ПРАВОВИЙ СТАТУС ОРГАНІЗАЦІЇ – ПЛАТНИКА ПОДАТКУ

Краткое описание

ЗМІСТ
Вступ 3
Розділ І. Теоретичні питання правового статусу організації – платника податку
1.1. Загальна характеристика правового статусу
організації – платника податку 11
1.2. Особливості правосуб’єктності організації –
платника податку 42
1.3. Співвідношення податку, збору й мита 61
Висновки 90
Розділ ІІ. Обов’язки і права, їх правовий захист і відповідальність організації – платника податку

2.1. Обов’язки і права організації – платника податку 95
2.2 . Правовий захист організації – платника податку 111
2.3. Фінансово-правова відповідальність 123
організації – платника податку
Висновки 150
Розділ ІІІ. Контроль органів державної податкової служби України за дотриманням податкового законодавства організацією – платником податку
3.1. Правова регламентація діяльності органів державної
податкової служби України з контролю за
дотриманням податкового законодавства 158
3.2. Форми контролю органів державної
податкової служби України за виконанням
податкового законодавства організацією –
платником податку 166
Висновки 178
Висновки 180
Додатки 190
Список використаних джерел 194
ВСТУП
Актуальність теми. На сьогодні податкова система України зазнає значних змін. Основними питаннями, яким приділяється особлива увага при обговоренні відповідних заходів, є: зменшення ставок певних податків, впровадження нових податків і вдосконалення механізму їх сплати.
Проводячи податкові реформи, у першу чергу необхідно особливу увагу приділяти особам, які сплачують податки, вдосконалюючи їх статус як платників податків. Адже платник податків – це народ України, це люди, які проживають на території України, це нація, яка має свій менталітет та історію, це підприємства, які “піднімають” економіку України. Саме на них покладається основний податковий тягар. У зв’язку з цим необхідно узгодити інтереси держави і платників податків. Тому під час податкової реформи потрібно спочатку вдосконалити правовий статус платників податків, надавши їм упевненості у стабільності свого становища.
Проблемам статусу платників податків в Україні присвятили свої дослідження Бакун О.В. “Громадянин як суб’єкт податкових правовідносин в умовах переходу до ринкової економіки”, Перепелиця М.О. “Правове регулювання статусу платників податків і зборів в Україні”. Перша праця стосувалася лише платників податків – фізичних осіб. Остання робота присвячена податково-правовому статусу як фізичних, так і юридичних осіб. Але всі питання стосовно платників податку – юридичних осіб, не були достатньо висвітлені (розглянуто лише правосуб’єктність та обов’язки і права юридичних осіб як платників податків). В Україні правовий статус платників податків – юридичних осіб, не досліджувався. Саме цим і пояснюється вибір теми дисертаційного дослідження.
Податкове законодавство України не чітко регламентує правовий статус юридичних осіб, що породжує чимало проблемних питань у сфері оподаткування. Сплата податків є конституційним обов’язком платників. Конституція України, припис якої є основою податкових правовідносин, покладає обов’язок сплатити податок, але не досить чітко його встановлює.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до ч. 2 ст. 67 Основного Закону України всі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан і доходи за минулий рік згідно чинного законодавства. З наведеної конституційно-правової норми важко уявити, чому юридичні особи зобов’язані сплачувати податки, оскільки в ній нічого не сказано про них. Але, незважаючи на цю прогалину у Конституції України, юридичні особи є платниками податків і сплачують їх.
Наведене свідчить про те, скільки проблемних питань у податковому законодавстві України щодо правового статусу юридичних осіб як платників податків може бути, адже вже в Основному Законі України проявляються непорозуміння стосовно правового статусу такого платника податку, як юридична особа.
Істотне значення для розробки теоретичних положень дисертації мали праці таких учених у галузі теорії держави і права, а також цивільного права: С.С. Алексєєва, С.М. Братуся, Н.В. Козлової, О.А. Красавчикова, Я.М. Магазінера, М.М. Марченко, М.І. Матузова, А.В. Малька, Р.О. Халфіної та інших.
Суттєвий вплив на формування наукової позиції автора дисертації мали фундаментальні праці сучасних учених у галузі фінансового права, зокрема А.В. Бризгаліна, Д.В. Вінницького, Л.К. Воронової, Р.О. Гаврилюк, В.І. Гудімова, В.І. Гуреєва, Т.О. Гусевої, М.А. Денісаєва, А.В. Дьоміна, М.В. Карасьової, Ю.Ф. Кваші, І.Є. Криницького, Ю.О. Крохіної, О.А. Ногіної, І.І. Кучерова, М.П. Кучерявенка, І.А. Маньковського, В.А. Паригіної, П.С. Пацурківського, С.Г. Пепеляєва, М.О. Перепелиці, Н.Ю. Пришви, Р.О. Сергієнка, Н.І. Хімічевої, В.В. Томарова, Р.О. Шепенка, Д.М. Щокіна, О.В. Щербанюк та інших.
Вивчення та аналіз праць цих науковців дозволили визначити і оцінити стан досліджуваної проблеми, виявити та проаналізувати питання правового статусу організації – платника податку, окреслити шляхи її вирішення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах науково-дослідної проблематики кафедри адміністративного та фінансового права Національного університету державної податкової служби України “Організаційно-правові аспекти правоохоронної діяльності у сфері оподаткування” (номер державної реєстрації 0105U000657). Тема дисертаційного дослідження затверджена рішенням Вченої ради Національного університету державної податкової служби України (від 24 січня 2006 р., протокол № 6).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є вивчення правового статусу організації – платника податку, і розробка рекомендацій щодо вдосконалення положення платників податків, їх податкової правоздатності.
Відповідно до поставленої мети у дослідженні вирішуються такі завдання:
– проаналізувати зміст поняття “юридична особа” у юридичній літературі та доцільність використання цього терміна у податковому законодавстві України;
– визначити поняття і ознаки організації – платника податку;
– дослідити особливості і проблеми організації – платника податку, у податкових правовідносинах;
– визначити місце організації – платника податку, у системі суб’єктів податкового як підгалузі фінансового права;
– дослідити особливості податкової правосуб’єктності організації – платника податку;
– проаналізувати статус організації – платника податку, як суб’єкта податкових відносин;
– обґрунтувати розмежування правової форми обов’язкових платежів податкового характеру: податки і збори;
– розглянути податки, які справляються з організації – платника податку;
– визначити сутність і особливість прав, обов’язків та відповідальності організації – платника податку, у сфері оподаткування;
– охарактеризувати особливості правового захисту організації – платника податку;
– проаналізувати нормативно-правові акти України, які регулюють правовий статус організації – платника податку;
– сформулювати рекомендації для удосконалення відповідного законодавства України і практики його застосування на підставі аналізу і узагальнення досліджуваного наукового, нормативно-правового і практичного матеріалу.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері регулювання правового статусу організації – платника податку, які врегульовані нормами податкового законодавства України.
Предметом дослідження є податкове законодавство, нормативні акти Державної податкової адміністрації України, теоретична та практична база правового статусу організації – платника податку.
Методами дослідження стали загальнонаукові та сучасні методи наукового пізнання. Для досягнення вказаної мети і вирішення поставлених завдань у дисертаційному дослідженні використано загальнонауковий діалектичний метод пізнання, що полягає в дослідженні єдності та взаємодії суспільних явищ. Використання цього методу дозволило розкрити сутність юридичної особи у податковому праві (підрозділ 1.1).
При написанні дисертаційного дослідження автор також використовував такі наукові методи, як формально-догматичний, порівняльно-правовий, системно-структурний, логічний та метод тлумачення.
За допомогою формально-догматичного методу вдалося дослідити особливості правового статусу організації – платника податку (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.3). Порівняльно-правовий метод використовувався при аналізі законодавства зарубіжних країн щодо правового статусу організації – платника податку (підрозділи 1.1, 2.2, 2.3). При розгляді конкретних елементів податку використовувався метод системно-структурного аналізу (підрозділ 1.3). Логічний метод дозволив сформулювати такі базові поняття, як “організація – платник податку”, “податкова правосуб’єктність”, “податок”, “збір”, “податкове планування”, “податковий контроль” тощо (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 3.1, 3.2). Метод тлумачення застосовувався для з’ясування змісту норм Конституції і законів, що регулюють відносини у сфері регулювання правового статусу організації – платника податку (підрозділи 1.1, 1.3, 2.3).
Положення і висновки дисертації базуються на вивченні Конституції України, законів України, інших нормативних актів і узагальнення практики застосування податкового законодавства, в тому числі актів методичного характеру.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним із перших в українській правовій науці комплексним науковим дослідженням правового статусу організації – платника податку. Найбільшою мірою наукова новизна відбита у таких положеннях:
уперше:
– обґрунтовано і запропоновано у податковому законодавстві України замість поняття “юридична особа”, яке притаманне цивільному праву, розглядати платників податку – “організації”;
– подано авторське визначення організації – платника податку;
– зроблено висновок про те, що основними складовими правового статусу організації – платника податку, є права, обов’язки і відповідальність;
– запропоновано законодавчо закріпити право організації – платника податку, на податкове планування і дано його авторське визначення;
набули подальшого розвитку:
– висновки, що не кожна організація є платником податків, а лише та, якій властиві певні ознаки, що дають можливість брати участь у податкових відносинах і бути суб’єктом податкового права;
– положення, що організація – платник податку, є колективним суб’єктом податкового права і у податкових відносинах може виступати як представник владної, так і зобов’язаної сторони правовідношення;
– висновки, що податкова правосуб’єктність є різновидом фінансової, а правосуб’єктність організації – платника податку – спеціальною;
– наукові позиції щодо розмежування податків і зборів, зокрема доведено, що податок і збір є не внесками, а платежами;
– погляди науковців щодо доцільності створення податкових судів;
удосконалено:
– положення, що податкова правосуб’єктність організації виникає з моменту її державної реєстрації, а припиняється з моменту її скасування;
– наукові позиції, що податкова правосуб’єктність організації складається з податкової правоздатності, податкової дієздатності та податкової деліктоздатності;
– аргументи, що вину організації – платника податку, потрібно розглядати як наслідок неправомірної поведінки кількох посадових осіб;
обґрунтовано необхідність:
– внесення значної кількості уточнень, змін і нововведень до чинного законодавства України.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть бути використані:
– у науково-дослідній сфері – для подальшої розробки положень правового статусу платників податків;
– у сфері правотворчості – при підготовці і розробці податкового законодавства України, зокрема проекту Податкового кодексу України;
– у правозастосовній діяльності – для удосконалення практичної діяльності органів державної податкової служби, про що свідчать довідки про впровадження пропозицій автора у практику діяльності податкових органів;
– у навчальному процесі – при підготовці навчальних, робочих програм, методичних рекомендацій, навчально-методичних посібників із дисциплін “Фінансове право” та “Податкове право” (акт впровадження від 21 березня 2008 року).
Розробка і дослідження основних питань правового статусу організації – платника податку, може бути цікавою для студентів та аспірантів, які вивчають податкове право, науковців, які займаються проблемами оподаткування, працівників органів державної податкової служби України, податкових адвокатів і консультантів, платників податків, депутатів, які беруть участь у розробці податкових законопроектів, а також усіх, хто цікавиться проблематикою податкового права України.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки, на яких базується дослідження, а також рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства України обговорювалися на засіданнях кафедри адміністративного та фінансового права Національного університету державної податкової служби України. Крім того, окремі положення дисертації апробовані при виступах на науково-практичних конференціях, а саме: Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів “Проблеми формування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників” у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (20 – 21 квітня 2006 року); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи розвитку юридичної науки в Українській державі” у Миколаївському навчально-науковому інституті Одеського національного університету імені І.І. Мечникова (20 лютого 2007 року); Міжнародній конференції у Ростовському державному економічному університеті “РИНХ” (19 квітня 2007 року); Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасний стан та перспективи розвитку фінансового права” у Науково-дослідному інституті фінансового права Національного університету державної податкової служби України (23 – 24 листопада 2007 року).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 наукових статей у збірниках, що входять до переліку фахових видань, затвердженого ВАК України, та 2 тез доповідей на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу національного законодавства, правозастосовної практики, осмислення наукових праць із різних галузей правової науки, автор зробив висновки, сформулював рекомендації, спрямовані на вдосконалення правового статусу організації – платника податку. Основні з них такі:
1. Юридична особа – це перш за все організація. Юридична особа в цивільному та податковому праві – поняття, які відрізняються один від одного. Правосуб’єктність юридичної особи, встановлена цивільним законодавством, стосується лише предмета регулювання цивільного права. Податкове законодавство регламентує це питання по-іншому. У зв’язку з цим вважаємо, що у податковому законодавстві України замість такого терміна платника, як “юридична особа”, доцільніше використовувати термін “організація”, під яким потрібно розуміти всі без винятку юридичні особи.
2. Організація – платник податку, є суб’єктом податкових правовідносин, її поведінка регулюється нормами податкового права, і вона може виступати учасником податкових правовідносин та бути носієм суб’єктивних прав і обов’язків, передбаченіих чинним податковим законодавством.
3. Податкові правовідносини – це владно-майнові суспільні відносини, які виникають, змінюються, припиняються на підставі закону, учасники яких мають юридичні права і обов’язки, пов’язані зі сплатою податків до бюджетів та фондів. У цих відносинах організація – платник податку, є податкозобов’язаною особою, яка повинна виконати припис уповноваженого державного органу, тобто внести до бюджету певну суму коштів у встановлений законом строк. В основі виникнення податкових обов’язків у організації – платника податку, лежить принцип диференціації на резидентів і нерезидентів.
4. Не кожна організація є платником податків, а лише та, якій властиві ознаки, які дають можливість брати участь у податкових відносинах та бути суб’єктом податкового права. Організація може вважатися платником податків за наявності таких ознак: 1) якщо має у власності, господарському віданні або в оперативному управлінні відокремлене майно, що підлягає оподаткуванню, а також має самостійний бухгалтерський баланс або кошторис; 2) є певним чином упорядкованою, організованою групою людей; 3) має самостійні інтереси і волю, що не співпадають із інтересами і волею засновників, учасників (членів) або керівників організації; 4) наявність власного ім’я (фірмове найменування); 5) власний рахунок у банку; 6) зареєстрована у відповідних органах державної влади; 7) здійснює економічну діяльність; 8) здатна нести самостійну майнову відповідальність; 9) можливість виступати в суді як позивач, відповідач або третя особа; 10) здатність сплачувати податки. Саме за наявності цих ознак організація, на нашу думку, може вважатися платником податків.
5. У податковому праві організація може виступати як представник владної, так і зобов’язаної сторони правовідношення. Виступаючи як зобов’язаний суб’єкт, організація може бути як окремим учасником правовідносин – платником податку, який сплачує податки, так і виконувати функції податкового агента. Відповідно до податкового законодавства України організація – платник податку, є податковим агентом з податку на доходи фізичних осіб та акцизного збору. Специфіка податково-правового статусу організації – податкового агента, проявляється в тому, що податковий агент виступає представником держави, реалізуючи частину державного суверенітету, зокрема право держави стягувати податки. Державні організації також вносять у бюджет грошові кошти, але під час їх сплати не відбувається зміни форми власності грошових коштів.
6. Організація – платник податку, є колективним суб’єктом податкового права. Відмінність організації як суб’єкта податкового права від державних (місцевих) органів полягає у наступному: 1) організації і державні (місцеві) органи влади мають різну мету створення і діяльності; 2) органи держави (місцевого самоврядування) як суб’єкти податкового права відрізняються від організацій наявністю юридично-владних повноважень у відповідній галузі суспільних відносин.
7. У структурі податково-правового статусу організації як суб’єкта податкового права потрібно виділяти податково-правовий статус організації – платника податків (платника зборів), податково-правовий статус організації – податкового агента і податково-правовий статус організації, який є джерелом інформації для податкових органів. Крім загального (конституційного) і податково-правового статусу, організація як суб’єкт (учасник) окремих податкових правовідносин здобуває індивідуальний правовий статус, зміст якого формують сукупність покладених на неї обов’язків і наданих їй прав під час участі в конкретному податковому правовідношенні.
8. Організація у податковому праві являє собою систему самостійних платників (відокремлені підрозділи, філії, представництва, консолідована група платників податків). Філіали і представництва організації не є суб’єктами, в тому числі податкового права. І філії, і представництва створюються як відокремлені підрозділи, тобто вони не користуються правами організації і діють на підставі положень, що нею затверджуються.
9. Платником податків організація може бути лише тоді, коли вона наділена податковою правосуб’єктністю, яка є різновидом фінансової. Податкова правосуб’єктність – це встановлена нормами фінансового права здатність суб’єктів податкового права мати, набувати і здійснювати своїми діями обов’язки і права у податкових відносинах, а також здатність нести відповідальність за порушення своїх обов’язків у сфері оподаткування. Податкова правосуб’єктність організації виникає з моменту її державної реєстрації, оскільки постановка її на податковий облік є однією з процедур державної реєстрації, а припиняється з моменту її скасування. Податкова правосуб’єктність організації складається з податкової правоздатності, податкової дієздатності та податкової деліктоздатності.
10. В основі податкової правосуб’єктності іноземних організацій лежить принцип резиденства, який полягає у тому, що організація є резидентом у тій країні, в якій вона зареєстрована. Крім того, велику роль у податковій правосуб’єктності іноземних організацій відіграє і її місцезнаходження. Правоздатність іноземної організації визначається за правом країни їх створення. Зміст податкової правосуб’єктності іноземних організацій, на відміну від українських, відрізняється тим, що іноземні організації можуть сплачувати деякі податки в інші терміни за місцем знаходження постійного представництва, іноземним організаціям притаманний інший порядок виконання податкових обов’язків.
11. Організація – платник податку – це колективне утворення, яке створене і зареєстроване у встановленому законом порядку, має відокремлене майно, самостійний баланс доходів і витрат, поточний рахунок у банку, від свого імені виступає в податкових відносинах для досягнення певної мети, набуває і здійснює майнові та особисті немайнові права, має обов’язки, а також несе юридичну відповідальність, є позивачем і відповідачем у суді, на яке згідно із законами покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки, пеню та штрафні санкції до відповідних фондів.
12. Податки і збори є обов’язковими платежами, тобто платежами публічно-правового характеру, які регулюються нормами права, за допомогою яких здійснюється формування державних централізованих грошових фондів, і ці платежі є обов’язковими для сплати, оскільки вони забезпечуються примусовою силою держави. Але правові режими цих платежів різні. Податкам і зборам притаманні як загальні, так і відмінні риси, тобто ці платежі за своїм спрямуванням відрізняються один від одного. Юридичний зміст податків і зборів не є тотожним, і вважаємо, що податок – це встановлений законодавством у твердо фіксованій ставці обов’язковий, індивідуально безвідплатний, безеквівалентний, нецільовий грошовий платіж, що справляється з організацій і фізичних осіб в односторонньому порядку, у формі забезпеченого державним примусом законного відчудження належних їм на праві власності, господарського відання або оперативного управління коштів, з метою фінансування завдань і функцій держави та органів місцевого самоврядування, який сплачується в бюджети відповідних рівнів у терміни, визначені нормативно-правовим актом. У свою чергу, збір – це встановлений законодавством у твердо фіксованому розмірі обов’язковий, частково відплатний, цільовий платіж, який сплачується організаціями і фізичними особами у відповідний позабюджетний фонд, за здійснення уповноваженими державними органами юридично значущих дій, за надання особливих прав і видачу дозволів.
До основних податків, які сплачує організація, потрібно віднести: податок на додану вартість, акцизний збір і податок з прибутку підприємств, плату за землю (земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності), податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, фіксований сільськогосподарський податок.
13. Права, обов’язки та відповідальність у сфері оподаткування організації – платника податку, є основними складовими її правового статусу. Саме завдяки ним організація – платник податку, проявляє свої інтереси, діяльність, а також взаємозв’язок з іншими суб’єктами податкового права та учасниками податкових відносин стосовно сплати податків. Аналіз податкового законодавства показує, що права платників податків випливають з їхніх податкових обов’язків, тобто мають похідний характер. Звідси випливає, що спочатку у платників податків виникають обов’язки, а потім їх права.
14. Таке поняття, як “зобов’язання”, характерне для галузей приватного права, де наявні диспозитивні методи, які грунтуються на договірних відносинах, і воно має чітко виражену приватно-правову природу, тому більш правильно використовувати у податковому законодавстві України термін “податковий обов’язок”.
15. Організації можуть бути суб’єктами відповідальності як платником податків, так і податковим агентом. До фінансової відповідальності за порушення податкового законодавства можуть бути притягнуті організації будь-якої форми власності та організаційно-правового статусу, тобто ними можуть бути як державні, так і приватні організації, як комерційні, так і не комерційні. Що стосується філіалів та інших відокремлених підроздлів організації, то відповідно до чинного податкового законодавства України, під час скоєння філією податкового правопорушення до фінансової відповідальності притягується організація, відокремленим підрозділом якої є цей філіал.
16. Організація – платник податку, сплачує податок лише за допомогою посадових осіб, і її вину потрібно розглядати як наслідок неправомірної поведінки кількох осіб. Вона визнається винною у скоєнні податкового правопорушення, якщо: 1) протиправне суспільно шкідливе діяння, за яке податковим законодавством встановлена відповідальність, скоєне посадовою особою або представником організації; 2) у цьому діянні наявна вина посадової особи або представника організації.
17. Для попередження порушень податкового законодавства уповноважені органи застосовують ряд заходів. Відповідно до чинного податкового законодавства України такими заходами є штрафні (фінансові) санкції та пеня. На нашу думку, такий термін, як “штрафні (фінансові) санкції”, є не доречним, оскільки штраф за своєю правовою природою і є санкцією. Характеризуючи зміст санкції за податкові правопорушення, необхідно мати на увазі, що нею є фактично штраф. Податкові санкції встановлюються і застосовуються у вигляді грошових стягнень, якими є штраф і пеня. Зазначені санкції за своєю природою не тотожні. Штрафи накладаються податковим органом за вчинення правопорушення, і, як правило, за невиконання або неналежне виконання податкового обов’язку платником податків і вони не пов’язані з терміном сплати податку або збору, а пеня – завжди пов’язана з терміном виконання податкового обов’язку і відшкодування збитків. Вона є свого роду компенсацією витрат держави і органів місцевого самоврядування бюджетів в разі не своєчасного надходження податкових платежів до цільових фондів. Такі ж види санкцій притаманні адміністративному та цивільному праву, але їх потрібно розмежовувати. Цивільно-правові санкції характерні для немайнових і майнових (цивільних) відносин, заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Це ж стосується й адміністративного права, оскільки зазначена галузь права не регулює владно- майнових відносин. Крім того, на відміну від адміністративних санкцій, податковим, крім компенсаційно-карального характеру, притаманний і правовідновлювальний.
Отже, податкова санкція є мірою податкової відповідальності за скоєне податкове правопорушення, яка застосовується до винної особи і тягне за собою певні несприятливі (негативні) для неї наслідки у вигляді обтяжень майнового характеру.
18. Основним суб’єктом контрольних податкових правовідносин є податкові адміністрації (інспекції), незважаючи на те, що у складі органів державної податкової служби перебуває такий орган як податкова міліція. Аналіз норм чинного законодавства України показує, що працівники податкової міліції не є державними службовцями. На нашу думку, вирішити це питання можна, прийнявши Закон України “Про податкову міліцію”, в якому потрібно чітко визначити правовий статус цього державного органу. Крім того, вважаємо, що податкова міліція не повинна входити до складу органу державної податкової служби, а бути самостійним державним органом і підпорядковуватися безпосередньо Кабінету Міністрів України та Президенту України.
19. Податковий контроль – це різновид спеціального державного фінансового контролю, який являє собою вид діяльності податкових органів та їх посадових осіб, здійснюється шляхом податкового обліку, проведенням податкових перевірок, перевірки даних обліку і звітності, отримання пояснень платників податків та інших зобов’язаних осіб, а також в інших формах, передбачених податковим законодавством з метою додержання податкового законодавства та правильності обчислення (сплати), повноти та своєчасності внесення податків у бюджет податкозобов’язаними особами. Зазначений різновид спеціального державного фінансового контролю потрібно розглядати як матеріально-правове і процесуальне явище. Податковий контроль є однією із стадій податкового процесу і охоплює весь період діяльності організації – платника податку, яка в податково – контрольних правовідносинах виступає як підконтрольний суб’єкт.
20. Організація – платник податку, має право оскаржити рішення органів державної податкової служби, якщо вони обмежують її права, установлені законами України, в адміністративному або в судовому порядку. Зазначені інститути є організаційними гарантіями захисту прав платників податків, а наявність відповідної правової бази щодо цього є правовими гарантіями платників. У податковому праві адміністративний порядок оскарження рішень органів державної податкової служби не має характеру обов’язкової досудової процедури, тому подання скарги до податкового органу не виключає права на одночасне або наступне подання аналогічної скарги в суд.

У процесі дослідження виявлені негативні риси податкового законодавства України щодо правового статусу організації – платника податку, і у зв’язку з цим пропонуємо такі зміни до чинного законодавства України:
– у нормативно-правові акти України, які регулюють відносини у сфері оподаткування, замість такого платника податку, як юридична особа, вживати термін “організація”. Наприклад, ст. 4 Закону України “Про систему оподаткування” матиме наступну редакцію: “платниками податків і зборів є організації і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов’язок сплачувати податки і збори”;
– у ст. 2 Закону України “Про систему оподаткування” необхідно внести зміни, і викласти окремими абзацами у такій редакції:
“Податок – це встановлений законодавством у твердо фіксованій ставці обов’язковий, індивідуально безвідплатний, безеквівалентний, нецільовий грошовий платіж, що справляється з організацій і фізичних осіб в односторонньому порядку, у формі забезпеченого державним примусом законного відчудження належних їм на праві власності, господарського відання або оперативного управління коштів, з метою фінансування завдань та функцій держави та органів місцевого самоврядування, який сплачується в бюджети відповідних рівнів у терміни, визначені нормативно-правовим актом.
Збір – це встановлений законодавством у твердо фіксованому розмірі обов’язковий, частково відплатний, цільовий платіж, який сплачується організаціями і фізичними особами у відповідний позабюджетний фонд, за здійснення уповноваженими державними органами юридично значущих дій, за надання особливих прав і видачу дозволів”;
– до Розділу І Закону України “Про систему оподаткування”, і окремою статтею викласти у такій редакції:
“Стаття ... Відносини, які регулюються податковими законами.
1. Цей та інші податкові закони регулюють владно-майнові відносини щодо встановлення, введення і справляння податків і зборів в Україні, а також відносини, які виникають у процесі здійснення податкового контролю, оскарження актів податкових органів, дій (бездіяльності) їх посадових осіб і притягнення до відповідальності за порушення податкового законодавства.
2. До відносин щодо встановлення, введення і справляння митних платежів, а також до відносин, які виникають у процесі здійснення контролю за сплатою митних платежів, оскарження актів митних органів, дій (бездіяльності) їх посадових осіб і притягнення до відповідальності винних осіб, а також адміністративних, бюджетних, податкове законодавство не застосовується, якщо інше не передбачено законом.
3. Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, податкове законодавство не регулює, якщо інше не передбачено законом”;
– ст. 106 Конституції України доповнити окремим пунктом: “у разі термінового і конфіденційного розгляду в інтересах держави має право видати указ, який має силу закону, про запровадження податку”;
– до ст. 67 Конституції України, і викласти її у такій редакції: “Фізичні особи та організації зобов’язані сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених та введених відповідним податковим законом”;
– п. 1.2 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” викласти у такій редакції: “податковий обов’язок – це обов’язок платника податків перед державою та територіальними громадами, який виникає за наявності об’єкта оподаткування і відповідної норми Закону, внаслідок якої платник податків зобов’язаний стати на реєстраційний облік у податковому органі, визначити об’єкти оподаткування, складати податкову звітність, надавати її у встановлені терміни та сплачувати податки в бюджет”;
– внести зміни у ст.ст. 1, 4, 5, 6, 7 стосовно такого підрозділу податкової служби України, як спеціалізовані державні податкові інспекції, і включити їх до системи органів державної податкової служби України, а також визначити їх статус, підпорядкованість, фінансування, взаємодію з іншими органами, призначення їх керівників;
– доповнити окремим абзацом ст. 111 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”: “Працівники податкової міліції мають право бути присутніми при проведенні планових і позапланових виїзних перевірках платників податків, що проводяться органами державної податкової служби з метою захисту перевіряючих від протиправних посягань, пов’язаних із виконанням ними посадових обов’язків”.

Список використаних джерел
1. Адміністративне право України. Академічний курс: [підруч.]: у двох томах: том 1. Загальна частина; ред. колегія: В.Б. Авер’янов [голова]. – К.: Видавництво “Юридична думка”, 2004. – 584 с.
2. Алексеев С.С. Общая теория права: в двух томах. / С.С. Алексеев. – М.: Юридическая литература, 1982. – Т. ІІ – 360 с.
3. Алехин А.П. Ответственность за нарушение налогового законодательства. / А.П. Алехин, С.Г. Пепеляев. – М.: Аудиторская фирма “Контакт”, 1992. – 96 с.
4. Бакун О.В. Громадянин як суб’єкт податкових правовідносин в умовах переходу до ринкової економіки: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. / О.В. Бакун. – К., 2000. – 17 с.
5. Бандурка О.О. Управління державною податковою службою в Україні: організаційно – правові аспекти: автореф. дис. ... док. юрид. наук. / О.О. Бандурка. – К., 2007. – 37 с.
6. Белых В.С. Налоговое право России. / В.С. Белых, Д.В.Винницкий. – М.: Норма, 2004. – 320 с.
7. Бех Г.В. Правовое регулирование косвенных налогов в Украине: [Монография] / Г.В. Бех; под ред. Н.П. Кучерявенко. – Харьков: Легас, 2003. – 128 с.
8. Билюшов В. Может ли половина быть больше целого? / В.Билюшов // Бухгалтерия. – К.: Пресса Украины, 2006. – № 24 (699). – С. 59–63.
9. Братусь С.Н. Юридические лица в Советском гражданском праве. / С.Н. Братусь. – Москва: Юридическое издательство министерства юстиции СССР, 1947. – 364 с.
10. Брызгалин А.В. Виды налоговых правонарушений: теория и практика применения. / А.В. Брызгалин, В.Р. Берник, А.Н. Головкин; под ред. А.В. Брызгалина. – Екб.: Издательство “Налоги и финансовое право”, 2004. – 304 с.
11. Брызгалин А.В. Налоговая ответственность: штрафы, пени, взыскания. / А.В. Брызгалин, В.Р. Берник, А.Н. Головкин, О.Н. Попов, В.М. Зарипов. – М.: “Аналитика – Пресс”, 1997. – 176 с.
12. Будько З.М. Фінансово-правова відповідальність за вчинення податкових правопорушень: автореф. дис. … канд. юрид. наук. / З.М. Будько. – Ірпінь, 2005. – 17 с.
13. Булыко А.Н. Большой словарь иностранных слов. 35 тысяч слов. / А.Н. Булыко. – М.: “Мартин”, 2006. – 704 с.
14. Весельський М.М. Правові основи справляння податків в Україні: автореф. дис. … канд. юрид. наук. / М.М. Весельський. – К., 2001. – 13 с.
15. Винницкий Д.В. Субъекты налогового права. / Д.В. Винницкий. – М.: Изд-во НОРМА, 2000. – 192 с.
16. Винницкий Д.В. Налоги и сборы: Понятие. Юридические признаки. Генезис. / Д.В. Винницкий. – М.: НОРМА, 2002. – 144 с.
17. Винницкий Д.В. Российское налоговое право: проблемы теории и практики. / Д.В. Винницкий. – СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2003. – 397 с.
18. Витрянский В.В. Налоговые органы, налогоплательщик и гражданский кодекс. / В.В. Витрянский, С.А. Герасименко. – М.: Международный центр финансово – экономического развития, 1995. – 144 с.
19. Вопросы налогообложения: Новые документы, комментарии: вып. 2-3 (46-47) – март – июнь. – 2002; Корниенко И.А. Филиалы и представительства организации: Налогообложение. Бухгалтерский учет. Правовое регулирование. / И.А. Корниенко, Г.В. Куликов. – М.: ИД ФБК – ПРЕСС, 2002. – 280 с.
20. Воронова Л.К. Фінансове право України: [підручник]. / Л.К. Воронова. – К.: Прецедент; Моя книга, 2006. – 448 с.
21. Воронова Л.К. Финансовое право: учебное пособие [для студентов юридических вузов и факультетов]. / Л.К. Воронова, Н.П. Кучерявенко. – Харьков: Легас, 2003. – 360 с.
22. Воронова Л.К. Финансовое право: учебное пособие [для студентов юридических вузов и факультетов]. / Л.К. Воронова, И.Е. Криницький, Н.П. Кучерявенко. – Харьков: Право, 2006. – 384 с.
23. Гаврилюк Р.О. Дія норм податкового права в часі, просторі та за колом осіб. / Р.О. Гаврилюк. – Чернівці: Рута, 2002. – 392 с.
24. Годме П.М. Финансовое право. / П.М. Годме. – М.: Прогресс, 1978. – 430 с.
25. Грачева Е.Ю. Финансовое право: [учеб. пособие]. / Е.Ю. Грачева, Э.Д. Соколова. – М.: Юристь, 2002. – 384 с.
26. Греца Я.В. Правовий механізм реалізації та захисту прав і законних інтересів суб’єктів податкових правовідносин: автореф. дис. … канд. юрид. наук. / Я.В. Греца. – К., 2006. – 20 с.
27. Грешников И.П. Субьекты гражданского права: юридическое лицо в праве и законодательстве. / И.П. Грешников. – Спб.: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2002. – 331 с.
28. Грось Л. Участие публично-правовых образований в отношениях собственности: гражданско-правовые проблемы / Л. Грось // Хозяйство и право. – 2001. – № 5. – С. 29–35.
29. Гудимов В.И. Налоговый контроль: процессуально-правовая характеристика: автореф. дис. … канд. юрид. наук. / В.И. Гудимов. –Воронеж, 2005. – 23 с.
30. Гудимов В.И. Стадия налогового контроля в налоговом процессе / В.И. Гудимов // Финансовое право. – 2006. – № 9. – С. 32–35.
31. Гуреев В.И. Налоговое право. / В.И. Гуреев. – М.: Экономика, 1995. – 253 с.
32. Давыдова М.В. Понятие и предмет налогового процессуального права / М.В. Давыдова, А.И. Пантелеев // Финансовое право. – 2006. – № 3. – С. 12–17.
33. Демин А.В. Налоговое право России: [учеб. пособие]. / А.В. Демин. – М: Издательство “Юрлитинформ”, 2006. – 424 с.
34. Деннис Ллойд. Идея права: перевод с анг. М.А. Юмашева, Ю.М. Юмашев. [изд. 3-е]. / Деннис Ллойд. – М.: Книгодел, 2006. – 416 с.
35. Иоффе О.С. Правоотношение по советскому гражданскому праву. / О.С. Иоффе. – Из-во Ленинградского университета им. А.А. Жданова, 1949. – 142 с.
36. Иоффе О.С. Обязательственное право. / Иоффе О.С. – М.: “Юрид. лит.”, 1975. – 880 с.
37. Иоффе О.С., Шаргородский М.Д. Вопросы теории права. / О.С. Иоффе, М.Д. Шаргородский. – Москва: Государственное издательство юридической литературы, 1961. – 384 с.
38. Карасева М.В. Финансовое правоотношение. / М.В. Карасева. – Саратовский филиал Института государства и права РАН. – М.: Норма – Инфра – М., 2001. – 283 с.
39. Карасева М.В. Бюджетное и налоговое право России (политический аспект). / М.В. Карасева. – М.: Юристь, 2003. – 173 с.
40. Карасева М.В. Финансовое право. Общая часть: [учебник]. / М.В. Карасева. – М.: Юристь, 2000. – 256 с.
41. Кириченко В.В. Способи забезпечення виконання податкового обов’язку: автореф. дис. … канд. юрид. наук. / В.В. Кириченко. – Ірпінь, 2005. – 21 с.
42. Климовский Р.В. Защита прав налогоплательщика. / Р.В. Климовский. – М.: Изд – во Эксмо, 2005. – 224 с.
43. Кобзарь-Фролова М.Н. Налогово-правовой статус иностранных юридических лиц: автореф. дис. … канд. юрид. наук. / М.Н. Кобзарь-Фролова. – М., 2004. – 23 с.
44. Козлова Н.В. Правосубьектность юридического лица. / Н.В. Козлова. – М.: Статут, 2005. – 476 с.
45. Козлова Н.В. Понятие и сущность юридического лица. Очерк истории и теории: [учебное пособие]. / Н.В. Козлова. – М.: Статут, 2003. – 318 с.
46. Козлова Н.В. Гражданско-правовой статус органов юридического лица / Н.В. Козлова // Хозяйство и право. – 2004. № 8. – С. 42–60.
47. Козырин А.Н. Таможенная пошлина. / А.Н. Козырин. – М.: Налоговый вестник, 1998. – 304 с.
48. Комментарий к Налоговому кодексу Российской Федерации, частей первой и второй / под общ. ред. Ю.Ф. Кваши. – М.: Юрайт-Издат, 2006. – 1292 с.
49. Краткий экономический словарь: под ред. А.Н. Азрилияна. – [3-е изд.]. – М.: Институт новой экономики, 2005. – 1088 с.
50. Криницький І. Визначення податково-правового процесу / І. Криницький // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 11. – С. 135–137.
51. Крохина Ю.А. Налоговое право: [учебник] / Ю.А. Крохина. – М.: Высшее образование, 2005. – 410 с.
52. Кузнеченкова В.Е. Налоговый процесс: [учеб. пособие] / В.Е. Кузнеченкова; ГОУ ВПО РПА Минюста России. – М.: РПА МЮ РФ, 2006. – 234 с.
53. Кустова М.В. Налоговое право России. Общая часть: [ученик] / М.В. Кустова, О.А. Ногина, отв. ред. Н.А. Шевелева. – М.: Юристь, 2001. – 490 с.
54. Кучеров И.И. Налоговое право России: [Курс лекцій]. / И.И. Кучеров. – М.: Учебно-консультационный центр “Юр Инфор”, 2001. – 360 с.
55. Кучеров И.И. Налоговое право зарубежных стран. [Курс лекций]. / И.И. Кучеров. – М.: АО “Центр ЮрИнфор”, 2003. – 374 с.
56. Кучеров И.И. Международное налоговое право (академический курс): [учебник]. / И.И. Кучеров. – М.: ЗАО “Юр Инфор”, 2007. – 452 с.
57. Кучерявенко Н.П. Налоговое право: [учебник]. / Н.П. Кучерявенко. – Харьков: Консум, 1998. – 448 с.
58. Кучерявенко Н.П. Налоговое право: [учебник]. / Н.П. Кучерявенко. – Харьков: Легас, 2001. – 584 с.
59. Кучерявенко Н.П. Курс налогового права: в 6 т. Т. ІІ: Введение в теорию налогового права. / Н.П. Кучерявенко. – Х. : Легас, 2004. – 600.
60. Кучерявенко Н.П., Перепилица М.А. Научно-практический комментарий к Закону Украины “О системе налогообложения”. – Х. : Фирма “Консум”, 1997. – 92 с.
61. Кучерявенко Н.П. Курс налогового права: в 6 т. Т. III: Учение о налоге. / Н.П. Кучерявенко. – Х.: Легас; Право, 2005. – 600 с.
62. Кучерявенко М.П. Податковий обов’язок: зміст, структура, засоби забезпечення / М.П. Кучерявенко // Вісник АПН України. – 2001. – № 3. – С. 122–134.
63. Кучерявенко М.П. Теоретичні проблеми правового регулювання податків та зборів в Україні: автореф. дис. … док. юрид. наук. / М.П. Кучерявенко. – Х., 1997. – 35 с.
64. Кучерявенко Н.П. Теоретические проблемы правового регулирования налогов и сборов в Украине. / Н.П. Кучерявенко. – Х.: Фирма “Консум”, 1997. – 256 с.
65. Кушнарьова Т.Є. Податкові органи в системі суб’єктів податкових правовідносин: автореф. дис. … канд. юрид. наук. / Т.Є. Кушнарьова. – Х., 2000. – 17 с.
66. Латыпова Е.У. Обеспечение исполнения обязанности по уплате налогов и сборов [Текст] / Е.У. Латыпова; под ред. Е.Ю. Грачевой. – М.: ИД “Юриспруденция”, 2006. – 128 с.
67. Лукашев А.А. Теоретические проблемы ответственности в финансовом праве / А.А. Лукашев // Финансове право. – 2005. – № 1. – С. 45– 47.
68. Магазинер Я.М. Избранные труды по общей теории права. / Я.М. Магазинер; отв. ред. А.К. Кравцов. – Спб.: Издательство Р. Асланова “Юридический центр Пресс”, 2006. – 352 с.
69. Мазур Л. Штрафные санкции за нарушение неналогового законодательства / Мазур Л. // Главбух. Налоговые споры. – К.: СПД “Кравчук”. – 2007. – № 7. – с. 48–54.
70. Маньковский И.А. Юридические лица и налоговые правоотношения. / И.А. Маньковский; под ред. В.И. Семенкова. – Мн.: “Поли Биг”, 1999. – 220 с.
71. Маринів Н.А. Податкова перевірка як організаційно-правова форма реалізації податкового контролю: автореф. дис. … канд. юрид. наук. / Н.А. Маринів. – Х., 2007. – 20 с.
72. Марченко Н.М. Проблемы теории государства и права: [учеб.]. / Н.М. Марченко – М.: ТК Велби, Изд-во “Проспект”, 2006. – 768 с.
73. Мещерякова Е.И. Налоговое право и налоговые правонарушения: [учебное пособие]. / Е.И. Мещерякова. – Воронеж: ВИ МВД России, 2000. – 160 с.
74. Михайлова О.Р. Толкование норм налогового законодательства: [Учебное пособие] / О.Р. Михайлова; под ред. С.Г. Пепеляева. – М.: Статут, 2004. – 142 с.
75. Муконін О.В. Фінансово-правова відповідальність платників податків: автореф. дис. … канд. юрид. наук. / О.В. Муконін. – Київ, 2005. – 17 с.
76. Налоги и налоговое право: [учеб. пособие] / под ред. А.В. Брызгалина. – М.: Аналитика – Пресс, 1997. – 600 с.
77. Налоги и налогобложение. [4-е изд.] / под ред. М.В. Романовского, О.В. Врублевской. – Спб.: Питер, 2003. – 576 с.
78. Налоговое планирование в предпринимательской деятельности: правовое регулирование. [монография] / Т.А. Гусева. – М.: Волтерс Клувер, 2006. – 472 с.
79. Налоговое право: [учебник] / под ред. С.Г. Пепеляев. – М.: Юристь, 2005. – 591 с.
80. Налоговое право: [учебник] / Е.Ю. Грачева, М.Ф. Ивлиева, Э.Д. Соколова. – М.: Юристь, 2006. – 220 с.
81. Налоговое право в решениях Коституционного Суда Российской Федерации 2004 года: по материалам 2-й Междунар. науч. – практ. конф. (15–16 апр. 2005 г., Москва): [сборник] / [сост. В.М. Зарипов]; под ред. С.Г. Пепеляева. – М.: Волтерс Клувер, 2006. – 320 с.
82. Налоговое право в решениях Коституционного Суда Российской Федерации 2003 года / под ред. С.Г. Пепеляева. – М.: Издательско – консультационная компания “Статус – Кво 97”, 2004. – 216 с.
83. Налоговое право России: [учеб. для вузов] / отв. ред. Ю.А. Крохина. – 3-е изд., испр. и доп. – М.: Норма, 2007. – 752 с.
84. Налоговое право Украины: [учебное пособие] / под ред. Н.П. Кучерявенко. – Х. : Легас, 2004. – 488 с.
85. Налоговое расследование: Эксперимен: [учеб.] / А.П. Балакина, В.Н. Ковалев, Ю.Ф. Кваша и др.; под общ. ред. Ю.Ф. Кваши. – Всерос. гос. налоговая акад. – М.: Юристь, 2000. – 1092 с.
86. Налоговый контроль: налоговые проверки и производство по фактах налоговых правонарушений: [учебно-практич. пособие] / под ред. Ю.Ф. Кваши. – М.: Юристь, 2001. – 540 с.
87. Налогобложение иностранных компаний в России: сборник материалов правоприминительной практики. Вып. 1 / сост. Е.В. Овчарова; научн. ред. М.Ф. Ивлиева. – М.: Статут, 2004. – 204 с.
88. Налоговые отношения с участием иностранных организаций в Российской Федерации / М.А. Денисаев; отв. ред. Е.Ю. Грачева. – М.: ИД “Юриспруденция”, 2005. – 144 с.
89. Налоговые системы зарубежных стран: [учебник для вузов] / под ред В.Г. Князева, Д.Г. Черника. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1997. – 191 с.
90. Новий тлумачний словник української мови у трьох томах. 2 том К-П. – Київ, Видавництво “АКОНІТ”, 2001. – 926 с.
91. Новий тлумачний словник української мови у трьох томах. 1 том А-К. – Київ, Видавництво “АКОНІТ”, 2001. – 926 с.
92. Новый юридический словарь / под ред. А.Н. Азрилияна. – М.: Институт новой экономики, 2006. – 1088 с.
93. Ногина О.А. Налоговый контроль: вопросы теории. / О.А. Ногина. – Спб.: Питер, 2002. – 160 с.
94. Осетинський А.Й. Правові позиції Вищого господарського суду України з питань застосування податкового законодавства: [навч. – практ. посіб.]. / А.Й. Осетинський. – К.: Концерн “Видавничий дім “Ін Юре”, 2005. – 360 с.
95. Объект обложения единым налогом // Бухгалтерия. – К.: Пресса Украины. – 2006. - № 29 (704). – с. 78-79.
96. Оніщик Ю.В. Податкове планування – право організації – платника податку при виконанні податкових обов’язків / Ю.В. Оніщик // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 9. – С. 158–161.
97. Оніщик Ю.В. Організація – платник податку як учасник податково- договірних правовідносин / Ю.В. Оніщик // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 8. – С. 64– 67.
98. Оніщик Ю.В. Фінансово-правові питання примусового застосування виконання обов’язку організації – платника податку / Ю.В. Оніщик // Науковий вісник Ужгородського національного університету. (Серія “Право”). – 2007. – Випуск 7. – С. 288–292.
99. Определение Высшего административного суда Украины от 22 марта 2007 года // Главбух. Налоговые споры. – К.: СПД “Кравчук”. – 2007. – № 6. – С. 22–24.
100. Основы налогового права: [учебно-методическое пособие] / под ред. С.Г. Пепеляева. – М.: Инвест Фонд, 1995. – 496 с.
101. Парыгина В.А. Налоговое право России в схемах и таблицах с комментариями: [учебное пособие]. / В.А. Парыгина, А.А. Тедеев. – М.: Изд-во Эксмо, 2005. – 240 с.
102. Парыгина В.А. Налоговое право Российской Федерации. / В.А. Парыгина, А.А. Тедеев. – Ростов /Н/Д., 2002. – 480 с.
103. Парыгина В.А. Российское налоговое право. Проблемы теории и практики: [учебное пособие]; вступит. статья А.А. Тедеева. / В.А. Парыгина. – М.: Издательско-консультационная компания “Статус-Кво 97”, 2005. – 336 с.
104. Пархоменко-Цироциянц С.В. Правове регулювання оподаткування доходів фізичних осіб в Україні: автореф. … канд. юрид. наук. / С.В. Пархоменко-Цироциянц. – О., 2005. – 18 с.
105. Пепеляев С.Г. Законы о налогах: элементы структуры. / С.Г. Пепеляев. – М.: СВЕА, 1995. – 64 с.
106. Пепеляев С.Г. Налоги: реформы и практика. / С.Г. Пепеляев. – М.: Статут, 2005. – 287 с.
107. Пепеляев С.Г. Правовое положение органов государственной налоговой службы Российской Федерации. / С.Г. Пепеляев. – М.: Инвест Фонд, 1995. – 128 с.
108. Перепелица М.А. Правововое регулирование статуса плательщиков налогов и сборов в Украине. / М.А. Перепелица. – Харьков: Легас, 2003. – 116 с.
109. Петрова Г.В. Общая теория налогового права / Г.В. Петрова [Институт законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве РФ]. – М. : ФБК – Пресс, 2004. – 219 с.
110. Петрова Г.В. Налоговое право: [учебник для вузов / Г.В.Петрова]. – 2–е изд., стереотип. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА ), 2001. – 271 с.
111. Письмо ГНА Украины от 28.12.2006 № 24715/7/15-0417 “Об отдельных вопросах применения упрощенной системы налогообложения” // Главбух. Налоговые споры. – К.: СПД “Кравчук”. – 2007. – № 2. – С. 14–15.
112. Письмо ГНА Украины от 21.04.2005 № 3335/6/12-0216 “Подарки. Представительства. Ценные бумаги. Нематериальные активы” // Бухгалтерия. – К.: “Пресса Украины”. – 2006. – № 25 (648). – С. 13–24.
113. Письмо ГНА в г. Киеве от 19.01.2006 № 86/10/31-106 “Налогообложение доходов нерезидента от совместной деятельности” Бухгалтерия. – К.: Пресса Украины. – 2006. – № 20 (695). – С. 18–19.
114. Податкове право: навч. посіб. [ Г.В. Бех, О.О. Дмитрик, Д.А. Кобильнік та ін.; за ред. Кучерявенка М.П.]. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 400 с.
115. Пожидаєва М.А. Правове регулювання єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва: автореф. дис. … канд. юрид. наук. / М.А. Пожидаєва. – К., 2005. – 21 с.
116. Польссон Р. Введение в шведское н