Нешик Тарас Степанович. Вердикт присяжних у кримінальному процесі

Краткое описание

Нешик Тарас Степанович. Вердикт присяжних у кримінальному процесі.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.09, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - Київ, 2014.- 170 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
НЕШИК Тарас Степанович
УДК 343.15 : 343.195
ВЕРДИКТ ПРИСЯЖНИХ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
Спеціальність 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор
Котюк Іван Ілліч
Київ - 2014

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
Розділ 1. ГЕНЕЗИС ПРАКТИКИ ПОСТАНОВЛЕННЯ ПРИСЯЖНИМИ ВЕРДИКТУ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ 13
1.1. Вердикт присяжних як форма судового рішення 13
1.2. Історичний досвід практики постановлення присяжними вердикту в Україні.23
1.3. Зарубіжний досвід практики постановлення присяжними вердикту 41
Висновки до розділу 1 57
Розділ 2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ АСПЕКТИ ВЕРДИКТУ ПРИСЯЖНИХ 61
2.1. Нормативно-правове регулювання процедури кримінального провадження в суді присяжних 61
2.2. Відбір присяжних як передумова законності вердикту 76
2.3. Правовий статус присяжних та його значення для вердикту 101
Висновки до розділу 2 123
Розділ 3. ГНОСЕОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВЕРДИКТУ ПРИСЯЖНИХ 128
3.1. Механізм формування особистого переконання присяжних 128
3.2. Психологічні аспекти формування правової позиції присяжних 146
Висновки до розділу 3 174
ВИСНОВКИ 177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 188
ДОДАТКИ 211 

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
з
КПК України 1960 р. - Кримінально-процесуальний кодекс України 1960 р.
КПК України - Кримінальний процесуальний кодекс України 2012 р.
КУпАП - Кодекс України про адміністративні правопорушення
СКС - Статут кримінального судочинства
абз. - абзац
п. - пункт
ч. - частина
ст. - стаття
р. - рік

ВСТУП
Актуальність теми. Проголошення України правовою державою зумовило необхідність реформування системи судочинства, одним із елементів якого було запровадження суду присяжних, що забезпечує безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя. Водночас це спричинило низку дискусій щодо необхідності відтворення його варіанта, який діяв на території України після прийняття Судових статутів 1864 р. чи створення його нової моделі. Зрештою у КПК України було закріплено якісно нову модель судочинства за участю суду присяжних, що кардинально відрізняється від відомих його моделей у світовій практиці.
Проте цей правовий експеримент, який триває вже близько двох років, свідчить про те, що запроваджена в Україні процедура кримінального провадження в суді присяжних та судове рішення, ухвалене за його результатами, не здатні повною мірою розв’язати ті завдання, які суспільство та держава ставить перед ними.
А з іншого боку, стало очевидним і те, що низький рівень довіри до судової влади, скептичне ставлення до законності й обґрунтованості ухвалених судом рішень зумовлює необхідність невідкладного вжиття заходів з метою подолання цих тенденцій, які у різні часи в багатьох державах долалися насамперед шляхом впровадження у кримінальне процесуальне законодавство вердикту присяжних, що відповідає потребам громадянського суспільства та правової держави.
Все це свідчить про актуальність наукового дослідження практики постановлення вердикту присяжних, а також розроблення теоретичних засад і вироблення науково-практичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення правової регламентації та практики постановлення присяжними вердикту.
Науково-теоретичним підґрунтям дослідження стали праці вітчизняних і зарубіжних учених з кримінального процесу, криміналістики, психології та інших галузей права, а саме: Т. В. Апарової, О. М. Бобрищева-Пушкіна,
А. Б. Войнарович, О. В. Вороніна, І. В. Гловюк, В. Г. Гончаренка,
Ю. М. Грошевого, Г. А. Джаншиєва, О. А. Демічева, С. І. Добровольської, І. О. Ільїна, Н. П. Кириллової, О. О. Кірєєвої, А. Ф. Коні, І. І. Котюка, О. П. Кучинської, С. В. Марасанової, К. А. Міттермаєра, П. Л. Михайлова, М. М. Михеєнка, М. В. Немитіної, В. М. Ніколайчика, С. В. Оверчука, С. А. Пашина, М. К. Петровського, М. А. Погорецького, Н. А. Полякової,
0. Р. Ратінова, А. О. Реана, І. О. Русанової, М. П. Тимофєєва, В. М. Тертишника, В. І. Теремецького, Є. А. Чорнобай, В. П. Шибіка, О. Г. Шило, М. Є. Шумила,
B. М. Щерби, О. Г. Яновської та ін.
Окремі аспекти кримінального провадження і факторів, що впливають на механізм формування правосвідомості громадян, були предметом розгляду
C. С. Алексєєва, Г. М. Андрєєвої, Н. М. Ахтирської, С. Б. Багдесаряна, А. Барака, Б. Т. Безлепкіна, У. Бернема, С. В. Боботова, А. Бурого, С. І. Вікторського, В. І. Гер’є, Н. В. Глинської, В. М. Григор’єва, К. Ф. Гуценка, М. В. Духовського, К. Кардона, М. М. Кіпніса, В. О. Ковальова, М. Г. Коротких, В. М. Кудрявцева, Р. О. Куйбіди, Г. О. Левицького, М. Д. Левітова, П. А. Лупинської, В. Т. Маляренка, В. М. Манохіна, О. Р. Михайленка, Н. А. Михайличенка,
1. Б. Михайловської, Д. Моєрса, С. О. Насонова, В. Т. Нора, О. О. Папкової, К. К. Платонова, С. Б. Погодіна, М. М. Полянського, С. В. Прилуцького, В. І. Радченка, Г. М. Резника, М. М. Розіна, М. Д. Сергєєвського,
B. К. Случевського, О. В. Смирнова, С. М. Смокова, О. Я. Сухарєва,
О. М. Тренбака, Л. Д. Удалової, Р. Уолкера, С. Б. Філіппова, І. Я. Фойницького,
C. Г. Чаадаєва, О. Ю. Шумилова та ін.
Водночас питання дослідження процесуальних і гносеологічних аспектів постановлення присяжними вердикту та факторів, що в сучасних умовах впливають на якість ухваленого судом присяжних рішення, не набули відображення у роботах наведених дослідників. Зокрема, залишаються не розв’язаними та потребують комплексного наукового аналізу такі питання, як: генезис практики постановлення вердикту присяжних в Україні та у зарубіжних країнах; чинне нормативно-правове регулювання процедури кримінального провадження в суді присяжних; фактори, що впливають на практику постановлення присяжними вердикту.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження включена до Звіту про етап № 3 «Дослідження проблем адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» науково-дослідної роботи № 11 БФ 042-01, державний реєстраційний номер 0111U008337 на тему «Доктрина права в правовій системі України: теоретичний і практичний аспекти», затвердженого Вченою радою юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 3 від 25 листопада 2013 р.).
Тему дисертації було затверджено Вченою радою юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (витяг з протоколу № 3 від 22 листопада 2010 р.) та уточнено на засіданні Вченої ради юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (витяг з протоколу № 5 від 24 березня 2014 р.).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розроблення теоретичних засад правової моделі вердикту присяжних у кримінальному процесі як форми судового рішення та вироблення науково-практичних рекомендацій щодо процедури його постановлення.
Досягнення поставленої мети зумовлює потребу у вирішенні таких задач:
- розкрити генезис практики постановлення присяжними вердикту в зарубіжному і національному судочинстві;
- визначити особливості постановлення присяжними вердикту в Україні наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст.;
- проаналізувати зарубіжний досвід практики постановлення присяжними вердикту;
- дослідити чинну в Україні процедуру розгляду матеріалів кримінального провадження в суді присяжних;
- обґрунтувати особливості впливу процесуальних аспектів порядку розгляду матеріалів кримінального провадження в суді присяжних на оперативність і якість ухвалення за його результатами рішення;
- обґрунтувати взаємовплив процесуальних і гносеологічних аспектів вердикту присяжних на забезпечення якості його результатів;
- розкрити механізм формування особистого переконання присяжного у ході судового розгляду;
- визначити психологічні аспекти формування правової позиції присяжних.
Об’єктом дослідження є правові відносини, що виникають у зв’язку з
діяльністю суду присяжних та постановленням ним вердикту.
Предметом дослідження є вердикт присяжних у кримінальному процесі.
Методи дослідження обрані з урахуванням його мети, задач, об’єкта і предмета. Методологічну основу дослідження становлять положення діалектики про співвідношення загального, окремого та особливого, про взаємозв’язок і взаємозумовленість соціальних процесів. Крім того, у роботі використано загальнонаукові та спеціальні методи, які є засобами безпосереднього наукового пошуку для отримання об’єктивних та достовірних результатів. Зокрема, за допомогою діалектичного методу було проведено всебічний аналіз формування вердикту присяжних, обґрунтовано вплив на нього організаційних, процесуальних і гносеологічних факторів (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 3.1); історико-правовий метод дав змогу визначити генезис формування вердикту присяжних, встановити основні етапи його становлення й розвитку у кримінальному процесі України та зарубіжних країн (підрозділи 1.2, 1.3); формально-логічний метод застосовано для з’ясування співвідношення окремих понять і категорій, зокрема моделей функціонування суду присяжних й аспектів формування вердикту, понять «вердикт присяжних» та «вирок суду», «пізнання» та «пізнання присяжних», «переконання» та «особисте переконання присяжних», «формування особистого переконання присяжних» та «формування правової позиції присяжних» (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 3.1, 3.2); порівняльно-правовий метод використано для співвідношення окремих аспектів кримінального процесуального законодавства України та іноземних держав, що визначають практику постановлення присяжними вердикту (підрозділи 2.2, 2.3, 3.1, 3.2); системно- структурний метод дав можливість визначити особливості організаційних, процесуальних і гносеологічних аспектів вердикту присяжних (підрозділи 2.2, 2.3,
3.1, 3.2); статистичні та соціологічні методи застосовано для обробки результатів анкетування суддів, а також узагальнення матеріалів кримінальних проваджень (підрозділи 1.2, 3.1).
Науково-теоретичною основою дослідження є праці вчених у галузях кримінального процесуального права, судоустрою, психології та філософії.
Нормативно-правовою базою дослідження є Конституція України, інші нормативно-правові акти України й окремих іноземних держав. Особлива увага приділена КПК України та порівняльній характеристиці його положень щодо розгляду провадження в суді присяжних із законодавством Російської імперії та сучасних зарубіжних держав.
Емпіричну базу дослідження становлять: 50 архівних матеріалів
кримінальних проваджень у суді присяжних; 50 вироків місцевих загальних судів за результатами судового розгляду матеріалів кримінального провадження в суді присяжних, що розміщені у Єдиному державному реєстрі судових рішень; результати анонімного анкетування 500 суддів, що представляють усі регіони України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням, за результатами якого розроблено теоретичні засади правової моделі вердикту присяжних у кримінальному процесі як форми судового рішення й напрацьовані науково-практичні рекомендації щодо процедури його постановлення, зокрема:
вперше:
- запропоновано доповнити кримінальне процесуальне законодавство України положенням щодо вердикту присяжних, який постановляється у випадку ухвалення судового рішення за результатами розгляду матеріалів провадження більшістю від непрофесійного складу суду присяжних;
- обґрунтовано необхідність і запропоновано процедуру проведення щодо присяжних спеціальної перевірки з метою забезпечення законності вердикту та запобігання можливості включення до складу суду осіб, які через встановлені законом обмеження не можуть бути залучені до здійснення судочинства у суді присяжних, а також покласти на головуючого обов’язок щодо організації та проведення такої перевірки шляхом звернення до суб’єктів виконавчої влади, до повноважень яких належить облік та аналіз відомостей, що становлять обмеження на участь присяжних;
- визначено поняття «пізнання присяжного» як процес розумового осягнення у ході процесуальних правовідносин обставин вчиненого кримінального правопорушення, що ґрунтується на життєвому досвіді індивіда та взаємозв’язку отриманих під час судового розгляду знань, та розкрито механізм формування правової позиції присяжного, елементами якого є: 1) життєвий досвід;
2) усвідомлення мети і завдань його діяльності та відповідальності за її результат;
3) з’ясування обставин справи шляхом участі у дослідженні доказів та їх процесуальних джерел; 4) формування особистого переконання щодо окремих юридично значущих аспектів досліджуваних правовідносин;
удосконалено:
- положення, що виконання функцій присяжного в суді є його обов’язком, а тому запропоновано на законодавчому рівні закріпити відповідну діяльність як обов’язок громадянина України, за невиконання якого настає встановлена законом відповідальність, шляхом доповнення абз. 4 ст. 124 Конституції України положеннями про обов’язок громадянина брати участь у здійсненні правосуддя з участю присяжних, а також ч. 2 ст. 386 КПК України про обов’язок присяжного з’явитися на виклик суду для участі у кримінальному провадженні, що суттєво вплине на правосвідомість громадян, підвищить рівень їхньої відповідальності та ставлення до виконання функцій присяжного в суді, що в цілому підвищить якість постановленого ними вердикту;
- положення щодо необхідності спеціального оснащення нарадчих кімнат умовами для забезпечення належної роботи присяжних та забезпечення їх охороною під час наради шляхом доповнення ст. 367 КПК України такими пунктами: «1-1) Нарадча кімната повинна бути оснащеною приміщенням для прийому їжі та відпочинку. 1 -2) Нарадча кімната на момент перебування у ній складу суду присяжних для ухвалення вироку повинна охоронятися.»;
- положення щодо встановлення присяжним належної оплати їхньої праці та з цією метою прирівняти її до оплати праці професійного судді шляхом постановлення Кабінетом Міністрів України постанови «Про скасування постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2007 року № 1238 «Про внесення змін до пункту 2 Порядку виплати винагороди та відшкодування витрат на проїзд і наймання житла, виплати добових народним засідателям і присяжним за час виконання ними обов’язків у суді»;
- положення щодо необхідності наділення учасників судового провадження правом немотивованого відводу присяжних при їх відборі;
- положення щодо особливостей встановлення належності та допустимості доказів у суді присяжних, отриманих під час досудового розслідування, з огляду на безпосереднє сприйняття присяжними обставин кримінального правопорушення з тієї доказової інформації, що надається та досліджується сторонами у процесі судового розгляду та неможливість критичного сприйняття законності отриманих доказів і їх процесуальних джерел в ході процесу збирання та фіксації доказових матеріалів;
- положення щодо факторів, які впливають на особисте переконання присяжного, юридичні та неюридичні компоненти механізму його формування, а також запропоновано у тексті присяги присяжного, визначеному у ч. 2 ст. 388 КПК України, логічно некоректне словосполучення «внутрішнє переконання» замінити словосполученням «особисте переконання»;
набули подальшого розвитку:
- погляди щодо розвитку інституту присяжних з урахуванням позитивного досвіду зарубіжних країн, зокрема: 1) доцільності створення колегії присяжних з 12 осіб, яка б діяла окремо від професійного складу суду та до виключної компетенції якої належали б питання таких фактів: а) чи має місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; б) чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; в) чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; 2) необхідності встановлення таких цензів для присяжних: вік - від 25 до 65 років; осілість на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного місцевого загального суду - не менше останніх двох років; 3) удосконалення процедури формування списків кандидатів у присяжні; 4) належного облаштування нарадчих кімнат з метою створення необхідних умов для виконання поставлених присяжним завдань; 5) встановлення належної оплати праці присяжних; 6) запровадження реального механізму реалізації гарантій їх прав у зв’язку із обґрунтуванням позиції, що відповідні аспекти безпосередньо впливають на їх вердикт.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони набули використання:
- у законотворчому процесі - для удосконалення чинного в Україні законодавства (лист Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності № 04-19/14-2063 від 02.10.2012 р.);
- у практичній діяльності - районних рад і Вінницької обласної ради (акт впровадження від 01.09.2014 р.);
- у науково-дослідній сфері - для подальшого дослідження інституту присяжних в Україні й аспектів постановлення присяжними вердикту;
- у правозастосовній діяльності - для підвищення ефективності діяльності органів досудового розслідування, прокурора, адвоката та суду з метою виконання завдань кримінального провадження;
- у навчально-методичній роботі - під час викладання курсів з дисциплін «Кримінальний процес України», «Актуальні проблеми кримінального процесу України» й «Актуальні проблеми судоустрою в Україні» у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (акт впровадження від 25.09.2014 р.) та «Кримінальний процес України», «Актуальні проблеми кримінального процесу України» у Національній академії внутрішніх справ (акт впровадження від 02.10.2014 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана самостійно. Усі положення та висновки, викладені у дисертації, є результатом самостійної роботи автора.
Апробація результатів дисертації. Основні положення й теоретичні висновки дисертаційної роботи доповідались на засіданнях кафедр криміналістики та правосуддя юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також були оприлюднені на таких міжнародних науково- практичних конференціях, як: «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих вчених» (м. Київ, 23 квітня 2010 р.); «Розвиток права України: від Конституції Пилипа Орлика до сьогодення» (м. Київ, 20 травня 2010 р.); «Верховенство права, права і свободи людини і громадянина» (м. Київ, 22 грудня 2010 р.); «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» (м. Київ, 11-12 жовтня 2013 р.); «Пріоритетні напрями модернізації системи права України» (м. Сімферополь, 11-12 жовтня 2013 р.); «Методологія публічного та приватного права: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Одеса, 1-2 листопада 2013 р.); «Актуальні питання правової теорії та юридичної практики» (м. Одеса, 12-13 вересня 2014 р.); «Пріоритетні напрями розвитку сучасної юридичної науки» (м. Харків, 19-20 вересня 2014 р.).
Публікації. Основні положення дисертації відображено в 11 наукових публікаціях, з яких 4 - у наукових фахових виданнях України, 1 - у фаховому науковому виданні іноземної країни, 6 - у збірниках тез доповідей на міжнародних науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У результаті дослідження розроблено теоретичні засади правової моделі вердикту присяжних як форми судового рішення та вироблено науково-практичні рекомендації щодо процедури його постановлення, що дає підстави для таких висновків.
1. Вердикт присяжних є рішенням непрофесійного складу суду присяжних за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження щодо підтвердження чи спростування події кримінального правопорушення, доведеності чи недоведеності вини обвинуваченого, а також визнання чи невизнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення. На формування вердикту присяжних впливає ряд чинників процесуального та гносеологічного аспектів. Зокрема, процесуальними аспектами є визначений кримінальним процесуальним законодавством порядок провадження в суді присяжних, склад суду присяжних та обсяг його компетенції, встановлені у ньому правила поведінки колегії присяжних, а також визначення мети її створення та діяльності; гносеологічними - рівень розвитку та функціонування індивідуальної та суспільної свідомості у конкретному соціумі.
2. Генезис практики постановлення присяжними вердикту в зарубіжному і національному судочинстві свідчить, що вердикт присяжних у класичному варіанті його існування при відокремленій компетенції колегії присяжних у складі 12 осіб від професійного складу суду був надзвичайно поширеним явищем у ХІХ ст. серед країн, що сповідували християнську релігію та ставили собі у завдання досягти створення такої моделі судочинства, яка б сприяла утвердженню поваги до судового рішення та забезпечувала б довіру до судової влади. Через панування у країні релігійних звичаєвих правил вердикт присяжних був не характерним для країн, що сповідували нехристиянську релігію, оскільки їх звичаї вступають у протиріччя із загальнолюдськими правилами поведінки, що прийнято визнавати у суспільстві (наприклад, звичай кровної помсти не засуджує вчинення умисного вбивства особи, що попередньо вчинила вбивство близької людини).
Практика постановлення вердикту вказує, що функціонування інституту присяжних, наділеного окремими від професійного складу суду повноваженнями, свідчить про прагнення забезпечити у країні незалежності судової влади та утвердження верховенства права, поваги до основоположних прав і свобод людини. Правильна імплементація інституту присяжних у різні часи та у різних державах відповідно до рівня правової культури населення, загальних показників його правосвідомості та довіри до судової гілки влади дає змогу забезпечити розумний строк кримінального провадження та якість його результатів, у тому числі законності ухваленого присяжними рішення. Після досягнення високих показників рівня довіри суспільства до судового рішення та подолання корупції в судовій системі ряд країн стали відмовлятися від непрофесійного суду, що обтяжений необхідністю встановлення для нього додаткового часу та витрат, надаючи перевагу професійним суддям, рівень довіри до яких утвердився на високому рівні. Г енезис практики постановлення присяжними вердикту засвідчує, що він здатен отримати позитивні висновки та суспільне визнання за правильності забезпечення таких аспектів: встановлення регламентованої щодо формування списків присяжних процедури; застосування та визначення обґрунтованих підходів до вимог для присяжних; забезпечення присяжних реальними та дієвими гарантіями щодо їх незалежності та недоторканності; належного забезпечення умовами роботи; визначення обґрунтованих підходів щодо встановлення кількісного складу колегії та наділення її необхідним обсягом повноважень, що встановлюється з урахуванням рівня суспільної довіри до судової гілки влади та правосуддя в цілому для конкретної держави; визначення кола питань щодо встановлення належності та допустимості досліджених у провадженні доказів, які безпосередньо впливають на формування правової позиції присяжних. На сьогодні вердикт присяжних не характерний для країн з високим внутрішнім рівнем демократії, які упродовж ХХ ст. почали забезпечувати якість судового рішення шляхом збільшення компетенції професійних суддів та одночасного створення процедур спрощеного провадження, однак країни пострадянського простору після здобуття незалежності, роблячи крок назад та повертаючись до класичної практики постановлення присяжними вердикту, зробили великий та рішучий крок уперед для становлення у країні верховенства права та реальної побудови демократії. А тому генезис практики постановлення присяжними вердикту та наразі низький рівень довіри до судової влади в Україні свідчить про необхідність вжиття невідкладних заходів для забезпечення у країні демократії та створення процедури розгляду матеріалів кримінального провадження, результати якого відображали б суспільну волю та водночас були якісними.
3. Процес становлення і розвитку в Україні практики постановлення присяжними вердикту наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. відбувався під впливом прагнень забезпечити його якість та розумний строк розгляду матеріалів кримінального провадження. Водночас якість вердикту присяжних держава визначала через призму постановлення вигідних їй рішень, що не суперечили б загальнодержавній політиці, незважаючи на наявність суспільного осуду правлячого режиму. А тому практика постановлення вердикту присяжних регламентувалася переважно змінами їх компетенції, за допомогою чого влада прагнула отримати судове рішення, що не суперечило б її інтересам шляхом визначення обсягу компетенції присяжних, їх прав та обов’язків. Зміни в законодавстві, що регулювало порядок провадження судом присяжних, зумовили необхідність виділення якісно особливих періодів його розвитку, зокрема:
• І період - з 20 листопада 1864 р. до 9 травня 1878 р. Характеризується еволюційним розвитком суду присяжних, оскільки Судові статути 1864 р., які його запровадили, фактично діяли у своєму початковому вигляді та наділяли їх широким колом повноважень. М’якість і поблажливість вердиктів присяжних, особливо за результатами розгляду службових злочинів і злочинів проти режиму управління, спонукали до вжиття владою заходів для подальшого звуження компетенції цього інституту;
• ІІ період - з 9 травня 1878 р. до 7 липня 1889 р. Криза суду присяжних у зв’язку з впливом на нього ряду соціокультурних, правових та політичних причин. Характерними особливостями відповідного періоду було: обмеження компетенції присяжних щодо розгляду службових злочинів та тих, які у присяжних викликали певні складнощі; встановлення цензів до присяжних (освітнього та майнового), що сприяло зростанню якості вердикту; встановлення більш суворого покарання за ігнорування обов’язку присяжного (крім штрафу, особа могла втратити право обирати та бути обраною на певні посади); наділення присяжних правом брати участь у формулюванні листа запитань, що підлягав їх розгляду; заборона проведення судових засідань у нічний час;
• ІІІ період - з 7 липня 1889 р. до 4 березня 1917 р. Характеризується другим еволюційним етапом розвитку вердикту присяжних, під час якого інститут присяжних було визнано інструментом правосуддя, що являв собою кращу форму судочинства для об’єктивного вирішення кримінальних справ, а вердикт, постановлений за участю присяжних, було визнано таким, що має високий рівень суспільної довіри, що було встановлено шляхом проведення об’єктивної загальнодержавної політики щодо аналізу практики розгляду справ за участю присяжних. Відповідні обставини вдалось забезпечити шляхом приведення у відповідність до тогочасних умов обсягу компетенції суду присяжних, процедури їх відбору, забезпечення належними гарантіями та рядом інших організаційних і процесуальних аспектів;
• IV період - з 4 березня 1917 р. до 4 січня 1918 р. Тривав з початку законодавчої діяльності Тимчасового уряду, що стосувалася суду присяжних, до офіційного скасування цього інституту присяжних. Упродовж відповідного періоду значно було розширено компетенцію присяжних і повернуто всі категорії справ, що свого часу були виключені, скасовано майновий ценз, релігійні та національні обмеження, що зрештою вплинуло на забезпечення об’єктивності та підвищення якості вердикту.
4. Аналіз зарубіжного досвіду практики постановлення присяжними вердикту вказує на те, що її відмінності у різних країнах зумовлені рівнем демократії суспільства в сукупності з процесуальними способами забезпечення якості судового рішення та дотримання розумного строку розгляду матеріалів кримінального провадження. Процедура кримінального провадження судом присяжних та практика постановлення їхнього вердикту в кожній окремій державі наділена власною історією, проблемами впровадження, що залежали від настроїв влади і завдань, які свого часу ставилися перед відповідним інститутом. На сьогодні вердикт присяжних у класичному його розумінні, коли колегія присяжних наділена окремими повноваженнями від професійних суддів, є нетиповим явищем для країн, що мають високі показники демократизації суспільства, оскільки за однаково високої якості та рівня довіри до судових рішень присяжних і суддів очевидним є факт, що час розгляду провадження професійним суддею є значно менший, аніж розгляд відповідного провадження присяжними. Однак країни, які перебувають лише на шляху побудови реальної демократії та свого часу відмовилися від класичного варіанта застосування в системі судочинства вердикту присяжних, упродовж останнього часу вжили необхідних заходів для відтворення класичної моделі суду присяжних, наділивши присяжних самостійною компетенцією щодо вирішення питання суті обвинувачення, усвідомлюючи при цьому, що створення реального механізму залучення народу до системи правосуддя є єдиним шляхом утвердження у країні поваги до судової влади та судового рішення. Крім того, зарубіжний досвід свідчить, що за допомогою вердикту присяжних як самостійного рішення також долається корупція в судовій владі, а за правильної імплементації моделі суду присяжних до внутрішньодержавного законодавства мають місце випадки, коли рівень корупції в судовій системі зводиться до мінімальних показників.
5. Дослідження чинної в Україні процедури розгляду матеріалів кримінального провадження в суді присяжних дає підстави для висновку, що вона здебільшого є ідентичною загальній, окрім встановлення окремих особливостей, пов’язаних із викликом і відбором присяжних, приведенням їх до присяги, а також особливим порядком голосування складу суду. Процесуальний порядок розгляду матеріалів кримінального провадження в суді присяжних прямо не наділяє їх правом ухвалення самостійного рішення, водночас містить положення, коли рішення ухвалюється більшістю від непрофесійного складу суду, яка у зв’язку з відповідними обставинами зобов’язана скласти його. Оскільки завданням інституту присяжних було залучення до здійснення правосуддя простого народу,
який не обізнаний з нормами та правилами здійснення судочинства, то є очевидним, що ухвалене присяжними відповідно до норм чинного процесуального законодавства судове рішення завідомо не може бути якісним та таким, що надає повний аналіз сукупності досліджених у провадженні обставин, тому що, з одного боку, воно ухвалюється непрофесійними суддями, а з другого - складене за допомогою та з позиції професійного судді, яка є протилежною їхній. Крім того, аналіз ухвалених судом присяжних рішень за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження відповідно до визначеного чинним КПК України порядку вказує, що має місце випадок ухвалення вироку більшістю від непрофесійного складу суду присяжних (вирок Личаківського районного суду міста Львова від 04 березня 2014 року у кримінальному провадженні № 1-кп/463/4/14). Відповідні обставини свідчать про необхідність вжиття заходів щодо забезпечення якості ухваленого присяжними судового рішення та запровадження, з урахуванням позитивного зарубіжного досвіду, положень щодо вердикту присяжних як ухваленого більшістю непрофесійного складу суду рішення за результатами судового розгляду матеріалів кримінального провадження. А тому вбачається необхідність у доповненні КПК України поняттям «вердикт присяжних» та передбачення можливості його постановлення у ч. 5 ст. 391 КПК України, яку викласти у такій редакції: «У випадку, коли серед більшості складу суду, яка ухвалила рішення, відсутні професійні судді, присяжні постановляють вердикт». У зв’язку з наведеним ст. 391 КПК України водночас доповнити такими положеннями: 1) частиною 6: «У разі постановлення
присяжними вердикту головуючий формулює питання, що підлягають вирішенню присяжними»; 2) частиною 7: «У вердикті присяжних зазначаються: дата та місце його постановлення; склад присяжних; найменування (номер) кримінального провадження; прізвище, ім’я та по батькові обвинуваченого; сформульовані головуючим запитання та стверджувальні відповіді на них; підписи присяжних»;
3) частиною 8: «Вердикт присяжних є підставою для складення головуючим відповідного судового рішення».
6. На оперативність і якість ухвалення судового рішення за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження в суді присяжних істотним є вплив процесуальних його аспектів. А тому правильне визначення статусу присяжних, підходів до процедури їх відбору, обсягу їх прав та обов’язків є тими ключовими питаннями, неналежне вирішення яких допускає настання негативних наслідків. Водночас недоліки правової регламентації функціонування суду присяжних в Україні порівняно з зарубіжним досвідом розв’язання цих питань є очевидними. Зокрема, ними є: 1) відсутність чіткого визначення правового статусу присяжних, що суттєво впливає на формування правосвідомості громадян щодо виконання цих функцій, а тому запропоновано доповнити абз. 4 ст. 124 Конституції України положеннями про обов’язок громадянина брати участь у здійсненні правосуддя в суді присяжних; 2) відсутність регламентованої процедури складання списків присяжних призводить до ймовірності включення до них осіб, які позбавлені можливості для такої участі, тому запропоновано доповнити ст. 385 КПК України положеннями щодо спеціальної перевірки присяжних шляхом покладення на головуючого обов’язку щодо організації та проведення перевірки відомостей викликаних до суду присяжних, які перешкоджають залученню громадянина в якості присяжного, а також залучення до судочинства тих присяжних, які пройшли відповідну перевірку;
3) необґрунтованість встановлених для присяжних цензів прямо впливає на зниження якості їх вердикту, а тому: доцільно прирівняти мінімально допустимий вік присяжного до мінімально допустимого віку судді - 25 років; встановити чітку тривалість для цензу осілості - необхідність проживання на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду, не менше останніх двох років; запровадити освітній ценз - наявність свідоцтва про здобуття повної загальної середньої освіти; виключити з переліку обмежень на участь у суді присяжних державних службовців; 4) відсутність реального забезпечення механізму реалізації гарантій незалежності та недоторканності присяжних, що призводить до абсолютної незахищеності відповідної категорії осіб від стороннього впливу; 5) невідповідність оплати праці присяжних оплаті професійних суддів місцевих судів загальної юрисдикції, що дискредитує виконання функцій присяжного, а тому вбачається необхідність у скасуванні постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2007 р. № 1238 «Про несення змін до пункту 2 Порядку виплати винагороди та відшкодування витрат на проїзд і наймання житла, виплати добових народним засідателям і присяжним за час виконання ними обов’язків у суді».
7. Якщо ж процесуальні аспекти процедури кримінального провадження судом присяжних і постановлення ними рішення визначають конкретні правила поведінки та здебільшого вливають на недопущення можливості настання негативних наслідків у майбутньому, то гносеологічні аспекти вердикту присяжних визначають чинники формування у присяжних правової позиції, що ґрунтується на власному життєвому досвіді та визначених законом засадах моделі суду присяжних і процедуру розгляду в такому суді провадження. А тому очевидним є взаємозв’язок процесуальних і гносеологічних аспектів вердикту присяжних, оскільки процес пізнання присяжними обставин кримінального правопорушення безпосередньо залежить від порядку провадження в суді. Закріплений у законодавстві порядок кримінального провадження - процесуальні аспекти вердикту присяжних регулюють правила поведінки його учасників, їх права та обов’язки, однак формування правової позиції присяжних, результати якої отримують своє відображення у вердикті, має свій початок задовго до процесуальної форми розгляду провадження та будується навколо набутого кожним присяжним певного обсягу знань та життєвого досвіду, що забарвлюється його емоціями та почуттями.
До моменту включення особи до списку присяжних відповідного суду та обрання його присяжним для участі у конкретному кримінальному провадженні вона вже має певні уявлення щодо моральних правил поведінки в суспільстві, які відіграють основну роль при наданні правової оцінки діям обвинуваченого, визнання його винуватим чи невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення.
Дослідження процесуальних і гносеологічних аспектів вердикту присяжних визначає тісний взаємозв’язок їх впливу на якість забезпечення його результатів.
До процесуальних аспектів вердикту належить встановлення належності та допустимості доказів та їх процесуальних джерел, оскільки правильне вирішення відповідного питання дасть змогу виключити з дослідження присяжними ті докази, що отримані з застосуванням незаконних методів та які не мають значення для кримінального провадження. Дослідженням встановлено, що найбільш скептично присяжні ставляться до визнавальних під час досудового розслідування показань підозрюваного, про які є обставини вважати, що вони були одержані з застосуванням катувань чи погроз. Крім того, найбільша складність для присяжних виникає при наданні правильної оцінки показам експерта в суді, а тому існує потреба у виробленні рекомендацій щодо ефективного його використання присяжними, встановлення обов’язковості допиту експерта під час судового розгляду, а також оголошення під час нього лише резолютивної його частини.
Вирішальним для вердикту присяжних гносеологічним чинником механізму його формування є беззаперечний вплив на формування правосвідомості звичаїв і традицій, що в окремих випадках, наприклад звичай кровної помсти, може вступати у протиріччя із законом. Враховуючи при формуванні списків присяжних пропорційну участь населення регіону, можна гарантувати наявність серед них представників національних меншин, що можуть довести до колегії правила, які мають місце у історії їхнього народу та притаманному їм середовищі.
8. Особисте переконання присяжного є його впевненістю щодо правильності оцінки обставин кримінального правопорушення, що базується на ретельному та всебічному дослідженні його обставин. Складовими механізму формування особистого переконання присяжного є:
1) усвідомлення його прав та обов’язків, мети і завдань його діяльності та відповідальності за її результат, а також пізнання обставин провадження й основних правил оцінки доказів;
2) формування правосвідомості на основі: набутого обсягу знань; емоцій і почуттів як реакції на сприйняття обставин обвинувачення; сприйняття та оцінки доказів, а також їх процесуальних джерел; совісті; усвідомлення групового характеру прийняття рішення;
3) порядок та спосіб доказування обставин кримінального правопорушення, наявність допущених під час досудового розслідування процесуальних помилок, правильне вирішення питання щодо належності та допустимості доказів та їх процесуальних джерел.
За результатами дослідження, що також було підтверджено представниками суддівського корпусу, виявлено, що особливі складнощі для переконання становить висновок експерта, а тому існує потреба у виробленні рекомендацій щодо ефективного його використання, встановлення обов’язковості допиту експерта під час судового розгляду, а також оголошення під час нього лише резолютивної його частини шляхом доповнення відповідних положень до ст. 356 КПК України.
9. Психологічний вплив на формування у присяжних правової позиції буде ефективним за умови одночасного осягнення ними інтелектуальної, емоційної та вольової сфери їхньої свідомості шляхом використання психологічних аспектів юридичного та неюридичного характеру. До юридичних аспектів психологічного впливу на формування правової свідомості присяжних належать: порядок і спосіб подання доказів, послідовність їх дослідження тощо, а до неюридичних - такі стереотипи, як: зовнішній вигляд учасників кримінального провадження, їх поведінка, реакція на досліджувані під час судового розгляду обставини тощо.
Присяжні, на відміну від професійних суддів, не обізнані з правилами та проблемними питаннями досудового розслідування, з нормами кримінального та процесуального закону щодо процедури та порядку кримінального провадження, не мають значного досвіду участі в судочинстві, а при вирішенні поставлених перед ними питань переважно керуються особистим переконанням і совістю. У зв’язку із наведеним особливу роль при формуванні правової позиції присяжних відіграють аспекти психологічного впливу на неї, які на відміну від інших можуть мати вирішальне значення для результатів кримінального провадження.
10. Зважаючи на розглянуті проблемні аспекти, зроблено висновок про необхідність з метою покращення якості судового рішення, ухваленого судом присяжних, вдосконалити чинні положення законодавства України шляхом внесення змін і доповнень до ст. 124 Конституції України і статей 31, 356, 367, 384, 385, 386, 387, 388, 391 КПК України, а також окремих уточнюючих положень до Законів України: «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про засади запобігання і протидії корупції» та «Про державну службу».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Вердикт // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). - СПб., 1890-1907 [Электронный ресурс]. - Режим доступа : https://ru.wikipedia.org/wiki/Вердикт#cite_note-1.
2. Петровский Н. К. Вердикт присяжных заседателей и его социально¬правовые последствия : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Н. К. Петровский. - Спб., 1998. - 198 с.
3. Бобрищев-Пушкин А. М. Эмпирические законы деятельности русского суда присяжных / Бобрищев-Пушкин А. М. - М. : Печатня А. И. Снегиревой, 1896.
- 622 с.
4. Гловюк І. В. Вердикт присяжних: de lege ferenda / І. В. Гловюк // Порівняльно-аналітичне право. - 2014. - №5. - С. 345-348.
5. Квачевский А. А. Наш суд присяжных / А. А. Квачевский // Журнал гражданского и уголовного права. - 1880. - Кн. 3. - С. 1-22.
6. Санталов А. И. Теоретические вопросы уголовной ответственности / Санталов А. И. - Л. : Изд-во ЛГУ, 1982. - 97 с.
7. Тальберг Д. Г. Русское уголовное судопроизводство : пос. к лекциям / [Соч.] Орд. проф. ун-та св. Владимира д-ра уголовного права Д. Г. Тальберга. - К. : Т-во печ. дела и торг. И. Н. Кушнерев и К° в Москве, Киев. отд. - Т. 1. - 1889.
- 318 с.
8. Якуб М. Л. Процессуальная форма в советском уголовном судопроизводстве / Якуб М. Л. - М. : Юрид. лит., 1981. - 144 с.
9. Тарбагаев А. Н. Понятие и цели уголовной ответственности / Тарбагаев А. Н. - Красноярск : Изд-во Краснояр. ун-та, 1985. - 120 с.
10. Боботов С. В. Правосудие во Франции / Боботов С. В. - М. : ЕАВ, 1994. - 198 с.
11. Розенблюм А. Защита на суде присяжных в связи с вопросом о целесообразности наказаний / А. Розенблюм // Журнал гражданского и уголовного права. - 1889. - Кн. 6. - С. 49-89.
12. Миттермайер К. Суд присяжных и его значение / Миттермайер К. - Одесса : Г. Бейленсон и И. Юровский, 1895. - 32 с.
13. Владимиров Л. Е. Суд присяжных: условия действия института присяжных и метод разработки доказательств / [Соч.] Л. Е. Владимирова. - Харьков : Унив. тип., 1873. - 257 с.
14. Фойницкий И. Я. Курс уголовного судопроизводства / Фойницкий И. Я. - СПб. : Альфа, 1996. - Т. 1. - 552 с.
15. Боботов С. В. Буржуазная юстиция: состояние и перспективы развития / Боботов С. В. ; отв. ред. А. М. Яковлев. - М. : Наука, 1989. - 253 с.
16. Коротких М. Г. Самодержавие и судебная реформа 1864 года в России / Коротких М. Г. - Воронеж : Воронеж. ун-т, 1989. - 185 с.
17. Джаншиев Г. А. С. И. Зарудный и судебная реформа (историко-биографический эскиз) / Джаншиев Г. А. - М. : Тип. Е. Гербек, 1889. - 170 с.
18. Записка гос. секр. В. П. Буткова и проекты с объяснительными записками Комиссии о преобразовании судебной части, внесенные в Гос. Совет 24 дек. 1863 г. // Материалы по судебной реформе в России 1864 года. - СПб. : Типогр. Правительствующего Сената, 1863. - Т. 49. - С. 1-27.
19. Джаншиев Г. А. Эпоха великих реформ / Джаншиев Г. А. - М. : Территория будущего, 2008. - Т. 2. - 496 с.
20. Выписка из всеподданнейшего доклада Государю Императору Г. Председательствующего в Государственном Совете, при коем представлен Его Величеству журнал соединенных Департаментов Законов и Гражданских Дел Государственного Совета о преобразовании судебной части // Материалы по судебной реформе в России 1864 года. - СПб. : Типогр. Правительствующего Сената, 1864. - Т. 19. - 64 (6) с.
21. Записка гос. секр. В. П. Буткова и проекты с объяснительными записками Комиссии о преобразовании судебной части, внесенные в Гос. Совет
24. XII. 1863 г. // Материалы по судебной реформе в России 1864 года. - СПб. : Типогр. Правительствующего Сената, 1863. - Т. 51. - С. 1-21.
22. Очерки судебных порядков по уставам 20 ноября 1864 года : с портр.
авт. / Соч. сенатора Н. Буцковского. - СПб. : Скарятина, 1874. - 616 с.
23. Немытина М. В. Российский суд присяжных : учеб.-метод. пособ. / Немытина М. В. - М. : БЕК, 1995. - 218 с.
24. Лукин В. П. Проблемы совершенствования деятельности суда
присяжных в современной России : спец. доклад Уполномоченного по правам человека в Российской Федерации / Лукин В. П. - М. : Юриспруденция, 2004. - 64 с.
25. Нешик Т. С. Періоди становлення суду присяжних в Україні
наприкінці ХІХ - на початку ХХ століть / Т. С. Нешик // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». - 2014. - № 26. - С. 249-253.
26. Джаншиев Г. А. Суд над судом присяжных / Джаншиев Г. А. - М. : Рассвет, 1986. - 197 с.
27. Сергеевский Н. Д. Русское уголовное судопроизводство : пособие к лекциям / Сергеевский Н. Д. - СПб. : Военная типогр., 1887. - 96 с.
28. Тернавська В. М. Інститут суду присяжних в Україні : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Тернавська В. М. - К., 2007. - 220 c.
29. Кириллова Н. П. Суд присяжных в России и мировой опыт / Кириллова Н. П. ; ред. Б. В. Волженкин. - СПб. : Санкт-Петербург. юрид. ин-т Генеральной прокуратуры РФ, 1998. - 35с.
30. Cardonne C. L’Empereur Alexandre II. Vingt-six ans de regne (1855-1881) / Cardonne C. - Paris : Librairie Furne Jouvet et Cie, 1883. - 867 р.
31. Тимофеев Н. П. Суд присяжных в России : судебные очерки / Тимофеев Н. П. - М. : Книга по Требованию, 2011. - 639 с.
32. Сборник циркуляров и инструкций Министерства юстиции : с 1 января 1865 г. по 31 декабря 1877 г. - СПб. : Сенатская типогр., 1878. - 1018 с.
33. Ефремова Н. Н. Министерство юстиции Российской империи 1802¬1917 гг.: историко-правовое исследование / Ефремова Н. Н. - М. : Наука, 1983. - 149 с.
34. Российское законодательство Х-ХХ ст. : в 9 т. - Т. 8 : Судебная реформа / отв. ред. Б. В. Виленский. - М. : Юрид. лит., 1991. - 496 с.
35. Герье В. И. Автобиография / В. И. Герье // Описание рукописей Российской государственной библиотеки. - Ф. 70. - П. 33. - № 59. - Л. 1.
36. Ахиезер А. С. Культура и реформа / А. С. Ахиезер, А. П. Пригожий // Вопросы философии. - 1994. - № 7-8. - С. 37-47.
37. Ильин И. А. Собрание сочинений : в 10 т. - Т. 4 : О сущности правосознания / Ильин И. А. - М. : Русс. кн., 1994. - 620 с.
38. Демичев А. А. Сравнительно-правовое исследование суда присяжных в России (История и современность) : дисс. ... докт. юрид. наук : 12.00.01 / Демичев А. А. - Н. Новгород, 2003. - 484 с.
39. Свод Законов Российской империи. - 1892. - Т. 16 [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://civil.consultant.ru/reprint/books/238/1.html.
40. Крашенинникова П. В. Министерство юстиции за сто лет. 1802-1902 : истор. очерк / Крашенинникова П. В. - М. : Спарк, 2001. - 351 с.
41. Кони А. Ф. Вступительное и заключительное сообщение о суде присяжных и о суде с сословными представителями при руководстве совещаниями старших председателей и прокуроров судебных палат 29-31 декабря
1894 года / А. Ф. Кони // Журнал Министерства Юстиции. - 1895. - № 4. - С. 43¬
50.
42. Городыский Я. К. Наши суды и судебные порядки по данным ревизии
1895 года / Я. К. Городыский // Журнал Министерства Юстиции. - 1901. - № 6. - С. 96-112.
43. Полное собрание законов Российской Империи [собр. 3-е] : в 33 т. / СПб. : Гос. тип., 1894. - Т. XIV. - От № 10233-11208. - 1529 с.
44. Полное собрание законов Российской Империи [собр. 3-е] : в 33 т. / СПб. : Гос. тип., 1910. - Т. ХХХ. - Отд. 1. - 1425 с.
45. Державний архів Вінницької області. - Ф. Д 172. - Оп. 5. - Спр. 76.
46. Державний архів Вінницької області. - Ф. Д 172. - Оп. 25. - Спр. 75.
47. Державний архів Вінницької області. - Ф. Д 172. - Оп. 5. - Спр. 39.
48. Постановление Временного Правительства Об отмене вероисповедных и национальных ограничений от 22 марта 1917 г. [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://constitution.garant.ru/history/act1600-1918/5413/.
49. Брендак А. Г. Становление суда присяжных в Беларуси / А. Г. Брендак // Актуальные вопросы современной правовой науки : материалы Междунар. науч. конф. студентов, магистров, аспирантов и секции «Юридические науки», Респ. науч. конф. студентов и аспирантов вузов Респ. Беларусь «Нирс - 2011» (Минск, 4-5 нояб. 2011 г.) / редкол. : О. И. Чуприс (отв. ред.) [и др.]. - Минск : Изд. центр БГУ, 2012. - 247 с.
50. Циркулярные распоряжения по Министерству Юстиции // Журнал Министерства юстиции. - 1917. - № 7-8. - с. 124-135.
51. Демичев А. А. История суда присяжных в дореволюционной России (1864-1917 гг.) / Демичев А. А. - М. : Юрлитинформ, 2007. - 320 с.
52. Демичев A. A. Возникновение военного суда присяжных в России /
А. А. Демичев // Между войной и миром: история и теория : межвуз. сб. науч. тр. -
Н. Новгород, 1998. - С. 105-109.
53. Державний архів Вінницької області. - Ф. Д 172. - Оп. 6. - Спр.76.
54. Кони А. Ф. О суде присяжных и о суде с сословными
представителями : вступ. и заключ. сообщ. при руководстве совещ. ст.
председателей и прокуроров судеб. палат 29-31 дек. 1894 г. / Кони А. Ф. - СПб. : Правительствующего сената, 1895. - 31 с.
55. Уолкер Р. Английская судебная система / Уолкер Р. - М. : Юрид. лит., 1980. - 631 с.
56. Апарова Т. В. Суды и судебный процесс Великобритании: Англия, Уэльс, Шотландия / Апарова Т. В. - М. : Триада, 1996. - 157 с.
57. Devlin P. Trial by jury / Sir Patrick Devlin. - L. : Stevens&Sons, 1956. -
154 p.
58. Полякова Н. А. Требования, предъявляемые к присяжным заседателям в англо-саксонской модели судопроизводства / Н. А. Полякова // Вестник
Челябинского государственного университета. - 2007. - № 12. - С. 100-106 [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://www.lib.csu.ru/vch/090/016.pdf.
59. New Law Journal. - 1985. - № 6231. - Jan. 19. - Р. 1170-1175.
60. Wolchover D. The Right to Jury Trial / David Wolchover // New Law Journal. - 1986. - June 6. - С. 520-532.
61. Правовые системы стран мира : энцикл. справочник / Ф. М. Решетников [и др.] ; ред. А. Я. Сухарев. - [3-е изд., перераб. и дополн.]. - М. : Норма, 2003. - 967 с.
62. Пашин С. А. Судебная реформа и суд присяжных / Пашин С. А. - М. : Рос. правовая академия, 1995. - 74 с.
63. Мышленко И. Ф. Проблемы допустимости доказательств в уголовном процессе Англии и США / Мышленко И. Ф. - М. : Юрид. лит., 1988. - 186 с.
64. Русанова І. О. Суд присяжних в Україні: проблеми становлення та розвитку / Русанова І. О. - Харків : Інжек, 2005. - 184 с.
65. Бутов В. Н. Суд присяжных в Австрии / В. Н. Бутов // Советская юстиция. - 1992. - № 2. - С. 8-12.
66. Конституція Королівства Іспанії від 27 грудня 1978 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://vivovoco.rsl.ru/VV/LAW/SPAIN.HTM#33.
67. Бланкенбург Э. Р. Правовая система Нидерландов / Бланкенбург Э. Р., Бойцова В. В., Бойцова Л. В. ; отв. ред. д-ра юрид. наук Э. Р. Бланкенбург,
B. В. Бойцова, Л. В. Бойцова. - М. : Зерцало, 1998. - 421 с.
68. Міжнародний досвід діяльності інститутів мирового судді, суду присяжних, народних засідателів та пропозиції щодо можливостей його застосування в Україні / [Бурий А., Тарантула Р., Тополевський Р., Тополевська Л.]. - К. : Регіональний громадський фонд «Право і Демократія», 2009. - 131 с.
69. Аубекеров С. Х. История Казахстанского суда присяжных /
C. Х. Аубекеров // История государства и права. - 2005. - № 1. - С. 28-30.
70. Конституция Республики Казахстан от 30 авг. 1995 г. [Электронный ресурс]. - Режим доступа :
http: //www.akorda.kz/ru/category/konstituciya.
71. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Казахстан от от 13 дек. 1997 г. № 206-I [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://online.zakon.kz/Document/?doc_id=1008442.
72. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Казахстан от 4 июля 2014 г. № 231-V [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://online.zakon.kz/Document/?doc_id=31575852#sub_id=6300000.
73. О судоустройстве и статусе судей в Республике Беларусь : Закон Республики Беларусь от 13 янв. 1995 г. № 3514-XII [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://pravo.levonevsky.org/bazaby/zakon/text50/index.htm.
74. Кодекс Республики Беларусь про судоустройство и статус судей от 29 июня 2006 р. № 139-З [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://etalonline.by/?type=text®num=Hk0600139#load_text_none_1_.
75. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу :
http: //zakon2 .rada. gov.ua/laws/show/995_043.
76. Конституция Российской Федерации от 12 дек. 1993 г. /
[Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://www.constitution.ru/10003000/10003000-4.htm.
77. Безлепкин Б. Т. Уголовный процесс России : учеб. пособ. /
Безлепкин Б. Т. - [2-е изд., перераб. и дополн.]. - М. : Проспект, 2004. - 478 с.
78. Концепция судебной реформы в Российской Федерации / [сост.
С. А. Пашин]. - М. : Республика, 1992. - 110 с.
79. О внесении изменений и дополнений в Закон РСФСР «О
судоустройстве РСФСР», Уголовно-процессуальный кодекс РСФСР, Уголовный кодекс РСФСР и кодекс РСФСР об административных правонарушениях» : Закон Российской Федерации от 16 июня 1993 г. № 5451-1 [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://www.consultant.ru/document/cons_doc_LAW_48993/.
80. Айвар Л. К. Уголовный процесс : учебник для вузов по спец. «Юриспруденция» / [Айвар Л. К. и др.] ; под общ. ред. В. И. Радченко. - [2-е изд., перераб. и дополн.]. - М. : Юстицинформ, 2006. - 783 с.
81. Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации от 18 дек. 2001 г. № 174-ФЗ [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http: //zakonbase.ru/upk/.
82. Григорьев В. Н. Уголовный процесс: учебник / Григорьев В. Н., Победкин А. В., Яшин В. Н. - М. : Эксмо, 2005. - 827 с.
83. Смирнов А. В. Уголовный процесс : учебник для студентов высших учебных заведений, обучающихся по специальности и направлению подготовки «Юриспруденция» / А. В. Смирнов, К. Б. Калиновский ; под общ. ред.
А. В. Смирнова. - [5-е изд., перераб.]. - М. : Норма, 2012. - 767 с.
84. Вандышев В. В. Уголовный процесс : курс лекций / Вандышев В. В. - СПб. : Питер, 2002. - 527 с.
85. Уголовно-процессуальное право Российской Федерации : учебник для студентов вузов, обучающихся по спец. 021100 «Юриспруденция» / отв. ред. П. А. Лупинская. - [2-е изд., перераб. и дополн.]. - М. : Норма, 2009. - 1071 с.
86. Случевский В. К. Учебник русского уголовного процесса. Судоустройство - судопроизводство / Случевский В. К. - [2-е изд., переделан. и дополн.]. - СПб. : [б.и.], 1895. - 791 с.
87. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.
88. Про судоустрій України : Закон України від 7 лют. 2002 р. //Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 27-28. - Ст. 180.
89. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 7 серп. 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2010. - № 41-42, № 43, № 44-45. - Ст. 529.
90. Кодекс суддівської етики від 22 лют. 2013 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://court.gov.ua/userfiles/Kodex%20sud%20etiki%281%29.pdf.
91. Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України від 21 травн. 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - 24. - Ст. 270.
92. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 груд. 1984 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1984. - Дод. до № 51. - Ст. 1122.
93. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квіт. 2012 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2013. - № 9-10, № 11-12, № 13. - Ст. 88.
94. Войнарович А. Суд присяжних за новим КПК України / А. Войнарович // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : матеріали XIX звітної наук.-практ. конф., 7-8 лют. 2013 р. - Львів : Юрид. фак.-т Львів. нац. ун-ту імені Івана Франка, 2013. - С. 302-303.
95. Тертишник В. М. Суд присяжних: ростки і суть ідеї та її мімікрія при реформуванні кримінального судочинства України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.dduvs.in.ua/assets/files/news3/KPK/ material.doc.
96. Щерба В. М. До питання про обов'язки присяжних за Кримінальним процесуальним кодексом України / М. Щерба // Митна справа. - 2014. - № 1 (91). - Ч. 2. - Кн. 1. - С. 170-175.
97. Чорнобай Є. А. Суд присяжних в Україні: pro et contra /
Є. А. Чорнобай // Форум права. - 2013. - № 1. - С. 1160-1162 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/j-pdf/FP_index.htm_2013_ l_190.pdf.
98. Оверчук C. B. Становлення інституту присяжних в умовах набрання чинності Кримінальним процесуальним кодексом України / C. B. Оверчук // Часопис