ПРАВОВИЙ СТАТУС ПОСАДОВИХ ОСІБ МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП ................................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОГО СТАТУСУ ПОСАДОВИХ ОСІБ МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ .................. 10
1.1. Посада як організаційно-правова форма службової діяльності ........... 10
1.2. Поняття, ознаки та види посадових осіб митної служби України ....... 29
1.3. Сутність та елементи правового статусу посадових осіб органів митної служби України ........................................................................................ 52
1.4. Проходження служби посадовими особами митних органів України . 71
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 ............................................................................ 100

РОЗДІЛ 2 ХАРАКТЕРИСТИКА ОКРЕМИХ ЕЛЕМЕНТІВ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ПОСАДОВОЇ ОСОБИ МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ ........... 110
2.1. Права та обов’язки посадової особи митної служби України ........... 110
2.2. Обмеження, які пов’язані із професійною діяльністю посадових осіб митних органів ........................................................................................ 126
2.3. Поняття та види гарантій як елементу правового статусу посадової особи митної служби України ............................................................... 137
2.4. Особливості юридичної відповідальності посадових осіб митної служби....................................................................................................... 153
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 .............................................................................169

ВИСНОВКИ ...................................................................................................... 177

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..................................................... 187

ВСТУП
Актуальність теми. Митна служба України, яка є єдиною загальнодержавною системою, що складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій, виконує широке коло завдань у сфері митної справи. Від належного виконання працівниками митних органів своїх функцій значною мірою залежить захист економічних інтересів України. За таких умов особливо гостро постають питання визначення правового статусу їх посадових осіб, які наділені зовнішніми або внутрішніми державно-владними повноваженнями, несуть підвищену відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх посадових обов’язків. Чітке визначення та юридичне закріплення правового статусу посадових осіб митних органів має важливе науково-практичне значення, оскільки неналежна регламентація його складових (прав, обов’язків, обмежень, гарантій та відповідальності) веде до порушення законності, знеособлення керівництва і зниження відповідальності за прийняті рішення.
Сьогодні має місце невідповідність деяких положень Митного кодексу України Закону України „Про державну службу” в частині, що стосується порядку і умов проходження служби працівниками митних органів, відсутнє чітке визначення поняття посадової особи митних органів, нормативно не розмежовано посадових та службових осіб митних органів, залишається не врегульованою система повноважень та обов’язків посадових осіб митної служби, ґрунтовного теоретичного осмислення вимагають питання, пов’язані з обмеженнями посадових осіб митних органів під час їх професійної діяльності, забезпеченням правових і соціальних гарантій працівників цієї правоохоронної структури та їх юридичною відповідальністю.
До проблем правового статусу посадових осіб як державних службовців у цілому, так і органів митної служби зокрема частково звертались такі вітчизняні науковці, як В.Б. Авер’янов, О.Ф. Андрійко, Ю.П. Битяк, С.Д. Дубенко, І.Г. Калетнік, В.Т. Комзюк, Н.Р. Нижник, О.В. Петришин, О.Ю. Оболенський, В.К. Шкарупа та ін. Зокрема, В.Б. Авер’янов та О.Ф. Андрійко досліджували особливості управлінських відносин у сфері державної служби, її місце у системі державного управління, а також проблемні питання здійснення державного контролю за службовою діяльністю державних службовців. Ю.П. Битяк, С.Д. Дубенко, Н.Р. Нижник, О.В. Петришин та О.Ю. Оболенський досліджували загальні проблеми становлення та розвитку державної служби в Україні, її соціальну роль, функції та види, особливості державно-службових відносин в Україні, аналізували особливості правового статусу посадових осіб як державних службовців, порядок проходження ними державної служби. Частково питання правового статусу посадових осіб митної служби були розглянуті у працях І.Г. Калетнік, В.Т. Комзюка та В.К. Шкарупи. Разом із тим у вітчизняній юридичній літературі питання правового статусу посадових осіб митної служби висвітлені недостатньо, в існуючих наукових працях ці питання досліджувались фрагментарно або в рамках ширшої правової проблематики, без комплексного підходу.
Таким чином, викладені вище обставини, а також відсутність належного предметного дослідження даної проблеми в науці адміністративного права обумовлюють актуальність і важливість комплексного дослідження широкого кола питань, пов’язаних із правовим статусом посадових осіб митної служби України, а також їх розвитком і удосконаленням.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п.1.1 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004 – 2009 рр., затверджених наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р., п.п.3.1, 3.3 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006 – 2010 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ від 12 грудня 2005 р.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та відповідних підзаконних нормативно-правових актів, узагальнення практики їх реалізації визначити сутність та особливості правового статусу посадових осіб митної служби України, сформулювати науково-обґрунтовані пропозиції та рекомендації до чинного законодавства із зазначених питань.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:
- з’ясувати сутність посади як організаційно-правової форми службової діяльності;
- визначити поняття, виокремити ознаки та види посадових осіб митної служби України;
- з’ясувати сутність та елементи правового статусу посадових осіб органів митної служби України;
- проаналізувати проблемні питання проходження служби посадовими особами митних органів України;
- охарактеризувати права та обов’язки посадових осіб митної служби;
- проаналізувати обмеження, які пов’язані із професійною діяльністю посадових осіб митних органів;
- визначити поняття та види гарантій як елементу правового статусу посадових осіб митної служби України;
- з’ясувати особливості юридичної відповідальності посадових осіб митної служби;
- на підставі виконання цих завдань виробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення теоретико-правових засад правового статусу посадових осіб митної служби України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які складаються у сфері професійної діяльності посадових осіб органів митної служби.
Предмет дослідження становлять теоретико-методологічні засади та сучасний стан правового регулювання окремих елементів правового статусу посадових осіб митної служби України.
Методи дослідження. У роботі використовуються як загальнонаукові методи пізнання об’єктивної дійсності, що базуються на діалектичному підході до об’єкта дослідження, так і окремі методи наукового пізнання. Зокрема, логічний метод використано під час дослідження аналітичних матеріалів, точок зору авторів з окремих питань, які є предметом дослідження (розділи 1, 2). Порівняльно-правовий метод використано під час дослідження окремих видів посадових осіб митної служби України, особливостей проходження служби посадовими особами митних органів України (підрозділи 1.2, 1.4). За допомогою системно-структурного методу було здійснено класифікацію посадових осіб митної служби, з’ясовано сутність та елементи правового статусу посадових осіб органів митної служби України, охарактеризовано їх права та обов’язки (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1). За допомогою статистичного методу і документального аналізу схарактеризовано особливості обмежень, які пов’язані із професійною діяльністю посадових осіб митних органів, проаналізовано гарантії як елемент правового статусу посадової особи митної служби України (підрозділи 2.2, 2.3). Соціологічні методи (опитування, анкетування) застосовано для характеристики проблемних питань юридичної відповідальності посадових осіб митної служби, аналізу окремих аспектів проходження служби в митних органах (підрозділи 1.4, 2.4).
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці із загальної теорії держави і права, розробки фахівців у галузі адміністративного права та теорії управління. Нормативною основою роботи є Конституція України, законодавчі та інші нормативно-правові акти, які визначають правовий статус посадових осіб митної служби України. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали з означених питань.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена тим, що дисертація є одним із перших комплексних досліджень теоретико-правових проблем правового статусу посадових осіб митної служби України. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
вперше:
- обґрунтовано потребу збільшення існуючої кількості категорій посад та рангів державних службовців;
- здійснено класифікацію посадових осіб митних органів за напрямками діяльності та характером посадових повноважень;
- розширено перелік ознак посади державної служби, до яких віднесено: вона є основною та первинною ланкою державного органу чи його структурного підрозділу; створюється у розпорядчому порядку, закріплюється нормативно-правовим актом і є однією з основних категорій державно-службових відносин; є частиною компетенції відповідного органу; визначає зміст діяльності державного службовця; від неї залежать обсяг, форми та методи участі державного службовця у практичному здійсненні компетенції того державного органу, в якому він працює;
- класифіковано гарантії на: економічні, службові та соціальні;
- запропоновано концептуальний підхід щодо вирішення питань правового регулювання обмежень, пов’язаних із професійною діяльністю посадових осіб митних органів.
дістали подальшого розвитку:
- питання професійної діяльності митних органів України;
- визначення сутності правового статусу посадових осіб органів митної служби до елементів якого віднесено обов’язки, права, обмеження, гарантії та відповідальність;
- характеристика прав і обов’язків посадових осіб митних органів, які зведено у дві групи: загальні та спеціальні (спеціалізовані);
- з’ясування особливостей державної служби в митних органах та посадової особи митних органів;
удосконалено:
- поняття „державної служби в митних органах України”, „посади державної служби”, „посадової особи органів митної служби”, „правового статусу посадових осіб органів митної служби”, „проходження служби посадовими особами митних органів”, „обмеження професійної діяльності посадових осіб митних органів”, „гарантій посадових осіб митних органів”, „юридичної відповідальність посадових осіб митних органів”;
- складові проходження служби посадовими особами митних органів;
- сутність та мету юридичної відповідальності посадових осіб митних органів, а також характеристику її окремих видів;
- правовий статус посадових осіб митної служби України шляхом внесення змін до наступних нормативно-правових актів: Митного кодексу України, законів України „Про державну службу”, „Про Дисциплінарний статут митної служби України”, „Про політичні партії в Україні”, Положення про порядок і умови проходження служби в митних органах України, Положення про спеціальні звання посадових осіб митної служби України, Примірного положення про преміювання працівників митних органів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
– у науково-дослідній сфері – основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки теоретико-правових питань правового статусу посадових осіб митної служби України;
– у правотворчості – в результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів, які визначають правовий статус посадових осіб митної служби України;
– у правозастосовчій діяльності – використання одержаних результатів дозволить покращити правове регулювання професійної діяльності посадових осіб митної служби України;
– у навчальному процесі – матеріали дисертації можуть використовуватись під час проведення занять із дисципліни „Адміністративне право” та спецкурсу „Судові та правоохоронні органи”.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, з використанням останніх досягнень науки адміністративного права, всі сформульовані в ньому положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на науково-практичній конференції „Соціально-захисна діяльність держави в умовах ринкових відносин” (Чернігів, 2007), а також на теоретичних семінарах та засіданнях кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності ОВС, управління в органах внутрішніх справ Харківського національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у чотирьох наукових статтях в наукових журналах і збірниках наукових праць, що визначені ВАК України як фахові з юридичних наук, а також у тезах доповіді на науково-практичній конференції.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів‚ поділених на 8 підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 203 сторінки. Список використаних джерел складається із 195 найменувань і займає 17 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення теоретико-правових засад правового статусу посадових осіб митної служби України.
До основних результатів, одержаних внаслідок проведеного дослідження, віднесено:
з теоретичних питань:
1. Особливість державної служби в митних органах полягає у тому, що їй характерні ознаки, як цивільної, так і мілітаризованої служби, однак останні переважають, що, насамперед, обумовлено наявністю: Положення про порядок і умови проходження служби в митних органах України; Дисциплінарного статуту митної служби України; спеціальних звань; форменого одягу; права зберігання, носіння та застосування вогнепальної зброї. Як слід, зроблено висновок, що одна частина державних службовців митних органів є мілітаризованими, інша – цивільними.
2. Посадових осіб органів митної служби визначено, як працівників митних органів, яким присвоєно спеціальне звання, на яких законодавчими актами покладено здійснення митної справи та які у зв’язку з цим наділені зовнішніми або внутрішніми державно-владними повноваженнями, здійснюють організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції, мають право здійснювати юридично-значимі дії, і несуть підвищену відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх посадових обов’язків.
3. Посадових осіб митних органів класифіковано за такими критеріями: 1) за напрямком (сферою) діяльності на: а) посадових осіб, які мають лише внутрішньо-організаційні владні повноваження (як правило це керівники, заступники керівників експлуатаційних, транспортних, інформаційно-аналітичних, кадрових та інших підрозділів забезпечення); б) посадових осіб, які мають владні повноваження лише публічного характеру (інспектори митної служби та прирівняні до них особи); в) посадових осіб, які мають владні повноваження як публічного, так і внутрішньо-організаційного характеру (керівники, заступники керівників регіональних митниць, митниць, митних постів, керівники та їх заступники підрозділів митної варти); 2) за характером посадових повноважень на: а) керівників (заступників керівників), які наділені владними повноваженнями як зовнішнього, так і внутрішнього характеру; б) представників влади, які наділені державно-владними повноваженнями до осіб не підлеглих їм по службі.
4. До ознак посадової особи митних органів ми відносимо: 1) це фізична особа, громадянин України, який досяг 18-річного віку і здатний за своїми діловими і моральними якостями, освітнім рівнем і станом здоров’я виконувати завдання, покладені на митну службу України; 2) виконує свою діяльність від імені держави та за її дорученням; 3) приймає присягу державного службовця або урочисте зобов’язання посадових осіб митної служби України; 4) особа, якій, як правило присвоєно спеціальне звання; 5) особа, яка здійснює організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції у зв’язку з чим наділена зовнішніми чи внутрішніми повноваженнями владного характеру що допомагає їй здійснювати вплив на інших осіб; 6) законні розпорядження посадової особи митних органів є обов’язковими для виконання; 7) наявність встановлених обмежень щодо здійснення окремих видів діяльності (ст.ст.414, 415, 416 МКУ); 8) дії посадової особи митних органів тягнуть за собою певні юридичні наслідки, які встановлюють, змінюють чи припиняють правовідносини; 9) одержує заробітну плату за рахунок державних коштів; 10) перебуває під соціально-правовим захистом, який передбачено законодавчими актами.
5. Правовий статус посадових осіб органів митної служби визначено як передбачену в нормативно-правових актах систему обов’язків, прав, обмежень, гарантій та відповідальності особливої категорії службовців на яких законодавчими актами покладено здійснення митної справи.
6. Проходження служби посадовими особами митних органів об’єднує правові норми, які регулюють такі питання: 1) прийняття на державну службу (призначення на посаду); 2) прийняття присяги та урочистого зобов’язання посадових осіб митної служби; 3) порядок присвоєння спеціальних звань; 4) стажування; 5) встановлення умов проходження державної служби, зокрема визначення посадових повноважень та відповідальності, режиму робочого часу та часу відпочинку (відпусток), грошового та матеріального забезпечення та ін.; 6) забезпечення безпеки під час виконання службових обов’язків; 7) соціально-правовий захист службовців; 8) організацію професійної підготовки службовців; 9) сумісництво; 10) заохочення; 11) оцінювання професійної діяльності; 12) просування (переміщення) по службі; 13) припинення державної служби.
7. Права і обов’язки посадових осіб митних органів зведено у дві групи: 1) загальні, тобто ті, які мають усі посадові особи незалежно від місця служби чи займаної посади; 2) спеціальні (спеціалізовані), які залежать від органу в якому проходить службу посадова особа та від посади яку вона займає.
8. До ознак як загальних, так і спеціальних прав посадових осіб митних органів віднесено: 1) надані державою, і як слід носять офіційний характер; 2) за перешкоджання реалізації законних прав посадових осіб органів митної служби передбачена юридична відповідальність; 3) вони прямо пов’язані з виконанням посадових обов’язків, як правило, реалізуються з метою виконання визначених законодавчими актами посадових обов’язків; 4) можуть мати як зовнішнє, так і внутрішнє спрямування; 5) їм властивий як особистісний, так і організаційно-розпорядчий чи адміністративно-господарський характер; 6) залежать від обсягу компетенції посадової особи (наприклад керівник чи представник влади); 7) чим вищу посаду обіймає посадова особа, тим більшим об’ємом прав вона володіє; 8) створюють реальні можливості для виконання службових обов’язків, виступають гарантією діяльності службовця; 9) носять владний характер, що надає посадовій особі право: здійснювати підбір і розстановку кадрів; забезпечувати чіткий розподіл завдань між підлеглими; здійснювати керівництво їх діяльністю; затверджувати положення та посадові інструкції, які закріплюють обсяг службових повноважень підлеглих по службі осіб; приймати управлінські рішення, які є результатом їх свідомої і вольової дії та ін.; 10) на відміну від основних суб’єктивних прав службові права не можуть використовуватися в особистих цілях посадовою особою, у протилежному випадку це розцінюється як службовий проступок, а іноді – як кримінально-каране діяння, наприклад, зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень.
9. До ознак загальних та спеціальних обов’язків посадових осіб митних органів віднесено такі: 1) за їх допомогою визначається необхідна службова поведінка; 2) визначається сутність службової діяльності посадової особи; 3) конкретизують покладені на посадову особу службові завдання; 3) визначають певні межі поведінки посадових осіб при здійсненні завдань та функцій, визначених конкретними посадами; 4) обов’язки посадових осіб охоплюють встановлені для них заборони та обмеження.
10. Обмеження, які пов’язані із професійною діяльністю посадових осіб митних органів визначено як обумовлені нормативними актами умови, заборони, правила, яких вони повинні дотримуватись (виконувати, не порушувати), і які у зв’язку з цим визначають межі їх належної, необхідної та допустимої поведінки.
11. Усі обмеження, які пов’язані із службою в органах митної служби зведено у дві групи: 1) обмеження, які пов’язані з прийняттям на державну службу; 2) обмеження, які пов’язані з проходженням державної служби посадовими особами митних органів.
12. Гарантії посадових осіб митних органів визначено як систему нормативно-закріплених умов (засобів, способів), які забезпечують реалізацію, охорону і захист їх прав, свобод, інтересів та здійснення посадових обов’язків.
13. Гарантії як елемент правового статусу посадової особи митної служби України поділено на такі групи: економічні; службові; соціальні.
14. До ознак гарантій посадових осіб митних органів віднесено: 1) закріплені в нормативних актах, як правило законодавчих; 2) дуже різноманітні за своєю природою та характером; 3) зміст правових гарантій залежить від особливостей службових правовідносин, учасниками яких є посадова особа; 4) за їх допомогою здійснюється забезпечення прав, свобод чи законних інтересів посадових осіб, а також забезпечення виконання покладених на них обов’язків; 5) вони спрямовані на створення умов для реалізації прав, обов’язків, свобод та інтересів посадових осіб, їх охорону та захист; 6) їх забезпечення здійснюється за допомогою примусу; 7) впливають, з одного боку, на престиж служби в митних органах, з другого – на ефективність службово-трудової діяльності; 8) вони виступають як компенсація за обмеження та заборони у діяльності посадових осіб митних органів; 9) встановлюються на весь час проходження служби.
15. Юридичну відповідальність посадових осіб митних органів визначено як застосування до правопорушника, який вчинив протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дію чи бездіяльність) передбачених санкцією юридичної норми заходів державного примусу, які виражаються у формі певних обмежень.

з удосконалення нормативно-правових актів з досліджуваних питань:

1. Беручи до уваги те, що консультативно-дорадчі функції може виконувати будь-яка особа необхідним є виключення цього словосполучення як класифікаційної ознаки з понять посадової особи, які закріплені в ст.2 Закону України „Про державну службу” та ст.407 Митного кодексу України.
2. Вважаємо, доцільним в Законі України „Про державну службу” визначити поняття: 1) посадових осіб, як осіб, які наділені зовнішніми або внутрішніми державно-владними повноваженнями, здійснюють організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції, мають право здійснювати юридично-значимі дії, які спричиняють виникнення, зміну чи припинення правових відносин, і несуть у зв’язку з цим підвищену відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх посадових обов’язків; та 2) службових осіб, як всіх інших державних службовців, крім посадових осіб.
3. З метою залучення до служби в митних органах професіоналів необхідно в ст.412 МКУ передбачити норму такого змісту: „На службу до митних органів приймаються громадяни України на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законодавчими актами України. Порядок проведення конкурсу регулюється Положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Дані про вакансії посад державних службовців митних органів підлягають публікації та поширенню через засоби масової інформації не пізніш як за один місяць до проведення конкурсу. Забороняється вимагати від кандидатів на державну службу відомості та документи, подання яких не передбачено законодавством України”.
4. Вважаємо доцільним в ст.413 МКУ передбачити норму такого змісту: „Відмова державного службовця від прийняття присяги чи урочистого зобов’язання є підставою для припинення державної служби”.
5. Передбачення в Положенні про спеціальні звання посадових осіб митної служби України того, що „термін перебування працівника митної служби у відпустці з догляду за дитиною не зараховується до терміну перебування у спеціальному званні” є дискримінаційним та таким, що порушує норми трудового законодавства, а отже повинен бути відмінений. У цьому ж положенні необхідно передбачити норму такого змісту: „Для забезпечення своєчасного присвоєння чергових спеціальних звань необхідні для цього документи оформляються заздалегідь, з таким розрахунком, щоб вони надійшли на розгляд начальника, який має право присвоювати відповідне спеціальне звання, до дня закінчення встановленого строку вислуги років у спеціальному званні”, що дисциплінує існуючу процедуру підготовки подань про присвоєння спеціальних звань.
6. Вважаємо доцільним в МКУ передбачити окрему статтю під назвою: „Відпустки державних службовців митних органів”, в якій визначити, що службовцям органів митної служби надається щорічна відпустка тривалістю не менше 30 календарних днів, якщо підзаконними актами не передбачено більш тривалої відпустки, із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати та з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу на умовах і в порядку передбачених КЗпП України.
7. У п.35 Положення про порядок і умови проходження служби в митних органах України необхідно передбачити і такі види відпусток як: через хворобу та у зв’язку із закінчення навчання.
8. Вважаємо, що норма Примірного положення про преміювання працівників митних органів в якій йдеться про те, що „протягом дії дисциплінарного стягнення виплата одноразових премій працівникові не провадиться, за винятком премій до ювілейних дат і загальнодержавних свят” суперечить Закону України „Про Дисциплінарний статут митної служби України”, а тому повинна бути скасована. Це ми пояснюємо тим, що позбавлення премії є ніщо інше як додаткове дисциплінарне стягнення, однак в Законі України „Про Дисциплінарний статут митної служби України” про додаткові дисциплінарні стягнення нічого не говориться.
9. Беручи до уваги те, що в ст.417 МКУ мова йде тільки про деякі види системи професійної підготовки, зокрема про підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників митної служби доцільним буде перейменування цієї статті, яка повинна називатись: „Система професійної підготовки державних службовців митних органів України”. До складових цієї підготовки крім тих, які вказані в МКУ ми також відносимо: наставництво; практику; службову підготовку; навчання під час проведення постійно діючих галузевих та міжгалузевих семінарів, науково-практичних конференцій, круглих столів; навчання в наукових школах, які також повинні дістати нормативне закріплення.
10. На нашу думку, в ст.415 МКУ доцільно передбачити норму такого змісту: „Як виняток, за необхідності та лише за згодою (проханням) службовця органів митної служби і з дозволу його керівника, посадовій особі митного органу може бути дозволено виконання, крім її основної, й іншої регулярно оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час в тому ж митному органі”.
11. Вважаємо доцільним в Законі України „Про Дисциплінарний статут митної служби України” передбачити і такі види заохочення як: присвоєння спеціального звання, вищого на один ступінь від звання, передбаченого на займаній посаді; позачергове надання житла; надання безкоштовної путівки у санаторій; надання додаткової відпустки до 20 діб.
12. Необхідним є доповнення ст.410 МКУ нормою такого змісту: „Заміщення вакантних посад керівників регіональних митниць та митниць здійснюється на умовах конкурсу з обов’язковим інформуванням про його процедуру громадськості”.
13. Зважаючи на те, що в п.12 ст.92 Конституції України закріплено, що виключно законами України визначаються основи державної служби, до яких, без всякого сумніву можна віднести й інститут проходження служби та те, що на даний час різні його аспекти регулюються численними підзаконними актами вважаємо доцільним в Митному кодексі України передбачити окремий Розділ під назвою: „Проходження державної служби в органах митної служби”, в якому були б поміщені статті, які визначатимуть загальні засади: прийняття на державну службу (призначення на посаду); прийняття присяги та урочистого зобов’язання посадових осіб митної служби; присвоєння спеціальних звань; стажування; визначення посадових повноважень та відповідальності, режиму робочого часу та часу відпочинку (відпусток), грошового та матеріального забезпечення; забезпечення безпеки під час виконання службових обов’язків; соціально-правового захисту службовців; організації професійної підготовки службовців; оцінювання професійної діяльності; просування (переміщення) по службі; припинення державної служби.
14. У Главі 63 Розділу ХХ Митного кодексу України доцільно передбачити окремі статті із такими назвами: „Загальні права посадових осіб органів митної служби”, „Загальні обов’язки посадових осіб органів митної служби” в яких була б передбачена система таких прав та обов’язків, які характерні для будь-якої посадової особи незалежно від місця проходження служби, вислуги чи займаної посади. За основу пропонуємо взяти приведений нами у дисертації перелік загальних прав та обов’язків посадових осіб органів митної служби. Більш того, в усіх нормативних актах, що визначають спеціальний правовий статус посадових осіб митних органів в обов’язковому порядку необхідно чітко формулювати їх права та обов’язки, оскільки через них відбувається і відображення виконуваних ними посадових функцій.
15. Беручи до уваги те, що: по-перше, частиною 3 ст.37 Конституції України передбачено заборону щодо створення і діяльності політичних партій в органах виконавчої влади, військових формуваннях та інших державних установах і організаціях; по-друге, те що ч.1 ст.414 МКУ прямо вказує на те, що посадові особи митної служби України не можуть бути членами політичних партій, а також те, що у ч.3 ст.6 Закону України „Про політичні партії в Україні” в якій визначено коло суб’єктів, які не можуть бути членами політичних партій не вказано працівників митних органів, вважаємо доцільним ч.3 ст.6 цього Закону доповнити і таким суб’єктом політичного нейтралітету як працівники органів державної митної служби, що повинно бути закріплено пунктом 7 ч.3 ст.6 Закону України „Про політичні партії в Україні”.
16. Зважаючи на те, що у чинному МКУ обмеження подаються у несистематизованому порядку (правовому регулюванню обмежень присвячено чотири статті), доцільним є передбачення у ньому двох статей за назвами: 1) „Обмеження, які стосуються прийняття на службу до митних органів посадових осіб”; 2) „Обмеження, які пов’язані із проходження державної служби посадовими особами митних органів” до змістовної частини яких включити перелік обмежень, які ми привели у відповідному підрозділі дисертації.
17. Беручи до уваги те, що у чинному МКУ гарантії посадових осіб митних органів подаються у несистематизованому порядку, пропонуємо передбачити в його Главі 63, Розділу ХХ три окремі статті з відповідними назвами: „Економічні гарантії”, „Службові гарантії” та „Соціальні гарантій”, в яких нормативно та у систематизованому вигляді було б закріплено ті види гарантій, які ми проаналізували у відповідному підрозділі дисертації.
18. Зважаючи на те, що у п.22 ст.92 Конституції України зазначено, що засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них визначаються виключно законами України пропонуємо у Главі 63 Розділу ХХ МКУ передбачити окрему статтю такого змісту: „Посадові особи митної служби у межах наданих повноважень самостійно приймають рішення і несуть за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну, адміністративну, цивільну, матеріальну чи кримінальну відповідальність згідно із законодавством”.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Митний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 38-39. - Ст.288.
2. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.141.
3. Державна служба: організаційно-правові основи і шляхи розвитку / За заг. ред. В.Б.Авер’янова. – К.: Акад. правових наук України. Київський регіональний центр, 1999. – 272 с.
4. Про затвердження типової структури митниці: Наказ Державної митної служби України від 1 жовтня 2005 р. № 924.
5. Авер’янов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні / НАН України: Ін т держави і права ім. Корецького. – К.: Ін. Юре, 1997. – 48 с.
6. Проценко Т.О. Органи виконавчої влади в регіонах України: шляхи вдосконалення: Монографія. – Ірпінь: АДПСУ, 2002. – 241 с.
7. Кисіль С.П. Центральні органи виконавчої влади України: стан і розвиток: Монографія. - К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького HAH України, 1999. - 78с.
8. Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. / За ред. Ю.П. Битяка. – Харків: Право, 2000. – 520 с.
9. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 544 с.
10. Коваль Л. Адміністративне право України. Курс лекцій (Загальна частина). – К.: Основи, 1994. – 154 с.
11. Про затвердження Положення про спеціальні звання працівників і курсантів навчальних закладів митної служби: Постанова Кабінету Міністрів України від 16 червня 2003 р. № 900 // Урядовий кур’єр. – 2003. – 18 червня.
12. Манохин В.М., Адушкин Ю.С., Багишаев З.А. Российское административное право: Учебник. – М.: Юристъ, 1996. – 472 с.
13. Тлумачний словник української мови. / Укладачі Ковальова Т.В., Коврига Л.П. – Харків: Синтекс, 2005. – 672 с.
14. Ожегов С.И. Словарь русского языка / Под ред. Н.Ю. Шведовой. – 14-е изд., стереотип. – М.: Рус. яз., 1983. – 816 с.
15. Бахрах Д.Н. Государственная служба: основные понятия, ее составляющие, содержание, принципы // Государство и право. – 1996. – №12. – С.10-18.
16. Старилов Ю.Н. Институт государственной службы: содержание и структура. // Государство и право. - 1996. - №6. - С.14-24.
17. Петришин О.В. Державна служба як проблема теорії держави і права // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – №1. – С.21-34.
18. Оболенський О. Ю. Державна служба: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003. - 344 с.
19. Коваль Л.В. Адміністративне право України. – Київ: Вентурі, 1998. – 208 с.
20. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 52. - Ст. 490.
21. Битяк Ю.П. Державна служба в Україні: організаційно-правові засади: Монографія. - X.: Право, 2005. - 304 с.
22. Федеральный закон „Об основах государственной службы Российской Федерации” // Сборник законодательных актов Российской Федерации. – 1995. – №.31. – Ст.2990.
23. Манохин В.М. Советская государственная служба. - М.: Юрид. лит-ра, 1966. – 196 с.
24. Петров Г.И. Основы социалистического управления. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1974. – 478 с.
25. Малиновський В.Я. Державне управління: Навчальний посібник. - Луцьк: Ред. вид. відд. „Вежа” Вол. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2000. - 558 с.
26. Розенбаум Ю.А. Формирование управленческих кадров: социально-правовые проблемы. – М.: Наука, 1982. – 230 с.
27. Орзих М.П. Правовой статус должности руководителя в аппарате управления // Руководитель в аппарате государственного управления. - К.: Наукова думка, 1989. – 240 с.
28. Государственная служба: теория и организация. Курс лекций. / общ. ред. Охотского Е.В., Игнатова В.Г.— Ростов-на-Дону: Феникс, 1998.— 640 с.
29. Бахрах Д.Н. Общие вопросы службы в государственных и общественных организациях / В Межвуз. сб. науч. труд.: „Служба в государственных и общественных организациях”. – Свердловск: Изд-во Сверд-го юрид.ин-та, 1988. – С.4-15.
30. Теоретичні засади вирішення проблем державного управління в Україні. Наукова доповідь. / Під заг. ред Ю.С. Шемшученка, В.Б. Авер’янова. – К., 1995. – 23 с.
31. Єдина номенклатура посад службовців // Бюлетень Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і зарплати. – 1967. – №11.
32. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України від 22 липня 1998 р. // Урядовий кур’єр. – 1998. – 25 липня.
33. Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні: актуальні проблеми реформування / Авер’янов В.Б, Коліушко І.Б., Андрійко О.Ф., Голосніченко І.П., Коваленко В.Л.- К.: Вид-во УАДУ, 1999. - 51с.
34. Оболенський О.Ю. Теоретико-прикладні аспекти розвитку державної служби // Вісник державної служби України. – 1999. – № 2. – С. 78- 82.
35. Коваленко В. Проект нової редакції Закону України „Про державну службу” (авторський варіант). – К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2000. – 25 с.
36. Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 257.
37. Іншин М.І. Правове регулювання службово-трудових відносин в Україні. Монографія. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – 337 с.
38. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В.Б.Авер’янова. – К.: Факт, 2003. – 384 с.
39. Шишка Р.Б., Сергієнко В.В. Митне право України: Навч. посібник. – Харків: Еспада, 2002. – 296 с.
40. Про хабарництво: Декрет РНК РРФСР від 8 травня 1918 року // СУ РСФСР. – 1918. - № 35. – Ст. 467.
41. Аристотель. Сочинения: в 4 т. Том 4., М.: Мысль, 1984. – 682 c.
42. Іллічів М.О. Адміністративно-правове становище посадової особи органів внутрішніх справ України: Дис. ... канд. юрид. наук. – 12.00.07. – Київ: Національна академія внутрішніх справ України, 2002. – 173 с.
43. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
44. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
45. Евтихиев И.И., Власов В.А. Административное право СССР: Учебник для юридических институтов и факультетов. – М.: Юриздат. – 1946. – 431 с.
46. Петров Ю.А. К понятию должностного лица // Правоведение. – 1974. – № 6. – С.36-42.
47. Петришин О.В. Статус службової особи: природа, структура, спеціалізація.— К.: УНКВО, 1990.— 76 с.
48. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. – Х.: Консум, 1995. – 480 с.
49. Петухов Г.Е., Васильев А.С. Понятие должностного лица в советском законодательстве и правовой науке // Правоведение. – 1980. – № 3. – С. 24-29.
50. Павленко П.І. Правовий статус службовця органів внутрішніх справ: проблеми загальної теорії: Дис. ... канд. юрид. наук. – 12.00.01. – Донецьк: Донецький інститут внутрішніх справ при Донецькому національному університеті, 2003. – 164 с.
51. Старцев О.В. Адміністративно-правове регулювання відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади: Дис. ... канд. юрид. наук. – 12.00.07. – Київ: Київський національний торговельно-економічний університет, 2003. – 220 с.
52. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. - К.: Видавничий Дім „Ін-Юре”, 2002. - 668 с.
53. Алехин А.П., Кармолицкий А.П., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: Учебник. – М.: ЗЕРЦАЛО, ТЕИС, 1996. – 640 с.
54. Усольцев А.Т. Должностное лицо в советском государственном управлении // Правоведение. – 1987. - № 3. – С. 15-17.
55. Агеева Е.А. Юридическая ответственность в государственном управлении: Социально-правовой аспект. – Л.: Издательство ЛГУ, 1990. – С. 112-113.
56. Калетник І.Г. Зобов’язання, що виникають внаслідок завдання шкоди службовими особами митних органів, в цивільному законодавстві України: Дис. ... канд. юрид. наук. – 12.00.03. – Одеса: Одеська національна юридична академія, 2004. – 166 с.
57. Лысов М.Д. Ответственность должностных лиц по советскому уголовному праву. – Казань: Изд-во Казанского университета, 1972. – 176 с.
58. Ківалов С.В., Біла Л.Р. Організація державної служби в Україні: Навчально–методичний посібник. – Одеса: Юридична література, 2002.– 328 с.
59. Советское административное право. Учебник для слушателей вузов МВД СССР. / Под ред. М.И. Еропкина.− К.: КВШ им. Ф.Э. Дзержинского, 1978. – 394 с.
60. Служба в государственных и общественных организациях. Межвуз. сб. науч. тр. / Свердлов. Юрид. ин-т им. Р.А. Руденко. – Свердловск: СЮИ, 1988. – 134 с.
61. Лебин Б.Д. Перфильев М.Н. Кадры аппарата управления в СССР. Социальные проблемы подбора и расстановки. – Ленинград: Наука, 1970. – 252 с.
62. Щербак А.И. Правовая ответственность должностных лиц аппарата государственного управления. – К.: Наук. думка, 1980. – 133 с.
63. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. – М.: Юрид. лит., 1997. – 235 с.
64. Петришин О.В. Види державної служби: загальнотеоретичний підхід// Вісник Академії правових наук. – 2000. – № 23. – С. 116 -128 с.
65. Старилов Ю.Н. Служебное право. Учебник. - М.: Изд-во „БЕК”, 1996. - 698с.
66. Бахрах Д.Н. Государственная служба в Российской Федерации. – Екатеринбург, 1995. – 918 с.
67. Битяк Ю. Державна служба в Україні, її види // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – № 3 (22). – С.65-68.
68. Семенов В.М. Правоохранительные органы в СССР. – М.: ВШМ, 1990. – 232с.
69. Ремнев В.И. Некоторые причины административных деликтов, связанных с осуществлением государственной службы: Сб. науч. статей: „СССР – ГДР: Государственная служба”. - М., 1986. – С.138-148.
70. Про судову практику у справах про хабарництво: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 5 // Юридичний вісник. - № 28 (368). - 13-19 липня 2002 р.
71. Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності посадових осіб: Закон України від 11 липня 1995 р. // Голос України. – 1995. – 11 серпня. – № 151.
72. Кримінально-процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 15.
73. Про Службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №27. - Ст.382.
74. Цивільний кодекс України // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 461.
75. Бахрах Д.Н. Административная ответственность граждан в СССР. - Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1989. - 204 с.
76. Стратегія реформування системи державної служби в Україні: Затверджена Указом Президента України від 14 квітня 2000 р. № 599/2000 // Офіційний вісник України. - 2000. - № 16. - Ст. 665.
77. Про схвалення Концепції розвитку законодавства про державну службу: Указ Президента України від 5 січня 2005 року № 1/2005. // Офіційний сайт Верховної Ради України. – www.rada.kiev.ua.
78. Про затвердження Програми розвитку державної служби на 2005-2010 рр.: Постанова Кабінету Міністрів України від 8 червня 2004 р. № 746 // Офіційний сайт Верховної Ради України. – www.rada.kiev.ua.
79. Лазарев Б.М. Государственная служба / РАН Акад. Правовой ун-т при ин-те государства и права. − М.: „Знание”, 1993. – 216 с.
80. Усольцев А.Т. Должностное лицо в советском государственном управлении // Известия ВУЗов. Правоведение. – 1987. – №2.
81. Кононов П.И. Административная ответственность должностных лиц: Автореф. дисс… канд. юрид. наук: 12.00.07. − М., 1994. − 23 с.
82. Атаманчук Г.В. Обеспечение рациональности государственного управления. – М.: Юрид. лит., 1990. – 352с.
83. Петришин О.В. Поняття посадової особи державного апарату // Вісник Академії правових наук України. – 2000. - № 2. – С.37-45.
84. Митне право України: Навч. посібник / В.Я. Настюк, М.Г. Шуль¬га. –Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. – 114 с.
85. Про затвердження наукової програми дослідження розвитку державної служби та вдосконалення кадрового забезпечення державного управління: Постанова Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2001 р. № 953 // Урядовий кур’єр. – 14 серпня 2001 р.
86. Большой энциклопедический словарь / Под ред. А.Я. Сухарева, В.Д. Зорькина, В.Е. Крутских. – М.: ИНФРА-М, 1997. – Вип. VI. – 790с.
87. Социологический энциклопедический словарь / Ред.-координатор Г.В. Осипов; Ин-т соц.-полит. исслед. Рос АН, Ин-т социологии Рос. АН. – М.: Инфра М – Норма, 1998. – 486 с.
88. Політичний енциклопедичний словник: Навчальний посібник для студентів вищ. навч. закладів / Упорядники В.П.Горбатенко, А.Г.Саприкін / За ред. Ю.М.Шемчушенка, В.Д.Бабкіна - К.: Генеза, 1997. – 642с.
89. Комаров С. А. Общая теория государства и права: Курс лекций / Издание 2-е, исправленное и дополненное. – М.: Манускрипт, 1996. – 312 с.
90. Теория государства и права. Учебник, / Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. – М.: НОРМА-ИНФРА, 1998. – 570 с.
91. Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. М.М. Рассолова, В.О. Лучина, Б.С. Эбзеева. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2001. – 640 с.
92. Общая теория государства и права: Академический курс в 2-х т. / Под ред. Марченко М.Н. - T.1: Теория государства. - Москва: Зерцало, 1998. – 416 с.
93. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. - Харків: Консум, 2001. - 656 с.
94. Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М.: Юристъ, 1997. – 672 с.
95. Общая теория права: Учебник для юридических вузов / Ю.А. Дмитриев, И.Ф. Казьмин, В.В. Лазарев и др.; Под общ. ред. А.С. Пиголкина. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Изд-во МГТУ им. Н.Э. Баумана, 1996. - 384 с.
96. Венгеров А.Б. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов. 3-е изд. – М.: Юриспруденция, 2000. – 528 с.
97. Протасов В.Н. Теория права и государства. Проблемы теории права и государства: Вопросы и ответы. - М.: Новый Юрист, 1999. - 240 с.
98. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Юристъ, 2001. – 520 с.
99. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави. – Навч. посібн., вид. 3-є, зі змінами і доп. – К.: ІСДО, 1995. – 172 с.
100. Дюрягин И.Я. Гражданин и закон. – М.: Юр. лит., 1989. – 384 с.
101. Матузов Н.И. Правовая система и личность: Монография. – Саратов: Изд-во Саратовского университета, 1987. – 293 с.
102. Кабанець А.Г. Державна служба. Навчальний посібник. - Харків: Вид. ХНЕУ, 2004. - 176 с.
103. Витрук Н.В. Правовой статус личности в СССР. – М.: Юридическая литература, 1985. – 175 с.
104. Комзюк В.Т. Адміністративно-правові засоби здійснення митної справи: Дис. ... канд. юрид. наук. – 12.00.07. – Харків: Національний університет внутрішніх справ України, 2003. – 191 с.
105. Витрук Н.В. Статус личности в политической системе общества / Политология. - М.: Дело, 1993. – 352 с.
106. Проблемы теории государства и права: Учебник / Под ред.
С.С. Алексеева. – М.: Юрид. лит., 1987. – 392 с.
107. Основы оперативно-розыскной деятельности: Учебник / Под ре¬дак¬цией В.Б. Рушайло. – СПб.: Лань, 2000. – 720 с.
108. Про Дисциплінарний статут митної служби України: Закон України від 6 вересня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - № 42. - Ст.467.
109. Про затвердження Положення про порядок і умови проходження служби в митних органах України: Постанова Кабінету Міністрів України від 9 лютого 1993 р. № 97 // Офіційний сайт Верховної Ради України. – www.rada.kiev.ua.
110. Про затвердження Порядку проведення атестації посадових осіб митної служби: Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 р. № 1984 // Урядовий кур’єр. – 27 грудня 2002 р.
111. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 50.
112. Словник іноземних слів / За ред. члена-кореспондента АН УРСР О.С.Мельничука. – К.: Наук. думка, 1974. – 565с.
113. Философский словарь / Под ред. И.Т. Фролова – 6-е изд., переработанное и дополненное. – М.: Политиздат, 1991. – 560с.
114. Битяк Ю.П. Державна служба та розвиток її демократичних основ. – Харків: Укр. Юрид. Академія, 1990. – 74 с.
115. Лазарев Б.М. Государственное управление на этапе перестройки. – М.: Юр. лит,1988. – 320 с.
116. Права человека: Пособие для вузов. Ответственный редактор – член кореспондент РАН, Д.Ю.Н. Є.А. Лукашева. – М.: Издательская группа НОРМА–ІНФРА-М, 1999. –573 c.
117. Костюков А.Н. Правовой статус должостного лица (административно-правовой аспект): Автореф. дис… канд. юрид. наук / Моск. гос. пед. ин-т. - Л., 1998. – 19 с.
118. Прокопенко В.I. Трудове право України: Підручник. - X.: Фірма „Консул”, 1998. - 480 с.
119. Венедиктов В.С., Іншин М.І. Статус працівників органів внутрішніх справ України як державних службовців: Наук.-практ. посібник. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. – 188 с.
120. Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 13 від 25 травня 1998 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України. – www.rada.kiev.ua.
121. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка: т. 4. – М.: Рус. яз., 1980. – 680 с.
122. Ноздрачев А.Ф. Государственная служба. – М.: Статут, 1999. – 529 с.
123. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник для вузов. - М.: Изд-во „БЕК”, 1997. - 369 с.
124. Лаврінчук І.П. Особливості правового регулювання проходження служби державними службовцями // Право України. – 1998. – № 3. – С. 69-73.
125. Нечипоренко В.О., Охотский Е.В. Настольная книга государственного служащего. Комментарий к федеральному закону "Об основах государственной службы Российской Федерации". - М.: Экономика, 1999.- 676 с.
126. Дубенко С.Д. Державна служба і державні службовці в Україні /За заг. ред. Н.Р. Нижник. – К.: Відавничий Дім “Ін Юре”, 1999. – 242с.
127. Венедиктов В.С., Іншин М.І., Клюєв О.М. та ін. Організаційно-правові засади управління державною службою в Україні. Науково-практичний посібник. – Харків: Вид-во Харківського нац. ун-ту внутр. справ, 2006. – 309с.
128. Коваленко В.Л. Інститут проходження державної служби: В кн. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. - К.: Видавничий Дім „Ін-Юре”, 2002. – С.350-356.
129. Калетнік І.Х. Поняття та особливості статусу посадової особи митної служби за новим митним кодексом України // Митна справа. - № 1(31). – 2004. – С.42-45.
130. Галузева угода між ДМС України та Радою профспілки працівників митних органів України. - Київ: вид. ДМС України. - 1998. – 7 с.
131. Положення про прийняття урочистого зобов’язання працівниками митної служби України: Затверджене нака