Каталог / ЮРИДИЧЕСКИЕ НАУКИ / Криминалистика; судебно-экспертная деятельность; оперативно-розыскная деятельность
скачать файл:
- Название:
- АДВОКАТ-ПРЕДСТАВНИК ПОТЕРПІЛОГО У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
- ВУЗ:
- НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
- Краткое описание:
- МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
На правах рукопису
МИХАЙЛІВ СВІТЛАНА ВАСИЛІВНА
УДК 343.121.4
АДВОКАТ-ПРЕДСТАВНИК ПОТЕРПІЛОГО
У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук
Науковий керівник:
Удалова Лариса Давидівна,
доктор юридичних наук, професор
Київ – 2011
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ ПРЕДСТАВНИЦТВА ПОТЕРПІЛОГО У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ 12
1.1. Поняття та значення представництва у кримінальному процесі 12
1.2. Вступ адвоката-представника потерпілого у кримінальний процес 32
1.3. Процесуальне становище адвоката-представника потерпілого за законодавством зарубіжних країн 55
Висновки до розділу 1 67
РОЗДІЛ 2 ДІЯЛЬНІСТЬ АДВОКАТА-ПРЕДСТАВНИКА ПОТЕРПІЛОГО НА ДОСУДОВИХ І СУДОВИХ СТАДІЯХ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ 73
2.1. Особливості надання юридичної допомоги потерпілому від злочину на стадії порушення кримінальної справи 73
2.2. Участь адвоката-представника потерпілого на стадії досудового розслідування. 91
2.3. Участь адвоката-представника потерпілого в суді першої інстанції 114
Висновки до розділу 2 136
РОЗДІЛ 3 УЧАСТЬ АДВОКАТА-ПРЕДСТАВНИКА ПОТЕРПІЛОГО У ПРОВАДЖЕННЯХ З ПЕРЕВІРКИ ВИРОКІВ, ПОСТАНОВ І УХВАЛ 142
3.1. Участь адвокат-представника потерпілого в особливих провадженнях 142
3.2. Участь адвоката-представника потерпілого у касаційній інстанції 150
Висновки до розділу 3 157
ВИСНОВКИ 161
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 164
ДОДАТКИ 187
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
КПК Кримінально-процесуальний кодекс
США Сполучені Штати Америки
МВС Міністерство внутрішніх справ
ВРУ Верховна Рада України
ЛДУВС Луганський державний університет внутрішніх справ
ЦК Цивільний кодекс
ЦПК Цивільно-процесуальний кодекс
УРСР Українська Радянська Соціалістична Республіка
ФРН Федеративна республіка Німеччина
ККУ Кримінальний кодекс України
ОВС Органи внутрішніх справ
СРСР Союз Радянських Соціалістичних Республік
ВСТУП
Актуальність теми. Забезпечення реалізації та захисту прав людини на сучасному етапі розвитку суспільства є пріоритетним напрямом державної політики України. В умовах побудови правової держави актуальною для науки кримінального процесу і практики законотворення є захист прав потерпілого, процесуальний статус якого в умовах чинного законодавства значно менш досконалий, ніж підозрюваного, обвинуваченого (підсудного). Декларуючи те, що призначення кримінально-процесуального законодавства, перш за все, полягає у захисті потерпілих від злочину, законодавець, у дійсності, на перше місце ставить захист інтересів підозрюваного та обвинуваченого. І тому, у зв’язку із розробленням нового Кримінально-процесуального кодексу України, назріла необхідність ліквідувати дисбаланс у забезпеченні прав цих суб’єктів.
На ефективне поновлення прав та законних інтересів осіб, потерпілих від злочину, орієнтують і сучасні міжнародні документи. Це зумовлює необхідність реформування національного законодавства, що стосується потерпілого та його представника, з метою впорядкування його згідно зі світовими стандартами у галузі прав людини і громадянина.
Слід відзначити, що діяльність адвоката-представника потерпілого у кримінальному процесі визначена тільки у найзагальніших рисах, без конкретизації прав та обов’язків.
Далеко не всі проблемні питання належним чином вивчені, а деякі базуються на застарілому законодавстві й узагальненні слідчої та судової практики минулих років; не проаналізовані особливості участі адвоката-представника потерпілого на різних стадіях кримінального процесу.
До проблем забезпечення особі права на правову допомогу у науці кримінального процесу звертались такі вчені як: Ю.П. Аленін, Т.В. Варфоломеєва, В.І. Галаган, В.Г. Гончаренко, Г.Ф. Горський, Ю.М. Грошевий, А.Я. Дубинський, А.В. Іщенко, О.В. Капліна, Н.С. Карпов, Л.Д. Кокорєв, Ф.М. Кудін, В.С. Кузьмічов, О.П. Кучинська, О.М. Ларін, Є.Д. Лук’янчиков, В.Т. Маляренко, М.М. Михеєнко, В.Т. Нор, І.Л. Петрухін, М.А. Погорецький, В.О. Попелюшко, А.Л. Рівлін, В.М. Савицький, О.Д. Савич, С.М. Стахівський, Ю.К Орлов, В.Т. Трофіменко, Л.Д. Удалова, Ю.В. Хомотов, С.А. Шейфер, В.Ю. Шепітько, В.П. Шибіко, М.Є. Шумило та інші.
При безсумнівній цінності досліджень зазначених авторів, окремі питання участі адвоката-представника потерпілого у кримінальному процесі та на його конкретних стадіях залишаються недостатньо вивченими, частина питань розглянута лише у плані постановки проблеми, деякі теоретичні положення і практичні рекомендації є спірними.
Викладене свідчить про необхідність теоретичного аналізу загальної характеристики участі адвоката-представника у кримінальному процесі України з метою вдосконалення законодавчого регулювання та правозастосовчої практики у цій сфері. Це визначає актуальність теми дисертаційного дослідження, що і зумовило її вибір.
Зв'язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження ґрунтується на основних положеннях Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів (затв. Указом Президента України від 10.05.2006 р. № 361/2006) та Концепції реформування кримінальної юстиції України (затв. Указом Президента України від 08.04.2008 № 311/2008), є складовою частиною наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України, включено до планів науково-дослідних робіт і дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ на 2009–2011 рр.
Тема затверджена відділенням кримінально-правових наук НАПрН України (п. 1024, 2008 р.).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є розроблення рекомендацій і пропозицій щодо вдосконалення кримінально-процесуального законодавства з питань правового статусу адвоката-представника потерпілого.
Для реалізації зазначеної мети передбачається вирішення таких задач:
- визначення поняття та значення інституту представництва у кримінальному процесі;
- розкриття процесуального положення адвоката-представника потерпілого у кримінальному процесі України;
- з’ясування особливостей надання правової допомоги потерпілому на стадії порушення кримінальної справи;
- визначення особливостей участі адвоката-представника потерпілого на стадії досудового розслідування;
- обгрунтування необхідності участі адвоката-представника потерпілого в окремих провадженнях та під час провадження з перевірки вироків, ухвал, постанов суду;
- визначення перспектив розвитку правового становища адвоката-представника потерпілого у кримінальному процесі з урахуванням досвіду зарубіжних країн;
- внесення пропозицій щодо вдосконалення нормативно-правового регулювання участі адвоката-представника потерпілого у кримінальному процесі.
Об’єкт дослідження – кримінально-процесуальні відносини, що виникають, розвиваються і припиняються у зв’язку з участю у кримінальному процесі адвоката-представника потерпілого.
Предмет дослідження – діяльність адвоката-представника потерпілого у кримінальному процесі.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети, з урахуванням об’єкта та предмета дослідження, в роботі були використані загальнонаукові та спеціальні методи. Діалектичний метод як загальний метод наукового пізнання та історичний метод дозволили розглянути всі питання теми в динаміці, виявити їх взаємозв’язок і взаємозумовленість, дослідити правову природу та зміст інституту представництва у кримінальному процесі (п.п. 1.1, 1.2). Метод системного аналізу а також системно-структурний та формально-логічний методи дали можливість з’ясувати місце адвоката-представника серед учасників кримінального процесу (розділ 1). За допомогою формально-юридичного методу досліджувалися норми Конституції України, КПК України, інших нормативно-правових актів, постанов Пленуму Верховного Суду України, з’ясовувалися зміст і значення використаних у них понять, обґрунтувалися висновки і пропозиції щодо їх зміни та доповнення (розділи 1-3). Метод порівняльного правознавства було покладено в основу аналізу та зіставлення національного та зарубіжного кримінально-процесуального законодавства, зокрема, Великобританії, Ірландії, США, Канади, Німеччини та Франції у частині питань, які розглядалися (п. 1.3). Структурно-функціональний метод сприяв аналізу повноважень адвоката-представника потерпілого на досудових і судових стадіях кримінального процесу, виявленню проблем їх законодавчого врегулювання та практичного застосування (розділи 2-3). За допомогою соціологічного методу (вивчення кримінальних справ, анкетування) було з’ясовано позиції і думки юристів-практиків (суддів, слідчих та працівників органів дізнання) щодо сучасного стану правового регулювання і проблемних питань участі адвоката-представника потерпілого у кримінальному процесі, а статистичний метод дозволив їх узагальнити поряд із результатами вивчення матеріалів кримінальних справ (розділи 2-3).
Обґрунтованість і достовірність сформульованих у дисертації наукових положень, висновків і рекомендацій визначається і забезпечується емпіричною базою дослідження, яку становлять дані, отримані в результаті вивчення 265 кримінальних справ, що перебували у провадженні районних і апеляційних судів Тернопільської, Івано-Франківської, Волинської та Черкаської областей протягом 2006-2009 років; матеріали анкетування адвокатів, суддів, слідчих та працівників органів дізнання (усього опитано 175 працівників суду, органів досудового розслідування і адвокатів); аналітичні і статистичні матеріали Верховного Суду України 2008-2010 років, статистичні дані МВС України, прокуратури у Тернопільській, Івано-Франківській, Волинській та Черкаській областях.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших в Україні монографічним дослідженням теоретичних і практичних питань діяльності адвоката-представника потерпілого у кримінальному процесі.
У роботі сформульовано ряд нових положень і висновків, які мають істотне значення для теорії кримінального процесу та юридичної практики. До найбільш суттєвих із них слід віднести такі:
вперше:
- обґрунтовано необхідність визнання обов’язковим призначення експертизи для визначення психічного стану потерпілого при наявності у справі даних, які викликають сумнів щодо його психічного здоров’я, з метою вирішення питання про обов’язкову участь у справі адвоката-представника потерпілого;
- доведено, що безоплатна правова допомога має надаватися потерпілим у таких випадках: 1) якщо відносно них вчиняються тяжкі або особливо тяжкі злочини; 2) якщо вони є малозабезпеченими особами; 3) якщо вони через свої фізичні або психічні вади чи з інших об’єктивних причин не можуть самостійно реалізувати свої права та захистити законні інтереси;
- обґрунтовано необхідність закріплення у КПК України права адвоката-представника потерпілого на призначення експертизи, на оскарження не лише прокуророві, а й до суду відмови органів досудового розслідування у проведенні слідчих дій, витребуванні чи прийнятті доказів;
- запропоновано внесення змін до чинного КПК України (ст.ст. 32, 91, 267, 282) щодо: визначення поняття «законні представники», «судові витрати»; порядку ознайомлення потерпілого та його представника з матеріалами кримінальної справи після закінчення досудового слідства; обов’язкової участі адвоката-представника у судовому розгляді кримінальної справи судом першої інстанції;
удосконалено:
- поняття та наукові уявлення про зміст та форми представництва у кримінальному процесі;
- положення про право адвоката-представника потерпілого відмовитися від виконання своїх обов’язків за договором доручення не тільки до початку, а й після початку судового розгляду;
- пропозиція про участь адвоката-представника потерпілого у слідчих діях, що проводяться за його клопотанням або за клопотанням потерпілого, якщо представник на цьому наполягає, за винятком випадків, коли це суперечить вимогам кримінально-процесуального закону;
- випадки обов’язкової участі у справі адвоката-представника потерпілого шляхом їх розширення, а саме, якщо: 1) потерпілий не володіє мовою, якою ведеться судочинство; 2) адвокат представляє інтереси цивільного відповідача; 3) настала смерть потерпілого, у якого немає близьких родичів; 4) прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення, а потерпілий вимагає продовження розгляду справи; 5) прокурор змінив обвинувачення в суді, а потерпілий хоче підтримувати його у раніше заявленому обсязі;
- поняття представника потерпілого, яким пропонується вважати фізичну або юридичну особу, допущену до участі у кримінальному процесі спеціальною постановою слідчого (особи, яка провадить дізнання), прокурора, суду (судді);
дістало подальшого розвитку:
- положення про те, що справа приватного обвинувачення повинна підлягати закриттю не лише у разі нез’явлення без поважних причин потерпілого, але і його представника;
- пропозиція щодо встановлення такого порядку вступу адвоката-представника потерпілого у процес, за якого він матиме характер повідомлення, а не потребуватиме дозволу органу чи посадової особи, у провадженні якої перебуває кримінальна справа, тобто адвокат повинен набувати процесуального статусу представника потерпілого з моменту пред'явлення ним слідчому або суду підтвердження своїх повноважень – ордера юридичної консультації або угоди;
- пропозиція про доповнення складу судових витрат коштами, виплаченими потерпілим адвокатові за надання юридичної допомоги;
- висновок про необхідність визначення у КПК України процедури призначення адвоката-представника потерпілого, яка полягає у тому, що адвокат повинен набувати процесуального статусу представника з моменту пред’явлення ним слідчому або суду свого повноваження – ордера юридичної консультації;
- пропозиція щодо закріплення у КПК України положення про обов’язкову участь адвоката-представника потерпілого у судовому розгляді кримінальної справи судом першої інстанції при відмові прокурора від підтримання державного обвинувачення, а також при зміні ним обвинувачення у суді.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані й аргументовані в дисертації теоретичні положення, висновки та пропозиції можуть бути використані: у законотворчій діяльності – під час внесення змін та доповнень до чинного КПК України, а також при доопрацюванні проекту нового КПК України, під час прийняття відомчих нормативних актів із відповідних процесуальних питань (акт впровадження ВРУ від 07 червня 2010 р. № 04-19/14-1284); у науково-дослідній діяльності – для подальших розроблень та досліджень актуальних проблем щодо участі адвоката-представника потерпілого у кримінальному процесі; як рекомендації у практичній діяльності (акт впровадження Головного слідчого управління МВС України від 17 травня 2010 р. № 13/6-5347); у навчальному процесі – під час написання окремих розділів (глав) підручників і навчальних посібників із курсу «Кримінальний процес», при підготовці лекцій і проведенні занять за відповідними темами (акт впровадження Донецького юридичного інституту ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка від 08 червня 2010 р. № 14/2к).
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації доповідалися автором і були обговорені на науково-практичних конференціях «Засади кримінального судочинства та їх реалізація в законотворчій і правозастосовній діяльності» (м. Київ, 2009 р.), «Криміналістика у протидії злочинності» (м. Київ, 2009 р.), «Актуальні проблеми зміцнення державності і національної єдності України» (м. Київ, 2010 р.), Х Міжвузівській науково-практичній конференції курсантів, студентів і слухачів «Використання сучасних досягнень криміналістики у боротьбі зі злочинністю» (м. Донецьк, 2010 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Роль права у забезпеченні законності та правопорядку» (м. Запоріжжя, 2010 р.).
Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано три статті у наукових фахових виданнях України, а також п’ять тез доповідей на науково-практичних конференціях.
- Список литературы:
- ВИСНОВКИ
У висновках сформульовано основні результати та пропозиції дослідження, що мають теоретичне і практичне значення, і полягають у такому:
1. Поняття представництва у кримінальному процесі визначено як здійснення представником від імені і за дорученням довірителя процесуальних дій. Інституту представництва у кримінальному процесі властиві загальні риси з однойменним інститутом у цивільному, конституційному, адміністративному, цивільно-процесуальному праві. До ознак представництва, характерних для всіх вищеназваних галузей права, можна віднести таке: представник діє на користь того, кого представляє; представник діє у межах наданих йому повноважень; здійснюючи надані йому повноваження, представник вступає у взаємовідносини зі всіма учасниками судового процесу; правові наслідки в результаті здійснення повноважень виникають безпосередньо у особи, яка представляє.
Представник учасника кримінального процесу, який має інтерес, що визнається законом у кримінальній справі, реалізує процесуальні права довірителя на його користь. При цьому, всі юридичні наслідки дій представника стосуються безпосередньо довірителя.
2. Визначено місце адвоката-представника потерпілого серед учасників кримінального процесу. Адвокат-представник потерпілого на відміну від захисника у кримінальному процесі не є таким же самостійним учасником, не має своїх особистих процесуальних прав і діє поряд із потерпілим, або замінює його.
3. Запропоновано визначити порядок вступу та процедуру призначення адвоката до участі у справі, який полягає у тому, що адвокат повинен набувати процесуальний статус представника з моменту пред’явлення ним слідчому або суду свого повноваження – ордера юридичної консультації.
4. Запропоновано випадки обов’язкової участі адвоката-представника у кримінальному процесі, зокрема, коли: потерпілий не володіє мовою, якою ведеться судочинство; адвокат представляє інтереси цивільного відповідача; настала смерть потерпілого, у якого немає близьких родичів; прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення, а потерпілий вимагає продовження розгляду справи; прокурор змінив обвинувачення в суді, а потерпілий хоче підтримувати його у раніше заявленому обсязі.
5. З’ясовано правову природу діяльності адвоката-представника потерпілого у процесі збирання, перевірки та оцінки доказів у досудових та судових стадіях кримінального процесу. Запропоновано закріпити у кримінально-процесуальному законі право не лише потерпілого, а і його представника на призначення і провадження експертизи, право оскаржити не лише прокуророві але й до суду відмову органів розслідування про проведення слідчих дій, витребування або прийняття доказів, а також право клопотати перед судом про проведення органом розслідування таких слідчих дій як: обшук, виїмка, накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію, зняття інформації з каналів зв’язку.
6. Здійснено порівняльне дослідження становлення та розвитку процесуального становища адвоката-представника потерпілого у кримінальному процесі за законодавством зарубіжних країн. Зроблено висновок про те, що системи кримінального судочинства більшості країн Європи і Північної Америки стосовно ролі і обсягу процесуальних прав потерпілого поділяються на дві основні групи – англосаксонська модель кримінального судочинства (Великобританія, Ірландія, США, Канада) та континентальна системи кримінального судочинства (Франція, ФРН).
7. Запропоновано внесення змін до чинного КПК України (ст.ст. 32, 91, 267, 282) щодо: визначення поняття «законні представники», «судові витрати»; порядку ознайомлення потерпілого та його представника з матеріалами кримінальної справи після закінчення досудового слідства; обов’язкової участі адвоката-представника у судовому розгляді кримінальної справи судом першої інстанції, зокрема:
Дисертант пропонує викласти п. 10 ст. 32 КПК України в наступній редакції: «законні представники – батьки, опікуни або опікуни неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, свідка, представники установ або організацій, під опікою яких знаходиться неповнолітній підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, свідок, органи опіки і опікування».
статтю 91 КПК слід доповнити положенням, що судові витрати складаються із коштів, виплачених потерпілим адвокатові за надання юридичної допомоги у зв’язку з участю у досудовому розслідуванні та судовому розгляді кримінальної справи.
Закриття справи в судовому розгляді можливо лише в разі відмови від обвинувачення як прокурора, так і потерпілого. Якщо ж потерпілий наполягає на обвинуваченні, суд продовжує розгляд справи, при цьому обвинувачення підтримує потерпілий особисто (ч. 2 ст. 267). Пропонуємо визнати у КПК обов’язковою участь адвоката-представника потерпілого у судовому розгляді кримінальної справи судом першої інстанції при відмові прокурора від підтримання обвинувачення, а також при зміні ним обвинувачення в суді.
Справа приватного обвинувачення повинна підлягати закриттю не лише у разі нез'явлення без поважних причин потерпілого, але і його представника. Саме такий підхід, що відповідає як ідеї представництва, так і специфіки справ приватного обвинувачення пропонуємо закріпити у проекті КПК.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аврах Я. С. Психологические проблемы защиты по уголовным делам / Я. С. Аврах. – Казань, 1972. – 236 .
2. Александров С. А. Применение правовых норм в целях охраны интересов гражданского истца и ответчика / С. А. Александров. – Спб., 1972. – 202 с.
3. Александров С. А. Организационно–правовые основы устранения материальных пос¬ледствий преступления / С. А. Александров. – М., 1979. – 147 с.
4. Алексеев А. М. Латентная преступность и эффективность правоохранительных органов / А. М. Алексеев, А. Н. Роша // Вопросы боротьбы с преступностью. – 1973. – Вып. 19. – С. 30–45.
5. Алексеев Н. С. Ленинские идеи в советском уголовном судопроизводстве / Н. С. Алексеев, В. З. Лукашевич. – Л., 1970. – 189 с.
6. Алексеев С. С. Общая теория права / С. С. Алексеев. – Т. 2. – М., 1976. – 321 с.
7. Алексеева Н.С., Даев В.Г., Кокорев Л. Д. Очерк развития науки советского уголовного процесса / Н. С. Алексеева, В. Г. Даев, Л. Д. Кокорев. – Воронеж, 1980. – 202 с.
8. Баев О. Я. Конфликты общественных и личных интересов – основа конфликтных ситуаций на предварительном следствии / О. Я. Баев // Конфликтные ситуации на предварительном следствии. – Воронеж, 1984. – С. 37–39.
9. Безлепкин Б. Т. Имущественные правоотношения в стадии предварительного расследования / Б. Т. Безлепкин. – Горький, 1976. – 197 с.
10. Белинский В. Г. Современные заметки / В. Г. Белинский. – М., 1983. – 145 с.
11. Боботов С. В. Введение в правовую систему США / С. В. Боботов, И. Ю. Жигачев. – М. : НОРМА, 1997. – 365 с.
12. Бойко А. Д. Этика профессиональной защиты по уголовным делам / А. Д. Бойко. – М., 1978. – 113 с.
13. Корчева Т. В. Проблеми діяльності захисника у досудовому провадженні та в суді першої інстанції : [монографія] ; Нац. юрид. академія України ім. Я. Мудрого / Т. В. Корчева. – Харків, 2007. – 198 с.
14. Михеєнко М. М. Кримінальний процес України / М. М. Михеєнко, В. Т. Нор, В. П. Шибіко – К. : Либідь, 1999. – 536 с.
15. Букалов К. А. Использование специальных товароведческих познаний на предварительном следствии / К. А. Букалов. –Саратов, 1982. – 97 с.
16. Быховский И. Е. Об актуальных вопросах совершенствования процессуальной регламентации следственных действий / И. Е. Быховский. – Ташкент, 1982. – 147 с.
17. Вавилова Л. В. Организационно-правовые проблемы защиты жертв преступлений (по материалам зарубежной практики) : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Л. В. Вавилова. – М, 1995. – 218 с.
18. Барщевский М. Ю. Адвокатская этика / М. Ю. Барщевский. – [2-е изд., испр.]. – М. : Профобразование, 2000. – 312 с.
19. Киселев Я. С. Этика адвоката / Я. С. Киселев. – Л., 1974. – 103 с.
20. Науково-практичний коментар до Закону України «Про адвокатуру». Законодавство про адвокатуру та адвокатську діяльність : [зб. нормат. актів. Коментар] / за заг. ред. Т. В. Варфоломеєвої, С. В. Гончаренко // Академія адвокатури України. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 432 с.
21. Гак Г. М. Учение об общественном сознании в свете теории познания / Г. М. Гак. – М., 1960. – 163 с.
22. Гапанович Н. И. Отказ в возбуждении уголовного дела / Н. И. Гапанович. – Минск., 1967. – 297 с.
23. Герасимук М. І. Професійний захист прав потерпілого / М. І. Герасимук // Адвокат. – 2008. – № 2. – С.44–47.
24. Глезерма Г. Е. Интерес как социалистическая категория / Г. Е. Глезерма // Вопросы философии. – 1966. – № 10. – С. 17–20.
25. Глистин В. К. Проблема уголовно–правовой охраны общественных отношений / В. К. Глистин. – М., 1978. – 175 с.
26. Гловюк І. В. Судовий контроль проведення окремих слідчих дій / І. В. Гловюк // Актуальні проблеми держави і права. – О., 2007. – Вип. 32. – С. 386–390.
27. Гловюк І. В. Судова діяльність у досудових стадіях кримінального процесу: теорія і практика : [монографія] / І. В. Гловюк. – Одеса: «Фенікс», 2010. – 232 с.
28. Головко Л. В. Дознание и предварительное следствие в уголовном процессе Франции / Л. В. Головко. – М., 1997. – С. 195 с.
29. Бойков А. Д. Юридическая природа участия защитника в доказывании / А. Д. Бойков // Актуальные проблемы доказывания в уголовном процессе. – М., 1981. – № 4. – С. 78–80.
30. Гольдинер В. Д. Защитительная речь / В. Д. Гольдинер. – М., 1970. – 148 с.
31. Гончаренко В. Г. Судово-психологічна експертиза в системі засобів захисту / В. Г. Гончаренко // Адвокат. – 2009. – № 4. – С.5–7.
32. Горбуза А. Д., Ефимичев С. П. Квалификация правонарушений при возбуждении уголовного дела / А. Д. Горбуза, Ефимичев С. П. // Проблемы совершенствования организации работы следственных подразделений органов внутренних дел. – Волгоград, 1981. – С. 44–47.
33. Городецька М. С. Окремі питання розширення судового контролю на досудовому слідстві / М. С. Городецька // Вісник. – Х., 2008. – Вип. 43. – С. 128–131.
34. Горский Г. Ф. Проблемы доказательств в советском уголовном процессе / Г. Ф. Горский, Л. Д. Кокорев, П. С. Элькинд. – Воронеж, 1978. – 256 с.
35. Горский Г. Ф. Судебная этика / Г. Ф. Горский, Л. Д. Кокорев, П. С. Элькинд. – Воронеж, 1973. – 189 с.
36. Цыпкин А. Л. Очерки советского уголовного судопроизводства / А. Л. Цыпкин. – Саратов, 1975. – 119 с.
37. Гошовский М. І. Потерпілий у кримінальному процесі України / М. І. Гошовский, О. П. Кучинський. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 192 с.
38. Гошовский М. І. Потерпілий у кримінальному процесі України / М. І. Гошовский, О. П. Кучинський. – К. : Юрінком Інтер, 200. – 194 с.
39. Дубинский А. Я. Исполнение процессуальных решений следователя: правовые и организационные проблемы / А. Я. Дубинский. – К., 1984. – 182 с.
40. Грошевий Ю. Проблеми реформування кримінального судочинства / Ю. Грошевий // Право України. – 2009. – № 2. – С. 4–5.
41. Гукасян Р. Е. Проблема интереса в советском гражданском процессуальном праве / Р. Е. Гукасян. – Саратов, 1970. – 232 с.
42. Гукасян Р. Е. Философская категория интереса в советском гражданском процессуальном праве. Некоторые философские проблемы государства и права / Р. Е. Гукасян. – Саратов, 1968. – 159 с.
43. Гуковская Н. К. Расследование и судебное разбирательство дел о преступлениях несовершеннолетних / Н. К. Гуковская, А. К. Долгова, Г. М. Мипьковский. – М., 1974. – 171 с.
44. Давиденко С. В. Потерпілий як суб’єкт кримінально процесуального доказування : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.09 / С. В. Давиденко. – Харків.2007. – 20 с.
45. Слінько С. В. Проблеми правового статусу суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності : [монографія] / С. В. Слінько. – Харків : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. – 282 с.
46. Давыдов П. М. Прекращение уголовных дел / П. М. Давыдов, Д. Я. Мирский. – М., 1963. – 163 с.
47. Демин М. В. Проблемы теории личности / М. В. Демин. – М., 1977. – 186 с.
48. Джекебаев У. С. О социально-психологических аспектах преступного поведения / У. С. Джекебаев. – Алма–Ата, 1971. – 231 с.
49. Дубинский А. Я. Основания к прекращению уголовного дела / А. Я. Дубинский. – К., 1973. – 123 с.
50. Дубинский А. Я. Прекращение уголовного дела в стадии предварительного расследования / А. Я. Дубинский. – К., 1975. – 97 с.
51. Дубривный В. А. Потерпевший на предварительном следствий в советском уголовном процессе / В. А. Дубривный. – Саратов. – 1966. – 147 с.
52. Дубривный В. А. Потерпевший на предварительном следствий / В. А. Дубривный. // Соц. Законность. – 1966. – № 4. – С. 49–51.
53. Жогин Н. Совершенствовать следственную работу, усилить прокурорский надзор / Н. Жогин // Соц. Законность. – 1968, – № 6. – С. 26–28.
54. Закон України «Про адвокатуру» // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1993. – № 9. – 62 ст.
55. Закон України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – 51 с.
56. Закон України «Про міліцію» // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1991. – № 4. – 20 ст.
57. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1992. – № 22. – 303 ст.
58. Закон України «Про попереднє ув’язнення» // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1993. – № 35. – 360 ст.
59. Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури і суду» // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1995. – № 1. – с. 1.
60. Закон України «Про прокуратуру» / Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1991. – № 53. –с. 793.
61. Марат Ж. П. План уголовного законодательства / Ж. П. Марат. – М. : Изд. иностр. лит., 1951. – 151 с.
62. Зеленецький В. С. Возбуждение уголовного дела / В. С. Зеленецький. – Харьков. 1998. – 148 с.
63. Зубарев В. В. О соблюдении гарантий прав адвоката- защитника / В. В. Зубарев // Адвокат. – 2002. – № 6. – С. 45–47.
64. Зуев Е. Н. Непроцессуальная помощь сотрудника криминалистического подразделения следователю / Е. Н. Зуев. – М., 1975. – 131 с.
65. Иванов Ю. Исследование проблемы неотвратимости наказания /
Ю. Иванов // Соц. Законность. – 1976. – № 1. – С. 57–59.
66. Игошев К. Е. Опыт социально–психологического анализа личности несовершеннолетних нарушителей / К. Е. Игошев. – М., 1967. – 148 с.
67. Ильина Л. В. Основания и порядок допуска представителя потерпевшего в советском уголовном процессе / Л. В. Ильина. – М., 1998. – 167 с.
68. Ищенко П. П. Получение розыскной информации в ходе предварительного исследования следов преступления / П. П. Ищенко. – М., 1994. – 164 с.
69. Калашникова Н. Я. Гарантия прав свидетеля, эксперта, переводчика и понятого в советском уголовном процессе
Н. Я. Калашникова. – М., 1966. – 134 с.
70. Каминская В. И. охрана прав и законных интересов граждан в уголовно–процессуальном праве / В. И. Каминская // «Советское государство и право». – 1968. – № 10. – С. 34–38.
71. Каркач П. Проблемні аспекти участі потерпілого у кримінальному процесі при відмові прокурора від державного обвинувачення / П. Каркач, А. Лапкін // Вісник академії прокуратури України. –2007. – № 3. –С. 83–88.
72. Карпец И. И. Проблема преступности / И. И. Карпец. – М. : Юридическая литература, 1969. – 149 с.
73. Карпов Н. С. Состояние обеспечения безопасности потерпевшего в уголовном процессе / Н. С. Карпов, И. Н. Максимчук // Проблемы борьбы с преступностью и подготовки кадров для органов внутренних дел. Материалы Междунар. науч.–практ. конф., посвященной Дню белорусской науки (Минск, 24 января 2007 г.): тезиси докладов. – Минск, 2007. – С. 131–132.
74. Квашис В. Е., Вавилова Л.В, Зарубежное законодательство и практика защиты жертв преступлений / В. Е. Квашис, Л. В. Вавилова. – М. : Изд–во МВД РФ, 1996. – 256 с.
75. Кобликов А. С. Законность – конституционный принцип советского уголовного судопроизводства / А. С. Кобликов. – М., 1979. – 199 с.
76. Кобликов А. С. Законность – конституционный принцип советского уголовного судопроизводства / А. С. Кобликов. – М., 1980. – 198 с.
77. Кожевников С. Н. Социально-правовая активность личности / С. Н. Кожевников // Сов. гос–во и право. – 1980. – № 9. – С.23–26.
78. Кожевников А. В. Участие адвоката–представителя потерпевшего, гражданського истца и гражданського ответчика в уголовном процессе / А. В. Кожевников // Применение норм процесуального права. Межвуз. сб. науч. тр. – Вып . 57. – Свердловск, 1977. – С. 60–64.
79. Кокорев Л. Д. Потерпевший от преступления в советском уголовном процессе / Л. Д. Кокорев. – Воронеж, 1964. – 154 с.
80. Кокорев Л. Д. Общественные и личные интересы в уголовном судопроизводстве / Л. Д. Кокорев // Правоведение. – 1977. – № 4. – С. 76–77.
81. Кокорев Л. Д. Потерпевший от преступления в советском уголовном процессе / Л. Д. Кокорев. – Воронеж, 1965. – 158 с.
82. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави / П. М. Рабінович. – Х. : Консурм, 2002. – 160 с.
83. Кокорев Л. Д. Развитие и совершенствование уголовно-процессуальной формы / Л. Д. Кокорев. – Воронеж : Изд-во Воронежского ун-та, 1979. – 148 с.
84. Кокорев Л. Д., Котов Д. П. Этика уголовного процесса : [учеб. пособие[ / Л. Д. Кокорев, Д. П. Котов. – Воронеж, 1993. – 186 с.
85. Титов А. М. Захист прав людини у рішенні Конституційного Суду України щодо участі захисників у кримінальних справах з точки зору міжнародних стандартів / А. М. Титов // Захист прав, свобод і законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності : матеріали міжвузівської науково-практичної конференції. Донецьк, 27 квітня 2001 року / [гол. ред. І. Г. Кириченко]. – Донецьк : ДІВС, 2001. – 656 с.
86. Зейкан Я. П. Захист у кримінальній справі:[наук.-практ. посіб.] / Я. П. Зейкан. – К. : Вища шк., 2002. – 271 с.
87. Колесниченко А. Я., Коновалова В. Е. Криминалистическая характеристика преступлений : [учеб. пособие] / А. Я. Колесниченко, В. Е. Коновалова. – Харьков, 1985. – 184 с.
88. Кон И. С. Социология личности / И. С. Кон. – М., 1967. – 167 с.
89. Конвенція про захист прав і основних свобод людини. Рим, 4.XI.1950 // Права людини і професійні стандарти для юристів. – Амстердам – Київ, 1996. – 249 с.
90. Кондратов П. Е. Гарантии интересов обвиняемого при возобновлении уголовного дела, прекращенного в стадии предварительного расследования / П. Е. Кондратов. – Ярославль, 1979. – 193 с.
91. Кони А. Ф. Собр. соч. в 8–ми т. / А. Ф. Кони. – М., 1967. – Т. 4. – С. 51.
92. Кони А. Ф. Собр. соч., Т.1. / А. Ф. Кони – М., 1966. – С. 306.
93. Кони А. Ф. Собр. соч., в 8 т. / А. Ф. Кони. – М., 1966. –Т. 4. – С. 13.
94. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К. : Просвіта, 1996. – 87 с.
95. Концепцію забезпечення захисту законних прав та інтересів осіб, які потерпіли від злочинів: Указ Президента України від 28 грудня 2004 р. № 1560 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 52. – Ст. 3435.
96. Концепція реформування кримінальної юстиції України, затв. Указом Президента України від 8 квітня 2008 року № 311 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 12. – Ст. 486.
97. Корухов Ю. Г. Правовые основы применения научно–технических средств прирасследовании преступлений / Ю. Г. Корухов. – М., 1974. – 148 с.
98. Краткая философская энциклопедия / Сост. Е. Губский, Г. Кораблева, В. Лутченко. – М. : «Прогресс», 1994. – 576 с.
99. Крегжде С. П. Психология формирования профессиональных интересов / С. П. Крегжде. – Вильнюс, 1981. – 173 с.
100. Кримінально–процессуальне законодавство України. – 442 с. – Інструкції.
101. Кудрявцев В. Эффективность системы уголовной юстиции / В. Кудрявцев // Соц. Законность. – 1971. – № 7. – С. 19–23.
102. Кузнецов А. В. Уголовно-правовая охрана интересов личности в СССР / А. В. Кузнецов. – М., 1969. – 148 с.
103. Кузнецов А. В. Уголовное право и личность / А. В. Кузнецов. – М., 1977. – 145 с.
104. Курс советского уголовного права. – Л., 1973. – 743 с.
105. Курс советского уголовного процесса. – Общая часть. – М., 1989. – 688 с.
106. Куцова Э. Расширить права свидетеля / Э. Куцова // Сов. юстиция. 1966 – № 22. – С. 88–92.
107. Куцова Э. Ф. Гарантии прав личности в советском уголовном процессе / Э. Ф. Куцова. – М., 1973. – 157 с.
108. Куцова Э. Ф. Расширить процессуальные права свидетеля / Э. Ф. Куцова // Сов. юстиция. – 1965. – № 12. – С. 11–13.
109. Куцова Э. Права и интересы свидетеля / Э. Куцова, П. Лупинская, М. Евтеев // Соц. законность. – 1974. – № 1. –С. 38–42.
110. Кучинська О. П. Реалізація прав потерпілого в кримінальному процесі України / О. П. Кучинська. – К., 2009. – 194 с.
111. Кучинська О. П. Проблеми захисту прав потерпілих в кримінальному процесі України / О. П. Кучинська // Адвокат. – 2009. – № 5. – С. 11–15.
112. Кучинська О. П. Реалізація прав потерпілого в кримінальному процесі України / О. П. Кучинська. – К., 2010. – 148 с.
113. Лавриненко В. Н. Проблема социальных интересов в ленинизме / В. Н. Лавриненко. – М., 1978. – 342 с.
114. Лазарев В. В. Пробелы в праве и пути их устранения / В. В. Лазарев. – М., 1974. – 179 с.
115. Лаптеакру В. Д. Адвокат в кассационном и надзорном производстве по уголовным делам / В. Д. Лаптеакру, Е. А. Мартынчук. – Кишенев, 1994. – 198 с.
116. Ларин А. М. Структура института возбуждения уголовного дела / А. М. Ларин // Сов. государство и право. – 1978. – №5. – С. 78–81.
117. Лубенский А. И. Реформа уголовного процесса во Франции (1957 – 1959 гг.): дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / А. И. Лубенский. – Л., 1962. – 218 с.
118. Лупинская П. Права и интересы свидетеля / П. Лупинская, М. Евтеев, Э. Куцова // Соц. Законность. – 1974. – № 1. – С. 56–59.
119. Мазалов А. Г. Нерешенная проблема возмещения вреда потерпевшему от преступления / А. Г. Мазалов, В. М. Савицкий // Правоведение. – 1977. – № 3. – С. 47–54.
120. Мальцев Г. В., Соотношение субъективных прав, обязанностей и интересов советских граждан / Г. В. Мальцев // Сов. гос-во и право. – 1965. – № 10. – С. 22–25.
121. Маляренко В. Т. Засади кримінального судочинства / В. Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України . – 2000. – № 4.– С. 43–48.
122. Маляренко В. Т. Конституційні засади кримінального судочинства / В. Т. Маляренко. – К., 1999. – 148 с.
123. Маляренко В. Т. Про завдання кримінального судочинства / В. Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. – 2000. – № 6. – С. 39–43.
124. Маляренко В. Т. Межі використання обвинуваченим права на захист / В. Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. – 2000. – № 3. –С. 23–24.
125. Маляренко В. Т. Кримінальний процес України: стан та перспективи розвитку : [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл: вибрані наукові праці]. – К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – 600 с.
126. Марксизмо-ленинская общая теория государства и права. // Социалистическое право. – М., 1973. – С. 27–43.
127. Мартынчик Е. Г. Субъективные права обвиняемого и их процессуальные гарантии / Е. Г. Мартынчик // Сов. гос-во и право. – 1976. – № 8. – С. 89–94.
128. Марцев А. И Общая превенция преступлений / А. И. Марцев // Правоведение. – 1970. – № 1. – С. 72–75.
129. Масленникова Л. Н. Методология познания публичного и частного (диспозитивного) начал в уголовном судопроизводстве / Л. Н. Масленников. – М., 2000. – 197 с.
130. Матієк Т. В. Узагальнення практики застосування судами законодавства, що забезпечує захист прав потерпілих у кримінальному судочинстві / Т. В. Матієк // Адвокат. – 2004. – № 2. – С. 60–65.
131. Мерлин В. С. Лекции по психологии мотивов человека / В. С. Мерлин. – Пермь, 1971. – 121 с.
132. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. 2-е изд. (1946 г.) / С. Л. Рубинштейн. – СПб. : Питер, 2002. – 720 с.
133. Миловидов Н. Законная сила судебных решений по делам гражданским / Н. Миловидов. – Ярославль, 1875. – 142 с.
134. Миньковский Г. М. Окончание предварительного расследования и право обвиняемого на защиту / Г. М. Миньковский. – М., 1957. – 202 с.
135. Михайлів С. В. Деякі аспекти участі адвоката – представника потерпілого у кримінальному процесі / С. В. Михайлів // Адвокат. – 2008. – № 4. – С. 59–68.
136. Михайлів С. В. Обов’язкова участь адвоката – представника потерпілого / С. В. Михайлів // Адвокат. – 2009. – № 3. – С. 42–45.
137. Михайлів С. В. Участь адвоката представника потерпілого у кримінальному процесі за проектами КПК України / С. В. Михайлів // Митна справа. – 2010. – № 6. – С. 128–132.
138. Михайлов А. И Процессуальная сущность раскрытия преступлений / А. И. Михайлов, Л. А. Сергеев // Сов. гос-во и право. – 1971. – № 4. – С. 110–115.
139. Михайлов В. А. Меры пресечения в советском уголовном судопроизводстве: [учеб. пособ.] / В. А. Михайлов. – М., 1991. – 244 с.
140. Михайловская И. Б. О положении личности в англо-американском уголовном процессе / И. Б. Михайловская. – М., Госюриздат, 1961. – 199 с.
141. Михеенко М. М. Уголовно-процессуальное право Великобритании, США и Франции : [учеб. пособие] / М. М. Михеенко, В. П. Шибико. – Киев, 1988. – 245 с.
142. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права. Прийнятий і відкритий для підписання, ратифікації та приєднання резолюцією 2200А (XXI) Генеральної Асамблеї від 16 грудня 1966 року // Права людини і професійні стандарти для юристів. – Амстердам – Київ, 1996. –111 с.
143. Молдован В. В. Порівняльне кримінально-процесуальне право: Україна, ФРН, Франція, Англія, США: [навчальний посібник] / В. В. Молдован, А. В. Молдован // Київ. нац. ун-т ім. Т. Г. Шевченко. – К. : «Юрінком Інтер», 1999. – 445 с.
144. Москалькова Т. Н. Охрана прав и законных интересов личности в стадии возбуждения уголовного дела / Т. Н. Москалькова // Проблемы совершенствования законодательства об охране прав граждан в сфере борьбы с преступностью. – Ярославль. 1984. – С. 68–72.
145. Мотовиловкер Я. О. О гарантиях интересов личности и правосудия / Я. О. Мотовиловкер // Сов. гос-во и право. – 1974. – № 6. – С. 102–105.
146. Мотовиловкер Я. О. Основания прекращения уголовного дела по реабилитирующим лицо мотивам / Я. О. Мотовиловкер // Сов. гос-во и право. – 1972. – № 9. – С. 93–97.
147. Мотовиловкер Я. О. Основные уголовно–процессуальные функции / Я. О. Мотовиловкер. – Ярославль. 1976. – 223 с.
148. Найденов В. Обеспечение законности при рассмотрении сообщений о преступлениях / В. Найденов // Соц. Законность. – 1976. – № 7. – С. 14–16.
149. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України. – К. : А.С.К., 2002. – 1256 с.
150. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / [за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка]. – [3-тє вид., перероб. та доп.]. – К. : Атіка, 2004. – 1056 с.
151. Некрасова М. П. Правовые и нравственно–психологические аспекты судебной защиты / М. П. Некрасова. – Калининград, 1984. – 184 с.
152. Нестеров В. Г. О соотношении общественных и личных интересов при социализме / В. Г. Нестеров. – М., 1977. – 187 с.
153. Никандров В. Заинтересованные лица в уголовном процессе / В. Никандров // Сов. юстиция. – 1987. – № 13. – С. 21–26.
154. Никулин Е. Гражданско–правовые последствия прекращения уголовных дел в стадии предварительного расследования / Е. Никулин, А. Чувилев // Соц. законность. – 1972. – № 10.– С. 24–27.
155. Новик В. В. О структуре интересов следователя и их роли в доказывании / В. В. Новик // Процессуальные вопросы предварительного расследования на современном этапе. – Волгоград 1988. – С. 44–47.
156. Новичкова 3. Т. Обеспечение иска в советском судопроизводстве : автореф. дис. на соискание науч. степеня канд. юрид. наук : 12.00.09 / З. Т. Новичкова. – М, 1973. – 22 с.
157. Нор В. Т. Защита имущественных прав в уголовном судопроизводстве / В. Т. Нор. – К., 1989. – 159 с.
158. Образцов В. А. Криминалистическая характеристика преступлений : дискуссионные вопросы и пути их разрешения / В. А. Образцов // Криминалистическая характеристика преступлений. – М., 1984. – 98 с.
159. Общая психология / [под ред. А.В. Петровского]. – М., 1970. – 432 с.
160. Ожегов С. И. Словарь русского язика / С. И. Ожегов ; [под ред. Н. Ю. Шведовой]. – [Изд. 10-е стереотип]. – М. : «Сов. энциклопедия», 1973. – 846 с.
161. Омельченко Т. В. Конституційне право особи на правову допомогу і його реалізація на досудових стадіях кримінального процесу : автореф. на здобуття наук. ступеня канд… юрид. наук : 12.00.09 / Т. В. Омельченко. – Харків.2004. – 20 с.
162. Орзих М. Ф. Личность и право / М. Ф. Орзих. – М., 1975. – 149 с.
163. Осипкин В. Н. Потерпевший / В. Н. Лсипкин. – СПб. : Серия «Современные стандарты в уголовном праве и процессе», 1998. – 148 с.
164. Остроумов С. Новая система уголовной статистики и ее значение в работе органов, осуществляющих борьбу с преступностью / С. Остроумов, С. Панченко // Соц. Законность. – 1967. – № 1. – С. 34–37.
165. Парий А. В. Потерпевший от преступления на досудебных стадиях уголовного судопроизводства США (сравнительно-правовое исследование) : автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : 12.00.09 / А. В. Парий. – Волгоград, 1997. – 110 с.
166. Патюлин В. А. Субъективные права граждан : основные черты, стадии, гарантии реализации / В. А. Патюлин // Сов. гос-во и право. – 1971. – № 6. – С. 24–27.
167. Пашкевич П. Ф. Проблема процессуального обеспечения оперативности и быстроты судопроизводства / П. Ф. Пашкевич // Вопросы борьбы с преступностью. – 1971. – Вып. 14. – С. 80–84.
168. Перлов І. Д. Приговор в советском уголовном процессе / І. Д. Перлов. – М., 1960. – 187 с.
169. Петрухин И. Л. Неприкосновенность личности / И. Л. Петрухин // Конституционные основы правосудия в СССР. – М., 1981. – С. 334–335.
170. Петрухин И. Л. Об упрощенной (протокольной) форме расследования преступлений / И. Л. Петрухин // Проблемы правосудия и уголовного права.– М., 1978. – 193 с.
171. Петрухин И. Л. Правосудие: время реформ / И. Л. Петрухин. – М., 1991. – 198 с.
172. Плеханов Г. В. Избранные философские произведения / Г. В. Плеханов. – М., 1956. –263 с.
173. Плеханов Г. В. Послесловие к обвинительному акту по делу / Г. В. Плеханов. – Софьи Гинзбург. – Соч. Т. ХХІV. – С. 315.
174. Погорецький М.А. Кримінально-процесуальні правовідносини: структура і система: Монографія. – К. : Арсіс, 2002. – 156 с.
175. Полянский Н. Н. Вопросы теории советского уголовного процесса / Н. Н. Полянский . – Изд-во Моск. ун-та, 1956. – 182 с.
176. Перлов И. Д. Право на защиту / И. Д. Перлов. – М. : Знание, 1969. – 79 с.
177. Понарин В. Я. Производство по гражданскому иску при расследовании уголовного дела / В. Я. Понарин. – Воронеж, 1978. – 143 с.
178. Попелюшко В. О. Предмет захисту та його доказування в кримінальній справі : [монографія] / В. О. Попелюшко. – К. : Прецедент, 2005. – 228 с.
179. Порубов Н. И. Допрос в советском уголовном процессе и криминалистике / Н. И. Порубов. – Минск, 1968. – 194 с.
180. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 1 листопада 1996 р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України (1973–1998 роки). – К. : «Юрінком Інтер», 1998. – № 9. – С. 58–64.
181. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 2004 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів» // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (4-е вид., змін. і доп.). – К. : Видавничий дім «Скіф», 2009. – 536 с.
182. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 березня 2008 року № 2 «Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства» / Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах // «упоряд. В. В. Рожнова, А. С. Сизоненко, Л. Д. Удалова]. – К. : ПАЛИВОДА А. В., 2010. – С. 409–415.
183. Постанова президії Харківського обласного суду від 29 червня 1990 р. // Радянське право. – 1991. – № 1. – С. 83–84.
184. Почечуєва О. С. Особенности етических норм в деятельности адвоката–защитника и представителя в уголовном судопроизводстве / О. С. Почечуєва // Адвокат. – 2009. – № 4. – С. 28–31.
185. Пошва Б. Застава в системі мір запобіжних заходів кримінального процесу України: проблеми і перспективи / Б. Пошва // Реформування системи запобіжних заходів у кримінальному судочинстві. – К. 2000. – С.65–68.
186. Пошва Б. Від проблем до цивілізованого судочинства / Б. Пошва, С. Соболев. – Дніпропетровськ, 1999. – 148 с.
187. Пошюнас П. Применение бухгалтерских познаний при расследовании и предупреждении преступлений / П. Пошюнас. – Вильнюс, 1977. – 118 с.
188. Права людини і професійні стандарти для юристів. – Амстердам. – К., 1996. – 243 с.
189. Зейкан Я. П. Захист у кримінальній справі : [наук.-практ. посіб.] / Я. П. Зейкан. – К. : Вища шк., 2002. – 271 с.
190. Проект Кримінально-процесуального кодексу України, підготовлений робочою групою у складі народних депутатів України Мойсиком В. Р., Вернидубовим І. В., Ківаловим С. В., Кармазіним Ю. А. № 1233 від 13 грудня 2007 р.// Вісник Верховного Суду України. – 2008. – № 4.
191. Проект Кримінально-процесуального кодексу України. Розроблений робочою групою національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права відповідно до Указу Президента України від 20 січня 2006 р. № 39 «Про план заходів із виконання обов’язків та зобов’язань України, що випливають з її членства в Раді Європи».
192. Резник Г. Право на защиту / Г. Резник, М. Славин. – М., 1976. – 229 с.
193. Резниченко И. М. Защита в суде интересов потерпевшего / И. М. Резниченко. – Владивосток, 1974. – 326 с.
194. Реформування системи запобіжних заходів у кримінальному судочинстві. – К. 2000. – 156 с.
195. Рубинштей С. Л. Основы общей психологии / С. Л. Рубинштейн. – М., 1946. – 730 с.
196. Савицкий В. М. Потерпевший в уголовном процессе / В. М. Савицкий, И. И. Потеружа. – М., 1963. – 186 с.
197. Савицкий В. М. Очерк теории прокурорского надзора в уголовном судопроизводстве / В. М. Савицкий. – М., 1975. – 323 с.
198. Савицкий В. М. Потерпевший в уголовном процессе / В. М. Савицкий, И. И. Потеружа. – М., 1965. – 189 с.
199. Савицький Д. О. Особливості процесу збирання доказів у справах з протокольною формою досудової підготовки матеріалів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук / Д. О. Савицький. – К., 2003. – 21 с.
200. Саркисов Г. С. Мотив и цель преступления / Г. С. Саркисов // Сов. Гос-во и право. – 1979 – № 3. – С.47–51.
201. Сахаров А. Б. О личности преступника и причинах преступности в СССР / А. Б. Сахаров. – М., 1969. – 191 с.
202. Сборник международных стандартов, касающихся предварительного заключения. – Харьков, 1997. – 148 с.
203. Святоцький О. Д. Адвокатура України : [навч. посіб. для студентів юрид. вищих. навч. закладів і фак.] / О. Д. Святоцький, М. М. Михеєнко. – К. : «Ін Юре». 1997.– 224 с.
204. Сергеич П. Искусство речи на суде / П. Сергеич. – М., 1988. – 184 с.
205. Синайский Э. Адвокат должен защищать / Э. Синайский // Соц. законность. – 1966. – № 11. – С. 65–69.
206. Скрипіна Ю. В. Слідчий суддя в системі кримінально–процесуальної діяльності (порівняльно–правове дослідження) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.09. / Ю. В. Скрипіна. – Х., 2008. – 20 с.
207. Барщевский М. Ю. Адвокатская этика / М. Ю. Барщевский. – [2-е изд., испр.]. – М. : Профобразование, 2000. – 312 с.
208. Бойков А. Д. Этика профессиональной защиты по уголовным делам / А. Д. Бойков. – М. : Знание, 1978. – 64 с.
209. Смыслов В. И. Свидетель в советском уголовном процессе / В. И.Смыслов. – М., 1973. – 153 с.
210. Советский энциклопедический словарь. – М., 1987. – 596 с.
203. Сорокотягин И. Н. Криминалистические проблемы использования специальных познаний в расследовании преступлений : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : спец. 12.00.09 / И. Н. Сорокотягин. – Екатеринбург, 1992. – 21 с.
211. Спасович В. Д. О теории судебно–уголовных доказательств / В. Д. Спасович. – СПб., 1861. – 126 с.
212. Стецовский Ю. И. Адвокат в уголовном судопроизводстве / Ю. И. Стецовский. – М., 1972. – 158 с.
213. Стецовский Ю. И. Адвокат в уголовном судопроизводств / Ю. И. Стецовский. – М., 1973. – 161 с.
214. Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса / М. С. Строгович. – М., 1970. – Т. 1. – 156 с.
215. Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса / М. С. Строгович. – Т. 2. – М., 1970. – 237 с.
216. Строгович М. С. Этика судебной защиты по уголовным делам / М. С. Строгович // Соц. Законность. – 1976. – № 10. – С. 30–36.
217. Строгович М. С. О правах личности в советском уголовном судопроизводстве / М. С. Строгович // Сов. гос–во и право. – 1976. – № 10. – 184 с.
218. Строгович М. С. Этика судебной защиты по уголовным делам / М. С. Строгович. – «Социалистическая законность», 1976. – № 10. – 147 с.
219. Тальберг Д. Г. Русское уголовное судопроизводство / Д. Г. Тальберг. – Киев, 1889. – Т. 1. – 148 с.
220. Тарасенко А. А. Общественные интересы и личность / А. А. Тарасенко. – Минск, 1980. – 232 с.
221. Теория доказательств в советском уголовном процессе. – М., 1973. – 377 с.
222. Тихомиров Ю. А. Публичное право / Ю. А. Тихомиров. – М., 1995. – 183 с.
223. Туманов Г. А. Уголовное право / Г. А. Туманов. – 148 с.
224. Уголовная юстиция : проблемы международного сотрудничества. – Между-нар. н.-и. проект., М. : БЕК, 1995. – С. 131–140.
225. Уголовно-процессуальный кодекс Франции 1958 года : [с изменениями и дополнениями на 1 января 1966 г.]. – М. : Прогресс, 1967. – 248 с.
226. Уголовно-процесуальный кодекс РСФСР. – М. : Юрид. 1990. – 296 с.
227. Уголовно-процесуальный кодекс Франции 1958 года. / [пер. с франц., предисл. канд. юрид. наук С. В. Боботоваи, В. И. Каминской]. – М., «Прогресс». 1967. – 438 с.
228. Уголовный процесс / [под ред. М. П.Чельцова]. – М., 1969. – 188 с.
229. Удалова Л. Д. Потерпевший в уголовном процессе : расширение его прав / Л. Д. Удалова // Тижневий ІОА. – № 10 (213). – 1999. – С. 49–54.
230. Узнадзе Д. Н. Психологические исследования / Д. Н. Узнадзе. – М., 1966. – 466 с.
231. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка / М. Фасмер. – М., 1967. – 586 с.
232. Федеративная Республика Германия. Уголовно-процессуальный кодекс. – М : Издат. фирма «Манускр
- Стоимость доставки:
- 200.00 грн