с.
181. Кулик О. Хто підрубує паростки реформ // Голос України. - 2000. - 11 листопада.
182. Стеценко Ю.В. Кримінально-правове забезпечення діяльності ОВС по виявленню злочинів з повідомлень ЗМІ в сучасних умовах // Теорія та практика застосування чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства у сучасних умовах: Збірник тез доповідей науково-практичної конференції (25 квітня 2002 р.). - Ч. 1. - К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2002. - С. 209-210.
184. Кондратьєв Я.Ю., Романюк Б.В., Глушков В.О. Стратегія і тактика боротьби з організованою злочинністю та корупцією // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). - К., 2000. - № 2. - С. 62-63.
185. Гололобова Ю.И. Противодействие использованию сре