ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СЛУЖБОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ КУРСАНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ МВС УКРАЇНИ

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………............2–8
РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні засади управління процесом забезпе-чення службової дисципліни курсантів вищих навчальних закладів МВС України
1.1. Розвиток наукових поглядів на правові засади управління процесом забезпечення службової дисципліни .........................................................................9–48
1.2. Методологічні підходи до управління процесом забезпечення службової дисципліни курсантів..........................................................................................49–71
1.3. Адаптація курсантів вищих навчальних закладів МВС України до умов навчального закладу закритого типу....................................................................72–97
РОЗДІЛ 2. Організаційно-правові підходи до забезпечення службової
дисципліни курсантами вищих навчальних закладів МВС України
2.1. Організаційно-правовий аналіз функціонування системи забезпечення службової дисципліни курсантами у вищих навчальних закладах...................98–107
2.2. Класифікація організаційно-правових підходів саморегуляції дисциплінованої поведінки курсантів..............................................................................108–141
РОЗДІЛ 3. Шляхи вирішення організаційно-правових проблем управління процесами забезпечення службової дисципліни курсантів
3.1. Функції керівників курсантських підрозділів по управлінню процесом забезпечення службової дисципліни курсантів...............................................142–158
3.1. Удосконалювання виховної роботи серед курсантів............................159–170
ВИСНОВКИ…………………………………………………………….......171–181
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………..182–209
ДОДАТКИ……………………………………………………………….......210–243

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Реформування системи органів внутрішніх справ України, комплектування їх висококваліфікованими кадрами, створення належних умов для виконання ними службових обов'язків є неможливими без забезпечення відповідного наукового управління процесами, пов'язаними зі службовою дисципліною як у практичних органах внутрішніх справ, так і на першочерговому етапі підготовки фахівців у вищих навчальних закладах МВС України. Успішне виконання складних і відповідальних завдань, поставлених перед вищими навчальними закладами з підготовки фахівців, прямо залежить від рівня дотримання особовим складом службових повноважень, вимог законності та службової дисципліни, що забезпечують належну організованість і готовність курсантів до процесу навчання та виконання обов'язків з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю, громадської безпеки, і є запорукою підвищення авторитету і престижу органів МВС України.
За нинішніх умов ці питання набувають особливої актуальності, викликають велику стурбованість держави і суспільства, а зволікання з їх вирішенням сприяє зниженню якості підготовки фахівців, призводить до безповоротних матеріальних витрат і, в остаточному підсумку, знижує ефективність заходів, спрямованих на зміцнення правопорядку. Протягом останніх п'яти років спостерігається тенденція до збільшення кількості порушень службової дисципліни, допущених курсантами. Серед перемінного складу спостерігаються факти вживання спиртними напоями, втрати службових документів, дорожньо-транспортних пригод, брутальності в поводженні з громадянами тощо. Розв'язувані керівництвом вищих навчальних закладів на різних рівнях та етапах навчання курсантів задачі щодо недопущення останніми порушень службової дисципліни насичені як правовими, так і організаційними елементами. Багато з них пов'язані з організаційними процесами адаптації курсантів до умов навчального закладу закритого типу. З іншого боку, чинне нормативно-правове за-безпечення функціонування управління дисциплінарної системи не в повній мірі виконує своє призначення, яке полягає в регулюванні найбільш важливих суспільних відносин, що стосуються основних прав, свобод та інтересів людини. Нормативно-правові акти спеціального характеру, спрямовані на вирішення дисциплінарних проблем, не повною мірою враховують організаційну та психологічну складову управління процесом забезпечення службової дисципліни, не містять наукових понять адаптації курсантів вищих навчальних закладів МВС України.
Цим проблемам були присвячені рішення колегії МВС України від 22.09.1995 р. №11 КМ/2 і від 29.09.1996 р. №2 КМ/1, наказ МВС України №61 від 29.01.1999 р. („Комплексна програма роботи з кадрами і підвищення авторитету міліції на 1999–2005 рр.”), наказ МВС України від 20.10.2003 р. №1213 („Програма реформування освітянської діяльності МВС України”), реалізація яких дозволить усунути наявні недоліки і недогляди в питаннях управління дисциплінарними процесами на новій науковій базі.
Актуальність досліджуваної проблеми обумовлена низкою обставин. По-перше, це перманентна необхідність у науковому забезпеченні подальшого удосконалювання спеціального законодавства у сфері розвитку дисциплінарних процесів. По-друге, необхідність забезпечення керівництва вищих навчальних закладів, курсантських підрозділів обґрунтованими пропозиціями щодо застосування засобів і методів зміцнення службової дисципліни з урахуванням сучасного стану суспільних відносин. По-третє, виявлення об'єктивної картини адаптації, девіантної поведінки і службової дисципліни серед курсантів у навчальному закладі на основі незалежних досліджень з метою прийняття ефективних управлінських рішень з дисциплінарних питань керівництвом навчального закладу, курсантських підрозділів та МВС України. По-четверте, відсутність монографічних і дисертаційних досліджень, що стосувалися б розробки питань управління процесом зміцнення службової дисципліни, виключення девіантної поведінки курсантів у навчальному закладі на базі організаційно-правового аналізу отриманих у процесі досліджень з точки зору часової динаміки статистичних даних щодо навчання та кількісних, якісних оцінок стягнень та заохочень.
Необхідно відзначити, що питанням управління дисциплінарними процесами в органах внутрішніх справ завжди приділялася достатня увага. Зокрема, даною проблематикою займалися М.І. Ануфрієв, О.М. Бандурка, Ю.П. Бітяк, В.С. Венедиктов, Д.О. Гавриленко, А.Т. Комзюк, В.П. Пєтков, О.П. Рябченко, В.Г. Лихолоб, Н.П. Матюхіна, С.С. Сливка, О.В. Соболєв, В.І. Щербина та інші вчені. Роботи цих авторів можуть служити добротним науковим підґрунтям для подальших досліджень організаційно-правових засад дисциплінарних процесів. Разом з тим, до нашого часу жодна робота не була присвячена комплексному дослідженню та аналізу процесів адаптації та управління дисциплінарними процесами у застосуванні до курсантів вищих навчальних закладів МВС України.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в рамках досліджень, передбачених Концепцією розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001–2005 рр., планами наукових досліджень МВС України (План пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995–2000 рр.), планами науково-дослідних робіт науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення ОВС України Національного університету внутрішніх справ і в рамках реалізації положень Комплексної програми роботи з кадрами і підвищення авторитету міліції на 1999–2005 рр.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є аналіз організаційно-правових засад забезпечення службової дисципліни та розробка на цій основі організаційно-правових заходів щодо підвищення якості й ефективності підготовки фахівців у вищих навчальних закладах системи МВС України.
Відповідно до поставленої мети, у дисертаційному дослідженні вирішуються наступні завдання:
– визначення основних напрямків оптимізації організаційно-управлінських заходів системи забезпечення службової дисципліни;
– здійснення аналізу засобів і методів забезпечення службової дис-ципліни у навчальних закладах закритого типу, визначення місця керівництва вищого навчального закладу, курсантських колективів та їхньої ролі в системі цих заходів;
– визначення сутності та сучасного стану службової дисципліни курсантів вищих навчальних закладів шляхом вивчення процесу навчання курсантів, його якісних і кількісних показників у часовій динаміці;
– визначення сутності, значення і змісту процесів адаптації та форму-вання девіантної поведінки курсантів у системі забезпечення службової дисципліни, а також факторів, які впливають на їх стан;
– розкриття сутності, особливостей структури та змісту індивідуаль-ної та колективної саморегуляції дисциплінованої поведінки курсантів;
– розробка та впровадження профілактичних і корекційних заходів з метою недопущення порушень службової дисципліни та девіантної поведінки в педагогічний процес виховання курсантів.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини у сфері службової дисципліни курсантів вищих навчальних закладів МВС України.
Предметом дослідження є процес забезпечення службової дисципліни курсантів вищих навчальних закладів МВС України, його організаційно-правові засади.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Як загальнонауковий метод використовується системний підхід, який дозволив окреслити проблемні питання забезпечення службової дисципліни курсантів вищих навчальних закладів МВС України. Застосування соціологічного методу дозволило виділити найважливіші риси та параметри як позитивної, так і негативної дисциплінарної відповідальності курсантів, факторів, що негативно впливають на процес їх адаптації до умов навчального закладу закритого типу та стан службової дисципліни. За допомогою юридико-технічного методу досліджено нормативно-правову базу, яка регламентує службову дисципліну курсантів. Методи моделювання та екстраполяції застосовано при виявленні латентної складової дисциплінарних порушень. Також за допомогою цих методів сформульовано конкретні пропозиції щодо удосконалення організаційно-правового забезпечення службової дисципліни курсантів вищих навчальних закладів МВС України.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що пи-тання організаційно-правового підходу щодо комплексного вивчення управління процесом забезпечення службової дисципліни курсантів у вітчизняній науці не розроблялися. На захист виносяться такі основні наукові положення, запропоновані дисертантом:
– обґрунтовано зміст, структуру і сутність організаційно-правових підходів щодо вивчення управління процесом забезпечення службової дисципліни і недопущення девіантної поведінки курсантів вищих навчальних закладів закритого типу;
– аргументовано необхідність подальшого розвитку основних напрямків організаційно-правової реформи системи забезпечення службової дисципліни серед курсантів у вищих навчальних закладах МВС України;
– вперше здійснено аналіз дисциплінарних функцій керівництва ви-щого навчального закладу, курсантських підрозділів за їх кількісними та які-сними показниками, їх місце в системі управління;
– подано низку пропозицій щодо оптимізації структури, кількісного, якісного складу системи управління процесом забезпечення службової дисципліни у вищому навчальному закладі на основі організаційно-правового аналізу, введення нових структурних елементів до системи забезпечення службової дисципліни серед курсантів;
– визначено основні шляхи удосконалення індивідуально-виховної роботи на основі ретельного вивчення особистості підлеглих та психолого-педагогічних методів впливу;
– розкрито зміст і структуру класифікації організаційно-правових підходів індивідуальної та колективної саморегуляції дисциплінованої поведінки курсантів;
– удосконалено поняття закономірностей динаміки когнітивних і мотиваційних компонентів адаптації, розкрито питання впливу факторів ризику на стан дезадаптації курсантів до майбутньої професійної діяльності;
– подальший розвиток одержало визначення поняття адаптації кур-сантів вищих навчальних закладів як системи цілеспрямованих організа-ційно-управлінських та соціально-виховних заходів, спрямованих на швидке пристосування курсантів до умов навчального закладу закритого типу та подальшої служби в органах внутрішніх справ;
– обґрунтовано, що існуючий інститут дисциплінарної відповідаль-ності працівників органів внутрішніх справ України, як позитивної, так і негативної, має потребу у виділенні особливого розділу, який призначено для забезпечення службової дисципліни курсантів вищих навчальних закладів МВС України;
– подано науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення чин-ного законодавства та правозастосовчої практики.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що сформульовані та обґрунтовані в дисертації висновки, пропозиції та рекомендації можуть бути використані для удосконалення організаційно-правової бази забезпечення службової дисципліни у вищих навчальних закладах, проведення роботи з оптимізації структури системи управління як у вертикальній, так і в горизонтальній площині, введення нових елементів управління. Матеріали дослідження можуть бути використані керівництвом вищих навчальних закладів, курсантських колективів у роботі з вивчення особового складу, його виховання з метою недопущення курсантами порушень службової дисципліни і виключення девіантної поведінки. Виявлені особливості адаптації курсантів у період навчання дозволяють оптимізувати систему відбору на навчання у вищі навчальні заклади і значно обмежити вплив негативних факторів на процес адаптації.
Особистий внесок автора. Автором здійснено широке коло дослі-джень, що стосуються організаційно-правових підходів вивчення процесів управління процесом забезпечення службової дисципліни курсантів вищих навчальних закладів. Виділено основні організаційно-правові закономірності цих процесів, фактори, що впливають на процес адаптації, особливості її динаміки. Проведення досліджень, а також статистична обробка отриманих даних, теоретичне узагальнення і інтерпретація отриманих результатів, впровадження в практику окремих положень здійснено самостійно.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, отримані узагальнення і висновки оприлюднені дисертантом на науково-практичних конференціях: в Університеті внутрішніх справ 14 квітня 2000 р.; у Національному університеті внут-рішніх справ до Дня науки України 17 травня 2002 р.; “Організація виховної роботи у вищих навчальних закладах МВС України” (Харків, 26–27 квітня 2002 р.); “Виховна, соціальна та психологічна робота в Національному університеті внутрішніх справ: стан та перспективи” (Харків, 31 травня 2003 р.); “Організаційно-правове забезпечення проходження служби в органах внутрішніх справ України” (Харків, 5 березня 2004 р.). Основні теоретичні положення й результати досліджень стали предметом доповідей на засіданнях кафедри управління в ОВС, лабораторії кадрового забезпечення в органах внутрішніх справ та Навчально-методичного центру Національного університету внутрішніх справ. Результати досліджень використовуються у навчальному та виховному процесі курсантів.
Публікації. Зміст та основні результати проведених досліджень відображені в 10 публікаціях, з них 6 статей у фахових юридичних виданнях, 4 статті у наукових журналах та збірниках і тезах науково-практичних конференцій.
Структура дисертації. Відповідно до мети, предмета та завдань дослідження дисертація складається із вступу, трьох розділів, які охоплюють сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (315 найменувань), а також додатків. Повний обсяг дисертації – 242 сторінки, у тому числі список використаних джерел – 27 сторінок, додатки подано на 39 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Нормативно-правова поведінка курсантів у вищих навчальних закладах забезпечується складною, розгалуженою системою дисциплінування. Функціонування цієї складної системи, на думку дисертанта, укладається у вирішенні комплексу взаємозалежних задач, до числа яких відносяться:
а) розробка, обґрунтування, розвиток, удосконалювання та упорядку-вання правових нормативних систем, спрямованих на регулювання поведінки курсантів на основі поглибленого організаційно-правового аналізу;
б) підготовка кадрів (професорсько-викладацького, керівного і командного складу), які були б спроможні професійно володіти мистецтвом організації, управління і реалізації вимог щодо застосування правових нормативних систем в умовах навчального закладу закритого типу;
в) навчання і виховання особового складу відповідно до вимог цих систем, прищеплювання всім курсантам бажання й уміння керуватися ними;
г) практична організація умов процесу навчання, побуту, участі в заходах по охороні громадського порядку, боротьбі зі злочинністю відповідно до законів і нормативно-правової бази (накази, розпорядження, статути та ін.);
д) забезпечення таких умов життя і діяльності, які б сприяли дисциплі-нованій поведінці курсантів.
Названі задачі мають як практичні, так і науково-теоретичні аспекти, їхнє успішне вирішення, безсумнівно, припускає опору на глибоку наукову розробку таких дисциплін, як юридичні (адміністративне, трудове право), управління, психологія, юридична психологія, конфліктологія, службова етика й естетика та ін.
Аналіз завдань, які вирішуються у процесі підтримки і зміцнення службової дисципліни на різних рівнях управління вищого навчального закладу закритого типу, показує, що вони насичені, як було сказано раніше, правовими і організаційними складовими, багато з яких не можна розглядати у відриві одна від іншої.
У ряді наукових праць [59, 94] відзначається, що існуючі проблеми, пов'язані з дисципліною особового складу в період навчання у вищому навчальному закладі, не можуть бути вирішені тільки поліпшенням усього комплексу виховної роботи та шляхом підвищення вимогливості до поведінки курсантів.
Аналіз стану службової дисципліни протягом останнїх років показує, що ігнорування процесами політичних, соціально-економічних перетворень в державі прирікає дисциплінарні процеси на дезорганізацію, „брутальність” як зверху, так і знизу, сприяє наявності елементів сваволі в сфері організації управління. Існуючі нормативно-правові рамки, що регулюють дисциплінарні процеси [71, 196], залишаючись практично незмінними протягом тривалого часу, призведуть до того, що дисциплінарні проблеми будуть накопичуватись, збільшуватися та ускладнюватися, а обсяг роботи керівництва, командного і професорсько-викладацького складу будуть зростати без відчутного ефекту. На думку дисертанта, у теперішній час назріла гостра необхідність усебічної реформи управління системою дисциплінування особового складу, що включає її теоретичні, правові, соціальні, організаційні, управлінські, педагогічні, виховні і матеріально забезпечуючи ланки.
Результатом проведення даної реформи повинна бути дисципліна, яка відповідає сучасному суспільству [58]. Необхідна система, яка була б побудована на самостійності курсанта, що заохочує уміння цінувати волю і користатися її благами, що спирається на відповідальність за прийняті моральні рішення. Справжнє поліпшення дисципліни в даний час неможливе без зміни її моральних засад. Основним напрямком удосконалювання дисциплінарної системи, звільнення її від „брутальності”, нервової напруги та інших шкідливих для нормального соціального розвитку особистості факторів [25] є удосконалювання управління системою дисциплінування, створення практично нової нормативно-правової бази і приведення їх у відповідність до сучасного стану суспільних відносин. Мається на увазі створення такої нормативно-правової бази, структур і взаємин як по вертикалі, так і по горизонталі, що виключали б появи найгостріших проблем у повсякденному навчальному процесі, несенні служби та орга-нізації побуту, виявляли б їх на ранній стадії і забезпечували їхнє кваліфіковане вирішення.
Основним напрямком у вирішенні вищесказаного є програма проведення безупинно відтвореної шляхом навчання, участі у різного роду нарадах, спілкування офіцерів різних посадових і вікових категорій, які визначають свідомо і підсвідомо стратегію перспективних і повсякденних дисциплінарних дій, рішень в галузі дисципліни. Удосконалення вирішення проблем і задач на першому етапі навчання повинне полягати у подоланні застарілих стереотипів, догм, помилкових навичок та звичок, що перейшли з минулого, які знижують процес дисциплінування в реальності.
По-перше, як було сказано вище, все частіше визнається, що практика дисциплінування значно розходиться з існуючою нормативно-правовою базою, а сама дисципліна – з тим набором характеристик і якостей, якими оперують, коли мова заходить про її відмінні риси. Як показують проведені дослідження, серед певної категорії посадових осіб, які несуть безпосередню відповідальність за стан дисципліни, поширена думка, що суворо статутними заходами підтримати нормативно-правову поведінку курсантів неможливо, у даної категорії керівників курсантських колективів склалася думка про те, що статути, накази і розпорядження керівництва МВС України, вищого навчального закладу є „ширмою” та служать зовнішньою стороною їхньої діяльності. Відбулося, власне кажучи, свого роду роздвоєння дисципліни та її основ: одна – формально статутна (звітна, офіційна), інша – реальна, що дуже значно відрізняється як по якості, кількості, так і по засобам досягнення статутної дисципліни. Реально статутна дисципліна, у більшому ступені, виходить за рамки нормативно–правових меж і позбавлена свідомого характеру, мотивація дисциплінарної поведінки істотно зменшується. З цієї причини вона підтримується на „мінімальному рівні” та, як правило, надзвичайними заходами, які вимагають значних витрат часу, нервової та емоційної напруги, насамперед, курсової ланки.
Як підкреслюється в ряді робіт вчених О.М. Бандурки, М.І. Ануфрієва, В.С. Венедиктова, В.А. Друзя, А.Ф. Зелінського та ін. [16, 17, 83, 55], істотним є те, що значна частина порушень дисципліни є латентною. Як показують проведені дослідження, це відноситься до незначних порушень дисципліни, що знаходяться під площиною уваги керівництва і командного складу навчального закладу з усіма наслідками, що звідси випливають (див. табл. А. 13, 14., рис. Б. 1–10).
По-друге, система дисциплінування характеризується в теперішній час надмірною централізацією і регламентацією – численними правилами, заборонами, інструкціями, вказівками, які сформульовані іноді недостатньо виразно і які часто суперечать один одному. Запропоновані вимоги нерідко багатослівні і розраховані на механічне виконання та необдуману слухняність. Зайва регламентація обмежує поведінку командно-викладацького складу та курсантів, породжує хронічний організаційний стрес, моральну і службову апатію, внутрішньоколективну напругу. Наслідком непомірної регламентації є різке падіння організованості кожного разу, як тільки курсанти виявляються наданими самі собі, тобто все те, що ми називаємо індивідуальною і груповою самодисципліною.
По-третє, спрямована відповідними стереотипами організація управління повсякденного процесу навчання і служби така, що розпорядження, накази, команди, безпосередня вимога керівника курсантського колективу мають тенденцію підніматися над статутами, нормативами, традиціями. На стані дисципліни негативно позначається положення Дисциплінарного статуту про те, що наказ начальника повинен бути законним, чітким, зрозумілим та виконуватися беззаперечно, точно та у вказаний термін. У випадку отримання неправомірного наказу підлеглий зобов'язаний у той же час доповісти про це особі, яка віддала цей наказ. У випадку підтвердження наказу – не виконувати його, а доповідати старшому прямому начальнику (п. 10 Дисциплінарного статуту). Безсумнівно, що дана норма деякою мірою є декларативною та носить скоріше абстрактно-інформаційний характер. Вона не вирішує головного питання, пов'язаного з механізмом її реалізації за часом, місцем, наслідками для підлеглого. Аналіз дисциплінарної практики показує, що протягом 1996–2001 рр. керівництво навчальних підрозділів (факультетів) Університету не розглядало скарг та пропозицій курсантів на неправомірні накази і розпорядження безпосередніх начальників і командирів.
Існує відповідна категорія командирів та начальників, які проявляють „начальницький інфантилізм” – надію на те, що поставивши себе вище статуту, можна зміцнити свій вплив на підлеглих, підняти свій авторитет. Це – ніщо інше як порушення дисципліни влади. Аналіз дисциплінарної практики показує, що у окремих командирів, начальників зростає зневажливе ставлення до існуючих нормативно-правових вимог, спостерігається суб'єктивізм в оцінці поведінки та особистості підлеглих і у вирішенні дисциплінарних проблем в цілому. Як наслідок, із системи дисциплінування виключається такий могутній механізм, як самодисципліна, тоді як слухняність не компенсує недоліку самостійності та вміння самостійно приймати дисциплінарні рішення під особисту відповідальність.
Акцент на „авторитарність” призводить до того, що копітка повсякденна діяльність по зміцненню дисципліни, тобто створення соціальних механізмів і матеріальних умов, відступає на другий план. Замість організаторської діяльності, розрахованої, перш за все на перспективу, та упорядкованої у копіткому регулюванні соціальних механізмів, функціонує безпосереднє регулювання поведінкою підлеглих, особистого і безпосереднього втручань у практично всі процеси, події, що відбуваються. Все це ставить курсантів у положення, у якому вони дисциплінарно і морально пасивні, не можуть і не бажають здійснювати усвідомлений вибір, виявляти відповідальність.
По-четверте, командир, начальник, що насаджує порядок у навчальному підрозділі, нерідко протиставляє себе підлеглим, з самого початку приймаючи їх за людей, протидіючих їхнім планам і зусиллям, здатні пригнічувати недисциплінованість (фактично кожного) підлеглого, змушувати його виконувати вимоги. Вчені – правознавці і психологи [53, 65], які розглядали питання про дисциплінарну відповідальність, підкреслювали два аспекти, як позитивний, так і негативний. І.П. Козінцев, Л.А. Савенко, А.В. П'ятаков, які розглядали питання про значення заохочень, підкреслювали, що “важливим заходом підвищення продуктивності праці, зміцнення трудової дисципліни, стимулом творчості в роботі є заохочення працівників за їх виробничі досягнення” [141, с.10–18]. Однак, вищевказана категорія командирів і начальників бачить тільки нега-тивну сторону відповідальності.
По-п'яте, практика управління процесами дисциплінування базується на принципі попередження провин, вимогах випереджати негативні явища. Однак, даний принцип часто трактується та сприймається спрощено. Перенесені з юридичної практики питання прогнозування і профілактики дисциплінарних провин [47, 82], бажання завчасно прогнозувати порушення дисципліни абсолютизувалось та стало відігравати негативну роль. Замість того, щоб розглядати попередження як комплексну програму дисциплінування, важливою ланкою якої є своєчасне і правильне реагування на дисциплінарні провини, як це передбачено Дисциплінарним статутом [72], кожну окрему провину стали ставити за провину командиру, начальнику. Попередження провин, їхня профілактика перетворюється у фактор дезінформації, приховання реального положення справ. Крім того, даний фактор роззброює керівний склад щодо порушення дисципліни, яке вже трапилось, а це в остаточному підсумку призводить їх до стресу, емоційної неврівноваженості і зниженої працездатності.
Необхідно зробити висновок про те, що чим хворобливіше реагує вища інстанція на кожну провину, чим більше приймається при цьому екстраординарних заходів, тим сильніше деформується загальна система підтримки і зміцнення службової дисципліни.
Теоретичний і практичний аналіз комплексної структури управління процесами дисциплінування і його організаційних основ та проблем, пов'язаних з функціонуванням даної системи, підводить до питання про основні напрямки реформи даної системи. Основні зусилля доцільно зосередити на вирішенні трьох центральних задач:
по-перше, на впровадженні нової нормативно-правової бази;
по-друге, на реформуванні організаційно-управлінських структур;
по-третє, на удосконаленні форм і методів дисциплінування, які повинні в собі містити нові підходи організації навчально-виховного процесу і звертати основне зусилля на індивідуально-виховні важелі.
Необхідно підкреслити, що основний принцип реформування вбачається в забезпеченні правової та організаційної адекватності всіх ланок управління дисциплінарної системи. З усього вищезазначеного можна зробити висновок, що необхідне термінове реформування існуючих нормативно-правових вимог в напрямку коректного використання основних параметрів кількісної та якісної оцінок дисциплінарних порушень, організаційних механізмів, які впливають на їх розвиток. Звертає на себе увагу те, що „Комплексна програма вдосконалення роботи з кадрами та підвищення авторитету міліції на 1999–2005 рр.” та „Програма реформування освітянської діяльності МВС України” та інші документи розроблені і фактично базуються на положеннях Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, у якому закладені норми регулювання дисциплінарними процесами, застосування заохочень та накладання стягнень фактично за нормами Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ СРСР 1984 р. (за винятком арешту з утримуванням на гауптвахті до 10 діб).
Таким чином, динаміка дисциплінованості внутрішньо суперечлива і характеризується полярністю. Позитивна спрямованість цієї динаміки складається в реформуванні системи управління дисциплінарними процесами та запровадження нормативно-правових чинників у системі дисциплінування, підвищенні соціальної зрілості дисциплінарної мотивації курсантів, індивідуалізації нормативно-правової відповідальності, розширенні ідей нормативної структури особисті.
Удосконалення системи дисциплінування у вищих навчальних закладах МВС України, на думку дисертанта, повинне полягати, насамперед:
1) на базі поглибленого організаційно-правового аналізу всіх існуючих елементів і рівнів системи дисциплінування провести реформування структури її елементів на основі науково-обґрунтованих нормативів кількісного навантаження на керівників курсантських колективів (керівництва факультетів, курсів, командирів взводів);
2) введення до системи дисциплінування нових структурних елементів – дисциплінарних комісій (судів), які б мали можливість незалежно від керівництва факультетів, курсів розглядати грубі порушення дисципліни, знаходились виключено під керівництвом ректорату та мали юридичне право остаточно вирішувати ступені дисциплінарних провин, подавати матеріали на затвердження керівництву вищого навчального закладу з обов'язковим викриттям причин, що призвели до скоєння порушень та заходів їх усунення;
3) розробка нової нормативно-правової бази, перш за все, нового Дисциплінарного статуту в напрямках:
– кодифікації дисциплінарних провин за видами, рівнем та ступенем дисциплінарної провини курсанта. Існуюча нормативно-правова, дисциплінарна відповідальність, як позитивна, так і негативна, для всіх існуючих структурних підрозділів органів внутрішніх справ має потребу у виділенні особливого розділу, призначеного для функціонування системи дисциплінування вищих навчальних закладів МВС України;
– перегляду дисциплінарних функцій керівництва навчального закладу щодо застосування стягнень та заохочень, виходячи з вимог розглядання матеріалів за видами, ступенем та категорією порушень дисципліни курсантами (згідно з додатком до Дисциплінарного статуту повноваження визначаються за ступенем накладення стягнення та заохочення);
– введення дисциплінарної відповідальності керівників навчальних підрозділів, молодших командирів за несвоєчасне та необ'єктивне інформування керівництва навчального закладу про скоєння курсантами порушень дисципліни, несвоєчасне проведення службових розслідувань, накладення дисциплінарних стягнень та заохочень;
– введення нормативно-правових норм функціонування дисциплінарних комісій (судів), виходячи з чіткого розподілу кола їх обов'язків щодо порушень службової дисципліни курсантами в залежності від виду, категорії та ступеню провини;
– розширення дисциплінарних функцій керівництва курсантських під-розділів (начальників факультетів, курсів, молодших командирів) щодо застосування стягнень та заохочень;
– перегляду юридичних повноважень працівників по роботі з персоналом, психологів, які супроводжують курсантів у напрямку впливу на прийняття рішень щодо застосування засобів дисциплінарного індивідуального та групового впливу, виховний процес;
4) в обов'язковому порядку до призначення керівників навчальних підрозділів на посаду вони повинні пройти курси початкової підготовки з питань управління та правового застосування дисциплінарних функцій, психології виховання та індивідуального, групового впливу на курсантів, педагогіки, теорії входження в контакт та ін. Аналогічні курси повинні функціонувати у кожному навчальному закладі для категорії молодших командирів (взводів, відділень);
5) на основі ґрунтовних наукових психологічних розробок здійснювати постійне психологічне супроводження курсантів на протязі всього періоду навчання, не зважаючи на стан індивідуальної та групової дисципліни в навчальному підрозділі (групи особливої психологічної уваги, ризику) у напрямку встановлення латентної складової дисциплінарних порушень;
6) введення до структури вищих навчальних закладів МВС України комплексної, безперервно діючої аналітико-інформаційної системи, яка б що-денно отримувала, обробляла інформацію про стан успішності, відвідування занять, стан дисципліни та тенденції їх зміни серед курсантських груп, курсів, факультетів. Створення банку даних за вищевказаними показниками. Щоденно зведення повинні отримувати ректорат Університету та зацікавлені служби;
7) переглянути програму професійної підготовки керівного складу на-вчальних підрозділів у напрямку включення до програми розділів різних галузей права, психології, педагогіки, застосування дисциплінарних засобів та ін.
Висвітлені в дисертаційному дослідженні погляди на розвиток організаційно-правової концепції управління службовою дисципліною на сучасному етапі розвитку, формування вищої школи в сукупності потребують реалізації в повсякденній діяльності системи дисциплінування від курсантських підрозділів до ректорату вищих навчальних закладів. Дисциплінарна система повинна мати добрі налагоджені зворотні зв'язки, бути сприятливою до інформації про свій власний стан та навколишні обставини, про хід реалізації прийнятих рішень, а також своєчасно вносити необхідні корективи і на цій підставі розвиватися та удосконалюватися. Безумовно, що вищевказані пропозиції потребують подальшого наукового та практичного опрацювання, деталізації, інтегрування знань фахівців правознавців, управлінців, психологів, педагогів, спеціалістів інформаційних систем.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Авдеев В. В. Психологические основы повышения эффективности деятельности работни¬ков органов внутренних дел в экстремальных ситуациях: Учебное пособие. – М.: ВЮЗШ МВД СССР, 1988. – 47 с.
2. Авдеев В.В. Социально-психологические исследования согласованности функционально-ролевых ожиданий в группах. Автор. дисс. на соиск. уч. степени канд. психолог. наук, М., 1979. – С. I9–20.
3. Адаптація випусників вищих навчальних закладів МВС України до службової діяльності: Психолого-педагогчні рекомендації / В.Г. Андросюк, Л.І. Казміренко, І.Г. Кириченко та ін. – К.: Національна академія внутішніх справ України, 2001. – 48 с. С. 5.
4. Академия МВД СССР. Психолого-педагогические основы индивидуально-воспитательной работы с личным составом в органах внутренних дел / Под ред. проф. А.М. Столяренко. – М.: 1988. – 99 с.
5. Акимов Г.А., Лобастов О.С., Спивак Л.И. Некоторые вопросы организации психонев¬рологической помощи во время Великой Отечественной войны // Военно-медицинский журнал. – 1985. – № 11. – С.18 – 20.
6. Алекандров А. А. Типология делинквентного поведения при психопатиях и акцентуациях характера // Нарушения поведения у детей и подростков. М., 1981. – С. 83–114.
7. Александров А.А. Диагностика делинквенткого поведения в подростковом возрасте // Вопросы ранней диагностики психических заболеваний. – М., 1982. – С. 5–9.
8. Алинкина Н.В. Возрастные психологические особенности,, агрессивного поведения несовершеннолетних: Автореф. дисс.... канд. психол. наук. – Киев, 1989. – 17 с.
9. Александровский А. Состояния психической дезадаптации и их компенсация. – М.: Наука, 1976. – 272 с.
10. Александровский Ю. А. Психоневрологические расстройства при аварии на Чернобыльской АЭС // Медицинские аспекты аварии на Чернобыльской АЭС. – К.: Здоровье, 1988. – С. 171–177.
11. Александровский Ю.А. Состояния психической дезадаптации и их компенсация.-М.: Медицина, 1976. – 272 с.
12. Амбрумова А.Г., Жезлова Л.Я. О некоторых формах девиантного поведения у подростков // Труды Моск. НИИ Психиатрии. – 1983. – Т.66. – С. 211–215.
13. Анализ процесса взаимодействия // Психологическая диагностика: проблемы и исследования. М.: Педагогика, 1981. – С. 176–180.
14. Ананьев Б.Г. О методах современной психологии // Психологические методы. Л., 1976. – С. 23–35.
15. Ануфрієв M.I. Управлінські шляхи зміцнення дисципліни в органах внутрішніх справ (соціолого-правові аспекти): Дис. канд. юрид. наук. – Харків, 1998. – 178 с.
16. Ануфрієв М.І. Дотримання дисципліни та законності серед особового кладу органів внутрішніх справ України // Вісник Університету внутрішніх справ. – Харків. – 1998. – № 3. – С. 12–17.
17. Ануфрієв М.І., Венедиктов В.С. та ін. Соціологічно-правові аспекти зміцнення службової дисципліни в органах внутрішніх справ України: Навчально-методичний посібник. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. – 164 с.
18. Арбузова В.Н., Проскурина Т.Ю. Состояние психического здоровья детей и подростков Северо-Вссточного региона Украины / Мат. Междун. конгр. // Социальные аспекты психического здоровья детей и подростков. – Одесса, 1994. – С. 9.
19. Арбузова З.Н., Михановская Н.Г., Жданова И.Б. О роли социально-психологических факторов в формировании девиаций поведения у подростков с пограничными нервно-психическими нарушениями / Мат. междун. конгр.
// Социальные аспекты психического здоровья детей и подростков. – Одесса, 1994. – С. 72.
20. Асеев В.Г. Мотивационная регуляция нравственного поведения личности // Социально-психологические и нравственные системы изучения личности: Сб. научн. трудов ИП АН СССР, М.: 1988. – С. 42.
21. Афанасьев В.Г. Человек в управлении обществом. – М.: Политиздат, 1977. – С. 320–32I.
22. Баевский Р.М., Никулина Г.А., Семёнова Т.Д. Исследование суточ-ной переодики физиологических функций для оценки состояния регуляторных систем организма при экстремальных воздействиях. – Физиология человека, 1977, Т.3, № 3. – С. 387–393.
23. Бандурка А. М., Друзь В.А. Психология власти. – Харьков: РИП Оригинал, Фортуна Пресс, Ун-т внутр. дел, 1998. – 325 с.
24. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Юридическая психология: Учебник. – Харьков: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2001. – 640 с.
25. Бандурка А.М., Друзь В.А. Конфликтология. Харьков, РИП „Оригинал”: Фортуна – пресс, 1997. – 356 с.
26. Бандурка А.М., Друзь В.А. Психология власти: учеб. Пособие для вузов. – Харьков: Ун-т внутр. дел, 1998. – С. 230–249.
27. Бандурка О. М. Основи управління в органах внутрішніх справ: теорія, досвід, шляхи удосконалення. – Харків: Основа, 1996. – 398 с.
28. Бандурка О.М., Соболєв В.О. Теорія та методи роботи з персоналом в органах внутрішніх справ: Підручник. – Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. – 480 с.
29. Бандурка О.М. Професійна етика працівників органів внутрішніх справ: Навч. Посібник. – Харків: Вид-во НУВС, 2001. – 220 с.
30. Бандурка О.М. Управление в органах внутренних дел Украины: Учебник. –Харьков: Ун-т внутр. справ, 1998. – С. 217.
31. Бандурка О.М. Формування свідомої дисциплінованності курсантів вищих навчальних закладів МВС України. Організація виховної роботи у вищих навчальних закладах МВС Украіни: Матеріали науково-практичної конференції. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – С. 15–20.
32. Бандурка О.М., Соболев В.О., Рущенко І. П., Ярмиш О.Н. Соціологічне забезпечення діяльності органів внутрішніх справ. Навчально-практичний посібник. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1996. – 33 с.
33. Бассин Ф.В. Проблема бессознательного. – М., 1968. – С. 38–96.
34. Батліна Л.В., Ситник О.В. Особливості адаптації курсантів-першокурсників до навчання у вищому навчальному закладі режимного типу. Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України: Науково-практичний збірник / Головний редактор М.В. Тищенко. – Запоріжжя: Юридичний інститут МВС України, 1998. – С. 176–181.
35. Белик Я.Я. Психическая саморегуляция в экстремальных условиях деятельности: Науч¬но-аналитический обзор. – М.: Академия МВД СССР, – 1988. – 47 с.
36. Береговой Г.Т., Пономаренко В.А. Психологические основы обучения человека-оператора готовности к действиям в экстремальных условиях // Вопросы психологии. – 1983. – № 1. – С. 51–58.
37. Березин Ф. Б. Психическая и психофизическая адаптация. – Л.: Наука, 1988. – С. 4–103.
38. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1986. – С. 73–74.
39. Берштейн Н. А. На путях к биологии активности // Вопросы фило-софии. – 1965. – №10. – С. 26–37.
40. Берштейн Н. А. Физиология активности // Философские вопросы высшей нервной дея¬тельности и психологии. – М., 1963. – С. 64 – 72.
41. Биологические и социальные факторы нарушений поведения у детей и подростков: Межвуз. сб.научн.тр. Ленингр. гос. пед.ин-т / Ред. Шипицына Л.М. Л., 1989. – 109 с.
42. Битенский В.С., Савостин А.П. Психологические защитные механизмы в формировании девиантного поведения у подростков // Актуальные проблемы современной психологии. Мат. научн. чтений. – Харьков, 1993. – С. 311–312.
43. Бодалев А.А. Воспитание и понимание человека человеком. – М.: Изд. Моск. ун-та, 1982. – С.17–21.
44. Бойко Е.И. К вопросу функции структуры произвольной реакции // Пограничные пробле¬мы психологии и физиологии. – М.,1961. – С. 76–85.
45. Бородин В.В. Воспитание правовой культуры у молодых сотрудников милиции: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук. – К., 1989. – 25 с.
46. Брушлинский А.В. Проблемы психологии субъекта. – М., ИП РАН, 1994. – С. 19–87.
47. Бунге М. Причинность. – М., 1962. – 362 с.
48. Бутовский Н.Д. Очерки современного офицерского быта. СПб.: 1899. – С. 18.
49. Бытко Ю.М. , Лан А.С. Девиантное поведение подростков // Социологические исследования. – М., 1988. – С. 77–79.
50. Вахов В.П., Калмыков Г.Б., Козюля В.Г. Психическая дезадаптация у сотрудников орга¬нов внутренних дел и методы ее коррекции // Проблемы профилактики дезадаптации и профессиональной деформации у сотрудников органов внутренних дел: Сборник науч¬ных трудов. – М.: НИИ МВД России, – 1993. – С. 38–44.
51. Венда В.Ф. Методологические проблемы адаптивного информационного взаимодействия // Инженерная психология. – М.: Наука, 1977. – С. 55–67.
52. Венедиктов В.С. Проблеми змістовності виховного процесу у вищих закладах освіти МВС України. Ораганізація виховноі роботи у вмщих навчальних закладах МВС України: Матеріали науково-практичноі конференції. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – С. 104–110.
53. Венедиктов В.С. Теоретические проблемы юридической ответственности в трудовом праве. Харьков, 1996, – С. 81.
54. Венедиктов Д.Д. Социально-философские проблемы здравоохранения. – Вопр. Философии, 1980. – №4. – С. 137–149.
55. Виденеев И.А. Психология девиантного поведения. Харьков, Университет внутренних дел, 1999. – С. 24–28.
56. Виноградов М.И. Физиология трудовых процессов. – М.: 1966. – С. 26–83.
57. Вказівка МВС України від 22 березня 1999 р. № 1718/Ан “Про профілактичні заходи попередження перевищення влади, побиття громадян в органах і підрозділах внутрішніх справ.”
58. Влада і насильство : Збірка наук. статей (за ред. д-ра філос. наук проф. Кривулі О.М.). Університет внутрішніх справ, Харків: 1997. – С. 3–5.
59. Военная психология. Под редакцией В.В. Шеляга, А.Д. Глоточкина, К.К. Платонова. Коллектив авторов. М., Военное издательство, 1972. – 400 с.
60. Волошин П.В. Організаційні питания поліпшення допомоги хворим на неврологічні, психічні і наркологічні захворювання // Український Вісник психоневрології . – Харків, 1993. – Вип.1. – С. 3–4.
61. Выготский Л. С. Развитие высших психических функций: Из не-опубл. трудов М., 1960. – С. 197–198.
62. Гальперин П.Я., Кабыльницкая С.Л. Экспериментальное формирование внимания. – М.: Изд. МГУ. 1987. – С. 34.
63. Генов Ф. Психология управления. – М. :Прогресс, I982. – С. 98–99.
64. Гигиенические аспекты реформы общеобразовательной школы. Обзорная информация. – М.: ВНИИМИ, 1985. – С. 15–22.
65. Гилинский Я.И. Социология девиантного поведения как социологическая теория // Соц. Ис. 1991. – № 4. – 74 с.
66. Глинкин А.А., Полецкий В.М., Дедков Е.Д. Дифференциальная диагностика патологических и непатологических пубертатных изменений психики // VI Всероссийский съезд психиатров: Тез. докл. – М. , 1990. – С. 210–211.
67. Глушков С.В., Друзь В.А., Самсонкин В.Н. Система подходов к оценке функционального состояния человека-оператора в человеко-машинных системах // Проблемы бионики.- Харьков, Харьковский гос. технич. универс. Радиоэлектроники – № 5. – 1999. – С. 91–100.
68. Григорас В. Некоторые проблемы адаптации молодых рабочих // Материалы Вильнюс¬ской конференции психологов Прибалтики. – Вильнюс, 1972. – С. 179–186.
69. Гришин А.А. Нравственная культура руководителя органа внутренних дел и пути её формирования // Труды Академии МВД СССР. Нравственные и эстетические основы совершенствования профессиональной культуры руководителей органов внутренних дел. – М., 1990, – С. 75–91.
70. Давыдовский И.В., Снежневский А.В. О социальном и биологичес-ком в этиологии психических болезней. Соотношение биологического и социального в человеке. – М., 1975. – С. 497–506.
71. Данилова Н. П. Психофизиологическая диагностика функциональ-ных состояний. – М.: МГУ, 1992. – С.59–106.
72. Дисциплинарный устав органов внутренних дел Украины. Указ Президиума Верховного Совета Украинской ССР от 29.07.1991 г., № 1368-ХХ // Ведомости Верховного Совета Украины. – 1991. – № 45.
73. Дисциплинарный устав органов внутренних дел. Указ Президиума Верховного Совета СССР от 30 марта 1971. Ведомости Верховного Совета СССР, 1971 г., №14, ст. 155.
74. Дисциплинарный устав органов внутренних дел. Указ Президиума Верховного Совета СССР от 30 мая 1984. Протокол заседания Президиума Верховного Совета СССР, 3 мая 1984 г. – № 128 – ХІ.
75. Дмитриев Ю.С. К вопросу об оптимальных условиях обучения В кн.: Функциональные и адапционные возможности детей и подростков М.: Просвещение, 1974. – Т.1. – С. 148–155.
76. Друзь В.А., Криводерев В.В. О формах деструктивного поведения // Актуальні проблеми сучасної психології. – Харків, 1995. – С. 15.
77. Дубов Г.В. Взаимосвязь морали, культуры поведения и этикета сотрудников органов внутренних дел // Труды Академии МВД СССР. Нравственные и эстетические основы совершенствования профессиональной культуры руководителей органов внутренних дел. –М., 1990, – С. 51–67.
78. Ениколопов С.Н. Агрессивность как специфическая форма активности и возможности её исследования на котингенте преступников // Психологическое изучение личности претупника. – М., 1979. – С. 83–114.
79. Журавлев Г.Е., Лепский В.Е. Определение предметного содержания автоматизированных систем организационного управления.- В кн.: Психология и автоматизация организационного управления. Часть 2. Одесса, I985. – С. I4–I5.
80. Журов М.С. Аффилация и власть как социально-психологический в организации соместных отношений: Канд. дис… канд. псих. наук, Харьков, 2001. – 199 с.
81. Заблудовская Ю.В. Саморегуляция личности: теоретичні і методияні аспекти досліджень. Вісник Харківського університету. Серія психологія. Харків, 2002. – № 539. – С. 166–169.
82. Закалюк А. П. Прогнозирование и предупреждение индивидуального преступного поведения. – М., 1986. – С. 85–136.
83. Зелинский А.Ф. Криминология. Харьков, „Прапор”, 1996. – С. 32–38.
84. Зенин В.П. Групповое правосознание и специфика его проявления // Админ.-пр. аспекты пр. воспитания личного состава органов внутренних дел:науч. тр. Редкол. Ю.И.Римаренко (отв. ред.) и др. – К.: КВШ МВД СССР, 1984. – С. 103–111.
85. Зимний Н.В. Физиологическая характеристика особенностей адаптации двигательного аппарата к разным видам деятельности // Физиологические проблемы адаптации. –Тарту, 1984. – С. 73–76.
86. Изард К. Эмоции человека . – М.: Изд-во МГУ, 1980. – С. 352.
87. Илешева Р.Г. Нарушения у детей подростков. – Алма-Ата: Наука Казахской ССР, 1990. – 160 с.
88. Каган В.Е. Психогенные формы школьной дезадаптации // Вопр. психологии. – 1984. – №4. – С. 89–95.
89. Казначеев В.П. Биосистема и адаптация. – Новосибирск: кн. изд-во, 1973. – 207 с.
90. Калашников А.А., Сауткин В.С., Косова Л.В. К вопросу о профилактике нервно-эмоционального напряжения у студентов во время экзаменов. – Гиг. и сан., 1982. – №5. – С. 32–35.
91. Кетле Л.А.Ж. Социальная физика или опыт исследования развития человеческих способностей. – К.: 1911. – 157 с.
92. Киллен К. Вопросы управления. – М.: Экономика, I98I. – С. 4I.
93. Китов А.И. Опыт построения психологической теории управления. – Психологический журнал, I98I. – №4. – С. 23–24.
94. Китов А.И. Психология воинской дисциплины. – М. : ВПА, 1969. – С. 20.
95. Китов А.И. Психология управления. – М. : Академия МВД СССР, I979. – С. 380–385.
96. Китов А.И. Социальная психология и управление. – М.: ВПА, 1972. – С. 56–60.
97. Клубов Е.П. Психологические особенности управленческих концепций руководителей. Автореф. на соиск. уч. ст. канд. пс. наук. – М.,1982. – С.18.
98. Ковалев В.В. , Немцов А.В. Девиантное поведение з подростково-юношеском возрасте и ранний алкоголизм // Вестник Акад. мед. наук СССР. – 1988. – № 10. – С. 53–60.
99. Ковалев В.В. Социально-психиатрический аспект проблемы девиантного поведения у детей к подростков // Нарушения поведения у детей и подростков. – М. , 1981. – С. 11–23.
100. Ковалевский С. В. Научные основы административного управления. – М., Экономика, 1979. – С. 4I–62.
101. Кодекс поведінки посадових осіб щодо підтримання правопорядку: Прийнятий резолюцєю 34/169 Генеральної Асамблеї ООН від 17 грудня 1979 р. // Права людини: Збірник документів / Укл. В.С. Семенов, О.Н. Ярмиш та ін. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1997. – С. 155–159.
102. Кодекс честі працівника органів внутрішніх справ України: Затверджений Наказом МВС України № 18 від 11 січня 1996 р.
103. Козловский И.И., Никонов В.Н. Борьба с терроризмом: психологическое обеспечение спецопераций по освобождению заложников. – М.: Безопасность. Информационный сборник фонда национальной и международной безопасности. №3–4. 1996. – С. 82–84.
104. Колесников А.А., Колос И.В., Никонов В.П. и др. Практические вопросы первичной психопрофилактики в условиях вооружённых конфликтов. Экологическая психология. Тезисы 1-й российской конференции. Москва.: 3–5 декабря 1996. – С. 82–84.
105. Комплексна програма удосконалення роботи з кадрами та підви-щення авторитету міліції на 1999–2005 pp.: Затверджена наказом МВС України від 29 січня 1999р. № 61.
106. Кон И.О. Психология ранней юности: Книга для учителя М. : Просвещение, 1989. – 255 с.
107. Кондрашенко В. Т. Девиантное поведение у подростков: Социально-психологические и психиатрические аспекты. – Минск, Беларусь, 1988. – 207 с.
108. Короленко У.П., Донских Г.А. Семь путей к катастрофе. Деструк-тивное поведение в современном мире. – Новосибирск: Наука. – 1990. – 130 с.
109. Красовский Ю.Д. Если я руководитель. – М. :Московский рабочий, I983. – С. 30.
110. Крау Э. Начальная профессиональная адаптация и пути ее определения //Вопросы психо¬логии. – 1972. – №1. – С. 32 – 43.
111. Кретти Брайент Дж. Психология в современном спорте. Пер. с англ. Ханина Ю.Л. М., “Физкультура и спорт”, 1978. – 224 с.
112. Креч Д.. Кратчфильд Р., Ливсон Н. Нравственность, агрессия, справедливость // Элементы психологии М. Педагогика, 1992. – С. 12–45.
113. Криминология: Учебник / Под ред. Б.В. Коробейникова, Н.Ф. Кузнецовой, Г.М. Миньковского. – М.: Юрид. лит., 1988. – 384 с.
114. Кряхтунов И.Д., Кряхтунова М.И. Межличностные отношения в производственном коллективе и пути их регулирования. – М.: 1982. – С. 32–41.
115. Кудрявцев В.И. Причинность в криминологии. О структуре индивидуального преступного поведения. М., Юрид. лит, 1986. – С 10.
116. Кудрявцев В.Н. Причины п