ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ДЕТІНІЗАЦІЇ ВІДНОСИН У СФЕРІ ОБОРОТУ ОБ’ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП ....................................................................................................................5
РОЗДІЛ 1. ОБОРОТ ОБ’ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ЯК СФЕРА ТІНЬОВИХ ВІДНОСИН ТА ОБ’ЄКТ СОЦІАЛЬНОГО КОНТРОЛЮ.………………………………………………...............................17
1.1. Стан організації та правового регулювання відносин у сфері обороту об’єктів інтелектуальної власності .....................................................................17
1.2. Роль адміністративної реформи, державного і колективного управ-ління в системі детінізації обороту об’єктів інтелектуальної власності ...................45
1.2.1. Етапи та результати проведення адміністративної реформи у сфері управління і контролю за оборотом об’єктів інтелектуальної власності .…..49
1.2.2. Організаційна та функціональна характеристика органів управління і охорони у сфері обороту об’єктів інтелектуальної власності: вітчизняна практика та міжнародний досвід .................................................…….......................59
1.3. Документообіг, реєстраційно-ліцензійна діяльність органів держа-вного управління у сфері обороту об’єктів інтелектуальної власності як сфера тіньових відносин та об’єкт соціального контролю .....................................…...85
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 .............................................................................107

РОЗДІЛ 2. ПОНЯТТЯ, СТРУКТУРА, КЛАСИФІКАЦІЯ ДЖЕРЕЛ, СПОСОБІВ І ФАКТОРІВ ВІДТВОРЕННЯ ТІНЬОВИХ ВІДНОСИН У СФЕРІ ОБОРОТУ ОБ’ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ....112
2.1. Поняття, види, структура, класифікація джерел тіньових відносин у сфері обороту об’єктів інтелектуальної власності ................................................112
2.2. Види, способи та характеристика тіньових проявів у сфері обороту об’єктів інтелектуальної власності ...................................................................130
2.3. Визначення, класифікація та характеристика факторів відтворення тіньових відносин у сфері обороту об’єктів інтелектуальної власності ................138
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 ............................................................................169

РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ КОМПЛЕКСНОЇ СИСТЕМИ ДЕТІНІЗАЦІЇ ВІДНОСИН У СФЕРІ ОБОРОТУ ОБ’ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ................171
3.1. Економічні, організаційні та правові передумови як елемент системи детінізації сфери обороту об’єктів інтелектуальної власності ..........................171
3.2. Організаційно-правова інфраструктура як елемент системи протидії тіньовим проявам у сфері обороту об’єктів інтелектуальної власності ..........189
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 ...............................................................…..........201

ВИСНОВКИ ......................................................................................................203
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ......................................................213
ДОДАТКИ ......................................................................................................... 244

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Новий етап розвитку України прохо-дить в умовах зростання значущості інноваційної сфери діяльності, підви-щення ролі інтелектуального капіталу, інформаційних технологій, що вимагає розроблення та реалізації відповідної довгострокової стратегії, покликаної забезпечити технологічні і економічні підвалини динамічного розвитку України, досягнення нею статусу високорозвиненої держави, конкурентоспроможної до інтегрування у світові економічні процеси. Досягти зазначених цілей і посісти належне місце в Європі та світі Україна зможе за умови запровадження інноваційних технологій, належного організаційно-правового забезпечення охорони об’єктів інтелектуальної власності (далі – ОІВ) та подолання високого рівня тінізації в цій сфері, що й було визнано стратегічними пріоритетами нашої держави в Посланні Президента України до Верховної Ради України “Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки”. Тільки таким чином можна змінити сировинний вектор розвитку економічних процесів, що стихійно формуються нині.
Тому серед ключових завдань держави на сучасному етапі слід назвати ствердження адекватних правових та організаційних механізмів протидії тіньовим проявам, що руйнують систему захисту національних інтересів та охорони прав на інтелектуальну власність. Необхідно сприяти її комерціалізації, забезпечувати захист інтелектуальної діяльності від недобросовісної конкуренції, незаконного відчуження, підробок та обмеження інших прав у виробничій, науковій, літературній і художній сферах.
Організаційно-правовий інструментарій, сформований у дореформений період, виявився неспроможним забезпечити якісні перетворення української економіки. Свідченням тому є високий рівень тінізації економіки, який дійшов до критичної межі. Не стала винятком і сфера обороту ОІВ, що негативно вплинуло не тільки на внутрішнє становище України, а й на її стосунки з міжнародним співтовариством. Істотний обсяг виробництва й обігу контрафактної продукції на тіньовому ринкові України завдав великих збитків світовій музикальній, фонографічній, кінематографічній індустрії, торгівлі програмним забезпеченням, які, за розрахунками Міжнародного альянсу інтеле-ктуальної власності, у 2003 р. склали 213,3 млн. доларів. Незадовільний стан охорони прав інтелектуальної власності в Україні викликав негативну реакцію з боку світового співтовариства. Так, нашу державу було віднесено до “Списку 301”, і вона дістала статусу “пріоритетної іноземної країни”, тобто країни, у якій зафіксовано найвищий рівень порушень у сфері інтелектуальної власності. Урядом США було застосовано ряд економічних санкцій, у результаті чого Україна втратила значний обсяг експортних надходжень – близько 40 млн. доларів протягом року.
Високий рівень тінізації економічних відносин у сфері обороту ОІВ і неналежне організаційно-правове забезпечення цієї галузі зумовили такі негативні наслідки, як підрив авторитету держави, легальної індустрії виробництва й обігу ОІВ, відмова іноземних компаній і держав від інвестицій як в окремі галузі, так і в економіку в цілому, ненадходження податків до державного бюджету, нелегальний експорт інтелектуальноміс-тких технологій за кордон, ненадходження валютної виручки від патентно-ліцензійної торгівлі та ін. Тому питання забезпечення надійних організаційних і правових механізмів детінізації відносин у сфері обороту ОІВ виходять сьогодні на перший план не тільки в контексті захисту прав інтелектуальної власності, а й при визначенні та реалізації стратегії соціально-економічного й політичного розвитку країни.
Практика попередніх років показала, що інноваційна політика не може здійснюватися виключно інструментами ринкової саморегуляції – з ними мають органічно поєднуватись адміністративні методи й механізми управління. Як відзначається у вищезазначеному Посланні Президента України до Верховної Ради України, “стимулювання науково-технічного розвитку, уведення об’єктів інтелектуальної власності в господарський оборот, реалізація завдань інноваційної стратегії має стати однією з визначальних цілей уряду, Верховної Ради, органів виконавчої та представницької влади на місцях”. Потрібні істотні науково обґрунтовані зміни в механізмах трансформаційних процесів, їх системне оновлення, тобто не механічне впровадження ринкових інструментів, а їх адаптація до економічного і правового середовища країни, осмислений перехід до інституційної моделі ринкових перетворень, сполучений з елементами ефективного державного управління.
До проблем організаційно-правового забезпечення державного управління взагалі й удосконалення адміністративно-правового та фінансового контролю, проведення адміністративної реформи зокрема на рівні загальнотеоретичних розробок неодноразово зверталися провідні вітчизняні та російські вчені-юристи: В.Б. Авер’янов, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, Ю.П. Битяк, Р.В. Васильєв, А.В. Васильєв, Л.К. Воронова, І.П. Голосніченко, С.Т. Гончарук, Є.В. Додін, О.В. Д’яченко, С.В. Ківалов, І.Б. Коліушко, Р.А. Калюжний, А.Т. Комзюк, Я.Ю. Кондратьєв, В.В. Копейчиков, М.П. Кучерявенко, Л.В. Коваль, Ю.М. Козлов, А.Ф. Мельник, Н.Р. Нижник, О.Ю. Оболенський, Д.М. Овсянко, О.І. Остапенко, І.М. Пахомов, В.П. Пєтков, О.П. Рябченко, Л.А. Савченко, А.О. Селіванов, В.М. Селіванов, В.І. Семчик, М.П. Стрельбицкий, В.І. Шакун, В.О. Шамрай, В.К. Шкарупа та інші. Напрацьовані ними загальнотеоретичні положення щодо адміністративно-правового забезпечення управлінської діяльності, і зокрема напрямів адміністративної реформи, можуть також застосовуватися при розробленні проблем удосконалення організаційно-правової інфраструктури превентивної протидії тіньовим проявам у сфері обороту ОІВ.
Теоретичне й науково-практичне значення для розроблення методів оцінки розмірів тіньової економіки та створення організаційно-правових основ детінізації економічних відносин мають праці таких відомих вітчизняних і зарубіжних учених, як Т. Аллен, А. Базелюк, В. Блейдс, О. Бандурка, В. Бородюк, Л. Вінник, Д. Гершуні, А. Горщак, М. Глухівський, Г. Гроссман, Е. Дідоренко, Н. Кауфманн, Ф. Кейган, І. Клямкін, Ю. Козлов, Л. Косалс, Т. Корягіна, А. Ларьков, В. Мамутов, О. Мандибура, Г. Мюрдаль, В. Попович, Р. Ривкіна, Б. Розовський, В. Рутгайзер, К. Свенсон, Е. де Сото, О. Хігінс, В. Танзі, О. Турчинов, Е. Фейг, А. Шев’яков, К. Харт та інші.
Для вітчизняної правової науки розроблення проблем державного управління у сфері інтелектуальної власності є новим і недостатньо розвиненим напрямком наукового пошуку. У різні роки й під різним кутом зору проблемами інтелектуальної власності займалися Г.А. Андрощук, Ю.Л. Бошицький, М.К. Галянтич, І.І. Дахно, Р.А. Калюжний, Ю.М. Капіца, О.Д. Карпенко, Є.Ф. Мельник, О.М. Мельник, Н.М. Мироненко, М.В. Онищук, О.А. Підопригора, О.О. Підопригора, О.Д. Святоцький, Б.І. Юровський, Н.О. Халаїм. Серед учених Російської Федерації – І.Л. Бачило, А.Б. Венгерок, В.А. Дозорцев, І.А. Зенін, В.Г. Зінов, С.І. Карпухіна, І.Є. Маміофа, Г.І. Олехнович, Є.П. Торкановський.
Не применшуючи ролі й значущості робіт названих науковців, необ-хідно визнати, що в Україні досі немає спеціальних монографічних дослі-джень проблем державного управління у сфері обороту ОІВ, а тим більше з питань його ролі в процесі детінізації відносин у зазначеній галузі. Немає також комплексного наукового вивчення проблем ефективності структури державних органів, зайнятих у сфері управління й охорони інтелектуальної власності, та їх функціонального аналізу на предмет продуктивності виконуваних ними функцій. Ні вітчизняні, ні зарубіжні вчені не розглядали, тим більше, проблеми детінізації відносин у сфері обороту ОІВ і формування організаційних, правових та економічних передумов, які б сприяли легальному обороту ОІВ, створювали спеціальну систему запобіжних заходів протидії тіньовим проявам.
Рівень суспільної небезпеки порушених проблем і їх недостатня розробленість свідчать про актуальність та обґрунтованість вибору здобувачем теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності і є складовою частиною загальної науково-дослідної програми Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України на 2001 – 2005 рр., затвердженої вченою радою 27 грудня 2000 р., протокол № 23, а також відповідно до плану досліджень Науково-дослідного центру Національної академії державної податкової служби України на 2004 рік, затвердженого 9 березня 2004 р. (державний реєстраційний номер 0104u006032) як частина науково-дослідної роботи за темою: “Удосконалення організаційно-управлінської та правової інфраструктури детінізації сфери обороту об’єктів інтелектуальної власності (патентно-ліцензійна діяльність). Дослідження здійснювалось як один з напрямків реалізації положень Указу Президента України № 216 від 5 березня 2002 р. “Про заходи щодо детінізації економіки України на 2002-2004 роки” та інших законодавчих актів.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в розроб-ленні системи знань про: організаційно-правові засади створення передумов детінізації відносин у сфері обороту ОІВ; роль і місце державного і колективного управління в цьому процесі; та вдосконалення організаційно-правової інфраструктури превентивної протидії тіньовим проявам у сфері обороту ОІВ.
Для досягнення цієї мети було поставлено такі завдання:
- визначити недоліки та сучасний стан організаційно-правового регу-лювання відносин у сфері обороту ОІВ, рівень, причини й умови її тіні-зації;
- здійснити аналіз системи, структури й функцій державних органів та органів колективного управління ОІВ, сформулювати практичні пропозиції щодо вдосконалення їх діяльності та механізмів взаємодії;
- визначити роль адміністративної реформи, державного і колективного управління в системі детінізації відносин у сфері обороту ОІВ
- здійснити аналіз документообігу, що відображає капіталообіг ОІВ, і реєстраційно-ліцензійної діяльності органів державного управління у цій сфері, визначити найбільш вразливі напрями обороту ОІВ як потенційні джерела тіньових відносин;
- визначити найбільш небезпечні джерела тіньових відносин у сфері обороту ОІВ і притаманні їм способи тіньових проявів;
- визначити фактори, що зумовлюють тінізацію економічних відносин у сфері обороту ОІВ чи сприяють їй, розробити пропозиції щодо їх усунення;
- визначити економіко-правові передумови детінізації обороту ОІВ і шляхи вдосконалення організаційно-правової інфраструктури превентивної протидії тіньовим проявам.
Об’єктом дослідження є організаційно-правові відносини у сфері обороту об’єктів інтелектуальної власності, пов’язані з тіньовими проявами, стратегія, тактика і засоби детінізації зазначеної галузі.
Предметом дослідження є:
- операції з обороту ОІВ, пов’язаний із ними тіньовий капіталообіг і документообіг, що супроводжує оборот ОІВ;
- організаційна структура та діяльність державних і громадських органів – суб’єктів управління й охорони інтелектуальної власності, їх функції, роль і місце в інфраструктурі превенції тіньових проявів у сфері обороту ОІВ;
- загальні та специфічні фактори, джерела й способи здійснення адміністративних правопорушень та інших видів тіньових проявів у сфері обороту ОІВ;
- організаційно- та економіко-правові складові превентивної інфра-структури детінізації економічних відносин у сфері обороту ОІВ.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають положення матеріалістичної діалектики щодо взаємозв’язку і єдності теорії та практики, змісту і форми, загального, особливого й одиничного.
Конкретно-науковою методологічною базою дослідження є теорія управління, Загальна частина теорії детінізації економіки, структуроутворюючі елементи якої лягли в основу дослідження проблем детінізації економічних відносин у сфері обороту ОІВ.
У роботі використано також окремі загальнонаукові методи. Застосу-вання історичного методу дало змогу встановити закономірності правової регламентації права інтелектуальної власності у зв’язку зі змінами економічного та політичного устрою України і вплив цих змін на тінізацію відносин у розгляданій сфері (підрозділи 1.1, 2.3). За допомогою догматичного методу здійснено аналіз норм чинного законодавства, які регулюють відносини інтелектуальної власності, що дозволило визначити певні недоліки нормативно-правового й організаційно-управлінського характеру, що прямо або опосередковано спричиняють тінізацію економічних відносин у сфері обороту ОІВ (підрозділи 1.1, 1.3, 2.2, 2.3). Використання діалектичного методу пізнання соціальних процесів дозволило врахувати всі взаємозв’язки явищ, що розглядаються, об’єктивно оцінити ефективність діяльності правоохоронних і громадських органів у зазначеній сфері (підрозділи 1.2.1, 1.2.2). Під час дослідження позитивного досвіду роботи державних органів, що виконують функції управління, охорони прав інтелектуальної власності в Україні та інших країнах, застосовувався порівняльно-правовий метод (підрозділи 1.1, 1.2.1, 3.2). На основі методу функціонального аналізу визначено існуючі функції органів державного управління, правоохоронних органів, спрямовані на охорону прав інтелектуальної власності, та досліджено доцільність їх існування, ефективність і продуктивність виконання покладених на них завдань та ін., що також дозволило визначити методологічні засади та принципи теорії управління, яких необхідно дотримуватися при вдосконаленні організаційно-управлінської складової інфраструктури детінізації сфери інтелектуальної власності (підрозділи 1.2.2, 3.2). За допомогою методу екстраполяції раніше отриманих знань вдалося визначити поняття “детінізація відносин у сфері обороту ОІВ”, “тіньові відносини у сфері обороту ОІВ”, “фактори відтворення тіньових відносин у сфері обороту ОІВ” та ін. (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.3). Застосування системно-структурного та формально-догматичного методів дало змогу дослідити й класифікувати джерела, способи та фактори відтво-рення тіньових відносин, визначити сутність і стан організаційно-правової інфраструктури детінізації відносин у сфері обороту ОІВ як складової частини державного управління (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 3.2). Використання статистичного методу дозволило оцінити ступінь поширеності порушення прав інтелектуальної власності, узагальнити практику застосування чинного законодавства у сфері обороту ОІВ, проаналізувати емпіричну інформацію, що стосується проблеми дослідження (підрозділи 1.1, 1.2.2).
Нормативну й емпіричну базу дослідження складають законодавчі й відомчі нормативні акти, матеріали судової практики; статистичні дані щодо кількості або обсягів контрафактної продукції, рівня піратства в різних сферах використання прав інтелектуальної власності, збитків, заподіяних вітчизняним і міжнародним власникам прав на ОІВ унаслідок порушення прав інтелектуальної власності, статистичні дані правоохорон-них і судових органів щодо кількості виявлених та розглянутих порушень прав інтелектуальної власності, матеріали опитування, вітчизняна та зарубіжна наукова література, публікації в періодичних виданнях, довідкова література.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дана дисертаційна робота є першим в Україні спеціальним монографічним дослідженням проблем вдосконалення організаційно-правового забезпечення детінізації відносин у сфері обороту ОІВ. Визначення і всебічний аналіз проблем тінізації та організаційно-правового забезпечення детінізації відносин у досліджуваній сфері дали змогу обґрунтувати ряд висновків, рекомендацій і пропозицій. Зокрема,
вперше:
– доведено, що організаційно-правове регулювання протидії нелегальному обороту ОІВ формувалося непланомірно, без відповідного фінансового забезпечення і необхідного наукового обґрунтування, а як реакція на ту чи іншу ситуацію, що виникала внаслідок тиску США та міжнародних організацій з питань контролю за порушеннями у сфері обороту ОІВ. Крім того у державних органів склалося неоднозначне ставлення до заходів протидії псевдолегальному та фіктивному видам тіньового обороту ОІВ;
– здійснено класифікацію об’єктів соціального контролю у сфері обо-роту ОІВ, серед яких визначено найбільш вразливі в плані вчинення тіньових проявів;
– визначено напрями формування економічних передумов детінізації відносин у сфері програмного забезпечення і запропоновано організаційно-правовий механізм контролю, спрямованого на попередження тіньових проявів у цій галузі;
– наведено аргументи щодо необхідності впровадження обов’язкової державної реєстрації ліцензійних договорів на відчуження, передачу права інтелектуальної власності, яка виступить одним з елементів системи контролю та превентивної протидії тінізації відносин у сфері інтелектуальної власності;
– обґрунтовано та запропоновано спрощену процедуру ліцензування виробництва, експорту, імпорту дисків для лазерних систем зчитування;
– здійснено класифікацію основних джерел, способів і суб’єктного складу тіньових проявів, а також загальних і специфічних факторів відтво-рення тіньових відносин у сфері обороту ОІВ;
– визначені необхідні економічні передумови детінізації обороту ОІВ та розроблені методичні рекомендації щодо створення економіко-правових передумов детінізації обороту ОІВ і формування організаційної та правової інфраструктури превентивної протидії адміністративним правопорушенням та іншим видам тіньового обороту ОІВ;
дістало подальшого розвитку:
– поняття: “оборот ОІВ”, “обіг ОІВ”, “тіньовий оборот ОІВ”, “псевдо-легальний оборот ОІВ”, “фіктивний оборот ОІВ”, “тіньові відносини у сфе-рі обороту ОІВ”, “фактори відтворення тіньових відносин у сфері обороту ОІВ”, “соціальний контроль за оборотом ОІВ”, “детінізація відносин у сфері обороту ОІВ”;
– пропозиція щодо необхідності зміни статусу головного органу, відповідального за реалізацію державної політики у сфері інтелектуальної власності, а саме на базі Департаменту інтелектуальної власності України запропоновано створити Державний комітет із питань інтелектуальної власності України зі статусом центрального органу, відповідального за організацію охорони об’єктів інтелектуальної власності в державі та інноваційний розвиток економіки країни. Розроблено проект Положення про даний комітет.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані при вирішенні стратегічних політичних та економічних проблем – підняття міжнародного авторитету держави, за рахунок створення економічних передумов детінізації економічних відносин у сфері обороту ОІВ і вдосконалення організаційно-правової інфраструктури превентивної протидії тіньовим проявам у цій галузі; у правозастосовчій діяльності: положення дисертації можуть бути підґрунтям для подальшого розроблення адміністративно-правових механізмів реформування організаційної і функціональної структури управління інтелектуальною власністю, організаційно-реєстраційних процедур, оптимізації функцій правоохоронних органів, а також для наукового забезпечення правотворчої і правозастосовчої діяльності, підвищення рівня підготовки та перепідготовки кадрів, що дозволить підняти ефективність роботи практичних підрозділів контролюючих і правоохоронних органів; у науково-дослідному та навчальному процесах: матеріали дисертації можуть бути включені як окремий розділ в “Особливу частину теорії детінізації економіки”, послужити науково-практичним підґрунтям для розвитку управлінської та адміністративно-правової наук в частині прогнозування і попередження тіньових відносин, що виникають в результаті непродуманих управлінських рішень у процесі трансформації соціально-економічних відносин, а також використовуватися при написанні підручників, навчальних посібників, довідкової та методичної літератури.
Особистий внесок здобувача полягає в розробленні спеціальної сис-теми знань про організаційно-правові основи превентивної протидії тіньовим проявам і створення економічних передумов детінізації відносин у сфері обороту ОІВ. Результати дослідження, положення, висновки та методичні рекомендації, які виносяться на захист, одержано автором самостійно.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні теоретичні положення та практичні рекомендації, що містяться в дисертації, доповідалися під час виступів на міжнародних і республіканських науково-практичних конференціях: “Ідея правової держави: історія і сучасність” (м. Луганськ, 22-23 квітня 2003 року); “Захист соціальних та економічних прав людини: міжнародні стандарти та законодавство України” (м. Київ, 12 березня 2004 року), “Шляхи України до економічної безпеки” (м. Харків, 16-17 квітня 2004 року), “Тіньова економіка в інфраструктурі організованої злочинності” (м. Одеса, 23 вересня 2004 року), а також під час засідання “круглого столу” на тему: “Глобалізація злочинності і макроекономіка” (м. Одеса, 18 березня 2004 року).
Основні положення дисертації використані автором при підготовці: методичних рекомендацій щодо організації взаємодії між державними та громадськими організаціями – суб’єктами управління та організації охорони прав інтелектуальної власності, направлених у відділ боротьби з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності та високих техно-логій УДСБЕЗ УМВС України в Луганській області (Акт впровадження № 2/1-3676 від 7.07.2004); при підготуванні аналітичних матеріалів і розробленні методичних рекомендацій за науково-дослідною темою “Удосконалення організаційно-управлінської та правової інфраструктури детінізації сфери обороту об’єктів інтелектуальної власності (патентно-ліцензійна діяльність)”, яка затверджена в Тематичному плані наукових досліджень з проблем оподаткування Національної академії ДПС України на 2004 рік (Акт впровадження № 3266/01-12 від 24.06.2004); навчальних програм, тематичних планів, планів семінарських і практичних занять при викладанні навчальних дисциплін кафедр адміністративного права та адміністративної діяльності, економічної безпеки та цивільно-правових дисциплін в Луганській академії внутрішніх справ МВС України (Акт впровадження № 576 від 20.05.2004).
Публікації. Основні положення дисертації відображено у дев’яти публікаціях, а саме – у семи статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях України, а також у двох тезах доповідей у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Аналіз проведеного дослідження дозволяє узагальнити основні результати та сформулювати рекомендації щодо вдосконалення організаційно-правової складової інфраструктури детінізації відносин у сфері обороту об’єктів інтелектуальної власності.
1. Дослідження організаційних і правових основ регулювання економічних відносин у сфері обороту ОІВ свідчить, що процес створення нормативно-правової та організаційно-функціональної інфраструктури охорони інтелектуальної власності розпочався в України з 2000 року. Більш конкретної деталізації та спрямованості на регіональні проблеми заходи щодо охорони інтелектуальної власності набули тільки в другому півріччі 2003 року. Усе це, на нашу думку, свідчить, що Україна робить перші кроки в напрямку створення цивілізованого ринку ОІВ, тому процес функціонування дієвих механізмів охорони прав інтелектуальної власності перебуває в стадії напрацювання. Зазначені фактори в сукупності з низьким рівнем платоспроможності фізичних і юридичних осіб в Україні, відсутністю належної інфраструктури охорони прав інтелектуальної власності та низкою інших організаційно-правових факторів спричинили високий рівень тінізації відносин у досліджуваній сфері економічної дія-льності.
2. На наш погляд, однією з тенденцій регулювання відносин інтелектуальної власності є наявність певної диспропорції: за розвинутої нормативно-правової регламентації обороту ОІВ відсутня необхідна організаційно-функціональна інфраструктура, дієві механізми реалізації правових норм на практиці. Така ситуація вимагає перегляду ролі та місця державного управління в трансформаційних процесах, застосування ефективних адміністра- тивних методів і механізмів.
3. До об’єктів соціального контролю в контексті даного досліджен-ня та складових превентивної інфраструктури детінізації відносин у сфері обороту ОІВ слід віднести: 1) ОІВ, що можуть неправомірно використовуватись у господарському обігу; 2) користувачі даних об’єктів, серед яких можна виділити дві категорії: а) які не мають абсолютно ніяких прав на використання того чи іншого ОІВ; б) які володіють певними правами на використання інтелектуального продукту, однак порушують умови договору щодо способу, місця, часу використання тощо; 3) документообіг, що супроводжує економічні операції з ОІВ; 4) суб’єкти регулятивно-дозвільних і контрольних функцій сфери обороту ОІВ, що чинять корупційні діяння в процесі виконання покладених на них службових обов’язків.
4. Детінізація відносин у сфері обороту ОІВ включає в себе створення макро- і мікрорівневих економічних передумов, які, з одного боку, роблять економічно невигідним здійснення операцій з об’єктами інтелектуальної власності поза межами законного обороту, з іншого – стимулюють легальне функціонування ринку цих об’єктів та створення організаційно-правової інфраструктури протидії тіньовим проявам і забезпечують ефективну систему охорони й захисту прав у даній сфері економічної діяльності.
5. Для забезпечення дієвого механізму детінізації відносин у сфері програмного забезпечення вважаємо за необхідне внести зміни до Порядку використання комп’ютерних програм в органах виконавчої влади: передбачити обов’язковість придбання саме українських ліцензійних програм для зазначених цілей, що стало би могутнім стимулом розвитку національного ринку ПЗ, тобто створило належні економічні передумови детінізації даної галузі, а також нормативно закріпити вимоги відносно придбання ПЗ для потреб органів державної влади тільки в тих постачальників ПЗ, які мають свідчення про їх внесення до офіційного Реєстру виробників і розповсюджувачів ПЗ, що стало би елементом превентивної системи протидії розповсюдження тіньових відносин у цій галузі.
6. Пропонуємо законодавчо закріпити вимогу обов’язкової умови діяльності суб’єктів підприємницької діяльності у сфері розповсюдження ПЗ на українському ринку – наявність свідоцтва “Про внесення суб’єкта підприємницької діяльності до Реєстру виробників та розповсюджувачів програмного забезпечення”, що повинно стати необхідним елементом превентивної системи протидії тіньовим проявам у сфері ПЗ. Для того, щоб реєстрація в цьому реєстрі не заважала оперативності господарської діяльності у даному секторі економіки, вважаємо за доцільне передати ведення зазначеного Реєстру, так само, як і Реєстру одержувачів контрольних марок, у ведення регіональних представництв Державного департаменту інтелектуальної власності України з накопиченням інформації в центральному органі.
7. Система державного управління у сфері інтелектуальної власності зазнала низки організаційних перетворень у ході проведення адміністративної реформи, які, на нашу думку, не можна охарактеризувати як логічні та послідовні. Не були враховані рекомендації, зазначені в Концепції адміністративної реформи, у частині того, що “структурна реорганізація органів виконавчої влади повинна проводитися обов’язково за умови попереднього визначення реальної необхідності та напрямів зміни функцій, компетенції або методів діяльності відповідних структур”, унаслідок чого проведені перетворення не привели до позитивних зрушень у сфері управління інтелектуальною власністю.
8. Функціональний аналіз органів, що здійснюють управління й охорону інтелектуальної власності дозволив зробити висновок, що в ряді випадків їх формування відбувалося безсистемно, іноді внаслідок тиску з боку міжнародних організацій, з порушенням принципу теорії управління про первинність оптимізації функцій і вторинність побудови оргструктури, без належного процесуального забезпечення, кадрової підготовки, що в результаті призвело до надмірного зростання цих органів, дублювання ними одних і тих самих функцій, неефективного виконання покладених обов’язків.
9. Відсутність реальних механізмів взаємодії між органами управління й охорони, державними та громадськими організаціями, зайнятими у сфері інтелектуальної власності, необхідних інформаційних, контрольно-аналітичних баз даних спричиняє нескоординованість і неефективність бо- ротьби з порушеннями прав інтелектуальної власності.
10. На регіональних рівнях недостатньо розвинено інфраструктуру управління й охорони інтелектуальної власності, наслідком чого є централізація виробничих функцій у Державному департаменті інтелектуальної власності України та підпорядкованих йому підприємствах. Усе це негативно позначається на загальному стані охорони інтелектуальної власності, дестимулює винахідницьку та творчу діяльність і суперечить Концепції адміністративної реформи в частині децентралізації виробничих функцій. Основними заходами в контексті визначеної проблеми є розроблення та прийняття Держдепартаментом Програми аналізу наявної та необхідної регіональної інфраструктури управління й охорони інтелектуальною власністю в Україні, стану інформаційного забезпечення правоохоронних і контролюючих органів, зайнятих у сфері інтелектуальної власності, а також Програми регіональ-ного співробітництва з метою організації необхідних представництв у кож-ному регіоні, передачі їм частини виробничих функцій, координації їх роботи, забезпечення діяльності вказаних органів методичною літературою, інформаційними базами даних і створення інших організаційно-правових передумов для ефективної охорони та детінізації обороту ОІВ.
11. Розвиток мережі місцевих державних органів та організацій колективного управління сприятиме створенню правозастосовчої інфраструктури забезпечення контролю і притягнення до відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності. У цьому контексті запропоновано внести доповнення до Закону України “Про авторське право і суміжні права” у ст. 49 “Функції організацій колективного управління”.
12. Документообіг у сфері обороту ОІВ відіграє триєдину роль: 1) є об’єктом соціального контролю; 2) засобом вуалювання псевдолегальних тіньових проявів і фіктивних операцій; 3) основним засобом здійснення державного і колективного контролю за експортом-імпортом ОІВ та ліцензійних послуг.
13. Основу документообігу у сфері обороту ОІВ складають ліцензій-ні договори, які є єдиною законною формою розпорядження майновими правами в зазначеній сфері, документальне засвідчення набуття права власності на той чи інший ОІВ та документальне оформлення ліцензії на виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування.
14. У сучасних умовах існування неефективної системи охорони інтелектуальної власності, високого рівня тіньових відносин у зазначеній галузі уявляється необхідним ввести обов’язковою умовою чинності ліцен-зійних договорів на відчуження, передачу права інтелектуальної власності їх державну реєстрацію, яка б стала елементом профілактики злочинної діяльності та контролю за здійсненням економічних операцій із використанням ОІВ з метою детінізації цього виду відносин. Для цього пропонується внести відповідні зміни до Цивільного кодексу України та інших нормативно-правових актів.
15. Для того, щоб обов’язкова державна реєстрація не гальмувала проведення господарських операцій із використанням ОІВ, запропоновано і обґрунтовано можливість скоротити термін розгляду відомостей про передачу права власності з двох місяців до чотирнадцяти днів, а також запровадити організаційні умови щодо її виконання шляхом передачі функції державної реєстрації регіональним представництвам Державного департаменту інтелектуальної власності України, інформація з яких надходила б до централізованого банку даних цього відомства. Для протидії тінізації економічних операцій з ОІВ слід нормативно закріпити за співробітниками зазначених підрозділів функцію контролю за укладанням ліцензійних договорів про передачу ОІВ з нерезидентами.
16. Один із напрямків удосконалення організаційних основ управ-ління у сфері обороту ОІВ, підвищення оперативності здійснення господарських операцій, а отже, детінізації економічних відносин у даній галузі бачиться в дебюрократизації та скороченні термінів розгляду документів, необхідних для одержання суб’єктами господарювання ліцензії на виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування. Усунення дублювання із зазначених питань можливе унаслідок підпорядкування Державного департаменту інтелектуальної власності України Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції України, після чого доцільно створити з двох аналогічних структурних підрозділів різних міністерств єдиний структурний підрозділ, що буде здійснювати приймання, реєстрацію та розгляд документів, необхідних для одержання ліцензій. З метою недопущення централізації виробничих функцій у центральному апараті доцільно в подальшому передати їх виконання відповідним регіональним представництвам Держдепартаменту на місцях.
17. Тіньові відносини у сфері обороту об’єктів інтелектуальної влас-ності – це відносини організаційно-управлінського та економіко-правового характеру, які випливають із творчої та господарської діяльності у сфері обороту ОІВ, пов’язаної з фіктивним або псевдолегальним документообігом, а також із деліктів, що випливають з неналежного виконання реєстраційно-дозвільних і контрольних функцій службовими особами органів державної влади, залученими до реєстраційно-дозвільної, регулятивної, контрольної та охоронної діяльності у сфері обороту ОІВ.
18. Аналіз господарської діяльності у сфері авторських і суміжних прав, промислової власності, щодо здійснення якої встановлено відповідний організаційно-правовий механізм, деліктів, що випливають із легітимних видів економічної діяльності у сфері обороту ОІВ, пов’язаних з псевдолегальним документообігом, деліктів, що випливають із реєстраційно-дозвільних і контрольних функцій службових осіб органів державної влади, а також деяких кримінальних і адміністративних деліктів, що опосередковують відтворення тіньових відносин, свідчить, що зазначені чотири категорії родових джерел тіньових проявів містять цілу низку підпорядкованих їм численних видів і підвидів джерел тіньових проявів, які за своєю соціальною природою і рівнем суспільної небезпеки відносяться до соціально-негативних і антисоціальних джерел підпільного сектору тіньової економіки.
19. Дослідження і класифікація джерел тіньових відносин, їх право-вий аналіз свідчать, що у сфері обороту ОІВ на момент даного дослідження немає джерел неформального (свідомо невраховуваного державою) сектору тіньової економіки. Усі виявлені джерела тіньових відносин відносяться до джерел підпільного (протиправного) сектору тіньової економіки.
20. Найбільш потужними та небезпечними для держави є такі спосо-би та види тіньових проявів: а) реалізація контрафактної продукції (тобто з порушенням авторських і суміжних прав), доходи від якої дорівнюють доходам від торгівлі зброєю, наркотиками і навіть використовуються для фінансування терористичних акцій; б) передача прав інтелектуальної власності іноземним фізичним або юридичним особам, оскільки в державі немає ефективного механізму контролю за переміщенням ОІВ, що зумовлює значний відплив валютних коштів за кордон; в) протиправні діяння службових осіб реєстраційно-дозвільних, правоохоронних і контрольних органів, які не тільки підривають авторитет держави, а й сприяють виникненню всіх інших категорій тіньових проявів.
21. Фактори відтворення тіньових відносин у сфері обороту ОІВ  це об’єктивно зумовлені причини й умови економічного, морально-психологічного, організаційно-функціонального та правового характеру, які прямо або опосередковано сприяють здійсненню як заборонених законом економічних операцій з ОІВ, так і псевдолегальних економічних операцій з ОІВ, результати яких частково або повністю приховуються від державного обліку та оподаткування.
22. Усунення проаналізованих причин і умов відтворення тіньових відносин у досліджуваній сфері потребує належних наукових розробок, консультацій спеціалістів і, що не менш важливо, організаційного втручання компетентних посадових осіб державних органів, відповідальних за реалізацію політики у сфері обороту ОІВ.
23. Створення економічних передумов детінізації відносин у сфері обороту ОІВ передбачає розроблення та втілення в життя таких напрямків державної політики: а) сприяння комерціалізації наукових досліджень, інноваційних розробок, розвитку національної галузі ПЗ; б) створення інноваційних структур, які б забезпечували зв’язок між науковими організаціями, промисловими підприємствами й інвесторами; в) визначення пріоритетів науково-технічного розвитку й інноваційної діяльності; г) створення загальнодержавних систем обліку і контролю за оборотом ОІВ.
24. Необхідними передумовами детінізації економічних відносин у сфері обороту ОІВ є створення належних умов їх легальної комерціалізації та ведення інноваційної діяльності, що потребує врегулювання ряду питань, таких як: розподіл майнових прав на ОІВ, створені за рахунок державного бюджету; удосконалення податкової системи; перегляд порядку фінансування інноваційних проектів; формування контрактної політики; створення системи контролю використання коштів державного бюджету; запровадження певних загальнодержавних систем обліку ОІВ, особливо у сфері експорту-імпорту інтелектуальномістких технологій.
25. Основні напрямки державної політики щодо залучення ОІВ до господарського обороту доцільно визначити у відповідній Державній про-грамі, де поетапно розкрити такі питання: 1) мета, завдання і конкретні організаційно-правові заходи держави щодо залучення в господарський оборот результатів інтелектуальної діяльності; 2) принципи розподілу прав на результати інтелектуальної діяльності, створені з використанням коштів державного бюджету; 3) види, умови, мета й очікувані результати від надання податкових пільг; 4) система державних субсидій; 5) забезпечення правової охорони прав інтелектуальної власності; 6) формування державної системи контролю за господарським оборотом результатів науково-технічної діяльності; 7) створення загальнодержавних систем обліку, інформаційних, аналітичних баз даних із метою превентивної протидії тіньовим проявам і тінізації сфери обороту ОІВ; 8) нормативно-правове забезпечення залучення в господарський оборот результатів інтелектуальної діяльності та інші заходи. Основні напрямки реалізації Програми повинні отримати подальше врегулювання та закріплення у відповідних законодавчих актах.
26. Організаційна та функціональна складова превентивної інфраструктури протидії тіньовим проявам у сфері обороту ОІВ передбачає оптимізацію функціональної діяльності органів державного управління, зайнятих у даній галузі, удосконалення їх структурної організації, що можливо здійснити завдяки структурно-функціональному аналізу кожного з органів. Проведення таких заходів дасть змогу з’ясувати, якою мірою функції конкретного органу забезпечують реалізацію покладених на нього цілей і завдань; наскільки вдало ор-ганізаційна структура органу пристосована до потреб реалізації функцій; чи відповідають нормативно визначені функції фактично виконуваним; ступінь доцільності наділення органу функціями; наявність належних умов для їх фактичного виконання та ін.
27. З огляду на велику кількість органів, зайнятих у галузі державного управління й охорони інтелектуальної власності, у цій роботі здійснено функціональний аналіз діяльності тільки основного органу, відповідального за реалізацію державної політики у сфері обороту ОІВ, – Міністерства освіти і науки України, що дозволило зробити ряд висновків:
27.1. Спостерігається невизначеність і розмитість статусу центрального органу, відповідального за охорону інтелектуальної власності в Україні, відсутність чіткого розмежування компетенції державних органів сфери управління інтелектуальною власністю.
27.2. Утворення головного органу, відповідального за реалізацію державної політики у сфері інтелектуальної власності, – Державного департа- менту інтелектуальної власності України в складі Міністерства освіти і науки України не вирішує питань щодо посилення відповідальності спеціально уповноваженого органу у сфері державної системи охорони інтелектуальної власності.
27.3. Видається доцільним надати Державному департаменту інтелектуальної власності України статус центрального органу виконавчої влади, перейменувавши його в Державний комітет із питань інтелектуальної власності України, який би відповідав за проведення в життя державної політики у сфері інтелектуальної власності та мав право видавати загальнообов’язкові нормативно-правові акти в межах повноважень, визначених законами, а також підпорядкувати його Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції України як відомству, функції якого найбільш сприяють досягненню головної мети охорони – підвищенню економічного розвитку держави через динамічний розвиток інноваційної діяльності та сфери інтелектуальної власності в цілому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В.Б. Адміністративна реформа. Науково-правове забезпечення // Віче – 2002. – № 3 (120). – С. 19.
2. Авер’янов В.Б., Андрійко О.Ф., Битяк Ю.П., Голосніченко І.П., Ківалов С.В. Адміністративне право України: Академічний курс: Підручник для студ. юрид. спец. вищих навч. закл.: У 2 т. / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького / В.Б. Авер’янов (голова ред. кол.) – К.: Юридична думка, 2004. – 583 с.
3. Авер’янов В.Б., Андрійко О.Ф. Виконавча влада і державний конт-роль / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Робоча група з реформування центральних органів виконавчої влади / М.С. Лопата (ред.). – К., 1999. – 47 с.
4. Авер’янов В.Б., Андрійко О.Ф., Дубенко С.Д., Нагребельний В.П., Нижник Н.Р. Теоретичні засади вирішення проблем державного управління в Україні: Наук. доповідь / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. Відділ державно-правових проблем управління / Ю.С. Шемшученко (під заг. ред.), В.Б. Авер’янова (під заг. ред.). – К., 1995. – 23 с.
5. Авер’янов В.Б., Денисов В.Н., Сіренко В.Ф., Бо бровник С.В., Головченко В.В. Законодавство: проблеми ефективності / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К.: Наук. думка, 1995. – 232 с.
6. Авер’янов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К.: Ін Юре, 1997. – 48 с.
7. Авер’янов В.Б., Цвєтков В.В., Шаповал В.М., Кисіль С.П., Крищенко Л.Т. Державне управління: теорія і практика / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького / В.Б. Авер’янов (ред.). – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 431 с.
8. Авторське право на літературні та художні твори в Україні: тематична добірка / Л.І. Котенко (уклад.), Книжкова палата України. – К., 2000. – 110 с.
9. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: Підручник для слухачів та курсантів вузів МВС України / Українська академія внутрішніх справ; Міжнародний освітній фонд ім. Ярослава Мудрого / І.П. Голосніченко (ред.), Я.Ю. Кондратьєва (ред.). – К.: КМУЦА, 1999. – 178 с.
10. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: Учебник для студентов вузов, обуч. по спец. “Правоведение” / Мос. гос. ун-т им. М.В. Ломоносова. Юридический факультет. – М.: Зерцало, 1996. – 680 с.
11. Андрійко О.Ф. Державний контроль: теорія і практика: Наук. доп. / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. Відділ проблем державного управління і адміністративного права / М.С. Лопата (ред.). – К., 1999. – 23 с.
12. Андрійко О.Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади: Дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.07 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 1999. – 378 с.
13. Андрощук Г.А. Защита знаков в Интернете: позиция ВОИС // Юри-дическая практика. – 2003. – № 39 (301). – 30 сентября. – С. 1, 16.
14. Андрощук Г.А. Инновационные программы ЕС // Бизнес-Информ. – 1999. – № 21-22. – С. 42-46.
15. Андрощук Г.А. Институт служебного изобретения в патентном праве США // Бизнес-Информ. – 1997. – № 18. – С. 11-17.
16. Андрощук Г.О. Організаційно-економічні аспекти стимулювання інноваційної діяльності: Автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.02.02 / НАН України; Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва. – Х., 2003. – 20 с.
17. Андрощук Г.А. План действий по инновациям в Европе // Бизнес-Информ. – 1999. – № 19-20. – С. 28-32
18. Андрощук Г.А., Работягова Л.И. Патентное право: правовая охрана изобретений: Учебное пособие. – 2-е изд., перераб. и доп. – К.: МАУП, 2001. – 232 с.
19. Андрощук Г.О. Правове регулювання службових винаходів (порівняльний аналіз зарубіжного законодавства і правозастосовчої практики) // Інтелектуальна власність в Україні: проблеми теорії і практики: Зб. наук. статей / За ред. Ю.С. Шемшученка, Ю.Л. Бошицького. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – С. 41-75.
20. Балко О.В. Причини сучасного існування “тіньових” економічних процесів // Економіка та право. – 2002. – № 2. – С. 128.
21. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. — Х.: Основа, 1999. — 438 с.
22. Бельдій М., Ляшенко С. Сучасний стан і перспективи розвитку інте- лектуальної власності в Україні // Інтелектуальна власність – 2001. – № 11. – С. 46.
23. Бережанська В. Судово-експертні та спеціальні дослідження об’єктів інтелектуальної власності // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 11. – С. 25-31.
24. Бернская конвенция об охране литературных и художественных произведений (Парижский акт, ВОИС, 24 июля 1971 г.) // Международная конвенция об авторском праве. Комментарии. – М., 1982. – 60 с.
25. Битяк Ю.П., Богуцький В.В., Писаренко Н.Б., Паращук В.Н., Дьяченко А.В. Административное право Украины: Учебник для студ. вузов юрид. спец. / Национальная юридическая академия Украины им. Ярослава Мудрого / Ю.П. Битяк (ред.). – 2-е изд., перераб. и доп. – Х.: Право, 2003. – 576 с.
26. Благонравин М. Знову за рибу гроші? // Бізнес. – 2003. – № 19 (538). – 12 травня. – С. 97.
27. Богданов Н., Симонова Л. Функции государства и государственные органы в области охраны интеллектуальной собственности (обзор мировой практики) // Інтелектуальна власність. – 1999. – № 7. – С. 46.
28. Бородюк В., Турчинов А., Приходько Т. Оценка масштабов теневой экономики и ее влияние на динамику макроэкономических показателей // Экономика Украины. – 1996. – № 11. – С. 4-16.
29. Бошицкий Ю.Л. Правовая реформа изобретательства. Проблемы и решения. – К.: Наукова думка, 1992. – 118 с.
30. Боярчук О.М. Цивільно-правова охорона суміжних прав в Україні: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Київський національний університет ім. Т. Шевченка. – К., 2002. – 201 с.
31. Брыжко В.М., Завгородний А.Ф., Пичкур А.В. Лицензирование прав и патентование научно-технической продукции. – К.: УААН, 1994. – 195 с.
32. Бунич А.П., Гуров А.И., Корягина Т.И. и др. Теневая экономика. – М.: Экономика. – 1991.
33. Бутнік-Сіверський О.Б., Борко Ю.Л., Клявлін В.В., Свято-цький О.Д., Крайнєв П.П. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку нематеріальних активів: Наук.-практ. вид. / Державне патентне відомство України / О.Б. Бутнік-Сіверський (ред.) – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2000. – 347 с.
34. Бутнік-Сіверський О.Б., Борко Ю.Л., Клявлін В.В., Свято-цький О.Д., Крайнєв П.П. Практичний посібник з оподаткування нематеріальних активів: Наук.-практ. вид. / Державне патентне відомство України / О.Б. Бутнік-Сіверський (ред.) – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2000. – 347 с.
35. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2003. – № 3: Авторське право і суміжні права. Законодавство та судова практика. – 400 с.
36. Виконавча влада в Україні: Навчальний посібник / Українська академія держ. Управління при Президентові України / Н.Р. Нижник (заг. ред.). – К.: Видавництво УАДУ, 2002. – 127 с.
37. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Видавничий Дім “Ін-Юре”, 2002. – 668 с.
38. Влияние индустрии программного обеспечения на уровень развития экономики // http://www.microsoft.com/rus/docs/government/newsletters/issue11.doc.
39. Вьюгина Т. Коллективное управление правами // Юридическая практика. – 2002. – № 43 (253). – 22 октября. – С. 10.
40. Гаврина С. Ноу-хау: объект охраны // Юридическая практика. – 2003. – № 44 (306). – 4 ноября. – С. 4.
41. Галянтич М.К. Адміністративно-правові питання захисту промислової власності в Україні: Дис. ... канд. юрид. наук. 12.00.07 / Національна академія наук України Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 1999. – 180 с.
42. Галянтич М.К. Актуальні питання охорони та захисту прав на об’єкти промислової власності // Юридична Україна. – 2003. – № 3. – С. 32-33.
43. Галянтич М.К. Патентний суд України – нагальна потреба ство-рення єдиної системи захисту промислової власності // Інтелектуальна власність. – 1999. – № 1. – С. 3-7.
44. Галянтич М.К. Проблеми створення Патентного суду України // Юридична Україна. – 2003. – № 5. – С. 28-29.
45. Голосніченко І. П. Адміністративне право України (основні кате-горії та поняття) / Міжрегіональна академія управління персоналом. – К., 1998. – 52 с.
46. Гончарук С. Т. Адміністративна відповідальність за законодав-ством України. Адміністративно-юрисдикційні повноваження органів внутрішніх справ: Навчальний посібник / Українська академія внутрішніх справ. – К., 1995. – 78 с.
47. Горнисевич А. Интеллектуальная собственность в колыбели нового ГК Украины // Юридическая практика. – 2003. – № 29 (291). – 23 июля. – С. 19.
48. Горячковская Н. Определение института интеллектуальной собственности // Бизнес-Информ. – 1998. – № 6. – С. 19-20.
49. Грошовик Ю.Я. Організаційно-правові основи детінізації відносин у сфері зовнішньоекономічної діяльності: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національна академія державної податкової служби України – Ірпінь, 2004. – 216 с.
50. Гуцалюк М. Захист інтелектуальної власності в Україні // Бизнес и безопасность. – 2002. – № 3. – С. 8.
51. Дармограй І. Охорона інтелектуальної власності в Інтернеті // Віс-ник законодавства України. – 2002. - № 42. – 10 жовтня – 16 жовтня. – С. 41.
52. Дахно І.І. Право інтелектуальної власності: Навчальний посібник. – К.: Либідь, 2002. – 200 с.
53. Дедалко В.А., Румянцева Е.Е., Пешко Д.А. Теневая экономика и кризис власти: проблемы и пути разрешения. – Минск: Армита-Маркетинг, Менеджмент, 2000. – 346 с.
54. Декрет Кабінету Міністрів України № 30 від 8 квітня 1993 р. “Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 23. – Ст. 247.
55. Демченко Т.С. Правова охорона загальновідомих і знаменитих знаків у міжнародній практиці та в Україні // Вісник господарського судочинства – 2001. – № 3. – С. 204.
56. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади: Навчальний посібник / Академія правових наук України. Київський регіональний центр; Українська академія держ. Управління при Президентові України. Кафедра держ. Управління і менеджменту; Хмельницький ін-т регіонального управління та права / Н.Р. Нижник (заг. ред.), В.М. Холуйко (заг. ред.). – Л.: Видавництво Національного ун-ту “Львівська політехніка”, 2002. – 352 с.
57. Державне управління: Навчальний посібник / А.Ф. Мельник, О.Ю. Оболенський, А.Ю. Расіна, Л.Ю. Гордієнко; За ред. А.Ф. Мельник. – К.: Знання-Прес, 2003. – 343 с.
58. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М. Корець-кого / В.Б. Авер’янов (заг. ред.). – К.: Факт, 2003. – 384 с.
59. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. В.Б. Авер’янова. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
60. Державний департамент інтелектуальної власності інформує // Світ. – 2001. – № 35-36. – Вересень. – С. 5.
61. Детенизация экономики: опыт экономико-правового и экономико-математического исследования: Сб. научн. тр. / НАН Украины, Ин-т экономико-правовых исследований; Редкол.: В.К. Мамутов (отв. ред.) и др. – Донецк, 2000. – 250 с.
62. Довгий С.О., Дроб’язко В.С., Жаров В.О., Захарченко Т.Г., Кляв-лін В.В. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика: Наук.- практ. вид.: У 4 т. / Академія правових наук України; Державне патентне відомство України / О.Д. Святоцький (ред. ), С.О. Довгий (ред.) – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 1999. – Бібліогр.: С. 493-497. Т. 1: Право інтелектуальної власності. – 498 с.; Т. 2 : Авторське право і суміжні права. – 460 с.
63. Дорошенко О. Судова експертиза в інтелектуальній власності: яким шляхом йти? // Право України. – 2002. – № 2. – С. 103.
64. Дригваль Н.П. Державне сприяння створенню економіко-правових умов детінізації відносин у сфері обороту об’єктів інтелектуальної власності // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС іме-ні 10-річчя незалежності України. – 2004. – № 3. – С. 133-145.
65. Дригваль Н.П. До поняття тіньової економіки // Вісник Універ-ситету внутрішніх справ України. – 2001. – № 13. – С. 18-23.
66. Дригваль Н.П. Ліцензування як форма державного управління у сфері обороту об’єктів інтелектуальної власності // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Збірник наукових статей Донецького інституту внутрішніх справ МВС України. – 2004. – № 1. – С. 76-82.
67. Дригваль Н.П. Оптимізація державного управління інтелектуальною власністю у світлі основних положень концепції адміністративної реформи України // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. – Луганськ, 2003. – № 4 – С. 119-130.
68. Дригваль Н.П. Роль державного управління у процесі детінізації обороту об’єктів інтелектуальної власності // Науковий вісник Дніпропетровської юридичної академії МВС України. – 2004. – № 1. – С. 371-380.
69. Забарний Г. Г., Калюжний Р. А., Шкарупа В. К. Адміністративне право України: Навчальний посібник. – К., 2003. – 212 с.
70. Задорожный Г.В., Иващенко П.А., Тютюнникова С.В. Экономичес-кая безопасность и теневая экономика. – Х.: ХИБМ, 1999.
71. Законодавство України у сфері інтелектуальної власності: проблеми вступу до СОТ. Матеріали слухань у комітеті з питань науки і освіти ВРУ / Упорядник Г.О. Андрощук. – К.: Парламентське видавництво, 2002. – 359 с.
72. Законодательство Украины об интеллектуальной собственности (с изменениями и дополнениями по состоянию на 15 мая 2002 года). – Х.: ООО “Одиссей”, 2002. – 592 л.
73. Закон України № 697-ХІІ від 7 лютого 1991 р. “Про власність” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 20. – Ст. 249
74. Закон України № 1560-ХІІ від 18 вересня 1991 р. “Про інвестиційну діяльність” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 47. – Ст. 646.
75. Закон України № 3659-ХІІ від 26 листопада 1993 р. “Про Антимонопольний комітет України” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 50. – Ст. 472.
76. Закон України № 3687-ХІІ від 15 грудня 1993 “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 7. – Ст. 32.
77. Закон України № 36898-ХІІ від 15 грудня 1993 р. “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 7. – Ст. 36.
78. Закон України № 3792 від 23 грудня 1993 р. “Про авторське право і суміжні права” (в редакції Закону від 11 липня 2001р.) // Верховна Рада України: Офіційне видання. – К., 2001. – 28 с.
79. Закон України № 334 від 28 грудня 1994 р. “Про оподаткування прибутку підприємств” // Юридичний вісник України. – 2003. – № 7 (15-21 лютого). – С. 4-32.
80. Закон України від 7 жовтня 1997 р. “Про професійних творчих працівників та творчі спілки” // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 52. – Ст. 312.
81. Закон України № 1587-ІІІ від 23 березня 2000 р. “Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм” // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 24. – Ст. 183.
82. Закон України № 1775-ІІІ від 1 червня 2000 р. “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” // Офіційний вісник України. – 2000. – № 27. – Ст. 1109.
83. Закон України № 2953-ІІІ від 17 січня 2002 р. “Про особливості державного реґулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування” // Офіційний вісник України. – 2002. – № 7. – Ст. 276.
84. Закон України № 850-ІV від 22 травня 2003 р. “Про внесення змін до деяких законів України з питань правової охорони інтелектуальної власності” // Голос України. – 2003 (2 липня). – № 120 (3120). – С. 14-20.
85. Закон України № 889-ІV від 22 травня 2003 р. “Про податок з доходів фізичних осіб” // Офіційний вісник України. – 2003. – № 28. – Ст. 46.
86. Закон України № 1098-ІV від 10 липня 2003 р. “Про внесення змін до Закону України “Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм” // Офіційний вісник України. – 2003. – № 33 – Ст. 1776.
87. Закон України № 1407-ІV від 3 лютого 2004 р. “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони інтелектуальної власності” // Офіційний вісник України. – 2004. – № 8. – Ст. 455.
88. Зинов В.Г. Интеллектуальная собственность как товар // Коммерциализация интеллектуальной собственности: Сб. ст. – М., 1996. – С. 344.
89. Зинов В.Г. Управление интеллектуальной собственностью: Учебное пособие. – М.: Дело, 2003. – 512 с.
90. Інтелектуальна власність в Україні: проблеми теорії і практики: Зб. наук. статей / За ред. Ю.С. Шемшученка, Ю.Л. Бошицького. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – 424 с.
91. Інформаційний лист Департаменту державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України № 5/649 від 14 лютого 2004 р.
92. Інформаційний лист Державної судової адміністрації України № 14-2022/04 від 22 квітня 2004 р.
93. Інформаційний лист Управління контролю за дотриманням законо-давства у сфері інтелектуальної власності Державного департаменту інтелектуальної власності МОН України від 21 жовтня 2003 р.
94. Ионушас С.К., Черепов Л.В. Проблемная общеизвестность // Юридическая практика – 2000. – № 46 (152). – 16 ноября. –С. 10.
95. Кампо В.М., Нижник Н.Р., Шльоер Б.П. Становлення нового адміністративного права України: Науково-популярний нарис. – К.: Видавничий Дім “Юридична книга”, 2000. – 60 с.
96. Капица Ю.М. Интеллектуальная собственность в Украине: права автора, организаций, государства / НАН Украины. Инновационный центр НАН Украины – К., 1995. – 57 с.
97. Капіца Ю., Мальчевський І., Аралова Н., Федченко Л. Оцінка вартості інтелектуальної власності в наукових організаціях // Вісник НАН України – 2002. – № 7. – С. 38-39.
98. Карпенко А.Д. Государственное управление в сфере промышленной собственности: организационно-правовые вопросы: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Украинская академия государственного управления при Президенте Украины. – К., 1997. – 210 л.
99. Карпенко О., Клявін В., Святоцький О., Федченко Л. Правові питання взаємовідносин, пов’язаних із створенням службових винаходів // Право України – 1998. – № 9. – С. 34.
100. Карпухина С.И. Защита интеллектуальной собственности и патентоведение. – М.: Центр эк