ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЗНАНЬ У ДОСУДОВОМУ СЛІДСТВІ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП_________________________________________________________ 4

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЗНАНЬ НА СТАДІЇ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ ________________________________13

1.1. Поняття спеціальних психологічних знань, що використовуються у досудовому слідстві______________________________________13
1.2. Наукові можливості психолога в забезпеченні потреб досудового слідства доказовою експертною інформацією_________________26
1.3. Види психологічних експертиз, що застосовуються у досудовому слідстві_________________________________________________34
1.4. Участь спеціаліста-психолога та психологічна консультація у досудовому слідстві______________________________________60

РОЗДІЛ 2
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЗНАНЬ У ДОСУДОВОМУ СЛІДСТВІ __________74

2.1. Процесуальні повноваження слідчого у ході проведення психологічних експертиз ______________________________________74
2.2. Правовий статус експерта, спеціаліста, консультанта-психолога під час проведення досудового слідства_____________________________83
2.3. Права та обов’язки підозрюваного й обвинуваченого, щодо яких використовуються спеціальні психологічні знання_________________99
2.4. Права та обов’язки потерпілого та інших учасників процесу під час проведення психологічної експертизи на стадії досудового розслідування________________________________________________110

РОЗДІЛ 3
ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЗНАНЬ У ХОДІ РОЗСЛІДУВАННЯ ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ СПРАВ________________123

3.1. Особливості використання спеціальних психологічних знань у випадку розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров’я особи________________________________________________________123
3.2. Особливості використання спеціальних психологічних знань у ході розслідування злочинів, скоєних проти статевої свободи та статевої недоторканості особи__________________________________________142
3.3. Використання спеціальних психологічних знань у ході розслідування злочинів, вчинених організованою злочинною групою______________156

ВИСНОВКИ ____________________________________________________168

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ____________________________176

ВСТУП

Актуальність теми. Сьогодні неможливо уявити висококваліфіковане розслідування злочину без залучення спеціальних психологічних знань, оскільки на різних етапах кримінального процесу може виникати необхідність у констатації, оцінці та поясненні існуючих суттєвих особливостей психічного життя обвинувачених, підозрюваних, потерпілих та свідків, які не страждають психічними захворюваннями. Це зумовлено тим, що працівники правоохоронних органів повинні правильно кваліфікувати дії особи, яка вчинила злочин. Особливо це стосується визначення психічного стану в момент вчинення злочину, визначення справжніх мотивів, установлення ролі, яку зіграв обвинувачений у злочинній групі та ін. Залучення професійного психолога компенсує недостатню глибину знань і компетентності слідчого, який відповідальний за прийняття рішення, створює можливість комплексного підходу до рішень, що приймаються, забезпечує можливість аналізу справи з різних позицій.
У межах психічної норми існують глибокі відмінності між людьми, зумовлені соціальними умовами, в яких відбувається формування конкретної особистості, типологічними властивостями вищої нервової діяльності, віковими критеріями та рівнем розвитку чи освіти людини, наявністю чи відсутністю в неї тих чи інших професійних навиків та вмінь і багато якими іншими причинами. Виявлення та вивчення таких особливостей на стадії досудового слідства, встановлення зі свідками, потерпілими, підозрюваними та обвинуваченими психологічного контакту вимагає застосування спеціальних психологічних знань. Це сприяє здійсненню правильного вибору тактичних прийомів, за допомогою яких найбільш успішно проводяться слідчі дії. Крім того, знання слідчим індивідуальних особливостей психіки допитуваного має велике значення для здійснення виховного впливу на правопорушника та встановлення причин, що сприяли вчиненню певного злочину, з метою дотримання вимог законодавства щодо попередження зростання кількості злочинів та злочинності в цілому. Використання наукових досягнень психології при розслідуванні сприяє якіснішій та ефективнішій роботі органів досудового слідства, зміцненню законності та правопорядку в нашій країні. Конституція та новий Кримінальний кодекс України заклали демократичні підвалини для реформування кримінально-процесуального законодавства, в тому числі з питань застосування спеціальних психологічних знань у досудовому слідстві.
Питання участі професійних психологів у кримінальному процесі розглядаються в роботах науковців. У той же час вони описують зазначені форми використання спеціальних психологічних знань тільки з погляду юридичної психології. У зв’язку з цим зростає потреба визначити процесуальні моменти застосування всіх трьох форм використання спеціальних психологічних знань у кримінальному процесі, зокрема, на стадії досудового слідства. Аналіз слідчої практики свідчить, що професійні психологи майже не залучаються до участі в справі, що зумовлено відсутністю усталеного понятійно-категоріального апарату, чіткого визначення меж і форм використання їхніх можливостей. Майже не досліджувались процесуальні можливості слідчого; експерта, спеціаліста і консультанта-психолога у ході розкриття та розслідування злочинів, а також їхні взаємостосунки з іншими учасниками кримінального процесу.
Приймаючи до уваги вищевикладене та аналізуючи законодавство, наукову літературу, слідчу та судову практику можливо зробити висновок про актуальність обраної теми дослідження.
Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали роботи відомих українських та російських вчених і практиків, зокрема В. Андросюка, П. Біленчука, В. Васильєва, В. Гончаренка, Ю. Грошевого, А. Дулова, А. Зелінського, О. Ейсмана, Л. Казміренко, О. Клевцова, Н. Клименко, В. Коновалової, Я. Кондратьєва, М. Костицького, М. Коченова, Й. Кудрявцева, В. Лисиченка, М. Міхеєнка, О. Михайленка, В. Молдована, І. Мостової, В. Нагаєва, Г. Нагорного, В. Нора, Ю. Орлова, О. Ратінова, В. Романова, Б. Романюка, Т. Сахнової, О. Сітковської, З. Смітієнко, М. Строговича, В. Тертишника, М. Цимбала, В. Циркаля, В. Шепітька, В. Шибіка, А. Ячини, які присвятили свої праці питанням методології наукового пізнання, доказування та використання спеціальних психологічних знань в кримінальному судочинстві.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з Планом науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України на 2002 рік. Вона здійснена в межах галузевого дослідження і є складовою частиною виконання "Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 1996 - 2000 рр.", затвердженої Указом Президента України від 17 вересня 1996 р., № 837/96; "Комплексної програми профілактики злочинності на 2001 - 2005 рр.", затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р., № 1376/2000; Указу Президента України від 18 лютого 2002 р., №143/2002 "Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян", "Комплексного плану поліпшення роботи та подальшого розвитку служби психологічного забезпечення МВС України на 2000 - 2003 рр.".
Особливий науковий зв’язок – з Концепцією розвитку законодавства України на 1997-2005 роки, розробленою авторським колективом Інституту законодавства Верховної Ради України.
Мета і задачі дослідження. Першочерговими напрямами наукового аналізу дисертант визначив: а) подальший розвиток інституту спеціальних психологічних знань в межах сучасних методологічних підходів на основі вітчизняних та зарубіжних концепцій, слідчої та судової практики, а також власних емпіричних досліджень визначеного об’єкта та досвіду їх застосування в ході розслідування та розгляду кримінальних справ; б) розробку теоретичних і практичних рекомендацій, правових і організаційних питань, обґрунтування пропозицій щодо удосконалення правової регламентації використання спеціальних психологічних знань у досудовому слідстві.
Дисертаційне дослідження має теоретично-прикладний характер і відповідно до поставленої мети спрямоване на вирішення наступних завдань:
- визначення методологічних і методичних способів дослідження поняття спеціальних психологічних знань та їх використання у досудовому слідстві;
- з’ясування суті, загальної характеристики та співвідношення таких понять як “спеціальні пізнання” і “спеціальні знання” в кримінальному процесі;
- розкриття наукових можливостей професійного психолога в забезпеченні потреб досудового слідства доказовою експертною інформацією;
- установлення детермінуючого впливу певних етапів суспільного розвитку та наукових теорій на викривлення суті, змісту, правового регулювання і форм реалізації спеціальних психологічних знань у кримінальному судочинстві нашої держави;
- визначення видів психологічних експертиз, які можуть призначатись слідчим в залежності від розвитку ситуації в розслідуванні справи;
- розкриття історичних аспектів використання інституту психологічної експертизи у вітчизняному та зарубіжному кримінальному процесі;
- з’ясування суті та значення підстав і приводів для призначення органом слідства психологічної експертизи;
- визначення правового статусу, прав та обов’язків слідчого та інших суб’єктів кримінально-процесуальних відносин в ході використання спеціальних психологічних знань у досудовому слідстві;
- з’ясування особливостей та результатів використання досягнень психології при розслідуванні окремих категорій справ;
- на основі наукового аналізу теоретичного і емпіричного матеріалу отримати нові знання про об’єкт дослідження, вираження яких є необхідним у правовій науці та кримінально-процесуальному законодавстві.
Об’єктом дослідження стали спеціальні психологічні знання, що використовуються у досудовому слідстві.
Предметом дослідження є форми реалізації та проблеми регулювання у чинному кримінально-процесуальному законодавстві питань, що виникають між слідчим та іншими учасниками кримінального процесу при застосуванні спеціальних психологічних знань.
Методи дослідження. Під час опрацювання теми дисертації автор застосовував низку методів дослідження, зокрема, такі, як діалектичний метод пізнання соціально-правових явищ, логіко-семантичний метод для вивчення та поглиблення понятійного апарату “спеціальні знання” тощо. Історико-правовий метод застосовувався для розгляду еволюції інституту “психологічної експертизи” нормативно-правової бази її призначення на досудовому слідстві. Завдяки порівняльно-правовому методу визначено рівень розвинутості кримінально-процесуального законодавства, що регулює відносини у сфері використання спеціальних знань та накреслено шляхи його удосконалення. У роботі використані системний, статистичний та інші методи для аналізу емпіричного матеріалу, визначення несприятливих тенденцій в розвитку окремих категорій злочинів в Україні та деяких інших державах, а також на Буковині.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що автор, з урахуванням сучасних досягнень науки, комплексно дослідив історичні аспекти виникнення, розвитку спеціальних психологічних знань, кримінально-процесуального пізнання, доказування їх суті, значення, місця і ролі у розслідуванні кримінальних справ слідчим.
Найважливішими з теоретичних положень, висновків та практичних пропозицій, що сформульовані в дисертації, є:
- визначення змісту і поняття “спеціальних психологічних знань”;
- запропоновано шляхи процесуального закріплення результатів консультації професійного психолога з приводу питань, що цікавлять слідство у конкретній кримінальній справі. В подальшому такі результати можуть набувати доказового значення та статусу джерела доказів;
- визначено та проаналізовано права та обов’язки осіб, відносно яких у досудовому слідстві застосовуються спеціальні психологічні знання;
- запропоновані нові процесуальні шляхи застосування спеціальних психологічних знань;
- розроблено комплекс методів та форм встановлення психологічного контакту з учасниками кримінального процесу для отримання істини в кримінальній справі;
- досліджено значення застосування спеціальних психологічних знань під час розслідування кримінальних справ про злочини проти життя та здоров’я, статеву свободу та недоторканність особи, а також, про злочини, скоєні організованими злочинними групами;
- пропозиції щодо вдосконалення кримінально-процесуального законодавства, які стосуються уточнення повноважень слідчого, прав та обов’язків експерта, підекспертного та інших учасників кримінального процесу в ході використання спеціальних психологічних знань у досудовому слідстві, а також внесення змін до ст. 168 КПК України, які б дозволили участь в допиті неповнолітнього свідка саме лікаря-психолога.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що поданий дисертантом матеріал, сформульовані висновки, положення та пропозиції можуть бути використані у правотворчій діяльності при підготовці нового і вдосконаленні чинного кримінально-процесуального та іншого законодавства України; подальших наукових розробках проблем використання спеціальних психологічних знань у досудовому слідстві; навчальному процесі – при підготовці відповідних програм, лекцій та інших навчально-методичних матеріалів для студентів юридичних закладів освіти та працівників слідчих органів; методичному забезпеченні працівників правоохоронних органів, що їх зорієнтує на правильне, процесуально закріплене (з набуттям статусу джерела доказів) застосування спеціальних психологічних знань, що сприятиме швидкому розкриттю, розслідуванню та попередженню злочинів.
Апробація результатів дисертації. Головні висновки, положення та рекомендації автора обговорювались на розширеному спільному засіданні кафедр кримінального процесу, криміналістики, судової експертизи, юридичної психології, оперативно-розшукової діяльності Національної академії внутрішніх справ України, оперативній нараді при начальнику слідчого управління УМВС України в Чернівецькій області, семінарі суддів місцевих судів та палати апеляційного суду Чернівецької області у кримінальних справах, а також використовувались у навчальному процесі на юридичному факультеті Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича та Чернівецької філії Всеукраїнського університету Міжрегіональної Академії управління персоналом. Вони використані та апробовані дисертантом при підготовці статей, пропозицій та зауважень до проекту нового Кримінально-процесуального кодексу України.
Окремі положення дисертаційного дослідження оприлюднені при обговоренні нового кримінально-процесуального законодавства на:
- науково-практичній конференції, присвяченій актуальним проблемам профілактики правопорушень підрозділами міліції громадської безпеки, що відбулася 24 квітня 2002 року в Прикарпатській філії НАВСУ, м. Івано-Франківськ;
- науково-практичній конференції, на якій обговорювалась тема: ”Нові Цивільний і Кримінальний кодекси – важливий етап кодифікації законодавства України”, що проходила у юридичному інституті при Прикарпатському університеті ім. В.Стефаника 2-3 жовтня 2002 року в м. Івано-Франківськ.
Також, більшість рекомендацій та положень перевірені автором у процесі його практичної діяльності.
Публікації. Деякі результати дослідження викладені автором у чотирьох наукових статтях, опублікованих у виданнях, які включені до переліку № 1 фахових видань ВАК України з юридичних наук:
1. Марчак В.Я. Поняття та значення спеціальних психологічних знань у кримінальному процесі // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. Праць. Вип..125: Правознавство. – Чернівці: Рута, 2001. – С. 104-107.
2. Марчак В.Я. Доказове значення судово-психологічної експертизи у кримінальному процесі // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2001. - № 3. – С. 273-280.
3. Марчак В.Я. Використання спеціальних психологічних знань при розслідуванні умисних убивств // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2001. - № 5. – С. 198-202.
4. Марчак В.Я. Значення психологічного контакту при проведенні комунікативних слідчих дій // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2002. -№ 2. – С. 251-256.
Структура роботи визначена предметом та зумовлена метою і завданнями наукового дослідження. Вона виконана відповідно до вимог ВАК і складається з вступу, трьох розділів, що містять одинадцять підрозділів, висновку та списку використаних джерел (159 найменувань). Загальний обсяг роботи становить 189 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Підводячи підсумки викладеного в дисертації, необхідно відзначити, що ми спробували висвітлити всі аспекти проблеми використання спеціальних психологічних знань у досудовому слідстві та в єдності проаналізувати теорію і практику залучення наукових досягнень юридичної психології під час розслідування кримінальної справи, комплексно розглянути різні форми застосування цих знань (консультацію, експертизу, залучення спеціаліста) та власні можливості психолога у цьому напрямку, провести конкретизацію наукознавчих обґрунтувань використання методу експертних оцінок стосовно окремої сфери практики – досудового розслідування кримінальної справи.
Аналіз минулого і сучасного стану нормативного регулювання, юридичної і психологічної літератури з проблеми використання психологічних знань у досудовому слідстві та результати нашого дослідження дають підстави стверджувати, що діяльність по розгляду кримінальних справ потребують від фахівця (у нашому випадку - слідчого) не тільки юридичних знань, умінь і навичок, що формуються при їх вивченні, але й знання та застосування законів психології. Це зумовлене тим, що слідча практика здійснюється в умовах безпосереднього спілкування та взаємодії з людьми, отже вимагає розуміння особливостей особистості підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка та інших процесуальних осіб, мотивів та змісту їх поведінки, взаємовідносин, що виникають у процесі життєдіяльності тощо. Тільки за допомогою професійного психолога, який володіє спеціальними психологічними знаннями слідчий може реалізувати заходи по встановленню психологічного контакту та здійсненню психологічного впливу, нейтралізувати дію негативних чинників при пошуку та оцінці фактичних даних, які мають статус джерела доказів, та їх викладення під час розслідування кримінальної справи.
Питання логіки, мислення, пізнання і доказування у кримінальному процесі нерозривно пов’язані. Їх стосуються практично всі роботи з теорії доказів у кримінальному процесі. В криміналістиці та кримінальному процесі доказування трактується ширше, ніж у самій логіці, і включає в себе діяльність органу дізнання, слідчого, прокурора, суду щодо збирання, дослідження та оцінки доказів, тоді, як в логіці доказ використовується лише для побудови логічних висновків – коли на основі одних тверджень (вже відомих) виводяться інші. Узагальнюючи вищенаведені теорії вчених, які визначають поняття “пізнання”, ми приходимо до висновку, що його можна розуміти, як діяльний процес формування знань про всі юридичні та інші обставини, важливі для всебічного, повного та об’єктивного розслідування кримінальної справи, її розгляду та вирішення в суді. Тому “спеціальними” слід вважати тільки наукові, професійні, не загальновідомі знання, отримані завдяки спеціальній освіті, які можуть бути використані для юридичних цілей в певній процесуальній формі при розслідуванні кримінальних справ, якими володіють фахівці і які використовуються для вирішення завдань судового розгляду кримінальних справ (пізнання події злочину, особи злочинця, особливостей вчинення злочину тощо). У досудовому слідстві спеціальні психологічні знання можуть застосовуватись у таких основних формах:
1) консультація; 2) експертне дослідження; 3) залучення фахівця-психолога.
Мета дисертаційного дослідження досягнута, сформульовані завдання виконані.
Узагальнення результатів дисертаційного дослідження дало можливість зробити наступні висновки:
1. Застосування спеціальних психологічних знань у досудовому слідстві є своєрідним проявом використання психології у специфічній галузі професійної діяльності. Теоретичною базою використання психологічних знань у досудовому слідстві є теорія застосування спеціальних психологічних знань, яка, у свою чергу, входить у структуру юридичної психології. Водночас теорія застосування психологічних знань у кримінальному процесі тісно пов'язана із судовою експертологією, криміналістикою, науками кримінального права і кримінального процесу, кримінологією, та іншими галузевими науками. Емпіричною базою даного напряму є слідча практика по розслідуванні кримінальних справ на досудовому слідстві.

2. Сьогодні немає ні суб'єктивних, ні об'єктивних перешкод для розвитку практики використання існуючих форм спеціальних психологічних знань у кримінальному процесі. Чинне законодавство не містить обмежень для призначення і для проведення слідчих дій за участю спеціаліста-психолога. У законі немає спеціальних статей, що конкретно регулюють порядок призначення, специфіку проведення судово-психологічних експертиз (за винятком ст. 433 КПК України), але, передбачені кримінально-процесуальним законодавством загальні норми застосування спеціальних знань дозволяють призначати судово-психологічну експертизу. Існуючі суперечності між загальними положеннями закону і відомчими нормативними документами повинні бути вирішені шляхом видання відповідних підзаконних актів. Це створить передумови для більш широко застосування спеціальних психологічних знань у досудовому слідстві.

3. В кримінальному процесі на стадії досудового розслідування підставами для призначення судово-психологічної експертизи можуть бути будь-які фактичні дані, що мають відношення до вирішення тих чи інших (спірних) питань, які входять до компетенції слідчого та потребують психологічного пояснення, психологічної діагностики психіки осіб, які проходять по кримінальних справах. Предметом же судово-психологічної експертизи, як правило, є не встановлення достовірності показань обвинувачених, підсудних, свідків та потерпілих (це входить у компетенцію слідства та суду), а вияснення можливості допитуваної особи в силу індивідуальних особливостей протікання психічних процесів адекватно сприймати, зберігати в пам’яті та відновлювати відомості про факти, які підлягають доказуванню.

4. Встановлений за допомогою професійного психолога факт, що має доказове значення, про психологічні особливості та емоційний стан обвинуваченого в момент скоєння протиправних дій може бути одним із багаточисельних посилань для висновків про суб’єктивну сторону злочину, форму вини, мотиви злочину, тобто для правильної кваліфікації скоєного, а деколи слугує джерелом доказів, що підтверджує відсутність складу злочину в кримінальних справах про перевищення меж необхідної оборони, у справах про аварії, катастрофи на транспорті, виробництві. В дисертації автор спробував дослідити значення та можливості консультанта, спеціаліста, експерта – професійних психологів щодо отримання якісних доказів у справі. Але враховуючи чинне кримінально-процесуальне законодавство, в якому не передбачена участь деяких вищезгаданих учасників кримінального процесу в ході розслідування кримінальної справи, в майбутньому, на нашу думку, необхідно законодавчо врегулювати їхню участь у проведенні дізнання, досудового слідства та судового розгляду в кримінальних справах, оскільки консультація та залучення спеціаліста є важливими формами використання спеціальних психологічних знань у кримінальному процесі, що допомагають об’єктивно, повно та всебічно дослідити всі обставини справи з метою встановлення істини.

5. Важливим аспектом впровадження різних форм спеціального психологічного знання у кримінальний процес, зокрема, є вдосконалення та уточнення правового статусу експерта і підекспертного в ході проведення судово-психологічної експертизи. На нашу думку, незалежність експерта слід гарантувати законодавчо в статті Кримінально-процесуального кодексу, яка регламентує проведення експертизи. Зокрема, необхідно передбачити, що експерт незалежний і самостійний у виборі засобів та способів спеціального дослідження, в проведенні експертизи і формулюванні висновку. Ніхто не має права давати відвід експерту в ході розпочатого експертного дослідження, проведенні експертизи та формулюванні висновку, якщо немає на те законних підстав; втручатися в процес проведення експертизи чи формулювання висновку, оскільки експерт особисто несе відповідальність за якість дослідження та умовиводів, викладених у висновку. Посилення в кримінальному процесі гарантій прав особи робить актуальним врахування міжнародного досвіду щодо цього питання. Дослідження в області прав людини, приватної сфери стосовно кримінального процесу виробило правило, згідно з яким експерт не має права дізнаватись про досліджуваного більше, ніж цього вимагають у поставленому перед ним завданні. Це викликано піклуванням про забезпечення прав людини з тим, щоб запобігти необґрунтованому законом втручанню експерта в приватну сферу, забезпечити недоторканність особи. Крім того, експерт повинен дотримуватися професійної таємниці, тобто висновок експерта повинен мати конфіденційний характер. Вбачається, що правильним було б включити до переліку прав підозрюваного, обвинуваченого, що роз’ясняються у разі призначення судово-психологічної експертизи, положення ст.ст. 28, 32 Конституції України про те, що вони не можуть бути піддані катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує їхню гідність, поводженню; без їх вільної згоди не можуть бути піддані медичним, науковим чи іншим дослідам; слідчі органи та експерт повинні не порушувати право підозрюваного, обвинуваченого на особисту, сімейну та професійну таємницю, вони повинні уникати необґрунтованого розголошення відомостей, отриманих експертом.

6. Проблемним питанням вдосконалення діяльності слідчого по використанні спеціальних психологічних знань у досудовому слідстві є створення її організаційних засад, тобто, це може бути створення системи спеціальних експертних закладів, які забезпечували б проведення судово-психологічної експертизи, надання офіційних психологічних консультацій, участь психологів як спеціалістів у слідчих діях. На сьогоднішньому етапі розвитку практики застосування психологічних знань у кримінальному процесі це може бути досягнуто за рахунок більш широкого залучення до проведення судово-психологічної експертизи, надання психологічних консультацій та участі як спеціаліста учених і практиків, що працюють у галузі психології у науково-дослідних, лікувальних установах і на підприємствах. Перспективним в забезпеченні застосування спеціальних психологічних знань у досудовому слідстві буде створення спеціалізованих підрозділів, підпорядкованих Міністерству охорони здоров’я, в штат яких будуть входити професійні психологи. Також потрібно ввести структурну одиницю спеціаліста-психолога у штат інститутів і лабораторій судової експертизи, судово-психіатричних відділень психіатричних лікарень, бюро судово-медичних експертиз.

7. Узагальнений досвід використання спеціальних психологічних знань органами дізнання та досудового слідства, прокуратури, захисниками та суддями в Україні, особливо такої найбільш розповсюдженої форми як судово-психологічна експертиза, свідчить про те, що усвідомлення практиками потреби у цих знаннях неухильно зростає. Вказаний об'єктивний процес пов'язаний із зростанням значення психології на сучасному етапі, розширенням предмету психологічної науки взагалі і предмету застосування спеціальних психологічних знань у кримінальному процесі, зокрема, удосконаленням методичного апарату та технології процесуального застосування цих знань на практиці.

8. Недостатнє залучення органами слідства спеціальних психологічних знань може бути подолане за рахунок спеціалізованої підготовки фахівців-психологів та психологічної підготовки працівників органів дізнання та слідчих. Їхня психологічна підготовленість повинна складатися з: 1) загальної психологічної культури (знання психологічних законів і закономірностей; розвиток професійно-психологічної орієнтованості особистості); 2) спеціальної психологічної підготовленості (комунікативна майстерність, уміння і навички пошуку та цільового використання психологічної інформації у цілях встановлення істини по справі).

Колом питань, що розглядались у нашій роботі, проблема використання спеціальних психологічних знань у досудовому слідстві не вичерпується. Перспективними напрямами її подальшої розробки може стати: підготовка системи змін і доповнень до чинного законодавства; удосконалення професійної підготовки працівників органів дізнання та слідчих; удосконалення методики формування умінь і навичок професійного спілкування слідчого при розслідуванні кримінальних справ.
Використання спеціальних психологічних знань на стадії досудового розслідування, безумовно, може принести велику користь для встановлення істини по справі і відсутність широкого та ефективного їх застосування в кримінальному процесі зумовлене, в першу чергу, недосконалістю теорії використання спеціальних психологічних знань і правової регламентації діяльності експертів та інших осіб, які володіють спеціальними психологічними знаннями. Це обумовлено, насамперед, нечіткими і неодно-значними теоретичними визначеннями самого поняття спеціальних психологічних знань, суб'єктів, способів використання та форм їх реалізації.
Тому автором, на основі аналізу теоретичного і емпіричного матеріалу, визначено науково обґрунтований понятійно-категоріальний апарат щодо поняття, об’єкту, предмету спеціальних психологічних знань, які використовуються у досудовому слідстві, сформульовано висновки і пропозиції, спрямовані на вдосконалення процесуально-прикладних аспектів Їх практичного застосування, зроблено спробу дослідити особливості використання спеціальних психологічних знань у ході розслідування окремих категорій справ, а саме: у випадку розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров’я, статевої свободи та статевої недоторканості особи, а також злочинів, вчинених організованою злочинною групою .
У дисертаційному дослідженні ми зробили спробу розглянути проблему комплексно, цілісно, з позицій кримінального процесу та юридичної психології одночасно. Це, на нашу думку, не тільки сприятиме поглибленню наукового знання, але й дасть змогу використовувати отримані дані в слідчій практиці, допоможе правоохоронним органам швидко та якісно розкривати, розслідувати та проводити заходи щодо попередження скоєння злочинів. Результати дослідження можуть бути застосовані також під час провадження кримінального судочинства, у процесі доказування та при оцінці доказів, при кваліфікації вчиненого злочину та встановленні пом'якшуючих покарання обставин.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абашин Э. Право и дееспособность: Учеб. пособие. - М.: Белые Альвы, 1998. - 48 с. - (Юрид. эссе).
2. Абрамова В. Філософські аспекти експертних помилок// Вiсник Академії правових наук України. - 1999. - № 4(19). - С.172 - 178.
3. Авдеев М.И. Судебная медицина: Учебник. - 4-е изд., перераб. и доп. - М.: Госиздат юрид. лит., 1953. - 519 с.
4. Антонян Ю.М. Психология преступника и расследования преступлений. -М.: Юристъ, 1996. - 334 с.
5. Антонян Ю.М., Бородин С.В. Преступное поведение и психические аномалии/ Ин-т гос-ва и права РАН/ Под ред. В.Н.Кудрявцева. - М.: Спарк, 1998. - 215 с.
6. Антонян Ю.М. Терроризм: Криминологическое и уголовно-правовое исследование. - М.: Щит-М, 1998. - 305 с.
7. Антонян Ю.М. Психология убийства. - М.: Юристъ, 1997. - 303 с.
8. Бедь В.В. Судова-психологiчна експертиза в кримiнальному процесi// Адвокат. - 1998. - № 4. - С.22.
9. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия: Справ. пособие. - М.: БЕК, 1997. - 341 с.
10. Бiленчук П.Д., Курко М.Н., Стахівський С.М. Судовi експертизи: Довiдник.- К.: Влад i Влада, 1997. - 47 с.
11. Біленчук П.Д. Процесуальні та криміналістичні проблеми дослідження обвинуваченого (проблеми комплексного вивчення особи обвинуваченого в стадії попереднього слідства). – Київ: Атіка, 1999. – 352.
12. Большой юридический словарь / Под ред. А. Я. Сухарева и др. - М.: Инфра-М, 1997. - 790 с.
13. Большой словарь официальных юридических терминов / Сост. : Ю.И.Фединский. - М.: Экономика, 2001. - 647 с.
14. Большой юридический энциклопедический словарь / Авт. и сост. : А.Б.Барихин. - М.: Кн. мир, 2000. - 720 с.
15. Бончев В.В. До питання про взаємодію органів слідства прокуратури i МВС iз експертно-кримiналiстичними підрозділами МВС з метою профілактики злочинів // Вiсник Запорізького юридичного інституту. - 2000. - № 3. - С. 240-243.
16. Бончев В.В. Можливість проведення експертизи до порушення кримінальної справи // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. - 2000. - № 3. - С. 158-162.
17. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность (Очерк теории). - М.: Городец, 2001. - 204 с.
18. Брусиловский А.Е. Судебно-психологическая экспертиза. Предмет, методика и пределы. - Харьков, 1929.
19. Будiянський М.Ф. Психологiя особистостi: Учбово-метод. посiбник/ Мiн-во освiти України. Одеський ун-т iм. I.I. Мечникова. Iн-т математики, економiки та механiки. - Одеса: АстроПринт, 1999. - 111 с.
20. Бущан О.П. Використання спецiальних знань при розслiдуваннi економiчних злочинів// Проблеми законностi: Респ. мiжвiдомчий наук. зб. - 2000. - Вип. 42. - С. 195-200.
21. Васильев В.Л. Юридическая психология: Учебник. – С-б: Питер Ком, 1998. - 650 с.
22. Васильев В.Л. Юридическая психология: Учебник для вузов. – С-б: Питер Пресс, 1997. - 656 с.
23. Васильев В.Л. Юридическая психология. – С-б.: Питер, 2001. – 640 с.
24. Використання спецiальних знань у боротьбi зi злочиннiстю // Вiсник Академії правових наук України. - 1997. - № 4(11). - С. 183-188.
25. Відомості Верховної Ради України, 1994. - № 28. - С. 232.
26. Вопросы расследования преступлений: Справочное пособие / Под ред. А.Я. Качанова. - М.: СПАРК, 1996. - 589 с.
27. Гончаренко В.И. Использование данных естественных и технических наук в уголовном судопроизводстве. – К.: Вища шк. Изд-во при Киев. ун-те, 1980.
28. Дулов М.М. Судебная психология. – Минск: Вышейш.шк., 1975.
29. Дунаєвська Л. Усунути недолiки органiзацiї i проведення судово-медичних експертиз у справах про професiйнi правопорушення медичних працiвникiв// Право України. - 2000. - № 9. - С. 76-77.
30. Дячук С.I. Юридична природа виконання наказу: кримiнально-правова оцiнка дiяння особи, що вiддала чи виконала протиправний наказ: Автореф. Дис: канд. юр. наук.../ КДУ. - К., 2000.
31. Експертизи в судовій практиці: Навч. посіб. для юрид. ін-тів і ф-тів/ В.Г. Гончаренко та ін. - К.: Либiдь, 1993. -197 с.
32. Эйсман А.А. Логика доказывания. – М.: Юридическая литература, 1971.
33. Энциклопедия судебной экспертизы / Под ред. Т.В. Аверьяновой, Е.Р. Россинской. - М.: Юристъ, 1999. - 551 с.
34. Еникеев М.И., Кочетков О.Л. Общая, социальная и юридическая психология: Краткий энциклопедический словарь. - М.: Юрид. лит., 1997. -448 с.
35. Жванко Л. Становлення судової медицини та медичної експертизи в Українськiй державi// Право України. - 2001. - № 2. - С. 124-127.
36. Загальна психологія: Підручник для вузів / С.Д. Максименко, В.О.Зайчук, В.В.Клименко, В.О.Соловієнко; За заг. ред. С.Д.Максименка. - К.: Форум, 2000. - 543 с.
37. Законодавство України про судову і правоохоронну діяльність: Організація та діяльність судових органів. Організація та діяльність правоохоронних органів/ Верх. Суд України відп. ред. В.С.Стефанюк. - К.: Юрiнком Iнтер, 2001. -351 с. - (Бюлетень законодавства i юридичної практики України).
38. Зелинский А.Ф. Криминальная психология: Науч.-практ. изд. - К.: Юринком Интер, 1999. – 240 с.
39. Збiрник наукових праць: Фiлософiя, соцiологiя, психологiя: / Мiн-во освiти України. Прикарпатський ун-т iм. В.Стефаника; Редкол. Л.Е.Орбан-Лембрик та iн. - Iвано-Франкiвськ: Плай, 2000. - Вип.4: Ч.1 - 241 с.
40. Ківенко Н.В. та ін. Філософсько-психологічні підвалини кримінологічної науки: У 3-х т. / Н.В.Ківенко, І.І.Лановенко, П.В.Мельник. - К., 2001. -678 с.
41. Клименко Н., Клевцов О. Можливостi використання в розслiдуваннi злочинiв деяких нетрадицiйних кримiналiстичних та спецiальних знань i методiв // Право України. - 1998. - № 1. - С. 95-100.
42. Ковальова В. Створення та становлення експертно-кримiналiстичної служби в Українi// Право України. - 2001. - № 2. - С. 127-129.
43. Ковальова В. Про процесуальнi форми проведення судових експертиз// Право України. - 2000. - № 8. - С. 73-74.
44. Когутич І.І. Основні питання вчення про негативні обставини та їх роль в розслідуванні злочинів. - Львів: Тріада Плюс, 1999. - 78 с.
45. Кодекс про шлюб та сім’ю України.
46. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Офіц. текст (станом на 1 серп. 1997 р.). – К.: Парламентське вид-во, 1997. – 208 с.
47. Козлов В.А. Использование психолого-физиологической экспертизы при защите по делам об автодорожных происшествиях: Методическое пособие. - М.: Де-Юре, 1996. - 23 с.
48. Коляда П.В. Проблеми досудового слідства у кримінальному процесі. - К.: Юрiнком Iнтер, 2001. - 207 с.
49. Комаха О.В. К вопросу о понятии "специальных знаний" в уголовном процессе// Актуальнi проблеми держави та права: Зб. наук. праць / Одеська держ. юр. акад. - 1999. - Вип. 6,ч. 2. - С. 267-276.
50. Коновалова В.Е. Допрос: тактика и психология. – Харьков: Консум, 1999. – 157 с.
51. Конституція України від 28 червня 1996 року. – К., 1996. – 51 с.
52. Костицький М.В. Використання спеціальних психологічних знань у радянському кримінальному процесі. – К.: НМК ВО, 1990. – 87 с.
53. Косюта М. Генетична експертиза та проблеми її проведення в Україні // Вiсник прокуратури. - 2001. - № 4.
54. Коченов М.М. Судебно-психологическая экспертиза несовершеннолетних: информационно-методическое письмо - М., 1971.
55. Коченов М.М. Введение в судебно-психологическую экспертизу. - М., 1980.
56. Кравченко О.А. Сутнiсть i поняття спецiальних знань у кримiнальному процесi та кримiналiстицi // Вiсник Запорiзького юрид. iн-ту. - 1998. - № 3(5).
57. Крикунов О.В. Психологічна експертиза потерпілого як засіб доказування цивільного позову про компенсацію моральної шкоди // Вісник Верховного Суду України. - 2001. - № 5(27).
58. Кримiнальний кодекс України (від 5 квiтня 2001 р.) / Редкол. : В.Г. Гончаренко та iн. - К.: Юрiнком Iнтер, 2001. - 239 с.
59. Кримінально-процесуальний кодекс України. Цивільний процесуальний кодекс України. Господарський процесуальний кодекс України: Зб. нормат. актів: Офіц. вид./ Відп. ред. В.Т.Маляренко. - К.: Юрiнком Iнтер, 2001. -415 с.
60. Кримінально-процесуальний кодекс України. Цивільний процесуальний кодекс України / Відп. ред. В.Т.Маляренко. - К.: Юрiнком Iнтер, 2002. - 351с.
61. Крылов И.Ф. В мире криминалистики. - Л., 1980.
62. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник для студентів юрид. вузів і фак. / Г.В. Андрусів, П.П.Андрущенко, С.Я. Лихова та ін.; За ред. П.С. Матишевського та ін. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 896 с.
63. Круть О.В. , Надгорний Г.М. , Ісакович Б.М. Питання удосконалення процесуальної регламентації судової експертизи. // Державно-правова реформа в Українi: (Матеірали наук.-практ. конф.). – листоп. 1997 р. - 1997.
64. Кудрявцев И.А. Комплексная судебная психолого-психиатрическая экспертиза: Науч.-практ. руководство. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1999. – 495 с.
65. Лапаева В.В. Социология права: Краткий учеб. курс/ Ин-т государства и права РАН. Акад. прав. ун-та; Под ред. В.С.Нерсесянца. - М.: НОРМА, 2000. - 287 с.
66. Левендаренко О.О. Проведення судово-психологічної експертизи в процесі доказування у справах про злочини неповнолітніх/ / Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. - 2001. - № 2. – С. 284-294.
67. Лемик Р.Я. Судово-психологiчна експертиза в справах про вiдшкодування моральної шкоди // Держава i право. - 2000. - Вип. 8. - С. 236-240.
68. Лемик Р. Про застосування судово-психологічної експертизи в цивільному процесі України // Вісник Львівського ун-ту: Серія юрид.: -2000. - Вип. 35. - С. 305-309.
69. Лемик Р.Я. До питання щодо застосування судово-психологічної експертизи в цивільному процесі // Держава i право: Зб. наук. праць: Юрид. і політ. науки. - 2001. - Вип. 11. - С. 276-278.
70. Лисиченко В.К., Циркаль В.В. Использование специальных знаний в следственной и судебной практике. - К.: Выща школа. Изд-во при Киевском ун-те, 1987.
71. Лопатин В.В., Лопатина Л.Е. Малый толковый словарь русского языка. -М., 1990.
72. Меркулова В.О. Правові та психологічні проблеми відповідальності жінок-злочинниць: Посіб. - К., 2001. - 107 с.
73. Михайленко А.Р. Расследование преступлений: Законность и обеспечение прав граждан // Ин-т адвакатуры при Киевском нац. ун-те им. Т.Шевченко. -К.: Юринком Интер, 1999. - 445 с.
74. Михеєнко М.М. Науково-практичний коментар кримiнально-проце-суального кодексу України: За станом законодавства i постанов Пленуму Верховного Суду України на 15 серпня 1997 р. - К.: Юрiнком Iнтер, 1997. -622 с. - (Бюлетень законодавчої i юрид. практики України: 1997. - № 7-8).
75. Михеєнко М.М. Гносеологическая и юридическая сущность уголовно-процессуального доказывания // Проблемы социалистической законности. – Харьков, 1982. – Вып. 10. – С.76.
76. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Либідь, 1999. – 536 с.
77. Мостовая И.М. Юридическая психология: Учеб. пособие. - К.: Вира-Р, 1998. - 91 с.
78. Мостовая И.М. Юридическая психология. - 2-е изд., доп. - К.: Вира-Р, 1999. - 116 с.
79. Моховиков А.Н. Судебная психиатрия: Учеб. пособие. - Одесса: Астропринт, 1998. - 135 с.
80. М'ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. посіб. для вузів. - К.: Вища шк., 2000. - 479 с.
81. Нагаев В.В. Основы судебно-психологической экспертизы: Учеб.пособие для вузов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2000. – 333с.
82. Надгорний Г.М., Сегай М.Я. Недоліки законодавства про використання спеціальних знань у кримінальному і цивільному процесах, пов'язані з порушенням вимог законодавчої техніки // Концепцiя розвитку законодавства України: (Матерiали наук.-практ. конф.) - 1996. - С. 412-414.
83. Надгорний Г.М. Питання законодавчої регламентацiї судової експертизи: iсторичиний та гносеологiчно-процесуальний аспекти // Вiсник Верховного Суду України. - 2000. - № 6(22). - С. 52-54.
84. Надгорний Г., Сегай М., Ісакович Б. Та ін. Закон України “Про судову експертизу” // Право України . – 1999. - № 2. – С. 75-78.
85. Назаренко Р.I. Проблеми використання спецiальних знань на початковому етапi кримiнального судочинства// Держава i право. - 2000. - Вип. 7. - С. 378-386.
86. Назначение и проведение судебно-психологической экспертизы: Методическое письмо. - М.: Прокуратура СССР, 1980.
87. Науковий коментар Кримінального кодексу України /Проф. Коржанський М.Й. – К.: Атіка, Академія, Ельга-Н, 2001. – 656 с.
88. Науково-дослiднi iнститути судових експертиз Мiнiстерства юстицiї України. Iсторiя розвитку // Бюлетень Мiнiстерства юстицiї України. - 1999. - № 2. - С.203-219.
89. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1997. – № 7-8. – 624 с.
90. Нор В.Т. Проблеми теорії і практики судових доказів. – Львів: Вища шк. Вид-во Львів. ун-ту, 1978. – С.16.
91. Озерський I.В. Юридико-психологiчнi аспекти взаємодiї слiдчого з органом дiзнання: Навч. посiбник/ Мiн-во внутр. справ України. Нац. акад. внутр. справ України. - К.: Знання, 2000. - 119 с.
92. Основи психологiї: Пiдручник / О.В.Киричук та iн.; за заг. ред. О.В.Киричука, В.А.Роменця. - Вид. 3-тє, стереотипне. - К.: Либiдь, 1997. -631 с.
93. Основи практичної психологiї: Пiдручник для студ. вищ. закл. освiти/ В. Панок та iн. - К.: Либiдь, 1999. - 533 с.
94. Орлов Ю.К. Заключение эксперта и его оценка по уголовным делам: Учебное пособие. - М.: Юристъ, 1995. - 64 с.
95. Первомайский В.Б. Судебно-психиатрическая экспертиза: статьи (1989-1999). - К.: Сфера, 2001. - 184 с.
96. Пирожков В.Ф. Криминальная психология. Психология подростковой преступности. - М.: Ось-89, 1998. - Кн.1 - 304 с.
97. Популярная медицинская энциклопедия / Глав. ред. Б.В. Петровский. - М.: Сов. энциклопедия, 1979. - 703 с.
98. Постанови Пленуму Верховного Суду України в цивiльних справах від 1 травня 1999 р./ Відп. ред. П.I.Шевчук. - К.: Юрiнком Iнтер, 1999. - 239 с. -(Бюлетень законодавства i юридичної практики України. 1999. № 5).
99. Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримiнальних справах (1973-1998) від 1 листопада 1998 р. - К.: Юрiнком Iнтер, 1998. - 392 с. -(Бюлетень законодавства i юрид. Практики. 1998. № 11).
100. Права человека и политическое реформирование (юридические, этические, социально-психологические аспекты)/ Отв. ред. Е.А.Лукашева. -М., 1997. - 151 с.
101. Практика судiв України у кримiнальних справах. - К.: Юрiнком, 1996. -330 с.
102. Практика судiв України в цивiльних справах. - К.: Юрiнком, 1995. - 303 с.
103. Преступность в Украине. - К., 1994. - 192 с.
104. Психологія: Підручник для вузів / Ю.Л. Трофімов та ін.; За ред. Ю.Л. Трофімова. - 2-ге вид., стереотип. - К.: Либiдь, 2000. - 558 с.
105. Романов В.В. Юридическая психология: Учебник. - М.: Юристъ, 1998. -488 с.
106. Романов М. , Єфремян Е. Судова ситуацiйна експертиза, її сутнiсть та методологiчна характеристика // Вiсник Академiї правових наук України. - 1997. - № 4(11). - С. 116-123.
107. Романюк Б. Використання спеціальних знань слідчим на стадії досудового слідства // Право України. - 2002. - № 3. - С. 137-142.
108. Российская юридическая энциклопедия / Гл. ред. А.Я.Сухарев. -М.: Изд. Дом "Инфра-М", 1999. - 3301 с.
109. Россинская Е.Р. Судебная экспертиза в уголовном гражданском, арбитражном процессе: Практичекое пособие. - М.: Право и закон, 1996. -223 с.
110. Россинская Е.Р. Профессия - эксперт. Введение в юрид. спец. - М.: Юристъ, 1999. -192 с.
111. Рулан Н. Юридическая антропология: Учебник для вузов: Пер. с фр. / Отв. ред. и авт. предисл. к русск. изд. В.С.Нерсесяянц. - М.: НОРМА, 1999. -301 с.
112. Румянцев О.Г. Додонов В.Н. Юридический энциклопедический словарь. - М.: ИНФРА-М, 1197. - 375 с.
113. Сахнова Т.В. Судебная экспертиза. - М.: Городец, 2000. - 367 с.
114. Сахнова Т.В. Экспертиза в суде по гражданским делам: Учеб.-практ. пособие. - М.: БЕК, 1997. - 265 с.
115. Сєдих К.В., Сєдих С.М., Гасiй Ю.В. Деякi питання застосування психологiчної експертизи в судовiй практицi // Вiсник Верховного Суду України. - 1999. - № 2(12). - С.39-41.
116. Сiмакова-Єфремян Е. Шляхи вдосконалення нормативно-правового регулювання судово-експертної дiяльностi // Вiсник Академiї правових наук України. -Харків: Право, 2001. - № 1. - С. 190-197.
117. Ситковская О.Д. Психология уголовной ответственности. - М.: НОРМА, 1998. - 272 с.
118. Ситковская О.Д. Судебно-психологическая экспертиза аффекта. Методическое пособие. – М., 1983. - 71 с.
119. Смирнова С.А. Эксперт в правоприменительном процессе: Учеб. пособие. -Спб: Питер, 2001. - 245 с.
120. Спiрiна I.Д. Судово-психiатрична експертиза: Навч. посiб./ I.Д.Спiрiна; МВС України. Днiпропетр. юрид. iн-т. - Днiпропетровськ, 1999. - 144 с.
121. Стринжа В.К., Надгорний Г.М., Сегай М.Я. Процесуальнi питання використання спецiальних знань у кримiнальному судочинствi (до розробки нового КПК України) // Вiсник Академiї правових наук України. - 1994. - № 2. - С. 148-154.
122. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. – М.: Наука, 1968. – Т.1. –295 с.
123. Строгович М.С. Материальная истина и судебные доказательства в советском уголовном процессе. - М., 1955. – 319 с.
124. Судово-експертна діяльність: Довідник для суддів/ М-во юстиції України; Редкол.: С.Р.Станік та ін. - К.: Вид. дiм "IнЮре", 2001. - 343 с.
125. Суліцький В.В. Психологічні особливості засуджених-суїцидентів: Автореф.дис.: канд. юрид. наук/ Нац. акад. внутр. справ України. - К., 2002. - 20 с.
126. Тагаев Н.Н. Судебно-медицинская экспертиза: Справочник. - Харків: Консум, 1998. - 191 с.
127. Тарановский Ф.В. Энциклопедия права: Учеб. пособие для юрид. спец. Вузов / МВД России. Санкт-Петербургский ун-т. Академия права, экономики и безопасности жизнедеятельности. - 3-е изд. - Спб: Лань, 2001. - 553 с.
128. Тер-Акопов А.А. Юридическая логика: Учеб. Пособие / Междунар. независимый ун-т. Эколого-политологический ун-т. - М.: МНЭПУ, 1999. -116 с.
129. Тимошенко Ю.П. Судовий експерт як суб`єкт судово-експертної діяльності // Наук. Вiсник Нац. акад. внутр. справ України. - К., 2000. - Вип. 3. - С. 193-197.
130. Тиричев І. Зміст об”єктивної істини в радянському кримінальному процесі. – Львів: вид-во Львів. ун-ту, 1960.
131. Тихомиров М.Ю. Юридическая энциклопедия / Юрид. центр науч. исследований и прав. информации. - 3-е изд., доп. и перераб. - М.: Юринформцентр, 1995. - 365 с.
132. Тихомиров Ю.А. Юридическая коллизия. – М.: Манускрипт, 1994. -140 с.
133. Тихомирова Л.В., Тихомиров М.Ю. Юридическая энциклопедия / Под ред. М.Ю.Тихомирова. - М., 1997. - 525 с.
134. Трубецкой Е.Н. Энциклопедия права / МВД России. Санкт-Петербургский ун-т. - Спб: Лань, 1999. - 218 с. -(Классики истории и философии права).
135. Философский энциклопедический словарь. - М.: ИНФРА-М, 1999. – 576 с.
136. Фрiдман I. Використання спецiальних знань при розслiдуваннi правопорушень в сферi економiки України // Право України. - 1998. - № 11. - С. 128-130.
137. Фрiдман I., Цимбал П. Використання знань спецiалiстiв при розслiдуваннi злочинiв у сферi економiки // Наук. вiсник: Зб. наук. праць Держ. податкової адмiнiстрацiїї України. - 2000. - № 1. - С. 153-159.
138. Хто може здiйснювати судово-експертну дiяльнiсть? // Бюлетень Мiнiстерства юстицiї України. - 1999. - № 2. - С.221-222.
139. Хутыз М.Х., Сергейко П.Н. Энциклопедия права: Учебное пособие. - М.: Былина, 1995. - 158 с.
140. Черунов С.Б. Формування вiтчизняних судово-експертних установ у ХIV-XVII ст. // Держава i право. Щорiчник наук. праць молодих вчених. - К.: Iн Юре, 1999. - Вип. 2. - С. 45-49.
141. Чуфаровский Ю.В. Юридическая психология: Учеб. пособие. - М.: Право и Закон, 1997. - 310 с.
142. Цивільний кодекс України.
143. Цивільно-процесуальний кодекс України.
144. Шишков С.Н. Правомочен ли суд отменять медицинский диагноз? // Журнал рос. права. - 1999. - № 3/4.
145. Щербаковський М.Г., Золотухiн I.I. Використання спецiальних знань на стадiї порушення кримiнальної справи // Вiсник унiверситету внутрiшнiх справ. - Х., 1997. - Вип. 2. - С. 37-44.
146. Юридична енциклопедiя: В 6 т. / Редкол. Ю.С.Шемшученко та iн. - К.: Вид-во “Укр. енциклопедiя” iм. М.П. Бажана, 1998. – Т. 1. - 669 с.
147. Юридична енциклопедiя: В 6-ти т. / Редкол. Ю.С.Шемшученко та iн.. -К.: Вид-во "Укр. енциклопедiя" iм. М.П. Бажана, 1998-1999.
148. Юридическая энциклопедия / Ин-т гос-ва и права РАН; Под общ. ред. Б.Н.Топорнина. - М.: Юристъ, 2001. - 1267 с.
149. Юридический энциклопедический словарь / Гл. ред. А.Я. Сухарев; Редкол.: М.М. Богуславский и др. -2-е изд., доп. - М.: Сов. энциклопедия, 1987. - 528 с.
150. Юридическая конфликтология / Под ред. В.Н. Кудрявцева. - М., 1995. -316 с.
151. Юридическая отвественность: Проблемы теории и практики: Сборник научных трудов / Под ред. проф. В.А.Кучинского, доц. Э.А.Саркисовой. – М.: Академия МВД РБ, 1996. - 115 с.
152. Андросюк В.Г. та iн. Юридична психологiя: Пiдручник для юрид. вищ. навч. закл. i ф-тiв / Нац. акад. внутр. справ України; За заг. ред. Я.Ю.Кондрат'єва. - К.: Вид. дiм "IнЮре", 2000. - 351 с.
153. Юридическая психология / Сост. и общ. Ред. Т.Н. Курбатовой. – Спб.: Питер, 2001. – 480 с.
154. Юридичний словник. – К.: гол. ред. Укр. рад. енциклопедії. – 1983. - 871с.
155. Бабій Б.М., Бурчак Ф.Г., Корецький В.М. та ін. Юридичний словник: вид. друге. Переробл . і доп. – К.: гол. ред. УРЕ, 1983. – 871с.
156. Юридичний словник-довiдник / За ред. Ю.С.Шемшученка. - К.: Фемiна, 1996. - 695 с.
157. Словарь законодательных и нормативных терминов – Сост. И.Дахно. - 2-е изд., доп. - К.: А.С.К., 2001. - 1056 с.
158. Як класифiкуються судовi експертизи? // Бюлетень Мiнiстерства юстицiї України. - 1999. - № 2. - С. 220-221.
159. Ячина А. , Цимбал М. Призначення судово-психологiчної експертизи при розслiдуваннi справ // Право України. - 2001. - № 1. - С. 50-52.