АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ, БАТЬКІВ АБО ОСІБ, ЯКІ ЇХ ЗАМІНЮЮТЬ :

Краткое описание

ЗМІСТ

Вступ.........................................................................................................3-11
Розділ 1. Адміністративна відповідальність в системі заходів адміністративного примусу, що застосовуються до неповнолітніх, батьків або осіб, які їх замінюють.
1.1. Система суб’єктів владних повноважень щодо застосування до неповнолітніх, батьків або осіб, які їх замінюють адміністративно-примусових заходів .........................................................................................12-43
1.2. Система заходів адміністративного примусу, що застосовуються до неповнолітніх...............................................................................................43-74
1.3. Адміністративно-правовий статус неповнолітніх як особливих суб’єктів адміністративної відповідальності.................................……....…75-95

Розділ 2. Особливості реалізації адміністративно-правових норм, які передбачають відповідальність неповнолітніх, батьків або осіб, які їх замінюють.
2.1. Реалізація норм адміністративної відповідальності щодо неповнолітніх..................................................................................................96-119
2.2. Реалізація норм адміністративної відповідальності щодо батьків або осіб, які їх замінюють...........................................................................119-148

Розділ 3. Адміністративно-деліктне провадження щодо неповнолітніх, батьків або осіб, які їх замінюють та проблеми його оптимізації...........149-179

Висновки…………….........................................................................179-184

Список використаних джерел..........................................................185-203

Додатки......................................................................................................204

Вступ
Актуальність теми дослідження. Зміни, що відбуваються у політичній, економічній і соціальній сферах, духовно-моральні труднощі нашого життя стали істотним фактором, що дестабілізує традиційні сімейні відносини. З кожним роком збільшується кількість сімей, не здатних належним чином забезпечити утримання і виховання дітей. Заявило про себе так зване „соціальне сирітство”, тобто сирітство при живих батьках. Падіння рівня життя, збільшення числа неблагополучних родин, втрата моральних цінностей призвели до того, що діти найчастіше „витісняються” на вулицю, наслідком чого є небачене зростання протиправних вчинків, що скоюють ся неповнолітніми.
Правовий статус дітей як громадян держави у вітчизняній правовій системі не залишається поза увагою та знаходить документальне відображення у низці нормативно-правових актів. Перш за все певні гарантії прав дитини передбачені Конституцією України: „Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою” (ст.51); „Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним” (ст.52); „Кожна людина має невід’ємне право на життя” (ст.27). Це повністю відповідає ст.6 Конвенції про права дитини, яка встановлює невід’ємне право на життя кожної дитини.. У Сімейному кодексі України реалізовано право дитини мати ім’я від народження, встановлено місце, порядок та строки реєстрації народження, а у Законі „Про громадянство України” закріплено право дитини мати громадянство. У інших законодавчих актах зафіксовано новий погляд на становище дітей, визначено пріоритетність їх інтересів, значення останніх для благополуччя суспільства. Але значна частина вказаних норм має насамперед декларативний, ніж практичний, характер. Це призвело до того, що законодавство про права дитини здебільшого не реалізується, а то й просто порушується. Відсутність чіткого механізму контролю за його виконанням та неспроможність державного забезпечення неухильного дотримання гарантованих дитині прав, позбавляє її надійного соціального захисту. Жорсткі реалії сучасного економічного, соціально-демографічного і культурного становища у нашій країні об’єктивно довели не тільки безсилля держави у вирішенні проблем неповнолітніх, а й те, що сьогодні діти залишені сам-на-сам зі своїми проблемами, методи і шляхи розв’язання яких вони обирають самостійно. Прямий наслідок цього - збільшення кількості підлітків, чия поведінка виходить за межі моральних і правових норм і які стають об’єктом нагляду правоохоронних органів.
Як свідчать дані МВС України, тільки у 2005 році виявлено 42520 неповнолітніх правопорушників, за вчинення адміністративних правопорушень затримано 17191 особу; 12960 неповнолітніх було притягнуто до адміністративної відповідальності. Крім того, 1386 осіб притягнуті до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних проступків у складі груп, з них - 1038 неповнолітніх.
Аналіз стану і причин протиправної поведінки неповнолітніх свідчить, що у більшості випадків вона є наслідком недбалого виконання батьками своїх обов’язків по вихованню дітей або ж неправомірних дій саме батьків або осіб які їх замінюють. Вирішення зазначених проблем стане вагомим внеском у запобігання девіантній поведінці неповнолітніх. Тому питання адміністративної відповідальності неповнолітніх, а також батьків або осіб, які їх замінюють, потрібно і доцільно досліджувати комплексно, оскільки виникає необхідність визначення меж відповідальності кожного з цих суб’єктів при вчиненні правопорушень неповнолітніми.
Не випадково проблема боротьби з протиправною поведінкою неповнолітніх привертає увагу науковців різних галузей права, а також спеціалістів у сфері соціології та психології. Питання адміністративної відповідальності у цілому і адміністративної відповідальності неповнолітніх, зокрема, висвітлені у працях таких вчених-адміністративістів, як: В.С. Анджиєвський, Д.М. Бахрах, М.І. Ветров, І.О. Галаган, І.П. Голосніченко, С.Т. Гончарук, Є.В. Додін, І.К. Ігошев, А.П. Клюшніченко, Л.В. Коваль, Т.О. Коломоєць, А.Т. Комзюк, В.К. Колпаков, С.Ф.Константінов, Я.М. Квітка, Д.М. Лук’янець, М.П. Легецький, Б.М. Лазарев, Н.М. Мироненко, Г.М. Міньковський, О.І. Остапенко, О.П.Рябченко, В.П.Столбовий, М.С. Студенікіна, Ю.О. Тихомиров, Я.Ю. Шевченко, О.М. Якуба та інших.
І хоча останнім часом наукою адміністративного права приділяється належна увага загальним проблемам адміністративної відповідальності, з питань адміністративної відповідальності неповнолітніх та батьків або осіб, які їх замінюють, з часів здобуття Україною незалежності немає жодного монографічного чи дисертаційного дослідження. Дана проблема висвітлена у адміністративно-правовій літературі лише частково. Деякі її аспекти досліджувались при аналізі загальних питань адміністративної відповідальності, природи заходів, що застосовуються до неповнолітніх, організації профілактичної діяльності державних органів для запобігання правопорушенням серед підлітків. А тому розглядувана проблема потребує спеціального самостійного дослідження.
Викладене вище обумовлює нагальність питання про проведення поглибленого дослідження явища адміністративної відповідальності неповнолітніх, батьків або осіб, які їх замінюють.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної діяльності кафедри адміністративного права Національної академії внутрішніх справ України, пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергової розробки і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004 – 2009 роки, затверджених наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 року, а також згідно з основними напрямами, визначеними Національною програмою „Діти України”, указами Президента України „Про затвердження комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності і правопорушень серед дітей і їх соціальної реабілітації у суспільстві від 18 березня 1998 р., „Про додаткові заходи щодо запобігання дитячій бездоглядності” від 28 січня 2000 р.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення організаційно-правових засад, юридичної природи, сутності, змісту адміністративної відповідальності неповнолітніх, батьків або осіб, які їх замінюють, а також вироблення рекомендацій щодо удосконалення адміністративно-деліктного законодавства та його застосування у провадженні у справах про адміністративні правопорушення.
Відповідно до окресленої мети перед дисертантом постали такі основні завдання:
¬- дослідити існуючі дефініції адміністративної відповідальності неповнолітніх порівняно із загальним поняттям адміністративної відповідальності, і на основі виявлених закономірностей сформулювати власний підхід до вирішення цієї проблеми;
- виділити ознаки, що визначають неповнолітніх як особливих суб’єктів адміністративної відповідальності;
- дослідити юридичну природу і правову значимість правопорушень, що скоюють ся неповнолітніми віком від 14-ти до 16 років;
- дослідити особливості реалізації примусових заходів стосовно неповнолітніх правопорушників;
- розкрити особливості процесуального статусу неповнолітнього як самостійного учасника провадження у справах про адміністративні правопорушення;
- визначити доцільність застосування деяких видів адміністративних стягнень, які накладаються на неповнолітніх;
- дослідити межі адміністративної відповідальності неповнолітніх і батьків за правопорушення неповнолітніх;
- розглянути фактичний склад адміністративного проступку як підставу адміністративної відповідальності батьків або осіб, які їх замінюють;
- здійснити аналіз адміністративно-процесуального статусу батьків та осіб, які їх замінюють;
- внести пропозиції та рекомендації до нормативно-правових актів України, що регламентують порядок притягнення до відповідальності неповнолітніх, батьків або осіб, які їх замінюють;
- розглянути і проаналізувати діяльність державних органів, до компетенції яких входить застосування адміністративно-примусових заходів щодо неповнолітніх, батьків або осіб, які їх замінюють.
Об’єктом дослідження є адміністративно-правові відносини, що виникають при вчиненні протиправних діянь неповнолітніми, батьками або особами, які їх замінюють.
Предметом дослідження є зміст адміністративно-деліктних норм, котрими передбачена відповідальність неповнолітніх, батьків або осіб, які їх замінюють, за вчинення адміністративних проступків.
Методологією дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Головним у цій системі виступає діалектичний метод як загальний науковий метод пізнання соціально-правових явищ у їх протиріччях, розвитку та змінах, що дає можливість дослідити проблеми у єдності їх соціального змісту і юридичної форми. У роботі застосовуються наступні методи і прийоми пізнання: формально-логічний - використовується при встановленні логіко-методологічних засад побудови дефініції поняття „адміністративна відповідальність неповнолітніх” та „неповнолітній як учасник адміністративно-деліктного провадження” (підрозділи 1.3, 2.2, розділ 3); системно-структурний - використовується при дослідженні нормативно-правових актів, якими регламентована відповідальність неповнолітніх, батьків та осіб, які їх замінюють, при визначенні місця адміністративно-примусових заходів, що застосовуються до неповнолітніх у загальній системі заходів адміністративного примусу (підрозділи 1.1, 1.2); логіко-семантичний - слугує методологічною основою для внесення пропозицій щодо вдосконалення вітчизняного законодавства про адміністративну відповідальність неповнолітніх, батьків або осіб, які їх замінюють ( підрозділи 1.3, 2.1, 2.2); історико-правовий - застосовується при дослідженні генезису адміністративного законодавства щодо відповідальності неповнолітніх та їх батьків і адміністративно-примусових заходів (підрозділ 2.2); порівняльно-правовий - використаний при порівняльному аналізі вітчизняного та зарубіжного законодавства, у тому числі стандартів ООН (підрозділи 1.1, 2.1, розділ 3); статистичний - використаний при аналізі даних МВС України щодо стану адміністративної практики органів і служб у справах неповнолітніх; судової практики притягнення неповнолітніх, батьків або осіб, які їх замінюють, до адміністративної відповідальності ( підрозділи 2.1, 2.2).
У процесі підготовки дисертації використано результати науково-дослідних розробок і публікацій, у тому числі за участю автора. Емпіричну базу дослідження склали статистичні матеріали МВС України. Обсяг вивчених та узагальнених теоретичних понять, а також опрацьованого емпіричного матеріалу дозволяє зробити висновок про вірогідність і наукову обґрунтованість результатів виконаного дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що за характером та змістом розглянутих питань дисертація є одним із перших вітчизняних комплексних досліджень проблем адміністративної відповідальності неповнолітніх, батьків або осіб, які їх замінюють.
У результаті проведеного дослідження сформульовано низку положень, які характеризуються науковою новизною і мають важливе теоретичне та практичне значення. Зокрема:
уперше:
– сформовано підхід до дослідження сутності явища адміністративної відповідальності неповнолітніх, ґрунтований на основі діалектичної єдності філософських категорій загального, особливого та одиничного;
– доведено, що специфіка правопорушень, як і особливих підстав адміністративної відповідальності батьків, полягає в тому, що, на відміну від абсолютної більшості адміністративних проступків, вони є не юридичними фактами, а фактичними (юридичними ) складами;
– теоретично обґрунтована позиція щодо обов’язкової участі у розгляді справ про притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності психолога та педагога, письмові висновки яких додаються до справи;
– розроблено підхід до розуміння особливостей правової природи протиправних діянь неповнолітніх віком від 14-ти до 16 років;
удосконалено:
– класифікацію адміністративно-примусових заходів, що застосовуються до неповнолітніх;
– процесуальний порядок притягнення до адміністративної відповідальності батьків або осіб, які їх замінюють;
доведено доцільність:
- виділення в окрему главу Кодексу України про адміністративні правопорушення всіх норм, які регламентують порядок притягнення неповнолітніх до відповідальності;
– зниження віку адміністративної відповідальності до 14-ти років;
– застосування до неповнолітніх такого примусового заходу як громадські роботи;
дістали подальшого розвитку поняття адміністративної відповідальності неповнолітніх, батьків або осіб, які їх замінюють; питання створення судів у справах неповнолітніх або ж запровадження посади судді у справах неповнолітніх.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання сформульованих висновків і пропозицій у:
галузі науково-дослідницької діяльності – матеріали дисертації є внеском до формування основ подальшого опрацьовування проблем, пов’язаних з притягненням до адміністративної відповідальності неповнолітніх, батьків або осіб, які їх замінюють;
правотворчості – пропозиції, визначені у дисертації, спрямовані на вдосконалення практичної реалізації ідеї створення нового Кодексу України про адміністративні проступки;
навчальному процесі положення та висновки дисертації були включені у програми і тематичні плани навчальних та спеціальних курсів з адміністративного права, адміністративної відповідальності і адміністративно-деліктного права. Можливе їх використання при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів, у практичних заняттях ад’юнктів, курсантів та слухачів.
Апробація результатів дисертації. Результати і висновки дисертаційного дослідження обговорені на засіданні кафедри адміністративного права Київського національного університету внутрішніх справ та отримали позитивну оцінку. Її основні положення доповідались на Міжвузівській науково-практичній конференції „Сучасні правові проблеми профілактики та розкриття злочинів, які скоюють ся неповнолітніми” (26 квітня 2002 р., Донецький інститут внутрішніх справ МВС України); науково-практичній конференції „Актуальні проблеми профілактики злочинності та правопорушень серед неповнолітніх” (22-23 листопада 2002 р., Львівський інститут внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України).
Основні положення дисертаційного дослідження впроваджені автором в практику діяльності Департаменту кримінальної міліції у справах неповнолітніх МВС України у вигляді рекомендацій, які спрямовані на запобігання протиправної поведінки неповнолітніх, використані в роботі Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності при удосконаленні законодавства про адміністративну відповідальність неповнолітніх, а також враховані і використовуються у навчальному процесі Київського національного університету внутрішніх справ при проведенні семінарських і практичних занять з навчальних курсів: „Адміністративне право”, „Адміністративна відповідальність”, „Адміністративно-деліктне право” та „Адміністративний процес”.
Публікації. Основні положення та висновки, сформульовані у дослідженні, викладені у шести публікаціях, чотири з яких - у фахових виданнях.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що мають п’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел
(195 найменувань, 19 сторінок), додатків (12 сторінок). Загальний обсяг дисертації становить 215 сторінок, з яких 184 сторінки – основна частина.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації зроблена спроба комплексно дослідити адміністративну відповідальність неповнолітніх та батьків або осіб, які їх замінюють, а також сукупність інших адміністративно-правових заходів протидії і боротьби з правопорушеннями неповнолітніх, підстави та процесуальну регламентацію їх застосування.
При цьому дисертантом висловлено та аргументовано певні думки з питань, які мають безпосереднє відношення до теми дослідження і є дискусійними у правовій науці: про поняття фактичного (юридичного) складу; про правову природу примусових заходів, що застосовуються до неповнолітніх, та мету їх застосування; про межі адміністративної відповідальності неповнолітніх, батьків або осіб, які їх замінюють, про доцільність застосування певних адміністративних стягнень до цієї категорії осіб, а також з інших питань вжиття примусових заходів, що здійснюються на підставі адміністративно-правових норм.
Дисертантом розглянуто певне коло питань: про юридичну природу і правову значимість протиправних проявів неповнолітніх віком від 14-ти до 16 років; про особливості реалізації примусових заходів щодо цієї категорії неповнолітніх; про фактичний склад адміністративного проступку як однієї з особливих підстав адміністративної відповідальності батьків або осіб, які їх замінюють; про процесуальну регламентацію провадження у справах про адміністративні проступки, що скоюються неповнолітніми, та про доцільність застосування до них деяких видів адміністративних стягнень.
Висвітлення теоретичних питань було поєднано з аналізом чинного законодавства і практики його застосування. Досліджувались норми адміністративного та інших галузей права, що стосуються правового становища таких суб’єктів - як неповнолітні, батьки або особи, які їх замінюють. При цьому вивчалися норми:
- що закріплюють повноваження різних державних органів, які займаються проблемами неповнолітніх і котрі наділені юрисдикційними повноваженнями на застосування адміністративно-примусових заходів;
- які визначають права і юридичні обов’язки неповнолітніх та їх батьків, з виділенням норм, що визначають відповідальність за невиконання чи неналежне виконання покладених обов’язків;
- що встановлюють фактичні підстави застосування примусових заходів;
- які передбачають процесуальний порядок реалізації правових норм, що використовуються для застосування заходів адміністративного примусу;
- що визначають взаємні процесуальні права і обов’язки суб’єктів, які беруть участь у провадженні в справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх.
У результаті такого аналізу дисертант дійшов висновку, що норми чинного законодавства, яке регламентує умови та порядок застосування заходів адміністративного примусу до неповнолітніх та їх батьків, переважно односторонні, тобто закріплюються через повноваження тих чи інших органів, котрі можуть застосовувати зазначені заходи. У той же час юридичні обов’язки неповнолітніх та їх батьків або осіб, які їх замінюють чітко, не визначені в правових нормах, за порушення і на підставі яких застосовуються примусові заходи до них. У зв’язку з цим можна зробити висновок, що адміністративне законодавство не забезпечує повної і чіткої регламентації порядку застосування примусових заходів.
Крім того, дисертант аргументує свою незгоду з позицією законодавця з приводу приниження ролі особистої адміністративної відповідальності неповнолітніх, який віддає перевагу примусовим заходам „виховного характеру” перед адміністративною відповідальністю.
Практичні рекомендації з удосконалення чинного законодавства, що регламентує застосування до неповнолітніх, батьків або осіб, які їх замінюють, викладено у роботі. Їх суть полягає в наступному:
1. Потрібно підвищити виховну і запобіжну роль інституту адміністративної відповідальності неповнолітніх і одночасно посилити процесуальні гарантії прав осіб, які притягуються до неї.
2. З урахуванням рівня розумового та інтелектуального розвитку особистості неповнолітнього, обсягу його суб’єктивних прав і обов’язків, слід диференційовано підходити до вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності неповнолітніх різних вікових груп.
3. Законодавчо закріпити, що неповнолітні, які досягли 16-річного віку і вчинили адміністративний проступок, притягаються до адміністративної відповідальності на загальних підставах з іншими громадянами. До неповнолітніх, віком від 14-ти до 16 років, за вчинення ними адміністративних правопорушень застосовуються заходи впливу, передбачені ст.241КУпАП.
4. Встановити для неповнолітніх специфічні адміністративні стягнення, які були б розраховані на особу неповнолітнього, на зразок громадських робіт, що застосовуються в кримінальному законодавстві.
5. Визнати неповнолітніх особливими суб’єктами адміністративної відповідальності. У правових нормах офіційно визначити, що на неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності і стосовно котрих не буде встановлено адміністративну відповідальність, покладається юридичний обов’язок утримуватися від протиправної поведінки. Невиконання ж ними покладеного обов’язку визнаватиметься фактичною підставою для застосування до даної категорії осіб адміністративно-примусових заходів як з виховною метою, так і з метою припинення правопорушень. Перелік таких заходів слід зазначити в окремій главі КУпАП, яка містила б норми, що визначають підстави та порядок притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності, а також процесуальну регламентацію вказаної діяльності. Вважаємо, такий підхід дозволив би більш успішно розв’язувати проблеми соціальної адаптації і правового виховання неповнолітніх.
6. Провадження у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх потрібно виділити в особливий вид провадження з чітким закріпленням прав і гарантій неповнолітнього як учасника такого провадження.
7. Для ефективного розгляду справ стосовно неповнолітніх правопорушників і для забезпечення їх прав та гарантій необхідно вирішити питання про створення суду у справах неповнолітніх або ж зазначити, що така категорія справ розглядається в судах загальної юрисдикції суддею у справах неповнолітніх за обов’язковою участю психолога та педагога, а у разі необхідності - психіатора.
8. При вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності батьків або осіб, які їх замінюють, за неналежне виконання батьківських обов’язків, чітко встановлювати: у чому саме воно проявилося і чи мало злісний характер. Обставинами, які вказують на злісний характер такого невиконання, можуть, зокрема, бути його тривалість, системність, багаторазовість, а також звернення представників, освітніх, медичних та інших закладів, органів опіки та піклування, громадян з приводу неналежного виконання батьківських обов’язків. Ці обставини вирішуються у кожному конкретному випадку з урахуванням:
а) тривалості та причин неналежного виконання батьківських обов’язків;
б) причин відсутності умов для належного виховання і успішного навчання дітей;
в) тривалості відсутності нагляду за дітьми тощо.
У зв’язку з викладеним пропонуємо ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення викласти у наступній редакції:
„злісне ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей –
тягне попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”.
9. Оскільки однією з підстав адміністративної відповідальності батьків є протиправна поведінка неповнолітніх, заборонена нормами кримінального та адміністративного законодавства, то справи про притягнення до адміністративної відповідальності обох суб’єктів повинні розглядатися одночасно, в одному судовому засіданні.
10. Встановити адміністративну відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, лише за власну протиправну поведінку, якщо вона негативно впливає на неповнолітніх і створює реальну загрозу для їх протиправної поведінки. Обов’язково враховувати цю обставину при вирішенні питання про притягнення батьків до відповідальності за вчинення неправомірних діянь неповнолітніми, які не досягли віку кримінальної чи адміністративної відповідальності. Відсутність такої обставини виключає адміністративну відповідальність батьків за ч.3, ч.4 ст.184 КУпАП.
11. Регламентувати провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності неповнолітніх так, щоб враховувались як загальні правила провадження у справах про адміністративні правопорушення, так і специфіка відповідальності батьків. Визначити процесуальне становище батьків або осіб, які їх замінюють, як сторони адміністративного провадження і одночасно як особи, котра виступає на захист інтересів неповнолітнього з урахуванням обсягу всіх процесуальних прав та їх гарантій на усіх стадіях розгляду справи.
12. Передбачити, що при злісному ухиленні від виконання батьківських обов’язків, які тривають після застосування заходів адміністративної відповідальності до такої особи, питання щодо неї повинно вирішуватись на підставі норм сімейного законодавства.
Сподіваємось, що висвітлення у роботі наведених питань, у подальшому може призвести до глибшого їх теоретичного дослідження.
Ми не претендуємо на відображення у законодавстві всіх висловлених у роботі пропозицій, однак вважаємо, що реалізація хоча б найсуттєвіших з них дозволить вирішити питання зміцнення та забезпечення законності і правопорядку в державі, правового виховання підростаючого покоління, сприятиме підвищенню у неповнолітніх та їх батьків почуття відповідальності за свою поведінку, дозволить вчасно та ефективно вести боротьбу з протиправними діяннями неповнолітніх та запобігати їх девіантній поведінці.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
. Загальна декларація прав людини 1948 року. – К.: Право,1995. – 31с.
. Декларация прав ребенка (Резолюция №1386 Генеральной Ассамблеи ООН от 20 ноября 1959 года) /Международная защита прав и свобод человека: Сб. док. – М.: Юрид. лит., 1990. – С.385-388.
. Конвенція про права дитини 1989 року /Правове положення неповнолітніх в Україні: Зб. нормат. актів /Уклад. В.Л. Кройтор, В.Ю. Євко – Харків: Еспада, 2002. – 576с.
. Квітка Я.М. Попередження адміністративних правопорушень серед неповнолітніх: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2002. – 226с.
. Руководящие принципы ООН для предупреждения преступности среди несовершеннолетних, принятые в Эр-Рияде от 14 декабря 1990 года / Сборник международных стандартов и норм ООН в области правосудия в отношении несовершеннолетних. – М.: ЮНИСЕФ, 1998. – 128с.
. Минимальные стандартные правила ООН, касающиеся отправления правосудия в отношении несовершеннолетних («Пекинские правила») / Сборник международных стандартов и норм ООН в области правосудия в отношении несовершеннолетних. – М.: ЮНИСЕФ, 1998. – 128с.
. Декларація про державний суверенітет України // Відомості Верховної Ради України. – 1990. - №38. – Ст.429.
. Акт проголошення незалежності України // Відомості Верховної Ради України. - 1990. - №38. – Ст.502.
. Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 8 грудня 2004 року №2222-IV. – Київ: Атіка, 2006. – 62с.
. Про охорону дитинства: Закон України від 26 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №30. – С.142.
. Про молодіжні дитячі та громадські організації: Закон України від від 1 грудня 1998 року // Відомості Верховної Ради ВР України. - 1999. - №1. – С.2.
. Про соціальну роботу з дітьми та молоддю: Закон України від 21 червня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №42. – С.213.
. Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні: Закон України від 5 лютого 1993 року // Відомості Верховної Ради України. –1993. - №16. – С.167.
. Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх: Закон України від 24 січня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. –1995. -№6. – С.35.
. Про додаткові заходи щодо вдосконалення соціальної роботи з дітьми, молоддю та сім’ями: Указ Президента України №467 від 23 червня 2001 року // Офіційний вісник України. – 2001. - №26. – С.1160.
. Про додаткові заходи щодо запобігання дитячій бездоглядності: Указ Президента України №113 від 28 січня 2000 року // Офіційний вісник України. – 2000. - №5. – С.154.
. Про затвердження Комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації в суспільстві: Указ Президента України №200 від 18 березня 1998 року // Internet.: www.rada.kiev.ua
. Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби із злочинністю: Указ Президента України від 21 липня 1994 року №396 // Збірник Указів Президента України. – Вип. №3 (липень-вересень 1994 року). – К., 1994.
. Василевский Л.М. Голгофа ребенка. – М.: Книга, 1924. – 102с.
. О комиссиях по делам несовершеннолетних: Декрет Совнаркома от 14/27/ января 1918 года //СУ РСФСР. – 1918. - №16. – С.227.
. Гернет М.И. Социально-правовая охрана детства за границей и в России. – М., 1924. – 148с.
. О делах несовершеннолетних, обвиняемых в общественно опасных действиях: Декрет СНК от 4 марта 1920 года //СУ РСФСР. – 1920. - №13. – С.83.
. Инструкция Комиссии по делам несовершеннолетних: Постановление Народных комиссариатов Просвещения, Здравоохранения и Юстиции от 30 июля 1920 года // СУ и РРКП. – 1920. - №68. – С.308.
. Куфаев В.И. Юные правонарушители. – 2-е изд. – М.: Новая Москва, 1924. – 238с.
. Утевский Б.С. Итоги борьбы с преступностью несовершеннолетних //Административный вестник. – 1927. - №10-11. – С.56-61.
. Положение о Центральной комиссии по делам несовершеннолетних. Утверджено СНК 25 мая 1925 года // СУ РСФСР. – 1925. - №38.
. Об ответственности несовершеннолетних: Декрет Совета Народных Комиссаров УССР от 12 июня 1920 года // СУ и РРКП. – 1920. - №15. – С.281.
. О комиссиях по делам несовершеннолетних: Постановление Всеукраинского Центрального Исполнительного комитета и Совета Народных Комиссаров УССР от 25 марта 1931 года // СУ УССР. – 1931. - №10. – С.85.
. Остюченко С.Н. Организационно-правовые проблемы профилактики правонарушений несовершеннолетних. – Одесса, 1998. – 86с.
. Про заходи боротьби із злочинністю неповнолітніх: Постанова ЦВК та РНК СРСР від 7 квітня 1935 року //ЗЗ СРСР. – 1935. - №19. – С.155 .
. Про ліквідацію дитячої безпритульності і бездоглядності: Постанова РНК СРСР та ЦК ВКП(б) від 31 травня 1935 року //ЗЗ СРСР. – 1935. - №32. – С.252.
. Закон України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх”: Науково-практичний коментар / Н.В. Шость, М.К. Козир – Харків, 1995. – 88 с.
. Барило Т.С. Комиссии по делам несовершеннолетних. – К., 1976. – 208с.
. Об основных обязанностях и правах инспекций по делам несовершеннолетних, приемников распределителей для несовершеннолетних и специальных учебно-воспитательных учреждений по предупреждению безнадзорности и правонарушений несовершеннолетних: Указ Президии Верховного Совета СССР от 15 февраля 1977 года // ВВС СССР. – 1977. - №8. – С.138.
. Про внесення змін і доповнень до Положення про комісії в справах неповнолітніх Української РСР: Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 13 квытня 1977 року //ВВР УРСР. – 1977. - №17. – С.180.
. Миньковский Г.М., Тузов А.П. Профилактика правонарушений среди несовершеннолетних. – К.: Политиздат Украины, 1987. – 215с.
. Типове положення про службу у справах неповнолітніх обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій: Постанова Кабінету Міністрів України від 25 листопада 1999 року // Офіційний вісник України. – 1999. - №47. – С.254.
. Рішення спільної колегії Державного комітету державної політики, спорту і туризму України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства внутрішніх справ України від 23 листопада 2000 року „Про стан виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади Указів Президента України від 18 березня 1998 року № 200 „Про затвердження Комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації в суспільстві” та від 28 січня 2000 року №113 „Про додаткові заходи щодо запобігання дитячої бездоглядності”. // Internet.: www.rada.kiev.ua
. Про організацію діяльності спеціальних навчально-виховних установ для дітей і підлітків, які потребують особливих умов виховання: Постанова Кабінету Міністрів України № 859 від 1З жовтня 1993 року // Internet.: www.rada.kiev.ua
. Інструкція про медичне обстеження дітей і підлітків, які направляються в спеціальні загальноосвітні школи і професійні училища для дітей і підлітків, які потребують особливих умов виховання: Затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України № 137/131 від 5 травня 1997 року /Правове положення неповнолітніх в Україні. Зб. нормат. актів. Уклад. В.Л.Кройтор, В.Ю. Євко – Харків: Еспада, 2002. – 576с.
. Інструкція про порядок оформлення особових справ для неповнолітніх, які направляються в спеціальні загальноосвітні школи і професійні училища для дітей і підлітків, які потребують особливих умов виховання: Затверджена наказом Міністерства освіти і науки України № 362 від 27 грудня 1994 року /Правове положення неповнолітніх в Україні. Зб. нормат. актів. Уклад. В.Л.Кройтор, В.Ю. Євко – Харків: Еспада, 2002. – 576с.
. Трудные судьбы подростков – кто виноват? / В.В.Панкратов, В.Д.Ермаков, Л.И.Романова – М.: Юрид.лит., 1991. – 334с.
. Положення „Про центр медико-соціальної реабілітації”: Затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 1072 від 6 вересня 1996 року / Правове положення неповнолітніх в Україні: Зб. нормат. актів. Уклад. В.Л.Кройтор, В.Ю. Євко – Харків: Еспада, 2002. – 576с.
. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх (проблеми спільної роботи комісій у справах неповнолітніх та органів освіти України): Зб. наук.-метод. статей. – К.: Академпрес, 1994. – 112с.
. Дані брифінгу МВС України з представниками засобів масової інформації. 7 лютого 2001 року. МВС України. - Київ.
. Типове положення про притулок для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх: Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 року за № 565 / Правове положення неповнолітніх в Україні: Зб. нормат. актів. Уклад. В.Л.Кройтор, В.Ю. Євко – Харків: Еспада, 2002. – 576с.
. Положення про судових вихователів: Затверджено Верховним Судом України, Міністерством юстиції України та Міністерством освіти України (наказ № 476 від 15 листопада 1995 року) // Internet.: www.rada.kiev.ua
. Положення про приймальники-розподільники для неповнолітніх органів внутрішніх справ: Затверджено наказом МВС України від 13 липня 1996 року /Кодекс України про адміністративні правопорушення з постатейними матеріалами: За ред. Е.Ф.Демського. – К., 2001. – 1086с.
. Положення про кримінальну міліцію у справах неповнолітніх: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 1995 року /Правове положення неповнолітніх в Україні: Зб. нормат. актів. Уклад. В.Л.Кройтор, В.Ю. Євко – Харків: Еспада, 2002. – 576с.
. Делія Ю.В. Законодавство України щодо неповнолітніх: завдання, проблеми, перспективи /Сучасні правові проблеми профілактики та розкриття злочинів, які скоюються неповнолітніми: Мат. міжвуз. наук.-практич. конф. (Донецьк, 26 квітня 2002 року); Гол.ред. Ю.Л.Титаренко. – Донецьк: ДІВС, 2002. – С.79-83.
. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підруч. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
. Пехтерев А.Ф. Административное принуждение в деятельности правоохранительных органов России // Современное право. – 2003. - №11. – С.22-26
. Гусарєв С.Д., Олійник А.Ю., Слюсаренко О.Л. Загальна теорія держави і права (терміни, визначення, елементи змісту): Навч. посіб. – К.: НАВСУ, 1998. – 237с.
. Битяк Ю.П., Зуй В.В., Комзюк А.Т. Переконання і примус у державному управлінні. Адміністративна відповідальність: Конспект лекцій. – Харків, 1994. – 34 с.
. Клюшниченко А.П. Меры административного принуждения, применяемые милицией (Особенности. Классификация. Системовыражение): Учеб. пособ. – К.: КВШ МВД СССР, 1979. – 87 с.
. Рябов Ю.С. Административно-предупредительные меры: Теоретические вопросы. – Пермь, 1974. – 82 с.
. Советский энциклопедический словарь /Глав. ред. А.М. Прохоров. – 4-е изд. – М.: Сов. энциклопедия, 1989. – 1632 с.
. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України. Підруч. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 543с.
. Еропкин М.И. О классификации мер административного принуждения /Вопросы советского административного права на современном этапе: Сб. статей: Под ред. Ю.М. Козлова.– М.: Госюриздат, 1963. – 163с.
. Мельник Р.С. Забезпечення законності застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. – Х: Національний університет внутрішніх справ, 2002. – 211с.
. Петров Г.И. Советское административное право.Общая часть: Учеб. пособ. для юрид. ин-тов и фак. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1960. – 344 с.
. Бахрах Д.Н. Административно-процессуальное принуждение // Известия вузов. Серия „Правоведение”. – 1989. – № 4. – С. 59-64.
. Розин Л.М. Проблемы классификации мер административного принуждения // Управление и право. – 1982. – Вып. 7. – С. 182-186.
. Миньковский Г.М. Проблемы действительные и мнимые (преступность несовершеннолетних) // Наука и жизнь. – 1968. - №9. – С.76-80.
. Макаренко А.С. Сочинения. – М.: Прогресс, 1956. – Т.4. – 347с.
. Про затвердження Положення про громадських вихователів неповнолітніх: Указ Президії Верховної Ради УРСР від 26 серпня 1967 року (із змін. та допов.) // Відомості Верховної Ради. - 1967. - N 34. - Ст. 243.
. Про внесення змін і доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення: Закон України № 244 /94-ВР від 15.11.1994 року// Відомості Верховної Ради України. –1994. - №49. – Ст.431.
. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Введений у дію Постановою Верховної Ради Української РСР від 7 грудня 1984 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
. Кодекс РСФСР об административных правонарушениях: Постатейный комментарий. – М.: Статут, 2001. – 953с.
. Морозова З.П. Административная ответственность несовершеннолетних и их родителей по советскому праву: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 711 /Всесоюзный заочный юридический институт. - М., 1972. – 22с.
. Кримінальний кодекс України: Прийнятий 5 квітня 2001 року. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 192с.
. Морозова З.П. Административная ответственность несовершеннолетних и их родителей по советскому праву: Дис... канд. юрид. наук: 711 – М.: Всесоюзный заочный юридический институт, 1972. – 320с.
. Ключинская Л.А. Комиссии по делам несовершеннолетних: Научно-практический комментарий к Положению о комиссиях по делам несовершеннолетних и опыт их работы. – Рига: Зинатне, 1970. – 169с.
. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 528с.
. Агапов А.Б. Административная ответственность: Учеб. – М.: Статут, 2000. – 251с.
. Иоффе О.С. Ответственность по советскому гражданскому праву. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1955. – 311с.
. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Видавничий Дім „Ін-Юре”, 2002. – 668с.
. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом обществе. - М.: Юрид. лит., 1966. – 187с.
. Самощенко И.С. Понятие правонарушения по советскому законодательству. – М.: Юрид. лит., 1963. – 286с.
. Тихомиров Ю.А. Административное право и процесс: Полный курс – М., 2001. – 652с.
. Шевченко Я.М. Правовое регулирование ответственности несовершеннолетних. - Киев: Наукова думка, 1976. – 188с.
. Про попередження насильства в сім’ї: Закон України від 29 листопада 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - №10. – Ст.70.
. Про затвердження Порядку розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім'ї або реальну його загрозу: Постанова Кабінету Міністрів України № 616 від 26 квітня 2003 року // Internet.: www.rada.kiev.ua
. Про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення: Наказ Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України від 16 січня 2004 року № 5/34/24/11, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 січня 2004 року за № 99/8698 // Internet.: www.rada.kiev.ua
. Порядок здійснення працівниками центрів соціальних служб для молоді соціального інспектування з метою забезпечення супроводу неблагополучних сімей: Затверджений наказом Держкомсім'ямолоді України від 04 лютого 2002 № 11, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 01 квітня 2002 року за № 319/6607 // Internet.: www.rada.kiev.ua
. Молоде покоління нової України. – К.: А.Л.Д., 1995. – 96 с.
. Додин Е.В. Административная деликтология. – Одесса.: АО БАХВА, 1997. – 112с.
. Преступность и правонарушения в 1996 г. /Статистический сборник; Ред. и состав. И.В.Зарубина. М.-1997. – С.9.
. Юридична енциклопедія. – К.: Українська енциклопедія ім.М.П.Бажана, 2003. - Т.4. – 717с.
. Спиридонов Л.И. Теория государства и права: Учеб. – М., 1995. – 300с.
. Галимов О.Х. Малолетние лица в судебном производстве. – СПб: Питер, 2001. – 224с.
. Цивільний кодекс України: Офіційний текст /Міністерство юстиції України. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 464с.
. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю / В.Г. Ротань, І.В. Зуб, Б.С. Стичинський. - 6-те вид., доп. і перероб. – К.: А.С.К., 2005. – 976с.
. Коталейчук С.П. Теоретико-правові проблеми правового статусу неповнолітніх в Україні та забезпечення його реалізації як один із основних напрямків діяльності міліції: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2004. – 195с.
. Гроций Г. О праве войны и мира. Три книги, в которых объясняются естественное право и право народов, а также принципы публичного права/ Л.А. Сакетти (пер.). – М.: Ладомир,1994. – 848с.
. Гуренко М.М. Зародження та становлення ідеї гарантій прав і свобод людини і громадянина у ліберальній теоретико-правовій думці: Монографія. – К., 2000. – 167с.
. Кант И. Собрание сочинений в 8-и томах. – М.: Kami, 1994. – Т.4, Ч.2. – 233с.
. Виг Й. Соотношение прав и обязанностей человека и проблемы преступности //Гос. и право. – 1983. - №7. – С.44-49.
. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учеб. для вузов. – Х.: Консум, 2000. – 704с.
. Мамонов В.В. Гаранти прав, свобод и обязанности граждан СССР. – Алма-Ата: Казахстан, 1981 – 80с.
. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И.Матузова и А.В.Малько. – 2-е изд. – М.: Юрист, 2001. – 776 с.
. Советское административное право /Под ред. В.И.Поповой и М.С.Студеникиной. – М., 1988. – 356 с.
. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР. – Воронеж, Изд. Воронежского ун-та, 1970. – 252с.
. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України: Навч.посіб. – К.: УАВС,1995. - 78с.
. Лук’янець Д.М. Інститут адміністративної відповідальності: проблеми розвитку: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001. – 220с.
. Про загальний військовий обов’язок і військову службу: Закон України від 25 березня 1992 року //Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №27. – Ст.385.
. Макаренко В. Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю // Право України. – 2001. - №2. – С.117.
. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій (для студентів юрид. вузів та фак.) – К.: Вентурі, 1996. – 208с.
. Бахрах Д. Н. Особый субъект административной ответственности / Актуальные проблемы административной деликтологии: Сб. науч. тр. /МВД СССР. – К.: КВШ, 1984. – С.152-156.
. Матвеев И.С. Понятие и виды специальных субъектов / Актуальные проблемы административной деликтологии: Сб. науч. тр. /МВД СССР. – К.: КВШ, 1984. – С.160-164.
. Гуржій Т. Встановлення ознак суб’єкта адміністративного делікту в процесі адміністративно-правової кваліфікації // Право України. – 2003. - №5. – С.75-79.
. Грибанова М. Правосуб’єктні підстави адміністративної відповідальності фізичних осіб //Право України. – 2001. - №12. – С.40.
. Гончарук С.Т Адміністративне право України. – К., 2000. – 112с.
. Константинов С.Ф. Іноземці як спеціальні суб’єкти адміністративної діяльності //Науковий вісник НАВСУ. – 2001. - №1. – С.99.
. Ковальчук Ю. Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх // Право України. – 2003. - №4. – С.90-92.
. Клюшниченко А.П. Административная и общественная ответственность несовершеннолетних: Учеб.пособие. – К.: КВШ,1980. – 88с.
. Додин Е.В. Понятие и виды административно-правовых мер профилактики правонарушений среди несовершеннолетних /Проблемы профилактики административных правонарушений, совершаемых несовершеннолетними. – К.: КВШ МВД СССР, 1982. – 178с.
. Кудрявцев В.Н Причины правонарушений. М.:Наука,1976. – 286с.
. Додин Е.В Субъект административного проступка //Ученые записки ВНИИСЗ. Вып.5. - М., 1965. – С.56-61.
. Бахрах Д.Н. Советское законодательство об административной ответственности: Учеб. пособ. Пермь: Пермский гос. университет им. А.М.Горького, 1969. – 344с.
. Пронина В. Административная ответственность несовершеннолетних //Соц. законность. – 1986. - №6. – С.22-24.
. Абдулаев Э. И. Административные правонарушения несовершеннолетних: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.07. – М., 1985. – 18с.
. Виговський М. Чи можна застосовувати до неповнолітніх штраф // Рад. право. – 1989. - №2. – С.58-59.
. Клюшниченко А.П., Самойленко А.В. Применение административных штрафов органами милиции. /Отв. ред. В.А.Кукушкин. - Киев: Изд-во. ВШ МООП СССР, 1968 – 60с.
. О неприменении к несовершеннолетним ареста, как меры дисциплинарного и административного взыскания: Постановление Всеукраинского Центрального Исполнительного Комитета от 4 января 1922 года //СУ и РРКП, 1922. - №1. – С.9
. Бабаев М.М. Индивидуализация наказания несовершеннолетних. М.: Юрид.лит., 1968. – 118с.
. Адміністративний кодекс УСРР (зі змінами та доповненнями на 1 жовтня 1931 року). – Харків, 1932. – 231с.
. Ушаков Г.К. Эволюционный аспект формирования личности. /Проблемы личности (материалы симпозиума). – М., – 1970. – 423с.
. Игошев К.Е. О некоторых чертах психологии несовершеннолетнего правонарушителя. /Проблемы личности (материалы симпозиума). – М., – 1969. – 519с.
. Тузов А.П. Мотивация противоправного поведения несовершеннолетних. – К.: Вища школа, 1982. – 181с.
. Игошев К.Е. Опыт социально-психологического анализа личности несовершеннолетних правонарушителей. – М.: Изд-во. ВШ МООП СССР, 1967. – 79с.
. Игошев К.Е. Правовое воспитание молодежи //Соц. законность. – 1970. - №3. – С.29-31.
. Базунов А.П., Васильев Б.Ф., Мальцев В.И. Проблемы предупреждения правонарушений несовершеннолетних и административные взыскания. /50 лет Советской власти и актуальне проблемы правовой науки. – Саратов, 1967. – С.151-156.
. Чистоклетов Л.Г. Адміністративна відповідальність неповнолітніх за законодавством України /Актуальні проблеми профілактики злочинності та правопорушень серед неповнолітніх: Мат. наук.-практич. конф. 22-23 листопада 2002 р. – Львів: ЛІВС при НАВС України, 2004. – С.96-102.
. Петров Г.И. Сущность советского административного права. - Л: Изд-во Ленингр. ун-та, 1959. – 184с.
. Бахрах Д.Н. Субъект административной ответственности. /Ученые записки Пермского ун-та (Юридические науки). – Перм, 1968. - №173. - 188с.
. СУ РСФСР. – 1922. - №73. – С.906.
. Шоргородский М.Д. Детерминизм и ответственность //Правоведение. – 1968. - №1. – С.42-43.
. Бабаев М.М. Исследование возрастных психологических особенностей и проблема ответственности несовершеннолетних правонарушителей //Сов. гос. и право. – 1966. - №3. - С.125-128.
. Орлов В.С. Ответственность несовершеннолетних по советскому уголовному праву: Автореф. дисс. на соискание ученой степени докт. юрид. наук (715,718) – М.: Моск. гос. ун-т, 1969. - 30с.
. Кузнецова Л.Г., Шевченко Я.Н. Гражданско-правовое положение несовершеннолетних. – М.: Юрид. лит., 1968. – 174с.
. Асеев В.Г. Формирование личности и структурный уровень мотивов. / Проблемы личности (материалы симпозиума). – М., 1969. – 519с.
. Соколов Д.К. Акселерация – загадка ХХ века. – М.: Знание, 1969. – 215с.
. Карасевская Т.В. Социальная и биологическая обусловленность изменений в физическом развитии человека. – Л.: Медицина, 1970. – 109с.
. Ленин В.И. Полное собрание сочинений. – Т.12. – 543с.
. Астемиров З.А. Уголовная ответственность и наказание несовершеннолетних: Теоретическое введение в изучение спецкурса: Учеб. пособ. /Под ред. Н.А.Стручкова. – М, 1970. – 125с.
. Пирогов В.П. Административные взыскания //Административный вестник. – 1929. - №2. – С.14.
. Серегин А.В. Административная ответственность за нарушения общественного порядка: Учеб. пособ. – М.: ВШ МВД СССР, 1968. –155с.
. Клюшниченко А.П. Производство по делам о мелком хулиганстве. (Из опыта работы милиции УССР)– К.: Изд-во. Киевской ВШ МВД СССР, 1970. – 150с.
. Дрейшев Б.В. Предупреждение как вид административного взыскания //Правоведение. – 1970. - №3. – С.54-57.
. Кузнецова Н.Г. Правосознание и его роль в регулировании поведения человека в социалистическом обществе. Автореф. дис. канд. философ. наук.( 620 ) – Львов, 1969. - 20с.
. Макаренко А.С. Сочинения. – М.: Прогресс, 1956. – Т.5. – 399с.
. Гербеев Ю. О несовершеннолетних правонарушителях //Народное образование. – 1967. - №1. – С.86.
. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. – Т.1. – 344с.
. Зюбин Л.М. Психологический аспект проблемы перевоспитания педагогически запущенных детей и несовершеннолетних правонарушителей //Вопросы психологии. – 1969. - №3. – С.36-41.
. Макандян Э.Я. Развитие личности у детей и подростков в норме и патологии. /Проблемы личности (материалы симпозиума). – М., 1970. – 423с.
. Лакосина Н.Д. Об особенностях формирования личности. / Проблемы личности (материалы симпозиума). - М., 1970. – 423с.
. Поляков Н.П. Актуальные проблемы социалистической криминологии. /Вопросы борьбы с преступностью. - М.: Юрид. лит. – 1969. - Вып.9 – С.169.
. Клюшниченко А.П. Административноправовая борьба с мелким хулиганством и злостным пьянством (из опыта работы милиции Украинской ССР). – К., 1967. – 151с.
. Додин Е.В. Субъективная сторона административного проступка //Правоведение. – 1969. - №2. – С.116.
. Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім’ю України: Постанова Пленуму Верховного Суду України №16 від 12 червня 1998 року // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах та з загальних питань. – Х.: Одіссей, 2000. – 368с.
. Студеникина М.С. Законодательство об административной ответственности и проблемы его кодификации: Дис... канд. юрид. наук. (711) – М., 1968. – 240с.
. Алексеев С.С. Общая теория социалистического права. Курс лекций: Учеб. пособ. – Свердловск, 1964. - Вып 2. – 226с.
. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве. – М.: Госюриздат, 1958. – 183с.
. Агарков М.М. Обязательства по советскому гражданскому праву. – М.: Юриздат, 1940. – 192с.
. Цепкова М.Н., Якимов А.Ю. Некоторые вопросы привлечения к административной ответственности несовершеннолетних, родителей и лиц, их заменяющих /Проблемы социальной и правовой защиты несовершеннолетних. – М., 1990. – С.36-45.
. Науково-практичний коментар Сімейного кодексу України / За ред. Ю.С. Червоного. – К.: Істина, 2003. – 464с.
. Тадевосян В.С. Ответственность родителей за воспитание детей. /Правовые вопросы семьи и воспитания детей. – М.: Юрид.лит., 1968. – С.76-84.
. Остроумов С.С. Некоторые вопросы изучения правонарушений среди несовершеннолетних. /Изучение и предупреждение правонарушений среди несовершеннолетних. – М.: МГУ, 1970. – С.32-36.
. Морозова З.П. К вопросу об основаниях административной ответственности родителей и заменяющих их лиц в связи с противоправными действиями несовершеннолетних /Вопросы советского административного права. – М., 1970. – С.113-126.
. Миньковский Г.М. Некоторые вопросы изучения и предупреждения преступности несовершеннолетних. /Предупреждение преступности несовершеннолетних. – М., 1965. – С.98-102.
. Воронцов Б.С., Гуковская Н.И., Мельникова Э.Б. О преступности несовершеннолетних в городе и сельской местности // Сов. гос. и право. – 1969. - №3. – С.104-105.
. Грабовская Н.П. Выявление и уст