ПРОЦЕСУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ МІЖНАРОДНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИНІВ

Краткое описание

ЗМІСТ
Перелік умовних скорочень...................................................................................3
ВСТУП......................................................................................................................4
РОЗДІЛ І. Правові основи міжнародного співробітництва органів внутрішніх справ України у розкритті і розслідуванні злочинів..................................................14
1.1. Історико-правовий огляд міжнародного співробітництва держав у боротьбі зі злочинністю................................................................................................14
1.2. Міжнародно-правова регламентація надання правової допомоги органам дізнання і досудового слідства України при розслідуванні злочинів......................23
РОЗДІЛ ІІ. Процесуальні аспекти міжнародного співробітництва слідчих підрозділів органів внутрішніх справ України з компетентними органами іноземних держав при розслідуванні злочинів...................................................…....47
2.1. Правове забезпечення співробітництва слідчих органів внутрішніх справ України з компетентними органами іноземних держав.....................……………...47
2.2. Процесуальний порядок досудового слідства у кримінальних справах про злочини, вчинені іноземцями на території України..................... .....................83
2.3. Процесуальний порядок досудового слідства у кримінальних справах про злочини, вчинені громадянами України за її межами .....................................115
2.4. Процесуальні особливості міжнародного співробітництва слідчих органів внутрішніх справ України при розв’язанні питань про видачу злочинців (екстрадицію)...............................................................................................................130
РОЗДІЛ ІІІ. Процесуальні особливості міжнародного співробітництва кримінальної міліції МВС України з Інтерполом щодо розшуку злочинців.........….........................................................................................................141
3.1. Діяльність НЦБ Інтерполу щодо сприяння правоохоронним органам України у попередженні і розкритті злочинів..........................................................141
3.2. Поняття і правові основи міжнародного розшуку злочинців, здійснюваного за допомогою Інтерполу...................................................................155
3.3. Процесуальний порядок оформлення підрозділами кримінальної міліції України звернень про організацію міжнародного розшуку злочинців..................168
ВИСНОВКИ.......................................................................................................183
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.........................................................191
ДОДАТКИ..........................................................................................................212

ВСТУП
Актуальність теми. Україна з перших років своєї незалежності почала активно входити в сферу міжнародного співробітництва, одним з елементів якого є спільні з іноземними державами дії по боротьбі зі злочинністю. Участь її в Інтерполі та інших подібних міжнародних організаціях вимагає приведення кримінально-процесуального законодавства, яке регулює провадження у кримінальних справах, у відповідність з нормами міжнародного права. Сучасні проблеми боротьби зі злочинністю не можуть бути успішно розв’язані у межах однієї держави, оскільки відкритість кордонів унаслідок демократичних процесів, що відбуваються в країнах, які знаходилися раніше за “залізною завісою”, сприяє поширенню транснаціональної злочинності. За роки своєї незалежності Україна приєдналася до багатьох європейських конвенцій, у тому числі з питань кримінального судочинства, двосторонніх договорів про надання правової допомоги у цивільних і кримінальних справах, інших міжнародно-правових актів. Крім того, Міністерство внутрішніх справ і Генеральна прокуратура України уклали міжнародні договори міжвідомчого характеру про співробітництво у боротьбі зі злочинністю зі значною кількістю держав близького і далекого зарубіжжя.
Слід зазначити, що питання правового забезпечення міжнародного співробітництва в правоохоронній діяльності були предметом наукових досліджень і в ті роки, коли таке співробітництво не носило настільки розповсюдженого, як у сучасних умовах, характеру. Так, у часи Російської імперії, до складу якої входила більша частина України, питаннями міжнародної взаємодії у сфері кримінального судочинства займалися такі відомі вчені, як П.І. Люблінський, Ф.Ф. Мартенс, Д.П. Нікольський, Е. Сімсон, І.І. Фойницький. В умовах панування ідеї переваги соціалістичного права над буржуазним питання міжнародного співробітництва ставилися в залежність від соціальної системи зарубіжних держав. Але й тоді такі вчені, як О.І. Бастрикін, Н.Т. Блатова, І.П. Бліщенко, Р.М. Валеєв, Л.Н. Галенська, В.К. Звірбуль, І.І. Карпець зуміли розробити основні положення виникнення та розвитку правового інституту міжнародного співробітництва країн у кримінальних справах, сформувати теоретичну базу цього інституту.
Звичайно, що в сучасних умовах ці проблеми набули особливої значущості й стали предметом дослідження вітчизняних вчених, зокрема: О.М. Бандурки, П.Д. Біленчука, О.І. Виноградової, В.М. Гребенюка, А.С. Мацко, М.І. Пашковського, а також російських дослідників С.С.Алексєєва, Я.М. Бельсона, С.В. Бородіна, О.Г. Волеводза, В.М. Волженкіної, Н.Г. Гасимова, К.К. Горяїнова, К.Ф. Гуценко, В.П. Зіміна, І.Н. Зубова, О.М. Ларіна, І.І. Лукашука, Є.М. Ляхова, Е.Б. Мельникової, В.А. Михайлова, А.В. Наумова, В.С. Овчинського, В.П. Панова, В.І. Попова, К.С. Родіонова, В.М. Савицького, Н.В. Сібільової, В.Ф. Цепелєва, М.Є. Шумило та інших.
Однак у роботах вищезгаданих вчених в основному досліджуються загальні питання міжнародного співробітництва в сфері боротьби зі злочинністю, тоді як для практичного втілення в життя цих правових норм необхідні наукові рекомендації щодо процесуального механізму здійснення взаємного міждержавного співробітництва при розслідуванні конкретних злочинів. Ось чому правильною у цьому відношенні є позиція вчених-процесуалістів і практиків, які передбачили у проекті нового Кримінально-процесуального кодексу України необхідну правову регламентацію міжнародного співробітництва у кримінальному судочинстві. Так, в проекті КПК України з'явився раніше невідомий кримінально-процесуальний інститут “Провадження у кримінальних справах, пов'язане з міжнародними відносинами”, якому присвячений розділ 12, що складається з 69 статей. Систематизація в одному законі, у даному випадку в проекті КПК України, норм стосовно взаємодії слідчих і співробітників органу дізнання різних держав, не виключає існування окремих нормативних актів як у вигляді законів, так і у вигляді відомчих інструкцій, наказів, вказівок щодо організації такої взаємодії. Однак практика здійснення взаємодії правоохоронних відомств України з компетентними органами іноземних держав показує, що в Україні, з одного боку, відсутні необхідні закони, котрі б забезпечували правову базу такого міжнародного співробітництва (наприклад, украй необхідний Закон України “Про видачу злочинців (екстрадицію)”), а з іншого – наукові рекомендації про процесуальний порядок, механізм застосування вже наявних правових документів. Тому застосування норм європейських конвенцій, міжнародних міждержавних, міжурядових і міжвідомчих договорів (угод) з питань кримінального судочинства в національній правозастосовчій практиці викликає певні труднощі. Ось чому розробка рекомендацій і методики процесуального порядку виконання слідчими органів внутрішніх справ і співробітниками кримінальної міліції України таких договорів та угод є невідкладною.
Викладені обставини головним чином і визначили вибір теми дисертаційного дослідження, оскільки вони свідчать про її актуальність та велике значення не тільки для теорії кримінального процесу, але й практики розслідування кримінальних справ.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планами наукових досліджень МВС України (п. 6.1. Пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних наукових досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 рр., затверджено наказом МВС України № 635 від 30.06.2002р.), Національного університету внутрішніх справ (п. 2.3. Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005рр. – протокол № 3 від 23.03.2001р. схвалений вченою радою НУВС) і кафедри кримінального процесу НУВС. Робота спрямована також на реалізацію основних положень Перспективного плану дій Міністерства внутрішніх справ України у сфері європейської інтеграції та співробітництва з ЄС (затверджено розпорядженням МВС України від 30 грудня 2002 р. № 618).
Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз у кримінально-процесуальному аспекті найбільш актуальних і важливих наукових проблем міжнародного співробітництва слідчих органів внутрішніх справ, співробітників кримінальної міліції України з відповідними підрозділами зарубіжних держав при розслідуванні злочинів; узагальнення існуючої практики такого співробітництва між правоохоронними органами ближнього і дальнього зарубіжжя і розробка на цій основі науково обґрунтованих пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства з питань провадження у кримінальних справах, пов'язаних з міжнародними відносинами.
Вказана мета визначила постановку та розв’язання наступних завдань:
– визначення місця і ролі міжнародного співробітництва слідчих підрозділів органів внутрішніх справ України і кримінальної міліції як органу дізнання при розслідуванні кримінальних справ в діяльності цих органів по виявленню і розслідуванню злочинів;
– теоретичний аналіз правової основи міжнародного співробітництва слідчих підрозділів органів внутрішніх справ і підрозділів кримінальної міліції України з компетентними органами іноземних держав з метою удосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства України;
– розробка пропозицій щодо вдосконалення правової бази, яка забезпечує участь України в міжнародному співробітництві по боротьбі зі злочинністю;
– розкриття сутності кримінально-процесуальних проблем міжнародного співробітництва слідчих підрозділів органів внутрішніх справ і кримінальної міліції України з відповідними правоохоронними органами зарубіжних країн;
– виявлення та аналіз найбільш розповсюджених помилок, що допускаються слідчими органів внутрішніх справ України як при зверненні за правовою допомогою, так і при виконанні доручень відповідних органів іноземних держав, та розробка рекомендацій, спрямованих на їх усунення;
– вивчення нормативного забезпечення узгодженості міжнародного співробітництва слідчих апаратів і кримінальної міліції МВС України із Міжнародною організацією кримінальної поліції (Інтерполом) при розслідуванні злочинів та розробка пропозицій щодо створення дійового механізму такого співробітництва;
– дослідження слідчо-судової практики міжнародного розшуку злочинців–громадян України, які переховуються за кордоном і розробка рекомендацій щодо процесуального порядку оформлення підрозділами кримінальної міліції України звернень про організацію їх міжнародного розшуку і видачу (екстрадицію).
Об'єктом дослідження є закономірні зв'язки в сфері як загальноправового, так і процесуального міжнародного співробітництва правоохоронних органів України з відповідними відомствами іноземних держав у боротьбі з міжнародною злочинністю.
Предмет дослідження – сукупність правових норм, які регламентують провадження у кримінальних справах, що обумовлюють порядок надання міжнародної правової допомоги у кримінальних справах, а також практика здійснення цієї діяльності органами дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду як України, так і зарубіжних держав.
Методи дослідження. Методологічну основу роботи складає діалектичний метод наукового пізнання, який дозволяє існуючі явища і процеси розглядати у взаємозв’язку і взаємообумовленості. Крім того, використана низка спеціальних методів наукового пізнання: метод порівняльно-правового аналізу застосовувався при розгляді питань міжнародного співробітництва з іноземними державами по наданню правової допомоги у кримінальних справах шляхом зіставлення як різних міжнародних договорів між собою, так і кримінально-процесуального законодавства зарубіжних держав із відповідним законодавством України з метою розробки рекомендацій з удосконалення вітчизняного законодавства України, що стосується міжнародних правовідносин у сфері боротьби зі злочинністю; історико-правовий метод використовувався для аналізу тенденцій розвитку міжнародних відносин у галузі боротьби зі злочинністю, починаючи з вивчення перших письмових джерел про міждержавні відносини у досліджуваній сфері і наступного розвитку цих правовідносин між державами аж до сучасності, а також вивчення утворення і розвитку Міжнародної організації кримінальної поліції – Інтерполу. Формально-логічний, системно-структурний, статистичний (вивчення статистичних звітів МВС і Генеральної прокуратури України) і соціологічний (анкетування слідчих) методи використовувалися дисертантом для конкретного аналізу окремих правових положень, пов'язаних із процесуальним порядком притягнення громадян іноземних держав до кримінальної відповідальності в Україні, з направленням і виконанням міжнародних слідчих доручень про проведення процесуальних дій на території України і за її межами, з розшуком злочинців, що переховуються.
Комплексний підхід у використанні зазначених наукових методів дозволив автору всебічно розглянути проблеми, пов'язані з розслідуванням кримінальних справ про злочини, скоєні іноземцями на території України і громадянами України за її межами, і розробити рекомендації з удосконалення кримінально-процесуального законодавства і регламентації окремих процесуальних дій по забезпеченню міжнародного співробітництва слідчих органів внутрішніх справ і співробітників кримінальної міліції України.
Нормативну базу дослідження склали Конституція України; міжнародні договори в сфері організації боротьби зі злочинністю; конвенції; міжнародні міждержавні договори про правову допомогу і правове співробітництво у кримінальних справах; міжурядові угоди; міжвідомчі договори (угоди); Закони України “Про міжнародні договори України”, “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”; кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство України; відомчі нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України, Митної служби і Державної прикордонної служби України з питань, пов'язаних з організацією виявлення і розслідування злочинів на території України і за її межами. Крім того, у ході дослідження проводилося зіставлення чинних норм українського законодавства у сфері забезпечення міжнародного співробітництва в боротьбі зі злочинністю з проектами КПК України 1996-2002 рр. і проектом КПК України, прийнятим у другому читанні Верховною Радою України.
Положення дисертації ґрунтуються на вибірковому дослідженні слідчої, прокурорської і судової практики України, що складає емпіричну базу дослідження. У ході роботи над дисертацією в слідчих управліннях УМВС України в прикордонних областях України (Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської, Сумської, Чернігівської, Чернівецької, Харківської) проведене анкетування 112 слідчих. Крім того, в судах м. Харкова і Харківської області в 2001-2003 рр. було вивчено більш ніж 100 кримінальних справ, у яких на етапі досудового слідства слідчі органів внутрішніх справ України зверталися за наданням правової допомоги у відповідні правоохоронні органи зарубіжних держав. У ході дослідження також було узагальнено аналітичні матеріали з питань взаємного співробітництва слідчих і співробітників кримінальної міліції ОВС України з компетентними органами іноземних держав у кримінальних справах про злочини, скоєні іноземцями на території України і громадянами України за кордоном.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації вперше комплексно і цілісно розглянуто основні питання правового і організаційного забезпечення співробітництва слідчих органів внутрішніх справ і кримінальної міліції України з компетентними органами іноземних держав при розслідуванні злочинів. Автор, ґрунтуючись на нормативно-правовій базі, окремих наукових дослідженнях вчених у сфері міжнародного і процесуального права, конкретних кримінальних справах, статистичних даних і репрезентативних матеріалах, пропонує свій підхід до розв’язання дискусійних питань у галузі кримінально-процесуальної діяльності у боротьбі з міжнародною злочинністю, формулює пропозиції щодо вдосконалення кримінально-процесуального законодавства України і практики його застосування. Крім того, у дисертації обґрунтовується і визначається ряд нових положень та висновків, впровадження яких у теорію кримінального процесу та у практику дозволить, з одного боку, спростити порядок міждержавних відносин по наданню правової допомоги у розслідуванні злочинів, а з іншого – підвищити ефективність такого співробітництва. До найбільш суттєвих із одержаних результатів слід віднести такі:
– вперше обґрунтовано наукові пропозиції щодо удосконалення порядку зносин слідчих органів внутрішніх справ і співробітників кримінальної міліції України із відповідними правоохоронними органами зарубіжних країн, як одного із елементів міжнародного співробітництва правоохоронних органів;
– запропоновано доповнити проект КПК України нормами, які спрямовані на удосконалення провадження у кримінальних справах про злочини, скоєні іноземцями на території України, зокрема: визначення підслідності кримінальних справ про злочини, вчинені громадянами іноземних держав, які користуються дипломатичним імунітетом і привілеями; процесуального порядку закриття кримінальної справи стосовно осіб, які користуються імунітетом від кримінальної юрисдикції; допуску фахівців у галузі права як захисників громадян тієї держави, громадянином якої є іноземець, що вчинив злочин; видачі іноземців, які вчинили злочини у співучасті з громадянами України; порядку і строків вирішення питань про видворення громадян іноземних держав, що вчинили злочини на території України;
– на підставі узагальнення нормативних актів, наукових досліджень і матеріалів практики удосконалено визначення поняття видачі (екстрадиції), а також обґрунтовано пропозиції про необхідність прийняття Верховною Радою України Закону України “Про видачу злочинців (екстрадицію)”;
– узагальнено досвід міжнародного розшуку злочинців, на підставі чого уточнено його поняття та зміст, а також запропоновано розгорнуту структуру організації такого розшуку;
– дістали подальшого розвитку наукові погляди на сутність і значення міжнародного слідчого доручення як письмового документа правового характеру, що є основним інструментом здійснення міжнародного співробітництва по наданню правової допомоги у кримінальних справах; розроблено рекомендації щодо типової форми міжнародного слідчого доручення і його змісту; виявлено і проаналізовано суттєві недоліки, котрі допускаються слідчими органів внутрішніх справ України при оформленні і направленні таких доручень;
– розроблено рекомендації щодо процесуальних підстав і порядку звернення в НЦБ Інтерполу із запитами про організацію міжнародного розшуку злочинців як громадян України, так й іноземців;
– відслідковано і уточнено суттєві недоліки у правовому забезпеченні механізмів здійснення міжнародного співробітництва, внаслідок чого запропоновано пропозиції про внесення доповнень і змін до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р. з метою удосконалення порядку взаємодії слідчих органів внутрішніх справ України з відповідними правоохоронними органами країн СНД та підвищення ефективності і якості з обох сторін у виконанні міжнародних слідчих доручень.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані та обґрунтовані в дисертації теоретичні положення, пропозиції і висновки мають певне значення для розвитку науки кримінального процесу і практичної діяльності органів досудового слідства та кримінальної міліції МВС України. Окремі положення роботи та пропозиції можуть бути використані: у правотворчій діяльності – при вдосконаленні чинного законодавства і прийнятті нового КПК України у тій частині, що стосується норм, які регулюють провадження у кримінальних справах, пов’язане з міжнародними відносинами; підготовці текстів міжнародно-правових нормативних актів про надання правової допомоги у кримінальних справах, їх укладанні і ратифікації; у практичній діяльності органів дізнання, слідства, прокуратури і суду при розслідуванні і судовому розгляді кримінальних справ про злочини, скоєні іноземцями в Україні або громадянами України за її межами, чи розшуку обвинувачених або підсудних, які переховуються за кордоном; при складанні міжнародних слідчих доручень і виконанні процесуальних дій за такими дорученнями; при передачі провадження в кримінальній справі та видачі (екстрадиції) злочинців; у навчальному процесі – при читанні курсу лекцій з “Кримінального процесу”, зокрема такого розділу як “Провадження у кримінальних справах, пов’язане з міжнародними відносинами”, а також при підготовці відповідної навчально-методичної літератури для вищих юридичних навчальних закладів; при підвищенні кваліфікації працівників МВС України і Генеральної прокуратури України; у науково-дослідній роботі – для подальшої теоретичної розробки основних положень міжнародного співробітництва у сфері кримінального процесу.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися й обговорювалися на восьмій міжнародній науково-практичній конференції “Транснаціональна злочинність: заходи протидії, проблеми підготовки кадрів правоохоронних органів” (м. Харків, 10.06.2000 р.); науково-практичних конференціях ад'юнктів і магістрантів (м. Харків, 13.04.2001, 17.05.2002 рр.); всеукраїнській науково-практичній конференції “Організаційно-правові питання реформування досудового слідства в Україні” (м. Донецьк, 13.12.2002 р.); науково-практичній конференції “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених” (м. Харків, 20.06.2003 р.). Висновки, що містяться в дисертації, використовуються в Національному університеті внутрішніх справ при викладанні курсантам і слухачам навчальної дисципліни “Кримінальний процес” і спецкурсу “Досудове слідство в органах внутрішніх справ”, а також у науково-дослідній роботі.
Розроблені автором пропозиції про доповнення, зміну й удосконалення норм як чинного КПК України, так і його проекту, направлені до Верховної Ради України для їх використання робочою комісією із розробки нового КПК України.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено у восьми статтях, шість із яких опубліковано в наукових фахових виданнях.
Структура дисертації зумовлена її метою та поставленими завданнями і складається із вступу; трьох розділів, що об’єднують 9 підрозділів; висновків; списку використаних джерел у кількості 225 найменувань та 6 додатків. Загальний обсяг дисертації – 217 сторінок, обсяг основного тексту – 190 сторінок.

Список литературы

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агаев Ф.А., Галузо В.Н. Иммунитеты в Российском уголовном процессе.: Монография / Под ред. В.Н. Галузо. – М.: ТЕИС, 1998. – 136 с.
2. Александрович Томаш. Выдача преступников и её значение в борьбе с международным терроризмом: Автореф. дис…канд. юрид. наук: 12.00.10. – М., 1986. – 24 с.
3. Алексеев Н.С., Даев В.Г., Кокорев Л.Д. Очерк развития науки советского уголовного процесса. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1980. – 251 с.
4. Алексеев С.С. Государство и право: Начальный курс. 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юрид. лит., 1996. – 191 с.
5. Алексеев С.С. Проблемы теории права. Курс лекций в 2 т. – Свердловск, 1972.– Т.1: Основные вопросы общей теории социалистического права. – 394 с.
6. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. – Харків: “Основа”, 1999. – 440 с.
7. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1998. – 480 с.
8. Бандурка О.М. Інтерпол: Міжнародна організація кримінальної поліції: Наук.-практ. посібник. – Харків: Основа, 2003.– 324 с.
9. Бастрыкин А.И. Взаимодействие внутригосударственного и международного права в сфере советского уголовного судопроизводства: Автореф. дис. …докт. юрид. наук: 12.00.09. – Л., 1987. – 33 с.
10. Бастрыкин А.И. Взаимодействие советского уголовно-процессуального права и международного права. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1986. – 135 с.
11. Бастрыкин А.И. Процессуальные проблемы участия СССР в международной борьбе с преступностью. – Л., 1985. – 100 с.
12. Бельсон Я.М. Интерпол в борьбе с уголовной преступностью. – М.: Наука, 1989. – 240 с.
13. Бельсон Я.М. Международная организация уголовной полиции (Интерпол): Учебное пособие. – М., 1981. – 76 с.
14. Бельсон Я.М. Россия в Интерполе // Правоведение. Известия высших учебных заведений. – С-Пб., 1994. – № 3. – С. 111-116.
15. Биленчук П.Д., Еркенов С.Е., Кофанов А.В. Транснациональная преступность: состояние и трансформация: Учеб. пособие / Под ред. Акад. П.Д. Биленчука. – К.: Атика, 1999. – 272 с.
16. Бирюков П.Н. Международное сотрудничество в борьбе с преступностью и правовая система РФ. – Воронеж, 1997. – 147 с.
17. Блищенко И.П. Международное и внутригосударственное право. – М.: Госюриздат, 1960. – 239 с.
18. Блищенко И.П., Каламкарян Р.А., Карпец И.И. и др. Международное уголовное право / Отв. ред. В.Н. Кудрявцев. – М.: Наука, 1995. – 172 с.
19. Богатырев А.Г. Международное сотрудничество государств в борьбе с преступностью: Учебное пособие. – М.: МВШМ МВД СССР, 1989. – 74 с.
20. Боголюбская Т.В. Деятельность следователя органов внутренних дел по розыску скрывшихся обвиняемых: Учебное пособие. – М.: МВШМ МВД СССР, 1986. – 56 с.
21. Богораз Л. “Один закон для всех?” // Новое время. – 1993. – № 30. – С. 23-26.
22. Бородин С.В., Ляхов Е.Г. Международное сотрудничество в борьбе с уголовной преступностью: (Проблемы деятельности ООН в области предупреждения преступности и обращения с правонарушителями). – М.: Международные отношения, 1983. – 200 с.
23. Бюлетень законодавства і юридичної практики України / Відп. ред. Потебенько М.О. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – № 4: Прокуратура в Україні. – 400 с.
24. Валеев Р.М. Выдача преступников в современном международном праве. (Некоторые вопросы теории и практики). – Казань: Изд-во Казанского университета, 1976. – 126 с.
25. Виноградов С.В., Забарин С.П. Правовые вопросы взаимодействия следователя с зарубежными правоохранительными органами при расследовании преступлений // Проблемы предварительного следствия и дознания: Сб. науч. трудов. – М.: ВНИИ МВД России, 1993. – С. 45-56.
26. Виноградова О.І. Міжнародне співробітництво України у галузі боротьби зі злочинністю: Автореф. дис. ...канд..юрид. наук: 12.00.09. – Харків, 2000. – 22 с.
27. Виноградова О.І. Міжнародне співробітництво України у галузі боротьби зі злочинністю: Дис…канд. юрид. наук: 12.00.09. – Харків, 2000. – 230 с.
28. Вказівка Генеральної прокуратури України “Про порядок застосування окремих положень міжнародних договорів України з питань правової допомоги у кримінальних справах у відносинах з державами-учасницями Конвенцій Ради Європи в галузі кримінального права” від 10.08.2000 року за № 14-3-98-00. – Київ, 2000.
29. Волеводз А.Г. Международный розыск, арест и конфискация полученных преступным путем денежных средств и имущества (правовые основы и методика) / Науч. ред. проф. Соловьев А.Б. – М.: “ООО Юрлитинформ”, 2000. – 477 с.
30. Волженкина В.М. Оказание правовой помощи по уголовным делам в сфере международного сотрудничества: Учебное пособие. – С-Пб.: Юрид. ин-т Генеральной прокуратуры РФ, 1998. – 31с.
31. Галенская Л.Н. Международная борьба с преступностью. – М.: Изд-во “Международные отношения”, 1972. – 167 с.
32. Галенская Л.Н. Правовые проблемы сотрудничества государств в борьбе с преступностью. – Л.: ЛГУ, 1978. – 86 с.
33. Гардоцкий Л. Международное сотрудничество по уголовным делам // Социалистическая законность. – 1979. – № 6. – С. 61-63.
34. Голос Украины. – 2003. – № 41 (3041). – 4 марта.
35. Горский Г.Ф. Проблемы доказательств в советском уголовном процессе / Г.Ф. Горский, Л.Д. Кокорев, П.С. Элькинд. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1978. – 303 с.
36. Горяинов К.К., Исиченко А.П., Кондратюк Л.В. Транснациональная преступность: проблемы и пути их решения. – М., 1997. – 257 с.
37. Гребенюк В.М. Договірні відносини України у сфері взаємодопомоги у кримінальних справах: Автореф. дис. …канд. юрид наук: 12.00.11. – К., 1997. – 21с.
38. Грошевий Ю.М. Конституція України і проблеми кодифікації кримінально-процесуального законодавства // Матеріали науково-практичної конференції “Теоретичні та практичні питання реалізації Конституції України: Проблеми, досвід, перспективи” від 25.06.1997 року, Київ / Упоряд. Ю.М. Грошевий. – Х.: Право, 1998. – С. 181-182.
39. Гуценко К.Ф. Судебная реформа: истоки, некоторые итоги и тенденции // Вестник МГУ. – 1995. – № 5. – С. 10-16.
40. Гуценко К.Ф., Ляхов Е.Г. Устав ООН, его цели и принципы и актуальные проблемы разработки и применения международных норм, касающихся уголовного правосудия. – М., 1980. – 153 с.
41. Действующее международное право. В 3 т. / Сост. Ю. М. Колосов и Э. С. Кривчикова. Т. 1. – М.: Изд-во Московского независимого института международного права, 1996. – 864 с.
42. Действующее международное право. В 3 т. / Сост. Ю. М. Колосов и Э. С. Кривчикова. Т. 2. – М.: Изд-во Московского независимого института международного права, 1999. – 832 с.
43. Действующее международное право. В 3 т. / Сост. Ю.М. Колосов и Э.С. Кривчикова. Т. 3. – М.: Изд-во Московского независимого института международного права, 1999. – 832 с.
44. Демин Ю.Г. Статус дипломатических представительств и их персонала: Учебн. пособие. – М.: Международные отношения, 1995. – 208 с.
45. Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини. Прийнята Радою Європи 4 листопада 1950 р. // Права людини: Збірник документів / Укл. В.С. Семенов, О.Н. Ярмиш та ін. – Харків: Ун-т внутр. Справ, 1997. – С. 58-76.
46. Жданов Ю.Н., Костин А.Н. Международное сотрудничество в борьбе с преступностью. – М.,1997. – 169 с.
47. Закони України. Т. 14: Міжнародні договори України: Офіційне видання / Ред. колегія Опришко В.Ф. – К.: АТ “Книга”, 1998. – 805 с.
48. Законодавство України з питань правоохоронної діяльності (Закони). – Харків: “ФІНН”, 2002. – 480 с.
49. Законодательство государств по предотвращению загрязнения моря: Сборник / Сост. и авт. вступ. ст. канд. юрид. наук В.А. Киселёв. – М.: Транспорт, 1975. – 145 с.
50. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах. – Х.: “Одіссей”, 2000. – 448 с.
51. Звирбуль В.К., Шупилов В.П. Выдача уголовных преступников. – М., 1974. – 102 с.
52. Звід принципів захисту всіх осіб, підданих затриманню чи ув’язненню у будь-якій формі: Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 43/173 від 09.12.1988 року // Права людини і професійні стандарти для працівників міліції і пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій. – Амстердам – Київ: Українсько-Американське Бюро захисту прав людини, 1996. – С. 29-35.
53. Зимин В.П. Международное сотрудничество правоохранительных органов: Лекция / Акад. МВД СССР. – М.: Акад. МВД СССР, 1990. – 51 c.
54. Зимин В.П., Зубов И.Н. Международное сотрудничество в области борьбы с преступностью и охраны общественного порядка: Учебное пособие. – М.: НИИ МВД России, 1993. – 160 с.
55. Зібрання законодавства України. – Серія 2. – 1999. – № 6. – Ст. 348.
56. Зібрання постанов Уряду України. – К.: Видавництво “Україна”, 1996. – № 4. – Ст. 148.
57. Игнатенко Г.В. Международное сотрудничество в борьбе с преступностью: Учебное пособие. – Свердловск: УрГУ, 1980. – 75 с.
58. История дипломатии / Под ред. В.А. Зорина и др. – Изд. 2-е, перераб. И доп. – Т. 1. – М.: Госполитиздат, 1959. – 896 с.
59. Інструкція з організації діяльності органів досудового слідства в системі МВС України та взаємодії їх з іншими структурними підрозділами органів внутрішніх справ України у розкритті та розслідуванні злочинів: Затверджена наказом МВС України № 1600 від 25 грудня 2003 року. – Київ, 2003.
60. Інструкція про порядок виконання європейських конвенцій з питань кримінального судочинства: Затверджена спільним наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Верховного Суду України, Державної податкової адміністрації України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 29.06.1999 р. № 34/5/22/103/512/326/73, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.07.1999 р. за № 446/3739. // Офіційний вісник. – 1999. – № 28. – С. 185-194.
61. Інструкція про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів: Затверджена спільним наказом МВС України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України № 3/1/2/5/2/2 від 9 січня 1997 року, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.02.1997 р. за № 54/1858 // Офіційний вісник України. – 1997. – Число 9. – С. 77.
62. Інструкція про порядок запобіжного затримання і тримання осіб, затриманих згідно із Законом України “Про запобіжне затримання особи” від 29.07.1994 року: Затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України № 429/129 від 10.08.1994 року, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10.08.1994 р. за № 185/394. – Київ, 1994.
63. Інструкція про порядок зносин органів внутрішніх справ України з компетентними правоохоронними органами іноземних держав з питань запобігання, розкриття та розслідування злочинів: Затверджена наказом МВС України № 600 від 6 вересня 1995 року. – Київ, 1995.
64. Інструкція про порядок обробки інформації в НЦБ Інтерполу в Україні: Затверджена наказом МВС України № 568 від 6 вересня 1993 року. – Київ, 1993.
65. Інструкція про порядок підготовки, передачі та виконання органами прокуратури України звернень про правову допомогу у кримінальних справах: Затверджена наказом Генерального прокурора України № 8/1 від 28 жовтня 2002 року. – Київ, 2002.
66. Інструкція про порядок приймання–передавання осіб, які перебувають під вартою, на кордоні України та за її межами: Затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Державного комітету у справах охорони державного кордону України № 474/845 від 17.11.1998 року, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14.01.1999 р. за № 16/3309. – Київ, 1999.
67. Карпец И.И. Международная преступность. – М.: Наука, 1988. –112 с.
68. Карпец И.И. Преступность: иллюзии и реальность. – М.: Российское право, 1992. – 431 с.
69. Карташкин В.А. Международная защита прав человека: (Основные проблемы сотрудничества государств) / В.А. Карташкин; Институт государства и права АН СССР. – М.: “Международные отношения”, 1976. – 223 с.
70. Кипнис Н.М. Допустимость доказательств в уголовном судопроизводстве. – М.: Юристъ, 1996. – 128 с.
71. Кодекс Украины об административных правонарушениях (научно-практический комментарий) / Под общ. Ред. А.С. Васильева. – Х.: ООО “Одиссей”, 2000. – 1008 с.
72. Комарова Е. Так и не удалось махнуть на Канары // Труд. – 1998. – 31 марта.
73. Комлев Б. Исключение доказательств, полученных в других государствах из процесса доказывания. // Законность. – 1998.– № 3 (761). – С. 21-24.
74. Конституция Российской Федерации: Принята всенародным голосованием 12 декабря 1993 года. – М.: Теис, 1996. – 48 с.
75. Конституція України: Прийнята на 5-й сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. – К.: Українська Правнича Фундація “Право”, 1996. – 128 с.
76. Корнеева Л.М., Кертэс И. Источники доказательств по советскому и венгерскому законодательству. – М.: Юрид. лит., 1989. – 149 с.
77. Криминалистика: Учебник для юрид. вузов / Отв. ред. чл.-корр. Акад. наук СССР проф. С.А. Голунский. – М.: Госюриздат, 1959. – 511 с.
78. Криминалистика: Учебник для юрид. ин-тов и фак. / Отв. ред. профессора д-ра юрид. наук С.П. Митричев, М.П. Шаламов. – М.: Юрид. лит., 1963. – 544 с.
79. Кримінально-процесуальний кодекс України: Затв. Законом від 28 грудня 1960 р. Текст відп. офіц. за станом на 1 січня 2002 року. – К.: НВП “Форум”, 2002.– 292 с.
80. Крылов И.Ф., Бастрыкин А.И. Розыск, дознание, следствие: Учебное пособие. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1984. – 217 с.
81. Курко М.Н., Чернега В.П. Процесуальні особливості розслідування злочинів, вчинених іноземними громадянами на території України та громадянами України на території інших держав. – К.: РВВ МВС України, 1995. – 156 с.
82. Курс международного права: В 6 т. / Гл. ред. Ф.И. Кожевников и др. – М., 1967. – Т. 3: Основные институты и отрасли международного права. – 451с.
83. Ларин А.М. Уголовный процесс: структура права и структура законодательства / Отв. Ред. В.М. Савицкий. – М.: Наука, 1985. – 240 с.
84. Ларин А.М., Мельникова Э.Б., Савицкий В.М. Уголовный процесс России: Лекции-очерки / Под ред. проф. В.М. Савицкого. – М.: БЕК, 1997. – 324 с.
85. Левченко Е. Международные документы и соглашения против торговли женщинами // http://demo.interpro.ru/content/win/books/tromso-1999/7.htm
86. Лєшукова І.В. Історико-правовий огляд діяльності Інтерполу // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2001. – Спецвипуск. – С. 11–16.
87. Лєшукова І.В. Міжнародне співробітництво правоохоронних органів України у боротьбі з організованою транснаціональною злочинністю // Вісник Університету внутрішніх справ. – 2000. – Вип. 12 (частина ІІ). – С. 50–54.
88. Лєшукова І.В. Організація міжнародного розшуку в системі Інтерполу // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2002. – Вип. 18. – С. 60 –64.
89. Лєшукова І.В. Поняття і правові основи міжнародного розшуку злочинців, який здійснюється в системі Інтерполу // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2003. – Вип. 22. – С. 44–49.
90. Лєшукова І.В. Кримінально-процесуальні проблеми взаємодії правоохоронних органів України з правоохоронними органами країн СНД у боротьбі зі злочинними співтовариствами // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 10. – С. 129–132.
91. Лукашов В.А. Розыскная работа органов внутренних дел. – М., 1986. – 115с.
92. Лукашук И.И. Международное право. Общая часть: Учебник для юрид. фак. и вузов. – М.: Изд-во БЕК, 1996. – 370 с.
93. Лукашук И.И., Наумов А.В. Выдача обвиняемых и осужденных в международном уголовном праве: Учебно-практическое пособие. – М.: “Российский юрид. издат. дом”, 1998. – 160 с.
94. Люблинский П.И. Международные съезды по вопросам уголовного права за десять лет (1905-1915 гг.). – Петроград, 1915. – 379 с.
95. Ляхов Е.Г. Терроризм и межгосударственные отношения. – М.: Международные отношения, 1991. – 212 с.
96. Маршунов М.Н. Некоторые вопросы уголовно-процессуальной компетенции органов дознания, предварительного следствия, прокуратуры в свете суверенности союзных республик. // Вестник ЛГУ. Сер. 6, вып.2. – 1991. – № 13. – С. 81-83.
97. Международная защита прав и свобод человека: Сб. документов. / Сост. и авт. вступ. сл. Г.М. Мелков. – М.: Юрид лит., 1990. – 661 с.
98. Международная конвенция по предотвращению загрязнения с судов 1973 года и резолюции Международной конференции по предотвращению загрязнения моря 1973 года. – Л.: Транспорт. Ленингр. отд-ние, 1979. – 174 с.
99. Международное право в документах: Учебное пособие / Сост. Н.Т. Блатова. – М.: Юрид. лит., 1982. – 856 c.
100. Международное право: Учебник / Отв. ред. Ю.М. Колосов, Э.С. Кривчикова. – М.: Междунар. отношения, 2000. – 720 с.
101. Международное право: Учебник для вузов / Отв. ред. Игнатенко Г.В. – М.: Издат. группа НОРМА-ИНФРА М, 1999. – 584 с.
102. Международное право: Учебник для вузов по спец-ти “Правоведение” / Арцибасов И.Н., Бекяшев К.А., Блатова Н.Т. и др. Под ред. Н. Т. Блатовой. – М.: Юрид. лит., 1987. – 543 с.
103. Международное публичное право: Учебник / Под ред. Бекяшева К.А. – М.: “Проспект”, 1999. – 640 с.
104. Международные акты о правах человека: Сборник документов / Сост. и авт. вступ. сл. В.А. Карташкин, Е.А. Лукашева. – М.: Изд. группа “НОРМА-ИНФРА - М”, 1998. – 784 с.
105. Миньковский Р.М. Теория доказательств в советском уголовном процессе. – М.: “Юрид. лит.”, 1978. – 284 c.
106. Михайлов В.А. Меры пресечения в российском уголовном процессе. – М.: Право и Закон, 1996. – 304 с.
107. Міжнародне співробітництво України у правовій сфері: Зб. міжнародних документів / Упоряд. В. Дріжчаний, О. Павличенко, О. Уманський. – Харків: “Фоліо”, 1998. – 217 с.
108. Міжнародні договори України (1986-1996) / Упоряд. Ю.К. Качуренко. – Т.1. – К., 1997. – 391 с.
109. Мюллерсон Р.А. Соотношение международного и национального права. – М.: Международные отношения, 1982. – 136 с.
110. Наказ № 656 від 31 серпня 1999 року “Про внесення змін до Інструкції про порядок зносин органів внутрішніх справ України з компетентними правоохоронними органами іноземних держав з питань запобігання, розкриття та розслідування злочинів, затвердженої наказом МВС України № 600 від 06.09.95 року”. – Київ, 1999.
111. Наказ Генерального прокурора України № 32 від 12.08.1999 р. “Про стан прокурорського нагляду за додержанням вимог закону при розслідуванні кримінальних справ і розгляді повідомлень про злочини, що надійшли від іноземних компетентних установ”. – Київ, 1999.
112. Наказ Генерального прокурора України № 8 від 28 жовтня 2002 року “Про організацію роботи органів прокуратури України в галузі міжнародного співробітництва і правової допомоги”. – Київ, 2002.
113. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: Загальна частина / Під загальною ред. Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. – К.: “ФОРУМ”, 2001. – 386 с.
114. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: Особлива частина / Під загальною ред. Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. – К.: “ФОРУМ”, 2001. – 942 с.
115. Национальное Центральное Бюро Интерпола в Российской Федерации: Сборник / Сост. Ю. Мельников, Е. Тупышев, М. Артамошкин. – М., 1994. – 168 с.
116. Николаев А. Дипломатические привилегии и иммунитеты // Международная жизнь. – 1983. – № 8. – С. 152-155.
117. Николаев А.Н. Токио: суд народов: По воспоминаниям участника процесса: [Международный военный Трибунал для Дальнего востока 1946-1948 гг.] – М., Юрид. лит., 1990. – 413 с.
118. Никольский Д.П. О выдаче преступников по началам международного права. – СПб., 1884. – 539 с.
119. Нюрнбергский процесс над главными немецкими военными преступниками. Сборник материалов. В 7 т. / Под общ. ред. Р.А. Руденко. – М.: Госюриздат, 1961. Т. 7: Заключительные речи главных обвинителей. – Последние слова подсудимых. – Приговор. – 760 с.
120. Общая теория государства и права: Академический курс в 2 т. / Отв. ред. М.Н. Марченко. – М.: Зерцало, 1998. – Т.1: Теория государства. – 408 с.
121. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: “Юристъ”, 1996. – 472 с.
122. Общая теория права: Учебник для юрид. вузов / Под ред. А.С. Пиголкина. – М.: Изд-во МГТУ им. Н.Э. Баумана, 1995. – 353 с.
123. Овсеенко А.И. Международное сотрудничество на современном этапе. – Рига: “Экспресс”, 1989. – 620 с.
124. Овчинский В. Русский Интерпол // Международная жизнь. – 1998. – № 9. – С. 36-39.
125. Овчинский В., Путова И. О новом подходе Генерального секретариата Интерпола к организации международного сотрудничества в борьбе с организованной преступностью // Информационный сборник НЦБ Интерпола в Российской Федерации. – 1998. – Вып. 25. – С. 12-15.
126. Островский Я.А. ООН и права человека. – М.: “Международные отношения”, 1968. – 191 с.
127. Павлова И.В. Выдача преступников как средство борьбы с уголовными преступлениями международного характера (правовые проблемы): Автореф. дис…канд. юрид. наук:12.00.10. – М., 1984. – 23 с.
128. Панов В.П. Сотрудничество государств в борьбе с международными уголовными преступлениями. – М.: “Юрист”, 1993. – 157 с.
129. Писанська В. Віктор Жердицький: “Істина нікого не цікавить” // Голос України. – 2001. – 26 грудня. – № 247 (2747).
130. Положение о порядке предоставления политического убежища в Российской Федерации, утвержденное Указом Президента РФ № 763 от 26 июля 1995 года // Российская газета. – 1995. – 1 августа.
131. Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні: Затверджено Указом Президента України від 10.06.1993 року № 198 // Урядовий кур’єр. – 1993. – № 93-94. – 24 червня.
132. Положення про Національне центральне бюро Інтерполу: Затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 25 березня 1993 року // Юридичний вісник України. – 1999. – № 41 (225). – 14-20 жовтня.
133. Положення про порядок розміщення дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних та іноземних організацій в Україні: Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.1995 року № 146 в ред. від 28.06.1997 р. // Урядовий кур’єр. – 1997. – № 128-129. – 17 липня.
134. Полянский Н.Н. Международный военный трибунал / Под ред. Н.М. Рычкова. – М.: Юриздат, 1946. – 48 с.
135. Попов В.И. Розыскная деятельность при расследовании преступлений. – Алма-Ата, 1996. – 235 с.
136. Постанова Верховної Ради України “Про проект закону України про надання притулку в Україні іноземцям та особам без громадянства” від 29 листопада 2001 р. за № 2841-ІІІ // База даних “Нормативний акт України” – http://www.nau.kiev.ua
137. Постанова Кабінету Міністрів України “Про вступ України до Інтерполу” № 555 від 30 вересня 1992 року // Юридичний вісник України. – 1999. – № 41 (225). – 14-20 жовтня.
138. Постанова Кабінету Міністрів України “Про Національне центральне бюро Інтерполу” № 220 від 25 березня 1993 року // Юридичний вісник України. – 1999. – № 41 (225). – 14-20 жовтня.
139. Постановление Совета Министров СССР “О вступлении СССР в Международную организацию уголовной полиции (Интерпол)” № 338 от 7 апреля 1990 года // Юридичний вісник України. – 1999. – № 41 (225). – 14-20 жовтня.
140. Права людини (основні міжнародно-правові документи): Зб. документів / Упоряд. Ю.К. Качуренко. – К.: Наук. думка, 1989. – 248 с.
141. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю.К. Качуренко.– К.: Наук. думка, 1992. – 200 с.
142. Правила внутрішнього розпорядку виправно-трудових установ затверджені наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 5 червня 2000 року № 110, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 6 липня 2000 року за № 395/4616. // Офіційний вісник України. – 2002. – № 21. – Ст. 1052.
143. Правові основи міжнародної діяльності МВС України: Збірник міжнародно-правових договірних документів в 2-х томах. – Т. 1. – К., 1997. – 211с.
144. Правові основи міжнародної діяльності МВС України: Збірник міжнародно-правових договірних документів в 2-х томах. – Т. 2. – К., 1997. – 184с.
145. Про адвокатуру: Закон України від 19 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 9. – Ст. 62.
146. Про біженців: Закон України від 21 червня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 47. – Ст. 250.
147. Про громадянство України: Закон України від 18 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 13. – Ст. 65.
148. Про Державну прикордонну службу України: Закон України від 3 квітня 2003 р. // Голос України. – 2003. – 6 травня. – № 83.
149. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
150. Про дію міжнародних договорів на території України: Закон України від 10 грудня 1991 р. // Верховної Ради України. – 1992. – № 10. – Ст. 137.
151. Про запобіжне затримання особи: Закон України від 29 липня 1994 року // Відомості Верховної Ради Україні. – 1994. – № 38. – Ст. 346.
152. Про міжнародні договори України: Закон України від 22 грудня 1993 р. // Верховної Ради України. – 1994. – № 10. – Ст. 45.
153. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст.20.
154. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р. // Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
155. Про попереднє ув’язнення: Закон України від 30 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 35. – Ст. 360.
156. Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України: Закон України від 21 січня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 18. – Ст. 101.
157. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 4 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 23. – Ст.161.
158. Про правонаступництво України: Закон України від 12 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 46. – Ст. 617.
159. Про приєднання України до Конвенції про правовий статус біженців і Протоколу щодо статусу біженців: Закон України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 17. – Ст. 118.
160. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
161. Про ратифікацію Консульських конвенцій між Україною і Республікою Болгарія, Грузія та Азербайджанською Республікою: Закон України від 1 грудня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 1. – Ст. 3–5.
162. Про ратифікацію Консульських конвенцій між Україною і Республікою Узбекистан, Туркменістан: Закон України від 19 березня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 18. – Ст. 147–148.
163. Про ратифікацію Консульських конвенцій між Україною і Соціалістичною Республікою В’єтнам, Корейською Народно-Демократичною Республікою: Закон України від 9 грудня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994 – № 51. – Ст. 448–449.
164. Про ратифікацію Консульської конвенції між Україною і Литовською Республікою: Закон України від 1 листопада 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 50. – Ст. 283.
165. Про ратифікацію Консульської конвенції між Україною і Польщею: Закон України від 14 липня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 36. – Ст. 366.
166. Про ратифікацію Консульської конвенції між Україною і Республікою Молдова: Закон України від 1 листопада 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 4.
167. Про ратифікацію Консульської конвенції між Україною і Республікою Македонія: Закон України від 22 березня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 20. – Ст. 99.
168. Про ратифікацію Консульської конвенції між Україною і Російською Федерацією: Закон України від 4 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 23. – Ст. 167.
169. Про ратифікацію Консульської конвенції між Україною і Румунією: Закон України від 17 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. –1993. – № 52. – Ст. 495.
170. Про ратифікацію Консульської конвенції між Україною і Турецькою Республікою: Закон України від 1 липня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 34. – Ст. 280.
171. Про ратифікацію Консульської конвенції між Україною і Угорської Республікою: Закон України від 29 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 51. – Ст. 682.
172. Про ратифікацію Консульської конвенції між Україною та Великою Соціалістичною Народною Лівійською Арабською Джамагирією: Закон України від 7 квітня 2004 р. // Голос України. – 2004. – 4 червня. – № 101 (3351).
173. Про ратифікацію Договору між Україною та Сполученими Штатами Америки про взаємну правову допомогу у кримінальних справах: Закон України від 10 лютого 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 7. – Ст. 247.
174. Про ратифікацію Договору між Україною і Соціалістичною Республікою В’єтнам про правову допомогу і правові відносини в цивільних і кримінальних справах: Закон України від 2 листопада 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 48. – Ст. 2072.
175. Про ратифікацію Договорів між Україною та Федеративною Республікою Бразилія, Республікою Індія про взаємну правову допомогу у кримінальних справах: Закон України від 6 березня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 14. – Ст. 607–608.
176. Про ратифікацію Угоди між Україною та Гонконгом – Спеціальним Адміністративним Районом Китайської Народної Республіки про взаємну правову допомогу у кримінальних справах: Закон України від 20 листопада 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 50. – Ст. 2611.
177. Про ратифікацію Договору між Україною та Республікою Куба про правові відносини та правову допомогу в цивільних та кримінальних справах: Закон України від 10 грудня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 52. – Ст. 2747.
178. Про ратифікацію Договору між Україною та Республікою Панама про взаємну правову допомогу в кримінальних справах: Закон України від 12 травня 2004 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 22. – Ст. 1487.
179. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України від 18 березня 2004 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 15. – Ст. 1028.
180. Проект кримінально-процесуального кодексу України (за станом на 10 липня 2003 р.). – К. – 2003. – 290 с.
181. Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-17/2000 за конституційним зверненням громадянина Солдатова Геннадія Івановича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника) від 16.11.2000 р. за № 13-рп/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 47. – Ст. 2045.
182. Родионов К.С. Интерпол вчера, сегодня, завтра. – 3-е изд. –М.: “Международные отношения”, 1990. – 222 с.
183. Родионов К.С. Интерпол: миф и действительность. – 2-е изд. – М.: Международные отношения, 1986. – 189 с.
184. Родионов К.С., Гасымов Н.Г. Международный розыск в системе Интерпола: Учеб. пособие. – М.: Академия управления МВД России, 2000. – 76 с.
185. Российская правовая система и международное право: современные проблемы взаимодействия (Всероссийская научно-практическая 5 конференция в Нижнем Новгороде) // Государство и право. – 1996. – № 2. – С. 3-28.
186. Российская правовая система и международное право: современные проблемы взаимодействия (Всероссийская научно-практическая 5 конференция в Нижнем Новгороде) // Государство и право. – 1996. – № 3. – С. 8–32.
187. Сборник действующих договоров, соглашений и конвенций, заключенных СССР с иностранными государствами. – М.: Госполитиздат, 1955. – Вып. 11. – 200 с.
188. Сборник действующих договоров, соглашений и конвенций, заключенных СССР с иностранными государствами. – М.: Госполитиздат, 1956. – Вып. 12. – 199 с.
189. Сборник международных соглашений МВД России / Сост. Москалькова Т.Н., Слюсарь Н.Б. – М.: “СПАРК”, 1996. – 259 с.
190. Сибилева Н.В. Допустимость доказательств в советском уголовном процессе. Дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.09. – Харьков, 1986. – 216 с.
191. Сидоренко Е. Допустимость доказательств, полученных на территории других государств (по материалам уголовного дела по обвинению Д. Якубовского) // Законность. – 1998. – № 2 (760). – С. 25–29.
192. Симсон Э. О невыдаче собственных подданных: международно-правовое исследование. – СПб., 1892. – 420 с.
193. Слідча практика: Збірник / Уклад. А.А. Осауленко. – К.: РВВ МВС України, 1999. – 217 с.
194. Слідчі органи Росії та України домовились про співпрацю // Іменем закону. – .2002. – № 33(5317). – 16 серпня.
195. Степаненко В.И. Международно-правовые аспекты заключения под стражу с целью выдачи иностранному государству // Советское государство и право. – 1991. – № 11. – С. 16–19.
196. Степанов Е.А., Романова А.Г. Особенности участия иностранцев в советском уголовном процессе. – М., 1980. – 118 с.
197. Суду Лазаренкові чекати довго // Голос України. – 2001. – 15 грудня. – № 239 (2739).
198. Тимченко Л. Д. Международное право: Учебник. – Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел, 1999. – 528 с.
199. Уголовная юстиция: проблемы международного сотрудничества: Международный научно-исследовательский проект. – М.: БЕК, 1995. – 281 с.
200. Уголовный кодекс Украины: (с измен. и доп. по состоянию на 1 июля 1996 года), 2-е изд. / Отв. ред. Тютюгин В.И., Перепелица А.И. – Х.: ИМП “Рубикон”, 1997. – 249 с.
201. Укази Президента України. – К., 1997. – Т.1. – 874 с.
202. Україна – Росія, 1990-2000 рр.: Документи та матеріали. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 776 с.
203. Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога. (книга перша). / Збірник документів (українською і російською мовами). – Юрінком. – Київ, 1996. – 1184 с.
204. Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога. Кн. 2. Правова охорона культурних цінностей / Відп. Ред.: акад.. НАН України Ю.С. Шемшученко та д-р юрид. наук В.І. Акуленко. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 864 с.
205. Устав Международной уголовной полиции Интерпола от 13 июня 1956 года // Юридичний вісник України. – 1999. – № 41 (225). – 14-20 жовтня.
206. Хохрина Т.В. Источники доказательств в судебном процессе // Совершенствование законодательства о суде и правосудии / АН СССР, Ин-т гос-ва и права; Отв. ред. В.М. Савицкий. – М.: ИГПАИ, 1985. – 163 с.
207. Цепелев В.Ф. Уголовно-правовые, криминологические и организационные аспекты международного сотрудничества в борьбе с преступностью: Дис…. докт. юрид. наук: 12.00.08. – М., 2001. – 413 с.
208. Цивільний кодекс України: Затв. Законом від 18 липня 1963 р. Текст відп. офіц. за станом на 15 листопада 2001 року. – К.: НВП “Форум”, 2001. – 174 с.
209. Цивільний процесуальний кодекс України: Затв. Законом від 18 липня 1963 р. Текст відп. офіц. за станом на 1 лютого 2002 року. – К.: НВП “Форум”, 2002. – 194 с.
210. Шаргородский М.Д. Наказание по уголовному праву: В 2-х частях. – М.: Госюриздат, 1957. – Ч.1: Наказание по уголовному праву эксплуататорского общества. – 304 с.
211. Шеверега Асрат Бало. Сотрудничество государств в борьбе с международными уголовными преступлениями: Автореф. дис. …канд. юрид. наук: 12.00.10. – К., 1990. – 22 с.
212. Шепітько В.Ю. Криміналістика. Енциклопедичний словник (українсько-російський і російсько-український) / За ред. Акад. НАН України В. Я. Тація. – Харків: Право, 2001. – 560 с.
213. Шумило М.Є., Погорецький М.А. Проблеми використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності в доказуванні в кримінальних справах: теоретичний і практичний аспекти //Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. – 2001. – № 3. – С.199–209.
214. Шупилов В.П. Международная правовая помощь по уголовным делам // Советское государство и право. – 1974. – № 3. – С. 80–83.
215. Элькинд П.С. Толкование и применение норм уголовно-процессуального права. – М.: Юрид. лит., 1967. – 192 с.
216. Элькинд П.С. Сущность советского уголовно-процессуального права. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та. – 1963. – 172 с.
217. Юридичний вісник України. – 2002. – № 40 (380). – 5-11 жовтня.
218. Яблоков Н.П. Организационно-правовые и криминалистические проблемы борьбы с организованной преступностью в рамках межгосударственного правового государства СНГ // Вестник МГУ. Сер.11, Право. – 1994. – № 3. – С. 11–14.
219. Якупов Р.Х. Процессуальные сроки в советском судопроизводстве (в стадиях возбуждения уголовного дела и предварительного расследования): Дис. …канд.юрид.наук: 12.715. – М., 1972. – 224 с.
220. Bundesgerichtsentschcidungen. 109 (1975) Ia 146.
221. Bundesgerichtsentschcidungen. 109 (1983) Ia 246.
222. International Criminal Police Review. – № 268. – June – July 1973. – P. 96.
223. Muller H. Zusammenwirken von S und K bei der Fahndudg // Die Polizei. – Koln, 1970. N. 3. S. 93.
224. The Role of Interpol and the UK National Central Bureau (NCB) – NCIS – Interpol. – London, 1995. P. 3.
225. United Nation Treaty Series. 1967. Vol. 596, p. 261.