АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЛІТАКОБУДІВНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В УКРАЇНІ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

АНДРЄЄВА ОЛЕНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 342.9:629.13

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
ЛІТАКОБУДІВНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В УКРАЇНІ

12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
Кузьменко Оксана Володимирівна,
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2013

ЗМІСТ
Вступ ……………………………………………………………………….. 3
Розділ І. Теоретико-правові засади літакобудівної промисловості в Україні …………………………………………………………………………… 11
1.1. Літакобудування як пріоритетна галузь економіки України ….… 11
1.2. Генезис розвитку літакобудування в Україні …………………….. 19
1.3. Державна політика щодо розвитку літакобудівної промисловості в Україні …………………………………………………………………………….. 43
1.4. Зарубіжний досвід правового регулювання літакобудівної промисловості, основні передумови та пріоритети його запозичення для України ……………………………………………………………………………. 60
Висновки до розділу І ……………………………………………………... 89
Розділ ІІ. Механізм адміністративно-правового регулювання літакобудівної промисловості в Україні …………………………………… 92
2.1. Нормативно-правове регулювання літакобудівної промисловості в Україні ……………………………………………………………………………. 92
2.2. Суб’єкти регулювання літакобудівної промисловості в Україні … 110
Висновки до розділу ІІ …………………………………………………. 133
Розділ ІІІ. Засоби регулювання літакобудівної промисловості в Україні ………………………………………………………………………… 135
3.1. Ліцензування на право розробки, виробництва, технічного обслуговування авіаційної техніки ……………………………………………. 135
3.2. Сертифікація на право розробки, виробництва, технічного обслуговування авіаційної техніки ……………………………………………. 146
3.3. Адміністративна відповідальність за порушення норм, якими урегульовано літакобудівну промисловість в Україні ……………………… 170
Висновки до розділу ІІІ ………………………………………………….. 187
Висновки ………………………………………………………………… 192
Додатки ………………………………………………………………….. 197
Список використаних джерел ………………………………………... 202

ВСТУП
Україна належить до числа провідних країн світу, де розвинуто літакобудування, яке є пріоритетною галуззю економіки та оборонно-промислового комплексу країни. Вона має визнані досягнення в розробці, проектуванні, створенні та серійному виробництві багатьох типів літаків та іншої авіаційної техніки, які здобували заслужене визнання в аналогічних класах машин, були конкурентоздатними на світових ринках та експортувалися в десятки країн.
Однак на даний час склалася ситуація, що може завдати серйозної шкоди високому авторитету вітчизняної літакобудівної промисловості, негативно позначитися на ставленні замовників до української авіаційної техніки, дискредитувати галузь, адже українська літакобудівна промисловість при незначних обсягах випуску повітряних суден не в змозі досягти високого рівня рентабельності. Наразі головними проблемами галузі, які уповільнюють її ефективний розвиток, є значний відтік кваліфікованого персоналу, відсутність належної фінансової підтримки держави та серійного виробництва конкурентоспроможної авіаційної техніки. Відповідно статистичних даних Державного підприємства «Антонов» починаючи з 2009 року бюджетне фінансування літакобудівної галузі взагалі відсутнє, а ті суми, які виділялися починаючи з 2005 по 2009 роки були просто мізерними та не могли сприяти активному розвитку галузі (2005 р. – 33,4 млн.грн., 2006 р. – 20,4 млн.грн., 2007 р. 15,5 млн.грн., 2008 р. 30 млн. грн.). За таких умов головне підприємство галузі повинно було шукати джерела фінансових надходжень. На сьогоднішній день, серед основних з них слід виділити, серійне виробництво літаків в Україні (Ан-148-100, Ан-158, Ан-32, Ан-140-100, Ан-74), роялті від виробництва літаків Ан-148-100 і Ан 140-100 в Росії, модернізація авіаційної техніки, роботи за діючими контрактами, авіатранспортні перевезення. Станом на кінець першого півріччя 2012 року найбільше підприємство галузі ДП «Антонов» налічує близько 574 діючих контракти на загальну суму 967,4 млн.дол.
Діюча нормативно-правова база, якою врегульовано літакобудівну галузь промисловості, містить норми, зміст яких має суперечності, що зумовлює нестабільність національного законодавства та йде не на користь розвитку досліджуваної галузі. Водночас уповноваженим публічним органам управління галузі літакобудівної промисловості притаманне дублювання функцій, відсутність чіткої системи механізму взаємодії, ігнорування та пасивність запровадження відповідного зарубіжного досвіду.
Існуюча система адміністративно-правових засобів регулювання в галузі літакобудівної промисловості виявилася нездатною запровадити належні бар’єри для розробки, виробництва, технічного обслуговування авіаційної техніки підприємствами та організаціями, на яких відсутні належні умови, виробнича база. Положення, що стосуються адміністративної відповідальності за порушення норм, якими врегульована галузь літакобудівної промисловості в Кодексі України про адміністративні правопорушення, взагалі відсутні. Все це породжує необхідність перегляду адміністративно-правового регулювання галузі літакобудівної промисловості в Україні та істотно актуалізує необхідність наукового дослідження вказаної проблематики.
Важливу роль при проведенні дослідження відіграли наукові праці відомих вітчизняних і зарубіжних дослідників адміністративного права і процесу, зокрема: В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, В.М. Гаращука, І.П. Голосніченка, В.К. Колпакова, О.В. Кузьменко, Т.О. Коломоєць, А.Т. Комзюка, О.П. Коренєва, А.О. Селіванова, В.Д. Сорокіна, Ю.О. Тихомирова, О.М. Якуби та ін.
Значною мірою на вирішення означеної проблеми вплинули дослідження науковців авіаційної галузі, а саме: А.О. Александрова, П.Д. Дузя, Г.Ф. Петрова, В.С. Савина, В. В.Татарчука, А.О. Харука, В.Б. Шаврова та ін.
Однак нині відсутні комплексні монографічні праці, в яких би повно та всебічно розглядалася проблема адміністративно-правового регулювання літакобудівної промисловості в Україні, а у виконаних наукових дослідженнях зазначена проблема аналізувалася фрагментарно або в рамках ширшої адміністративно-правової проблематики, без відповідного комплексного підходу.
Викладене вище свідчить про актуальність і необхідність узагальнення теоретичного та емпіричного матеріалу, оцінки сучасних тенденцій розвитку адміністративно-правового регулювання літакобудівної промисловості в Україні, відповідно, обґрунтування на цій підставі способів вирішення поставлених перед дослідженням задач.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Стратегії розвитку вітчизняної авіаційної промисловості на період до 2020 року» від 27 грудня 2008 р. № 1656-р; Наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років» від 29 липня 2010 р. № 347; плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ на 2011 р. Тема дисертації затверджена вченою радою Національної академії внутрішніх справ 27 грудня 2011 р. (протокол № 23).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі досягнень науки адміністративного права та норм чинного законодавства України, вітчизняного та зарубіжного досвіду, а також узагальнень практики його застосування здійснити аналіз адміністративно-правового регулювання галузі літакобудівної промисловості в Україні, а також сформулювати відповідні пропозиції щодо вдосконалення вітчизняного законодавства та практики його застосування в досліджуваній галузі.
Мета дослідження зумовила вирішення таких завдань:
 охарактеризувати літакобудування як пріоритетну галузь економіки України;
 визначити генезис розвитку літакобудування в Україні;
 розкрити зміст державної політики щодо розвитку літакобудівної промисловості в Україні;
 проаналізувати зарубіжний досвід правового регулювання літакобудівної промисловості, виокремити основні передумови та пріоритети його запозичення для України;
 з’ясувати зміст та особливості діяльності суб’єктів регулювання літакобудівної промисловості в Україні;
 визначити зміст ліцензування на право розробки, виробництва, технічного обслуговування авіаційної техніки;
 розкрити сутність сертифікації на право розробки, виробництва, технічного обслуговування авіаційної техніки;
 виокремити особливості інституту адміністративної відповідальності за порушення норм, якими врегульовано літакобудівну промисловість в Україні;
 розробити конкретні пропозиції до національного законодавства та практичні рекомендації щодо адміністративно-правового регулювання галузі літакобудівної промисловості.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини в галузі літакобудівної промисловості України.
Предметом дослідження є адміністративно-правове регулювання літакобудівної промисловості в Україні.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми.
За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат галузі літакобудівної промисловості, зокрема, визначено сутність термінів «державна політика в галузі літакобудівної промисловості», «ліцензійна діяльність», «ліцензування в галузі літакобудівної промисловості», «сертифікація в галузі літакобудівної промисловості», «адміністративна відповідальність у галузі літакобудівної промисловості», «нормативно-правовий акт, яким урегульовано галузь літакобудівної промисловості» (підрозділи 1.3, 2.1, розділ 3); системно-структурний, структурно-функціональний методи застосовані для дослідження суб’єктів адміністративно-правового регулювання галузі літакобудівної промисловості, нормативно-правового забезпечення галузі літакобудівної промисловості, адміністративної відповідальності в галузі літакобудівної промисловості (розділ 2, підрозділ 3.3); порівняльно-правовий метод дав можливість проаналізувати зарубіжний досвід правового регулювання літакобудівної промисловості, виокремити основні передумови та пріоритети його запозичення для України (підрозділ 1.4); використання соціологічного, статистичного методів і методу документального аналізу дозволило визначити недоліки адміністративної відповідальності в зазначеній сфері, узагальнити юридичну практику, проаналізувати емпіричну базу Міністерства інфраструктури України, Державної авіаційної служби України, Державної служби статистики України. Здійснено анкетування працівників галузі літакобудівної промисловості щодо якості виробництва авіаційної техніки та перспектив його вдосконалення (250 осіб) (розділ 3), а також інтерв’ювання пересічних громадян (200 осіб) щодо можливого застосування до осіб, що порушили норми, якими врегульовано галузь літакобудівної промисловості України, заходів адміністративної відповідальності. Компаративний метод використано для вироблення пропозицій щодо вдосконалення законодавства з урахуванням зарубіжного досвіду здійснення адміністративно-правового регулювання галузі літакобудівної промисловості, зокрема: Російської Федерації, Сполучених Штатів Америки, Франції, Бразилії та Китаю (підрозділи 1.2, 3.3, розділ 2).
Комплексне використання вказаних загальнонаукових та юридично-галузевих методів забезпечило всебічне дослідження адміністративно-правового регулювання галузі літакобудівної промисловості та вирішення теоретичних і практичних завдань, що були поставлені автором.
Емпіричну базу дослідження становлять: а) статистичні дані Міністерства інфраструктури України за 2010 та 2012 рр.; б) статистичні дані Державної авіаційної служби України за 2011 р. та перше півріччя 2012 р.; в) результати анкетування 250 посадових та службових осіб, які працюють у галузі літакобудівної промисловості України; г) результати соціологічного опитування (200 осіб) щодо можливого застосування до осіб, що порушили норми, якими врегульовано галузь літакобудівної промисловості, заходів адміністративної відповідальності; д) політико-правова публіцистика, довідкові видання та статистичні матеріали.
Нормативною основою роботи є Конституція України, закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, а також відомчі нормативно-правові акти‚ що регулюють відносини в галузі літакобудівної промисловості.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших в Україні комплексних досліджень, що присвячене теоретичним та практичним проблемам адміністративно-правового регулювання літакобудівної промисловості в Україні, в результаті якого автором запропоновано теоретично та практично значущі наукові концептуальні положення, а саме:
вперше:
– наведено дефініції таких понять: «державна політика в галузі літакобудівної промисловості», «засоби адміністративно-правового регулювання галузі літакобудівної промисловості», «ліцензування галузі літакобудівної промисловості», «нормативно-правовий акт, яким урегульовано суспільні відносини в галузі літакобудівної промисловості», «сертифікація в галузі літакобудівної промисловості», «адміністративна відповідальність у галузі літакобудівної промисловості»;
– запропоновано періодизацію розвитку українського літакобудування: 1) ранній період (1909-1919 рр.); 2) постреволюційний період (1920-1930 рр.); 3) період становлення радянського літакобудування (1930-1950 рр.); 4) конструкторсько-еволюційний період (1950-1990 рр.); 5) сучасний період (з 1990 р. по теперішній час);
– сформульовано конкретні пропозиції щодо внесення змін та доповнень до нормативних актів України, а саме: до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Законів України «Про розвиток літакобудівної промисловості», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»; доведено їх необхідність;
удосконалено:
– теоретичні підходи до розуміння понять: «ліцензійна діяльність», «система суб’єктів літакобудівної промисловості», «адміністративно-правові засоби»;
– компаративні підходи щодо адміністративно-правового регулювання літакобудівної промисловості та перспективи розвитку цього правового явища в нашій державі;
– систему правових санкцій за вчинення адміністративних правопорушень у галузі літакобудівної промисловості;
дістали подальшого розвитку:
– пропозиції щодо вдосконалення системи суб’єктів адміністративно-правового регулювання галузі літакобудівної промисловості, а саме: доповнити Закон України «Про розвиток літакобудівної промисловості» розділом «Повноваження суб’єктів правового регулювання галузі літакобудівної промисловості»;
– система засобів адміністративно-правового регулювання в галузі літакобудівної промисловості;
– особливості адміністративної відповідальності за правопорушення в галузі літакобудівної промисловості.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані:
– у практичній роботі – при розробці Державним підприємством «Антонов» ліцензій та сертифікатів на право розробки, виробництва, технічного обслуговування авіаційної техніки та при розробці нормативно-правових розпоряджень з управління, організації діяльності підприємства з урахуванням норм Повітряного кодексу України, законів України «Про розвиток літакобудівної промисловості» та «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (акт впровадження ДП «Антонов» від 17.12.2012 р.);
– у нормотворчій та правозастосовній діяльності: автором запропоновані пропозиції щодо вдосконалення норм чинного законодавства в частині державної політики та адміністративної відповідальності в галузі літакобудівної промисловості (акт впровадження Державної авіаційної служби України від 06.12.2012 р.);
– у навчальному процесі – під час підготовки навчально-методичних матеріалів і викладання таких навчально-юридичних дисциплін, як «Адміністративна відповідальність», «Адміністративне право» (акт впровадження Національної академії внутрішніх справ від 01.10.2012 р.).
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження оприлюднені дисертантом у формі доповідей на 6 науково-практичних конференціях і круглих столах: «Людиноцентризм як домінанта соціокультурних вимірів людського буття» (м. Хмельницький, 2010 р.), «Теоретичні та практичні проблеми правового регулювання економіки» (м. Київ, 2011 р.), «Державне управління: стратегія і тактика формування сучасного фахівця» (м. Київ, 2012 р.), «Правові реформи в Україні» (м. Київ, 2012 р.), «Публічне адміністрування в сучасних умовах» (м. Київ, 2012 р.), «Адміністративна відповідальність: проблеми та шляхи вирішення» (м. Київ, 2012 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено в п’яти наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визначені як фахові з юридичних дисциплін, а також у шести тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять дев’ять підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 217 сторінок. Список використаних джерел налічує 190 найменувань і займає 17 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукових завдань, що полягало в комплексному та правовому аналізі адміністративно-правового регулювання галузі літакобудівної промисловості в Україні та формулюванні на цій основі відповідних теоретичних новел і практичних рекомендацій щодо вдосконалення низки положень нормативно-правових актів. Найбільш важливими є такі.
1. Літакобудівна промисловість є складовою частиною авіаційної галузі, яка включає в себе ще такі підгалузі як: вертольотобудування, двигунобудування, авіа приладобудування, авіаагрегатобудування, наука і технології, автоматичні літальні апарати.
2. Становлення та розвиток галузі літакобудування мав тернистий шлях, який можна розділити на відповідні періоди в залежності від впливу історичних подій, які мали значення розвитку досліджуваної галузі: ранній період (1909-1919 рр.); постреволюційний періодом (1920-1930 рр.); період становлення радянського літакобудування (1930-1950 рр.); конструкторсько-еволюційний період (1950-1990 рр.); сучасний період (з 1990 р. і по теперішній час).
3. Державна політика в галузі літакобудівної промисловості це стабільна, системна, організована й цілеспрямована діяльність публічної адміністрації щодо розвитку галузі літакобудування, яка містить не окремі абстрактні, а конкретні рішення щодо розв’язання відповідних економічних, виробничих, науково-технологічних, організаційних, фінансових, правових, кадрових проблем.
4. Основними елементами державної політики в галузі літакобудування є: 1. нормативно-правова забезпеченість галузі; 2. наявність адміністративно-правового статусу суб’єктів у галузі літакобудування; 3. налагодження циклового процесу в галузі літакобудування, що дає можливість отримання та реалізації готової авіаційної продукції; 4. забезпечення співробітництва;
5. діяльність щодо створення правових, економічних, соціальних та інших умов для формування та функціонування суб’єктів галузі літакобудування.
5. Принципами державної політика в галузі літакобудівної промисловості є: конституційність та законність; єдність цілей, напрямів, завдань і механізмів реалізації державної політики в галузі літакобудівної промисловості; системність та ефективність; інноваційность; взаємодія і співробітництво органів державної влади й суб’єктів економічної системи суспільства в процесі реалізації державної політики в галузі літакобудівної промисловості; всебічна підтримка та гарантування прав суб’єктів літакобудівної промисловості з боку держави; пріоритет розвитку економіки, зміцнення оборони і забезпечення безпеки України; рівноправна та взаємовигідна співпраця України в галузі розвитку літакобудування.
6. Нормативно-правовий акт у галузі літакобудівної промисловості – це офіційний письмовий документ, прийнятий суб’єктом публічної адміністрації у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин у галузі літакобудівної промисловості.
7. Система суб’єктів літакобудівної промисловості це сукупність взаємопов’язаних суб’єктів, які наділені різною компетенцією, регулюють питання різного рівня, об’єднані спільною метою та сприяють всебічному розвитку літакобудівної промисловості.
8. Засоби адміністративно-правового регулювання літакобудівної промисловості це сукупність правових інструментів (способів та прийомів), за допомогою яких держава, в особі уповноважених органів, впливає на суспільні відносини, що виникають в галузі літакобудівної промисловості з метою підвищення економічних, кваліфікаційних, організаційних, технологічних показників літакобудування та визначення нормативної відповідності підприємств та організацій галузі.
9. Ліцензійна діяльність – це діяльність уповноваженого суб’єкта публічної адміністрації, яка полягає в наданні юридично закріпленого права суб’єкту господарювання займатися визначеним видом господарської діяльності у формі відповідного дозволу.
10. Ліцензування галузі літакобудівної промисловості – це діяльність уповноваженого суб’єкта публічної адміністрації, яка полягає в наданні юридично закріпленого права суб’єкту літакобудівної промисловості займатися розробкою, виробництвом та технічним обслуговуванням авіаційної техніки у формі відповідного дозволу.
11. Сертифікація авіаційної техніки це регламентована законодавчо процедура, яка здійснюється уповноваженим суб’єктом публічної адміністрації з метою встановлення відповідності продукції вимогам якості, системи управління, технічного забезпечення документації, а також відповідність кваліфікації персоналу, який має право розробки, виробництва, технічного обслуговування авіаційної техніки.
12. Сертифікатом є документ дозвільного характеру, який видається суб’єктом публічної адміністрації з метою визначення продукції встановленим вимогам якості та відповідності.
13. Доведено, що підвидами сертифікації на право виробництва авіаційної техніки є отримання схвального листа на право виробництва авіаційної техніки та сертифіката схвалення виробництва авіаційної техніки. З’ясовано, що спільними рисами схвального листа на право виробництва авіаційної техніки та сертифіката схвалення виробництва авіаційної техніки є: 1) орган до якого подається заявка на отримання сертифіката виробництва авіаційної техніки – Державна авіаційна служба України; 2) термін дії заявки – для виробництва повітряних суден до 6 років, а на виробництво авіаційних двигунів, гвинтів та комплектувальних виробів на строк до 4 років; 3) призначення відповідальної особи, яка узгоджує всі питання з проведення робіт щодо перевірки виробництва заявника на право отримання відповідного сертифіката; 4) перевірка виробництва заявника здійснюється комісією, призначеною наказом Голови Державної авіаційної служби України; 5) оформлення за результатами перевірки комісією комплексного висновку щодо відповідності виробництва заявника; 6) заявка на отримання сертифіката розглядається на протязі 60 днів з дня її реєстрації в Державній авіаційні й службі України; 7) строк дії сертифіката або свідоцтва встановлюється Державною авіаційною службою України. В той же час розмежувати дані правові явища можна за критеріями:
1) кількості типів виробництва авіаційної техніки; 2) відповідності заявника особливим вимогам; 3) наявності необхідної документації для отримання сертифіката.
14. Адміністративна відповідальність в галузі літакобудівної промисловості – це застосування до суб’єктів літакобудівної промисловості, які вчинили адміністративне правопорушення адміністративних санкцій, котрі накладаються уповноваженими на те органами чи посадовими особами в галузі цивільної авіації на підставах і в порядку, встановлених нормами адміністративного права.
15. Специфічними ознакам адміністративної відповідальності за порушення норм, якими урегульовано літакобудівну промисловість в Україні й водночас такими, що вирізняють її від інших різновидів юридичної відповідальності є: 1. Підстави адміністративної відповідальності. 2. Суб’єкти, що несуть адміністративну відповідальність за правопорушення в галузі літакобудівної промисловості. 3. За результатами розгляду справи про правопорушення у сфері літакобудування приймається постанова. 4. Справи про правопорушення і накладати стягнення мають право керівник уповноваженого органу з питань цивільної авіації та його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи уповноваженого органу з питань цивільної авіації. 5. За вчинення адміністративного правопорушення, що посягає на відносини в сфері літакобудування з боку суб’єктів літакобудівної промисловості передбачено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. 6. Адміністративне стягнення у вигляді штрафу може бути накладено на юридичну особу суб’єкта літакобудівної діяльності протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення. 7. Адміністративна відповідальність за правопорушення, що посягають на відносини в сфері літакобудівної промисловості, характеризується як менш сувора, ніж кримінальна відповідальність, і не передбачає судимості та інших правових наслідків стосовно порушника.
16. На основі проведеного аналізу правової бази, якою врегульовано галузь літакобудівної промисловості, встановлено відповідні прогалини та колізії. З метою їх усунення запропоновано внести зміни та доповнення до:
Повітряного кодексу України доповнити Ст.*** «Здійснення виробництва та розробки авіаційної техніки організаціями, які не мають сертифіката на право виробництва та розробки авіаційної техніки, її компонентів та обладнання» та Ст. *** «Виготовлення авіаційної техніки, їх компонентів або обладнання підприємствами, організаціями, які не отримали в належному порядку ліцензію на право виробництва авіаційної техніки її компонентів або обладнання»;
законів України «Про розвиток літакобудівної промисловості» (доповнити ст. «Принципи державної політики в галузі літакобудування»; ст. «Основи фінансового розвитку галузі літакобудування»; ст. «Приватизація в галузі літакобудівної промисловості»; ст. «Авіаційні організації»; ст. «Державна підтримка розвитку літакобудівної промисловості»; ст. «Ліцензування та сертифікація на право розробки, виробництва, технічного обслуговування авіаційної техніки»; доповнити розділами «Повноваження суб’єктів правового регулювання галузі літакобудівної промисловості» та «Державна політика в сфері літакобудування»); «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (доповнити ст. 9).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
. К. Маркс, Ф. Энгельс. Соч. – Т. 13. – С. 7 – 8.
. Курс экономической теории: Учебник. – 5-е дополн. и перераб. изд. – Киров: АСА, 2002. – 832 с.
. Теоретическая экономика. Политэкономия: Учебник для вузов / Под ред. Г. П. Журавского и Н. Н. Мильчаковой. – М.: Банки и Биржи, ЮНИТИ, 1997. – 486 с.
. Курс экономики: Учебник / Под ред. Б. А. Райзберга. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 720 с.
. Резник Г. М. Криминологическая типология преступности // Криминология и уголовная политика. – М., 1985. – С. 39 – 41.
. Butowski P. Embraer prezentuje program wojskowe // Lotnictwo. – 2011. №12. – S.24.
. Печорина Н. Консолидация под крышей «Авиации Украины» // Взлет. 2007. № 5. С. 13.
. Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні : Закон України від 8 вересня 2011 року N 3715-VI // Офіційний вісник України, 2011. № 77. – Ст. 2841.
. Бронова Ю. Г. Формування господарсько-правового механізму літакобудівної діяльності в Україні / Ю. Г. Бронова // Вісник Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2011. № 2 (5). – С. 215 – 224.
. Офіційна інформація ДП «Антонов» // [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
www.antonov.com
. Савин В. С. Авиация в Украине. Очерки истории / В. С. Савин // – Х., 1995. – С. 75.
. ЦДІАК, ф. 830, оп. 1, спр. 1294, арк. 1.
. ЦДІАК, ф. 830, оп. 1, спр. 1415, арк. 3.
. Авиация и воздухоплавание в России : Сб. док. – М., 1971. – Вип. 4.
. Александров А.О., Петров Г.Ф. Крылатые пленники России / А. О. Александров, Г. Ф. Петров. – СПб., 1997.
. Дузь П. Д. История воздухоплавания и авиации в России : Период первой мировой войны (1914 – 1918 гг.) / П. Д. Дузь. – М., 1989.
. РГВИА, ф. 2008, оп. 1, д. 428, л. 1 - 2 об.; ф. 493, оп. 4, д.м9, л. 199, 241.
. Кондратьев В. Корпусные самолёты Первой мировой войны. В. 2-х ч. – М., 1997. – Ч. 1.
. РГВИА, ф. 493, оп. 11, д.42, с.1.
. РГВИА, ф. 493, оп. 4, д.9, с.121.
. Малінкін І. В., Мурашев А. І. Національний технічний університет «Київський політехнічний інститут» колиска авіації в Україні // Генеральний конструктор О.К. Антонов : Матеріали наукових читань з циклу «Видатні конструктори України». – К., 2002. – С.66.
. Januszewski S. Rodowod polskich skrzydel. – Warszawa, 1981.
. РГВИА, ф. 493, оп. 4, д. 307, л. 64.
. Татарчук В. В. Діяльність авіаційно-автомобільних майстерень КПІ в роки В Світової війни / В. В. Татарчук // мат. 5-ї Всеукр. наук. конф. «Актуальні питання історії техніки. – К., 2006.
. Татарчук В. В. Адаменко, Матиас и другие. Малоизвестные страницы истории отечественной авиапромышленности. Авиационно-автомобильные мастерские КПИ / В. В. Татарчук // Авиация и время. – 2007. №3.
. РГАЗ, ф. 2097, оп. 5, д. 151, л. 44.
. Харук А. Производственная деятельность фирмьі "Анатра" // Ави- аЦия и время. - 2008. - № 1.
. РГАЗ, ф. 2097, оп. 4, д. 1921, лл. 277-283.
. ГАРФ, ф. 8418, оп. 1, д. 31, л. 20.
. РГАЗ, ф. 8367, оп. 1, д. 1, лл. 5-12.
. Савин В.С. Авиация в Украине. Очерки истории. - X.: Основа, 1995.
. Дерновая В. История крьілатьіх "К" // Авиация общего назначения. - 2005. -№ 7.
. РГВА, ф. 29, оп. 76, д. 957, л. 115.
. ЦЦАВОВУ, ф. 184, оп. 1, спр. 6, арк. 4.
. Шавров В. Б. История конструкцій самолетов в СССР до 1938 г. - М„ 1978.
. Савин В.С. Калинин - 4 // АзроХобби. - 1994. - № 3.
. Нестеров А.Ф., Савин В.С., Совенко А.К. 75 лет Харьковскому госу¬дарственному авиационному производственному предприятию. - К., 2001.
. Симонов Н.С. Военно-промышленный комплекс СССР в 1920-1950-е годы : темпы экономического роста, структура, организация производства и управление. М., 1996.
. Савин В. Деревянная авиация профессора Немана // Крьшья Родиньї. - 1997. - № 4.
. 1941 год: В 2-х кн. Кн. 1 / Сост. Л.Е. Решин и др.; Под ред. П.Наумова. - М, 1998.
. Степаненко В.А., Петренко В.С. Киевские самолетостроители. - К., 1970. С. 130; РГАСПИ, ф. 644, оп. 1, д. 185.
. Харук А.І. Основні етапи розвитку гелікоптеробудування в Україні // Військово-науковий вісник. - Львів, 2004. - Вип. 6.
. Михеев В. Рождение "Ми" // Крьшья Родини. - 1998. - № 12.
. РГАЗ, ф. 303, оп. 1, д. 217.
. Совенко А.Ю., Заярин В.М. Истребители "Ан" // АзроХобби. - 1994. -№ 4.
. Анисенко В.Г., Заярин В.М. "Восьмерка". Первьій "летающий кит" Антонова // Авиация и время. - 1996. - № 4.
. Орлов Б. Бьіл такой самолет: К 40-летию вьіхода на авиатрассьі Ан- 10 // Гражданская авиация. - 1999. - № 7.
. Заярин В.М., Краснощеков А.Н. Указ. соч.
. Заярин В., Шиврин Н. Ан-14 на воздушной подушке // Авиация и время, 1996. № 1.
. Єрошин В.Ф. Про конструкторську діяльність О.К. Антонова // Генеральний конструктор О.К. Антонов. Матеріали наукових читань з циклу «Видатні конструктори України». К., 2002.
. Заярин В. Неприхотливьій трудяга // Авиация и время. 2002. № 2.
. Ригмант В. История создания Ту-134 и развитие семейства самолётов зтого типа // Техника воздушного флота. 1992. - № 1-3.
. Савин В. Военньїе профессии гражданского лайнера. О модификациях Ту-134 Харьковского авиазавода // Крылья Родины. 2002. № 10.
. Батуев П. Последние вариантьі на базе Ту-134УБЛ / П. Батуев // Крьілья Родиньї. 2002. № 10.
. Якубович Н.В. Транспортнне самолетьі Ан-72 и Ан-74. - М.: Моделист-конструкгор, 2006.
. Заярин В., Совенко А., Краснощеков А. «Ты, как из сказки богатырь. .."II Авиация и время. - 2000. - № 1.
. Ригмант В. Под знаками "АНТ' и "Ту". Ту-141 // Авиация и космонавтика. - 1999. - № 12.
. Алейнікова О. В. Економічна політика інноваційного розвитку держави в ринкових умовах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. економіч. наук : спец. 08.01.01 «Економічна теорія» / О. В. Алейнікова. – Дніпропетровськ, 2004. – 20 с.
. Арістова І. В. Державна інформаційна політика: організаційно-правові аспекти : монографія / І. В. Арістова ; [за заг. ред. О. М. Бандурки]. – Харків : Ун-т внутрішніх справ, 2000. – 368 с.
. Барановський Ф. В. Економічна політика держави: політологічний аспект : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політол. наук : спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / Ф. В. Барановський. – К., 1999. – 20 с.
. Кальницький Е. А. Воєнна політика держави в умовах трансформаційних процесів (соціально-філософський аналіз) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.03 «Соціальна філософія та філософія історії» / Е. А. Кальницький. – Харків, 2002. – 17 с.
. Карлова В. В. Державна політика у сфері культури: сутність та особливості реалізації в сучасних умовах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. управління : спец. 25.00.01 «Теорія та історія державного управління» / В. В. Карлова. – К., 2003. – 20 с.
. Кондратюк Т. В. Формування державної політики підтримки малого бізнесу в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. управління : спец. 25.00.05 «Галузеве управління» / Т. В. Кондратюк – К., 2002. – 20 с.
. Крупник А. С. Соціально-захисна спрямованість державної соціальної політики за умов трансформації українського суспільства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 25.00.04 «Політичні інститути та процеси» / А. С. Крупник. – Одеса, 2002. – 17 с.
. Шкумбатюк К. Л. Державна політика України у сфері громадянства в контексті європейської інтеграції : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. управління : спец. 25.00.01 «Теорія та історія державного управління» / К. Л. Шкумбатюк. – Львів, 2004. – 19 с.
. Тертичка В.В. Державна політика : аналіз і впровадження в Україні / Валерій Володимирович Тертичка // Дис. на здоб. наук. ступ. д. н. з держ. упр. зі спец. 25.00.01 теорія та історія державного управління. – Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. К., 2004. – 446 с.
. Про державну підтримку літакобудівної промисловості в Україні ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 50, ст.261
. Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки літакобудівної промисловості в Україні : Законом України від 20 січня 2010 року № 1814-VI // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: // www.zakon.rada.gov.ua
. Про затвердження переліку суб’єктів літакобудування, щодо яких запроваджуються тимчасові заходи державної підтримки : Постанова Кабінету Міністрів України від 9 червня 2010 року № 405
. Питання розвитку літакобудування в Україні обговорили члени Комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва під час виїзного засідання на Державному підприємстві «АНТОНОВ» від 22 квітня 2011 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://portal.rada.gov.ua
. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 травня 2008 року «Про стан виконання Державної комплексної програми розвитку авіаційної промисловості України на період до 2010 року та першочергові завдання розвитку вітчизняного авіабудування : указ Президента України від 27 червня 2008 року № 597/2008 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// www.zakon.rada.gov.ua.
. Про стан виконання Державної комплексної програми розвитку авіаційної промисловості України на період до 2010 року та першочергові завдання розвитку вітчизняного авіабудування : рішення Ради Національної безпеки і оборони від 30 травня 2008 року // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// www.zakon.rada.gov.ua.
. Про схвалення Стратегії розвитку вітчизняної авіаційної промисловості на період до 2020 року : затв. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2008 р. N 1656-р // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// www.zakon.rada.gov.ua.
. П’ять українських авіакомпаній замовили близько 20 пасажирських літаків «Ан» http://investycii.org
. ДАК "Антонов" хоче залучити $0,5 млрд. на розширення літакобудування в Україні http://investycii.org
. Рудой К. М. Адаптація адміністративного законодавства України у сфері охорони особистих прав громадян до норм Європейського Союзу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 / К. М. Рудой. – Харків, 2004. – 21 с.
. G.I.E. Airbus Industrie. Fundinguniverse.com.
. Никифоров О. Г. Boeing и Airbus занимают разные эшелоны, чтобы не столкнуться на рынке // О. Г. Никифоров / Компания, № 23, 19 июня 2001 года.
. Авиапром: один в небе не воин. Еженедельник 2000, 18 марта 2005 года.
. Российский авиапром согласен на брак по расчёту. РИА «Новости», 15 июля 2008 года.
. Сергатенко, Е. Россия не встанет на крыло в ближайшее время. Гудок, 24 декабря 2009 года.
. Д. С. Кива : Наши разработки идут в ногу с развитыми странами мира Аерокосмычний портал України http://www.space.com.ua
. SuperJet должен обеспечить «взлёт» российского авиапрома. SVavia, 18 ноября 2009 года.
. Мировой авиапром: в зоне высокой турбулентности (VII. Авиастроение в России). k2kapital.com, 11 января 2007 года.
. Зайко, А. Выйти из штопора. Энергия промышленного роста, № 2 (2), декабрь 2005 года.
. Ячменникова, Н. Наш ответ «Боингу». Российская газета, 24 августа 2007 года.
. Бажина, А. Российские самолёты продолжают терять позиции на мировом рынке. «Маркер» (24 августа 2010 года).
. Санько, В. Авиапром требует льгот. Независимая газета, 8 апреля 2003 года.
. РФ хочет разработать самолёт с Embraer. Reuters (16 апреля 2010 года).
. Boeing выиграл тендер «Ростехнологий» на поставку 65 самолётов. РИА «Новости» (1 июня 2010 года).
. Колобков С.П. Подарок для Boeing. «РБК Daily» (28 июля 2010 года).
. SSJ требуется дозаправка госсредствами. Коммерсантъ, № 39/В (4339), 9 марта 2010 года.
. Авиация рождается на земле. Эксперт Сибирь, № 32-33 (254), 31 августа 2009 года.
. Кабалинский, Д. Предполётный разговор. Эксперт, № 21 (562), 4 июня 2007 года.
. Ан-148. Airwar.ru.
. Украина продала на выставке Ле Бурже 10 самолетов Ан-158 на $300 млн http: economics.lb.ua/state/2011/06/21/102464_ukraina_prodala_na_vistavke_le_.html
. Антонов модернизирует Русланы (Ан-124) авиакомпании Волга-Днепр http://www.avianews.com/cis/2011/8/17_antonov_an124_ruslan_volgadnepr.htm
. Офіційна інформація дайджест авіапорт http://www.aviaport.ru/digest/2012/06/01/235500.html
. Боинг-лидер в области самолетостроения http://www.soplo.ru/section37/3284.html
. Виктор Беляев Авиационная промышленность Франции /В. Беляев// Аерокосмическое образование №3, 2009. – С. 8-14.
. Паскаль Бернар Французская авиационная промышленность – всегда летная погода publié le 19.01.2011 http://www.ambafrance-ru.org
. Персонал плюс № 38 (290) 1 7 жовтня 2008 року
. China’s Aviation Sector: Building Toward World Class Capabilities/Richard Fisher, Jr.// http://www.strategycenter.net/research/pubID.226/pub_detail.asp
. M&A Analysis and Research on Aircraft Industry of China from 2007 to 2009//http://www.acunion.net/en/ma/Aircraft.htm
. Авиационная и космическая промышленность Китая встала на путь быстрого развития /Синьхуа //http://vpk.name/news/46536_aviacionnaya_i_kosmicheskaya_promyishlennost_kitaya_vstala_na_put_byistrogo_razvitiya.html
. В Пекине создана Корпорация авиационной промышленности Китая/ http://russian.people.com.cn/31518/6667214.html
. http://russian.people.com.cn/31518/7195474.html
. M&A Analysis and Research on Aircraft Industry of China from 2007 to 2009//http://www.acunion.net/en/ma/Aircraft.htm
. Крылья красного дракона. Бизнес-авиация Китая пытается встать на крыло/ А. Назарова//Jet – М.: 2011. http://www.aviaport.ru/digest/2010/07/28/199655.html
. Jane Zhang. General Aviation in China//Silk Wings Aviation. AOPA China and Friend of China GA – Oshkosh: Silk Wings Aviation, 2010. Presentation, 11 p.
. Офіційна інформація з російського джерела http://warcyb.org.ru/news/kitaj_kak_konkurent_rossii_v_ehksporte_oruzhija/2010-10-06-154
. Бизнес авиация Китая. Аналитики нашли дополнение к рынку авиации общего назначения/http://www.vipavia.ru/news?id=155
. Yan Zhonghua. China's general aviation sector takes off. // Xinhua, 28.05.2006. http://news.xinhuanet.com/english/2006-05/28/content_4612527.htm
. China Granted Approval to Both Beech Baron G58 and Regal G36/http://www.chinacivilaviation.com/Article.asp?ID=1126
. http://www.bydanjohnson.com/index.cfm?b=1&m=5&i=35
. Административное право Украины : [учебник] / [С. В. Кивалов, В. Б. Аверьянов, Е. В. Додин та ін.] ; под общ. ред. д-ра юрид. наук, акад., засл. юриста Украины С. В. Кивалова. – Харьков : Одиссей, 2005. – 880 с.
. Лищук В. В. Основы права / Московская финансово-промышленная академия / Лищук В. В., Рузакова О. А., Рукавишников С. М. − М., 2004. – 370 с.
. Тихомиров Ю. А. Юридическая коллизия / Тихомиров Ю. А. − М. : Независимое издательство “Манускрипт”, 1994. − 230 с.
. Податковий кодекс України : Закон України від // Відомості Верховної Ради України, 2011. № 13-14, № 15-16, № 17. Ст.112.
. Про оподаткування земель суб’єктів літакобудування : лист Державної податкової адміністрації України від 29 квітня 2011 року № 12295/7/15-0717з [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// www.zakon.rada.gov.ua.
. Митний кодекс України : Закон України від 13 березня 2012 року № 4495-VI // Голос України, 2012. № 73-74.
. Про здійснення державних закупівель : Закон України від // Відомості Верховної Ради України, 2010. № 33. Ст.471.
. Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті : Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР // Відомості Верховної Ради України, 1994 р. № 40. – Ст. 364.
. Про засади внутрішньої і зовнішньої політики 1 липня 2010 року № 2411-VI // Відомості Верховної Ради України, 2010. № 40. Ст.527.
. Про основи національної безпеки України : Закон України від 19 червня 2003 року № 964-IV // Відомості Верховної Ради України, 2003. № 39. Ст.351.
. Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні : Закон України 8 вересня 2011 року № 3715-VI // Відомості Верховної Ради України, 2012. № 19-20. Ст.166.
. Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України : Закон України від 23 березня 2000 року № 1602-IIIВідомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, N 25, ст.195
. Про Концепцію державної промислової політики : Указ Президента України від 12 лютого 2003 року № 102/2003 // Офіційний вісник України, 2003. № 7. – Ст. 278.
. Про невідкладні заходи з розвитку авіабудівної галузі : Указ Президента України від 27.05.2005 № 850/2005 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// www.zakon.rada.gov.ua.
. Про затвердження переліку суб’єктів літакобудування, щодо яких запроваджуються тимчасові заходи державної підтримки : затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 2010 року № 405 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// www.zakon.rada.gov.ua.
. Питання ввезення на митну територію України товарів суб’єктами літакобудування : постанова Кабінету Міністрів України від 21 липня 2010 року № 680 // Офіційний вісник України, 2010. № 57. – Ст. 1969.
. Про затвердження Програми діяльності Кабінету Міністрів України : постанова Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2008 року № 1107 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// www.zakon.rada.gov.ua.
. Про затвердження Концепції перебудови системи державних субсидій, що надаються галузям національної економіки : розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 року №182-р // Офіційний вісник України, 2003. № 14. – Ст. 634.
. Угода про субсидії і компенсаційні заходи // Офіційний вісник України, 2010. № 84. – Ст. 2989.
. Про затвердження Порядку конкурсного відбору інноваційних та інвестиційних проектів, спрямованих на створення та впровадження у виробництво сучасної техніки у сфері літакобудування та космічної галузі : Наказ Міністерства промислової політики від 15 березня 2007 року № 103 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http:// www.zakon.rada.gov.ua.
. Большая Советская Энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. – М.: Сов. энциклопедия, 1969 – . – Т. 23 : Сафлор – Соан. – 1976. – 638 с.
. Нижник Н. Р. Системний підхід в організації державного управління / Н. Р. Нижник, О. А. Машков. – К. : УАДУ, 1998. – 160 с.
. Філіппов А. В. Державний контроль та нагляд за безпекою цивільної авіації в Україні: правові питання / А. В. Філіппов // Малий і середній бізнес (Право, держава, економіка). – 2008. – № 1-2. – С. 119–124.
. Юридичний словник–довідник : / за ред. Ю. С. Шемшученка. – К.: Феміна, 1996. – 696 с.
. Конституція України : Прийнята Верховною Радою України 28 черв. 1996 року із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 8 груд. 2004 р. № 2222-IV. – К. : Атіка, 2006. – 62 с.
. Положення про Міністерство інфраструктури України від 12 травня 2011 року : затв. Указом Президента України 12 травня 2011 року № 581/2011
. Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України від 31 травня 2011 року : затв. Указом Президента України від 31 травня 2011 року № 634/2011
. Положення про міністерство освіти і науки, молоді та спорту України від 08 квітня 2011 року : затв. Указом Президента України від 08 квітня 2011 року № 410/2011
. Про Положення про Міністерство фінансів України : затв. Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 446/2011
. Положення про Державну авіаційну службу України : затв. Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №398/2011
. Про Положення про Державну митну службу України : затв. Указом Президента України від 12 травня 2011 року № 582/2011
. Про Положення про Державну податкову службу України : затв. Указом Президента Украъни від 12 травня 2011 року № 584/2011
. Про Положення про Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном : Указ Президента України 13 квітня 2011 року № 451/2011 // Офіційний вісник Президента України, 2011 р. № 11. – Ст. 614.
. Положення про Державну службу інтелектуальної власності України від 8 квітня 2011 року : затв. Указом Президента України від 8 квітня 2011 року №436/2011
. Положення про Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації від 08 квітня 2011 року : затв. Указом Президента України від 8 квітня 2011 року №437
. Про місцеві державі адміністрації : Закон України від
. Державне підприємство «Антонов» сьогодні : http://www.antonov.com/about/today/index.xml
. Бахрах Д. Н. Административное право России / Бахрах Д. Н. – М. : ИНФРА−М−НОРМА, 2000. 526 с.
. Про ліцензування певних видів господарської діяльності : Закон України від 1 черв. 2000 р. № 1775-ІІІ // Офіційний вісник України. – 2000. № 27. – Ст. 1109.
. Пастух І. Д. Організаційно-правові засади ліцензування господарської діяльності в Україні : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Пастух Ігор Дмитрович – К., 2004. – 181 с.
. Ионова Ж. А. Правовые проблемы легитимации предпринимательства / Ж. А. Ионова // Государство и право. – 1997.– № 5. – С. 46–50.
. Обидин В. С. Осуществление органами внутренних дел лицензионно-разрешительной системы и использование ее возможностей в борьбе с организованной преступностью : дис. ... канд. юрид. наук / Обидин Владимир Сергеевич М., 1996. 168 с.
. Энциклопедический юридический словарь / под ред. О. Г. Румянцева, В. Н. Додонова. – М. : ИНФРА, 1997.– 384 с.
. Тихомиров Ю. А. Курс административного права и процесса / Тихомиров Ю. А. − М. : Юрид. книга, 1998. – 798 с.
. Про підтвердження відповідності : Закон України від 17 травня 2001 року / Відомості Верховної Ради України, 2001. № 32. Ст. 169.
. Про сертифікацію авіаційної техніки та її компонентів : затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 1997 року № 1095 / Офіційний вісник України від 24 жовтня 1997 року. № 41. – С. 39.
. Повітряний кодекс України від 19 травня 2011 року № 3393-VI / Відомості Верховної Ради України, 2011. № 48-49. Ст.536.
. Про затвердження Правил сертифікації організацій з технічного обслуговування авіаційної техніки : затв. Наказом Міністерства інфраструктури України від 29 травня 1998 року №205 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http:// www.zakon.rada.gov.ua.
. Про затвердження Правил схвалення організацій з технічного обслуговування (Part-145) та затвердження Змін до Правил сертифікації організацій з технічного обслуговування авіаційної техніки : затв. Наказом Міністерства інфраструктури України від 20 квітня 2010 року № 209 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http:// www.zakon.rada.gov.ua.
. Авіаційні правила України Ч. 21 Процедурисертифікації авіаційної техніки Розділ JС «Правила сетрифікації розробників малих повітряних суден цивільної авіації» // [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http:// www.zakon.rada.gov.ua.
. Про внесення доповнень до Правил сертифікації типу авіаційної техніки: Наказ Міністерства транспорту України від 14 червня 2004 року №786/9385 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http:// www.zakon.rada.gov.ua.
. Про затвердження Правил сертифікації виробництва авіаційної техніки (розділи F, G частини 21 Авіаційних правил України «Процедури сертифікації авіаційної техніки») : затв. Наказом Міністерства транспорту України від 14.12.2000 № 703 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http:// www.zakon.rada.gov.ua.
. Про затвердження Правил сертифікації виробництва авіаційної техніки (розділи F, G частини 21 Авіаційних правил України «Процедури сертифікації авіаційної техніки») : затв. Наказом Міністерства транспорту України № 703 від 14 грудня 2000 року // [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http:// www.zakon.rada.gov.ua.
. Адміністративна відповідальність в Україні: навч. посібник / [Комзюк А.Т., Гуменюк В.А., Синьов О.В. та інші]; за заг. ред. А.Т.Комзюка. – [2-е вид., виправл. і доп.]. – Х. : Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2001.– 112 с.
. Студеникина М.С. Соотношение административного правонарушения и административной ответственности // Советское государство и право. – 1968. – № 10. – С. 27.
. Попов Л. Л. Управление. Гражданин. Ответственность / Л. Л. Попов, А. П. Шергин. – Л. : Наука, 1975. – 126 с.
. Якуба О. М. Административная ответственность / Якуба О. М. – М. : Юридическая литература, 1972. – 152 с.
. Колпаков В. К. Адміністративне право України: підручник / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
. Курс адміністративного права України : підручник / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко, І.Д. Пастух, В.Д. Сущенко [та ін.] / за ред. В.В. Коваленка. – К.: Юрінком Інтер, 2012. – 808 с. Бібліографія в кінці тем.
. Адміністративна відповідальність в Україні: навч. посібник / [за заг. ред. А.Т. Комзюка]. – [2-е вид., виправл. і доп.]. – Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2001.
. Бахрах Д. Н. Административное право : [Учебник для вузов] / Д. Н. Бахрах. – М. : Издательство БЕК, 1997. – 368 с.
. Повітряний кодекс України : Закон України від 19 травня 2011 року № 3393-VI // Відомості Верховної Ради України, 2011. №48-49. Ст.536.
. Кодекс про адміністративні правопорушення: за станом на 18 вересня 2011 року / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 1984. – Дод. до № 51.– Ст. 1122.
. Пастушенко Е. Н. Цели и функции административной ответственности / Е. Н. Пастушенко // Правоведение. – 1987. – № 3. – С. 36 – 41.
. Про виконавче провадження : Закон України від 22 квітня 1999 року // Відомості Верховної Ради України, 1999. № 24. Ст.207.
. Остапенко О. І. Адміністративна деліктологія: соціально-правовий феномен і проблеми розвитку / Остапенко О. І. – Львів : Львівський інститут внутрішніх справ при Українській академії внутрішніх справ, 1995. – 240 с.
. Гладун З. С. Адміністративне право України : [навч. посіб.] / Гладун З. С. – Тернопіль : Карт-бланш, 2004. – 579 с.
. Колпаков В. К. Адміністративна відповідальність (адміністративно-деліктне право) : [навч. посіб.] / Колпаков В. К. – К. : Юрінком Інтер,
2008. – 256 с.
. Комментарий к статьям Уголовного кодекса Российской Федерации по преступлениям, отнесенными к подследственности налоговой полиции / под ред. А. А. Маркова. – СПб. : ЛЕК СТАР, 2000. – 800 с.
. Беницкий А. С. Особенности интеллектуального и волевого момента прямого умысла при легализации денежных средств или иного имущества, приобретенных за¬ве¬домо незаконным путем / А. С. Беницкий // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – 2001. – № 1 (4). – С. 197–204.
. Осмаев И. Б. Международные и на¬циональные правовые средс¬тва бо¬рьбы с отмыванием преступных доходов / Осмаев И. Б. – М. : Рос. ун-т Дру¬жбы наро¬дов, 1999. – 296 с.
. О лицензировании определенных видов хозяйственной деятельности : Закон Украины от 1 июня 2000 г. № 1775 // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 299.
. Савченко А. Відмивання грошей: кримінально-правові і порівняльні аспекти / А. Савченко // Право України. – 1997. – № 5. – С. 38–42.
. Реннеберг И. Объективная сторона преступления / Реннеберг И. – М. : Госюриздат, 1957. – 88 с.
. Кучер Ю. А. Правовые формы определения ответственности за преступную деятельность : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Кучер Ю. А. – М., 1996. – 207 c.