АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

Слубський Ігор Йосипович
УДК 342.9

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ

Спеціальність 12.00.07 - адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Віктор Іванович Олефір доктор юридичних наук,
професор

Київ 2007

ЗМІСТ

Вступ................................................................................... ...................... 3
Розділ 1. Сутність адміністративної відповідальності юридичних осіб.............................................................................................. .......................... 11
1.1. Адміністративна відповідальність, як різновид юридичної відповідальності............................................................................ ...................... 11
1.2. Адміністративна відповідальність юридичних осіб: історико-правовий аналіз............................................................................................... .... 36
1.3. Поняття адміністративної відповідальності юридичної особи. .. 51
Розділ 2. Особливості складу адміністративного правопорушення
як підстави адміністративної відповідальності юридичних осіб........................................................................................................................ 73
2.1. Юридична особа, як суб’єкт адміністративної відповідальності.................................................................................................. 73
2.2. Провина, як проблема підстави адміністративної відповідальності юридичних осіб................................................................................................... 86
Розділ 3. Застосування заходів адміністративної відповідальності до юридичних осіб...................................................... ..................................... 107
3.1. Зміст та види заходів адміністративної відповідальності, які застосовуються до юридичних осіб................................................................. 107
3.2. Особливості накладення стягнень на юридичних осіб..................................................................................................................... 132
3.3. Механізм досягнення мети адміністративного покарання при притягненні до відповідальності юридичних осіб. 142
Висновки......................................................................... .................... 142
Список використаних джерел................................... ..................... 148
Додатки.............................................................................. ................. 159

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Актуальність дослідження, пов’язаного з адміністративною відповідальністю юридичних осіб продиктована логікою економічної перебудови в процесі реформ і конституційних змін, що пішли за ними, у тому числі і законодавства, що передбачає відповідальність суб’єктів, що хазяйнують, у сфері підприємницької діяльності. Одним з напрямків розвитку сучасного законодавства є інститут адміністративної відповідальності юридичних осіб. Адміністративна відповідальність юридичних осіб розвивається й існує в сучасному українському законодавстві вже досить давно.
Саме з початку 90-х років починається бурхливий розвиток законодавства про адміністративну відповідальність юридичних осіб. Надалі питання адміністративної відповідальності юридичних осіб були порушені в інших нормативних актах і до дійсного часу адміністративна відповідальність юридичних осіб регулюється десятками спеціальних законів, указів, постанов. Як і раніше має місце недосконалість і розкиданість законодавства про адміністративну відповідальність юридичних осіб, у багатьох випадках настання адміністративної відповідальності регулюється відомчими нормативними актами.
Неважко помітити, що законодавство про адміністративну відповідальність організацій ще не являє собою систему, що склалася на основі чіткої концепції законодавця, поки що діють лише окремі акти, або норми, що утримуються в різних законах. Якісна сторона розвитку законодавства в цілому йде повільно і суперечливо, поза чіткою законодавчою концепцією, на рівні суб’єктів і частково законодавчому рівнях, має навіть місце деяка безсистемність законодавства про адміністративну відповідальність. Очевидно, що у відношенні адміністративної відповідальності юридичних осіб ця концепція ще тільки формується.
Наука адміністративного права не дає належної відповіді на питання теорій адміністративної відповідальності юридичних осіб, висуваються положення про фінансову, екологічну, земельно-правову і інші види відповідальності, хоча все це суть і різновиди того самого правового явища адміністративної відповідальності. Відсутнє єдине поняття адміністративного правопорушення, яке в однаковій мірі застосовувалось як до фізичних так і до юридичних осіб. Однак є визначення правопорушення в окремих галузях і сферах діяльності: будівництва і виробництва будматеріалів, санітарно-епідеміологічного нагляду, охорони навколишнього середовища, збору податків і інших обов’язкових платежів. Все це, на мій погляд спотворює визначення адміністративного правопорушення як єдиної підстави адміністративної відповідальності, у тому числі і юридичних осіб. Недостатньо розкритою залишається суб’єктивна сторона адміністративної відповідальності, відкрите питання про провину і її форми щодо юридичних осіб, багато в чому визначення провини організацій запозичено з цивільного права. На наш погляд, теорія адміністративного права має потребу у формулюванні своєї концепції і визначення провини юридичної особи.
Адміністративна відповідальність юридичних осіб розроблялася в радянському праві цілим рядом великих вчених-адміністративістів (Студенікін С.С., Ґалаґан Н.А., Луньов А.Є., Бахрах Д.Н., Попов Л.Л., Шергин А.П., Козлов Ю.М., Веремеєнко І.І., Юсупов В.А.). У роботах цих вчених адміністративна відповідальність юридичних осіб розглядалася не як самостійний об’єкт дослідження, а в рамках розвитку загальної теорії адміністративної відповідальності. На наш погляд, в існуючих роботах розкриваються важливі, але все-таки окремі сторони розглянутої проблеми.
Власне кажучи, аналізові адміністративної відповідальності юридичних осіб і в сучасному правовому полі присвячено лише окремі наукові статті. Деякі з цих статей написані тоді, коли адміністративна відповідальність юридичних осіб у законодавстві носила фрагментарний характер, і не враховують сучасних реалій. Можна констатувати недостатню розробленість проблеми адміністративної відповідальності юридичних осіб у вітчизняній науці адміністративного права й у минулому, і в сьогоденні. Ця обставина гальмує подальше удосконалювання системи наукових поглядів на інститут адміністративної відповідальності юридичних осіб. Разом з тим проблема має велику практичну значимість, особливо в сучасних умовах, коли вона одержує усе більш широке поширення. Проте, теоретичні і законодавчі проблеми адміністративної відповідальності юридичних осіб не вирішені на необхідному рівні ні законодавчою практикою, ні наукою адміністративного права.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п.2.1 Пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 рр., затверджених наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 року, а також п. 1.3 Основних напрямків наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ МВС України на 2001-2005 рр. Актуальність цього напрямку досліджень випливає із Концепції адміністративної реформи в Україні, Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 2004-2009 рр. Робота спрямована на виконання Указу Президента України від 18 лютого 2002р. №143/2002 „Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян” .
Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи є комплексне системне дослідження з теоретичних позицій адміністративної відповідальності юридичних осіб як цілісного, самостійного, особливого правового інституту і виробленню відповідних висновків, пропозицій і рекомендацій з удосконалювання законодавства в цій галузі і практики його застосування.
У відповідності до поставленої мети в процесі дослідження вирішувались наступні завдання:
- відображення розвитку інституту адміністративної відповідальності юридичних осіб в історії вітчизняного адміністративного права і права деяких іноземних держав;
- дослідження адміністративної відповідальності юридичних осіб і створення її визначення в рамках загальної теорії адміністративної відповідальності;
- створення теоретичної моделі адміністративної відповідальності юридичних осіб;
- виявлення і аналіз особливостей елементів складу адміністративного правопорушення, скоєного юридичною особою, а саме: особливості суб’єктного складу правопорушення, поняття юридичної особи як сукупності, що позначає множинність суб’єктів адміністративної відповідальності даного виду в різних організаційно-правових формах; дослідження суб’єктивної сторони правопорушення, скоєного юридичною особою, характеристика особливостей конструкції провини юридичної особи при здійсненні адміністративних правопорушень, формулювання провини юридичної особи, як комплексного явища, за допомогою аналізу різних її сторін, але в рамках традиційного розуміння провини як продукту психічної діяльності людей;
- аналіз сучасної системи заходів адміністративної відповідальності, застосовуваних до юридичних осіб;
- дослідження особливостей порядку провадженнях по справах про адміністративну відповідальність юридичних осіб.
Об’єктом дослідження виступає стан суспільних відносин у сфері адміністративної відповідальності юридичних осіб.
Предмет дослідження складають засоби адміністративної відповідальності, які застосовуються до юридичних осіб, законодавчі та інші нормативні документи, які регламентують застосування адміністративної відповідальності, зарубіжний та вітчизняний досвід застосування адміністративного примусу та результати його застосування.
Методи дослідження. Застосований теоретико-методологічний арсенал зумовлений метою дослідження та характером досліджуваного об'єкта. Дисертант здійснює науковий аналіз, опираючись на загальнонауковий діалектичний метод, що дає можливість дослідити проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, здійснити системний аналіз соціальних явищ у сфері, яка є предметом дослідження.
У роботі застосовуються також окремі наукові методи пізнання: логіко-семантичний, формально-юридичний, порівняльно-правовий, системно-функціональний, соціологічний, статистичний, логіко-юридичний, історико-правовий, конкретно-соціологічний, системно-структурний, формально-логічний.
Основу емпіричної бази дослідження складають Конституція України, Закони України та численні нормативно-правові акти, які стосуються адміністративної діяльності взагалі та правового статусу посадових осіб в сфері державного управління, що встановлюють адміністративну відповідальність юридичних осіб, аналіз матеріалів судової й арбітражної практики, публікації в періодичній пресі, (узагальнені дані практики застосування адміністративних стягнень), а також анкетування 539 осіб з питань адміністративної відповідальності юридичних осіб. Як теоретичну основу для виконання даної роботи використані праці видатних вітчизняних адміністративістів від початку новітньої історії.
Глобальність та різноплановість досліджуваної проблеми зумовили необхідність збору інформації від громадян, працівників судів та органів виконавчої влади. Це дозволило забезпечити участь у дослідженні в якості „експертів” 89 опитаних посадових осіб органів державного влади, 25 суддів та 438 громадян.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній юридичній літературі комплексним дослідженням на основі міждисциплінарного підходу з використанням фундаментальних положень науки адміністративного права, а також деяких положень теорії держави і права, цивільного і трудового права теоретичних і практичних проблем адміністративної відповідальності юридичних осіб, виявлення особливостей правовідносин даного виду.
Відповідно до такого підходу отримано результати, що характеризуються науковою новизною і виносяться на захист:
1) Правовідносини, що виникають із приводу адміністративної відповідальності юридичних осіб, у якій би галузі державного управління вони не виникали, є невід’ємною частиною адміністративного права.
2) Розуміння інституту адміністративної відповідальності юридичних осіб як органічної частини більш загального інституту адміністративної відповідальності з усіма властивими останньому властивостями, ознаками, підставами настання.
3) Визначення адміністративної відповідальності юридичних осіб, як засобу забезпечення виконання ними своїх обов’язків перед державою в особі повноважних органів, з чого випливає висновок про наявність двох цілей, що переслідує адміністративна відповідальність юридичних осіб: а) покарання у виді накладення адміністративного стягнення, б) забезпечення виконання юридичною особою своїх обов’язків перед державою з метою дотримання встановлених умов діяльності.
4) Розуміння терміну „юридична особа” як різноманітного, збірного суб’єкта адміністративної відповідальності, що має властивості індивідуального, але не „колективного” суб’єкта права, що реалізує свою право- і дієздатність за допомогою діяльності власної адміністрації, але залишаючись при цьому цілком і самостійно правосуб’єктним.
5) Відміні риси провадження по справах про адміністративні правопорушення, скоєні юридичними особами, полягають в тім, що адміністративна юрисдикція у відношенні організацій здійснюється переважно в позасудовому порядку і на основі кодифікованих актів -кодексів, але з конкретизацією положень останніх у відомчих нормативних актах і актах суб’єктів, що носять вторинний характер. Важливою сучасною рисою провадження по справах про адміністративні правопорушення є можливість провадження як у судовому порядку, так і в позасудовому, на стадії безпосереднього виконання актів державних юрисдикційних органів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки, пропозиції і рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть бути використані при підготовці навчальних посібників і підручників по тематиці адміністративної відповідальності, адміністративного примусу, у навчальному процесі, у наукових працях по адміністративній відповідальності, а також при підготовці проектів нормативних актів з питань адміністративної відповідальності юридичних осіб.
Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані також при:
- впровадженні в життя Концепції адміністративної реформи і Концепції реформи адміністративного права України, що стосується діяльності органів виконавчої влади в сфері охорони громадського порядку;
- при вивченні курсу „Адміністративне право” та „Адміністративна діяльність”, а також інших спеціальних курсів в навчальному процесі юридичних навчальних закладів;
- при вдосконаленні адміністративного законодавства, відомчих нормативних актів;
- у діяльності органів внутрішніх справ, інших державних органів і громадських організацій по застосуванню заходів адміністративного примусу;
- при вдосконаленні внутрішньо-організаційної роботи органів внутрішніх справ з метою поліпшення взаємодії органів внутрішніх справ з іншими державними органами і громадськими організаціями в забезпеченні громадського порядку в державі;
-при подальших теоретичних розробках ефективності використання заходів адміністративного примусу органами державного управління.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження обговорювались і були схвалені на спільному засіданні кафедр адміністративної діяльності, адміністративного права, теорії та практики управління ОВС та економічної безпеки Київського національного університету внутрішніх справ України та використовуються у навчальному процесі КНУВС.
Окремі положення дисертації знайшли відображення в доповідях та виступах на наукових і науково-практичних конференціях.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення у чотирьох наукових статтях, які опубліковані у фахових виданнях.
Структура дисертації. Специфіка теми дослідження, сформульовані мета і завдання визначили структуру дисертації, послідовність та логіку викладання матеріалу. Вона містить вступ, три розділи, які поділяються на вісім підрозділів, висновки, список використаних джерел (186 найменувань). Обсяг роботи становить -166 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Інститут адміністративної відповідальності юридичних осіб повинен розумітися як органічна частина більш великого інституту адміністративної відповідальності з усіма властивими останньому властивостями, ознаками, підставами настання.
Підбиваючи загальний підсумок аналізу правовідносин, пов’язаних з адміністративною відповідальністю юридичних осіб особливо зазначимо, що,
по-перше, така відповідальність завжди пов’язана з державним адміністративним примусом;
по-друге, адміністративна відповідальність юридичної особи (організації) наступає на основі норм права й за порушення норм права, конкретизується правозастосовними актами компетентних державних органів;
по-третє, до адміністративної відповідальності юридичних осіб ставляться всі правовідносини, незалежно від їхньої галузевої приналежності, у яких знаходить своє вираження адміністративно-правовий метод правового регулювання суспільних відносин. Оскільки адміністративна відповідальність юридичних осіб є невід’ємна частина єдиного інституту адміністративної відповідальності в цілому, то було б неправомірним і необгрунтованим виділяти, як самостійні види відповідальності екологічну, земельно-правову, фінансову, податкову, митну й т.д. Варто визнати досить спірними судження, що з’являються, про інші види відповідальності, оскільки все це прояви того самого феномена іменованого адміністративна відповідальність, суб’єктами якої в ряді випадків є юридичні особи;
по-четверте, єдиною і основною підставою адміністративної відповідальності юридичних осіб є здійснення ними адміністративного правопорушення суспільно-небезпечного, протиправного, винного, карного діяння.
До числа специфічних ознак адміністративної відповідальності юридичних осіб можна віднести наступні.
По-перше, адміністративна відповідальність юридичної особи, не переслідує мети компенсації матеріального збитку нанесеного державі. Однак, у ряді випадків конкретний вид і розмір адміністративного стягнення співвідноситься з розмірами заподіяної державі шкоди.
По-друге, адміністративне правопорушення з боку юридичної особи є єдина підстава настання адміністративної відповідальності. Юридичною особою порушене зобов’язання перед державою в цілому, невиконаний державний обов’язок, а шкода заподіяна державним інтересам.
По-третє, адміністративна відповідальність юридичних осіб виражається, як правило, у формі грошового штрафу. У цих випадках адміністративне стягнення спрямоване на матеріальні активи, кошти юридичної особи. У цілому, для всього інституту адміністративної відповідальності юридичних осіб характерна наступна система адміністративних стягнень:
а) заходи морально-правового характеру у формі попередження;
б) заходи майнового й грошового стягнення у формі штрафу, стягнення вартості товарів і транспортних засобів, конфіскації предметів, що явилися безпосередніми об’єктами здійснення правопорушення;
в) стягнення, спрямовані на обмеження діяльності юридичних осіб,позбавлення їхніх окремих повноважень або позбавлення спеціального права, можуть застосовуватися у формі відкликання (анулювання) ліцензії (дозволу).
По-четверте, адміністративна відповідальність юридичних осіб не обмежується застосуванням адміністративних стягнень із метою покарання, навпроти, вона носить двоїстий характер: одна сторона відповідальності це застосування властиво адміністративних стягнень із метою покарання, державного осуду винного суб’єкта, відновлення соціальної справедливості, друга сторона примус юридичної особи, організації до виконання державного обов’язку, від якого вона неправомірно й винно відмовилася. Ціль адміністративної відповідальності двояка: покарання винного в здійсненні адміністративного правопорушення й забезпечення виконання юридичною особою державного обов’язку.
Таким чином, адміністративна відповідальність єдина й тому є необгрунтованим її розосередження, як по інших галузях права, так і по філософсько-юридичних категоріях позитивної, негативної (ретроспективної) і проспективної відповідальності. Адміністративна відповідальність юридичних осіб співвідноситься з поняттям адміністративного примусу, як частина й ціле. У підставі застосування до юридичних осіб заходів відповідальності повинно лежати зроблене або вчинене адміністративне правопорушення - винне, протиправне, карне діяння, що представляє шкоду для суспільної безпеки. Будучи частиною комплексу заходів адміністративного примусу адміністративна відповідальність юридичних осіб, крім мети державного осуду та покарання, має на меті забезпечити виконання юридичною особою запропонованих дій, юридичних обов’язків, вимог уповноважених державних органів під погрозою застосування адміністративних санкцій.
По-п’яте, по суб’єктному складі адміністративної відповідальності можна відзначити наступні особливості:
1) для визнання якої-небудь особи суб’єктом адміністративної відповідальності необхідна наявність в неї адміністративної правосуб’єктності, що складається із правоздатності, дієздатності й адміністративної деліктоспроможності. При цьому, адміністративна деліктоспроможність, як законодавчо визнана здатність особи нести адміністративну відповідальність, є вирішальним компонентом для визнання адміністративної правосуб’єктності.
2) отже, суб’єктами адміністративної відповідальності є деліктоспроможні юридичні особи, а також структурні підрозділи цих юридичних осіб, створення яких передбачено законодавством. Такими структурними підрозділами є тільки філії й представництва, що є власне кажучи частиною цих юридичних осіб. Дане коло суб’єктів є безумовно правосуб’єктним з погляду адміністративного права.
Підводячи підсумок аналізові суб’єктів адміністративної відповідальності, особливо відзначимо, що:
а) в адміністративному праві існують загальні суб’єкти адміністративної відповідальності узагальнено іменовані „організації”, що, як володіють правами юридичних осіб, так і не володіють ними, але, що є по суті частиною перших, їх структурними підрозділами. В адміністративному праві можуть існувати також спеціальні суб’єкти адміністративної відповідальності, наприклад, такі як „відособлені підрозділи організацій”, що нарівні з юридичними особами несуть адміністративну відповідальність за здійснення адміністративних правопорушень у сфері підприємницької діяльності;
б) організації (юридичні і неюридичні особи) в адміністративно-правових відносинах мають властивості чітко індивідуального, але не колективного суб’єкта права, що самостійно реалізує свою право- і дієздатність за допомогою діяльності власної адміністрації, але, що виявляють при цьому властивості цілком самостійного правосуб’єктного учасника правовідносин, що виникають із приводу здійснення адміністративних правопорушень, тобто адміністративною відповідальністю.
По-шосте, по змісту суб’єктивної сторони адміністративного правопорушення, зробленого юридичною особою виявлені наступні специфічні властивості. Як було відзначено вище, підставою настання адміністративної відповідальності служить адміністративне правопорушення - протиправне й винне діяння. Якщо протиправність є формально-юридичною ознакою і не створює труднощів для ідентифікації, то проблема провини, визначення винності неживого об’єкта, що існує винятково в юриспруденції, являє собою відому складність.
Розглянувши, також, як і деякі адміністративісти, фахівці загальної теорії права й більшість цивілістів, провину юридичної особи з об’єктивних позицій, з акцентом на протиправність, здається, що провина пов’язана з нічим іншим, як з виходом юридичної особи за межі відведеної праводієздатності або неналежне розпорядження нею. В адміністративному праві неналежне розпорядження юридичною особою своєю праводієздатністю може розумітися, як провина тільки за умови оцінки даної обставини з об’єктивних позицій, тобто з погляду державного органу, що накладає адміністративне стягнення.
Розгляд провини юридичної особи як елемента суб’єктивної сторони складу правопорушення, за допомогою суб’єктивного підходу, як продукту вищої нервової діяльності людей, визначає провину юридичної особи через провину його колективу, але обумовлену по домінуючій в цьому колективі волі. Уточнення, носієм домінуючої волі є адміністрація юридичної особи, а саме її повноважні посадові особи, винність яких є основою для визнання організації винною й залучення її до адміністративної відповідальності.
Сукупність об’єктивного (через відношення державного юрисдикційного органа) і суб’єктивного (через відношення колективу, адміністрації юридичної особи-порушника) підходів дозволяє зтверджувати, що в науці адміністративного права може існувати комплексне розуміння провини юридичних осіб, що включає в себе об’єктивний і суб’єктивний підходи.
Розгляд питання про адміністративну відповідальність юридичних осіб неможливий без розуміння юридичної особи не як „колективного суб’єкту”, але як організації, що проявляє властивості індивідуального суб’єкта права, і реалізуючу свою право- і дієздатність за допомогою діяльності власної адміністрації, але залишаючись при цьому повністю самостійним правосуб’єктним учасником правовідносин, що виникають із приводу здійснення адміністративних правопорушень. Реалізація принципу індивідуалізації адміністративного стягнення неможлива без розуміння тієї обставини, що будь-яка організація, що володіє правами юридичної особи, чи не володіє ними, повинна розглядатися, у випадку здійснення адміністративного правопорушення, як індивідуальний, самостійний правопорушник. Відповідно, провадження по справах про адміністративні правопорушення юридичних осіб повинне бути орієнтоване винятково на дозвіл адміністративних справ індивідуальних порушників.
Відмінною рисою провадження у справах про адміністративні правопорушення, зроблених юридичними особами, є та обставина, що адміністративна юрисдикція відносно організацій здійснюється переважно в позасудовому порядку й на основі кодифікованих актів кодексів, але з конкретизацією положень останніх у підзаконних нормативних актах.
Важливою сучасною рисою провадження у справах про адміністративні правопорушення є те, що існує можливість використання судової процедури, причому не тільки на стадії розгляду справи в інстанціях, але й на стадії безпосереднього виконання актів державних юрисдикційних органів про накладення адміністративних стягнень.