ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ПРИПИНЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

Краткое описание

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ХРИСТЕНКО ВЛАДИСЛАВ АНАТОЛІЙОВИЧ

УДК 351.811

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ПРИПИНЕННЯ
ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

Спеціальність 12.00.07. – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник – Копиленко Олександр Любимович, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАН України

Київ – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРИПИНЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ 12
1.1.Розвиток наукових поглядів на припинення державної служби 12
1.2. Сутність та види припинення державної служби 41
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 68

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ПІДХОДИ У ПИТАННІ ПРИПИНЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ 70
2.1 Організаційно-правовий аналіз припинення державної служби за ініціативою державного службовця 70
2.2 Організаційно-правовий аналіз припинення державної служби за ініціативою суб’єкта призначення 88
2.3 Організаційно-правовий аналіз припинення державної служби за настання обставин, незалежних від волі сторін 120
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 140

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИХ ПРОБЛЕМ УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСОМ ПРИПИНЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ 142
3.1. Удосконалення процедури припинення державної служби 142
3.2. Удосконалення системи правових гарантій під час припинення службових відносин 165
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 175

ВИСНОВКИ 177
ДОДАТКИ 182
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 190

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

КМУ Кабінет Міністрів України
ЄС Європейський Союз
ОВС Органи внутрішніх справ України
МВС Міністерство внутрішніх справ України
КЗпП Кодекс законів про працю України
МСЕК Медико-соціальна експертизи

ВСТУП

Інститут державної служби посідає одне з ключових місць у системі державного механізму. Ефективність його правової регламентації безпосередньо впливає на стан реалізації основоположних характеристик правової і демократичної держави. Будучи одним з ключових напрямів адміністративної реформи, проблематика удосконалення організаційно-правових засад державної служби набуває надзвичайної актуальності саме на сучасному етапі державотворення, адже модернізація державного апарату задекларована чи не найважливішим напрямом реформ. З огляду на наведене, до того ж будучи за своєю природою комплексним правовим інститутом, державна служба посідає одне із ключових місць серед проблем, які потребують постійної наукової уваги як з потреб юридичної науки в цілому, так і для науки адміністративного права зокрема. У межах окресленої загальної проблематики досліджень інституту державної служби природно одним із ключових завдань є якісне і всебічне дослідження організаційно-правових засад припинення державної служби, виокремлення особливостей правової регламентації цієї категорії правовідносин. Ураховуючи, що сучасні наукові дослідження у сфері адміністративного права не залишають сумнівів у службовому характері правовідносин, у яких перебуває службовець, окремої ваги набувають питання взаємодії відповідних норм адміністративного права з нормами інших галузей права, дія яких також поширюється на відносини у сфері державної служби. У той же час є невизначеною ціла низка службових правовідносин, що регулюються декількома галузями права одночасно, до яких належать і відносини в сфері припинення службових правовідносин.
Окрім того, реалізація адміністративно-правових відносин відбувається в умовах збільшення відповідальності як службовця під час виконання службової функції, так і держави щодо організації ефективної державної служби. Службовець потребує достатнього захисту в питаннях несення служби та у випадку припинення службових правовідносин. Винне невиконання службовцем своїх обов’язків зобов’язує до реагування з боку держави. Вид, характер, порядок застосування юридичної відповідальності в такому випадку залежать від конкретної ситуації та потребують наукового дослідження з метою гармонізації відносин, пов’язаних із впливом на порушника, з усуненням перешкод для організації ефективної державної служби, із захистом інтересів службовця шляхом чіткого виписування порядку застосування заходів впливу.
Процес реформування адміністративно-службових відносин, прийняття нового Закону України «Про державну службу» спрямовує розвиток службових правовідносин на новий якісний рівень, який із урахуванням сучасних тенденцій розвитку державної служби передбачає оновлені підходи до інституту припинення службових правовідносин.
До того ж, правове регулювання повинно найактивнішим чином впливати на стан суспільних відносин у цій сфері. Закріплення у джерелах адміністративного права відповідних гарантій державним службовцям як стороні правовідносин є одним із факторів, який забезпечує стабільність економічного зростання всього українського суспільства на макрорівні.
На нашу думку, суспільні відносини, зокрема ті, що регулюються в межах адміністративного права, несуть у собі інерційну складову. Така інерція пов’язана з тим, що ідеальна модель правової поведінки, закріплена в нормі права, не миттєво впливає на стан конкретних суспільних відносин. Втілення в життя правової норми пов’язане з багатьма факторами та чинниками, важливе місце серед яких посідають зокрема національні правові традиції, рівень правової культури, інші фактори ефективності механізму реалізації правової норми. З огляду на це, розширення підстав, за яких припиняються правовідносини із державним службовцем, не повинно безпідставно виходити за межі національних правових традицій, які надають службовцю важливе місце в частині виконання службових функцій. Під час проведення цього дослідження автором максимально враховано надбання наукової думки, на підставі чого було здійснено спробу виробити оптимальний підхід до регулювання заявленого питання на основі власної авторської позиції.
Особливу увагу в дисертаційному дослідженні приділено підставам припинення правовідносин з ініціативи керівника державної служби за винне невиконання службових обов’язків, що дозволило отримати наукові результати, які можуть набути практичного значення у процесі реформування чинного законодавства.
Теоретичну базу наукового дослідження становлять праці вчених у галузі адміністративного права – В. Б. Авер’янова, О. А. Агєєва, О. М. Бандурки, Ю. П. Битяка, А. А. Бровій, В. М. Василенка, І. П. Голосніченка, С. В. Ківалова, А. Т. Комзюка, М. М. Колюка, В. Ю. Кікінчука, О. Л. Копиленка, В. І. Курила, В. О. Кузнєцова, А. М. Медведєва, О. М. Мельник, Н. Р. Нижник, В. В. Новікова, О. І. Остапенка, С. М. Одєгової, Є. Я. Оспіщева, М. П. Орзіх, О. В. Панасюк, А. А. Пилипенко, А. М. Подоляки, Д. П. Полівчука, Л. В. Романюк, А. П. Сахно, О. Ю. Синявської, О. В. Старцева, С. С.Тюрина, Г. В. Фоміч, Ю. С. Шемшученка, О. С. Шморгуна та ін. Крім того, ці питання висвітлені у працях таких зарубіжних вчених, як: Г. В. Атаманчук, К. С. Бєльський, Б. Гурне, Ж. Зіллєр, О. П. Ноздрачов, Ю. М. Старилов, Н. Н. Тарасов.
У результаті проведених ними досліджень сформульовано фундаментальні положення правового регулювання службових правовідносин. Разом із цим, недостатньо розглянуті або залишились поза межами наукової уваги окремі важливі аспекти припинення правовідносин державної служби.
Основні положення та висновки, викладені в роботі, ґрунтуються на аналізі чинного адміністративного та трудового законодавства, особливостей їх застосування, досягнень загальної теорії права, науки адміністративного права, інших галузей юридичної науки України та зарубіжних країн, узагальнень судової практики.
Емпіричною базою дослідження є рішення Конституційного Суду України, постанови Пленуму Верховного Суду України, практика застосування законодавства щодо звільнення працівників, судова практика, пов’язана з вирішенням цих питань, статистичні матеріали.
Науково-практичне значення зазначених проблем, їх недостатня розробленість у науці адміністративного права, а також дискусійний характер багатьох питань зумовили вибір теми дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах науково-дослідної роботи Інституту законодавства Верховної Ради України «Стратегія розвитку законодавства України» (державний реєстр. № 0103U007975).
Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у вирішенні теоретичних і практичних проблем припинення державної служби, надання рекомендацій організаційно-правового характеру щодо удосконалення чинного законодавства стосовно припинення державної служби.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
- здійснити аналіз наявних наукових досліджень у сфері дотримання законності під час несення служби різними категоріями службовців, скоєння службового проступку;
- визначити поняття та види припинення державної служби;
- визначити правову природу юридичних фактів, що є підставою для провадження у зв’язку зі службовим проступком і припиненням державної служби;
- здійснити аналіз організаційно-правових підходів правомірної та неправомірної поведінки державного службовця;
- дослідити службове правопорушення та неправомірну поведінку службовця як підставу припинення державної служби;
- виявити процедурні особливості припинення службових правовідносин та сформулювати пропозиції щодо їх удосконалення;
- на підставі проведеного дослідження сформулювати науково -обгрунтовані пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства з питань припинення державної служби.
Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають у зв’язку із припиненням державної служби.
Предметом дослідження є організаційно-правові засади припинення державної служби.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сучасні наукові методи, застосування яких спрямовано на вироблення системного підходу до аналізу підстав припинення державної служби, правового регулювання службових дисциплінарних правовідносин.
У роботі застосовуються такі методи наукового пізнання: системно-структурний – щодо визначення єдності об’єктивних і суб’єктивних підстав для припинення службових правовідносин (підрозділ 1.2); класифікації та групування – для визначення підстав припинення державної, аналізу категорій державних службовців у контексті підстав припинення державної служби, виявлення складових дисциплінарного проступку (підрозділи 1.2, 3.2); логіко-юридичний метод – для формування пропозицій щодо внесення змін до чинного законодавства (підрозділи 3.1, 3.2); статистичний – для аналізу дисциплінарної практики державних службовців (підрозділ 2.2).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є комплексним дослідженням, присвяченим теоретичним і практичним проблемам припинення державної служби та правовідносинам, що виникають у зв’язку з цим.
Вперше:
1. Обґрунтовано необхідність передбачити у Законі Україні «Про державну службу» єдиного (без застосування в іншому законодавстві) переліку підстав для припинення державної служби в Україні.
2. Запроваджено наступне визначення припинення державної служби:
припинення державної служби є такою стадією проходження державної служби, під час якої припиняється правовий статус державного службовця за наявності передбачених законодавством підстав.
3. Запропоновано наступну класифікацію підстав припинення державної служби за критеріями волевиявлення (ініціативи) суб’єктів правовідносин, що беруть участь у державній службі. Відповідно до зазначеного, підстави припинення державної служби поділяються на ті, що припиняються за:
- ініціативою державного службовця (за згодою сторін; принципової незгоди державного службовця з рішенням державного органу чи посадової особи; наявності етичних перешкод для перебування на державній службі; відмови державного службовця від виконання рішення державного органу, що суперечить чинному законодавству; відмови у складанні Присяги; у разі призначення державного службовця на політичну посаду);
- ініціативою суб’єкта призначення (скорочення чисельності або штату, реорганізація державної служби; нез’явлення державного службовця протягом певного періоду внаслідок тимчасової непрацездатності; установлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; учинення службовцем дисциплінарного проступку; повторне отримання негативної оцінки результатів службової діяльності державного службовця, скоєння державним службовцем прогулу; поява на службі в нетверезому стані, стані токсичного або наркотичного сп’яніння);
- настання обставин, незалежних від волі сторін (у зв’язку із втратою права на державну службу; досягненням граничного віку перебування на державній службі; виявлення відносин безпосередньої підпорядкованості близьких осіб; визнання державного службовця недієздатною особою; притягнення державного службовця до кримінальної або адміністративної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення; набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо державного службовця за вчинення умисного злочину; закінченням строку призначення на державну службу; поновлення державного службовця на посаді, яку він раніше займав відповідно до рішення суду; визнання державного службовця безвісно відсутнім або оголошення його померлим згідно з рішенням суду, що набрало законної сили, смерть державного службовця).
Дістали подальшого розвитку:
- характеристика адміністративних процедур припинення службових правовідносин, які визначено як урегульований адміністративно-правовими нормами порядок припинення службових правовідносин;
- поняття «політична посада» та перелік осіб, що займають політичні посади, запропоновано внести зміни до Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» щодо віднесення до державної служби посад першого заступника міністра і заступника міністра;
- дослідження правової природи юридичних фактів, які є підставами для розірвання службових правовідносин за винне невиконання службових обов’язків. Здійснено аналіз характерних ознак зазначених юридичних фактів;
- обґрунтування необхідності законодавчо закріпити положення про обов’язкове припинення службових правовідносин зі службовцем, що працює в публічно-правовій сфері за скоєння таких правопорушень, як поява на службі в нетверезому стані, повторне отримання негативної оцінки результатів службової діяльності тощо).
Удосконалено:
- процедуру припинення державної служби внаслідок скоєння державним службовцем службового правопорушення;
- процедуру тимчасового відсторонення державних службовців від виконання посадових обов’язків; пропонується встановити для державних службовців у разі грубих порушень службової дисципліни строк, протягом якого вони не зможуть працювати за фахом.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані в науково-дослідній діяльності як підґрунтя для подальших досліджень проблем юридичної відповідальності в адміністративному праві; у сфері правотворчості під час реформування та вдосконалення чинного законодавства відповідно до наданих пропозицій; у навчальному процесі під час підготовки відповідних розділів підручників і навчальних посібників з дисципліни «Адміністративне право України»; у правозастосовній діяльності шляхом використання запропонованих конкретних рекомендацій; у практичній діяльності уповноважених на те органів та осіб, а також у діяльності судів, які уповноважені не тільки застосовувати ці норми, а й у разі необхідності тлумачити положення законодавства.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею, усі сформульовані в ній положення і висновки ґрунтуються на особистих дослідженнях автора.
Апробація результатів дисертації. Дисертацію обговорено на засіданні відділу проблем розвитку національного законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України.
Окремі аспекти і теоретичні висновки дослідження доповідались автором на Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених та здобувачів, що проводилася в Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого (2008 р.) і на науково-практичних конференціях у Сумському національному аграрному університеті (2011, 2012 рр.).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження відображено у п’яти одноосібних публікаціях, які надруковано у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, та в тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура і обсяг дисертації. Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які об’єднують десять підпунктів, висновків та списку використаних джерел (225 найменування). Загальний обсяг дисертації 210 сторінок, з яких основного тексту 189 – сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

На підставі аналізу чинного законодавства, теоретичного осмислення ряду відповідних наукових праць із різних галузей знань, використання наукових методів пізнання, отриманих емпіричних даних досягнуто мету й розв’язано завдання, що дозволило сформулювати пропозиції та рекомендації, спрямовані на удосконалення адміністративно-правового регулювання у сфері припинення службових правовідносин.
Наукові й практичні результати досліджень дозволили сформулювати низку нових положень, спрямованих на досягнення поставленої в роботі мети:
1. Припинення службових правовідносин на даний момент перебуває в різних галузевих площинах правового регулювання. По-перше, йдеться про адміністративно-правове регулювання службових відносин; по-друге, службовці одночасно є працівниками, оскільки уклали трудовий договір, та представниками державного органу публічного характеру. З огляду на адміністративний характер зазначених правовідносин пропонується передбачити уніфікацію підстав для припинення державної служби в новому Законі України «Про державну службу».
2. Запроваджується наступне визначення припинення державної служби: припинення державної служби є такою стадією проходження державної служби, під час якої припиняється правовий статус державного службовця за наявності передбачених законодавством підстав.
3. Запропоновано наступну класифікацію підстав припинення державної служби за критеріями волевиявлення (ініціативи) суб’єктів правовідносин, що беруть участь у державній службі. Відповідно до зазначеного, підстави припинення державної служби поділяються на ті, що припиняються за: ініціативою державного службовця; ініціативою суб’єкта призначення; настання обставин, незалежних від волі сторін.
4. Здійснено аналіз поняття «політична посада» та сформульовано пропозицію визначити на законодавчому рівні правовий статус політиків, зокрема припинення їхніх повноважень. Встановлено, що норми чинного законодавства не дають повної відповіді на запитання щодо просування по службі осіб, які займають «політичні посади». Натомість пропонується вважати політичними посади в органах державної влади, яку обіймає особа за результатами виборів до органів державної влади або призначення (обрання) Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України з метою реалізації політичної програми. Зокрема, це посада Прем’єр-міністра, членів Кабінету Міністрів України. Пропонується вивести зі сфери політичних посад посади заступників міністрів. З цією метою слід внести зміни до Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» щодо віднесення до державної служби посади першого заступника міністра та заступника міністра.
5. Установлено, що до службовця як до суб’єкта правовідносин, наділеного владними повноваженнями, має застосовуватися і спеціальна процедура притягнення до службової відповідальності, у тому числі й припинення службових правовідносин.
6. На підставі аналізу правової природи юридичних фактів, що виступають підставами для припинення державної служби за винне невиконання службових обов’язків, визначено такі їх характерні ознаки:
- юридичні факти, що є підставою для припинення службових правовідносин, мають соціальний характер та створюють умови для владно-вольового реагування;
- юридичні факти ґрунтуються на змістовній та логічній платформі, зафіксованій у встановленій законом формі. Приводом для припинення службових правовідносин за винне невиконання службових обов’язків можуть бути лише ті визначені законодавцем обставини, які безпосередньо стосуються інтересів структурної одиниці державного органу та виникли у зв’язку з невиконанням (неналежним виконанням) службових обов’язків;
- юридичні факти характеризуються нормативністю. Зазначені юридичні факти – це обставини, прямо передбачені чинними нормативно-правовими актами;
- юридичні факти викликають правові наслідки, які пов’язують із: 1) спеціальною процедурою встановлення юридичного факту та реагування на нього; 2) ефективністю службових правовідносин, що залежить і від своєчасності реагування на винне невиконання службових обов’язків; 3) виникненням нового обсягу прав і обов’язків сторін, у тому числі припиненням правовідносин як таких.
7. Дослідження конструкції складних юридичних фактів спонукає до висновку, що в межах адміністративно-правового регулювання службових правовідносин доречно вживати термін «сукупний юридичний факт припинення службових правовідносин». Сукупні (складні) юридичні факти та фактичні склади, що є підставою для припинення службових правовідносин з ініціативи керівника структурної одиниці державного органу, характеризуються системністю, взаємопроникненням обставин (фактичного складу), нормативністю, чітко визначеним порядком виникнення та існування, породженням правових наслідків.
Враховуючи встановлений зміст ознак юридичного факту, що виступають підставами для припинення службових правовідносин за винне невиконання службових обов’язків, пропонуємо наступне визначення цього поняття:
Сукупні юридичні факти припинення службових правовідносин – це системні та взаємопов’язані обставини (фактичного складу) припинення службових правовідносин, передбачені нормативними актами, які виникають у чітко визначеному порядку, існують певний час та породжують правові наслідки.
8. Запропоновано закріпити серед підстав припинення державної служби, пов’язаної з отриманням негативної оцінки результатів службової діяльності державного службовця, установлення факту негідної поведінки або негативного ставлення до колег, якщо державний службовець інтригами грубо порушує морально-психологічний клімат службового колективу, етично-службовий кодекс поведінки посадовця.
9. З огляду на те, що робота в публічно-правовій сфері вимагає посиленої відповідальності, пропонується законодавчо закріпити положення, згідно з яким в окремих випадках установлення юридичного факту, пов’язаного із невиконанням або неналежним виконанням службових обов’язків державним службовцем, зобов’язати керівника структурної одиниці державного органу припинити службові правовідносини. Таке рішення повинно прийматися керівником структурної одиниці державного органу, виходячи з конкретних обставин. Формування такого підходу має на меті зміцнити рівень громадської та службової відповідальності.
10. Службова функція публічно-правової сфери пов’язана з прийняттям рішень, від яких залежать долі інших людей і наслідки від помилок яких мають більш тяжкий характер, оскільки негативно впливають протягом досить тривалого часу і реалізуються у більш широкій соціальній площині. Неадекватне світосприйняття внаслідок вживання алкоголю призводить до неналежного виконання своєї службової функції. У зв’язку з цим необхідно законодавчо закріпити заборону на вживання алкоголю на робочому місці службовцями, зайнятими в публічно-правовій сфері. У випадку порушень таких обмежень застосовувати звільнення із займаної посади із забороною певний час працювати у публічно-правовій сфері. Такі підвищені вимоги зумовлені виконуваною службовою функцією та тим фактом, що безпечних доз алкоголю не існує.
11. Удосконалено процедуру встановлення та реагування на службове правопорушення, завдяки якому виділено процесуальну складову, що передбачає наступні стадії: підготовка та вручення детального письмового повідомлення порушникові про претензії до нього з боку роботодавця; проведення слухань службовою комісією (своєчасне вручення порушникові письмового запрошення, участь у слуханні представника профспілки чи іншого представника працівника, надання державному службовцю можливості для самозахисту і, якщо треба проведення додаткового службового розслідування у зв’язку з нововиявленими фактами, складання протоколу засідання службової комісії тощо); оголошення розпорядження про спосіб службового впливу, про завдану державному органу шкоду, строк усунення порушення, спосіб та термін впливу на порушника, наслідки повторного порушення та строк оскарження рішення керівника державної служби). У процедурі припинення державної служби пропонується передбачити обов’язок керівника структурної одиниці державного органу до оголошення службового стягнення державному службовцю підготувати та вручити йому письмове повідомлення про претензії до нього. Письмове повідомлення має містити результати проведеного розслідування та обґрунтування зроблених висновків. З огляду на вищенаведене пропонуємо включити до розділу V «Припинення державної служби» Закону України «Про державну службу» норму, щодо
порядку встановлення та реагування на службовий проступок.
12. Обґрунтовано необхідність збільшення строку попередження про наступне звільнення державного службовця за наявності підстав, що не пов’язані з волевиявленням державного службовця, до трьох місяців та збільшення виплат вихідної допомоги державному службовцю, виходячи з розміру його заробітної плати за наявності стажу державної служби: до п’яти років – у розмірі середньомісячної заробітної плати; до десяти років – у розмірі двомісячної середньої заробітної плати; більше десяти років – у розмірі трьомісячної середньої заробітної плати.
Пропонується також збільшити термін, обов’язковий для несення служби після подання заяви про припинення державної служби за ініціативи державного службовця до одного місяця. Збільшення терміну пов’язано із необхідністю належної організації передання справ наступнику державного службовця, що припиняє свою службу.
Реалізація на законодавчому рівні зазначених положень має позитивно вплинути на посилення охорони прав державних службовців та на зміцнення посадової дисципліни, правових основ державного та суспільного ладу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Авер’янов В. Б. Адміністратвине право України // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://textbooks.net.ua/content/category/9/29/15/
2. Авер'янов В. Б. Органи виконавчої влади в Україні / В. Б. Авер’янов. – К., 1997. – 48 с.
3. Аверьянов В. Б., Селиванов В.Н. Социальные управленческие отношения / В. Б. Аверьянов, В. Н. Селиванов // Правоведение. – 1978. – № 6.
4. Агарков М. М. Обязательства по советскому гражданскому праву / М. М. Агарков. – М.: Юриздат, 1940. – 192 с.
5. Адміністративне право : підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, В. В. Богуцький та ін. ; [за заг. ред. Ю. П. Битяка, В. М. Гаращука, В. В. Зуй]. – Х. : Право, 2010. – 624 с.
6. Адушкин Ю. С. Дисциплинарное производство в СССР / Ю. С. Адушкин. Саратов: Изд-во Сарат. ун-та - 1986. - 265 с.
7. Александров В. М. Особливості припинення державної служби // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-3/11avmpvc.pdf. – Назва з екрану.
8. Александров Н. Г. Право и законность в период развёрнутого строительства коммунизма / Н. Г. Александров, – М.: Госюриздат, 1961. – С.243.
9. Алексеев С. С. Проблемы теории права / /С.С. Алексеев. – Свердловск, 1972. – Т.1. – 396 с.
10. Алексеев С. С. Общая теория права: в 2-х т. / Алексеев С. С.– М.: Юридическая литература, 1981. – Т. 2,– 361 с.
11. Ануфрієв М. І. Управлінські шляхи зміцнення дисципліни в органах внутрішніх справ : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне і банкове право» / М. І. Ануфрієв. – Х., 1998. – 23 с.
12. Армаш Н. О. Керівник органу виконавчої влади: адміністративно–правовий статус / Н.О. Армаш. – Запоріжжя: ГУ "ЗІДМУ", 2006. – 248 с.
13. Бакулев А. Н., Петров Ф. Н. Популярная медицинская энциклопедия / А.Н. Бакулев, Ф.Н. Петров. – М.: Государственное Научное Издательство «Советская энциклопедия», 1961. – 1256 с.
14. Бандурка О. М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення / О. М. Бандурка. – Х. : Основа, 1996. – 398 с.
15. Балюк М. І. Практика застосування цивільного процесуального кодексу України (цивільний процес у питаннях і відповідях). Коментарі, рекомендації, пропозиції. Серія «Судова практика» / М. І. Балюк, Д. Д. Луспеник. – X.: Харків юридичний, 2008. – 708 с.
16. Бару М.И. Оценочные понятия в трудовом законодательстве / М. И. Бару // Советское государство и право. – 1970. – № 7. – С. 104–108.
17. Бахрах Д. Н. Административное право: Учебник. Часть общая / Д. Н. Бахрах. – М., 1993. – 355 с.
18. Битяк Ю. П., Петришин О. В. Проект Закону «Про службу в органах виконавчої влади та їх апараті» / Ю. П. Битяк, О. В. Петришин // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – № 1. – С.150–169.
19. Богдашина О. «Держава в історичній науці в Україні другої половини XIX – початку XX ст.» / О. Богдашина // Право і безпека.– 2009.– С. 173-183.
20. Боннер А. Т. Избранные труды по гражданскому процессу / А. Т. Боннер. – СПб.: Издат. Дом С.-Петерб. гос. ун-та, Изд-во юрид. ф-та С.-Петерб. гос. ун-та, 2005. – 992 с.
21. Бронштейн А. Реформування трудового законодавства у країнах – кандидатах на вступ до ЄС: досягнення та виклики. Переклад з англ./ Ред. Зарько Н. І., Савчук С. П. – Женева, 2003. – 42с.
22. Булгаков М. А. Мастер и Маргарита / Михаил Афанасьевич Булгаков. – К.: Молодь, 1988. – 350с.
23. Вапнярчук Н. М. Правове регулювання дисциплінарної відповідальності державних службовців: Дис. канд. юрид. наук: 12.00.05 / Наталія Миколаївна Вапнярчук. Луганськ, – 2010. – 199 с.
24. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. Ред. В. Т. Бусел.– К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005.– 1728 с.
25. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В. Б. Авер'янова. – К.: Видавничий Дім «Ін-Юре», 2002. – 668 с.
26. Воловик В. Про трудоправовий статус державних службовців / В. Воловик // Право України. – 1997. – №1.– С. 63-65.
27. Габричидзе Б. Н. Служебное право : учеб. [для юрид. вузов] / Б. Н. Габричидзе, А. Г. Чернявский. – М. : Долматов и К., 2003.– 620 с.
28. Гаврик Р. О. Законна сила судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій у цивільних справах / Р.О. Гаврик // Приватне право і підприємництво. Випуск 9.– К.: 2010.– с. 81-84.
29. Господарський Кодекс України // Відомості Верховної Ради.– 2003.– № 18, № 19-20, № 21-22.– Ст.144.
30. Гошовський В. С. Народний депутат – державна політична посада / В.С. Гошовьский // Південноукраїнський правничий часопис.– 2008.– Вип. 1.– с. 47-49.
31. Гаращук В. М. Контроль та нагляд в державному управлінні / В. М. Гаращук. – Х. : Фоліо, 2002. – 176 с.
32. Гревцов Ю. И. Проблемы теории правоотношений / Ю. И. Гревцов .– Л.: Из-во Ленинградского университета.– 1981.– 382 с.
33. Грибанов В. П. Сроки в гражданском праве / В. П. Грибанов. – М.: Знание, 1967. – 48 с.
34. Грущинский И. М. Гарантии при расторжении трудового договора по дополнительным основаниям / И. М. Грущинский: Дис. канд. юр. наук: 12.00.05 / ХЮИ им. Ф.Э Дзержинского.– Харьков, 1983.– 182с.
35. Гусов К. Н. Основания прекращения трудового договора / К. Н. Гусов. – М., 1982. – 80с.
36. Данильян О. Г., Тарасенко В. М. Основи філософії: Навчальний посібник / О.Г. Данисьян, В.М. Тарасенко. – Харків: Право, 2003. –352 с. – ISBN 966-7146-78-2.
37. Державна служба: організаційно-правові основи і шляхи розвитку / [Авер'янов В. Б., Андрійко О. Ф., Битяк Ю. П., Голосніченко І. П., Дубенко С. Д. та інш.] за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К.: Видавничій дім «Ін Юре».– 1999.– 272 с.
38. Державне управління: теорія і практика / [Авер’янов В. Б., Цвєтков В. В. та ін.] За загальною редакцією доктора юридичних наук, професора Авер'янова В. Б. – К.: Юрінком Інтер, 1998 – 432 с.
39. Державне управління: проблеми адміністративно–правової теорії та практики / [В. Б. Авер'янов, О. Ф. Андрійко, Ю. П. Битяк та ін.]; За заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К.: Факт, 2003. – 384 с.
40. Довідка про вивчення та узагальнення практики розгляду адміністративними судами спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (частина ІІ) // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.vasu.gov.ua/ua/generalization_court_practice.html?_m=publications&_t=rec&id=1266
41. Дубенко С. Д. Державна служба і державні службовці в Україні : навч.-метод. посіб. / С. Д. Дубенко // за заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. Н. Р. Нижник. – К.: Ін Юре, 1999. – 244 с.
42. Єрьоменко В. М. Підстави виникнення трудових правовідносин: Дис. канд. юр. наук: 12.00.05 / В. М. Єрьоменко .– Харків, 1998. – 198 с.
43. Жигалкин П.И. Исчисление сроков по советскому трудовому праву / П. І. Жигалкін // Проблемы социалистической законности. – 1987. – Вып. 20. – С. 27–34.
44. Жигалкін П. І., Прилипко С. М., Ярошенко С. М., Судова практика та її значення для регулювання відносин у сфері праці: Монографія / П. І. Жигалкін, С. М. Прилипко, С. М. Ярошенко. – Харків: Вид-во «ПП ФІНН», 2008. – 544с. – ISBN 966-8184-21-4.
45. Журавель Я. Сучасні адміністративно-правові підходи до визначення поняття "орган місцевого самоврядування" [Електронний ресурс] / Ярослав Журавель // Юрид. журнал. – 2007. – № 7. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.justinian.com.ua/article.php7idn2732
46. Загальна теорія держави і права: навч. посіб. [для студ. і викл. вищ. навч. закл.] / А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, С. Л. Лисенков та ін.; за ред. В. В. Копєйчикова; Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 320 с.
47. Загальна декларація прав людини // Чинне міжнародне право. – М., 1996. – Т. 2.
48. Закон Республіки Білорусь «Про основи служби в державному апараті»// Ведомости Верховного Совета Республики Белорусь.– 1993.– №32.– ст. 416.
49. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 40. – Ст. 365.
50. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» // Відомості Верховної Ради України .– 2011.– № 41.– Ст. 414.
51. Закон України «Про Громадянство України» // Відомості Верховної ради України. – 2001.– № 12.– ст. 65.
52. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» // Відомості Верховної Ради України.– 2003.– № 31-32.– ст.263.
53. Закону України «Про державну службу» від 17.11.2011 року № 4050- VI// Відомості Верховної ради України. – 2012.– № 26.– ст. 276.
54. Закон України «Про державну службу» № 3723-XI // Відомості Верховної Ради України.– 1993.– № 52.– ст. 490
55. Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 6. – Ст.37.
56. Закон України «Про державну таємницю» // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 16. – Ст. 93.
57. Закон України «Про державну статистику» // Відомості Верховної Ради.– 1992.– № 43. – Ст.608.
58. Закон України «Про дисциплінарний статут митної служби України» // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 42. – Ст. 467.
59. Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» // Відомості Верховної Ради України.– 2005.– № 52.– ст.561.
60. Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» // Відомості Верховної Ради України .– 2003.– № 49-51.– Ст. 376.
61. Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» // Відомості Верховної Ради України.– 2011.– № 40, ст.404.
62. Закон України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних заходів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 10. – Ст. 62.
63. Закон України «Про Збройні сили» від 11.12.94 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 9. – Ст. 108.
64. Закон України «Про Кабінет Міністрів України» // Відомості Верховної Ради України .– 2011.– № 9.– Ст. 58.
65. Закон України «Про міліцію» // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
66. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» // Відомості Верховної Ради України.– 1997.– № 24.– ст. 170
67. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20–21. – Ст. 190.
68. Закон України «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади судді Верховною Радою України» // Відомості Верховної Ради.– 2004.– № 25. – Ст.354.
69. Закон України «Про пожежну безпеку» // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 5. – Ст. 21.
70. Закон України «Про національний банк України» // Відомості Верховної Ради.– 1999.– № 29. – Ст.238.
71. Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 13. – Ст. 110.
72. Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»// Відомості Верховної Ради УРСР.– 1991.– № 21.– ст.252
73. Закон України «Про правила етичної поведінки» від 17 травня 2012 року № 4722-VI // Офіційний вісник України. – 2012. – № 45. – Ст. 1739.
74. Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» // Відомості Верховної Ради України.– 2006.– № 3.– ст.36
75. Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» // Відомості Верховної Ради України .– 2001.– № 33.– Ст. 175.
76. Закон України «Про судоустрій України» від 07.02.2002 р., №3018-ІІІ //Відомості Верховної Ради України. 2002. №27 28. Ст. 180.
77. Закон України «Про центральні органи виконавчої влади» // Відомості Верховної Ради України .– 2011.– № 38.– Ст. 385.
78. Исаков Б. В. Юридические факты в советском праве / Б. В. Исаков. – М.: Юрид.лит., 1984. – 144 с.
79. Исаков В. Б. Фактический состав в механизме правового регулирования/ В. Б. Исаков. – Саратов: Изд-во Саратовского университета, 1980. – 74 с.
80. Исаков В. Б. Юридические факты в российском праве: Учебное пособие/ В.Б. Исаков. – М.: Юридический Дом «Юстицинформ», 1998. – 48 с.
81. Іншин М. І. Види державної служби / М. І. Іншин // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия: Юридические науки. – 2010. – Т. 23 (62). № 1. 2010. – С. 131-137.
82. Калужный С. А. Объяснения нарушителя трудовой дисциплины (правовые вопросы) / С. А. Калужный // Правоведение. − 1986. − № 6. − С. 67-79.
83. Карпова А. М., Карпов A. M., Шакирзянов Г. З. Самозащита от алкоголизации: Образовательно-воспитательные основы профилактики и психотерапии зависимости от алкоголя / А.М. Карпова, А.М. Карпов, Г.З. Шакирзянов. – Москва: Издательство «Олита», 2004. – 52 с.
84. Касти Дж. Большие системы. Связность, сложность и катастрофы / Джордж Касти. – М.: Мир, 1982. – 216 с.
85. Кечекян С. Ф. Правоотношения в социалистическом обществе / С.Ф. Кечек'ян. – М.: Изд–во АН СССР, 1958. – 154 с.
86. Кирилова М. Я. Исковая давность / М. Я. Кирилов. – М.: Юридическая литература, 1966. – 139 с.
87. Кисіль Л. Є. Керівник підприємства: компетенція та адміністративна відповідальність / Л. Є. Кисіль. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 1998. – 82 с.
88. Ківалов С. В., Біла Л. Р. Організація державної служби в Україні : [навч-методичний посібник] / С. В. Ківалов, Л. Р. Біла. – Одеса : Юридична література, 2002. – 328 с.
89. Кікінчук В. Ю. Адміністратвині процедури проходження служби в органах внутрішніх справ: автореф. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / Кікінчук Василь Юрійович. – Харків. – 2010. – 21 с.
90. Кірмач А. В. Підстави та порядок припинення державної служби: європейський досвід правового регулювання / А. В. Кірмач // Науковий вісник Львівського університету внутрішніх справ. – 2010. – № 2. – С. 202- 211.
91. Клемпарський М. М. Щодо видів державних службовців як суб'єктів трудового права/ М. М. Клемпарський // Форум права. – 2012. – № 2. – С. 319-324 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2012-2/12kmmctp.pdf
92. Ковалев А. Г. Коллектив и социально-психологические проблемы управления / А. Г. Ковалев. – М.: Политиздат, 1975.− 272 с.
93. Коваленко Л. В. Типи і види державної служби: проблеми класифікації / Л. В. Коваленко // Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В. Б. Авер'янова. – К.: Видавничий Дім «Ін-Юре», 2002. – 668 с.
94. Коваленко А. Г. Институт доказывания в гражданском и арбитражном судопроизводстве / А.Г. Коваленко. – М.: Издательство НОРМА, 2002. – 208с.
95. Кодекс адміністративного судочинства України // Відомості Верховної Ради України.– 2005.– № 35-36, № 37, ст.446.
96. Кодекс законів про працю України //[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/322-08/print1360518135018045
97. Кодекс про адміністративні правопорушення України // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст.1122.
98. Кодекс поведінки посадових осіб: Рекомендація Ради Європи (2000) 10, прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.2000 р. (ст. 3) // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://wcd.coe.int/ViewDoc.jsp?Ref=ExpRec(00)10&Sector=CM&Lang=en;. – Назва з екрану.
99. Кожушко С.І. Становлення, сучасний стан та перспективи розвитку законодавства про дисципліну праці в Україні: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / С.І. Кожушко / Харків. нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2006. – 182 с.
100. Коляда О. П. Приватний нотаріус – службова особа / О. П. Коляда // Проблеми правотворчості очима науковців : матеріали міжнародної наук.-практ. інтернет-конф. (м. Тернопіль, 09.02.2010 р.). – Тернопіль, 2010. – Ч. 1 – С. 63–65.
101. Конвенція Міжнародної Організації Праці № 158 «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця» // Трудовое право в вопросах и ответах: Учебно-справочное пособие. Издание второе, переработанное и дополненное / Под ред. В.В. Жернакова. – Х.: Одиссей, 2002. – – 656 с.
102. Концепція реформи адміністративного права (Проект) // Український правовий часопис. – № 4. – 1999.
103. Концепція реформування публічної адміністрації в Україні : проект (станом на 10 берез. 2009 р.). – Режим доступу: www.center.gov.ua/normoproektuvalnadiyalnist/normoproektuvalna-diyalnist.html.
104. Концепція адміністративної реформи в Україні // Український правовий часопис. Вип. 4. Адміністративна реформа в Україні. Документи і матеріали. – К., 1999. – С. 8 – 34.
105. Копєйчиков В. В. Правознавство: Підручник / Авт. кол.: Демський С. Е., Ковальський B. C., Колодій А. М (керівник авт. кол.) та інші; За ред. В.В. Копєйчикова. – 5-е вид., перероб. та доп. – К: Юрінком Інтер, 2002. – 736 с.
106. Кравченко О. О. Дисциплінарна відповідальність посадових осіб працівників митних органів): дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Олег Олександрович Кравченко.–К., 2012.– 210 с.
107. Князев А. А. Законная сила судебного решения : Дис. … канд. юрид. наук : 12.00.15 / Алексей Александрович Князев; Моск. гос. юрид. акад. – М., 2004. – 192 с.
108. Корж І. Ф. Військова служба в Україні: вступ, просування, припинення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 / І. Ф. Корж. – К., 2004. – 20 с.
109. Коркунов Н. М. Русское государственное право. Т.1 / Н. М. Коркунов.– СПб., 1914.– 630 с.
110. Красавчиков О. А. Юридические факты в советском гражданском праве / О. А. Красавчиков. – М.: Госюриздат, 1958. – 182 с.
111. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т. Т.1 / О. М. Бандурка, Є. М. Блажівський. Є. П. Бурдоль та ін.; за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова.– Х.: Право, 2012.– 786 с.
112. Крупчан О.Д. Організація виконавчої влади / О. Д. Крупчан. – К.: Вид-во УАДУ, 2001. – 132 с.
113. Кудрявцев В. Н. Правовое поведение: норма и патология / В. Н. Кудрявцев. М., 1982. – С.8–10.
114. Курс российского трудового права: Трудовой договор. В 3-х томах. Т. 3/ Гребенщиков А.В., Маврин С.П., Хохлов Е.Б.; Под общ. ред.: Маврин С.П., Пашков А.С., Хохлов Е.Б. – С.-Пб.: Изд-во С.-Петербург. ун-та, 1996. – 656 c.
115. Ладика Ю. В. Соціальні гарантії працівників органів внутрішніх справ : дис.. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / Ладика Юрій Володимирович. – Київ. – 2012. – 191 с.
116. Лазор О.Д. Державна служба в Україні : навч. посіб. / О.Д. Лазор, О.Я. Лазор. – К. : Дакор, КНТ, 2005. – 472 с
117. Левківська Н. В. Поняття «посадова особа місцевого самоврядування»: проблемні питання правового регулювання в Україні / Н.В. Левківська // Державне управління та практика. – 2009. − № 1. – С. 19 – 27.
118. Лившиц Р. З. Судебная практика как источник права / Р.З. Лившиц// Судебная практика как источник права. – М.: ИГП РАН, 1997. – 57 с.
119. Лившиц Р. З., Чубайс Б. М. Трудовой договор / Р. З. Лившиц, Б. М. Чубайс. – М.: Наука, 1986. – 174 с.
120. Матузов Н. И. Личность. Права. Демократия. Теоретический проблемы субъективного права / Н. И. Матузов. – Саратов: Изд–во Сарат. ун–та, 1972. – С.60.
121. Миколенко А. И. Административный процесс и административная ответственность в Украине: Учебное пособие. – X.: Одиссей, 2004. – 194с.
122. Митний кодекс України. – Х. : Одісей, 2008. – 216 с.
123. Мицкевич А. В. Субъекты советского права / Мицкевич А. В.– М.: Госюриздат, 1962. –213 с.
124. Міжнародний кодекс поведінки державних посадових осіб від 23.07.1996 р. // Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію. — К.: Школяр, 1999.
125. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року// Права людини (основні міжнародно-правові документи): Зб. документів / Упоряд. Ю. К. Качуренко. – К.: Наук. думка, 1989. – 248с.
126. Мозоль В. В. Адміністративно-правовий статус посадової особи податкової міліції (організаційно-правові аспекти) : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук : 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» І В. В. Мозоль. – Ірпінь, 2005. – 21 с.
127. Наказ Головного управління державної служби України № 214 від 04.08.2010 «Про затвердження Загальних правил поведінки державного службовця» // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1089-10. – Назва з екрану.
128. Наказ Державного комітету з питань державних секретів «Про затвердження Типової форми трудового договору з працівником, діяльність якого пов’язана з державною таємницею, та Зобов’язання громадянина України у зв’язку з допуском до державної таємниці» // Бюлетень нормативних актів міністерств та відомств України. – 1995. – №3–4.
129. Наказ Державного комітету статистики № 489 від 05.12.2008 р. «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці»// Кадровик. Трудове право і управління персоналом. – 2009. – № 2.
130. Наказ Міністерства надзвичайних справ України від 6.02.2006 p. № 59 «Про затвердження Інструкції з організації роботи органів державного пожежного нагляду» // Офіційний вісник України. – 2006. – № 17. – Ст. 1289.
131. Наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 р. «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» // Станіславська Г. Кадрова документація: Порадник сучасного менеджера освіти. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007. – С. 136.
132. Нелидов Н. Юридические и политические основания государственной службы / Н. Нелидов.– Ярославль, 1874. – 292 с.
133. Неумивайченко Н. М. Особливості виникнення, зміни та припинення трудових правовідносин державних службовців: автореф. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Неумивайченко Надія Миколаївна. – Харків. – 2002. – 22 с.
134. Ноздрачев А. Ф. Государственная служба : [учебник] / А. Ф. Ноздрачев.– М. : Статут, 1999.– 591 с.
135. Оболенський О. Ю. Державна служба / О. Ю. Оболенський. – К. : КНЕУ, 2003. – 344 с.
136. Основин B. C. Советские государственно-правовые отношения / В.С. Основин. – М.: Юридическая литература, 1965. – 330с.
137. Островерх С. В. Види державної служби в органах ДПС України / С.В. Островерх // Форум права. – 2008. -№ 2. – С.387-393 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2008-2/08osvodu.pdf
138. Панасюк О. В. Адміністративно-правові засади забезпечення законності і дисципліни в органах державної податкової служби України: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / Оксана Володимирівна Панасюк.– Х., 2010.– 190 с.
139. Панов І. О. Особливості проходження державної служби в митних органах України / І. О. Панов // Право і безпека. – 2009.– №1.
140. Парасюк М. В. Проблеми вдосконалення адміністративно-правового регулювання службової дисципліни в органах внутрішніх справ / М. В. Парасюк // Наукові розробки академії вдосконалення практичної діяльності та підготовки кадрів органів внутрішніх справ. – К., 1994. – С. 143-147.
141. Петришин А. В. Государственная служба. Историко-теоретические предпосылки, сравнительно-правовой и логико-понятийный анализ: [монография] / А.В. Петришин. – Х. : Факт, 1998. – 168 с.
142. Петров Т. И. Советские административно-правовые отношения / Т.И. Петров. – Л., 1972. – 268 с.
143. Плиев И. П. увольнение по п. 4 ст. 106 Основ законодательства о труде (п. 1 ст. 254 КЗоТ РСФСР) / И. П. Плиев // Известия ВУЗов: Правоведение. – 1978 . – № 4.
144. Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Затверджене Указом Президента України від 17.10.2000 № 1138/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 42. – Ст. 1774.
145. Попова О. В. Поняття та ознаки публічної служби в Україні / О.В. Попова // Форум права. – 2011. – № 4. – С. 583-587 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www. nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-4/1lpovcvu.pdf
146. Подкопаєв С. В. Дисциплінарна відповідальність суддів: сутність, механізм реалізації / Сергій Васильович Подкопаєв. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2003. – 182с.
147. Постанова Верховної ради № 2244–IV від 16.12.2004 «Про призначення Стельмаха В.С. на посаду Голови Національного Банку України» // Відомості Верховної Ради.– 2005.– № 2. – Ст.75.
148. Постанова Верховної ради № 903–IV від 26.01.2009 «Про відповідальність Президента України Ющенка В.А за ситуацію, що склалася у фінансово–кредитній сфері України» // Відомості Верховної Ради.– 2009.– № 28. – Ст.375.
149. Постанова Верховної ради № 904–IV від 26.01.2009 «Про діяльність Національного банку України в період фінансової кризи та стан виконання рішень Верховної Ради України з цих питань» // Відомості Верховної Ради.– 2009.– № 28. – Ст.376.
150. Постановление Госкомтруда СССР и Секретариата ВЦСПС от 28.12.1977 г. «Об утверждении перечня должностей и работ, замещаемых или выполняемых работниками, с которыми предприятием, учреждением, организацией могут заключаться письменные договоры о полной материальной ответственности за необеспечение сохранности ценностей, переданных им для хранения, обработки, продажи (отпуска), перевозки или применения в процессе производства, а также типового договора о полной индивидуальной материальной ответственности» // Бюллетень Государственного комитета Совета Министров СССР по труду и социальным вопросам. – 1978. – № 4. – Ст. 19.
151. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року» від 27 грудня 2006 р. № 1834 // Офіц. вісн. України. – 2007. – № 1. – Ст. 91.
152. Постанова Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 р. № 940 «Про затвердження Положення про Державну митну службу» // Офіційний вісник України.– 2007.– № 53.– Ст. 2163.
153. Постанова Кабінету Міністрів України № 1819 від 13.12.2000 року «Питання Державної інспекції з контролю за цінами» // Офіційний вісник України. – 2000. – № 50 . – Ст. 1261.
154. Постанова Кабінету Міністрів України № 731 від 25.05.1998 року «Про затвердження порядку ведення особових справ державних службовців в органах виконавчої влади». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/731-98-%D0%BF . – Назва з екрану.
155. Постанова Кабінету Міністрів України №1317 від 3.12.2009 «Питання медико-соціальної експертизи». [Електронний ресурс]: Офіційний веб сайт ВРУ. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1317-2009-%D0%BF
156. Постанова Національного Банку України № 375 від 31.08.2001 «Про затвердження Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень» //Офіційний вісник України. – 2001. – № 44. – Ст. 1991.
157. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26.04.2002 р. № 5 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-02. – Назва з екрану.
158. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 року // Постанови пленуму Верховного суду України із загальних питань судової діяльності та в цивільних справах. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 352 с. (Бюлетень законодавства і юридичної практики України; №11, 2004)
159. Правові позиції Верховного Суду України щодо застосування трудового законодавства при розгляді окремих категорій цивільних справ // Трудове Право України: Збірник нормативно-правових актів. / Упоряд. П.А. Бущенко, І.А. Вєтухова. – Харків: Консум, 2002. – 464 с.
160. Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно державних службовців : постанова Кабінету Міністрів України : від 13 червня 2000 р. № 950 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 24. – Ст. 1004
161. Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції : Закон України від 17.07.1997 р., № 457/97 ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 40. – Ст. 263.
162. Проект Закону України «Кодекс доброчесної поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави». — К.: Матеріали Колегії Головдержслужби, 2006.
163. Постанова Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 46. – Ст. 621.
164. Прилипко С. М., Ярошенко О. М. Трудове право України: Підручник / С.М. Прилипко, О.М. Ярошенко. – Харків: Видавець ФО–П Вапнярчук Н.М., 2008. – 644 с.
165. Пшонка А. В. Дисциплінарна відповідальність прокурорів: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.10 / Артем Вікторович Пшонка.– Х., 2006.– 184 с.
166. Рабинович П. М. Упрочение законности – закономерность социализма / П.М. Рабинович. – Львов, 1975. – 260 с.
167. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 53 н