АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ В СФЕРІ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Краткое описание

ЗМІСТ
Вступ 4
Розділ 1. Теоретико-методологічні засади дослідження державного регулювання в сфері господарювання 17
1.1. Роль держави в сфері господарської діяльності в умовах ринкової економіки 17
1.2. Публічно-правові засади забезпечення господарського порядку в умовах різноманіття суб'єктів господарювання різних форм власності 41
1.3. Сутність і призначення державного регулювання господарської діяльності в демократичному суспільстві з соціально орієнтованою ринковою економікою 65
1.4. Правові засади організації державного регулювання господарської діяльності в Україні 82
1.5. Із досвіду правового забезпечення державного регулювання господарської діяльності у зарубіжних країнах 105
Розділ 2. Регуляторна діяльність органів виконавчої влади як об'єкт адміністративно-правового регулювання 123
2.1. Адміністративно-правова природа та принципи регуляторної діяльності органів виконавчої влади у сфері господарювання 123
2.2. Правові методи регуляторної діяльності органів виконавчої влади 146
2.2.1. Методи забезпечення соціальної спрямованості економіки 156
2.2.2. Методи забезпечення економічної безпеки суспільства і держави 176
2.2.3. Методи стимулювання суспільно важливих видів господарської діяльності. 187
2.3. Розвиток форм державного регулювання господарської діяльності в сфері виконавчої влади та їх правове забезпечення 197
2.3.1. Програмування соціально-економічного розвитку держави 199
2.3.2. Регуляторні акти 208
2.3.3. Адміністративні договори 221
Розділ 3. Адміністративно-правовий механізм реалізації державної регуляторної політики органами виконавчої влади 244
3.1. Концепція регуляторної реформи – програма вдосконалення державного регулювання в сфері господарської діяльності в Україні 244
3.2. Співвідношення державного регулювання та державної регуляторної політики в сфері господарювання 267
3.3. Вдосконалення адміністративно-правового режиму регуляторної діяльності органів виконавчої влади в ракурсі регуляторної реформи 289
3.4. Роль і місце Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва у системі державного регулювання господарської діяльності 314
Розділ 4. Організаційно-правові проблеми впровадження засад державної регуляторної політики органами виконавчої влади та місцевого самоврядування 349
4.1. Загальні проблеми впровадження засад державної регуляторної політики в сфері виконавчої влади 349
4.2. Організаційно-правові проблеми впровадження засад державної регуляторної політики на рівні місцевого самоврядування 359
4.3. Проблеми забезпечення ефективності регуляторних актів 374
4.4. Залучення громадськості до регуляторної діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування 390
Висновки 413
Список використаних джерел 421

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Розбудова державності в Україні та формування ринкових відносин супроводжується ускладненням процесів у соціальній, економічній і політичній сферах суспільного розвитку. За таких умов важлива роль відводиться державі, її механізму, від якого вимагається втілення в життя конституційних принципів свободи особи, приватної власності, підприємництва, справедливості, гуманізму, що є головною умовою формування ринкової економіки, громадянського суспільства, демократичної, соціальної, правової держави. Важливе місце у забезпеченні цих вимог має державне регулювання господарської діяльності.
Впровадження в Україні концепції адміністративної та регуляторної реформи передбачають зміну пріоритетів державного впливу на господарські відносини, що диктується умовами суспільного розвитку. Комплексне здійснення цих реформ має радикально змінити систему державного управління всіма сферами суспільного життя, перетворити її в один із визначальних чинників економічних і соціальних реформ, стати вагомим імпульсом активізації підприємництва і прогресу економіки країни в цілому, а, значить, сприяти підвищенню добробуту населення. Наскільки ці зміни будуть обґрунтовані і виважені на науковому рівні, буде залежати становлення України як високорозвиненої, правової, цивілізованої європейської держави з високим рівнем життя і соціальної стабільності.
Питання взаємовідносин держави і суб’єктів господарювання різних форм власності певною мірою розглядалися економістами, теоретиками права, державознавцями, адміністративістами, філософами, соціологами. Вагомий внесок у розробку даної проблеми внесли В.Авер'янов, О.Ф.Андрійко, Г.В.Атаманчук, В.Г.Афанасьєв, О.М.Бандурка, Л.В.Барінова, Д.Н.Бахрах, І.Л.Бачіло, Ю.П.Битяк, М.Вебер, Т.Верлен, Ж.Ведель, М.Вітке, С.Т.Гончарук, А.Н.Горницький, В.М.Горшенєв, Є.В.Додін, І.Я.Дюрягін, В.В.Зуй, Г.Емерсон, В.І.Кноррінг, Л.В.Коваль, Ю.М.Козлов, В.К.Колпаков, В.В.Копейчиков, А.П.Коренєв, А.П.Клюшніченко, Л.Т.Крищенко, Б.М.Лазарєв, К.Б.Левченко, І.В.Март'янов, Б.З.Мільнер, Д.М.Овсянко, О.І.Остапенко, В.Ф.Опришко, Р.С.Павловський, В.Б.Пастухов, І.М.Пахомов, О.В.Пикулькин, В.М.Попович, Г.Х.Попов, О.П.Рябченко, В.М.Самсонов, Н.О.Саніахметова, В.Ф.Сіренко, А.Селіванов, Ю.Н.Старілов, М.С.Студенікіна, Ю.О.Тихоміров, М.М.Тищенко, А.Файоль, О.Ф.Фрицький, В.В.Цвєтков, В.Є.Чіркін, А.Черч, В.М.Шаповал, Ю.С.Шемшученко, Е.В.Шоріна, Л.П.Юзьков, В.А.Юсупов, О.М.Якуба та інші.
Завдяки доробку цих вчених створені теоретико-методологічні принципи державного управління, у тому числі й в економічній сфері. Разом з тим проблеми правового забезпечення державного регулювання в сфері господарської діяльності є новими для України і потребують фундаментальних досліджень. Ринкова орієнтація реформування народного господарства України із запровадженням форми приватної власності потребує вирішення багатьох актуальних правових питань щодо підвищення ефективності діяльності всіх органів державного управління у сфері господарської діяльності, виходячи з потреб адміністративно-правової та регуляторної реформи.
Нерозробленість на науковому рівні цих питань, неврегульованість багатьох аспектів участі держави у господарській сфері в умовах різноманіття суб'єктів господарювання різних форм власності, неузгодженість нормативних актів, наявність спірних проблем функціонування системи державного регулювання в сфері господарювання і зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане відповідно п.п.10.5, 10.17 Тематики пріоритетних напрямків дисертаційних досліджень на період 2001-2005 р.р., затверджених Наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002р., і п.10.5 Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 р.р. Крім того, проблематика дисертації узгоджується з основними напрямами реалізації Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України “Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні” №810/98 від 22 липня 1998р., та Концепції єдиної державної регуляторної політики в сфері підприємництва, затвердженої Указом Президента України “Про запровадження єдиної державної регуляторної політики в сфері підприємництва” № 89/2000 від 22 січня 2000 р. Дослідження виконане відповідно п.п.10.5, 10.17 Тематики пріоритетних напрямків дисертаційних досліджень на період 2001-2005 р.р., затверджених Наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002р., і п.10.5 Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 р.р.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі комплексного аналізу теоретико-методологічних засад, нормавтивних основ та практичної реалізації органами виконавчої влади та місцевого самоврядування державної регуляторної політики у сфері господарювання виробити правову теорію державного регулювання господарської діяльності як окремого інституту адміністративно-господарського права, сформулювати пропозиції щодо підвищення результативності та ефективності регуляторної діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування в зазначеній сфері.
Відповідно до поставленої мети дисертаційного дослідження в роботі необхідно вирішити такі завдання:
- визначити місце підгалузі адміністративно-господарського права та її окремого правового інституту державного регулювання господарської діяльності в системі адміністративного права;
- визначити публічно-правові засади забезпечення господарського порядку в умовах різноманіття суб'єктів господарювання різних форм власності;
- розкрити призначення державного регулювання у демократичному суспільстві з ринковою, соціально орієнтованою економікою, його сутність, а також функції регуляторної діяльності держави;
- з’ясувати місце та роль регулювання як функції державного управління, систему регуляторних органів, їх функціональне призначення та правовий статус щодо здійснення функції регулювання в сфері господарювання;
- визначити співвідношення державного регулювання та державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності, проаналізувати взаємний вплив цих соціальних явищ та залежність правового забезпечення державного регулювання в сфері господарювання від засад єдиної державної регуляторної політики;
- розкрити особливості правового забезпечення державного регулювання господарської діяльності у зарубіжних країнах, його організаційні методи, форми, а також правові принципи здійснення;
- з’ясувати адміністративно-правову природу державного регулювання та роль права у його забезпеченні, розглянути основні принципи та конституційні положення, що лежать в основі правової регламентації регуляторної діяльності органів виконавчої влади в сфері господарювання;
- охарактеризувати правові джерела, які регулюють методи і форми державного регулювання в господарській сфері;
- проаналізувати правові процедури регулювання господарської діяльності органами виконавчої влади, динаміку та перспективи удосконалення їх правового забезпечення в ракурсі регуляторної реформи в сфері господарювання;
- визначити місце і роль Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва в системі державного регулювання господарської діяльності;
- визначити перспективи розвитку системи законодавства України щодо здійснення органами виконавчої влади та місцевого самоврядування регулювання господарської діяльності в умовах впровадження державної регуляторної політики та розвитку різноманітних форм власності;
- виробити пропозиції та рекомендації щодо удосконалення організаційного та правового забезпечення впровадження органами виконавчої влади та місцевого самоврядування засад державної регуляторної політики з метою підвищення ефективності їх регуляторної діяльності в сфері господарювання.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які формуються підчас здійснення органами виконавчої влади державної регуляторної політики в сфері господарювання, а предметом – організація і здійснення державного регулювання господарської діяльності, зміст і напрямки розвитку правової регламентації системи регуляторних органів, теоретико-методологічні засади, нормативно-правові основи та процедури застосування органами виконавчої влади та місцевого самоврядування методів і форм державного регулювання в сфері господарювання.
Методи дослідження. У вирішенні зазначених завдань використовувалися загальнотеоретичні і спеціально-наукові методи пізнання. Основним серед сукупності цих методів, що використовувалися при написанні дисертації, був формально-догматичний (спеціально-юридичний) метод. За допомогою цього методу досліджувалась адміністративно-правова природа регуляторної діяльності органів виконавчої влади, здійснювалася зовнішня наукова обробка правового матеріалу.
У процесі дослідження також широко використовувалися окремі методи наукового пізнання. За допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат, визначено сутність і особливості державного регулювання господарської діяльності. Методи класифікації, групування, системний, структурно-функціональний застосовано для визначення видів правових методів та форм регуляторної діяльності органів виконавчої влади, вивчення структурно-функціонального аспекту діяльності Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва. За допомогою нормативно-порівняльного аналізу з’ясовувалось закономірне і випадкове, загальне і особливе у змісті правових явищ, пов’язаних із здійсненням державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності. Статистичний, структурно-логічний та компаративний методи використовувалися для визначення напрямків удосконалення теоретико-правових засад і практики регуляторної діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування в цілому і окремих її методів і форм.
Теоретичні висновки дисертації ґрунтуються на наукових розробках з філософії, теорії держави та права, адміністративного права, теорії державного управління, господарського права, економічної теорії та теорії державного регулювання економіки. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на приписах Конституції України, чинних законодавчих та інших нормативно-правових актів, які визначають правові засади регуляторної діяльності державних інституцій в сфері господарювання. Дисертант звертався також до законодавства деяких зарубіжних держав, досвід яких щодо правової регламентації державного регулювання господарської діяльності може бути використано в Україні. Інформаційну і емпіричну основу дослідження становлять також узагальнення практики регуляторної діяльності органів виконавчої влади, зроблені Державним комітетом з питань регуляторної політики та підприємництва, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим комплексним дослідженням адміністративно-правових засад реалізації державної регуляторної політики у сфері господарювання. В результаті проведеного дослідження обґрунтовується існування адміністративно-господарського права як окремої підгалузі адміністративного права, вироблено правову теорію державного регулювання господарської діяльності як правового інституту цієї підгалузі, сформульовано ряд нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
- удосконалено визначення характеру суспільних відносин, що виникають між органами публічної влади в особі органів виконавчої влади та місцевого самоврядування і суб’єктами господарювання, як адміністративно-правового;
- уточнено зміст адміністративної діяльності органів виконавчої влади і місцевого самоврядування в сфері господарювання та сформульовано її авторське визначення як адміністративно-господарської діяльності;
- вперше обґрунтовано існування підгалузі адміністративно-господарського права в системі адміністративного права, норми якого регулюють суспільні відносини, пов’язані з публічно-владними повноваженнями органів виконавчої влади та місцевого самоврядування в сфері господарювання;
- змістовно поглиблена характеристика державного регулювання господарської діяльності як специфічного виду державної діяльності, органічної функції державного управління;
- вперше визначено місце правового інституту державного регулювання господарської діяльності як елемента адміністративно-господарського права, норми якого регулюють суспільні відносини, що виникають між органами публічної влади та суб’єктами господарювання з приводу здійснення першими функції регулювання господарської діяльності;
- уточнено зміст суспільного призначення та сутності державного регулювання, його спрямованість на забезпечення публічних інтересів у сфері господарської діяльності;
- дістало подальший розвиток теоретичне обґрунтування значення правового забезпечення державного регулювання господарської діяльності, яке полягає у створенні законодавчої основи для реалізації основних функцій регулювання у сфері господарювання: а) функції забезпечення соціальної спрямованості економіки; б) функції забезпечення економічної безпеки суспільства і держави; в) функції стимулювання суспільно-важливих видів господарської діяльності;
- сформульовано авторське визначення сутності державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності як запровадження нових методологічних і практичних підходів до оптимізації, послідовності, передбачуваності і стабільності регуляторних відносин між державою і суб’єктами господарювання шляхом їх законодавчого закріплення;
- вперше регуляторна діяльність органів виконавчої влади у сфері господарювання проаналізована з точки зору її адміністративно-правової природи, яка включає в себе: встановлення в законодавстві принципів, форм і методів регуляторної діяльності; регламентацію процедур державного регулювання господарської діяльності на законодавчому рівні; законодавче визначення засад державної регуляторної політики як головних основ для здійснення регулювання господарської діяльності з боку держави в особі її органів;
- подальший розвиток дістало визначення сутності та системи правових методів державного регулювання господарської діяльності, до яких віднесено загальні методи державного управління (переконання і примус) та спеціальні методи, зокрема: 1) методи забезпечення соціальної спрямованості економіки; 2) методи забезпечення економічної безпеки суспільства і держави; 3) методи стимулювання суспільно важливих видів господарської діяльності;
- удосконалено характеристику правових форм регуляторної діяльності органів виконавчої влади; вперше державний контракт визначено як правову форму державного регулювання, визначено особливості його правового регулювання;
- уточнено визначення ролі та місця Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва в системі державного регулювання господарської діяльності як координаційно-контрольного органу, який здійснює міжвідомчі контрольно-наглядові функції за дотриманням принципів державної регуляторної політики у регуляторній діяльності інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, визначено структурно-функціональний аспект його діяльності;
- запропоновано авторське обґрунтування шляхів вирішення ряду організаційно-правових проблем впровадження засад державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, які стосуються процедури підготовки і прийняття регуляторних актів, забезпечення їх ефективності, залучення громадськості до регуляторної діяльності державних установ та інших проблем правового забезпечення регуляторної діяльності держави;
- вперше обґрунтовано положення щодо необхідності створення особливого правового режиму партнерства між державою і суб’єктами господарювання з метою оперативного вирішення ключових питань в сфері соціально-економічної політики;
- сформульовано ряд конкретних пропозицій та рекомендацій щодо покращення адміністративно-господарського законодавства, спрямованих на удосконалення організаційно-правових засад регуляторної діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування в умовах впровадження регуляторної політики в сфері господарської діяльності, в тому числі щодо уточнення ряду законодавчих та підзаконних актів, зокрема, Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”, проекту закону про дозвільну систему у сфері господарської діяльності;
- вперше зроблено висновок про те, що виникнення нових форм та методів адміністративної діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування в сфері господарювання в умовах розвитку різних форм власності обумовлює необхідність проведення кодифікації адміністративно-господарської підгалузі адміністративного права шляхом розробки й прийняття Адміністративно-господарського кодексу України.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:
- у науково-дослідній сфері ці результати, які в сукупності становлять правову теорію державного регулювання господарської діяльності як правового інституту адміністративно-господарського права в системі адміністративного права, можуть бути основою для подальшої розробки проблем адміністративно-господарського права;
- у правотворчій сфері – висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть бути використані для підготовки і уточнення ряду законодавчих та підзаконних актів, зокрема, законів України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”, “Про ліцензування певних видів господарської діяльності в Україні”, Господарського кодексу України, проекту Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”, розробки Адміністративно-господарського кодексу України;
- у правозастосовчій діяльності використання одержаних результатів дозволить поліпшити практичну діяльність органів виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо державного регулювання господарської діяльності;
- у навчальному процесі – матеріали дисертації доцільно використовувати при підготовці підручників та навчальних посібників з дисциплін “Адміністративне право”, “Господарське право”, “Підприємницьке право”, “Митне право”; за матеріалами дисертації здобувачем вже опубліковано у співавторстві підручник “Предпринимательское право Украины” та навчальний посібник “Митне право України”; положення дисертації використовуються також при читанні лекцій із зазначених дисциплін в Національному університеті внутрішніх справ, їх враховано у навчально-методичних розробках, підготовлених автором та за його участю;
- у правовиховній сфері – положення і висновки дисертації можуть бути використані у роботі з підвищення рівня правової культури населення, працівників органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, а також суб’єктів господарської діяльності.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане здобувачем самостійно, з використанням останніх досягнень загальної теорії права, науки адміністративного, господарського, підприємницького права, всі сформульовані в ньому положення і висновки обґрунтовані на основі особистих досліджень автора. У співавторстві опубліковано підручник “Предпринимательское право Украины” (здобувач розробив розділ 6 “Легализация субъектов предпринимательства” (обсяг – 1 д.а.), навчальний посібник “Митне право України” (дисертант розробив розділ 5 “Митно-тарифне регулювання” (обсяг – 1 д.а.) і розділ 9 “Порушення митних правил” (обсяг – 1,1 д.а.), статтю “Аналіз окремих норм Закону “Про державну податкову службу в Україні” щодо наявності передумов для вчинення корупційних дій” (здобувачем сформульовані недоліки законодавства України, що регулює правовий статус податкової міліції, визначено негативний вплив цих недоліків на взаємовідносини цього органу з суб’єктами господарювання). В дисертації ідеї та розробки, які належать співавторам, не використовувались.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднені дисертантом на більш ніж двадцяти міжнародних, Всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях, семінарах, „круглих столах”, таких, зокрема, як “Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої продукції АПК” (Суми, 1999р.); “Проблемы правового регулирования предпринимательской деятельности на региональном уровне” (Бєлгород, Росія, 2000р.); “Економічні та гуманітарні проблеми розвитку суспільства в третьому тисячолітті” (Рівне, 2000 р.); “Становлення правової держави: проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання” (Запоріжжя, 2000 р.); “Державне управління та місцеве самоврядування” (Харків, 2001 р.); “Юридична наука на перехресті століть” (Харків, 2001р.); “Проблеми, пов’язані із застосуванням законодавства щодо впровадження фінансових санкцій органами податкової служби” (Київ, 2001 р.); “Програма розвитку малого підприємництва. Нові можливості” (Київ, 2001 р.); “Вдосконалення процесу видачі ліцензій на місцевому рівні” (Київ, 2001р.); “Сучасні проблеми управління” (Київ 2001р.); “Проблеми розвитку малого бізнесу. Тіньовий бізнес” (Харків, 2002 р.); “Адміністративна реформа в Україні: шлях до Європейської інтеграції” (Київ, 2003 р.); “Проблемні питання розвитку підприємництва в Україні: регуляторна політика держави та заходи щодо підтримки малого та середнього бізнесу” (Київ, 2003 р.); “Українське адміністративне право: стан і перспективи реформування” (Одеса, 2003 р.); “Фінансово-правова доктрина постсоціалістичної держави” (Чернівці, 2003р.); “Як забезпечити прозорість малого та середнього бізнесу” (Київ, 2003р.); “Реформування основних адміністративно-правових інститутів: проблеми теорії і практики” (Київ, 2003 р.); “Новий закон про перевірки суб’єктів господарювання органами контролю. Перспективи та реалії сьогодення” (Київ, 2003р.); “Адміністративне право в контексті європейського вибору України” (Київ, 2004р.), а також на Всеукраїнській нараді представників малого та середнього бізнесу (Київ, 2002 р.), Українській національній конференції з питань регіонального та місцевого економічного розвитку (Харків, 2003 р.) та парламентських слуханнях “Проблемні питання розвитку підприємництва в Україні: регуляторна політика держави та заходи щодо підтримки малого та середнього бізнесу” (Київ, 2003 р.).
Автор був членом робочої групи з підготовки проекту Статуту міста Суми, з використанням результатів дослідження було підготовлено і направлено до Верховної Ради України пропозиції до багатьох проектів законів, в тому числі “Про основні засади державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності”, “Про внесення змін до Закону України “Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках зі споживачами в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, “Про основні принципи державного контролю (нагляду) за господарською діяльністю в Україні”, “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, “Про внесення змін до Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Податкового кодексу України, Господарського Кодексу України. Результати дослідження використовувалися також під час розробки навчальних програм та інших методичних матеріалів з дисциплін “Підприємницьке право”, “Митне право”.
Публікації. Основні положення та результати дисертації відображені в індивідуальній монографії “Державна регуляторна політика в сфері господарської діяльності: організаційно-правові засади реалізації” (Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. 266 с.), в одному підручнику та навчальному посібнику (в складі колективів авторів), 25 наукових статтях, а також 4 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

В дисертації наведено теоретичне обґрунтування та вирішення наукової проблеми – визначення адміністративно-правових засад здійснення державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності, їх значення у правовому забезпеченні регуляторної діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.
Основним завданням дослідження було вироблення на основі комплексного аналізу теоретико-методологічних засад, нормавтивних основ та практичної реалізації державної регуляторної політики у сфері господарювання, правової теорії державного регулювання господарської діяльності, формулювання пропозицій щодо підвищення результативності та ефективності регуляторної діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування в господарській сфері, які могли бути використані як теоретична основа під час підготовки нового та уточненні відповідних положень чинного законодавства, насамперед його якісно нових принципів та норм. В результаті проведеного дослідження обґрунтовано принципово новий науковий напрямок в адміністративно-правовій галузі – адміністративно-господарське право, а також розроблені теоретико-правові та організаційні засади державного регулювання господарської діяльності як окремого інституту адміністративно-господарського права. Крім того, сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.
1. Визначаючи роль держави у забезпеченні господарського правопорядку, зроблено висновок про зміну змісту адміністративної діяльності органів публічної влади в сфері господарювання в умовах різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності. Її основною метою стало забезпечення публічних інтересів під час здійснення господарської діяльності. В результаті дослідження доведено, що адміністративно-господарська діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування пов'язана з публічно-владними повноваженнями і полягає у виконанні ними управлінських функцій щодо суб'єктів господарювання (регулювання господарської діяльності та контролю за нею) та наданні суб'єктам господарювання адміністративних послуг.
2. Аналіз публічно-правових засад забезпечення господарського порядку в Україні довів зацікавленість держави в необхідності самостійного і відокремленого правового регулювання публічно-владних повноважень органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у сфері господарської діяльності, з метою гарантування прав і свобод всіх суб’єктів господарських відносин в умовах розвитку різноманітних форм власності та впровадження засад державної регуляторної політики. На думку дисертанта накопичена в останні роки чимала кількість правових норм щодо здійснення адміністративно-господарської діяльності потребує систематизації і дає підстави для виділення їх в окрему підгалузь в межах адміністративного права – адміністративно-господарського права. В дисертації здійснено систематизацію норм адміністративно-господарського права з їх групуванням у самостійні правові інститути: державного регулювання господарської діяльності; контролю за діяльністю суб’єктів господарювання; адміністративних послуг для суб’єктів господарської діяльності; управління господарською діяльністю в державному секторі економіки; управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки, а також доведена необхідність кодифікації адміністративно-господарської підгалузі адміністративного права шляхом створення Адміністративно-господарського Кодексу України.
3. Сутність державного регулювання господарської діяльності вперше визначається шляхом з'ясування його державно-владного характеру, з точки зору розуміння його як специфічного виду державної діяльності, органічної функції державного управління, за допомогою якої створюються умови для нормальної діяльності та функціонування об’єкта державного управління – суб'єктів господарювання, підтримується їх розвиток у певних межах шляхом встановлення економічних, правових та інших нормативів і їх коректування в залежності від умов, що змінюються. З'ясовуються основні функції державного регулювання господарської діяльності: а) функція забезпечення соціальної спрямованності економіки; б) функція забезпечення економічної безпеки суспільства і держави; в) функція стимулювання суспільно важливих видів господарської діяльності. Вперше визначено необхідність виокремлення правового інституту державного регулювання господарської діяльності як елемента адміністративно-господарського права, норми якого регулюють суспільні відносини, що виникають між органами публічної влади та суб’єктами господарювання з приводу здійснення першими функції регулювання господарської діяльності.
4. Аналіз правових засад організації державного регулювання господарської діяльності в Україні дозволив зробити висновок про те, що воно реалізується через усю систему представницьких та виконавчих органів державної влади на основі конституційного принципу розподілу компетенцій законодавчої та виконавчої гілок влади. Конкретизувавши регулювання як функцію управління стосовно окремого органу, який її здійснює, і проаналізувавши її обсяг у межах нормативно закріплених повноважень суб’єкта, було зроблено висновок, що для всіх суб’єктів державного регулювання воно не є основною діяльністю, а притаманне їм як невід'ємна частина управлінської діяльності, тобто є супровідною (похідною) функцією основної діяльності регуляторних органів. Масштаби регуляторної діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування і міра участі в ній неоднакові, в силу відмінностей у завданнях та правовому статусі кожного з цих органів зокрема.
5. В аналізі регуляторної діяльності органів виконавчої влади вперше зроблено акцент на обгрунтуванні її адміністративно-правової природи, яка проявляється в закріпленні у правових нормах повноважень регуляторних органів, принципів, методів, форм та процедур регуляторної діяльності, а також засад державної регуляторної політики як головних основ для здійснення державного регулювання господарської діяльності. В дисертації доведено, що органи виконавчої влади повинні здійснювати регуляторну діяльність відповідно до конституційних принципів: законності, демократизму, гласності, а також принципів державної регуляторної політики: доцільності, адекватності, ефективності, збалансованості, передбачуваності, прозорості регуляторної діяльності держави та врахування громадської думки під час прийняття регуляторних актів.
6. Аналізуючи види правових методів регуляторної діяльності, дисертант дійшов висновку, що поряд з загальними методами державного управління (переконанням та примусом) у регуляторній діяльності держави застосовуються спеціальні методи, притаманні лише функції державного регулювання господарської діяльності. Спеціальні методи дисертант класифікував відповідно до мети регуляторної діяльності на: 1) методи забезпечення соціальної спрямованості економіки (державне замовлення та державне завдання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; стандартизація і сертифікація); 2) методи забезпечення економічної безпеки суспільства і держави (ліцензування, патентування, квотування господарської діяльності); 3) методи стимулювання суспільно важливих видів господарської діяльності (метод пільг: інвестиційних, податкових тощо та метод фінансової підтримки: дотації, компенсації, цільові інновації, субсидії). При цьому визначено, що зміст і застосування органами виконавчої влади методів державного регулювання регламентуються лише правовими нормами, а вибір їх визначається в залежності від завдань, що стоять перед державою у певний проміжок часу, та обсягом повноважень регуляторного органу.
7. В характеристиці правових форм регуляторної діяльності основну увагу приділено обгрунтуванню необхідності їх оновлення та приведення у відповідність з об'єктивними потребами ринкової економіки, закріплення у їх змісті пріоритету загальнолюдських цінностей, невід'ємних прав та свобод суб'єктів господарювання: самостійне ведення бізнесу, самостійне розпорядження власністю тощо. В дисертації визначені такі правові форми державного регулювання: соціально-економічне програмування, регуляторний акт, адміністративний договір. Вперше державний контракт визначено як правову форму державного регулювання, розкрито особливості його правового регулювання. В результаті дослідження встановлено, що укладення державного контракту має публічний характер, який проявляється у конкурсному виборі учасника за договором, відсутності конфіденційності його положень, а також наявності особливих повноважень у органів виконавчої влади.
8. Доведено, що для усунення організаційно-правових проблем державного регулювання в сфері господарювання з боку органів виконавчої влади потрібно забезпечити чітке й послідовне впровадження єдиної державної регуляторної політики, сутність якої дисертант розуміє як запровадження нових методологічних і практичних підходів до оптимізації, послідовності, передбачуваності і стабільності регуляторних відносин між державою і суб’єктами господарювання шляхом їх законодавчого закріплення. Визначення співвідношення державного регулювання та державної регуляторної політики дало можливість дійти висновку, що регуляторна політика є “дороговказом” для органів державної влади та місцевого самоврядування, що базується на законодавстві та спрямований на забезпечення ефективного впливу держави на соціально-економічні процеси, визначення завдань, напрямків і способів державного регулювання господарської діяльності. Відображенням регуляторної політики держави є правовий режим державного регулювання господарської діяльності, відповідно до якого регуляторна діяльність державних установ повинна здійснюватися згідно з принципами державної регуляторної політики. Головне значення щодо нагляду за дотриманням органами виконавчої влади встановленого правового режиму державного регулювання має Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва. Його роль і місце у системі державного регулювання полягає в тому, що він, як і будь-який орган спеціальної компетенції, є органом міжгалузевої компетенції, а за методами впливу його необхідно віднести до координаційно-контрольних органів, який здійснює міжвідомчі контрольно-наглядові функції за дотриманням принципів державної регуляторної політики у регуляторній діяльності інших центральних та місцевих органів виконавчої влади.
9. Аналіз правового регулювання та практики впровадження органами виконавчої влади та місцевого самоврядування засад державної регуляторної політики в сфері господарювання дозволив виділити ряд організаційно-правових проблем, які пропонується розв'язати шляхом підвищення якості правової регламентації регуляторної діяльності органів виконавчої влади, більш чіткого і обґрунтованого закріплення функцій і повноважень цих органів в сфері господарської діяльності, уточнення і конкретизації їх взаємовідносин з суб’єктами господарювання. Для цього необхідно суттєво підвищити роль законів у правовому забезпеченні регуляторної діяльності органів виконавчої влади.
10. В роботі обгрунтовано необхідність створення реального механізму контролю за регуляторною діяльністю державного апарата управління як з боку держави, так і безпосередньо народу – громадський контроль. Визначені такі правові форми участі громадськості у державному регулюванні: 1) ініціювання та безпосередня участь у підготовці проекту регуляторного акта, 2) публічне обговорення проектів регуляторних актів, 3) участь у дорадчо-консультаційних органах при державних органах виконавчої влади та місцевого самоврядування, 4) звернення до громадських приймалень з питань підтримки розвитку підприємництва. Аналіз правового регулювання цих форм громадського контролю дав можливість зробити висновок, що участь громадськості у регуляторній діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування запроваджує особливий режим партнерства між державою та суб’єктами господарювання. Така форма взаємодії держави та громадськості забезпечує поєднання громадської ініціативи з повноваженнями державного органу та органу місцевого самоврядування, посилює державні гарантії та формує дієву систему захисту прав і законних інтересів суб’єктів господарювання.
11. Сформульовано ряд конкретних пропозицій та рекомендацій щодо покращення адміністративно-господарського законодавства, спрямованих на удосконалення організаційно-правових засад регуляторної діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування в умовах впровадження регуляторної політики в сфері господарської діяльності, в тому числі й тих, що стосуються процедури підготовки і прийняття регуляторних актів, забезпечення їх ефективності, залучення громадськості до регуляторної діяльності державних установ та інших проблем правового забезпечення регуляторної діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Їх може бути враховано під час підготовки і уточнення ряду законодавчих та підзаконних актів, зокрема Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”, проекту закону про дозвільну систему у сфері господарської діяльності, проектів Адміністративно-процедурного кодексу та Кодексу про адміністративні проступки тощо. Дисертантом їх вже було використано під час роботи в робочій групі з підготовки проекту Статуту міста Суми, з використанням результатів дослідження було підготовлено і направлено до Верховної Ради України пропозиції до багатьох проектів законів, в тому числі “Про основні засади державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності”, “Про внесення змін до Закону України “Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках зі споживачами в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, “Про основні принципи державного контролю (нагляду) за господарською діяльністю в Україні”, “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, “Про внесення змін до Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Податкового кодексу України, Господарського Кодексу України.
Загальним висновком дисертації є те, що шлях України до правової держави з соціально орієнтованою економікою полягає у реформуванні регуляторних відносин в сфері господарювання, які, по-перше, повинні ґрунтуватися на конституційних принципах верховенства права, верховенства Конституції України та закону; по-друге, передбачати пріоритетне місце та роль законних прав, свобод та інтересів всіх суб'єктів господарських відносин, в тому числі споживачів та суб'єктів господарювання. Досягнення цієї мети можливе лише за умови послідовного впровадження засад державної регуляторної політики у регуляторну діяльність державних установ та органів місцевого самоврядування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України. //Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1996. - №30. - Ст. 141.
2. Господарський Кодекс України: Закон України №436-ІV від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №18. – Ст.144.
3. Кримінальний Кодекс України: Закон України №2341-ІІІ від 05 квітня 2001 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №25-26. – Ст.131.
4. Про акредитацію органів з оцінки відповідності: Закон України №2407-ІІІ від 17 травня 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. - №24. – Ст.1056.
5. Про внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу України: Закон України №251/97-ВР від 13 травня 1997р //Відомості Верховної Ради України – 1997. - №25. – Ст.171.
6. Про внесення змін до деяких законів України щодо дер¬жавного регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньяч¬ним, плодовим, алкогольними напоя¬ми та тютюновими виробами: Закон України №2209-14 від 11січня 2001р. //Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №11. – Ст.45.
7. Про державне оборонне замовлення: Закон України №464-XIV від 03 березня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - №17. – Ст.111.
8. Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України: Закон України №1602-ІІІ від 23 березня 2000р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2000. - №25. – Ст. 195.
9. Про державне регулю¬вання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алко¬гольними напоями та тютюновими ви¬робами: Закон України від 19 грудня 1995 р. №481/95-ВР. //Відомості Верховної Ради України. – 1995. - №46. – Ст.345.
10. Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії: Закон України №2017-ІІ від 05 жовтня 2000 р. //Офіційний вісник України. – 2000. - №44. – Ст.1876.
11. Про державну підтримку малого підприємництва: Закон України №2063-ІІІ від 19 жовтня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2000. - №51-52. – Ст.447.
12. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців: Закон України №755 від 15 травня 2003 р. // Відомості Верховної Ради. – 2003. - №31-32. – Ст.263.
13. Про загальні засади створення і функціонування спеці¬альних (вільних) економічних зон: Закон України №2673-ХІІ від 13 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №50. – Ст.676.
14. Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування: Закон України №1058-ІV від 09 липня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №49-51. – Ст.376.
15. Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти: Закон України №1490-ІІІ від 22 лютого 2000 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2000. - №20. – Ст.148.
16. Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності: Закон України №1160-IV від 11 вересня 2003 р. //Голос України. – 2003. - №193 від 14 жовтня. – С.14-17.
17. Про захист економічної конкуренції : Закон України №2210-ІІІ від 11 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №12. – Стаття 64.
18. Про звернення громадян: Закон України №393/96-ВР від 2 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №47. – Ст. 257.
19. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України №960-ХІІ від 16 квітня 1991 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №29. – Ст..377.
20. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України №1775- ІІІ від 01 червня 2000 р. //Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2000. - №36. - Ст.299.
21. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України №280/97-ВР від 21 травня 1997р. //Відомості Верховної Ради України. – 1997. - №24 від 25 червня. – Ст. 170.
22. Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні: Закон України №2157-ІІІ від 21 грудня 2000 р. // Урядовий кур’єр. – 2001. - №14, від 25 січня. – Ст.2.
23. Про патентування деяких видів підприємницької діяльності: Закон України №98/96-ВР від 23 березня 1996 р. // Відомості Верховної Ради. – 1996. - №20. – Ст. 82.
24. Про підтвердження відповідності: Закон України №2406-ІІІ від 17 травня 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. - №24. – Ст.1. – Стаття 1056.
25. Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті: Закон України від 23 вересня 1994р №185/94-ВР. //Відомості Верховної Ради України. – 1994. - №40. – Ст.364.
26. Про поставки продукції для дер¬жавних потреб: Закон України №493/95-ВР від 22 грудня 1995 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №3. – Ст.9.
27. Про стандартизацію: Закон України №2408-ІІІ від 17 травня 2001 р. //Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2001. - №31. – Ст..145.
28. Про фінансові послуги та держав¬не регулювання ринків фінансових послуг: Закон України №2664-ІІІ від 12 липня 2001 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2002. - №1. – Ст.1.
29. Про ціни та ціноутворення: Закон України №507-ХІІ від 03 грудня 1990 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1990. - №52. – Стаття 650.
30. Декрет Кабінету Міністрів України “Про стандартизацію і сертифікацію” №46-93 від 10.05.1993. //Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1993. - №27. - Ст.289.
31. Концепція переходу Української РСР до ринкової економіки: Концепція від 01 листопада 1990 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1990. - №48. - Ст. 632.
32. Концепція (основи державної політики) національної безпеки України: схвалена Постановою Верховної Ради України №3/97-ВР від 16 січня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - №10. – Ст.85.
33. Регламент Верховної Ради України №129а/94-ВР, №129б/94-ВР від 27 липня 1994р. //Відомості Верховної Ради України. – 1994. - №35 від 30 серпня. – Ст.338.
34. Невідкладні заходи щодо при¬скорення реформ і виведення економіки України з кризи: Розпорядження Президента України №298/97-РП від 18 серпня 1997 p.
35. Питання Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва: Указ Президента України №721/2000 від 25 травня 2000р. //Офіційний вісник України. – 2000. - №22 від 16 червня. – Ст.888.
36. Питання Ради підприємців України при Кабінеті Міністрів України: Постанова Кабінету Міністрів України №315 від 16 лютого 2000 р. //Офіційний вісник України. – 2000. - №7 від 03 березня 2000 р. – Ст.61.
37. Про Вищу економічну Раду Президента України: Указ Президента України №621/97 від 07 липня 1997р. // Урядовий кур'єр. – 1997. – 17 липня.
38. Про Державний комітет України з питань розвитку підприємництва: Указ Президента України №737/97 від 29 липня 1997 р. // Офіційний вісник України. – 1997. - №31. – Ст.38.
39. Про Державну комісію з проведення в Україні адміністративної реформи: Указ Президента України №620/97 від 7 липня 1997р. //Урядовий кур'єр. – 1997. – 10 липня.
40. Про державну підтримку малого підприємництва: Указ Президента України №456/98 від 12 травня 1998 р. // Офіційний вісник України. – 1998. - №19. – Ст.15.
41. Про деякі заходи з дерегулювання підприєм¬ницької діяльності: Указ Президента України №817/98 від 23 липня 1998 р. // Офіційний вісник України. – 1998. - №30. – Ст.2.
42. Про запровадження єдиної регуляторної політики у сфері підприємницької діяльності: Указ Президента України №89/2000 від 22 січня 2000р //Офіційний вісник України. – 2000. - №4. – Ст.5.
43. Про затвердження Положення про Державну податкову адміністрацію України: Указ Президента України №886/2000 від 13 липня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. - №29. від 04 серпня 2000р. – Ст.1200
44. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України №810/98 від 22 липня 1998р. //Офіційний вісник України. – 1999. - №21. – Ст.32.
45. Про заходи щодо детінізації економіки України на 2002-2004 роки: Указ Президента України №216 від 05.03.2002р. //Офіційний вісник України. – 2002. - №10. – Ст. 160. – Стаття 470.
46. Про заходи щодо забезпечення підтримки та подальшого розвитку підприємницької діяльності: Указ Президента України №906/2000 від 15 липня 2000 р. //Офіційний вісник України. – 2000. - №29 від 04 серпня 2000 р. – Ст.1214
47. Про заходи щодо реалізації Основних напрямів конкурентної політики на 2002 - 2004 роки: Указ Президента України №1097 від 19.11.2002 р. //Офіційний вісник України. – 2001. - №47. – Ст. 14. – Стаття 2056.
48. Про Положення про Державний комітет України з питань розвитку підприємництва: Указ Президента України №1206/97 від 30 жовтня 1997 р. //Офіційний вісник України. – 1997. - №44. – Ст.7.
49. Про положення про Міністерство фінансів: Указ Президента України №1081/99 від 26 серпня 1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. - №36. від 17 вересня 1999р. – Ст. 1.
50. Про реформування системи державної підтримки підприємництва: Указ Президента України №226/95 від 15 березня 1995р.
51. Про спрощену систему опо¬даткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва: Указ Президента України №727 від 3 липня 1998р. // Офіційний вісник України. – 1998. - №27. – Ст.1.
52. Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності: Указ Президента України №79/98 від 03 лютого 1998р. // Офіційний вісник України. – 1998. - №5. – Ст.8.
53. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки: Послання Президента України до Верховної Ради України від 30.04.2002 р. //Урядовий кур’єр. – 2002. –№100. від 04 червня. – С.2-6.
54. Методичні рекомендації щодо підготовки обґрунтування проектів регуляторних актів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №767 від 6 травня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. - №19. – Ст.788.
55. Про Агентство з питань запобігання банк¬рутству підприємств та організацій: Постанова Кабінету Міністрів України №990 від 22 серпня 1996p.
56. Про внесення змін та доповнень до поло¬жень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.98 р. №578: Постанова Кабінету Міністрів України №1190 від 02.08.2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. - №31. – С.35. – С.1312.
57. Про внесення зміни до Порядку заняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення: Постанова Кабінету Міністрів України №1611 від 15 жовтня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. - №42. – С.7. – С. 2211.
58. Про встановлення на 2002 рік квот на імпорт залізорудної продукції походженням з Російської Федерації: Постанова Кабінету Міністрів України від №327 13 лютого 2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. - №12. – Ст.97. – Стаття 594.
59. Про встановлення на 2003 р. квот на експорт труб з чорних металів до Російської Федерації: Постанова Кабінету Міністрів України №243 від 24 лютого 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. - №9. – С.123 – С.388.
60. Про встановлення пов¬новажень органів виконавчої влади та виконавчих органів мі¬ських рад щодо регулювання цін (тарифів): Постанова Кабінету Міністрів України №1548 від 25 грудня 1996 р. //Урядовий кур’єр. – 1997. – від 23 січня 1997.
61. Про затвердження методик проведення аналізу впливу та відстеження результативності регуляторного акта: Постанова Кабінету Міністрів України №308 від 11 березня 2004 р. //Офіційний вісник України. - 2004. - №10. - С. 166. – Ст. 612.
62. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо підготовки обґрунтування проектів регуляторних актів: Постанова Кабінету Міністрів України №767 від 06 травня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. - №19. – Ст. 788.
63. Про затвердження Положення про порядок підготовки проектів регуляторних актів: Постанова Кабінету Міністрів України №1182 від 31 липня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. - №31. – Ст. 1310.
64. Про затвердження Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України: Постанова Кабінету Міністрів України №915 від 5 червня 2000р //Офіційний вісник України. – 2000. - №24 від 30 червня. – Ст.994.
65. Про затвердження Типового регламенту місцевої державної адміністрації: Постанова Кабінету Міністрів України №2263 від 11 грудня 1999 р. //Офіційний вісник України. – 1999. - №50 від 31 грудня. – Ст.77.
66. Про Концепцію державної політики розвитку малого підприємництва: Постанова Кабінету Міністрів України №404 від З квітня 1996р.
67. Про ліквідацію деяких консультативних, дорадчих та інших органів, утворених Кабінетом Міністрів України, і визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України: Постанова Кабінету Міністрів України №142 від 29 січня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. - №5. - Ст. 53, стаття 183.
68. Про організаційні заходи щодо функціонування системи державних закупівель: Постанова Кабінету Міністрів України №1469 від 27 вересня 2000 р. //Офіційний вісник України. – 2000. - №39. – Ст.57. – Стаття 1659.
69. Про перелік Міністерств та інших центральних органів управління УРСР: Постанова Кабінету Міністрів УРСР №12 від 24 травня 1991р.
70. Про переліки товарів, експорт та імпорт яких підлягає квотуванню і ліцензуванню у 2003 році: Постанова Кабінету Міністрів України №1939 від 25 грудня 2002 р. // Офіційний вісник України. – 2003. - №52. – Ст.57. – Стаття 2368.
71. Про порядок оскарження центральними органами виконавчої влади та головами місцевих державних адміністрацій рішень Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва: Постанова Кабінету Міністрів України №1310 від 17 серпня 1998р. //Офіційний вісник України. – 1998. - №33 від 03 вересня. – Ст.111.
72. Про Програму розвитку малого підприємництва в Україні на 1997-1998 роки: Постанова Кабінету Міністрів України №86 від 29 січня 1997р. //Офіційний вісник України. – 1997. - №5. – Ст. 159.
73. Про утворення Ради об'єднань підприємців України при Урядо¬вому комітеті економічного розвитку: Постанова Кабінету Міністрів України №822 від 18 травня 2000 p. // Офіційний вісник України. – 2000. - №20. – Ст.836.
74. Абалкин Л. Вопросы экономики. //Вопросы экономики. – 1997. - №6. – С.8-12.
75. Авер’янов В.Б. Ефективність законодавства у сфері державного управління. // Законодавство: проблеми ефективності. – К: Наукова думка, 1995. – С. 88-105.
76. Авер'янов В.Б. До питання про поняття так званих “управлінських послуг”. //Право України. – 2002. - №6. – С. 125-127.
77. Авер'янов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні. – К.: Ін Юре, 1997. – 48с.
78. Аверьянов В.Б. Аппарат государственного управления: содержание деятельности и организационные структуры. – К., 1990. – 150с.
79. Аверьянов В.Б. Функции и организационная структура органа государственного управления. – К., 1979. – 150с.
80. Административное право зарубежных стран: Учебник /Под ред. А.Н.Козырина и М.А.Штатиной. – М.: Спарк, 2003. – 464с.
81. Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і факультетів /За ред. Ю.П. Битяка. – Х.: Право, 2000. – 246с.
82. Айдинян Р.Н. Система понятий и принципов гносеологии. – Л., 1991. – 165с.
83. Александров Н.Г. Законность и правоотношения в советском обществе. – М.: Юрид. лит., 1955. – 314с.
84. Александрова Н.В. Загальнотеоретична характеристика функцій державних органів. //Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики. /За заг.ред. В.Б.Авер'янова. – К.: Факт, 2003. С.274-276.
85. Александрова Н.В. Правові акти управління як провідна форма реалізації повноважень органів виконавчої влади. // Виконавча влада і адміністративне право /за заг.ред. В.Б.Авер'янова. – К.: Видавничий дім “Ін-Юре”, 2002. – С.284-289.
86. Алексеев С.С. Государство и право. – М.: БЭК, 1994. – 144с.
87. Алексеев С.С. Общая теория права. - М.: Юрид.лит., 1982. – 248с.
88. Алексеев С.С. Общая теория права. В двух томах. Т. II - М.: Юрид. лит. 1982. – 452с.
89. Алехин А.П., Крамолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: Учебник. – М.: Зерцало, 1997. – 672с.
90. Аналіз виконання програми дій Уряду “Реформи заради добробуту” в сфері підприємницької діяльності. /Інститут Конкурентного Суспільства. //Громадська експертиза виконання програми діяльності Кабінету Міністрів України “Реформи заради добробуту” в 2000 році. – К., 2001. – 80с.
91. Аналітичні матеріали до слухань у Комітеті Верховної Ради України з питань промислової політики та підприємництва щодо ходу впровадження Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” 13 ківтня 2004 р. /Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. – К, 2004. – 46 с.
92. Андрієвська Л. Регулювання підприємницької діяльності в період трансформації економіки України. //Регіональна економіка. – 1999. - №3. – С.113-116.
93. Андрійко О.Ф. Призначення і функції державного контролю. //Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики. /За заг.ред. В.Б.Авер'янова. – К.: Факт, 2003. – 370с.
94. Аскин Я.Ф. Принципы в системе философского знания. – Саратов: Принцип развития, 1972. – 145с.
95. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. Курс лекций. – М.: Юрист, 1997. – 400с.
96. Ашбот Тибор Роль гражданских организаций в управлении обществом. // Международный журнал проблемы теории и практики управления. – 1998. - №1. – С.17-20.
97. Баглай Б.Н., Габричидзе Б.Н. Конституционное право Российской Федерации. – М.: Юрид. лит., 1996. – 450с.
98. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. – Харків: Ун-т внутр.справ, 1998. – 394 с.
99. Бандурка О.М., Тищенко М.М. Адміністративний процес: Підручник для вищих навч. закл. – К.: Літера ЛТД, 2001. – 336с.
100. Бахрах Д.Н. Административное право России. – М.: Норма-Инфа-М, 2000. – 360с.
101. Бахрах Д.Н. Административное право. Учебник для вузов. – М.: Издательство БЕК, 1997. – 368с.
102. Бахрах Д.Н. Вопросы методики составления должностных инструкций. //Хозяйство и право. – 1987. - №4. – С.63-65.
103. Бачило И.Л. Организация советского государственного управления: правовые проблемы. – М.: Юрид. лит., 1984. – 180с.
104. Бачило И.Л. Функции органов управления. – М.: Юрид. лит., 1976. – 165с.
105. Бачинин В.А. Философия права и преступления. – Х.: Фолио, 1999. - 607с.
106. Безлепкина Л.Ф. Социальное государство – это социальное развитие для всех. // Социальное обеспечение. – 1995. - №11. – С. 16-17.
107. Биконя С., Принц Г. Десять золотих управлінських правил. //Підприємництво в Україні. – 2000. - №1. – С. 7-8.
108. Битяк Ю.П. Адміністративні договори як особлива форма регулювання управлінських відносин. // Виконавча влада і адміністративне право. / За заг. ред. В.Б. Авер'янова. – К.: Видавничий дім “Ін-Юре”, 2002. – С. 94-102.
109. Білоус Г., Вареник М., Давимука С., Долішній М., Козоріз М. Концептуальний підхід до дерегулювання економіки і шляхи його реалізації в Україні. // Регіональна економіка. – 1998. - №4. – С.133-136.
110. Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Системный подход в познании. //Исторический материализм как теория социального познания и деятельности. – М.: Юрид. лит., 1972. – С.158.
111. Большой экономический словарь. /Под ред. А.Н.Азримяна. – М.:Институт новой экономики, 1997.
112. Большой юридический словарь / Под ре. А.Я. Сухарева, В.Д. Зорькина, В.Е.Крутских. – М.: ИНФРА-М, 1998. – VI, 790 с.
113. Борденюк В.І. Місцеве самоврядування в контексті децентралізації державної влади. //Виконавча влада і адміністративне право /за заг.ред. В.Б.Авер'янова. – К.: Видавничий дім “Ін-Юре”, 2002. – С.44-59.
114. Борденюк В.І. Організаційно-правові проблеми відносин місцевих Рад з підприємствами (об'єднаннями) та організаціями в сфері комплексного соціально-економічного розвитку своїх територій: Автореф. канд. юрид. наук: 12.00.02 /АН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. — К., 1993. — 17с.
115. Браун, М. Пол. Посібник з аналізу державної політики. /Пер. З англ.. – К.: Основи, 2000. – 243с.
116. Бурчак Ф.Г. Президент України. – К.: Ін Юре, 1997. – 24с.
117. Васильев А.С. Административное право Украины (общая часть): Учебное пособие. – Х.: «Одиссей», 2002. – 288с.
118. Васильев Р. Ф. Правовые акты органов управ¬ления: Учеб. пособие. - М.: Юрид. лит., 1970. – 146 с.
119. Введение в философию. В 2-х частях. Ч.2 / Фролов И. Т., Араб-Оглы Э. А., Арефьева Г. С. и др. - М.:Праксис, 1990. – 356с.
120. Вебер Макс Политика как признание и профессия. // Хрестоматия по теории государства и права, политологии, истории политических и правовых учений. – М.: Юрид. лит., 2000. – С.150-152.
121. Ведель Ж. Административное право Франции. – М.: Юрид. лит., 1973. – 286с.
122. Ви теж можете стати учасником регуляторної реформи. //100 тисяч. Інформаційна підтримка малого і середнього бізнесу. – 2000. - №14. – С.1.
123. Витушко В. А. Государственно-правовое регулирование рынка. - Минск: БГЭУ, 1996. - 176 с.
124. Виханский О.С. Проблемы развития управления общественным производством. - М.: МГУ, 1991. - 139с.
125. Вінник О. Приватні та публічні інтереси, їх роль і відображення в господарському праві. //Підприємництво, господарство і право. – 2001. - №4. – С.6-9.
126. Вітвіцький С.С. Форми та методи державного контролю у сфері підприємницької діяльності. //Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2002. - №20. – С. 188-192.
127. Гаджиев К.С. Введение в политическую науку / Институт "Открытое общество". — М. : Издательская корпорация "Логос", 1997. — 544с.
128. Гега П.Т., Доля Л.М. Основи податкового права: Навчальний посібник. – К.: “Знання”, КОО, 1998. – 273 с.
129. Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України та Конфедерацією роботодавців України та профспілковими об’єднаннями України на 1999-2000 роки: Угода від 6 вересня 1999 р. // Урядовий кур’єр. – 1999. - №171. – 14 вересня. – С.9.
130. Георгієвський М. Усі проблемні питання розвитку бізнесу найбільш гостро проявляються саме в Києві. // Підприємництво в Україні. – 2000. - №5-6. – С. 11-13.
131. Глібіщук Я. Нова регуляторна політика має подолати корупцію. // 100 тисяч. – 2000. - №19-20. – С.2-3.
132. Гольбах Поль Анри. Естественная политика, или беседы об истинных принципах управления. // Хрестоматия по теории государства и права, политологии, истории политических и правовых учений. – М.: Юрид. лит., 2000. – С.138-146.
133. Государственное регулирование экономики. /Под ред. проф. А.Н.Петрова. Ч.1: Учебное пособие. – СПб.: Знание, 1999. – 464с.
134. Горшнев В.М., Шахов И.Б. Контроль как правовая форма деятельности. – М.: Юрид.лит., 1987. – 176с.
135. Гофман А. Факти про Німеччину. – Франкфурт-на-Майні, 1993. – 242с.
136. Гумплович Людвиг. Социология и политика. // Хрестоматия по теории государства и права, политологии, истории политических и правовых учений. – М.: Юрид. лит., 2000. – С.161-167.
137. Даль В. Толковый словарь русского языка. Т.3. – М.: Русский язык, 1968. – 896с.
138. Даль В. Толковый словарь. – М.: Русский язык, 1955. – Т. ІІ. – 605с.
139. Демин А.В