ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНИХ ЗБОРІВ В УКРАЇНІ

Краткое описание

План

Вступ ……………………………………………………………………....... 3
Розділ 1. Місце соціальних зборів у системі оподаткування України.... 12
1.1. Співвідношення податків і зборів при регулюванні оподаткування в Україні………………………………………… 12
1.2. Збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування................................................................................ 26
1.3. Інші соціальні збори....………………………………………...... 35
Висновки до розділу 1 ………………………………………………......... 47
Розділ 2. Правове регулювання природоресурсних зборів…………..... 52
2.1. Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету…………………………………………..... 52
2.2. Збори за спеціальне використання природних ресурсів……............................................................................... 64
2.3. Збір за забруднення навколишнього природного середовища 91
Висновки до розділу 2 …………………………………………………….. 111
Розділ 3. Регулювання загальнодержавних зборів економічного характеру за законодавством України..................................................... 114
3.1. Компенсаційні збори економічного характеру.…..................... 114
3.2. Стимулюючі збори економічного характеру............................. 135
Висновки до розділу 3 …………………………………………………….. 157
Висновки ………………………………………………………………….... 161
Список літератури………………………………………………………...... 172

ВСТУП

Актуальність теми. Для існування будь-якої держави потрібна наявність публічних грошових фондів, створених з метою забезпечення виконання державних завдань та функцій. В умовах існування незалежної української держави її розвиток та зміцнення нерозривно пов’язуються з реформуванням системи оподаткування та системи публічних доходів країни в цілому, удосконаленням їх правового регулювання та досягненням ним відповідності сучасним тенденціям правового розвитку та міжнародним стандартам у цій сфері.
Забезпечення державою обов’язковості платежів, визначення їх розміру і строків внесення сприяють повноті, стабільності і регулярності надходжень коштів до централізованих державних фондів. Зміни, які відбуваються в фінансовій і, зокрема, податковій та бюджетній системах України, вимагають концептуального перегляду основних фінансово-правових категорій та понять, обґрунтування еволюційного розвитку та трансформації фінансово-правових інститутів. Ці вимоги безпосередньо торкаються і правового регулювання державних доходів в цілому, окремих їх видів, оскільки ефективна діяльність держави та її інституцій в значній мірі залежить від вироблення чіткого механізму правового регулювання відносин в сфері оподаткування.
У дисертаційній роботі основна увага приділяється аналізу сутності, поняття та особливостей правового регулювання загальнодержавних зборів в Україні, як вагомого джерела поповнення державного і місцевих бюджетів. Теоретичне дослідження фінансово-правових відносин отримало певний розвиток на межі ХІХ-ХХ століть. В першу чергу мова йде про фундаментальні праці І. Горлова, С. Іловайського, О. Ісаєва, В. Лебедєва, Д. Львова, І. Озерова, К. Рау, І. Тарасова, М. Тургенєва, Л. Ходського, І. Янжула.
В радянській науці фінансового права проблема сутності податково-правових норм лише ставилась, але жодного разу не розв’язувалась ні в цілому, ні відповідно до окремих видів платежів. На нашу думку, це було зумовлено насамперед тим, що в сфері державних фінансів на той час найбільш завершено втілився етатистський тип суспільної свідомості. Саме з таких позицій в радянській фінансово-правовій науці трактувались поняття та правова природа податків, податкової діяльності держави, її принципів, форм та методів, вчення про податкову правоздатність владних учасників правовідносин, з одного боку, та суб’єктів, що протистоять їм у податкових правовідносинах, з іншого. З цих же позицій вибудовувались функції державних органів, що здійснювали податкову політику. Лише з кінця 50-х років XX століття були намічені важливі підходи та напрямки дослідження фінансових й податкових відносин такими видатними вченими, як Ю.А.Ровінським, С.Д.Ципкіним, Д.А.Бекерською, Н.І.Хімічевою та іншими. На сучасному етапі Україна потребує реалізації нової податкової політики, спрямованої на побудову стабільної та справедливої системи оподаткування, зменшення податкового тиску і забезпечення збалансованості інтересів держави та інтересів платників податків. Чим далі просувається наша країна шляхом реформ і створення економічного підґрунтя демократичного суспільства, тим гострішою постає потреба у більш детальному усвідомленні еволюційного розвитку основних фінансово-правових інститутів.
Значний вклад в науку фінансового й податкового права в останні роки зробили російські і українські правники, такі як Г.В. Бех, Д.В. Винницький, Л.К. Воронова, В.І. Гуреєв, М.В. Івлієва, Д.А. Кобильник, Ю.О. Крохіна, І.І. Кучеров, М.П. Кучерявенко, О.А. Лукашев, О.А. Ногіна, С.Г. Пепеляєв, М.О. Перепелиця, Г.В. Петрова, Д.М. Щекін. Вагомий внесок в розробку саме проблеми правового регулювання справляння загальнодержавних зборів зроблено Н.Ю. Пришвою, І.Є. Криницьким й іншими. Проте недостатній аналіз теоретичних положень у сфері регулювання зборів, страхових внесків, неподаткових платежів, наявність суперечливих питань, юридичних колізій, відсутність комплексного дослідження правових проблем регулювання загальнодержавних зборів свідчать на користь актуальності й своєчасності даного напрямку.
Сьогодні гостро відчувається потреба у комплексному дослідженні правовідносин у сфері регулювання обов’язкових платежів в цілому, а не лише однієї з їх складових – податків. До недавнього часу питання, які торкалися аналізу особливостей правового регулювання зборів в Україні, залишались поза увагою наукових інтересів вчених України. Безумовно, що для формування концептуального уявлення про систему загальнодержавних зборів доцільно піти шляхом аналізу окремих її складових. Проте при цьому неможливо переходити до розгляду окремих платежів без узагальнення типових інституційних положень Особливої частини податкового права, які регулюють справляння зборів. Саме з цих міркувань вбачається за доцільне узагальнити накопичений теоретичний і практичний матеріал, обґрунтувати на цій підставі висновки, положення, рекомендації. Таким чином, дослідження основних проблем правового регулювання загальнодержавних зборів в Україні має важливе теоретичне і практичне значення.
Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з комплексною цільовою програмою: “Права людини та проблеми організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування в умовах становлення громадянського суспільства” (номер державної реєстрації № 0106u002285).
Тема дисертаційного дослідження „Правове регулювання загальнодержавних зборів в Україні” затверджена на засіданні вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (протокол № 10 від 21 квітня 2006 року).
Мета і завдання дисертаційного дослідження. Основна мета дисертаційного дослідження полягає у комплексній розробці основних положень, що визначають правову природу загальнодержавних зборів, механізми їх дії і застосування, та розробка науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення оподаткування.
У відповідності з вказаною метою дисертаційного дослідження в роботі поставлені такі завдання:
- провести теоретичний аналіз і визначити поняття і види податкових відносин, які стосуються справляння загальнодержавних зборів;
- класифікувати загальнодержавні збори;
- проаналізувати специфіку суб’єктного складу податкових правовідносин при сплаті загальнодержавних зборів;
- зробити аналіз чинної податкової нормативно-правової бази України в галузі сплати загальнодержавних зборів;
- визначити недоліки у законодавчому регулюванні загальнодержавних зборів й окреслити напрямки удосконалення чинного законодавства з цього питання;
- проаналізувати зміст та особливості основних та додаткових елементів правового механізму загальнодержавних зборів.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складають основу справляння загальнодержавних зборів на території України.
Предметом дослідження є сукупність фінансово-правових норм, які регулюють справляння загальнодержавних зборів в Україні, визначають їх місце в системі оподаткування України. Аналіз складових системи загальнодержавних зборів проводиться через розкриття змісту елементів правового механізму кожного із них.
Методи дослідження охоплюють сукупність загально- та спеціально-наукових методів пізнання. Компаративний метод використовувався при узагальненні зарубіжного досвіду у галузі оподаткування, формуванні висновків щодо його застосування у вітчизняній практиці. Загальнонауковий діалектичний метод пізнання виступає основним у цій системі. На базі цього проблеми, що вирішуються в дисертації, розглядаються в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. Невід’ємним доповненням цього методу є системний підхід, що дозволив визначити проблемні питання правового регулювання системи оподаткування України, шляхи її удосконалення. За допомогою історико-правового методу було проаналізовано становлення системи оподаткування, розглянуто формування системи загальнодержавних зборів. Порівняльно-правовий метод застосовувався при проведенні аналізу правового регулювання загальнодержавних зборів України, Російської Федерації, інших держав.
Поряд із фінансово-правовою науковою літературою у дисертаційному дослідженні використані роботи з адміністративного, конституційного права, теорії держави і права. При аналізі окремих аспектів дисертаційної роботи досліджуються роботи провідних фахівців в галузі економіки.
Наукова новизна одержаних результатів визначається перш за все тим, що дисертація є першим в українській правовій літературі комплексним, узагальненим моно¬графічним дослідженням правових проблем загальнодержавних зборів в Україні. У дисертації обґрунтовується ряд нових у теоретичному плані і важливих, на наш погляд, для практики понять та положень. На захист виносяться зроблені дисертантом узагальнення, оцінки і висновки, нові підходи до вирішення питань поставленої проблеми. Наукова новизна найбільш повно відображена у таких положеннях, узагальненнях та висновках:
1. Наведено авторський підхід щодо класифікації бюджетних доходів та доходів податкового характеру, в рамках яких виокремлено групу умовних податкових платежів – загальнодержавних зборів.
2. Вперше існування відповідного умовного платежу (загальнодержавного збору) в системі оподаткування пов‘язується з відповідною функцією або завданням держави чи органів місцевого самоврядування.
3. По-новому характеризується природа загальнодержавних зборів як особистих платежів (за аналогією з податками) в порівнянні з реальними (платежами з майна), виходячи з того, що в переважній більшості ситуацій об‘єктом нарахування зборів виступає дохід (фонд заробітної плати тощо).
4. Наведено авторські аргументи стосовно класифікації суб‘єктів загальнодержавних зборів на осіб, які сплачують такі платежі на підставі безумовного обов‘язку та осіб, які за своєю волею приймають участь у формуванні коштів шляхом виконання обов‘язків по сплаті таких надходжень.
5. Вперше характеризується механізм справляння зборів соціального характеру та наголошується на подвійному поєднанні при цьому імперативного й диспозитивного регулювання, коли, по-перше, підставою справляння таких соціальних зборів є певні угоди щодо соціального страхування робітників, та, по-друге, безумовний обов’язок перед державою по сплаті відповідного збору, який поєднується з обов’язком платника по відношенню до застрахованих осіб.
6. Доведено авторську позицію стосовно специфіки суб‘єктного складу відносин щодо регулювання справляння соціальних зборів, який поєднує трьох суб‘єктів (держава, страхувальник та застрахована особа), що принципово відрізняється від загальнотеоретичної конструкції податкових правовідносин, де владна сторона протистоїть зобов‘язаній.
7. Вперше соціальні збори характеризуються в якості забезпечувальних та стимулюючих платежів, які, з одного боку, забезпечують формування пенсійного фонду для осіб, які вже досягли пенсійного віку та, з другого боку, стимулюють працю осіб, що працюють та формують кошти для свого забезпечення в майбутньому.
8. По-новому охарактеризовано загальнодержавні збори екологічного характеру, серед яких виокремлюється група платежів, що має відновлюючий характер та спрямована на подолання шкоди, що заподіяна природі, та група платежів, що відіграє стимулюючий характер і спрямована на формування підстав економічного розвитку регіону.
9. Вперше охарактеризовано загальнодержавні збори економічного характеру, регулювання яких здійснюється комплексним законодавством на межі податкового, господарського та міжнародного приватного права.
10. На підставі порівняльної характеристики чинного податкового, трудового законодавства та динаміки відповідних законодавчих змін обґрунтовано авторську позицію щодо співвідношення таких категорій як збір та внесок, запропоновані шляхи подолання законодавчих колізій, що виникають на підставі цього.
Практичне значення одержаних результатів полягає у проведенні науково-теоретичних досліджень та їх апробації у сфері оподаткування, а саме:
– у сфері наукових досліджень: можливості подальшої наукової розробки теорії податкового права та правового регулювання загальнодержавних зборів;
– у навчальній роботі: можливості практичного застосування фактичних результатів та зроблених у ній висновків у навчальному процесі;
– у сфері правотворчості: використання положень дисертаційної роботи для вдосконалення законодавства про загальнодержавні збори, зокрема при прийнятті Податкового кодексу України;
– матеріали дисертації можуть бути використані в ході підготовки підручників та навчальних посібників з курсів “Податкове право” та “Фінансове право”, а також використовуватися під час проведення занять в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого та інших вищих навчальних закладах.
Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана і обговорена на кафедрі фінансового права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Основні положення та теоретичні висновки дисертації оприлюднені дисертантом у доповідях на наукових і науково-практичних конференціях: „ Правові аспекти практики вирішення спорів і перегляд у касаційному порядку судових рішень щодо сплати податків та обов‘язкових платежів суб‘єктами господарювання”, що відбулася у м. Ірпінь у 2003 році, „ Актуальные проблемы финансового права Республики Беларусь, России, Украины”, що відбулася в м. Єкатеринбург у 2006 році, „Фестиваль науки”, що пройшов у м. Харкові у 2007 році.
Публікації. Ключові й окремі наукові положення та висновки дисертації знайшли своє відображення у шести публікаціях: 4 наукові статті, з них 3 у фахових виданнях та 2 тез доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що поєднують 8 підрозділів, висновків до кожного розділу та загальних висновків до роботи, списку використаної літератури (202 найменування). Загальний обсяг дисертаційного дослідження становить 190 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене автором дослідження дало змогу комплексно визначити правову природу загальнодержавних зборів, механізми їх дії і застосування, та розробити науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення оподаткування. При досліджені проблем, що розглядались у даній роботі, проведено теоретичний аналіз, визначено поняття і види податкових правовідносин, встановлено специфіку суб’єктного складу податкових правовідносин при сплаті загальнодержавних зборів. В ході дослідження автором наведено класифікацію загальнодержавних зборів, проаналізовано чинну податкову нормативно-правову базу України в галузі сплати загальнодержавних зборів, визначено недоліки у правовому регулюванні загальнодержавних зборів й окреслено напрямки удосконалення чинного законодавства з цього питання.
У регулюванні податкових правовідносин важливим моментом є питання компетенції владних суб'єктів. Шляхом наділення певними повноваженнями, компетенцією в області оподаткування, формується система пануючих суб'єктів, органів, які їх представляють у податково-правовому регулюванні. Компетенція охоплює ті повноваження органів державної влади й управління, посадових осіб, яким державою делеговані певні владні повноваження.
Важливо звернути увагу на те, що компетенція має певну структуру і складається з таких елементів: а) нормативно встановлені цілі; б) об‘єкти впливу; в) суб‘єкти компетенції; г) владні повноваження державних органів. Нормативно встановлені цілі як елемент компетенції виступає системоутворюючим елементом, тому що вони чітко позначені на конституційному рівні. Така конструкція є передумовою для наділення відповідними повноваженнями в області контролю і управління суб'єктів, що представляють пануючу сторону.
Важливою складовою компетенції є об'єкти впливу. Цілком логічно можна виокремити об'єкти впливу у вигляді дій, матеріальних благ, коштів, які породжують податковий обов'язок, або безпосередньо представляють його виконання. На об‘єкти впливу спрямовані повноваження пануючих суб'єктів, причому вплив на оподаткування в широкому змісті здійснюється через предмети відання, що лежать в основі податкової компетенції певних органів. До них належать визначення типу оподаткування, побудова системи податків і зборів, їх співвідношення один з одним.
Повноваження відповідних владних органів мають певні рамки можливої поведінки, рамки прийняття рішень при регулюванні поведінки й дій зобов'язаних осіб. Структури й органи, які наділені повноваженнями, одночасно наділені й обов'язками щодо їх здійснення. Податкові органи виступають суб'єктами податкової компетенції в процесі реалізації повноважень винятково у сфері оподаткування.
Слід звернути увагу і на те, що податкова компетенція може бути нормативно закріплена у різний спосіб. Спосіб вичерпного переліку передбачає закріплення повноважень, що становлять вичерпний зміст відання суб'єкта компетенції. Спосіб презумуючих повноважень означає закріплення концептуального призначення компетенції суб'єкта, що найчастіше випливає з конституційної норми, у якості якої виступає норма, що закріплює конституційний податковий обов'язок, який деталізовано в повноваженнях окремих суб'єктів, що беруть участь у податкових правовідносинах. Імперативний спосіб закріплення компетенції припускає однозначне регулювання повноважень суб'єктів, насамперед їхніх обов'язків, формулює, яким чином здійснюються ці обов'язки.
При аналізі правового регулювання складових системи оподаткування необхідно мати на увазі, що поняття обов'язкових платежів використовується як родове поняття стосовно видових - податків і зборів. Система зборів і інших обов’язкових платежів відноситься до категорії податкових надходжень. Ці платежі за механізмом вирахування й за деякими іншими критеріями значно відрізняються один від одного, що виключає можливість зведення системи податкових надходжень виключно до податків.
Український законодавець не дає окремого визначення поняття збору. Так, Законом України „Про систему оподаткування” поняття збору ототожнюється з податком, критеріїв розмежування різних видів платежів податкового характеру не виділяється. Віднесення певних обов‘язкових платежів до категорії зборів в чинному законодавстві України проведено формально за назвою без урахування специфіки цих платежів. Проте визначальною рисою зборів як обов’язкових платежів є їх цільовий характер. Саме тому їх класифікація може бути проведена залежно від того, яку мету переслідує сплата того чи іншого збору. Відповідно до цього положення загальнодержавні збори можуть бути диференційовані на: а) збори соціального характеру; б) збори природоресурсного характеру; в) збори економічного характеру.
Крім того, важливим критерієм розмежування податків і зборів є „вагомість” платежу, обсяг надходжень від них. Податкові платежі забезпечують до 80 відсотків надходжень у дохідну частину бюджету, інші види відрахувань значно менше.
Специфікою збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є те, що відносини при його сплаті виникають та регулюються вже не між двома суб’єктами, а трьома, що є особливістю, принциповою різницею суб’єктного складу відносин, що регулюють справляння цього збору. При цьому обов’язок зі сплати збору на обов‘язкове державне пенсійне страхування виникає виключно у страхувальників. Важливо наголосити на подвійному змісті цього обов’язку. По-перше, це безумовний обов’язок перед державою по сплаті відповідного збору, за рахунок якого утворюється відповідний фонд. По-друге, це обов’язок відносно застрахованих осіб – для задоволення потреб яких і формуються таким чином кошти.
Важливо звернути увагу на правове регулювання об‘єкта збору на обов‘язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до чинного законодавства об'єкт оподаткування диференціюється за двома підставами – за типом платника (фізична або юридична особа) і за характером (видом) діяльності. Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування виступає в формі платежу, орієнтованого виключно на різновиди доходу. Фактично, в цьому випадку йдеться про використання таких об’єктів, як фонд оплати праці, дохід (прибуток), вартість реалізації.
Платниками при нарахуванні й сплаті збору на обов’язкове державне пенсійне страхування застосовуються норми бухгалтерського обліку. При цьому натуральні доходи перераховуються у грошову форму на основі середньої ціни, а кошти, які знаходяться в іноземні валюті, перераховуються у гривні за офіційним курсом Національного банку України.
Державне соціальне страхування на випадок безробіття передбачає виплату матеріального забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Момент виникнення прав та обов’язків платників цього збору пов‘язаний з моментом реєстрації. Ставки збору на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття диференційовано в залежності від суб‘єкта оподаткування.
Самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування є страхування від нещасного випадку, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності. При цьому існує певна подвійність при виділенні платника як зобов’язаної особи. З одного боку, її представляє, перш за все особа, у якої виникає безумовний обов’язок щодо перерахування коштів в рахунок сплати цього збору. Її представляють роботодавці або в деяких випадках застраховані особи, на яких лежить цей обов’язок.
Виплати з загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, здійснюється за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, який формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел. Такі виплати провадяться в установлених законодавством випадках.
Варто звернути увагу на окремі особливості правового регулювання збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету. Так, при закріпленні його правового механізму, законодавець виділив родовий і видові об‘єкти, що, безумовно, сприятиме ефективнішому визначенню бази оподаткування на практиці.
Ставка збору за виконані геологорозвідувальні роботи диференційовані в залежності від виду об‘єкта оподаткування та встановлені окремо для кожного виду корисних копалин чи групи близьких за призначенням корисних копалин у гривнях до одиниці видобутку чи погашення у надрах запасів корисних копалин. У разі видобутку надрокористувачами більше одного виду корисних копалин, що супутньо залягають на одному родовищі, збір за виконані геологорозвідувальні роботи обчислюється за основний вид корисної копалини у повному обсязі, а за супутньо залягаючі корисні копалини - із застосуванням до нього відповідного коефіцієнта.
Однією зі складових збору за спеціальне використання природніх ресурсів є збір за спеціальне використання об‘єктів тваринного світу. Загальне їх використання здійснюється без вилучення об'єктів тваринного світу з природного середовища (за винятком любительського і спортивного рибальства у водних об'єктах загального користування в межах встановлених законодавством обсягів безоплатного вилову) провадиться без сплати збору за спеціальне використання тваринного світу. До спеціального використання об'єктів тваринного світу належать усі види використання тваринного світу (за винятком передбачених законодавством випадків безоплатного любительського і спортивного рибальства у водних об'єктах загального користування), що здійснюються з їх вилученням (добуванням, збиранням тощо) із природного середовища.
Необхідно зауважити, що специфікою збору за спеціальне використання тваринного світу є особливість встановлення ставки на основі нормативів збору і лімітів їх використання. Крім того, не зовсім традиційною виглядає конструкція сплати зазначеного збору. Так, за спеціальне використання диких тварин збір сплачується до початку такого використання на підставі одержаного письмового повідомлення Мінекобезпеки України про виділення платнику ліміту (дозволеного обсягу) спеціального використання диких тварин і встановлення терміну, протягом якого дозволяється здійснювати це використання.
Спеціальне використання лісових ресурсів в Україні здійснюється зі сплатою відповідного збору. Лісокористувачі мають право здійснювати такі види використання лісових ресурсів: заготівля деревини під час рубок головного користування, заготівля живиці, заготівля другорядних лісових матеріалів, побічні лісові користування. При цьому він сплачується за встановленими таксами або у вигляді орендної плати чи доходу, одержаного від реалізації лісових ресурсів на конкурсних умовах.
Особливістю збору за спеціальне використання водних ресурсів є встановлення лімітів, які визначаються у дозволах на поставку води, та специфіці справляння збору за над лімітне її використання, адже у межах встановленого ліміту збір за спеціальне використання водних ресурсів відноситься на валові витрати виробництва, а за понадлімітне використання - справляється з прибутку, що залишається у розпорядженні водокористувача й обчислюється у п'ятикратному розмірі. Водокористувачі підземних вод, які є платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів, не звільняються від відшкодування витрат на проведення геологорозвідувальних робіт.
Важливим механізмом збереження навколишнього природного середовища є встановлення збору за забруднення навколишнього природного середовища, кошти від сплати якого спрямовуються на заходи з відновлення відповідних природніх ресурсів. Певною особливістю цього платежу є те, що сплата збору з підприємств, установ, організацій, а також громадян за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів та інші види шкідливого впливу в межах лімітів відносяться на витрати виробництва, а за перевищення лімітів стягуються з прибутку, що залишається в розпорядженні перелічених суб'єктів. Проте якщо суб'єкт господарювання здійснює експлуатацію автотранспорту за межами території України, то збір за забруднення навколишнього природного середовища не сплачується.
В перебігу аналізу зборів економічного характеру варто звернути увагу на специфіку правової природи механізму патентування окремих видів підприємницької діяльності, що передбачає отримання за плату державного свідоцтва на право займатися цими видами підприємницької діяльності, які складають об‘єкт правового механізму плати за торговий патент. Законом України „Про систему оподаткування” плату за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності віднесено до загальнодержавних податків і зборів. При цьому законодавець фактично ототожнює різні за своєю правовою природою поняття плати податкового характеру й збору. На наш погляд перший механізм скоріше є спеціальним податковим режимом.
В залежності від виду діяльності для отримання торгового патенту застосовується різна процедура, тобто існує окремий порядок придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності, на здійснення діяльності з надання побутових послуг, на здійснення операцій з торгівлі готівковими валютними цінностями та на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу. Для правового механізму плати за патент на деякі види підприємницької діяльності характерно встановлення фіксованої ставки в залежності від виду підприємницької діяльності, її розмір коливається від 30 до 192000 гривень.
Відмінність радіочастотного ресурсу від інших природних ресурсів полягає в тому, що радіочастотний ресурс неможливо ні побачити, ні відчути, він невичерпний, але його ємність (кількість можливих одночасних користувачів) обмежено фізичними законами поширення радіохвиль. Він, не знищуючись, може безпосередньо використовуватись як у матеріальній, так і в нематеріальній діяльності людей, тобто використання радіочастотного ресурсу в час інтенсивного розвитку радіотехнологій передавання даних є пріоритетним напрямом поповнення Державного бюджету України. Збір за користування радіочастотним ресурсом віднесено Законом України „Про оподаткування” до категорії загальнодержавних. Користуванням радіочастотним ресурсом є діяльність користувачів радіочастотного ресурсу, пов’язана з випромінюванням електромагнітної енергії в межах радіочастотного спектра.
Залежно від напрямів використання радіочастотного ресурсу України його користувачі згідно із Законом України «Про радіочастотний ресурс України» поділяються на спеціальних i загальних. До спеціальних користувачів відносяться підрозділи i організації воєнізованих формувань, силових і деяких інших державних органів. При цьому вони зобов’язані використовувати радіочастотний ресурс України виключно для виконання функціональних обов’язків без права використання його для здійснення підприємницької діяльності та/або передачі в користування іншим особам. Водночас використовувати радіочастотний ресурс України загальним користувачам у смугах радіочастот спеціального користування заборонено. Загальні користувачі мають право використовувати радіочастотний ресурс за умови сплати відповідного збору.
Для потреб телерадіомовлення радіочастотний ресурс України використовується з урахуванням положень не тільки Закону України «Про радіочастотний ресурс України», а й порядком його використання, визначеним Законом України «Про телекомунікації» та Законом України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення». Перелік користувачів радіочастотного ресурсу України у смугах радіочастот, виділених для телерадіомовлення, визначає Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення згідно із законодавством про радіочастотний ресурс України.
Специфічним різновидом загальнодержавних зборів є збір до фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Цей фонд створено з метою забезпечення захисту інтересів фізичних осіб - вкладників комерційних банків, створення фінансових можливостей для відшкодування їм коштів у разі неможливості виконання банками вимог вкладників щодо повернення коштів. Особливістю зборів до Фонду гарантування фізичних осіб є їх специфічне співвідношення з загальними податковими нормами при використанні суб‘єктами механізму відстрочки сплати податкового зобов‘язання. Справа в тому, що положення підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо випадків перенесення граничних строків погашення узгоджених податкових зобов'язань не розповсюджуються на збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки суми таких зборів не підлягають процедурі узгодження в розумінні цього Закону.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Административное право: Учебник / Под ред. А.Е. Лунева. – М.: Юрид. лит., 1970. – 597 с.
2. Азаров М. Податки - плата за цивілізацію // Урядовий кур`єр.- 2002.- № 202 (31 жовтня).- C.4
3. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. – М.: Юридическая литература, 1966. – 187 с.
4. Алексеев С.С. Общая теория права: Курс в 2-х т. –Т.1. – М.: Юрид. лит., 1982. –359 с.
5. Алексеев С.С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве. – М.: Юридическая литература, 1989, – 288 с.
6. Алексеев С.С. Проблемы теории права. Курс лекций в двух томах. Том І. Свердловск, 1972. – 394 с.
7. Алексеев С.С. Проблемы теории права. Курс лекций в двух томах. Том ІІ. Свердловск, 1973 – 399 с.
8. Алексеев С.С. Теория права. - М.: БЕК, 1994. – 224 с.
9. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации. М.: Юрист, 1996. – 387 с.
10. Алисов Е.А. Грошовий обіг і екстраординарні фінансові правовідносини // Науковий вісник Чернівецьк. ун-ту: Збірник наук. праць. – Вип. 103: Правознавство. – Чернівці: Рута, 2001. – С. 84-86.
11. Алисов Е.А. Правовое регулирование валютных отношений в Украине. – Харьков: Консум, 1998. – 142с.
12. Алисов Е.А. Финансовое право Украины: Учеб. пособие. – Харьков: Эспада, 2000. – 288 с.
13. Анатолій Бобро: Відповідальність за безліцензійну діяльність // Податки та бухгалтерський облік, 2005. – № 31. – С. 34.
14. Бакун О.В. Громадянин як суб’єкт податкових правовідносин в умовах переходу до ринкової економіки. Дис. … канд. юрид. наук. Чернівці, 2000. – 170 с.
15. Бекерская Д. А. Налоговое право и налоговое законодательство в Украине: Учебное пособие. – Одесса, Юрид. лит., 2000. – 224 с.
16. Бекерская Д.А. Юридические гарантии прав личности в налоговых правоотношениях // Вестник МГУ. Серия 11. Право. – 1979. – № 4. – С. 82-93
17. Бельский К.С. Налоговая система: генезис, основные элементы, принципы // Государство и право.- 2006.- № 9.- C.48-55
18. Бельский К.С. Финансовое право. – М.: Юрист, 1994. – 208 с.
19. Бирман А.М. Очерки теории советских финансов. Сущность и функции финансов. – М.: Финансы, 1968. – 208 с.
20. Василик О.Д. Державні фінанси України. – К.: Вища школа, 1997. – 318 с.
21. Винницкий Д.В. Субъекты налогового права. М.: Норма, 2000. – 185 с.
22. Володимир Горохов: Спеціальне використання диких тварин // Вісник податкової служби України, 2006. - № 28. – С. 18
23. Воронова Л.К. Правовое регулирование кредитно-расчетных отношений в народном хозяйстве. - К.: Вища школа, 1988. – 214 с.
24. Воронова Л.К., Бекерська Д.А. Фінансове право. – Київ, 1995. – 271 с.
25. Воронова Л.К., Криницкий И.Е., Кучерявенко Н.П. Финансовое право: Учебное пособие для студентов юридических вузов и факультетов. – Харьков: Право, 2006. – 384 с.
26. Воронова Л.К., Кучерявенко Н.П. Финансовое право Украины- Х.: Одиссей, 2006.- 160 c.
27. Воронова Л.К., Кучерявенко Н.П. Финансовое право: Учебное пособие для студентов юридических вузов и факультетов. – Харьков: Легас, 2003. – 360 c.
28. Ганна Чернишова: Збір у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ // Вісник податкової служби України, 2005. – № 25. – С. 92.
29. Ганна Чернишова: Коментар до до постанови Кабінету Міністрів України від 14.03.2007 р. № 447 «Про внесення змін до Механізму справляння збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію» // Вісник податкової служби України, 2007. – № 12. – С. 16.
30. Гега П.Т., Доля Л.М. Основи податкового права: Навчальний посібник.-К.: Знання, КОО, 1998.- 273с.
31. Глухов В.В., Дольдэ И.В. Налоги: Теория и практика: Учебное пособие.- С-Пб: Специальная литература, 1996. - 285 с.
32. Годме Поль-Мари. Финансовое право. М.: Прогресс, 1978. – 429 с.
33. Гуревич М.А. Советское финансовое право: Учебник. – М.: Юрид. лит, 1954.
34. Гуреев В.И. Налоговое право. - М.: Экономика, 1995. - 253 с.
35. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка (Т 1-4). – Т 4. – М.: Рус. яз., 1980. – 683 с.
36. Дернберг Р.Л. Международное налогообложение. - М.: ЮНИТИ, 1997, - 375 с.
37. Дикань Л.В. Налогообложение. - Харьков: Хартия, 1996. - 192 с.
38. Дмитро Винокуров: Відповідальність за безліцензійну діяльність // Податки та бухгалтерський облік, 2003. – № 44. – С. 24.
39. Ермакова Т.С. О системе советского финансового права // Правоведение. – 1975. – № 2. – С. 72-79.
40. Єфименко Т.І. Податковий кодекс України: питання ефективності та суспільної злагоди // Фінанси України.- 2007.- № 5.- C.3-11
41. Жданов А.А. Финансовое право Российской Федерации: Учебное пособие, - М.: ТЕИС, 1995. - 170 с.
42. Завгородний В.П. Налоги и налоговый контроль в Украине. – К.: А.С.К., 2000. – 639 с.
43. Завгородня Т.В. Збір за забруднення довкілля // Фінанси України.- 2002.- № 2.- C.76-81
44. Закон України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” // Відомості Верховної Ради України, 2005. – №7-8. – Ст. 162.
45. Закон України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” // Відомості Верховної Ради України, 2000. – №22. – Ст. 171.
46. Закон України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” // Відомості Верховної Ради України, 1999. – №46-47. – Ст. 403
47. Закон України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” // Відомості Верховної Ради України, 1997. – № 37. – Ст. 237.
48. Закон України „Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства„ // Відомості Верховної Ради України, 1999. – №20-21. – Ст. 191.
49. Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” // Відомості Верховної Ради України, 1995. – № 4. – Ст. 28.
50. Закон України „Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” // Відомості Верховної Ради України, 2001. – №17. – Ст. 80.
51. Закон України „Про тваринний світ” // Відомості Верховної Ради України, 2002. – №14. – Ст. 97.
52. Закон України „Про транспорт” // Відомості Верховної Ради України, 1994. – №51. – Ст. 446.
53. Закон України „Про фіксований сільськогосподарський податок” // Відомості Верховної Ради України, 1999. – №5-6. – Ст. 39.
54. Закон України „Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб” // Відомості Верховної Ради України, 2002. – № 5. – Ст. 30.
55. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 14, ст.71
56. Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” // Відомості Верховної Ради України, 1997. – №37. – Ст. 237.
57. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» // Відомості Верховної Ради України, 1991. – №41. – Ст. 546.
58. Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» // Відомості Верховної Ради України, 1996. – №20. – Ст. 82.
59. Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» // Відомості Верховної Ради України, 2001. – №10. – Ст. 44.
60. За¬кон України «Про розмір внесків на деякі види загальнообо¬в'язкового державного соціального страхування» // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 11. — Ст. 47.
61. Закон України «Про систему оподаткування» // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 16. – Ст. 119. Ст. 14
62. Закон України «Про тваринний світ» // Відомості Верховної Ради України, 2002. – №14. – Ст. 97.
63. Запольский С.В. Налогообложение как предмет правового регулирования / Проблемы совершенствования советского законодательства. Труды ВНИИСЗ. № 38. – М., 1987. – 240 с.
64. Збірник законодавчих актів України про охорону навколишнього природного середовища. Т.10. Спеціальний випуск.- Чернівці: Зелена Буковина, 2004.- 336 c.
65. Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України (1972-2004): Збірник.- Х.: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2004.- 576 c.
66. Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України (1972-2005). Із змінами і доповненнями станом на 1 вересня 2005 року: Збірник.- Х.: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2005.- 623 c.
67. Зібрання постанов Уряду України. – 1992. – № 9. – Ст.217.
68. Злобин Н. Н. Налог как правовая категорія, – М.: Российс. правовая академия МЮ РФ, 2003. – 170 c.
69. Злобин Н.Н. Налог как правовая категория- М.: Российс. правовая академия МЮ РФ, 2003.- 170 c.
70. Золотухін О. Збір за забруднення: плата за зберігання та захоронення відходів // Бизнес. Бухгалтерія.- 2006.- № 23 (5 июня).- C.56-57
71. Зюнькін А.Г. Фінансове право: опорний конспект лекцій. – К.: МАУП, 2001. – 144 с.
72. Іванов Ю. Збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства: особливості оподаткування // Бизнес (Бухгалтерія).- 2002.- № 22 (22/1-2, 3 червня).- C.38-46
73. Інструкція про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони Навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10 лютого 1995 р. №7 // Офіційний Вісник України, 1999. – №32. – Ст. 1692.
74. Інструкція про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 грудня 2000 р. №339 // Офіційний вісник України, 2001. – №4. – Ст. 140.
75. Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України // Офіційний Вісник України. – 2004. – №3. – Ст. 148.
76. Інструкція про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 р. №162/379 // Офіційний Вісник України, 1999. – №32. – Ст. 1692.
77. Інструкція про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, затверджена наказом Комітету України з питань геології та використання надр і Державної податкової адміністрації України від 23 червня 1999 р. №105/309 // Офіційний вісник України, 1999. – №29. – Ст. 1509
78. Інструкція щодо складання податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища” // Офіційний Вісник України, 2005. – №14. – Ст. 740.
79. Ісаєва Н.К. Податковий кодекс України: пошук оптимальної моделі // Держава і право. Юридичні і політичні науки. Вип.37: Зб. наук. пр..- К.: Ін-т держави і права НАН України, 2007.- C.450-454.
80. Карасева М.В. Финансовое правоотношение. Монография. Воронеж: ВГУ, 1997. – 188 с.
81. Кашин В.А. Международные налоговые отношения. – М.: Юрид. лит., 1983. – 340 с.
82. Кобильнік Д.А. Правове регулювання пільг при оподаткуванні. Дис. ...канд. юрид. наук. – Харків, 2002. – 176 с.
83. Кобильнік Д.А. Правове регулювання пільг при оподаткуванні: Автореф. дис... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х., 2002. — 18с.
84. Кобильнік Д.А. Правове регулювання пільг при оподаткуванні: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х., 2002. — 206арк. — Бібліогр.: арк. 188-206.
85. Ковальчук А. Податкова реформа: законодавчо-правовий вимір // Право України.- 2006.- № 2.- C.86-90
86. Кодекс України Про надра // Відомості Верховної Ради України, 1994. – №36. – Ст. 340.
87. Конституции буржуазных государств. / Отв. ред. П.К. Пантелев - М.: Юридическая литература, 1982. - 407 с.
88. Конституции зарубежных государств: Учеб. пособие / Сост. В.В.Маклаков. -3-е изд., перераб. и доп. – М.: Изд-во БЕК, 2002. – 592 с.
89. Конституція України // Відомості Верховної Ради України, 1996. – №30. – Ст. 141.
90. Криницький І. Податково-процесуальні провадження: поняття та сутність // Право України.- 2008.- № 1.- C.55-59
91. Крохина Ю.А., Ульянова В.Н. Финансовое право России: Учебное пособие - Саратов: СЮИ МВД РФ, 1999. –269 с.
92. Ксендзова В. Налоговый расчет сбора за парковку автотранспорта // Бизнес. Збірник систематизованого законодавства.- 2007.- № 3 (март).- C.151-152
93. Кузнеченкова В.Е. Налоговый процесс: современная концепция правового регулирования: Автореф. ... д-ра юрид. наук.- М.: Б. и., 2005.- 34 c.
94. Кустова М. В., Ногина О. А., Шевелева Н. А. Налоговое право России. Общая часть: Учебник / Отв. ред. Н. А. Шевелева. – М.: Юристъ, 2001. – 420 с.
95. Кучеров И.И. Налоговое право России: Курс лекций.-М.: ЮрИнформ, 2001.- 360с.
96. Кучерявенко М.П. Податок і збір: спільність і відмінності правового режиму // Державне будівництво та місцеве самоврядування. Вип. 4.: Зб. наук. пр..- Х.: Право, 2002.- C.58-66.
97. Кучерявенко Н.П. Курс налогового права. В 6 т. Т. ІІ Введение в теорию налогового права. – Х.: Легас, 2004. – 600 с.
98. Кучерявенко Н.П. Курс налогового права. В 6 т. Т. ІІІ Учение о налоге. – Х.: Легас-Право, 2005. – 600 с.
99. Кучерявенко Н.П. Курс налогового права. В 6-ти т. Т. І: Генезис налогового регулирования. –Ч.1. – Харьков: Легас, 2002. –665 с.
100. Кучерявенко Н.П. Курс налогового права. В шести томах. Особенная часть. Т. 4. Косвенные налоги- Х.: Право, 2007.- 536 c.
101. Кучерявенко Н.П. Налоговое право Украины: Учеб. пособие.- Х.: Одиссей, 2004.- 168 c.
102. Кучерявенко Н.П. Правовая природа косвенного налогообложения // Фінансове право.- 2007.- № 1.- C.31-36
103. Кучерявенко М.П. Основи податкового права: Навчальний посібник.- Харків: Легас, 2001.- 304с.
104. Кучерявенко М.П. Теоретичні проблеми правового регулювання податків та зборів в Україні: Автореф. дис. д-ра юрид. наук:12.00.07/НЮАУ імені Ярослава Мудрого - Харків, 1997.- 35 с
105. Лазарев Б.М. Компетенция органов управления. М.: Юрид. лит., 1972. – 179 с.
106. Лебедев В.А. Финансовое право. Учебник. – М.: «Статут» (в серии «Золотые страницы российского финансового права России»), 2000. – 510 с.
107. Лист ДПАУ „щодо застосування перевідних коефіцієнтів з метою переведення витраченого палива з об'єму у вагові одиниці при обчисленні сум збору за забруднення навколишнього природного середовища” від 10.11.2005 р. № 10894/6/15-0716. Бизнес - Бухгалтерия. Право. Налоги. Консультации, 2006. – № 29. – С. 41.
108. Лист ДПАУ „Щодо сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища суб'єктом господарювання, який виконує перевезення автомобільним транспортом за кордоном (виходячи з обсягів пального, використаного за межами України)” від 19.12.2006 р. № 14267/6/15-0716. Галицькі контракти – Дебет–Кредит, 2007. – № 10. – С. 22-28.
109. Лист Міністерства екології та природних ресурсів України „Щодо розрахунку збору за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від пересувних джерел” від 30.01.2003 р. № 16/3-4/117. Податки та бухгалтерський облік, 2003. – № 42. – С. 42-43.
110. Луговенко Н.В. Податки в Україні: шлях від карної до стимулюючої функції // Міжбюджетні відносини та податкова політика в Україні: Матеріали наук.-практ конф., 30 лист. 2004 р.: Матеріали наук.-практ. конф..- Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр", 2005.- C.114-115.
111. Лучин В.О. Конституционные нормы и правоотношения. – М.: Юнити, 1997. – 133 с.
112. Львов Д. Курс финансового права: Учебник. – Казань: Тип. Император. ун-та, 1887. – 517 с.
113. Малашонок Б., Владимирський Г. Податкова терапія виробничої кризи (альтернативна концепція системи оподаткування в Україні) // Економіка України.- 2006.- № 4.- C.34-42
114. Марьяхин Г.Л. Очерки истории налогов с населения в СССР.- М.: Финансы, 1964.-250с.
115. Методика розрахунку викидів забруднюючих речовин у повітря автотранспортом, який використовується суб'єктами господарської діяльності та іншими юридичними особами всіх форм власності, затвердженої наказом Держкомстату України від 6 вересня 2000 р. №293 // Офіційний Вісник України, 1999. – №32. – Ст. 1692.
116. Мещерякова О.В. Налоговые системы развитых стран мира.- М.: Фонд Правовая культура, 1995.- 240с.
117. Миллионщиков А. Неналоговые доходы. – М.: Финансы, 1967.
– 107 с.
118. Миляков Н.В. Налоги и налогообложение: Курс лекций. – М.: ИНФРА-М, 2000. –348 с.
119. Наказ ДПАУ „Про затвердження форми податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища та Інструкції щодо складання податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища” // Офіційний Вісник України, 2005. – №14. – Ст. 740.
120. Налоги и налоговое право: Учебное пособие /Под ред. А.В. Брызгалина. – М.: Аналитика – Пресс, 1997. – 608 с.
121. Налоги: Учебное пособие/Под ред. Д.Г. Черника. - М.: Финансы и статистика, 1999. - 544с.
122. Налоговое право / Под ред. С.Г. Пепеляева. М.: ИД ФБК ПРЕСС, 2000. С.160-177.
123. Налоговое право Украины.- Х.: Легас, 2004.- 488 c.
124. Налоговый кодекс Азербайджанской Республики. – Баку: Издательский Дом «Бюллетень Бизнесмена», 2003.
125. Налоговый кодекс Российской Федерации. – М.: Изд-во Омега-Л, 2006. – 672 с.
126. Налоговый кодекс Российской Федерации.–Часть І: Постатейный комментарий /Под общей редакцией В.И. Слома. – М.: Статут, 1999. – 280 с.
127. Нечай А. А. Актуальні питання фінансового права: правові основи публічних накопичувальних фондів: Монографія – Чернівці: Рута, 2004. – 458 с.
128. Нечай А.А. Проблеми правового регулювання публічних фінансів та публічних видатків: Монографія. – Чернівці: Рута, 2004. С. 27.
129. Нитти Ф. Основные начала финансовой науки / Пер. с итальян. И. Шрейдера под ред. и с доп. А. Свирщевского, со вступ. ст. проф. А.И. Чупрова. – Москва, 1904, – 623 с.
130. Новицький В.Є. Податкове регулювання в системі інструментів соціально-економічного розвитку: питання методології // Фінанси України.- 2007.- № 10.- C.60-73
131. Ожегов С.И. Словарь русского языка / Под ред. Н.Ю. Шведовой. – 23-е изд. – М.: Рус. яз., 1991. – 917 с.
132. Озеров И.Х. Основы финансовой науки. Вып. 1. Учение об обыкновенных доходах: Курс лекций. – М.: Типография т-ва И. Д. Сытина, 1908. – 530 с.
133. Оксана Кирієнко: Невичерпний та непомітний // Вісник податкової служби України, 2005. – № 41. – С. 16.
134. Оксана Петриченко, Мирослав Стрижевський: Збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду – складова збору за спеціальне використання природних ресурсів // Вісник податкової служби України, 2006. – №10. – С. 20 .
135. Основы налогового права. Учебно-методическое пособие. Под ред. С.Г. Пепеляева. – М.: Инвест Фонд, 1995. – 496 с.
136. Пацурківський П.С. Правові засади фінансової діяльності держави: проблеми методології. – Чернівці: Рута, 1997. – 244 с.
137. Пацурківський П.С. Проблеми теорії фінансового права. – Чернівці, Чернов. держ. ун-т, 1998. – 276 с.
138. Пепеляев С.Г. Законы о налогах: элементы структуры. - М.: СВЕА, 1995. - 64с.
139. Перелік послуг, що належать до побутових і підлягають патентуванню, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р. №576 // Офіційний вісник України, 1998. – № 17. – Ст. 630
140. Петров Г.И. Сущность советского административного права. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1959. – 184 с.
141. Пискотин М.И. Налоги с сельского населения в СССР. Правовые вопросы. – М.: Изд-во Академии наук СССР, 1957. - 200 с.
142. Пискотин М.И. Налоги с сельского населения в СССР. Правовые вопросы. – М.: Изд-во Академии наук СССР, 1957. – 200 с.
143. Податки та бухгалтерський облік, 2003. – № 103. – С. 22-23.
144. Податкове право: Навч. посіб. / Г.В. Бех, О.О. Дмитрик, Д.А. Кобильнік та ін.; За ред. проф. М.П. Кучерявенка. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 400 с.
145. Положення про порядок нарахування і сплати зборів до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, затверджене рішенням адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14 січня 2002 р. №1 // Офіційний Вісник України, 2002. – № 7. – Ст. 304.
146. Порядок внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ // Офіційний Вісник України, 2005. – №24. – Ст. 1350.
147. Порядок встановлення нормативі