Адміністративне провадження про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

УДК 35.077.7

ПОЄДИНОК ЯРОСЛАВА АНАТОЛІЇВНА

Адміністративне провадження про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту

12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
Стрельченко Оксана Григорівна,
кандидат юридичних наук

Київ – 2013

ПЛАН

Вступ…………………………………………………………………………… 4
Розділ І Теоретико-правові засади провадження про визнання іноземного громадянина та особу без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту……………………………...… 13
1.1. Біженці та особи, які потребують додаткового або тимчасового захисту як сторона правовідносин провадження про визнання іноземного громадянина та особу без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту………………………………………………………………… 13
1.2. Місце та структура провадження про визнання іноземного громадянина та особу без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту в структурі адміністративного процесу……………………………………………………………………………….. 36
1.3. Мета, завдання та принципи провадження про визнання іноземного громадянина та особу без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту……………………………………………… 56
Висновок до розділу І……………………………………………………….... 70
Розділ ІІ Основні категорії провадження про визнання іноземного громадянина та особу без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту…………………………………………… 75
2.1. Суб’єкти провадження про визнання іноземного громадянина та особу без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту……………………………………………………………………………….. 75
2.2. Строки провадження про визнання іноземного громадянина та особу без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту………………………………………………………………………………. 106
2.3. Докази в провадженні про визнання іноземного громадянина та особу без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту………………………………………………………………………………. 118
Висновок до розділу ІІ……………………………………………………… 133
Розділ ІІІ Стадії провадження про визнання іноземного громадянина та особу без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту……………………………………………………………… 136
3.1. Порушення провадження про визнання іноземного громадянина та особу без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту………………………………………………………….....….. 136
3.2. Розгляд та прийняття рішення по справі про визнання іноземного громадянина та особу без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту…………………………………………..… 147
3.3. Оскарження та опротестування рішення відмову у визнанні іноземного громадянина та особу без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту…………………………………………..… 158
3.4. Виконання рішення про визнання іноземного громадянина та особу без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту………………………………………………………………………...…….. 170
Висновок до розділу ІІІ……………..…………………………………...…... 178
ВИСНОВКИ………………………………………………………………...... 180
ДОДАТКИ ………………………………………………………………...…. 188
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………….. 203

ВСТУП
Актуальність теми. Захист біженців є одним із найбільш гострих питань, що здавна супроводжують людство. У широкому розумінні біженцем стає будь-яка особа, котра намагається врятуватися від обставин, що загрожують її життю, і тому вимушено залишає місце свого звичного або постійного проживання. Майже протягом всієї історії увага до цих людей залишалася у сфері моралі, а держави не мали юридичних зобов’язань щодо їх захисту. Однак з часом для захисту біженців почали застосовуватися правові норми. Це стало можливим завдяки зростанню в масовій свідомості поваги до прав людини. Центром правового вирішення проблем біженців спочатку стала Ліга Націй, а згодом – Організація Об’єднаних Націй. В їх рамках було укладено низку найважливіших міжнародних договорів про статус біженців. Найбільш значущим міжнародно-правовим документом у сфері захисту прав біженців є Конвенція про статус біженців 1951 р. та Протокол до неї 1967 р., яким скасовано обмеження дії Конвенції у часі. У 2002 р. Україна приєдналася до них без будь-яких застережень та почала формувати національне законодавство в зазначеній сфері відповідно до міжнародних стандартів. Показовим у цьому напряму є урегульований правовими нормами процес визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем або особою, що потребує додаткового або тимчасового захисту, як один з основних інститутів, яким гарантується дотримання прав і свобод людини, а також ефективний захист цих прав і свобод у випадках їх порушення. Так, за даними Державної міграційної служби України, тільки в 2012 році до вказаного органу звернулося: з проханням надати їм статус біженця – 2135 осіб, з них було задоволено 456; за додатковим захистом – 780 осіб, з них було задоволено 156; за тимчасовим захистом – 145 осіб, з них було задоволено 34.
Разом із тим процесуальні особливості визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, мають чисельні прогалини та колізії, які не усунені в нещодавно прийнятому Законі України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту». Водночас хронічне недофінансування з боку держави та місцевого самоврядування задекларованих програм, спрямованих на захист біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, зумовлює постійне перенесення виконання запланованих заходів; низьким є рівень ідеологічної роботи державних органів та громадських організацій серед населення з формування у людей гуманного ставлення до біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.
Одним із шляхів вирішення означених проблем є наукові пропозиції з удосконалення процедури визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту.
Питання дослідження правового статусу біженців у різні часи були об’єктами досліджень широкого кола вчених: С. Бритченка, Ю. Бузницького, І. Гарної, О. Кузьменко, О. Малиновської, Т. Мінки, А. Мозоля, С. Мосьондза, В. Олефіра, В. Палька, І. Прибіткової, Ю. Римаренка, Н. Тиндик, С. Чеховича та ін. При розгляді сутності провадження про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, було використано праці видатних учених у галузі права України та Російської Федерації, зокрема: В. Авер’янова, С. Алексєєва, Д. Бахраха, І. Беленчука, Ю. Битяка, О. Галагана, В. Гаращука, Е. Демського, О. Зими, Л. Коваля, Т. Коломоєць, В. Колпакова, А. Комзюка, О. Кузьменко, Д. Лук’янця, Р. Мельника, О. Миколенка, С. Тихомирова, В. Шкарупи та ін.
Комплексного дослідження змісту, структури та особливостей адміністративного провадження про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, у вітчизняній науці не проводилося, а окремі статті, монографії мають загальний описовий характер.
У зв’язку з цим, безумовно, існує потреба в поглибленому науковому дослідженні питань, що стосуються адміністративного провадження про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до указів Президента України, якими затверджена Концепція державної міграційної політики від 30 травня 2011 р. № 622/2011 та Національна програма інтеграції осіб, яким надано притулок в Україні, на період до 2020 р. від 22 квітня 2011 р. № 494/2011, розпоряджень Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану заходів з реалізації Концепції державної міграційної політики» від 12 жовтня 2011 р. № 1058-р., «Про затвердження Плану заходів щодо інтеграції мігрантів в українське суспільство на 2011-2015 роки» від 15 червня 2011 р. № 653-р, Наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 рр.» від 29 липня 2010 р. № 347, плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ на 2012 р.
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі досягнень науки адміністративного права та норм чинного законодавства України, вітчизняного та зарубіжного досвіду, а також узагальнень практики його застосування здійснити аналіз адміністративного провадження про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, а також сформулювати відповідні пропозиції щодо вдосконалення вітчизняного законодавства та практики його застосування в зазначеній сфері.
Мета дослідження зумовила вирішення таких задач:
- визначити місце адміністративного провадження про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, в структурі адміністративного процесу;
- розкрити структуру адміністративного провадження про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту;
- з’ясувати мету, завдання та принципи адміністративного провадження про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту;
- розкрити зміст правового статусу суб’єктів адміністративного провадження про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту;
- виокремити та охарактеризувати строки адміністративного провадження про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту;
- з’ясувати сутність доказів в адміністративному провадженні про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту;
- розглянути особливості стадій адміністративного провадження про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту;
- розробити конкретні пропозиції до національного законодавства та практичні рекомендації щодо адміністративного провадження про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають з приводу отримання правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.
Предметом дослідження є адміністративне провадження про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми.
За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат публічного адміністрування, зокрема, визначено сутність термінів «особа, яка потребує тимчасового захисту», «провадження про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту» та ін. (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3). При дослідженні місця адміністративного провадження про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, в системі адміністративного процесу застосовувався діалектичний метод (підрозділ 1.1). Системно-структурний, структурно-функціональний методи використані для дослідження стадій, а також строків та доказів адміністративного провадження про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3). Порівняльно-правовий метод дав можливість дослідити нормативно-правове регулювання адміністративного провадження про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту (розділ 3). За допомогою соціологічного, статистичного методів і методу документального аналізу визначено недоліки процесуальної регламентації даного провадження, узагальнено юридичну практику, проаналізовано емпіричну базу Державної міграційної служби України, МВС України, Державної прикордонної служби України. Здійснено анкетування іноземних громадян та осіб без громадянства, що перебували у пункті тимчасового розміщення біженців у м. Мукачеве (380 осіб) (підрозділ 3.1). Компаративний метод використано для вироблення пропозицій стосовно вдосконалення законодавства, яким урегульовано порядок визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту (підрозділи 3.1, 3.2, 3.3, 3.4).
Комплексне використання вказаних загальнонаукових та юридично-галузевих методів забезпечило дослідження особливостей адміністративного провадження про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, та вирішення теоретичних і практичних завдань, що були поставлені автором.
Емпіричну базу дослідження становлять: а) статистичні дані Державної міграційної служби України, МВС України, Державної прикордонної служби України за 2010-2012 рр.; б) результати інтерв’ювання 350 посадових та службових осіб, які працюють у спеціальних органах міграційної сфери; в) результати анкетування іноземних громадян та осіб без громадянства, що перебували у пункті тимчасового розміщення біженців у м. Мукачеве (380 осіб).
Нормативною основою роботи є Конституція України, закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, а також відомчі нормативно-правові акти‚ що регулюють міграційну сферу.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших в Україні комплексним дослідженням, що присвячене теоретичним та практичним проблемам процедури визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, в результаті якого автором запропоновано теоретично та практично значущі наукові концептуальні положення, а саме:
вперше:
- проаналізовано поняття «адміністративне провадження про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту», під яким розуміється нормативно урегульована послідовна діяльність спеціального уповноваженого органу з питань міграції з визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту;
- виокремлено ознаки та стадії адміністративного провадження про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту;
- доведено, що метою провадження про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, є вирішення питання про захист особи, яка його потребує, шляхом визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового чи тимчасового захисту, а завданнями зазначеного провадження є ґрунтовна, в межах закону, перевірка наведених підстав, що спонукають до пошуку захисту в інших країнах, при підтверджені яких особі видається паспортний документ встановленого зразка, що посвідчує особу його власника та підтверджує факт визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту в Україні, і є дійсним для реалізації прав та виконання обов'язків, передбачених законами України;
- розроблено проект інструкції «Про проведення співбесіди з особою, яка звертається за визнанням її біженцем або особою, що потребує додаткового та тимчасового захисту»;
удосконалено:
- наукові положення щодо системи правових принципів провадження про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту;
- поняття «обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідування», «соціальна група», «принципи провадження про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту», «особа, яка потребує додаткового захисту», «особа, яка потребує тимчасового захисту», «суб’єкти провадження про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту»;
набули подальшого розвитку:
- рекомендації щодо вдосконалення системи центральних органів виконавчої влади, відповідно доведено, що Управління міліції міграційного контролю повинно бути створено в системі Міністерства внутрішніх справ України та виконувати функції правоохоронного органу, а також співпрацювати з Держаною міграційною службою України в спосіб горизонтальних відносин;
- особливості отримання статусу біженця чи особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, дітьми без супроводу дорослих;
- пропозиції щодо вдосконалення процедури оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єктів владних повноважень сфери міграції;
- сформульовано та доведено необхідність конкретних пропозицій щодо внесення змін та доповнень до нормативних актів України, а саме: до Законів України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про посвідчення біженця».
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані:
- у практичній діяльності департаменту правового забезпечення Міністерства соціальної політики України (акт впровадження департаменту правового забезпечення Міністерства соціальної політики України від 03.12.2012 р., акт впровадження Вищого адміністративного суду України від 14.12.2012 р.);
- у навчальному процесі – під час підготовки навчально-методичних матеріалів і викладання таких навчально-юридичних дисциплін, як «Адміністративне право», «Адміністративна відповідальність» (акт впровадження Національної академії внутрішніх справ від 01.10.2012 р.).
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження оприлюднені дисертантом у формі доповідей на шести науково-практичних конференціях і круглих столах: «Людиноцентризм як домінанта соціокультурних вимірів людського буття» (м. Київ, 2010 р.), «Теоретичні та практичні проблеми правового регулювання економіки» (м. Київ, 2011 р.), «Проблеми та стан дотримання захисту прав людини в Україні» (м. Київ, 2012 р.), «Державне управління: стратегія і тактика формування сучасного фахівця» (м. Київ, 2012 р.), «Публічне адміністрування в сучасних умовах» (м. Київ, 2012 р.), «Правові реформи в Україні: реалії сьогодення» (м. Київ, 2012 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено в 5 наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визначені як фахові з юридичних дисциплін, а також у 6 тезах доповідей на науково-практичних конференціях і круглих столах.
Структура та обсяг дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять десять підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 222 сторінки. Список використаних джерел налічує 209 найменувань і займає 19 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

В дисертації, виконаній на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення низки наукових праць у різних галузях знань, запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні сутності та особливостей адміністративного провадження про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту. Дисертантом сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання. Основні з них такі.
1. Обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідування – це засновані на аргументованих доводах переживання небезпеки, які з’являються у результаті прогнозування, зіставлення, узагальнення ступеню ризику, що приводить до загрози життю.
2. Соціальна група – це стала спільність людей, які мають сукупні природні та соціальні ознаки, внутрішню організацію, об'єднані спільними інтересами, цінностями, нормами, традиціями.
3. Особа, яка потребує додаткового захисту – це іноземець або ОБГ, що потребує спеціального захисту, оскільки змушений знаходитися в Україні внаслідок загрози його життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо нього смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського поводження чи покарання, або дій, що принижують людську гідність, який не застосовував насильства, загроз та сили до інших людей задля власного спасіння або спасіння своїх близьких.
4. Особи, які потребують тимчасового захисту – це іноземці та особи без громадянства, які масово вимушені шукати захисту в Україні внаслідок зовнішньої агресії, іноземної окупації, громадянської війни, зіткнень на етнічній основі, природних чи техногенних катастроф або інших подій, що порушують громадський порядок та громадську безпеку у певній частині бо на всій території країни походження.
5. Адміністративне провадження про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту – це нормативно урегульована послідовна діяльність спеціального уповноваженого органу з питань міграції по визнанню іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту.
6. Ознаками адміністративного провадження про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту є: 1) ним охоплюються дії, які не викликані необхідністю застосування примусових заходів; 2) у порядку здійснення цих дій вирішуються індивідуальні адміністративні справи безконфліктного характеру про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту; 3) характеризується системою процедур щодо надання адміністративної послуги Держаною міграційною службою України по визнанню іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту; 4) в адміністративних процедурах знаходить своє відображення порядок реалізації різних сторін власне правовиконавчих завдань, функцій і повноважень суб'єктів публічної адміністрації, не пов’язаних із застосуванням правоохоронних заходів; 5) діяльність по визнанню іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту має організаційно-правовий характер, а тому правила їх здійснення обґрунтовано характеризуються як організаційно-процедурні.
7. Адміністративне провадження про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту складається з наступних стадій та етапів: І. відкриття справи: 1) попередній розгляд звернення іноземного громадянина та особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту: а. реєстрація заявника та поверхова перевірка підстав про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту; б. внесення відомостей до централізованої інформаційної системи; в. відмова в прийнятті заяви про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту(факультативна дія); 2) оформлення особової справи для вирішення питання про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту: а. оформлення документів (заява, додаткові документи та довідки) для визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту; б. проведення дактилоскопії особи; в. реєстрація особової справи для визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту. ІІ. Попередній розгляд справи та прийняття рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, яка складається з наступних етапів: 1) аналіз наявних підстав для прийняття рішення по справі: а. проведення співбесіди з заявником, який потребує захисту: а. підготовка письмового висновку про результати проведеної співбесіди; прийняття рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту; б. підписання наказу про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту. ІІІ. Оскарження та опротестування прийнятого рішення: 1) подання скарги до вищестоящого органу на дії, бездіяльність спеціально уповноваженого органу с питань міграції (факультативна); 2) подання позову до адміністративного суду України щодо оскарження прийнятого рішення; 3) подовження довідки про звернення за захистом в Україні на строк оскарження рішення. ІV Виконання рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту: 1)оформлення посвідчення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту; 2) видача посвідчення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту.
8. Метою провадження про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту є вирішення питання про захист особи, яка його потребує, шляхом визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового чи тимчасового захисту.
9. Завданням провадження про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту є ґрунтовна, в межах закону, перевірка наведених підстав, що спонукають до пошуку захисту в інших країнах при підтверджені яких особі видається паспортний документ встановленого зразка, що освідчує особу його власника та підтверджує факт визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту в Україні і є дійсним для реалізації прав та виконання обов'язків передбачених законами України.
10. Принципи провадження про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту це найважливіші правові положення, що визначають природу, демократичні засади й систему адміністративно-процесуальної діяльності щодо встановлення та видачі документа, що підтверджує статус біженця або особи, яка потребують додаткового або тимчасового захисту, виступають підґрунтям для практичного їх застосування та допомагають в регулюванні суспільних відносин в даній сфері.
11. Суб’єктами провадження про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту є особи, які, відповідно до нормативно-правових приписів, наділені правами та обов’язками в системі визнання громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту.
Відповідно суб’єктами владних повноважень у провадженні про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту є особи, які, відповідно до нормативно-правових приписів, наділені правами та обов’язками щодо послідовного вирішення індивідуальної справи, в межах встановленої компетенції, про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту.
12. Доведено, що Управління міліції міграційного контролю повинно бути запроваджено в структурі Міністерства внутрішніх справ України, та виконувати функції передбачені нормативно-правовими актами як правоохоронного органу. Та співпрацювати з Держаною міграційною службою в спосіб горизонтальних відносин.
13. Докази адміністративного провадження про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем, або особою, що потребує додаткового та тимчасового захисту – це відомості про події, надані Державній міграційній службі України, на підтвердження вимог щодо надання притулку, особами, які беруть участь у справі, для всебічного й повного дослідження обставин адміністративної справи та винесення законного і справедливого рішення.
14. Доказування у проваджені про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем, або особою, що потребує додаткового та тимчасового захисту – це заснована на законі і регламентована адміністративно-процесуальними нормами діяльність посадових та службових осіб Державної міграційної служби України, спрямована на своєчасне, повне і об’єктивне з’ясування обставин справи про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем, або особою, що потребує додаткового та тимчасового захисту.
15. Строками провадження про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем, або особою, що потребує додаткового та тимчасового захисту є передбачені нормативно-правовими актами відрізки часу, протягом яких повинно буди здійснено провадження по визнанню (не визнанню) іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем, або особою, що потребує додаткового та тимчасового захисту.
15. Аналіз нормативно-правової бази, якою урегульовано порядок визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем, або особою, що потребує додаткового та тимчасового захисту дав можливість стверджувати про необхідність прийняття інструкції «Про проведення співбесіди з особою, яка звертається за визнанням її біженцем або особою, що потребує додаткового та тимчасового захисту», в якій необхідно визначити алгоритм дій уповноваженої посадової особи по перевірці даних, які сприяють позитивному рішенню про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем, або особою, що потребує додаткового та тимчасового захисту (Даний проект розроблено дисертантом та запропоновано у додатках до дисертації).
16. Вивчення особливостей отримання статусу біженця чи особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту дітьми без супроводу дорослих привело до пропозицій наступного характеру: по-перше, сьогодні виникла негайна потрібність щодо прийняття нормативно-правового акту «Про порядок роботи органів виконавчої влади по роботі із дітьми, розученими із родиною, які не є громадянами України, та які бажають звернутися за статусом біженця чи додаткової форми захисту в Україні», у якому рекомендується закріпити процедуру надання послуг законного представника, психолога та педагога їх повноважень, а також процедуру проведення співбесіди с дитиною без супроводу, яка звернулася за визнанням її біженцем або особою, що потребує додаткового або тимчасового захисту; по-друге, передбачити можливість розширення штату міграційної служби за рахунок співробітника із відповідними навичками, відповідального за проведення співбесіди із дітьми; по-третє, передбачити створення мобільних груп швидкого реагування, до складу якої входив би психолог, при службах у справах дітей з метою надання екстреної допомоги неповнолітнім, виявленим у місці затримання; по-четверте, в нормативно-правових актах, якими урегульовано провадження про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем, або особою, що потребує додаткового та тимчасового захисту передбачити та регламентувати: напрямок та обсяг діяльності психолога та педагога, порядок та тарифікація оплати за надання відповідних послуг зазначеними суб’єктами, особливості їх відповідальності.
17. Дослідження нормативно-правових актів, якими урегульовано засади провадження про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту дало можливість внести пропозиції по їх удосконаленню. А саме:
Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»:
доповнити статтею: «інформація про країну походження – інформаційні звіти про становище в країнах походження біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, підготовлені Державною міграційною службою України, Міністерством закордонних справ України, Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців, національними та міжнародними організаціями, що спеціалізуються на зборі та виданні такої інформації (звітів)»;
ст. 9 п. 3 уточнити наступними словами: «співбесіда з дитиною, розлученою із сім'єю, проводиться в присутності її законного представника, який подав від імені дитини заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також психолога або педагога за необхідністю»;
ст. 9 п. 5 уточнити наступними совами: «відмова дитини від проходження обстеження віку не може бути причиною для відмови у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту»;
доповнити статтею: «жінки іноземного походження або особи без громадянства, які звертаються за визнанням їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту користуються тими ж правами, що і чоловіки. У разі необхідності жінки-біженці, які постраждали від насилля можуть користуватися послугами психологів, профільного напрямку».
доповнити статтею: «участь перекладача, психолога та педагога у проваджені про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем, або особою, що потребує додаткового та тимчасового захисту»;
доповнити статтею: «участь свідка в провадженні про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем, або особою, що потребує додаткового та тимчасового захисту».
Постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про посвідчення біженця» доповнити:
нормою «діти без супроводу, що мають рішення про визнання їх біженцем отримують документ – дитини, що посвідчує особу його власника та посвідчує факт визнання його біженцем в Україні». Ідентичні зміни повинні бути здійснено і у Положенні про посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту;
п. 7 словами «біженець (особа, яка потребує додаткового захисту) має з'явитись до органу міграційної служби особисто. У разі не можливості з’явитися до даного органу особисто її представник з відповідним дорученням, яке повинно бути нотаріально завірене». Однотипні зміни необхідно внести до Положень про посвідчення особи, якій надано додатковий (тимчасовий) захист.

. Клинова Е.В. Правовое положение беженцев в странах Европейского Союза (Статус беженца, право на убежище). – М.: РАН. ИНИОН. – 2000. – 103с.
. Офіційний сайт Державної міграційної служби України //[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dmsu.gov.ua
. Малиновська О. Україна, Європа, міграція : міграції населення України в умовах розширення ЄС / О. Малиновська. – К. : Бланк-Прес, 2004. – 171 с
. Спільна політика міграції і надання притулку в ЄС // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.migration4media.net/uk/node/37.
. Товт М. І. Нелегальна міграція та біженці як субрегіональна проблема та шляхи її подолання // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ji-magazine.lviv.ua/conf-march03/tovt.htm
. В Ужгороді представлено перше в Україні дослідження умов життя біженців // [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.mukachevo.net/ua/News/view/37178
. Про біженців : Закон України від 24 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України, 1994. №16. Ст.90.
. Про Засади державної політики України в галузі прав людини : затв. Постановою Верховної Ради України від 17 червня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. №35. Ст. 303.
. Про громадянство України : Закон України від 18 січня 2001 р. // Офіційний вісник України, 2001. №9. Ст.1.
. «Про імміграцію» Закон України від 7 червня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України, 2001. №41. Ст.197.
. Про біженців : Закон України від 21 червня 2001р. // Відомості Верховної Ради України, 2001. №47. Ст.250.
. Ковалишин І.П. Поняття «біженець»: критерії визначення в законодавстві України/ І.П. Ковалишин // Право України, 1999. № 11. С.112-117.
. Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту// Відомості Верховної Ради України, 2012. № 16. Ст. 146.
. Про затвердження Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту : затв. Наказом Міністерства внутрішніх справ від 07 вересня 2011 р. № 649 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
. Положення про посвідчення біженця : затв. Постановою Кабінету Міністрів Украйни від 14 березня 2012 р. № 202 // [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
. Положення про посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту : затв. Постановою Кабінету Міністрів Украйни від 14 березня 2012 р. № 196 // [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
. Питання Державної міграційної служби України : затв. Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 405/2011 // [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
. Національна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини «Про дотримання прав людини в Україні 2012 р.» // [Електронний ресурс]. – http://www.minjust.gov.ua/upr/upr_project_dopovid.html
. Конвенция ООН 1951 года о статусе беженцев и Протокол 1967 года о статусе беженцев // Действующее международное право. В 3-х томах / Сост.Ю.М.Колосов и Э.С.Кривчикова. Том 1. М.: Изд-во Московского независимого института международного права, 1996. С.283-302.
. Сарашевский Ю.Л. Сборник международно-правовых документов и национальных законодательных актов по вопросам беженцев // Ю.Л. Сарашевский, А.В.Селиванов. Минск: Тесей, 2000. 464с.
. Андриченко Л.В. Международно-правовая защита беженцев и лиц, перемещенных внутри страны // Миграция, права человека и экономическая безопасность современной России: состояние, проблемы, эффективность защиты. Сборник статей. Нижний Новгород: Изд-во Нижегор. акад. МВД России, 2004. С. 115-132.
. Фисенко И.В. Беженцы и вынужденные переселенцы в содружестве независимых государств: определение понятий // Московский журнал международного права.- 1997.- №4.- С.39-55.
. Чехович С.Б. Правове регулювання міграційних процесів в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 / С.Б. Чехович; Київський ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 1998. – 16 с.
. Фединяк Г.С. Міжнародне приватне право: Підручник / Г.С. Фединяк, Л.С. Фединяк. – [3-є вид., доп. і перероб.]. – К.: Атіка, 2003. – 544 с.
. Бродовська В.Й., Патрик І.П. Тлумачний словник психологічних термінів в українській мові / В.Й. Бродовська, І.П. Патрик – Київ: Професіонал ВД, 2005. – 224 с.
. Павлова Л.В.. Международно-правовой статус беженца. Пособие для студентов вузов. Приложение (Руководство по процедурам и критериям определения статуса беженцев согласно конвенции 1951 года и протоколу 1967 года, касающихся статуса беженца) / Л. В. Павлова, А.В. Селиванов. ¬ Мн. : Тесей, 2006. ¬ 192 с.
. Манолов К.И. Сущность международно-правового статуса иностранцев и особенности его видов / К.И. Манолов – Тверь: Палитра, 1993. 46с.
. О гражданских и политических правах : Международный Пакт от 16 декабря 1966 г. // United Nations Treaty Series, vol. 999. p. 225–240.
. Жінки-біженці і міжнародний захист Документ Виконавчого Комітету Управління Верховного комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців // [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1014.3169.0
. Висновок Виконавчого комітету Управління Верховного комісару ООН у справах біженців № 59 (XL) 1989 р.: Діти-біженці // [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://ukr.unhcr.org.ua/main.php?article_id=198&view=full&lang=u
. Висновок Виконавчого комітету Управління Верховного комісару ООН у справах біженців № 84 (XLVІІІ) 1997 р.: Висновок щодо питання про дітей і підлітків-біженців//[Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://ukr.unhcr.org.ua/main.php?article_id=198&view=full&lang=u
. Дворецкий И.Х. Латинско-русский словарь. : Изд. 2-ге, переработ., и доп. / И.Х. Дворецкий М.: Русский язык, 1976. 1096 с.
. Административное право и административный процесс: старые и новые проблемы (по материалам «Лазаревских чтений») // Государство и право. 1998. № 8. С. 5-32.
. Битяк Ю.П. Административное право Украины (Общая часть). Учебное пособие / Ю.П. Битяк, В.В. Зуй X.: ООО «Одиссей», 1999. 224 с.
. Адміністративне право України: Підручник / За ред. Ю.П. Битяка. X.: Право, 2000. 520 с.
. Державне управління в Україні: Навчальний посібник / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. К. : Юрінком Інтер, 1999. 265 с.
. Демин А.А. Понятие административного процесса и кодификация административно-процессуального законодательства Российской Федерации // Государство и право. – 2000. – № 11. – С.5-12.
. Ивановский В.В. Учебник административного права. Полицейское право. Право внутреннего управления //Российское полицейское (административное) право: Конец XIX – начало XX века: Хрестоматия /Сост. и вступ. статья Ю.Н.Старилова. – Воронеж: Изд-во Воронежского гос. ун-та, 1999. – С.285-370.
. Елистратов А.И. Административное право РСФСР / А.И. Елистратов – Ленинград: Гос. изд-во, 1925. – 214 с.
. Загряцков М.Д. Административная юстиция и право жалобы (в теории и законодательстве) / М.Д. Загряцков – М., 1924. – 320 с.
. Одарченко А.Н. Проблемы систематики административного права // Право и жизнь. – 1926. – Кн.4-5. – С.57-67.
. Кобалевский В.С. Советское административное право / В.С. Кобалевский – Харьков: Изд-во Наркомюста УССР, 1929. – 420 с.
. Клейнман А.Ф. Вопросы гражданского процесса в связи с судебной реформой / А.Ф. Клейнман // Социалистическая законность. – 1946. –№ 9. – С.11-14.
. Абрамов С.Н. Гражданский процесс / С.Н. Абрамов – М.: Госюриздат, 1952. – 420 с.
. Управленческие процедуры / Отв.ред Б.М. Лазарев. – М.: Наука, 1988. – 272 с.
. Ямпольская Ц.А. О месте административного права в системе советского социалистического права / Ц.А. Ямпольская //Советское государство и право. – 1956. – № 9. – С.92-99.
. Салищева Н.Г. Административный процесс в СССР / Н.Г. Салищева – М.: Юридическая литература, 1964. – 157 с.
. Сорокин В.Д. Административно-процессуальное право / В.Д. Сорокин –М.: Юридическая литература, 1972. – 239 с.
. Теория юридического процесса / Под. ред. В.М. Горшенева. – Харьков: Вища школа, 1985. – 192 с.
. Юридическая процессуальная форма: теория и практика / Под общей ред. П.Е. Недбайло, В.М. Горшенева – М.: Юридическая литература, 1976. – 279 с.
. Протасов В.Н. Основы общеправовой процессуальной теории. – М.: Юридическая литература, 1991. – 144 с.
. Бондаренко Г.П. Адміністративна відповідальність в СРСР / Г.П. Бондаренко – Львів: Вища школа, 1975. – 176 с.
. Додин Е.В. Доказывание и доказательства в правоприменительной деятельности органов советского государственного управления / Е.В. Додин – Киев-Одесса: Вища школа, 1976. – 127 с.
. Клюшниченко А.П. Производство по делам о мелком хулиганстве (из опыта работы милиции Украинской ССР). / А.П. Клюшниченко – К.: Ред-изд.отд. МВД УССР, 1970. – 150 с.
. Коренев А.П. Кодификация советского административного права (теоретические проблемы). / А.П. Коренев – М.: Юридическая литература, 1970. – 134 с.
. Застрожная О.К. Советский административный процесс: Учебное пособие. / О.К. Застрожная – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1985. – 100 с.
. Петров Г.И. О кодификации советского административного права //Советское государство и право. – 1962. –№ 5. – С.27-33.
. Лунев А.Е. Вопросы административного процесса / А.Е. Лунев // Правоведение. – 1962. – №2. – С43-51.
. Адміністративне право України: Підручник / За ред. Ю.П. Битяка. X.: Право, 2000. 520 с.
. Адміністративне право України : [навч. посібник] / О. І. Остапенко, З.Р. Кисіль, М.В. Ковалів, Р.В. Кисіль. – К.: Правова єдність. Всеукраїнська асоціація видавців, 2008. – 533 с.
. Кузьменко О.В. Теоретичні засади щодо розуміння адміністративного провадження як правової категорії адміністративного процесу / О. В. Кузьменко // Науковий вісник Юридичної академії МВС. – 2005. – № 1 (20). – С. 206-214.
. Административное право. Общая и Особенная части : Под ред. Ю.П. Козлова. – М.; Юрид. лит. , 1968. – 575с.
. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Административное право Украины (Общая часть). Учебное пособие. X.: ООО «Одиссей», 1999. 224 с.
. Коваль Л.В. Адміністративне право України [Текст]: [курс лекцій] / Л.В. Коваль – К. : Основи, 1994. − 154 с.
. Кононов П.И. Административный процесс: подходы к определению понятия и структуры / П.И. Кононов // Государство и право. – 2001. – № 6. – С. 23–24.
. Бахрах Д.Н., Ренов Э.Н. Производство по делам об административных пра¬вонарушениях: (Пособие для слушателей народных университетов). / Д.Н. Бахрах, Э.Н. Ренов – М.: Знание, 1989. – 96с.
. Тищенко Н.М. О структуре и содержании административного процесса / Н.М. Тищенко // Юридический процесс: реформа процедур управления, законодательной деятельности и судебной власти. – Воронеж, 1996. – С. 114 – 122.
. Тищенко М.М. Адміністративно–процесуальний статус громадянина України: проблеми теорії та шляхи вдосконалення законодавчого регулювання. Автореф. дис. докт. юр. наук. – Х., 1999. – 24с.
. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. / В.К. Колпаков К.:Юрінком Інтер, 1999. 733 с.
. Сорокин В. Д. Административный процесс и административно-процессуальное право [Текст] / В. Д. Сорокин. – СПб. : Изд-во Юрид. ин-та, 2002. – 432 с.
. Кузьменко О.В. Курс адміністративного права України. Підручник./ За загальною редакцією В.В. Коваленка. К.: Юринком Інтер, 2012. – 808 с.
. Кузьменко О.В. Курс адміністративного процесу. Навч. посіб./ О.В. Кузьменко. – К.: Юринком Інтер, 2012. – 248 с.
. Сорокин В.Д. Административно-процессуальное право / В.Д. Сорокин – М., Юрид.лит., 1972. – 239 с.
. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. 1984., додаток до №51. Ст.1122.
. Про Вищу раду юстиції : Закон України від 15 січня 1998 року № 22/98 // Відомості Верховної Ради України. – 1998. № 25. Ст.146.
. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктний правовий феномен : [монографія] / Валерій Костянтинович Колпаков. К. : Юрінком Інтер, 2004. – 528 с.
. Юсупов В.А. Правоприменительная деятельность органов управления. / В.А. Юсупов М.: Юрид. лит., 1979. 136 с.
. Коренев А. П. Нормы административного права и их применение. / А.П. Коренев М.: Юрид.лит, 1978. – 194 с.
. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник для вузов. / Д.Н. Бахрах М.: Изд-во БЕК, 1996. 368 с.
. Адміністративне право України: Підручник / За ред. Ю.П. Битяка. X.: Право, 2000. 520 с.
. Пробко І.Б. Провадження у справах про порушення законодавства з фінансових питань: дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 / І.Б. Пробко – Л., 2009. – 237 с.
. Шершньова З. Є. Стратегічне управління. Підручник. 2-ге вид., перероб. і доп. / З.Є. Шершньова К.: КНЕУ, 2004. 699 с.
. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К. – Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002. – 1440с.
. Большой словарь иностранных слов: более 24 000 слов / [Сост.: А.Ю. Москвин]. – М.: Центрполиграф, 2005. – 816 с.
Тимченко Г.П. Принципи цивільного процесу: поняття, теоретичні проблеми системи та класифікації / Г.П. Тимченко // Правова держава. – 2006. – Вип. 17. – С. 256 - 266.
Философский энциклопедический словарь / [Ред.-сост.: Губский Е.Ф.]. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 576 с.
Логический словарь-справочник / [Сост.: Кондаков Н. И.]. – М.: Наука, 1975. – 720 с.
Байтин М.И. Сущность права (Современное правопонимание на грани двух веков): монография / М.И. Байтин. – М.: ООО ИД «Право и государство», 2005. – 544 с.
. Теория государства и права: курс лекций / под ред. Н.И. Матузова и
А.В. Малько. – М.: Юристъ, 2003. – 776 с.
. Лукашева В.А. Принципы социалистического права / В.А. Лукашева // Сов. государство и право. – 1970. – № 6. – С. 21–23.
. Алексеев С.С. Восхождение к праву. Поиски и решения / С.С. Алексеев. – М.: НОРМА, 2001. – 752 с.
. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підручник / О.Ф. Скакун. – 2-е вид. – Харків: Консум, 2005. – 656 с.
. Ктіторов М. О. Принципи провадження в справах про адміністративні правопорушення та забезпечення їх реалізації в діяльності ОВС: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. – К.: КНУВС, 2009. – 207 с.
. Колодій А. М. Принципи права України: монографія / А.М. Колодій. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 208с.
. Гражданский процесс: учебник / [Воложанин В.П., Кайгородов В.Д., Кац А.К., Козлов А.Ф. и др.]; под ред. Ю.К. Осипова. М.: БЕК, 1996. – 462 с.
. Теория юридического процесса / [Горшенёв В.М., Крупин В.Г., Мельников Ю.И. и др.]; под. ред. В.М. Горшенёва. – Х.: Вища школа, 1985.– 191 с.
. Советский гражданский процесс: учебник / [Н.И. Башкатов, И.П. Гришин, Р.Ф. Каллистратов, Н.М. Коршунов и др.]; под ред. Р.Ф. Каллистратова. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Юрид. лит., 1990. – 320 с.
. Малеин Н.С. Правовые принципы, нормы и судебная практика / Н.С. Малеин // Государство и право. – 1996. – № 6. – С.12–18.
. Виконавча влада і адміністративне право / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького / В.Б. Авер’янов (ред.). – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. – 668 с.
. Аверьянов В. Принцип верховенства права в реформировании украинского административного права // Юридическая практика. – 2006. – № 18 (436). – Режим доступу до журн.: http:// www.yurpractika.com/article.php?id=10005979.
Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах. / [Т.И. Байтин, А.Г. Бережнов, Н.В. Витрук, Д.А. Керимов, и др.]. – М.: Изд-во «Зерцало». – Том 1: Теория государства. – 1998. – 416 с.
. Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах. / [Т.И. Байтин, А.Г. Бережнов, Н.В. Витрук, Д.А. Керимов, и др.]. – М.: Изд-во «Зерцало «. – Том 1: Теория государства. – 1998. – 416 с.
. Советское административное право / под ред. Р.С. Павловського. – К.: Вища школа, 1986. – 409 с.
. Петришин А.В. К вопросу об общетеоретическом понятии прав человека / А.В. Петришин // Проблемы законности. – 1997. – Вып. 32. – С. 3–11.
. Застрожная О.К. Советский административный процесс: учеб. пособие / О.К. Застрожная. – Воронеж: Воронеж. ун-т, 1985. – 100 с.
. Сморчков А.И. Правоприменительное решение / А.И. Сморчков // Юридическая деятельность: сущность, структура, виды: сб. науч. трудов. –Ярославль: Ярославск. гос. ун-т, 1989. – 140 с.
. Конституція України з порівняльним викладом статей, змінених конституційною реформою / Упорядник Ковальчук Є.О. – Харків: Бурун Книга, 2006. – 72с.
. Коваль Л.В. Відповідальність за адміністративні правопорушення /
Л.В. Коваль. – К.: Вища школа, 1975.– 154 с.
. Коваль Л.В. Адміністративне право: курс лекцій [для студентів юрид. вузів та факультетів] / Л.В. Коваль. – 3-є вид. – К.: Вентурі, 1998. – 208 с.
. Goodnow F.G. The Principles the administrative Law of the United States of America. – N. – Y., 1905. – p. 320.
. Greenwood J. Public Administration in Britain Todey / Greenwood J., Wilson D. – L., 1989. – 350 p.
. Izdebski H. Administracja publiczna. Zagadnienia ogolne / Izdebski H., Kulesza M. –Warszawa: LIBER, 1999. – 308 р.
. Основи адміністративного судочинства в Україні: [навчальний посібник для юридичних факультетів та юридичних клінік] / за заг. ред. Н.В. Александрової, Р.О. Куйбіди. – К.: Конус-Ю, 2006. – 256 с.
. Чхиквадзе В.М. Государство, демократия, законность / В.М. Чхиквадзе. – М.: Юрид. лит, 1967. – 503 с.
. Немировська О. В. Історичний розвиток принципу змагальності сторін у цивільному процесі [Текст] / О. В. Немировська // Судова апеляція. – 2006. – № 2. – C. 6 − 8.
. Стеценко С.Г. Адміністративне право України: Навчальний посібник / Семен Григорович Стеценко. – К.: Атіка, 2007. – 624 с.
. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова). – К.: Видавництво «Юридична думка «, 2004. – 584 с.
. Спільник З.В. Співвідношення понять «адміністративний процес « та «адміністративне провадження « / З.В. Спільник // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2001. – Вип. 36. – С. 415 – 425.
. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник / За ред. акад. АПрН Ураїни, д.ю.н. проф. В.В. Копейчикова. – К.: Юрінком, 1997. – 320 с.
. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник / В.К. Колпаков, О.В.Кузьменко. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
. Бояринцева М. Адміністративно-правовий статус громадян: до питання про склад елементів / М. Бояринцева // Право України. – 2002. – № 2. – С. 21 – 25.
. Тищенко Н.М. Административно-процессуальный статус гражданина Украины: проблемы теории и пути его совершенствования / Николай Маркович Тищенко. – Харьков: Издательство «Право «, 1998. – 268 с.
. Витрук Н.В. Основы теории правового положення личности в социалистическом обществе / Николай Васильович Витрук. – М.: Наука, 1979. – 229 с.
. Комаров С.А. Личность в политической системе российского общества (политико-правовое исследование) / Сергей Александрович Комаров. – Саранск: Изд-во Морд. ун-та, 1995. – 206 с.
. Малеин Н. С. Гражданский закон и права личности в СССР / Николай Сергеевич Малеин. – М.: Юридическая литература, 1981. – 215 с.
. Купчинский В.А. Личность, свобода, право: Монография / В.А. Купчинский. – М.: Юридическая литература, 1978. – 207 с.
. Радько Т.Н. Теория государства и права: Учеб. пособие / Тимофей Николаевич Радько. – М.: Рос. акад. адвокатуры, 2001. – 412 с
. Тищенко Н.М. Административно-процессуальный статус гражданина Украины: проблемы теории и пути его совершенствования / Николай Маркович Тищенко. – Харьков: Издательство «Право «, 1998. – 268 с.
. Скакун О.Ф. Теорія держави і права (Енциклопедичний курс): Підручник / Ольга Федорівна Скакун. – Харків: Еспада, 2006. – 776 с.
. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник для вузов / Д.Н. Бахрах. – М.: Издательство БЕК, 1996. – 355 с.
. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова). – К.: Видавництво «Юридична думка «, 2004. – 584 с.
. Нижникова В.В. Адміністративно-процесуальний статус суб’єктів провадження в справах про порушення митних правил: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. – І.: НУДПСУ, 2008. – 207 с.
. Административно-процессуальное право: Курс лекций / Под ред. проф. И.Ш. Килясханова. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2004. – 399 с.
. Кузьменко О.В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Монографія / Оксана Володимирівна Кузьменко. – К.: Атіка, 2005. – 352 с.
. Сорокин В.Д. Административный процесс и административно-процессуальное право / В.Д. Сорокин. – СПб.: Изд-во Юридического ин-та, 2002. – 474 с.
. Строгович М.С. Права личности: вопросы теории / М.С. Строгович // Вопросы философии. – 1979. – № 4. – С. 10 – 19.
. Махина С.Н Административный процесс: проблемы теории, перспективы правового регулирования / С.Н. Махина. – Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 1999. – 230 с.
. Сорокин В.Д. Административно-процессуальное право / Валентин Дмитриевич Сорокин. – М.: Юрид. лит., 1972. – 236 с.
. Административно-процессуальное право: Курс лекций / Под ред. проф. И.Ш. Килясханова. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2004. – 399 с.
. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Монографія / В.К. Колпаков. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 528 с.
. Сорокин В.Д. Избранные труды / Предисл. д.ю.н., проф., заслуж. Дея теля науки и техники Р.Ф. Д.Н. Бахрах; д.ю.н., проф. Денисенко / Валентин Дмитриевич Сорокин. – СПб.: Изд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресс «, 2005. – 1086 с.
. Про звернення Державної міграційної служби України, зареєстроване в Центральній виборчій комісії 9 вересня 2011 року за № 21-41-4053 : затв. Постановою Центральної виборчої комісії 28 вересня 2011 р. № 112 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
. Про затвердження Положення про Управління міліції міграційного контролю Міністерства внутрішніх справ України : затв. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 лютого 2012 р. № 142 // [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
. Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини: затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 //[Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 22 вересня 2011 № 3773-VI // Відомості Верховної Ради України. 2012. – №19-20. Ст.179.
. Шкарупа В.К. Доказування та докази в адміністративно-при