Лешкович Тарас Андрійович. Використання поліграфа в розслідуванні: сучасний стан та перспективи

Краткое описание

Лешкович Тарас Андрійович. Використання поліграфа в розслідуванні: сучасний стан та перспективи.- Дис. канд. юрид. наук: 12.00.09, Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. - Львів, 2014.- 257 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису

ЛЕШКОВИЧ Тарас Андрійович

УДК 343.144.5

ВИКОРИСТАННЯ ПОЛІГРАФА В РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИНІВ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Спеціальність 12.00.09 – кримінальний процес
та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Когутич Іван Іванович,
доктор юридичних наук, професор

ЛЬВІВ – 2014

ЗМІСТ

ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДУ ПСИХОФІЗІОЛО- ГІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ ПОЛІГРАФОМ 14

1.1. Генезис становлення та розвитку поліграфології. 14
1.2. Метод психофізіологічної діагностики поліграфом: поняття, сутність та місце в системі методів криміналістики. 34
1.3. Науково-психофізіологічні основи використання поліграфа в кримінальному провадженні. 56
1.4. Характеристика сучасних поліграфів та інших технічних засобів виявлення обману. 74
ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ 85

РОЗДІЛ 2. ТАКТИЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ПОЛІГРАФА В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ 88

2. 1. Методики проведення тестувань на поліграфі. 88
2. 2. Етапи (стадії) психофізіологічної діагностики поліграфом. 109
2. 3. Протидія поліграфу та способи її нейтралізації. 130
ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ 141

РОЗДІЛ 3. КРИМІНАЛЬНІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ АСПЕКТИ ВИКОРИС- ТАННЯ ПОЛІГРАФА В РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИНІВ 144

3.1. Форми використання поліграфа в кримінальному провадженні. 144
3.2. Особливості використання поліграфа в судових експертизах. 158
3.3. Доказове значення результатів, отриманих з використанням поліграфа. 169
ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ 193

ВИСНОВКИ 197

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 201

ДОДАТКИ 232

ВСТУП
Актуальність теми. Одним із завдань кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і його судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України, далі – КПК України).
Із набранням 20.11.2012 р. чинності КПК України від 13.04.2012 р. забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду кримінального провадження ще більше ускладнилося. Скасування стадії порушення кримінальної справи має наслідком те, що всі заяви та повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення заносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) і одразу починається кримінальне провадження. З одного боку, це веде до спрощення провадження, посилення прав потерпілих, але, з іншого боку, в попередні роки порушені кримінальні справи становили лише близько 10-15 % від кількості поданих заяв та повідомлень. Тому за чинним КПК України, в першу чергу, зростає навантаження на слідчих.
У цій ситуації особливо актуальними є дослідження та впровадження сучасних досягнень науки і техніки, які допомогли б швидко та ефективно проводити розслідування кримінальних правопорушень. Одним із таких досягнень науково-технічного прогресу, яке може раціоналізувати процес розслідування кримінальних правопорушень, є поліграф (від грецького «полі» (πολύ) – багато та «графос» (γράφω) – писати; і дослівно може бути перекладено як «багатописець»), технічний прилад функціонально призначений для одночасної багатоканальної реєстрації фізіологічних процесів, які відбуваються в організмі людини під впливом подразників, стимулів з метою подальшої інтерпретації отриманих результатів для виявлення приховуваної інформації або діагностування правдивості чи неправдивості показань обстежуваної особи.
Поліграф було винайдено в кінці 19 століття, а правоохоронними органами він почав застосовуватися в 1920-их в США, звідки поширився на інші держави (Ізраїль, Японія, Польща, , Румунія, Угорщина, Російська Федерація, Білорусь тощо, загалом близько ста держав). У Радянському Союзі можливість використання поліграфа в кримінальному провадженні різко критикувалася, його вважали «реакційним приладом», «знаряддям інквізиції» тощо. Лише з розпадом Радянського Союзу та здобуттям Україною незалежності науковці та практики почала звертати на нього увагу, тоді ж з’явилися і перші дослідження перспектив використання цього приладу в практиці протидії злочинності.
Проте цілісних монографічних праць, присвячених використанню поліграфа в кримінальному провадженні, у вітчизняній науці до останнього часу не було. Можна назвати лише колективну працю вінницьких авторів (Методи і засоби для тестування оператора поліграфа / С. М. Злепко, С. В. Тимчик, Р. С. Белзецький, Л. Г. Коваль. – Вінниця, 2010), але в ній досліджуються питання професійного відбору поліграфологів; в 2012 р. видано монографію О. І. Мотляха (Поліграф: наукова природа, походження, нормативно-правове регулювання та допустимі межі застосування. – К., 2012), а в 2013 р. захистила кандидатську дисертацію О. В. Линник (Використання поліграфа при розслідуванні злочинів у кримінальному судочинстві України. – Ірпінь, 2013). Однак в цих працях також залишено поза увагою чимало криміналістичних та кримінальних процесуальних аспектів використання поліграфа в розслідуванні злочинів.
Недостатнім є і нормативно-правове регулювання психофізіологічної діагностики поліграфом, що закономірно породжує труднощі в його застосуванні на практиці. Крім загальних норм, присвячених використанню в розслідуванні злочинів науково-технічних засобів, безпосередньо проблематиці поліграфа присвячено лише відомчу Інструкцію щодо застосування комп’ютерних поліграфів у роботі з персоналом органів внутрішніх справ України, затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.07.2004 р. № 842.
Про актуальність дослідження поліграфа свідчить і той факт, що до Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010 - 2014 років, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29.07.2010 р. № 347, віднесено «отримання інформації про речові докази та обставини вчинення вказаних злочинів за допомогою поліграфічних пристроїв» (п. 40, додаток 4) та «розробка програмного забезпечення та доступного інтерфейсу програм роботи на поліграфічних пристроях» (п. 2, додаток 18).
Все вищевикладене обумовлює актуальність даної проблеми та викликає необхідність проведення дослідження цього питання.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проведене відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри кримінального процесу та криміналістики юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка «Тенденції і пріоритети криміналістики в контексті нового кримінального процесуального законодавства» (номер державної реєстрації роботи – 0113U005123) на 2013-2015 роки. Тему дисертаційного дослідження затверджено на засіданні Вченої ради Львівського національного університету імені Івана Франка (протокол № 23від 22 грудня 2010 року).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз нормативних актів, слідчої та судової практики, теоретичних поглядів щодо використання поліграфа в розслідуванні злочинів, формування науково обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення його використання.
Для досягнення поставленої мети передбачено вирішити наступні завдання:
- дослідити виникнення, розвиток і рівень застосування у судочинній практиці психофізіологічної діагностики поліграфом, акцентувавши увагу на ґенезі використання поліграфа в Україні;
- проаналізувати поняття та суть методу психофізіологічної діагностики поліграфом, визначити його допустимість та місце в системі методів криміналістики;
- визначити психологічні основи, на яких ґрунтується функціонування поліграфа, з’ясувати рівень точності та надійності результатів обстежень на поліграфі;
- проаналізувати сучасні методики тестування на поліграфі, види запитань в поліграфологічних тестах та особливості їх формулювання;
- охарактеризувати етапи обстеження на поліграфі, проаналізувати їх завдання та особливості;
- дослідити нормативно-правове регулювання обстежень на поліграфі, визначити можливі та придатні форми використання поліграфа в розслідуванні злочинів;
- з’ясувати сучасний стан та перспективи використання поліграфа в судових експертизах;
- проаналізувати можливість визнання результатів обстежень на поліграфі доказом у кримінальному провадженні.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають в ході діяльності, пов’язаної із використанням поліграфа в розслідуванні злочинів.
Предмет дослідження – використання поліграфа в розслідуванні злочинів.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є положення теорії пізнання та загальної теорії криміналістики. Відповідно до мети та завдань дослідження в роботі використано: діалектичний метод пізнання – для аналізу сучасного стану та перспектив використання поліграфа в розслідуванні злочинів у взаємозв’язку з іншими методами розслідування; історичний метод – для дослідження виникнення та розвитку психофізіологічної діагностики поліграфом та для дослідження еволюції поглядів науковців на проблему поліграфа; системно-структурний метод – для визначення місця методу психофізіологічної діагностики поліграфом в системі методів криміналістики, для аналізу структурних елементів (етапів) обстеження на поліграфі; порівняльно-правовий метод – для аналізу особливостей використання поліграфа та правового статусу отриманих результатів у кримінальному провадженні зарубіжних держав; методи формальної логіки (аналіз, синтез, дедукція, індукція, аналогія, порівняння, узагальнення тощо) – для дослідження концепцій, поглядів, точок зору науковців на окремі проблеми, для формулювання власних позицій та рекомендацій; соціологічний метод – для проведення анкетування практичних працівників; статистичний метод – для узагальнення отриманих в ході анкетування результатів, для аналізу статистичних даних МВС України тощо.
Нормативно-правовою базою дослідження є Конституція України, Кримінальний кодекс України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Закони України «Про оперативно-розшукову діяльність» та «Про судову експертизу», підзаконні нормативно-правові акти тощо.
Теоретичною базою дослідження є праці вітчизняних та зарубіжних науковців в галузі криміналістики, кримінального процесу, оперативно-розшукової діяльності, судової експертизи, а також психології. Окремі аспекти використання поліграфа в кримінальному провадженні з’ясовувалися в працях таких українських науковців: В. І. Барка, В. П. Бахіна, К. В. Беляєвої, В. К. Весельського, В. І. Галагана, В. Г. Гончаренка, М. В. Даньшина, Д. В. Затенацького, О. І. Клєвцова, Н. І. Клименко, І. І. Когутича, В. О. Коновалової, О. В. Линник, Д. А. Мовчана, Т. Р. Морозової, О. І. Мотляха, М. В. Салтевского, І. В. Строкова, Л. Д. Удалової тощо.
Також використовувалися праці зарубіжних науковців, які зробили вагомий внесок у дослідження поліграфа:
- російських та радянських: Р. С. Бєлкін, О. В. Белюшина, В. О. Варламов, В. В. Знаков, В. І. Комісаров, Я. В. Комісарова, О. М. Ларін, О. Р. Лурія, Р. І. Могутін, А. Ю. Молчанов, В. О. Образцов, С. І. Оглоблін, А. Б. Пеленіцин, П. Прукс, Ф. К. Свободний, М. В. Субботіна, Ю. І. Холодний та ін.;
- американських: С. Абрамс, Т. Амсел, Ф. Барланд, К. Бекстер, Р. Девіс, Дж. Джеймс, К. Гейнс, Н. Гордон, Д. Грубін, П. Екман, Ч. Кліфтон, Д. Крапол, Дж. А. Мате, П. Менгес, Р. Нельсон, Дж. Подлєсни, Д. Раскін, Л. Ровнер, Д. Сосновскі, О. Фрай, М. Хендлер, Р. Хеслгрейв, Ч. Хонтс та ін..;
- ізраїльських: Г. Бен-Шакар, І. Лібліх;
- польських: М. Абрамовіч, Я. Відацкі, Я. Войцікевич, П. Гербовскі, А. Кжацин, Є. Конечни, Е. Левандовскі, В. Паско-Порис тощо.
На рівні дисертаційних досліджень проблеми поліграфа було проаналізовано в кандидатських дисертаціях наступних науковців: О. В. Белюшина (Правовое регулирование и методика применения полиграфа в раскрытии преступлений. – М., 1998), В. К. Кірвель (Теоретико-правовые и организационные аспекты применения полиграфа в раскрытии преступлений. – Минск, 2004), С. В. Поповичев (Взаимосвязь потребности в безопасности субъекта и вероятности распознавания лжи в опросе с применением полиграфа. – М., 2011), О. С. Черкасова (Социально-психологические особенности объективизации лжи субъектов будущей деятельности на основе ее детекции. – М., 2009), І. М. Чистяков (Взаимосвязь психологической установки и вероятности распознавания скрываемой информации в опросе с использованием полиграфа. – М., 2010). Також окремий розділ своєї докторської дисертації присвятила поліграфу Я. В. Комісарова (Концептуальные основы профессиональной деятельности эксперта в уголовном судопроизводстве. – М., 2013).
Емпіричною базою дослідження є матеріали 41 кримінального провадження, у яких в тій чи іншій формі використовувався поліграф та результати анкетування 166 практичних працівників (суддів, прокурорсько-слідчих працівників та адвокатів) із АР Крим, Волинської, Донецької, Закарпатської, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Львівської, Рівненської, Тернопільської, Хмельницької, Чернівецької областей та м. Києва.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційне дослідження є одним із перших в Україні комплексним монографічним дослідженням проблеми використання поліграфа в розслідуванні злочинів. В межах проведеного дослідження отримано результати, які містять наукову новизну. Зокрема,
вперше:
- визначено місце методу психофізіологічної діагностики поліграфом в системі методів криміналістики;
- узагальнено допустимі форми використання поліграфа в розслідуванні злочинів, відповідно до чинного КПК України, до яких віднесено проведення опитування з використанням поліграфа в ході оперативно-розшукової діяльності, використання поліграфа як допоміжного технічного засобу під час проведення окремих слідчих (розшукових) дій (допит, пред’явлення для впізнання, обшук, слідчий експеримент) та використання поліграфа в судових експертизах;
- визначено об’єкт і предмет психофізіологічної експертизи з використанням поліграфа, підстави та порядок її проведення; запропоновано доповнити Переліки основних видів судових експертиз та експертних спеціальностей ще одним видом експертизи – психофізіологічною експертизою з використанням поліграфа, з експертною спеціальністю – психофізіологічні дослідження з використанням поліграфа;
- обґрунтовано доказове значення відомостей, отриманих в результаті проведення психофізіологічної експертизи з використанням поліграфа, шляхом підтвердження їх належності, допустимості та достовірності, а у взаємозв’язку із сукупністю інших зібраних в ході кримінального провадження доказів – і достатності;
- проаналізовано типову інформацію, одержану за результатами проведених психофізіологічних експертиз з використанням поліграфа і зроблено висновок, що вона може виступати у кримінальному провадженні непрямим доказом, який підтверджує лише наявність в обстежуваної особи характерних психофізіологічних реакцій, які можуть свідчити про наявність приховуваної інформації, неправдивість показань особи або ж наявність зовнішньої незадоволеної потреби;
удосконалено:
- розмежування понять «опитування на поліграфі», «дослідження на поліграфі», «тестування на поліграфі», «перевірка на поліграфі» та «обстеження на поліграфі», а також понять «обстеження на поліграфі», «методика тестування» та «тест»;
- обґрунтування допустимості використання поліграфа в розслідуванні злочинів як методу криміналістики, наукового-технічного засобу та способу допустимого психологічного впливу;
- способи нейтралізації проявів протидії поліграфу зі сторони обстежуваної особи;
- порядок використання поліграфа в ході проведення окремих слідчих (розшукових) дій та в ході оперативно-розшукової діяльності;
дістало подальшого розвитку:
- наповнення методик тестування на поліграфі, до яких віднесено релевантно-іррелевантну методику, методики контрольних запитань та тести піку напруги;
- види запитань, які використовуються в поліграфологіних тестах в залежності від обраної методики тестування;
- етапи проведення обстеження на поліграфі, їх завдання та особливості роботи поліграфолога на кожному з них;
- науково-психологічне обґрунтування функціонування поліграфа, його теоретична та експериментально-практична валідність.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що отримані в результаті дисертаційного дослідження висновки та результати можуть бути використані у правотворчій діяльності (для вдосконалення правового регулювання використання поліграфа в розслідуванні злочинів), практичній діяльності (слідчими та прокурорами під час досудового розслідування кримінальних правопорушень – акти впровадження результатів дисертаційного дослідження в роботу прокуратури м. Харкова від 29.11.2013 р. та в роботу слідчого управління ГУМВС України в Харківській області від 30.11.2013 р.), науково-дослідній роботі (як підґрунтя для подальшого дослідження окремих аспектів використання поліграфа в розслідуванні злочинів), навчальному процесі (у викладанні курсу «Криміналістика», в підготовці підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів – акти впровадження результатів дисертаційного дослідження в навчальний процес Інституту права ім. І. Малиновського Національного університету «Острозька академія» від 27.11.2013 р. та в навчальний процес факультету підготовки фахівців для підрозділів слідства Харківського національного університету внутрішніх справ від 02.12.2013 р.).
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального процесу і криміналістики юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Дисертаційна робота рекомендована кафедрою до захисту (Протокол № 5 від 3 грудня 2013 р.). Результати дослідження були оприлюднені на міжнародних, всеукраїнських та регіональних конференціях: ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та молодих вчених «Закарпатські правові читання» (Ужгород, 28-29 квітня 2011 р.); Х, XI, XII Міжнародних студентсько-аспірантських наукових конференціях «Актуальні проблеми прав людини, держави та правової системи» (Львів, 6-8 травня 2011 р., 20-22 квітня 2012 р., 26-28 квітня 2013 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики» (Одеса, 28 жовтня 2011 р.); Міжнародній щорічній науковій конференції молодих вчених, аспірантів і студентів «Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави» (Львів, 18-19 листопада 2011 р.); І міжнародній конференції, присвяченій КПК Російської Федерації «Jus est ars boni et aequi» (Москва, 11 листопада 2011 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Основні напрямки реформування законодавства України в умовах розбудови демократичної держави» (Харків, 17-18 грудня 2011 р.); XVIII, XIХ регіональних науково-практичних конференціях «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (Львів, 26-27 січня 2012 р., 7-8 лютого 2013 р.).
Публікації. Основні результати дисертації відображено у 17 наукових публікаціях, з яких 4 наукові статті опубліковано у виданнях, включених до переліку наукових фахових видань, 3 статті опубліковано в наукових виданнях інших держав та 10 тез доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації визначається метою, завданнями та предметом дослідження і складається із вступу, трьох розділів, що містять десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 257 сторінок, з яких основний текст – 200 сторінок, список використаних джерел – 31 сторінка (312 найменувань) та 26 сторінок додатків.

Список литературы

ВИСНОВКИ:
У ході проведеного дослідження було вивчено та проаналізовано історію використання поліграфа в розслідуванні злочинів, практику та законодавче регулювання його використання в Україні та закордоном. За результатами дослідження зроблено такі висновки:
1. Поліграф – це технічний інструмент, функціонально призначений для одночасної багатоканальної реєстрації фізіологічних процесів, які відбуваються в організмі людини (в серцево-судинній та дихальній системах, електрична активність шкіри тощо) під впливом психологічних подразників, стимулів з метою подальшої інтерпретації отриманих результатів на предмет наявності приховуваної інформації або діагностування правдивості чи неправдивості показань особи.
2. Використання поліграфа в кримінальному провадженні допустиме. Психофізіологічна діагностика поліграфом відповідає:
- критеріям допустимості використання методів криміналістики: а) науковості – отримувані з допомогою поліграфа результати є науково обґрунтованими, достовірними, точними та надійними; б) безпечності – його використання не загрожує життю чи здоров’ю людей; в) законності та етичності – використання поліграфа не суперечить законодавству та моральним засадам суспільства, не обмежує прав і свобод людини, не принижує її гідність тощо; г) ефективності – застосування поліграфа дозволяє раціоналізувати, пришвидшити розслідування;
- критеріям допустимості застосування науково-технічних засобів у кримінальному провадженні: а) законність – нормативна можливість їх використання, відповідність порядку їх використання вимогам кримінального процесуального закону та закріплення порядку і результатів їх використання кримінальними процесуальними актами; б) етичність – використання науково-технічних засобів з морально виправданою метою та відповідність їх використання моральним принципам і нормам; в) безпечність та ефективність – науково-технічні засоби повинні бути безпечними для життя і здоров’я людей та сприяти в досягненні поставлених завдань;
- критеріям допустимості психологічного впливу: заборона використовувати психологічне насильство над особою, обман, який ґрунтується на правовій неусвідомленості особи, на обіцянках, які завідомо не можуть бути виконані, на фальсифікованих доказах, на дефектах психіки особи чи її релігійних забобонах. Використання психологічного впливу повинно залишати за особою можливість вільного вибору поведінки та не порушувати її права.
3. Основними видами методик тестування на поліграфі є: релевантно-іррелевантна методика, методики контрольних запитань та методики піку напруги. Релевантно-іррелевантна методика складається лише із значущих (релевантних, тих, що безпосередньо стосуються розслідуваної події) та нейтральних (іррелевантних, стосуються нейтральних тем, ніяк не пов’язаних із розслідуваною подією) запитань.
Методики контрольних запитань, окрім значущих і нейтральних запитань, містять також контрольні запитання (стосуються тем з минулого обстежуваної особи, які за змістом пов’язуються із розслідуваною подією) та деякі інші запитання допоміжного характеру, зокрема інтродуктивне, жертовне релевантне, симптоматичні тощо. Методики піку напруги складаються із низки значущих запитань, які стосуються якоїсь деталі розслідуваної події (наприклад, знаряддя злочину), з яких лише одне запитання дійсно стосується цієї деталі, а інші запитання є вигаданими поліграфологом варіантами цієї деталі. Методика піку напруги поділяється на стимуляційні тести, тест на знання винного та тест приховуваної інформації.
4. Обстеження на поліграфі є оптимальним у чотири етапи: підготовчий етап (попереднє дослідження матеріалів справи, вибір методик тестування, попереднє складання запитань тощо), передтестова співбесіда (обговорення з обстежуваною особою всіх запитань, їх остаточне формулювання, вирішення питання про можливість проведення тестування), безпосереднє тестування (проведення різних видів тестів, контроль за реакціями особи, попередній аналіз результатів і, за потреби, проведення додаткових тестів або післятестової співбесіди) та завершальний етап (його завдання – остаточна оцінка результатів, обрахунок поліграм і складання висновку).
5. Психофізіологічна діагностика поліграфом є опосередкованою формою використання спеціальних психофізіологічних знань. Можливими формами використання поліграфа в розслідуванні злочинів виправдано вважати проведення обстежень на поліграфі в ході оперативно-розшукової діяльності, використання поліграфа як допоміжного технічного засобу під час проведення окремих слідчих (розшукових) дій, а також в судових експертизах.
6. В оперативно-розшуковій діяльності поліграф може застосовуватися під час проведення опитування громадян за їх згодою, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність». Запропоновано доповнити вказану норму положенням, яке безпосередньо закріпило би можливість здійснення таких опитувань. Як допоміжний технічний засіб поліграф може використовуватися в проведенні низки слідчих (розшукових) дій, а саме допиту, пред’явлення для впізнання, обшуку та слідчого експерименту (в процесі підготовки до їх проведення та з метою перевірки отриманих результатів, а також безпосередньо під час допиту).
7. Відомості, отримані з використанням поліграфа в ході оперативно-розшукової діяльності та під час проведення слідчих (розшукових) дій, не можуть бути визнані доказом у зв’язку з процесуальними особливостями проведення обстежень та оформлення результатів використання поліграфа. Такі відомості можуть використовуватися лише як орієнтуюча інформація для виконання тактичних завдань або з профілактичною метою.
8. Поліграф може застосовуватися як допоміжний засіб проведення судових психологічної та психіатричної експертиз, а також комплексної психолого-психіатричної експертизи. Існує необхідність у запровадженні самостійного виду судової експертизи – психофізіологічної експертизи з використанням поліграфа. Ця експертиза має свій спеціальний предмет (факти та обставини, які встановлюються на основі дослідження психофізіологічних реакцій організму людини, зареєстрованих поліграфом в ході проведення обстеження) і об’єкт (людина, фізична особа, а також матеріали провадження, які надаються експерту для ознайомлення).
9. Психофізіологічна експертиза з використанням поліграфа може бути призначена лише за наявності добровільної згоди особи, це положення доцільно закріпити в кримінальному процесуальному законі. Фактичною підставою призначення психофізіологічної експертизи є наявність фактичних даних, аналіз яких потребує використання спеціальних психофізіологічних знань (неузгодженості, суперечності, прогалини в показаннях, необхідність отримання інформації про певні обставини події, стосовно яких в сторін провадження є певні розбіжності, сумніви щодо правдивості показань тощо). Юридичною підставою призначення психофізіологічної експертизи є відповідний процесуальний документ (ухвала суду або слідчого судді, постанова слідчого або прокурора, а також договір про проведення експертизи між стороною захисту та експертом).
10. Інформація, отримана в результаті проведення психофізіологічної експертизи з використанням поліграфа, може бути доказом у кримінальному провадженні. Результати обстеження поліграфа відповідають вимогам належності, допустимості та достовірності доказів, а в сукупності з іншими, зібраними в ході провадження доказами, і вимозі достатності доказів.
Інформація, одержана за результатами проведеної психофізіологічної експертизи може виступати у кримінальному провадженні непрямим доказом, оскільки така інформація підтверджує лише суб’єктивну значимість для обстежуваної особи конкретних стимулів, які можуть вказувати на наявність приховуваної інформації про обставини злочину, на щирість відповідей на поставлені запитання або ж на наявність зовнішньої незадоволеної потреби.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Нормативні акти та судова практика:
1. Конституція України. Закон України «Про відновлення окремих положень Конституції України» // Відомості Верховної Ради України. – 2014. – № 11. – ст. 143.
2. Кримінальний кодекс України: станом на 23.02.2014 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2014. – N 17. – ст.593.
3. Кримінальний процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2013. – № 9-10, № 11-12, № 13. – ст.88.
4. Закон України «Про судову експертизу»: зі змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 2013. – № 21. – ст.208.
5. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність»: зі змінами і доповненнями [Електронний ресурс] // Режим доступу до документу – http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2135-12
6. Наказ МВС № 842 від 28.07.2004 р. «Про подальший розвиток служби психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ України» [Електронний ресурс] // Режим доступу до документу – http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z1365-04/ed20040728
7. Наказ Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010 - 2014 років» від 29.07.2010 р. № 347 [Електронний ресурс] // Режим доступу до документу – http://document.ua/pro-zatverdzhennja-pereliku-prioritetnih-naprjamiv-naukovogo-doc38043.html
8. Інструкція щодо застосування комп’ютерних поліграфів у роботі з персоналом органів внутрішніх справ України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.07.2004 р. № 842 [Електронний ресурс] // Режим доступу до документу - http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z1373-04
9. Інструкція про порядок призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 8.01.1998 р. № 53/5 [Електронний ресурс] // Режим доступу до документу – http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98/print1360924232814159
10. Інструкція про порядок проведення атестації судового експерта експертно-кваліфікаційними комісіями Міністерства юстиції України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 22.12.95 р. N 32/5[Електронний ресурс] / Режим доступу до документу – http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0473-95